1.Яку людину називають комунікативною?

Людину, яка доброзичливо спілкується, з якою інші спілкуються із задоволенням,

називають комунікабельною. Така людина добре володіє комунікативними
уміннями та навичками, уміє ефективно здійснювати комунікації. Комунікація
відбувається тільки тоді, коли одна сторона пропонує інформацію, а друга її
сприймає.
2.Назвіть засоби комунікації.
Спілкування і комунікація здійснюються різними засобами:
-вербальними (усно чи письмово);
-невербальними (жести, міміка, пантоміміка, інтонація, тембр і сила голосу тощо).
Іноді співрозмовники сприймають комунікацію за допомогою невербальних
засобів краще, ніж вербальне спілкування. Словами передається інформація.
Жестами, інтонацією, поглядом можна без слів висловити різне ставлення до цієї
інформації.
Буває, що підліткам важко почати або закінчити розмову. Під час розмови вони
поводяться нестримано, перебивають співрозмовника, не дослухавши,
критикують його, ображаються. Під час такого спілкування може виникнути
відчуття непорозуміння, взаємна образа.
Щоб отримувати задоволення від спілкування, треба розвивати навички
комунікації, навички ефективного спілкування.
3.Назвіть навички ефективного спілкування.
Навички ефективного спілкування допомагають досягти поваги, визнання й
успіху.
Навички ефективного спілкування:
- Уміння говорити, висловлювати власну думку точно, чітко, коректно й
послідовно, говорити правильно, зрозуміло, вживати загальновідомі слова й
терміни, не вживати зайвих, жаргонних слів і слів паразитів
- Уміння слухати, слухати уважно, не перебивати співрозмовника
намагатися зрозуміти його почуття, заохочувати до розмови словами: «А що
далі?» «Цікаво», не відволікатися, не змінювати тему розмови, якщо щось
незрозуміло, не соромитися уточнити, спокійно пояснити співрозмовнику
те, що він не зрозумів, висловлювати власну точку зору, уважно
вислухавши співрозмовника
- Уміння використовувати невербальні сигнали, дивитися на
співрозмовника, кивати, усміхатися, вираз обличчя має бути
доброзичливим, зацікавленим, інтонація голосу — спокійною,
 доброзичливою, темп мовлення — нешвидкий, жести мають відповідати
словам, змісту висловлювань, не бути різкими
- Уміння уникати непорозумінь, уміти розпочинати розмову. Спочатку
встановити невербальний контакт: помахати рукою, подати руку для
привітання, кивнути, посміхнутися, доброзичливо подивитися в очі
співрозмовнику. Потім — привітатися словами (вербальний контакт),
подумати, наскільки доречною буде розмова, надавати можливість
співрозмовнику висловитися поважати думку співрозмовника, вчасно
закінчувати розмову, не зловживаючи увагою і часом співрозмовника
Навички спілкування допоможуть отримувати нові знання інформацію, знаходити
нових друзів, краще розуміти оточуючих.
4.Які існують стилі спілкування?
Ритуальне спілкування. Головним завданням партнерів у цьому стилі є
підтримка зв'язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена
суспільства. При цьому важливим є те, що партнер у ритуальному спілкуванні є
немовби необхідним атрибутом виконання ритуалу
Маніпулятивне спілкування. Це спілкування, при якому до партнера
відносяться як до засобу досягнення зовнішніх по відношенню до нього цілей. У
маніпулятивному спілкуванні своєму співрозмовникові демонструється лише те,
що допоможе досягненню мети.
Гуманістичне спілкування. Це найбільшою мірою особисте спілкування, що дає
змогу задовольнити такі людські потреби, як розуміння, співчуття,
співпереживання. Ні ритуальне, ні маніпулятивне спілкування не можуть
упоратися з цією проблемою.
Авторитарне спілкування. Це влада одного в процесі спілкування. Одноосібне
ухвалення рішення, накази, вказівки.
Демократичне спілкування. Для нього властиве колегіальне прийняття рішень,
заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість
усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей.
Ліберальне спілкування. Ліберал, або поступливий, у спілкуванні "пливе за
течією", часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоінініціативний у
спілкуванні.
