Inozemn Stud Conf

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича
Матеріали
студентської наукової конференції
Чернівецького національного університету
ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
16-17 квітня 2019 року
Чернівці
Чернівецький національний університет
2019
Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького
національного університету (16-17 квітня 2019 року). Факультет
іноземних мов. – Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича,
2019. – 320 с.
До збірника увійшли статті студентів факультету іноземних мов,

підготовлені до щорічної студентської наукової конференції університету.
Молоді автори роблять спробу знайти підхід до висвітлення й
обґрунтування певних наукових питань, подати своє бачення проблем.
© Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, 2019
2
Василь Атаманюк
Науковий керівник – доц. Беженар І. В.
Особливості перекладу фразеологічних одиниць в

сучасному англомовному медіа-дискурсі
На сьогоднішній день, новини дізнаються за допомогою
газет, журналів та телепередач. Виходячи з цього, можна
сказати, що важливий вплив на свідомість суспільства мають
засоби масової інформації. ЗМІ доступнимі для всіх, саме тому
вони мають безмежну кількість користувачів. У часі та просторі
взаємодія комунікантів розділена; вплив на свідомість
відбувається лише від комунікатора до реципієнта, і вплив
реципієнта на комунікатора неможливий. За допомогою впливу
ЗМІ можуть не лише передавати інформацію, а також керувати
політичними та економічними процесами [1, c. 3].
В наш час звертається досить велика увага на проблеми
перекладу фразеологічних одиниць, вивчається формування
фразеологічних одиниць, що також дозволяє визначити їх
семантичні ознаки.
Вивчення фразеологічних одиниць та прагматичних ідіом, їх
ознак створення дозволяє зрозуміти їх особливості створення та
засади щодо їх організації, розуміння їх властивостей, сутності,
усвідомлення норм організації прагматичних ідіом, їх
унікальних властивостей, що дозволяють мові бути засобом
спілкування та пізнання.
Мета дослідження – у вивченні створення та використання
фразеологічних одиниць, визначенні ступеня їх прагматичної
реалізації українською мовою. Аналіз природи фразеологічних
одиниць та їх взаємозв’язок з їх компонентним складом.
Визначення засобів перекладу фразеологічних одиниць.
Фразеологічна одиниця – це еліптичне або повне стале
речення, вжите в певних ситуаціях при спілкуванні, сенс якого
інколи не виводиться зі змісту речення, наприклад [2, c.18]:
The latter being a curious echo of another expression “my Aunt
Fanny!” a statement of pure disbelief which works in much the same
witheringly sarcastic way as “I DON’T think!” or “as if [3]!”
Наостанок, цікаве відлуння іншого виразу “Дідька лисого!”
3
Заява чистої невіри, яка має саркастичний характер, як і “Я
так не думаю!” чи “Якби ж то.”
Фразеологічні одиниці англійської мови відзначаються
однозначними в словниках, але вони більш обширні, в
порівнянні за формами українських альтернатив. Наприклад,
поширена фраза hands up! Схожа з українською фразою руки
вгору!, але в англійській цей зворот вживається як прохання, а в
українській - як наказ. Наприклад:
Hands up if you are willing to go in for the swimming
competition.
Будь ласка, підніміть руки ті, хто хоче взяти участь у
змаганнях з плавання.
Цей переклад англійською мовою може виражати прохання
замість наказу чи команди.
Розглянувши основні причини помилок перекладача,
неважко зробити висновок, що тільки вивчення фразеологічного
фонду мови оригіналу а також ретельний облік усіх
контекстуальних і ситуативних факторів – основна умова
правильного повноцінного перекладу ідіоматики.
Ідіоматика англійської мови знаходиться в постійному
розвитку, що проявляєтьсь в кількісних, структурних та якісних
змінах фразеологізмів.
Накопичення різних змін – довгий і суперечний процес, тому
ідіоматика залишається виразником мовної й концептуальної
послідовності між епохами і поколіннями.
Cписок літератури
1. Баранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник.

Київ, 2005. 1055 с.
2. Кунін А.В. Курс фразеологии современного английского
языка. Москва, 1986. 480 с.
3. 3. Fraser’s Phrases: ‘Bob’s Your Uncle’ [Electronic resource] //
BBC America. 2011. Access mode:
http://www.bbcamerica.com/anglophenia/2011/08/frasers-phrases-
bobs-your-uncle
4
Тетяна Белевська
Науковий керівник - асист. Бурдейна О.Р.
Субтитрування англомовних серіалів у системі
міжмовної комунікації
Метою роботи було дослідити процес субтитрування
англомовних серіалів, розробити алгоритм редагування тексту
перекладу під норми субтитрів, проаналізувати використані
перекладацькі трансформації та переклад відсилок на явища
популярної культури.
Об’єктом дослідження є оригінал і українські субтитри
серіалу «Бібліотекарі» та оригінальний скрипт серіалу «Флеш».
Проаналізувавши оригінал та українські субтитри серіалу
«Бібліотекарі», на другому етапі ми розробили алгоритм
редагування тексту перекладу:
1. Трансформація звукового та візуального матеріалу;
2. Корекція кінодіалогу відповідно до норм субтитрів;
3. Модифікація адаптованого тексту до формату субтитрів;
На першому етапі звуковий матеріал, тобто кінодіалог
перекладається українською мовою. Проте перекладач також
бере до уваги візуальний матеріал. Під час перекладу необхідно
дивитися на екран, оскільки персонажі можуть використовувати
мову жестів замість слів. Зміст субтитрів має відповідати як і
звуковому, так і візуальному матеріалам.
На другому етапі текст перекладу адаптується відповідно до
норм субтитрів. Реченя ділять на фрагменти, переробляється
порядок слів, для кращого розуміння глядачем змісту. А також
використофуються такі перекладцькі трансформації, як транспозиція,
об`єднання та пермутація. На цьому етапі до уваги більше береться
змістова та формальна адекватність тексту перекладу.
На останньому етапі застосовуються такі перекладацькі
трансформації як модуляція та компресія. На цьому етапі також
адаптуються стартегії одомашнення, очуження та нейтралізації
тексту перекладу. До уваги більшу увагу звертають на
стилістичну адекватність тексту.
Завдяки результатам, які ми отримали на другому етапі
дослідження, ми зробили субтитрування епізоду із серіалу
5
«Флеш» та в цілому дослідили труднощі перекладу цього
телесеріалу. Одним із найбільших наших досягнень стала
класифікація відсилок на явища популярної культури та
дослідження їхнього перекладу у субтитрах.
На основі досліджень Ньюмарка [2, p. 95] та Найди [3, p. 196]
ми пропонуємо нашу систему класифікації, яка ґрунтується на
трьох основних аспектах: граматичній структурі та джерело.
Згідно з граматичною структурою, ми можемо накреслити такі
категорії, як: одночленні одиниці, фрази, речення, діалоги.
Прикладами є : а) Terminator; б) ‘Flame on!’ в) ‘She can Marty
Mcfly herself out of existence!’ г) ‘Is that a bird?" "It's a plane."
"It's... my boyfriend.’
Згідно з матеріалами джерел, аналізовані одиниці можуть
бути систематизовані за такими категоріями: посилання на
фільми / телесеріали, історичні посилання, посилання на комікси,
посилання на джерело культури, посилання на попередні епізоди.
Цей тип можна проілюструвати такими прикладами, як: «What the
frack» (посилання на Battlestar Galactica), Harrison Wells (посилання
на автора HR Wells), Fall Out Boy (посилання на музичний гурт у
США), pocket universe (посилання до серіалу, розташованої в
одному телевізійному всесвіті).
Що стосується перекладу відсилок, то ми систематизуємо їх
відповідно до переліку стратегій, запропонованих Івіром [1, с. 40]: 1.
Запозичення: Killer Frost - Кілер Фрост (The Flash); 2. Буквальний
переклад: apple of discord - яблуко розбрату; 3. Пропуск: She can
Marty Mcfly herself out of existence - Вона може стерти себе із
реальності (Flash); 4. Заміна: Actually Russian programmers built the
app - Українські програмісти створили додаток;
Список літератури:
1. Ivir, V. Procedures and strategies for the translation of culture. Indian
Journal of Applied Linguistics, 13(2), 1987. pp 35-46.
2. Newmark, P. A Textbook of Translation. London: Prentice Hall, 1988.
292 p.
3. Nida, Eugиne A. Linguistics and ethnology in translation problems.
Word, 2: 1945. pp 194-208.
6
Любомира Бєляєва
Науковий керівник – асист. Бурдейна О.Р.
Реалізація лінгвоетнічної специфіки міфологем та їх
переклад
Упродовж усього ХХ ст. у світовій культурі спостерігається
стійке зацікавлення міфологією, її можливостями та
особливостями використання в різних сферах людської
діяльності. Термін “міфологема” включає певний комплекс
етнокультурної інформації міфологічного походження. Тобто
можна сказати, що він несе у собі історію, традиції, а особливо
культуру певного народу [1].
Багато дослідників намагалися пояснити цей феномен, але
нам видається найбільш слушним тлумачення Р. Барта, який
стверджує, що “міф як жива пам’ять про минуле здатний
вилікувати недуги сучасності”[1].
Можна виділити такі шляхи перекладу міфологем (
базуючись на класифікації Ю.В. Кіщенка)
1) Транслітерація й транскрипція: Centaurs [3] –Кентавр [4].
Зазначеним прийомом при передачі іншомовних реалій слід
користуватися дуже розумно, тому що передача звукового або
літерного вигляду іншомовної лексичної одиниці не розкриває її
значення, і такого роду слова читачеві, залишаються
незрозумілими без відповідних пояснень [1].
2) Калькування: Golden Fleece [3] - Золоте Руно [4]. Слід
звернути увагу, що при калькування існує небезпека появи в
перекладі непотрібного буквалізму. Калькування як прийом
перекладу частіше застосовується при перекладі складних слів
(термінів).
3) Описовий переклад: rimy [3]- покритий морозом,
замерзлий [4]. При застосуванні описового перекладу важливо
стежити за тим, щоб словосполучення в мові перекладу точно і
повно передавало всі основні ознаки поняття, позначеного
словом оригіналу [2].
7
4) Наближений (уподібнюючий ) переклад: Orge [3]-
жахливий монстр, людожер, спеціальний тип фантастичного
героя [4]. Цей спосіб полягає у підбиранні поняття, що певною
мірою може розкрити суть даного явища.
5) Роз’яснювальний переклад: Aeternae [3] –
Етернає,створіння, що вбиває кісткою [4]. Спосіб, з
допомогою якого щось специфічне, конкретне подається
узагальнено.
Можна константувати, що незважаючи на різнобічні стилі,
думки та ідеї вчених щодо дослідження та перекладу
міфологем, вони все ж таки користуються однаковими або ж
схожими шляхами їх перекладу, які допомагають розкрити те
чи інше явище читачу у повній формі.
Список літератури
1. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад. Львів : Вид-во при Львів..
ун-ті, 1989. 215 с.
2. Бурда О. В. Міфологеми та ідеологеми як специфічні й
етно-соціально забарвлені терміносистеми // Проблеми
української термінології. 2002. №453. С. 171–174.
3. E.M.Berens. The myths and legends of ancient Greece and
Rome [Електронний ресурс] // MetaLibri. – 2009. – Режим
доступу до
ресурсу: https://www.ibiblio.org/ml/libri/b/BerensEM_MythsL
egends_p.pdf 97 c.
4. THEOI GREEK MYTHOLOGY [Електронний ресурс] //
2016 – Режим доступу до ресурсу: http://www.theoi.com/ -
78 c.
8
Марина Боднар
Науковий керівник – доц. Беженар І.В.
Переклад евфемізмів різних функціональних стилів

Вивчення та дослідження евфемії в лінгвістиці сьогодні
на часі, оскільки за останні роки процеси утворення евфемізмів
відбуваються надзвичайно інтенсивно. О.С. Ахманова визначає
евфемізм як троп, що являє собою непряме, ввічливе,
пом’якшувальне позначення якого-небудь предмета або явища
та виникає внаслідок ряду прагматичних причин: ввічливість,
делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати
негативну сутність окремих явищ дійсності [1, c. 545].
В.Б. Великорода виділяє такі функції евфемізмів: вуалітивна,
кооперувальна, превентивна, риторична, елевативна, конспіративна
та дистортивна [2, с. 7-8].
Метою нашої роботи було дослідити та проаналізувати
особливості перекладу політичних та художніх евфемізмів. Під
час евфемізації людина певною мірою відштовхується від
прийнятої системи цінностей у суспільстві, що змушує її
відчувати етичний дискомфорт і пробувати подолати його за
допомогою евфемістичної субституції [5, с.78 - 79]. Серед
основних причин вживання евфемізмів у різних функціональних
стилях можна виділити: комунікативну, морально-етичну,
релігійну і соціальну [2, c. 6].
Ю. А. Лобода зазначає, що евфемізми слід
інтерпретувати мовою перекладу, застосовуючи лексичну
кальку, або ж описово [4, с. 318]. У випадку, коли неможливо
підібрати повний еквівалент або лексичні одиниці набувають
нового значення, відмінного від вихідних під час перекладу,
використовують лексичні трансформації [3, с. 39-40].
Нами досліджено 100 евфемістичних одиниць
англійської мови, 58 з яких вжиті в політичних промовах за 2005
– 2016 роки та 42 з яких у художніх творах, загальним обсягом
82 сторінки (текст оригіналу) і 88 сторінок (текст перекладу).
Дослідження показало, що при перекладі евфемізмів у
політичних промовах використовуються лексико-граматичні
9
(описовий переклад - зафіксовано 10 прикладів), антонімічний
переклад (2 приклади), компресія (5 прикладів), пермутація (2
приклади), лексико-семантичні (диференціація - 7 прикладів),
модуляція (18 прикладів) та граматичні (транспозиція (4
приклади). При перекладі евфемізмів художнього стилю
використовуються такі: лексико-граматичні (описовий переклад
(5 прикладів), компресія (6 прикладів), лексико-семантичні
(диференціація (7 прикладів), модуляція (9 прикладів) та
граматичні (транспозиція (6 прикладів). Отже, під час перекладу
художніх евфемізмів не спостерігається використання
пермутації та антонімічного перекладу, що присутні при
перекладі політичних евфемізмів.
1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов [Електронний
ресурс]. Москва : Советская Энциклопедия, 1969. 608 с.
2. Великорода В. Б. Семантичні та функціонально-прагматичні
характеристики евфемізмів в англійській мові : автореф. … дис.
канд. філол. наук : 10.02.04. Львів, 2008. 19 с.
3. Карабан В. І. Переклад англійської науково-технічної літератури.
Вінниця : Нова книга, 2002. 564 с.
4. Лобода Ю. А. Особливості перекладу евфемізмів та дисфемізмів
англомовного політичного дискурсу. // Проблеми семантики,
прагматики та когнітивної лінгвістики. 2012. Вип. 21. С. 313-318.
5. Панин В. В. Политическая корректность как культурно-
поведенческая и языковая категория : дис. ... кандидата филол.
наук. Москва, 2005. С. 78-79.
10
Ольга Бортнюк
Науковий керівник – асист. Мунтян Л. В.
Особливості перекладу професійної термінології

у галузі психології
(на матеріалі телевізійного серіалу "Lie to Me")
Серед досліджень особливостей перекладу професійної
термінології досить незначну роль відведено вивченню
аспектів саме психологічних термінів. Оскільки психологія
як наука в наш час стрімко розвивається і набуває поширення
в суспільстві, особливо серед молоді, а будь-яка мова як
соціальне явище перебуває разом із суспільством у
постійному розвитку, питання дослідження професійно-
психологічної термінології є актуальним.
Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості
та проблематику перекладу англійських термінів даного напрямку
українською мовою. В ході дослідження було розглянуто
класифікацію та особливості перекладу професійної термінології
психологічного напрямку з англійської мови на українську на
матеріалі скриптів детективно-психологічного телесеріалу "Lie
to Me"[3,4]. Також було досліджено доцільність використання
різних прийомів перекладу для різних видів термінів.
Зробивши детальний аналіз даних скриптів можемо
сказати, що найчастіше при перекладі психологічної
термінології використовується такі перекладацькі
трансформації, як транслітерація (aktualization - актуалізація,
abstraction - абстракція) та калькування (anxiety disorder -
тривожний невроз, activity theory - теорія діяльності). Часто
використовується експлікація (gender narcissism -
нарцисичний розлад особистості на підставі гендерної
приналежності), рідше - модуляція (binge eating-психогенне
переїдання) [1]. Ці результати показують, що при перекладі
наукової термінології, задля досягнення максимально
точного визначення спеціфічного поняття іншою мовою,
найбільш доцільним, а відтак і найбільш поширеним є
використання транслітерації.
11
Термінознавство налічує багато різних класифікацій
термінів. Кожен мовознавець пропонує свою систему
класифікації. Наприклад Супераньска А.В., Подольска Н.В.,
Васильєва Н.В поділяють терміни за морфологічною
будовою на: одно- , дво- та багатокомпонентні[2]. Така
класифікація є традиційною в лінгвістиці і продуктивною
моделлю для утворення наукових термінів. Проаналізувавши
певну кількість термінів можна сказати, що найчастіше
вживаються двокомпонентні терміни (280; 50%) наприклад:
social psychology - соціальна психологія, visual hallucination -
зорові галюцинації. Часто зустрічаються однокомпонентні
терміни (225; 40%) наприклад: vulnerability - вразливість,
schizophrenia - шизофренія. Найрідше використовуються
трикомпонентні терміни (55; 10%) наприклад: schizoid
personality disorder - шизоїдний розлад особистості.
Таким чином можна зробити висновок, що при перекладі
дво- та трикомпонентних термінів цієї галузі українською
мовою зберігається їхня структура, а лексичний зміст
здебільшого відтворюється лінійно. Оскільки
багатокомпонентні терміни суперечать основній вимозі до
терміна-лаконічності, переклад таких сполук є складним і
відповідальним завданням для перекладача.
1. Лейчик В. М. Терминоведение: Предмет, методы, структура. Изд.

4-е – М.: Книжный дом „ЛИБРОКОМ”, 2009.
2. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильєва Н.В. Общая
терминология. Терминологическая деятельность. -- М., 1993.
3. Semuel B. Lie to Me / B. Semuel, J. Turner, A. Cary, 2009-2011.
4. Ethan D. Lie to Me. Script [https://www.springfieldspringfield.co.uk]
12
Юлія Гайко
Науковий керівник – асист. Савчук Т.Г.
Лексеми харчової семантики в складі англомовних
фразеологічних одиниць
Дослідження мови не могло залишити поза увагою стійкі
сполуки слів, у яких не лише найповніше розкриваються
уявлення народу про світ і специфічні національні особливості
його ментальності, а й відображається вся складність і
багатогранність мови, її феноменів і структурних рівнів. Саме
ця виняткова смислова і структурна багатоаспектність лексико-
фразеологічної системи є причиною як постійного інтересу до
неї з боку провідних мовознавців (таких, як В.М. Телія,
О.В. Жуков, Р.П. Зорівчак, А.Н. Кунін, В.М. Мокієнко,
І.О. Голубовська, О.В. Забуранна, О.О. Селіванова,
Ch. Fernando, R.W. Gibbs та ін), так і невирішеності низки
питань, які існують у царині дослідження фразеології.
При перекладі фразеологічних одиниць перекладачеві треба
передати його зміст і відобразити його образність, знайшовши
аналогічний вираз в англійській мові і не загубивши при цьому
стилістичну функцію фразеологізму. При відсутності в
англійській мові ідентичного образу перекладач змушений
вдаватися до пошуку приблизного відповідника.
Фразеологізми – це «згусток культурної інформації» [2]. Їх
функцією є вираження оцінно-емоційного ставлення до фактів і
явищ. Під фразеологічною одиницею ми розуміємо стійкі,
зв'язані єдністю цілісного змісту, постійно відтворювані в
мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на
стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу
й у ряді випадків характеризуються образністю й
експресивністю. Крім того, ми досліджуємо як фраземи в
звичному сенсі цього слова, так і прислів'я та крилаті вирази,
які сьогодні теж розглядаються як належні до
фразеологічного рівня. Під компонентом-найменуванням їжі
розуміємо слова на позначення кулінарних виробів та напоїв,
харчових інгредієнтів, кулінарних процесів, смакових
категорій, назв-агентів (напр., „пивовар”, „кухар”) тощо.
13
Отже, проаналізувавши джерела з кулінарії та лінгвістичні
джерела, ми розробили класифікаційну схему, у складі якої є
вісім груп із подальшим поділом на підгрупи. Три групи з них
включають фразеологічні одиниці з компонентами, які є власне
найменуваннями тієї чи іншої їжі, а саме інгредієнтів/продуктів
і кулінарних виробів, напоїв; четверта група містить компонент,
що називає смакові категорії їжі; п'ята група фразеологізмів має
компонент, що позначує кулінарні процеси, тобто процеси
приготування їжі; шоста група фразеологічних одиниць містить
у своєму складі компонент, що називає агентів, тобто тих, хто
готує їжу та, нарешті, сьома та восьма групи – це фразеологізми
з лексемами з узагальненою харчовою семантикою, які словник
Roget's International Thesaurus of English Words and Phrases [6]
безпосередньо пов'язує з їжею. Застосувавши цю класифікацію в
аналізі таких лексикографічних джерел, як англо-український
фразеологічний словник К. Т. Баранцева [1], англо-російський
фразеологічний словник О. В. Куніна [2], Cambridge International
Dictionary of Idioms [4] та Longman Dictionary of Contemporary
English [5], ми отримали шляхом суцільної вибірки корпус, що
складається з 1191 фразеологічної одиниці.
1. Англо-український фразеологічний словник / Уклад.
К. Т. Баранцев. – К. : Знання, 2006. – 1056 с.
2. Кунин А. Курс фразеологии современного английского язика :
учебное пособие для институтов и факультетов иностранных языков /
А. Кунин. – 3-е изд. – Дубна : Феникс+, 2005. – 488 с.
3. Ожегов, С.И. О структуре фразеологии / С. И. Ожегов. //
Лексикографический сборник – М., 2013. – (№2). – С. 29-49.
4. Cambridge international dictionary of idioms. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://dictionary.cambridge.org.
5. Longman dictionary of contemporary English. – Harlow : Pearson
Education, 2003. – 1950 p.
6. Roget's international thesaurus of English words and phrases.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://www.bartleby.com/110/298.html.
14
Лілія Гардежук
Науковий керівник – к.ф.н., асист. Лесінська О.М.
Особливості індивідуального стилю автора та його

відтворення у перекладі
Перекладознавство, як наука, невід’ємно пов’язане з
особливостями відтворення стилістичних засобів тексту та
стилістики автора тексту оригіналу, адже важливим є не лише
зміст твору, а й його оформлення. Вивчення стилістичних
засобів та їх критичний аналіз сприяє глибшому, всебічному
пізнанню оригіналу. Питання відтворення стилістичних засобів
та збереження ідіостилю при перекладі є найважчим. Стиль як
система охоплює всі аспекти мови, тому передача всіх його
особливостей при перекладі потребує великих зусиль.
Перекладна література, як результат художнього перекладу,
значним чином вплинула на вироблення норм літературної мови
і на загальне світовідчуття людства. Значну увагу дослідники
приділяли поєднанню точності і вірності як основних критеріїв
художнього перекладу. Коли лінгвісти зосередили увагу на
вивченні власне процесу перекладу, було розпочато процес
виокремлення певних теоретичних моделей перекладу.
Одне із завдань перекладача – це досягнення адекватного
перекладу. Адекватний переклад стає необхідним, коли аналіз
самого слова як такого не дає задовільної інформації про
значення слова, що є характерним для еквівалентного
перекладу. Єдиний спосіб пошуку потрібного еквіваленту – це
звертання до контексту, або ситуації, у якій відбувається
спілкування. Перекладач розпізнає прийоми і тактики, які автор
використовує для створення стилістичної одиниці, також
відшукує та підбирає подібні стилістичні елементи для
відтворення первинного семантичного значення у друготворі.
Для перекладача висувають дві основні вимоги щодо
здійснення художнього перекладу. По-перше, переклад повинен
бути максимально наближений до тексту оригіналу. По-друге,
сприйняття читачем тексту перекладу повинен бути таким
самим як і в читача тексту оригіналу.
15
У художній літературі велику смислову і виразну роль
відіграє вибір слова. У тексті художнього стилю можна часто
знайти різноманітні тропи, архаїзми, діалектизми, запозичення
тощо. Також при перекладі художнього тексту необхідно
враховувати його стилістичні особливості [1, с. 42-43].
Здійснення перекладацьких трансформацій – це творчий
процес, пов’язаний з глибоким розумінням значення тексту
однієї мови та вільним володінням виразними засобами іншої
мови. Трансформації є невід’ємною частиною перекладацької
діяльності. Актуальним також є питання використання
перекладацьких трансформацій в текстах різних
функціональних стилів мови. При перекладі текстів різних
функціональних стилів перевага надається різним типам
трансформацій, а тому доречним є проведення дослідження,
метою якого є виявлення тих трансформацій, що є найбільш
часто вживаними та характерними для текстів певного
функціонального стилю мови [2, c. 102].
Отже головна мета перекладача – це адекватно передати
образну інформацію художнього твору мовою перекладу, а
також мінімізувати втрати у процесі відтворення ідіостилю
автора в перекладі.
1. Кавун Н. Теорія художнього перекладу сучаній

літературознавчій рецепції: лексичний аспект / Наталія Кавун //
Вісник Черкаського університету. – 2013. 12. КАЗАКОВА Т. А.
ПРАКТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПЕРЕВОДА ENGLISH <=>
RUSSIAN / Т. А. КАЗАКОВА // – СПб.: «Издательство Союз», –
2001, — 320 с.2
2. Лощенова І. Ф. Перекладацькі трансформації як ефективний
засіб досягнення адекватного перекладу [Електронний ресурс] / І.
Ф. Лощенова, В. В. Нікішина // НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М.
ГОГОЛЯ. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: www.irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?.
16
Діана Гладій
Науковий керівник – д.ф.н., проф. Бялик В.Д.
Вербалізація емоційного стану ЩАСТЯ

та його відтворення в перекладі творів Донни Тартт
На сучасному етапі як лінгвістичних, так і перекладацьких
досліджень, вербалізація емоційного стану протагоніста становить
актуальну проблему при перекладі художніх текстів. За В. І.
Шаховським, емоції розглядаються як мотиваційна основа людської
свідомості й не в контексті мовлення, а в її відповідній ситуації та
формі вираження. Головне, що характеризує емотивне вираження, –
«це приблизність фіксації емоційного стану, оскільки «мовна
ковдра» не може покрити все «емоційне тіло» людини» [2, с. 54].
За основу дослідження взято твори американської
письменниці Донни Тартт “The Goldfinch” та “The Secret Story”
у перекладах Віктора Шовкуна та Богдана Стасюка.
Передумовою дослідження власне вербалізації емоції ЩАСТЯ
було проведення дослідження її номінації, дескрипції та експресії.
За підрахунками, домінуючим номінантом емоції «щастя» є
лексема happiness (14) та її деривати happy (101) та happily (15),
тоді як письменниця вводить у текст для більш яскравого
естетичного відчуття різновиди їхніх синонімів, адже емоція
ЩАСТЯ охоплює широкий спектр асоціативних зв’язків, які
породжують емоції і радості, і сміху, і насолоди, і піднесеного
настрою. Дескрипція здійснюються за допомогою мовних виразів,
які не містять у собі номінативних властивостей, а набувають їх
безпосередньо у контексті: «I walked down the hall with spirits
soaring» [4, с. 33]. Експресія зосереджена на відображенні почуттів
суб’єкта, його емоційного стану та ставлення до зображуваних
подій за допомогою лексичних одиниць з відповідними семантико-
стилістичними ознаками, як от у фрагменті: « That and more,» said
Hobie. «I’m happy if he’s happy» [3, с. 405].
Варто звернути увагу, що для передачі та збереження
авторської інтенції змісту висловлювання перекладач застосовує
перекладацькі прийоми, що уможливлюють прояви власне
перекладацької компетентності перекладача [1, с. 90].
Методом суцільної вибірки виявлено 300 фрагментів
17
відтворення емоції ЩАСТЯ з використанням перекладацьких
трансформацій та їх перекладу. Аналіз виявив використання
таких лексичних трансформацій: конкретизація, генералізація,
диференціація значень, компресія, декомпресієя, антонімічний
переклад, пермутація, компенсація втрат, що виникають у
процесі перекладу. Найчисленніші прийоми смислового
розвитку (модуляції) і трансформації перифразу. Синтаксичні
трансформації представлені такими прийомами, як:
транспозиція мовних категорій, категорії числа та стану, зміна
синтаксичного зв’язку, об’єднання та членування речень, з яких
транспозиція мовних категорій була домінуючою. Лексема
happiness не характеризується явищем полісемії, тому дослівний
переклад також має місце. Під час аналізу запропонований
також власний переклад обраних фрагментів.
Можна зробити висновок, що точне відтворення мовних
засобів оригіналу неможливе через лексичні та синтаксичні
відмінності мов. Тому потрібно вдаватися до перекладацьких
прийомів, щоб, враховуючи відповідні мовні норми, створити
адекватний переклад тексту та зберегти інтенцію мовця. Дані
дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку
наукової думки в галузі вербалізації емоції ЩАСТЯ в
художньому перекладі.
Список літератури1. Сіняговська, І. Ю. Визначення та

класифікація перекладацьких трансформацій у процесі
художнього перекладу тексту // Наукові праці. Філологія.
Мовознавство. Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. Вип.
209, Т. 221. С. 89–93.
2. Шаховский В. И. Эмоции - мотивационная основа
человеческого сознания. // Статьи электронной библиотеки
ВГПУ. 2003. С. 51-59.
3. Tartt D. The Goldfinch: A Novel. London: Abacus, 2015. 872 p.
4. Tartt D. The Secret Story: A Novel. New York: Vintage, 2015.
576 p.
18
Андрій Гладчук
Науковий керівник – проф. Бехта І.А.
Словотвірні особливості термінів в англійській фаховій

мові дипломатії
Нові слова, як і нові значення слів, з’являються тоді, коли
виникає потреба назвати нові предмети, висловити інше
ставлення до відомих предметів або якось інакше
охарактеризувати їх. Словотвір пов’язаний з процесами
розвитку лексики. Зміни у всіх галузях нашого життя
відображаються і в лексиці. Деякі слова випадають з активного
вжитку і забуваються, але з’являється велика кількість нових
слів, які збагачують словник.
У мові нові слова утворюються на фундаменті інших слів.
Об’єктом словотвору являються похідні слова, оскільки заради
них відбувається словотворчий процес. Для цього в мові
існують такі словотворчі засоби: словотвірні слова,
словосполучення, словотвірні основи, форманти (словотворчі
афікси, сполучні морфеми).
Нові слова приходять у вжиток шляхом запозичень з інших
мов, або в більшості випадків за допомогою словотворення за
допомогою існуючих у мові словотвірних засобів на базі слів
рідної мови.
Під терміном традиційно розуміється слово
(словосполучення), що означає поняття спеціальної галузі
знання або діяльності [1].
Багато авторів, що досліджували терміни, робили спробу
класифікувати ці одиниці. М. І. Мостовий [2, с. 191-192] поділяє
термінологію на номенклатуру і професіоналізми.
Номенклатура – це сукупність спеціальних термінів-назв, які
вживаються в окремій фаховій ділянці.
Професіоналізми – це дублети науково-технічних термінів,
які не складають замкнутої системи. Професіоналізми
визначають спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці,
виробничі процеси, народні ремесла.
М.І. Мостовий [2, с. 192] виділяє ще один різновид терміна –
торговельний знак або паронім. В умовах масового виробництва
19
і необхідності збувати крам виникла ціла наука утворення
торговельного знака. Його застосування пов'язане з
дослідженням мотивації поведінки перспективного покупця.
Терміни можуть набувати різної структури. За кількістю
компонентів виділяють терміни-слова, або однослівні терміни,
рідше іменникові монолексеми, до яких можуть бути віднесені і
складні терміни, утворені складанням основ і які мають злите
або дефісне написання; терміни-словосполучення, або складні
багатокомпонентні терміни.
Об’єктом нашої магістерської роботи є англо-український
дипломатичний словник та електронні журнали (статті
дипломатичної тематики) [3; 4].
У ході дослідження здійснено структурний аналіз
дипломатичних термінів; аналіз способів утворення похідних
лексем; аналіз складних слів; класифікацію словосполучень по
головному слову.
Ми прийшли до таких висновків, що більшу частину
термінів слів у проаналізованому словнику становлять прості
слова (46%), за ними похідні (42%) і останнє місце посідають
складні слова (12%); більшість похідних слів утворюються за
допомогою суфіксів (65%), друге місце посідає префіксально-
суфіксальний спосіб (19%), за ним іде префіксальний спосіб
(8%); складні слова (70%) переважають над дериваційними
з’єднаннями (30%); більшу частину проаналізованих
словосполучень дипломатичного дискурсу у статтях
дипломатичної тематики складають іменникові
словосполучення.
1. Виноградов С. Н. Термин как средство и объект. Нижний
Новгород : Изд-во ННГУ, 2005. 280 с.
2. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови: [Підруч. Для ін-тів
і фак. Інозем.мов]. Харків : Основа, 1993. 256 с.
3. Англо-український дипломатичний словник: понад 26 000 слів і
словосполучень / За ред. І. С. Бика. Київ : Знання, 2006. 579с.
4. https://www.washingtontimes.com/news/2018/may/2/editorial-finland-
tries-to-make-universal-basic-in/
20
Дар’я Головко
Перeклад неологізмів в англомовних

публіцистичних текстах
Кожна мова – це явище, яке змінюється і розвивається.
Відповідно кожна епоха відкладає свої відбитки: залишає нові
слова, забирає старі лексичні одиниці, які вже вийшли з
активного вжитку. Англійська мова не є винятком. На
сьогоднішній день вона так само як і багато інших мов,
переживає «неологічний бум». Величезний потік нових слів і
необхідність їх фіксування, пояснення та перекладу зумовили
створення особливої галузі лексикології - неології - науки про
неологізми [1].
Неологізми є ті слова, що з’являються в мові в результаті
різних змін в житті суспільства, в області культури, науки,
політики та мистецтва. Слід розрізняти неологізми двох видів:
нові слова, і нові значення, які з'явилися у «старих» слів. Дані
види являють труднощі для перекладу тому, що такі слова і
значення неможливо знайти в звичайних двомовних словниках, і
далеко не завжди можна знайти навіть в новітніх одномовних
тлумачних словниках. Ще одним чинником, що гальмує
реєстрацію неологізмів, як у двомовних, так і в одномовних
тлумачних словниках, є їх тимчасове, швидкоплинне існування
в мові. Тобто спостерігається те саме явище, що і в області
сленгу. Неологізми і інші образні слова і фрази, так само як і
сленгізми, народжуються так стрімко, особливо в мові
публіцистики, науки і техніки, що, на думку І. Р. Гальперіна,
«ніякий словник не може, та і не повинен відразу фіксувати їх
появу» [2].
Таким чином, зі сказаного вище стає зрозуміло, що поняття
неологізму мінливе в часі і відносне: неологізмом слово
залишається до тих пір, поки люди відчувають в ньому новизну.
З погляду теорії неології процеси утворення нових слів,
причини та передумови їх виникнення досліджені в
мовознавстві ще недостатньо. Зрештою, досі немає виваженого
21
чіткого визначення неологізму. Погоджуємося з міркуванням Ю.
О. Жлуктенка про те, що одним із важливих критеріїв визначення
неологізмів слід вважати їх реєстрацію лексикографічними
джерелами. Сам факт реєстрації нових слів -лексикографами, котрі
водночас є носіями мови. Це означає, що слова пройшли стадії
входження і часткової чи повної асиміляції в мові, а саме:
узуалізації, акцептуалізації та лексикалізації у мовленні та мові.
Немає одностайної думки щодо визначення нових словотворень у
мовленні, котрі ще не зареєстровані у словниках. Одні автори
називають їх оказіоналізмами, інші - потенційними словами, ще інші
- формальними неологізмами
Інтеграція англомовних країн в міжнародний культурний та
інформаційний простір зумовила швидкий процес оновлення
лексики, особливо за рахунок запозичень та новотворів.
Посилення зацікавленості до вивчення іноземних мов,
функціонування міжнародної комп’ютерної мережі (Інтернету)
визначають так званий інноваційний бум в лексичній системі
англійської мови. Відкритість українського суспільства,
можливість його громадян вільно подорожувати та значна
кількість туристів з-за кордону, участь українських
представників у міжнародних мистецьких конкурсах,
фестивалях, спортивних турнірах зумовлюють необхідність
відображення нової лексики засобами української мови.
Отже, вивчення структурно-семантичної характеристики
англійських неологізмів являється великим лінгвістичним
інтересом. У зв’язку з розвитком мас медіа, технологій та самого
нашого суспільства, в даний час зростає увага до вивчення даної
теми. Не дивлячись на велику кількість праць, різноманітність
тематик і сфер дослідження неологізмів, низка завдань
залишається невирішеним.
1. Виноградов В. В. Лексикология и лексикография / Виктор
Владимирович Виноградов. – Москва: Наука, 1977. – 318 с.
2. Амосова Н. Н. Большой англо-русский словарь. В 2 томах. / Н.
Н. Амосова, Ю. Д. Апресян, И. Р. Гальперин. – Москва: Советская
энциклопедия, 1977. – 1685 с.
22
Людмила Горин
Перекладацькі стратегії англомовного

рекламного тексту: гастрономічний аспект
Під час роботи перекладач звертається до численних
професійних інструментів задля збереження та передачі
різноманітних компонентів оригінального тексту, до яких
належать не тільки денотативне значення певних елементів, але
і їх конотативне наповнення. При цьому важливим етапом у
процесі перекладу є вибір основної стратегії, якою керується
перекладач у своїй роботі, та її корекція в процесі перекладу
[1, с. 174].
Існує низка стратегій, які можна використовувати при
перекладі рекламних текстів:
1. Відсутність перекладу. Відсутність перекладу реклами,
або одного з її аспектів, є досить поширеним явищем. Слогани,
які не перекладаються, стають частиною візуального
оформлення рекламного повідомлення, а тому, в залежності від
їх виконання, привертають увагу і сприяють посиленню
експресивності [2, с. 110].
Досить велика кількість іноземних компаній, які
представляють свої товари на українському ринку, залишають
свою продукцію без перекладу. Наприклад, при дослідженні
реклами фаст-фуду у McDonald’s, ми виявили, що назви
більшості страв і закусок не перекладаються: Double
Cheeseburger - Дабл Чізбургер, Fish Fresh Roll - Фіш Фреш Рол,
або ж Happy Meal - сніданки Хеппі Міл.
2. Прямий переклад. Ця стратегія використовується рідше,
тому що вона менш за все враховує особливості культури мови
перекладу [2, с. 115]. Розглянемо, до прикладу, слоган компанії
McDonald’s:
I’m loving it. Mc Donald’s – Я це люблю. Макдональдз.
Кампанія «I’m loving it» була запущена в 2003 році і до цих
пір актуальна. Їжа в Mc Donald’s не є їжею здорового
харчування, але її смак дійсно багато хто любить.
23
Ось інший, не менш вдалий приклад:
Snickers. You're not you when you're hungry – Снікерс. Ти не
ти, коли голодний.
3. Адаптація. Адаптація використовується у випадках, коли
вихідну рекламну фразу через певні причини неможливо просто
перекласти на українську мову [3, с. 19].
Ось приклад застосування адаптації:
Bounty. A taste of paradise – Райська насолода.
Цікавим є переклад слогану газованого безалкогольного
напою Sprite:
Image is nothing. Thirst is everything. Obey your thirst – Імідж
– ніщо, спрага – все. Не дай собі засохнути.
Хоча в першому та другому реченнях ми спостерігаємо
прямий переклад, в останній фразі однозначно присутня
адаптація.
4. Ревізія. Цей спосіб перекладу передбачає формулювання
зовсім нового рекламного тексту [3, с. 183].
Pringles. Once you pop you can't stop – смак, перед яким
неможливо встояти.
Snickers. Get some nuts – Не гальмуй – снікерсуй.
Lion. Beasty tasty – Зовні не дуже, дуже на смак.
Отже, є підстави зробити такий висновок, що переклад
будь-якого рекламного тексту потребує особливої уваги
перекладача. Важливо не лише передати зміст повідомлення,
але й оформити його відповідно до культурних особливостей
країни, вікової аудиторії, статі реципієнтів та сфери
використання продукту, вдаючись до різних стратегій та
застосовуючи відповідні трансформації.
1. Коваленко А. О. Стратегії перекладу текстів дискурсу мас-
культури / А. О. Коваленко // Наукові записки НДУ ім. Гоголя / А. О.
Коваленко. – Ніжин, 2017. – 310 с.
2. Смірнова Т. В. Переклад рекламних повідомлень та слоганів /
Т. В. Смірнова. – Київ, 2011. – 124 с.
3. Єрмоленко С. Я. Короткий словник лінгвістичних термінів / - К. :
Либідь, 2001. – 224 с.
24
Іванна Грабар
Науковий керівник – к.ф.н., асист. Мунтян Л.В
Передача почуттів у романі Даніели Стіл

«A good woman»
В критичній літературі з лінгвістики поняття «почуття» існує,
але його виражають не словом «почуття», а двома досить
суперечними термінами: «емоційність» та «емотивність». В
якості додаткових термінів називають «експресивність» та
«емфатичність», які виступають підсилювачами зображення
почуттів. Основна відмінність проходить по лінії психологічне /
лінгвістичне. Деякі дослідники вважають, що емоційність
відображає психічний стан людини, в той час як емотивність –
це вербальне вираження емоцій мовця. Але в сучасній теорії
лінгвістики прийнято вживати саме термін «емоційність».
Категорія «емоційність» має як широке, так і вузьке значення. У
широку сенсі «емоційність» вважають за сукупність областей
вираження почуттів і емоцій суб'єкта [3, с. 33–34], чи за
посилення, або інтенсивність [2]. У вузькому сенсі
«емоційність» вважають за відбите і закріплене у семантиці
слова почуття мовця, його ставлення до об'єкта мовлення
[5, с. 64 ].
Почуття у художній літературі виражаються різноманітними
засобами на усіх рівнях мови. Так, на лексичному рівні емоційні
навантаження несуть особливі лексичні засоби, які необхідні
для відображення емоцій на письму. До найбільш поширених
лексичних дескрипторів емоцій відносяться: слова, які
безпосередньо називають самі емоції (іменники, прикметники,
дієслова, прислівники, які здатні позначити емоційний стан
людини), наприклад : a love ; to love, lovely; слова і вирази, які
містять емоційний елемент у своїй семантичній структурі
(лайливі / пестливі слова і вирази): blockhead, bastard / darling,
sweet; елементи сленгу, ідіоматичні кліше та фразеологічні
звороти, наприклад: to get one’s goat, to be on the warpath, to be
fed up with smth. to see red, to make one’s blood boi [1, с. 5].
Що стосується перекладу лексики, яка виражає людські
25
почуття, то на думку А. С. Стаценко, найбільшу трудність у
співвідношенні знаків двох мов може представляти
конотативний зміст мовного знака, оскільки кожен народ
«накидає» на мовні одиниці свої емоційні уявлення, у
результаті ці відмінності перешкоджають успішній комунікації
[4, с. 114]. Для подолання цих перешкод співрозмовники
повинні володіти адекватною емоційно-оцінної компетенцією,
яка включає знання загальних культурних кодів емоційного
спілкування, знання емоційних домінант цих кодів, знання
правил і їх кореляцію, знання і володіння засобами номінації,
експресії та дескрипції своїх і чужих емоцій в обох
лінгвокультурних кодах [6].
Отже, метою нашого дослідження складає визначення засобів
зображення почуттів у романі Д. Стіл «A good woman» та їх
шляхи передачі до української мови. Під час дослідження
передачі почуттів з англійської мови на українську очікується
домінування еквіваленції, як основного засобу перекладу, адже
емоційна лексика відноситься до загальновживаної, а тому має
українські еквіваленти та невеликий відсоток використання
трансформацій через різницю культур.
1. Белько Е. В., Малык В. М. Выражение эмоций в современном

английском языке (на примере эмоций гнева и восторга) //Сборник
статей и тезисов IX Междунар. науч. практ. конф., Минск, 25
ноября 2015 г. в 6 частях. – Ч. 1.– Мн.: БГУ, 2015. – С.4–8.
2. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка : учеб.
пособие. 3-изд., перераб. и доп. М. : Высш. шк., 2000. – 383 с.
3. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М. : Рус. словари, 1997.
416 с.
4. Стаценко А. С. Проблемы перевода слов с эмоциональным
компонентом //Общество: философия, история, культура. – 2011. –
№. 3–4. – С. 110 –117.
5. Цоллер В.Н. Экспрессивная лексика : семантика и прагматика //
Филол. науки. – 1996. –№6. – С. 62 – 71.
6. Шаховский В.И. О роли эмоций в речи // Вопросы психологии:
АПН СССР. – 1991. – № 6. – С. 111–117.
26
Микола Грицюк
Науковий керівник – асист. Лесінська О. М.
Антонімічний переклад
як засіб трансформації мовних одиниць оригіналу
в перекладі
Для досягнення адекватності потрібно втілити різноманітні
перекладацькі трансформації для того, аби текст перекладу
повністю передавав усю укладену в тексті оригіналу
інформацію, при дотриманні відповідних норм мови, якою
здійснюється переклад [3].
Останнім часом у зв’язку зі збільшенням інтенсивності
міжмовних і міжкультурних контактів особливу увагу лінгвістів
привертає вивчення перекладу різних мовних одиниць у різних
типах текстів, що становлять особливу проблему міжкультурної
комунікації. Активний розвиток комунікативного напряму в
лінгвістиці зумовив також розгляд тексту як інструменту в
процесі міжкультурної комунікації, який, як завершений мовний
твір, несе певну інформацію, де більшою чи меншою мірою
можуть міститися факти і особливості національної культури [2].
Антонімія може бути не тільки мовною, а й
контекстуальною. У таких випадках слова в своїй семантиці не
мають ознаки протиставлення. Наприклад, у деяких випадках
можуть протиставлятися слова, близькі за значенням, а в певних
умовах контексту можуть протиставлятися навіть синоніми.
Термін «Контекстуальна антонімія» часто піддається критиці,
оскільки терміном «антонімія» позначають регулярність
протиставлення слів з протилежним значенням [4].
В. Н. Коміссаров пропонує таке трактування однієї з
перекладацьких трансформацій: «Антонімічний переклад – це
лексико-граматична трансформація, при якій заміна ствердної
форми в оригіналі на заперечну форму в перекладі або, навпаки,
заперечної на ствердну супроводжується заміною лексичної
одиниці мови оригіналу на одиницю мови перекладу з
протилежним значенням» [1].
27
Приклади демонструють основну рису антонімічного
перекладу – його схильність до надавання тексту мовою
перекладу природного характеру. Такий же принцип прагнення
до максимальної загальновживаності тексту перекладу
висвітлюється в навчальному посібнику з перекладу
Корунця І. В. Автор навів такий приклад англійсько-
українського перекладу:
Mrs. Strickland was a woman of character.
Місіс Стрікленд була жінкою не без характеру.
Далі автор наголошує на тому, що значення певних
англійських виразів можна передати лише антонімічним
перекладом:
Baines was reading a newspaper in his shirt-sleeves.
Бейнз сидів без піджака і читав газету.
Do you mind this?
Ви не заперечуєте?
До особливої категорії антонімічного перекладу
В. Н. Коміссаров відносить ті випадки, коли відбувається заміна
прислівника або прикметника у вищому або найвищому ступені
порівняння при переході у ствердний стан або навпаки, які
супроводжуються зміною «знаку конструкції» [1]. Наприклад,
I’m the most terrific liar you ever saw in your life.
Я жахливий брехун – такого ви ніколи в житті не бачили.
Значення роботи зобумовлено характером досліджуваного
матеріалу, оскільки аналіз способів перекладу дозволяє не
тільки вивчити предметну картину світу зіставлення мов, але і
дає можливість виявити культурно-національну специфіку
образного мислення народів.
1. Комиссаров В. Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты).
Москва : Высшая школа, 1990. 253 с.
2. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. Вінниця : Нова Книга,
2001. 448 с.
3. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Москва :
Р. Валент, 2010. 244 с.
4. Різун В. В. Сучасна українська мова. Київ : Либідь, 2008. 488 с.
28
Дарія Губанова
Науковий керівник – к.ф.н., асист. Мунтян Л.В.
Дефініційний аналіз лексеми «ART» (на прикладі

книги Дж. Кемерон «Шлях Митця»)
Вже досить довгий час з-за допомогою дефініційного аналізу
концепту певної лексеми, ми можемо визначити особливості
світогляду її носія. Для того щоб вдало передавати інформацію,
перекладачу необхідно мати чітке уявлення про особливості
мови, з якої здійснюється переклад. Саме тому перекладач
повинен розуміти природу концепту, як частини когнітивної
лінгвістики, та володіти достатнім рівнем знань у різних
соціальних і культурних сферах. Тому розуміння того чи іншого
концепту є невід’ємною частиною роботи перекладача.
Існує безліч трактувань терміну «концепт» та його ролі у
сучасній лінгвістиці, проте саме В. А. Маслова та В. І. Карасик
дають найбільш вдале пояснення даного терміну. Як зазначає
В. А. Маслова: «Концепт висвітлює мовну етнічну картину світу
і є знанням, що відображує всю людську діяльність» [1, с. 36]. А
за словами В. І. Карасика: «вираження концепту – це об’єднання
мовних та немовних засобів, що, напряму чи опосередковано,
уточнюють його зміст» [2, с. 91]. Проте з точки зору А. В.
Рудакової: «Когніція – це поняття, яке охоплює не тільки
цілеспрямоване, теоретичне знання, але й просте, повсякденне
(не завжди усвідомлене) пізнання світу в буденності людини,
набуття самого простого - тактильного , чуттєво-наочного,
сенсорно-моторного – досвіду в повсякденній взаємодії людини
із середовищем. Цей процес пов’язаним з отриманням
інформації, знань, їх претворенні, запам’ято-вуванні, згадуванні
та використанні. Це – сприйняття світу, спостереження,
мислення, мовлення, уявлення та багато інших психічних
процесів чи їх сукупність» [3, с. 10]. Таким чином, щоб краще
зрозуміти природу концепту, ми вирішили застосувати один із
методів логічного аналізу, а саме концептуальний аналіз на
прикладі лексеми «art».
Ми розпочали аналіз концепту «мистецтво» з аналізу його
29
дефініцій, що лежать в основі концепту, за допомогою 7 одно-
мовних словників. У результаті проведеного аналізу, ми
отримали найбільш частотну дефініцію - «творча діяльність».
Також найбільш поширеними дефініціями були «візуальна
форма, що виражає сильні емоції» та «шкільний предмет». Далі
ми провели дефініційний аналіз чотирьох синонімів найбільш
наближених до лексеми – це artwork, skill, talent та artistry. Після
завершення даного аналізу, можна побачити три спільні семи -
«особливе вміння», «творча діяльність» та «те, до чого у людини
є хист», що збігаються із семами лексеми art, що характеризує їх
як безпосередніх репрезентів цієї лексеми. Пізніше ми
побудували лексико-семантичні поля даного концепту й змогли
побачити, що семи «особливі навички», «ремесло» і «художня
робота» є найбільш частотними, що означає їх широке
використання у перекладі, в той час як семи «творча діяльність»
та «процес створення чого-небудь» були найменш частотними.
Отже, дефініційний та синонімічний аналізи даного концепту
допомогли нам визначити його основні когнітивні ознаки та
підтвердили, що домінантною лексемою цього концепту
виступає «особливі навички» (вона має 27 спільних лексем), а
вже потім «художня робота» (вона має лише 12 лексем). Це
свідчить про те, що лексема «art» у більшості випадків
використовується саме як «особливі навички». Таким чином,
можна сказати, що розуміння природи концепту дозволяє
перекладачеві влучно передати інформацію носія іншої мови та
уникнути недоцільного перекладу.
1. Маслова А. В. Когнитивная лингвистика /В.А.Маслова.-
Мн.:ТетраСистемс,2004.-256с.
2. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс/
И. В. Карасик.- Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с
3. Рудакова А.В. Когнитология и когнитивная лингвистика/
А.В.Рудакова. – Воронеж: «Истоки», 2004. – 80 с.
30
Валерія Гулько
Науковий керівник – проф. Бялик В. Д.
Граматичні особливості текстів

англомовних патентів
З граматичної точки зору мова патентної документації майже
не відрізняється від звичайних текстів науково-технічної
тематики, хоча їй і притаманні певні морфологічні і синтаксичні
особливості, які продиктовані метою та завданнями змісту
текстів патенті. Л. О. Константинова вважає, що морфологічні
засоби підкреслюють нейтральність подібних текстів, а їх
використання сприяє зміщенню фокусу уваги від автора до
предмета дослідження [2, c. 20]. Так, мова патентної
документації, як і наукові тексти в цілому, характеризуються
перевагою іменників над дієсловами. Це пов’язано з тим, що для
технічної літератури вкрай важливе позначення та опис явищ, а
іменні форми мають дві незаперечні переваги: стислість викладу
і значну інформативність. Хоча патентна документація має
номінативний характер, на думку Б. Н. Сулімовського, довгі
„означувальні ланцюжки”, що складаються з кількох іменників
у загальному відмінку, рідко зустрічаються у патентних описах
[3, с. 287].
У науковому стилі категорія особи виявляється своєрідно:
значення особи зазвичай є послабленим, більш узагальненим.
Пояснюється це тим, що у науковій мові не прийнято вживати
займенник першої особи однини [2, с. 40]. Зазвичай, подібна
ситуація зберігається і в патентах, проте, як зазначає Б. Н.
Сулімовський, випадки граматичних конструкцій із
займенниками першої особи також наявні, їх використовують
при викладенні цілі і суті винаходу [3, c. 569], наприклад: „…we
programmed sessions where we could output pure isochronic
tones…” У технічній літературі, у тому числі й у охоронних
документах, широко використовуються модальні дієслова. Вони
застосовуються для позначення ймовірності, необхідності,
можливості вчинення дії, вираженої основним дієсловом.
Модальні дієслова can, may у сполученні з інфінітивом у
31
пасивному стані висловлюють спроможність: „One potential
technique that may be adapted to serve a broader role; this aspect of
the challenge can be used to observe changes in brain cortical
activity under resting.” Модальне дієслово must майже не
використовується в патентах, у багатьох випадках замість нього
використовують should, адже воно виражає необхідність
виконання дії в плані поради або побажання. Тобто, should
вживається на позначення меншого ступеня необхідності: „…the
test subject should say „4” before the next number is spoken by the
test computer voice.”
Однією з морфологічних особливостей текстів патентної
документації є переважання форм теперішнього часу (їх
вживання дає можливість представити відомості, що
викладаються як абсолютно об’єктивні, що знаходяться поза
часом [3, с. 567]). Ще одну специфічну морфологічну рису
одиниць охоронних документів Е. Т. Дерді вбачає у вживанні
прислівників. Ця властивість патентів, на її думку, існує завдяки
приналежності патенту до офіційного стилю [1, с. 102].
Поширеними прислівниками є прислівники часу (after, before,
often, since, still, when), міри і ступеня (much, very), прислівник
місця where та образу дії well. Серед прислівників, які
стосуються речення в цілому (детермінанти речення), часто
застосовують maybe, а для з’єднання речень – however,
otherwise, still та therefore.
1. Дерді Е. Т. Своєрідність мови патентів як проблема перекладу //
Наукові записки Національного університету “Острозька академія”.
Серія “Філологічна”. Вип. 32. Острог : Видавництво Національного
університету “Острозька академія”, 2010. С. 100-104.
2. Константинова Л. А. Лингводидактическая модель обучения
студентов письменным формам научной коммуникации Тула : Издво
Тул. гос. ун-та, 2003. 173 с.
3. Сулимовский Б. Н. Патентная документация на английском языке и
ее место в обучении иностранному языку в техническом вузе //
Научные труды Кубанского государственного технологического
университета. Вип. 14. Краснодар : Кубанский государственный
технологический университет, 2016. С. 561-570.
32
Тетяна Гундяк
Науковий керівник – доц. Косенко А.В.
Соціолінгвістичні особливості англійської мови
інтернет-простору (на матеріалі дискурсу соціальної
платформи Фейсбук)
Щоденне масове використання англійської мови в
соціальних мережах спричинило помітні зміни в її структурі та
функціонуванні. Англійська мова двадцять першого століття
зазнала чималих змін, які потребують ґрунтовного вивчення та
систематизації. Потік інформації у медіапросторі, зокрема у
соціальних мережах, впливає на розвиток процесів комунікації,
а отже на англійську мову як її найпоширеніший засіб. У
медіа-просторі виникають нові слова і словосполучення,
акроніми і символи, які внаслідок процесу глобалізації стають
інтернаціоналізмами.
Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома і
більше особами, метою якого є забезпечення розуміння
інформації, що є предметом обміну. В своїй основі процес
комунікації становить процес руху інформації в ланцюгу
«відправник – канал – отримувач». У процесі обміну
інформацією О. А. Цурцуль виділяє такі базові елементи [50]
Серед видів комунікації виділяють масову, групову,
міжособистісну та міжкультурну. Кожен із них наділений
характеристиками, притаманними певній ситуації та типу
комунікації. Особливість комунікації користувачів у мережі
Інтернет полягає у тому, що вона об’єднує у собі риси всіх
вищевказаних видів комунікації через широкий спектр способів
передачі інформації у соціальних мережах: приватно, публічно,
в закритих товариствах, міжнаціональних угрупованнях тощо.
Дискурс – це складна єдність мовної практики, що
характеризується складним набором лінгвістичних засобів та
екстралінгвістичних факторів. Ці фактори необхідні для
розуміння тексту, вони дають уявлення про учасників
комунікації, їх цілі, налаштування, умови вироблення та
сприйняття повідомлення. Текст, в стою чергу, – фіксоване
33
завершене повідомлення, усне чи письмове, результат
індивідуальної мовленнєвої діяльності, основними
властивостями якого є наявність теми, структури, завершеності,
відокремленості, цілісності та зв’язності [36].
Тут автор створює складений прикметник, який не подається
в словниках. Значення дієслова soil – “to make unclean, dirty or
filthy”, тобто утворений прикметник означає “заплямований
грішми”.
Нехтування правилами правопису - також поширене явище в
інтернет-дописах сучасних блогерів. Співачка Ферджі у одному
зі своїх дописів (від 05.04.13 @Fergie [71]) у соцмережі Twitter
зазначає: Wonderful 2 see some of my Brasilian #Peabodiestoday!
(англійською слово «бразильські» пишемо через z). Наступний
приклад взято з допису співачки Пінк (від 11. 02.13. @pink
також у соцмережі Twitter [74]):
Congrats to Kelly Clarkson for the award and that love able
speech. You made me laugh. Can’t wait to hear that song with
Miguel. Xo (слід вжити lovable).
Отже, поява нових слів у англійській лексиці стала причиною
утворення інтернет-неологізмів і в українській мові. Усі
наведені у таблиці приклади є похідними з англійської. Слово
«емодзі» має японське коріння, однак ми внесли його до
таблиці, оскільки всесвітнього застосування та популярності
воно набуло саме через англійську мову, в якій з’явилося через
транслітерацію. Зараз воно масово використовується в мережі.
1. Цуруль О. А. Менеджмент у державних організаціях :
навч. посібник. Київ: КНЕУ, 2002. 142 с.
2. Wilson, Deirdre, Carston. A unitary approach to lexical
pragmatics: Relevance, inference and ad hoc concepts.
Basingstoke & New York: Palgrave Macmillan, 2007. 259 p
3. Twitter: Scherezade Shroff’s personal blog “@sherryshroff”.
Website. URL: https://twitter.com/sherryshroff (дата
звернення: 2.03.18).
34
Юлія Гунько
Особливості перекладацьких трансформацій
у публіцистичних текстах про їжу
Поняття «перекладу» знайоме кожному з нас. Переклад
гастрономічного аспекту та його складових лише починає
набирати популярності, тому його дослідження є необхідним.
Публіцистичний стиль – це складова частина масової
комунікації. Він набуває індивідуальних рис, характерних для
різних груп людей: вікових, освітніх, соціальних, ідеологічних,
груп за інтересами тощо [1, с. 71]. Наука, що вивчає стилістичну
диференціацію мови та її функціональні стилі називається
стилістикою. Публіцистичний стиль вважається одним із
функціональних стилів мови і тому вивчається функціональною
стилістикою.
Метою нашого дослідження є визначення особливостей
застосування лексичних та граматичних трансформацій у
публіцистичних текстах про їжу, а саме стилю засобів масової
інформації, для того щоб провести порівняльний аналіз і
визначити, які трансформації найчастіше зустрічаються в
даному стилі. Для проведення дослідження були використані
відеоматеріали лекцій з конференцій американського
приватного некомерційного фонду «TED Talks».
Граматичні трансформації — це перетворення структури
речення в процесі перекладу відповідно до норм мови
перекладу. Основними такими трансформаціями є:
перестановка, заміна, додавання, опущення. Зробивши аналіз
декількох публіцистичних текстів про їжу, спостерігаємо, що
найчастіше застосовуються трансформації 1) опущення: It is
fatty, it's sweet, it's silky, it's unctuous. Він жирний, солодкий,
шовковистий, маслянистий. 2) Заміна числа: Ninety percent of
large fish, the ones we love — the tunas, the halibuts, the salmons,
swordfish – they've collapsed. 90% великих риб, одні з наших
улюблених, тунець, палтус, лосось, риба-меч - знищені. Майже
нічого не залишилося.
35
Таблиця 1
Кількісні характеристики граматичних трансформацій
Граматична трансформація Кількість %
Опущення 22 35,5
Заміна числа 12 19,3
Заміна частини мови 10 16
Додавання 9 14,5
Перестановка 9 14,5
Всього 61 100
За словами Корунця.І.В: «Лексичні трансформації — це вид
перекладацьких перетворень, де лексична одиниця являється
початковим або кінцевим елементом» [2, с. 361]. Виділимо такі
лексичні трансформації: конкретизація, генералізація,
смисловий розвиток, антонімічний переклад, додавання та
вилучення слова, цілісне перетворення. Під час аналізу обраних
текстів у контексті досліджено такі лексичні аспекти: 1)
лексичне додавання: Fish farms pollute — most of them do
anyway — and they're inefficient. Take tuna, a major drawback.
Рибні ферми забруднюють навколишнє середовище, принаймні
більшість з них, і вони неефективні, візьмемо, наприклад, тунця.
2) генералізація: Feed grain to herbivores, pesticides to
monocultures, chemicals to soil, chicken to fish, and all along
agribusiness has simply asked. Кормові зерна — травоїдним
тваринам, пестициди - монокультури, хімія — в грунт, курка —
рибі, і весь цей час фермери просто питають.
Отже, відштовхуючись від отриманих результатів, можемо
зробити висновок, що у текстах публіцистичного стилю
найбільш вживаними є граматичні трансформації. Лексичні
трансформації зустрічаються не так часто. Тим не менше, всі
вони відіграють важливу роль в процесі перекладу і є
необхідною складовою для досягнення еквівалентного
перекладу.
1. Виноградов В. В. О теории художественной речи: [учебное пособие
для ВУЗов] / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 2005. – 287 с.
2. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад):

Підручник / І.В.Корунець . — Вінниця. «Нова Книга», 2003-448 с.
36
Мар’яна Гуцуляк
Науковий керівник – асист. Мунтян Л.В.

