Принципи рішення проблем в залежності

від ступеня структурізації

ПЛАН:
1. Системний аналіз у структурі сучасних системних досліджень
2. Класифікація проблем за рівнем їх структуризації
3. Принципи вирішення структурованих проблем
4. Принципи вирішення неструктуризованих проблем
5. Принципи вирішення слабоструктуризованих проблем
 Необхідно вміти мислити абстрактно, щоб по-новому сприймати
світ, що нас оточує.
Ри́чард Філіпс Фе́йнман
(англ. Richard Phillips Feynman; 11 травня 1918 - 15 лютого 1988) - видатний американський вчений. Основні досягнення відносяться до галузі
теоретичної фізики. Один із творців квантової електродинаміки. У 1943-1945 роках входив до числа розробників атомної бомби в Лос-Аламосі.
Розробив метод інтегрування з траєкторій у квантовій механіці (1948), а також т.з. метод діаграм Фейнмана (1949) у квантовій теорії поля, за
допомогою яких можна пояснювати перетворення елементарних частинок. Запропонував партонну модель нуклону (1969), теорію квантованих
вихорів. Реформатор методів викладання фізики у внз. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1965, разом із С. Томонагою та Дж. Швінгером).
Крім Нобелівської премії, Фейнман був удостоєний премії Альберта Ейнштейна Меморіального фонду Льюїса і Рози Страус (1954), премії з
фізики Ернеста Орландо Лоуренса Комісії з атомної енергії Сполучених Штатів Америки (1962) і міжнародної золотої медалі електриків та ме-
ханіків (1973). Фейнман був членом Американського фізичного товариства, Бразильської академії наук та Лондонського королівського това-
риства. Він був обраний членом Національної академії наук США, але пізніше вийшов у відставку. Крім теоретичної фізики, займався до-
слідженнями у галузі біології

Одним з напрямків перебудови у вищій освіті є подолання недоліків

вузької спеціалізації, посилення міждисциплінарних зв'язків, розвиток
діалектичного бачення світу, системного мислення. У навчальний план
уже багатьох вузів запроваджено загальні та спеціальні курси, що реалізують цю тенден-
цію: для інженерних спеціальностей — «методи проектування», «системотехніка»; для
військових та економічних спеціальностей - «дослідження операцій»; в адміністративному
та політичному управлінні - "Політологія", "Футурологія"; у прикладних наукових до-
слідженнях - "імітаційне моделювання", "методологія експерименту" і т.д. До таких дисци-
плін належить і курс теорії систем та системного аналізу - типово між-і наддисциплінарний
курс, що узагальнює методологію дослідження складних технічних, природних і соціальних
систем.
 1. Системний аналіз у структурі сучасних системних
досліджень.
В даний час у розвитку наук спостерігаються 2 протилежні
тенденції:
1. Диференціація, коли зі збільшенням знань і появі нових
проблем із найбільш загальних наук виділяються приватні
науки.
2. Інтеграція, коли більш загальні науки виникають у резуль-
таті узагальнення та розвитку тих чи інших розділів суміжних
наук та їх методів.
В основі процесів диференціації та інтеграції лежать 2 фун-
даментальні принципи матеріалістичної діалектики:
1. принцип якісної своєрідності різних форм руху матерії, що
визначає необхідність вивчати окремі аспекти матеріального
світу;
2. принцип матеріальної єдності світу, що визначає необ-
хідність отримувати цілісне уявлення про будь-які об'єкти ма-
теріального світу.
В результаті прояву інтегративної тенденції
з'явилася нова галузь наукової діяльності:
системні дослідження, які спрямовані на
вирішення комплексних великомасштабних
проблем великої складності.
У рамках системних досліджень розвива-
ються такі інтеграційні науки, як: кіберне-
тика, дослідження операцій, системотех-
ніка, системний аналіз, штучний інтелект та
інші.
Системний аналіз розробляє системну методо-
логію вирішення складних прикладних проблем,
спираючись на принципи системного підходу та
загальної теорії систем, розвитку та методологіч-
но узагальнюючи концептуальний (ідейний) та
математичний апарат кібернетики, дослідження
операцій та системотехніки.
Системний аналіз являє собою новий науковий
напрямок інтеграційного типу, який розробляє
системну методологію прийняття рішень і займає
певне місце в структурі сучасних системних до-
сліджень.
 Рис.— Системний аналіз
1. Системні дослідження
2. Системний підхід
3. Конкретні системні концепції
4. Загальна теорія систем (метатеорія стосовно конкретних систем)
5. Діалектичний матеріалізм (філософські проблеми системних досліджень)
6. Наукові системні теорії та моделі (вчення про біосферу землі; теорія ймовірностей;
кібернетика та ін.)
7. Технічні системні теорії та розробки - дослідження операцій; системо-техніка, си-
стемний аналіз та ін.
8. Приватні теорії системи.
2. Класифікація проблем за ступенем їх структурізації.

