Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

(повне найменування вищого навчального закладу)
Кафедра теорії культури і філософії науки

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему: «Античні сюжети у сучасному кінематографі»

Студента (ки)  1 курсу ОКВз-12 групи

напряму підготовки_03-Гуманітарні науки
спеціальності_ 034-Культурологія
 ОПП Культурологія, Візуальне мистецтво і
менеджмент
культурних проектів, Урбаністичні студії
Стольберг Є. Р.
(прізвище та ініціали)
Керівник ___________________________
____________________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)   

Оцінка Національна шкала

______________ 
Кількість балів:
________________________

                                                                  Члени комісії  ___________

___________________
                                                                                                 (підпис)                        (прізвище та ініціали)
                                                                                              ___________  __________________
                                                                                                  (підпис)                        (прізвище та
ініціали)                                                                                               
                                                                                              ___________  __________________
                                                                                                  (підпис)                        (прізвище та ініціали)
                                                                      
                                  

Харків – 2021
 2
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ  I. ПЕПЛУМ ЯК ЖАНР
1.1. Що таке пеплум?
1.2. Характерні ознаки пеплуму
1.3. Етапи розвитку пеплуму
1.3.1. Витоки
1.3.2. Світанок
1.3.3.Відроження

РОЗДІЛ  II. «СПАРТАК», СТЕНЛІ КУБРІК

2.1. Історія створення «Спартаку»
2.2. Історичні помилки у кінокартині «Спартак»
2.3. Цінність для вивчення

РОЗДІЛ III. «ГЛАДІАТОР», РІДЛІ СКОТТ

2.1. Історія створення «Гладіатора»
2.2. Історичні помилки у кінокартині «Гладіатор»
2.3. Цінність для вивчення

РОЗДІЛ  IV. «ТРОЯ», ВОЛЬФАНГ ПЕТЕРСЕН

2.1. Історія створення «Трої»
2.2. Історичні помилки у кінокартині «Троя»
2.3. Цінність для вивчення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 3
ВСТУП

«Що робить з людиною гарне кіно? Розважає? А може бути, вчить? Або
піднімає? Гарне кіно робить все це одночасно. В іншому випадку ти просто
витрачаєш час перед екраном».
Мел Гібсон —актор, режисер, сценарист і продюсер

Не можна не погодитись, що кінематограф відіграє дуже велику роль у

житті сучасної людини. Кожного дня знімаються та виходять в прокат
десятки картин, але лише одиниці з них стають популярними. Конкретної
«формули успіху» нема та, напевно, ніколи не буде, але один фактор
залишаться незмінним – картина повинна не тільки розважати глядача, але й
навчити чомусь. Йдеться не тільки про моральний розвиток та філософські
висновки, усе може бути набагато простіше – наприклад, коли ми говоримо
про історичне кіно. Переглядаючи будь-яку історичну картину, глядач завжди
дізнається чогось нового.
Величезну частину історично-художнього кіно займають фільми про
античність. Вони супроводжували кінематограф практично з його зародження
(одним з перших фільмів, знятих і публічно показаних, був «Прибуття
поїзда на вокзал Ла-Сьота» братів Люм'єр, прем'єра якого відбулася у 1896
році, а вже у 1914 році був випущений в прокат фільм італійського режисера
Джованні Пастроне «Кабірія», який став праобразом жанру «пеплум»).
Але чи є такі фільми дійсно повчальними, адже для видовищності дуже
багато історичних фактів пропускають, або навіть змінюють? Це питання й
буде розглянуто в ході курсової роботи.
Актуальність теми. Тема є дуже актуальною, адже зараз кожного року
випускаються як мінімум декілька античних фільмів, та більшість з них є
історично неточними.
 4
Мета роботи полягає у тому, щоб з'ясувати на скільки достовірно показана
античність в сучасних історичних художніх фільмах та зробити висновок, чи
має художній фільм дотримуватися строгої історичної достовірності.
Завдання роботи:
 Дослідити античний кінематограф та його періоди;
 Проаналізувати три фільми сучасного кінематографу із античними
сюжетами;
 Виявити, чи є ці фільми історично достовірними;
 Зробити висновки, чи дійсно історична достовірність важлива для того,
щоб зробити історично-художнє кіно
Цільова аудиторія роботи - представники кожної вікової категорії від
молоді до старшого віку різних професій, які цікавляться періодом античності
та/або кінематографом, а також студенти, які вивчають період античності
та/або кінематограф.
Новизна проекту. Проаналізовано та порівняно три фільми із античними
сюжетами («Спартак», 1960, С. Кубрік, «Гладіатор», 2000, Р. Скотт, «Троя»,
2004, В. Петерсен) різних періодів, виявлені історичні неточності, зроблено
висновки про те, наскільки історична достовірність важлива для пеплумів.
 5
РОЗДІЛ І. ПЕПЛУМ ЯК ЖАНР