5.Чому необхідно володіти кожним стилем спілкування?
У кожної людини складаються певні стереотипи взаємодії з іншими, які й
визначають її стиль спілкування, залежать від індивідуальних якостей
особистості. Стиль спілкування тісно пов'язаний з психологічними особливостями
особистості. Він не є природженою якістю, а формується і змінюється в процесі
взаємодії, зумовлений культурними цінностями найближчого середовища,
традиціями, усталеними нормами поведінки, отже, його можна коригувати й
розвивати.
Ефективність стилів спілкування залежить від ситуацій, що виникають у процесі
спілкування, та необхідності миттєвої орієнтації в них. Маючи індивідуальний
стиль спілкування, кожна особистість може застосовувати різні засоби
спілкування залежно від ситуації та психологічного стану на момент
комунікативної взаємодії.
6.Назвіть види стосунків між людьми.
Стосунки умовно поділяють на дружні, ділові, родинні. Інколи стосунки
формуються за нашим бажанням, а деколи — незалежно від того, хочемо ми
цього чи ні. Також розрізняють здорові та нездорові стосунки. Здорові стосунки
ґрунтуються на взаємоповазі, довірі, турботі й чесності. Для нездорових стосунків
характерні підозрілість, егоїзм, бажання контролювати і підкорювати.
7.Які правила дружби ви знаєте?
Обмін - ділитися новинами про свої успіхи, виявляти емоційну підтримку,
добровільно допомагати у разі потреби, намагатися, щоб другу було приємно в
твоєму суспільстві, повертати борги і надані послуги.
Інтимність - впевненість у другові і довіру до нього, відношення до третіх осіб,
захищати друга в його відсутність, бути терпимим до інших його друзів, не
критикувати друга публічно, зберігати довірені таємниці, не ревнувати і не
критикувати інші особисті стосунки іншого
Взаємна координація- не бути настирливим, не повчати, поважати внутрішній світ
і автономію друга.
8.Що таке конфлікт?
Конфлікт - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути
конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб прийнята була
її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.
Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією,
погрозами, суперечками, ворожістю і т. п. В результаті існує думка, що конфлікт -
явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає.
Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору,
дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або
проблем.
9.Чому виникають конфлікти?
Причини виникнення конфлікту - це явища, події, факти, ситуації, які передують
конфлікту і, при визначених умовах діяльності суб'єктів соціальної взаємодії,
спричинюють його. Серед великої кількості причин конфліктів передусім
виділяють загальні причини, які так чи інакше проявляються практично в усіх
виникаючих конфліктах. До них відносяться такі:
- соціально-політичні та економічні (пов'язані із соціально-політичною ситуацією
в країні);
- соціально-демографічні (відмінності в установках і мотивах людей,
зумовлені їх статтю, віком, приналежністю до етнічних груп);
- соціально-психологічні (соціально-психологічні явища у
групах: взаємовідносини, лідерство, групові мотиви тощо);
- індивідуально-психологічні (відображають індивідуально-психологічні
особливості особистості: здібності, темперамент, характер, потреби тощо).
10.Назвіть види конфліктів.
Вид конфлікту - це варіант конфліктної взаємодії, який виділяється за певною
ознакою.
Залежно від кількості учасників конфлікти поділяють на внутрішньо-особистісні,
міжособистісні, групові, конфлікти між особистістю і групою.
Внутрішньо-особистісні конфлікти являють собою зіткнення всередині
особистості рівносильних, але протилежно спрямованих мотивів, потреб,
інтересів.
Міжособистісні конфлікти - це зіткнення індивідуумів між собою на підставі
протилежно направлених мотивів. Ці конфлікти найбільше розповсюджені, адже
вони охоплюють практично всі сфери людських відносин. Будь-який конфлікт
зводиться до міжособистісного.
У міжгруповому конфлікті протиборчими сторонами виступають групи (малі,
середні або мікрогрупи). В основі такого протиборства лежить зіткнення
протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей, цілей).
Економічні конфлікти являють собою широкий спектр конфліктів, що
грунтуються на економічних інтересах окремих осіб, груп, організацій. Це
боротьба за усілякі ресурси, пільги, сфери економічного впливу, поділ власності
тощо.
