МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
Лекційні заняття: доц. Куваєва Варвара Ігорівна
Лабораторні заняття: доц. Куваєва Варвара Ігорівна
Зв’язок: vkuvayeva@op.edu.ua

Підсумкова форма контролю: Екзамен.

Мета курсу: формування теоретичних знань і практичних навичок

формалізації задач знаходження раціонально обґрунтованих рішень у
різних галузях професійної діяльності на базі єдиного підходу з
використанням математичного апарату та програмного забезпечення
методів оптимізації.
 Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ.
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
Дослідження операцій – це
мистецтво давати погані відповіді
на ті практичні запитання, на які
даються ще гірші відповіді за
допомогою інших методів.
Томас Сааті
Дослідження операцій як наукова дисципліна виникла перед Другою світовою війною, виходячи
з військових потреб, і надалі знайшло широке застосування до розв’язання практичних задач в
інших галузях.

Найважливішим для майбутнього було те, що багато хто з фахівців побачив у цих військових
розробках зародження нової науки про функціональні системи, а також можливості застосування
отриманих знань у мирний час.

Дослідження операцій (ДО) – це теорія математичних моделей та методів отримання

оптимальних розв’язків, що спрямована на обґрунтування доцільності вибору тієї чи іншої
альтернативи з множини можливих в області цілеспрямованої діяльності людини.
 Приклади операцій
У військовій сфері: У промислово-фінансовій сфері,
- Відбиття повітряних нальотів торгівлі, транспорті, зв'язку:
засобами ППО; - Розміщення замовлень
- Розвідувальний пошук літаків у виробництва устаткування;
тилу ворога; - Запуск групи штучних супутників
- Наліт групи бомбардувальників Землі;
на залізничний вузол. - Встановлення системи
телевізійного зв'язку;
- Система перевезень, що
. забезпечує постачання низки
пунктів певного виду товарами.
 Основні поняття і принципи ДО
Під операцією розуміють будь-яку діяльність людини, що спрямована на
досягнення якоїсь мети (у виробництві, у військовій операції, у перевезенні
вантажів, у плануванні робіт, у прийнятті політичного рішення та ін.).
Будь-який вибір набору параметрів називається рішенням.
Оптимальними вважаються ті рішення, що в обговореному заздалегідь сенсі
мають переваги над іншими. Виходячи з мети цієї теорії, можна сказати, що
основним завданням дослідження операцій є знаходження оптимальних
рішень у рамках обраної моделі.
Модель операції — це якомога точніший опис операції за допомогою
математичного апарата.
Ефективність операції — це ступінь її пристосованості до виконання
поставленої мети, що кількісно виражається у вигляді цільової функції. Вибір
критерію ефективності визначає практичну цінність дослідження.
 Основні поняття і принципи ДО
Метою ДО є наукове кількісне обґрунтування рішень, які приймаються щодо
управління в господарських, військових та державних справах. У деяких випадках
(наприклад, у багатьох комбінаторних задачах) отримати оптимальне рішення
неможливо, і тому приймається субоптимальне (не найгірше) рішення.
Виникає питання філософського характеру: наскільки впливають методи ДО на
наше життя? Відповідь на це дає скорочений перелік питань, які вирішуються за
допомогою методів ДО:
✓плани у політиці (у Канаді та США створені так би мовити "електронні уряди");
✓плани розвитку народного господарства (тобто ми живемо за планами,
визначеними ЕОМ);
✓розвиток військових справ та військових операцій, фінансові справи.
 Основні поняття і принципи ДО
Предметом дослідження операцій є: військові операції; рішення у
політиці та виробництві, сільському господарстві, фінансових
справах і т.п.
Особливістю дослідження операцій є побудова математичних
моделей і використання для їх аналізу математичного апарата. Це
насамперед означає, що хоча б деякі дані, які фігурують у
формулюванні задачі, мають мати кількісне вираження. Міркування
якісного характеру є своєрідним тлом для використовуваної моделі
і враховуються додатково.
 1. Системність. При реалізації операційного підходу важливе значення має
системність досліджень, які проводяться, тобто будь-яка задача повинна
розглядатися всебічно з різних точок зору, виходячи з ефективності
функціонування системи, до якої входить задача, загалом.