Особливості перекладу англійських термінів
юридичного дискурсу українською мовою
Зважаючи на актуальність проблеми термінології, багато
науковців ( В.В. Виноградов, В.М. Лейчик, А.П. Коваленко,
Т.І. Панько [1]), працювали в цій галузі, досліджуючи поняття
«термін». Юридична термінологія неодноразова була об’єктом
уваги як зарубіжних (Д.А. Керимов, А.С. Піголкіна та ін.), так і
українських (Л.І. Чулінди, П.М. Рабіновича та ін.) дослідників.
Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості
перекладу англійських термінів юридичного дискурсу
українською мовою, а також їхню класифікацію та провести
аналіз монолексичних та полілексичних термінів.
Ми розглянули поняття терміна, його класифікацію,
особливості перекладу юридичної термінології з
англійської мови на українську. Проаналізовано монолексемні
та полілексемні терміни, а також частоту їхнього вживання в
юридичній термінології.
Згідно з проаналізованими даними підручників юридичного
спрямування «Criminal Law», «Plain English Legal Dictionary»
[5,6], можна сказати, що найчастіше при перекладі юридичної
термінологія використовується така перекладацька
трансформація, як модуляція (47%). Наприклад: tort – цивільне
правопорушення, plaintiff – позивач.
Часто використовується транскодування (16%), калькування
(13%) та конкретизація (12%). Рідше можемо зустріти
використання таких перекладацьких трансформацій, як
адаптація (6%) та експлікація (6%).
Проаналізувавши певну кількість монолексемних і
полілексемних термінів, можна сказати, що найчастіше
вживаються однокомпонентні терміни (55%) наприклад: risk
– ризик, government – уряд, victim – жертва, property – майно,
illegality - незаконність, limitation – обмеження. Нерідко можна
зустріти в словниках двокомпонентні терміни (35%), але
найрідше вживаються трикомпонентні терміни (10%)
37
наприклад: Interstate Commerce Commission – комісія
міждержавної торгівлі, blood alcohol concentration –
концентрація алкоголю в крові. Найбільш розповсюдженим
структурним типом термінологічних одиниць в англійській мові
вважається бінарна модель N+N, наприклад: accommodation
paper – безгрошовий вексель, kangaroo court - інсценування
судового засідання, balloon payment – великий платіж. Часте
вживання іменників пояснюється тим, що субстантивована
частина мови, як носій значення предметності, є
найпоширенішою частиною мови в термінології.
На нашу думку, однією з найскладніших трансформацій для
перекладача є адаптація, адже перед перекладачем постає
завдання не лише перекласти, а й опрацювати текст та
адаптувати фразу, яка перекладається мовою, на яку робиться
переклад. Наприклад: statute of limitation – строк позовної
давності, assault and battery – погроза силою, Ponzi schemes –
фінансові піраміди. До найпростіших для перекладу належить
транскодування, оскільки ми перекладаємо слово відповідно до
правил читання мови оригіналу або частково трансформуємо у
звуки мови перекладу, схожі на звуки мови оригіналу.
Наприклад: precedent – прецедент, federalism – федералізм,
status – статус, precursor – прекурсор.
Таким чином завдяки проведеному дослідженню можна
стверджувати, що багатокомпонентні сполуки становлять не
лише переважну більшість серед термінів юриспруденції, а й
виявляють стійку тенденцію до збільшення, поповнюваності,
служать базовими структурами для побудови складніших
термінів.
1. Виноградов В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы. Москва :
Изд-ство института общего среднего образования РАО, 2004.
224 с.
2. The Plain Legal English Dictionary. Northern Territory Criminal Law,
2015. 122 p.
3. Criminal Law. MINNEAPOLIS : the University of Minnesota Libraries
Publishing, 2012. 545 p.
38
Марина Довбиш
Науковий керівник – асист. Бурдейна О. Р.
Шляхи перекладу етномаркованої лексики на основі
роману П. Куліша «Чорна Рада» та його перекладу,
виконаного Юрієм та Мойрою Луцькими
Національна специфіка мови є важливим напрямком
досліджень в сучасних перекладознавчих та лінгвістичних
працях, адже культурні особливості народу відображаються у
мові. Специфіка етносу, історія, культура, традиції та побут,
представлені в етномаркованих словах. С. Влахов і С. Флорин
визначають поняття «етномаркована лексика» як «слова і
словосполучення народної мови, які відображають
найменування предметів, понять, явищ, характерних для
географічного середовища, культури, матеріального побуту або
суспільно-історичних особливостей народу, і які постають
носіями національного, місцевого або історичного колориту»[1].
На думку багатьох дослідників, вибір прийому передачі
етномаркованої лексики залежить від характеру самої
етнолексеми, її місця в лексичних системах, словотворчих
можливостей, літературних та мовних традицій в мові [2].
Р. Зорівчак визначає такі шляхи перекладу етномаркованої
лексики:
1) Транскрипція й транслітерація: Петро Шраменко [3] –
Petro Shram [4]. Цей метод варто використовувати з
обережністю, адже інколи намагаючись передати колорит
можна забути про смислове навантаження.
2) Гіперонімічне перейменування: сап’янці [3] – boots [4].
Метод має значні недоліки, адже втрачається конотативне
значення, локальне та національне навантаження.
3) Дескриптивна перифраза: оселедець [3] – long tufts of hair
[4]. Метод допомагає іноземному читачу зрозуміти значення
слів, проте інколи втрачається національний колорит та
інформативна функція.
4) Комбінована реномінація: килим [3] – kylym (a Ukrainian
tapestry) [4].
5) Калька: Золоті ворота [3] – Golden gates [4]. В
39
деяких випадках використання кальки спотворює текст, адже
слова передаються тільки в широкому значенні, контекст не
береться до уваги.
6) Уподібнення: князь [3] – prince [4]. Цей метод допомагає
передати соціокультурний компонент та роз’яснити значення
етнолексеми.
7) Транспозиція на конотативному рівні: ключник [3]
– watchman [4].
8) Контекстуальний переклад: добродію [3] – friend, sir [4]. В
цьому випадку перекладачі опираються на контекст, завдяки
чому вони змогли охопити всі значення лексеми.
Отже, майже всі шляхи перекладу етномаркованої лексики
мають свою недоліки. Якщо використати лише один спосіб, це
може призвести до того, що читач неправильно зрозуміє текст,
втратиться колорит та перенавантаження іншомовними словами.
Тож для досягнення адекватного перекладу варто комбінувати
декілька способів передачі етномаркованої лексики.
1. Влахов С. Непереводимое в переводе. Москва : Междунар.
отношения, 2009. 360 с.
2. Андрієнко Т. П. Когнітивні чинники, що визначають вибір стратегії
перекладу / Філологічні трактати Сумського державного
університету. 2012. Т. 4, № 3. С. 5–13.
3. Куліш П. О. Чорна Рада. Одеса, 1900. – 252 с.
4. Luckyj G. N. The Black Council [Електронний ресурс] /
1973. 81 p. Режим доступу до ресурсу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_ 2015_51_70.
40
Анастасія Кабанчук
Науковий керівник – доц. Беженар І.В.
Частотність вживання фразових дієслів у сучасній

англомовній художній прозі та особливості їх перекладу
У даній роботі розглянуто особливості перекладу фразових
дієслів та частотність їх вживання у сучасній англомовній
художній прозі. Хоча фразові дієслова є невіддільною частиною
офіційно-ділової лексики та літератури, їх уживання завжди
буде орієнтоване на розмовну мову. Дані комбінації збагачують
мовлення та допомагають уникати тавтології.
Аналіз тексту двох книг: документального роману Деніела
Кіза «Таємнича історія Біллі Міллігана» та його українського
перекладу у виконанні Олени Стусенко, а також роману
Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою» у перекладі Надії
Хаєцької дозволив показати шляхи усунення існуючих
труднощів при перекладі фразових дієслів, таких як відсутність
в українській мові прямих еквівалентів фразових дієслів. Мета
нашої наукової роботи – визначити сутність поняття фразових
дієслів, обґрунтувати особливості їх перекладу та проаналізувати
способи передачі англійських фразових дієслів при перекладі
оригінальних текстів з англійської мови на українську.
Термін «фразове дієслово» вперше застосував
Логан Пірсел Сміт у словнику «Words and Idioms» (1925),
вважаючи фразові дієслова найяскравішою характерною
особливістю англійської мови, оскільки вони часто
використовуються в розмовній мові, і крім того, додають
ідіоматичності певному висловлюванню, а також
уможливлюють чітке вираження думки і значення [3]. Це
поєднання «простого» дієслова і постпозитива адвербіального
або прийменникового походження (down, away, back).
Постпозитив – це незмінний елемент словотвору, який стоїть
після дієслова, утворюючи з ним єдине семантичне ціле.
Головна роль постпозитива у зміні, уточненні, доповненні
значення дієслова, після якого він стоїть, адже у такій
конструкції постпозитив зазвичай втрачає своє первинне
значення або зберігає його в ослабленому вигляді. Наприклад:
41
put - ставити/ прилаштовувати - дієслово. Put on - одягати - теж
дієслово, проте відмінне від першого. Проілюструємо це мовне
явище декількома прикладами фразових дієслів з роману
Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою».
«This, in my mother’s vocabulary, meant she was itching to get
into the bedroom and air it and change the bedding» [4] - «У
матусиному розумінні це означало, що їй аж свербить зайти і
провітрити спальню та поміняти постіль» [2]. Перекладач
вживає дієслово «зайти» для перекладу фразового дієслова to get
into.
«Nathan had got into it, despite himself» [4] - «Несподівано для
самого себе Натан зацікавився скачками» [2].
Фразове дієслово to get into можна перекласти як: потрапити,
пройти, увійти. Проте автор перекладу використовує слово
«зацікавитися», що є вдалим контекстним еквівалентом і влучно
передає комунікативну інтенцію.
Фрагменти для аналізу було відібрано методом суцільної
вибірки речень з фразовими дієсловами з використанням
частотного аналізу вживання англійських фразових дієслів,
виконаного Олександром Васильєвим [1].
Отже, проаналізовано 100 фразових дієслів, що дозволило
виявити лексико-семантичні трансформації, які застосовуються
для перекладу: конкретизація (26 слів, 26%), генералізація (12
слів, 12%). Широко використовується й лексична розгортка
(10 слів, 10%), проте перекладачі найчастіше знаходять
лексичний відповідник фразового дієслова (52 слова, 52%).
Дослідження показало, що 40% обраних фразових дієслів –
неперехідні, 60% – перехідні, 52% – роздільні, а решта 48% –
нероздільні.
1. Васильев А. Английский: правила произношения и чтения,
грамматика, разговорный язык. Москва : Наука, 2005. 638 с.
2. Мойєс Д. До зустрічі з тобою. Харків: Книжковий Клуб «Клуб
Сімейного Дозвілля», 2016. 384 с.
3. Смит Л. П. Фразеология английского языка. Москва:
Просвещение, 1998. 208 с.
4. Moyes J. Me Before You. London: Penguin Books, 2012. 480 p.
42
Ксенія Казюра
Науковий керівник – к.ф.н., доц. Микитюк І. М.
Загальні характеристики безособових форм
англійського дієслова
Безособові форми англійського дієслова (герундій,
дієприкметник/дієприслівник, інфінітив) не мають категорій
особи, числа та способу, проте поєднують певні дієслівні та
іменні ознаки.
Мета статті полягає в аналізі загальних характеристик
безособових форм англійського дієслова.
У навчальному посібнику «Теоретична граматика англійської
мови» дослідники О. В. Бажановська та О. Є. Юніна зазначають:
«Verbids are the forms of the verb intermediary in many of their
lexico-grammatical features between the verb and the non-
processual parts of speech» [1, с. 24].
Кожна дієслівна основа шляхом морфемних змін може
утворювати як особові, так і безособові форми, проте функції
цих двох типів дієслівних форм значною мірою різняться. Так,
особові форми виконують у реченні лише одну синтаксичну
функцію – функцію присудка, а безособові форми, крім функції
частини присудка, можуть виконувати різноманітні функції [1,
с. 24–25].
Інфінітив в англійській мові має такі форми: Indefinite Active,
Indefinite Passive, Continuous Active, Perfect Active, Perfect
Passive, Perfect Continuous Active. Лише Indefinite Infinitive Active
є простою формою інфінітива. Інші форми складні й
утворюються за допомогою допоміжних дієслів to be та / або to
have та дієприкметника.
Герундій – це безособова форма дієслова, що має закінчення
-ing та називає певну дію. Форми герундія вживаються після
певних слів або словосполучень; у реченні герундій виконує такі
ж самі функції, що й інфінітив.
Ще однією безособовою формою англійського дієслова є
дієприкметник, який поєднує властивості прикметника,
прислівника та дієслова. Дієприкметник в англійській мові має
такі форми: форму теперішнього часу (Participle I), форму
43
минулого часу (Participle II), перфектну форму (Perfect
Participle), а також форми активного та пасивного станів.
Дослідники Р. Хадлстон та Дж. К. Пуллум пропонують
називати цю форму дієслова gerund-participle: «… we have only a
single inflectional form with the shape walking in our paradigm, and
we call it the gerund-participle» [3, с. 32].
С. Грінбаум у підручнику «The Oxford English Grammar»
розмежовує такі поняття: -ing Participle та -ed Participle [2, с.
120]. На його думку, -ing Participle реалізується у формах
Progressive Aspect following the auxiliary be та в -ing Participle
clauses, as the main verb. Форма -ed Participle реалізується у
формах Perfect Aspect following the auxiliary have, Passive voice,
following the auxiliary be та -ed Participle clauses, as the main verb
[там само].
Отже, безособові форми дієслова позначають другорядну дію
або процес, які співвідносяться з дією або процесом,
вираженими особовою формою дієслова (stopped talking: stopped
– основна дія; talking – другорядна дія); stopped to talk: stopped –
основна дія; to talk – другорядна дія). Безособові форми дієслова
мають подвійну природу: іменну (nominal) та дієслівну (verbal):
Participle I and II = verb + adjective (a speeding car, a broken cup);
Gerund / Infinitive = verb + noun (fond of drawing, unable to draw).
Безособові форми англійського дієслова не виражають особу,
число, спосіб, проте мають такі категорії: аспект (Indefinite
(Common/Simple) or Continuous); співвіднесеність (Non-Perfect or
Perfect); стан (Active or Passive). Безособові форми переважно
вживаються у функції частини присудка (the student looked
exhausted (compound nominal predicate with participle II); kept on
studying (compound verbal aspect predicate with gerund)).
1. Бажановская Е. В. Основы теоретической грамматики английского
языка. Луганск : Элтон-2, 2013. 88 с.
2. Greenbaum S. The Oxford English Grammar. – Oxford: Oxford
University Press, 1996. 652 p.
3. Huddleston R. A Student's Introduction to English Grammar. –
Cambridge: Cambridge University Press, 2005. – 91 p.
44
Каріна Каратінцева
Науковий керівник – асист. Бурдейна О.Р.
Особливості перекладу публіцистичних метафор у
промовах виборчої кампанії США 2016 року
Метафора – це одні з найактуальніших художніх засобів від
найдавніших часів та донині. Наукові словники визначають
метафору як спосіб концептуалізації дійсності шляхом
тлумачення сутностей сфери іншої досвіду [3, c.74].
Наукова новизна цього дослідження присвячена особливостям
перекладу метафор виборчої кампанії Дональда Трампа, нинішнього
президента США. Саме ораторське мистецтво є одним із підгрунть
перемоги та впливу видатних діячів історії протягом існування
усього світу, що робить тему дослідження актуальною.
Публіцистика, як і ораторське мистецтво, вимагає від особи
красномовства, тому оратори та журналісти прикрашають власне
мовлення фігурами мови та зображально-виражальними засобами
чи тропами [1, с. 21]. У дослідженні розглядатиметься
публіцистичний стиль промов, зокрема метафора як художній засіб,
який залишає відбиток у свідомості читача. Найважливішим та
найбільш розповсюдженим засобом створення образності текстів є
тропи, які тлумачаться як слово, вживане в переносному значенні
для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних
смислових значень, актуалізації його внутрішньої форми [2, с. 679]
Зокрема, розглядатиметься публіцистична метафора як
лінгвокультурний феномен, а також як спосіб репрезентації тієї чи
іншої культури, ментальності нації та загалом проводиметься аналіз
публіцистичної метафори (її визначення, типологія та характеристики).
У дослідженні розглядатимуться особливості перекладу публіцистичної
метафори, еквівалентність перекладу і, звісно, труднощі перекладу
публіцистичної метафори. Також не оминемо увагою різноманітні
види перекладацьких трансформацій публіцистичної метафори,
варіативність яких коливається від дослівного перекладу (так званої
word for word translation) до антонімічного (antonymic translation),
залежно від контексту, культури та менталітету.
Зважаючи на конкурентність та напруженість виборчих
перегонів Сполучених Штатів Америки 2016 року, промови
45
можуть вважатися одним із ключових рушіїв, які вплинули на
результати президентської кампанії. Відтак досліджуватимуться
структурно-семантична організація публіцистичної метафори,
особливості її утворення, лексико-семантичний план
публіцистичних метафор, їх структурно-семантичний тип, а
також лексико-граматичний тип публіцистичної метафори.
Значна увага буде приділена структурно-семантичному типу
публіцистичної метафори Дональда Трампа та інших кандидатів
у президенти Сполучених Штатів Америки 2016 року, її
структурному моделюванню, субстантивній моделі, а також
адвербіальній та вербіальній моделям публіцистичної метафори.
Одними з ключових моментів дослідження стануть
семантичні характеристики публіцистичної метафори Дональда
Трампа та Гіларі Клінтон, які були згадані у всіх відомих
передвиборчих дебатах фіналу президентської кампанії 2016
року. У дослідженні також будуть розглянуті конотативний та
деконатативний компоненти значення публіцистичної
метафори, її аналіз у лексико-семантичному полі значень та
інше.
Усе це допоможе встановити, як саме метафора та які її види
найбільше слугували для художнього наповнення промов
вищезгаданих політиків, а також найкраще перекладати цей
троп.
Отже, метафора та її види слугують для художнього
наповнення промов вищезгаданих політиків.
1. Гуревич В. В. Стилистика английского языка : [учебное пособие.
Москва : Наука, 2005. 72 с.
2. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка,
Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : ВЦ «Академія», 2007. 752с.
3. Словник основних термінів когнітивно-дискурсивної лінгвістики /
А. П. Мартинюк. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 196 с.
46
Яна Костишин
Способи перекладу англомовних назв фільмів
українською мовою
Успіх фільмів в іншомовних країнах певною мірою залежить
від коректного та привабливого перекладу, зокрема назви. Саме
через назву фільму глядач вирішує, буде він дивитися
кінострічку чи ні. Тому переклад є запорукою успішності та
великих касових зборів. При цьому перекладач повинен
виступати своєрідним посередником між мовою оригіналу та
мовою перекладу. Адаптуючи назву з урахуванням специфіки
приймаючого середовища, перекладач може домогтися більшого
успіху та комунікативного ефекту.
При перекладі будь-яких текстів перекладачі використовують
різні прийоми для того, щоб чітко та влучно передати зміст,
змінюючи при цьому деякі конструкції. Ці трансформації
застосовуються для досягнення еквівалентності тексту
оригіналу та тексту перекладу за відсутності прямих повних
відповідників.
За класифікацією Л.С. Бархударова, найбільш поширеними
трансформаціями є трансформації: перестановки, заміни,
додавання та опущення. Наприклад, візьмемо назву фільму It’s a
wonderful life (Френк Капра, 1946), яка була перекладена як
Життя прекрасне. В даному випадку можна спостерігати
перестановку при перекладі слова життя. Широкою
популярністю користується трансформація додавання. Як
наприклад анімаційний фільм Brave (Марк Едрюс, 2012)
отримав назву в Україні Хоробра серцем, яке стало своєрідним
уточненням і більш інформативним. This means war (Макджі,
2012) перекладач використав навіть два перекладацькі прийоми,
а саме заміну та опущення, переклавши як Отже, війна. Слово
this опустилося, а от слово mean, яке є дієсловом, замінилось на
вставку отже [1].
Не менш важливе значення для перекладача має локалізація
тексту. Локалізація допомагає адаптувати текст, в даному
випадку назву кінофільму, до особливостей певної країни або ж
47
регіону. Даний прийом всебічно вивчає цільову аудиторію,
культуру та традиції для правильної адаптації продукту до
потреб конкретних ринків. Локалізація назв зазвичай
супроводжується розширенням інформації за допомогою
додавання або заміни лексичних одиниць. Наприклад, Skyfall –
007 (Сем Мендес, 2012) у перекладі звучить як 007:
Координати «Скайфолл» [2].
Незважаючи на кількість різноманітних перекладацьких
трансформацій, найпоширенішим залишається дослівний
переклад, адже у більшості випадків існують адекватні
відповідники в українській мові, як-от назва фільму Green Book
(Пітер Фарреллі, 2018), що дослівно перекладається і в
українському еквіваленті як Зелена книга.
Розглянемо ще кілька прикладів використання
перекладацьких трансформацій у кіноіндустрії (див. табл. 1).
Таблиця 1
Використання перекладацьких трансформацій у
кіноіндустрії
Назва оригіналу Переклад Спосіб перекладу
„Passengers” (2016) „Пробудження” Генералізація
„Bohemian „Богемна Дослівний переклад
Rhapsody” (2018) Рапсодія”
„Aquaman” (2018) „Аквамен” Транслітерація
„The Star is „Народження Граматична заміна
born”(2018) зірки”
Отже, кінематограф відіграє важливу роль у сучасному світі,
маючи значний вплив на наше життя. Однак популярність тих
чи інших фільмів дуже часто залежить від саме їх назви. Це
запорука успіху, його ефективне сприйняття відразу
позначається на касових зборах.
1. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Москва : Междунар. отношения,
1975. 240 с.
2. Языковая локализация [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Языковая_локализация
48
Каріна Краус
Науковий керівник – асист. Сунько Н.О.
Вербалізація концепту PECULIARITY

в художньому та публіцистичному дискурсах
та їх українських перекладах
Лінгвоконцептологія – це наука, у рамках якої досліджується
поняття концепту. Концепт – найбільш загальна, максимально
абстрагована, але конкретно окреслена ідея «предмета» у мовній
свідомості, що зазнала когнітивної обробки в сукупності всіх
валентних зв’язків, зазначених національно-культурною
маркованістю [1, с. 38].
Метою статті є визначення особливостей перекладу лексеми-
імені концепту PECULIARITY.
У ході процесі дослідження виконано такі завдання:
охарактеризовано основні методи дослідження, здійснено опис
концептів; визначено прецендентні феномени ближньої та
дальньої периферій концепту, проведено компаративний аналіз
проявів концепту в художньому та публіцистичному дискурсах,
проаналізовано особливості перекладу лексеми-імені концепту
PECULIARITY.
Дослідження проведено на матеріалі художнього твору
Ренсома Ріггза «Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children» [3],
його перекладі «Дім дивних дітей» [2], а також опрацьовано
публіцистичні джерела.
У результаті дослідження укладено ядро та периферію
концепта. Так, ядро концепту PECULIARITY складають такі
одиниці (синоніми та лексеми, що збігаються в мові оригіналу
та мові перекладу): feature (особливість), trait (риса), oddity
(дивність). Ядро концепту ОСОБЛИВІСТЬ проілюстроване
одиницями: характерна риса, ознака, властивість. Зіставляючи
польові моделі концепту в двох мовах, виявлено збіг основних
ідей концепту: якість, яка виділяє щось з оточення; будь-яка
риса певного об’єкта. Під час аналізу виявлено одну розбіжність
в значеннях концепту: відсутність розуміння лексеми-імені
концепту як риси, що робить об’єкт чи суб’єкт дивним для
49
оточення, визначає його в негативному значенні в українській
мові.
На основі виокремлених сем лексем опрацьовано скрипти,
тобто типові ситуації, в яких згаданий обраний концепт.
Загальна кількість скриптів у досліджуваному романі складає 22
одиниці, з яких – скрипти основних сем лексеми peculiarity (8
одиниць), скрипти основних синонімів лексеми peculiarity (14
одиниць).
Концепт досліджено крізь призму явища прецедентності,
розглянуто 25 сем-репрезентантів концепту PECULIARITY, 7 з
яких було виявлено у словнику ПФ (2 семи ближньої периферії
концепту, 5 сем – дальної периферії концепту). У 5 випадках
(individuality, condition, state, сharacteristic, singuliarity) із 7
виявлено неповний збіг семи-репрезентанта концепту зі
словниковим значенням ПФ (тобто досліджено деривативні
визначення). У 2 випадках із 7 (property, curiosity) семи
збігаються у своїй словниковій формі, проте постають у
словосполученні, а це, в свою чергу, впливає на їхнє
першочергове або ж контекстуальне значення.
За результатами дослідження виокремлено 2 універсальних
ПФ (character, singular), національно-прецедентний тип ПФ
(Curiosity killed the cat) та 3 підтипи соціумних ПФ
(individualism, property rights, State Department, Atate of The
Union Address, state’s rights, conditioned response, response
conditioning): economical, political, medical. Отже, значення ПФ
та їхня сфера вживання не висвітлюють першочергове значення
концепту PECULIARITY та його деривативів.
1. Нікітін М. В. Розгорнуті тезиси про концепти. // Питання
когнітивної лінгвістики. Тамбов, 2003. С. 18-34.
2. Ренсом Ріґґз Дім дивних дітей. Переклад з англійської :
Володимир Горбатько. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного
дозвілля», 2012. 432 с.
3. Riggs R. Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children. Philadelphia:
Quirk Books, 2011. 352 с.
50
Ірина Кузьмич
Особливості застосування граматичних

перекладацьких трансформацій у художньому тексті
Переклад має неабияке значення у формуванні держав,
культур та націй. Саме завдяки перекладознавству ми володіємо
інформацією всього світу. Історія нашої держави сформувалась
саме так, через різноманітність національностей та взаємодію з
представниками інших країн. Переклад розвивається одночасно
із художньою літературою. Збільшується набір стилістично-
забарвлених технік, визначається більше іноземних понять,
зрозумілих національному читачу. Перекладач доповнює текст
своїм досвідом, що стає незамінним у навчанні нового та
неосяжного.
Головне завдання перекладу – досягнення адекватності.
Адекватний, або як його ще називають, еквівалентний переклад
- це такий переклад, що здійснюється на рівні, необхідному й
достатньому для передачі незмінного плану змісту при
дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови, що
перекладається [1].
1. Адекватність у художньому перекладі відіграє визначальну
роль. Поняття визначає істинного фахівця, адже тільки такий
може донести повідомлення від мовця до реципієнта.
2. Переклад трансформацій ТО повинен вміщати в себе всю
емотивність, закладену автором, для того щоб читач повністю
пройнявся тією атмосферою, про яку йдеться в тексті ТО.
3. Трансформація – основа більшості прийомів перекладу.
Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні
трансформації) або семантичних складових вихідного тексту,
при цьому зберігаючи інформацію, яка призначена для його
передачі. Існує низка класифікацій перекладацьких
трансформацій: за Л. К. Латишевим, усі тексти перекладу
підрозділяються на: морфологічні, синтаксичні, стилістичні,
семантичні та змішані. Л. С. Бархударов розприділяє їх так:
перестановка, додавання, опущення, заміна [2].
51
3. Трансформація перестановки – це заміна порядку мовних
частин у ТО, передання їх у ТО з інших розташуванням,
забезпечуючи прозорість тексту.
By the time you read this, I hope to be dead. Сподіваюсь мене
більше не буде, коли ти читатимеш це.
4. Трансформація додавання – це перекладацька
трансформація, при якій до тексту додатково надаються різні
частини мови для його кращого розуміння, узагальнення або ж
конкретизації.
Mid- class, the halls were hollow and resonant; it felt like
trudging through the belly of a whale. Під час занять коридори
були вільними від школярів; складалось враження, ніби ти
тиняєшся широким черевом кита.
5. Трансформація опущення– перетворення застосовується
для відкидання семантично-надлишкових елементів у тексті,
коли й без їх допомоги цілком реально досягнути адекватності
тексту.
At first she assumed that it was Peter's absence that made the
room seem a little empty. Вона збагнула, що саме відсутність
Пітера робить кімнату такою порожньою.
6. Трансформація заміни заміни – це зміна частин мови ТО в
ТП.
Alex stared at her, unable to offer comfort, out of fear that grief
might be contagious. Алекс вдивлялась на неї, навіть не в силі
поспівчувати, боячись, що горе може перетворитись в
інфекцію.
Отже, розвиток перекладознавства дав початок новій
епосі, яка дала людям можливість передавати свої знання та досвід
крізь роки. Згідно з класифікацією Бархударова, є 4 основні види
трансформацій: додавання, опущення, перестановка, заміна.
1.Левицкая Т. Р. Теория и практика перевода с английского языка
на русский / Т. Р. Левицкая, А. М. Фитерман. Москва : Иностр. лит,
1963. 263 с.
2. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной
теории перевода. Москва : Междунар. отношения, 1975. 239 с.
52
Катерина Лесюк
Науковий керівник – Беженар І.В.
Комунікативно-прагматичне навантаження
авторського стилю і шляхи його збереження в
перекладі
Необхідно приділяти увагу графічним, лексичним,
граматичним та семантичним одиницям тексту при вивченні
індивідуального стилю мови та мовлення автора та його
персонажів, оскільки такі лінгвістичні компоненти створюють
портрет мовної особистості. Проблеми перекладацьких
трансформацій та навмисне порушення мовної норми раніше
були осмислені такими відомими науковцями, як А. Л. Смоляна,
Г. В. Лебедеєва, Я. І. Рецкер, Н. В. Борисова, І. С. Ануріна та
інші.
Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити та
проаналізувати комунікативно-прагматичне навантаження
авторського стилю та шляхи його збереження в перекладі на
основі оригіналу і перекладу роману Деніеля Кіза «Квіти для
Елджернона».
Графон становить інтерес для дослідження, оскільки Віктор
Шовкун був змушений вигадати власний підхід для графічного
відображення письма головного героя.
Загалом проаналізовано 123 перекладацькі трансформації:
граматичних 48%, лексико-семантичних 36% та стилістичних
16%. Серед опрацьованих лексико-семантичних трансформацій
Віктора Шовкуна найбільш поширені: експлікація імпліцитного
елемента, вилучення, смисловий розвиток, контекстуальна
заміна, цілісне перетворення, конкретизація. Дані трансформації
свідчать про синтетичність (асоціативність) мислення
перекладача.
Розумова відсталість головного героя зумовила необхідність
у дослідженні психографологічних характеристик писемного
мовлення оригіналу та перекладу. Т. М. Білик з'ясувала, що
коефіцієнт емболії психолінгвістичного аналізу часто в
позитивному зв'язку з кількістю орфографічних та
пунктуаційних помилок. Тому за умови, що усне мовлення
53
мовця носить дані характеристики, це буде відображено й в
письмовому варіанті, оскільки часто грамотна манера говоріння
індивіда передбачає таке ж письмо [1, c.15]. Незважаючи на
зацікавленість та увагу, яка приділяється вивченню текстів
вербальної комунікації, результати все ще переважно неповні та
двозначні [3, c. 54].
У ході дослідження проаналізовано показники таких
коефіцієнтів психолінгвістичного аналізу оригіналу та
перекладу: кількість речень, їх середній розмір, коефіцієнт
словникової різноманітності, коефіцієнт
дієслівності/агресивності, коефіцієнт логічної зв'язності,
коефіцієнт емболії. Згідно з С. В. Засєкіном, показник емболії
базується на кількості використаних слів, що не містять
семантичної інформації (наприклад, вигуки) у порівнянні з ТО і
ТП [2, с.116].
Отже, перекладацький прийом компенсації та порушення
мовної норми становить пріоритетний напрямок в даному
дослідженні. Варто зазначити, що порівняння результатів
психолінгвістичного аналізу оригіналу і перекладу засвідчили,
що міф неперекладності тексту зруйновано.
1. Білик Т. М. Емпіричне дослідження взаємозв'язків стилів у структурі
мовленнєвого іміджу, 2013. (Психологічні перспективи; 21). С. 11-18.
2. Засєкіна Л. В. Вступ до психолінгвістики. Навчальний посібник. / Л.
В. Засєкіна, С. В. Засскін. Острог: Видавництво Національного
університету "Острозька академія", 2002. 168 с.
3. Aaronson D. Psycholinguistic research: Implications and applications / D.
Aaronson, R. W. Riebe. Hove: Psychology Press, 2013. 187 р.
54
Юлія Марусик
Поняття терміна в сучасній лінгвістиці

Кількість термінів у розвинених мовах перевищує
чисельність загальновживаних слів і досягає нині кількох
мільйонів лексичних одиниць. Термін (від лат. terminus ‒ межа)
є словом або словосполученням, що позначає поняття
спеціальної галузі знання чи професійної діяльності [6, с. 21].
У сучасній лінгвістиці та термінознавстві тлумачення терміна
не однозначне. Зокрема, А. Я. Коваленко визначає термін як
емоційне нейтральне слово або словосполучення, що вживається
для точного вираження понять та назв предметів [4, c.18].
Терміном є слово чи словосполучення, що слугує засобом
позначення поняття, специфічного для певної галузі знання,
виробництва чи культури, що обслуговує комунікативні потреби
в цій сфері діяльності людини та людських колективів [3, с. 81].
Л. М. Алексєєва вважає термін словом чи словосполученням
спеціальної (наукової, технічної та ін.) мови, створеним,
отриманим чи запозиченим для точного вираження спеціальних
понять [1, c. 9].
Терміни науки та техніки мають відповідати конкретним
вимогам серед яких виокремлюють: системність, дефінітивність,
незалежність від контексту, точність, стислість, однозначність,
експресивну нейтральність, милозвучність [5, c.10-11].
Хоча про системний характер терміна говориться в цілому
ряді досліджень [1; 2; 3], він не завжди знаходить відображення
в реальній практиці. Так, у великій кількості словникових
дефініцій відсутня вказівка на співвіднесеність терміна та
поняття, позначеного ним, із певною системою понять, а сам
термін є тільки одиницею позначення окремого поняття, не
пов’язаного з іншими.
Крім того, терміни - не ізольовані, незалежні одиниці
загальновживаної мови, що мають лише їм притаманні
властивості. Вони є повноцінними одиницями словникового
складу мови, а їх властивості виявляються більш визначено,
55
регламентовано, відповідно до вимог професійного спілкування
та взаєморозуміння. Вимоги однозначності та стабільності
семантичної структури термінів не завжди реалізуються на
практиці. Технічний термін не перетворюється на так звану
лексичну константу, а постійно розвивається, як і сама мова [2,
c. 48].
Термін може існувати лише як елемент терміносистеми.
Будь-яка терміносистема включена до відповідної мовної
системи, але не подібна до неї за загальними принципами
побудови (у терміносистемі відсутні фонетична, морфологічна,
синтаксична специфіка й особливі семантичні процеси; наявні
лише слова, сполуки й переваги у певних способах творення).
Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної
галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію,
позначено об’єкти та зв’язки між ними. До ознак
терміносистеми відносять: цілісність (наприклад, психологічні
терміни у сукупності складають цілісну терміносистему);
відповідність суми частин цілому (якщо ми маємо справу з
терміносистемою галузі психології, то її терміни та
термінологічні поля повинні); певна сталість, що відбиває
систему поглядів у певній науковій, технічній, професійній
сфері на певному етапі, який має визначену тривалість [7, c. 36].
1. Алексеева Л. М. Проблемы термина и терминообразования. Пермь :
Изд-во Пермского гос. ун-та, 1998. 120 с.
2. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення:
Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Київ: Видавничий дім „КМ
Academia”, 2000. 216 с.
3. Кияк Т. Р. Лингвистические аспекты терминоведения. К.: УМК ВО,
1989. 174 с.
4. Коваленко А. Я. Загальний курс науково-технічного перекладу.
Київ: ІНКОС, 2002. 317 с.
5. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы, структура.
Москва: Эдиториал, 2007. 256 с.
6. Лемов А. В. Система, структура и функционирование научного
термина. Саранск : Мордов, 2000. 192 с.
7. Татаринов В. А. Общее терминоведение. Москва : Московский
лицей, 2006. 528 с.
56
Ольга Матіос
Особливості перекладацьких трансформацій при

перекладі роману Дена Брауна «Цифрова фортеця»
Робота присвячена особливостям перекладацьких
трансформацій при перекладі художніх творів.
Актуальність полягає в тому, що дана тема недостатньо
досліджена, оскільки є досить новою, що є основною причиною,
чому цим питанням на території України займається не так
багато людей
Мета роботи - визначення особливостей вживання перекладацьких
трансформацій, використаних перекладачем в процесі перекладу.
Матеріалом дослідження слугує роман Дена Брауна «Цифрова
фортеця».
Роман Д. Брауна «Цифрова фортеця» є досить неординарним
за жанровою специфікою. Тема твору, соціальні ролі героїв та
проблематика роману передбачають насиченість тексту
перекладацькими трансформаціями.
Леонід Степанович Бархударов виділяв 4 основні види
перекладацьких трансформацій
1. Перестановка - це заміна розміщення мовних елементів
в тексті перекладу порівняно з текстом оригіналу
2. Заміна - найпоширеніший і найрізноманітніший вид
перекладацьких трансформацій. В процесі перекладу
замінятись можуть не тільки граматичні одиниці, а й
лексичні
3. Додавання – характеризується введення додаткових слів
при перекладі тексту оригіналу.
4. Опущення - вилучення слів, які є семантично зайвими, а
їхнє використання у перекладі становить собою
порушення мовних норм.
Розгляньмо приклад використання додавання та упущення.
They were in the smoky mountains at their favorite bed-and-
breakfast [Brown, c.2]
57
Они были вдвоем в Смоки-Маунтинс, в своем любимом
отеле.[Файнгар, с.2]
Вони відпочивали в національному парку «Туманні гори», у
своєму улюбленому готелі типу «нічліг та сніданок».
[Горбатько, с.10]
В прикладі російського перекладу автор використав
упущення. Використання упущень є можливим, коли лексичні
елементи не є важливими і можуть вважатися зайвими з точки
зору лексичних та синтаксичних особливостей мови перекладу.
В прикладі українського перекладу автор використав
додавання. Тут додавання використовується для глибшого
пояснення географічної назви.
Отже, перекладацькі трансформації відіграють надзвичайно
важливу роль в процесі перекладу. Вони є невід’ємною її
частиною. Використання трансформацій забезпечує краще
розуміння основної суті читачем і спрощує процес читання та
освоєння матеріалу.
1. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и
лексические вопросы). – Москва, 2001.
2. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной
теории перевода). – М.: Международные отношения, 1975.
3. «Digital fortress» by Dan Brown, published by Thomas Dunne
Books, an imprint of St. Martin’s Press, New York, USA, 1998
4. Дэн Браун «Цифровая крепость», Переводчиик А. Файнгар,
Издательство: АСТ, АСТ Москва, Харвест, 2010
5. Ден Браун «Цифрова фортеця», Перекладач Володимир
Горбатько, Видавництво клуб сімейного дозвілля, Харків, 2011
58
Руслана Мельник
Науковий керівник – к. філол. н., асист. Сунько Н.О.
Переклад еліптичних газетних заголовків

Газетна публіцистика є віддзеркаленням подій і
звертається до щоденних проблем суспільства — політичних,
соціальних, побутових, філософських тощо. А заголовок є
орієнтиром читача, котрий актуалізує найбільш важливу
інформацію повідомлення та слугує дійовим засобом впливу на
її сприйняття читачем.
Дане дослідження присвячене перекладу еліптичних
газетних заголовків. Еліпсис є результатом зумисного опущення
якого-небудь члена речення, що може бути зрозумілий із
контексту, а тому виявляється досить продуктивним способом
лаконічної подачі інформації засобами, які належать практично
до всіх рівнів мовної системи – лексичних, морфологічних і
синтаксичних [4]. Газетний заголовок – це речення (або
комплекс речень), які виконують функцію
назви твору (або його частини), що стоять перед текстом твору й
відображають деяку сторону його “ідейно-тематичного змісту”
[2].
Основна мета даного дослідження – це показати труднощі
при перекладі цих заголовків за допомогою перекладацьких
трансформацій.
Для досягнення даної мети в роботі досліджено теоретичні
засади дослідження еліпсису в газетних заголовках, та
особливості перекладацьких трансформацій еліптичних
заголовків англійської газети протягом 2012-2018 рр. Також
обрано 2 основні лексичні прийоми, які найчастіше
застосовують при перекладі. Трансформація – основа більшості
прийомів перекладу, яка полягає в зміні формальних (лексичні
або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні
трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні
інформації, призначеної для передачі [3].
У курсовій роботі використано різні методи досліджень:
Описовий метод використовується, щоб з’ясувати окремі
59
труднощі перекладу еліптичних конструкцій. Порівняльний
метод дасть змогу порівняти ТО (текст оригіналу) з ТП (текст
перекладу). Тобто, як у даному випадку зміниться структура
речення, якщо упустити певний член речення. Метод кількісних
підрахунків - для встановлення частотних характерних
досліджуваних одиниць. Також цей метод дасть змогу показати
частотність використання тієї чи іншої трансформації. Кожен
етап запропонованого дослідження розглянуто окремо і описано
методи, які застосовувались для розв’язання поставлених
завдань.[1]
У дослідженні розглянуто теоретичні засади еліпсису в
газетних заголовках, а саме поняття газетного заголовку в
лінгвістиці, газетно-публіцистичний дискурс та його основні
характеристики, а також функції газетних заголовків; поняття
еліпсису в лінгвістиці, еліптичні конструкції. Розроблено аналіз
перекладацьких трансформацій еліптичних заголовків, а також
основні прийоми під час перекладу. Вивчено методи
дослідження в еліптичних газетних заголовках. Наявність
дослідження дозволить поглибити вивчення питання перекладу
еліптичних газетних заголовків та газетних заголовків.
Перспективним вважаємо вивчення еліптичних
конструкцій у інших дискурсах.
1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство : Підручник. – Вид. 2-ге,
випр. І доп. – К. : Академія, 2006. – 464с.
2. Ронгинский В.М. Синтаксические модели заголовков и их
использование в различных стилях речи : автореф. дис. на
соиск. учен. степ. канд. филол. наук / В. М. Ронгинский; [АН УССР]. Киев,
1965. – 20 с.
3. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. –
Полтава : Довкілля-К, 2011. – 844 с.
4. Словник української мови : в 11 томах [голова редакційної колегії
Білодід І.]. – К. : Наукова думка, 1970–1980. – Том 2. – 1971. – 474 с
60
Северина Міхай
Теоретичні засади
дослідження художнього перекладу
Художній переклад заслужено вважається одним із
найбільш складних та цікавих видів перекладу. У ході
здійснення перекладу з іноземної мови професійний перекладач
зазвичай просто створює новий твір. Для виконання якісного
художнього перекладу недостатньо добре володіти іноземною
мовою, необхідно відчути текст оригіналу та здійснити
переклад, щоб людина з іншим менталітетом відчула саме те,
що хотів вкласти у свої рядки автор літературного твору. У
контексті здійснюваного дослідження вважаємо за необхідне
більш детально зупинитись на трактуванні терміна «художній
переклад» [1, с 6].
У значеннях слова у різних мовах часто
виокремлюються різні ознаки одного й того ж явища або
поняття. Дослідження показали, що семантична структура слів
двох мов переважно збігається лише у термінів, при цьому слова
однозначні в одній мові можуть мати кілька значень в іншій.
Одне зі значень слова «клітка» в українській мові – це коробка,
приміщення зі стінками з поставлених з проміжками прутів для
птахів та тварин. В англійській мові ця ЛО змінює набір лексем
залежно від її призначення, так, клітка для звірів та птахів – це
cage, для домашньої птиці – coop, для кроликів – hutch, для
сокола – mew. Пор.: кінь – horse – dobbin (ломовий), drafter
(робочий); марка – stamp (поштова), mark (клеймо), grade
(ґатунок, якість) [2, с. 257].
Оскільки семантична структура різних мов має суттєві
відмінності, переклад контекстуальних значень будується на
можливості або неприпустимості того чи іншого слововживання
у мові перекладу: Her eyes filled with tears and her voice broke
(S. Maugham). – Її очі наповнилися сльозами і голос затремтів
(Н. Кролик). Переклад слова broke (brеаk), що має словникове
значення ламати(ся), переривати, порушувати, розривати
(стосунки), послабити, погіршуватися (про здоров’я),
61
розсіюватися, дресирувати, розмінювати (гроші), повідомляти
(новину), прокладати (шлях) та інші вузькоспеціальні значення
[6, с. 82] пояснюється його семантичним оточенням, у якому
контекстуальне значення “затремтів” найбільш точно передає
змальовану ситуацію [3, c. 53].
Отже, художній переклад — це відтворення засобами
рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в
нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми. Він є
одним з важливих елементів сприйняття літератури іноземною
мовою.
Список літуратури
1. Білозерська Л. П. Термінологія та переклад: [навч. посібник для
студентів філологічного напряму підготовки] / Білозерська Л. П.,
Возненко Н. В., Радецька С. В. – Вінниця : Нова КНИГА, 2010. – 232 с.
2. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних
перекладів української прози) / Р. П. Зорівчак. – Львів : Вид-во при Ун-
ті, 1989. – 216 с.
3. Дюришин Д. Художественный перевод в межлитературном
процессе/Д.Дюришин// Проблемы особах межлитературных
общностей. – М : Наука, 1993. – 312 с.
62
Валерія Назарко
Науковий керівник – асист., Худик К.Г.
Лінгвістичні особливості американської казки

На сучасному етапі розвитку лінгвістики не зникає інтерес до
питань культурологічного плану, які потребують урахування
національної специфіки певної мови. Мова і суспільство мають
між собою відношення, які вимальовуються в глобальну
культуру епохи, основною частиною якої є людина. Мова є
засобом соціальної комунікації, і кожна з епох пристосовує її до
навколишнього оточення, в якому перебуває. Усі культури
знаходять своє вираження через комунікацію[3,c.57]. За словами
Г. Хеана, казка – це передусім оповідання. Фактично вони
існують для того, щоб створювати й зберігати спільні системи
символів, щоб члени культурної спільноти могли надавати їм
значення та змінювати його. Мова і культура завжди пов’язані,
між ними існує діалектична єдність: мова відображає культуру і
культура мову. Саме тому досягнути високого ступеня
комунікативної компетенції можна лише за умови оволодіння
лінгвістичною культурою кожної іноземної мови [1,c.32]. Мова
є складовою культури, а отже, не існує поза соціально
успадкованою сукупністю практичних навичок та ідей, які
характеризують спосіб життя певної спільноти.
Казка належить до духовного спадку народу і, без сумніву,
являє собою надзвичайний лінгвістичний і культурний
ансамбль, що сягає своїм “корінням” самих витоків історії
людства, відбиває найпотаємніші сторони нашої поведінки.
Вона народжується на побутовому рівні як відображення
накопиченого досвіду народу. Однією з багатьох функцій
казки є моделювання життєвих ситуацій за допомогою мови,
в якій відтворюється весь соціальний контекст доби її
створення. У зв’язку з цим казковий текст доцільно
розглядати в контексті культури з урахуванням трьох сторін
комунікації: адресант – текст – адресат, оскільки жоден
художній текст, а особливо фольклорний, не може бути
правильно інтерпретованим поза межами культурного
63
контексту, позаяк наділяється смислом і оповідачем, і
реципієнтом [2,c.32].
Як одна із форм художньої творчості казка є
поліфункціональною за своїм призначенням. Прагматична
настанова казки полягає у формуванні ціннісного підходу до
оточуючої дійсності. В образній формі казка стверджує
перемогу добра над злом, пропагує красу гуманних вчинків
героя, який діє заради встановлення справедливості. Казки
стимулюють емоційно-образне уявлення, розширюють
можливості людської фантазії [25,c.103]. Автор прагне вплинути
на світогляд реципієнта за допомогою образних засобів, на
прикладі вчинків головного героя, позитивна оцінка яких
формується через поведінку останнього під час численних
випробувань і готовності безкорисливо боротися з
несправедливістю. Найкраще за нашими спостереженнями
лінгвокультура описується через образно-ціннісний компонент,
ядро якого і є власна назва.
1. Бородіна Г.І., Спевак A.M., Богуцька Т.Г. Англійська мова.
Англійські народні казки. Київ: Вища школа,1994.
2. Языковая номинация (Общие вопросы) / А.А. Уфимцева, Э.С.
Азнаурова, Е.С. Кубрякова и др..; отв. ред. Б.А. Серебреников.
Москва: Наука, 1977. 357 с.
3. Чистов К.В. Специфика фольклора в свете теории информации //
Типологические исследования по фольклору. – Москва: Наука,
1975. С. 26-43.
64
Микола Никифорчук
Науковий керівник – асист. Н.О. Сунько
Функціональне навантаження алюзивних газетних

заголовків
Незважаючи на те, що інтерес багатьох сучасних науковців
звернений до газетно-публіцистичного дискурсу, зокрема до
вивчення газетних заголовків (далі ГЗ), у науковій літературі не
існує загальноприйнятої думки про природу алюзії. Алюзивний
газетний заголовок є поліфункціональним утворенням,
насичений змістовною інформацією і виконує важливо
комунікативно - прагматичну роль транслятора культури [1].
Алюзивні газетні заголовки репрезентують сконцентровану
текстову інформацію і спрямовують читача на розуміння змісту
статті, тобто займають сильну текстову позицію.
Мета дослідження виявлення функціональних властивостей
алюзій в ГЗ. Предметом дослідження є дослідження алюзій із
культурологічних сфер технології та геології, взяті з Dictionary
of cultural literacy [5].
Для досягнення даної мети в роботі досліджено теоретичні
засади дослідження алюзій у газетних заголовках [2],
особливості вживання алюзії у американських і англійських
заголовках із культурологічних сфер технології та геології
протягом періоду 2008-2018рр. Обрано 5 ключових тем на
основі аналізу популярності тем газетних заголовків, а саме:
світ, політика, бізнес, технологія і наука. У курсовій роботі
застосовано різні методи досліджень: описовий метод
використано, щоб виділити алюзії, взяті з Dictionary of cultural
literacy, та створити відповідні таблиці; порівняльний метод
задіяно для порівняння вживання алюзій у британських та
американських газетних заголовках за десятирічний період;
метод кількісних розрахунків використано, для числення
відповідних даних взяті з таблиць. Кожен етап запропонованого
дослідження розглянуто окремо і описано методи, які
застосовувались для розв’язання поставлених завдань [3].
65
Найбільш вживаним словом, яке стосується
культурологічних сфер геології та часто зустрічається у
газетних заголовках, є weather. Кількість газет, у складі яких
зустрічається дане слово, 20752. Згідно з дослідженням
переважна більшість, а саме 13489, відносяться до теми “світ”.
Найбільш вживаним словом у технологічній сфері виявилось
слово program, що зустрічається 25603 рази у газетних
заголовках і в цьому випадку також до теми “світ” стосується
переважна кількість газет, а саме 4353. Загалом було досліджено
408 слів та 369181 ГЗ.
Отже, розглянуто теоретичні засади дослідження алюзій як
інтертекстуальних одиниць у газетних заголовках, а саме
газетний заголовок, газетний дискурс, поняття алюзії та типи
алюзій. Розроблено основні підходи та етапи дослідження
алюзій у газетному заголовку. Вивчено методи дослідження в
алюзивних газетних заголовках [4]. Наявність дослідження
дозволить поглибити вивчення алюзивних газетних заголовків.
В перспективі вивчення алюзивних ГЗ буде розширено, а
кількість культурологічних сфер буде збільшено.
1. Андрусів Н. О. Лінгвокультурологічні складники формування
змісту англійського газетного заголовка / Н. О. Андрусів //
Гуманітарний вісник : укр. зб. наук. пр. – Число 13. – Черкаси :
ЧДТУ, 2009. – С. 232–236. – (Серія : Іноземна філологія).
2. Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике :
учеб. пособие / И. В. Арнольд. – 2-е изд. – М. : Либроком, 2010. –
140 с.
3. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : Підручник. – Вид. 2-ге,
випр. і доп. – К. : Академія, 2006. – 464 с.
4. Носенко И. А. Начала статистики для лингвистов / И. А. Носенко.
– М. : Высшая школа, 1981. – 160 с.
5. Hirsch E. D. The New Dictionary of Cultural Literacy : What Every
American Needs to Know / E. D. Hirsch, J. F. Kett, J. Trefil. – Third
Edition. – Houghton Mifflin Company, New York, 2005. – 648 p.
66
Тетяна Осадчук
Науковий керівник – асист. Худик К.Г.
Ономастичний простір як складова лінгвокультурного