Для того, щоб проаналізувати фільми, треба спочатку розібрати історію

кіно про античність. Для фільмів із античними сюжетами був виділений
окремий жанр – пеплум.

Пеплум (лат. Peplum, від грец. Peplos - в Стародавній Греції і Стародавньому

Римі жіночий верхній одяг без рукавів, що надівається поверх туніки) – жанр
у кінематографі, до цього жанру світова кінокритика найчастіше зараховує в
основному італійські фільми, присвячені історії Стародавнього Риму (іноді
виняток робиться для стрічок, які використовують давньогрецьку міфологію,
а також сюжети зі Старого Завіту).

[2]

Для пеплумів є характерними наступні ознаки:

 Героїка
Головний герой обов'язково має битися за благе діло.
 Багаторівневий сюжет
Сюжет пеплумів має підіймати не одну та не дві теми, а має
охоплювати цілий ряд питань.
 Зосередження на певній історичній добі, найчастіше це античність,
тобто Стародавній Рим та Стародавня Греція, але можуть бути й
виключення («Царство небесне», 2005 р., реж. Рідлі Скотт).
 Велика тривалість фільму, як правило – більше двох годин.
 Насиченість візуального ряду
Пеплуми відомі своїми широкими та насиченими кадрами, величезною
кількістю акторів масовки, численними яскравими деталями і т. д.
 6
 Епічність

Для фільмів цього жанру характерним є дуже великий градус

напруження, емоційна напруга. Останній пункт є підкресленим не
просто так, адже епічність – це основа фільмів у жанрі пеплум. Це бере
початок ще з літератури – взяти хоча б «Іліаду» або «Одіссею» Гомера,
у яких навіть смерть звичайного воїна описується, як великомасштабна
подія.

Історію пеплумів можна умовно поділити на три періоди: витоки,

світанок і відродження. Розглянемо їх детальніше.

1. Витоки
Прабатьками жанру прийнято вважати італійську «Кабірію» 1914 р.,
реж. Джованні Пастроне, вже зазначену вище, сюжет якої
зосереджений на Другій Пунічній війні, а також американська
«Нетерпимість» 1916 р., реж. Девід Ґріффіт, де частково показане
Вавилонське царство. «Кабірія» спровокувала конвеєр італійських
фільмів, де вигадані античні герої (як правило, Маціст і Урсус)
боролися з ворогами з самих різних історичних епох - варварами,
монголо-татарами, вампірами. Вже на цьому етапі можна виділити
основну проблему жанру, а саме прикрашання дійсності на догоду
видовищності.
2. Світанок
«Золотим часом» пеплумів вважають Голівуд 50-60х років ХХ сторіччя.
Популярність жанру саме в цей період пов'язують із тим, що глядач
бажав відволіктись від воєнних фільмів. 3 години демонструвалися
подвиги полководців, суміш реальності і міфів древніх світів,
дивовижні подорожі головних героїв. У цей період випускаються такі
 7
шедеври світового кінематографу, як:
 «Бен-Гур» 1959 р., реж. Вільям Вайлер (до речі, перший з трьох
фільмів, які здобув 11 «Оскарів»);
 «Спартак» 1960 р., реж. Стенлі Кубрік;
 «Клеопатра» 1963 р., реж. Джозеф Манкевич,
 «Падіння Римської імперії» 1964 р., реж. Ентоні Манн

