Тема: Корені насильства

Мета: усвідомити негативний вплив і специфіку агресивної поведінки та

насилля через формування власної моделі поведінки і стійкої саморегуляції.

Завдання:

- ознайомити учасників із причинами виникнення насильства, його

класифікацією, формами прояву;
- указати на відмінності між насильством, агресією і жорстокістю;
- формувати навички визначення негативних рис свого характеру,
визначити стратегію саморозвитку позитивних якостей характеру,
зміцнювати довіру до оточення, зняти внутрішнє напруження, сприяти
відвертості;
- формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини
з високим рівнем моральних принципів.

Обладнання: мультимедійна система, маркери, аркуші паперу, картинки з

різними проявами насильства, відеоролик, пам’ятки з профілактики жорстокої
поведінки.

Хід заняття

Оголошення теми і мети заняття.

Добрий день. Тема нашого сьогоднішнього тренінгового заняття непроста і
дуже актуальна.
На жаль, у сучасному суспільстві все пропагує насильство й агресію. Сцени
насильства ми бачимо практично щодня на екранах телевізорів, читаємо у
книжках, журналах тощо. Побачене, зокрема агресивність, жорстокість,
насильницька поведінка, звичайно ж, переноситься в повсякденне життя…
Яви вважаєте, чи є актуальною ця тема в класі або школі? Чому?
Вправа «Побажання на день»
Давайте почнемо нашу зустріч з висловлювання один одному побажання на
сьогоднішній день. Воно повинно бути коротким одне-два слова.

Правила роботи
Згадаємо правила роботи
1. Активність.
2. Взаємоповага.
3. Один говорить – усі слухають.
4. Говорити по черзі.
5. Поважати думку кожного.
 6. Враховувати час обговорення.
Притча
Посеред шляху лежав пес, повз нього проходило безліч людей, і кожен з них,
походячи поводив себе по – різному. Одні обережно обходили боком, щоб не
наступити на нього, інші боляче штовхали, щоб не заважав, а ще одні – охоче
жбурляли каміння, або голосно кричали на нього. А неподалік сидів старий
жебрак. Дивився він на це все та й запитав у пса: «Чому ти тут лежиш?». На що
пес йому відповів: «Я шукаю собі доброго хазяїна».
Обговорення:
Як ви гадаєте, яким чином ця притча має відношення до теми нашого заняття?
Гра «Поміняйтесь місцями»
Учням пропонується якомога швидше помінятися місцями (не
домовляючись) тим, хто: має руде волосся, любить морозиво, любить слухати
музику, грати в он лайн ігри.
Діти-підлітки, намагаючись зайняти місце, частіше за все не звертають уваги
на інших, тому можливі зіткнення на шляху до вільного стільця, штовханина.
Слід обговорити почуття обох сторін умовної сутички, зазначити, що піддаючись
прагненню досягти бажаної мети, не потрібно забувати про своїх друзів.
Метод «Мозковий штурм»
Учасники отримують аркуші паперу із заголовками «Жорстокість – це …»,
«Агресія – це…», «Насильство – це…» і намагаються описати запропоновані
поняття.
Міні-лекція «Що таке насильство?»
Насильство - це дії над однією людиною або кількома людьми, що
характеризуються такими ознаками:
- чиняться усвідомлено, цілеспрямовано;
- заподіюють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну тощо);
- порушують права та свободи людини;
- той, хто чинить насильство, має значні переваги (фізичні, психологічні,
адміністративні тощо), це зводить до нуля ефективний захист жертви
насильства.
Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми.
1. Фізичне насильство - невипадкове завдання тілесних ушкоджень.
2. Сексуальне насильство - використання людини для отримання
сексуального задоволення.
3. Занедбаність - нездатність батька або особи, яка доглядає за
дитиною, забезпечити основні потреби в їжі, одязі, житлі.
4. Психологічне насильство - відсутність у родині доброзичливої,
здорової атмосфери.
Насильство у навчальному заклад. Воно може виявлятися у вигляді:
- побиття старшими учнями;
- побиття вчителями учнів;
- приниження - викладачі перекручують прізвища, розголошують особисту
інформацію, навішують неприємні прізвиська, вживають нецензурну лексику;
- зневажання фізіологічних потреб учнів;
- залякують або шантажують.

Більше ознайомитися з типами насилля й типами жорстокого поводження з

іншими дітьми в шкільному середовищі нам допоможе відеоролик «Насилля у
житті людини» ( https://www.youtube.com/watch?v=zgTLYlImgqQ)/.
Вправа «Міф чи реальність»
Дітям пропонуються факти про насильство та виявити, що є правдою, а що
ні. Для цього їм надаються дві картки з позначками «так», «ні».
Перелік запитань:
1. Насильством є позитивні сторони (НІ);
2. Використання нецензурних слів дитиною по відношенню до іншої не є
проявом насильства (НІ).
3. Насильство – це тільки тоді,коли видно сліди на тілі жертви. (НІ).
4. Б’ють заслужено (НІ).
5. Дитина, яка потерпає від насильства повинна мовчати про це (НІ).
6. Насильство не карається законом України (НІ).
7. Насильство – це ознака мужності. (НІ)
8. Розповідати, про те, що над Вам були здійснені насильницькі дії – це
ознака слабкості дитини (НІ).
9. Особи, які чинять насильство – психічнохворі (НІ).
10.Насильство – це не злочин, а нормальне явище (НІ).
11.Поліція не повинна втручатися у вирішення проблеми насильства (НІ).
Вправа «Відверто кажучи»
Перед вами в центрі кола лежать картки. Зараз кожен із вас по черзі братиме
по одній картці, на якій написана незавершена фраза. Вам потрібно відразу ж, не
роздумуючи, завершити фразу. Постарайтеся бути відвертими й щирими.

