МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра математичних методів аналізу економіки

Реферат
на тему : “Давньогрецький вчений - математик Архімед”

Виконала:
студентка 1 курсу 16 гр. ФМЕ
Молчановська Д. М.
Перевірив:
Кандидат фізіко-математичних наук, доцент
Чернишев В. Г.

Одеса 2021
План
Біографія………………………………………………………………………………………………………………………… 1
Праці Архімеда………………………………………………………………………………………………………………. 2
Твір “Начала”………………………………………………………………………………….………………………………...2
Площа круга………………………………………………………….………………………………………………………….3
“Про плаваючі тіла”…………………………………………………………………....…………………………………….4
“Про квадратуру параболи”……………………………………………………………………………………………....4
“Про вимір кола” та метод вичерпування………………………………………………………………………….4
Список використаної літератури………………………………………………………………....…………...…..6
Архімед народився у 287 році до нашої ери у грецькому місті Сіракузи, де і прожив майже усе
своє життя. Батьком Архімеда був Фідій, астроном при дворі правителя міста Гієрона. Батько
прищепив синові з дитинства любов до математики, механіки та астрономії. Вже з дитинства
Піфагор знав напам’ять «Іліаду» й «Одіссею» Гомера. Коли до влади у Самосі прийшов тиран
Полікрат, Піфагор перебрався в м. Мілет, де ще жив Фа- лес. Цей мудрець передав йому свої
знання та настанови. Однією з них була порада відправитись в Єгипет для пе- рейняття
таємних знань у єгипетських жерців. По дорозі в Єгипет вчений зупинився в фінікійському
місті Сідон. Цілих сім років вивчав він тут фінікійську арифметику і теорію чисел. Загроза
нападу персів змусила його про- довжити шлях до Єгипту. Там він поступив на навчання до
жерців єгипетських храмів. Його захопила таємнича єгипетська символіка. Для навчання
Архімед відправився в Олександрію єгипетську - науковий і культурний центр того часу, де
правителі Єгипту Птолемеї зібрали найкращих грецьких вчених і мислителів, а також
заснували найбільшу у світі бібліотеку. Архімед пробув в Єгипті 12 років, вивчаючи
астрономію, геометрію і медицину. Мабуть, саме тут Архімед познайомився з працями
Демокріта, Евдокса та інших чудових грецьких геометрів, про які він згадував і в своїх
творах.В Олександрії Архімед потоваришував зі знаменитими вченими: астрономом Кононом,
різнобічним ученим Ератосфеном, з якими потім листувався до кінця життя. Під час навчання
персидський цар Камбіз, що завоював Єгипет у 525 році до н.е., забрав його в полон до
Вавилону. З полоненими поводилися лояльно. У Вавилоні Піфагор пробув 12 років. Тут
персидські мудреці та халдеї познайомили його зі знаннями, які східні народи збирали
протягом багатьох віків: з астрономією та астрологією, медициною та ариф- метикою.
Довідавшись, що Полікрата отруїли, Піфагор вирішив повернутися у Грецію. Йому вже йшов
56-й рік. Повернувшись із Єгипту у Грецію, Фалес заснував мілетську (іонійську) філософську
школу, з якої й почи- нається історія європейської науки. У школі вважали, що все існуюче
породжене водою і все у воду переходить, тоб- то початок і кінець Всесвіту – вода.
Стверджували, що все, що дає рух, має душу, вірили, що душа розлита у всьому і космос
просякнутий духом. Основні роботи Архімеда стосувалися різних практичних додатків
математики (геометрії), фізики, гідростатики і механіки. Хоча дуже мало деталей відомо про
його життя, він вважається одним з найвидатніших науковців античності. За словами
Плутарха, Архімед був просто одержимий математикою. Він забував про їжу, зовсім не дбав
про себе.Геніальність Архімеда виявилась у тому, що він з успіхом розвинув деякі елементи
вищої математики і розв'язав найважливіші математичні проблеми свого часу, обчисливши
площі криволінійних фігур, площі поверхні та об'єму циліндра та інших тіл. Роботи Архімеда
відносилися майже до всіх галузей математики того часу: йому належать чудові дослідження з
геометрії, арифметиці, алгебрі. Так, він знайшов все напівправильні багатогранники, які тепер
носять його ім'я, значно розвинув вчення про конічні перетини, дав геометричний спосіб
вирішення кубічних рівнянь виду, коріння яких він знаходив з допомогою перетину параболи
та гіперболи. Архімед провів і повне дослідження цих рівнянь, тобто знайшов, за яких умов
вони будуть мати дійсні позитивні різні коріння і за яких коріння будуть збігатися.