простору
Ономастика активно вивчається в межах порівняльно-
історичного, семантичного, стилістичного, ірреального,
етимологічного, прагматичного, лінгвокраїнознавчого і
лінгвокультурологічного підходів [3].
На сьогоднішній день, сформувався цілий ряд
інтерпретацій лінгвокультурного простору.
Лінгвокультурний простір, як низка взаємопов’язаних
елементів культури, мови та свідомості, є об’єктивно
зобумовленим явищем, сформованим у рамках конкретного
оточуючого середовища, тобто за певних природних,
кліматичних, соціальних, історичних умов, та являє собою
унікальний динамічний феномен соціального характеру.
Ономастичні дослідження повідомляють про те, що в
художньому тескті дуже мало власних назв: близько 3%.
Проте ці 3% надзвичайно важливі для твору [1]. Сьогодні
більшість фахівців, мовознавців та літературознавців
розуміють, що це одні з найважливіших компонентів твору.
Інакше досить швидкий та глибокий інтерес до літературної
ономастики був би не зрозумілим. Таке збільшення
відбувається і в кількісному, і в якісному планах, тому що з
кожним роком публікується все більше і більше праць з
літературної ономастики та появляються досить глибокі
дослідження певних причин. Більше того, з’являються нові
підходи. Проте цей напрямок ономастичних досліджень ще
залишається не завжди постійним та всебічним.
Літературна ономастика – в порівнянні з юною наукою
ономастикою, яка належить до родини мовознавчих наук,
досить «молода». Проте у світі написано вже багато
досліджень з літературної ономастики, присвячених
конкретним авторам та їх творам, яких більшість, та
теоретичних праць, яких менше. В даний час розроблено серію
67
досліджень з історії літературної ономастики. В Україні це
праці В. М. Калінкіна, Ю. О. Карпенка, М. Р. Мельник. За
підрахунками, в даний час лише східнослов’янськими мовами
опубліковано близько 1500 праць з літературної ономастики
В. М. Калінкіна [2].
Засадним принципом аналізу літературного оніма вважаємо
необхідність розібратися в його структурі та етимології.
Дослідники літературної ономастики зробили своїм прапором
слушні слова Ю. М. Титянова: « В художньому творі немає
непромовистих імен. Всі імена говорять» [4].
Літературна ономастика є одним з актуальних напрямів
ономастичної науки, а також важливою ланкою теорії тексту.
Адже завдяки власним назвам читач може сприйняти текст
через певні асоціації, які мають вплив на розуміння його під
час читання.
Отже, розглянувши підвалини формування англійського
лінгвокультурного простору, що включає як внутрішньо-
динамічні процеси, так і зовнішні впливи (впливи інших
лінгвокультур), акцентуймо увагу саме на інформаційно-
семіотичній моделі англійської лінгвокультури.
1. Карпенко Ю. А. Специфика имени собственного в художественной
литературе. // Onomastica. Т. 31. Warszawa. 1986. С. 6 – 22.
2. Калинкин В. М. Литературная ономастика или поэтика онима :
методические указания к спецкурсу. Донецк, 2002. 39 с.
3. Карпенко Ю. А., Хрепатулов А. А. Ономастическая насыщенность
художественного текста // Исследования целого текста: Тезисы
докл. ин.сообщ. Москва : Наука, 1986. С. 63.
4. Леонович О.А. В мире английских имен. Москва : Изд-во ACT;
Астрель, 2002. 160 с.
5. Тынянов Ю. Н. Архаисты и новаторы . Ленинград : Прибой, 1929.
596 с.
68
Катерина Павлюк
Науковий керівник – асист. Худик К. Г.
Індивідуальний підхід до вивчення англійської мови за

допомогою автентичних матеріалів у початковій школі
Без індивідуального підходу залізо іржавіє,
не знаходячи застосування, стояча вода
на холоді замерзає, а розум людини - чахне.
Леонардо да Вінчі
Проблема індивідуальних особливостей учнів і можливостей
урахування їх у навчально-виховному процесі актуальна завжди.
Всім педагогам відомо, що учні по-різному сприймають,
засвоюють, запам'ятовують навчальний матеріал, проявляють
неоднакове ставлення до пізнавальної діяльності та свої
бажання. Становлення і розвиток, розв’язання цієї проблеми
відбувалося поступово: від простих правил, вимог ураховувати
індивідуальні особливості учнів до виділення їх у відповідний
дидактичний принцип [1, ст. 65].
Активно стали досліджуватися такі аспекти проблеми
індивідуального підходу до учнів в навчанні як засобу
підвищення ефективності навчання (М.Д. Сонін), пізнавальної
активності і самостійності (І.Е. Унт, Є.С. Рабунський), з погляду
способів організації фронтальної, групової і індивідуальної
роботи (Л.П. Книш, Т.М. Миколаєва), використання
програмованого підходу до учнів (А.А. Аукум, І.П. Іванов),
індивідуальний стиль діяльності (В.С. Мерлін, Е.О. Клімов).
Індивідуальний підхід спрямований на створення у кожного
учня ділового настрою, про збудження інтересу до даного
уроку. Тому, якщо в учня погане самопочуття, йому необхідно
виразити співчуття, дати добру раду і надати необхідну
допомогу. При поганому настрої вчитель повинен проявити
терпіння та чуйне ставлення, надати моральну підтримку,
постаратися залучити до колективної роботи [2, ст. 156].
Суть принципу індивідуального підходу заключається в
адаптації (пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань,
умінь та навичок кожного учня або до характерних для нього
69
особливостей процесу засвоєння, навіть до деяких стійких рис
його особистості.
Об’єктом даного дослідження є теорія та практика реалізації
індивідуального підходу у вивченні англійської мови за
допомогою автентичних матеріалів.
Предмет - індивідуальний підхід до учнів як умова
ефективної педагогічної роботи в сучасних закладах освіти.
Спробуємо узагальнити сутність індивідуального підходу в
організації та інтерпретації педагогічного процесу, беручи за
основу теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури;
охарактеризувати основні категорії учнів, які його потребують;
організувати експериментальну, тобто практичну, роботу з
вивчення ефективності реалізації даного підходу.
Такі завдання були поставлені у даному дослідженні:
висвітлити становлення і розвиток індивідуального підходу до
вивчення англійської мови в учнів молодшої школи за допомогою
автентичних матеріалів; визначити теоретичні аспекти
індивідуалізації навчально-виховної взаємодії при роботі з
обдарованими і творчими дітьми; виявити специфіку втілення та
реалізації індивідуального підходу на уроках англійської мови в
педагогічній роботі; провести науково-дослідну роботу з вивчення
можливостей використання індивідуального підходу у навчально-
виховній роботі з учнями початкової школи.
Досягнення поставленої мети і завдань курсової роботи
вимагає застосування ряду методів науково-педагогічного
дослідження, зокрема: теоретичний аналіз проблеми, шляхом
вивчення літературних джерел; педагогічні дослідження, які
включають: проведення дослідно-педагогічної роботи з
вивчення ефективності застосування індивідуального підходу,
беручи до уваги автентичні матеріали, систематизація і
узагальнення передового педагогічного досвіду, педагогічне
спостереження.
1. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для
учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 189 с.
2. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности, как
педагогическая проблема. М.: Педагогика, 1982. – 222 с.
70
Лариса Пелепяк
Науковий керівник – к.ф.н., асист. Лесінька О.М.
Граматичні труднощі науково-технічного перекладу

та їх види
Дана робота присвячена дослідженню основних граматичних
труднощів науково-технічного перекладу з англійської на
українську та навпаки і їх види. Мета праці – дослідити всі
можливі види граматичних труднощів та особливостей науково-
технічного перекладу вітчизняними та зарубіжними
науковцями. Нами описуються труднощі науково-технічної
літератури, її граматичні та стилістичні особливості.
На сьогоднішній день, переклад науково-технічної
літератури вважається окремою дисципліною. Адже він поєднує
у собі лінгвістику, науку і техніку. Тому науково-технічний
переклад потрібно досліджувати як з лінгвістичного, так і з
наукового та технічного боку.
Переклад – це відтворення певної інформації однієї мови
засобами іншої [1, с.16]. Перекласти потрібно так, щоб чітко
відтворити інформацію засобами іншої мови, зберігаючи форму,
зміст та стилістичні особливості.
Труднощі та проблеми науково-технічного перекладу
розкривали у своїх працях такі науковці: В. Карабан,
В. Комісаров, І. Носенко, Л. Черноватий та ін. Однак через те,
що відбувається постійний розвиток мови та підмов сучасних
галузей науки й техніки, існує необхідність розробки нових
науково-довідкових матеріалів у науково-технічній літературі.
Науково-технічні тексти виділяються своїм особливим стилем,
який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких
текстів ця особливість створює додаткові проблеми та труднощі.
Мова науково-технічної літератури відрізняється від
розмовної мови або мови художньої літератури певними
лексичними, граматичними та стилістичними особливостями.
Найбільш типовим показником науково-технічної літератури
є насиченість тексту спеціальними термінами та
термінологічними словосполученнями. На цьому етапі
71
виникають лексичні труднощі перекладу. В. Карабан
виокремлює такі: багатозначність слів і термінів, особливості
вживання загальнонародних слів у науково-технічних текстах,
знаходження адекватного відповідника, правильне застосування
того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі
допустимості перекладацьких трансформацій, переклад
термінів-неологізмів, абревіатур, псевдоінтернаціоналізмів
[2,с.12].
Щодо граматичних особливостей науково-технічної
літератури, то мова йде про відмінності у функціонуванні
граматичних елементів. В англійській мові зв’язки слів у
реченні розкривають не тільки головні слова, а й службові. З-
поміж них можна виділити такі: артиклі, прийменники,
сполучники, займенники, числівники, допоміжні та модальні
дієслова, а також граматичні закінчення.
Одна з основних граматичних труднощів науково-технічних
текстів – використання великої кількості складнопідрядних та
складносурядних речень для вираження логічних зв’язків між
об’єктами, фактами, діями [3,с.322].
У результаті проведеного дослідження висвітлено основні
граматичні та лексичні труднощі та особливості перекладу
науково-технічних текстів, з англійської мови на українську. У
зв’язку з тим, що мова науково-технічної літератури постійно
розвивається паралельно з розвитком різних галузей науки та
техніки, проблема перекладу науково-технічних текстів
залишається актуальною.
1. Мамрак А.В. Вступ до теорії перекладу. Київ : Центр учбової
літератури, 2009. С. 304.
2. Карабан В. І. Переклад англійської наукової та технічної
літератури. Вінниця : Нова книга, 2002. С. 317.
3. Шилінська І.Ф. Лексико-граматичні особливості перекладу
науково-технічних текстів: зб. наук. праць. Вінниця : ТОВ «фірма
«Планер», 2015. Вип. 21. С. 321-324.
72
Анастасія Петрова
Науковий керівник – доц. Косенко А.В.
Переклад культурних реалій за твором Ф.С.
Фіцдеральда «Великий Гетсбі»
Проблема перекладу лексичних одиниць на позначення

реалій суспільного життя актуальна в контексті зростання
інтересу до перекладу як особливого виду міжмовної та
міжкультурної комунікації загалом та до перекладної художньої
літератури як засобу уможливлення комунікації між
представниками різних культур зокрема.
Мета дослідження – з’ясувати особливості класифікації
реалій; дослідити культурні реалії США за твором «Великий
Гетсбі» та порівняти їх переклад на український лад стосовно
мови, культури та традицій, який грунтується на наступному
завданні: дослідити перекладацькі прийоми, використані
Маром Пінчевським при перекладі лексичних одиниць на
позначення реалій культурного життя по роману
Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі».
Актуальність дослідження зумовлена тим, що інтерес до
мовних реалій завдяки взаємодії культур весь час зростає.
Об’єктом дослідження слугують лексичні одиниці на
позначення реалій суспільного життя, які спричиняють
труднощі під час перекладу українською мовою.
Предметом нашого дослідження є специфіка та основні
способи відтворення лексичних одиниць на позначення реалій
суспільного життя засобами мови перекладу.
Наукова новизна полягає в розширенні діапазону знань
про культурні реалії по твору Ф.С. Фіцджеральда «Великий
Гетсбі», вивчення культури та світогляду США за допомогою
реалій та відтворення еквівалентів при перекладі українською
мовою.
Таким чином, відтворення національної своєрідності
першотвору є однією із центральних проблем у перекла-
дознавстві. Складність полягає в тому, що для перекладу їх не
існує відповідників, які б разом із передачею специфічної
73
інформації відображали національний колорит, мали б ті самі
конотації емоційного, смислового та стилістичного характеру,
що супроводжують реалії в ориґінальному тексті.
1. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. Москва :

Русский язык, 2000. 387 с.
2. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську.
Навчальний посібникдовідник для студентів вищих навчальних
закладів освіти. Вінниця : НОВА КНИГА, 2003. 608 с.
3. Фіцджеральд Ф.С. Великий Гетсбі. Ніч Лагідна : Романи /
Фіцджеральд Ф.С. ; пер. з англ. М. Пінчевського; передм. та
приміт. Т. Денисової; худож.-оформлювач Л.Д. Киркач. Харків:
Фоліо, 2003. 397 с.
4. Francis Scott Fitzgerald. The Great Gatsby. New York : Scribner, 2004.
180 p.
5. Geertz, Clifford. The Interpretation of Cultures: Selected Essays /
Clifford Geertz. London : Fontana Press, 1993. 470 p.
6. Longman Dictionary of English Language and Culture / Third edition.
– Harlow : Pearson Education Limited, 2005. 1620 p.
74
Аліна Пишко
Діловий текст в оригіналі та перекладі

За останні десятиліття відбулися значні зміни у сфері
політичних і економічних міжнародних відносин. На даний
момент у всьому світі і в Україні, зокрема, зауважується
розширення міжнародних зв'язків і співпраці в різних галузях
економіки. При будь-якій діяльності міжнародного рівня
необхідна наявність офіційного документа (договору, контракту,
угоди і т. д.), що підтверджує серйозність відносин сторін і
визначає їх обов'язки один перед одним. Одним із факторів
ефективності такого роду діяльності є грамотно складена й
адекватно перекладена документація.
Ділове мовлення – це стилістичний різновид літературної
мови. Цей термін багатогранний. Існує кілька видів ділового
стилю: мова ділових документів, мова юридичних документів,
дипломатична мова, мова військових документів [1: 4].
Вивчаючи мову ділових текстів, помічаємо вживання
певних граматичних конструкцій, що притаманні стилю ділових
текстів. Поширена конструкція пасивного стану. В ділових
паперах більш розповсюджене вживання майбутнього
невизначеного та теперішнього часів, напр.:
Уоu will find additional information about mу qualification
іn the enclosed resume. – Ви знайдете додаткову інформацію про
мою кваліфікацію у доданому резюме [2, с. 105].
Важливим актором є те, що в англійських ділових
документах багато груп модальних дiєслiв, що позначають не
дію, а ставлення людини, яка говорить, до дії, тобто
необхiднiсть можливості виконання дії. Сполучення модальних
дiєслiв саn, mау та must з iнфiнiтивом в пасивному стані
перекладається українськими словами можна, може, потрібно,
повинна та iнфiнiтив смислового дієслова пасивного стану,
наприклад:
We саn bе а major player in Far Eastern markets. And we
are sure that we саn bе major player in these markets. – Ми
75
можемо стати однією з провідних компаній, на Далекосхiдних
ринках. І ми впевненні, що можемо стати однією з провідних
компаній на цих ринках [3, с. 365].
Частотне вживання Participle II також є однією з
особливостей ділового стилю, відповідає українському
стандартному дієприкметнику теперішнього та минулого часу, а
також дійсному дієприкметнику з пасивним значенням. Дуже
розповсюджені речення у вигляді «дієприкметник плюс
іменник»:
The British Tories are hellbent to take their cоuntry into the
Соmmоn Market. – Британські Торрі зробили все можливе, щоб
створити у своїй країні спільний ринок [4, с. 25].
Отже, офіційно-діловому стилю властиві певні
особливості: використання синтаксичних та граматичних
конструкцій, які відіграють важливу роль при перекладі, а також
така риса, як точність, що не допускає кількох способів
трактувань [2, с. 23].
1.Власенко С. В. Договорное право: практика профессионального
перевода в языковой паре английский-русский.
Москва : Волтерс Клувер, 2006. 320 с.
2. Гальперин, И. Р. Стилистика английского языка
Москва : Просвещение, 1981. 336 с.
3. Забродская С. А. Отдельные вопросы экономики для студентов и
школьников. Договор (контракт) понятие,
структура, оформление. Учредительный договор.
4. Образцы контрактов. Контракт на экспорт товаров. Режим доступа:
http://mctpp.chat.ru/contract14.htm#Contract?2 Contract for Exporting of
goods
76
Вікторія Пньовська
Науковий керівник – к.ф.н., асист.. Мунтян Л.В
Когнітивні ознаки концепту JUSTICE (на матеріалі

художнього дискурсу)
У даній статті ми розглянемо значимість розуміння концепту

при перекладі. Розглянемо дефініційний та синонімічний аналіз,
які допоможуть глибше зрозуміти його суть.
Основним завданням перекладача є створити якісний та
адекватний переклад. При перекладі того чи іншого тексту
потрібно брати до уваги різні фактори та труднощі, з якими
перекладачеві доведеться зіткнутися. Таких факторів є багато і
концепт є одним з них.
Концепт – це так званий інструмент мислення, який містить у
собі всі наші знання, досвід, емоції. Він виникає в наслідок
когніції, шляхом пізнання, спостереження та осмислення. Він є
водночас основною одиницею і концептології, і
лінгвокультурології, вирізняється своєю неоднозначністю та
суперечливістю витлумачення.
Дуже важливо при перекладі постаратися передати концепт в
тому розумінні, що його задумував автор, для цього варто
застосувати концептуальний аналіз, який зможе показати
глибшу суть концепту. Аналіз допоможе вказати на додаткові
ознаки та відтінки значень [1, c. 345–347].
На прикладі книги Гарпер Лі «Вбити Пересмішника» ми
дослідили особливості передачі абстрактного концепту
JUSTICE при його перекладі.
Здійснивши дефініційний аналіз лексеми JUSTICE, ми
дізналися, що найчастотнішими були семи fair treatment та a
judge. Це дало зробити висновок, що концепт JUSTICE буде
частіше актуалізуватися в контекстах, де мова буде йти про суд
та покарання або справедливе (чи несправедливе) ставлення до
людини.
За синонімічним аналізом ми дізналися, що fairness, justness,
77
equity є найближчими синонімами – вони продемонстрували
однакові семи, а це засвідчує, що вони також є безпосередніми
репрезентантами концепту JUSTICE.
Також у нашій роботі ми здійснили аналіз трансформацій, що
показало нам наскільки перекладачеві вдалося якісно передати
суть концепту JUSTICE.
The handful of people in this town who say that fair play is not
marked White Only; [3, c. 65]. – Жменька людей у цьому місті,
які твердять, що справедливість стосується не лише білих; [2,
c. 61].
Автор застосував опущення та заміну частин мови, опустив
слово «play», та переклав слово «fair» іменником, яке у
оригіналі виступає прикметником. Перекладачу вдалося
зберегти адекватність та еквівалентність, бо якби він переклав
дослівно «справедлива гра», то читач не зрозумів би про яку гру
йде мова.
Отож, можемо дійти висновку, що концепт є складним
багатовимірним явищем і для того, щоб якнайточніше передати
його при перекладі часто доводиться вдаватися до
концептуального аналізу аби не упустити його певних
особливостей. Перекладачеві цієї книги вдалося успішно
здійснити якісний переклад.
1. Ярич М. В. Концептуальний аналіз як метод лінгвістичних
досліджень / М. В. Ярич // Науковий вісник Чернівецького
університету. Германська філологія. – 2014. – 345–347 с.
2. Гарпер Лі Вбити Пересмішника : Роман / Гарпер Лі ; Пер. з
англ. Тетяни Некряч. – К. : КМ Publishing, 2015. – 384 c.
3. Harper Lee «To Kill a Mockingbird». Убить пересмeшника:
Книга для чтения на английском языке. – СПб.: КАРО, 2014. –
512 с. – (Серия «Modern Prose»).
78
Діана Преступенко
Науковий керівник – проф. Бялик В.Д.
Лінгвальний аналіз англійських словосполучень

Дослідження присвячено висвітленню структурних та
семантичних особливостей субстантивних словосполучень з
компонентом PERSON. У роботі проведено аналіз структури та
семантики препозиційних, постпозиційних, а також пре- і
постпозиційних субстантивних словосполучень.
Словосполучення багаторазово ставали об’єктом
дослідження таких лінгвістів, як: В. В Бурлакова,
В.В. Виноградов, В.М. Ярцева, Г. Суїт, Д.Грінвуд, та інших.
У нашому дослідженні англійські словосполучення
розглядаються у функційному аспекті в різних типах тексту,
зокрема в художньому та публіцистичному. Матеріалом
слугують вибрані новели зі збірки Роми Франко [1, с. 79].
Об’єктом нашої наукової розвідки є англійське
словосполучення, відібране з художніх творів.
Загалом, за допомогою методу суцільної вибірки вдалось
виокремити 140 прикладів зазначених словосполучень, з них 85
(60,71%) – препозиційні словосполучення, 48 (34, 29%) -
постпозиційні, 7 (5%) становлять пре- і постпозиційні
словосполучення (див. діагр. 1.1).
Діаграма 1.1
Відсоткове співвідношення іменникових словосполучень
у нашому дослідженні.
79
Матеріалом наших наукових пошуків стали новели:
“How they hanged her”, “The Avenger”, “The Forester”. Слід
зазначити, що найбільше словосполучень вдалося виокремити з
останнього твору “The Forester”(77 іменникових
словосполучень). Найменшу кількість словосполучень
виокремлено з новели “The Avenger” (24 іменникових
словосполучень), у творі “How they hanged her” налічується 39
іменникових словосполучень; цікавий факт, що в “The Avenger”
виділено лише постпозиційні словосполучення.
Найбільше препозиційних словосполучень виявлено у
новелі “The Forester”(58), у “The Avenger” вилучено 27
вказаних словосполучень (див. діагр. 3.3).
Найбільше постпозиційних словосполучень виявлено у
новелі “How they hanged her ”(27), у “The Avenger” вилучено
11 вказаних словосполучень, у новелі “The Forester”(10).
У результаті проведеного аналізу трьох новел з вказаної
збірки: “How they hanged her”, “The Avenger”, “The Forester”.
Було вилучено препозиційні, постпозиційні, а також пре- і
постпозиційні словосполучення, проаналізовано їх структуру та
семантику. Досліджуючи структуру, ми послуговувались
методом виділення безпосередніх складових, при аналізі
семантики обрали рефлексивний аналіз семного складу слова,
який полягає у роздумах дослідника про склад слова, базуючись
на власному когнітивному та власному мовному досвіді,
без застосування словників.
1. Franko R. Moriss S. In the Dark of the Night.Translation into
English. Saskatoon : Hignell Printing, 1996. 461 p. – (Women's
Voices in Ukrainian Literature).
80
Катерина Прилуцька
Науковий керівник – асист. Мунтян Л.В.
Відтворення концепту YOUTH українською мовою

(на матеріалі роману Джерома Д. Селінджера
“Ловець у житі”)
Концепт – це термін, який використовується в сучасних
лінгвістичних науках. Існує велика кількість дефініцій концепту,
оскільки це поняття є ключовим у дослідженні мовної картини
світу. Виділяють два основних підходи до тлумачення терміна:
концепт як загальне поняття та як комплекс культурно
детермінованих уявлень про предмет.
Розуміння концепту в сучасному мовознавстві варіативне.
Сучасні дослідники-мовознавці виділяють три основні підходи
до розуміння поняття «концепт»: лінгвістичний, когнітивний,
культурологічний [1, с. 50-53].
Важлива частина дослідження цього поняття - його відтворення
в перекладі. Перекладачу потрібно дослідити художній стиль автора,
аби правильно відтворити певний концепт роману. Відомо, що
досить важко цілісно відтворити насиченість авторського стилю в
перекладі, адже відтворення певних елементів нерозривно пов’язане
з передачею стильових особливостей оригіналу.
На прикладі роману Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі»,
ми дослідили особливості перекладу його унікального стилю. У
своєму романі автор подає прекрасний зразок сучасної йому
молодіжної мови, насиченої сленгом, тому саме на його романі
можна вдало дослідити всі особливості сленгових одиниць.
Ми здійснили аналіз перекладацьких трансформацій для
визначення того, наскільки вдало перекладач зміг відтворити
концепт YOUTH у своєму перекладі. Наведемо кілька прикладів:
It was a childish thing to say, but I was feeling so damn
peculiar [3, с. 20]. – Теж придумав ідею! Дитячий садок. Але ж
я почував себе збіса ніяково [4, с. 19].
Переклавши «childish» як «дитячий садок», перекладач
можливо хотів додати словам різкості, що більш характерно для
підліткової мови.
81
They probably thought I was too young to give anybody the
once-over [3, с. 67]. – Видно, подумали, що я ще зелений для
цього діла [4, с. 69].
В даному випадку застосовано диференціацію, яку можна
виправдати авторським стилем письменника, який вимагає
більш молодіжної мови.
She sounds like a goddam schoolteacher sometimes, and she’s
only a little child [3, с. 86]. – Розводиться, мов справжня училка,
а в самої ще молоко на губах не обсохло [4, с. 87].
Використавши повне перетворення, перекладач намагався
зробити висловлювання більш характерним для стилю мови
підлітка.
Після проведеного аналізу перекладу О. Логвиненка ми
дійшли висновку, що в українській мові відчувається нагальна
потреба спрямувати вектор перекладу на молодіжний сленг.
Підсумовуючи, можемо сказати, що індивідуальний стиль
письменника – явище складне. Саме тому існують різні
концепції сприйняття та визначення категорії стилю
письменника та відтворення його стилю в перекладі.
Список використаних джерел

1. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс.
Москва : Гнозис, 2004. 389 с.
2. Salinger Jerome David "The Catcher in the Rye". Над пропастью во
ржи. Книга для чтения на английском языке. СПБ. : КАРО, 2011.
288 с.
3. Селінджер Дж. Д. «Ловець у житі»; [переклад О. Логвиненка].
Харків : Книжковий Клуб «КСД», переклад та художнє
оформлення, 2015. 254 с.
82
Максим Пустовойт
Науковий керівник – к.ф.н., доц. Микитюк І.М.
Особливості перекладу рекламних текстів

Як і будь-який інший продукт засобів масової інформації
(далі – ЗМІ), реклама доходить до потенційного споживача у
формі тексту, створеного відповідно до діючих медіа стандартів.
У сфері ЗМІ термін «текст» набуває багатомірних і об’ємних
характеристик. До особливих характеристик тексту реклами
відносять сукупність словесного ряду з елементами графіки та
аудіо-візуального представлення. Термін «рекламний текст»
позначає не лише письмовий текст; це поняття значно ширше і є
на практиці втіленням лінгвістичних та екстралінгвістичних
засобів оформлення інформації, які передаються за допомогою
графіки, звукових і відеообразів. Склад кожного з цих
компонентів залежить від носія реклами ЗМІ [1].
Відома англійська дослідниця Анжела Годдар у праці “The
Language of Advertising” зазначає: “The world “text” here (as
applied to advertising) is used in its widest sense, including visual
artifacts as well as verbal language” [3].
Характерними особливостями функціонування рекламного
тексту є його багатовимірність, надмірність, велика частота
повторюваності, апелювання до колективного виду свідомості.
За принципом функціонування текст реклами схожий на текст
новин. Проте тексти новин підлягають постійному оновленню, а
тексти реклами повторюються часто і в незмінній формі. На
«повторюваності» як важливій ознаці тексту реклами наголошує
у праці «Теорія риторики» Ю. В. Рождественский [2].
Безвідносно до того, якою мовою створені рекламні тексти,
всі вони мають спільну характеристику, а саме гіперболізацію.
Гіперболізація рекламних текстів полягає у надмірному
використанні яскравих епітетів, які отримали назву overblow
(empty adjectives). Зрозуміло, що «рекламні» прикметники з
перебільшеним значенням фактично не мають ніякого
відношення до дійсності й зазвичай залишають споживача
байдужим (adjective-deaf, adjective-blind) до вигаданих
83
характеристик продукції, наприклад: Incredible collapse of prices
/ Crazy Grandfather Frosters / Crazy Holidays with Coca-Cola / We
have the cheapest prices / If you find cheaper, we will refund you
money.
В англомовних рекламних текстах широко вживається
порівняльне слово like: New oil for your car and your car will fly
like bird. New and improved – fast like wind.
Одним із прийомів успішного функціонування реклами є
вираження інформації за допомогою образів. В англомовній
рекламі спостерігаємо розмаїття образних прийомів. Йдеться не
лише про створення нових вербальних метафор, а й про надання
новизни вже відомим образам, як, наприклад, у наведеній нижче
рекламі автомобіля:
Range Rover: So quiet, you can hear your blood pressure [4].
Range Rover: Настільки тихий, що ви можете почути, як
б’ється ваше серце.
Отже, при перекладі рекламних текстів слід брати до уваги
не лише їхні мовні особливості, а й такі особливості
потенційних споживачів, як їхнє сприйняття дійсності, традиції
та побут. Запорукою якісного перекладу виступає знання
перекладачем мовних норм та його креативність.
1. Аврасин В. М. Торговая реклама как разновидность речевого

воздействия: на материале нем.-языч. пресс-рекламы. Курган : Кург.
гос. пед. ин-т., 1988. 218 с.
2. Рождественский Ю. В. Теория риторики. Москва : Добросвет,
1997. 597 с.
3. Goddard A. The Language of Advertising. L. : Basic Books, 1998. –
140 p.
4. Range Rover: So quiet, you can hear your blood pressure
[Електронний ресурс] Ї Режим доступу:
http://www.landroverusa.com/index.html. – Заголовок з екрана.
84
Олександр Романюк
Науковий керівник – асист. Лесінська О.М.
Перекладацькі трансформації при перекладі

фразеологізмів із компонентами, що позначають
тварин
Фразеологія – надзвичайно складне явище, вивчення якого
вимагає свого методу дослідження, а також використання даних
інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики,
історії мови, логіки та країнознавства [1]. Питання фразеології
розглядаються переважно в граматиці та працях зі стилістики.
Родоначальником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст
Шарль Баллі (1865-1947), який включав фразеологію до складу
стилістики. Питання про фразеологію як про лінгвістичну
дисципліну розглядав і В.В. Виноградов. Він сформулював своє
вчення про фразеологічні одиниці в мові і розподілив їх за
семантичними групами.
Переклад англійською мовою фразеологічних одиниць –
нелегке завдання. «Завдяки своєму семантичному багатству,
образності, лаконічності та яскравості фразеологія відіграє в
мові дуже важливу роль» [2]. Вона надає мові виразності й
оригінальності. Фразеологізми широко використовуються в
усному мовленні, в художній і політичній літературі.
При перекладі фразеологізма перекладачеві потрібно
передати його зміст і відобразити його образність, знайшовши
аналогічний вираз в англійській мові, і не загубити при цьому
стилістичну функцію фразеологізму. При відсутності в
англійській мові ідентичного образу перекладач змушений
вдаватися до пошуку «приблизного відповідника» [3].
«Для досягнення максимальної адекватності при перекладі
фразеологізмів з англійської на українську, перекладач повинен
вміти скористатися різними «видами перекладу» [4]:
1. Еквівалентний переклад, тобто наявний в українській мові
адекватний фразеологічний зворот, що збігається з англійським
зворотом за змістом та основою.
Наприклад: You were always as brave as a lion. – Ти завжди
був хоробрий як лев.
85
2. Описовий переклад, тобто переклад шляхом передачі
значення англійської звороту вільним словосполученням.
Описовий переклад застосовується тоді, коли в українській мові
відсутні еквіваленти та аналоги.
Наприклад: Horwits drove off like a bat out of hell. – Хорвиць
поспішав щодуху.
3. Антонімічний переклад, тобто передача негативного
значення за допомогою стверджувальної конструкції або
навпаки.
Наприклад: don’t count your chickens before they are hatched –
курчат по осені рахують.
4. Калькування. Метод калькування застосовується в тих
випадках, коли перекладач хоче виділити образну основу
фразеологізму або коли англійське словосполучення не може
бути перекладене за допомогою інших видів перекладу.
Наприклад: puss in boots – кіт у чоботях.
5. Комбінований переклад. У тих випадках, коли український
аналог не повністю передає значення англійського
фразеологізма або ж має інший специфічний колорит місця і
часу, дається калькований переклад, а потім йде описовий
переклад та український аналог для порівняння.
Наприклад: to know a hawkfrom a handsaw – уміти відрізняти
зозулю від яструба.
Отже, фразеологія є носієм найбагатшої інформації
невідомої нам культури. Ось чому фразеологія відіграє важливу
роль у мовній науці. Аналіз літератури фразеологізмів довів, що
найбільш
1. Учеб. для ин-тов и фак. інозем. Мови. 2-е изд., пер. Москва :
Вища. шк., Дубна : Изд. центр "Феникс", 2016. 381 с.
2. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. Москва,
1990. С. 19
3. Коміссаров В.Н. Сучасне переводоведення. Москва, 2000.
С. 51.
4. Виноградов В.С. Введення в перекладознавство – Москва:
1959.
86
Ольга Романюк
Газетний дискурс
як середовище міжтекстової взаємодії
В умовах радикальних суспільно-політичних і соціально-

економічних трансформацій, активізації інтеграційних процесів
у всіх сферах міжнародного життя, розширення інформаційно-
комунікаційного освітнього простору актуалізується проблема
мовного спілкування через засоби масової інформації. Головною
домінантою у цьому аспекті є дискурс, який розвивається і
формується в певному соціокультурному середовищі і є мовним
вираженням особистості.
Варто зазначити, що сучасна мовознавча наука приділяє
значну увагу дослідженню цього феномена. Окремі аспекти
його функціонування вивчали І.М.Артамонова, Ф.С.Бацевич,
Д.Б.Гудков, О.А.Ільченко, Ю.М.Караулов, О.В.Найдюк,
С.І.Потапенко, С.Б.Сереброва, І.В.Яблонська та ін.
Особливістю дискурсу постмодерністського суспільства є
інтертекстуальність. Тексти різних дискурсів взаємофункціонують і
взаємопереплітаються між собою.
Яскравим прикладом цього слугує газетний дискурс, зокрема
дискурс новин у англомовній пресі, вивчення лінгвістичних
категорій якого, з огляду на їх функціонування в дискурсі
постмодерністського суспільства, потребує ретельного
наукового обґрунтування. Кожен дискурс визначає межі
функціонування лінгвістичних категорій. Тому одна й та ж
категорія у різних типах дискурсу виявляється по-різному чи
набуває своєрідних рис.
Таким чином, у поле зору дослідників потрапляють
різноманітні мовні явища, що забезпечують вплив та
маніпулювання читацькою свідомістю. У цьому контексті для
нас особливий науковий інтерес становлять прецедентні
феномени, які є однією з найяскравіших форм
інтертекстуальності. На інтертекстуальну природу газетного
дискурсу вказує ряд українських та західних дослідників.
87
Корпус текстів масової комунікації, а особливо текстів новин,
визначаємо як особливий тип мовного вживання та особливий
тип текстів, які належать до певної соціокультурної діяльності.
Важливою ознакою сучасних медіа є наявність внутрішнього
конфлікту між інформуванням та розважанням реципієнта.
Окрім об’єктивного висвітлення подій, автори статей також
використовують додаткові прийоми залучення уваги читачів,
поміщаючи у свої тексти елементи образного чи іронічного
стилю для того, щоб текст сприймався читачем з більшою
зацікавленістю. Завдяки наявності прецедентних феноменів
тексти набувають менш формального характеру, реципієнт
залучається автором до мовної гри, у якій він повинен
розшифрувати вкраплення інших текстів. Мовні ігри, які раніше
здійснювались у просторі художнього тексту, почали
реалізовуватись усюди, а особливо у мові засобів масової
інформації, де спостерігається деформація цитат, прецедентних
висловлювань [1]. Такі засоби часто присутні у тих частинах
статті, які привертатимуть найбільше уваги (у заголовку чи
ввідному абзаці) [2]. Адже, вживаючи прецедентний феномен у
своєму тексті, автор статті очікує, що адресат розпізнає та
зрозуміє цей прецедентний феномен та сформує асоціації,
задумані автором.
Досліджуючи газетний дискурс крізь призму
інтертекстуальності, вчені вказують на те, що він складається із
сплетіння голосів та слідів інших текстів, з якими адресат
вступає в діалог. При вивченні газетного дискурсу необхідно
усвідомлювати його діалогічну природу [2].
Отже, основними характеристиками газетного дискурсу, як
підтипу медіадискурсу, є аналітичність змісту та регулярність
надходження інформації, доступність і зрозумілість читачам.
1. Артамонова І.М. Медіатекст сучасних ЗМІ. Вісник
Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.
Серія філологія. Харків, 2007. № 766. Вип. 51. С.120-124.
2. Найдюк О.В. Функція характеризації прецедентних
феноменів. Науковий вісник Волинського національного
університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Луцьк:
ВНУ, 2009. № 5. С.271-274.
88
Тетяна Свінтковська
Науковий керівник – асист. Бурдейна О. Р.
Особливості перекладу національно-маркованої

лексики на матеріалі роману Джерома Селінджера
„The Catcher in the Rye” та його перекладу
Олексою Логвиненко
У лексичному складі кожної мови невелику частину займає
національно-маркована лексика як носій культурної інформації.
До національно-маркованої лексики належать безеквівалентні
лексичні одиниці та екзотизми. М. Кочерган вважає, що
безеквівалентна лексика переважно становить не більше 6–7%
загальної кількості активно вживаних слів [2, с. 171–172].
Питання перекладу національно-культурної лексики
цікавить багатьох науковців, адже при перекладі такої лексики
потрібно донести до читача не лише значення слова, а й
колорит даної культури.
Р. Зорівчак пропонує дев'ять способів перекладу реалій:
транскрипція, гіперонімічне перейменування, дескриптивна
перифраза, комбінована реномінація, калькування, міжмовна
транспозиція на конотативному рівні, метод уподібнення,
контекстуальний переклад, контекстуальне розтлумачення
реалій [1, с. 93].
У нашому дослідженні використано порівняльний метод,
який передбачає зіставлення оригінального тексту англійською
мовою з текстом перекладу українською мовою. Таке
зіставлення дозволило визначити засоби перекладу, які
використовував О. Логвиненко при перекладі повісті
Дж. Селінджера “The Cather in the Rye”.
За допомогою транскрипції й транслітерації перекладачі в
основному передають власні назви: Caulfield [4, с. 4] – Колфілд
[3, с. 12].
Гіперонімічне перейменування перекадач використовував для
передачі таких лексем: canoe [4, с. 65] – човен [3, с. 182].
За допомогою дескриптивної перифрази О. Логвиненко
передає такі реалії: polo coat [4, с. 51] - спортивне пальтечко з
верблюжої вовни [3, с. 143].
89
Шляхом комбінованої реномінації перекладач передає такі
реалії: Brown Betty [4, с. 19] – „руда Бетті” – листковий пудинг
із сухарів з яблуками [3, с. 55].
За допомогою кальки передано такі реалії: the Statue of
Liberty [4, с. 40] – статуя Свободи [3, с. 113].
Методом уподібнення передаються такі реалії: loafers
[4, с. 85] – мокасини [3, с. 241].
О. Логвиненко використовуює транспозицію на
конотативному рівні для передачі таких реалій: Santa Claus
[4, с. 106] – Дід Мороз [3, с. 294].
За допомогою контекстуального перекладу передано такі
реалії: bucks [4, с. 9] – зелені [3, с. 26], долари [3, с. 28].
Проаналізувавши 270 реалій та шляхи їх перекладу,
перекоконуємося, що національно-маркована лексика
становить 5,1% від загального тексту повісті.
При порівнянні даних можна зробити висновок, що при
перекладі найбільше використовувалась транскрипція та
транслітерація – 59,9%, метод калькування – 13%, метод
комбінованої реномінації – 9% та дескриптивна перифраза –
7,4%. О. Логвиненко рідко використовував гіперонімічне
перейменування – 4,4% та метод уподібнення – 3,7%.
Найменше використовувався метод міжмовної транспозиції на
конотативному рівні – 0,8%.
4. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних
перекладів української прози). Львів : Вид-во при Львів. держ. ун-ті,
1989. 216 с.
5. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: підручник для студентів
філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. Київ : 1999.
464 с.
3. Логвиненко О. Ловець у житі. Харків : Фоліо, 2010. 322 с. – Режим
доступу до ресурсу:
http://chtyvo.org.ua/authors/Selindzher/Lovets_u_zhyti/.
4. Salinger J. D. The Catcher in the Rye [Електронний ресурс]. 1951.
Режим доступу до ресурсу:
http://www.pu.if.ua/depart/Inmov/resource/file/samostijna_robota/Catch
er_In_The_Rye_-_J_D_Salinger.pdf.
5.
90
Анастасія Сенчук
Вживання стилістичних засобів для опису емоцій

протагоніста в англомовній художній прозі та їхнє
відтворення в перекладі
Вираження й інтерпретація емоцій є незамінним складником
композиції художнього твору. Однак емотивний компонент
мовної семантики досить складно передати мовою перекладу, і
його слід розглядати з огляду на культурологічний аспект [1].
Лінгвісти та перекладачі вдаються до різних перекладацьких
трансформацій, застосовують індивідуальний творчий підхід та
ретельно підбирають вирази для того, щоб досягнути
адекватності перекладу, повноцінно передати зміст твору і
реалізувати комунікативну стратегію автора.
Дуже часто для влучного опису емоцій вживають стилістичні
засоби (СЗ), адже вони посилюють експресивне забарвлення
фрагменту та створюють яскраві образи, що викликають певні
асоціації у реципієнта. Лінгвіст В. А. Кухаренко інтерпретувала
це поняття як цілеспрямовану заміну традиційних, зафіксованих
у словниках фігур мови на нові, ситуативні, індивідуальні [3].
Мета нашого дослідження полягала у виявленні СЗ, які
використовувались для опису емоцій протагоніста в тексті
оригіналу (ТО) та аналізі їхнього перекладу українською мовою.
Ми дотримуємося концепції В. Н. Коміссарова [2], який
виокремлює лексичні, граматичні та комплексні перекладацькі
трансформації. У процесі зіставного аналізу виявили, що
більшість застосованих трансформацій належали до лексичного
рівня, а саме: конкретизація, генералізація, прийоми додавання,
вилучення і перифраз; на граматичному рівні превалювала
трансформація транспозиції. Кожну з цих трансформацій
проілюстрували прикладами, які описували емоції героїв та де
яскраво простежувалося вживання стилістичних засобів. В
окремих випадках запропоновано власне перекладацьке
рішення.
Матеріалом дослідження послугували романи Д. Кіза “Квіти
91
для Елджернона” та “Таємнича історія Біллі Міллігана” та їхні
переклади, здійснені В. Шовкуном та О. Стусенко. Ми
розглянули 740 фрагментів, відібраних з двох англомовних
художніх творів. У проаналізованих уривках з книги “Квіти для
Елджернона” визначили, що найчастіше застосовувалися
наступні СЗ: метафори (75), епітети (35), повтори (21),
фразеологізми (20) та порівняння (15). У романі “Таємнича
історія Біллі Міллігана” виявили 586 стилістичних фігур, серед
них найчисленнішими були метафори (226), епітети (130),
фразеологізми (69), порівняння (56), риторичні оклики (45),
риторичні питання (21) та гіперболи (10). Перекладач
використав вищезгадані трансформації, але найуживанішою був
дослівний переклад. Нерідко в тексті перекладу (ТП) ці
стилістичні прийоми втрачалися, хоча значення і комунікативна
інтенція ТО і ТП збігались. В романі “Таємнича історія Біллі
Міллігана” простежили, що у 338 випадках стилістичний засіб
ТО зберегли у ТП, у 211 прикладах – стилістичної фігури не
було у ТО, але перекладач вирішив додати її у ТП і лише в 53
випадках СЗ не був переданий у ТП.
Враховуючи наші результати, підсумовуємо, що стилістичні
засоби часто застосовуються у художньому перекладі, а вдалі
перекладацькі рішення зберігають стилістичне забарвлення та
комунікативно-прагматичне навантаження тексту.
1. Карасик В. И. Культурные доминанты в языке // Языковая
личность: культурные концепты : сб. науч. трудов. Волгоград;
Архангельск : Перемена, 1996. С. 3–16.
2. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. Москва: Либроком, 2009.
321 с.
3. Кухаренко В. А. Інтепретація тексту. Вінниця : Нова книга, 2004.
272 с.
92
Неля Сіманович
Лексичні особливості юридичної літератури та її

переклад
Переклад текстів юридичної тематики справа досить складна.

Насичені вузькоспеціальною термінологією , правознавчі тексти
потребують він перекладача не лише високого рівня кваліфікації
у знанні граматики і лексики мови ,обізнаності в галузі
юриспруденції , але і знання культури народу носія мови
перекладу. Головну роль у зв’язку з цим , відіграє не тільки
володіння соціальними знаннями правових норм ,юридичної
термінології ,судово-процесуальних систем ,але і особистісні
якості перекладача,оскільки переклад будь-якого тексту
передбачає взаємодію суверенних національних мов,
і, відповідно, культурних концептів . [1]
Актуальність дослідження зумовлена тим , що на сьогодні
питання розгляду мови в аспекті її взаємодії з культурою і
суспільством є,з одного боку, недостатньо поширеним і
розкритим, а з іншого, тим ,що переклад галузевих текстів саме
з точки зору їх кореляції з культурологічними і соціальними
аспектами життя є важливою проблемою перекладацької
діяльності.
Метою дослідження є розкрити культурологічні та соціальні
аспекти перекладу юридичної літератури ,і на прикладі
оригінальних текстів з англійської юриспруденції показати , за
допомогою яких прийомів перекладач повинен передавати усі
особливості культури мови носія мовою перекладу.
Під час перекладу англомовних юридичних текстів
перекладач звертається до наступних прийомів: підбір
відповідного еквіваленту, описовий переклад, калькування,
транслітерація.[2]
Поширеним методом є запозичення. Багато еквівалентних
відповідників ,що відображають англійські реалії і створені
свого часу перекладачами , міцно увійшли до вживання і стали
невід’ємною частиною української мови як запозичення.
93
Наприклад, barrister – баррістер, це адвокат ,що має право
виступати у ваших судах; bill – біль, законопроект.
З іншого боку не всі існуючі поняття у англійській
юридичній літературі можна передати за допомогою
запозичення. Тоді перекладач звертається до прийому описового
перекладу. Наведемо приклади:
Venire – категорія осіб ,що можуть виконувати функції
присяжних :
The juries are selected from a larger panel of citizens, commonly
known as the venire.
Судові присяжні обираються з широкого кола громадян ,
зазвичай відомого як категорія осіб ,що можуть виконувати
функції присяжних.
Достатньо поширеним методом є прийом калькування, для
передачі реалій існуючих у вихідній мові. Наприклад:
The Privy Council developed from a small group of royal
advisers at court into chief source of executive authority.
Таємна Рада розвинулася з маленької групи королівських
радників у суді , сьогодні є головним джерелом виконавчої влади.
Ще одним способом перекладу юридичних термінів є
еквівалентність. Суть його полягає у підборі наявного в мові
перекладу відповідника, загально прийнятого для конкретного
терміна, який відображає реалію зазначену в мові оригіналу.
Наприклад:
Trial – in law, a judicial examination of issues of fact or law for
determining the rights of the parties involved.
Суд (у юриспруденції) – судовий розгляд деталей справи або
закону для встановлення прав залучених сторін.
1. Губаэва Т.В., Малков В.П. Словесність в юриспруденції як
учбова дисципліна//Дерджава і право. – 1996.-№12.-С.108-116.
2. Назаров В. Ф. Курс юридичного перкладу . – М.: МГУ , 2000 . –
166 с.
3. Гамзатов М.Г. Политико-правовой аспект перевода юредической
терминологии//Вторые Федоровские чтения.
94
Катерина Сологуб
Синтаксичний аспект перекладу англійських

рекламних слоганів
Як відомо, одним з найважливіших структурних

елементів рекламного тексту є слоган. Зважаючи на роль, яку
виконує слоган впродовж усієї рекламної кампанії, вважаємо,
що доцільно розглядати його як самостійний вид рекламного
тексту. Саме тому, на наш погляд, найбільш точним
визначенням рекламного слогану є визначення, наведене
Т.М. Колокольцевою: рекламний слоган – це „ключовий,
поліфункціональний компонент рекламного тексту, мікротект,
що являє собою коротке, афористичне, образно та емоційно
забарвлене висловлювання, яке пов’язане з брендом (товарним
знаком) та виражає рекламну ідею” [1, с.148].
Опрацювавши корпус рекламних слоганів кількістю 200
одиниць групи „Косметика та парфумерія“, обраних методом
суцільної вибірки з друкованих англомовних журналів
“Cosmopolitan” та “Glamour” за 2015-2018 роки, ми встановили,
що адекватний переклад рекламного слогану можливий лише за
умови правильного вибору стратегії перекладу, а також
відповідних перекладацьких трансформацій.
Мета цієї статті - визначення основних синтаксичних
перекладацьких трансформацій, якими послуговується
перекладач у ході трансляції англійських рекламних слоганів
українською мовою.
У ході розвідки встановлено, що однією з найбільш
поширених синтаксичних перекладацьких трансформацій є
нульова трансформація. Дана трансформація використовується
у випадках, коли і в мові оригіналу, і в мові перекладу існують
паралельні синтаксичні структури [2, с.2]. Кількісний аналіз
показав, що нульову трансформацію застосовано для передачі
77 % проаналізованих рекламних слоганів, напр.: Perricone MD:
“SEE THE RADIANCE. FEEL THE RUSH” – „ПОБАЧТЕ СЯЙВО.
ВІДЧУЙТЕ ЗАДОВОЛЕННЯ“.
95
Крім того, у ході дослідження встановлено, що при
перекладі рекламних слоганів застосовують такі трансформації
синтаксичних конструкцій, як об’єднання, перестановка та
членування речень.
Спостерігаємо, що об’єднання двох простих речень
застосовано під час перекладу 14 % проаналізованих рекламних
слоганів, напр.: L'Oréal: “THE POWER OF BEAUTIFUL HAIR.
EVERY DAY” – „ВАШЕ ВОЛОССЯ ПРЕКРАСНЕ КОЖНОГО
ДНЯ“.
У свою чергу, такий вид трансформацій, як членування,
було використано під час трансляції 4 % рекламних слоганів,
напр.: Suave PROFESSIONALS: “Suave PROFESSIONALS
WORKS AS WELL AS SALON BRANDS” – „Suave
PROFESSIONALS. Салонний догляд за доступною ціною“.
Зафіксовано, що під час рекламних слоганів
використовують такий вид перекладацьких трансформацій, як
перестановка. Кількісний аналіз демонструє, що перестановку
застосовано для перекладу 5 % проаналізованих рекламних
слоганів, напр.: ChapStick: “PUT YOUR LIPS FIRST” –
„СПЕРШУ ПОДБАЙТЕ ПРО ВАШІ ГУБИ“.
Загалом, вважаємо, що переклад рекламних слоганів на
синтаксичному рівні функціонування мови – це комплексний
процес, зобумовлений розбіжностями синтаксису української та
англійської мов, що включає в себе аналіз синтаксичної
організації рекламних слоганів, а також врахування отриманих
даних під час вибору відповідних перекладацьких
трансформацій.
1. Колокольцева Т. М. Рекламный дискурси рекламный текст:
коллективная монография / науч. ред. т.н. Колокольцева.
Москва: Флинта : Наука, 2011. 296 с.
2. Skorupa, P. Linguistic characteristics of commercial and social
advertising slogans. [Electronic resource]. – Access mode:
http://www.cpe.vgtu.lt/index.php/cpe/article/viewFile/275/pdf
96
Олександр Сорочан
Переклад власних назв у художній літературі (на

прикладі циклу романів Дж. Р. Р. Мартіна
«Пісня Льоду та Полум’я»)
Переклад власних назв — невід’ємна складова
перекладацької діяльності, що кидає серйозний виклик
перекладачу. Адже сучасний переклад це насамперед обмін
корисною інформацією, яка повинна бути передана адекватно і
вдало. Невдалий переклад ризикує бути незрозумілим, чи
складним для читача. Для того аби мати можливість передавати
значення власних назв, перекладач повинен володіти достатнім
рівнем культурних, політичних чи соціальних знань мови з якої
здійснюється переклад, а також мати чітке поняття їх різновидів
та особливостей.
Власні назви поділяють на: антропоніми, топоніми,
космоніми, теоніми, зооніми, ергоніми, хрононіми та ін.
Найпоширенішими в сучасній літературі є антропоніми (особові
імені, прізвища, прізвиська) та топоніми (назви географічних
об’єктів) і широкий спектр їхніх підвидів.
Існує чотири способи перекладу власних назв: транскрипція,
транслітерація, транспозиція та калькування. За існуючими
нормами, власні назви передаються методами транскрипції та
транслітерації, тому вони є найуживанішими з них, хоча в
деяких випадках обмежено використовуються і транспозиція з
калькуванням. [1, с. 209].
Окремо використовуються стратегії форенізації та
доместикації в перекладі. Вони являють собою наближення або
заміну культурних елементів твору оригіналу на елементи
притаманні мові перекладу. Застосовуючи їх перекладач ставить
перед собою ціль створити автентичний текст, що
зливатиметься з культурним аспектом мови перекладу [3].
Варто розглянути кожен з цих методів використовуючи
приклади. Принцип транскрипції полягає в фонетичній передачі
імен англійської зі збереженням їхньої вимови. Найпростішими
прикладом транслітерації в книзі є назва острова Pyke – Пайк, а
97
також назва міста Crakehall – Крейкгол. Транслітерація, це
передача власних назв буквами української абетки, без
урахування особливостей вимови. Прикладами є назва
вельможного роду із книги, Targarien – Таргарієн, та острова
Estermont – Естермонт. Метод транспозиції полягає у заміні
назви мови оригіналу, її відповідником у мові перекладу.
Прикладом слугуватиме назва річки The Trident – Тризуб. Метод
калькування, являє собою дослівний переклад власної назви.
Переклад методом калькування представлений в книзі
найширшим спектром власних назв: The Narrow Sea – Вузьке
море, Salt Shore – Соляне Узбережжя, Isle of Faces – Острів
Ликів, Gulltown – Мартингород та чимало інших. Варто
зазначити, що переклад методами транспозиції та калькування є
прикладом використання стратегії доместикації тексту.
Переклад художніх текстів вимагає досягнення
комунікативно-функціональної ефективності, тому він часто
спрощений та еквівалентний, використовуються методи
транспозиції, калькування, та стратегія доместикації. В той ж
час переклади наукових та робочих документів вимагають
точності передачі власних назв, тому їх перекладають методом
транслітерації та транскрипції [2, с. 96- 103].
Отже, при перекладі власних назв у художній літературі,
головною метою перекладача є збереження художньої форми
слова і донесення її до читача. Тому, як я зазначив вище, способом
перекладу власних назв, що вживається найчастіше, у обраній для
аналізу книзі є спосіб калькування, як універсальний засіб передачі
авторського задуму. Також перекладачі вдаються до методу
доместикації для наближення культурного аспекту твору до мови
читача.
1. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / С. Влахов,
С. Флорин, - М. :Международные отношения, 2002.
2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.: Международные
отношения, 1975.
3. Hodges P. Cultural Approach in Translation Theory [Електронний
ресурс] / Peter Hodges. – 2012. – Режим доступу :
translationdirectory.com/articles/article2202.php.
98
Катерина Ткачук
Особливості перекладу мовної гри в газетному

заголовку (на матеріалі медіа-дискурсу)
Гра слів – це навмисне створення певних семантичних або
стилістичних явищ за допомогою зміни фонетичної,
граматичної або лексичної форми слова. Цей феномен, згідно з
Шаховським, хоч і виступає відхиленням від правил, все ж
увійшов у норму і виражає креативність та мовну компетенцію
мовця [1, с. 367]. Серед засобів масової, де сенсаційна новина
швидко розповсюджується, гра слів використовується для того,
щоб привернути увагу до певної статті серед безлічі схожих, які
передають такі ж події. Проте в перекладацькій практиці
трансформація мовної гри за нормами мови-реципієнта стає
справжнім випробуванням, адже часто такий засіб передає
специфічну культурну реальність.
Отже, мета роботи - створення методів перекладу мовної гри
у газетних заголовках інтернет-видань з подальшою
систематизацією та виокремленням найефективніших способів
передачі гри слів, таких як перефразування, компенсація,
опущення та калькування.
Наукова новизна розвідки в тому, що в ній уперше
перекладено випадки мовної гри у таких виданнях, як The
Telegraph, BBC, The Times, The Guardian, Los Angeles Times, The
Boston Guide та Mail Online. Проведено аналіз 985 випадків
перекладацьких трансформацій, застосованих у статтях
вищезгаданих джерел з 2009 по 2019 рік.
Проаналізувавши навчальні та наукові джерела інформації,
ми виявили, що гра слів має кілька типів: лексико-семантичний,
структурно-синтаксичний та структурно-семантичний [2, c.
273]. Основними прийомами перекладу гри слів є опущення,
компенсація і калькування. Можна зробити висновок, що без
втрат не обійтися. Основне завдання в тому, щоб мінімізувати
їх. Протягом дослідження виявлено, що найпоширенішим типом
мовної гри є лексико-семантичний, який зафіксовано у 536
випадках. Основною ознакою є наявність омонімів (234),
99
омографів (178) та полісемії (124) у словах. Це дає підстави
вважати, що саме такий тип мовної гри має найбільшу
ефективність у досягненні гумористичного ефекту та
приверненні уваги реципієнта видання. Однак саме така мовна
гра викликає труднощі. На другому місці за частотою вживання
— структурно-семантичний тип мовної гри (265 випадків).
Структурно-синтаксичний використовується ще менше – тільки
у 184 випадках.
За допомогою порівняльного аналізу було виявлено, що
опущення та компенсація – найчастіші методи перекладу мовної
гри. Опущення було ефективним методом у 385 випадках, а
компенсація – у 317. Перефразування застосовувалося 190 разів,
тоді як калькування - 93 рази. Наприклад, у газетному
заголовку “Lady Gaga, - dressed like a dog's dinner! But is offal
MTV outfit real or fake?” доцільно буде перекласти омофон
“offal“, співзвучний зі словом “aweful“: «Леді Гага нутром
відчувала, що обрати на показ MTV. Та чи може бути, що ця
звірина трапеза несправжня?». Тут дещо змінюється структура
речення, проте зберігається значення «нутрощі» слова “offal“, а
також передається загальне враження від новини. Гра слів
передається грою слів, що і є метою цієї роботи, до того ж
компенсація мінімальна.
Отже, актуальність даної теми зумовлена швидкістю
зростання ролі інтернет-видань серед інших засобів масової
інформації, а також частотою використання гри слів, яка є
ефективним методом привернення уваги реципієнтів.
Перспективу дослідження вбачаємо в порівняльному аналізі
перекладу мовної гри в медіа та художньому дискурсах.
1. Шаховский В. И. Лингвистическая теория эмоций : моногр.
Москва : Гнозис, 2008. 414 с.
2. Giorgadze, M. Linguistic features of pun, its typology and
classification. European Scientific Journal, 2014, vol. 2, p. 273.
3. Quigley, R. Lady Gaga, dressed like a dog's dinner! But is offal MTV
outfit real or fake? Mail Online, 2010. URL:
https://www.dailymail.co.uk/tvshowbiz/article-1311683/LadyGagas-
raw-meat-dress-But-offal-MTV-outfit-real-fake.html (Last accessed:
27.02.2019).
100
Юлія Туркевич
Науковий керівник – асист. Т.Г. Савчук
Лексико-граматичні особливості перекладу рекламних

