КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ.

ТЕМА 3 СКЛАДНІСТЬ СИСТЕМИ

ЗМІСТ
3.1. Існуючі підходи до класифікації систем.
Формалізація поведінки системи
3.2. Поняття великих і складних систем
3.3. Складність системи, її міра
3.4. Управління в системах і системою
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Класифікація систем являє собою виключно складну
проблему, яка ще не дозволена в науці.
Основні причини:
1) конкретних різновидів систем настільки багато, що
створюється відчуття їх повного збігу з усіма типами наявних
об'єктів;
2) абстрактне розуміння самої системи. Позначається також і ту
обставину, що до сих пір не вироблені спільні параметри, що
характеризують систему.
Найважливіше призначення класифікації - опис
властивостей її класів і підкласів, видів і підвидів систем, що
дозволяє використовувати її для ідентифікації конкретних
систем, з якими стикаються люди в тих чи інших областях
діяльності.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Класифікацію часто розуміють як операцію поділу за
різними групами, а насправді саме навпаки, класифікація - це
операція об'єднання, тобто множина об'єктів, що підлягають
класифікації, об'єднується у певні групи за характерними
ознаками.
Класифікація проводиться тільки тоді, коли є множина
об'єктів і необхідно серед них установити певний порядок,
об'єднати їх у певні групи за певними ознаками.
1. Класифікацію систем виконують, як правило, за
ієрархічним принципом. Ієрархічний принцип класифікації
означає, що існує декілька рівнів класифікації, і вони розміщені
один вище другого. Верхні рівні класифікації повинні бути
закритими і охоплювати всі існуючі системи. Нижній рівень може
бути й незакінченим.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
2. Всяка класифікація завжди має абсолютну й відносну
сторони.
Абсолютна сторона означає, що система, віднесена до
певного класу систем, має ті ж характеристики, що й інші системи
даного класу, і підпорядковується тим же закономірностям.
Відносність класифікації полягає в тому, що крім чітко
визначеного поділу існують системи, які займають проміжне
місце. Відносність означає також те, що система може бути
віднесена до однієї або іншої групи залежно від того, з якої точки
зору ми розглядаємо систему, які властивості системи нас
цікавлять при аналізі, які проблеми ми вирішуємо за допомогою
даної системи.
Класифікацію виконують за класифікаційними ознаками.
Класифікаційні ознаки - це ті ознаки, які на думку того, хто
виконує класифікацію, є визначальними для даного класу
об'єктів.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Ознаки та класи
систем
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Ознаки та класи
систем

Класифікація систем за
походженням
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Класифікація за
принципами
поведінки

Забезпеченість
Характер ресурсу
Класифікація систем за Повна Недостатня

ступенем ресурсної Енергетичний Звичайні Енергокритичні

забезпеченості Матеріальний Малі Великі

Інформаційний Прості Складні

 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Класифікація систем за
способом керування

Класифікація за описом змінних

Змінними системи є вхідні величини x (t), вихідні - y (t), внутрішні параметри
системи - z (t).
Системи, функціонування яких повністю відоме й можна кількісно встановити
значення змінних, відносять до систем з кількісним описом змінних.
Системи з якісним описом - це системи, у яких вхідні й вихідні величини
описуються якісно.
Системи зі змішаним описом змінних - це системи, у яких деякі змінні
приймають числові значення, які можна вимірювати й виразити числом, а інші
описані тільки якісно.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Основні способи класифікації систем.