Вмирати жанр почав у 60-х роках ХХ сторіччя, коли критики стали

розмовляти про надмірно дорогі бюджети подібних картин. Спровокувала це
«Клеопатра», бюджет якої становив більше, ніж 40 мільйонів доларів.
Незважаючи на те, що фільм вважається вершиною жанру пеплумів, він є
найбільш відомим в історії кінематографа фінансовим провалом та навіть
призвів компанію «20th Century Fox» на грань банкротства.

Останнім шедевром тогочасних пеплумів вважається «Падіння Римської

імперії», який хоч і був шедевром з усіх боків, також мав дуже маленькі
касові збори. Це свідчило, що жанру пора «помирати».

3. Відродження

Перед тим, як говорити про відродження жанру вже у ХІ сторіччі, треба

зазначити, що у 60-70х роках ХХ сторіччя було знято декілька пародійно-
іронічних картин, які винищили репутацію жанру («Зневага» 1963 р., реж.
Жан-Люк Годар, «Калігула» 1979 р., реж. Тінто Брасс).

Абсолютно несподівано жанр відродив Рідлі Скотт у 2000 році своїм

шедевром «Гладіатор». Незважаючи на 171 хвилину екранного часу, фільм
окупився, був тепло зустрінутий критиками, отримав величезну кількість
нагород та й досі вважається культовою та актуальною картиною.
 8

«Гладіатор» відродив жанр пеплуму, про що свідчать ще кілька яскравих

пеплумів, знятих після нього:

 «Спартак» 2004 р., реж. Роберт Дорнхельм

 «Троя» 2004 р., реж. Вольфанг Петерсон
 «300 спартанців» 2006 р., реж. Зак Снайдер
 «Александр» 2004 р., реж. Олівер Стоун

І хоча ці картини не завжди удостоювалися приємних відгуків, але багато

обговорювалися ЗМІ, що дозволило відродити жанр. Але фільми не
«відбивались», збори виявлялися мізерними у порівнянні з бюджетом, і тут
з'явилася нова проблема, дуже актуальна для сучасного кінематографу –
картини почали робити з орієнтиром на великі касові збори, а не заради
мистецтва та/або розповіді про історичну подію.

Останні фільми пеплуму («Помпеї» 2014 р., реж. Пол Андерсон, «300
спартанців: Відродження Імперії» 2014 р., реж. Ноам Мюрро, «Бен-Гур» 2016
р., реж. Тимур Бекмамбетов) лише намагаються повторити успіх своїх
попередників, але виходить це дуже гірко.

Чому так сталося? Чому такий перспективний жанр, як пеплум, зараз

вважається мертвим? Чи можна вивчати історію періоду античності через
художні кінокартини? Чи можуть назватися наведені нижчі пеплуми
історично достовірними? Це буде розглянуто у наступній частині курсової
роботи, а також буде порівняно та проаналізовано три яскраві картини-
представники жанру з різних епох. (Примітка: в дужках курсивним текстом
вказано таймінг розглянутого фільму, тобто година, хвилина і секунда
відповідно, в які відбувалася подія).
 9

РОЗДІЛ ІІ. «СПАРТАК», СТЕНЛІ КУБРІК

Кінокартина «Спартак» Стенлі Кубріка побачила світ у 1960 році, через рік
після виходу легендарного фільму «Бен-Гур» - того самого, який отримав 11
«Оскарів» одразу (перший в історії кінематографу). На той час картина не
справила належного враження, затьмарена «Бен-Гуром», але зараз вважається
однією з культових кінокартин жанру пеплум.

Стенлі Кубрік, відомий своєю прискіпливістю та уважністю до деталей,

підтвердив це «Спартаком». Цей фільм вважається однією з найбільш
достовірних картин жанру пеплум. Цікавим є той факт, що «Спартак» - одна з
тих небагаточисленних картин, які пустили до прокату в СРСР (адже Спартак
фактично створює у своєму таборі комунізм – їжа, майно, ідея – усе загальне,
а римляни - власники майна - показуються жадібними і злими).