слоганів та їх еквівалентний переклад
Існують два основні підходи до класифікації видів
перекладу: перша класифікація ґрунтується на жанрово-
стилістичних особливостях оригіналу, друга – на
психолінгвістичних особливостях мовних дій виконаних
перекладачем. Переклад слоганів у роботі представлений
описом результатів аналізу перекладацьких операцій передачі
жанрово-стилістичних особливостей оригіналу.
Це дослідження ґрунтується на адекватному типі
перекладу. Згідно з Ю. Марчуком та його типологією
перекладних відповідностей, розрізняють три типи
відповідностей: еквівалентні, варіантні та трансформаційні [1].
Повна відповідність на лексичному рівні фіксується
лише в тому разі, коли англійські лексеми мають чіткі
відповідники в українській мові. Проілюструємо основні вияви
відповідності, напр.: It does exactly what it says on the tin
(рекламний слоган чистячого засобу Ronseal), у перекладі укр.
Він робить саме те, що обіцяє на банці.) The greatest tragedy is
indefference (слоган соціальної реклами), у перекладі укр.
Найбільша трагедія – це байдужість.) One of life’s privileges
(рекламний слоган торгової марки Raymond Weil Geneve), у
буквальному перекладі укр. Одним з життєвих привілеїв.) Цей
принцип реалізується у випадках, коли в слогані наявна
конкретна лексика без елементів мовної гри або стилістичних
фігур.
Рекламні слогани складаються з однієї або кількох
синтаксичних конструкцій. Зважаючи на це, їх утворено на
основі розповідних, питальних або спонукальних речень.
Розповідні прості речення (57% слоганів) утворюють найбільшу
групу слоганів в аналізованому матеріалі, напр.: Corn and cluck
for a buck (реклама ресторанів швидкого харчування «Kentucky
Fried Chicken», у перекладі слоган звучить укр.: Кукурудза і
квохтіння за долар.) Billions and billions served (один зі слоганів
101
торгової марки McDonald's, що перекладається укр. як
Обслуговано мільярди і мільярди.) Make-up to make love in
(рекламний слоган торгової марки Mary Quant у перекладі укр.
Косметика для кохання.) My bottoms are tops (рекламний слоган
торгової марки Gloria Vanderbilt Jeans, у перекладі укр. Мій низ –
це верх.); Sexual predators can hide in your child’s smartphone
(рекламний слоган соціального характеру із захисту дітей,
перекладається укр. Сексуальні хижаки можуть ховатися в
смартфоні твоєї дитини.)
Спонукальні речення-слогани представлено досить
широко в аналізованому матеріалі (26%), вони містять заклик до
дій. Наприклад, Just quit it (слоган соціальної реклами проти
шкідливих звичок, зокрема куріння, у перекладі укр. Просто
кидай це.) Think of both sides (соціальна реклама безпечного
кермування, у перекладі укр. Подумай про обидві сторони.);
Celebrate the moment (рекламний слоган годинників Raymond
Weil Geneve, перекладаємо укр. Святкуй мить.)
Питальні речення зустрічаються рідко (17%) порівняно
із розповідними та спонукальними, але вони мають яскраво
виражений експресивний характер. Наприклад, What are you
made of? (рекламний слоган торгової марки годинників Tag
Heuer, у перекладі укр. З чого ти зроблений?); Will we ever kill
the bug? (слоган торгової марки європейських автомобілів
Volkswagen, що отримали метафоричне найменування «жук», у
перекладі укр. Вб’ємо ми колись цього жука?
Отже, повна відповідність на лексико-граматичному
рівні фіксується лише в 26% випадків, коли лексичні одиниці та
граматичні структури англійської мови мають чіткі
відповідники в українській мові. Згідно з дослідженням, у
процесі перекладу не завжди вдається зберегти всі елементи
мови оригіналу, що зумовлено лінгво-культурологічними
особливостями структур мови оригіналу та перекладу.
1. Марчук Ю. Н. Методы моделирования перевода. Москва. : Наука,
1985. 202 с.
102
Цимбаляк Катерина
Науковий керівник –к.ф.н, асист. Мунтян Л.В.
Трансформація перестановки у реалізації перекладу

роману Дена Брауна «Янголи і Демони»
Художній переклад давно став потужним чинником взаємодії
літератур і культур, а також взаємовпливу та
взаємопроникнення проблематики, стилів, жанрів. У
художньому творі відображаються не лише певні події, а й
естетичні філософські погляди автора, його світогляд,
індивідуальні риси. Перекладач повинен не тільки правильно
відтворити ідеї автора, а й відобразити спосіб художнього
втілення цих ідей.
Науковці по-різному трактують художній переклад, так,
зокрема, Л. Латишев описує його як певний вид перетворень, а
саме міжмовну трансформацію [2, с. 5].
С. Є. Максімов вважає, що досягти відповідності між
перекладом та оригіналом можна лише застосувавши певні
структурні або семантичні зміни. Ці зміни, які є наслідком
лексичних та граматичних розбіжностей в мовах, називаються
трансформаціями в перекладі [3, с. 111].
Мета дослідження даної теми полягає в тому, щоб виявити
та описати трансформацію перестановки, використану в
перекладі твору «Янголи і Демони», визначити особливості та
причини їх застосування перекладачем.
В ході дослідження проаналізовано попередньо вибрані
приклади трансформації перестановки в перекладі роману та
виявлено, що причиною її застосування в першу чергу є
розбіжність комунікативних аспектів речення двох мов.
Встановлено певний розподіл вибраних речень за метою
використання перестановки. Досить часто перекладач
вдавався до цієї трансформації у зв’язку із відмінностями
передачі та послідовності вихідної частини речення та його
ядра (теми і реми) в українській та англійській мовах (35%).
Найбільше зафіксовано прикладів застосування
перестановки, зумовленої відмінностями структури в двох
мовах (45%).
103
Although few knew him personally, the horrific story of how he
had been crippled was lore at CERN [4, с. 26].
Мало хто був знайомий з ним особисто, зате всі в ЦЕРНі
знали страшну історію про те, як він став калікою [1, с. 29].
Наведені також приклади перенесення повторюваного слова з
одного речення в інше при перекладі, поділ самостійних речень,
а також зміна порядку частин головного та підрядного речень.
Описано також стилістичні особливості тексту оригіналу та
передача їх змісту в тексті перекладу, що зумовили зміни
порядку членів речення (19%). Наприклад, в реченнях зі
стилістичною інверсією вжиті додаткові лексичні засоби,
перенасичені інформацією англійські речення поділені на
менші, проте змістовні частини, а також спостерігалося
об’єднання речень.
In her place stood an old man with rotting teeth. The man stared
down, curling his lips into a lonely grimace [4, с. 9].
На її місці стоїть і дивиться на нього, презирливо скрививши
губи, якийсь дідуган із гнилими зубами [1, с. 14].
Таким чином, завдяки проведеним дослідженням можна
стверджувати, що існують певні закономірності використання
граматичної трансформації перестановки в перекладі художніх
творів.
1. Ден Браун. Янголи і демони. Переклад з англійської: Анжела
Кам'янець. – 3-тє вид. – Харків: Книєковий Клуб «Клуб
Сімейного Дозвілля», 2015. – 544 с.
2. Латышев Л. К., Семенов А. Л. Перевод: теория, практика и
методика преподавания. – М.: Академия, 2008. – 192 с.
3. Максімов С. Є. Практичний курс перекладу (англійська та
українська мови). Теорія та практика перекладацького аналізу
тексту для студентів факультету перекладачів та факультету
заочного та вечірнього навчання: Навчальний посібник. / С. Є.
Максімов – К.: Ленвіт, 2006. – 157 с.
4. Dan Brown. Angels and Demons. United States: Pocket Books,
2000. – 616 p.
104
Тетяна Черній
Вербалізація концепту FAMILY в художньому дискурсі
(на матеріалі книги “The Light Between Oceans”)
Когнітивна лінгвістика, як наука, з’явилася відносно
нещодавно, тому на сьогоднішній день її вивчення і досі
залишається актуальним серед вчених. Когнітивні дослідження
орієнтуються на вивчення такого поняття, як «концепт» [2].
Концепт не має єдиного певного тлумачення, проте, частіше
всього він розглядається, як одиниця мислення. Концепту
властива вербалізація. Саме комунікативна релевантність
концепту визначає його вербалізацію [1].
У процесі дослідження опрацьовано сучасні когнітивні
доробки українських та іноземних вчених, зокрема емоційні
концепти та особливості їх вербалізації в художньому дискурсі.
На матеріалі дослідження створено глосарій слів, що
вербалізують концепт, а також зроблено висновки про вплив
авторських особливостей написання твору на об'єктивізацію
концепту.
Ми провели дефініційний аналіз, використавши 10
одномовних словників. Згрупувавши дефініції лексеми FAMILY
ми отримали 8 сем. Крім того, ми дослідили, як часто
вживається кожна сема у словниках: a basic social unit (8), the
children (9), people related by blood (8), living together (6), related
things (8), group of related plants (8), a group of related languages
(5), a group of curves or surfaces in mathematics (5), the isotopes
that comprise a radioactive series (3), a closely related series of
chemical elements (2), unit of the Mafia (5).
Зробивши дефініційний аналіз лексеми, ми можемо зробити
висновок, що концепт FAMILY найчастіше може зустрічатися у
контексті сімейних стосунків, а саме батьків та дітей або
кровних родичів. Найрідше досліджуваний концепт може
зустрічатися, коли мова йде про хімічні елементи.
Наступним етапом дослідження був кластерний аналіз.
Лексема family у поєднанні із словами різних частин мови
105
формує велику кількість словосполучень, або кластерів, за
допомогою яких ми можемо розкрити значення цієї лексеми у
різному контексті та у різних ситуаціях.
Дослідження проводилося на матеріалі книги “The Light
Between Oceans” автора M.L.Stedman [3], де яскраво висвітлено
досліджуваний концепт FAMILY.
Таким чином ми зробили висновки, що лексема family у
досліджуваному художньому дискурсі утворює такі кластери та
частоту їх вживання: adjective family+noun (2), noun family+verb
(6), verb+noun family (2), pronoun+noun family (16),
adjective+noun family (8), noun+noun family (4),
noun+conjunction+noun family (2), noun family+preposition+noun
(1), numeral+noun family (1).
Найчастіше ми зустрічаємо кластер pronoun+noun family (16),
наприклад: Every night in prayer she gave thanks to God for her
family. He was fiercely protective of his family [3]. Крім того,
лесема family може бути як іменником, так і прикметником,
наприклад: She got…in the family way when she was sixteen [3].
Найкраще представлено досліджуваний концепт за
допомогою кластера adjective+noun family, який зустрічається 8
разів, наприклад: Tom can almost rest in the story of a normal,
happy family. This was the place for the child, with her true family.
Not many families like us around the place [3]. Серед кластерів
такого типу у досліджуваному художньому дискурсі виявлено 3
словосполучення a happy family. Це свідчить про те, що у книзі
“The Light Between Oceans” концепт FAMILY має яскраво
виражену позитивну конотацію.
Перспективою дослідження є розгляд функціонування
концепту в різних типах дискурсу та порівняння його перекладу
українською мовою.
1. Антология концептов. Под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина. Том
1. Волгоград : Парадигма, 2005. – 352 с.
2. Рудакова А. В. Когнитология и когнитивная лингвистика / А. В.
Рудакова. – Воронеж : «Истоки», 2004. – 80 с.
3. Stedman, M.L. The Light between Oceans. Black Swan, 2016.
106
Марія Шапурко
Науковий керівник – асист., Худик К.Г.
Підвищення рівня мотивації учнів за допомогою

використання ігрового методу
Традиції сучасної школи нерозривно пов'язані з ігровою
діяльністю дитини на всіх етапах її розвитку. Про навчальну
функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб
навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені
великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці
активізують діяльність учнів, дають змогу виявити розумові та
творчі здібності дітей.
Метою цієї статті є розгляд специфіки використання гри на
уроках англійської мови з учнями середньої школи і визначення
умов ефективності під час навчання англійської мови. Об’єктом
статті є основні цілі і зміст деяких ігор та вплив гри на
ефективність навчання англійської мови, предмет - гра як
ефективний прийом навчання іноземних мов. Обрана тема статті
актуальна тому, що дедалі більшого значення набуває
орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів, на
шляхи підвищення зацікавленості дітей. Оскільки з урахуванням
соціокультурних вимог сьогодення, освіта повинна мати
гуманістичне, особистісно орієнтоване спрямування, унаслідок
чого знання уміння й навички перетворюються з мети навчання
в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів.
У статті обґрунтовано дидактичну доцільність застосування
гри, як ефективного засобу навчання іноземних мов учнів серед-
ньої школи та наведені приклади ігор, під час яких у дітей
розвиваються комунікативні навички та позасвідомо, без зусиль
засвоюється і закріплюється матеріал, підвищується інтерес до
вивчення англійської мови.
Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою дія-
льністю для школярів. За словами Л.Г. Денисової, проблема
полягає в тому, що, незважаючи на очевидну доцільність гри як
форми роботи на уроці, яка активізує діяльність учнів, дає змогу
виявити розумову та творчу здібність учнів, вона ще недостат-
ньо використовується в шкільній практиці [2, c. 82].
107
Гра займає важливе місце житті школяра, будучи для нього
засобом пізнання дійсності. Виходячи з особливостей
психологічного розвитку дитини, що емоційна сфера переважає
над інтелектуальною, не можна недооцінювати потенціальних
можливостей гри як емоційного фактору. Гра сприяє також
довільному запам'ятовуванню та сприяє синтетичному сприйня-
ттю [1, с.13].
Ігри на уроках англійської мови повинні бути невід'ємною
частиною методичної організації уроку. На уроках ми маємо
справу з особливим видом ігор – навчальними іграми. На думку
Л.Г. Денисової, учитель повинен завжди ясно і чітко уявляти
собі, яку навчальну ціль переслідує та чи інша гра [2, с.82].
Беручи за основу вищесказане, можна зробити висновок, що
гра як засіб, який гарантує позитивний емоційний стан,
підвищує працездатність і зацікавленість педагогів і учнів, на
відміну від монотонного виконання певних завдань, що
приводить до напівсонної обстановки в класі. Гра на уроці
англійської мови допомагає учням подолати несміливість,
повірити в себе, у свої сили, вивчити нову лексику, мовні
конструкції, розвиває кмітливість, дає можливість уникнути
перевантажень. Отже, ігри, що формують мовні навички, мають
на меті навчити учнів вживати мовні зразки, що містять певні
граматичні труднощі, створити природну ситуацію для
вживання даного мовного зразка, розвинути мовну творчу
активність учнів, активізувати мовно-розумову діяльність учнів.
В цілому на всіх етапах розвитку особистості rpa сприймається
як цікаве, яскраве, необхідне для життєдіяльності заняття, і чим
старший учень, тим більше він відчуває розвиваюче і виховне
значення гри.
1. Валуєва К. М. Гра в процесі вивчення англійської мови.
//Англійська мова і література. 2005. №7. С. 13.
2. Денисова Л. Г. Использование игровых элементов на началь-ном
этапе обучения английскому языку . // Иностран-ные языки в
школе. 1984. № 4 С.82.
108
Олександра Щочкіна
Науковий керівник –д.ф.н., проф. Бялик В.Д.
Перекладацькі трансформації, відтворені

у перекладі художнього твору
на основі книги D.Still “Impossible”
Знання теоретичних основ перекладацьких трансформацій є
надзвичайно важливим у діяльності перекладача. Дослідженню
та вивченню перекладацьких трансформацій, а також проблем,які із
ними пов’язані приділяють увагу багато лінгвістів. Серед них такі
науковці як В. Комісаров, А. Мамрак, А. Семенов, Є. Максімов та інші.
Метою даного дослідження є вивчення використання
перекладацьких трансформацій при перекладі художнього твору
для досягнення його еквівалентності, а також дослідження
перекладацьких трансформацій, які зустрічаються найчастіше.
Під час даного дослідження ми розглянули поняття
перекладацьких трансформацій, їх класифікацію та види. Також
було проаналізовано їх роль у перекладі художнього твору.
Є кілька видів перекладацьких трансформацій: граматичні,
лексичні, лексико-семантичні. Існує безліч класифікацій
граматичних трансформацій, але ми використали класифікацію
Бархударова Л.С., який їх поділяє на : 1) перестановки (змін порядку
слів, словосполучень, речень); 2) заміни (наприклад, заміна однієї
частини мови на іншу); 3) додавання (використання в перекладі слів,
які були випущені в мові оригіналу); 4) опущення (використовується
з метою випущення зайвих слів та словосполучень).
В результаті аналізу всього виявлено 115 трансформацій.
Найчастіше при перекладі твору використовується така
граматична трансформація як заміна частин мови, що становить
майже 42% (див. табл. 1), наприклад, She was just lucky that her
father was running a business – Їй пощастило, що тато керував
бізнесом; далі слідує опущення – 35% (див. табл.. 1), наприклад,
was nothing, nothing - Але дарма!), а на третьому місці
перестановка – 23% (див. табл. 1), наприклад, It was too much to
ask of him to expect him to leave his career for hers – Очікувати,що
він залишить кар’єру заради неї було занадто).
109
Кількісний розподіл перекладацьких трансформацій Табл.1
Трансформація Кількість Відсоток

Заміна 45 42%
Опущення 33 35%
Перестановка 22 23%
Всього 115 100%
Провівши дослідження перекладацьких трансформацій,
можна сказати, що проблема досягнення еквівалентного
перекладу є надзвичайно актуальною. Для того аби правильно
донести текст для читача перекладачі використовують різні
трансформації. Найважчою серед них є модуляція адже задачею
перекладача є не лише переклад слова,фрази чи речення, а й
розвиток логічної думки, яка витікає із значення вихідної
одиниці. Наприклад: that was an unusual party for her - вона
опинилася у незручному становищі. Найпростішою
перекладацькою трансформацією є транскодування, адже ми
відтворюємо лексичну одиницю оригіналу за допомогою літер
мови перекладу, наприклад, solo show - сольне шоу.
Отже, досліджуючи перекладацькі трансформації можна
стверджувати, що це певні відносини між двома мовними
одиницями. Головним завданням перекладача є вміння вдало
використати ту чи іншу трансформацію для досягнення
адекватного та еквівалентного перекладу.
1. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной
теории перевода./ Л. С. Бархударов. – М.: Международные
отношения, 1975. – 324 с
2. Мамрак А. В. Втуп до теорії перекладу. – К.: Центр учбової
літератури, 2009. – 467 с.
3. Латишев Л. К. Курс перекладу. Еквівалентність перекладу та
способи її досягнення. – М.: Міжн. відн., 1981. – 198 с.
4. D. Still. – Impossible, 2005. – 427p.
110
Марина Янковська
Польова структура концепту INTIMACY

в англійській мові
Аналіз окремих концептів дозволяє виявити особливості
сприйняття різними народами одних і тих же явищ, що в свою
чергу сприяє вибудовуванню і вивченню специфіки їх
концептуальних систем у цілому [1]. Розуміння подібностей і
відмінностей у структурах концептів БЛИЗЬКІСТЬ та
INTIMACY є, таким чином, додатковим джерелом інформації
про те, як влаштовано мислення носіїв української та
англійської мов про навколишній світ, і його окремий фрагмент
репрезентований концептом Intimacy/Близькість.
Концепт розглядається нами як ментальне, багаторівневе
утворення, що існує в свідомості людей і являє собою збірний
образ об'єкта дійсності, який має ім'я, структуру, піддається
класифікації, складається в типи, відображає специфіку тієї чи
іншої картини світу, містить найбільш повну інформацію про той
чи інший об'єкт дійсності, може бути вербалізований одним, двома
або більше словами, а може і не мати мовної вербалізації [2].
Радіус вживання концепту – це характеристика його використання
в суспільстві і виявлення частоти та значущості його вживання. В ході
аналізу семантики концепту з’являється можливість моделювання
його семантичного поля, тобто вибудовується теоретична модель
концепту в конкретному суспільстві, яка набуває свою специфіку в
залежності від особливостей тих, хто її використовує (радіус
вживання). Так з’ясовуються характеристики реалізації теоретичної
моделі в певному суспільстві.
Виявляючи семантичний радіус концепту і зіставляючи його із
зафіксованою в літературі семантикою, ми можемо наблизитися до
виявлення функціональних особливостей конкретного концепту в
конкретному суспільстві. Виходячи з аналізу зафіксованих значень у
лексико-графічних джерелах, ми визначили семантичний простір
концепту «близькість» на контекстуальному рівні, виокремивши
ядро і периферійні зони.
Концепт близькості є одним з базових лінгвкультурологічних
111
утворень, що характеризує мовну особистість і відповідну їй МКС
(мовну картину світу). Ставлення до близькості, точніше її
розуміння, входить в число визначальних характеристик духовної
сутності людини, що пояснює необхідність семантичного аналізу
даного концепту з метою «виявлення його ознак, що дозволяють
фіксувати кордони його предметної області, і ессенціальні ознаки з
подальшою ієрархічною систематизацією»
За тезаурусом Пітера-Марка Роже «Roget`s Thesaurus of
English Words and Phrases», де вся лексика поділена на 6 класів,
24 підкласи, 1000 тем, а в межах кожної теми виділені лексико-
семантичні групи і лексико-семантичні категорії, ми відтворили
периферійний мікроконцепт поля «Intimacy». До його складу
увійшли такі поняття, як «Friendship» (дружба), «Relation»
(відносини), «Love» (кохання), «Union» (союз), «Knowledge»
(розуміння), та «Sociability» (комунікабельність) [3].
Проаналізувавши роман Ірвін Шоу «Rich Man, Poor Man»,
ми розробили представлення лексико-семантичного поля
«Intimacy» у системі англійської мови. Найбільш вживаний
компонент – це ядро лексико-семантичного поля: «Love» —16
випадків уживання. Наступне місце займає ближня периферія
лексико-семантичного поля, компонент «Friendship» — 14
випадків уживання. Далі ми можемо спостерігати компонент
периферії : «Union» — 10 випадків уживання, а також
компоненти дальньої периферії: «Knowledge» — 8 випадків
уживання, «Fellowship» — 7 випадків уживання та «Relation» —
7 випадків уживання.
1. Кубрякова Е.С. Об установках когнитивной науки и актуальных
проблемах когнитивной лингвистики. // Вопросы когнитивной
лингвистики, 2004. Вып. 1. С. 6—17.
2. Попова З. Д. Проблема моделирования концептов в линвоког-
нитивных исследованиях Текст./ З.Д. Попова, И.А. Стернин// Мир
человека и мир языка: Коллективная монография. Кемерово: Графика,
2003. С. 6—17.
3. Roget`s Thesaurus of English Words and Phrases. London, England,
Penguin Books, 2004. 3 p, 20 p., 192 p., 375 p., 376 p., 378 p.
112
Діана Ярема
Науковий керівник – д.ф.н, проф. Бялик В.Д.
Англійський публіцистичний текст: лінгвальні

та екстралінгвальні параметри
Найголовнішим завданням лінгвальних та екстралінгвальних
особливостей публіцистичного стилю є характеристика впливу
стилістичних засобів та оцінки їх сприйняття читачем. Одним з
таких питань – визначення поняття функціонального стилю як
об’єкту лінгвістичного дослідження публіцистичного тексту. На
даний момент проведено теоретичне та зроблене практичне
дослідження лінгвальних та екстралінгвальних особливостей
публіцистичного стилю. На прикладі робіт вчених (Серажим К.,
Тимошика М., Сунько Н. та Бялика В.) визначено поняття
композиції публіцистичного стилю у текстотворчому процесі і
відокремлено три основних вимоги щодо журналістського
твору: тематичнe однорідність частин тексту на кожному з
рівнів ієрархії змісту; логічну пов’язаність частин; жанрово-
стильову зумовленість вибору композиції [2, c.219].
Дану роботу ми можемо присвятити аналізу спеціальних
граматичних, фонетичних, лексико-стилістичним засобам, які
використовуються у публіцистичному стилі, а саме у такому
жанрі, як оголошення. Матеріалом дослідження стали
багатотиражні видання: ”New York Times” (2002, 2009, 2016
років) та ”The Time”. Для дослідження було взято та
опрацьовано 35 англомовних журналів.
Порівнявши англомовне видання ”New York Times” та
”The Time”, визначено стилістичні критерії та розглянуто
архітектоніку тексту як цілісний текстотворчий процес. Також
розподілено форми вираження змісту твору: абстрактно-мовну
чи вербальну; візуально-образну та чуттєво-емоційну. Для
емотивного та смислового впливу використовувалася
стилістично-забарвлена лексика. Адже вона несе додаткове
емоційне навантаження, додаткову конотацію та експресію. Чим
більше стилістично-забарвленої лексики, тим більше здійснено
емотивно-експресивний вплив на читача. Також в ході
113
дослідження розглянуто історію створення англомовного
видання ”New York Times”, його жанрову специфіку, стиль
публікацій та рубрикацій. Проаналізовано жанр оголошення та
його особливості на прикладі видань за критеріями змісту,
характеру та друку на шпальтах газет [3,c.134].
Ми визначили різновиди шаблонів статті, тобто,
заголовків оголошення. Вони поділяються з використанням
декларативного речення (”Виберись і подивись”), запитальні
речення (”Чи любите Ви війну?”), номінативні речення (”сумна
неділя”), та еліптичні прийоми (”МВА представлено”).
Щодо лексико-стилістичних засобів, то найпоширенішими
серед них є епітети (”compatible with professional life”),
персоніфікація (”programs fully accredited”), використання
абревіатур (”MBA”) та алюзії (”two year programs – one on one
teaching plus thesis that to get Philosophy Doctorate”).
Отже, дослідивши лінгвальні та екстралінгвальні
особливості публіцистичного стилю на прикладі жанру
оголошення у журналах ”New York Times”, ми можемо зробити
висновок, що завдяки цим спеціальним лексико-стилістичним
засобам здобувається максимально-емоційний ефект сприйняття
інформації на читача.
1. Епістемічний вимір лінгвоконцепту та особливості його
дослідження / В. Д. Бялик // Наукові записки Національного
університету "Острозька академія". Серія : Філологічна. - 2014. - Вип.
43. – c. 46-49.
2. Формальма актуалізація прецедентних текстів як спосіб
трансфомації цитат у газетному заголовку / Н. Сунько // Науковий
вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - 2015. -
Вип. 740-741. – c. 217-221.
3. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: метологія,
архітектоніка, варіативність [На матеріалах сучасної газетної
публіцистики]: Монографія / За ред. В. Різуна. Київ. нац. ун-т ім.
Тараса Шевченка — К., 2002. — 392 с.
114
Наталія Гуменюк
Науковий керівник – доц. Гладка В.А.
Зоонімний та флоронімний символ як компонент

фразеологічних одиниць французької мови
Однією з причин тлумачення усталених одиниць як джерела
мудрості народу є наявність у їх складі номінацій тих обʼєктів
дійсності, які повсякчас оточують людину. До таких лексичних
одиниць належать зооніми та флороніми, які виконують роль
певних символів. Зацікавленість сучасних лінгвістів у вивченні
тісного зв’язку мовних одиниць зі свідомістю та мисленням
людини, а також відображення цього звʼязку в символах
визначає актуальність і нашого дослідження. Метою
запропонованої розвідки є визначення природи зоонімного та
флоронімного символу як компонента фразеологічних одиниць
(далі – ФО) французької мови.
Насамперед зазначимо, що поняття символ (від гр. symbolon
«розпізнавальна прикмета») уже давно цікавило вітчизняних і
зарубіжних лінгвістів, але змістовне теоретичне обґрунтування
воно отримало лише в ХХ ст. (Й. Бартміньський, Г. Гадамер,
С. Гайдегер, М. Еліаде, Є. Кассірер, Р. Кох, Дж. Купер, К. Леві-
Стросс, О. Лосєв, Е. Сепір, Т. Тодоров, П. Флоренський, З. Фройд,
К.-Ґ. Юнґ та ін.). У наукових працях символ витлумачують як
«естетично канонізовану культурно значиму концептуальну
структуру іншої, ніж первинний зміст реалії чи знака, понятійної
сфери» (Селіванова, 2006, с. 536–537). Символу притаманна
образність, інтенційність, мотивованість, дейктичність,
імперативність. Його особливість полягає також у тому, що його не
можна розшифрувати простим зусиллям розуму, він існує в
колективній свідомості певної культурної групи, зокрема етносу, в
готовому вигляді й вилучається у разі потреби. На думку
Ю. Лотмана, «символ ніколи не належить до одного синхронного
зрізу культури – він завжди пронизує його по вертикалі, виходячи з
минулого та йдучи в майбутнє» (Лотман, 2000, с. 67).
Як складник ФО, символ виражає загальну ідею подійного
характеру, тобто уособлює цілу ситуацію, і апелює до фонових
знань, до культурної компетентності народу. Завдяки йому ми
115
можемо не лише розкрити значення ФО, визначити її
походження, зміст і сферу вживання, а й зрозуміти менталітет
того народу, в мові якого вона з’явилася.
Вивчаючи питання класифікації символів з точки зору їх
походження і специфіки застосування, науковці поділяють їх на
наукові, філософські, художні, міфологічні, релігійні,
універсальні, специфічні, архетипні, колективні, індивідуальні,
національні, ідеологічні тощо (Дмитренко, 2015, с. 28).
Аналіз фактичного матеріалу показав, що символи можна також
класифікувати за номінованими категоріями, до яких належать,
зокрема зоонімні символи. В свою чергу, як компоненти ФО,
вони поділяються на: 1) зооморфні символи, напр.: у ФО un
vieux loup «старий хитрун» вовк (хижак, якому потрібно
впіймати жертву, перехитрити її заради свого блага) символізує,
відповідно, особу, яку цікавить лише особиста користь, нажива;
у складі ФО manger la grenouille «розтратити чужі гроші» жаба
символізує багатство та прибуток, оскільки їстівні жаби
вважаються великим і дорогим делікатесом; 2) орнітоморфні
символи, напр.: у прислівʼї Une hirondelle ne fait pas le
printemps «Одна ластівка весни не робить» ластівка символізує
прихід весни, але народна мудрість застерігає водночас проти
квапливих висновків за однією ознакою; у складі ФО Сʼest un
beau coq «серцеїд» півень символізує прояв чоловічої сили,
кокетство та розважливість.
Значну роль у творенні ФО французької мови відіграють також
флоронімні символи. Так, у складі ФО bouton de rose «молода
безневинна дівчина» бутон троянди символізує дівчину, яка ще
не стала жінкою; у складі ФО fleur de tourte «повний дурень»
квітка символізує суто прикрасу пирога, яка не має великого
значення для його харчового спожитку.
Отже, символ як один із компонентів ФО, які передають
менталітет, культуру й світобачення народу, є потужною і
незамінною категорією духовного розвитку, повсякденного
спілкування цього народу. В дослідженні відмінностей
вербалізації символьного компонента у ФО французької та
української мов полягає перспектива нашого дослідження.
116
Олександра Кіореско
Науковий керівник – доц. Руснак Д.А.
Тестовий контроль іншомовних рецептивних навичок

і вмінь учнів ЗЗСО
Раціональне керування навчальним процесом з іноземної
мови неможливе без чіткої системи контролю мовленнєвих
навичок і вмінь учнів. Проблема контролю в навчанні іноземних
мов вважається однією з найактуальніших.
Сьогодні неможливо уявити навчання іноземної мови без
тестової форми контролю. Основоположним поняттям тестування є
тест, який являє собою сукупність завдань, які визначають рівень
сформованості навичок та вмінь тестованих. Основною функцією
тестування є функція контролю. Тести є найбільш економною
формою контролю і об'єктивним показником ступеня засвоєння
учнями того чи іншого мовленнєвого матеріалу [1].
Мета даної роботи полягає у вивченні використання
тестової методики для контролю сформованості іншомовних
рецептивних навичок і умінь учнів ЗЗСО.
Рецептивні навички та вміння в аудіюванні та читанні
включають рецептивні граматичні, лексичні, слухові навички, а
також перцептивні навички. Аудіювання – це активний процес,
пов’язаний із думкою, оскільки спрямований на сприйняття,
розпізнавання та розуміння кожного разу інших мовленнєвих
повідомлень, що передбачає комбінування окремих навичок,
використання їх у ситуаціях, що постійно змінюються. Читання –
це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана
(передана) тим або іншим способом або відтворена технічними
пристроями.
Отже, розглянемо комплекси вправ, які використовуються
для складання тестів і контрольних робіт. Найчастіше можна
зустріти такі типи [2]:
Перехресний вибір (exercice d`appariement),
використовується здебільшого в письмі, але може задіюватися
також в усному мовленні. Це така практика, яка допомагає учню
сприймати логіку та узгодженість у цілому.
117
Альтернативний вибір (vrai ou faux) передбачає закриті
питання, в яких учні мають вибирати відповідь: правильно чи
неправильно.
Множинний вибір (questionnaire а choix multiple (QCM))
полягає в множинному виборі щодо прочитаного чи
прослуханого документа, який учні повинні зрозуміти. Ці
вправи мають дві, три або чотири відповіді, з яких треба
вибрати лише одну правильну.
У тесті з вільно конструйованою відповіддю (questionnaire
а rйponse ouvertes courtes (QROC)) ставляться запитання до
запропонованого тексту чи діалогу тривалістю дві-три хвилини.
Питання відкриті і вимагаються коротких відповідей.
Тест доповнення (відновлення) зразка мовлення (texte а
trous). Цей тип складається з тексту або речень, в яких відсутні
слова, які треба заповнити. У цих завданнях потрібно послухати
чи прочитати документ два рази і дати точну відповідь.
Тестування рівня сформованості рецептивних навичок і
умінь органічно вписується в сучасну систему освіти, бо
відповідає меті та змісту навчання іноземним мовам. З огляду на
всі фактори, були розроблені комплекси різних тестових завдань
для з’ясування рівня сформованості навичок і вмінь учнів 6-го
класу в аудіюванні та читанні французькою мовою [3].
1. Коккота В.А. Лингво-дидактическое тестирование: Науч.-теор.
пособие / Коккота В.А. - М.: Высшая школа, 1989. – 127 с.
2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних
закладах/ [кол. авторів під кер. С. Ю. Ніколаєвої]: Підручник. – К.:
Ленвіт, 1999. – 320 с.
3. Кіореско О. Тестовий контроль рецептивних навичок та вмінь

учнів ЗОШ (Курсова робота). – Чернівці, 2018. – 36 с.
118
Еріка Ковтюк
Типологія запозичень сучасного французького

медіа-дискурсу за джерелом походження
У звʼязку з дедалі інтенсивнішим розвитком у сучасному світі

міжмовних контактів вивчення запозичених лексичних одиниць
різного типу стає одним із центральних питань вітчизняних і
зарубіжних лінгвістичних учень сьогодення (К. Ажеж, Ж. Ані,
В. Арістова, У. Вайнрайх, П. Гіро, Л. Деруа, Ю. Жлуктенко,
Л. Крисін, А. Мартіне, Л. Щерба та ін.). Власне, цим зумовлено
й актуальність нашої розвідки на матеріалі, зокрема,
французької мови. Адже їй, як і будь-якій іншій мові-
реципієнту, властиве перманентне проникнення значної
кількості іншомовних одиниць, які з часом підпорядковуються її
системі й закріплюється у ній.
Основна мета роботи полягає в аналізі й класифікації
запозичень сучасної французької мови, виявлених методом
суцільної вибірки із сучасного медіа-дискурсу (Le Figaro – 2009-
2018), за джерелом їхнього походження.
Перш ніж перейти безпосередньо до поставленого перед нами
завданням, зауважимо, що реалізуючись у межах масової
комунікації та охоплюючи актуальні проблеми, медіа-дискурс
використовує велику кількість запозичень, що є засобом його
структурно-семантичної організації та змістовної цілісності.
Явище запозичення, як переконують нас лінгвісти, зумовлене
прагненням до мовної економії та чіткішої диференціації слів, а
також тенденцією до новизни висловлювань. Наділене складною
мовною природою, воно й досі привертає увагу науковців, які
висловлюють кілька точок зору на їхнє тлумачення. З одного
боку, його розглядають як процес проникнення лексичних або
інших елементів з однієї мови в іншу, а з іншого – як елементи
чужої мови: слова, словосполучення, морфеми, фонеми та
синтаксичні конструкції (В. Протченко, О. Біржакова,
Ю. Жлуктечко та ін.). Тому доцільне, на наш погляд, дотримання
такого визначення: запозичення – це процес уведення до певної
119
мови морфем, слів або висловів іншої мови, а також саме слово
чи сполука, уведені до однієї мови з іншої.
Детальний аналіз фактичного матеріалу (200 одиниць) виявив
кілька основних джерел походження французьких запозичень,
які вживаються у сучасному медіа-дискурсі, а саме:
- англійська мова (153 одиниці – 76,5 %), напр.: forwarder
"пересилати", feedback "коментар, думка";
- італійська мова (8 одиниць – 4 %), напр.: baguette
"довгий батон, багет", ristrette "дуже міцна кава";
- російська мова (8 одиниць – 4 %), напр.: pogrom
"навала", bistro "швидко";
- арабська мова (7 одиниць – 3,5 %), напр.: nйnuphar
"водяна лілія", йpinard "шпинат";
- японська мова (6 одиниць – 3 %), напр.: karatй, "карате
(вид спорту)", kawaii "милий";
- іспанська мова (5 одиниць – 2,5 %), напр.: la sieste
"післяобідній сон", nacho "чіпси";
- мови Африки (4 одиниць – 2 %), напр.: enjailler
"веселитися", ambiancer "влаштовувати свято";
- португальська мова (2 одиниці – 1 %), напр.: futsal
"міні-футбол";
- польська мова (2 одиниці – 1 %), напр.: meringue "безе,
тістечко", polka "полька, танець";
- китайська мова (1 одиниця – 0,5 %), напр.: oolong
"китайський чай";
- в'єтнамська мова (1 одиниця – 0,5 %), напр.: phф
"в’єтнамський суп".
Узагальнюючи вищевикладене, можемо констатувати, що одним
зі способів збагачення французької мови є запозичена лексика.
При цьому основною мовою-донором запозичень сучасного
медіа-дискурсу слугує англійська мова (переважно
американського варіанта), що повʼязано із загальною експансією
цієї мови у світі. Водночас, усі вони мають різний ступінь
асиміляції та адаптації, у розгляді особливостей яких полягає
перспектива нашого дослідження.
120
Надія Петруняк
Науковий керівник – проф. Попович М.М.
Гендерні особливості використання вигуків

у сучасній французькій літературі
Тема нашого дослідження – гендернi особливості використання

вигуків у художніх творах сучасних французьких авторів.
Матеріалом дослідження слугували вигуки, вилучені шляхом
суцільної вибірки з художньої прози Гійома Мюссо [1] та Анни
Гавальди [2].
Актуальність теми дослідження визначається загальною
спрямованістю сучасної лінгвістичної науки на дослідження
засобів комунікативно-емоційного вираження думки з позицій
антропоцентричної парадигми, необхідністю більш детального
вивчення процесів когнітивно-прагматичної інтерпретації у
актів мовлення. Вибір вигуків об’єктом дослідження
зумовлений також особливістю граматичного статусу цього
класу слів у системі частин мови, їх прагматичністю, а також
суб’єктивністю семантики, що тісно пов’язано з проблемою
економії засобів вираження та роллю емоційного фактора в
організації висловлень у чоловічому та жіночому мовленні.
Головна мета дослідження – показати спільні та відмінні риси у
використанні вигуків у чоловічому та жіночому мовленні,
описати їхнє афективне наповнення у різних мовленнєвих актах.
Під гендером розуміють сукупність сформованих культурою
біологічних і мовленнєвих ознак, соціальних ролей,
особливостей психіки та поведінки, якими різняться чоловіки та
жінки у процесі комунікації. Тому гендерні особливості
мовлення відіграють велику роль у творенні експресивного тла
художнього твору. Під вигуком розуміємо мовний знак,
позбавлений номінативної функції, незмінне за формою слово,
ізольоване в реченні знаками пунктуації, яке самостійно
утворює цілу фразу, не поєднуючись з іншими реченнями
(фразами). Активно досліджував поняття “вигук” французький
вчений Шарль Баллі. На його думку, вигук – це цікаве
121
поєднання «слів» та «співу». Він поділяв їх на три види:
1) вигук, що виражає емоції та вольовий акт; 2)
звуконаслідувальні слова, що описують події, ситуації та ін.; 3)
сигнали, що дають вказівки [Bally 1932, 129].
У більшості випадків дослідники сходяться на тому, що вигуки
виконують, перш за все, емотивну функцію у мовленнєвих
актах.
У роботі опрацьовано загалом сто вигуків. У творі Анни
Гавальди “Ensemble, c’est tout” виявлено низку вигуків з
діалогів, які відбуваються як між жінками, так і між жінкою та
чоловіком. Натомість, у творі Гійома Мюссо “La fille de
Brooklyn” переважають чоловічі діалоги й, відповідно,
специфічні для чоловічного мовлення вигуки. Жіночих діалогів
у творах цього письменника практично немає.
Однією з основних функцій вигуку є, як відомо, експресивна.
Проаналізовані нами вигуки виражають:
1) сумнів – Eh! Heu! Hum!;
2) схвалення – Bien! Bon! Bravo! Зa va!;
3) полегшення – Ouf! (Уф!) Зa va!;
4) бажання заспокоїти – Lа! Doucement! Du calme! Patience!;
5) попередження – Gare! Attention!;
6) заклик до уваги – Attention! Tiens! Tenez! Ecoutez!
Можна помітити, що жіночі вигуки виявляють здебільшого
емоції здивування, схвалення чи обурення – “Ah, parfait!”,
“Super !”,“D’accord !”. Вигуки у чоловічому мовленні
набувають інколи агресивного значення, з використанням
ненормативної лексики (“Poutain!”, “Merde!”), часто містять
спонукання до дії, змушування щось зробити – “Allez!” .
Отже, вигуки, хоча кваліфікуються як самостійна частина мови,
не використовується як окремий член речення. Їхнє експресивне
забарвлення залежить від багатьох чинників, як-от: стать мовця,
ситуація спілкування, широкий контекст мовлення і,
найголовніше, емоційний стан мовців.
1. Ensemble, c’est tout. / Anna Gavalda , Le Dilettante, 2004. – 603 p.
2. La fille de Brooklin. / Guillaume Musso, XO, 2016. – 473 p.
122
Катерина Товт
Науковий керівник – доц. Кутасевич Г.Я.
Синтаксис складнопідрядних речень

французької мови
Склaднi рeчeння y фрaнцузькiй мовi нeoднoрaзoвo стaвaли

oб’єктoм дoслiдження. Oснoвнa yвaгa придiлялaся вивчeнню
cклaднocyрядних тa cклaднoпiдрядних рeчeнь. Дeщo oстoрoнь
зaлишaлися cклaднi рeчeння, прeдикaтивнi чaстини яких
з’єднуються без допомоги сполучників.
Склaднoпiдряднi рeчeння y сyчaснiй фрaнцyзькiй мoвi мaють
пeвнi спeцифiчнi влaстивoстi дoслiджyвaних oдиниць мoви.
Мoвець фoрмує y cвiдoмoсті прeдмeтнo-лoгiчнy мoдeль
cитyaцiї, якa спiввiднocиться з мoдeллю рeчeння, щo oпиcyє
рeфeрeнтнy дiйcнicть. Нa нacтyпнoмy eтaпi aвтoр пoвiдoмлeння
oбирaє й кoмплeктyє мoвнi eлeмeнти для oписy кoнкрeтнoї
cитyaцiї. Цe дoзвoляє oднy й тy caмy cитyaцiю oпиcyвaти
рiзними зacoбaми.
Складне речення являє собою систему двох або більше простих
речень, об’єднаних змістом та інтонацією. [1]
Два речення можуть бути незалежними і пов’язані зіставленням
(juxtaposition) або сурядністю (coordination).
Зіставлення позначає просту серію або один набір фактів, які
відбулися одночасно (це поширене в описі) або послідовно. Або
ж друге речення (2-га частина) і наступні, якщо вони є,
уточнюють зміст першого.
Сурядність двох речень, при збереженні їх певної незалежності,
може припустити, що між ними є різні зв'язки: сурядність
простого зв'язку, паралелізму, пояснення, протиставлення,
чергування, причини, наслідку. Ці зв'язки з'єднані сурядним
сполучником. Сполучник може бути “подвоєним” (tantot...tantot,
non seulement...mais aussi). [1]
Під складнопідрядним реченням розуміють головне речення і
одне або більше простих підрядних речень.
У складнопідрядному реченні, головне та підрядне речення
тісно пов'язані між собою.
123
Підрядне речення, в свою чергу, може мати під своєю
залежністю інше підрядне речення, по відношенню до
головного.
Складнопідрядне речення з підрядними означальними може
мати кілька значень, відмічені паузами в усній мові і комами на
письмі. У складнопідрядному реченні, підрядне означальне є
додатком члена головного речення (виражене іменником або
займенником); у підрядному реченні означальний займенник є
підметом, прямим додатком, прийменниковим додатком або
іменною частиною присудка [1].
Означальне речення, тобто речення, яке виконує функцію
іменникового або займенникового додатку, можливо, більш
вживане у французькій мові, ніж, наприклад, в українській. З
одного боку, це пояснюється тими самими формами
означальних займенників, коротших та різноманітніших (qui,
que, dont, lequel). З іншого боку, це дає можливість об'єднати
означальним займенником два речення в одне складнопідрядне,
тоді як в українській мові це неможливо.
Зa кoмyнiкaтивнoю нaстaнoвoю (цiлeспрямoвaнicтю, цiльoвoю
нaстaнoвoю, щo хaрaктeризyє фyнкцiю виcлoвлення y
кoнкрeтнiй cитyaцiї) лiнгвiсти видiляють рoзпoвіднi, питaльнi тa
спoнyкaльнi рeчeння.
Склaднe рeчeння в кoмyнiкaтивномy плaнi вiдрізняєтьcя вiд
прoстoгo тим, щo вoнo мoже бyти як мoнoкомyнiкaтивним, тaк i
пoлiкoмyнiкaтивним. Склaднoпiдряднi рeчeння мaють oднy
кoмyнiкaтивнy нaстaнoву. Кiлькiсть кoмyнiкaтивних нaстaнов y
склaднoсуряднoму тa безспoлучникoвoму рeчeнні мoжe
відпoвiдaти кiлькoстi прeдикaтивних чacтин.
1. Steinberg N. Grammaire franзaise // Грамматика французского
языка: Часть II. Синтаксис простого и сложного предложения / под
ред. Е. А. Реферовской. Второе издание. — М.: Ленинград,
Просвещение, 1966. – 362 с.
124
Ілона Царенко
Науковий керівник – доц. Сопилюк Н.М.
Машинний переклад у контексті розвитку

комп'ютерної лінгводидактики
Турбулентність змін ринкового середовища та прогресивний
розвиток глобалізаційних процесів у світі чимраз частіше
актуалізують аспект використання машинного перекладу, що
пов’язано з посиленням взаємозв’язків між різними країнами,
регіонами, компаніями тощо, а це, в свою чергу, потребує
відповідної оперативної комунікації, в тому числі специфічного
спрямування.
З огляду на розвиток комп’ютерної техніки та інформаційних
технологій застосування таких систем досить зручне та поширене.
Крім того, впродовж останніх років системи машинного перекладу
значно еволюціонували й удосконалилися.
Сьогодні автоматизовані системи можуть будувати осмислені
фрази. Це якісно відрізняє їх від попередніх систем машинного
перекладу, що й не дивно, зважаючи на їх еволюційний
розвиток.
Загалом, діахронія машинного перекладу починається ще з
XVIII ст, коли Чарльз Беббідж уперше висловив думку про
можливості цифрової аналітичної машини здійснювати
машинний переклад тексту. Так, звичайно, перші системи
машинного перекладу працювали на основі безпосереднього
методу заміни оригіналу слова його перекладом. Далі поступово
почали використовувати системи машинного перекладу, які,
проаналізувавши структури мови оригіналу, шляхом трансферу,
синтезували їх у відповідні структури мови перекладу, при
цьому застосовуючи цей метод як для синтаксичного, так і
семантичного рівнів мови. Варто згадати спроби створити
системи машинного перекладу за допомогою інтерлінгвів. Отже,
машинний переклад загалом та системи машинного перекладу
зокрема, постійно вдосконалюються відповідно до попиту
користувачів. Адже використання останнього, тим паче в епоху
інформатизації, дає змогу оптимізувати роботу перекладачів,
виконуючи за них підрядковий переклад.
125
Безперечно, попри на еволюційні перетворення та
вдосконалення, машинам складно ідентифікувати граматичні
конструкції, фразеологізми, ідіоми чи жаргони. Машинний
переклад художнього тексту неможливий, бо вимагає участі
безпосередньо перекладача та його художнього оформлення.
Тому, зазвичай, машинний переклад використовують у
економіці, юриспруденції, техніці та медицині, з огляду на
існуючий формалізм даних матеріалів перекладу.
Проте це не означає, що використання машинного перекладу в
даних сферах повністю виключає діяльність перекладача. Адже
навіть у цих сферах існує специфіка перекладу тих чи інших
фраз, сталих виразів, омонімів, паронімів тощо, що виключає
заміну традиційного перекладу машинним. Але нехтувати цим
перекладом неможливо в умовах інформаційного суспільства.
Тому варто враховувати, що для адекватного перекладу
автоматична система, яка здійснює даний переклад, повинна:
знати внутрішні структури мов; знати про культуру, історію,
мораль, типи мислення народів, що є носіями мови; володіти
достатнім словниковим запасом певної галузі; вміти
запропонувати адекватні семантичні відповідники [1].
Виходячи з цього, перекладач може здійснювати будь-який
переклад, максимально оптимізувавши власний час та зусилля,
правильно обравши існуючу систему машинного перекладу.
Таким чином, розвиток лінгводидактики в сучасному світі
неможливий без врахування процесу інформатизації та
посилення комп’ютеризації суспільства.
1. Чрділелі Т. В., Кожемяченко Н. В., Ю. Г. Хохлов. Інформаційні
технології у мовознавчих студіях, 2010. URL :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/newtech/2010_1/articles/2-8.pdf.
126
Анна Швабу
Структурно-семантичні та функціонально-прагматичні
аспекти оказіоналізмів у творах Р. Кено
У лінгвістиці кінця ХХ – початку ХХІ ст. спостерігаємо
активізацію студій з неології та оказіоналістики, завдяки якій
накопичено велику кількість фактичного матеріалу: узуальних
неологізмів, створення яких зумовлено, передусім, потребою
позначення нових реалій, понять, та оказіональних одиниць, що
зʼявляються в різних комунікативних ситуаціях для мовного
самовираження творчої особистості. Серед останніх науковці
вирізняють авторські лексичні новотвори, які відносно системи
мови є власне оказіональними утвореннями, а відносно
реалізації та функцій у поетичному тексті – авторськими [1,
с. 84]. При цьому, на їхній погляд, такі номінативні одиниці
народжуються в конкретному ідіостилі, тому й називають їх
власне авторськими [2, c. 253]. Пильний інтерес лінгвістів до
таких мовно-мовленнєвих утворень й визначає актуальність
запропонованої розвідки. Мета нашого дослідження полягає у
виявленні та системному аналізі оказіональних утворень у
творах французького письменника Раймона Кено, який
допоможе висвітлити специфіку їхнього мовленнєвого
функціонально-прагматичного навантаження.
Насамперед зазначимо, що в літературному творі, як в особливій
сфері творчості, Р. Кено втілює своє бачення світу за допомогою
вмілої майстерності керуванням словом, зокрема створенням
оказіоналізмів. Це й пояснює наш вибір його творів (Queneau R.
Oeuvres complиtes. Paris: Gallimard, 1989; Queneau R. Bвton,
chiffres et lettres. Paris : Gallimard, 1965; Queneau R. Les Fleurs
bleues. Paris : Gallimard, 1965; Queneau R. Zazie dans le mйtro.
Paris: Gallimard, 1959) як джерело дослідження.
Аналіз фактичного матеріалу з точки зору структурно-семантичних
ознак уможливив поділ оказіоналізмів на чотири типи, а саме:
1) граматичні оказіоналізми (82 одиниць – 41 %), напр.: ott chose
(= autre chosе), i rcommence ltravail (= il recommence le travail),
vott lingerie (=votre lingerie);
127
2) лексико-семантичні оказіоналізми (61 одиниць – 30,5 %),
напр.: tu plonjdanlamelo (= tu plonges dans la mйlo), ltipstu (= le
type se tut), sa beliquette (= sa belle liquett);
3) графічні оказіоналізми (34 одиниць – 17 %), напр.: MeuSSieu (=
monsieur), d’oucement (= doucement), PardOn (= pardon);
4) фонетичні оказіоналізми (23 одиниць – 11,5 %), напр.:
mointenant (= maintenant), hun marchand (= un marchand),
satisfaiteu (= satisfaite).
З точки зору функціонально-прагматичного аналізу,
оказіоналізми в творах Р. Кено виконують різні функції, які
нами розташовано в такій послідовності за поширеністю:
1) функція несподіванки (51 одиниць – 25,5 %), напр.: steau
pйgalement (= stoppe йgalement), sdeloqait (= se deloquait),
rrrudement vroi (= rudement vrai);
2) функція пародіювання (47 одиниць – 23,5 %), напр.: еtre on le
neant (= lʼкtre ou le nйant), Pas ris (= Paris), disparoit (= disparait);
3) функція мовної гри (39 одиниць – 19,5 %), напр.: ces ziaux (=
ces yeux), cacolaque (= Coca-Cola), une banlyo (= une banlieue);
4) функція комізму (33 одиниць – 16,5 %), напр.: blairnifle
(= blairer + renfler), sourdeadingue (= sourdingue), sarcastifleur (=
sarcastique + persifleur);
5) функція інтертекстуальності (30 одиниць – 15 %), напр.:
skeutaditaleur (= ce que tu as dit alors), chsuis (= je suis), jveux
ottchose (= je veux autre chose).
Отже, аналіз ужитих у творах Р. Кено оказіоналізмів виявив
особливості їхнього творення зі структурно-семантичної точки,
а також функціонально-прагматичного вживання, демон-
струючи неординарність мислення і креативність письменника..
1. Бабенко Н. Г. Окказиональное в художественном тексте.
Структурно-семантический анализ: Учебное пособие / Н.Г. Бабенко. –
Калининград: Калининградский университет, 1997. – 84 с.
Фельдман Н.И. Окказиональные слова и лексикография /

Н.И. Фельдман // Вопросы языкознания. – 1957. – № 4. – С. 253.
128
Святослава Андріїва
Науковий керівник — проф. Лабінська Б.І.
Підходи до вивчення іноземної мови в учнів

з особливими потребами
Вивчення іноземної мови дітьми з особливостями
психофізичного розвитку у сучасній педагогічній науці
викликає багато суперечок і нарікань. Між тим педагогічна
практика засвідчує, що іноземна мова, як і рідна, за визначенням
І.А.Зимньої [3,с.34], має забезпечувати соціальні, інтелектуальні
та особистісні потреби людини. Завдяки мовленнєвій діяльності
дитина розвивається, виховується, пізнає світ і себе.
На думку М.З. Біболєтової [1,с.8], опановування іноземними
мовами потрібне всім учням, незалежно від їхніх стартових
здібностей, оскільки воно впливає на розвиток психічних
функцій дитини — її пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви,
що стимулює розвиток загальних мовних здібностей.
У сучасній методичній літературі вирізняють три основні
підходи до організації навчально-виховного процесу з іноземної
мови для учнів з особливими потребами [4.с.153-154]:
a. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння
іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному
режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил
оперування ними.
b. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня
передусім на засвоєння правил застосування лексико-
граматичних моделей, на основі яких здійснюється
свідоме конструювання висловлювань.
c. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання
свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання
іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування
іншомовними моделями відбувається водночас з
оволодінням їхньою комунікативно-мовленнєвою
функцією.
Під час організації навчання учнів з обмеженими
можливостями здоров'я варто враховувати особливості, якості
129
та здібності, які вже є рисами особистості дитини, а також
зважати на низьку працездатність і особливості їх пізнавальної
діяльності. Лише за умов чіткого визначення
психофізіологічних можливостей дитини та труднощів, які вона
може зустріти у процесі навчання, можна створити ефективні
педагогічні умови для всебічного її розвитку. У процесі
навчання іноземної мови школярів з освітніми потребами
потрібно не тільки враховувати психічні особливості, а й
активно підтримувати їх у навчальному процесі; застосовувати
таку методику навчання, яка б максимально враховувала
індивідуальні можливості кожної дитини [2,с.439]
Отже, опанування мовленнєвими засобами іноземної мови
сприятиме інтелектуальному розвитку, оскільки цей процес
нерозривно пов'язаний із розумовими функціями. Окрім того,
вивчення іноземної мови допомагає дитині інтегруватися у
суспільне життя та демонструє їй, як користуватись усіма
благами та можливостями суспільство.
1. Биболетова М.3. Перспективы раннего обучения иностранным
языкам в связи с переходом на четырехлетнее начальное
образование школьников // Раннее обучение иностранному
языку. Опыт, проблемы, перспективы: Материалы
региональной научнопрактической конференции (22—23
ноября 2000 года) / сост. Г. А. Гектина. Великий Новгород,
2000. С. 3—8.
2. Выготский Л, С. Мышление и речь // Избр. психол. исслед.—
Москва: Изд-во АПН РСФСР, 1976.— С. 439.
3. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – но- вая парадигма
результата образования // Высшее образование сегодня. 2003.
С.34.
4. Постовий Е., Засенко В., Колупаєва А. Інтегроване навчання:
вибір за батьками // Дидактичні та соціальнопсихологічні
аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наукметод.
зб. Вип. 5. Київ, 2004. С.153—154.
130
Анастасія Бацала
Науковий керівник – проф. Кушнерик В.І.
Дитячий білінгвізм: мовленнєвий розвиток дитини