Стосовно системи до навколишнього середовища:
відкриті (тобто обмін з навколишнім середовищем ресурсами);
закриті (немає обміну ресурсами з навколишнім середовищем).
За походженням системи (елементів, зв'язків, підсистем):
штучні (знаряддя, механізми, машини, автомати, роботи і т. ін.);
природні (живі, неживі, екологічні, соціальні тощо);
віртуальні (уявні і, хоча вони в дійсності реально не існуючі, але функціонують
так само, як і в разі, якби вони реально існували);
змішані (економічні, біотехнічні, організаційні і т. ін.).
За описом змінних системи:
з якісними змінними (мають тільки лише змістовний опис);
з кількісними змінними (мають дискретно або безперервно описувані
кількісним чином змінні);
змішаного (кількісно - якісне) опису.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
За типом опису закону (законів) функціонування системи:
типу "Чорний ящик" (невідомий повністю закон функціонування системи;
відомі тільки вхідні і вихідні повідомлення системи);
непараметризовані (закон не описаний, описуємо за допомогою хоча б
невідомих параметрів, відомі лише деякі апріорні властивості закону);
параметризовані (закон відомий з точністю до параметрів і його можна
віднести до певного класу залежностей);
типу "Білий (прозорий) ящик" (повністю відомий закон).
За способом управління системою (в системі):
керовані ззовні системи (без зворотного зв'язку, регульовані, керовані
структурно, інформаційно або функціонально);
керовані зсередини;
з комбінованим керуванням (автоматичні, напівавтоматичні, автоматизовані,
організаційні).
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Понятійний апарат:
Під регулюванням розуміється корекція керуючих параметрів за
спостереженнями за траєкторією поведінки системи - з метою
повернення системи в потрібний стан (на потрібну траєкторію
поведінки системи; при цьому під траєкторією системи
розуміється послідовність прийнятих при функціонуванні
системи станів системи, які розглядаються як деякі точки в
безлічі станів системи )
Перехідним процесом називається процес зміни в часі
динамічної системи, який виникає при переході з одного
постійного режиму роботи в іншій.
Розрізняють три типи, або режими поведінки системи:
рівноважний, перехідний і періодичний.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Понятійний апарат:
Рівноважний режим функціонування— це здатність системи
зберігати свій стан як завгодно довго (як за відсутності, так і за
наявності зовнішніх збурювальних впливів).
Періодичний режим функціонування системи — це режим,
коли протягом рівних проміжків часу система приходить до
одного й того самого стану (потрапляє в точку фазового
простору).
Перехідним режимом називається рух динамічної системи з
одного стійкого режиму (періодичного або рівноважного) до
іншого.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Понятійний апарат:
Системи, в яких із часом відбуваються деякі зміни, називають
динамічними.
Зміну станів системи з часом називають рухом системи.
Описуючи систему, найчастіше вдаються до двох способів: графічного
(схеми, графи) та аналітичного (математичні вирази, системи
рівнянь).
Кібернетичні системи — складні динамічні системи з управлінням.
Кібернетична система — це множина взаємозалежних об’єктів (її
елементів), здатних сприймати, запам’ятовувати і переробляти
інформацію, а також обмінюватися нею. Приклади кібернетичних
систем: автопілот, регулятор температури, комп’ютер, людський
мозок, живий організм, підприємство, людське суспільство.
 3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи
Понятійний апарат:
Графічний спосіб опису
S
х1 q1 у1
у5
1 у8 = у9
х2 q2 у2
q1
х3 у7
у3
q3
2
х4 у6
у4
φ
3.1. Існуючі підходи до класифікації систем. Формалізація
поведінки системи

Понятійний апарат:
Аналітичний спосіб опису

 y1  q1 x1 ,  y7  f1  y5 , x1 ;
 
 y2  q2 x2 ,  y6  y3  y 4 ,
 
 y3  q 3 x3 ,  y5  y1  y 2 ,
 y 4  x4 , y7 ;  y9
  y8  f 2  y5 , y6 .
 3.2. Поняття великих і складних систем

В залежності від складу і просторово-часових властивостей

системи бувають прості, складні і великі.
Прості – це системи, які не мають розгалуженої структури і
складаються з невеликої кількості взаємозв’язаних і
взаємодіючих елементів. Такі системи служать для виконання
простіших функцій і як правило входять до складу інших
систем. Особливістю простих систем є детермінованість
номенклатури, числа елементів та зв’язку між ними (як
внутрішні, так і зовнішні).
Приклад простої блок-схеми
 3.2. Поняття великих і складних систем