Для того, щоб побачити історичні помилки фільму, наведемо список

дійових осіб:

 Спартак (Кірк Дуглас) – раб від народження, майбутній керівник

єдиного та найбільшого повстання рабів у Стародавньому Римі.
 Марк Публій Грабл (Джон Долл) – військовий командир Римської
республіки пізнього періоду, програв перший бой спартанцям.
 Цезар (Джон Гевін) – сенатор, майбутній диктатор, полководець.
 Марк Ліциній Красс (Лоуренс Олів'є) – полководець, політичний діяч.
 Драба (Вуді Строуд) – ефіоп, гладіатор. Під час під бою зі Спартаком
він переміг, але замість того, щоб вбити останнього який зробив спробу
замаху на представників знаті і цим вчинком мотивував Спартака на
повстання, та ін.

Тепер розглянемо, наскільки достовірною є кінокартина.

 10

1. Ім'я претора, який програв першу битву Спартаку

Фільм
У фільмі його звати Марк Публій Грабл (01:45:08).
Реальність
Насправді ж його звали Гай Клавдій Грабр, але цю помилку можна
виправдати тим, що античні джерела розходяться в імені цієї особистості (за
Плутархом його взагалі звати «Варіній Грабл» [7, с. 221] .
2. Армія, яка боролася проти повстанців

Фільм
Згадується "римський гарнізон", з якого виділили 6 когорт для боротьби зі
спартанцями (01:52:44).
Реальність
Взагалі не було війська, яке б постійно знаходилося у Римі, а було лише
декілька когорт гвардії, які охороняли город. Проти повстанців боролися
наспіх набрані новобранці з Півдня Італії.
3. Роль Гая Юлія Цезаря у повстанні спартанців.
По-перше, під час повстання Спартака (74-71 р. до н. е.) Цезар (поява –
02:04:03) не був сенатором та не командував гарнізоном (якого взагалі не
існувало). Крім того, Цезар був досить невисоким, щуплої статури («…ибо он
был слабого телосложения, с белой и нежной кожей, страдал головными
болями и падучей…» [7, с. 289]), що кардинально відрізняється від його
образу у фільмі.
4. Смерть Спартака
Фільм
У картині Спартак був вбитий через розп'яття на Хресті (03:11:17).
 11
Реальність
За Титом Лівієм Спартак був вбитий Марком Ліцинієм Крассом разом із
іншими 60 тисячами рабів («Претор Марк Красс сперва удачно сражается
против части беглых, … , а потом наносит поражение и Спартаку, перебив с
ним шестьдесят тысяч человек» [9, с. 583]).
5. Битва Спартака та Драбби (00:47:10 -00:50:47) також є дуже сумнівною.
Фільм
Драбба виходить до бою із тризубцем та сіткою, коли ж Спартак – із
маленьким коротким мечом та таким же маленьким щитом.
Реальність
Зазвичай дуель гладіаторів бути від самого початку рівною із видовищності.

Не можна називати це недостовірністю, але фільм не повністю розкриває те,

наскільки повстання спартанців були небезпечними для Риму. В реальності
Крассу навіть знадобилася допомога Помпея (також давньоримський
державний діяч та полководець, який на той момент був зайнятий іспанською
кампанією), і тільки коли спартанці були послаблені за допомогою
останнього Красс снова почав виходити вперед. («Раньше Красс писал сенату
о необходимости вызвать и Лукулла из Фракии и Помпея из Испании, но
теперь сожалел о своем шаге и спешил окончить войну до прибытия этих
полководцев, так как предвидел, что весь успех будет приписан не ему,
Крассу, а тому из них, который явится к нему на помощь. По этим
соображениям он решил, не медля, напасть на те неприятельские части,
которые, отдалившись, действовали самостоятельно…» [7, с. 222])
Наскільки історично достовірною є кінокартина? У порівнянні із двома
розглянутими нижче кінокартинами можна зробити висновок, що «Спартак» -
найбільш достовірна стрічка. Дуже гарно відтворено побут римлян, особливо
одяг рабів, гладіаторів, людей з простого народу та вищого класу.
 12
Ті зміни, які зробив Кубрик, не є кардинальними та не переписують історію
(за винятком кінцівки, яку треба розглядати як альтернативну та філософську
– отже, змінена вона була не просто так, а також додала картині гостроти і
інтересу з глядацької точки зору).
Чи можна вважати кінокартину корисною для глядача, який хоче
дізнатися про повстання Спартака? Так. Хоча творці не претендували на
бездоганну історичну достовірність стрічки, в них майже ідеально вдалося
відтворити повстання та побут спартанців. Переглядаючи цю кінокартину,
глядач може дізнатися дуже багато достовірної інформації про цю подію.
 13