У ХХІ ст. білінгвізм, або двомовність, став однією з
головних умов сучасної комунікації – невід’ємної частини як
теоретичного так і практичного аспекту життєдіяльності
людини. Адже розвиток та функціонування суспільства
залежить і від функціонування мовного середовища. Проблемою
багатомовності займалися вчені багатьох країн, зокрема:
У.Вайнрайх, Е.М. Верещагін, Ю.Д. Дешерієв, І.Л. Медвєдєва,
Е.Ю. Протасова, Ю. Мартін, Т. Накаяма, Л.В. Щерба, П. Меар та
інші. Оволодіння іноземною мовою опосередковується
найчастіше потребами усвідомлення форми виразу власних
думок або задоволенням навчально-пізнавальної потреби. Під
час вивчення іноземної мови виникає проблема зумовлена
білінгвізмом, а саме проблема взаємозв’язку мови та свідомості,
який зумовлює сприйняття дійсності у межах іншої культури.
Проте дослідження довели, що чим краще білінгв володіє
мовною системою рідної мови, тим з більшим успіхом
відбувається процес оволодіння іншою мовою, тому процес
формування та вдосконалення вмінь і навичок володіння двома
мовними системами в багатьох випадках залежить від ступеня
сформованості в білінгва вмінь володіння мовною системою
рідної мови [2].
Для опису білінгвізму дуже важливо, перш за все, визначити
фактори, які впливають на формування та розвиток двомовної
компетенції. Їх умовно можна поділити на: індивідуальні,
мовноспецифічні та фактори, зумовлені навколишнім середовищем [1].
Аналіз мовленнєвого розвитку дитини в двомовних сім'ях
продемонстрував, що його початок більше залежить від ставлення до
розвитку дитини в сім'ї, ніж від того, на скількох мовах говорять в
родині малюка, а використання дитиною більше ніж однієї мови в
процесі виховання підсилює її металінгвістичні здібнoсті, тобто
білінгвізм надає дітям перевагу в спілкуванні, допомагаючи
краще оцінювати комунікативні реакції. До того ж сама
131
здатність до розвитку мови може змінюватись вперше у віці 4-х
років та вдруге близько 7-ми років.
Отже, феномен явища дитячої двомовності широко
розповсюджений у світі, а тому і активно досліджуваний. Стадії
розвитку білінгвізму, їх особливості, проблеми розвитку
інтелекту та психіки дитини на різних етапах двомовності й досі
залишаються дискусійною платформою для науковців.
1. Бондаренко О. «Психологічне обґрунтування раннього

білінгвізму» // Іноземні мови в сучасній школі. №1, 2012. С.
36—38.
2. Михайлов М.М. Двуязычие и взаимовлияние языков //

Проблемы двуязычия и многоязычия. Москва: Наука, 1972. С.
197—203.
132
Ірина Бондаренко
Науковий керівник – доц. Мельник Ю.Й.
Синтаксичні функції субстантивних композитів

(на матеріалі сучасної німецькомовної прози)
Загальновідомим і беззаперечним фактом сучасної філологічної

науки є невпинний розвиток мови та її поповнення новими
поняттями. Ряд дослідників, з-поміж яких О. Москальська,
Б. Абрамов, зауважують, що основну частину лексики певної мови
становлять іменники. Цю думку підтримує німецький мовознавець
В. Фляйшер, який стверджує, що іменники складають 60%
словникового складу мови [1, c. 84]. У своїй праці Б. Абрамов
зазначає, що „іменник є найважливішою частиною мови також і з
функціональної точки зору, оскільки її елементи можуть виступати в
реченні у всіх синтаксичних функціях: підмета, додатка, означення,
обставини з різною семантикою” [2, с. 80].
Основними способами поповнення лексичної бази мови вчені
вбачають у запозиченні понять з інших мов та словотвір
(деривацію). Саме останній особливо характерний для німецької
мови. Словотвір нерозривно пов’язаний із синтаксисом,
оскільки частини композитів з’єднані між собою відповідно до
синтаксичних зв’язків, а різноманітність поєднань іменників у
композити інколи настільки функціональна, що вони можуть
використовуватись у реченні навіть замість словосполучень.
Метою нашого дослідження є вивчення структурних та
функційних особливостей складних іменників у сучасній
німецькій мові із застосуванням загальнонаукових та
мовознавчих методів, таких як індукція та дедукція, метод
аналізу та синтезу, описовий метод та метод безпосередніх
складників. Матеріалом для цього було обрано романи сучасної
німецької письменниці Інгрід Ноль (Ingrid Noll) „Der Hahn ist
tot” та „Die Apothekerin”. У результаті вибірки (проаналізовано
кожну п’яту сторінку романів) отримано 456 композитів з
різними словотвірними моделями та синтаксичними функціями.
Наприклад: Ich malte mir unsere Begegnungen aus: voll
Seelenverwandtschaft, Liebe und erotischer Spannung[3, с.95].
133
Результати аналізу за безпосередніми складниками вказують
нам на найбільш частотні моделі композитів (див. табл. 1).
Таблиця 1
Структурні моделі композитів
Структура композита Кількість іменників
Nomen + Nomen 356
Verbum + Nomen 44
Adjektiv + Nomen 27
Andere Konstruktionen 29
456
Як бачимо, найчастіше (78 % від загальної кількості
композитів) у романах зустрічаються складні іменники з
моделлю Nomen + Nomen, напр.: Seine Deutschkenntnisse seien
zwar schwach, dafьr sei er intelligent und arbeitswillig [4, с. 155].
Для дослідження функцій композитів у реченні ми
використали метод аналізу. Отримані результати показали, що
складні іменники зустрічаються як у ролі підмета, так і додатка
та інших членів речення (див. табл. 2).
Таблиця 2
Функційні характеристики композитів
Синтаксична функція Кількість іменників
Підмет 71
Додаток 184
Інші члени речення 201
Дані, наведені у таблиці, показують, що найчастіше
композити були використані в ролі другорядних членів речення
(означення, обставина та ін.) (44% від загальної кількості
прикладів) та додатків (40%). Підмети (15%) були вжиті
авторкою значно рідше, напр.: Das war mir ein grдЯlicher
Gedanke, aber um dieses SchloЯ zu zerbrechen, war mindestens ein
Vorschlaghammer nцtig. [3, с. 195].
1. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. Tübingen :
Max Niemeyer Verlag, 1995. 381 S.
2. Абрамов Б. А. Теоретическая грамматика немецкого языка :
учебник для вуза. Москва : ВЛАДОС, 2004. 287 с.
3. Ingrid Noll “Der Hahn ist tot“ Zürich : Diogenes Verlag, 1991, 222 S.
4. Ingrid Noll “Die Apothekerin“ Zürich : Diogenes Verlag, 1994, 207
134
Вікторія Волощук
Науковий керівник – доц. Король А. А.
Термінотворення та термінологічна специфіка

укладання українсько-німецького в галузі архітектури
та будівництва
Українська ситуація в галузі термінологічного нормування
ускладнена обставиною, що поміж теоретиків і практиків
терміноутворення є прихильники принаймні двох
термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний
національно-культурний вибір: одні зорієнтовані на
використання усіх наявних в українській мові способів, а інші
віддають перевагу калькуванню з російської мови. Збереження
національного духу української термінології за умов широких
глобальних процесів сучасності є чи не найважливіша проблема
нинішнього термінознавства.
Робота австрійського лінгвіста Е. Вюстера, який вважається
батьком термінології, дуже важлива для розвитку сучасної
термінології. У докторській дисертації 1930 року він представив
аргументи для систематизації методів роботи в термінології,
встановив ряд принципів роботи з термінами та окреслив
основні положення методології обробки термінологічних даних
[2].
Важливими рисами термінів будь-якої галузі є те, що вони
точно виражають поняття, процеси та назви речей, характерні
для тієї чи іншої сфери виробництва, співвідносяться з точно
визначеними поняттями, спрямовані на однозначність у межах
однієї терміносистеми.
Згідно з німецьким стандартом DIN 2342, терміносистемою
конкретної галузі вважають сукупність усіх термінів її
поняттєвого поля, між якими виникають чи встановлюються
зв’язки, що сприяє цілісності терміносистеми [1].
Існує декілька визначень способів утворення термінів, проте
одне з найпоширеніших включає різні шляхи й прийоми
творення нових слів у результаті використання всіх наявних у
певній мові словотвірних ресурсів. Під час дослідження
виявилося, що найбільш типовим утворенням термінів для
135
німецької мови є складні слова, натомість для української мови
характерні словосполучення. Терміносистема в галузі
архітектури та будівництва на даний час не надто розвинена.
Для правильного передавання значення незнайомого і
відсутнього в словнику терміна або термінологічного
сполучення архітектурної лексики дуже важливо враховувати й
зіставляти всі випадки його вживання в тексті. У процесі нашого
дослідження здійснено спробу проаналізувати терміни в
декількох напрямках: елементи сходів (die Treppenelemente) –
die Sockelleiste/плінтус; елементи арки (die Bogenelemente) – die
Leibung/внутрішнє склепіння арки; елементи фасаду (die
Fassadenelemente) – der Sockel/цоколь; будівництво доріг
(Straßenbau) – der Gussasphalt/литий асфальт.
Отже, термінологія німецької й української мов відрізняється
своєю структурою та будовою. Дослідники способів перекладу
термінів зазначають, що одним із найпростіших прийомів
перекладу є транскодування. Інший спосіб перекладу – це спосіб
калькування, передача морфем чи лексем відповідними
елементами мови перекладу. Переклад повинен здійснюватися з
урахуванням еквівалентності.
1. DIN 2342 Teil 1: Begriffe der Terminologielehre, Grundbegriffe /
Deutsches Institut für Normung e.V. Berlin; Wien; Zürich : Beuth
Verlag GmbH, 1992. 425 S. [DIN 2342]
2. Wüster, E., Die allgemeine Terminologielehre – Ein Grenzgebiet
zwischen Sprachwissenschaft, Logik, Ontologie, Informatik und den
Sachwissenschaften, in Linguistics 119/1974, p. 61–106.
136
Алла Галан
Науковий керівник – доц. Задорожна І. П.
Іменники на позначення професійної діяльності

у фразеології німецької мови
Найменування осіб за професією складають значний пласт
лексики будь-якої сучасної мови. Оскільки професійна
діяльність супроводжує людину практично на всіх етапах її
еволюції і є невід'ємним атрибутом людського суспільства,
розвиток системи професійних найменувань завжди визначався
суспільними потребами в номінації. Останнім часом
спостерігається помітний інтерес саме до цих лексичних
одиниць, особливо в галузі фразеологіі.
Семантика досліджуваної лексичної групи дозволяє
дослідникам припустити, що її окремі елементи почали
формуватися вже на ранніх етапах існування людської мови,
оскільки трудова діяльність, як відомо, слугувала одним з
найважливіших чинників розвитку суспільних відносин.
Потреба називати людину за характером роботи виникла,
очевидно, разом з поділом суспільно значущої виробничої
діяльності задовго до появи науки [4, c 68.] Серед
досліджуваних лексичних одиниць нами зафіксовано також
професії, які давно зникли, зокрема der Bürstenbinder,der Diener,
der Besenbinder (наприклад: j-d läuft (або rennt) wie ein
Bürstenbinder; der stumme Diener; j-d läuft wie ein Besenbinder).
Перші значні роботи, присвячені фразеологізмам,
з'явилися у середині минулого століття в радянській лінгвістиці
[3, c. 10] (І.І. Чернишова, В.В.Виноградов, М.М. Копиленко,
О.О. Потебня, А.В. Кунін, Н.М. Амосова, В.П. Жуков ).
У цій розвідці ми ставимо собі за мету здійснити на основі
словника В. І. Гаврися і О. П. Пророченко конотаційний аналіз
фразеологізмів з іменниками на позначення професійної
діяльності.
У результаті проведеного дослідження виявлено, що у складі
фразеологізмів найбільш вживані такі іменники на позначення
професій: der Dieb (20), der Henker (18), der König (7), der Jäger
137
(6), der Schneider (6), der Soldat (6), der Doktor (5),
der Schuster (5). (Загальна кількість зафіксованих у

словнику фразеологізмів з іменниками на позначення
професійної діяльності — 170).
Нами помічено, що негативно конотований іменник der
Dieb головно впливає на конотацію усіх фразеологізмів, в яких
він вживається, (наприклад: der Dieb stiehlt so lange, bis er an den
Galgen kommt).
Розглядаючи субстантив der Henker, ми приходимо до
такого ж висновку, що негативна конотація іменника зумовлює
загальну негативну конотацію фразеологізмів (наприклад: selbst
der Henker läßt sich bezahlen).
А, наприклад, позитивно конотований іменник "der König"
впливає "позитивно" на конотацію усієї фразеологічної одиниці,
в якій він вживається (наприклад: König des Himmels).
Отже, можна констатувати, що конотація стрижневого іменника
впливає переважно на конотацію всієї фразеологічної одиниці.
1. Амосова Н.Н. О синтаксической организации
фразеологических единиц Проблемы языкознания // Учёные записки
ЛГУ. Т. 31. Серия Филологические науки. Вып. 60. Ленинград, 1961.
2. Гаврись В.І., Пророченко О.П. Німецько-український
фразеологічний словник. / У 2-х т. – Рад. школа, 1981.
3. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в
русском языке // Избранные труды. Лексикология и лексикография. –
Москва : Просвещение, 1977.
4. Жуков, В. П. Семантика фразеологических оборотов / В. П.
Жуков. – Москва : Просвещение, 1978. – С. 150.
5. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского язика :
Учеб. пос. для фак. иностр. яз.– 3-е изд., стереотип. – Дубны : Феникс,
2005. – 488 с.
138
Оксана Гергелійник
Науковий керівник – доц. Олексишина Л.Г.
Особливості здійснення гастроперекладу

На перший погляд може здатися, що переклад меню, рецептів
або просто назв страв у будь-яких текстах – цє це просто і
легко. Відповідник завжди знайдеться, слово транскрибується
або описується. Насправді ця тема співзвучна з темою
перекладу реалій, найбільш обговорюваною темою в перекладі
всіх мов. До того ж не слід забувати про фатичну функцію, яка
відіграє головну роль у меню, кулінарних книгах чи журналах з
рецептами. Назва страви у перекладі чи оригіналі має апетитно
звучати та бути зрозумілою для клієнта або читача [1].
Актуальність дослідження полягає у стрімкому поширенні
нових страв з інших країн. Кожного дня держави приймають
тисячі туристів та мігрантів. Не слід також забувати, що жодна
країна не складається лише з корінного населення: іноземні
працівники, переселенці. Всі вони роками та десятиліттями
робили внесок у те, що ми сьогодні називаємо українськими,
німецькими, французькими стравами. Сусідство з іншими
країнами так само впливає на національну кухню держави.
Об’єктом дослідження є назви страв та інгредієнтів. Предмет
дослідження: способи перекладу, які застосовуються при
відтворенні назв іншомовних страв та інгредієнтів. Мета
дослідження: дослідити та проаналізувати наявні переклади
страв у Чернівцях та Україні в цілому і встановити проблеми
при їх перекладі. Завдання дослідження: 1) провести
теоретичний аналіз джерел з даної теми; 2) проаналізувати
проблеми перекладів назв страв як виду реалій; 3) оцінити
наявні переклади німецькомовних меню у Чернівцях; 4)
порівняти українські та німецькі меню як тип тексту; 5)
розглянути процес перекладу страв в синхронії та діахронії.
Методи та організація дослідження. З метою дослідження
використано порівняльний і зіставний аналіз та метод суцільної
вибірки. Описовий метод застосовано для пояснень прикладів.
Для створення наукової концепції дослідження
використовувався метод добору наукової літератури.
139
Термін «гастропереклад» введений нами для зручності
позначення цієї галузі. У ході дослідження цей термін буде
коротко описаний та охарактеризований, буде визначено його
значення для розвитку економіки. На цьому етапі важливі уже
наявні дослідження українських та іноземних перекладознавців
у галузі гастроперекладу. Для розуміння теми буде подана
специфіка національних страв країн, з якими маємо справу:
Німеччина, Австрія, Швейцарія та Україна. Цікаве вивчення
особливостей національних страв Буковини та Швабії,
баварського регіону у Німеччині. Останній був вибраний
невипадково, адже наявний історичний зв’язок між цими
краями. Головним завданням вважаємо оцінку наявних
перекладів страв у Чернівцях та в Україні в цілому. Для цього
будуть створені критерії оцінювання перекладу; визначені типи
помилок, наявних у текстах, та запропоновані власні варіанти.
Не менш важливий в аналізі перекладу страв процес перекладу
страв у синхронії та діахронії – страви, які колись
перекладалися, тепер увійшли у вжиток [2, c. 153-160].
Наприклад, чізкейк, стейк, глінтвейн та інші. Ми маємо на меті
звернути увагу на меню як тип тексту – як відрізняються тексти
у Німеччині та Україні за обсягом, формою та порядком
розташування страв.
1. Гаврилів О. Тонкощі перекладу з німецької мови [Електронний
ресурс].- Режим доступу до ресурса :
http://discovery.4uth.gov.ua/oformlenna-doslidnoie-roboti/skladanna-
spisku-vikoristanoie-literaturi.
2. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. Москва,1973. 279 с.
140
Емілія Данилюк
Науковий керівник – доц. Кійко Ю.Є.
Неологізми в німецькій мові XXI століття

в тематичному аспекті
Розвиток мови як універсального засобу людської

комунікації супроводжується постійними змінами, які
спричинені політичними, соціальними та економічними
процесами в суспільстві як первинному середовищі її
функціонування. Зміни відбуваються у всіх мовних підсистемах:
фонетичній, морфологічній, лексико-семантичній та синтаксич-
ній. Мова розвивається за певними закономірностями, законами,
які спричинені об’єктивними та суб’єктивними чинниками.
Найбільш відкритою мовною підсистемою, де щодня
відбуваються непомітні зміни, є лексико-семантичний рівень.
Важливу роль при цьому відіграє суспільно-політичний,
економічний та технічних розвиток людства, що сприяє появі
нових слів, неологізмів, які не тільки збагачують лексичний
склад кожної національної мови, а й інтернаціоналізують усі
мови світу через іншомовні запозичення.
Мета дослідження – встановити тематичний розподіл
неологізмів у німецькій мові ХХІ століття. Матеріалом
дослідження є нові слова, які зафіксовані на сайті неологізмів
www.wortwarte.de протягом шести місяців 2017 року. Загальна
кількість проаналізованих неологізмів склала 928 лексичних
одиниць (ЛО), відібраних методом суцільної вибірки.
За нашими спостереженнями, на основі даних згаданого
вище сайту щодня в сучасній німецькій мові фіксуються від 5 до
20 нових слів, що призводить до збагачення та модернізації
лексичного складу мови. Аналіз отриманого матеріалу
неологізмів дозволив нам виокремити такі тематичні групи
новоутворень: Автомобіль (74 ЛО); Економіка (89 ЛО);
Здоров’я (41 ЛО); Їжа та напої (43 ЛО); Кінематограф (13
ЛО); Культура (72 ЛО); Медіа (51 ЛО); Музика (15 ЛО); Наука і
техніка (60 ЛО); Освіта (8 ЛО); Подорож (23 ЛО); Політика
(78 ЛО); Природа (20 ЛО); Професії/Кар’єра (26 ЛО);
141
Психологія (4 ЛО); Соціальні мережі (126 ЛО); Спорт (23 ЛО);
Стиль життя (42 ЛО); Суспільство (113 ЛО).
Найбільшу кількість нових лексичних одиниць
зафіксовано в царині соціальних мереж (126 ЛО). Це відображає
загальні тенденції розвитку людського суспільства завдяки
новітнім технологіям комунікації. Наприклад: der Noise-
Cancelling-Effekt, der Point-and-Click-Papst, die Promowirkung.
На другому місці за кількістю ЛО виявилася тематична
група «Суспільство», яка містить 113 лексем. У цій групі
трапляються новоутворення, що фіксують соціальні відносини
між комунікантами, нові суспільні явища тощо, наприклад, das
Babymanagement, der Sofahopper, die Denkerkolonie, das Parklet.
Ці лексеми можуть з часом перейти з оказіоналізмів до класу
загальновживаних лексем завдяки влучності позначення того чи
іншого предмета, явища, як-от: die Loserphase, selbstbetrunken .
На третьому місці за кількістю у нашій вибірці тематична
група «Економіка». За досліджуваний період в ній зафіксовано
89 нових лексем на позначення новітніх економічних процесів,
наукових дисциплін про господарювання, організацій та
управління матеріальним виробництвом, обміну, збуту та
споживання товарів та послуг тощо. Наприклад: das Opinion-
Shopping, das Abfallbarometer, die Markberichtstelle, die
Pfandrückgabeschlange.
Значна кількість ЛО серед проаналізованих новоутворень
(32%) походить з англійської мови, яку традиційно
використовують при номінації новітніх явищ та об’єктів
сьогодення. Це переважно слова, що складаються з двох та
більше лексем, як-от: das Virtual-Reality-Setup, das Air-Selfie.
Перспективним напрямом нашого дослідження вбачаємо у
встановленні статистичних закономірностей змін лексичного
складу німецької мови у тематичному і структурному аспектах.
1. Левицький В. В. Лексикология немецкого языка. Чернівці: Книги –
XXI, 2010. 373 с.
2. http://www.wortwarte.de/ [Електронний ресурс, травень, 2018 р.]
142
Лілія Забарило
Науковий керівник – доц. Шкварчук С.С.
Концептуальні домінанти у творчості Зельми

Меербаум-Айзінгер
Дедалі більше дослідників у галузі лінгвістики розглядають
мовні одиниці, зважаючи на знання та уявлення про світ, які ці
одиниці репрезентують. Антропоцентрична парадигма
сучасного мовознавства дозволяє розглядати вербалізовану
інформацію про внутрішній світ людини, яка є носієм певної
культури. Відомо, що текст – це інтерпретація художнього світу
письменника, вербальне втілення концептосфери певного
автора. За О. Селівановою, концепт – це підкатегорія
інформативності, конденсоване втілення змісту тексту, що
виходить із авторського замислу, який інтерпретується
адресатом [4, c. 28].
Найважливішими елементами адекватної інтерпретації
тексту автора є домінантні концепти, які на даний момент є
актуальним предметом дослідження лінгвістичних студій [2, 3].
Метою нашої роботи є аналіз мовних засобів вираження
домінантних концептів у творчості відомої буковинської
письменниці єврейського походження Зельми Меербаум-
Айзінгер, яка у 18-річному віці померла у ґетто Трансністрії.
Матеріалом нашого дослідження слугувала єдина
німецькомовна збірка Зельми «Ich bin in Sehnsucht eingehüllt»,
перекладена українською мовою Петром Рихлом [1].
Спираючись на теорію концептуальних домінант,
розробленою А.М. Приходьком [3], в нашій науковій розвідці
було використано такі методи дослідження: кількісний аналіз
(порівняння кількісних співвідношень вживаності окремих
лексем); концептуальний метод (опис і моделювання концептів);
когнітивно-дискурсна інтерпретація (визначення ознак
концепту). Виявлено, що домінантними концептами у творчості
єврейської письменниці є SEHNSUCHT, LIED та NATUR.
Концепт SEHNSUCHT є лейтмотивом та зустрічається як у
трагічних, так і у ліричних поезіях Зельми. У першому випадку
туга пов’язана з усвідомленням суспільної катастрофи. Що
143
стосується ліричних віршів, то тут Зельма тужить за коханням.
Кульмінаційною точкою тужливих переживань письменниці за
свій народ є вірш «Poem», який постає правдивим
відображенням пригніченого стану тогочасного єврейського
люду:
Das Leben ist bunt.
Du willst mich töten. Weshalb?
Auf tausend Flöten weint Wald [1, с. 64].
У нашій науковій розвідці було встановлено, що
концептуальні домінанти вербалізуються так: концепт
SEHNSUCHT вербалізується лексемами: Weh, Sehnen, Weinen,
Tränen, Leid, Trauer, Schmerz, Sehnsuchtsweh, weinen.
Наступний концепт LIED вербалізується за допомогою
лексем: Schlaflied, Sehnsuchtslied, Melodei, Windeslied, Regenlied,
Nachtigall-Lied, Musik, Melodie, Ton, singen.
Концепт NATUR вербалізується такими словами-
репрезентантами: Wind, Baum, Regen, Himmel, Blatt, Sonne,
Schnee, Luft, Wald.
Наше дослідження сприяє кращому розумінню та
популяризації творчості німецькомовних буковинських
письменників загалом та є якісно новим та перспективним
підходом до аналізу поетичного доробку Зельми Меербаум-
Айзінгер зокрема.
1. Зельма Меербаум-Айзінгер. Я тугою огорнута. Вірші єврейської
дівчини до свого друга / Передм. Іріс Бербен. Переклад з нім. та
післям. Петра Рихла (нім. та укр. мовами). Чернівці : Книги – ХХІ,
2012. 152 с.
2. Плаксіна І.Ю. Базові концепти триптиха Р. Музиля "Drei
Frauen" // Держава та регіони : науково-виробничий журнал
/ Класичний приватний ун-т. Запоріжжя, 2013. С. 74 –77.
3. Приходько А.М. Концепты и концептосистемы /
А.М. Приходько. Днепропетровск : СПД Белая Е.А., 2013. 306 с.
4. Селиванова О.О. Основы лингвистической теории текста и
коммуникации: Монографическое учебное пособие. Киев : ЦУЛ
«Фитосоциоцентр», 2002. 336 с.
144
Аліна Калінчук
Науковий керівник – доц. Кійко С.В.
Паронімія та її відмінність від парономазії,
варіантності та синонімії
Пароніми – це подібні за звуковою та морфемною структу-
рою слова з розбіжностями у значеннях, які досліджують у
зв’язку з можливістю їх змішування в мові. Паронімія тісно
пов’язана з такими мовними явищами, як парономазія, варіант-
ність та синонімія [1]. У лексикографічних виданнях немає єди-
ного погляду на ці явища, тому слова з подібною морфемною
структурою і семантичними відмінностями інтерпретуються як
пароніми, як синоніми або варіанти слова.
Мета нашого дослідження – чітко визначити місце паронімії
в ряду цих суміжних явищ, виявити її специфічні риси, що, в
свою чергу, полегшить укладання німецько-українського слов-
ника паронімів. Матеріалом дослідження слугувала суцільна
вибірка паронімів (597 паронімічних пар і 119 паронімічних
рядів загальним обсягом 1578 лексичних одиниць) зі словника
Duden Universalwörterbuch [2].
Найтісніше паронімія пов’язана з парономазією, тобто паро-
німічною атракцією. Парономазія – фігура мови, що полягає в
комічному чи образному зближенні слів, які внаслідок
подібності у звучанні й частковому збігу морфемного складу
можуть каламбурно вживатися в мовленні, як-от: „Wer rastet,
der rostet”, що дослівно можна перекласти як „Хто відпочиває,
той іржавіє”, тобто „Під лежачий камінь вода не тече”. Якщо
змішування паронімів у сфері культури мовлення розглядають
як лексичну помилку, то парономазія є фігурою мови і
вивчається в рамках стилістики. На відміну від паронімії,
парономазія не є закономірним і регулярним явищем.
Під варіантами розуміють однокореневі слова, що розріз-
няються словозмінними або творчими афіксами. Між варіантами
немає смислових відмінностей, окрім деяких особливостей вжи-
вання, при цьому вони повністю збігаються за лексико-грама-
тичною характеристикою, як-от: sympathisch, sympathetisch
„симпатичний”. Різниця між варіантами і синонімами полягає в
145
тому, що варіанти є позначеннями одного й того ж предмета чи
явища різними засобами, а синоніми – різних сторін одного й
того ж об’єкта, різних його якостей, станів, форм прояву тощо.
Від паронімів синоніми відрізняються тим, що можуть вжи-
ватися в будь-якому контексті, вільно замінюючи один одного,
вносячи при цьому невеликі стилістичні особливості в
семантику пропозиції, не порушуючи загальної логіки
висловлювання, наприклад, klug та intelligent „розумний”.
Взаємозаміна ж паронімів призводить до смислової неточності.
Так, паронімічні поєднання: er wusste keine Antwort „він не знав
що сказати” і er wusste die Antwort nicht „він не знав відповіді”.
Усі проаналізовані нами пароніми можна поділити на коре-
неві, афіксальні та етимологічні. Кореневі пароніми мають різні
корені, зовнішня схожість яких випадкова, як-от: fordern –
fördern, Altan – Altar, Bedenken – Bedünken. Афіксальні пароніми
об’єднані спільною мотивацією і семантичним зв’язком. Вони
мають спільний корінь, але різні, хоча й подібні дериваційні
афікси, наприклад: formal – formell, original – originell, personal –
personell. Етимологічні пароніми – це одне й те ж слово, запо-
зичене мовою через посередництво різних мов кілька разів і в
різних значеннях, як-от: Bilanz (засвоєно безпосередньо з
латинської) – Balance (засвоєно через французьку мову).
Результати дослідження свічать про те, що пароніми слід
розглядати в паронімічних гніздах, які складаються з кількох
спільнокореневих слів, як-от: bedächtig „розмірений, неквапли-
вий” – andächtig „благоговійний”, das Aufsehen „сенсація» – das
Ansehen „повага, авторитет”. Змішування паронімів
відбувається, як правило, завжди з однією одиницею, а не з
декількома, бо кожен третій компонент ряду однаковою мірою
співзвучний тільки з одним з попередніх і вже не співзвучний
тією ж мірою з двома (і більше) іншими.
1. Веракша Т.В. Лингвистическая природа паронимов русского языка:
дис. доктора филологических наук. – Санкт-Петербург : С.-Петерб.
гос. ун-т., 2000. 39 с.
2. Duden Deutsches Universalwörterbuch / Hrsg. von Duden-Redaktion.
8. Aufl. Berlin ; Mannheim : Bibliographisches Institut, 2015. 2128 S.
146
Олександр Кійко
Науковий керівник – доц. Задорожна І.П.
Тезаурусне моделювання термінологічної системи

предметної області «Фінанси»
Для сучасного мовознавства характерний підвищений інтерес
до питань системного дослідження мови і мовлення, особливо
на лексичному рівні. Найбільш очевидні системні зв’язки в
термінологічній лексиці в спеціальному тексті. Поглиблене
вивчення спеціалізованої термінології, термінологічних
дефініцій, розгляд проблем і принципів укладання тезаурусів
різних предметних областей, а також особливостей функ-
ціонування термінологічної лексики в тексті набувають у сучас-
ному мовознавстві виняткової актуальності.
Об’єктом нашого дослідження є терміносистема предметної
області «Фінанси» в німецькій мові, предметом – тезаурусне
моделювання термінологічної системи фінансів. Метою дослі-
дження є розробка і побудова лексико-семантичної терміносис-
теми предметної області «Фінанси» з метою укладання тезау-
руса. Матеріалом дослідження слугувала термінологічна лекси-
ка з розділу «Фінансовий ринок» інтернет-версії газети «Frank-
furter Allgemeine» за 2016-2019 роки [1]. Обсяг проаналізованого
матеріалу склав близько 200 статей (загалом 40 000 слововжи-
вань). При дефінуванні основних термінів використано додатко-
во тлумачний словник Duden, онлайн-лексикон фінансів Г. Мер-
ка, а також довідник з економіки Duden Wirtschaft von A bis Z.
У процесі тезаурусного моделювання намічені такі основні
етапи: збір матеріалу, виділення полів і мікрополів, система-
тизація та уніфікація зібраного матеріалу, а також його кодифі-
кація. Найбільш вдалим методом для моделювання термінополя
предметної області «Фінанси» видається тезаурусно-сітьовий
метод, який дозволяє створити таке поле, в якому класифікація
термінів орієнтована за спеціальними галузями й ієрархічно
скомпонована. Під терміном «сіть» ми розуміємо модель спіль-
ності лінгвістичних об’єктів, що становлять певну множину.
Між елементами цієї множини встановлюються відношення
147
різного порядку. За допомогою бінарних зв’язків створюється
ієрархія термінологічної системи. По цій сіті, де між об’єктами
існують відношення «вид – підвид», «ціле – частина», можна
рухатися по напрямку вниз. Така формальна процедура дозволяє
розподілити термінополя на ділянки, мікрополя і мікрообласті
різного порядку.
Для створення верхнього рівня термінополя із заголовків і
підзаголовків статей відібрано як однослівні терміни, так і
терміносполуки, що складаються з двох і більше компонентів,
загальною кількістю 3000 одиниць. На другому етапі здійснено
критичний аналіз наявної в дефініціях найбільш частотних
термінів інформації, що дозволило нам розділити спеціалізовану
сферу «Фінанси» на 15 полів: фінансовий ринок, фінансові інст-
рументи, капітал, банки, біржі, торгівля, ринок, інвестиції,
фонди, грошове господарство, послуги, соціальні видатки, еко-
номічні науки і дослідження, Європейська спільнота, решта
термінів. На третьому етапі виокремлені 15 вузлових розділів
термінополя поділено на мікрополя 1-го порядку. Залежно від
значимості конкретного поняття, виділено нові мікрополя дру-
гого, третього тощо порядку. Так, у результаті аналізу поле
«Фінансові інструменти» поділено на п’ять мікрополів 1-го
порядку: вклади (депозити), кредити, валюта, акції, індексації.
Конкретизація назв мікрополів 1-го порядку допомагає визна-
чити мікрополя 2-го порядку. Наприклад, термін Kredite в мік-
рополі «Фінансові інструменти» поглиблюється завдяки позна-
ченням різних видів кредиту Kreditarten (мікрополе 3-го поряд-
ку), які розпадаються на мікрополя 4-го порядку: Dispositions-
kredit, Effektenlombardkredit, Ratenkredit, Wohnungsbaudarlehen,
Realkredit, Personalkredit. Так само оброблено інші ділянки
термінополя «Фінанси» для отримання термінології і її
кодифікації. Кожна ділянка термінополя предметної області
«Фінанси» є ієрархічною мережею, за допомогою якою корис-
тувач може отримати істотну інформацію про зміст відповід-
ного поняття, вираженого конкретним терміном аналізованої
статті.
3. Frankfurter Allgemeine Zeitung [Електронний ресурс]. - 2016-2019. -
Режим доступу до ресурсу: https://www.faz.net/aktuell/finanzen.
148
Аліна Колодрівська
Англіцизми в німецькій фаховій підмові педагогіки
Мова педагогіки є професійною підмовою, що охоплює лек-

сику на позначення навчально-виховного процесу, його основ-
них понять, форм організації, учасників, дій, спрямованих на
передачу знань і оволодіння ними тощо. Без значної за обсягом,
багатопланової в семантичному, структурному, лексико-грама-
тичному і функціональному аспектах педагогічної лексики не-
можливо уявити всю повноту і складність словникового складу
сучасної німецької мови. Істотний внесок до формування
терміносистеми німецької фахової мови педагогіки роблять
запозичення. Популярність американського й британського
освітнього процесу зумовила зростання кількості англомовних
термінів педагогіки в німецькій мові.
Об’єктом нашого дослідження є англіцизми, що функціо-
нують у сучасній німецькій мові як терміни фахової підмови
педагогіки. Предмет вивчення – їх структура та семантика, що
дозволить зробити висновки про причини появи англійських
термінів у фаховій підмові педагогіки. Мета дослідження – опи-
сати структурні та семантичні особливості англомовних педаго-
гічних термінів у сучасній німецькій мові. Поставлена мета
передбачає виконання таких завдань: зібрати корпус
англомовних термінів з німецькомовної педагогічної літератури,
описати їх види і встановити причини популярності англіцизмів
у німецькій фаховій мові педагогіки. Матеріалом дослідження
слугували англомовні терміни педагогіки та їх похідні, дібрані з
німецькомовних спеціальних джерел – педагогічних словників,
довідників та тезаурусів [1; 2; 3]. Загальна кількість досліджу-
ваних англіцизмів склала 450 лексичних одиниць.
За формою виокремлені термінологічні одиниці – як прості,
так і похідні та складні слова, як-от: Lead, Labelling, Ownership.
Значну частку становлять словосполучення на кшталт critical
accident, response set і скорочення: СLL (Community Language
Learning), E-Learning, Co-Teaching. Всі англомовні педагогічні
149
терміни відповідають вимогам, що пред’являються до терміна, –
вони короткі. Завдяки цьому вони заміщують громіздкі терміни
німецької мови, як-от: Lifeskills – lebenspraktische
Schlüsselqualifikationen; Recreation room – Aufenthaltsräume für
jugendliche Arbeitnehmer тощо. Крім того, англіцизми
допомагають уникнути міжкатегорійної багатозначності, як-от:
Cloze-Test – Noise-Test – Multiple-Choise-Test як різновиди Kont-
rollarbeit. Вживання конкретизуючих термінів сприяє більш
ретельному, раціональному членуванню навколишнього світу з
його подальшим вивченням. Підтвердженням цієї тези слугує
наявність серед досліджуваних термінів гібридних утворень на
кшталт Input-Output-Steuerung, Team-Arbeit, Real-Life-Situatio-
nen, Multiple-Choice Aufgaben тощо, утворених з англійських та
німецьких елементів. Найактивніше включаються до процесу
гібридизації англомовні скорочення з елементами co-, re-, team-,
як-от: Team-Kleingruppen-Model, Co-Lernen, Tele-Tutor.
За змістом можна виділити терміни на позначення об’єктів:
Overheadprojektor, Beamer, процесів: Blind training, Foreigner
talk й ознак: Burnout, Deprivation. Англіцизми майже виключно
вживаються для позначення наявних теорій оволодіння інозем-
ними мовами, як-от: Behaviourismus, Interaktionismus, Kognitivis-
mus, Nativismus, Identitäts-Hypothese, Transfer-Hypothese, Inter-
language-Hypothese, die Monitor-Hypothese, Interaktionshypothese.
Отже, англомовні номінації мають практичну цінність у
викладанні німецької мови, оскільки вони запозичуються разом
з методиками викладання. Це не просто данина моді, а й
показник гносеологічної й евристичної функцій мови, які поля-
гають у більш ретельному членування навколишнього світу з
подальшим його вивченням й у відкритті нового знання.
4. Casale R., Larcher S., Oelkers J., Andresen S. Handwörterbuch
Erziehungswissenschaft. Weinheim : Beltz, 2009. 924 S.
5. Lenzen D. Pädagogische Grundbegriffe. 2 Bde. Berlin : Rowohlt
Taschenbuch, 2004. 1650 S.
6. Tenorth H.-E.,Tippelt R. Lexikon Pädagogik. Weinheim : Beltz, 2007.
786 S.
150
Анастасія Малейка
Принципи укладання словника термінів у галузі

німецької фахової мови психології
Дослідження німецької фахової мови психології над-

звичайно актуальне, оскільки німецька психологічна терміно-
логія до цього часу не підлягала системному лінгвістичному
аналізу. Попередній аналіз наявних тлумачних і перекладних
словників показав, що в німецькій мові відсутні фахові
термінологічні словники з психології, що частково зумовлено
використанням у цій царині англійської мови. Проте бурхливий
розвиток психології як науки за порівняно короткий столітній
період дозволяє простежити шляхи створення, розвитку і вдо-
сконалення термінів, реалізацію семантичних процесів, певні
тенденції, способи і засоби термінотворення. Вивчення терміно-
логії і процесів наукової номінації в галузі психології, відтво-
рення наукових досягнень власними словотворчими ресурсами,
безумовно, сприятиме розвитку психологічних досліджень.
Метою дослідження було укладання середнього за обсягом
німецько-українського словника психологічних термінів. Акту-
альність укладання словника полягає в тому, що він поклика-
ний якомога повніше репрезентувати склад термінів і терміно-
сполук німецької фахової мови психології, впливати на мовну
компетенцію фахівців, а також робити доступними наукові дже-
рела інформації, сприяючи порозумінню між носіям німецької й
української мов та поглибленому вивченню німецької мови.
Об’єктом дослідження слугували психологічні терміни, відіб-
рані з різних джерел (монографій, посібників, довідників, статей
відомих вчених та фахівців-практиків, підручників для вищих
навчальних закладів, що містять чіткі визначення понять і стан-
дартизовані терміни, галузевих енциклопедій, вторинних доку-
ментів – рефератів, анотацій, описів психологічних експеримен-
тів) [1; 2; 3; 4].
Адресатами німецько-українського словника психологічної
термінології є, насамперед, фахівці у цій галузі, педагогічні
151
працівники, перекладачі наукової літератури, викладачі та сту-
денти гуманітарних факультетів вузів. Загалом словник має на
меті допомогти користувачеві в роботі з фаховою літературою в
галузі психології.
Спочатку було відібрано близько 300 базових термінів
німецької фахової мови психології. На основі цих термінів
згенеровано корпус текстів обсягом близько 15 мільйонів слово-
вживань на основі методики С. Шароффа. Отримані тексти
оброблено за допомогою програми синтезу парадигм Morphy на
основі створеної в Інституті обробки мови при Штуттгарт-
ському університеті граматичної лексикографічної системи.
Після відбору термінів укладено словниковий реєстр термі-
нологічного словника, тобто реєстр лексичних одиниць (слів,
словосполучень, скорочень, символів, сполучень слів і симво-
лів). Усі відібрані терміни безпосередньо стосуються галузі
психології та позначають назви психічних процесів, явищ,
станів та ін. Отриманий список містив близько 15000 термінів.
Після отримання остаточного списку термінів розроблено
структуру словникової статті. Основним завданням на цьому
етапі укладання словника є наведення в мові перекладу
рівнозначних слів-відповідників, спроможних якнайточніше
передати семантику реєстрового слова.
Укладений нами відповідно до поставленого завдання
словник охоплює близько 16 000 лексем і словосполучень
спеціальної лексики в галузі психології.
1. Gerrig R. Psychologie / Hrsg. von Richard J. Gerrig ; Tobias Dörfler,
Jeanette Roos. 21 Aufl. Hallbergmoos : Pearson, 2018. 834 S.
2. Hogen H. Der Brockhaus Psychologie : Fühlen, Denken und Verhalten
verstehen. 2. Aufl. Mannheim : Brockhaus, 2009. 703 S.
3. Psychologie. Schulen und Praxen / Hrsg. von A. Brenssell, K. Weber.
Hamburg : Argument Verlag, 2017. 202 S.
4. Scheffler S. Psychologie. Handbuch Frauen- und Geschlechterfor-
schung: Theorie, Methoden, Empirie / Hrsg. von Sabine Scheffler, Ruth
Becker, Beate Kortendiek. Wiesbaden : VS Verlag für
Sozialwissenschaften, 2010. 667 S.
152
Лілія Мельник
Науковий керівник ─ асист. Гуцол А. М.
Укладання термінологічних словників на тему

«Облік та оподаткування»
Сукупність спеціальних найменувань різних галузей науки,

техніки та мистецтва, які вживаються у сфері професійного
спілкування та втілюють результати теоретико-пізнавальної
діяльності людини, становлять термінологію. Сучасна
термінологія як галузь науки, виходячи з основних властивостей
терміна (співвіднесеність із поняттям, точність, лаконічність,
однозначність, експресивна нейтральність), поєднує в собі
фрагменти логіки, предметних знань, лінгвістики, філософії,
концептології, інформатики, семіотики та елементи символіки
[3, с. 5].
Типовим для формування термінології певної галузі є
запозичення термінів або цілої термінології. Термін – це слово
або словосполучення, яке зіставляється з чітко окресленим
поняттям певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-
політичного життя і вступає у системні відношення з іншими
подібними одиницями мови, утворюючи разом з ними особливу
систему – термінологію. Мовознавці виділяють такі ознаки
терміна: 1) має чітке визначення, зафіксоване у словнику; 2)
однозначний у межах певної термінологічної системи або має
тенденцію до однозначності; 3) точний і не залежить від
контексту; 4) стилістично нейтральний; 5) системний
(класифікаційна системність, словотвірна системність); 6)
відсутність синонімів у межах однієї терміносистеми; 7)
короткість (стислість) у плані вираження [3, с. 6].
На сучасному етапі розвитку української лінгвістичної науки
простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітне
намагання науковців – фахівців і мовознавців – унормовувати
галузеві термінології відповідно до сфери знань. Ми опираємось
на галузь економічних термінів, а саме – терміни обліку та
оподаткування. Економічний словник призначений сприяти
тому, щоб керівники, спеціалісти, студентство та всі інші, хто
153
цікавиться економікою, оволоділи її сучасною мовою [1, с. 3].
Термінологія обліку та оподаткування відображає соціально-
економічну сутність податку бухгалтерських обчислень, їх
родові ознаки. Вона використовується у законодавчих актах та
нормативних документах держави, які визначають умови
оподаткування, його організацію та адміністрування, порядок
обчислення і стягування податків. У податковій практиці
найбільш поширеною та загальновизнаною в більшості країн
світу термінологією оподаткування є, насамперед, елементи
податку, до яких відносять: суб'єкт та об'єкт оподаткування,
одиницю оподаткування, джерело сплати податку, податкову
ставку, податкову квоту, податкові пільги тощо [2, с. 45].
Отже, укладання термінологічних словників має досить
великий вплив на розвиток мови та нації. З кожним днем мови
збагачуються новими термінами та потребують їх тлумачення, а
також відповідного перекладу. Укладання термінологічних
словників галузі обліку та оподаткування, не лише одномовних,
а й двомовних, допоможуть розвитку економіки та міжнародних
економічних відносин.
1. Завадський Й. С. Економічний словник. Київ :2006. 355с.
2. Оподаткування в Україні: Навч. посіб. / За ред. Н. І. Редіної. Київ :
Центр учбової літератури, 2009. 544 с.
3. Становлення і розвиток української економічної термінології.
Практикум з української мови для студентів І курсу всіх форм
навчання всіх спеціальностей (Укладач Н. А. Ковальська). Одеса :
ОНЕУ, ротапринт, 2012 р. 62 с.
154
Дмитро Москалюк
Науковий керівник – доц. Лех О.С.
Вживання скорочень у німецькомовних

публіцистичних текстах
Скорочення відіграють значну роль у сучасному суспільстві
так, як вони характеризують стрімкий розвиток мови та появу
новоутворень-неологізмів. Перші скорочення виникли ще в
стародавні часи, що засвідчує те, що мова еволюціонує і
відповідає сучасним потребам суспільства [1, с. 156].
Німецька мова змогла увібрати в себе значну кількість
скорочень та абревіатур. Німецькомовні мас-медіа потребують
скорочень через їхню універсальність та можливість передати
великий обсяг інформації за допомогою стислого і лаконічного
графічного запису. Скорочуватися можуть будь-які фрагменти
слова незалежно від морфемних границь [2, с. 361-367].
Проблематику скорочень в німецькій мові досліджували як
вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Ця тема була висвітлена в
працях українських (М. Солтис, М. Яковчук) та зарубіжних
лінгвістів (А. Штайнхауер, Д. Алексеев).
Сучасні німецькомовні публіцистичні джерела містять
досить велику кількість скорочень. Використовують скороченнь
та абревіатур здійснюється з метою передачі значного
інформаційного обсягу за допомогою короткої графічної форми.
Здебільшого в пресі використовують абревіатури, але
трапляються також й інші види скорочень.
Джерельною базою нам послугували німецькі журнали “Der
Spiegel” (2018) і “Flutter” (2018).
Дослідження публіцистичних текстів дозволило виокремити
найбільш поширені види скорочень:
Акроніми: SPD – Sozialdemokratische Partei Deutschland
(Соціал-демократична партія Німеччини); BSI – Bundesamt
für Sicherheit in der Informationstechnik (Федеральне управління з
інформаційної безпеки). (Виявлено 223 випадки вживання).
Скорочення-контамінації: BAföG –
Bundesausbildungsförderungsgesetz (Федеральний закон про
155
допомогу в підготовці працівників); Fibu – Finanzbuchhaltung
(бухгалтерія). (Виявлено 32 випадки вживання)
Графічні: Wb. – Weiterbildung (підвищення кваліфікації);
Hpt.-Ber. – Hauptberuf (основна професія). (Виявлено 14
випадки вживання). Вони позбавлені звукової форми, однак
збігаються орфографічно та відрізняються значеннями вихідних
форм [3, с. 69-83].
Розглянемо вживання скорочень у журналі “Der Spiegel“.
Нами зафіксовано 221 скорочення. З них 147 пов’язані
політичною, 43 з економічною та 30 з науковою тематикою.
В журналі “Flutter” виявлено також скорочення, хоча в
значно меншій кількості – 48 вживань. Перше місце за кількістю
займає політична сфера – 20, наукова сфера – 18 і економічна –
9.
За допомогою кількісного аналізу та узагальнюючого методу
нам вдалося визначити, що в статтях на політичну тематику
було використано 151 – акронім та 13 – скорочень-контамінацій.
Економічна тематика включає в себе 38 акронімів, 10 скорочень
контамінацій та 2 графічні скорочення. У свою чергу в наукових
статтях знайдено 32 акроніми, 9 скорочень-контамінацій та 12
графічних скорочень.
Отже, домінуючими можемо вважати акроніми в усіх
виділених нами рубриках. Скорочення-контамінації трапляються в
досліджуваних текстах приблизно в однаковій кількості.
Рубрики на політичну тематику не містять графічних скорочень.
На відміну від рубрик на економічну та наукову тематику.
1. Розен Е.В. Как появляются новые слова: история и современность.
Москва : Изд-во МАРТ, 2000. 156 с.
2. Яковчук М.В. Лексичні та графічні характеристики німецьких
скорочень і їх різновидів у режимі електронного спілкування та в
науково-технічній літературі й способи їх перекладу // Науковий
вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки,
2009. С. 361-367.
3. Алексеев Д. И. Буквенные аббревиатуры и их классификация //
Учен. зап. Мелекес. гос. пед. ин-та. Мелекесс, 1958. Т. 1. Вып. 1. С. 69-
83.
156
Марина Панчук
Науковий керівник – асист. Томнюк Л. М.
Укладання німецько-українського глосарію

в галузі модельного мистецтва
Сучасний хід життя зумовив стрімкий розвиток

різноманітних галузей наук. В свою чергу розвиток науки
неможливий без діалогу культур, який відбувається протягом
даного етапу, та її глобалізації. Слід зазначити, що в контакті
різних культур, на будь-якому рівні, відбувається процес обміну
та взаємозбагачення в усіх аспектах людського буття і,
насамперед, на мовному рівні. Мова є невід’ємною частиною
розуміння та пізнання культурних цінностей країн світу.
У двадцятому столітті внаслідок демократизації суспільства
мода перестала бути надбанням вузького кола аристократії,
увійшовши в життя всіх представників сучасного соціуму.
Завдяки стрімкому розвитку фінансового та технічного стану
країн, мода увійшла у життя звичайної людини, диктуючи
суспільству, що і як носити, а саме це сприяло появі нових
термінів даної сфери [1, с. 130]. Будучи найбільш
багатовимірним явищем сучасного життя, що проникає у
більшість сфер людської діяльності, мода була досліджена
вченими різних галузей: лінгвістами, філософами, соціологами.
Сфера вживання лексики моди значно ширша, ніж окремо взята
професійна галузь. Окрім того, що цю лексику вживають як у
відповідній індустрії, так і в повсякденному житті, її
використовують у мовленні не лише фахівці, а й ті, хто
цікавиться модою, пересічні споживачі, які купують одяг. Однак
дослідженню фахової мови у сфері моди та особливостям
перекладу німецької лексики даної сфери, на нашу думку, не
приділялася достатня увага.
У процесі аналізу термінологічного апарату сфери моди ми
встановили, що номінація у цій галузі відбувається також через
запозичення та шляхом утворення словосполучень.
Термінологія моди базується на складних словах, які в мові
157
оригіналу формуються за моделлю „N+N”, а в мові перекладу
представлені простими відповідниками.
В індустрії моди, як і в будь-якій іншій професійній сфері
існують свої професійні терміни. В цьому дослідженні ми
намагалися приділити достатньо уваги тим словам, які досить
часто використовуються в побуті людини й пов’язані з модою.
1. Горячковская А. Н. Мода как социокультурный феномен // Вісн.

