ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.languagetool

Міністерство освіти і науки України
Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка
кафедра психології
«До захисту допускаю»

Завідувач кафедри психології,
доктор психологічних наук, професор
______________ М.В.Савчин
«___» _____________ 2022 р.
ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР

СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Спеціальність 053 Психологія

Освітня програма Практична психологія
Магістерська робота
на здобуття кваліфікації – Психолог. Практичний психолог
Автор роботи: Верхоляк Вероніка ___________

підпис
Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Зимянський
А.Р. ____________
підпис
Дрогобич, 2022
1
АНОТАЦІЯ
Теоретично проаналізовано стан досліджуваної проблеми у

психологічній літературі та на цій основі уточнено зміст поняття «вибір» та
«прийняття рішення». Вивчено роль психологічних особливостей у
прийнятті рішення. Емпіричним шляхом з’ясовано вплив та взаємозв’язок у
процесі вибору та прийняття рішення студентом вищого навчального
закладу. Проаналізовано результати експериментального дослідження та
зроблено висновки. Виділено та описано домінуючі фактори що мають вплив
на вибір студентом вищого навчального закладу. Встановлено, що для
достовірного висновку щодо вибору вищого навчального закладу необхідний
комплексний аналіз психологічних та соціальних чинників.
Ключові слова: прийняття рішення, вибір, студенти, ціннісна

орієнтація, мотивація, стиль прийняття рішення, самооцінка, емоційний
інтелект.
SUMMARY
Based on a theoretical analysis of the investigated problem in the

psychological literature, the meaning of the concepts "choice" and "decision-
making" was clarified. It has been studied how psychological features affect
decision-making. An empirical investigation was conducted to clarify the
influences and relationships in a student's decision-making process. A conclusion
was drawn based on the results of the experimental research. This paper discusses
the determining factors influencing a student's decision to enroll in a higher
education institution. For a reliable conclusion regarding the choice of a higher
2
education institution, a comprehensive analysis of psychological and social factors
is required.
Key words: decision-making, choice, students, value orientation,

motivation, decision-making style, self-esteem, emotional intelligence.
3
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………….
………………….5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, ЩОДО ВИБОРУ СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ …………...……….……………………………..9
1.1. Поняття вибору та прийняття рішення у психологічній
науці....................9
1.2. Мотивація у структурі процесу прийняття рішення …………….…..
…..14
1.3. Особистісні цінності та їх вплив на прийняття рішення….
……………...17
1.4. Вплив самооцінки на процес вибору та прийняття рішення.
…………...20
1.5. Роль емоцій у процесі вибору та прийняття
рішення…………………….23
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.………………………………………………....26
2.1. Характеристика методів та методик дослідження процесу прийняття
рішення, щодо вибору студентом вищого навчального
закладу…………….....26
2.2. Діагностика прийняття рішення студентом вищого навчального
закладу, щодо вибору студентом вищого навчального
закладу…………………………28
2.3. Взаємозв’язок особистісних якостей та властивостей із процесом
вибору та прийняття рішень студентом вищого навчального закладу …...…...
……..30
ВИСНОВОК………………………………………………...…….…….….….43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………...…………………...45
4
ДОДАТКИ……………………………………………………...………….…..54
5
ВСТУП
Актуальність дослідження. Кожного дня людина неодноразово

стикається з ситуаціями, коли їй необхідно обирати між кількома варіантами
та приймати певне рішення. У зв’язку з економічним та технологічним
прогресом ми отримали великий асортимент товарів та можливостей, які
ускладнили процес вибору та прийняття рішення. Процес вибору та
прийняття рішення міждисциплінарними явищами. Їх досліджують у
психології, соціології, економіці та філософії. Якщо розглядати ці процеси із
перспективи психології, то процес прийняття рішення – це система
мотиваційних тверджень, що розкривають внутрішню сутність діяльності
людей та свідоме обирання одного варіанту з принаймні двох можливих[71].
Людина, при цьому, може вирішувати як раціонально, так і ірраціонально. У
той час як процес вибору є виявом свободи волі людини та базується на її
особистісних чинниках та переконаннях[82].
Вагомий внесок у розуміння процесу вибору та прийняття рішення принесли
соціально-психологічні праці Л. Біч та Т. Конноллі «The Psychology of
Decision Making» [1]та Б. Ньюелл «Straight Choices» [59]. У науково-
академічній галузі дослідженням даних процесів займалися такі науковці як:
Д. Тідеман та його однодумці розробили парадигму прийняття професійних
рішень[77]. Л. Дженіс та Л. Манна розпрацювали теорію прийняття
рішення[38]. Т. Барретта і В. Гаррена[11] розробили теорію самоконцепції,
базуючись на роботі А. Кормана [46] і дослідники Д. Супера, Р.
Старишевського, Н. Матліна та Р. Джордона[75] вивчали процеси вибору та
прийняття рішення у психологічних вимірах.Таким чином дослідження,
проведене вченими Ч. Лян, С.Ляо та Х. Цай, виявило вплив сміливості на
процес прийняття рішення[53], а науковець А. Харен дослідив вплив
самооцінки на прийняття рішення та визначив три стилі: раціональний,
інтуїтивний та залежний[18]. За дослідженням С. Джонсона було визначено
вплив таких психологічних факторів як: спрямованість локус контролю та
6
рівень самоефективності на вибір студентом навчального закладу та виведена
модель вибору навчального закладу [40]. Проаналізувавши вище згадану
літературу, варто зазначити, що проведені дослідження не враховували
цілісний аналіз впливу особистісних чинників на вибір студентом вищого
навчального закладу. Тож, враховуючи актуальність проблеми, було
визначено тему дослідження: Психологічні фактори, що впливають на вибір
студентом вищого навчального закладу.
Об’єкт: процес вибору та прийняття рішення студентом вищого
навчального закладу.
Предмет: вплив рівня самооцінки, ціннісної орієнтації, спрямованості
емоційного та рівня мотивації на вибір студентом вищого навчального
закладу.
Мета: проаналізувати взаємозв’язок впливу особистісних
психологічних чинників на процес вибору та прийняття рішення студентом
вищого навчального закладу.
Завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати психологічну основу процесу
вибору та прийняття рішення.
2. Дослідити вплив особистісних факторів на процес вибору
та прийняття рішення у студентів Дрогобицького державного
педагогічного університету.
3. Визначити зв’язок рівня самооцінки, мотивації, ціннісної
орієнтації та рівень емоційного інтелекту на процес вибору студентом
Гіпотеза: індивідуальні відмінності такі як: рівень самооцінки,
емоційний інтелект, мотивація до успіху та ціннісна орієнтація може
впливати на процес прийняття рішення щодо вступу у вищий навчальний
заклад.
Методологічна та теоретична основа дослідження склали: загальна
концепція процесу прийняття рішення (Д. Узнадзе, Л. Виготський, Ю.
7
Козелецький, Т. Корнілова та А. Леонтьев); соціально-психологічний підхід
процесу прийняття рішення (Х. Галат, І. Гаті, Г. Петрсон, Ж. Семпсон, Р.
Рірдон, Ж. Ленц), процес вибору та прийняття рішення в академічній галузі
(К. Юен, Х. Рамей, Р. Скіл, С. Джейсон та К. Петерсон), вплив мотивації на
процес прийняття рішення (А. Маслоу, Дж. Ванкувер, Дж. Вайнхарт та А.
Шмідт), взаємозв’язок та вплив ціннісної орієнтації (С. Шварц, Н. Гріффітс,
К. Томас та Б. Дфйер), вплив самооцінки на процес прийняття рішення на
емпіричному рівні (Дж. Феррарі, С. Рубінштейн, М. Лері), науковці Д.
Кетлер, Дж. Ленер, Дж. Іпа та С. Коте розглядали вплив та роль емоцій у
процесі прийняття рішення студентом вищого навчального закладу.
Методи дослідження:
Для перевірки висунутої гіпотези та виконання поставлених завдань
використовувалися такі методи наукового дослідження: аналіз, синтез,
узагальнення і систематизація наукових даних, що дало змогу закласти
теоретико-методологічні основи вивчення процесу вибору та прийняття
рішення у студентів; анкетування та тестування дали змогу перевірити вплив
та взаємозв’язок психологічних факторів із процесом вибору та прийняття
рішення, застосовувалися такі опитувальники: Мельбурнський опитувальник
прийняття рішення, валідизований Т. В. Корніловою, методика діагностики
особистості на мотивацію до успіху Т. Елреса, діагностика рівня самооцінки
за методикою Демобо-Рубінштейн (адаптація А. Прихожан), опитувальник
сенсожиттєвих орієнтацій Д. А. Леонтьев та методика діагностики
емоційного інтелекту Н. Холл. Кількісний аналіз отриманих результатів
здійснювався за допомогою комп’ютерної програми SPSS.
Практичне значення:
Практичне значення даної роботи полягає у розумінні впливу
психологічних факторів на процес вибору та прийняття рішення студентом
щодо вступу у вищий навчальний заклад. Результати дослідження можуть
бути використанні для побудови маркетингової стратегії університетам, з
метою збільшення кількості бажаної цільової аудиторії та побудова
8
подальшої успішної співпраці. Також отриманні дані можуть бути корисними
для приватних продовольчих компаній (відділу роботи з людським ресурсом,
маркетинговому відділу та підрозділу розвитку продукту) сприятимуть
розробці шляху між компаніями та споживачами.
Структура магістерської роботи.
Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів,
висновку, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи
викладений на сторінок 45 сторінок, комп’ютерного набору. Список
використаних джерел містить 84 найменування.
9
РОЗДІЛ 1. Теоретичне дослідження психологічних
факторів вибору студентом вищого навчального закладу
1.1 Поняття вибору та прийняття рішення у психологічній

науці.
Процес вибору та прийняття рішення у науковій літературі

розглядається через психологічну, економічну, соціальну та філософську
складову. Економічні теорії за основу беруть виключно раціональний аспект
процесу вибору та припускають, що людина, яка приймає рішення, здатна
порівняти всі можливі альтернативи, обираючи той варіант, який найбільше
сприятиме досягненню поставленої цілі [60]. У той час психологія розглядає
даний феномен через вплив та взаємодію особистісних та соціальних
факторів.
Феномен вибору у літературі, яка присвячена темі психології,

інтерпретується як стадія волі, що має на увазі надання переваги внаслідок
відкидання однієї з двох або більше альтернатив. Вибір може здійснюватись
на раціональній або емоційній основі. Г. Саймон досліджував процес вибору
через призму обмеженої раціональності, тобто раціональний вибір, який
обмежений когнітивними можливостями індивіда та обставини у середовищі,
де приймається рішення. У своєму дослідженні науковець припустив, що
учасники прийматимуть оптимальний вибір, який є достатньо хорошим, але
не обов’язково ідеальним[69]. Психологи А. Тверскі та Д. Канеман
розробили теорію перспектив з метою пояснення ірраціонального вибору
людини. В емпіричних дослідженнях науковці продемонстрували
систематичну зміну переваг. Наприклад, коли рішення формулюється з точки
зору потенційної вигоди, індивід, швидше за все, буде уникати ризику. В той
10
самий час, коли рішення формулюється з позиції збитку, людина з більшою
ймовірністю вибере ризикований варіант[78].
У науково-психологічній літературі процес прийняття рішення,

інтерпретується як система мотиваційних тверджень, що розкривають
внутрішню сутність діяльності людей та свідоме обирання одного варіанту з
принаймні двох можливих під впливом персональних характеристик,
соціальної ситуації [70]. При цьому ж людину або групу осіб, що приймають
рішення, називають децидент[27]. Процес прийняття рішення, зазвичай,
розглядають або як груповий, або як індивідуальний процес. Основна
відмінність полягає у тому, що перший процес здебільшого є формальним і
відбувається за межами когнітивних процесів, оскільки люди часто
ігнорують доказування або нехтують своїми висловлюваннями з метою
досягнення групового конформізму. В той самий час, індивідуальний процес
прийняття рішення вимагає активне застосування когнітивних здібностей,
однак при цьому збільшується ризик упередженості [14].
Процес прийняття рішення у вітчизняній літературі розглядаються у

працях: Д. Узнадзе [4], Л. Виготський [1], Ю. Козелецький[3], A.
Катеренко[2], Т. Корнілова[5] та А. Леонтьев [6].
У концепції Д. Узнадзе, прийняття рішення – це вольовий процес, який

містить у собі три етапи:
1. Підготовчий етап. Визначає яке саме рішення прийняти та

до чого апелювати.
2. Етап прийняття рішення.
3. Етап реалізації рішення [51].
Науковець Л. Виготський, розглядає прийняття рішення як форму

взаємодії та співпраці між людьми. Прийняття рішення – продукт складного
історичного й онтогенетичного розвитку, в ході якого змінюються його
11
форми. Розвинений процес прийняття рішення характеризується
переживанням внутрішньої свободи [52].
Дослідник Ю. Козелицький акцентує увагу не тільки на

об’єктивних умовах при процесі прийняття рішення, а й на особі, що приймає
рішення. У своїй праці він вивів два основних поняття: суб’єктивна
ймовірність вибору та поняття корисності (цінності) вибору для суб’єкта.
Отже, особистість як регулятивна система відіграє певну роль у процесі
прийняття рішення, однак не є її вирішальним фактором [53].
Т. Корнілова досліджує процес прийняття рішення в умовах

