Кудрик Л.Г., канд. філос.н.

,
доцент ЛОІППО

КОМУНІКАТИВНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
ПЕДАГОГА
І.ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА:
ДІАЛОГ, КОМУНІКАЦІЯ,
ВЗАЄМОДІЯ,
СПІВПРАЦЯ
 Завдання НУШ:
В умовах реформування освіти Нова українська школа
визначає основні завдання: «допомогти розкрити та
розвинути здібності, таланти та можливості
кожної дитини на основі партнерства між
учителем, учнем і батьками».
Педагогіка партнерства – напрям педагогічного
мислення й практичної діяльності, спрямований на
демократизацію та гуманізацію освітнього простору.
Учні, батьки та вчителі, – добровільні й зацікавлені
партнери, рівноправні учасники освітнього процесу,
відповідальні за результат.
 Основні принципи педагогіки
партнерства:
 повага до особистості;
 доброзичливість і позитивне ставлення;
 довіра у взаєминах;
 діалог – взаємодія – взаємоповага;
 розподілене лідерство;
 принципи соціального партнерства
(рівність сторін, добровільність прийняття
зобов’язань, обов’язковість виконання
домовленостей).
 ФУНКЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ
СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА
 Педагог створює необхідні умови для розвитку та вдосконалення
дитини.
 Сучасний педагог – це творча особистість, фасилітатор, коуч, тьютор.
 Найважливіше завдання вчителя Нової української школи – це
підтримувати в кожному учневі впевненість і мотивацію до
пізнання і розвитку.

Концепція Нової української школи визначила значущі характеристики,

притаманні сучасному педагогу:
 адаптованість до соціокультурних змін,
 професійне співробітництво та взаємообмін;
 розуміння цінностей освіти;
 людиноцентризм;
 комунікабельність, професійна майстерність;
 бажання самовдосконалюватися, саморозвиватися;
 особистісна фахова неповторність та унікальність.
 ЩО НЕОБХІДНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДЛЯ
СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА
 Налагодження діалогу, співпраці з батьківською спільнотою та
громадськістю.
 Залучення батьків, учнів до спільної діяльності (акції, марафони,
свята, розваги та ін.).
 Зробити батьків союзниками, радниками, помічниками, друзями, а
не просто спонсорами, критиками, спостерігачами.
 Спільне планування індивідуального темпу навчання.
 Свободу і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її
вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-
психологічного комфорту дитини.
 Упровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і
самостійністю дитини передбачає виховання гуманістичних та
демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству.
ІІ. КОМУНІКАТИВНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
СУЧАСНОГО
ПЕДАГОГА
 КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ -

• одне з найважливіших умінь, без якого людина в

суспільстві не може існувати.
• Культурний народ вчить своїх нащадків спілкуватись
і робити це ефективно: з повагою, толерантно і
шанобливо ставитись одне до одного.
• «Сумний факт, який мені доводиться
спостерігати впродовж років: брак ефективного
спілкування є найбільшою і небезпечною
проблемою у світі. Ефективне спілкування –
найвище мистецтво, якого ми всі мусимо ще
довго вчитися» (Г.Гордон Грін)
 ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ КОМУНІКАЦІЇ
 Звинувачення (навіть не вислухавши іншого): «Це твоя вина, що ми…!»

 Сарказм (сказати щось дошкульне або образливе, щоб принизити): «Ти

така … дитина!»

 Безпідставні узагальнення: «Чому ти завжди…?»

 Приниження (зверхність): «Де ти тільки знайшов такі…?»

 Зневажливі висловлювання, перебивання: «Це ще не найгірше! Ось

послухай, що сталося зі мною…»

 Погрози: «Як це зробиш, більше з тобою не спілкуватимуся!»

 Осуд: «Ну ти ж наробив собі біди через дурість!»

 ЗАВДАННЯ ТА УМОВИ СПІЛКУВАННЯ

Завдання спілкування
• Передача інформації
• Вплив на поведінку іншого
• Вираження емоцій

Умови спілкування
• Місце
• Час (ранок, день, вечір…)
• Обставини спілкування
• Тривалість спілкування
 Успıшнıсть спıлкування
залежить вıд:
• рıвня с оцıальної зріло сті,
• пс ихологıчної пильностı,
• емоцıйної чутливостı.
При нерозвиненостı однıєї з цих складових
спıлкування може стати нерезультативним чи
взагалı не вıдбутися.
 Види спілкування

Міжособистісне Групове Соціальне

 Можливі стилі спілкування
Неприйнятні Прийнятний
(деструктивні) (конструктивний)
Примітивний Діловий

Авторитарний

Маніпулятивний
 Стилі спілкування. Авторитарний

Авторитарний стиль (лат. — влада)