Згідно класифікації, що запропонована Саймоном та

Ньюелом, вся множина проблем залежно від глибини їх пі-
знання поділяється на 3 класи:
1. добре структуровані або проблеми, що мож-
на кількісно виразити, які піддаються математичній
Ален Ньюел формалізації та розв’зуються з використанням
формальних методів;
2. неструктуровані або проблеми, що виража-
ються якісно, які можна описати лише на змістов-
ному рівні та які вирішуються з використанням
неформальних процедур;
3. слабоструктуровані (змішані проблеми), що
Герберт Александер
Саймон
містять кількісні та якісні проблемы, причому які-
сні, маловідомі та невизначені сторонм проблем
имають тенденцію домінування.
Ці проблеми вирішуються на основі комплексного
використання формальних методів та неформальних
процедур.
За основу класифікації взято ступінь структуризації
проблем, причому структура всієї проблеми визна-
чається 5-ма логічними елементами:
1. ціль або ряд цілей;
2. альтернативи досягнення мети;
3. ресурси, що витрачаються на реалізацію альтерна-
тив;
4. модель чи ряд моделей;
5. критерій вибору кращої альтернативи.
 Рис.— Таблиця класифікацій
1. виявлення проблеми;
2. постановка проблеми;
3. вирішення проблеми;
4. неструктуризована проблема (може вирішуватися за допомогою евристичних методів);
5. методи експертних оцінок;
6. слабо структуризована проблема;
7. методи системного аналізу;
8. добре структурована проблема;
9. методи дослідження операцій;
10. ухвалення рішення;
11. реалізація рішення;
12. оцінка рішення.
 3. Принципи рішення добре структурованих проблем.

Для вирішення проблем цього класу широко використовуються ма-

тематичні методи дослідження операцій. В операційному дослідженні
можна виділити основні етапи:
1. Визначення конкуруючих стратегій досягнення мети.
2. Побудова математичної моделі операції.
3. Оцінка ефективності конкуруючих стратегій.
4. Вибір оптимальної стратегії досягнення мети.
Математична модель операції є функціонал:
→
E = f(x∈x , {α}, {β}) ⇒ extz
 Е — критерій ефективності операцій;
 x — стратегія;

 α — множина умов проведення операцій;

 β — множина умов зовнішнього середовища.

Модель дозволяє оцінити ефективність конкуруючих стратегій та

вибрати з них оптимальну.
 Модель дозволяє оцінити ефективність конкуруючих стратегій та вибрати з них
оптимальну.
1. сталість проблеми
2. обмеження
3. критерій ефективності операцій
4. математична модель операції
5. параметри моделі, але частина параметрів, як
правило, не відома, тому (6)
6. прогнозування інформації (тобто. потрібно пе-
редбачити ряд параметрів)
7. конкуруючі стратегії
8. аналіз та стратегії
9. оптимальна стратегія
10. затверджена стратегія (простіша, але яка за-
довольняє ще ряду критеріїв)
11. реалізація рішення
12. коригування моделі

Рис. 1.3
Критерій ефективності операції має задовольняти ряд вимог:
1. Критерій має відбивати основну, а не другорядну мету операції.
2. Критичність - критерій має змінюватися при зміні параметрів операцій.
3. Мати єдине рішення, тому що тільки в цьому випадку можна визначити суворе ма-
тематичне рішення задачі оптимізації.
4. Врахування стохастичності, яка пов'язаний зазвичай із випадковим характером де-
яких параметрів операцій.
5. Врахування невизначеностей, що пов'язане з відсутністю будь-якої інформації про
деякі параметри операцій.
6. Врахування протидії, що викликає часто свідомий противник, який управляє пов-
ними параметрами операцій.
7. Простота, оскільки простий критерій дозволяє спростити математичні викладки при
пошуку oптимального рішення.
Схема, що демонструє основні вимоги до критерія ефективності дослідження операцій.
1. опис проблеми (випливають 2 та 4 обмеження);
2. критерій ефективності;
3. завдання верхнього рівня
4. обмеження;
5. зв'язок із моделями верхнього рівня;
6. представництво;
7. критичність;
8. єдиність;
9. врахування стохастичності;
10. врахування невизначеності;
11. врахування протидії (теорія ігор);
12. простота;
13. обов'язкові обмеження;
14. додаткові обмеження;
15. штучні обмеження;
16. вибір головного критерію;
17. переклад обмежень;
18. побудова узагальненого критерію;
19.оцінка математичного отид-я;
20. побудова довірчих інтервалів:
21. аналіз можливих варіантів (є система; ми точно не знаємо, яка
інтенсивність вх. потоку; ми можемо тільки з певною ймовірністю
припустити ту чи іншу інтенсивність; потім зважуємо вихідні варіан-
ти).

Рис.— Схема, що демонструє основні ви-

моги до критерія ефективності дослідження
операцій.
 Принципи рішення неструктурованих проблем.