невизначеності, особистісну обумовленість виборів, як схильність чи
стратегію приймати рішення певним чином. Відповідно до її теорії, процес
прийняття рішення здійснюється завдяки реалізації суб’єктом
інтелектуально-особистісних зусиль, що зумовлюють зниження рівня
невизначеності ситуації, наприклад, її вирішення або модифікація відповідно
до загальних цілей особистості, досягнення прагматичного результату або ж
цілей особистісного саморозвитку. Результатом цього процесу є усвідомлене
прийняття рішення як довільного вибору [54].
Процес прийняття рішення у діяльнісній концепції особистості А.
Леонтьева, розглядається керований суб’єктом процес формування дій,

спрямованих на розв’язання вихідного протиріччя ситуації, базуючись на
усвідомлення мети, альтернативних засобів її досягнення та вибору певного
способу дії. Основним детермінаційним чинником даного процесу є
цілепокладання, що полягає у формуванні образу майбутнього результату й
прийнятті цього образу як основи й напрямку дій [55].
У академічній сфері феномен прийняття рішення та вибору

досліджується у таких випадках як визначення людиною своєї професійної
діяльності та вибір вищого навчального закладу, які розглядається у двох
основних підходах: економічний підхід, соціально-психологічний [36].
12
Дослідники, які використовували економічний підхід інтерпретують процес
прийняття рішення щодо вступу у вищий навчальний заклад зі сторони
особистої економічної користі, яку студент отримує через навчання[14].
Соціально-психологічний підхід розглядає даний процес через призму
престижу, соціального визнання та схвалення [15]. Науковці Н. Муртаг, П.
Лопес та Е. Лайонс у своїй праці «Decion making in voluntary career change:
an other-than-rational perspective», базуючись на моделі таких теоретиків як
Х. Галат [29], І. Гаті [28] і Г. Петрсон, Ж. Семпсон, Р. Рірдон і Ж. Ленц [62]
припускали, що процес прийняття кар’єрних рішень відбувається як
об’єктивний та системний підхід у якому зважується співвідношення вигоди
та втрати свого вибору у порівнянні з усіма альтернативними варіантами.
Однак, дослідження продемонструвало, що під час прийняття рішення про
свою майбутню спеціальність особистість базується не тільки на когнітивних
процесах, але й під впливом емоцій та інтуїції. З цієї причини можна
спостерігати тенденцію до зміни кар’єри [58]. Структура дії-впливу та
пізнання зображена на Мал. 1.
Малюнок 1.1. Структура дії-впливу-пізнання для прийняття рішення

щодо зміни кар’єри.
13
Вагомий внесок у розуміння впливу психологічних особистісних
чинників на вибір професійної спеціалізації та навчальної інституції зробили
такі науковці як: К. Юен, Х. Рамей, Р. Скіл, С. Джейсон та К. Петерсон та
інші, які досліджували вплив та взаємозв’язок когнітивних та афективних
станів[84], та індивідуальні характеристики[72], таких як:
імпульсивність[49], спрямованість локусу контролю[40] та відкритість до
нового досвіду, які поєднується із ризиком[61]. Дослідники С. Бакара та Н. Я.
Чуй розглядали вплив рівня самооцінки на процес прийняття рішення з
позиції упередженої впевненості, що інтерпретується через схильність
індивіда розглядати успіх через призму власного таланту та здібностей, при
цьому невдача аргументується як сукупність впливу не контрольованих
зовнішніх факторів[8]. Психологи Дж. Ванкувер, Дж. Вайнхарт та А. Шмідт
розглядають фактор впливу мотивації на процес прийняття рішення з позиції
Multiple-goal pursuit model (MGPM). MGPM – це когнітивна модель процесу
досягнення цілей, що заснована на теорії контролю та мотивації Врума 1964.
Відповідно до MGPM, вибір між конкуруючими цілями визначаються
порівнянням суб’єктивного відчуття ймовірності та цінності. Домінування
одного чи другого варіанту може бути зумовлене внутрішніми чи
зовнішніми факторами [80]. Вагомий внесок у наукове дослідження впливу
та взаємозв’язку цінностей у процесі прийняття рішення вивчали такі
науковці як М. Рокіч та Шварц. Відповідно до Рокіча, особистісні цінності
виступають, як орієнтири для прийняття рішення та врегулювання
конфліктних ситуацій. Однак у конкретних обставинах певна цінність може
вплинути на поведінку, тоді як в іншій ситуації її вплив є невідчутним[64]. За
циклічною структурою Шварца, цінності – це абстрактні переконання, які
при активуванні викликають емоційні реакції, що впливають на процес
прийняття рішення[67]. Дослідження останніх десятиліть демонструють, що
емоції є потужною рушійною силою при прийнятті рішення. Так за словами
Г. Саймона, американського лауреата Нобелівської премії, :«щоб мати щось
на зразок повної теорії людської раціональності, ми повинні зрозуміти, яку
14
роль у ній відіграють емоції». Як зазначив науковець, емоції впливають,
спотворюють або іноді й повністю визначають результат великої кількості
рішень, які ми приймаємо протягом дня [70]. Також дослідник А. Дамасіо
вважає, що емоції є фундаментальним фактором при виборі між подібними
варіантами та рішеннями, що не мають чіткої раціональної основи для
вибору[21].
Отже, вище згадані міркування демонструють теорії та підходи до

розуміння процесу вибору та прийняття рішення у науковій та психологічній
літературі. За якими «вибір» інтерпретується як процес вибору між
декількома альтернативами, а «прийняття рішення» як завершальна дія
вибору. При цьому дані процеси можуть відбуватися як раціонально, так і
емоційно. На них впливають соціальні чинники та психологічні, до
психологічних відноситься: рівень самооцінки особистості, мотивація,
ціннісна орієнтація та емоційність.
У наступних підрозділах буде розкрито вплив кожного з вище

перерахованих психологічних чинників та проаналізовано їх вплив на
прийняття рішення, зокрема на вибір вищого навчального закладу.
1.2 Мотивація у структурі процесу прийняття рішення.
У загальному, мотивація розумієтьсяяк сукупність рушійних сил, що

зумовлюють у людини прийняття рішення про виконання певної дії. Такі
сили перебувають як у зовні, так і в середині людини, що викликають
усвідомлене або ж неусвідомлене виконання.
Мотивація з психологічної точки зору – це сукупність психологічних
процесів, які спонукають людину виконувати певний вид діяльності, або ж
приймати рішення (див. Хаметова Л.М. 41).
Одним із провідних психологів А. Маслоу, розглядав мотиви як стійкі,
біологічні та культурні потреби. Вони складаються з основних потягів, таких
15
як голод, спрага, біль та секс. Вторинні потреби (безпека, прихильність…)
виникають на основі первинних і зрештою виникають потреби вищого
порядку, такі як свобода, самореалізація та інше [22].
Науковець Дж. Блайт у своїй концепції розглядав мотивацію як
психічний процес, який пов’язаний з характером бажання та інтенсивністю, з
якою воно транспортується в реальність[16].
Назагал заведено виокремлювати два види мотивації: інтеринсивна
(внутрішня) та екстенсивна (зовнішня). Інтринсивна мотивація виникає від
внутрішнього потягу до діяльності [73], часто її ще називають
процесуальною. Людина виконує завдання, щоб отримати задоволення від
процесу, а не через винагороду [74]. У той час, екстенсивна мотивація
зумовлена зовнішніми обставинами [74]. Вивчаючи відмінності
функціонування внутрішньої та зовнішньої мотивації, науковець Р. Конті,
визначив, що при домінуванні процесуальної (внутрішньої) мотивації
людина виконує завдання значно довше ніж при екстенсивній [76].
Дослідники Л.Ботельо та Х. Коельо розробили модель прийняття
рішення COMINT (Cognition та Motivation INTegration), що розглядає процес
прийняття рішення із залученням автоматичних аспектів мотивації. Дана
модель розглядає роль мотивації у процесі прийняття рішення із перспективи
спонукання людини до пошуку інформації або ж її ігнорування[17].
Науковець Дж. Форгаса вважає, що і мотивація до пошуку, і мотивація до
ігнорування інформації залежить від інших мотиваційних змінних, які
зберігаються у довготривалій пам’яті: епістемічні потреби (потреба у
точності, потреба у структурі, потреба у бажаному результаті), цінності, цілі
та настрій [26].
З перспективи моделі COMINT, мотивація до пошуку розглядається як
кількість ресурсів, що доступні для процесу пошуку інформації. Мотивація
до ігнорування досліджується як процес, що фільтрує відповіді на певні
завдання та обставини.
16
На малюнку 2 продемонстровано 5 точок входу (обведенні цифрами),
де мотивація може впливати на процес обробки інформації та прийняття
рішення. Так, наприклад, людина, яка має прийняти певне рішення або
вирішити ситуацію, володіючи при цьому необхідними знаннями може не
дійти до першого кроку, за умови, якщо у неї низький рівень мотивації до
пошуку інформації[17].
Малюнок 1.2. Модель прийняття рішення COMINT.

У академічному аспекті мотивація може розглядатися як явище, що
зумовлює вибір студентом навчального закладу, відображає рівень
наполегливості студента, вияв інтересу до предмета та докладання зусилля на
його вивчення [23].
З метою підтвердження взаємозв’язку між мотивацією та процесом
прийняття рішення студентом вступу до вищого навчального закладу,
науковці Е. Деці та Р. Райаном, розробили теорію самовизначення та
дослідили, що студенти, які мають декілька варіантів вибору професії та
навчального закладу, приймаючи власні рішення відчуватимуть особисту
причетність, що сприяє формуванню внутрішньої мотивації, тобто студенти
17
залучатимуться до навчання для особистого задоволення та інтересу[55]. На
додаток, на думку Лі Е, на самовизначеність мотивації. У студентів впливає
результат навчання [48]. Такої ж думки дотримуватися й Н. Беклкєн, який
підтвердив вплив навчання за вільно вибраної спеціальності на зменшення
рівня прокрастинації [13].
Отже, апелюючи до теоретичної частини спостерігаємо, що одним із
ключових аспектів процесу прийняття рішення є мотивація. Зокрема,
продемонстровано, взаємозв’язок та вплив інтенсивної мотивації, на
початковий етап обробки інформації (її пошук чи відкидання), що впливає на
подальший процес прийняття рішення.
1.3 Особистісні цінності та їх вплив на прийняття

рішення.
У психології, особистісні цінності трактуються абстрактні

переконання, які служать трансситуативними мотиваційними цілями, що при
активуванні викликають емоційні реакції, які впливають на процес прийняття
рішення[67]. Цінності є відносно стабільними, але можуть змінюватися
відповідно до потреб людини, фізичного стану чи середовища [12].
Одною із провідних, міжкультурних концепцій вивчення впливу
цінностей на процес прийняття рішення є система цінностей С. Шварца.
18
Малюнок 1.3. Ціннісне коло Шварца.
На основі кореляції між відносною важливістю, люди вирішують, що є
добрим, бажаним та цікавим для них, а що ні. С. Шварц вивів 57 компонентів
цінностей (див. табл. 1), таких як амбіції, чесність, креативність та сформував
з них десять загальних цінностей для опису кругової карти з ортогональними
осями позначеними як відкритість до змін – збереження – самозміцнення –
самоперевершення, які показано на малюнку 3. Цінності відкритості до змін,
підкреслюють готовність людини до нових ідей, дій та досвіду, вони
протиставляються цінностям збереження, що підкреслюють схильність до
самозбереження, порядок та уникнення змін. Цінності самозміцнення,
наголошують на досягненні власних інтересів, діаметрально протилежні
цінностям самоперевершення, які акцентуються на виході за межі власних
інтересів, заради інших[68]. зональної надцінності відображають системні
зв’язки між потребами людини, ставленням і поведінкою. Вони можуть
сприяти змінами або ж гальмувати (відкритість до змін/ збереження) у
напрямку конкуренції чи співпраці (самопосилення/ самоперевершення) [67].
Тип цінностей Одинична цінність

Універсалізм Широкомасштабність, мудрість, мир у світі, соціальна
справедливість, світ краси, єдність з природою, захист
навколишнього середовища.
Самоспрямування Творчість, свобода, незалежність, допитливість, вибір
власних цілей, самоповага.
Стимуляція Сміливість, розмірне життя, захоплююче життя
Гедонізм Задоволення, насолода життям, самозадоволення
Влада Соціальна влада, авторитет, багатство, збереження

свого іміджу, суспільне визнання
Досягнення Успіх, здібність, амбітність, впливовість, розум
Безпека Безпека сім’ї, національна безпека, соціальний

порядок, чистота, взаємність послуг, почуття приналежності,
здоров’я
19
Конформність Ввічливість, слухняність, самодисципліна, повага до
батьків та старших
Традиції Скромність, прийняття своєї частки в житті,
відданість, повага до традицій, помірність
Доброзичливість Послужливість, чесність, вірність, відповідальність,
дружелюбність, зріла любов
Таблиця 1. 57 одиничних цінностей Шварца.
Дослідники К. Кіцвард та Дж. Гінар, базуючись на ціннісне коло