Харк. Нац.. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2008. № 829. С.129–133.
158
Євгенія Пинтюк
Науковий керівник – доц. Найдеш О.В.
Звукосимволічні властивості
фонестемної лексики зі значенням «звучання»
Потреба експериментального обґрунтування основних
принципів функціонування звукозображальної системи мови,
яка є предметом фоносемантики [1, с. 5], супроводжується
вивченням фонестем (проміжних одиниць між фонемою та
морфемою) [2, с. 83] та їх відповідних асоціативно-символічних
значень. Нами встановлено, що з 29 можливих фонестем
німецької мови 26 початкових фонемних сполучень (366 ЛО
фонестемної лексики) проявляють звукосимовлічне значення
«звучання». З 26 фонестем – 12 демонструють статистично
значущі зв‘язки за критерієм (kl-( ), ʃn-( =38,9), kn-( =16,2), pl-(
=14,5) fr-( =10,9), tr-( =9,9), ʃt-( =7,5), pr-( =7,3), dr-( =6,1), fl-(
=4,9), ʃm-( =4,5) та ʃtr-( =4,1)).
Наступним кроком є класифікація даної лексики.
Узагальнивши і систематизувавши розподіли семантичних груп
категорії «звучання» О.В.Шестакової [3, c. 14] (артикуляторні та
акустичні ономатопи), М.Гросса [3, c. 5] (інтегровані ономатопи
визначені за часткою шуму), С. А. Филимоненка [3, с. 6]
(природні звуки, антропоцентрична група, анімальна група,
звуки, які продуковані рукотворними предметами чи
механізмами та змішаний тип), ми пропонуємо власну
класифікацію, в основі якої лежить розподіл виписаних лексем
за наступним лексико-семантичними класами та підкласами:
«звуки живої природи» (172 ЛО) (підкласи: «звуки природних
стихій» (14), «звуки тварин» (30) та «звуки людини» (128) (ЛО
говоріння – 62, ЛО руху – 13, інші звуки людини – 53)), «звуки
неживої природи» (150 ЛО) (підкласи: «шумові» (звуки удару –
48, тертя чи тріску – 17, інші шумові звуки – 13) та «музичні»
(72 ЛО) звуки (підклас: духові – 18 і струнні – 7 інструменти))
та «змішана група звуків» (44 ЛО).
Дослідивши групи звуків живої і неживої природи, стає
очевидно, що серед всіх фонестем у групі «звуки природних
стихій» найвищу значущість проявляє фонестема pr-( =12,5), яка
159
передається глухим губно-губним проривним [p] та
альвеолярним дрижачим [r]. Потенційно вагомі також
фонестеми: kl-( =11,8), ʃl-( =10,9) та gr-( =9,5). До групи «звуки
тварин» належать виключно звуконаслідувальні слова,
наприклад: blaffen(гавкати), brüllen(ревіти), krähen(каркати) та
ін., для яких характерне домінування фонестем fr-( =40,7), br-(
=24), kl-( =24), gr-( =21,8) (фонестем з кінцевим альвеолярним
дрижачим [r]). У групі «ЛО руху» найвищим потенціалом
володіють фонестеми з домінуючим глухим щілинним [ʃ]: ʃl-(
=20,6), ʃv-( =15,4), ʃn-( =10,2). Група «інші шумові звуки»
представлена фонестемами з початковим глухим зімкнено-
проривним [k]: kr-( =18,9), kl-( =16,3), kn- =11,6). В музичних
звуках перевага надається назвам струнних інструментів з
фонестемою tr-( =4,1), а серед «змішаної групи звуків»
переважають фонестеми: ʃt-( =40,7), gr- =26) та kl-( =22,5).
Наступні підкласи: «інші звуки людини», «звуки удару» та
«інші музичні звуки» не виявляють статистично значущих
зв‘язків. Розглянувши акустичні характеристики звуків, було
встановлено, що суттєво значимими є розбіжності між
характеристиками звуків (гучний-тихий) за шкалою сили (
=11,1), де спостерігається домінування фонестем ʃt-( , kl-( ), bl-( ,
а також (довгий-короткий) - за шкалою тривалості звуку ( ), де
переважають фонестеми tr-( 56,8), kr-( =39) і kl-( =21,5). Отже,
на підставі проведених досліджень ми можемо стверджувати
про наявність фонетико-семантичного зв‘язку між фонестемами,
які найчастіше показують статистично значущі результати: fr-,
kl-, pr-, ʃn-, ʃt- і tr-, та асоціативно-символічним значенням
«звучання».
1. Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном
языкознании / С.В. Воронин. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та,
1990. – 200 с.
2. Найдеш О.В. До проблеми зв‘язку між формою та змістом /
Найдеш О. В. // Нова філологія: зб. наук. праць / гол. ред. Манакін В.
М. – Вип. 2 (22). – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – С. 81-91.
3. Шестакова О.В. Изучение звукоизобразительности в немецком
языке: проблемы и перспективы / О.В. Шестакова // - Пермь.: Изд-во
Перм. ун-та, 2014. – 27 с.
160
Альона Рудницька
Соціокультурні аспекти формування аудіовізуальних

умінь в умовах вивчення німецької мови
Професія журналіста-міжнародника вимагає знань більше од-
нієї іноземної мови. Студенти, які навчаються за спеціальністю
6.030301 “Журналістика” і вивчають німецьку мову як другу
іноземну, потребують ефективної методики розвитку аудіовізу-
альних умінь. Оскільки ця професія передбачає спілкування з
людьми інших культур, навчання таких спеціалістів повинно
відбуватися за ефективними методиками, які допоможуть адап-
туватися до лінгвокультурних особливостей різних країн.
Об’єктом дослідження є процес аудіовізуальної рецепції ні-
мецьких автентичних телетекстів і способи розвитку аудіовізу-
альної рецепції засобами німецької мови як другої іноземної.
Предметом дослідження є методика розвитку умінь аудіовізуа-
лізаціі як основи успішної міжкультурної професійної комуні-
кації студентів, які навчаються за спеціальністю 6.030301 “Жур-
налістика” та володіють німецькою мовою на рівні B1 відповід-
но до європейської шкали рівнів володіння іноземною мовою.
Мета дослідження полягає в розробці ефективного науково
обґрунтованого комплексу завдань до матеріалів німецькомов-
ного телебачення, націленого на розвиток аудіовізуальних умінь
в умовах навчання німецької мови як другої іноземної та вико-
ристання цих умінь у професійних цілях. Для досягнення
поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
• проаналізувати місце комунікативної іншомовної компетен-
ції і, зокрема, соціокультурної компетенції в структурі профе-
сійної компетенції журналіста-міжнародника;
• визначити вимоги до особистісних та професійних якостей
журналіста-міжнародника, необхідних для здійснення професій-
ної діяльності в умовах міжкультурної комунікації;
• здійснити лінгводидактичний аналіз німецькомовного теле-
тексту;
• визначити принципи і критерії відбору автентичних німець-
161
комовних відеоматеріалів для використання їх на заняттях з
німецької мови як другої іноземної;
• розробити і апробувати комплекс завдань до німецько-
мовних телепередач для розвитку умінь аудіовізуальної рецепції
і підготовки студентів до міжкультурної комунікації.
Під час дослідження як матеріали для навчання аудіовізуаль-
ній рецепції було обрано автентичні відеоматеріали німецького
телебачення, які дозволили наочно представити зразки мовної і
немовної поведінки носіїв і неносіїв мови в різних побутових
ситуаціях спілкування. Результати дослідження підтвердили гі-
потезу про те, що ефективність розвитку навичок аудіовізуаль-
ної рецепції збільшується, якщо методичною домінантою при
розробці комплексу завдань до відеоматеріалів виступають
проблемні завдання, розроблені на принципах соціокультурного
підходу до навчання іноземним мовам. Запропонований підхід
можна використати при розробці комплексів завдань до інших
німецькомовних матеріалів для студентів, які володіють німець-
кою мовою як на нижчому (А2), так і на більш високому (В2-С1)
рівнях.
Робота журналіста-міжнародника полягає у вмінні: а) вести
бесіду, телефонні розмови і переписку з урахуванням національ-
ної культури, правил та норм етикету певної країни; б) сприй-
мати і розуміти різного роду аудіо- та аудіовізуальну інформа-
цію, враховуючи специфічні культурні особливості її джерела;
в) аналізувати та розуміти інформацію з різних джерел; г) здійс-
нювати переклад будь-яких джерел, враховуючи їх культурно-
специфічні особливості; д) адекватно описати реалії своєї країни
іноземною мовою [1]. Саме тому соціокультурний підхід, який
базується на умінні розуміти культуру та володіти міжкультур-
ною комунікацією, є найоптимальнішим при вивченні іноземної
мови.
1.Базина Н.В. Социокультурные аспекты обучения немецкому языку
как второму иностранному в неязыковом вузе / Теория и методика
обучения иностранным языкам: традиции и инновации: сб. науч. тр. –
Санкт-Петербург: ПОЛИТЕХ-ПРЕСС, 2019. С. 56-59.
162
Оксана Рябко
Граматична інтерференція першої і другої іноземних

мов: раціональний підхід
Процеси євроінтеграції та глобалізації посилюють необхід-

ність комунікації, яка неможлива без знання іноземних мов.
Тому в сучасному світі робиться акцент на необхідності одно-
часного вивчення декількох мов з метою оволодіння навичками
міжкультурного спілкування та формування полікультурної
толерантності.
В умовах вивчення кількох мов виникає проблема подолання
інтерференції, яка проявляється на всіх рівнях володіння мовою.
Інтерференція (негативний вплив, негативне перенесення) – це
заміна системи правил мови, що вивчається, іншою,
побудованою під впливом системи правил рідної мови, або
мови, що вивчалася раніше [1]. Одним із видів інтерференції є
граматична інтерференція, подолання якої вимагає пошуку
нових ефективних шляхів для отримання більш продуктивних
результатів в умовах вивчення кількох мов.
Широкі можливості для інтенсифікації цього процесу ство-
рює раціональний підхід, який передбачає прагнення до міні-
мізації витрат з метою досягнення максимально ефективних ре-
зультатів діяльності [2]. Застосування цього підходу вважається
доцільним в умовах подолання різних видів інтерференції, в
тому числі й граматичної, що вимагає розробки спеціальної
методичної системи. Особливістю методики навчання другої
іноземної мови є не запобігання інтерференції, а необхідність
забезпечити позитивне перенесення.
Модель подолання граматичної інтерференції, яку ми про-
понуємо в дослідженні, стосується навчання німецької мови як
другої іноземної мови учнями, для яких українська мова є
основною мовою спілкування, а англійська – першою іноземною
мовою. Процес подолання граматичної інтерференції на основі
застосування раціонального підходу охоплює кілька етапів.
Підготовчий етап передбачає повторення граматичного мате-
163
ріалу, з яким нове граматичне явище буде поєднуватися або
зіставлятися. На цьому етапі учні не тільки знайомляться з
граматичними явищами, представленими в автентичних текстах,
але й беруть участь у конструюванні власних граматичних
зразків з використанням опор. На цьому етапі особливе місце
відводиться раціональному використанню правил-інструкцій,
які відображають характерні ознаки-орієнтири досліджуваних
граматичних явищ.
Наступний етап – функціонально-практичний, що передбачає
виконання репродуктивно-продуктивних вправ. На функціо-
нально-практичному етапі має місце тренування спільних і
відмінних граматичних явищ в англійській, німецькій та укра-
їнській мовах. На цьому етапі використовуються типові ситуа-
ції, які вимагають від учнів вживання вивчених граматичних
явищ в постійно змінному контексті комунікації, що призводить
до активізації досліджуваних граматичних явищ і сприяє виходу
граматичного явища в усне мовлення.
На заключному комунікативному етапі виконуються продук-
тивно-творчі вправи. Цей вид вправ спрямований на викорис-
тання й активізацію засвоєних граматичних явищ в рамках пев-
ної ситуації. Виконання таких вправ передбачає непідготовлене,
спонтанне мовлення, тому учні виконують вправи відразу після
отримання завдання, причому на цьому етапі не рекомендується
використовувати зіставно-порівняльні граматичні таблиці.
Пріоритетною умовою ефективного подолання граматичної
інтерференції є максимальне наближення освітнього процесу до
реальної комунікації, в ході якої відбувається виконання мис-
леннєво-мовленнєвих завдань, які постійно ускладнюються.
1. Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследо-
вания / Благовещенськ: БГК им. И.А. Бодуэна де Куртенэ, 2000. 264 с.
2. Тарева Е. Г. Теоретические основы и педагогическая технология
формирования рационального стиля учебной деятельности у студентов
университета : дис. докт. пед. наук : 13.00.01. / Тарева Елена
Генриховна. – Иркутск, 2002. – 317 с.
164
Євгенія Сяйлева
Науковий керівник – проф. Осовська І. М.
Концептопростір сучасного німецькомовного

медичного дискурсу
Здоров’я та його підтримка як поняття особливої абсолютної

та універсальної цінності входять до вітальних потреб людини,
а тому привабливим об’єктом сучасної лінгвістики стає, окрім
іншого, й медичний дискурс – інституційна мовленнєво-
мисленнєва діяльність у статусно-маркованих ситуаціях
професійного спілкування лікаря з пацієнтом та членами його
родини з метою надання медичної допомоги, що здійснюється,
як правило, в лікувальних закладах (Ф. Бацевич, Л. Бейлінсон,
В. Григорьев, Т. А. ван Дейк, Т. Уткін, О. Шаніна).
Актуальність дослідження визначається тим, що воно
знаходиться в руслі популярних течій, що розвиваються в
сучасній когнітивно-дискурсивній парадигмі – дискурсології та
лінгвоконцептології. Вивчення медичного дискурсу дає
можливість визначити як його комунікативні особливості, так і
когнітивне підґрунтя його учасників.
Матеріалом дослідження слугували сучасні серіали
медичної тематики „Die Stadtklinik” та „Club der roten Bänder”
(10 серій), з яких було обрано дискурсивні акти спілкування
лікарів і пацієнтів.
Мета дослідження полягає у встановленні основних
елементів концептопростору сучасного німецькомовного
медичного дискурсу (далі – СНМД). Реалізація поставленої
мети передбачає необхідність виконання таких завдань:
1) категоризувати всі вербалізатори концептів у СНМД;
2)виявити найбільш статистично значущі домени
вербалізаторів концептів у СНМД;
3) встановити статистично значущі концепти у СНМД.
Під концептопростором розуміємо множину концептів, що
закономірно відтворюються або оказіонально присутні у певній
дискурсивній практиці.
165
У процесі дослідження було проведено процедуру
сортування (категоризації) концептів і виявлено в межах СНМД
множину з 2947 концептів, що формують 17 доменів. У межах 7
статистично значущих із них, визначених за коефіцієнтом хі-
квадрат (лікарські дії, стан пацієнта, фізіологія, людська
діяльність, професійна діяльність, політико-економічні,
суспільні умови, почуттєво-емоційна діяльність), зафіксовані 23
найбільш значущих концепти, яким надаємо статус автохтонів –
дискурсотрівних концептів СНМД. Зокрема, у домені „лікарські
дії” статистично значущими виступають концепти лікарської
діяльності: Operation (Ihr Sohn lebt zurzeit in der Uniklinik und
wird heute operiert.Ich halte es für besser diese Operation
abzuwarten), Behandlung (Eine weitere Behandlung wäre völlig
sinnlos gewesen),Pflegeheim (Nein, ich will nicht in irgendeinem
Pflegeheim liegen und warten bis ins Koma fallen), домен „стан
пацієнта” представлений концептами Koma (Nein, ich will nicht
in irgendeinem Pflegeheim liegen und warten bis ins Koma fallen),
Krebs (Sie hatte Krebs im terminalen Stadium, starke Schmerzen
und keine einzige Chance mehr), Tumor (Ja, Toraxaufnahme,
Mammographie und Labortest, den so mal violer Schatten, wie
Tumor verdacht) і.т.д.
Загалом можна стверджувати, що помітний вплив на перебіг
лікарських процесів у сучасному німецькомовному суспільстві
здійснюють не лише власне лікарська діяльність, а й конвенції,
цінності, позитивні емоції, які сприяють підтримці
кооперативної партнерської атмосфери між пацієнтом та
лікарем, викликаючи відчуття довіри та забезпечуючи комфорт
для учасників дискурсу.
1. Бейлинсон Л.С. Характеристики медико-педагогического дискурса
(на материале логопедических рекомендаций): автореф. дис. на
соиск.учен.степ. канд. филол. наук. – Волгоград, 2001. 19 с.
2. Шаніна О. С. Комунікативний аспект у медичному дискурсі //
Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб.наук.праць. Вип. 33 /
редкол. :Г.Ф. Семенюк (гол. ред.), А.В. Козлов (відп.ред.) та ін. Ч.1.К. :
Твім інтер, 2009. С. 734 – 742.
166
Карина Унгурян
Науковий керівник – асист. Гуцол А.М.
Перекладацькі проблеми художньої літератури

на основі роману Крістіни Нестлінгер
“Gretchen Sackmeier”
Один із найцікавіших та водночас найскладніших видів
перекладу - художній. Художнім перекладом називається
переклад творів художньої літератури, які протиставляються
усім іншим мовленнєвим творам завдяки тому, що для всіх них
домінантною є художньо-естетична функція. Іншими словами,
художнім перекладом можна назвати різновид перекладацької
діяльності, головне завдання якого полягає у породженні мовою
перекладу мовленнєвого твору, спроможного чинити художньо
естетичний вплив на реципієнта, максимально наближений до
оригінального [1, с. 40].
Актуальність теми дослідження зумовлена збільшенням
кількості зарубіжної художньої літератури, а, отже, як
необхідністю якісного перекладу її на теренах України.
Оскільки зарубіжна художня література – іншомовне явище, то
при її опрацюванні та перекладі виникають труднощі, які
необхідно подолати .
Метою дослідження є визначення та пояснення наявних
перекладацьких проблем, шляхи розв’язання їх перекладачем на
основі твору Крістіни Нестлінгер “Gretchen Sackmeier”.
Існує низка перекладацьких проблем, які постають перед
перекладачем: власні назви, фахова лексика, безеквівалентна
лексика, сленг, сталі вирази, скорочення. Як правило,
ономастична лексика транскрибується або транслітерується за
допомогою алфавітної системи мови перекладу. Саме ця
перекладацька проблема була виявлена одразу під час
порівняльного аналізу роману Крістіни Нестлінгер “Gretchen
Sackmeier”: “Da machte auch Gretchen keine Ausnahme …” – “…і
Маргарита теж не була винятком”; “Margerethe Maria Sackmeier,
Gretchen genannt, war vierzehn Jahre alt…” – “ Маргариті Марії
Закмаєр було чотирнадцять років…” [2]. Перекладач обминув
переклад імені “Gretchen” та в подальшому використовував ім’я
167
Маргарита (Margerethe). Хоча інші імена персонажів були
транскрибовані: Mädi – Меді; Sophie – Софі; Gabriel – Ґабріель.
Іншою проблемою є переклад сленгу: “Sie zieht sich erst in der
Bimbim an!” – “Вона вдягається у трамвіку!”[2]. Перекладач
замінив літературне слово “трамвай” на “ трамвік”, адже йдеться
про переклад художнього підліткового роману.
“Kommt mit der Gewandung überm Arm in die Bimbim…” –
“Прихопила з собою своїх лахи ,сіла у трамвік …“[2]. За
німецько-українським словником „Gewandung“ - „одяг“,
„одежа“. Враховуючи те, що роман підлітковий, при перекладі
цього слова було використано його сленговий еквівалент в
український мові - “лахи”.
Особливої уваги потребують також переклади сталих
виразів: „ …dass Gretchen die Ohren wackelten…“ – „що
Маргариті аж вуха в’яли…“; “ Stockbesoffen ist er“ – „ Та він
п’яний як чіп“[2].
Виявивши перекладацькі проблеми, можна визначити шляхи
їхнього розв’язання перекладачем:
1. Переклад імен – у всіх випадках переклад здійснюється за
допомогою транскрипції. Лише ім’я “Gretchen” було замінено на
“Маргарита”.
2.Переклад сленгу – знаходження еквіваленту.
3.Переклад сталих виразів – переклад за допомогою
варіантного відповідника або аналога.
Таким чином, розглянувши перекладацькі питання і шляхи їх
вирішення, можна зробити висновок, що кожну проблему треба
розв’язувати відповідно до контексту.
1. Вступ до перекладознавства : конспект лекцій для
студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»
факультету іноземних мов / О. В. Ребрій. – Х. : ХНУ імені
В. Н. Каразіна, 2016. – 116 с.
2. Нестлінгер К. Маргаритко, моя квітко / пер.з нім.
О.Сидор. – Львів : ЛА “ПІРАМІДА”, 2004. – 388 с.
168
Остап Халус
Формування компетенції іншомовного писемного

мовлення школярів за допомогою електронних
дидактичних засобів
Згідно із сучасними вимогами, випускник школи повинен

володіти необхідними компетенціями для здійснення різних
видів діяльності, критичним мисленням і досвідом творчої
діяльності. Він повинен вміти користуватися новими
інформаційно-комунікаційними технологіями не тільки в
особистих, але й професійних інтересах, бути готовим до
міжособистісного і міжкультурного співробітництва як
всередині своєї спільноти, так і на міжнародному рівні.
Досягнення такого результату можливе лише з опорою на
особистісно-орієнтований підхід, коли беруться до уваги
потреби, можливості і здібності школяра, а він сам виступає
активним суб’єктом навчання. Учитель дедалі більше набуває
функції помічника і партнера по спілкуванню. Аналіз науково-
педагогічної літератури дозволяє нам стверджувати, що у
зв’язку з переходом на нову парадигму освіти і виховання
велике поширення одержав компетентнісний підхід.
Під компетенцією іншомовного писемного мовлення розумі-
ємо здатність учнів успішно виконувати іншомовну писемну
діяльність на основі володіння сукупністю мовних знань та
мовленнєвих умінь з метою створення письмового іншомовного
тексту згідно із ситуацією спілкування. Компетенція
іншомовного писемного мовлення є полікомпонентною
структурою, що включає лінгвістичний, прагматичний,
соціолінгвістичний, соціокультурний компоненти, для розвитку
кожного з яких запропонована сукупність прийомів і вправ, що
реалізуються із застосуванням комплексу електронних
дидактичних засобів, відібраних з метою формування
компетенції іншомовного писемного мовлення.
Актуальність дослідження полягає в підвищенні вимог до
мовної підготовки всіх категорій, адже розширення еко-
169
номічних, політичних, культурних зв’язків між країнами,
розвиток засобів масової комунікації, міждержавна інтеграція в
галузі освіти та інші характерні для сучасного суспільства
фактори сприяють підвищенню статусу іноземної мови як
засобу спілкування. Об’єктом дослідження виступає процес
формування компетенції іншомовного писемного мовлення
школярів старших класів. Мета дослідження – обґрунтувати та
верифікувати методику формування компетенції іншомовного
письмового мовлення школярів за допомогою електронних
дидактичних засобів.
У дослідженні ми вводимо поняття «електронні дидактичні
засоби», під якими розуміємо технічні засоби навчання
(аудіальні, візуальні, аудіовізуальні, мультимедійні), орієнтовані
на зміст навчання, спеціально відібрані з метою формування
компетенції іншомовного писемного мовлення учнів, а саме:
інтернет-сервіси (пошукові служби, електронна пошта та ін.),
інтернет-ресурси (зображення, музика, відео та ін.), графічні
файли (фотографії, цифрові малюнки), мультимедійні
презентації. Інноваційним способом підвищення рівня сфор-
мованості компетенції іншомовного писемного мовлення учнів є
використання в освітньому процесі інформаційно-
комунікативних технологій та створених в цьому контексті
засобів. Такі віртуальні навчальні середовища, як інтернет-
сервіси (електронна пошта, Веб 2.0), блогінг (мікроблогінг), є
найбільш популярними засобами навчання іншомовного
писемного мовлення на сучасному етапі.
1. Попова Н.В., Голяткина К.А. Методические рекомендации по ис-
пользованию Интернет-технологий в обучении иностранному языку.
Ижевск, 2015. 36 с.
170
Поліна Черноіван
Науковий керівник – асист. Томнюк Л.М.
Особливості укладання та функціонування тематичних

словників. Укладання німецько-українського глосарію
в галузі кібербезпеки
Наукова термінологія є одним з найважливіших породжень

людської думки, національної за своїм походженням та
міжнародної, завдяки своєму розповсюдженню серед усіх країн
світу. Саме термінологія – носій історії та культури народу. В
основу термінологічної системи закладені національні слова,
для яких було знайдено наукове застосування шляхом їхнього
дефінування. В процесі еволюції термінології неминучим
явищем є запозичення, доцільні лише в тому випадку, якщо
вони відповідають життєвим потребам людини та не порушують
національної специфіки термінологічної системи [4, с. 204].
Термінологія кожного народу світу має тісний зв’язок з
культурним впливом чужих мов та зі структурними законами
кожної мови [4, с. 206]. Основними науковцями, які зробили
вагомий внесок у розвиток термінознавства в Україні, були
І. Верхратський, І. Франко, І. Гавришкевич, О. Рогович та ін.
[3, с. 11]. Дослідження термінологічної лексики спираються на
визначення терміна, що, як і більшість інших мовних
універсалій, важко піддається дефінуванню. О.С. Ахманова дає
таке визначення терміна: термін – це слово, або
словосполучення спеціальної мови, що було створене чи
отримане для точного вираження певних понять та для
позначення певних предметів [1, с. 95–96]. Переклад – одне з
основних джерел поповнення термінологічної лексики. На
сьогодні наукова термінологія створюється термінологічними
комісіями та іншими відповідальними за це установами, проте
окремі перекладачі також мають вагомий вплив на поповнення
термінологічної лексики новими одиницями. При перекладі нові
терміни запозичуються або передаються засобами рідної мови.
171
Саме перекладачі мають змогу порівняти термінологічні
еквіваленти двох чи більше мов, перевірити їхню відповідність
та замінити невдалий термін адекватним іншомовним
еквівалентом. Ці процеси можуть відбуватися як узгоджено, так
і стихійно. Проблему для перекладача становить питання
приналежності терміну до певної галузі [3, с. 30]. Будь-яка
галузь науки прагне користуватися не природною мовою, а
спеціальною для уникнення суб’єктивності та багатозначності.
Сьогодні відбувається глобальний перехід людської цивілізації
до нового етапу свого розвитку – інформаційного суспільства.
Чимраз більший попит мають такі терміни, як „інформація”,
„кіберпростір”, „кіберзлочинність” [2, с. 28]. Виникає потреба у
розвитку наукових досліджень термінології в галузі
кібербезпеки. Наразі розвиток термінологічної системи в даній
галузі знаходиться на початковій стадії свого становлення. У
2017 році рада з фінансової стабільності (The Financial Stability
Board) сприяла заснуванню робочої групи з кібербезпеки, метою
якої стала розробка загальної термінології в галузі кібербезпеки.
Даний проект був створений з метою підтримки міжнародних
досліджень у галузі кібербезпеки, а також задля сприяння
міжнародному обміну інформацією. Цей факт підкреслює
важливість та актуальність подальших досліджень термінології
в галузі кібербезпеки.
1. Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии. Москва :
Учпедгиз, 1957. 295 с.
2. Бєляков К. І. Проблеми формування поняттєво-термінологічної
системи інформаційного права: інформаційні правопорушення /
К. І. Бєляков // Публічне право. – 2017. – № 2. – С. 26-33.
3. Білозерська Л. П., Возненко Н. В., Радецька С. В. Термінологія та
переклад. Навч. Посібник для студентів філологічного напряму
підготовки. – Вінниця : Нова книга, 2010. – 232 с.
4. Крохмальна Г. І. Загальнонаукові терміни у літературознавчому
тексті / Г. І. Крохмальна // Молодий вчений. – 2017. – № 7. – С. 203-
206.
172
Євген Якимчук
Науковий керівник – асист. Заполовський М. В.
Укладання термінологічного словника в галузі біології
Високі темпи розвитку науково-технічного прогресу
зумовлюють появу великих об'ємів спеціальної лексики. Її
упорядкування, стандартизація та кодифікація - головне
завданням термінознавства. Для перекладача нагальною
проблемою є передача науково-технічних термінів у текстах у
галузі біології з однієї мови на іншу, що й зумовлює
актуальність даної роботи.
Метою дослідження є укладання німецько-українського
глосарію з п’ятдесяти термінів. Об’єктом дослідження
слугують терміни, які були взяті з різних джерел (наукових
статей, енциклопедій, підручників, посібників тощо). Для
досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
- дати визначення поняттям “термін” і “терміносистема”;
- вказати критерії та особливості класифікації термінів;
- визначити структуру термінів у німецькій та українській
мовах;
- дати загальну характеристику опрацьованих матеріалів;
- визначити методи дослідження німецької та української
терміносистем у галузі біології;
- визначити синтагматичні, парадигматичні та епідигматичні
характеристики термінів при укладанні словника.
Під час дослідження була визначена стратегія відбору
термінів. Наступний етап складався вибору з першоджерел
німецьких та українських термінів та їх порівняння, були
описані спільності та відмінності і ступінь еквівалентності.
Заключним етапом стало укладання картотеки та глосарію.
У ході проведеного аналізу ми :

1. дали своє визначення поняттям “термін” та
“терміносистема”, оскільки загальноприйнятих
визначень все ще не існує;
2. вказали різні види класифікації термінів;
3. визначили спільні та відмінні риси термінів у
173
німецькій та українській мовах;
4. дали загальну характеристику опрацьованих
матеріалів;
5. визначили основні методи дослідження в німецькій та
українській терміносистемах у галузі біології;
6. вказали на необхідні синтагматичні, парадигматичні
та епідигматичні характеристики при укладанні
словника.
Перспектива подальшої розвідки вбачається у вивченні
способів лексикографічного представлення опрацьованих
одиниць з урахуванням світового досвіду укладання словників.
1. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство.
Львів : Світ, 1994.
2. С. В. Гринев-Гриневич. Терминоведение: учеб. пособие для студ.
высш. учеб. заведений. Москва: Издательский центр «Академия»,
2008.
3. Schippan, T. 1992: Lexikologie der deutschen Gegenwartsprache.
Tьbingen.
174
Олексій Яковійчук
Науковий керівник — доц. Задорожна І.П.
Проблема авторського стилю в сучасних

комунікативно-когнітивних дослідженнях
Стиль як феномен притаманний абсолютно всім сферам

людського життя. Індивідуальний стиль знаходить вираження в
одязі, музиці, мистецтві, архітектурі і звичайно в мові.
Незважаючи на це, виведення єдиного термінологічного
значення поняття «стиль» неможливе, адже наука трактує стиль
досить широко на різних етапах розвитку культури. У ході
історії розвитку культури дане поняття набуло
мистецтвознавчого та філологічного розуміння, в якому можна
виокремити лінгвістичне та літературознавче значення терміна.
З точки зору лінгвістичного дослідження стилю важливе
визначення поняття індивідуального стилю автора.
М. Храпченко вважає, що кожен автор власноруч формує
власний стиль, шукаючи «оригінальних шляхів і засобів
втілення своїх ідей та образів» [5, с. 239]. Водночас
індивідуальний стиль не обирається письменником свідомо,
тобто не є раціональним вибором певної моделі творчості, а є
показником вищого ступеня розвитку творчої особистості та
перебуває в залежності від багатьох чинників, як-от епоха
написання твору чи належність до певної літературної течії або
школи. С. Єрмоленко стверджує, що індивідуальний стиль
автора базується «на зв’язку мови і мислення, на формуванні
мовної картини світу, в якій поєднано загальне й індивідуальне,
загальне й одиничне» [2, с. 305].
За типологією, розробленою радянським літературознавцем
Л.Тимофєєвим, можна виокремити реалістичний та
романтичний типи творчості [4, с. 29]. Важливим фактором для
стильової диференціації є роль образу автора в конкретному
творі та міра його присутності в ньому, Адже саме він, за
ствердженням В. Виноградова, є тим акумулюючим фактором
неповторності художнього твору, що впливає на оцінювання
зображувальних явищ через вибір мовного матеріалу [1, с. 336].
175
На сучасному етапі розвитку мовознавства основним
методом дослідження авторського стилю є комунікативно-
когнітивний підхід, що базується на реконструкції
індивідуального когнітивного простору автора. Унікальність
тексту, що формується в цьому комунікативно-когнітивному
контексті залежить від категорій системності, інформативності
та індивідуальності. Першу категорію характеризують закони
жанру, стилю, методу. Друга виступає категорією
багатоканальної інформативності і розкриває концепт твору.
Третя покликана розкрити індивідуальний стиль автора, його
письменницьку особистість та неповторність [3, с. 106].
Метод когнітивного аналізу дає змогу виокремити ментальні
процеси, що є формотворчими для особистості письменника та
характеризують його світосприйняття, а також дослідити
специфіку авторської концептуалізації дійсності, на основі чого
і формується мовно-ментальний портрет письменника.
Отже, зважаючи на досить широке трактування поняття
авторського стилю, найбільш ефективним для його аналізу
вважаємо комунікативно-когнітивний підхід. Однак матеріалом
в дослідженні проблеми авторського стилю повинен виступати
конкретний художній твір, з огляду на те, що жоден автор не
представляє певний літературний напрям протягом усього
творчого шляху.
1. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. Москва:
Худож. лит,1961.613 с.
2. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та
культура мови / С.Я. Єрмоленко. – Довіра, 1999. – 431 с.
3. Тарасова И.А. Поэтический идиостиль в когнитивном аспекте
[Электронный ресурс]: монографія / И.А. Тарасова. – 2-е изд. перераб.
– М.: Флинта 2012. – 196 с.
4. Ткаченко А.О. Індивідуальний стиль: феноменологія, типологія,
динаміка, стиль: Дис. ...канд.філол.наук.: 10.01.06/Київський
національний університет ім.Т.Шевченка. – К., 1998. - С.15-37.
5. Храпченко М.Б. Язык художественной литературы // Новый мир. –
1983.– №9-10, С.235-249, С.235-250.
176
Марія Гнатенко
Структурно-семантичні типи складених слів

(на матеріалі французького публіцистичного дискурсу)
Безперервний рух у світі та постійне прагнення людини до

його пізнання потребує відповідного мовного забезпечення –
найменування нових понять або уточнення відомих. За багатьох
комунікативних ситуацій виникає необхідність у висловленні
двох ідей одним словом. Відтак, очевидною стає активізація
словоскладання, внаслідок чого у мові виникають нові слова.
Сучасній французькій мові властива поява нових типів
складених слів, утворених за новими зразками й моделями, що й
визначає актуальність нашої розвідки.
Загалом проблемами словоскладання, зокрема тлумачення
цього мовного явища, визначення різних типів складених слів,
критеріїв виокремлення серед подібних до них мовних одиниць,
на матеріалі різних мов займалися як зарубіжні, так і вітчизняні
вчені (Ш. Баллі, А. Доза, Ж. Дюбуа, З.Н. Левіт, О.В. Раєвська,
С.В. Райлян, М.Д. Степанова Е.А. Халіфман, І.А. Цибова та ін.).
Основною метою запропонованої роботи є вивчення
структурно-семантичних типів складених слів із дефісним
написанням, які вживаються у сучасному публіцистичному
дискурсі французької мови. Для багатоаспектного аналізу цього
типу мовних одиниць нами використано комплекс таких
методів, як: описовий метод із властивими йому прийомами
зовнішньої та внутрішньої інтерпретації, щоб розкрити змістові
та формальні ознаки складених слів сучасної французької мови;
структурний метод, який залучено для з’ясування внутрішньої
організації складених слів; метод комплексного аналізу для
опису складених слів на матеріалі текстів публіцистичного
дискурсу; метод суцільної вибірки, що дозволить відібрати
практичний матеріал дослідження.
Аналіз фактичного матеріалу показав, що складені слова із
дефісним правописом можна поділити на кілька груп, а саме:
1. Складені слова, до складу яких входять французькі
177
лексеми і які побудовані за схемою «іменник + іменник», напр.:
аvion-cargo «вантажний літак» (< аvion «літак» і cargo
«вантажний корабель»), machine-outils «верстати» (< machine
«машина» i outils «інструменти»), іnfirmiиre-chef «старша
медсестра» (< іnfirmiиre «медсестра» і chef «лідер»);
лексеми і які побудовані за схемою «дієслово + іменник», напр.:
porte-outils «апарат для інструментів» (< porte (porter) «нести» і
оutils «інструменти»), serre-joint «хомути» (< serre (serrer)
«затягнути» i joint «суглоб»), сoupe-racines «подрібнювач»
(< сoupe (couper) «різати» і racines «коріння»);
лексеми і які побудовані за схемою «прийменник + іменник»,
найчастіше такими лексемами слугують прийменники sous-,
sans-, avant-, aprиs-, semi-, demi-, au-, ci-, lа-, par- тощо, напр.:
demi-circulaire, demi-fin, demi-mondaine, sans-gкne, sans-souci,
semi-aride;
4. Складені слова, до складу яких входять англійські лексеми,
що окремо використовують у французькій мові, напр.: аuto-stop
«автостоп» (< аuto «авто» і stop «зупинити»); hit-parade «хіт-
парад (лідери продажів, ранг дисків тощо)» (< hit «популярна
пісня» і parade «парад»);
5. Складені слова, до складу яких входять англійські лексеми,
але які не використовують окремо у французькій мові, напр.:
drive-in «кіно під відритим небом», fair-pay «справедлива гра»;
6. Складені слова, до складу яких входять запозичені
морфеми, зокрема префікси типу аuto-, micro-, аnti-, bio-, сontre-
та ін., які завжди мають дефісний правопис, напр.: bio-organique
«біоорганічний», сontre-terrorisme «проти тероризму,
антитерористичний»;
Отже, для складених слів сучасного публіцистичного дискурсу
французької мови характерна побудова із питомих і запозичених
слів, виражених не лише повнозначними й службовими словами,
а й морфемами. Поряд із цим, французькі складені слова можуть
мати структуру змінного словосполучення, у виявленні природи
яких і полягає перспектива нашої подальшої роботи.
178
Віоріка Боднарюк
Науковий керівник – доц. Князєва Д.А.
Сполучникові фразеологічні одиниці у французькій

і румунській мовах
За останні десятиліття мовознавча наука значно поповнилася
дослідженнями в галузі зіставного вивчення близько-
споріднених братніх мов.
Предмет нашого дослідження – аналіз таких структур,
граматично значимим елементом яких є те чи інше конкретне
слово. Перетворюючись у своєрідний елемент форми, подібні
слова сприяють вираженню цими конструкціями нових
граматичних значень, які мають відповідні вільні будови. Ми
вивчаємо дані одиниці на матеріалі французької та румунської
мов, оскільки, будучи належними до романської групи, вони
мають багато спільного в наслідок своєї генетичності, але кожна
з них має власні тенденції розвитку, хоча й використовувала
традиції латині.
Під терміном сполучникова фразеологічна одиниця ми
розуміємо такі сталі нерозкладні синтаксичні сполучення, які
виконують граматичну функцію сполучника і в якому хоча б
один з компонентів змінює своє пряме значення і в даному
значенні комбінується лише з обмеженою кількістю слів.
Специфічні критерії для сполучникових фразеологічних
одиниць (СФО) різної структури, на наш погляд, такі:
- стійкість структури, а також відтворення СФО кожного
разу як цілісні одиниці;
- наявність у складі СФО простого сполучника, який
виступає як опорний структурний елемент, визначає граматичні
ознаки СФО та її еквівалентність сполучнику;
- цілісність лексико-граматичного значення сполучни-
кової одиниці. До моделей СФО ми відносимо такі:
а) прислівник (прислівниковий зворот) + que, că (се): alors
que, aussitôt que, bien que, si bien que (фр); înainte că (рум);
б) прийменник + que: dès que, après que, depuis que, avant que
179
(фр); după ce (рум) ;
в) прийменник + прислівник + que: à moins que, pour peu que,
de même que, avant que (фр); de abia că (рум);
г) прийменник + іменник + que: de façon que, de manière que,
de sorte que, à condition que, en cas que, à mesure que (фр); pe
măsură ce (рум);
д) прийменник + артикль + іменник + que: pour une fois que,
du fait que (фр); de odată că (рум);
е) прийменник + детермінатив + іменник + que: à tel point que
(фр) în aceia măsură că (рум);
ж) прикметник + іменник + que: malgré que (фр); в
румунській мові модель відсутня;
з) артикль + іменник + que: une fois que (фр); odată ce (рум);
i) прийменник + прийменник + займенниковий елемент +
que: jusqu’à ce que (фр); pînă întru aceia că (рум);
к) прийменник + займенниковий елемент + que: parce que
(фр); pentru aceia că (рум);
л) детермінатив + артикль + іменник + que: toutes les fois que
(фр); de fiecare dată cînd (рум);
м) дієслівна форма + que: sait que, attendu que, pourvu que,
supposé que (фр); văzînd că (рум);
н) прийменник + неозначена форма + que: à supposer que (фр);
у румунській мові цієї моделі немає.
Фактитивний матеріал показав, що найчастіше
використовуються моделі – «прийменник + que, сă/ce»,
«прийменник + іменник + que, că/се», «дієслівна форма + que,
că/се». Аналізуючи компоненти вищеописаних моделей, ми
можемо з впевненістю стверджувати, що однією з типологічних
рис досліджуваних мов є взаємодія між різними рівнями мови і
постійні переходи між лексикою, синтаксисом і морфологією.
Про повну фразеологізацію свідчать сполучникові
конструкції malgré que, afin que, puisque, du temps que, une fois
que (в умовних підрядних реченнях (фр)); necătînd că, odată ce,
(рум). Перші три французькі конструкції – факт
граматикалізації, який підтверджується орфографією. Дві
останні французькі конструкції та odată ce (рум) –
характеризуються стиранням свого первинного значення.
180
Крістіна Абобуцоае
Науковий керівник – доц. Гнатковська О.М.
Структура питального речення у художньому дискурсі:

гендерний аспект
Питальні речення – це засіб мовленнєвого спілкування, що
використовується мовцем з метою здійснення своїх
комунікативних намірів. Вони настільки різноманітні за
можливими граматичними змістом і формою, не кажучи вже про
прагматичне використання, що основою для їх виділення
можуть слугувати лише деякі найзагальніші формальні та
змістові ознаки. Формальними ознаками, які по-різному
комбінуються в різних типах питальних речень, є специфічна
питальна інтонація, інверсія, наявність питальних займенників.
Що стосується змісту, то питальні речення характеризуються
вираженою в них структурною ідеєю інформаційної лакуни в
знаннях мовця щодо денотата висловлювання. Названі ознаки
можуть бути властивими питальним реченням у різних
комбінаціях [1, с. 100]. За структурою питальні речення в
англійській мові поділяються на загальні, спеціальні,
альтернативні, розділові й еліптичні.
Гендерні дослідження почалися у сфері соціальних наук
(Е. Оуклей, І. Гофман, Г. Рубін). В лінгвістичну науку термін
«гендер» запозичили з англійської мови, де він позначав лише
граматичну категорію роду, а в системі соціальних наук його
почали застосувати на позначення однієї з характеристик
соціального порядку, що визначає сукупність соціальних і
культурних норм, які суспільство диктує людям залежно від
їхньої статі [2, с. 156].
Метою нашого дослідження є структурна класифікація
питальних речень в англійському дискурсі фентезі та здійснення
їх порівняльної характеристики у гендерному аспекті. Для
аналізу нами обрано 2 романи авторів чоловіка (Ріка Ріордана
«Персі Джексон та Викрадач Блискавок») та жінки («Голодні
Ігри» Сюзанни Коллінз). Об’єктом дослідження є питальні
речення, вибрані з творів цих письменників.
181
Дослідивши 138 питальних речень у романі «Персі Джексон
та Викрадач Блискавок» та 138 питань у романі «Голодні Ігри»,
ми з’ясували, що в романі автора-чоловіка переважають загальні
питання – 44, а в романі автора-жінки переважають спеціальні
питання – 51. Кількісний аналіз відображено у таблиці.
Таблиця 1
Структурні типи запитань у дискурсі фентезі:
гендерний аспект
Тип запитання Чоловічий дискурс Жіночий дискурс
Загальні 44 30
Спеціальні 32 51
Альтернативні 25 22
Розділові 30 28
Еліптичні 7 7
Разом 138 138
Подальший структурний аналіз питальних речень показав,
що в романах обох авторів переважають запитання, які мають
будову простого речення. З таблиці 1 видно, що у жіночому
дискурсі фентезі переважають спеціальні запитання, які містять
запит, спрямований на отримання конкретної інформації. В той
час як у чоловічому дискурсі фентезі домінують загальні
питання, які потребують підтвердження або спростування
інформації. Крім того, спостерігається невелика різниця у
вживанні спеціальних, альтернативних та розділових запитань у
чоловічому дискурсі. Можна стверджувати, що еліптичні
запитання не характерні дискурсу фентезі, оскільки їх виявлено
лише 7 у обох романах.
1. Балашова С.П. Теоретична граматика англійської мови. Львів
вид-во. : Львів ун-ту, 1983. 219 с.
2. Рыгина Л. С. Производство гендерного дискурса в поле
региональной журналистики : дисс. канд. социол. наук :
22.00.06. 2006. 168 с.
3. Collins S. The Hunger Games. Scholastic Press. 2008, 374 p.
4. Riordan R. Percy Jackson. Miramax Books. 2005, 377 p.
182
Тетяна Алі
Науковий керівник – доц. Суродейкіна Т. В.
Класифікація темпоральної лексики
Мета нашого дослідження – класифікувати досліджувану

нами темпоральну лексику за різними існуючими критеріями.
Рiзнoманiтнi втiлення часу та спoсoби йoгo кoнцептуалiзацiї –
oб’єктивне vs. субʼєктивне, внутрiшнє vs. зoвнiшнє, циклiчне vs.
лiнiйне, сoцiальне vs. астрoнoмiчне, тoщo – свiдчить прo
мнoжиннiсть спoсoбiв йoгo сприйняття та репрезентацiї у
свiдoмoстi людини. Звiдси, як стверджує O.А. Нiльсен, пoхoдить
термiн темпoральна свiдoмiсть (temporal cognition, temporal
mind, temporal consciousness), який вiдoбражує динамiчну
сукупнiсть уявлень прo час у свiдoмoстi людини [2].
Мoвoзнавцi подiляють час на лiнгвiстичний та реальний.
Лiнгвiстичний час – це мoвна репрезентацiя часoвих пoнять у
граматичних фoрмах, oснoвна функцiя кoтрих пoлягає в тoму,
щoб виразити емoцiйнo-oцiнний та суб`єктивний пoгляд на свiт.
В їх oснoвi мoжуть лежати нацioнальнi традицiї та звичаї,
iстoричнi факти, бiблiйнi, мiфoлoгiчнi сюжети та реалiї
пoвсякденнoгo буття. Наприклад, Monday є першим рoбoчим
днем, щo звичайнo не викликає пoзитивних емoцiй у людини.
Для певнoгo кoла людей, кoтрi прoживають у певних пoгoдних
умoвах, сiчень (January) асoцiюється з жoрстoкiстю (oскiльки
цей мiсяць є найхoлoднiшим мiсяцем рoку): January women –
жoрстoка, непреклoнна жiнка, жoрстка кар’єристка.
Лексеми, щo пoзначають свята, характеризуються насиченим
кoнoтативним пoтенцiалoм. Наприклад: Christmas is the time for
enjoyment and happiness. Time for white snow, as pure as the soul of
a baby. Як ми бачимo, святкування цiєї пoдiї є традицiєю всiєї
нацiї, вживається для вираження дoбрoспрямoванoстi та дoбра.
Темпoральна лексика – клас неoднoрiдних за частинoмoвним
значення oдиниць, якi oб’єднують за тематичним принципoм.
Iснує безлiч їх класифiкацiй. Наприклад, Г. Сюта темпoральну
лексику пoдiляє на кiлька тематичних груп:
1) слoва, семантична структура яких не ускладнена i включає
183
лише сему ‘час як абстракцiя’: time, 24 hours;
2) слoва, семантична структура яких складається iз сем час i
вiдлiк, тoбтo iз загальним значенням «час стoсoвнo теперiшньoгo
мoменту»: just, today, yesterday, then, tomorrow, past, future;
3) слoва iз пoєднаними семами час i кiлькiсть (тoбтo iз
загальним значенням «кiлькiсть часу»: minute, eternity, year;
4) слoва, семантична структура яких складається iз сем час i
прoстiр: dusk, dawn ,day, night, morning, twilight;
5) слoва, щo у свoю семантику включають семи час i людина
i через те є нoсiями iнфoрмацiї прo певний етап життя людини:
toddler, youth, adolescence, elderly woman тoщo [3 , с. 14].
Прoте O.Б. Бачишина вважає, щo неoбхiднo класифiкувати
темпoральну лексику не лише за семантичним принципoм, але й
за фoрмальним (тoбтo частинoмoвним), адже це дoзвoлить
бiльш пoвнo oписати властивoстi вiдпoвiдних мoвних oдиниць
[1, с 35], наприклад, час мoже бути вербалiзoванo лексемами
рiзних частин мoв: iменниками (time, moment, summer, childhood,
century), прикметниками (eternal), прислiвниками (in the evening,
forever), дiєслoвами (getold) та iн. Статус ключoвих мають такi
темпoральнi лексеми: time, moment, minute, hour, day, night, year,
winter, spring, summer, autumn, morning, afternoon, evening, life,
childhood, youth, old age, history, millennium, eternity.
Отже, темпоральна лексика належить до широкого
класифікаційного ряду.
1. Бачишина О. Засоби вираження часу в українській мові (на
матеріалі української химерної прози. Наукові записки національного
університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». Острог:
Острозька академія, 2014. Вип. 46. С. 37–40.
2. Нильсен Е.А. Вербализация ценностной составляющей концепта
TIME в современном английском языке. Иностранные языки.
Герценовские чтения : Материалы всероссийской межвузовской
научной конференции, 23-24 апреля 2012 г. : Изд-во РГПУ им. А.И.
Герцена, 2012. С. 158–159.
3. Сюта Г. Способи лексичного вираження художнього часу в поезії
Емми Андієвської: (на матеріалі зб. «Кав’ярня»). Гуманітарна освіта
у вищих технічних закладах України. 2002. Вип. 1. С. 14–19.
184
Леся Андрусяк
Науковий керівник – доц. Грижак Л.М.
Формування лексичної іншомовної компетентності в

учнів молодшої школи за допомогою пісень
Комунікативна компетентність проявляється в усіх життєвих

сферах. Від ступеня її сформованості залежить здатність
людини адекватно орієнтуватися в різних соціальних ситуаціях.
Комунікативна компетентність – це реально сформовані
особистісні якості та мінімальний досвід діяльності [2]. Однією
із її складових є лексична компетентність, яка охоплює
словниковий запас учнів та їхнє вміння доцільно застосовувати
вивчені слова в іншомовному середовищі.
Формування лексичної компетентності в молодшій школі
відбувається за умов перебування учнів у середовищі,
наближеному до того, в якому проживає носій мови, яка
вивчається. У випадку з дітьми від 5 до 10 років найкраще таке
середовище створювати через аутентичні пісні, вірші або ж
короткі рими, які увесь час супроводжуються відповідними
візуальними матеріалами (відео, картинки, наочний приклад
учителя).
У віці від 5 до 10 років учні дуже енергійні та легко
втрачають зацікавленість до вправи, яку виконують довше 10
хвилин, тому протягом уроку мають бути представлені різного
типу лексичні вправи зі зміною діяльності, а також ті, що
змушують дітей рухатися. Зважаючи на такі особливості,
найбільш дієвим методом для викладання іноземної мови було
визначено TPR (Total physical response) method, який і
забезпечує навчання через дію.
Для того, щоб досягти бажаного результату, уроки мають
бути чітко спланованими; цілі та бажані навчальні результати
учнів сформульовані, а вправи підготовані у необхідній
послідовності. Учитель має мати підготовані одну або ж дві
вправи на будь-який випадок, що покаже його гнучкість у
веденні та плануванні уроку.
185
Метою дослідження є визначення ефективності використання
пісень у молодшій школі, щоб забезпечити вищий рівень
лексичної компетенції учнів.
Матеріалами для аналізу під час дослідження є результати
самостійних робіт учнів 2-го класу школи з поглибленим
вивченням англійської мови, опитування та їхні рефлексії щодо
використання нових методів.
Уводячи пісні в план уроку, необхідно звернути увагу на те,
чи вони відповідають таким критеріям: коротка з повторами та
легко вловимою римою, ритмічна та щоб її було легко
запам’ятати, включає корисну лексику, роблячи на ній акцент,
формує цілісну картину подій в уяві та не суперечить
культурним розумінням і переконанням [1].
У нашому дослідженні дотримано певну послідовність
уведення пісні у хід уроку. Спершу вчитель роздає слова пісні
учням та вмикає аудіозапис, що нерідко супроводжується і
відеокліпом, який демонструє рухи, описані у пісні. Ключовим
моментом є наголошення на лексичних одиницях або ж
граматичних структурах, для вивчення яких і було
запропоновану пісню (це робиться через демонстрацію,
картинки чи пояснення на дошці). І заключним етапом є
співання пісні усім класом, у міні-групах чи по командах, це
можна змінювати, щоб урізноманітнити урок.
Отже, формування лексичної іншомовної компетентності в
молодшій школі повинно супроводжуватися різноманітними
інтерактивними вправами, зміною активності та діяльності.
Одним з найкращих способів збільшити лексичний запас учнів
молодшої школи є використання пісень, що акцентують увагу на
словах та структурах, представлених до вивчення.
1. Opal D. Introducing English to Young Children: Spoken Language:
Sydney, 2013. 241 c.
2. Яцкович К. С. Формування комунікативної компетенції
молодших школярів засобами театралізації казок англійською
мовою. Таврійський Вісник Освіти. 2015. Вип. 49. С. 234-238.
186
Марія Баланда
Науковий керівник – асист. Негрич Н.Д.
Формування граматичнї компетенції

в учнів початкової школи
На сучасному етапі викладання іноземної мови, де

комунікативний підхід провідний, учитель змушений
створювати можливості для іншомовного спілкування в
штучних умовах. Особливих зусиль потребує організація цього
процесу в початковій школі, оскільки навчальна діяльність у
молодших класах (1-4 кл.) має специфічний зміст, зумовлений
специфікою формування та розвитку пізнавальних інтересів
учнів, емоційно-вольової та мотиваційної сфери, своєрідним
характером діяльності й мислення, особливостями
поведінки.
Метою навчання граматичного матеріалу англійської мови є
володіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними,
тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним
граматичним мінімумом) та рецептивними навичками, тобто
граматичними навичками аудіювання й читання (активним і
пасивним граматичним мінімумом) [1].
Під час ознайомлення з новою граматичною структурою в
початковій школі учителю слід звернути увагу на функцію цієї
структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з
функцією, імпліцитно – без використання вербальних правил
(описових і правил-інструкцій). Слід зазначити, що граматичні
навички є найважливішим компонентом граматичної
компетенції, їх формування здійснюється поетапно.
Лексичний і граматичний матеріал подається двома
способами: індуктивним і дедуктивним – у залежності від його
складності та труднощів оволодіння. Якщо ці проблеми
відсутні, то вивчення його доцільно розпочинати через
функціональний контекст, що узгоджується з комунікативним
методом навчання [2, с. 4].
Оскільки провідною діяльністю молодших школярів є гра, то
187
на заняттях з іноземної мови вона виступає як метод і форма
навчання. Пісеньки, діалоги, веселі музичні ігри також
допомагають засвоїти граматичні конструкції.
Саме створення вчителем емоційно забарвлених, цікавих
ситуацій на основі дидактичних ігор підвищує інтерес
молодших школярів до вибраного виду діяльності. Адже коли
діти здивовані, заінтриговані, вони легше засвоюють необхідну
лексику та певні граматичні конструкції [3, с. 49].
Одним з ефективних методичних прийомів навчання
граматики є лінгвістична казка, використання якої надає
необхідний позитивний емоційний компонент, сприяє
формуванню граматичних навичок шляхом багаторазового
повторення, ілюструє значення граматичної одиниці в
реальних мовленнєвих ситуаціях.
Отже, оцінюючи тенденції НУШ (Нової української школи)
щодо навчання іноземної мови у початковій школі,
переконуємося, що на уроках англійської мови необхідно
створювати таку атмосферу, яка нагадує реальне життя, що
сприятиме ефективному та якісному засвоєнню граматичних
конструкцій та лексичного матеріалу. Найефективнішим
вважаємо вивчення граматики іноземної мови через
комунікативні ситуації, креативні завдання, ілюстративний
матеріал, пісні, вірші та казки.
1. StartPedahohika. Основи педагогіки і виховання : веб-сайт.
URL: http://www.startpedahohika.com/sotems-1379-5.html (дата
звернення: 27.02.2019).
2. Іноземні мови. Навчальні програми для 1-4 класів
загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл.
URL:
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/progra
my-1-4-klas/inozemna-mova-poyasnyuvalna-znz-sznz-1-4-klas-
belyaeva-xarchenko-finalna-zv.pdf (дата звернення: 27.02.2019).
3. Кочергіна Л. Місце і роль гри у системі навчання іноземної.
Рідна школа. 2005. № 3. С. 48-50.
188
Юлія Білокучма
Науковий керівник – доц. Сапожник І. В.
Характерні риси сучасних американських ток-шоу
Мета статті полягає в аналізі основних характеристик ток-

шоу як жанру теледискурсу.
В умовах сучасного суспільства, де головною рушійною
силою є інформація, ключовим видом дискурсу, що формує
концептуальну картину світу людини, постає медіадискурс [1, с.
21].
Відповідно до каналу реалізації Ю.О. Шевлякова розрізняє
такі види медіадискурсу: радіодискурс, комп’ютерний дискурс
та теледискурс [4]. Останній передбачає неофіційність та
невимушеність, оскільки автори телепередач створюють
знаковий образ живого мовлення.
Телевізійна журналістика «виходить» на масову аудиторію з
великою сукупністю різних за типом і жанром програм. Одним
із найрейтинговіших і затребуваних на сьогоднішній день
жанрів є ток-шоу – вид телепередачі, в якому один або кілька
запрошених учасників ведуть обговорення запропонованих
ведучим тем, із залученням глядачів у студії і біля телеекранів
за допомогою запитань із залу, телефонних дзвінків [2].
Окрім ознайомлення з подією, формат ток-шоу дає
можливість висловити власну суб’єктивну думку. Виходячи з
такого поєднання двох функцій (інформативної та
розважальної), вчені називають ток-шоу інфорозважальним
(infotainment) [3, с. 166].
Необхідними елементами шоу є: ведучий-рефері (творча
група, яка працює над програмою); учасник або учасники
(опоненти); «внутрішній глядач» (глядачі у студії, які теж
можуть брати участь у дискусії) [5, с. 104].
Проаналізувавши особливості американських ток-шоу Larry
King Live, The Oprah Show та The Tonight Show, ми визначили
їхні спільні характеристики:
1) спрямованість не лише на комунікацію, а й на пропозицію
189
принаймні проміжного рішення, наприклад шоу Опри Уінфрі за
участю Леді Гаги: It’s not just about hair or make-up excess, it’s
about what you feel and are able to express being comfortable with
yourself;
2) залучення аудиторії до бесіди, яке може відбуватися через
дзвінки у студію, питання із зали, звертання до публіки;
3) прагнення до применшення значущості питання, чіткого
розмежування добра і зла;
4) нагнітання драматизму, яке притаманне усім без винятку
ток-шоу;
5) мовлення учасників є здебільшого підготовлені, одразу
помітна імпровізація.
LG:24/7 you can also go onto ladygaga.com if you are not going
to the Monster Ball and buy any merchandise on the web-site!
OW: You were eating fried chicken already this morning?
LG: Mmm… Yes… I…I was… I mean… But it was so, I kinda…
Mmm… I always have, you know, very tiring weeks in terms of, you
know, my physical schedule…
Отже, американські ток-шоу характеризуються цілою низкою
невідʼємних елементів, притаманних саме цьому жанру
теледискурсу.
1. Добросклонская Т. Г. Медиадискурс как объект лингвистики и
межкультурной коммуникации. Вестник МГУ. Сер. 10:
Журналистика. 2006. № 2. С. 20-23.
2. Недопитанський М.І. Телевізійне ток-шоу: секрети популярності та
виробництва URL: http://www.journ.univ.kiev.ua.
3. Писаренко Л. М. Дискурс політичного ток-шоу як гібридний тип
дискурсу. Науковий вісник Чернівецького університету. Германська
філологія. 2014. Вип. 692-693. С. 165 – 169.
4. Шевлякова Ю. О. Особливості дискурсу Інтернет – ЗМІ (на
матеріалі англомовних он-лайн журналів для підлітків).
Науковий блог НаУ “Острозька академія”. URL:
http://naub.oa.edu.ua/2013/osoblvvosti-dvskursu-internet-zmi-na-
materialianhlomovnvh-on-lain-zhurnaliv-dlva-pidlitkiv/.
5. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика :
посібник. Вид. 2-ге, переробл. і допов. Київ : ВД «Києво-
Могилян. акад.», 2009. 216 с.
190
Вікторія Бойку
Науковий керівник – проф. Єсипенко Н. Г.
Функціонально-семантичні характеристики дієслів на

позначення емоцій в англомовних романах британської
та американської літератури
Наша робота присвячена вивченню семантичних ознак

дієслів на позначення емоцій у романах Вільяма Сомерсета Моема
“Розмальована вуаль” та Френсіса Скотта Фіцджеральда “Великий
Гетсбі”. Дана проблема важлива, оскільки виникає складність
зарахування будь-якого дієслова англійської мови дослідження до
такого, яке виражає психоемоційний стан особи.
Сьогодні в мові не існує єдиної інтерпретації поняття
“емоція” як явища або типу психологічної поведінки та
характеристики особистості. Емоції вербалізують не матеріальні
предмети, а стани та дії психологічної сфери особистості [1, с.238].
Будь-який стан, який не супроводжується чіткою мімікою
обличчя – не може бути емоцією. Вони з’являються зовні та їх
можна відчувати зсередини. Для багатьох людей найголовніша
ознака емоцій – це рухи внутрішні, рухи переживань [3, с.4].
Емотиви поділяють на позитивні та негативні. Позитивні
емоції – породжуються узгодженням обставин з нормами, що
відповідають світогляду цієї особи [2,с.182]. Наприклад:“He seemed
to like her society, but never by a pressure of the hand, by a glance or by
a word, did he give the smallest indication that he looked upon her as
anything but a girl whom you met and danced with”[5]. Негативні
емоції – виявляються відміною обставин від параметрів
життєдіяльності певної людини як особистості. Наприклад: “Taking
out my handkerchief I wiped from his cheek the remains of the spot of
dried lather that had worried me all the afternoon”[4].Згідно з цим
були досліджені дієслова на позначення емоцій.
У романі Вільяма Сомерсета Моема “Розмальована вуаль”
було досліджено 10 дієслів, які виражають емоції з негативним та
позитивним значеннями. До позитивних емоцій належать такі
191
лексико-семантичні поля: “to like”, до якого входять 7 лексем, “to
interest” – 7 лексем, “to cheer” – 8 лексем, “to smile” – 3 лексеми,
“to bless” – 8 лексем. До негативних емоцій входять лексико-
семантичні поля: “to hate”, яке включає 3 лексеми, “to offend” – 14
лексем, “to lie” – 4 лексеми, “to anger” – 8 лексем, “to threaten” – 6
лексем.
У романі Френсіса Скотта Фіцджеральда “Великий Гетсбі”
було досліджено 10 дієслів, які виражають позитивні та негативні
емоції. До позитивних емоцій відносимо такі лексико-семантичні
поля: “to adore”, яке складає 6 лексем, “to trust” – 7 лексем, “to care”
– 6 лексем, “to forgive” – 3 лексем, “to hope” – 6 лексем. До
негативних емоцій входять лексико-семантичні поля: “to bother”,
яке включає 7 лексем, “to confuse” – 5 лексем, “to doubt” – 5
лексем, “to suffer” – 6 лексем, “to disapprove” – 5 лексем.
Отже, автори наведених романів за допомогою дієслів на
позначення позитивних та негативних емоцій хотіли яскраво
виразити емоційні стани героїв. У романі Вільяма Сомерсета
Моема “Розмальована вуаль” превалюють негативні емоції, які
складають 35 лексем, тоді як позитивні емоції – 33. В романі
Френсіса Скотта Фіцджеральда “Великий Гетсбі” виявлена рівна
кількість позитивних та негативних емоцій, до яких входять 28
лексем.
1. Канюк С. С. Психологія мотивації : Навчальний посібник. Київ :
Либідь, 2002. С. 238–248.
2. Мац І. І. Різновиди емоцій та способи їх вербалізації (на матеріалі
англійської мови). Вісник Житомир. держ. пед. ун-ту. 2003. № 11. С.
181–183.
3. Позднякова Н. О. Лінгвостилістичні та композиційні передачі
емоційного стану людини в художньому тексті: автореферат дис. на
здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 “Германські
мови” / Київ. держ. лінгв. ун-т. Київ. 1997. 26 с.
4. F. Scott Fitzgerald. The Great Gatsby. Australia : The University of
Adelaide Library, 2005. 184 p. URL: https://ebooks.adelaide.edu.au/f/fitzgerald
/f_scott/gatsby/index.html (дата звернення: 27.02.2019).
5. W. Somerset Maugham. The Painted Veil. Vintage Paperback, 2006. 246 p.
URL: https://www.e-reading.club/book.php?book=127592 (дата звернення:
27.02.2019).
192
Лілія Ватараль
Науковий керівник ─ асист. Бешлей О.В.
Лінгвостилістичні особливості сучасного