Система називається великою, якщо її дослідження або

моделювання утруднено через велику розмірності, тобто
безліч станів системи S має велику розмірність.
Характерними рисами великих систем виступають:
Наявність загальної мети, яка встановлюється і корегується
вище стоячими системами;
Ієрархічна структура і поєднання централізованого управління з
автономністю частин;
Велике число частин і елементів, входів і виходів,
різноманітність реалізованих процесів, виконуваних функцій;
Складні, взаємопов'язані відносини між змінними, включаючи
петлі зворотного зв'язку, що призводять до того, що зміна
однієї змінної призводить до зміни багатьох інших.
 3.2. Поняття великих і складних систем

Велика система – це система, яку неможливо спостерігати

одночасно з позиції одного спостерігача у часі або просторі,
для якої суттєвим є просторовий фактор, кількість підсистем
якої дуже велика, а склад різнорідний.
Велика система - це система, що складається з багатьох
підсистем, які взаємодіють між собою.
Прикладом великої системи може бути національна
економіка, яка складається з багатьох підприємств, що
взаємодіють між собою.
Іншим прикладом може бути складна система, як живий
організм, який складається з багатьох органів, що
взаємодіють між собою.
3.2. Поняття великих і складних систем
Система називається складною, якщо в ній не вистачає
ресурсів (головним чином, - інформаційних) для ефективного
опису (станів, законів функціонування) і керування системою -
визначення, опису керуючих параметрів або для прийняття
рішень у таких системах (у таких системах завжди повинна
бути підсистема ухвалення рішення).
В науці виділяються чотири підходи до розуміння складних
систем.
Відповідно до першого підходу складні системи є
системи з поганою організацією. До них відносять так звані
дифузні, з великою кількістю змінних, між якими не можна
встановити перегородки, що розмежовують компоненти. У
них постійно йдуть дифузні процеси. Це властиво
інноваційним дифузії в техніко-економічних системах.
Складними вважаються також системи, функції яких
залежать від навколишнього середовища. Остання постійно
впливає на систему.
 3.2. Поняття великих і складних систем систем

У другому підході під складними розуміються такі

системи, які не можуть бути точно математично описані (тут
проявляється пізнавальний, гносеологічний і навіть
інструментарний аспект складності), але він має під собою і
об'єктивний, онтологічний зріз, оскільки опису не піддаються
варіативні, стохастичні багаторівневі системи.
У третьому підході складними вважаються системи
цілеспрямованої поведінки, тобто соціальні. В цьому випадку
складні системи збігаються з людиною, його соціальною
організацією, що не завжди виправдано, бо складність не
тотожна цілеспрямованості.
У четвертому підході складність трактується з позиції
теорії множин як елемент того безлічі, де він виступає як
безліч. Тут складність ототожнюється з поняттям "багато", яке
застосовується до елементів, структур, властивостям, функцій і
т. ін.
 3.2. Поняття великих і складних систем

Тобто, складні системи характеризуються і тим, що вони

одночасно інтегрують в собі природні та соціальні складові,
природне і штучне.
Для аналізу проектування складних систем управління
необхідно враховувати такі фактори:
Наявність складеної мети, паралельне існування кількох цілей
або послідовна їх зміна;
Одночасне існування декількох структур в рамках однієї
системи (адміністративної, функціональної, технологічної);
Неможливість описати системи за допомогою засобів однієї
мови, необхідність використання декількох мов для аналізу і
проектування окремих підсистем.
 3.2. Поняття великих і складних систем
Характеристики "складності" систем різноманітні і
супроводжуються одночасно багатьма специфічними рисами,
такими, як:
багатокомпонентність системи (велика кількість елементів,
зв'язків, великі обсяги циркулюючої інформації, ін.);
різноманіття можливих форм зв'язків елементів (різнорідність
структур - деревовидних, ієрархічних, ін.);
багатокритеріальність, тобто наявність ряду суперечливих
критеріїв;
різноманіття природи елементів, які представляють систему;
високий динамізм поведінки системи і структурних
характеристик та ін.
 3.2. Поняття великих і складних систем