Шварца, провели дослідження на виявлення кореляції цінностей людини та
прийняття рішення при купівлі картопляних чіпсів та апельсинового соку.
Було виявлено, що люди із цінністю збереження та заощадження грошей
віддають перевагу знайомому бренду, тоді як досліджуванні із цінністю
відкритість до змін, надавали перевагу невідомим брендам[45].
Сучасні науковці Л. Твіто та А. Кнафо-Ноам, визначили, що цінності
мають спадковий характер[79], а дослідник Дж. Шермер, ідентифікував
генетичне коріння цінностей[66]. Однак, дослідити як саме гени визначають
риси чи цінності людини, залишається невідомим.
Дослідники Н. Гріффітс, К. Томас та Б. Дфйер, розглядають еволюцію
походження людських цінностей та їх роль у процесі прийняття рішення з
точки зору універсальної схеми, що виникає з фундаментальних фізичних
мотивацій, присутніх у всіх еволюційних системах. Вони визначили, що
люди схильні до ціннісних конфліктів, коли, найбільш важливі цінності
протистоять одна одній, під час прийняття рішення імовірно переживатимуть
змішані почуття. Таким чином, під час прийняття рішення, вони надають
перевагу раціональному аналізу ніж інтуїтивному[32]. Також було
визначено, що багато факторів, таких як статус, вік та можуть відігравати
модеруючу роль, яка схильна приховати вплив цінностей, у процесі
прийняття рішення [65].
Отже, опираючись на опрацьовану літературу було виявлено, що під
час процесу прийняття рішення, людина базується на особистісні цінності,
20
причому вплив може відбуватися як на підсвідомому, так і на раціональному
рівні, у залежності від ситуації.
1.4 Вплив самооцінки на процес вибору та прийняття

рішення.
Поняття «самооцінка» позначає психологічне утворення, яке дає змогу

людині оцінити самого себе, а також окреслити своє місце у суспільстві.
Його вплив на поведінку людини відбувається через сприймання досягнутих
результатів, зовнішнього вигляду та задоволенням суспільними відносинами
[59]. Вплив самооцінки на процес прийняття рішення на емпіричному рівні
вивчали такі науковці Дж. Феррарі, С. Рубінштейн, М. Лері та інші.
Вагомий внесок у дослідженні цього феномену зробив науковець С.
Рубінштейн. Він вважав, що самооцінка є одним із найважливіших чинників
цілісного самоусвідомлення особистості, що формується під впливом
суджень інших людей. Основу самооцінки представляють цінності індивіда,
сприйняття себе, а також регуляція механізмів поведінки [7]. Також, цю
гіпотезу підтверджує дослідження П. Стіла. Він виявив, що формування
впевненості у собі починається з перших днів життя [73]. Така тенденція
пов’язана із тим, що коли дитина бачить перед собою маму, тоді у неї
виділяються хімічні елементи, які провокують приємні відчуття, а це, своєю
чергою, сприяє розвитку мозку [29]. Відкриття феномену «дзеркальних
нейронів» дає змогу визначити, що свідомі чи несвідомі емоційні
переживання батьків до дітей впливають на їхнє сприйняття самого себе.
Адже, у мозку дитини активуються ті ж самі нейрони, що й у людей, які їх
доглядають [24]. Це підтверджує гіпотезу, що людський мозок є
«ультрасоціальним»: він практично росте та розвивається відповідно до того,
як реагує на особистість найближче оточення [42].
21
Самооцінка відіграє важливу роль у процесі прийняття рішень. Люди з
високою самооцінкою очікують від себе добре виконаної роботи, їм
притаманне позитивне почуття власної гідності після невдачі, ніж людям з
низьким рівнем самооцінки. Висока самооцінка дає змогу людині після
невдалого результату, не переносити невдачу на подальші рішення. У той
час, індивідуальності з низьким рівнем самооцінки, мають тенденцію бути
критичними до себе та залежними від схвалення та похвали інших, при
оцінюванні власної гідності[63].
Такуж тенденцію визначили науковці Х. Ян та К. Дедович, які
досліджували вплив рівня самооцінки під час ризикованого прийняття
рішення. Вони прийшли до висновку, що люди з високим рівнем самооцінки
більш схильні покладатися на свої сильні сторони під час прийняття
ризикованого рішення. Особистості з низьким рівнем самооцінки, навпаки,
мають тенденцію до уникнення прийняття ризикованих рішень[81]. М. Лері
та Д. Даунс, навели подібний аргумент, припускаючи, що непокоєння
соціальним визнанням є більш притаманним для осіб із заниженою
самооцінкою, що мотивують їх до уникання прийняття рішень, що можуть
нашкодити соціальному визнанню. На противагу, особи із високим рівнем
самооцінки, легше приймає ризиковане рішення та вважають себе більш
прийнятними для інших[46]. Іранський психолог Н. Хайлу вважає, що людям
із заниженим рівнем самооцінки більш притаманно уникати або
відтермінувати виконання завдань[33].
Згідно з наведеними вище аргументами Р. Джозеф, Р. Ларік, Р. Стіл та
Р. Нісбетт, провели емпіричне дослідження кореляції між прагнення до
ризику та рівнем самооцінки людини у процесі прийняття рішення. Коли
результати прийнятих рішень не оголошувалося, прийняття ризикованих
варіантів спостерігалося як у людей із високим, так із низьким рівнем
самооцінки. Однак, ситуація змінилася, коли досліджуванні знали, що їх
результати будуть озвучуватись, за тих умов, люди із низьким рівнем
22
самооцінки обирали менш ризиковані рішення. Дана кореляція вказує, що
рівень самооцінки впливає на процес прийняття рішення[41].
Науковці А. Ребеллоу та С. Патра, вивели декілька можливих наслідків
низької самооцінки у просі прийняття рішень:
- Уникання прийняття рішення, з метою уникнення
прийняття неправильних рішень;
- Відсутність впевненості у прийнятому рішенні;
- Уникання взяття відповідальності за прийняте рішення [63].
Науковець Дж. Феррарі, провів експеримент для виявлення впливу
рівня самооцінки на процес прийняття рішення. Досліджуваним
пропонувалося виконати завдання у двох можливих ситуаціях. Першим
варіантом була робота в тиші, а другим робота в навушниках, звідки звучав
голосний шум. Гіпотеза цього дослідження полягала у тому, що люди, які
мають занижену самооцінку, боячись зазнати невдачі при виконанні завдань,
відтак обиратимуть другий із запропонованих варіантів, щоб у разі поганого
виконання апелювати до подразника, який і став причиною. Твердження було
підтверджене [25].
Дослідник Л. Манн та інші припускають, що впевненість людини у
власній здатності приймати рішення та рівень самооцінки може відрізнятися
відповідно до національностей. Так, у західних, індивідуалістичних
культурах суб’єктам притаманно вищий ступень особистої свободи у
прийнятті рішення і взяття відповідальності за наслідки, у порівнянні з більш
орієнтованими на групи азійський культурами[56].
Отже, проаналізувавши літературу можна визначити, що самооцінка
впливає на процес прийняття рішення. У особистостях, із низькою або
нестійкою самооцінкою, притаманна схильність до уникання прийняття
ризикованих рішень та взяття відповідальності за їх результат. На противагу
їм, людям із високим рівнем самооцінки, характерно приймати ризиковані
рішення та брати відповідальність за їх результат.
23
1.5 Роль емоцій у процесі прийняття рішення
До недавнього часу, науковці не зосереджувалися на ролі емоцій як

окремого фактору в процесі прийняття рішень. Емоції розглядалися лише як
негативний вплив і перешкода для раціонального процесу прийняття рішень.
Однак, з часом дослідники все частіше підкреслювали важливість впливу
навколишнього середовища, соціального й емоційного впливу на процес
прийняття рішень. Так, Д. Кетлер та Дж. Ленер, вважають, що рішення
служать каналом, через який емоції спрямовують щоденні спроби уникнути
негативних почуттів (страх, провина, жаль) і посилити позитивні почуття
(гордість, щастя, любов), навіть коли дані процеси не усвідомлюються [43],
[54]. І як тільки результати прийнятих рішень матеріалізуються,
активізуються нові емоції (піднесення, здивування, жаль) [19], [57].
У дослідженні емоцій та процесу прийняття рішень, виникло три
основні теми наукового пошуку:
1. Вплив інтегральних емоцій на прийняття рішення;
2. Вплив випадкових емоцій на процес прийняття рішень;
3. Вплив специфічних емоцій на процес прийняття рішення
[52].
Тема 1. Вплив інтегральних емоцій на прийняття рішень.
Інтегральна (цілісна) емоція виникає у результаті судження чи вибору
та впливає на прийняття рішень та діє на свідомому та несвідомому рівнях.
Так, людина, яка відчуває тривогу щодо потенційного результату, швидше за
все обере безпечніший варіант, на противагу ризикованішому, але
потенційно вигіднішому варіанту[31]. Однак, вони також можуть погіршити
процес прийняття рішень. Наприклад, людина, яка боїться літати може
обирати альтернативний транспортний засіб автомобіль, при цьому
усвідомлюючи, що кількість автомобільних аварій значно переважає
авіакатастрофам [30].
24
Одним із перших науковців, який розглянув важливість впливу
цілісних емоцій на процес прийняття рішень є Д. Хюм, за його словами:
«Розум є, та повинен бути лише рабом пристрастей, і ніколи не може
претендувати на будь-яку іншу посаду, окрім як служити та підкорятися
емоціям»[37]. Апелюючи до даного погляду, емоція гніву, мотивує людину
реагувати на несправедливість.
Тема 2. Вплив випадкових емоцій на процес прийняття рішень.
Випадкова емоція подібна до упередженості, у процесі прийняття
рішень, вона реалізується у вигляді перенесення випадкових емоцій
(всебічний перехід від одної ситуації на іншу, при цьому об’єкти, не повинні
бути пов’язаними між собою до певної емоції) [43].
Провідними дослідниками даної сфери є Е. Джонсон і А. Тверскі, які
дослідили, що настрій людини впливає на процес судження та прийняття
рішень[39]. Зв’язок макросередовища та процес перенесення випадкових
емоцій вивчено науковцями економічної гілки, які визначили позитивну
кореляцію між кількістю сонячного світла та робочою продуктивністю[35].
Сучасними психологічними моделями, які досліджують вплив
випадкових емоцій на процес прийняття рішень є модель вливання афекту
Форгаса, яка розкриває обставини, за яких афект (інтегральний/випадковий)
впливає на соціальне судження (афект більше впливатиме на судження у часі
складних та непередбачуваних ситуаціях)[27].
Науковці Дж. Іпа та С. Коте, вважають, що люди з високим рівнем
емоційного інтелекту, можуть визначити які події викликали у них певні
емоції, а отже, можуть відокремлювати потенційний вплив випадкових
емоцій [83].
Тема 3. Вплив специфічних емоцій на процес прийняття
рішень.
Дослідження впливу специфічних емоцій на процес прийняття рішень
вивчали науковці С. Ланер та Дж. Келтнер, які запропонували досліджувати
багатовимірні дискретні емоції за допомогою системи оцінки тенденцій
25
(ATF). ATF систематично пов’язує процеси оцінювання, пов’язані з
конкретними емоціями, судженнями та результатами вибору. Відповідно до
ATF:
- дискретний набір когнітивних вимірів розрізняє емоційний
досвід людини;
- емоції виконують роль координаторів, автоматично
запускаючи набір супутніх реакцій на фізіологічному, поведінковому
та міжособистісному рівнях, що дозволяють людині швидко впоратися
з проблемами або можливостями;
- Емоції мають мотиваційні властивості, які залежать від
інтенсивності та якісного характеру емоції[50; 51].
Дослідники, також, дослідили тенденцію до оцінювання –
цілеспрямовані процеси, за допомогою яких емоції впливають на судження
та рішення, до етапу розв'язання проблеми[50; 51].
Нещодавні дослідження, також демонструють вплив специфічних
позитивних емоцій, таких як вдячність та гордість на поведінку людини,
зумовлюючи наполегливість у виконанні завдання [34].
Отже, опираючись на опрацьовану літературу було виявлено, що
найбільший вплив психологічних факторів на процес прийняття рішень має
емоційний фактор, який простежується у впливі інтегральних, випадкових та
специфічних емоціях. Окрім того, вплив емоції у процесі прийняття рішення
можна простежити у процесі формування рішень через зміст та глибину
думок. Також вагомим є ціннісна орієнтація, рівень мотивації та самооцінки
особистості. Оскільки попередні дослідження ставили собі за мету вивчити
вплив кожного з цих факторів окремо, у другому розділі буде висвітлено та
проаналізовано комплексний вплив вище зазначених чинників на процес
прийняття рішення студентів вищого навчального закладу.
26
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
2.1. Характеристика методів та методик дослідження процесу