РОЗДІЛ ІІІ. «ГЛАДІАТОР», РІДЛІ СКОТТ

Грандіозний пеплум Рідлі Скотта має досить довгу історію створення.

Початковий сценарій кардинально відрізняється від фінального – Рідлі Скотт,
надихнувшись романом «Путь гладіатора», написав сценарій про атлета
Нарциса, який вбив Коммода. Фільму не пророкували успіхів, адже жанр
пеплум був мертвий вже як мінімум 30-40 років. Разом із Джоном Логаном
(«Авіатор», 2004, реж. Мартін Скорсезе) та Вільямом Ніколсоном («Країна
тіней», 1993, реж. Річард Аттенборо) Скотт переробив сценарій, але тепер він
не був схвалений режисером. Врешті-решт Рідлі Скотт залишив всього лише
21 сторінки сценарію, а решті сюжет "Гладіатора" – імпровізація (так,
наприклад, спочатку головний герой мав вижити, але за ініціативою актора,
який його відігравав (Рассел Кроу) він все-ж таки помер). Ще раз сценарій
було перероблено після смерті актора Олівера Ріда, персонаж якого
(Проксімо) був дуже важливим для сюжету, за три тижні до кінця зйомок.

Список дійових осіб:

 Максімус (Рассел Кроу) – найкращий полководець Риму

 Марк Аврелій (Річард Харріс) – римський імператор
 Коммод (Хоакін Фенікс) – син Марка Аврелія, спадкоємець звання,
головний антагоніст
 Сенатор Гракх (Дерек Джейкобі) – голова опозиції сенаторів
 Проксімо (Олівер Рід) – хазяїн гладіаторів, власник гладіаторської
школи, вчитель Максімуса
 Луцилла (Конні Нільсен) – донька Марка Аврелія, сестра Коммода
 Джуба (Джимон Хонсу) - гладіатор, нумідіець, друг Максімуса.

Розглянемо основні помилки картини:

 14

1. Смерть героїв
Фільм
Марк Аврелій був задушений своїм сином Коммодом (00:35:32), а Коммод, у
свою чергу, був убитий Максімусом (02:22:30).
Реальність
Марк Аврелій помер від чуми під час походу на германців (во время новой
волны эпидемии чумы, распространившейся в войсках, Марк Аврелий умер
[5, с. 494]), а Коммод був задушений рабом з яким займався боротьбою («В
ночь на 1 января 193 г. Коммод был убит в гладиаторской казарме…» [5, с.
495]).
2. Зміщення генералу з посади
Фільм
Коммод змістив Максімуса одразу після смерті свого батька Марка
Аврелія (00:39:01).
Реальність
Імператор не мав права приїхати до переможно воюючої армії та змістити
генерала, його одразу б вбили. Крім того, зміщати Максімуса не було сенсу –
Коммод з п'яти років носив звання цезаря.
3. Демократія
Фільм
Основне «яблуко розбрату» між Коммодом та його батьком – ідея передати
владу до сенату, ідея демократії.
Реальність
У 2 ст. нашої ери такі проблеми вже давно були застарілими та
неактуальними (до речі, влада сенату у Римі – гарний приклад олігархії, але
ніяк не демократії).
 15
4. Чисельність військ
Фільм
Армія Максімуса, тобто цілої Римської Імперії, становить 5000 воїнів
(01:56:31).