Якщо спробувати інтерпретувати складність в аспекті

системності, то її можна представити наступною формулою:
Складність системи =
Складність складу + Складність організації (1)
де
Складність складу =
Субстратна + Параметрична + Динамічна +
+ Генетична (2)
Складність організації =
Різноманіття зв'язків і відносин +
Різноманіття законів (3)
3.2. Поняття великих і складних систем
Складні системи бувають складності:
• структурної або статичної (не вистачає ресурсів для побудови, опису,
управління структурою);
• динамічної або тимчасової (не вистачає ресурсів для опису динаміки
поведінки системи та управління її траєкторією);
• інформаційної або інформаційно - логічної, інфологічної (не вистачає
ресурсів для інформаційного, інформаційно-логічного опису системи);
• обчислювальної або реалізації, дослідження (не вистачає ресурсів для
ефективного прогнозу, розрахунків параметрів системи або їх
проведення утруднене браком ресурсів);
• алгоритмічної або конструктивної (не вистачає ресурсів для опису
алгоритму функціонування або управління системою, для
функціонального опису системи);
• розвитку або еволюції, самоорганізації (не вистачає ресурсів для
сталого розвитку, самоорганізації).
3.2. Поняття великих і складних систем

Складність системи являє собою єдність складності складу,

структури, функцій, організації, рівня й життєвого шляху системи.
Причому складність може знаходити велику розмаїтість завдяки
сполученню цих параметрів.
 3.2. Поняття великих і складних систем
Складність складу зводиться до кількості всіх деталей системи,
складність структури може трактуватися як кількість підструктур,
тобто розцінюватися як поліструктурність, складність організації
зводиться до складності всіх аспектів організації, а складність функцій
— до поліфункціональності. Звідси до складних систем ставляться
надоскладні.
Складними системами з погляду інших показників виступають відповідно
поліструктурні, поліфункціональні, складноорганізовані й
багаторівневі системи.
Складність проявляється не тільки в тім, що система може мати кілька
рівнів ієрархії, входити в системи з ієрархічними структурами, але й у
тім, що відносно нескладна система буде складною з погляду її
життєвого шляху.
Розвиток такої системи може бути настільки складним, що вона
заслуговує віднесення її до систем зі складною динамікою. Складність
життєвого шляху системи зводиться до неоднозначності й різноманіття
пережитих нею ситуацій. Таку систему будемо вважати
 3.2. Поняття великих і складних систем
У реальному житті визначити, чи є дана система об'єктивно
складною, не завжди просто. Причому оцінки можуть бути досить
суперечливими. Бувають системи, які однозначно оцінюються
відповідно як об'єктивно й суб'єктивно прості й складні.
Об'єктивна простота тут збігається із суб'єктивною простотою, а
об'єктивна складність - із суб'єктивною складністю.
До них відносяться:
- об'єктивно прості й суб'єктивно прості системи. Їх можна
вважати
однозначно простими;
- об'єктивно складні й суб'єктивно складні системи, які
виступають як
однозначно складні.
Але можуть бути такі системи, які одержують суперечливі оцінки.
3.2. Поняття великих і складних систем
Оцінка систем з точки зору об'єктивної і суб'єктивної складності
Стан Експерти

Об'єктивна об'єктивна Суб'єктивна Суб'єктивна

простота складність простота складність
Об'єктивна нерозуміння однозначно сприйняття
простота системи прості об'єктивно
системи простої системи
як складної

об'єктивна Причина такої спрощене однозначно

складність оцінки - у сприйняття складні
нерозумінні складної системи
системи системи
Суб'єктивна однозначно спрощене нерозуміння
простота прості сприйняття системи
системи складної
системи;
Суб'єктивна погано проста однозначно сприйняття
складність система, яка складні простої системи
розуміється системи як складної
такою, що не
має
інтерпретації;
 3.2. Поняття великих і складних систем
При найбільш спрощеному підході одержимо два типи таких суперечливих
систем:
- об'єктивно прості, але суб'єктивно складні системи. Для цих систем
властиво те, що люди звикли до їхньої простоти. Але зненацька виникає
нова, більше складна гіпотеза, їх пояснююча, котра починає ставити під
сумнів простоту системи;
- об'єктивно складні, але суб'єктивно прості системи. Тут ситуація
характеризується спрощенням складної системи, що може бути досить
небезпечної в реальному житті (значне число аварій техногенних систем
обумовлено спрощеним, некомпетентним керуванням ними).
Для того щоб підвищити рівень компетентності в оцінці складності систем,
треба застосовувати методи експертних оцінок, які являють собою
опитування фахівців з тої або іншої методики, часто з використанням
кількісних методів. Таким чином, на підставі співвідношення об'єктивного
й суб'єктивного аспектів складності виділимо, принаймні, три типи
складних систем:
- об'єктивно й суб'єктивно складні системи;
- об'єктивно складні, але суб'єктивно прості системи;
- суб'єктивно складні, але об'єктивно прості системи
 3.2. Поняття великих і складних систем