вибору та прийняття рішення
Емпірична частина дослідження спрямовувалася на визначення
взаємозв’язку рівня мотивації, ціннісної спрямованості, самооцінки та
емоційного інтелекту у процесі вибору та прийняття рішення. Для цього
застосовувалися різні психодіагностичні методики, а саме: Мельбурнський
опитувальник прийняття рішення, валідизований Т. В. Корніловою, методика
діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елреса, діагностика рівня
самооцінки за методикою Демобо-Рубінштейн (адаптація А. Прихожан),
опитувальник сенсожиттєвих орієнтацій Д. А. Леонтьев та методика
діагностики емоційного інтелекту Н. Холл.
Мельбурнський опитувальник прийняття рішення, адаптація Т. В.
Корнілова, застосовувався із метою визначення індивідуального стилю
прийняття рішення. Опитувальник містить 22 запитання, респонденти мають
оцінити наскільки вони відповідають власному досвіду, обираючи між
варіантами «невірно для мене», «іноді вірно», «вірно для мене». Отриманні
результати визначають такі стилі прийняття рішення: пильність, уникання,
прокрастинація, надпильність. Найвищий результат вказує на домінування
певного стилю поведінки.
Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елрес,
використовувалася з метою визначення ролі мотивації до успіху. Він включає
41 питання, на яке досліджуванні мають дати відповідь «так» або «ні».
Показники більше ніж 20 вказують на високу мотивацію успіху. Цей
опитувальник залучений до дослідження із метою визначення впливу
мотивації на успіх на процес прийняття рішення. Отримані результати
27
можуть мати такі варіації: низький, середній, помірно високий та занадто
високий.
Методика діагностики самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн
(адаптація А. Прихожан).
Дана методика розроблена із метою дослідити рівень самооцінки
людини. Опитувальник містить сім, вертикальних шкал (здоров’я, розумові
здібності, характер, авторитетність, впевненість у собі, зовнішність, умілі
руки), де досліджуваний має відзначити свій актуальний стан та бажаний
рівень. Результат від 60 до 89 балів вказує адекватний рівень самооцінки,
оптимальний – порівняно високий рівень – від 75 до 89 балів, який
підтверджує оптимальне уявлення людини про свої можливості, що є
вагомим чинником у процесі розвитку людини. Результат від 90 до 100
засвідчує завищений рівень самооцінки, який проявляється у
нереалістичному сприйнятті своїх можливостей. Результат менш як 60
демонструє занижений рівень самооцінки. У дослідженні цей опитувальник
застосовуватиметься для порівняння впливу самооцінки у процесі прийняття
рішень.
Опитувальник сенсожиттєвих орієнтацій Д. А. Леонтьев.
Методика розроблена на основі теорії прагнення до сенсу та логотерапії
В. Франкла. Опитувальник містить 20 пар протилежних тверджень, на кожне
з яких досліджуваний може оцінити їх відповідність у залежності до
персональних характеристик та досвіду. Результати опитувальника
демонструють такі ціннісні орієнтації: досягнення поставленої мети,
важливість інтересу та емоційної насиченості у житті, результативність
життя або задоволеність самореалізацією, спрямованість локус контролю – Я
(Я вирішую своє життя), спрямованість локус контролю – Життя. Отриманні
результати опитування сприятимуть ширшому розумінню впливу
психологічних факторів у процесі прийняття рішень.
Методика діагностики емоційного інтелекту за методикою Н. Холл.
28
Даний опитувальник використовується для дослідження рівня
емоційного інтелекту та залучений до дослідження із метою визначення
впливу емоцій, як ірраціонального фактора, у процесі прийняття рішень. З
допомогою даного опитувальника можна визначити домінування
парціального або інтегративного рівня емоційного інтелекту, що
проявляється в оцінюванні таких факторів:
1. Рівень емоційної обізнаності;
2. Рівень управління емоціями;
3. Рівень самомотивації;
4. Рівень емпатійності;
5. Рівень розуміння емоцій оточення.
2.2. Діагностика вибору та прийняття рішень студентом ВНЗ
Прийняття рішення це когнітивний процес, який визначає вибір та

поведінкову реакцію людини. Вибір вищого навчального закладу та
майбутньої професії, вважається одним із найважливіших рішень у житті
людини. Ця тенденція, перш за все, зумовлена соціальними та
психологічними чинниками особистості. У даному дослідженні розглянуто
вплив психологічних, особистісних факторів на процес прийняття рішення
студентами вищого навчального закладу, а також стиль прийняття рішення.
У науковій літературі, стилі прийняття рішення розглядається як спосіб
сприйняття та реагування, якому людина надає перевагу, при потребі
вирішення певної ситуації, прийняття рішення. Стиль являє собою поєднання
вроджених особистісних уподобань людини з її засвоєними та звичними
реакціями, що проявляються у ситуації прийняття рішення[44]. Науковці І.
Дженіс і Л. Манн, у своїй теорії визначили дві категорії моделей прийняття
рішень: адаптивних та неадаптивних. Адаптивність пов’язана помірним
рівнем психологічного напруження, що призводить до обґрунтованого і
раціонального прийняття рішень, тоді як дезадаптивнітсь передбачає паніку,
29
ухиляння та самовдоволення. Науковці виділили чотири основних стилів
прийняття рішення: «Пильність», «Прокрастинація», «Уникання» та
«Надпильність» та поділи їх на дві групи адаптивні та дезадаптивні. До
першої групи відноситься «Пильність», що проявляється у пошуку
актуальної інформації, обговорення альтернатив, прийняття відповідальності
за свої дії та рішення. До дезадаптивних стилів відноситься
«Прокрастинація», «Уникання» та «Надпильність», у цьому випадку основна
увага зосереджена на емоціях та є протилежністю до першої групи[38], так:
«Пильність» характеризується, продуктивністю прийняття рішення;
постановкою уточнювальних запитань із метою досягнення цілей; пошук
альтернативних варіантів та аналізування їх. Даний процес сприяє прийняттю
раціонального рішення. Людині із домінюючим стилем прийняття рішення
притаманно приймати обдумані рішення, порівнюючи негативні та позитивні
наслідки, що сприятимуть та не суперечитимуть поставлених цілей.
«Прокрастинація», даному стилю прийняття рішення характерна
емоційна реакція на заплановані, термінові завдання. Особистості
притаманно відтерміновувати вибір або прийняття рішення, уникати
необхідних джерел, що сприятимуть інформаційному збагаченню, щодо
певних обставин. Також, навіть після зробленого вибору, людина
відтерміновує виконання завдання, аргументуючи виконанням не
пріоритетних задач.
«Уникання» - даний стиль прийняття рішення, є притаманним людям,
для яких процес вибору супроводжується із мотиваційним конфліктом. Для
даної особистості притаманно адаптивність до ситуацій, індивід повністю
позбавляє себе можливості впливати на ситуацію і досягнути бажаного,
тобто ситуація вирішується під впливом зовнішніх факторів.
«Надпильність» - характеризується імпульсивним прийняттям
рішення, що не містить інтелектуального аспекту обдумування, у стресових
ситуаціях, коли їй потрібно прийняти рішення, людина можу переживати
паніку. Людина з даним типом прийняття рішення, надає низьку оцінку
30
суб’єктивному рівню пошуку ресурсів для розв’язання ситуації та переживає
стрес через потенційно негативні результати[38].
Опираючись на дану концепцію, було досліджено стилі прийняття
рішень та зіставлено взаємозв'язок між емоційним інтелектом, рівнем
самооцінки, ціннісної орієнтації та мотивації на успіх у процесі вибору та
прийняття рішень. Досліджуваною групою стали 60 студентів різних
спеціальностей, українських та закордонних університетів, віком від 17 до 23
років.
Стилі прийняття рішення студентами,

щодо вибору вищого навчального
закладу
"Пильність"
"Прокрастинація"
15% "Уникання"
"Надпильнітсь"
42%
22%
21%
Малюнок 2.1. Стилі прийняття рішення студентами, щодо вибору

вищого навчального закладу
Розглянувши результати дослідження, було виявлено співвідношення

домінуючих стилем прийняття рішень із вибором студентів вищим
навчальним закладом (ВНЗ) (див. мал. 2.1). У 42% досліджуваних визначено
домінування «Пильності» як стилю прийняття рішення. Він характеризується
застосуванням когнітивних властивостей, пошуком інформації та
альтернатив у процесі прийняття рішень.
31
Уникання самостійного прийняття рішення, перекладання
відповідальності, як переважаючий стиль прийняття рішення притаманний
22% опитуваних.
Інтерпретуючи результати за шкалою «Прокрастинація» можна
спостерігати, що у 21% досліджуваних особистостей він є домінуючим.
Такий стиль прийняття рішення, проявляється в усвідомленому ухилянні
приймати рішення чи виконувати певне завдання, аргументуючи це
терміновістю виконання не менш важливих справ.
Також було визначено, що у 15% опитуваних спостерігається
переважання «Надпильності» як основного стилю прийняття рішення.
Особистостям із такою переважаючою тенденцією характерне імпульсивне
прийняття рішення та страждання від непотрібної метушні при важливих чи
непередбачуваних подіях.
2.3 Взаємозв’язок особистісних якостей та властивостей із процесом

вибору та прийняття рішень
Як зазначалося у теоретичній частині, основними психологічними

факторами, що впливають на процес прийняття рішення студентами вищого
навчального закладу є рівень мотивації, ціннісна спрямованість, рівень
самооцінки, а також рівень емоційного інтелекту. Експериментально було
визначено рівень кожного фактору та його співвідношення із стилем
прийняття рішень.
Аналізуючи результати з методики діагностики особистості на
мотивацію до успіху Т. Елреса, отримано такі результати: для 63.5%
досліджуваних характерним є середній рівень мотивації; 15% мають
помірковано-високий рівень мотивації; 13.2 % характерно низький рівень та
у 8.3 % наявний високий рівень мотивації успіху при виконанні завдання. У
жодного учасника не виявлено занадто високого рівня мотивації на успіх.
32
Співвідношення процесу прийняття рішення та мотивації зображено на
малюнку 5.
Співвідношення мотивації на успіх та стилю прийняття

рішення студентів
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Низька мотивація Середня мотивація Помірковано висока Висока
"Пильність" "Уникання" "Прокрастинація" "Надпильність"
Малюнок 2.2. Співвідношення мотивації на успіх та стилю прийняття

рішення студентів
Аналіз результату показав, що досліджуванні особи, яким притаманно
стиль прийняття рішення «Пильність» у 27% є середній рівень мотивації на
успіх, у 7% визначено помірковано високий та високий рівень мотивації на
успіх та у 6% визначено низький рівень мотивації на успіх. Студенти із
тенденцією до «Уникання» у 14% мають середній рівень мотивації на успіх
та у 11% визначено низький рівень. Опитуваним із переважанням
«Прокрастинація» характерно у 14% середній рівень мотивації на успіх; у 4%
визначено низький та помірно високий рівень мотивації на успіх. Також було
визначено, що для 2% досліджуваних зі стилем прийняття рішення
«Надпильність» характерно низький рівень мотивації на успіх та 4% помірно
високий.
Дослідивши рівень самооцінки опитуваних осіб, було визначено, що у
11% вона є заниженою. Такі люди часто сумніваються у собі та намагаються
уникати відповідальності у процесі прийняття рішення, є піддатливими до
думки оточення. Інші 46% мають помірно високий рівень самооцінки, який
33
характеризується впевненістю у своїх сильних сторін, вони легко беруть
ініціативу у процесі прийняття рішення, але можуть не завжди враховувати
ризики. Інші 34% досліджуваних мають адекватну самооцінку. Вони
усвідомлюють та приймають свої слабкі та сильні сторони та є менш
залежними від думки соціуму. Завищена самооцінка визначена у 9% та
вказує на нереалістичне бачення себе на навколишнього середовища,
надмірна залежність від думки оточення, що впливає на процес прийняття
рішення. Порівняння результатів дослідження рівня самооцінки та стилю
прийняття рішення зображено на малюнку 6.
Співвідношення рівня самооцінки та стилю

прийняття рішення студентів
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Занижений рівень Адекватний рівень Помірно високий Завищений рівень
рівень
Малюнок 2.3. Співвідношення рівня самооцінки та стилю прийняття

рішення студентів.
Проаналізувавши результати дослідження (див. мал. 2.3) можна
спостерігати, що помірно високий рівень самооцінки домінує в осіб зі стилем
прийняття рішення «Пильність» - 26%, у той час, як адекватний рівень
самооцінки діагностується у 7%; для 2% характерно занижений рівень
самооцінки. Особам зі стилем прийняття рішення «Уникання» та
«Прокрастинація» характерне переважання адекватного рівня самооцінки –
34
14% та 11%; помірно високий рівень спостерігається у 5% опитуваних. А
занижений рівень самооцінки спостерігається у 7% та 4%. Досліджуваним зі
стилем прийняття рішення «Надпильність» характерно адекватний (7%) та
помірно високий (5%) рівень самооцінки. Завищений рівень самооцінки
спостерігається тільки у 7% осіб зі стилем прийняття рішення «Пильність».
Аналізуючи інтегративні результати з методики діагностики
емоційного інтелекту Н. Холл, отримано такі результати: для 46%
досліджуваних характерним є низький рівень емоційного інтелекту; 48%
мають середній рівень та у 6% наявний високий рівень емоційного інтелекту,
який визначається усвідомленням та розумінням власних емоцій, характерна
емоційна гнучкість, керування поведінкою, через управління емоціями,
розуміння емоційного стану інших та впливання впливати на емоційний стан
інших. Співвідношення емоційного інтелекту зі стилем прийняття рішення у
студентів зображено на мал. 2.3.
Співвідношення емоційного інтелекту та стилю

20%
18%
16%
14%
12%
10%
8%
6%
4%
2%
0%
Низький рівень Середній рівень Високий рівень
Малюнок 2.4. Співвідношення емоційного інтелекту та стилю

Аналіз результату показує, що досліджуванні особи, у яких домінує
«Пильність» як стиль прийняття рішення, у 20% мають середній рівень
емоційного інтелекту та у 5% визначено високий рівень, який спостерігається
35
виключного у даного типу особистостей. Однаковий рівень (14%) низького
емоційного інтелекту рівень емоційного інтелекту визначено в осіб із
домінуванням «Пильності», «Уникання» та «Прокрастинації». Невелика
різниця (1%), спостерігається між низькими та середнім рівнем емоційного
інтелекту в осіб зі стилем прийняття рішення «Надпильність».
У результаті дослідження за ціннісної орієнтації, визначено, що у 20%
досліджуваних, домінує низький рівень; 50% характерно середній та у 30%
визначено високий рівень сенсожиттєвої орієнтації. При аналізу субшкал
отриманні наступні кількісні результати (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Результати дослідження ціннісної орієнтації студентів, за
методикою Д. А. Леонтьев
Шкала Шкала Шкала Шкала Шкала