англомовного дискурсу
Сучасні мовознавці визначають стилістику (і лінгвостилістику)

як розділ мовознавства, що вивчає:закономірності існування і
структурну організацію функціональних стилів;мовні одиниці з
погляду додаткового експресивно-стилістичного забарвлення;
цілеспрямований вибір мовних засобів, який відповідає стильовим і
стилістичним нормам[2, с. 600].
Існує стилістика мови та стилістика мовлення,
лінгвостилістика та літературознавча стилістика, стилістика від
автора та стилістика сприйняття, стилістика декодування та ін.
Стилістику прийнято поділяти на лінгвостилістику і
літературознавчу стилістику. І. Гальперін виділяє два цілком
незалежних і рівноправних завдання лінгвостилістики: «а)
дослідження запасу спеціальних носіїв мови, які за допомогою
своїх онтологічних рис забезпечують бажаний ефект
висловлювання і б) деяких типів текстів (дискурс), які в
залежності від вибору і розташування мовних засобів
відрізняються прагматичним аспектом спілкування» [3, с. 6], які
й обумовлюють дві галузі для дослідження. Вчений стверджує,
що перелік цих мовних засобів можна проаналізувати, а їх
онтологічні риси можна розкрити, якщо вони представлені в
системі, в якій співвідношення цих засобів очевидне. Отже, щоб
проаналізувати типи текстів, усі їх лінгвістичні компоненти
повинні бути представленні в їх взаємодії, у такий
спосіброзкриваючи і показуючи непорушну єдність та
прозорість конструкції цього типу. Типи текстів, що відрізняють
за прагматичним аспектом мовлення, називають
функціональними стилями мови, а спеціальний мовний засіб,
який забезпечує бажаний ефект висловлювання, називають
стилістичним прийомом та виразним засобом [там само].
Інтердисциплінарний характер стилістики художньої мови,
193
як окремої дисципліни враховує специфіку об’єкта
дослідження – твір. Головним завданням стилістики є
відновлення взаємозв’язку мовознавчих і літературознавчих
категорій, без включення завдань і методів лінгвістики і
літературознавства. Методика лінгвостилістичних досліджень
мови художньої літератури ні у вітчизняному, ні в зарубіжному
мовознавстві не отримала досі своєї послідовної розробки.
Лінгвісти наголошують на тому, що в лінгвістичному аналізі
тексту слід вивчати лінгвостилістичні особливості художнього
твору в органічному зв’язку з ідеєю і художнім задумом
письменника. Саме це й становить основний вихідний принцип
лінгвостилістичного аналізу тексту художнього твору. У процесі
проведення комплексного лінгвостилістичного аналізу
художнього твору, як вважає М. Волкова, необхідно вивчати
всю систему мовностилістичних засобів у створенні художніх
образів певного літературного твору. Тільки цілісний системний
вияв такого комплексу мовностилістичних засобів у створенні
системи художніх словесних образів дасть повну
лінгвостилістичну картину тексту художнього твору.
Отже, підсумовуючи усе сказане вище, можемо зауважити,
що стилістично-лінгвістичний аналіз є явищем багатогранним та
різностороннім. Майже кожен науковець, що працює у поданій
галузі, пропонує власний метод. Проте, слід пам'ятати, що лише
у взаємодії ці методи допоможуть проаналізувати текст
якнайдетальніше [1, с. 8].
1. Бахтин М. М. Теория романа // Собрание сочинений в 7 томах
Т.3. Москва : УРСС, 2012. 956 с.
2. Потятиник Б. В. Інтернет-журналістика : навч. посіб. Львів :
ПАІС, 2010. 244 с.
3. Galperin I.R. Stylistics. M. : Vysљaja Љkola, 1981. 336 p.
194
Іванна Вербовецька
Науковий керівник – асист. Куковська В.І.
Вплив англомовних пісень на засвоєння лексики та

граматики англійської мови учнями молодших класів
Планування уроку та підбір завдань, які відповідають
потребам учнів є провідними факторами для успішного
навчального процесу. Учні молодших класів потребують
постійної та динамічної зміни видів роботи для збереження
зацікавленості у предметі.
Мета даної роботи полягає у дослідженні впливу
регулярного застосування пісень англійською мовою на
поліпшення лексичної та граматичної майстерності учнів
молодших класів на заняттях.
На сучасному етапі розвитку методології викладання
англійської мови існує безліч видів діяльності, які допомагають
розвивати мовленнєві навички та освоювати складні граматичні
конструкції і, водночас, утримувати увагу та активне залучення
учнів у навчання. Наприклад, ігри, оповідання, пісні, мобільні
додатки для організації завдань в реальному часі, відео тощо.
Дуже важливо підбирати завдання, які мають зв’язок з
повсякденними звичками, ситуаціями та подіями, адже тоді учні
бачитимуть сферу застосування їхніх знань та будуть вивчати
предмет з більшим ентузіазмом.
Музика оточує кожного щоденно та асоціюється з
приємними враженнями, релаксацією або ж, навпаки,
концентрацією, в залежності від жанру. Відомо, що музика
сприяє запам’ятовуванню та уважності, особливо класичні
твори Моцарта, відомі на весь світ своїм неабияким впливом на
орієнтацію та налаштування у навчальному процесі [2]. Мозок
працює краще та продуктивніше, якщо людина розслаблена,
задоволена та сконцентрована на задачах.
Використання пісень під час уроків англійської мови
найчастіше виконує функцію розминки перед вивченням
матеріалу, проте завдання цього дослідження – застосування
пісень саме для вивчення англійської мови. Тобто пісні повинні
195
відповідати темі уроку та включати в себе ту ж лексику або
граматику, яка потрібна учням на даному етапі [1].
Також не менш важливим завданням є збір даних від учнів, а
саме опитування, фідбеки та оцінювання статистики розвитку
навичок та умінь дітей. Вони повинні проводитись регулярно
для вчасної фіксації найменших змін у процесі та аналізу його
ефективності.
Попри лексичне та граматичне наповнення, пісні матимуть
загальнорозвиваючий вплив на учнів, зокрема на їх культурну
обізнаність, відчуття соціального сприйняття та вміння
спілкуватися з різними народами та осмислювати їхні цінності
та традиції.
Зацікавленість учнів вимірюється їхньою мотивацією до
опрацювання того чи іншого матеріалу. Пісні становлять велику
частину їхнього життя, тому доречний підбір відомих
композицій. Музичні твори для вивчення англійської мови
повинні бути лаконічні, не надто довгі, легкі для
запам’ятовування та римовані. Так учні не відволікатимуться на
їхню структуру, а оцінюватимуть суть та зміст музики. Повинен
враховуватися темп та ритм пісень, адже це напряму зв’язано з
мотивацією учнів до навчання.
Оскільки спектр музичних жанрів та ресурсів для новітнього
вивчення іноземної мови дуже широкий, є всі можливості для
успішної реалізації задуманого дослідження. Головне-
орієнтація на потреби учнів та постійний моніторинг прогресу
та розвитку їхніх умінь.
Отже, використання пісень для вивчення граматики та
лексики англійської мови постає перспективним методом
презентації нового мовного матеріалу та закріплення вже
вивченого, водночас із повноцінним становленням особистості
на рівні розуміння культури та індивідуальної позиції у
суспільстві.
1. Rauscher, F.H. , Shaw, G.L. & Ky, K.N. Music and spatial task
performance. 1993. P. 365, 611.
2. Steele, K.M. The ‘Mozart effect’: An example of the scientific
method in operation. Psychology Teacher Network, November-
December. 2001. P. 2–5.
196
Anna Vykliuk
Scientific advisor – PhD Negrych N. D.
The application of flipped classroom

in forming vocabulary and grammar competencies
The issue of the effectiveness of teaching foreign language is one

of the most crucial nowadays. The methods for teaching at school
need to be very scrupulous and well-organized. High school students
especially need highly effective methods of teaching because they
have to show their vocabulary and grammar competencies in daily
life activities and taking exams.
Professor Diego Marconi views lexical competency “as part of
overall linguistic competency; more particularly, it is regarded as
part of semantic competence, the knowledge and abilities that
underlie a speaker's understanding of a language” [2]. To develop the
lexical competency, you need to choose an appropriate method.
N. Skliarenko claims that the grammar competence (GC) is the
ability of a person to grammatically correctly formulate the speech
and writing and to understand the other people, which is based on an
interaction of grammar skills, knowledge and grammar
awareness [5]. To form it, teachers should be aware of grammar
skills, be able to differentiate active and passive grammar minima
and choose grammar structures for them. A teacher should know
learners’ difficulties in learning grammar and help students to
overcome them. Finally, a teacher should choose from a vast variety
of methods and approaches to teaching grammar.
Flipped classroom is a new and original method which is really
effective and develops both language and life skills. This method can
be briefly but clearly described by the words of professors
J. Bergmann and A. Sams “that which is traditionally done in class is
now done at home, and that which is traditionally done as homework
is now completed in class” [1].
Flipped classroom mode (FCM) is closely connected with the
constructivist theory, which means that the learning process is
student-centered and “the students’ subjective dynamic role is fully
displayed” [3]. So, the role of a teacher changes as well: a teacher is
197
now an organizer, facilitator, helper, but not controller. A teacher
isn’t in front of the class anymore; he moves around the classroom
and helps students to understand new material better.
Student-centered mode of flipped classroom develops students’
autonomy. Now students are more responsible for their learning, they
can manage their time and they know how much time they need at
home for one or another task. Learners’ motivation also improves:
particularly professor Daniel Yu mentioned that students use self-
motivation (intrinsic motivation, utilitarian value and outcome
expectations) and self-control (note-taking and attention focusing) in
FCM. The self-control of learners also depends on social support and
the creation of appropriate learning conditions [4].
To draw a conclusion, flipped classroom mode is an appropriate
approach to teaching high school learners. It meets their needs of
autonomy, develops their responsibility and prepares them not only
the usage of a language but also for their future life.
Bibliography
1. Bergmann J., Sams A. Flip your classroom: reach every student in every
class every day : The United States of America, First Edition, 2012.
121 p.
2. Marconi D. Lexical Competence (Language, Speech, and
Communication) : Massachusetts London, The MIT Press Cambridge,
1997. 206 p.
3. Shi Y., Xu Z. Application of Constructivist Theory in Flipped
Classroom — Take College English Teaching as a Case Study. Theory
and Practice in Language Studies. 2018. Vol. 8, №. 7, P. 880–887.
4. Yu D. (2016). An Exploratory Study on Flipped Learning and the Use of
Self-Regulation amongst Undergraduate Engineering Students (Doctoral
dissertation). Available from ProQuest Dissertations and Theses
database. (UMI no. 10801273).
5. Скляренко Н. К. Методика формування іншомовної граматичної
компетенції в учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні
мови. 2011. № 1. С. 15–25.
198
Наталя Вітвіцька
Структурно-семантичні особливості прикметників

у готичному романі
Художнє мовлення автора знаходить своє відображення в

різних частинах мови. Найчастіше ми можемо побачити
ставлення автора до певного предмета, його якісну
характеристику через використання різноманітних
прикметників.
Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю даних про
структурно-семантичні особливості прикметників та потребою
їх класифікації у готичному романі. Прикметник виступає як
одна з значущих частин мови, через що ми повинні приділити
йому особливу увагу.
Мета дослідження – вивчення структурно-семантичних
особливостей прикметників у готичному романі. Для
дослідження та аналізу обрано роман американської
письменниці Жесмін Ворд «Співайте, непоховані, співайте».
Об’єктом дослідження виступають прикметники у готичному
романі, а предметом – їх структурно-семантичні особливості у
готичному романі.
Більшість науковців визначають прикметник як частину
мови, що описує іменник, тому що він дає нам інформацію про
якості, які стосуються іменника, іменного словосполучення або
фрази. Коли ми аналізуємо характерні ознаки та особливості
прикметників (значення якості того чи іншого предмета,
відсутність відмінювання за родами, числами та відмінками;
граматична категорія ступенів порівняння), то стикаємось із
різними принципами класифікації, а отже, з різними класами
прикметників у англійській мові [1, c. 104].
Звернемо особливу увагу на структурну і семантичну
класифікації прикметників. Структурно прикметники поділяють
на прості, похідні та складні. Проаналізувавши роман і
зробивши кількісно-порівняльний аналіз, нам вдалось отримати
такі результати: прості прикметники – 38%, похідні
199
прикметники – 51%, складні прикметники – 11%.
Семантично прикметники можна поділити на дві великі
групи: якісні та відносні. Якісні прикметники описують ознаки,
які стосуються розміру, форми, кольору і т.д., які предмет може
виявляти у різних ступенях. Відносні прикметники показують
якості, які характеризують предмет через відношення до іншого
предмету [3, c. 56]. У романі Жесмін Ворд вживає 78% якісних
прикметників і 32 % відносних.
Однією із найважливіших характеристик готичного роману є
наявність нагнітаючої жах атмосфери. Найчастіше це
супроводжується дивними звуками, несподіваними поривами
вітру, жахливою грою світлотіні, появою «демонічних» тварин
[2, c. 247]. Для того щоб створити таку атмосферу автор
використовує різноманітні прикметники, викликаючи у читача
певні емоції, зазвичай негативні. Тому ми пропонуємо іще одну
семантичну класифікацію: поділ прикметників на позитивні та
негативні. У «Співайте, непоховані, співайте» ми знаходимо
63% негативних і 46% позитивних прикметників.
Отже, ми можемо зробити висновок, що готичному роману
властиві: використання простих прикметників (високий відсоток
простих і похідних прикметників), емоційна забарвленість
(серед якісних прикметників), пануюча атмосфера жаху та
розчарування (більшість негативних прикметників).
1. Антонюк С. А. Мовознавчі традиції дослідження прикметника
як самостійної частини мови. Наукові записки національного
університету «Острозька академія» 2015. С. 19.
2. Єфименко Т. М. Готичний роман і зародження неоготичного
напряму в культурі. Наукові записки національного
університету «Острозька академія» 2016. С. 246-249.
3. Граматика англійської мови. Теоретичний курс : навч.
посiбник / С.М. Сухорольська, О. I. Федоренко // Видавничий
центр ЛНУ Iвана Франка. 2008. 360 с.
200
Інна Волоська
Науковий керівник – доц. Грижак Л. М.
Використання інтерактивних завдань для розвитку

навичок говоріння англійською мовою учнів середньої
школи
Вивчення англійської мови базується на формуванні в
процесі навчання чотирьох основних навиків: слухання,
читання, письма та говоріння. Усі вони однаково важливі при
розвитку компетентності іноземної мови, та кожна з них
потребує окремих методологічних підходів задля
вдосконалення. Попри це, багато методистів припускають, що
слухання та говоріння потребують особливої уваги під час
вивчення мови, адже саме ці навички людина
використовуватиме в іншомовному середовищі першочергово.
Так, наприклад, М. Байгейт вважає, що учням необхідно
висловлювати свою думку іноземною мовою впевнено, аби мати
змогу пояснити більшість своїх звичних потреб. Науковець
доводить, що саме говоріння – це інструмент, за яким оцінюють
знання учняпід час вивчення мови [1]. Орім цього, Дж. Річардс,
американський методист, стверджує, що майстерність говоріння
англійською мовою є пріоритетом для більшості учнів.
Керуючись тим, наскільки поліпшився їхній рівень говоріння
іноземною, вони оцінюють свій успіх у вивченні мови, а разом з
цим й ефективність самого курсу [2].
Маючи трирічну практику спостережень і будучи асистентом
вчителя у загальноосвітньому навчальному закладі, ми
помітили, що досить часто вдосконалення навичок говоріння
англійської мови дається учням найважче. Існує ряд причин,
такі як хибний та неефективний метод викладання чи
відсутність постійної практики спілкування, які жодним чином
не сприяють ефективному вивченню мови, а, навпаки,
призупиняють його. Проте найпоширенішою проблемою учнів
залишається страх висловлювати думку іноземною мовою через
велику кількість можливих помилок, яких вони можуть
припуститися в ході розмови. Саме тому ми вирішили
201
дослідити, чи можна розвинути мовні навички учнів шляхом
використання інтерактивних завдань на уроках англійської
мови.Нашою гіпотезою є те, що безпосередня робота в групах та
парах, постійна колаборація учнів сприяють зменшенню рівня
тривоги під час говоріння, допомагаючи розвинути навички.
Отже, метою нашого експерименту є дослідження ефективності
використання інтерактивних завдань на уроках англійської
мови.
Поставлені такі завдання: чи інтерактивні завдання достатньо
ефективними на уроках англійської мови, та які саме вправи є
найбільш результативними й найбільш цікавими для учнів
середньої школи. Для участі в експерименті ми обрали
дванадцять учнів 6-А класу. Протягом сорока днів підлітки
виконуватимуть ряд інтерактивних завдань. Наприклад,
обговорення теми в групах і парах, дебати, розігрування діалогів
та рольових сцен, створення та захист проекту в міні-групах
тощо. За допомогою анкетування, учнівських відгуків та
особистих спостережень ми визначимо результативність такого
типу завдань під час вивчення іноземної мови. Слід зазначити,
що успішність учнів буде порівнюватися на початку
експерименту та після його завершення. В аналізі результатів
враховуватимуться попередні оцінки учнів, думка вчителя класу
та наші особисті спостереження. У ході дослідження наступні
методи будуть використані: спостереження, порівняння та
експеримент.
Отже, навик говоріння англійською мовою є одним із
ключових у володінні мовою. Тому, існує потреба у розробці
сучасних та ефективних методів викладання, зокрема у
загальноосвітніх навчальних закладах. Наш дослід, націлений на
шкільну аудиторію, передбачає підтвердження або
спростування думки про те, що інтерактивні завдання є
ефективним інструментом для поліпшення мовної
компетентності учнів середньої школи.
1. Bygate M. Language Teaching: Speaking. Oxford : Oxford
University Press, 2009. 125 p.
2. Richards C. J. Teaching Listening and Speaking. New York :
Cambridge University Press, 2008. 44p.
202
Зінаїда Галуга
Розвиток лексичної компетенції учнів старшої школи

на матеріалі англомовних серіалів
Процеси глобалізації та інтеграції у всіх сферах
життєдіяльності сучасного суспільства – економічній,
політичній, соціальній, культурній – зобумовлюють
затребуваність фахівців, які не тільки володіють іноземними
мовами, а й уміннями міжкультурного спілкування. Соціальне
замовлення сучасного суспільства знайшло своє відображенні в
навчальних програмах з дисципліни «Іноземна мова», що
застосовуються в середніх школах. Метою навчання іноземних
мов в сучасній мовній освіті є формування лексичної
компетенції як здатності і готовності здійснювати іншомовне
міжкультурне спілкування[1, c. 16].
Як відомо, повноцінне і ефективне спілкування, під яким
розуміється не тільки вербальний обмін інформацією та
задоволення свого комунікативного наміру, а й обмін
культурними змістами з метою збагачення рідної культури і
особистісного розвитку, неможливе без лексичної компетенції.
Один із найбільш ефективних способів розвитку лексичної
компетенції учнів – їх занурення в середовище мови, що
вивчається. Найбільш простим та цікавим способом такого
занурення є розвиток лексичної компетенції за допомогою
впровадження в навчальний процес фільмів, серіалів, відео
роликів. Впровадження серіалів на заняттях з англійської мови
дозволяє старшим школярам удосконалювати набуті раніше
навички, значно розширити словниковий запас, розвиває
комунікативні навички, стимулює до самовираження на мові,
що вивчається.
Варто виокремити основні переваги впровадження серіалів в
освітній процес, як засобу, що стимулює розвиток лексичної
компетенції:
1. Впровадження серіалів на уроках англійської мови –
використання новітніх технологій, за допомогою яких
203
активуються зорові, слухові рецептори, покращується
запам’ятовування.
2. Серіали – сучасне англомовне середовище, якого так не
вистачає українському учневі. Мова фільмів – жива та яскрава.
Передивляючись серіал, учень спостерігає за тим, які мовні
звороти, ідіоми, вислови, сленг використовують герої, як вони
реагують на певну ситуацію, чують вимову носіїв,
спостерігають використання розмовної лексики, на вивчення
якої в шкільному процесі часу майже не відводиться.
3. Заняття, побудоване на основі переглядання серіалу,
мотивує учнів до активної бесіди, що активує їх вже
наявнийлексичний запас та дає змогу використати нову, щойно
вивчену лексику. Обговорюючи переглянутий уривок, учні не
тільки розвивають навички міжособистісної комунікації, але й
автоматично застосовують ті лексичні звороти, які їм найбільше
запам’ятались з переглянутого фрагмента.
4. Перегляд серіалів англійською мовою дозволяє
школярам подолати мовний бар’єр. Часто школярі хвилюються
через те, що не можуть висловити іноземною мовою свої думки.
Таким чином, в них розвивається комплекси, які можна назвати
мовним бар’єром. Під час перегляду серіалу, школяр спостерігає
за тим, як людина, розмовляючи англійською мовою, почуває
себе абсолютно вільно, використовує прості висловлювання, які
вже йому знайомі. Отже, учень починає більш активно брати
участь у колективних обговореннях, роботі в групах.
5. Перегляд серіалу англійською мовою – не тільки
розвага. Наприкінці перегляду вчителеві доцільно
запропонувати учням виконати ряд завдань, спрямованих на
засвоєння та перевірку запам’ятованого лексичного матеріалу.
Таким чином, серіали є потужним способом розвитку
лексичної компетенції старших школярів.
1. Смоліна С.В. Методика формування іншомовної лексичної
компетенції: Іноземні мови, 2010. 23с.
204
Вікторія Гевко
Науковий керівник – доц. Лопатюк Н.І.
Організація групової роботи як засіб підвищення

активної участі учнів на уроках англійської мови
у середній школі
Групова робота як засіб організації навчального процесу стає

надзвичайно популярною у теперішній час. Немає сумніву, адже
групова навчальна діяльність має безліч переваг. Працюючи
добре налагодженою командою, можна досягти значно більше,
ніж працюючи лиш наодинці, значно ширший спектр вмінь
можна застосувати на практичних завданнях. Поширення та
обговорення ідей відіграє досить велику роль у поглибленні
розуміння певного предмета. Групова навчальна діяльність, не
ізолює студентів один від одного, а навпаки, дозволяє
реалізувати природне прагнення до спілкування,
взаємодопомоги і співпраці [1].
Структура завдань потребує особливої уваги. Ретельно
складені завдання поліпшують здатність учнів розділяти складні
задачі на декілька частин, планувати свій час, давати та
отримувати відгуки на свою роботу, розвивати комунікативні та
особистісні вміння. Групові проекти допомагають учням
розвивати компетенції, розв’язувати більш складні проблеми,
ніж вони могли б вирішити самотужки, розподіляти ролі та
обов’язки, ділитися різними думками, бути один одному
підтримкою, заохочувати до розвитку нових підходів та
вирішення розбіжностей, встановити спільну ідентичність з
іншими членами команди. Ще одною важливою перевагою
групової роботи є безпека невеликої групи, де кожний не такий
помітний для усіх, не такий вразливий на критику чи незгоду
думок [2].
Використання групової роботи поза межами навчального
закладу має також багато перевірених часом освітніх переваг.
Використовуючи цей спосіб організації навчальної діяльності,
можна поліпщити академічні досягнення, розвинути навички та
205
незалежність у ширшому діапазоні середовищ, зробити
студентів більш творчими, стимулювати, надати можливість
ризикувати.
Планування групової роботи потребує багато терпіння та
відданості справі. Учитель повинен поставити собі безліч
запитань, щоб створити завдання, яке б підходило учням по всіх
параметрах. Це аспект будь-якого уроку, який потрібно
враховувати при плануванні та ретельній розробці, щоб
забезпечити моніторинг. Групи досягають найбільше лише тоді,
коли їхні завдання є складними і тісно взаємопов'язані зі
змістом курсу, його цілями, досвідом та інтересами учнів.
Хоча є й деякі недоліки. Цілком можливо, що під час
виконання завдання в групі, деякі студенти можуть
розслабитися, інші дуже багато працювать, що може
зумовлювати конфлікти. Така нерівність у виконаній роботі
може викликати проблеми в межах групи. Більше того,
намагатися змусити людей працювати разом у групі дуже важко,
і займає багато часу.
Проте, незважаючи на всі ризики, ця форма організації
роботи все ще має багато переваг і є дуже цікава. Групова
робота є невід'ємною частиною навчального процесу. Це
хороший спосіб навчити студентів не тільки новому матеріалу,
але довіряти і допомагати один одному. Творчий підхід, хороша
підготовка і відданість роботі зроблять уроки дійсно корисними
і веселими.
1. Кравчина Т. В. Групова робота як один із методів інтерактивного
навчання. Хмельницький національний університет. URL:
http://www.rusnauka.com/PNR_2006/Pedagogica/5_kravchina.doc.ht
(дата звернення: 27.02.19)
2. Хоршунова Л. Групова робота учнів – форма інтерактивного
навчання. Лицем до дитини. 2015. URL: https://www.lycem-do-
dytyny.com/hrupova-robota (дата звернення: 27.02.19)
206
Вікторія Грибова
Науковий керівник – доц. Мігорян О. В.
Дефініції та цілі технології проблемного навчання

Проблема навчання іноземної мови як засобу спілкування
набуває особливої актуальності в сучасній методиці. Останнім
часом все більшого поширення набуває орієнтація на такий тип
навчання, який стимулює інтелектуальний і моральний розвиток
особистості учнів, активує їхні потенційні можливості, формує
критичне мислення, підвищує мотивацію школярів. Такому типу
навчання відповідає технологія проблемного навчання іноземної
мови.
Прагнучи виконати завдання, які виникають у процесі
викладання англійської мови, чимраз частіше педагоги
звертаються до технології проблемного навчання, оскільки вона
створює необхідні умови для розвитку мовленнєвих умінь і
навичок на уроках англійської мови [1].
Технологія проблемного навчання сприяє досягненню таких
цілей навчання іноземної мови: формування активної життєвої
позиції, розвиток культури спілкування, уміння співпрацювати,
здатність до подальшої самоосвіти, набуття досвіду творчої
діяльності, проектно-дослідницької роботи з використанням
іноземної мови [4].
Ідея проблемного навчання отримала поширення наприкінці
60-х років ХХ століття у працях вітчизняних та закордонних
психологів і дидактів. Так, Вінцент Оконь був переконаний, що
сутність проблемного навчання полягає у тому, що за
допомогою розв’язання проблем учень отримує певні знання та
уміння [3, с. 222]. За допомогою видатного педагога
І. Я. Лєрнєра в методиці з’явилися такі терміни, як «проблема»,
«проблемне запитання», «проблемна ситуація» [2, с. 60].
Сам термін «проблема» має грецьке коріння, який означає
«задача, ускладнення». У монографії за 2000 рік В. В. Ягупова
розглядається «дидактична проблема», під якою мається на увазі
будь-яка складність, для вирішення якої необхідне пошукове
ставлення, що у свою чергу сприяє збагаченню знань [6, с. 184].
207
Словник базових понять з курсу «Педагогіка» дає коротке
визначення проблемного навчання: «це створення ланцюга
проблемних ситуацій і керування діяльністю учнів із
самостійного вирішення навчальних проблем» [5, с. 69]. Тут
проблемна ситуація – це співвідношення обставин і умов, у
яких розгортається діяльність людини або групи, що містить
протиріччя і не має однозначного вирішення. Пошук приводить
до вирішення протиріччя та продуктивного розвитку того, хто
здійснював пошукову діяльність [5, с. 70].
Проблемні ситуації викликають в учнів пізнавальну
складність. Для того, щоб подолати цю складність, школярі
повинні набути нових знань, нових способів дій та докласти
інтелектуальних зусиль, завдяки яким вона (складність)
долається [2, с. 68].
Отже, ми можемо узагальнити, що проблемне навчання
формує та розвиває мотиваційну та емоційну сферу учнів, їхні
інтелектуальні здібності, позитивне ставлення та інтерес до
навчання, почуття відповідальності та рішучості. Окрім того,
технології проблемного навчання сприяють ефективному
розвиткові знань, умінь та навичок учнів пристосовуватися до
умов життя в соціальному середовищі, самостійно приймати
рішення, пов’язані з дійсними життєвими обставинами, та
ефективно реалізовувати свої плани.
1. Голубєва М. О., Єгорова В. В. Порівняльний аналіз проблемного
навчання та методу випадків і ситуацій. Наукові записки НаУКМА.
2004. С. 7–12.
2. Лернер И. Я. Проблемное обучение. Москва : Знание, 1974. 64 с.
3. Оконь В. Введение в общую дидактику / пер. с польс.:
Л. Г. Кашкуревича, Н. Г. Горина. Москва : Высш. шк., 1990. 382 с.
4. Павленко В. В. Методи проблемного навчання. Нові технології
навчання. 2014. № 81. С. 25–37.
5. Словник базових понять з курсу «Педагогіка» : навч. посібн. для
студ. вищ. навч. закл. / уклад. О. Є. Антонова. Житомир : Вид-во
ЖДУ імені Івана Франка, 2011. 104 с.
6. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання : монографія.
Київ : Тандем, 2000. 380 с.
208
Мар’яна Грицюк
Науковий керівник – доц. Сапожник І. В.
Внутрішня мова як особливий вид мовленнєвої

діяльності в англійському художньому дискурсі
Внутрішня мова або інтраперсональна комунікація – це
явище, тісно пов’язане з процесами мислення та мовлення, що
залишається однією з найбільш складних та важливих
проблем філософії мови. Відповідно до М. Я. Блоха та Ю. М.
Сергеєвої концепт внутрішньої мови може “включати в себе
всі види мовленнєвих актів індивіда, що не є адресованими
іншому реальному співрозмовнику” [1, с. 23]. Маються на
увазі і промовляння вголос, і мовлення “про себе”, і мовлення,
яке існує на рівні звичайних слухових уявлень та образів,
майже позбавлене словесної оболонки.
Метa роботи – комплексне вивчення і опис ІК в
англомовному художньому дискурсі, що дасть можливість
більш глибоко дослідити специфіку мислення, мовлення та
особливостей когнітивних процесів, що протікають у
свідомості людини.
Майже всі автори, що працюють над проблемою
внутрішньої мови, визнають, що ІК характеризується певною
неповнотою, предикативністю і фрагментарністю, а синтаксис
внутрішнього мовлення за Л. С. Виготським “скорочений,
зведений до мінімуму” [2, с. 54].
Матеріалом вивчення лінгвістичної природи
інтраперсонального спілкування зазвичай служать авторські
щоденники, романи, внутрішні діалоги і монологи їх
персонажів. У художньому дискурсі інтраперсональна
комунікація є важливим способом розкриття внутрішнього
світу героя, його переживань та почуттів.
Методологія виокремлення меж актів інтраперсональної
комунікації в тексті художнього дискурсу включає в себе
цілий комплекс критеріїв, а саме графічний, структурний і
смисловий.
Традиційно у сучасній англомовній прозі внутрішня мова
не виділяється певним окремим шрифтом та не береться в
209
лапки. В тексті внутрішня мова може відокремлюватись за
допомогою деяких графічних маркерів, а саме ком, дужок,
тире та двокрапки: And smiling she looked out of the window and
said (thinking to herself, Nothing on earth can equal this
happiness) — "Yes, you were right. It's going to be wet tomorrow.
You won't be able to go” [3].
Щодо структурних критеріїв акт інтраперсональної
комунікації являє собою двочленну структуру, що складається
їх авторської ремарки, яка містить слово розумової або
мисленнєвої діяльності, та самої внутрішньої мови безпосередньо.
Наприклад: However, they both felt, it's not our fault [3].
За відсутності формальних показників кордони
внутрішнього мовлення визначаються за змістом і контекстом,
найчастіше за допомогою виголошеної мови героя, прямої
мови інших персонажів, або описом зовнішньої ситуації, яка
змушує героя замислитись або, навпаки, повертає його в
реальний світ: She said, in her odious way, "Now, Mrs Ramsay
and I want to have a little talk together," and Mrs Ramsay could
see, as if before her eyes, the innumerable miseries of his life. Had
he money enough to buy tobacco? Did he have to ask her for it?
half a crown? eighteenpence? Oh, she could not bear to think of
the little indignities she made him suffer [3].
Крім того, у сучасній лінгвістичній літературі виділяються
різні форми екстеріоризації інтраперсональної комунікації в
тексті художнього твору, а саме репліковане внутрішнє
мовлення, внутрішній монолог, внутрішній діалог та «потік
свідомості». Таким чином, внутрішнє мовлення є унікальним
лінгвопсихологічним феноменом, що потребує подальшого
глибокого дослідження.
1. Блох М. Я., Сергеева Ю. М. Внутрення речь в структуре
художественного текста. Мoсква, 2011. 290 с.
2. Выготский Л. С. Мышление и речь. Москва, 1999. Изд. 5.
352 с.
3. Woolf W. To the Lighthouse : веб-сайт.
URL: https://ebooks.adelaide.edu.au/w/woolf/virginia/w91t/part
1.html (дата звернення 26.02.19)
210
Дана Грищук
Науковий керівник – доц. Суродейкіна Т.В.
Дослідження вираження концепту ДЕМОКРАТІЯ

(на основі промов Дональда Трампа)
Метою роботи є визначення лексем та їх угрупувань, за

допомогою яких концепт ДЕМОКРАТІЯ з’являється в промовах
Дональда Трампа. Концепт “Демократія” , який прийшов в мови
світу з грецького слова demo (люди) + cracy (керувати), отримав
багато значень. Демократія – це способи участі народу в
процесі управління державою, яка прийняла демократичний лад
[1]. Важливе значення в демократичному процесі має
безпосередня участь громадян в управлінні країною, контролі за
діяльністю урядових осіб, вихованні населення, співпраці
громадян із посадовцями.
Політичний дискурс вирізняється своєю направленістю на
конкретного адресата, лексикою, яка притаманна лише цьому
дискурсу, та місцем його вживання. Особливостями дискурсу
можна також назвати його аргументований характер та
використання таких прийомів, як часті повторення,
використання узагальнюючих займенників та наголоси на
важливості думки, яку несе в собі дискурс.
Концепт ДЕМОКРАТІЯ найчастіше виражається за
допомогою лексеми democracy, яка є англійським
відповідником українського поняття. Інші способи вираження
концепту такі:
1. синонімічні ряди: freedom («we have never given up on
freedom and independence»[2]), people («to represent the
interests of the America people»[3]), election та його похідні
(«And you know, we have a tremendous disadvantage in
the Electoral College» [3]), justice [2]);
2. антонімічні ряди: unelected («We will never surrender Americ
a’s sovereignty to an unelected, unaccountable, global
bureaucracy» [2]), terrorism («make the world safer from rogue
regimes, terrorism and revisionist powers» [3]).
211
У політичному дискурсі Дональда Трампа часто замість
лексеми «democracy», яка позначає сам концепт,
використовуються антонімічні та синонімічні ряди, які
допомагають налаштувати адресата на конкретне сприйняття
повідомлення та викликати в людей відповідні асоціації. За
допомогою використання we, our, national, American [2;3],
президент показує, що демократія, як народовладдя, повинна
опиратись на думку та рішення народу. Речення «We all enjoy the
same glorious freedoms and we all salute the same great American
flag»[3] засвідчує єдність нації та демократичний концепт.
Дональд Трамп чітко підкреслює основу поняття, де всі
громадяни повинні діяти як одне ціле та спільно робити вибір,
як партнери.
Отже, можна зробити висновок, що в англійській мові,
особливо в політичному дискурсі Дональда Трампа, концепт
ДЕМОКРАТІЯ часто використовується для того, щоб
підкреслити свою єдність з народом, а також для того, щоб
передати свої переконання в кращому світлі. Концепт
виражається за допомогою лексем, які його позначають,
антонімічних та синонімічних рядів, та понять, пов’язаних з
ним. Демократія відіграє важливу роль в англомовному
суспільстві, тому цьому поняттю надається велике значення та
увага.
1. Заяць Н. В. Основні види діяльності народу з реалізації
безпосередньої демократії. 3апоріжжя. 2018. URL: http://elar.naiau.
kiev.ua/handle/123456789/13493 (дата звернення: 28.02.2019).
2. The full text of Donald trump's victory speech. CNN Politics : веб
сайт. URL: https://edition.cnn.com/2016/11/09/politics/donald-
trump-victory-speech/ (дата звернення: 28.02.2019).
3. Trump's 2018 UN speech transcriptю. POLITICO : веб сайт. URL:
Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. (дата
звернення: 28.02.2019).
212
Марія Грохольська
Науковий керівник – доц. Мігорян О.В.
Ігри як мотиваційна стратегія для поліпшення навичок

з граматики в учнів середньої школи
Сьогодні особливо гостро постає проблема мотивації
вивчення граматики англійської мови. При цьому помітно, що
до моменту вивчення іноземної мови й на самому початку в
учнів, як правило, висока мотивація. Майже в усіх є бажання
володіти мовою. Але як тільки починається процес навчання,
ставлення учнів значно змінюється, багато хто розчаровується.
Адже цей процес передбачає період подолання різноманітних
труднощів що відсуває досягнення цілей, про які мріялося. У
результаті зменшується мотивація, слабшає воля, спрямована на
оволодіння іноземною мовою, що, у свою чергу, негативно
впливає на мотивацію.
Перше знайомство із граматикою англійської мови часто
викликає розчарування й нудьгу в дітей. Дитина, яка з радістю
освоювала лексику, фонетичний матеріал й основи розумних
навичок, часто втрачає мотивацію до продовження вивчення
англійської мови, зіштовхнувшись із необхідністю
багаторазового повторення граматичного матеріалу,
вислуховування сухих пояснень викладача. Вихід один:
перетворити рутину в гру [3].
За влучним висловлюванням Л.С. Виготського, «гра» є
природною формою праці дитини, властивою їй формою
діяльності, готуванням до майбутнього життя [2]. Вони
максимально полегшують розуміння та засвоєння граматичного
матеріалу. Саме за допомогою гри розвивається інтерес до
вивчення іноземної мови, легше зосередити увагу учнів,
залучити ї до активної роботи. У грі всі рівні, вона під силу
навіть слабким учням. Більше того, слабкий у мовній підготовці
учень може стати першим: винахідливість та кмітливість тут
виявляються інколи більш важливими, ніж знання предмета.
Непомітно засвоюється граматика, а разом з тим
виникає відчуття задоволення.
213
Відомо, що тренування у вживанні граматичних структур
потребує багаторазового повторення. Проте саме повторення
стомлює учнів своєю одноманітністю, а витрачені зусилля не
приносять задоволення та результату. Таким чином, мотивація
до вивчення мови майже зникає [1].
Метою нашого дослідження є з’ясування ефективності
використання ігрових прийомів при формуванні граматичних
навичок в учнів при навчанні англійської мови. Цікавість світу
гри робить позитивною емоційно забарвлену монотонну
діяльність запам'ятовування, повторення, закріплення або
засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує
всі психічні процеси й функції дитини. Іншою позитивною
стороною гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій
ситуації. В такий спосіб засвоюваний учнями матеріал
проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність та
інтерес у навчальному процесі.
Отже, використання ігор у викладанні граматики зросла.
Тому виникла потреба перевірити доцільність їх використання
для підвищення мотивації. Нами виокремлена низка запитань,
відповідь на які допоможе виявити ефективність нашого
дослідження :
1. Як використання ігор під час уроків англійської мови
впливає на рівень граматичної точності учнів?
2. Чи будуть ігри позитивно впливати на мотивацію учнів та
загальну атмосферу в класі?
3. Чи можуть ігри мінімізувати граматичні проблеми учнів?
4. Чи можуть ігри допомогти учням легко зрозуміти і
запам'ятати правила граматики?
5. Які ігри під час уроків англійської мови допомагають
легко зрозуміти і запам'ятати правила граматики?
1. Кондратюк І.Г. Активізація навчальної діяльності учнів на
уроці. Англійська мова та література. 2006. №15. С.2-3.
2. Выгодский Л. С. Воображение и творчествво в детском
розросте. Санкт-Петербург, 1997. 96с.
3. Близнюк О.І. Ігри у навчанні іноземних мов. Київ : Освіта,
1997. 64 с.
214
Оксана Гуляк
Науковий керівник – доц. Лопатюк Н. І.
Використання комп’ютерних програм у формуванні

компетентності учнів у вимові (фонетиці)
Будь-яка мова – це звукова система. Головним правилом щодо
вимови є фонетичний ступінь, тобто правильне оформлення
вимови для кращого та легшого розуміння мовця. Мовна
вправність – це здатність вільно, швидко розрізняти та впізнавати
на слух фонетичні явища іноземної мови, правильно та
автоматично вимовляти звуки [1].
Мета цього дослідження – використання комп’ютерних
програм для формування вимови. Актуальність дослідження
визначається тим, що однією із цілей вивчення іноземної мови є
формування в учнів фонетичної компетентності з урахуванням
комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань.
Головною умовою ефективного навчання фонетичного
матеріалу є активне залучення артикуляційно-моторної пам’яті.
Адже засвоєння фонетичного матеріалу неможливе лише під час
прослуховування, без багаторазового повторення й імітації. Саме
тому інтенсивне тренування вимови повинно включати два типи
вправ: активне слухання зразка і безпосередньо його імітація [2].
На сучасному етапі вивчення іноземної мови освітні ресурси
Інтернету представляють різноманітні програми у вивченні
фонетики. «Професор Хіггінс» є російською розробкою, але
часто зустрічається у використанні українських викладачів. Курс
можна застосовувати для самостійних занять і для роботи з
викладачем. У ній міститься унікальна система об'єктивної
оцінки правильності вимови у балах, що дозволяє максимально
точно виявити та усунути помилки вимови в процесі тренування.
Це стало можливим завдяки розробці оригінальних технологій
виділення та розпізнавання звукових частин слова - фонем.
Програма навчання складена за принципом від простого до
складного (звуки, слова, аудіо тренінг), включає теоретичні
матеріали (правила, схеми), словники. Курс фонетики
призначений для бажаючих навчитися розуміти англійську мову
й досконало опанувати вимову. Всі розділи фонетики озвучені
215
William Shepherd, координатором UCLES – синдикату іспитів з
англійської мови як іноземної при Кембриджському університеті.
Учень може порівнювати свою вимову з оригіналом не тільки на
слух, але й візуально, за спеціально розробленою системою
графічного відображення звуку на екрані монітора.
Розглянемо «American English Pronunciation Podcast». Ця
програма містить аудіопідкасти (відеовипуски) за вимовою в
американському варіанті англійської (General American) від
Mandy Egle - викладача англійської як іноземної з Seattle Learning
Academy, Сіетл, штат Вашингтон, США. Програма включає у
себе систематичний курс, в якому пояснюються: система звуків
американської англійської, наголос у словах, тонкощі зв'язування
окремих слів, інтонація у реченні, особливості у вимові. Іншими
програми, які часто використовують для вивчення англійської
мови та покращення вимови є: «Digital Publishing», «English
Discoveries», «Language in Use - 24/7», «TeLL me More», «TED
Talks» та «Rosetta Stone».
Часто викладач звертається до різних платформ із вивчення
іноземної мови, де він черпає знання для того, щоб поділитися
ними з учнями. Аналіз використання програм вказує на те, що в
топі знаходяться: «BBCLearningEnglish» доступно для різних
рівнів; у «Duolingo» та «Lingualeo» вивчення відбувається з
використанням ігрової моделі;«Bussu» — додаток, створений для
ентузіастів, які хочуть вивчити мову завдяки спілкуванню з
носіями мови [3].
Отже, комп’ютерні онлайн та офлайн – програми допомагають
вдосконалювати мовні навички, зацікавлюють та мотивують
вивчати англійську мову. Адже володіння іноземною мовою є
необхідною умовою для здійснення іншомовної міжкультурної
комунікації
1. Вольская Н. Б. Релевантные признаки интонационной
интерференции : дис. канд. філ. Наук. Л, 1985.
2. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней
школе. М. : Просвещение,1991. – 287 с.
3. Топ 10 ресурсів для вивчення іноземної мови : веб-сайт. URL:
http://osvita.ua/languages/46386/ (дата звернення: 27.02.2019).
216
Maryana Hutsuliak
Scientific advisor – prof. V. Mykhaylenko
The role of visualization in teaching grammar

in the eflclass
The use of different types of visualization in the EFL Class is an
essential component of the learning process. First of all, it concerns
the primary school, in particular, due to the age-old features of
primary school students. There is an array of various kinds of
visualization: objects, pictures, gestures to videos, cartoons, and
computer programs, through which the teacher enacts the
grammatical units. Innovative approaches and techniques of teaching
grammar in the TEFL Methodology are challenging for teachers and
students. Teachers find teaching grammar patterns to their students
difficult, and students find learning paradigms dull, though both
come to understanding that communication deprived of grammar
structures is doomed to failure.
We must bear in mind that communicative competence іs “a
speaker's internalized knowledge both of the grammatical rules of a
language and of the rules for appropriate use in social contexts”
[4,208, 218] must be supported by the grammatical competence, i.e.
“the ability to recognize and produce the distinctive grammatical
structures of a language and to use them effectively in
communication.” [4, 413] Our assumption is that teaching grammar
to the primary school students must employ minimum of grammar
rules and maximum of visualized patterns, consequently, when the
students reach intermediate level, they will be able to transfer the
word ‘pattern’ to the label of a grammar concept.[1, 16-17]The
objective of our project is to initiate an algorithm of using
visualization as the key instrument in teaching grammar to primary
school students. Grammar instruction is based on Gardner’s Multiple
Intelligences theory, which states that material should be taught
using multiple intelligences (logical-mathematical, kinesthetic,
linguistic, spatial, naturalistic, interpersonal, intrapersonal, and
musical). To develop an individual approach to each student, we can
optimize Gardner’s unique theory of multiple intelligences by
focusing our lesson on one or two different intelligences for each
217
lesson we plan. Let us consider teaching grammar tenses: students’
visual temporal-spatial perception [3, 352] is best developed using
logical-mathematical and linguistic intelligences. Here we introduce
the following situation:”The bus schedule”. To review the functions
of Past Simple, Future Simple and Present Continuous. Students are
split in groups of four. Each group receives a bus schedule and task
cards. The students then perform dialogues similar to this:
A (Tourist 1): - I need a bus to Brighton, please.
B (Information Clerk): - Sorry, it left 20 minutes ago.
C (Tourist 2): - I need a bus to London, please.
B (Information Clerk): - It is leaving now. Hurry up! Platform 2!
D (Tourist 3): - I need a bus to Manchester.
B (Information Clerk): - It will leave in 30 minutes.
A the next lessons: (1) the teacher can still focus on the logical
and linguistic, but add bodily-kinesthetic intelligence, with students
mingling and moving around the classroom (forming sentences from
cut-up words and putting sentences in a logical sequence from past to
future); (2) the students’ spatial and interpersonal intelligences help
students work in pairs to create a story using pictures; (3) students
work individually and create lapbooks with self-drawn illustrations
of sentences in three different tenses (they may use the website
ourboox.com for this). Then comes reinforcing their skill by musical
chants and rhythmic clapping (musical intelligence), and so on. The
teacher’s task is to continuously recycle different types of
visualization to cater for different combinations of intelligences [2,
3-9] to overcome some hurdles in learning grammar.
Bibliography
1. Celce-Murcia M., Hilles S. Techniques and resources in teaching
grammar. Hongkong : Oxford University Press, 1998.
2. Gardner H. Frames of mind: The theory of multiple intelligences.
New York : Basic Books, 1983. P. 3-9.
3. Mykhaylenko V.V., Bohan I.S. Glossary of Applied Linguistics:
Engish-Ukrainian for the Students of Translation and TEFL
Mykhaylenko, Kyiv : Institute of International Relations and
Social Studies, MAUP, 2019. 550p.
4. Random House Webster's Unabridged English dictionary, Revised
edition : веб-сайт. URL: https://slovar-
vocab.com/english/websters-unabridged-vocab.html (дата
звернення: 28.02.2019).
218
Анна Довгопола
Науковий керівник – проф. Колесник О. С.
Сучасна військова лексика (на матеріалі газетного та

інтернет-дискурсу)
Одним з основних способів мовного вираження спеціальних

понять є терміни, які функціонують у межах певної професійної
діяльності. Відповідно військовий термін визначають як стійку
одиницю синтетичної або аналітичної номінації, що закріплена
за відповідним поняттям у системі понять певної галузі
військової справи і обмежена спеціальною сферою
використання у значенні, суворо регламентованому його
дефініцією [1].
Актуальність вивчення специфіки військової термінології
зумовлена швидким та безперервним розвитком військових
технологій і видів військової діяльності, що відображається у
неології мовних систем (як на лексичному, так і на фразовому
рівнях). Проте досі у мовознавстві немає чіткої дефініції
військової терміносистеми. А. Еліна, аналізуючи лексичний
склад мови військовослужбовців, вважає, що спеціальна військова
лексика охоплює військову термінологію, військово-командні,
військово-ритуальні одиниці [2]. Військова термінологія включає
вузькі, власне військові терміни, термінологізовані одиниці,
загальновживані терміни, терміносполучення та військові
жаргонізми.
Кінець ХХ – початок ХХІ століття відзначилися локальними
війнами, терористичними актами, боротьбою з міжнародними
злочинністю та подіями, які висвітлювалися у англомовних
друкованих та інтернет-виданнях з використанням значної
кількості лексичних інновацій. Процес поповнення військового
лексикону залежить від таких екстралінгвальних чинників, як:
1) війни й військові конфлікти;
2) розвиток військової науки й техніки, упровадження
новітніх технологій у сфері військової справи;
3) розвиток військової тактики й стратегії.
З точки зору словотвору військові терміни утворюються
219
характерними для англійської мови способами словотворення:
морфологічним, що включає різні типи афіксації (rotaтry,
displacement), словоскладання (nuclearpowered), конверсію (to
officer) та абревіацію (AA – anti-aircraft); лексико-семантичним,
який передбачає метафоричне або метонімічне перенесення
значення (Diesel), його звуження чи розширення (cruiser (any
ship) cruiser (military ship)). Багато військових термінів
з’явилось шляхом запозичення одиниць з інших мов
(нім. Blitzkrieg) [3].
Основна специфічна риса військової термінології, яку
використовують при написанні статей у друкованих та інтернет-
виданнях, – високий ступінь метафоричності. Важлива роль
метафор у функціонуванні військових термінів у газетному та
інтернет-дискурсах зумовлена тим, що тексти в газетах чи в
інтернеті про військові конфлікти, зазвичай, виконують
емоційно-психологічну та маніпулятивну функції. Відповідно до
них здійснюється вибір певних термінів або вони заміняються
іншими лексичними одиницями.
Наразі специфіка вживання і функціонування військової
термінології в газетному та інтернет-дискурсі не повністю
досліджена. Отже, вивчення особливостей військової лексики
дає змогу не лише проаналізувати та дослідити механізми
розвитку даної мовної підсистеми.
1. Байло Ю. В. Особливості поняття "військовий термін”
(семантичний аспект): Наукові записки Ніжинського
державного університету ім. Миколи Гоголя. Ніжин:
Науковий вісник, 2013. С. 62-65. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzfn_2013_3_13.
2. Елина Е. А. Социолингвистический аспект речи персонажей-
военных: автореф. дисс. канд. филол. наук. Саратов: Научное
издание. 1997. С. 17.
3. DoD Dictionary of Military and Associated Terms. Washington, D
2010. URL:
https://www.jcs.mil/Portals/36/Documents/Doctrine/pubs/dictionar
y.pdf
220
Валентина Карпова
Науковий керівник — доц. Мусурівська О.В.
Використання TED talks на уроках англійської мови

Модернізація української освіти визначає соціальні вимоги
до системи шкільної освіти. Суспільству, що розвивається,
потрібні сучасно освічені, етичні, завзяті люди, які можуть
самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору,
прогнозуючи можливі наслідки. У цьому світлі найважливіше
завдання школи - формування повноцінних громадян своєї
країни. А від розв’язання цієї задачі багато в чому залежить, чим
займатимуться школярі, які подорослішали, яку професію
оберуть, і де працюватимуть. Школа не може дати людині запас
знань на все життя. Але вона в змозі дати учневі основні базові
орієнтири та розвинути основні базові уміння [3, с.419].
Дедалі частіше порушується питання про вживання нових
інформаційних технологій у школі. Основною метою вивчення
іноземної мови є формування і розвиток комунікативної
культури учнів середнього та старшого шкільного віку,
навчання практичному опануванню іноземною мовою. Завдання
вчителя полягає в тому, щоб створити умови практичного
опанування мови для кожного учня, вибрати такі методи
навчання, які б дозволили кожному учневі проявити свою
активність, свою творчість. Завдання вчителя — активізувати
пізнавальну діяльність учня в процесі вивчення іноземної
мови [3, с. 436].
Сучасні педагогічні технології такі, як навчання у співпраці,
проектна робота, використання нових інформаційних
технологій, інтернет ресурсів, допомагають реалізувати
особистісно орієнтований підхід у навчанні, забезпечують
індивідуалізацію і диференціацію навчання з урахуванням
здібностей дітей, їх рівня знань. Форми роботи з комп'ютерними
навчальними програмами на уроках іноземної мови включають:
вивчення лексики; відпрацювання вимови; вивчення діалогічної
і монологічної мови; вивчення писемності; відпрацювання
граматичного інвентарю.
221
На уроках англійської мови за допомогою Інтернету можна
виконувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички
і уміння читання, використовуючи матеріали глобальної мережі;
удосконалювати уміння письмової мови школярів; поповнювати
словниковий запас учнів; формувати у школярів мотивацію до
Мета дослідження − проаналізувати сутність поняття «TED
talks» як засобу інтерактивного навчання в мережі
Інтернет.Задля досягнення конкретних очікуваних результатів,
які передбачені державною програмою з вивчення іноземних
мов в середній та старших класах, ми плануємо розробити серію
уроків, які будуть націлені не лишень на розвиток мовних
навичок, але й на розвиток життєвих умінь. Ідеї, які варто
поширювати, тісно пересікаються з інтегрованим підходом до
викладання англійської мови та сприятимуть розвитку
критичного мислення.
Таким чином, беручи за основу вище сказане, можна зробити
висновок, що в умовах реформування сучасного освітнього
простору використання новітніх технологій, які націлені на
розвиток життєвих умінь, ми крізь призму викладання
англійської мови можемо змінити особистість учня за
допомогою всесвітньо відомого руху “Ідей, які варто
поширювати”.
1. Боремчук М. М. Використання новітніх технологійу сучасній
освіті. ХІV Міжнародна наукова інтернет-конференція
«ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND
EDUCATION» (19 - 21 квітня 2018 р.). URL:
http://intkonf.org/boremchuk-mm-vikoristannya-multimediynih-
zasobiv-u-suchasniy-osviti/
2. Пінчук О. Проблема визначення новітніх технологій в освіті :
технологічний аспект. Нові технології навчання. Київ, 2007.
Вип. 46. С. 55–58.
3. Синиця М. О. Використання новітніх технологій у
навчальному процесі як засіб формування педагогічних знань.
Професійна педагогічна освіта: становлення і розвиток
педагогічного знання: монографія / за ред. проф. О. А.
Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.
С. 418–438.
222
Софія Кирстюк
Науковий керівник – асист.М.С.Стерлікова
Концептуальна метафора на матеріалі пісенного