Існує безліч різних підходів до визначення величини складності системи.

Найбільш відомі концепції, в яких складність виражається деяким числом
такі:
1.Логіческая концепція, заснована на аналізі властивостей предикатів, що
характеризують систему..
2. Теоретико-інформаційна концепція, пов'язує складність системи з її
ентропією H(Y)-pi log2 pi , i1,n
pi - ймовірність знаходження системи в i-тому стані, n - число можливих
станів.
3. Статистична концепція, яка характеризує складність через міру
розрізнення розподілів ймовірності.
4.Алгорітміческая концепція, яка визначає складність як довжину алгоритму
відтворення системи.
5.Теоретіко-множинна концепція, ототожнює складність системи з числом її
елементів
6.Вичіслітельная концепція, що зв'язує алгоритмічну складність із засобами
обчислювальної техніки.
3.2. Поняття великих і складних систем

Система може бути і великою, і складною. Складні системи

поєднують більш широку групу систем, ніж великі системи, тобто
останні є підкласом складних систем. Важливим в процесі аналізу
та синтезу великих і складних систем є поняття декомпозиції та
агрегування.
Декомпозиція означає спосіб дослідження систем, який приводить
до спрощеного опису. Буквально, декомпозиція є роз’єднанням
системи на окремі частини з їх послідовним самостійним
розглядом. Тому це поняття зв’язано з моделюванням систем.
Стосовно великих та складних систем декомпозиція є найбільш
ефективним інструментом для їх дослідження.
Агрегування систем є поняттям протилежним декомпозиції. В
процесі аналізу і, особливо, синтезу виникає необхідність
поєднання елементів системи з метою розгляду системи з більш
загальних позицій.
3.3. Складність системи, її міра
Вивчення складних систем потрібно починати
з праць Уїльяма Росса Ешбі.
«Його» принципи кібернетики є основою
теорії складних систем. Розвиваючи
кібернетичний підхід Норберта Вінера, Ешбі відкрив
закон необхідного різноманіття,
який виявився таким же
обов'язковим і необхідним для систем,
як і закон збереження енергії.
«… Керуюча система повинна мати більше різноманіття,
ніж керована, або створити в собі це різноманіття…» В
результаті, Ешбі робить висновок про самоорганізацію
системи, як обов'язкову властивість складної системи.
3.3. Складність системи, її міра
Ідеї У. Р. Ешбі були розвинуті німецьким соціологом
Ніколасом Луманом. Для позначення самоорганізації Луман
використав спеціальний термін «аутопоезис» –
самовідтворювання, який був введений у наукове
використання чілійськими біологами Умберто Матураною
та Франциско Варелоєм (Maturana H., Varela F. Autopoiesis
and Cognition. Dordrecht, 1980).
Він позначає такий спосіб існування біологічної або
соціальної системи, при якому самовідтворювання її
компонентів приводить до відтворювання системи в
цілому. Н. Луман запропонував основні категорії в теорії
складних соціальних систем: складність, редукція,
рефлексія (інореференція), самореференція
(автореференція), диференціація, комунікація та
аутопоезис.
3.3. Складність системи, її міра

Складні системи характеризуються трьома основними

ознаками:

Властивістю робастністі - здатністю зберігати

часткову працездатність (ефективність) при відмові
окремих елементів або підсистем.
Наявністю неоднорідних зв'язків.
Емерджентністю. Це властивість передбачає, що
окремий розгляд кожного елемента не дає повного
уявлення про складну систему в цілому.
3.3. Складність системи, її міра
При визначенні міри складності системи важливо виділити інваріантні
властивості систем або інформаційні інваріанти і вводити міру
складності систем на основі їх описів.
Нехай m (S) - міра складності або функція (критерій, шкала) задана
(заданий) на деякій множині елементів і підсистем системи S.
Складність структури, можна визначати топологічної ентропією -
складністю зміни структури (системи):
S = k ln W,
де k = 1.38x10-16 (ерг / град) - постійна Больцмана, W - ймовірність
стану системи.
Це ентропійний підхід до дескриптивної (описової) складності.
Одним із способів опису такої складності є оцінка числа елементів, що
входять в систему (змінних, станів, компонентів), і різноманітності
взаємозалежностей між ними.
Для оцінки складності функціонування систем застосовується
алгоритмічний підхід. Він заснований на визначенні ресурсів (час
рахунку або використовувана пам'ять), які використовуються в системі
при вирішенні деякого класу задач.
3.3. Складність системи, її міра

Історичні підходи до оцінки міри складності

1. Ральф Лайон Хартлі (американський науковець,

інженерелектронік) – використав логарифмічну міру:
Hm = log N
де Hm – міра складності, максимальна ентропія системи.
2. Клод Елвуд Шеннон (інженер і математик, засновник статистичної
теорії інформації, Массачусетс, США) – запропонував міру, що
враховує можливість знаходження системи у відповідному стані:
H=- ∑ Pi log Pi
де H – поточна невизначеність системи, Pi – імовірність і-го стану
системи.
3. Для закритої системи її абсолютну організацію Q можна оцінити
за формулою:
Q=Hm -H
а відносну організацію R (формула Хейнца фон Фьорстера –
австрійський фізик, математик, кібернетик):
R=Q/Hm=1-H/Hm
 3.4. Управління в системах і системою
Поняття інформація є погано формалізованих поняттям через його
загальності, об'ємності, розпливчастості і трактується по різному:
•як будь-яка сутність, яка викликає зміни в деякій інформаційно-логічній
(інфологічною - складається з повідомлень, даних, знань. абстракцій і т.
ін.) моделі, що представляє систему (математика, системний аналіз);
•як повідомлення, отримані системою від зовнішнього оточення в процесі
адаптивного управління, пристосування (теорія управління, кібернетика);
•як заперечення ентропії, відображення заходи хаосу в системі
(термодинаміка);
•як зв'язки і відносини, що усувають невизначеність в системі (теорія
інформації);
•як ймовірність вибору в системі (теорія ймовірностей);
•як відображення і передача різноманітності в системі (фізіологія,
біокібернетика);
•як відображення матерії, атрибут свідомості, "інтелектуальності" системи
(філософія).
 3.4. Управління в системах і системою
Управління в системах (системами) ґрунтується, перш за все, на інформації.
Інформація - це деяка послідовність відомостей, знань, які актуалізуються (виходила,
передавання, перетворені, стискувані і / або реєстрованих) за допомогою деяких
знаків (символьного, образного, жестової, звукового, сенсомоторного типу).
Інформація по відношенню до навколишнього середовища (або до використовує її
середовищі) буває трьох типів:
• Вхідна інформація - інформація, яку система сприймає від навколишнього
середовища. Такого роду інформація називається вхідною інформацією (по
відношенню до системи).
• Вихідна інформація (по відношенню до навколишнього середовища) - інформація,
яку система видає в навколишнє середовище.
• Внутрішня, внутрісистемна інформація (по відношенню до даної системи) -
інформація, яка зберігається, переробляється, використовується тільки всередині
системи тобто актуалізуються лише тільки підсистемами системи.
Внутрішній стан системи і структура системи впливають визначальним чином на
взаємини системи з навколишнім середовищем - внутрісистемна інформація
впливає на вхідну і вихідну, а також на зміну самої внутрісистемної інформації.
3.4. Управління в системах і системою