11.Назвіть способи розв’язання конфліктів.
Існують п’ять основних способів розв'язання конфліктів: відсторонення,
поступка, боротьба, компроміс і співпраця.
У більшості ситуацій найкраще вирішувати конфлікти через переговори. Однак
іноді ліпше відсторонитися від конфлікту чи піти на поступки або рішуче
відстоювати свою позицію.
Відсторонення від конфлікту – людина висловлює небажання брати участь у
його врегулюванні і захищати власні інтереси. Конфлікт залишається
нерозв’язаним і через деякий час може спалахнути знову.
Коли краще відсторонитися від конфлікту:
-коли всім потрібно заспокоїтися;
-коли потрібно продумати аргументи;
-коли немає шансів залагодити суперечку.
Поступка – це спроба пом'якшити конфліктну ситуацію та зберегти стосунки,
поступаючись тискові опонента. Пристосування може бути застосовано до
конфліктних ситуацій у стосунках між учнем і вчителем, дітьми і батьками,
начальником і підлеглим, близькими друзями, подружжям, коли поступається
сторона, яка не хоче засмучувати іншу. При цьому одна сторона почувається у
програші, оскільки відмовляється від своїх інтересів, бажань, своєї позиції, а інша
задоволена тільки результатом, але обидві сторони не задоволені стосунками.
Коли варто поступитися:
-коли розумієш, що не маєш рації;
-коли предмет спору важливіший для інших, ніж для тебе;
-коли розумієш, що втратиш від цього конфлікту набагато більше, ніж знайдеш;
-коли небезпечне будь-яке загострення стосунків (наприклад, у ситуації
виживання).
Боротьба – це управління конфліктом через тиск, застосування влади або сили ,
щоб змусити прийняти свою позицію. До боротьби вдається той, хто має переваги
у фізичній силі, в підтримці з боку інших, у статусі і правах, матеріальних та
інших можливостях. Задоволення від такого рішення конфлікту отримує тільки
сторона конфлікту, яка прагне добитися свого за будь-яку ціну, але й вона в
результаті програє, адже таких людей уникають і не бажають з ними мати справу.
Коли варто рішуче боротися:
-якщо рішення конфлікту іншим способом може зашкодити тобі або близьким;
-якщо опонент може отримати несправедливі переваги;
-коли даєш відсіч зловмисникам.
Компроміс – це врегулювання конфлікту через взаємні поступки. На компроміс
ідуть люди, які готові врахувати інтереси і бажання інших, щоб отримати щось
для себе. В результаті компромісу сторони не отримують повного задоволення,
але зберігають стосунки.
Співпраця передбачає спільний пошук рішення, яке відповідає інтересам усіх
сторін. Обидві сторони хочуть спільно розв’язати проблему, готові обговорювати
суть конфлікту для пошуку рішення, яке влаштовуватиме всіх. Як наслідок—
стосунки зміцнюються. Співпраця – найкращий спосіб вирішення конфліктів.
12.Як впливають конфлікти на стосунки і здоров’я людей?
Конфлікти-загалом несуть негативний характер. На вирішення непорозуміння,
щодо розбіжності в думках, чи поглядах йде досить багато життєвих ресурсів.
Особливо говорячи про здоров’я людини. З найменшого-зіпсований настрій.
Також збільшується ризик серцево-судинних захворювань. Негативно конфлікти
впливають і на шлунково-кишковий тракт та спричиняють його хвороби.
Щодо стосунків. Можливе виникнення неприязні, ворожості, ненависті між
учасниками конфлікту, а іноді і повне припинення спілкування та взаємодії, що
позначається і на зниженні ефективності праці працівників. Конфлікти можуть
негативно впливати на розвиток особистості, тому що іноді формують у людини
почуття недовіри в тріумф справедливості. Непорозуміння здійснює
безпосередній вплив і на соціальне оточення його учасників.
Конфлікт - це невід'ємна частина людських взаємовідносин і якщо навчитися
керувати ним, хоча це і не найкраща форма взаємодії, він сприяє збереженню
життєздатності і стійкості колективу, з цього випливає, що конфлікт - явище
закономірне і нормальне.