Питання до теми 7

1. Ситуація. Ситуаційна обізнаність.

ситуаційної обізнаності при реагуванні на конфліктні НС.
Концепція ситуаційної обізнаності (СО) виникла ще під час Першої світової війни. ...
«Ситуаційна обізнаність – це свідоме динамічне відображення ситуації індивідом.
Вона забезпечує динамічну орієнтацію на ситуацію, можливість відображати не тільки
минуле, сьогодення та майбутнє, але й потенційні особливості ситуації.

2. Прийняття рішень. Моделі та методи прийняття рішень.

класична модель;поведінкова модель;ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень.

Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно
об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень
спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Основні характеристики класичної моделі - особа, яка приймає рішення:

- має чітку мету прийняття рішення;

- має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

- має повну інформацію щодо можливих альтернатив і їх наслідків ;

- має раціональну систему упорядкування переваг за ступенем їх важливості;

- завжди має на меті максимізацію результату діяльності організації.

Характеристики поведінкової моделі - особа, яка приймає рішення:

- не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

- не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

- не здатна (не схильна) передбачити наслідки можливих альтернатив.

Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко

піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади для нав’язування
свого рішення.
3. Фактори впливу на процес прийняття рішення. Прихований тиск
при прийнятті рішення.
Прийняття рішень - це основа діяльності організації. Від якості
розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень
залежить ефективність використання людських, матеріальних,
фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної
організації. За результатами рішень відбувається процес порівняння,
аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів.
Прийняття та виконання управлінських рішень - найголовніший
оцінювальний критерій керівних здібностей.
Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих
альтернатив.
Результатом обраного рішення має бути якась дія. Можна дійти
висновку, що “прийняття рішень” означає процес, завдяки якому
обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Тут
ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і
проблема. Отже, існують дві умови ухвалення рішення - визначення
проблеми і вибір рішення.
Шість основних етапів розроблення рішення:1)розпізнавання
проблеми; 2)встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми;
3)вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення
релевантної інформації; 4)обгрунтування реалістичних альтернативних
дій; 5)порівняння та вибір альтернатив; 6)формулювання (прийняття) та
видавання рішення.
Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень: 1.
Особисті якості керівника. 2. Поведінка керівника. 3. Середовище
прийняття рішень (визначеність та ризик). 4. Інформаційні обмеження
(зростання витрат на отримання додаткової інформації). 5.
Взаємозалежність рішень. 6. Готовність до можливих негативних
наслідків. 7. Можливість застосування сучасних технічних засобів. 8.
Наявність ефективних комунікацій. 9. Відповідність структури управління
цілям та місії організації. 10. Процедури реалізації функцій управління.

4. Прийняття рішень в екстремальних ситуаціях.

Стресові ситуації розглядаються як чинники, що викликають надмірне

навантаження на систему психологічного саморегулювання і приводять до
розвитку емоційної напруги. Стан стресу визначається як емоційне
збудження і супутні йому зміни в інших сферах психологічного
функціонування. До наслідків стресу відносяться також тимчасові або
постійні зміни в поведінці людини.

Ситуації, що викликають психологічний стрес, мають надзвичайно

різноманітний характер. До них відносяться:
- екстремальні умови особливо у не звиклих до останніх людей,
- небезпеки фізичної природи,
-катастрофи, землетруси, урагани, повені, пожежі.
 Стресогенний характер тієї чи іншої дії зумовлюється часто не лише його
змістом, але і психологічними особливостями людини. Міра стійкості
людини до різних дій неоднаковий.

Виділяють також декілька факторів, дія яких найбільш несприятлива в ситуації

тривалого стресу. До них відносяться:

 висока напруга стресу,

 загроза, спрямована на основну систему цінностей індивідуума,
 неможливість впорається з ситуацією у зв'язку із стресом,
 низький рівень індивідуальної стійкості психологічному стресу.

Під стійкістю або толерантністю розуміють нереагування емоційним збудженням

в умовах стресу, тобто важкі і неприємні ситуації не викликають значних
негативних емоцій, страху, гніву, тривоги.

5. Модель ситуаційної обізнаності.

Побудова моделі ситуаційної обізнаності при реагуванні на конфліктні НС. Конце-пція
розвивається (удосконалюється завдяки новим технічним можливостям) і лежить в основі
прийняття рішень Суттєвий розвиток концепції ситуаційної обізнаності прийшов з
авіаційної промисловості і знайшов відображення в багатьох роботах дослідників із
різних країн [1–3]. Ідея поділу між людським розумінням ситуації і фактичним її станом
лежить в основі визначення ситуаційної обізнаності, яке використовують ці вчені.
Існують кілька визначень СО.«Ситуаційна обізнаність – це сприйняття елементів у
навколишньому середовищі в межах часу та простору, розуміння їх значення та
проекція їх статусу у недалекому майбутньому»