Внутрішні стан системи і структура системи впливають

визначальним чином на взаємини системи з навколишнім середовищем
- внутрісистемна інформація впливає на вхідну і вихідну, а також на
зміну самої внутрісистемної інформації.
Класифікація інформації
1. По відношенню до кінцевого результату проблеми:
Вихідна, проміжна, результуюча
2. За ступенем мінливості:
Постійна, змінна, змішана
3. За стадії використання:
Первинна, вторинна
4. По повноті
Надлишкова, достатня, недостатня
5. По відношенню до елементів системи:
Статична, динамічна
 3.4. Управління в системах і системою
6. По відношенню до управління системою:
Керуюча, змішана
7. По відношенню до території:
Федеральна, регіональна, місцева, що відноситься до
фізичної або юридичної особи, змішана
8. За доступом:
Відкрита, закрита, змішана
9. За предметною областю:
Статистична, комерційна, нормативна, довідкова,
наукова, навчальна, методична, змішана
ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ
Повнота, актуальність, ясність, адекватність, точність,
корегуємість, інтерпретуємість, достовірність, вибірковість,
конфіденційність, інформативність, масовість, економічність,
захищеність, доступність, цінність
3.4. Управління в системах і системою
Управління в системі - внутрішня функція системи, яка
здійснюється в системі незалежно від того, яким чином, якими
елементами системи вона повинна виконуватися.
Управління системою - виконання зовнішніх функцій управління,
що забезпечують необхідні умови функціонування системи.
Управління системою (в системі) використовується для різних
цілей:
• збільшення швидкості передачі повідомлень;
• збільшення обсягу переданих повідомлень;
• зменшення часу обробки повідомлень;
• збільшення ступеня стиснення повідомлень;
• збільшення (модифікації) зв'язків системи;
• збільшення інформації (інформованості).
3.4. Управління в системах і системою
Понятійний апарат:

Управління - безперервний процес, який не може бути

припинений, бо рух, потік інформації не припиняється.
Управління в системі - внутрішня функція системи, яка
здійснюється в системі незалежно від того, яким чином,
якими елементами системи вона повинна виконуватися.
Управління системою - виконання зовнішніх функцій
управління, що забезпечують необхідні умови
функціонування системи.
Суть завдання управління системою - відділення цінної
інформації від "шумів" (марного, іноді навіть шкідливого
для системи, збурення інформації) і виділення інформації,
яка дозволяє цій системі існувати і розвиватися.
 3.4. Управління в системах і системою
Суть завдання управління системою - відділення цінної
інформації від "шумів" (марного, іноді навіть шкідливого для
системи, обурення інформації) і виділення інформації, яка
дозволяє цій системі існувати і розвиватися.
 3.4. Управління в системах і системою

Цикл (інваріант) управління будь-якою системою

(в будь-якій системі):

збір інформації про систему

обробка та аналіз інформації
отримання інформації про траєкторію
визначення управлінських параметрів
визначення ресурсів для управління
управління траєкторій розвитку
3.4. Управління в системах і системою

Функції і завдання управління системою:

• Організація системи - повне, якісне виділення підсистем,
опис їх взаємодій і структури системи (як лінійної, так і
ієрархічної, мережевої або матричної).
• Прогнозування поведінки системи тобто дослідження
майбутнього системи.
• Планування (координація в часі, в просторі, за інформацією)
ресурсів і елементів, підсистем і структури системи,
необхідних (достатніх, - в разі оптимального планування) для
досягнення мети системи.
• Облік і контроль ресурсів, що призводять до тих чи інших
бажаним станів системи.
• Регулювання - адаптація і пристосування системи до змін
зовнішнього середовища.
• Реалізація тих чи інших спланованих станів, рішень.
3.4. Управління в системах і системою

Система з управлінням з керуванням включає три

підсистеми
3.4. Управління в системах і системою

Основними групами функцій системи управління

є:
• функції прийняття рішень - функції
перетворення змісту інформації {fc};
• рутинні функції обробки інформації {fp};
• функції обміну інформацією {fo}.
3.4. Управління в системах і системою
Загальний цикл управління
 Питання для самоконтролю

• Перерахуйте основні ознаки великих систем.?

• Перерахуйте основні функції управління системою.
• Перерахуйте основні підходи до класифікації систем.
• Які типи систем виділяють по засобом управління
системою?
• Дайте визначення поняттю «складна система».
• Наведіть основні властивості інформації.