Основні етапи і методи системного

аналізу
 Основні етапи системного аналізу
СА передбачає: розробку системного методу рішення проблеми, тобто логічно й процедурно організо-
вану послідовність операцій, що направлені на вибір кращої альтернативи рішення. СА реалізується прак-
тично в декілька етапів, однак відносно їх кількості й змісту поки що немає єдності, оскільки існує велика
різноманітність прикладних проблем.
Таблицу, що ілюструє основні закономірності СА різних наукових шкіл.

Основні етапи системного аналізу

За Ф. Хансманом За Д. Джеферсом За В. В. Дружиніним

ФРН, 1978 рік США, 1981 рік СРСР, 1988 рік

1. Вибір проблеми 1. Виділення проблеми

1. Загальна орієнтація у проблемі (ескізна 2. Постановка задачі та 2. Опис
постановка проблеми) обмеження ступеня її 3. Встановлення критеріїв
2. Вибір відповідних критеріїв складності 4. Ідеалізація (граничне спро-
3. Формування альтернативних рішень 3. Встановлення ієрархії, щення, спроба побудови мо-
4. Виділення суттєвих факторів зовнішнь- цілей та завдань делі)
ого середовища 4. Вибір шляхів розв'я- 5. Декомпозиція (розбивка ча-
5. Побудова моделі та її перевірка зання задачі стинами, знаходження рішень
6. Оцінка та прогноз параметрів моделі 5. Моделювання по частинах)
7. Отримання інформації на основі моделі 6. Оцінка можливих 6. Композиція («склеювання»
8. Підготовка до вибору рішення стратегій частин разом)
9. Реалізація та контроль 7. Використання резуль- 7. Прийняття найкращого
татів рішення
 До наукового інструментарію СА входять такі методи:
• метод сценаріїв (намагаються дати опис системи)
• метод дерева цілей (є кінцева мета, вона розбивається на підцілі, підцілі
на проблеми тощо, тобто декомпозиція до завдань, які ми можемо вирішити)
• метод морфологічного аналізу (для винаходів)
• методи експертних оцінок
• імовірнісно-статистичні методи
• кібернетичні методи (об'єкт у вигляді чорної скриньки)
• методи дослідження операцій (скалярна оптимізація)
• методи векторної оптимізації
• методи імітаційного моделювання (наприклад, GPSS)
• мережеві методи
• матричні методи
• методи економічного аналізу тощо
У процесі СА на різних його рівнях застосовуються різні методи, у яких
евристика поєднується з формалізмом.
СА виконує роль методологічного каркаса, що поєднує всі необхідні мето-
ди, дослідницькі прийоми, заходи та ресурси для вирішення проблем.
 Система уподобань ОПР та системний підхід до
процесу прийняття рішень.
Процес прийняття рішення полягає у виборі раціонального
рішення з деякої множини альтернативних рішень з
урахуванням системи переваг ОПР. Як і будь-який процес, в
якому бере участь людина, має 2 сторони: об'єктивну та
суб'єктивну.
Об'єктивна сторона — те, що реально поза свідомості люди-
ни, а суб'єктивна — те, що знаходить свій відбиток у свідо-
мості людини, тобто об'єктивне у свідомості людини.
Об'єктивне відображається у свідомості людини не завжди
достатньо адекватно, проте звідси не випливає, що не може
бути правильних рішень. Фактично вірним вважається таке
рішення, яке в основному правильно відбиває обстановку і
відповідає поставленій задачі.
Система переваг ОПР визначається багатьма
факторами:
• розуміння проблеми та перспектив розвитку;
• поточна інформація про стан деякої операції
та зовнішні умови її протікання;
• директиви від вищих інстанцій та різноманіт-
них обмежень;
• юридичні, економічні, соціальні, психологічні
чинники, традиції тощо
 Система уподобань ОПР