2. Комплексність. Як наслідок системності, операційне дослідження повинне

здійснюватися комплексно, операційною групою, до складу якої повинні входити
фахівці з різних галузей знань: фахівці в галузі інформаційних технологій,
Характерні математики, програмісти, соціологи, економісти, психологи.
риси
операційного 3. Орієнтація на прийняття рішення. Отримані результати повинні визначати спосіб
підхіду дій - стратегію або тактику, що орієнтована на досягнення оптимальних
результатів. Враховуючи, що в багатьох випадках отримання точного оптимального
розв’язку неможливо навіть із застосуванням сучасних комп'ютерів, обмежуються
отриманням розв’язків, близьких до оптимальних.
4. Телеологічність. Оцінка якості отриманого розв’язку реалізується на основі
критерію, що в кількісному вигляді відображає ступінь досягнення мети та якість
того чи іншого розв’язку і дозволяє обрати найкращий.
5. Комп’ютеризація. Необхідність використання комп’ютерів пояснюється
складністю тих задач, які розв’язуються.
 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОПЕРАЦІЙ
Операція - це сукупність взаємноузгоджених дій, що об’єднані єдиним задумом та скеровані на досягнення
певної мети. Операція є завжди керованою, тобто деякі зі значень параметрів (змінних) ми можемо обирати
самостійно.
Оперуюча сторона - це окремі особи та групи осіб, що об'єднані межами операції, що активно прагнуть до
досягнення поставленої мети.
Активні засоби проведення операції - це сукупність ресурсів усіх видів та організаційних можливостей, які
використовуються оперуючою стороною для забезпечення успішного перебігу операції та її завершення.
Стратегії оперуючої сторони - це припустимі способи використання нею активних засобів.
Діючі фактори операції - це визначені та невизначені об’єктивні умови з обставини, які визначають її
особливості та безпосередньо впливають на результат.
Стан операції - це сукупність значень характеристик операції в певний момент часу.
Прийняття рішення - дія, що полягає в виборі значень залежних від оперуючої сторони параметрів.
Оптимальний розв’язок - такий припустимий варіант реалізації операції, який з точки зору системи переваг
оперуючої сторони є найліпшим.
Критерій ефективності - це міра очікуваної або досягнутої відповідності між результатом дій, які
виконуються, та метою операції.
Математична модель операції - це формальне співвідношення, яке встановлює зв’язок критерію
ефективності з діючими факторами операції та визначає припустимі стратегії оперуючої сторони.
ЕТАПИ ОПЕРАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Визначення мети дослідження.
2. Ідентифікація та формулювання проблеми.
3. Побудова моделі операції.
4. Синтез обчислювального методу та розв’язання поставленої
задачі за допомогою моделі.
5. Перевірка адекватності моделі.
6. Реалізація результатів дослідження.
Цілі дослідження слід формулювати, виходячи з того, що сподівається отримати в результаті керівник або
користувач. Мета роботи не повинна бути сформульована надто вузько, а так само широко, що може
привести до безуспішної спроби відразу розв’язати всі проблеми в межах одного дослідження. Потрібно
також передбачити, як цілі можуть змінитися в часі.

Ідентифікація проблеми включає формулювання задачі дослідження, виявлення можливих альтернатив

стосовно досліджуваної проблемної ситуації, визначення властивих досліджуваній системі вимог, умов та
обмежень.

На етапі побудови моделі операції розробник або група розробників обирає чи будує модель операції з
врахуванням особливостей постановки задачі, причому модель повинна відповідати системі, що
досліджується.

Розв’язок при використанні математичних моделей отримують за допомогою випробуваних

оптимізаційних методів. На цьому етапі, крім визначення оптимального розв’язку, прагнуть отримати
інформацію про те, яким чином зміниться оптимальний розв’язок при можливих змінах параметрів моделі,
тобто аналізують модель на чутливість. Така інформація необхідна і є цінною в тому випадку, коли деякі з
характеристик системи не піддаються точній оцінці.
Загальний метод перевірки адекватності (відповідності) моделі операції полягає в співставленні
отриманих результатів із характеристиками системи, які вона мала за тих самих умов у минулому. Модель
можна вважати адекватною, якщо вона здатна забезпечити достатньо надійне передбачення поведінки
системи. Частково ця проблема розв’язується шляхом проведення експериментів на реальній системі. При
розробці нових та складних систем цей метод непридатний і застосовуються методи моделювання систем.