базується на безпосередньому
підкоренні окремої людини або колективу
владній особистості.
Засоби впливу: домінантні.
Розпорядження, вказівки, накази,
інструктажі, жорсткий контроль,
гальмування творчих намагань.
Інтонації та жестикуляція: різкі, погрозливі
інтонації, домінування, порушення
дистанції спілкування, агресивна
жестикуляція
 Стилі спілкування. Примітивний

Примітивний стиль –
врахування виключно своїх
потреб. Демонстрація зневаги до
співбесідника. Використання
простих розмовних слів (“ну”,
“тіпа”, “фігня”, використання
суржика), недоречне
використання розмовного стилю
спілкування
Інтонації та жестикуляція:
використання образливої
жестикуляції.
Стилі спілкування. Маніпулятивний

Маніпулятивний
стиль – ставлення до
партнера по спілкуванню
як до засобу досягнення
виключно своїх цілей.
Демонстрація поведінки,
що підштовхує
співбесідника до певних
цілей, ігнорування
співбесідника.
Маніпуляція – приховане управління людиною супроти її
волі, що приносить ініціатору односторонні переваги

Прояви маніпуляцій у Протидія маніпуляціям:

спілкуванні:  Чітке усвідомлення
 Брехня; власної мети (Які мої цілі у
спілкуванні? Якщо я погоджусь з
 Неповна передача іншою людиною, чи це співпадає
з моїми цілями?);
інформації;
 Зламана платівка – постійне
 Перекручування фактів; повторення своєї позиції (у
 Вживання певних мене на це свій погляд);
словесних формул, які  Посилання на третю особу,
відволікають увагу закон, ситуацію (згідно зі ст. 35
Конституції України…)
іншої сторони.
 ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ
Ділове спілкування. Мета - досягнення
узгодженості у трудовій, професійній сферах,
суспільній діяльності.
Статуси партнерів чітко визначені. Існують
норми поведінки й правила, порушення яких
може образити гідність партнера.
Ділове спілкування виникає між людьми,
які мають формальні міжособистісні стосунки
(співробітники, керівники, підлеглі, службові
особи та громадяни).
 Позиції в спілкуванні

Я – ОК Позиція ПОВАГИ до себе з ПОВАГОЮ до

інших, передбачає настанову на успіх та
ТИ – ОК стратегію «Виграв-Виграв»

Я- ОК Позиція ПЕРЕВАГИ над іншими, тактика

переслідування та агресії, стратегія «Виграв
ТИ – НЕ ОК - Програв»

Я – НЕ ОК Позиція НЕДОВІРИ, тактика ухиляння від

взаємодії з іншими, стратегія «Програв -
ТИ- НЕ ОК Програв»

Позиція САМОПРИНИЖЕННЯ з іншими,

Я – НЕ ОК неадекватна тактика залежності від думки
ТИ - ОК інших, стратегія «Програв - Виграв»
 НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ

ВАЖЛИВО:
1) Найбільш красномовними є жести, що не
усвідомлюються людиною.
2) При розмові на неприємну тему, чуючи
неприємне питання, людина буде
відхилятись / робити крок назад. Та навпаки
3) Будь-які жести сприймаються в комплексі.
Людина може перехрещувати руки через
низьку температуру. Ваші здогадки потрібно
перевіряти.
4) Жестикуляція може бути зумовлена
культурними особливостями людини,
звичками.
 ЗНАКИ УВАГИ - БУДЬ-ЯКА ДІЯ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ІНШОГО ТА ВИКЛИКАЄ ЙОГО ЕМОЦІЙНУ РЕАКЦІЮ.

БУДЬ-ЯКА ДІЯ МОЖЕ БУТИ:

• Позитивним знаком уваги (посмішка,
демонстрація бажання допомогти,
позитивний настрій, ввічливе звертання
тощо);
• Негативним знаком уваги (грубість,
сарказм, іронія, демонстрація власної
роздратованості тощо);
• Нульовим знаком уваги (це ігнорування
звернення чи запиту).
 ЗНАКИ УВАГИ. Визначення знаку:
«+», «-» чи «0»
• Привітання, яке не супроводжується поглядом в очі співбесідника.
• Ігнорування запитання.
• Промовляєте фразу: «Я не розумію, про що йде мова».
• Надаєте пояснення (інструкцію) доброзичливо, з використанням
ввічливих слів.
• При наближенні співрозмовника не звертаєте на нього уваги та
продовжуєте займатись власною справою чи розмовляти по
телефону.
• Обговорення учня з третьою особою в його присутності.
• Присвоєння ярликів учневі замість коментування його дій.
• На всі запити співрозмовника відповідаєте монотонне «угу».
• Із посмішкою вітаєтеся зі співбесідником.
• Коментуєте: «У Вас нерозбірливий почерк».
СЛОВНИК СЛОВА
 багате  добре  сердечне  музичне
 благословляюче  душевне  скромне  невагоме
 важливе  Емоційне  сміливе  недомовлене
 вільне  містке  сокровенне  ніжне
 вірне  живе  співуче  нове
 вічне  заколисуюче  тихе  оригінальне
 виразне  звучне  точне  пестливе
 витончене  іскристе  цілюще
 полум’яне
 влучне  корисне  чесне
 правдиве
 вогняне  прекрасне
 красиве  чисте
 дзюркотливе  проникливе
 ласкаве  щире
 дивне  пророче
 Людяне
 добірне  просте
 ПОХВАЛА – інструмент виховання