Рис.— Система уподобань ОПР

1. директиви від вищих інстанцій про цілі та завдання операцій (тех. процеси, прогнозування)
2. обмеження за ресурсами, ступеню самостійності тощо
3. переробка інформації
4. операція
5. інформація про стан операції
6. зовнішні умови (зовнішнє середовище), а) детермінування; б) стохастичні (ЕОМ відмовляє через випадковий інтервал t); в)
організована протидія
7. інформація про зовнішні умови
8. раціональне рішення
9. синтез управління (залежить від системи)
Перебуваючи у цих умовах, ОПР має нормувати множи-
ну потенційно можливих рішень із них. Потім відібрати
4-5 найкращих і з них – 1 рішення.
Системний підхід до процесу прийняття рішень полягає в
реалізації 3-х взаємопов'язаних процедур:
1. Виділяється множина потенційно можливих рішень.
2. З їх числа відбирається множина конкуруючих рішень.
3. Вибирається раціональне рішення з урахуванням си-
стеми переваг ОПР.
Сучасний системний аналіз є прикладною наукою, націленою на з'ясування
причин реальних складнощів, що виникли перед «власником проблеми», та на
вироблення варіантів їх усунення. У найбільш розвиненій формі системний
аналіз включає і безпосереднє практичне покращуюче втручання в проблемну
ситуацію.
Системність має здаватися якимось нововведенням, останнім досягненням
науки. Системність є загальна властивість матерії, форма її існування, а зна-
чить, і невід'ємна властивість людської практики, включаючи мислення.
Будь-яка діяльність може бути меншою або більш системною. Поява проблеми
- ознака недостатньої системності; вирішення проблеми - результат підвищення
системності. Теоретична думка на різних рівнях абстракції відображала си-
стемність світу загалом і системність людського пізнання та практики.
На філософському рівні - це діалектичний матеріалізм, на загальнонауковому -
системологія і загальна теорія систем, теорія організації; на природничо-
науковому - кібернетика. З розвитком обчислювальної техніки виникли інфор-
матика та штучний інтелект.
На початку 80-х стало очевидним, що всі теоретичні і прикладні дисципліни утворю-
ють як би єдиний потік, «системний рух». Системність стає не тільки теоретичною ка-
тегорією, а й усвідомленим аспектом практичної діяльності. Оскільки великі та складні
системи за необхідності стали предметом вивчення, управління та проектування, зна-
добилося узагальнення методів дослідження систем та методів впливу на них. Мала ви-
никнути якась прикладна наука, що є «мостом» між абстрактними теоріями системи та
живою системною практикою. Вона і виникла – спочатку в різних областях і під різ-
ними назвами, а потім сформувалася в науку, яка отримала назву «системний аналіз».
Особливості сучасного системного аналізу випливають із самої природи складних си-
стем. Маючи як мету ліквідацію проблеми або, як мінімум, з'ясування її причин, си-
стемний аналіз залучає для цього широкий спектр засобів, використовує можливості
різних наук та практичних сфер діяльності. Будучи сутнісно прикладної діалектикою,
системний аналіз надає великого значення методологічним аспектам будь-якого си-
стемного дослідження. З іншого боку, прикладна спрямованість системного аналізу
призводить до використання всіх сучасних засобів наукових досліджень - математики,
обчислювальної техніки, моделювання, натурних спостережень та експериментів.
 У ході дослідження реальної системи зазвичай доводиться сти-
катися з найрізноманітнішими проблемами; бути професіоналом у
кожній з них неможливо одній людині. Вихід бачиться в тому,
щоб той, хто береться здійснювати системний аналіз, мав освіту та
досвід, необхідні для пізнання та класифікації конкретних про-
блем, для визначення того, до яких фахівців слід звернутися для
продовження аналізу. Це пред'являє особливі вимоги до фахівців-
Уильям Шекспир
системників: вони повинні мати широку ерудицію, розкутість ми-
слення, вміння залучати людей до роботи, організовувати колективну діяльність. Професіо-
налізм набувається у практиці..
За словами У.Шекспира: «Якщо б робити було на стільки легко, як знати, що треба роби-
ти — каплиці були б соборами, хати — палацами».
Розвиток системних уявлень

Що означає саме слово "система" чи "велика система", що означає

"діяти системно"?
Які асоціації виникають при вживанні у звичайній мові слова «система»
у поєднанні зі словами «суспільно-політична», «сонячна», «нервова»,
«опалювальна» чи «рівнянь», «показників », «поглядів та переконань»?
Найочевидніші - це:
• структурованість системи;
• взаємопов'язаність складових її частин;
• підпорядкованість організації всієї системи певної мети.
Системність практичної діяльності

По відношенню, наприклад, до людської діяльності зазначені

ознаки очевидні, оскільки кожен з нас легко виявить їх у своїй
власній практичній діяльності. Будь-яка наша усвідомлена дія
має цілком певну мету; у будь-якій дії легко побачити її скла-
дові, дрібніші дії. При цьому складові виконуються не в
довільному порядку, а в певній їх послідовності. Це і є певна,
підпорядкована меті взаємопов'язаність складових частин, яка
і є ознакою системності.
 Системність та алгоритмичність

Інша назва для такої побудови діяльності – алгоритмічність. Поняття

алгоритму виникло спочатку в математиці і означало завдання точно ви-
значеної послідовності операцій над числами або іншими математични-
ми об'єктами, що розуміють однозначно. Останніми роками ми почина-
ємо усвідомлювати алгоритмічність будь-якої діяльності. Вже говорять
не лише про алгоритми прийняття управлінських рішень, про алгоритми
навчання, алгоритми гри в шахи, а й про алгоритми винахідництва, ал-
горитми композиції музики. Підкреслимо, що при цьому робиться відхід
від математичного розуміння алгоритму: зберігаючи логічну
послідовність дій, допускається, що в алгоритмі можуть бути присутні-
ми неформалізовані дії. Таким чином, явна алгоритмізація будь-якої
практичної діяльності є важливою властивістю її розвитку.
Системність пізнавальної діяльності

Одна з особливостей пізнання - наявність аналітичного та синте-

тичного образів мислення. Сутність аналізу полягає у поділі
цілого на частини, у поданні складного у вигляді сукупності
більш простих компонентів. Але щоб пізнати ціле, складне, необ-
хідний і зворотний процес - синтез. Це стосується не тільки
індивідуального мислення, але й загальнолюдського знання.
Скажімо так, розчленованість мислення на аналіз і синтез і
взаємопов'язаність цих частин є найважливішою ознакою си-
стемності пізнання.
 Системність як загальна властивість матерії

Тут важливо виділити думку, що системність — це не лише вла-

стивість людської практики, що включає і зовнішню активну діяль-
ність, і мислення, але й властивість всієї матерії. Системність нашого
мислення випливає із системності світу. Сучасні наукові дані та су-
часні системні уявлення дозволяють говорити про світ як про нескін-
ченну ієрархічну систему систем, що знаходяться в розвитку та на
різних стадіях розвитку, на різних рівнях системної ієрархії.