«Цілі життя» «Процес» «Результативність «Локус контроль - Я» «Локус контроль
життя» - життя»
Високий 4% 0% 0% 2% 0%
рівень
Середній 31% 34% 4% 25% 4%
рівень
Низький 65% 66% 96% 71% 96%
рівень
За шкалою «Цілі життя» визначено, що 65% досліджуваним характерно

низький рівень, який проявляється концентруванням уваги на минулі або
події. У 31 % визначено середній рівень, що вказує спрямування уваги на
актуальні події та постановка короткотривалих цілей, та лише 4%
опитуваних, притаманно високий рівень, такі особистості мають тенденцію
на постановку далекоглядної мети та приймають рішення базуючись із
потенційної вигоди. Зіставляючи отриманні дані із показниками стилю
прийняття рішення, отримано такі результати: при стилю прийняття рішення
«Пильність», «Уникання» та «Прокрастинація» спостерігається домінування
36
низьких балів. Із всіх опитуваних високі результати спостерігаються в осіб зі
стилем прийняття рішення «Пильність» - 4%. опитуваних виявлено високі
бали (див. мал. 2.5).
Співвідношення стилю прийняття рішення із

шкалою "Цілі життя"
25%
20%
15%
10%
5%
0%
1 фактор (Низький) 1 фактор (Середній) 1 фактор (Високий)
Малюнок 2.5. Співвідношення стилю прийняття рішення зі шкалою

«Цілі життя»
Шкала «Процес» демонструє, що у 66% досліджуваних переважає
низький рівень, який проявляється у незадоволенню своїм життям, у
актуальний період часу, та апелювання до спогадів з минулого. У 34%
визначено середній рівень, що проявляється у прийнятті та задоволенні своїм
рівнем життя, однак є прагнення досягнути вищих результатів. Високий
рівень не спостерігається. Порівнявши отриманні результати дослідження із
стилями прийняття рішення, можна спостерігати, що домінування
незадоволенням актуальним станом життя виявлено у 23% людей із стилем
«Пильність»; 20% у осіб із «Униканням» та 13% із «Прокрастинацією».
Наявність задоволення станом свого життя визначено у 16% досліджуваних
із стилем «Пильність», 22% в осіб із «Прокрастинацією», 9% опитував із
домінуванням «Надпильності» та 5% в студентів із переважаючи стилем
37
«Уникання». Високі бали за даною шкалою не спостерігаються (див. мал.
2.6).

шкалою "Процес"
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Малюнок 2.6. Співвідношення стилю прийняття рішення із шкалою

«Процес»
Відповідно до шкали «Результативність життя» визначено, що 96%
досліджуваних отримали низькі бали, це вказує на незадоволення свого
життя, з перспективи минулого часу. Для 4% характерний середній рівень,
який вказує на задовільний рівень оцінки свого прожитого життя. Високий
рівень не спостерігається. Порівнюючи отримані дані із стилями прийняття
рішення студентів виявлено, значене переважання низьких балів, так 38%
припадають на осіб із стилем прийняття рішення «Пильність», 25% -
«Уникання», 22% - «Прокрастинація» та 11% - «Надпильність». Середні
результати спостерігаються у досліджуваних із домінуванням «Пильність» та
«Надпильність» - 2%. Високі бали не спостерігаються (див. мал. 2.7).
38
Співвідношення стилю прийняття рішення із шкалою
"Результативність"
40%
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%

«Результативність»
За наступною шкалою «Локус контроль – Я», отримано такі результати:
2% досліджуваних отримали високий рівень, 25% отримали середній рівень,
що вказує на сприймання себе як сильної особистості. У 71% опитуваних
визначено низький рівень. Зіставляючи отриманні дані із результатом стилю
прийняття рішення можна спостерігати таку тенденцію: сприйняття себе як
сильної особистості притаманна студентам із стилем прийняття рішення
«Пильність» (9%), «Уникання» (7%), «Прокрастинація» (9%) та
«Надпильність» (4%). Однак, у загальному домінують низькі бали (див. мал.
2.8).
39
шкалою "Локус контроль - Я"
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%

«Локус контроль – Я»
Відповідно до шкали «Локус контроль – Життя», у 96% опитуваних
визначено низькі результати, які вказують на труднощі контролю свого
життя, надмірну залежність від думки оточення у процесі прийняття рішення,
4% характерно середній рівень. Високий рівень не спостерігається.
Аналізуючи отриманні дані із даними дослідження стилю прийняття рішення
у студентів визначено, що за всіма стилями прийняття рішення наявне
домінування низького рівня: «Пильність» - 40%, «Уникання» - 25%,
«Прокрастинація» - 20% та «Надпильність» - 13%. У 2% опитуваних із
стилем «Прокрастинація» наявний середній рівень «Локус контролю –
Життя». Високі бали не спостерігаються (див. мал. 2.9).
40
шкалою "Локус контроль - Життя"
40%
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Малюнок 2.9. Співвідношення стилю прийняття рішення зі шкалою

«Локус контроль – Життя»
Для того, щоб з’ясувати взаємозв’язок між вибором вищого

навчального закладу та стилем прийняття рішення, мотивацією на успіх,
ціннісною орієнтацією, рівнем самооцінки та емоційним інтелектом, було
проведено кореляційний аналіз. Підрахунок результатів відбувся за
допомогою математичної програми SPSS. При проведенні кореляційного
дослідження визначено значущість впливу особистісних чинників на процес
прийняття рішення студентами. Так, домінуючими факторами є самооцінка
(див. табл. 2.2), мотивація на успіх (див. табл. 2.3), ціннісна орієнтація «Цілі
життя» та «Процес» (див. табл. 2.4 та 2.5). Незначний вплив на процес
прийняття рішення мають емоційний інтелект (,125) та ціннісні орієнтації
особистості «Результативність» (,100), «Локус контроль – Життя» (,041) та
«Локус контроль – Я» (,072) (див. Додаток А).
41
Таблиця 2.2
Кореляційний аналіз прийняття рішення та самооцінки студентів
Прийняття
рішення Мотивація
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .239
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .066
N 60 60
Мотивація Correlation .239 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .066 .
N 60 60
Аналізуючи дану таблицю, було виявлено взаємозв’язок між

прийняттям рішення та рівнем самооцінки. Виявлено, що при прийнятті
рішення наявний вплив рівня самооцінки людини. Так, людина із низьким
або завищеним рівнем самооцінки переживає невпевненість та надмірну
залежність від думки оточення у процесі прийняття рішення.
Таблиця 2.3
Кореляційний аналіз прийняття рішення та мотивації на успіх
студентів
Прийняття
N 60 60
Coefficient
N 60 60
Результат кореляційного аналізу прийняття рішення та мотивації на

успіх, визначив наявний взаємозв’язок. Було виявлено, що при домінуванні
42
мотивації на успіх процес, прийняття рішення базуються на особистій
користі та з перспективи позитивних наслідків.
Таблиця 2.4
Кореляційний аналіз прийняття рішення та ціннісної орієнтації
«Ціль життя» в студентів
Прийняття Ціль
рішення життя
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .390**
N 60 55
Ціль життя Correlation .390** 1.000
Coefficient
N 55 55
**. Correlation is significant at the 0.01 level (2-tailed).
Результат даної таблиці демонструє значний взаємозв’язок між
прийняттям рішення та ціннісної орієнтації особистості «Ціль життя».
Додатні значення свідчить про те, що чим вищим є показник «Ціль життя»,
тим більше людина схильна приймати рішення базуючись на майбутні
перспективи.
Таблиця 2.5
Кореляційний аналіз прийняття рішення та ціннісної орієнтації «Ціль
життя» в студентів
Прийняття
рішення Процес
N 60 55
Процес Correlation .215 1.000
Coefficient
N 55 55
43
Інтерпретуючи отриманні результати, можна спостерігати
взаємозв’язок між процесом прийняття рішення та ціннісною орієнтацією
«Процес». Він транслюється як: чим більше виражена орієнтація на
задоволення свого минулого досвіду, тим впевненіше людина приймає
рішення.
Таким чином, за кореляційним аналізом Спірмена, можна спостерігати
таку ієрархію взаємозв’язку процесу прийняття рішення з особистими
чинниками: найсильніший зв’язок спостерігається між рівнем ціннісної
орієнтації «Ціль життя» та процесом прийняття рішення; другим домінуючим
фактором є рівень самооцінки людини; на третьому місці знаходиться рівень
мотивації на успіх; на п’ятому місці ціннісна орієнтація «Процес»;
наступним за вираженістю є рівень емоційного інтелекту особистості;
найменшим взаємозв'язок прослідковується із такими ціннісними
орієнтаціями: «Локус контроль – Життя», «Локус контроль – Я» та
«Результативність».
44
ВИСНОВОК
Процес вибору та прийняття рішення у психологічній науці

розглядається як система мотиваційних тверджень, що розкривають
внутрішню сутність діяльності людей та забезпечують свідоме обирання
одного варіанту з принаймні двох можливих. На процес прийняття рішення
впливають як психологічні фактори, так і соціальні.
У першому розділі проаналізовано теоретичну частину процесу вибору
та прийняття рішення. Було виявлено, що на психологічному процесу вибору
та прийняття рішення зазнає вплив таких особистісних чинників: рівень
самооцінки, мотивації, рівень емоційного інтелекту, особистісний стиль
прийняття рішення та ціннісна орієнтація людини. Найбільший вплив
мотивації спостерігається на початковому етапі обробки інформації. Ціннісна
орієнтація, вважається одним із ключових факторів, через те, що впливає як
на підсвідомому рівні, так і на ірраціональному. Визначено, що високий
рівень самооцінки дозволяє людині приймати ризиковані рішення та брати
відповідальність за їх наслідки. На противагу їм, особистості із низьким
рівнем самооцінки уникають прийняття ризикованих рішень. Емоційний
фактор під час прийняття рішення простежується у впливі інтегральних,
випадкових та специфічних емоціях.
У другому розділі подано опис емпіричного дослідження проведеного
на українських студентах, що навчаються у вітчизняних та закордонних
університетах, на предмет визначення впливу психологічних факторів у
виборі вищого навчального закладу. Визначено, що психологічними
факторами, які впливають на процес вибору та прийняття рішення студентом
вищого навчального закладу є: стиль прийняття рішення, мотивація на успіх,
рівень самооцінки, ціннісна орієнтація та емоційний інтелект. За
результатами дослідження визначено, що у 2% досліджуваних наявний стиль
прийняття рішення «Пильність», у 21% «Прокрастинація», «Уникання» - 22%
т «Надпильність» - 15% опитуваних. При оцінюванні мотивації на успіх, для
45
більшості (63%), характерний середній рівень; домінуючим рівнем
самооцінки є помірно високий (46%). За даними результатів дослідження
рівня емоційного інтелекту у 48% опитуваних спостерігається середній
рівень емоційного інтелекту. Домінуючими факторами ціннісної
спрямованості визначено «Цілі життя» та «Процес». Результати
кореляційного аналізу підтвердив, позитивний зв’язок таких психологічних
факторів як рівень самооцінки, мотивації на успіх та ціннісної орієнтації
«Цілі життя» та «Процес», за всіма іншими показниками позитивної
кореляції не виявлено. Гіпотеза, що була висунута на початку дослідження є
на половину спростованою, тому, що вплив між емоційним інтелектом,
певними ціннісними орієнтаціями та процесом вибору та прийняття рішення
студентами, щодо вступу у вищий навчальний заклад не спостерігається.
Отже, проведене дослідження демонструє вплив психологічних,
особистісних факторів, що впливають на процес вибору вищого навчального
закладу, однак щоб остаточно декларувати даний вплив необхідно провести
соціальний аналіз середовища та зважати на актуальний стан людини.
Для проведення дослідження, використовувалися такі методи та
методики: аналіз, синтез, узагальнення та порівняння, Мельбурнський
Отримані результати будуть корисними для побудови маркетингової
стратегії університетам, з метою збільшення кількості бажаної цільової
аудиторії та побудова подальшої успішної співпраці. Також отриманні дані
можуть бути корисними для приватних продовольчих компаній (відділу
роботи з людським ресурсом, маркетинговому відділу та підрозділу розвитку
продукту) сприятимуть розробці шляху між компаніями та споживачами.
46
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Карпов А.В. Психология принятия решений в професси-

ональной деятельности: навч. посібник / А.В. Карпов. – Ярославль :
Ярославск. ун-т, 1991. С. 152
2. Катренко А.В. Теорія прийняття рішень. Підручник/ А.В.
Катренко, В.В. Пасічник, В.П. Пасько. – К.: BHV, 2009. С. 448
3. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений / Ю. Козе-

лецкий. – М. : Прогресс, 1979. С. 504
4. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленчес-ких
решений: навч. посібник – 2-е видання. перераб. и доп. / В.М. Колпаков.
– К. : МАУП, 2004. С.504
5. Корнилова Т. В. Психология риска и принятия решений
/ Т.В. Корнилова. – М. : Аспект-Пресс, 2003. С. 286
6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Ле-

онтьев. – М. : Смысл; Издательский центр «Академия», 2004. С. 352
7. Рубинштейн С. Бытие и сознание: Монографія. М. 1957. С. 262
8. Bakar S., Chui Yi N. A. The impact of psychological factors on
investor`s decision making in Malaysian stok market: a case of Klang Vally
and Pahang. Procedia Economics and Finance. 2016. №35. С. 319-328
9. Bishop, J. The effects of piblic policy on the demand for higher
education. Journal of Psychology. 1977. №5. С. 197-202
10. Bardi, A., Schwartz, S. H. Values and behavior: Strength and
structure of relations. Personality and Socail Psychology Bulletin. 2003.
№29. С. 1207-1220.
11. Barrtt, T. C., & Harren, V. A. Self-conception: A model for
humanistic-existential psychoterapy. New York: Free Press. 1977.
12. Beach, L.R., Connolly, T. The Psychology of decision Making.
People in organizations. Foundations for Organizational Science. 2005
47
13. Bekleyen N. Understanding the academic procrastination attitude of
language learners in Turkish universities. Academic Journals. 2017. №12.3. C.
108–114.
14. Belovicz, M.W., Finch, F. E. Do Groups Make Risier Decisions
Than Individuals. Academy of Management Proceedings. 2017
15. Blau, P., & Duncan, O. The American occupational structure. New
York. Wiley. 1967
16. Blythe J. Comportamentul Consumatorului. Bucuresti: Teora. 1998
17. Botelho, L. M.,
Coelho, H. Information processing, motivation and decision making. Artificial
intelligence in Economics and Management. 1996. С. 233-250.
18. Campos, B., Keltner, D. Shared and differentiating features of
positive emotion domain. Oxford University Press. 2014. C. 120-134
19. Coughlan, R., Connolly, T. Predicting affective responses to
unexpected outcomes. Organization Behavioral Human Decision Process.
2001. №85. С. 211-225
20. Cozolino, L. The neuroscience of human relationships: Attachment
and the developing social brain збірник наук. праць 2-е вид. London: Norton
Professional Books. 2014. С. 533–535.
21.Damasio, A. R. Emotiona and feelings: A neurobiological
perspective. Research Gate. 2004
22. Deci, E.L., Ryan, R.