Реальність
Насправді ж Марк Аврелій набирав до своєї армії і гладіаторів, і рабів, і
навіть розбійників, тому що сил на боротьбу з германцями не вистачало.
Армія Римської Імперії була аж ніяк не менше, ніж 100.000 воїнів.

5. Невідповідності в навколишньому середовищі, такі як:

 Звання імператору з'явилося лише у XVI ст., Коммод не міг боротися за
нього
 У фільмі гладіатори змагають в обладунках (01:23:46; 01:44:15; 02:19:35),
але у реальності гладіатори частіше за все змагалися оголеними
 Табір римлян нагадував кам'яну споруду квадратної форми, у фільмі ж це
– досить довгий ланцюжок з палаток

Окрім того зроблено дуже багато помилок у сценах битв (наприклад, у

розстановці військ, ходу битви, озброєнні).

Наскільки історично достовірною є кінокартина? «Гладіатор» не є

історично достовірною кінокартиною, адже розбіжності є в усьому,
починаючи від побуту римлян і закінчуючи історичними особистостями.

Чи можна вважати кінокартину корисною для глядача, який хоче

дізнатися про побут та життя гладіаторів? Ні, але картина має право на
існування як окремий фільм, не претендуючи на історичну достовірність,
який розповідає глядачу гарну філософську історію про свободу та її цінність.
Окрім того, у картині дуже непогано переданий дух Римської Імперії.
 16

РОЗДІЛ IV. «ТРОЯ», ВОЛЬФАНГ ПЕТЕРСЕН

Кінокартина «Троя» німецького режисера Вольфанга Петерсена, яка вийшла

на екрани у 2004 році, була досить проблематичною від самого початку. По-
перше, зйомки, які планувалися у Марокко, довелося перенести в Мексику
через назріваючу війну в Іраку, актрису на роль Єлени не могли знайти майже
до початку зйомок, під час зйомок загинув каскадер, а Бред Пітт, який грав
роль Ахілла, (іронічно) пошкодив ахіллесову п'яту. Окрім того, за три тижні
до кінця зйомок налетів ураган Марті, який зруйнував декорації. Проект
прийшлося продовжити на два місяці, що значно вдарило по бюджету.
«Троя» - один з перших проектів, у якому було використано «віртуальних
дублерів» - спеціальну комп'ютерну програму, яка моделює поведінку
людини з реакцією на зовнішнє середовище та інші об'єкти. Кожен з
віртуальних дублерів має власну міміку та зовнішність.

Цікавим є той факт, що Троянська війна є напівміфологічною – нема прямих

доказів того, що вона й справді була. Саме тому сценарій базується на поемі
Гомера «Іліада». Це може служити виправданням деяким історичним
неточністям, мовляв, автори «додумали» міф. Але помилки, які наведено
нижче, є дуже грубими, так як йдуть врозріз з поемою і в корені змінюють
суть розповіді про Троянську війну.

Список дійових осіб:

 Ахілл/Ахіллес (Бред Пітт) – син царя Фтіі, ватажок мирмидонян

 Гектор (Ерік Бана) – спадкоємець царського титулу Трої, брат Паріса
 Паріс (Орландо Блум) – другий син царя, брат Гектора, коханець Єлени
 Єлена (Діана Крюгер) – дружина Менелая, коханка Паріса
 Агамемнон (Браян Кокс) – цар Мікен
  Еней (Френкі Фіцжеральд) – один з троянців

17

1. Тривалість війни

Фільм

Осада Трої триває недовго – від пари тижнів до пари місяців.

Реальність

Осада Трої тривала дев'ять-десять років та була цілком безуспішною («И

десять лет они держали Трою в осаде, а потом захватили ее» [4, с. 62]).

2. Роль Енея у Троянській війні

Фільм

Еней з'являється лише один раз, у самому кінці (02:24:20), виводячи старого
батька з Трої та обіцяючи Парісу, що захистить троянців, яким вдалося втекти
та є парубком.