Незабутньо! Як розумно Відмінно!

З душею сказано!
сказано!

Я заслухалася,
Світла голова! Так тримати! яка чудова Такі відповіді
відповідь! надовго запам'я-
товуються!
Багата
фантазія! Свіжа Які важливі
На висоті!
думка! слова ти сказав!
Якими чудовими
Неперевер-
думками ти Талановито!
шено! Неповторно!
володієш!

Дуже приємно вчити Твоя робота Красиво

таких розумних принесла мені сказано! Відповідь
дітей! багато радості! яскрава, як
сонечко!
Я – ТРАНСЛЯТОР СВОЄЇ ОСОБИСТОСТІ!

– Яка атмосфера створюється в моїй

присутності?
– Як це відчуваю я?
– Як це відчувають відвідувачі?
– Як це відчувають колеги?
– Що є найважливішим в процесі спілкування?
– Який я як працівник, мати (батько), колега?
НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ

Кількість інформації,
що передається під
час комунікації
Вербальн
Мова 7%
а
Інтонаці
38%
ї
Невербал
ьна Мова
55%
тіла
ЗОНИ СПІЛКУВАННЯ

• Інтимна зона (15 - 46 см) -

спілкування з близькими,
батьками, родичами.
• Особиста зона (46 - 125
см) - відстань спілкування
з друзями і однодумцями.
• Соціальна (1,2 - 2,5 м) -
відстань на переговорах з
приятелями і колегами по
роботі.
• Публічна (більше 2,5 м) -
ділові переговори, візити
до вищих чиновників.
 ЗОНИ СПІЛКУВАННЯ

Загальні поради:
• слід дотримуватись міри у дистанціюванні (не треба
надмірно віддалятись і не надто наближатись до
партнера); дистанція між партнерами повинна
відповідати ситуації;
• не варто починати спілкування з відстані більш ніж 4 м.
Найбільш прийнятними на такій дистанції може бути
посмішка чи кивок головою на знак привітання;
• перші фрази краще говорити на відстані соціальної зони;
• відстань треба долати поступово, а не перестрибувати
через одну чи дві зони. У такому разі легше досягти згоди,
виважено розв'язати проблему;
• не порушати визначену зону, особливо інтимну, в ділових
стосунках це є неприйнятним.
Складові елементи процесу спілкування

З ким я Що я кажу? Як я
розмовляю? розмовляю?
Врахування Значення, зміст Особливості
фактора інформації голосу, інтонації,
адресата («Меседж») темпу і т.ін.
 ДІЇ У ДІАЛОЗІ
Я Дія - мовлення Інша особа Дія - слухання
Концентрація уваги на: Концентрація уваги на:

 Реалізації власного  Інформація (що каже?)

сценарію  Невербальна
(що я роблю і навіщо?) комунікація
 Реакції слухача (як каже?)
(Як він реагує, коли я  Цілі іншої особи (з
говорю) якою метою каже)?
 Вправа. Варіанти спілкування в парах
• Синхронна розмова - говорять одночасно (10сек)
• Ігнорування - один говорить, інший його ігнорує
(30сек)
• Один стоїть, другий сидить (30сек)
• Спина до спини (30сек)
• Активне слухання - один говорить, інший його
зацікавлено слухає (30сек)
Обговорення: як ви себе відчували під час кожного
виду спілкування, що заважало відчувати себе
комфортно, що допомагало ?
 ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ
• Глухе мовчання.
• Угу- підтакування (ага, угу, так-так, ну, кивання, підборіддя п. т.)
• Ехо- повторювання останніх слів співрозмовника.
• Дзеркало- повторювання останньої фрази зі зміною порядку слів.
• Перефраз- передача змісту висловлювання іншими словами.
• Спонукання- вирази,що спонукають співрозмовника продовжити
перервану розповідь ( ну і…, і що далі, продовжуйте…)
• Уточнююючі запитання «Що Ви мали на увазі, коли говорили…»
• Питання, що розширюють сферу розмови- Що? Де? Коли? Чому? Для
чого? Ці питання можуть відводити від основноі лінііі наміченоі теми,
хто розповідає.
• Оцінки, поради.
• Продовження- коли той хто слухає вклинюється у розповідь,
намагається завершити фразу , почату тим, хто говорить, підказує
слова.
• Емоції - «ух», «ах», «чудово», сміх, «ну- і- ну», вираз обличчя тощо.
 ПОЗИТИВНА ЛЕКСИКА