Для вирішення проблем цього класу доцільно використовувати методи

експертних оцінок.
Методи експертних оцінок застосовуються в тих випадках, коли мате-
матична формалізація проблем або неможлива через їх новизну і склад-
ність, або вимагає великих витрат часу та коштів. Спільним у всіх ме-
тодів експертних оцінок є звернення до досвіду, вказівок та інтуїції
фахівців, що виконують функції експертів.
Даючи відповіді на поставлене запитання, експерти є як би датчиками
інформації, що аналізується та узагальнюється. Можна стверджувати:
якщо в діапазоні відповідей є справжня відповідь, то сукупність розріз-
нених думок може бути ефективно синтезована в деяку узагальнену
думку, близьку до реальності.
Будь-який метод експертних оцінок є сукупністю процедур, спрямова-
них на отримання інформації евристичного походження та обробку цієї
інформації за допомогою математико-статистичних методів.
 4. Принципи рішення неструктурованих проблем.

Процес підготовки та проведення експертизи вклю-

чає наступні етапи:
1. визначення ланцюгов експертизи;
2. формування групи специалистів-аналітиків;
3. формування групи експертів;
4. розробка сценарія і процедур експертизи;
5. збір та аналіз експертної інформації;
6. обробка експертної інформації;
7. аналіз результатів експертизи й прийняття
рішень.
 При формуванні групи експертів необхідно врахо-
вувати їх індивідуальні характеристики, що вплива-
ють на результати експертизи:
компетентність (рівень професійної підготовки)
креативність (творчі здібності людини)
конструктивність мислення (не «літати» в хма-
рах)
конформізм (схильність до впливу авторітету)
відношення до експертизи
колективізм та самокритичність
Методи експертних оцінок застосовуються досить успішно у таких ситуаціях:

• вибір цілей та тематики наукових досліджень

• вибір варіантів складних технічних та соціально-економічних проектів та програм

• побудова та аналіз моделей складних об'єктів

• побудова критеріїв у задачах векторної оптимізації

• класифікація однорідних об'єктів за ступенем вираження будь-якої властивості

• оцінка якості продукції та нової техніки

• прийняття рішень у завданнях управління виробництвом

• перспективне та поточне планування виробництва, науково-дослідних робіт

• науково-технічне та економічне прогнозування тощо

 5. Принципи рішення слабоструктуровних проблем.

Для вирішення проблем цього класу доцільно використо-

вувати методи системного аналізу. Проблеми, що розв'язу-
ються за допомогою системного аналізу, мають ряд харак-
терних особливостей:
1. прийняте рішення відноситься до майбутнього (завод, яко-
го поки немає)
2. є широкий спектр альтернатив
3. рішення залежить від поточної неповноти технологічних
досягнень
4. прийняті рішення вимагають великих вкладень ресурсів і
містять елементи ризику
5. не повністю визначені вимоги, що стосуються вартості та
часу вирішення проблеми
6. Внутрішня проблема складна внаслідок того, що для її
вирішення необхідне комбінування різних ресурсів.
Основні концепції системного аналізу полягають у наступному:
• процес вирішення проблеми повинен починатися з виявлення та
обґрунтування кінцевої мети, якої хочуть досягти в тій чи іншій
галузі і вже на цій підставі визначаються проміжні цілі та завдан-
ня
• до будь-якої проблеми необхідно підходити, як до складної си-
стеми, виявляючи при цьому всі можливі подроблеми та
взаємозв'язки, а також наслідки тих чи інших рішень
• у процесі вирішення проблеми здійснюється формування безлічі
альтернатив досягнення мети; оцінка цих альтернатив за допомо-
гою відповідних критеріїв та вибір кращої альтернативи
• організаційна структура механізму розв'язання проблеми має
слугувати підкорятися цілі чи низці цілей, а чи не навпаки.
Системний аналіз є багатокроковим ітеративним проце-
сом, причому вихідним моментом цього процесу є фор-
мулювання проблеми в деякій початковій формі. При
формулюванні проблеми необхідно враховувати дві су-
перечливі вимоги:
1. проблема повинна формулюватися досить широко,
щоб нічого суттєвого не прогаяти;
2. проблема повинна формуватися таким чином, щоб во-
на була доступна для огляду і могла бути структуризова-
на. У результаті системного аналізу ступінь структуриза-
ції проблеми підвищується, тобто проблема форму-
люється дедалі чіткіше і вичерпніше.
 Рис.— Один крок системного аналізу
1. постановка проблеми
2. обґрунтування мети
3. формування альтернатив
4. вивчення ресурсу
5. побудова моделі
6. оцінка альтернатив
7. ухвалення рішення (вибір одного рішення)
8. аналіз чутливості
9. перевірка вихідних даних
10. уточнення кінцевої мети
11. пошук нових альтернатив
12. аналіз ресурсів та критеріїв