M. The “What” and “Why” of goal pursuits: Human needs and self0determination
of behavior. Psychological inquiry. 2000. №11. С. 227-268.
23. DiPerna, J., Elliot. S. Development and validation of the Academic
Competence Evaluation Scales. Journal of Psychoeducational Assessment. 1999.
№17. С. 207–225.
48
24. Emde, R. Development terminable and interminable: I. Innate and
motivational factors from infancy. International Journal of Psychoanalysis. 1988.
№69. С. 23–42.
25. Ferrari J.R., Johnson J.L., Mc Cown W.G. Procrastination and task
avoidance: theory, research and treatment : Збірник наук. праць. Plenum Pres.
1995. 268 с.
26. Forgas, J. P. Affect in
social judgments and drcisions: a multiprocess model. Advances in Experimental
Social Psychology. 1992. № 25. С. 227-275.
27. Forgas, JP. Mood and judgment: The affect infusion model (AIM).
Psychological Bulletin. 1995. №117. С. 33-66
28. Gati, I. Making career decisions: a sequential elimination approach.
Journal of Couseling Psychology. №33. 1999. С. 408-417.
29. Gelatt, H.B. Decision making: a conceptual frame of reference for
couseling. Journal of Couseling Psychology №9. 2007. С. 240-245
30. Gigerenzer, G. Dread risk, September 11, and fatal traffic accidents.
Psychological Science. 2004. №15. С. 286-287.
31. Greene, JS., Haidt, J. How (and where) does moral judgment work?
Trends in Cognitive Sciences. 2002. №6. С.517-523.
32. Griffiths, N. L., Thomas, K., Dyer, B. & Bardi, A. The values of only-
children: Power and benevolence in the spotlight. Journal of Research in
Personality. 2021. №92.
33. Hajloo N. Relationships Between Self-Efficacy, Self-Esteem and
Procrastination in Undergraduate Psychology Students.Psychology.
Medicine.Iranian Journal of Psychiatry and Behavioral Sciences. 2014. №8. С.
42–49.
34. Harren, V., A. A model of career decision making for college
students. Journal of Vocational Behavior 14. 1979. С. 119-133.
35. Hirshleifer, D., Shumway, T. Good day sunshine: Stock returns and
weather. The Journal of Finance. 2003. №58. С.1009-1032.
49
36. Hossler, D., Barxton, J., & Coopersmith, G. Higher education:
Handbook of theory and research. New York: Agatha Press. 1989
37. Hume, D. A treatise of human nature. Oxford, England:
Claredon. 1978.
38. Janis, I. L., & Mann, L. Decision making: A psychological analysis of
conflict, choice and commitment. New York: Free Press. 1977.
39. Johnson, EJ., Tversky, A. Affect, generalization, and the perception of
risk. Journal of Personality and Social Psychology. 1983. №45. С.20-31.
40. Johnson, S. E., College choice: psychological factors infuencing
postsecondary aspirations ad expectations of ninth-grade students. LSU Historical
Dissertations and Theses, 1999. С. 12-15.
41. Josephs, R. A., Larrick, R. P., Steele, C. M. &Nisbell, R. E. Protecting
the self from the negative consequences of risky decisions. Journal of Personality
and Social Psychology. 1992. № 62. С. 26-37
42. Keltner, D. «Understanding Social Intelligence» conference
presentation, sponsored by the Institute for Brain Potential : матеріали Міжн.
наук. конф. (Пало Альто, 26 жовтня 2007 р.). Palo Alto, 2007
43. Keltner, D., Lener, JS. Emotion. The Handbook of Social Psychology.
2010. С.317-352
44. Kessler, E. H. Encyclopedia of management theory decision-
making styles. С. 188-189
45. Kitsawad, K., Guinard, J.-X. Combining means-end chain
analysis and the portrait value questionnaire to research the influence of
personal values on food choice. Food Quality and Preference. 2014. №35.
С.48-58
46. Korman, A. Toward a hypothesis of work behavior. J. of Applied
Psychology. 1970. С. 31-41.
47. Leary, M. R., Downs, D. I. Interpersonal functions of the self-esteem
motive. Plenum Press. 1995. С.123-144.
50
48. Lee E. The relationship of motivation and flow experience to
academic procrastination in university students. Journal Genetic Psychology. 2005.
№166.1. С. 5–14.
49. Lejuez, C.W. Read, J. P. Evaluation of a behavioral measure of risk
taking: the balloon analogue risk task. Journal of experimental psychology:
applied. 2002. №8. С. 75-84.
50. Lerner, JS., Keltner, D. Beyond valence: Toward a model of
emotion-specific influences on judgement and choice. Cognition and
Emotion. 2000. №14. С.473-493
51. Lerner, JS., Keltner, D. Fear, anger, and risk. Journal of Personality
and Social Psychology. 2001. №81. С.146-159.
52. Lerner, JS., Li, Y., Valdesolo, P. & Kassam, KS. Emotion and
decision making. Annual Review of Psychology. 2015. № 66. С. 1-33.
53. Liang, Z., Liao, X. & Cai, H. The impact of specific psychological
characteristics on decision-making under the different conditions of risk self-
assessment. Frontiers in Psychology. 2022
54. Loewenstein G., Lerner, JS. The role of affect in decision-making.
Davisdon eе al. 2003. С. 619-642.
55. Lopper, M. R., Corpus,
J. H. & Iyengar, S.S. Intrinsic and extrinsic motivation orientations in the
classroom: Age differences and academic correlates. Journal of Educational
Psychology. 2005. №97. С. 184-196
56. Mann, L., Burnett, P.,
Radford, S. & Ford, S. The melbourne decision making questionnaire: an
instrument for measuring patterns for conflict. Journal of Behavioral Decision
Making. 1998. №10. С. 1-9
57. Mellers, B. Choice and
relative pleasure of consequences. Psychological Bulletin Journal. 2000. №126.
С.910-924.
51
58. Murtagh, N., Lopes, P.
N., &Lyons, E. Decion making in voluntary career change: an other-than-rational
perspective. The Careet Development Quarterly. №59. С. 249-263.
59. Newell, B. R.,
Lagnado, D. A. Straight Choices. The Psychology of Decision Making.
Psychology Press. 2007
60. Patall, E. A., Choice in
psychology. International Encyclopedia of the Social Sciences. 2019
61. Peterson, C., Seligman,
M.E. Character strengths and virtues, NY: Oxford University Press. 2004
62. Peterson, G. W., Sampson, J. P., Reardom, R.C., & Lenz, J. G.
A cognitive information processong approach to career problem soloving
and decision making. S.D. Brown & L. Brooks, Career Choice and
Development.San Francisco: Jossey-Bass. 1996. С. 423-476
63. Rebellow, A.M., Patra,

S. Influence of self-esteem in decision making styles of Indian corporate
experience – public & private sectors. Journal of Business and Management. 2017.
№19. С.28-36.
64. Rokeach, M. Belifes, attitudes and values. San Francisco:
Jossey-Bass. 1968
65. Samuleson, C. D.,

Allison, S. T. Cognitive factors affecting the use of social decision heuristics in
resource-sharing tasks. Organizational Behavior and Human Decision Processes.
1994. №58. С.1-27
66. Schermer, J. A., Vernon, P. A, Maio, G. R., & Jang, K. L. A
behavior genetic study of the connection between social values and
personality. Twin Research and Human Genetics. 2011. №14. С.233
52
67. Schwartz, S. H. Universals in the content and structure of
values: Theory and empirical tests in 20 countries. Advances in
Experimental Social Psychology. 1992. №25. С. 1-65
68. Schwartz, S.H.,

Cieciuch, J., Vecchione, M., Davidov, E., Fischer, R., Beierlein, C. & Dirilen-
Gumus, O. Reining the theory of basic individual values. Journal Personal Social
Psychology. 2012. №103. С. 663-688
69. Simon, H. A.
Rationality in psychology and economics. In rational choice: the contrast between
economics and psychology. Chicago: University of Chicago Press. 1987
70.Simon, H. A. Reasons in human affairs. Stanford University Press.
1983
71. Simon, H.A. The new

science of management decision. APA PsycNet. 1960.
72. Skeel, R. L.,
Neudecker, J., The utility of personality variables and behaviorally-based measures
in the prediction of risk-taking behavior. Personal individual difference. 2007.
№43. С 203-214
73. Steel, P., Klingsieck,
K. The international encyclopedia of the social & behavioral sciences : збірник
наук. праць / гол. ред. J. Wright. Oxford. Elsevier. 2015. Т. 19. С. 73–78.
74. Steel, P.The nature of procrastination: a meta-analytic and theoretical
review of quintessential seаlf-regulatory failure. Psychological Bulletin. 2007.
№133. С. 65–94.
75. Super, D. E.,
Starishcvsky, R., Matlin, N., & Jordan J. P. Career development: Self-concept
theory. New York: College Entrance Examination Board. 1963
53
76. Tafarodi, R. W., & Swann, W. B., Jr. Self-liking and self-competence
as dimensions of global self-esteem: Initial validation of a measure. Journal of
Personality Assessment. 1995. № 65.2. С. 322–342.
77. Tideman, D.V.
Decision and vocational development: A paradigm and its implications. J.
Personnel and Guidance. 1961. С. 15-21.
78. Tversky A.,
Kahneman, D. The framing of decisions and psychology of choice. Science.
1981.№211. С. 453-458
79. Twito, L., Knafo-
Noam, A. Beyond culture and the family: Evidence from twin studies on the
genetic and environmental contribution to values. Neuroscience and Biobehavioral
Reviews. 2020. №112. С. 135-143
80. Vancouver, J. B.,
Weinhardt, J. M., & Schmidt, A. M. A formal, computational theory of multiple-
goal pursuit: Integrating goal-choice and goal striving processes. Journal of
Applied Psychology., 2010. №95. С 985-1008
81. Yang, J., Dedovic, K.
& Zhang, Q. Self-esteem and risky decision-making: an ERP study. Behavioral
Sciences Journals. 2010. С. 512-519
82. Ye L. 6 weird facts
about decision making that will change the way you sell. HabSpot. 2016.
83. Yip, JA., Cote, S. The
emotionally intelligent decision maker: Emotion-understanding ability reduces the
effect of incidental anxiety on risk taking. Psychological Science. 2013. №24. С.
48-55.
84. Yuen, K.S. and Lee, T.M. Could mood state affect risk-taking
decisions? J.Affect. Disord. 2003. №75. С.11-8.
54
ДОДАТКИ
Додаток А
Кореляційний аналіз Спірмена
Самооцінка
Прийняття
рішення самооцінка
N 60 60
Самооцінка Correlation .365** 1.000
Coefficient
N 60 60
Мотивація
Прийняття
N 60 60
Coefficient
N 60 60
Емоційний інтелект
Прийняття Емоційний
рішення інтелект
N 60 60
Емоційний Correlation .125 1.000
інтелект Coefficient
55
N 60 60
«Цілі життя»
Прийняття
рішення Цілі
N 60 55
Цілі Correlation .390** 1.000
Coefficient
N 55 55
«Результативність»
Прийняття
рішення результат
Spearman's рішення Correlation 1.000 .041
rho Coefficient
N 60 55
результа Correlation .041 1.000
т Coefficient
N 55 55
«Локус контроль – Я»
Прийняття
рішення Лок. Кон. Я
rho Coefficient
N 60 55
Я Correlation .072 1.000
Coefficient
N 55 55
56
«Локус контоль – Життя»
Прийняття
рішення Лок. Кон. Життя
rho Coefficient
N 60 55
Життя Correlation .100 1.000
Coefficient
N 55 55
«Процес»
Прийняття
рішення процес
rho Coefficient
N 60 55
процес Correlation .215 1.000
Coefficient
N 55 55
57
Додаток Б
МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ОСОБИСТОСТІ НА МОТИВАЦІЮ ДО

УСПІХУ Т. ЕЛЕРС
Методика призначена для діагностики мотиваційної спрямованості

особистості на досягнення успіху. Стимульний матеріал являє собою 41
твердження, на які респонденту необхідно дати один із 2 варіантів
відповідей “так” чи “ні”. Тест відноситься до моношкальних методик.
Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, що
збігаються з “ключем”.
Інструкція: Вам буде запропоновано 41 питання, на кожен з яких дайте