1
Донині збереглися такі праці Архімеда:
● Квадратура параболи — визначається площа сегмента параболи.
● Про кулю і циліндр — доводиться, що об'єм кулі дорівнює 2:3 від обсягу описаного навколо
неї циліндра, а площа поверхні кулі дорівнює площі бічної поверхні цього циліндра.
● Про спіралі — виводяться властивості спіралі Архімеда.
● Про коноїди і сфероїди — визначаються обсяги сегментів параболоїда, гіперболоїда і
еліпсоїдів обертання.
● Про рівновагу пласких фігур — виводиться закон рівноваги важеля; доводиться, що центр ваги
плаского трикутника розташований в точці перетину його медіан; знаходяться центри
інерції паралелограма, трапеції і параболічного сегмента.
● Послання до Ератосфена про метод — виявлено в 1906 р., з тематики частково дублює
роботу «Про кулю і циліндр», але тут використовується механічний метод доведення
математичних теорем.
● Про плаваючі тіла — виводиться закон плавання тіл; розглядається задача про рівновагу
перетину параболоїда, що моделює корабельний корпус.
● Вимірювання кола — до нас дійшов тільки уривок з цього твору. Саме в ньому Архімед
обчислює наближення для числа.
● Псамміт — вводиться спосіб запису дуже великих чисел.
● Стомахіон — подано опис популярної гри.
● Задача Архімеда про биків — ставиться задача, яка приводиться до рівняння Пелля.

Частина праць Архімеда загинула. З висловлювань деяких авторів і самого Архімеда можна
зробити висновок, що загинули такі твори: «Про основи лічби», «Про многогранники», «Про
терези», «Про важелі». Не збереглися твори Архімеда з оптики й астрономії, а також його
міркування про календар.
Мабуть, найпершим твором Архімеда був твір «Начала», в якому він виклав свої міркування
про обчислення і лічбу. Збереглися лише окремі уривки з цього твору. Грецька система
числення була важкою, недосконалою й незручною, бо стародавні греки позначали числа бук-
вами алфавіту. Щоб відрізнити їх від букв тексту, вони користувались ще різними значками,
рисками тощо. Архімед намагався вдосконалити ці обчислення і привести їх до певної системи.
Відповідні міркування він виклав у другому своєму творі «Псамміт» («Про число піщинок»).
Він робить тут спробу обчислити, скільки піщинок містилося б у «всесвіті», тобто у сфері,
центром якої була б Земля і яка охоплювала б усі нерухомі зорі. Розв'язуючи цю задачу,
Архімед створив систему числення, яка давала можливість зобразити числа довільної величини.
Буквами грецького алфавіту греки могли записати всі числа від 1 до 999; якщо застосувати
допоміжні знаки (коми, букву для позначення десятків тисяч і т. д.), то можна було зобразити
всі числа від 1 до 108-1. Число 108 дістало назву октади Архімеда.

2
За допомогою таких октад Архімедові вдалося встановити число піщинок у кулі, радіус якої
дорівнює відстані від Землі до сфери «нерухомих» зірок. Розроблена Архімедом система
числення не була позиційною, бо не мала нуля. Принципово нові ідеї і методи Архімед виклав у
праці «Вимірювання круга». Учені намагалися і до Архімеда встановити величину відношення
довжини кола до Діаметра. Архімед у своїх дослідженнях виходить з того, що довжина кола
міститься між довжинами периметрів правильних вписаних і описаних многокутників з
однаковою кількістю сторін і, якщо число сторін цих многокутників необмежене подвоювати,
то їх периметри наближатимуться до своєї границі — довжини кола. Архімед почав робити
обчислення з правильних шестикутників і довів його до правильного 96-кутника. Він довів, що
коли діаметр кола взяти за одиницю, то величина периметра правильного вписаного називають
Архімедовим. У цій праці Архімед застосував знайдений ще Евдоксом метод, який дістав назву
методу вичерпування.
Площу круга Архімед знаходить за таким самим методом: він вписує в круг і описує навколо
нього правильні многокутники, поступово подвоюючи число їх сторін. Площа вписаного
многокутника із збільшенням числа його сторін збільшується, наближаючись до площі круга,
яка нібито поступово «вичерпується» (звідки й назва «метод вичерпування»). Площа описаного
многокутника, навпаки, зменшується. В обох випадках площі многокутників будуть
наближатись до площі круга. Доведення за допомогою методу вичерпування базується на тому,
що різниця площ многокутників може стати меншою від як завгодно малої наперед заданої
величини.
Визначення площі круга Архімед починає з доведення теореми, відомої ще до Евкліда: площа
круга дорівнює площі прямокутного трикутника, в якого більший катет дорівнює довжині кола,
а менший — радіусу круга. Це доведення, яке проводиться методом від супротивного,
зводиться до доведення тверджень, що площа круга не може бути ні більшою, ні меншою за
площу такого трикутника. Архімед успішно застосовує метод вичерпування і для знаходження
площі параболічного сегмента, тобто площі, обмеженої дугою параболи і хордою. Ці
дослідження Архімеда були першим кроком на шляху до аналізу нескінченно малих величин. У
праці «Про циліндр і кулю» Архімед також застосовує метод вичерпування для визначення
поверхонь і об’ємів круглих тіл — циліндра, конуса і кулі.
Про свої відкриття Архімед писав математикові Досіфею: «Я довів, що поверхня всякої кулі в
чотири рази більша від площі її великого круга, що об’єм циліндра, основа якого дорівнює
площі великого круга кулі, а висота — діаметру кулі, в півтора раза більший від об’єму цієї
кулі, а його поверхня (включаючи і площі основ) у півтора раза більша від поверхні кулі;
піраміда дорівнює третині призми, якщо вони мають рівні основи і висоти, а конус — третині
циліндра (про конус знав і Евдокс). Зрозуміло, що ці властивості тіла мали завжди, але видатні
геометри, які жили до Евдокса, не знали цих властивостей і ніхто з них не відкрив їх». Ці
відкриття Архімед вважав дуже важливими і висловлював бажання, щоб на його могилі
встановили пам’ятник, на якому був би зображений циліндр з вписаною в нього кулею.