Лексика з часткою «НЕ» сприймається як заборона

та викликає підсвідому агресію співбесідника

НЕ ПОРУШУЙТЕ ДОТРИМУЙТЕСЯ
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ

НЕ ЗАПІЗНЮЙТЕСЯ ПРИХОДЬТЕ ВЧАСНО

Вплив СЛОВА на свідомість і підсвідомість
14.11.2023

42
 ЗАМІНІТЬ НЕГАТИВНІ ЗВОРОТИ НА ПОЗИТИВНі

1. НЕ ПАЛІТЬ У ПРИМІЩЕННІ
2. НЕ ШУМІТЬ У КОРИДОРАХ
3. НЕ КРИЧІТЬ
4. НЕ ПРИНИЖУЙТЕ ІНШИХ
5. НЕ ГРИМАЙТЕ ДВЕРИМА
6. НЕ ГРУБІТЬ ПЕДАГОГУ
7. НЕ ВИСЛОВЛЮЙТЕСЬ
НЕНОРМАТИВНОЮ ЛЕКСИКОЮ
 Правила побудови висловлювань
• Пріоритетність цілі повідомлення;
• Врахування ситуації;
• Вирішення певного завдання;
• Адаптація мовлення під співрозмовника;
• Дотримання словесного етикету і
культури поведінки;
• Аргументація кожного висловлювання.
 Етика в діловій комунікації
• Відмова від примітивного,
авторитарного й
маніпулятивного стилів
спілкування, застосування
жаргонів
• Повага, толерантне
ставлення до
співрозмовника
• Дотримання мовленнєвого
етикету
 ЕТИКЕТНІ ФОРМУЛИ У СПІЛКУВАННІ
СИТУАЦІЯ З ГРОМАДЯНАМИ (Учнями, батьками, колегами)

Привітання Доброго ранку, добрий день, добрий вечір

Звертання Шановний добродію! Громадянине…. (громадянко,

громадяни), …
Прохання Дозвольте, будьте ласкаві, будь ласка, будьте люб’язні,
перепрошую
Згода Добре, згоден

Вдячність Дякую…

Вибачення Прошу пробачення, вибачте, пробачте, даруйте на слові

Прощання До побачення! Бувайте здорові! На все добре!

 «Чарівні слова» у спілкуванні
Обгрунтуйте їх значення і доцільність

 ТАК
 ДЯКУЮ
 БУДЬ ЛАСКА
 Види запитань. Відкриті
Відкриті питання - Вимагають розгорнутої відповіді
співбесідника.
Починаються зі слів: Що? Де? Коли? Хто? Чому? Як? Тощо
Призначення:
• Захоплення ініціативи. Співбесідник розкриває себе.
• Отримання більш повної інформації.
• Спонукання до вільного обміну інформацією.
• Дізнаєтесь точку зору співбесідника, формуєте у
нього довірливе ставлення до Вас
• Підштовхуєте співбесідника до роздумів над
запитанням.
Приклад: “Що Ви думаєте з приводу?..”
 Види запитань. Закриті

Закриті питання - вимагають згоди або короткої

відповіді співбесідника.
Призначення:
• Отримуєте згоду співбесідника.
Ви погоджуєтесь бути ведучим на
святі?
• Уточнюєте слова співбесідника.
Ви кажете, що…?
 Види питань. Альтернативні

Альтернативні питання – дозволяють

співбесіднику обрати один і запропонованих
варіантів.
Призначення:
• Надаєте співбесіднику право вибору з
запропонованих ВАМИ варіантів.
Проведемо засідання сьогодні чи завтра?
• Перевіряєте окремий факт.
Ви маєте одне чи два доручення?
Помилки при використанні запитань

1.Відсутність пауз після питань.

2.Два питання одночасно. Співбесідник забуває або
обирає для відповіді зручне для себе питання.
3.Підказка правильної відповіді.
4.Передчасне розуміння відповіді. Я зрозумів Вашу
відповіді, дякую, можете не продовжувати.
5.Велика кількість питань, заданих послідовно, одне
за одним. Людина починає почувати себе на допиті,
що не завжди є доречним. Слід “розбавити” свої
питання жартами, поясненнями та іншими
репліками.