Реальність

Еней був одним з довірених осіб Гектора, брав участь у викраденні Олени і
бився з Ахіллом («Энею же еще предстояло проявить свою отвагу и
мужество. В одной из последующих битв он оказался лицом к лицу с
Ахиллом [4, с. 179]). Мало того, після цієї битви він вижив. Те, що показує
глядачу «Троя» дійсно було – Еней вивів свого батька та ще тисячі людей зі
зруйнованої Трої, які потім осіли на території Італії. Ця помилка є досить
грубою, адже її не можна виправдати тим, що «автори так розшифрували
міф». Абсолютно в усіх античних трудах, створених ще задовго до «Енеїди»
Вергілія, що другим після Гектора захисником Трої був саме Еней.

3. Аполлон
 Фільм
Аполлон – бог сонця та покровитель Трої. Ахілл відрубає голову статуї

18

Аполлона, тим самим зневажив його храм.

Реальність

По-перше, Аполлон був покровителем музики, віщування і лікування, але

ніяк не сонця (їм був титан Геліос). По-друге, Аполлон ніколи не був
покровителем Трої, хоча й допомагав їм у цій війні (його стріли дев'ять днів
несли в табір ахейців чуму, а також він незримо брав участь у вбивстві
Патрокла Гектором і Ахілла Парісом). Але саме образа Агамемноном бога
Аполлона, яка спричинило за собою чуму в грецькому таборі і стало
початком та причиною конфлікту між мікенським царем і Ахіллом, бо
Агамемнон поставив себе вище за інших греків.

4. Долі Агамемнона, Брисеїди, Ахілла та Паріса

Фільм
 Агамемнон був убитий Брисеїдою, котра вдарила його кинджалом в шию
(02:27:23);
 Брисеїда та Паріс втікають (02:30:43);
 Ахілл був убитий Парісом отруєною стрілою (02:28:28).
Реальність
 Ахілл й справді був убитий Парісом за допомогою отруйної стріли, але
задовго до взяття Трої;
 Брисеїда померла в грецькому таборі;
 Паріс також був убитий отруйною стрілою Філоктетом, якого не було
згадано у фільмі, також задовго до взяття Трої
Отже, якщо і Брисеїда, і Ахілл померли до взяття Трої, Агамемнон не мог
бути вбитий ними (за легендою, він повернувся до Мікен після Троянської
війни та був вбитий коханцем своєї дружини Кліменестри Егістом (за іншою
версією – самою Клітемнестрою) у власній ванні).
19
5. Зброя та армія
Фільм
 Армія троянців - армія піхотинців, які вкриваються за прямокутними
щитами;
 Ахілл бореться за допомогою меча.
Реальність
 Троянська армія завжди була армією колісниць;
 Ахілл не користувався мечом та навіть зневажав цю зброю, замість цього
Ахілл користувався дротом.

Наскільки історично достовірною є кінокартина? «Троя» є цілком

історично недостовірною кінокартиною. Від розповіді автори залишили лише
назву, Троянського коня та деякі імена.

Чи можна вважати кінокартину корисною для глядача, який хоче

дізнатися про хід Троянської війни? Ні. Через дуже велику кількість
історичних помилок, які не можуть бути списаним на «трактування міфу»,
«Троя» не може бути корисною для тих, хто хоче дізнатися більш про
Троянську війну.

Якщо ж розглядати «Трою» як окремий фільм, який не претендує на

історичну достовірність та розповідає про вигадану історію, він є гідним –
окрім історичних подій, автори фільму розкривають декілька любовних ліній,
які показують глядачу цінність людського життя та сім'ї. Окрім того, з точки
зору видовищності фільм й справді є гарним - сцени приходу під стіну Трої
гігантського флоту, бій на узбережжі, всі інші бойові сцени, сцена поєдинку
між Ахіллом і Гектором, пожежа Трої зроблені справді дуже захоплююче.
 20

ВИСНОВКИ

Які можна зробити висновки, переглянувши та проаналізувавши подані вище

кінокартини та ознайомившись із літературою по даній темі?