3
У 1906 р. датський філолог і математик Гейберг, вивчаючи старогрецькі рукописи у
бібліотеках Стамбула (Туреччина), натрапив на збиток, у якому були три невідомі до того твори
Архімеда: дві праці «Про плаваючі тіла» і одна праця, в якій Архімед висловлює думки про
механічні методи досліджень, так званий «Ефодік». У творі «Ефодік» вміщено лист Архімеда
до відомого математика Ератосфена. В ньому Архімед пише: «Оскільки, звичайно, я в твоїй
особі… ціную дуже серйозного вченого і видатного філософа, то я вважаю за доцільне
висвітлити в цій книзі своєрідний метод і так пояснити його, щоб ця праця послужила і для тебе
стимулом у дослідженнях деяких математичних питань за допомогою механіки». Справді,
Архімед спочатку застосовував метод зважування на рівноплечому важелі, а потім проводив
геометричне доведення методом вичерпування.
Особливо важливий твір Архімеда «Про плаваючі тіла». У ньому викладено закони
гідростатики, які не втратили свого значення й до наших днів. Існує цікава легенда про історію
відкриття «закону Архімеда». Сіракузький цар Гієрон наказав майстрові виготовити корону з
чистого золота. Коли корона була готова, цар доручив Архімедові перевірити, чи справді це
чисте золото. Архімед довго міркував над тим, як це зробити, але нічого не міг придумати, адже
корона мала неправильну форму і тому не можна було обчислити її об’єм. Одного разу,
купаючись у ванні, Архімед звернув увагу на те, що його тіло у воді стає легшим. Раптом йому
спало на думку, як можна розв’язати поставлену проблему. Він так розхвилювався, що
вискочив з ванни і побіг вулицею, вигукуючи: «Еврика, еврика!» («Знайшов, знайшов!»). І
справді, зваживши у воді спочатку кусок чистого золота, кусок срібла, потім — корону,
Архімед встановив, що корона була не з чистого золота.
У своїй роботі «Про квадратуру параболи» Архімед обґрунтував метод розрахунку площі
параболічного сегмента, причому зробив це за дві тисячі років до відкриття інтегрального
обчислення.
У праці "Про вимір кола" Архімед вперше обчислив число "пі" - відношення довжини кола до
діаметра - і довів, що воно однакове для будь-якого кола. У цій праці Архімед застосував
знайдений ще Евдоксом метод, який дістав назву методу вичерпування. Метод полягав в
наступному: для знаходження площі (або об'єму) деякої фігури в цю фігуру вписувалася
монотонна послідовність інших фігур і доводилося, що їх площі (обсяги) необмежено
наближаються до площі (обсягу) шуканої фігури. Потім обчислювався межа послідовності
площ (обсягів), для чого висувалася гіпотеза, що він дорівнює деякому A і доводилося, що
зворотне призводить до протиріччя. Оскільки загальної теорії меж не було (греки уникали
поняття нескінченності), всі ці кроки, включаючи обгрунтування єдиності межі, повторювалися
для кожного завдання.
У такій формі метод вичерпання добре вписувався в строго дедуктивное побудова античної
математики, проте мав кілька суттєвих недоліків. По-перше, він був виключно громіздким. По-
друге, не було ніякого загального методу для обчислення граничного значення A; Архімед
наприклад, нерідко виводив його з механічних міркувань або просто інтуїтивно вгадував.
Нарешті, цей метод не придатний для знаходження площ нескінченних фігур.