відповідь «так» або «ні».
Тестовий матеріал:
1. Коли є вибір між двома варіантами, його краще зробити швидше, ніж
відкласти на певний час.
2. Я легко дратуюся, коли помічаю, що не можу на всі 100% виконати
завдання.
3. Коли я працюю, це виглядає так, ніби я все ставлю на карту.
4. Коли виникає проблемна ситуація, я найчастіше приймаю рішення одним
з останніх.
5. Коли у мене два дні поспіль немає справи, я втрачаю спокій.
6. У деякі дні мої успіхи нижче середніх.
7. По відношенню до себе я більш строгий, ніж по відношенню до інших.
8. Я більш доброзичливий, ніж інші.
9. Коли я відмовляюся від важкого завдання, я потім суворо засуджую себе,
бо знаю, що в ньому я домігся б успіху.
10. У процесі роботи я потребую невеликих паузах для відпочинку.
11. Старанність - це не основна моя риса.
12. Мої досягнення в праці не завжди однакові.
58
13. Мене більше приваблює інша робота, ніж та, якою я зайнятий.
14. Осуд стимулює мене сильніше, ніж похвала.
15. Я знаю, що мої колеги вважають мене діловою людиною.
16. Перешкоди роблять мої рішення більш твердими.
17. У мене легко викликати честолюбство.
18. Коли я працюю без натхнення, це зазвичай помітно.
19. При виконанні роботи я не розраховую на допомогу інших.
20. Іноді я відкладаю те, що повинен був зробити зараз.
21. Потрібно покладатися тільки на самого себе.
22. У житті мало речей, важливіших, ніж гроші.
23. Завжди, коли мені треба буде виконати важливе завдання, я ні про що
інше не думаю.
24. Я менш честолюбний, ніж багато інших.
25. У кінці відпустки я зазвичай радію, що скоро вийду на роботу.
26. Коли я розташований до роботи, я роблю її краще і більш кваліфіковано,
ніж інші.
27. Мені простіше і легше спілкуватися з людьми, які можуть наполегливо
працювати.
28. Коли у мене немає справ, я відчуваю, що мені не по собі.
29. Мені доводиться виконувати відповідальну роботу частіше, ніж іншим.
30. Коли мені доводиться приймати рішення, я намагаюся робити це якомога
краще.
31. Мої друзі іноді вважають мене ледачим.
32. Мої успіхи якоюсь мірою залежать від моїх колег.
33. Безглуздо протидіяти волі керівника.
34. Іноді не знаєш, яку роботу доведеться виконувати.
35. Коли щось не ладиться, я нетерплячий.
36. Я зазвичай звертаю мало уваги на свої досягнення.
37. Коли я працюю разом з іншими, моя робота дає великі результати, ніж
роботи інших.
59
38. Багато що, за що я беруся, я не доводжу до кінця.
39. Я заздрю людям, які не завантажені роботою.
40. Я не заздрю тим, хто прагне до влади і положенню.
41. Коли я впевнений, що стою на правильному шляху, для доведення своєї
правоти я йду аж до крайніх заходів.
60
МЕЛЬНБУРНСЬКИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
(МОПР)
(Манн, Барнетт, Редфорд, Форд, адаптація Т.Корнілова)
Опитувальник дозволяє діагностувати чотири властивості, що трактуються як
продуктивні (пильність) та непродуктивні копінги (уникнення, прокрастинація і
надпильність) у ситуації прийняття рішень.
Інструкція. Будь ласка, вкажіть, як саме Ви приймаєте рішення, - для кожного
питання виберіть (підкресліть) відповідь, яка найбільш відповідає Вашому звичайному
стилю прийняття рішень.
№ Коли я приймаю рішення…. Відповідь
1 Коли я приймаю рішення, у мене Неправильно Іноді Правильно
виникає відчуття, ніби мені шалено не для мене правильн для мене
вистачає часу. о
2 Я надаю перевагу розгляду всіх Неправильно Іноді Правильно
альтернатив для мене правильн для мене
о
3 Я схильний залишати прийняття рішень Неправильно Іноді Правильно
іншим людям. для мене правильн для мене
о
4 Я намагаюся знайти недоліки у всіх Неправильно Іноді Правильно
альтернативах. для мене правильн для мене
о
5 Я витрачаю багато часу на дрібні Неправильно Іноді Правильно
справи, перш ніж приступаю до для мене правильн для мене
прийняття основного рішення. о
6 Я продумую найкращий спосіб Неправильно Іноді Правильно
виконання рішення для мене правильн для мене
о
7 Навіть після прийняття рішення я Неправильно Іноді Правильно
відкладаю на потім його виконання. для мене правильн для мене
о
8 При прийнятті рішень я волію Неправильно Іноді Правильно
збирати велику кількість інформації. для мене правильн для мене
о
61
9 Я уникаю приймати рішення. Неправильно Іноді Правильно
для мене правильн для мене
о
10 Коли мені потрібно прийняти рішення, Неправильно Іноді Правильно
я досить довго чекаю перед тим, як для мене правильн для мене
почати про нього думати. о
11 Мені не подобається брати на себе Неправильно Іноді Правильно
відповідальність за прийняття рішень. для мене правильн для мене
о
12 Я намагаюся мати чітке уявлення про Неправильно Іноді Правильно
свої цілі, перед тим як зробити вибір. для мене правильн для мене
о
13 Можливість того, що якась дрібниця Неправильно Іноді Правильно
піде «не за планом», змушує мене різко для мене правильн для мене
змінити рішення. о
14 Якщо рішення може бути прийняте Неправильно Іноді Правильно
мною або іншою людиною, я дам іншій для мене правильн для мене
людині це зробити. о
15 Коли я стикаюся з важкою проблемою, Неправильно Іноді Правильно
я зазвичай песимістичний щодо для мене правильн для мене
можливості знайти хороше рішення. о
16 Я ретельно все обмірковую перед тим, Неправильно Іноді Правильно
як зробити вибір. для мене правильн для мене
о
17 Я не приймаю рішення, поки в цьому Неправильно Іноді Правильно
немає гострої необхідності. для мене правильн для мене
о
18 Я відтерміновую прийняття рішень до Неправильно Іноді Правильно
останнього моменту. для мене правильн для мене
о
19 Я волію, щоб рішення приймалися Неправильно Іноді Правильно
тими, хто більш поінформований, ніж я. для мене правильн для мене
о
20 Після того, як я прийняв рішення, я Неправильно Іноді Правильно
62
витрачаю багато часу, переконуючи для мене правильн для мене
себе, що воно було правильним. о
21 Я відкладаю прийняття рішень. Неправильно Іноді Правильно
для мене правильн для мене
о
22 Я не можу мислити тверезо, якщо мені Неправильно Іноді Правильно
потрібно прийняти рішення поспіхом. для мене правильн для мене
о
«Неправильно для мене» кодується як «1», «Іноді правильно» як «2», «Правильно

для мене» як «3» бали.
Підраховується сума балів за кожною властивістю.
1. Пильність: 2 + 4 + 6 + 8 + 12 + 16
2. Уникання: 3 + 9 + 11 + 14 + 17 + 19
3. Прокрастинація: 5 + 7 + 10 + 18 + 21
4. Гіперпильність: 1 + 13 + 15 + 20 + 22
63
ТЕСТ СЕНСОЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ Д. А. ЛЕОНТЬЄВ
Інструкція: Вам будуть запропоновані пари протилежних тверджень. Ваше завдання -

вибрати одне з двох тверджень, яке, на вашу думку, більше відповідає дійсності, і
відзначити одну з цифр 1,2,3, залежно від того, наскільки ви впевнені у виборі (або 0,
якщо обидва твердження, на ваше погляд, однаково вірні).
Зазвичай мені дуже нудно. Зазвичай я сповнений енергії.

1. 3210123

Життя здається мені завжди Життя здається мені абсолютно

2. 3210123
хвилюючим і захоплюючим. спокійним і рутинним.
У житті я не маю певних цілей У житті я маю дуже ясні цілі та

3. 3210123
та намірів. наміри.
Моє життя видається мені Моє життя видається мені цілком

4. 3210123
вкрай безглуздим і безцільним. осмисленим і цілеспрямованим.
Щодня здається мені завжди Щодня здається мені схожим на

5.
3210123
новим та несхожим на інші. всі інші.
Коли я піду на пенсію, займуся Коли я піду на пенсію, я

6. цікавими речами, якими 3210123 намагатимусь не обтяжувати себе
завжди мріяв зайнятися. жодними турботами.
Моє життя склалося саме так, Моє життя склалося зовсім не

7. 3210123
як я мріяв. так, як я мріяв.
Я не досяг успіхів у здійсненні Я здійснив багато того, що було

8. 3210123
своїх життєвих планів. мною заплановано.
Моє життя наповнене цікавими

9. Моє життя порожнє і нецікаве. 3210123
справами.
3210123
10 Якби мені довелося підбивати Якби мені довелося підбивати
64
сьогодні підсумок мого життя, сьогодні підсумок мого життя, то
. то я б сказав, що воно було я б сказав, що воно не мало
цілком осмисленим. сенсу.
Якби я міг обирати, то я Якби я міг обирати, то прожив би

11
побудував би своє життя 3210123 життя ще раз так само, як живу
.
зовсім інакше. зараз.
Коли я дивлюся на Коли я дивлюся на навколишній

12 навколишній світ, він часто світ, він зовсім не викликає у
3210123
. приводить мене в мене занепокоєння і
розгубленість і занепокоєння. розгубленості.
13
Я людина дуже обов'язкова. 3210123 Я людина зовсім не обов'язкова.
.
Я вважаю, що людина позбавлена

Я вважаю, що людина має
можливості вибирати через вплив
14 можливість здійснити свій
3210123
. життєвий вибір за власним природних здібностей та
бажанням. обставин
Я безперечно можу назвати

15 Я не можу назвати себе
себе цілеспрямованою 3210123
. цілеспрямованою людиною.
людиною.
16 У житті я ще не знайшов свого У житті я знайшов своє

3210123
. покликання та ясних цілей. покликання та цілі.
17 Мої життєві погляди Мої життєві погляди

3210123
. ще не визначились. цілком визначились.
Я вважаю, що мені вдалося

18 Я навряд чи здатний знайти
знайти покликання та цікаві 3210123
. покликання та цікаві цілі в житті.
цілі у житті.
19 Моє життя в моїх руках, і я 3210123 Моє життя не підвладне

.
65
мені, і вона керується зовнішніми
сам керую нею.
подіями.
Мої повсякденні справи Мої повсякденні справи

20 приносять мені задоволення
3210123 приносять мені суцільні
.
неприємності та переживання.
та задоволення.
Обробка результатів зводиться до підсумовування числових значень для всіх 20 шкал та

переведення сумарного бала в стандартні значення. Для підрахунку балів необхідно
перевести зазначені випробуваним позиції на симетричній шкалі 3 2 1 0 1 2 3 в оцінки за
висхідною або низхідною асиметричною шкалою за наступним правилом:
У висхідну шкалу 1234567 переводяться пункти 1, 3, 4, 8, 9, 11, 12, 16, 17.
У низхідну шкалу 7654321 переводяться пункти 2, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 18, 19, 20.
Висхідна послідовність градацій (від 1 до 7) чергується з низхідною (від 7 до 1), причому

максимальний бал (7) завжди відповідає полюсу мети в житті, а мінімальний бал (1) —
полюсу її відсутності.
Наприклад, якщо за першим пунктом у Вас був наступний результат 3210123, то після
переведення у висхідну шкалу ви отримаєте 5 балів.
Якщо за другим пунктом у Вас був схожий результат за початковою шкалою: 3210123, то
після переведення в спадну шкалу ви отримаєте 3 бали.
Після переведення всіх двадцяти пунктів у висхідні або низхідні шкали підсумовуються
бали за відповідними субшкалами та заносяться до таблиці.
Субшкала 1 (Цілі) – підраховується підсумовуванням пунктів (пп.) 3, 4, 10, 16, 17, 18;
Субшкала 2 (Процес) – пп. 1, 2, 4, 5, 7, 9;
Субшкала 3 (Результат) – пп. 8, 9, 10, 12, 20;
Субшкала 4 (Локус контролю – Я) – пп. 1, 15, 16, 19.;
66
Субшкала 5 (Локус контролю – життя) – пп.7, 10, 11, 14, 18,19.
ДІАГНОСТИКА «ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ» (Н.ХОЛЛ)
Інструкція
Нижче наведені висловлювання, які так чи інакше відображають різні

сторони життя. Праворуч від кожного твердження напишіть цифру, виходячи
з вашої ступеня згоди з ним: повністю не згоден (-3 бали); в основному не
згоден (-2 бали); почасти не згоден (-1 бал); частково згоден (+1 бал); в
основному згоден (+2 бали); повністю згоден (+3 бали).
Тестовий матеріал
1. Для мене як негативні, так і позитивні емоції служать джерелом знання

про те, як чинити в житті.
2. Негативні емоції допомагають мені зрозуміти, що я повинен змінити у

своєму житті.
3. Я спокійний, коли відчуваю тиск з боку.
4. Я здатний спостерігати зміну своїх почуттів.
5. Коли необхідно, я можу бути спокійним і зосередженим, щоб діяти

відповідно до запитів життя.
6. Коли необхідно, я можу викликати у себе широкий спектр позитивних

емоцій, таких як веселощі, радість, внутрішній підйом і гумор.
7. Я стежу за тим, як я себе почуваю.
8. Після того як щось засмутило мене, я можу легко впоратися зі своїми

почуттями.
9. Я здатний вислуховувати проблеми інших людей.
10. Я не зациклююсь на негативних емоціях.