На етапі реалізації отримані результати оформляються у вигляді детальних інструкцій з експлуатації, що

забезпечується сумісною роботою всіх членів операційної групи.
 ОСНОВНІ ТИПИ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

Задачі дослідження операцій класифікують за їх змістовною постановкою

наступним чином:
➢задачі розподілу ресурсів;
➢задачі транспортування продуктів (вибору маршрутів);
➢задачі планування та керування на мережах;
➢задачі формування розкладів (календарного та об’ємно-календарного
планування);
➢задачі планування та розміщення;
➢задачі управління запасами, ремонту та заміни обладнання;
➢задачі масового обслуговування;
➢задачі прийняття рішень в ситуаціях з активною протидією (конфліктні ситуації).
 ОСНОВНІ ТИПИ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

Задачі розподілу ресурсів зводяться до розподілу обмежених ресурсів, призначених для

виконання певної множини робіт, між ними найефективнішим чином.
Задачі транспортування продуктів – це по суті задачі вибору маршруту, які найчастіше
зустрічаються при дослідженні різноманітних процесів на транспорті та в комп’ютерних
мережах (транспорт інформації). Розв'язання задач цього типу зводиться до визначення
деякого маршруту (чи множини маршрутів) з числа можливих, які с найекономічнішими з
точки зору критерію якості (наприклад, найменша вартість чи найкоротший шлях). В цих
задачах можуть накладатися обмеження на те, щоб побувати в кожному пункті лише один
раз і повернутися в пункт, з якого почався маршрут (задача про комівояжера) або
можливість затримки в вершинах (пунктах) мережі (ця ситуація є характерною при
моделюванні комп’ютерних мереж зв’язку з проміжними пунктами, де можуть зберігатися
протягом певного часу пакети інформації).
 ОСНОВНІ ТИПИ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
Задачі планування та керування на мережах є моделями процесів планування та управління
складними проектами, що включають до свого складу певну множину напіввпорядкованих робіт,
для виконання яких необхідно використати певні об’єми ресурсів різних типів. З одного боку, за
відсутності інформації про споживані ресурси можливе планування часових характеристик, з
іншого - набагато цікавішого з практичної точки зору - тривалість кожної з робіт проекту залежить
від кількості вкладеного ресурсу (ресурсів), і необхідно визначити такий розподіл ресурсів між
роботами з врахуванням відношення передування чи слідування на множині робіт, щоб загальна
тривалість виконання комплексу робіт (проекту) була мінімальною. Для розв’язування цих
практично важливих задач існують ряд відомих програмних пакетів (наприклад, є Microsoft Project
фірми Microsoft чи ряд продуктів фірми Primavera).
Задачі календарного та об’ємно-календарного планування тісно пов’язані з задачами планування на
мережах і полягають в наступному. Наявна певна множина деталей, кожна з яких має свій заданий
технологічний маршрут проходження множини верстатів та задані часи опрацювання на кожному
верстаті для кожної з деталей. Необхідно визначити календарні строки опрацювання кожної з
деталей на верстатах її технологічного маршруту таким чином, щоб загальний час опрацювання був
мінімальним (водночас на одному верстаті може опрацьовуватися лише одна деталь). В сучасних
умовах ці задачі, що розглядаються теорією розкладів, використовуються для планування роботи
багатопроцесорних систем.
 ОСНОВНІ ТИПИ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

Задачі планування та розміщення об’єктів полягають у визначенні найкращих місць

розміщення нових об’єктів (споживачів) за умови наявності в певних місцях продуцентів
(наприклад, в якому місці найвигідніше розмістити збагачувальну фабрику, коли відомі
місця розміщення енергетичних підприємств та родовищ корисних копалин, в яких
видобувається сировина). При цьому об’єкти можуть розглядатися як точки, або ж як такі,
що мають певну довжину в просторі.
Задачі управління запасами, ремонту та заміни обладнання полягають у визначенні
оптимальних моментів (тобто таких, які забезпечуватимуть мінімальні сумарні витрати)
поновлення запасів в коморах (або моментів планово-профілактичних ремонтів та заміни
обладнання) при заданому детермінованому чи стохастичному рівні попиту,
характеристики якого теж можуть змінюватися в часі.
 ОСНОВНІ ТИПИ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

Задачі масового обслуговування спрямовані на визначення оптимальних характеристик