Відверто кажучи, коли я чую грубість…

Відверто кажучи, коли мені погрожують…
Відверто кажучи, коли я бачу недовіру…
Відверто кажучи, коли я відчуваю неповагу…
Відверто кажучи, коли на вулиці на мене дивляться зухвало…
Відверто кажучи, коли у мене поганий настрій, і хтось лізе з
розпитуваннями…
Відверто кажучи, коли я гуляю на вулиці або йду на дискотеку…
Відверто кажучи, коли я злюсь на когось…
Відверто кажучи, коли мене застали зненацька…
Вправа-метафора «Генеральне прибирання»
А зараз прошу вас подумати ще про свої особисті якості й провести
генеральне прибирання…
 Час від часу в кожному будинку проводять генеральне прибирання. Це
означає, що всьоме перебирають усі речі. Визначають їх цінність, щось лагодять,
щось викидають, а щось відправляють у комору або на горище – викинути шкода,
але і в будинку вже не потрібно. Зазвичай після такого прибирання в будинку стає
більше місця, красивіше, радісніше.
Зараз ви теж зробите генеральне прибирання, але не в будинку, а власній
душі. У ній накопичилось чимало всього – це і щось дужу-дуже цінне, це і щось
зовсім не потрібне, і воно кожен раз дряпає вас, коли ненавмисно зачепите. Це і
щось те, чого вже давно слід позбутися, але все немає часу замислитися, і так
воно «валяється» в центрі вашої душі.
Так ось, настав час. Зараз візьміть аркуш і напишіть на ньому великими
літерами: «сміття». «Сміття» - це те, що вам зовсім не потрібно, і ви готові
позбутися його. Це ті якості характеру, які вам заважають.
Тепер згадайте різні моменти й події свого життя, людей, предмети, місця,
які згадувати вам чомусь неприємно, соромно, образливо – що більше згадаєте, то
краще. Упишіть їх у лист.
А тепер… скажіть, що ви викидаєте зі своєї душі? (висловлювання
учасників). Пропоную розірвати листи і викинути в кошик для сміття.
Релаксація «Діти в світі без насильства»
Учасникам пропонується переглянути відео «Ми проти насилля та
жорстокості» (http://youtube.com/watch?v=_QotIQPKz7w).
Обговорення та обмін враженнями від побаченого.
Підсумок.
Кожна людина повинна усвідомлювати золоті слова, проголошені Загальною
декларацією прав людини: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй
гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні ставитись один до
одного в дусі братерства. Кожна людина має право на життя, на свободу і на
особисту недоторканність».

Вправа «Абетка виживання»

Учасникам пропонується познайомитись з правилами.
Абетка виживання
· Я знаю напам'ять усі адреси, номери телефонів та імена людей, яким
довіряю.
· Люди, котрим я довіряю, – це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про
мене та хоче, щоб я був/була у безпеці.
· Я пам'ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101»
(пожежна охорона), «102» (міліція), «103» (швидка медична допомога).
· У мене є номери телефонів дільничного інспектора, соціальної служби й
телефону довіри.
· Я нікому не дозволяю принижувати й ображати мене.
· Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.
· Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду,
нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.
· Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати
до себе увагу.
· Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.
· Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.
· Я знаю, де лежить моє свідоцтво про народження.
· Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким
довіряю.
· Я чітко та послідовно знаю, що робитиму, куди зателефоную, піду, кому
розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.

Відверто кажучи, коли я чую грубість…

 Відверто кажучи, коли мені погрожують…

Відверто кажучи, коли я бачу недовіру…

Відверто кажучи, коли я відчуваю неповагу…

Відверто кажучи, коли на вулиці на мене дивляться

зухвало…

Відверто кажучи, коли у мене поганий настрій, і хтось

лізе з розпитуваннями…

Відверто кажучи, коли я гуляю на вулиці або йду на

дискотеку…

Відверто кажучи, коли я злюсь на когось…

Відверто кажучи, коли мене застали зненацька…

Абетка виживання
· Я знаю напам'ять усі адреси, номери телефонів та імена людей, яким
довіряю.
· Люди, котрим я довіряю, – це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про
мене та хоче, щоб я був/була у безпеці.
· Я пам'ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101»
(пожежна охорона), «102» (поліція), «103» (швидка медична допомога).
· У мене є номери телефонів дільничного інспектора, соціальної служби й
телефону довіри.
· Я нікому не дозволяю принижувати й ображати мене.
· Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.
· Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду,
нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.
· Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати
до себе увагу.
· Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.
· Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.
· Я знаю, де лежить моє свідоцтво про народження.
· Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким
довіряю.
· Я чітко та послідовно знаю, що робитиму, куди зателефоную, піду, кому
розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.