Ми досі користуємося придуманої Архімедом системою найменування цілих чисел. Деякі

теореми планіметрії також вперше були доведені Архімедом. Так, теорема про площі
трикутника за трьома його сторонам зазначену формулу називають формулою Герона, тому
що йому належить заслуга широкого застосування її на практиці. Але приписувана Герону,
вперше була запропонована Архімедом. Математичний метод Архімеда, пов'язаний з
математичними роботами піфагорійців і з якою завершився їх роботою Евкліда, а також з
відкриттями сучасників Архімеда, підводив до пізнання матеріального простору, що оточує
нас, до пізнання теоретичної форми предметів, що знаходяться в цьому просторі, форми
досконалої, геометричній форми.

Досягнення в математиці

Задача про трисекції кута

Завдання про поділ кута на три рівні частини виникла з потреб архітектури і будівельної
техніки. При складанні робочих креслень, різного роду прикрас, багатогранних колонад, при
будівництві, внутрішньої і зовнішньої обробки храмів, надгробних пам'ятників стародавні
інженери, художники зустрілися з необхідністю вміти ділити коло на три рівні частини, а це
часто викликало труднощі. Оригінальне і разом з тим надзвичайно просте рішення задачі про
трисекції кута дав Архімед.

Вимірювання кола

Завдання про квадратуру кола полягає в наступному: побудувати квадрат, площа якого була б
дорівнює площі даного кола. Великий внесок у вирішення цього завдання вніс Архімед. У
своєму трактаті «Вимірювання круга» він доводить наступні три теореми:

Теорема перша: Площа кола дорівнює площі прямокутного трикутника, один з катетів якого
дорівнює довжині окружності кола, а інший радіусу кола.

Теорема друга: Площа кола належить до площі квадрата, побудованого на діаметрі,

приблизно, як 11:14.

Теорема третя: C-3d <d і C-3d> d, де С - довжина кола, а d-її діаметр. Звідки, d <C-3d <d.
Верхню і нижню межі для кількості Архімед отримав шляхом послідовного розгляду відносин
периметрів до діаметру правильних описаних і вписаних у коло багатокутників, починаючи з
шестикутника і закінчуючи 96-кутником. Якщо прирівняти верхній межі, то отримаємо
архімедове значення (архимедова число).

Спіраль Архімеда
 Архімедова спіраль плоска трансцендентна крива. Спіраль описується точкою M, що
рухається рівномірно по прямій d, яка обертається навколо точки O, що належить цій прямій.
У початковий момент руху M збігається з центром обертання O прямій.

Інфінітезимального методи

До групи інфінітезимального методів входять: метод вичерпання, метод інтегральних сум,

диференціальні методи. Одним з найбільш ранніх методів є метод інтегральних сум. Він
застосовувався при обчисленні площ фігур, об'ємів тіл, довжин кривих ліній. Для обчислення
обсягу, тіло обертання розбивається на частини, і кожна частина апроксимується
(наближається) описаними і вписаними тілами, обсяги яких можна обчислити. Тепер
залишається вибрати апроксимуючі зверху і знизу тіла таким чином, щоб різниця їх обсягів
могла бути зроблена як завгодно малою. Диференціальним методом Архімед знаходив
дотичну до спіралі.

На закінчення слід підкреслити, що творчість Архімеда становить цілу епоху в розвитку

математики взагалі. Архімед, створивши метод вичерпування, вніс величезний вклад у ту
галузь математики, що зараз займається аналізом нескінченно малих величин. Він створив
першооснову для успішного розвитку нової математики в блискучих працях Ньютона, Лейбніца
та інших математиків XVII ст. у галузі інтегрального та диференціального числень. Праці
Архімеда в астрономії, геометрії, механіці великі й численні, але в ньому незнищенно жила
пристрасть до винахідництва, до матеріального втілення знайдених теоретичних
закономірностей. Архімед - рідкісне в науці поєднання високого теоретика з віртуозом
інженером.

Список використаної літератури:

1. https://sites.google.com/site/cikaviistoriifizikiv/arhimed
2. https://ist-matemat.at.ua/index/arkhimed/0-17
3. https://miwzuacom.fandom.com/uk/wiki/Архімедові_знахідки.
4. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/biograf/24094/
5. http://www.people.su/ua/8191_2
6. http://bitp.kiev.ua/files/doc/lectures/svitoglyad_2018_05.pdf
7. http://ua.textreferat.com/referat-20472-1.html
8. https://ukrbukva.net/page,4,61453-Chislo-Pi.html
9. https://znaimo.com.ua/Метод_вичерпання
10. http://olimpmath.blogspot.com/2015/02/blog-post_8.html
11. http://ukrefs.com.ua/133879-Drevnegrecheskiiy-uchiennyiy-matematik-ARHIMED.html