67
11. Я чутливий до емоційних потреб інших.
12. Я можу діяти на інших людей заспокійливо.
13. Я можу змусити себе знову і знову встати перед обличчям перешкоди.
14. Я намагаюся підходити до життєвих проблем творчо.
15. Я адекватно реагую на настрої, спонукання і бажання інших людей.
16. Я можу легко входити в стан спокою, готовності і зосередженості.
17. Коли дозволяє час, я звертаюся до своїх негативним почуттям і

розбираюся, в чому проблема.
18. Я здатний швидко заспокоїтися після несподіваного засмучення.
19. Знання моїх справжніх почуттів важливо для підтримки "хорошої

форми".
20. Я добре розумію емоції інших людей, навіть якщо вони не виражені
відкрито.
21. Я можу добре розпізнавати емоції за виразом обличчя.
22. Я можу легко відкинути негативні почуття, коли необхідно діяти.
23. Я добре вловлюю знаки у спілкуванні, які вказують на те, в чому інші
потребують.
24. Люди вважають мене добрим знавцем переживань інших.
25. Люди, які усвідомлюють свої справжні почуття, краще управляють

своїм життям.
26. Я здатний поліпшити настрій інших людей.
27. Зі мною можна порадитися з питань відносин між людьми.
28. Я добре налаштовуюся на емоції інших людей.

68
29. Я допомагаю іншим використовувати їх спонукання для досягнення
особистих цілей.
30. Я можу легко відключитися від переживання неприємностей.
КЛЮЧ
Шкала 1 - пункти 1, 2, 4, 17, 19, 25. Шкала 2 - пункти 3, 7, 8, 10, 18,

30. Шкала 3 - пункти 5, 6, 13, 14, 16, 22. Шкала 4 - пункти 9, 11, 20, 21, 23,
28. Шкала 5 -пункт 12, 15,24, 26, 27,29
Обробка та інтерпретація РЕЗУЛЬТАТІВ
Рівні парціального емоційного інтелекту у відповідності зі знаком

результатів: 14 і більше - високий; 8-13 - середній; 7 і менш - низький.
Інтегративний рівень емоційного інтелекту з урахуванням домінуючого знака

визначається за такими кількісними показниками: 70 і більше - високий; 40-
69 - середній; 39 і менше - низький.
69
ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ ЗА МЕТОДИКОЮ ДЕМБО-
РУБІНШТЕЙН (модиф. А. ПРИХОЖАН)
Інструкція.
Сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною
лінією, нижня точка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхняя
– найвищий. Вам пропонується сім таких ліній. Вони позначають: 1)
здоров'я; 2) розум, здібності; 3) характер; 4) авторитет у оточуючих; 5)
вміння багато чого робити своїми руками, умілі руки; 6) зовнішність; 7)
впевненість у собі.
На вертикальних лініях відзначте певними позначками, як Ви оцінюєте
розвиток у себе цих якостей на даний момент часу. Після цього позначкою
відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей Ви були б задоволені собою
або відчули гордість за себе. Час, відведений на заповнення шкали разом з
читанням інструкції, 10-12 хв.
Обробка та інтерпретація результатів.
Обробка проводиться за шістьма шкалами (перша, тренувальна –
«здоров'я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах.
Довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді педагогів
отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балів).
За кожною із шести шкал визначаються:
 рівень домагань – відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до
знаку «х»;
 рівень самооцінки – від «о» до знаку «-»;
 значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою - відстань від
знаку «х» до знаку «-», якщо рівень домагань нижче самооцінки, він
виражається від'ємним числом.
Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і
самооцінки за всіма шкалами.
Рівень домагань. Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує
результат від 60 до 89 балів. Оптимальний – порівняно високий рівень – від
70
75 до 89 балів, підтверджує оптимальне представлення про свої можливості,
що є важливим чинником особистісного розвитку. Результат від 90 до 100
балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне ставлення педагогів до
власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений
рівень домагань, він – індикатор несприятливого розвитку особистості.
Рівень самооцінки. Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока»
самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.
Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і
вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка
може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити
результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка
може вказувати на суттєві викривлення у формуванні особистості –
«закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень
та оцінок оточуючих. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену
самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя у
розвитку особистості. За низькою самооцінкою можуть ховатися два
абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і
«захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність
здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.
Обробка та інтерпретація результатів:
Сфери Бали Рівень Сфери Бали Рівень
Щастя Умілі руки
Розум Авторитет
однолітків
Характер Зовнішність
Здоров’я
Орієнтовні норми для визначення рівня самооцінки: 1-3 – занижена
самооцінки,
4-7 – адекватна самоцінка, 8-10 – завищена самооцінка
71
Бланк дослідження
72
Додаток В
Прийняття рішення у складній/важливій ситуації
Яка проблема/ситуація?
Брейншторм Переваги Недоліки Найкраще Які кроки
потенційного рішення рішення вирішення потрібно
вирішення (найменше зробити, щоб
втрати) вирішити
ситуацію
73
Об’єкт: процес вибору та прийняття рішення студентом вищого
навчального закладу.
Предмет: вплив рівня самооцінки, ціннісної орієнтації, спрямованості
емоційного та рівня мотивації на вибір студентом вищого навчального
закладу.
Мета: проаналізувати взаємозв’язок впливу особистісних
психологічних чинників на процес вибору та прийняття рішення студентом
Завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати психологічну основу процесу вибору та
прийняття рішення.
2. Дослідити вплив особистісних факторів на процес вибору
та прийняття рішення у студентів Дрогобицького державного
педагогічного університету.
3. Визначити зв’язок рівня самооцінки, мотивації, ціннісної
орієнтації та рівень емоційного інтелекту на процес вибору студентом
Гіпотеза: індивідуальні відмінності такі як: рівень самооцінки,
емоційний інтелект, мотивація до успіху та ціннісна орієнтація може
впливати на процес прийняття рішення щодо вступу у вищий навчальний
заклад.
Процес вибору та прийняття рішення у психологічній науці розглядається як
система мотиваційних тверджень, що розкривають внутрішню сутність
діяльності людей та забезпечують свідоме обирання одного варіанту з
принаймні двох можливих. На процес прийняття рішення впливають як
психологічні фактори, так і соціальні.
Висовок
У першому розділі проаналізовано теоретичну частину процесу вибору
та прийняття рішення. Було виявлено, що на психологічному процесу вибору
та прийняття рішення зазнає вплив таких особистісних чинників: рівень
74
самооцінки, мотивації, рівень емоційного інтелекту, особистісний стиль
прийняття рішення та ціннісна орієнтація людини. Найбільший вплив
мотивації спостерігається на початковому етапі обробки інформації. Ціннісна
орієнтація, вважається одним із ключових факторів, через те, що впливає як
на підсвідомому рівні, так і на ірраціональному. Визначено, що високий
рівень самооцінки дозволяє людині приймати ризиковані рішення та брати
відповідальність за їх наслідки. На противагу їм, особистості із низьким
рівнем самооцінки уникають прийняття ризикованих рішень. Емоційний
фактор під час прийняття рішення простежується у впливі інтегральних,
випадкових та специфічних емоціях.
У другому розділі подано опис емпіричного дослідження проведеного
на українських студентах, що навчаються у вітчизняних та закордонних
університетах, на предмет визначення впливу психологічних факторів у
виборі вищого навчального закладу. Визначено, що психологічними
факторами, які впливають на процес вибору та прийняття рішення студентом
вищого навчального закладу є: стиль прийняття рішення, мотивація на успіх,
рівень самооцінки, ціннісна орієнтація та емоційний інтелект. За
результатами дослідження визначено, що у 2% досліджуваних наявний стиль
прийняття рішення «Пильність», у 21% «Прокрастинація», «Уникання» - 22%
т «Надпильність» - 15% опитуваних. При оцінюванні мотивації на успіх, для
більшості (63%), характерний середній рівень; домінуючим рівнем
самооцінки є помірно високий (46%). За даними результатів дослідження
рівня емоційного інтелекту у 48% опитуваних спостерігається середній
рівень емоційного інтелекту. Домінуючими факторами ціннісної
спрямованості визначено «Цілі життя» та «Процес». Результати
кореляційного аналізу підтвердив, позитивний зв’язок таких психологічних
факторів як рівень самооцінки, мотивації на успіх та ціннісної орієнтації
«Цілі життя» та «Процес», за всіма іншими показниками позитивної
кореляції не виявлено. Гіпотеза, що була висунута на початку дослідження є
на половину спростованою, тому, що вплив між емоційним інтелектом,
75
певними ціннісними орієнтаціями та процесом вибору та прийняття рішення
студентами, щодо вступу у вищий навчальний заклад не спостерігається.
Отже, проведене дослідження демонструє вплив психологічних,
особистісних факторів, що впливають на процес вибору вищого навчального
закладу, однак щоб остаточно декларувати даний вплив необхідно провести
соціальний аналіз середовища та зважати на актуальний стан людини.
Для проведення дослідження, використовувалися такі методи та
методики: аналіз, синтез, узагальнення та порівняння, Мельбурнський
Отримані результати будуть корисними для побудови маркетингової
стратегії університетам, з метою збільшення кількості бажаної цільової
аудиторії та побудова подальшої успішної співпраці. Також отриманні дані
можуть бути корисними для приватних продовольчих компаній (відділу
роботи з людським ресурсом, маркетинговому відділу та підрозділу розвитку
продукту) сприятимуть розробці шляху між компаніями та споживачами.
76
77

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.languagetool

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.languagetool

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Дрогобицький державний педагогічний університет

«До захисту допускаю»

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР

Спеціальність 053 Психологія

на здобуття кваліфікації – Психолог. Практичний психолог

Автор роботи: Верхоляк Вероніка ___________

Теоретично проаналізовано стан досліджуваної проблеми у

Ключові слова: прийняття рішення, вибір, студенти, ціннісна

Based on a theoretical analysis of the investigated problem in the

Key words: decision-making, choice, students, value orientation,

Актуальність дослідження. Кожного дня людина неодноразово

1.1 Поняття вибору та прийняття рішення у психологічній

Процес вибору та прийняття рішення у науковій літературі

Феномен вибору у літературі, яка присвячена темі психології,

У науково-психологічній літературі процес прийняття рішення,

Процес прийняття рішення у вітчизняній літературі розглядаються у

У концепції Д. Узнадзе, прийняття рішення – це вольовий процес, який

1. Підготовчий етап. Визначає яке саме рішення прийняти та

Науковець Л. Виготський, розглядає прийняття рішення як форму

Дослідник Ю. Козелицький акцентує увагу не тільки на

Т. Корнілова досліджує процес прийняття рішення в умовах

Процес прийняття рішення у діяльнісній концепції особистості А.

Леонтьева, розглядається керований суб’єктом процес формування дій,

У академічній сфері феномен прийняття рішення та вибору

Малюнок 1.1. Структура дії-впливу-пізнання для прийняття рішення

Отже, вище згадані міркування демонструють теорії та підходи до

У наступних підрозділах буде розкрито вплив кожного з вище

1.2 Мотивація у структурі процесу прийняття рішення.

У загальному, мотивація розумієтьсяяк сукупність рушійних сил, що

Малюнок 1.2. Модель прийняття рішення COMINT.

1.3 Особистісні цінності та їх вплив на прийняття

У психології, особистісні цінності трактуються абстрактні

Тип цінностей Одинична цінність

Гедонізм Задоволення, насолода життям, самозадоволення

Влада Соціальна влада, авторитет, багатство, збереження

Безпека Безпека сім’ї, національна безпека, соціальний

Дослідники К. Кіцвард та Дж. Гінар, базуючись на ціннісне коло

1.4 Вплив самооцінки на процес вибору та прийняття

Поняття «самооцінка» позначає психологічне утворення, яке дає змогу

До недавнього часу, науковці не зосереджувалися на ролі емоцій як

2.1. Характеристика методів та методик дослідження процесу

2.2. Діагностика вибору та прийняття рішень студентом ВНЗ

Прийняття рішення це когнітивний процес, який визначає вибір та

Стилі прийняття рішення студентами,

Малюнок 2.1. Стилі прийняття рішення студентами, щодо вибору

Розглянувши результати дослідження, було виявлено співвідношення

2.3 Взаємозв’язок особистісних якостей та властивостей із процесом

Як зазначалося у теоретичній частині, основними психологічними

Співвідношення мотивації на успіх та стилю прийняття

"Пильність" "Уникання" "Прокрастинація" "Надпильність"

Малюнок 2.2. Співвідношення мотивації на успіх та стилю прийняття

Співвідношення рівня самооцінки та стилю

"Пильність" "Уникання" "Прокрастинація" "Надпильність"

Малюнок 2.3. Співвідношення рівня самооцінки та стилю прийняття

Співвідношення емоційного інтелекту та стилю

"Пильність" "Уникання" "Прокрастинація" "Надпильність"

Малюнок 2.4. Співвідношення емоційного інтелекту та стилю

Шкала Шкала Шкала Шкала Шкала

За шкалою «Цілі життя» визначено, що 65% досліджуваним характерно

Співвідношення стилю прийняття рішення із

"Пильність" "Уникання" "Прокрастинація" "Надпильність"

Малюнок 2.5. Співвідношення стилю прийняття рішення зі шкалою

Співвідношення стилю прийняття рішення із