систем обслуговування з чергами заявок на обслуговування (наприклад, черги клієнтів на
міжміських телефонних станціях, покупців в крамниці). Якщо кількість обслуговуючих
пристроїв буде великою, то великими будуть і їх простоювання в очікуванні клієнтів, якщо
ж малою, то в черзі буде багато клієнтів, і деякі можуть бути загубленими внаслідок
відмови стояти в черзі.
Задачі з активною протидією полягають у визначенні розумної стратегії поведінки за умови
активної протидії, тобто конфлікту інтересів. В задачах цього типу інтереси учасників
можуть бути або антагоністичними, або (що відповідає ситуаціям, поширеним в економіці)
частково збіжними, та частково протилежними. Моделі прийняття рішень у конфліктних
ситуаціях розглядаються в теорії ігор.
 Принцип гарантованого результату
Результати операцій по досягненню цілей залежать, з одного боку, при даній кількості
активних засобів від вибору стратегій, тобто від чинників, що знаходяться в розпорядженні
оперуючої сторони. Такі фактори називаються контрольованими. Однак результати можуть
залежати і від факторів, які оперуючою стороною не контролюються. Ці чинники зазвичай
утворюють те, що називається обстановкою проведення операції.
При заданому критерії ефективності оцінка стратегій (варіантів) і їх вибір повинні
відбуватися на основі отримання гарантованої величини критерію ефективності в умовах
неконтрольованої (некерованої) обстановки операції. Це означає, що дослідник операції
повинен орієнтуватися на найгірші значення неконтрольованих чинників. Така поведінка
закономірно хоча б тому, що він не має право взяти на себе рішення, що піддають ризику всю
оперуючу сторону. Тим більше що оперуюча сторона таких прав досліднику операції зазвичай
не надає.
Проводячи ДО, дослідник повинен бути обережний. Якщо ж ця обережність призводить в
якомусь сенсі до незадовільних результатів, він доводить до відома оперуючу сторону, яка і
прийме рішення, яке в свою чергу може бути ризикованим. Оперуюча сторона на ризик йде
досить часто, але на це не має йти самостійно дослідник операції.
 ОСНОВИ ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ
Постановка задачі лінійного програмування
Під задачею лінійного програмування в загальному вигляді розуміють задачу знаходження екстремуму
(мінімуму, максимуму) лінійної функції від n змінних на множині розв’язків системи лінійних нерівностей
або лінійних рівнянь. Математична модель загальної задачі лінійного програмування формулюється так:
знайти такі числові значення змінних 𝑥1 , 𝑥2 , … , 𝑥𝑛 , що перетворюють в екстремум (максимум або мінімум)
лінійну функцію

і задовольняють систему лінійних обмежень

за умови невід’ємності змінних

 ГРАФІЧНИЙ МЕТОД РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ЛІНІЙНОГО
ПРОГРАМУВАННЯ

Графічний метод розв’язування задач лінійного програмування застосовують у тих

випадках, коли система обмежень і цільова функція містять не більше двох змінних.

Фермер відгодовує два види тварин –

А і В. Для цього використовує три
види кормів. Витрати корму кожного
виду на одну тварину за видами
наведені в таблиці. У ній також
зазначені запаси кормів та прибуток
від реалізації однієї тварини.
Визначити, скільки тварин кожного
виду потрібно відгодовувати
фермерові, щоб отримати
максимальний прибуток. Скласти
математичну модель операції.
 АЛГОРИТМ ГРАФІЧНОГО МЕТОДУ
У прямокутній системі координат будують прямі, рівняння яких одержують шляхом заміни у
1
початковій системі обмежень знаків нерівності на знаки «=».
Знаходять півплощини, що визначаються кожним з обмежень задачі. Для цього вибирають будь-яку
точку площини, наприклад точку (0; 0). Підставляють її координати у початкову нерівність. Якщо
2
нерівність виконується, то обирають ту частину півплощини, в якій знаходиться точка (0; 0). Якщо ж
нерівність не виконується – обирають частину площини, протилежну тій, де знаходиться обрана точка.
3 Знаходять багатокутник розв’язків як спільну частину визначених півплощин.
Будують вектор 𝐶ҧ із координатами, що дорівнюють коефіцієнтам цільової функції. У нашому прикладі
4
вектор із координатами (16; 6).
5 У будь-якому місці одержаного графіка проводять перпендикулярну до вектора 𝐶ҧ пряму а
Уявно зміщуючи пряму а в напрямку вектора 𝐶,ҧ визначають першу та останню точки перетину цієї
6 прямої з багатокутником розв’язків. Перша точка перетину є точкою мінімуму, остання – точкою
максимуму.
Визначають координати точки максимуму (мінімуму) як точки перетину двох прямих, розв’язуючи
7
систему відповідних лінійних рівнянь.
Визначають значення цільової функції в точці максимуму (мінімуму), підставляючи в цільову функцію
8
координати точки максимуму (мінімуму).
 РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ.
ГРАФІЧНИЙ МЕТОД
х2

1
ОДЗ
3
Точка оптимуму
х1
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Наступна лекція 12.09