По-перше, жоден з поданих фільмів не є повністю історично достовірними.

Це можна поясними тим, що для того, щоб зацікавити глядача та додати
сюжету напруженості, автори можуть добавити романтичну/сімейну/інший
вид драми. Але добавляючи або вбираючи щось з оригінальної історії, треба
пам'ятати, що це не може кардинально змінювати хід або наслідки події, про
яку розповідає фільм. Вдалося це лише Стенлі Кубріку у «Спартаку», де було
змінено деякі імена, події та була додана любовна лінія між Спартаком та
його дружиною, що не вплинуло на достовірність фільму.

По-друге, помилки є буквально у всьому, починаючи від подій та історичних

осіб та закінчуючи деталями побуту, війн і життя людей періоду античності.

По-третє, рекомендувати учням та студентам вивчати античність через

художні фільми жоден фільм не можна назвати повністю достовірним (хоча
багато у чому деталі побуту та довкілля співпадають).

Будь-який пеплум цілком має на існування, якщо автори не позиціонують

стрічку як цілком достовірну. Чи є тоді користь від таких кінокартин? Це
питання є досить філософським та відповісти на нього однозначно не можна.

Жанр пеплуму є дуже складним саме тому, що над ним потрібно довго та
важко працювати – деталізувати костюми та декорації, скурпульозно вивчати
історію, про яку автори хочуть розповісти, а сучасні кінокомпанії
орієнтується скоріш на виручку від фільму, аніж на створення чогось дійсно
цінного для мистецтва. Саме це є основною причиною того, що жанр пеплуму
помер – деталізація та багаторічна клопітлива робота не є вигідною для

21

індустрії (окрім того, жанр хоча й є масовим, орієнтований скоріш на

дорослу аудиторію).

Імовірність того, що жанр пеплуму відродиться та буде популярним у

наступні роки є, але дуже мала. Це дуже не вигідно та складно, тому великим
кінокомпаніям легше зняти черговий бойовик чи трилер, який збере в рази
більше глядачів і гарантовано "відіб'ється". Але можна із впевненістю
говорити, що жанр пеплуму й справді є великим та зробив дуже великий
внесок в історію кінематографу та мистецтва в цілому.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гомер. Н. Кун. Илиада. Одиссея. Что рассказывали древние греки о

своих богах и героях. – М., Альфа – книга, 2012. – 1034 с.
2. Дикарев В. Пеплум фильмы, история, список лучших фильмов, ВН.,
2017. [Электронный ресурс] URL: https://craftkino.ru/peplum-filmy-
istoriya-spisok-luchshix-filmov/ (Дата обращения: 14.04.2021)
3. Егоров А. Юлий Цезарь. Политическая биография. - СПб., Нестор-
История, 2014. - 548 с.
4. Кравчук А. Троянская война. Миф и история. Пер. с польск. Д . С.
Гальпериной. – М., Наука, Главная редакция восточной литературы,
1991. – 219 с.
5. Машкин Н. История древнего Рима. Учебник - М., Высш. шк. , 2006 .-
751 с.
6. Мишулин А. Спартак – М., Учпедгиз, 1950. – 32 с.
7. Плутарх. Сравнительные жизнеописания в двух томах/ Подгот. изд. С.
С. Аверинцев, М. Л. Гаспаров, С. П. Маркиш. – 2-е изд., исправ. и доп.,
В 2 Т. – М., Наука, 1994. – 706 с.
8. Проказов Б.Б. Детская энциклопедия военного дела. – М., Харвест,
2009. – 192 с.
9. Тит Ливий. История Рима от основания города. В 3 т./Переводы под
ред. М. Л. Гаспарова, Г. С. Кнабе, В. М. Смирина. Отв. ред. Е. С.
Голубцова. (Серия «Памятники исторической мысли»). - М., Наука,
1989—1993. – 1296 с.
10.Geoff W Adams. The Emperor Commodus: gladiator, Hercules or a tyrant?.
– Boca Raton, Florida, BrownWalker Press, 2013. – 350 p.