дискурсу епохи Медчестера
Одним з пунктів вивчення лінгвістики як цілої системи
можна розглядати дискурс та один із його типів – пісенний
дискурс, що складають разом з мовою одне ціле.
Початком аналізу дискурсу прийнято вважати роботи Зелліга
Херріса, який у 1952 році в своїй статті ввів поняття дискурс-
аналізу як метод вивчення руху інформації в дискурсі,
призначеного "для розширення дескриптивної лінгвістики за
межі одного речення в даний момент часу і для співвіднесення
культури та мови" [2]
Лінгвісти визначають дискурс як особливу одиницю, що
належить до високого мовного рівня. Підтвердженням цього є
те, що дискурс має здатність організовувати всі засоби мовної
системи у спілкуванні та поставати у ролі особистостей у
конкретних ситуаціях як психологічних так і соціальних.
В зв’язку з тим, що дискурс являється найважливішою
категорією спілкування, ми можемо вважати його одночасно і
живим процесом спілкування і загальною категорією
міжособистісної взаємодії.
Розглядаючи пісенний дискурс, важливо виділити пісню як
один з найзначніших аспектів, яка виконує певну функцію:
допомагає віднайти певний емоційний баланс з навколишнім
світом. Під поняттям пісенного дискурсу можна вважати процес
передачі певної інформації через форму музичного тексту або
повідомлення.
Характерною особливістю текстів пісенного дискурсу є
висока частотність повторів і паралельних конструкцій, що
полегшують усне сприйняття. А також слід відзначити велику
кількість імперативних і питальних речень, що вказує на
діалогізм текстів пісенного дискурсу. [1]
Вивчаючи концептуальні метафори, що вони широко
поширені в популярній музиці, тому іноді досить важко
223
зрозуміти, що саме автор має на увазі та що він хоче цим
передати. А особливо, постають деякі проблеми з розумінням
англомовних пісень 90-х рр., адже в них використовуються такі
метафори, зміст яких не завжди до кінця зрозумілий слухачам.
Проаналізувавши 20 пісень відомих груп руху Madchester
90-х рр. таких як: Blur, Oasis, Radiohead, Suede, The Stone Roses
та 50 різних та зовсім не поєднаних між собою метафор, можна
зробити певний висновок:
Найбільш поширені концептуальні метафори – це метафори
онтологічного типу:
"You broke another mirror"
Radiohead "High and Dry"
Дана метафора пояснює те, що людина постійно носить
маски і ось автор використав цю метафору, щоб показати, що
людина змінилась, зрадила ще одному своєму принципу, для
того щоб показатись перед людьми тим, ким вони хочуть його
бачити, а не самим собою.
В загальному всі пісні руху Madchester переважно на одну
тематику: вся складність життя та бажання полегшити його
шляхом вживання наркотиків у ролі заспокійливих засобів, які
змогли б полегшити таке складне життя:
"That she bought from a rubber man
In a town full of rubber plans
To get rid of itself"
Radiohead "Fake Plastic Trees"
Термін "rubber man" – сленг для наркоторговця; той, хто
зберігає великі суми готівки.
Тому, на мою думку, вивченню метафор треба приділити
особливу увагу, адже їх різноманітність постійно змінюється, а
також постійно змінюється і їх основна складова, суть та
значення.
1. Плотницкий Ю. Е. Пространство англоязычного песенного
дискурса. Москва, 1999. с. 184
2. Harris, Z. Discourse analysis. Z. Harris. Language. 1952. Р.474–
494
224
Яна Кінащук
Науковий керівник – асист. Бешлей О.В.
Вплив гендерних стереотипів на формування жіночого

образу в дискурсі мас-медіа
На сучасному етапі переважає кілька типів комунікативних

стратегій у взаємодії з читацькою аудиторією мас-медіа видань:
маніпулятивна, сугестивна, персуазивна, конвенціональна,
презентаційна. Розширення спектра можливостей преси у плані
координування поведінкових моделей, регулювання способу
мислення, зростання ефективності рекламної комунікації стали
предметами досліджень, результати яких констатували значну роль
ЗМІ в управлінні увагою читацьких сегментів, переконанні, зміні
поведінки, інтересів.
Серед журналів медіа-індустрії своє особливе, проміжне між
газетами і книгами місце, займають «глянцеві» журнали. Вони
відрізняються від видань іншого типу такими характерними
ознаками: адресністю – орієнтацією на певну гендерну і вікову
групу читачів; інформацією реклами розважального та культурно-
освітнього характеру; дизайном видання, в якому вербальні й
візуальні компоненти комунікації співіснують як рівні взаємодії, що
виконують частини цілого тексту [1, с. 8].
Незважаючи на видиму поверхневість дискурсу глянцевих
журналів, його осмислення актуальне завдяки властивим йому
мотиваційно-цільовим і світоглядним положенням, системі смислів
(когнітивних, аксіологічних і нормативно-регулятивних), що
зумовлено необхідністю розуміння принципів продукування
контенту і його трансляції [2, с. 228].
Домінуючою когнітивною одиницею дискурсу «глянцевих»
журналів виступає образ як проектована в свідомості суб’єктивна
картина світу, що відображає рухому ідеологію [3, с. 44]. У зв’язку з
цим видається цікавим простежити, як на сторінках англомовних
жіночих глянцевих журналів, які відіграють ключову у формуванні
масової культури і конструюванні соціальної реальності,
репрезентований образ сучасної жінки та її мовна поведінка.
225
В основі сучасних жіночих образів лежать стереотипні уявлення
про жіночу поведінку і призначення жінки. Під стереотипом
прийнято розуміти схематично стандартизований образ, який легко
запам’ятовується, сприймається аудиторією і використовується для
характеристики соціального об’єкта, групи, спільноти.
Конструювання поведінкових моделей відбувається на основі
використання гендерних стереотипів.
Мета жіночих журналів – формування гендерних стереотипів,
характерних для соціуму; складання та тиражування приписів щодо
того, що означає бути «справжньою жінкою» в тому чи іншому
суспільстві. Технологія репрезентації гендеру включає два основних
компоненти: ідеологічно-ціннісний компонент і етикет, а також
матеріальну атрибутику. Ідеологічний компонент включає уявлення
про цінності та світогляд, якими повинні володіти жінки.
Конструювання образу, його змістове наповнення демонструють
залежність від типу періодичного видання. Масові жіночі видання
транслюють кілька образів, диференційованих з урахуванням
природних функцій жінки і соціальних обов’язків. Моделювання
жіночого образу в жіночих журналах відбувається в процесі
відображення життєво-побутових, поведінкових і професійних сфер.
Згідно з думкою авторів жіночої преси, жінка повинна втілювати
кілька образів: жінка-красуня, успішна в кар’єрі і щаслива в сім’ї.
Перспективним у цьому руслі видається вивчення специфіки
мовної реалізації жіночого образу в дискурсі англомовних жіночих
глянцевих журналів, оскільки ефективним механізмом формування
жіночого образу є саме вибір правильних мовних інструментів
впливу на читацьку аудиторію.
1. Самотуга Е. А. Особенности дискурсивного пространства
«глянцевых» журналов. Серия «Лингвистика». 2010. № 3.
С. 43–45.
2. Полонский А. В., Самотуга Е. А. Ключевые особенности
дискурса глянцевых журналов. Научные ведомости
Белгородского государственного университета. Серия
«Гуманитарные науки». 2010. № 18 (89). Вып. 7. С. 227−235.
3. Гендер в британской и американской лингвокультурах /
Гриценко Е. С и др.. Москва: ФЛИНТA, Наука, 2012. – 224 с.
226
Валерія Кіореску
Науковий керівник – доц. Мусурівська О.В.
Види мотивації старшокласників до вивчення

іноземних мов
Мотивація є інтересами, потребами, прагненнями, емоціями,
переконаннями, ідеалами, установками, які спонукають учнів до
діяльності. Мотивація сприяє появі в учнів навчальної
ініціативи й любові до навчання, спонукає їх до діяльності з
максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.
Англійська мова є одним із предметів, які вивчаються в середній
школі. Тому важливі фактори, які впливають на мотивацію до
вивчення іноземної мови. До таких факторів можна віднести:
можливість навчатися за кордоном; необмежений доступ до
інформації; бажання зробити кар’єру в майбутньому;
задоволення власних амбіцій і прагнення до саморозвитку;
відсутність мовного бар'єра під час подорожей; наявність
родичів або друзів за кордоном; зацікавленість у вивченні
культури та традицій іншого народу.
Щоб заохочувати учнів до навчальної діяльності, потрібно
звернути увагу на чинники, які викликають інтерес та певні
емоції.
Чинники або мотиви, які забезпечують цілеспрямованість
діяльності не лише учня, а людини загалом, можна поділити на
зовнішні та внутрішні [1, с 85].
Зовнішня мотивація виникає під впливом зовнішніх
імпульсів таких як вимоги, накази, примуси та викликає
зовнішній дискомфорт (людина зобов'язана виконувати чиюсь
волю). Внутрішня мотивація виникає під впливом внутрішнього
дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє
задоволення, отримати позитивний психічний стан). Діяльність
організовується за власною ініціативою, не залежить від чужої
волі. Мотивами є внутрішнє задоволення та інтерес. У багатьох
випадках внутрішня мотивація може розвиватися тоді, коли учні
починають прогресувати й усвідомлювати, наскільки цікаво
вміти спілкуватися іншою мовою.
Важлива також невимушена атмосфера в класі, яка може
227
підвищити мотивацію учнів і підвищити їх продуктивність у
вивченні іноземної мови, а також віддана праця учителя. Тому
можемо стверджувати, що рівень ентузіазму вчителя і відданість
своєму предметові -найбільш важливі фактори, що впливають
на мотивацію учнів до навчання [2, c.40].
Таким чином, при вивченні іноземної мови слід враховувати
соціальну мотивацію (вивчаю як програмний предмет, хочу
мати хорошу оцінку; не хочу бути гірше товаришів; не хочеться
засмучувати мого вчителя; без знання англійської неможливо
прочитати жодної іноземної вивіски, реклами, пакувального
ярлика; англійська подобається більше, ніж будь-яка інша, тому
що в ній більше цікавого, незнайомого); мотивацію, пов’язану з
перспективним розвитком особистості (вивчаю, тому що це
обов'язково знадобиться в житті; англійська мова може стати в
пригоді в університеті (у роботі, у житті), може стати предметом
гордості); комунікативну мотивацію (подобається спілкування в
класі іноземною мовою; на уроці англійської цікаво; англійська
мова служить засобом задоволення моїх позаурочних інтересів
(комп'ютер, електронний зв'язок інтернет, сучасна музика, відео;
хочу навчитися писати листи англійською мовою); мотивацію,
породжену самою навчальною діяльністю (цікавлюся
англійською як предметом: подобається перекладати тексти,
вивчати нові слова, виконувати вправи, відчувати успіх у
навчанні; мені легко запам'ятовуються англійські слова;
подобається вивчати вірші) [3, с. 146].
Серед різних видів мотивації (зовнішня, внутрішня,
пізнавальна, когнітивна, метамотивація та ін.) найбільше
значення в розвитку особистості, на нашу думку, має мотивація
навчання, тому що зберігає свою цінність упродовж усього
людського життя.
1. Фридман Л. М. Мотивация учения : Психологический
справочник учителя. Москва : Просвещение, 1991. 288 с.
2. Dornyei Z. Motivational strategies in the language classroom.
Cambridge : Cambridge University Press, 2001. 245 р.
3. Матюхина М. В. Мотивация учения младших школьников.
228
Віта Кіцелюк
Науковий керівник – проф. Михайленко В.В.
Функціонування іменників у творі А. Ейнштейна та

З.Фрейда “Why War?”
Наша робота присвячена функціонуванню іменників-
деривативів у творі А. Ейнштейна та З.Фрейда “Why War?”, що
нагально для для підготовки авторського словника, де вони
складають значну частину. Актуальність праці полягає в
семантичній класифікації іменників, в частоті вживання
конкретних та абстрактних іменників-деривативів, і частоті
агентивних іменників в авторському дискурсі А. Ейнштейна та
З.Фрейда “Why War?”. Об’ктом дослідження є іменники-
деривативи, їхні лексико-граматичні властивості, семантичні
структури та їхні зв’язки з текстом. Лінгвістичні дослідження
останніх років характеризуються антропологічною спрямованістю,
яка розглядає мову як інструмент для пізнання дійсності.
Дериватологія, як галузь лінгвістики, не лише не залишилась
осторонь даної проблематики, але й виробила власний підхід до її
реалізації, найяскравішим прикладом якого можуть слугувати
деривати з агентивними суфіксами [2]. Словотвір є одним з
найважливіших способів збагачення словникового складу мови [1].
Вивчення формальної структури суфіксальних дериватів передбачає
виявлення твірної основи і дериваційного суфікса як елементарних
одиниць системи словотвору [3].
Аналіз частотності вживання іменників-деривативів
засвідчує: у творі всього вжито 1321 іменників, що становить 21
% від загальної кількості слів 6 281, з них – у дискурсі А.
Ейнштейна – 298, у дискурсі З. Фрейда – 1023. Слід зазначити,
що проблема вивчення засобів вербалізації категорій
абстрактності та конкретності актуальна для сучасної
лінгвістики. Абстрактні найменування, як одна з
найчисленніших груп іменників, викликають особливий
науковий інтерес, оскільки найменш досліджені і, водночас,
найбільш продуктивними в граматичному й семантичному
аспектах.
229
У роботі проведено також кількісний аналіз вживання
конкретних та абстрактних іменників: у творі всього вжито –
172 конкретних іменників, що становить 13 % від загальної
кількості іменників; абстрактних всього вжито – 1149, що
становить 87% від загальної кількості іменників. Судячи з даних
результатів, помітно, що абстрактних іменників вживається
набагато більше, ніж конкретних. Загальна сума агентивних
іменників у творі “Why War?” складає – 48, що становить 3,6 %
від всієї кількості вжитих іменників – 1321. У дискурсі А.
Ейнштейна використано всього, 5 агентивних іменників із
кількості вжитих – 298, що становить – 1,6 %. У дискурсі З.
Фрейда вжито 43 агентивні іменники, що становить 4,2% від
всієї кількості – 1023 використаних ним іменників. Слід
зазначити, що у творі найчастіше вживаються іменники з
агентивними суфіксами як -er (soldier), -ist (specialist, physicist), -
or (professor, victor). Під час роботи над статтею ми зробили
порівняльну статистику вживаності агентивних суфіксів
нерідного походження у різних типах дискурсу. Було помічено,
що більшість агентивних суфіксів прийшли в англійську мову з
латині через французьку. Вони міцно засіли в англійській мові
після норманського завоювання. Грецькі суфікси властиві
багатьом мовам і пов’язані з розвитком науки [4]. Агентивні
суфікси запозичені з інших мов малопродуктивні, оскільки
увійшли до словника англійської мови відносно недавно.
1. Добровольська О.Я. Агентивно-професійна лексика в англійській
мові ХІ–ХV ст.: класифікація за структурою. Вісник КНЛУ. Серія
Філологія. 2016. №1, т.2. C. 37-51.
2. Полюжин М.М. Функціональний та когнітивний аспекти
англійського словотворення. Ужгород : Закарпаття, 1999. 240 с.
3. Розводовська О.В. Способи морфологічного словотвору в сучасній
англійській мові бізнесу. Наук. зап. Сер. “Філологічна” ЛНУ ім. І.
Франка. Львів, 2009. № 11. С. 328-333.
4. Mykhaylenko V. V. A Glossary of linguistics and translation studies:
English-Ukrainian. I-F.: IUPKDG, 2015. 527 p.
230
Катерина Ковбасюк
Дієслівні фразеологічні одиниці в публіцистичному

стилі: структура, семантика, функції
Дослідження англійських фразеологічних одиниць відіграє
істотну роль у вивченні функціонально-комунікативного
аспекту мови. Фразеологічні одиниці – лексично неподільні,
стійкі в своєму складі і структурі, цілісні за значенням
словосполучення. Основними ознаками фразеологічних одиниць
є сталість форми, метафоричність та експресивне поєднання
слів. Окрім цього, знання та розуміння фразеологічних одиниць
дають можливість зануритися в особливості національного
мислення і сприйняття світу, бо в них відбивається народний
побут.
Дієслівні фразеологічні одиниці – це фрази, які складаються з
двох або більше слів, де головне слово, яке несе смислове
навантаження виражене дієсловом. Однією з характеристик
цього типу фразеологічних одиниць є те, що його загальний
зміст рідко можна вивести зі значення його компонентів.
Вивчення ізольованих дієслівних фразеологічних одиниць не
дає уявлення про різноманіття зв'язків, в які вони вступають у
контексті, про асоціації, які вони можуть викликати в тому чи
іншому «оточенні» або про додатковий сенс, який вони
набувають в оказіональному використанні.
Дієслівні фразеологічні одиниці широко застосовуються у
публіцистичному стилі здебільшого через те, що вони у досить
стислому форматі можуть якнайточніше передати думку автора
і надати тексту певне емоційне забарвлення, яке побудоване на
асоціаціях. При їхньому узуальному використанні у
публіцистичному стилі реалізується їх словникове значення, а
контекст допомагає розмежувати варіанти значень
полісемантичних дієслівних фразеологічних одиниць. Деякі
дієслівні фразеологічні одиниці можна окремо об’єднати у
фразеосемантичні групи залежно від тлумачення.
Структура дієслівних фразеологічних одиниць досить
різноманітна з можливими похідними та варіативними
231
підтипами. У публіцистичному стилі переважають двовершинні
структурні типи «дієслово + іменник», «дієслово + прийменник
+ іменник», а також фразеологічні одиниці з дієслівно-
постпозитивною структурою. Дієслівні фразеологічні одиниці
характеризуються лексичною стійкістю та в основному
зберігають постійний склад. Їх відмінна риса – зміна форми
дієслівного компонента.
У публіцистичному стилі дієслівні фразеологічні одиниці
виконують такі функції: комунікативну, прагматичну
(підсилюють прагматичну спрямованість тексту або його
частини – контексту), стилістичну (досягають стилістичного
ефекту, але при цьому зберігають інтелектуальний зміст),
експресивно-образну, а також функцію семантичної компресії
(мовна економія) [1, c. 58]. Переважно дієслівні фразеологічні
одиниці несуть метафоричний та гіперболічний характер, що
допомагає втілити абстрактні поняття в зорових образах та
динамічних відчуттях [2, c. 172].
Отже, дієслівні фразеологічні одиниці – це стабільна, цілісна
комбінація слів із частковим або повністю переносним
значенням. Їхнє використання у публіцистичному стилі має
потужний прагматичний потенціал. Дієслівні фразеологічні
одиниці виконують функції дієслова та зазвичай виступають у
реченні в ролі присудка. Вони об'єднані загальним
призначенням - викликати образне уявлення про предмет і
надавати йому емоційно-експресивну характеристику. Хоча
дієслівні фразеологічні одиниці мають різноманітну структуру в
межах публіцистичного стилю, але найбільш поширений
двовершинний структурний тип «дієслово + іменник». Їхня
семантика багато в чому залежить від структурної організації,
але зрозуміти точний зміст та значення дієслівних
фразеологічних одиниць можна аналізуючи їх в контексті.
1. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского
языка Москва : Высшая школа, 1996. 336 с.
2. Смит Л. П. Фразеология английского языка. Москва :
Учпедгиз, 1959. 208 с.
232
Анастасія Козловська
Вивчення англійської мови в умовах

позакласної роботи
Вивчення іноземної мови – багатогранний процес, який

передбачає роботу як у класі, так і поза ним. Вивчення
англійської мови в умовах позакласної роботи є важливим
допоміжним елементом навчального процесу, який допомагає
учню швидше й ефективніше засвоїти новий матеріал та
розвинути потрібні навички. Додаткове вивчення мови поза класом
часто позитивно впливає на успішність учня в навчальних
установах, підвищує впевненість, допомагає подолати страхи та інші
проблеми, на яких не завжди акцентують увагу в класі. Тож
позакласна робота постає важливим аспектом повноцінного
розвитку учня, що потребує подальшого дослідження.
Позакласна (чи позашкільна) робота – це різноманітна
освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і
запитів учнів, організована у час, вільний від навчання в
загальноосвітніх та інших навчальних закладах [1]. Важливі
характеристики позакласної роботи:
- Можливість вільного вибору:
Існує багато різноманітних видів позакласної роботи, що дає
учню можливість обрати максимально цікавий йому напрям для
подальшого вдосконалення знання іноземної мови. Можливість
вільного вибору та добровільний характер участі в позакласній
роботі забезпечує більшу мотивацію учня, що в свою чергу
збільшує ефективність навчання. Учень може вивчати
англійську за допомогою: обговорення книг, фільмів та
важливих йому тем, тощо; проектної роботи, роботи онлайн,
творчої роботи (акторська майстерність, поезія та ін.) [2].
- Розвиток ініціативи та самостійності учнів:
Ще одним важливим аспектом є розвиток ініціативи та
самостійності учнів, адже вся робота виконується добровільно й
учні мають можливість приймати більшу кількість рішень щодо
її організації та виконання.
233
- Гнучкість:
Позашкільна робота доволі гнучка і може бути легко змінена
для кращого задоволення потреб учнів. Це дуже важливий
аспект у випадку, коли учень має певні труднощі у вивченні
мови й потребує більше часу та уваги.
- Розвиток творчих здібностей:
Оскільки програмою загальноосвітніх навчальних закладів не
передбачено достатньо багато часу на творчу роботу, позакласна
робота необхідна для задоволення цієї потреби. В різноманітних
гуртках учні мають можливість проявити свій творчий
потенціал, винахідливість та критичне мислення за допомогою
творчого підходу до виконання завдань.
- Ігрова форма діяльності:
Робота в позашкільних закладах часто організована в ігровій
формі для підвищення мотивації та інтересу учнів. Така форма
передбачає широке використання пізнавальних ігор,
комп’ютерної техніки, дослідів, проектів тощо.
Отже, проаналізувавши вищезазначене, робимо висновок, що
позакласна робота – надзвичайно важливий та ефективнимй
аспект повноцінного розвитку учня у вивченні іноземної мови.
Тож перспективою наших подальших досліджень буде вивчення
особливостей навчання англійської мови в умовах позакласної
роботи, що, вірогідно, продемонструє цікаві та корисні
результати.
1. Жарков О. О., Коломієць Ю. В. Роль і значення позакласної
роботи у загальній системі навчання : веб-сайт. URL:
http://www.rusnauka.com/26_OINXXI_2009/Pedagogica/52580.d
oc.htm (дата звернення: 28.02.2019).
2. Ewens T. English clubs : веб-сайт. URL:
https://www.teachingenglish.org.uk/article/english-clubs (дата
звернення: 28.02.2019).
234
Марина Коломієць
Навчання говорінню на уроках англійської мови

в середній школі
Навчання говоріння під час уроку англійської мови на

середньому етапі потребує використання різноманітних
методичних вправ та технік? які передбачені віком та з
урахуванням усіх вимог та правил. Усна мова як мета навчання
говорінню виступає засобом самого спілкування. Тому підбір та
використання різноманітних матеріалів для навчання говорінню
важливий у процесі навчання іноземної мови, зокрема на етапі
підготовки вчителя до проведення уроку. Основне завдання
полягає в формуванні та розвитку комунікативної
компетентності учнів як здатності використовувати іноземну
мову в міжособистісному спілкуванні та інших видах
комунікації. Комунікація також використовується як засіб
навчання, за допомогою якого здійснюється розвиток навички
відтворення та трансформації асимільованих лексичних частин і
граматичних структур у повноцінні речення, а й текст [1].
Актуальність дослідження полягає в особливостях навчання
спілкуванню англійської мови в середній школі. Цей етап
характерний тим, що учень переходить на новий рівень
вивчення мови. Він передбачає контрольоване спілкування з
вчителем, монологічне говоріння, діалог та співпраця в групі.
У сучасних методиках викладання іноземних мов у школі
говоріння широко використовується як навчальний засіб, що
дозволяє викладачу підключати учнів до усного спілкування від
самого початку вивчення іноземної мови. Школярам надається
можливість почути і побачити, як та в яких ситуаціях
використовуються слова та граматичні структури за допомогою
включення в активну роботу їхнього слухового аналізатору,
візуального і мовленнєвого апарату, що посилює увагу
школярів, стимулює пізнавальний інтерес та мотивацію до
навчання говоріння і вивчення мови загалом [2].
Головне завдання на цьому етапі – формування та
235
закріплення бази наданої на початковому рівні навчання усного
мовлення та поліпшення навичок через спілкування
безпосередньо з вчителем, парами та у групах і підвищенням
рівня володіння англійською мовою на рівні комунікації. Від
усвідомлення можливості висловити одну і ту ж думку на іншій
мові формуються навички і здібності самостійного виконання
комунікативних і пізнавальних завдань, включаючи лінгвістичні
здогади і здатність виражати особисте ставлення до сприйманої
інформації [2].
На цьому етапі розвиток говоріння англійською мовою
мусить бути пов’язаним з учнем, тобто його життя, інтереси та
те, що цікавить школяра в цей період часу. Рекомендується
групове та діалогічне мовлення, переказування історій з життя
учня, представлення проектів з широко вживаною лексикою,
практика впевненого говоріння учня через спілкування з
вчителем, рольова гра [3].
У тезах розглянуто особливості навчання говорінню на уроці
англійської мови на середньому етапі навчання, зорієнтовані на
формування іншомовної компетентності учнів, що
гарантуватиме їх ефективне та успішне функціонування в
іншомовному суспільстві.
1. Гаркуша В. В. Формування навичок спілкування і
комунікативних здібностей у процесі особистісно-
орієнтованого навчання усного іноземного мовлення. Київ :
НДІ Психології України, 1992. 120 с.
2. Бех П. О., Біркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в
Україні. Київ. : НДІ Іноземної мови, 1996. № 2 С.3.
3. Maslyko E.A. Communicative English for Intensive Learning.
Minsk, 1989. 240 p.
236
Людмила Коновальчук
Науковий керівник – в.о. доц. Панаськов А.В.
Проблеми термінологічної еквівалентності в перекладі

науково-технічних текстів
У цьому дослідженні, ми визначаємо термін як будь-яке

окреме слово чи словесне утворення, що позначає професійне
поняття і призначене для задоволення специфічних потреб
спілкування в галузі певної професії. Науково-технічні терміни
як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальності,
професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву
складову науково-технічних текстів.
Відповідність терміна нормам певної мови – одна з
основних вимог, які мовознавці переважно висувають до
терміна. Мова науки й техніки висуває до термінів декілька
вимог. Найважливіші з них, на думку В.П. Даниленко, такі:
системність, дефінітивність, відносна незалежність від
контексту, точність, стислість, однозначність, уніфікація,
нейтральність та милозвучність [1].
Мета нашого дослідження полягає у вивченні основних
лінгвістичних характеристик технічних термінів в англійській
мові, а також у визначенні особливостей перекладу технічних
термінів посібника користувача iPhone для iOS 11.4
українською мовою. Описуючи принципи диференціації
елементів iPhone, ми виявили, що досліджувані нами терміни
розрізняються за частинами мови, за змістовою, формальною та
семантичною структурами.
На матеріалі досліджуваної термінології iPhone User
Guide for iOS 11.4 ми дійшли висновку, що їй притаманні
такі властивості, як упорядкованість, актуальність,
порівняна повнота та точність у визначенні понять.
Неоднозначність, відсутність перекладних відповідників та
варіативність термінів роблять переклад термінології iPhone
непростою справою.
А. В. Федоров вважає, що переклад означає вміння «висловити
237
правильно та повно засобами однієї мови те, що вже висловлено
раніше засобами іншої мови» [4, с. 10]. Для досягнення адекватності
переклад термінів здійснюється за допомогою міжмовних
трансформацій: лексичних, лексико-семантичних та лексико-
граматичних. Адекватність перекладу розглядається науковцями як:
близькість оцінок змісту текстів їхніми адресатами; відповідність
поставленій перед перекладачем меті.
На думку В.І. Карабана для того, щоб уникнути
неадекватного буквального перекладу потрібно застосовувати
перекладацькі граматичні трансформації, внаслідок яких
переклад стає адекватним [2, с. 19]. При перекладі технічної
термінології iPhone за відсутності прямих, повних відповідників
нами зафіксовано та досліджено трансформації перестановки
(SIM card tray [5, c. 11] – Тримач SIM-картки [3, c. 13]), заміни
(Quad-LED True Tone flash [5, c. 11] – Спалах True Tone із
чотирма світлодіодами [3, c. 13]), додавання (Dual wide-angle
and telephoto rear cameras [5, c. 11] – Подвійні задні камери для
ширококутної зйомки та телефотозйомки [3, c. 13].
Проблема встановлення еквівалентності текстів оригіналу та
перекладу завжди залишиться дискусійною та відкритою для
розгляду.
1. Даниленко В.П. Лингвистические требования к стандартизуемой
терминологии. Терминология и норма. Москва : Наука, 1972. 120
с.
2. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури.
Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-
стилістичні проблеми. Вінниця : Нова книга, 2004. 576 с.
3. Посібник користувача iPhone для iOS 11.4. URL:
https://itunes.apple.com/ua/book/%D0%BF%D0%BE%- (дата
звернення: 25.02.2019).
4. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические
проблемы) / А.В. Федоров. – М.: Высшая школа, 1983. – 303 с.
5. iPhone User Guide for iOS 11.4. URL:
https://itunes.apple.com/us/book/iphone-user-guide-for-ios-11-
4/id1263310224?mt=11 (дата звернення: 25.02.2019).
238
Anastasiia Kosovan
Scientific advisor – assist. Tetiana Moskal
The importance of communicative competence

development in middle school classroom with the help of
language games
One of the most important tasks of education is developing an
educated and creative personality. This process cannot take place
without learning foreign languages. Communication is considered as
vital language skill in the teaching and learning processes. As the
ultimate goal of studying foreign languages is the ability to communicate
– encode and decode messages – it is of high importance for teacher
to develop communicative competence of learners.
In general, communicative competence, as the basis of
communicative approach to language teaching, is the ability to
ensure a shared understanding by interlocutors; not only grammatical
accuracy, but also fluency in life situations, which means knowing
whom what where and how to say. Communicative approach to
language teaching has been widely recognized in the field of foreign
language acquisition by applying communication-oriented syllabus
in schools, colleges and universities, because for modern society
conveying meaning or information is primary task.
There is a large volume of studies published on this issue. The
term “communicative competence” was brought in circulation in
1966 by the anthropological linguist Dell Hymes, who reacted to the
theory of the formal linguist Noam Chomsky. Hymes claimed that
the language structure is impossible to learn without context, so one
has to focus on sociolinguistic competence, which means using
language appropriately in any given context [1].
Recent studies also emphasize the importance of switching from
traditional approaches to language teaching, where learners are
“passive information receivers and written exercises doer”, to
communicative language teaching approach, where the focus is on
interaction and communication using authentic language [2].
The successful language use for communication presupposes the
development of communicative competence in the users of that
239
language and that the use of language is constrained by the socio-
cultural norms of the society where the language is used. Ekwelibe
and Udoh (2014) present a range of strategies for developing
communicative competence in English as a foreign language. Among
them are storytelling, oral conversations, drama, role-playing,
engaging in monologue or dialogue and language games [3].
Language games are widely used in the studying process for
better language acquisition, increasing motivation and developing
learners’ autonomy. They provide great opportunity for learners to
interact freely with each other and the surrounding environment. The
functions of language games – educational, pedagogical,
communicative, informative and others – show the benefits of using
them over other teaching methods not only in young learners’
classroom, but also in teenagers’ one [3].
It may be argued that using games in middle school is not
appropriate. However, language games may be enjoyable for
teenagers also. The benefit lies in the competitive character of some
language games, which allows teacher to create real-life situations.
Through these activities, learners go beyond the mastery of structures
to communication with using new language without being afraid of
making mistakes and not be understood.
So, we can clearly see the importance of developing foreign
language communicative competence in middle school. During
communicatively-oriented classes learners have the chance to
participate in a variety of activities, especially in language games, to
work on the skill of communication.
Bibliography
1. Marianne Celce-Murcia. Rethinking the role of communicative
competence in language teaching. Intercultural language use and
language learning. Springer, 2007. P.297.
2. Deguang Zhu. Using games to improve students’ communicative
ability. Journal of language teaching and research. 2012. Vol.3,
No.4. P. 801–805.
3. Ekwelibe Regina, Udoh Victoria Chinwe. Strategies for developing
communicative competence in English as a second language (ESL)
situation. World Journal of management and behavioral studies.
2014. Vol.2, No.3. P. 74–79.
240
Діана Коцюбинська
Лексико-семантичні та синтаксичні особливості

англійського судово-процесуального дискурсу
Дискурс розуміється як зв’язаний текст у сукупності з

екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними,
психологічними тощо – факторами. Дискурс – це мовлення,
«занурене в життя» [1, с. 136-137]. Останніми роками
мовознавці розглядають дискурс у межах певних соціальних
інститутів. Це стосується і юридичного дискурсу як певного
типу комунікації, головною рисою якого є реалізація соціальних
вимог суспільства здійснювати свої соціальні зв’язки,
налагоджувати й управляти ними. Дослідженням юридичного
дискурсу займалися такі вчені, як Н. Є. Коваль, Л. Є. Попова,
Л. В. Колеснікова, А. В. Баламакова та Г. П. Апалат. Так,
Е. Т. Дерді під юридичним дискурсом розуміє дискурс,
«представлений англомовними правовими документами і
юридичною літературою як особливо складну комунікативну
подію, особливий вид мови, що одержав текстову форму,
розуміння якої можливо лише при обліку нелінгвістичних
факторів» [2, с. 21].
Юридичний дискурс характеризується чіткою
регламентованістю та високою інформаційною насиченістю.
Відносини між учасниками офіційні, тобто закріплені в рамках
соціальних інститутів суспільства. Мова права (писемний її
варіант) повинна бути стандартизованою, беземоційною.
Необхідною ознакою також є логічна послідовність, що
проявляється у використанні причинно-наслідкових зв’язків у
комунікації. Юридичному дискурсу не притаманні імпліцитні
вислови, невербальна комунікація та стилістичне забарвлення
мови.
Розглядаючи лексичний склад юридичного дискурсу, можна
виокремити такі головні риси: використання технічної
термінології («distraint» – накладання арешту на майно); загальні
241
терміни («assignment» – передача майна); запозичені слова з
латинської («insolvent» – неплатоспроможний), французької
(«property» – майно), старої англійської («hereafter» – надалі);
багатоскладові слова («collateral» – додатковий); незвичайні
прийменникові фрази («in the event of default» – якщо);
етимологічні дублети («will and testament» – заповіт);
формальність (використання «shall» замість «will»).
На синтаксичному рівні судового дискурсу виявлено, що
підмет у більшості випадків виражений мовленнєвою
номінацією («the provisions for the recovery of possession» –
забезпечення відновлення майна). Для цього типу дискурсу
характерне використання довгих, складних речень з
однорідними членами речення, особливо додатками. Ще однією
притаманною ознакою є використання модальних дієслів (shall,
may). Виявлено чимало безособових речень, пасивних
конструкцій («as may be provided by law» – як передбачено
законом), умовних речень («in the event of default» – у випадку
неявки до суду). У судовому дискурсі використовуються
обставини часу і умови («but for, in the event of»), незвичних
означальних слів («said» замість «this, that»). Юридична
англійська потребує зв’язності, оскільки спостерігається
максимум використання анафори (іменники рідко заміняються
займенниками), загалом це виглядає як перелік речень
поєднаних разом [3, с. 17].
Отже, дослідивши лексико-семантичні й синтаксичні
особливості судового дискурсу, можна зробити висновок, що
комунікація у суді шаблонна і стереотипна. Має місце
підвищена формальність текстів і промов.
1. Арутюнова Н.Д. Дискурс. Лингвистический энциклопедический
словарь. Москва : Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
2. Дерді Е.Т. Словотвірні та структурно-семантичні
характеристики англійських юридичних термінів : дис ... канд.
філол. наук : 10.02.04. Київ, 2013. 284 с.
3. Berk-Selingson S. The Bilingual Courtroom: Court Interpreters in
the Juridical Process. Chicago : The University of Chicago Press,
2017. 362 p.
242
Діана Крочак
Поняття наратора та нарації у художньому тексті
Проблеми, які досліджуються наратологами, актуальні та

суперечливі, оскільки теорія оповіді – нова наука. Науковців,
літературознавців, наратологів цікавлять питання становлення,
історичний розвиток, розквіт нової дисципліни та теорії як у
зарубіжному літературознавстві, так і в українському. На
даному етапі розвитку та становлення є чимало праць, які
присвячені саме проблематиці наратології як теорії оповіді.
Серед них можна відмітити: «Наратологічний словник» (2002)
Олександра Ткачука, «Дискурс наратора у англомовній прозі»
(2004) І.А. Бехти, «Наратологія» (2003) Вольфа Шміда та інші.
Повного висвітлення проблема становлення та розвитку
наратологія у працях науковців та літературних критиків не
знайшла.
Наратологія – розділ літературознавства, що почав
формуватись наприкінці 60-х років XX ст. у результаті
перегляду структуралістської доктрини з позицій
комунікативних уявлень про природу мистецтва.
Предметом вивчення наратології є природа, форма і
функціонування наративу. У вужчому значенні наратологія
фокусує увагу на можливих співвідношеннях між розповіддю і
наративним текстом, наратуванням і наративним текстом,
розповіддю і наратуванням. У теорії наратології актуальне й
дослідження певних наративів з допомогою моделей,
розроблених так званою наративістикою (Жерард Жено). У
наратології йдеться також про способи подавання цієї
формальної структури в межах прямого чи опосередкованого
діалогу письменника й читача.
Поняття наратора ототожнюють з поняттями оповідача,
розповідача чи повістяра, оскільки це фіктивна особа, створена
автором або письменником. У теорії розповіді розрізняють два
типи нараторів: явний (експліцитний) та неявний (імпліцитний).
Наратор формує об’єкт розповіді, художній світ, може
243
дистанціюватися від оповіді, персонажів. Наратор може
набувати ролі протагоніста, бути важливим персонажем,
другорядною особою, простим спостерігачем.
У наратології слід розрізняти два типи оповіді:
об’єктивізована розповідь від 3-ї особи (відмежовується від
присутності чи відсутності наратора в структурі наративу) та
суб’єктивізована, де розгортання наративу є центральною
точкою зору наратора.
За визначенням В.Шміда, наратор – адресант фіктивної
наративної комунікації, що констатується в тексті і
сприймається читачем не як абстрактна функція, а як суб’єкт,
неминуче наділений певними антропоморфними рисами
мислення та мови. Науковець визначив основні риси наратора:
всезнання та всюдисущість, здатність проникнути у найбільш
потаємні закутки свідомості персонажів, наявність певної точки
зору на події та ситуації.
Ж.Женнет запропонував таку класифікацію нараторів
залежно від ситуацій, в яких вони знаходяться:
гетеродієгетичний наратор в екстрадієгетичній ситуації –
розповідається історія в котрій він не виконує функцій
персонажа; гетеродієгетичний наратор в інтрадієгетичній
ситуації – оповідач другого ступеня, котрий розповідає історії, в
яких, як правило, відсутній; гомодієгетичний наратор в
екстрадієгетичній ситуації – розказує власну історію, у якій він
фігурує як персонаж; гомодієгетичний наратор в
інтрадієгетичній ситуації – оповідь другого ступеня, що
розповідає власну історію. Основними рисами наратора є
обізнаність, всюдисущість, самосвідомість.
1. Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі. Київ :
Грамота, 2004. 304 с.
2. Ткачук О. М. Наратологічний словник. Тернопіль : Астон,
2002. 173 с.
3. Шмид В. Нарратология. Москва : Языки славянской культуры,
2003. 312 с.
244
Юлія Кудіна
Структурно-семантична характеристика англійських

неологізмів у публіцистичному тексті
Початок ХХІ століття характеризується надмірним

зростанням засобів масової інформації. Активний розвиток по
всьому світу традиційних ЗМІ – радіо, телебачення і особливо
друку – призводить до появи або запозичення нових слів і
термінів. Сучасні тенденції розвитку ЗМІ відбилися на процесах
освіти і поширення новоутворень, особливостях їх вживання в
мові, характері та динаміці мовних процесів у сучасних
англомовних газетних статтях [3].
Метою дослідження наукової роботи стали шляхи
поповнення сучасної англійської лексики новими лексичними
одиницями у зв'язку з новими міжнародними відкриттями,
подіями, досягненнями людства.
Актуальність теми даного дослідження зумовлена
необхідністю опрацювати та простежити невпинне зростання
нових слів у сучасній англійській мові, оскільки їх кількість
збільшується щорічно, а також дослідити їхнє використання у
публіцистичному тексті та інших сферах людського життя.
Тому ця тема потребує теоретичної та практичної обробки
проблеми у зв’язку з поширенням англійської мови по всьому
світу.
Неологізми становлять невід'ємну частину будь-якої мови,
надають їй динамічність, оновлюючи і розвиваючи її відповідно
до змін суспільного, політичного, культурного характеру в світі,
не дають їй застаріти. Поповнюючи словниковий запас новими
найменуваннями, називаючи нові предмети, явища або ідеї,
неологізми "знайомлять" людей з ними, вводять нові слова у
їхню картину світу і тим самим сприяють подальшому розвитку
науки і техніки [1].
Було відзначено, що сама сфера ЗМІ має високу значимість
для людини, інформуючи її про останні події в світі і
245
суспільстві. ЗМІ, будучи відображенням останніх змін в
політиці, економіці, культурі, не просто інформують населення
про події, що відбулися, а й, передаючи інформацію, не можуть
не інтерпретувати її більшою чи меншою мірою, тим самим
додаючи свої відтінки значення, відношення, які в результаті
"приймає" людина [2].
Аналіз структурних моделей мас-медійних неологізмів
показав високу продуктивність афіксації і словоскладання, а
найефективнішим способом словотвору виступає контамінація.
Був проведений аналіз основних словотворчих моделей
англійської мови на предмет їх ролі у формуванні мас-медійних
неологізмів. Для практичного дослідження зроблена вибірка з
британських та американських газетних статей, що підтверджує
як актуальність даних для сучасного світу, так і їх значимість
для мови і культури певного народу, оскільки вони найбільше
сприяють оновленню мовної системи.
Отже, було відзначено, що мас-медійним неологізмам
властиве загальномовне прагнення до стислості, мінімальної
витрати мовних засобів для вираження думки (що доводять
контамінація і словоскладання, засновані на об’єднанні двох і
більше слів в одне), а також тенденція до стилістичного
забарвлення, незвичайності форми, завдяки чому неологізми в
ЗМІ звучать по новому, привертають увагу і легко
запам'ятовуються, тим самим виконуючи свою головну функцію
по залученню читачів, слухачів чи глядачів.
1. Заботкина В. И. Соотношение прагматической и
семантической вариативности в лексике современного
английского языка. Вариативность в германских языках : Тез.
докл. Всесоюз. науч. конф. Калинин, 1988. Ч.2. С.210-211.
2. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка
: учеб. Пособие. Москва : Наука, 2012. – 376 с.
3. Гончарова В. А. Сопоставительный структурно-семантический
анализ новообразований с элементом anti- в русском и
английском языках (на материале современных масс-медиа) :
автореф. дис. канд. филол. Москва: Майкоп, 2007. – 324 с.
246
Ксенія Куті
Науковий керівник – асист. Бешлей О.В
Етимологічний і дефініційний аналіз лексеми dream
Перш ніж звернутися до аналізу дефініцій лексеми dream,

необхідно розглянути її етимологію. Етимологічні словники
дають змогу виокремити найбільш древні, архаїчні ознаки
концепту, на які згодом нашаровувалися нові семантичні
складові.
Згідно з Ю. С. Степановим, етимологічний аналіз є важливим
аспектом вивчення концепту. Головна його мета – з’ясування
походження слова-імені концепту, виявлення його
першопочаткових чи історичних значень. Погоджуємося з
думкою З. Яковлевої про те, що «наявність у слова
етимологічної перспективи, з одного боку, може сприяти
багатовимірності його сприйняття, а, з іншого – розширювати
можливості його вживання у відповідності з етимологічним
спектром значень» [2, с. 65].
На основі етимологічного аналізу виявлено, що в середині
ХІІІ ст. лексемі dream належало таке значення: «відчуття, які
людина переживає під час сну» [3].
У староанглійській dream мало значення «радість, гучні
веселощі», а також «музика». Дослідження цієї лексеми не дало
змогу підтвердити, що староанглійське значення має
відношення до одного з сучасних значень «сновидіння»,
незважаючи на ідентичність написання слів. Проте
спорідненість обох значень можна простежити. Часто
сновидіння віддзеркалює наші мрії, бажання, але різницею є те,
що сновидіння контролю не піддаються, а от до мрії можна йти,
докладаючи зусиль.
Dream у значенні «ідеал або прагнення» з’явилося у 1931
році і походить від ранішнього значення «щось на зразок
сновидної краси чи чарівності» [3].
У будь-якому комплексному лінгвокультурологічному
дослідженні разом з міждисциплінарними методами вивчення
247
концептів, що прийшли з інших сфер науки, обов’язково
повинні застосовуватися суто лінгвістичні методи, якщо
дослідження направлено на виявлення детермінованості явищ
мови культурою [1, с. 43]. Низка вітчизняних мовознавців, а
саме Й. А. Стернін, З. Д. Попова, В. А. Маслова, В. І. Карасик та
інші, пропонують різноманітні методи та прийоми дослідження
концептів.
Один із розповсюджених способів вивчення того чи того
концепту – дефініційний аналіз лексичних одиниць, що
проводиться як автономно, так і в поєднанні з іншими
прийомами дослідження. Його метою є виокремлення в
семантичній структурі слова елементарних одиниць змістовного
плану, з яких формується значення слова.
Аналіз англомовних лексикографічних джерел дав змогу
виявити превалюючі та периферійні значення концепту DREAM.
Ядерні значення мають найвищий показник вживання, тоді як
периферія характеризується віддаленістю.
Превалюючим значенням лексеми dream, що актуалізує
концепт МРІЯ, є таке значення: dream – «те, що сприймається як
прекрасне або досконале через його красу, надзвичайність або
певні якості» (something perceived as wonderful or perfect for its
beauty, excellence or enjoyable quality).
Можна зробити висновок, що семантична структура лексеми
dream є наслідком поступового нашаровування ряду
словникових значень у процесі складних лінгвістичних
контактів різноманітних мов та культур, що відбувалася
впродовж тривалого проміжку часу.
1. Моисеев М. В. Применение дефиниционного анализа в
лингвокультурологическом исследовании. Вестник Омского
государственного университета. Омск: Изд-во ОмГУ, 2010.
№ 3. С. 142–148.
2. Яковлева Е. С. Час в русской картине времени . Вопросы
языкознания, 1995. № 6. С. 54–76.
3. Merriam-Webster Online Dictionary URL: https://www.merriam–
webster.com/ (дата звернення 17.03.2019)
248
Ольга Лалак
Діахронічний аспект вивчення французьких

запозичень в англійській мові
Мова – живий організм нації, який піддається постійним
змінам. І саме лексика являться її найнестабільнішою
складовою, демонструючи ці константні зміни.
Словниковий склад будь-якої мови постійно еволюціонує. Ці
зміни відбуваються або на основі власного словотвору, зміни
значення, або ж під впливом іншомовних слів. Тобто, можна
розглядати два способи формування лексичного складу мови:
прямий спосіб і спосіб запозичення [2, с.11]. Зосередимо нашу
увагу саме на англійській мові.
Основною проблемою стає факт запозичення англійською
мовою ряду слів іншомовного походження. Цей феномен
змушує лінгвістів говорити про англійську мову як про
"гібридну". Відомий лінгвіст А. Бо, наприклад, стверджує, що
англійська мова почала помітно втрачати сою здатність до
власного словотворення у зв'язку з широким використанням
запозичених слів для позначення нового поняття [1, с.247].
Досліджуючи запозичення, варто зазначити, що, зазвичай,
цьому явищу сприяють політичні та мовно-культурні зв’язки
між різними соціумами. [4, с.46].
Історично відомо, що зв'язок Англії і Франції сягає ще
Давнього періоду розвитку англійської мови (450-1150 роки).
Пов’язано це з Норманським завоюванням, датованим 1066
роком. У період війни відбувалося активне спілкування між
франкомовним (норманами) і англомовним населенням.
Середньоанглійський період (1150-1500 роки), згідно з А. Бо,
можна поділити на ранній (до 1250 року) та пізній (після 1250
року) періоди. Якщо під час раннього періоду у англійську мову
проникла невелика кількість запозичених французьких слів
(всього 900 одиниць), пізній період характеризується широким
спектром запозичень. Це, зокрема, зумовлено спробою
наближення нижчого класу до аристократії [1, с.164].
Проте у пізній період в англійській мові з’явилися слова на
249
позначення термінології різних сфер діяльності – юридичної,
церковної, воєнної, а також слова повсякденного вжитку.
Загалом, у цей період англійська мова увібрала 40% всіх
запозичених французьких слів.
Новоанглійський період (1500 – до наших днів) завдяки
Французькій буржуазній революції, Семирічній війні,
завоюванням Наполеона значно розширив совниковий склад
англійської мови. В цей час запозичаються слова, пов’язані з
воєнною і морською справою, торгівлею, мистецтвом,
суспільним життям.
У 19 столітті англійська мова збагатилася лексикою,
запозиченою з області літератури, мистецтва, науки та кулінарії.
ХХ століття характеризується значним скороченням
французьких запозичень [3, с.189]. Незважаючи на різку
тенденцію до зменшення проникнення французьких слів у
англійську мову, зв’язки Англії з франкомовними країнами не
припиняються і нині. Однак на даному етапі свого розвитку
англійська мова стає домінантною на світовій арені.
Отже, проаналізувавши історичні хроніки, ми вважаємо
доцільним виділили давньо-, середньо- та ново англійський (або
ж сучасний) періоди запозичень. Хоча на сьогоднішній день
англійська мова зайняла міцну позицію мови-домінанта,
подальші дослідження французькх запозичень у ній можуть
продемонструвати цікаві результати.
1. Baugh A.C., Cable T. History of the English Language. Routledge,
2002. 447 p.
2. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного
состава языка. Харьков : Изд-во Харьков, 1972. C. 11-13.
3. Зацний Ю. А. Сучасний англомовний світ і збагачення
словникового складу. Л. : ПАІС, 2007. 228 с.
4. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. К. : Видавничий Центр
“Академія”, 2004. 368 с.
250
Тетяна Ласюк
Науковий керівник – асист. Куковська В. І
Методи інтерактивного навчання в процесі

формування іншомовної комунікативної
компетентності учнів
базової школи
З часів проголошення незалежності Україна обрала

самостійний шлях від радянської системи освіти, намагається
підлаштувати свою внутрішню освітню систему до
європейських стандартів, однією з характерних ознак якої
виступає використання методів інтерактивного навчання.
Мета роботи полягає у дослідженні ефективності
використання методів інтерактивного навчання для формування
іншомовної комунікативної компетентності учнів базової
школи.
Інтерактивні методи: (від англ. Inter – «між»; act – «дія») – це
методи, що дозволяють вчитися взаємодіяти; а інтерактивне
навчання – навчання, побудоване на взаємодії всіх учнів, а
також педагога. На відміну від активних методів, інтерактивні
орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не тільки з
учителем, а й один з одним і на домінування активності учнів в
процесі навчання [3, с. 3].
Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний
процес знаходився в умовах постійної, активної взаємодії всіх
учнів та учителя: вчитель – учень, учень – учень. При цьому
вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання.
Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника
навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під
час такого спілкування учні вчаться бути демократичними,
спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати
обґрунтовані рішення [1, с. 21]. Спільна діяльність учнів у
процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, що
кожен робить свій особливий індивідуальний внесок,
відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності в
251
атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє
не тільки отримувати нові знання, а й розвиває саму пізнавальну
діяльність і навички взаємодії, переводить її на більш високі
форми кооперації і співробітництва [2, с.33].
До методів інтерактивного навчання відносять ті, які
сприяють залученню в активний процес отримання та переробки
знань: творчі завдання; розробка проектів; робота у малих
групах; освітні ігри; використання громадських ресурсів;
соціальні проекти; розминки; вивчення та закріплення нового
інформаційного матеріалу; робота з документами; обговорення
складних проблем; розв’язання проблем [4, с. 25]. В рамках
нашої роботи буде аналізуватися використання проектної
методики, від якої ми очікуємо високі результати у формуванні
іншомовної комунікативної компетентності учнів базової
школи.
Отже, методи інтерактивного навчання вважаються
невід’ємною частиною сучасної освітньої системи. З їх
допомогою можливе досягнення багатьох освітніх цілей. У ході
нашого наукового дослідження очікуються позитивні
результати використання інтерактивних засобів навчання у
вигляді успішного формування іншомовної комунікативної
компетентності учнів базової школи на уроках англійської мови.
1. Варзацька Л. Інтерактивні технології в системі особистісно
зорієнтованої освіти. Бібліотека «Дивослово». 2006. № 4.
С. 19–24.
2. Редько В. Інтерактивні технології навчання іноземної мови:
Рідна школа, 2011. №. 8–9. С. 28–35.
3. Сисоєва С. О. Інтерактивні технології навчання дорослих:
навчальнометодичний посібник. Київ: ВД «ЕКМО»,
2011. 24 с.
4. Использование интерактивных методов обучения как средство
активизации познавательной деятельности учащихся /
Виноградова Е. та ін.; Transiiton Promotion Programm, 2015.
150 с.
252
Вікторія Ліннікова
Засоби вираження агресії в політичних дебатах

сучасних англомовних політиків
Аналіз визначень агресії у психології та лінгвістиці дозволяє

виявити відмінність авторських точок зору щодо поняття
«агресії», саме тому необхідно виділити одне визначення цього
явища. Широкий спектр праць, присвячених агресії у
психології, дозволяє дійти висновку, що «агресія — це дія, яка
має на меті завдання шкоди іншій людині» [2].
Мовна агресія як лінгвістичне явище почала досліджуватися
нещодавно. К.Ф. Седов визначає мовну агресію як
«комунікативний акт, спрямований на виникнення негативного
емоційно-психологічного стану об’єкта мовного впливу» [1].
Серед різних підходів до вивчення мовної агресії, виділяють:
еволюційно-генетичний, біхевіористський, гуманістичний та
психолінгвістичний. Психолінгвістичний підхід основний,
оскільки він аналізує «мовну агресію» з психологічної та
лінгвістичної точок зору. У ньому розглядаються психічний
стан мовця та слова, які він використовує у конкретний момент
мовлення. У дослідженні мовної агресії використовується
класифікація К.Ф. Седова, за допомогою якої з'ясувалося, що
промови сучасних англомовних політиків містять пряму,
активну вербальну агресію [1]. Приміром: Clinton: Donald
Trump is different. I said starting back in June that he was not fit to
be president. Trump: It’s just words, folks. It’s just words. Those
words, I’ve been hearing them for many years.
Метою даного дослідження було проаналізувати лінгвістичні
засоби вираження агресії у виступах Г.Клінтон та Д.Трампа.
Матеріалом для цього дослідження слугували онлайн-джерела,
перший, другий і третій президентські дебати США Д.Трампа
проти Г.Клінтон (24.10.2016, 30.10.2016, 30.10.2016 відповідно).
Д.Трамп використовує лексичні засоби мовної агресії,
наприклад: Trump: «Look. She's been proven to be a liar on so
253
many different ways. This is just another lie» [3]. Серед
морфологічних засобів ми помітили вживання займенників «us»
та «they», наприклад: Trump: «I can't believe they allowed us to
do this» [3]. Використовуючи займеник «us», Д.Трамп завжди
звертається до себе, американців, політиків та країни загалом.
Д.Трамп вживає займенник «they», щоб вказати на інші
політичні партії та держави. Серед стилістичних засобів
Д.Трамп використовує повтор, наприклад: Trump: «Well, first of
all, before I start on my plan, her plan is going to raise taxes and
even double your taxes. Her tax plan is a disaster» [3].
Г.Клінтон у своїх промовах використовує займеники «I» та
«my», наприклад: Clinton: «I have a different experience. My
father was a small businessman» [3]. Використовуючи такі
займенники, Г.Клінтон намагається бути ближче до своєї
цільової аудиторії, підкреслюючи, що вона нічим не
відрізняється від середньостатистичної американки. Під час
політичних дебатів Г.Клінтон використовувала стилістичний
засіб — повтор: Clinton: «So I do have investments. Investments in
new jobs, investments in education” [3]. Г.Клінтон використовує
лексичні засоби мовної агресії, називаючи її опонента «a
puppet». Наприклад: Clinton: «Well, that's because he would
rather have a puppet as president of the United States».
За допомогою кількісного аналізу ми дійшли висновку, що у
промовах Г.Клінтон 1,6 % займають лексичні засоби вираження
агресії, 50% — морфологічні, 48,4% — стилістичні. Промови
Д.Трампа містять 20% лексичних засобів вираження агресії,
32,6% — морфологічних, 47,4% — стилістичних засобів.
1. Седов К.Ф. О манипуляции и актуализации в речевом
воздействии: Проблемы речевой коммуникации. Саратов,
2003. 176 с.
2. Full transcript: Third 2016 presidential debate. URL:
https://www.politico.com/story/2016/10/full-transcript-third-2016-
presidential-debate-230063
3. Psychology (7th edn) / Bernstein D. A., Penner L. A., Clarke-
Stewart A., Roy E. J. Boston: Houghton Mifflin, 2006. 944p.
254
Маріанна Маковійчук
Науковий керівник – асист. Москаль Т. Д.
Ефективність застосування комунікативних ігор

на уроках англійської мови в середній школі
У період коли нанотехнології поширюються у всіх можливих

сферах користування та освіта виходить на новий інтерактивний
рівень, вчителям та працівникам освітньої галузі варто звертати
особливу увагу на методи та техніки навчання іноземної мови в
школах, а особливо на розвиток комунікативних навичок учнів.
Говоріння за своєю природою є багатофункціональним
процесом, тому і формування комунікативної компетентності
учнів – один із найскладніших навчальних завдань вчителя. Слід
зауважити, що на швидкість та ефективність процесу засвоєння
учнями середньої школи основ говоріння впливає низка
психолого-фізіологічних факторів: відсутність мотивації, страх
говорити перед аудиторією, боязнь припуститися граматичної
помилки при говорінні.
Використання комунікативних ігор на уроках англійської
мови можна вважати альтернативним методом навчання,
оскільки ігри є засобом підтримки в учнів інтересу до матеріалу
й активізації їхньої розумової діяльності протягом усього
заняття. Комунікативна гра сприяє інтенсивній мовній практиці,
створює контакт, на підставі якої мова засвоюється більш
осмислено. До тематичного поля «комунікативна гра» можна
віднести рольову і ділову гру, імітації, ситуативні завдання [1].
Протягом гри учні легко залучаються до усної комунікації, під
час якої вони демонструють та водночас розвивають свої
комунікативні навички. Більше того, комунікативні ігри
спрямовані не тільки на розвиток говоріння учнів, але і на
формування їхніх життєвих навичок, оскільки вони певною
мірою моделюють різноманітні мовні ситуації з реального
життя.
Ігри, які є невіддільною частиною комунікативної методики
навчання іноземних мов, дозволяють моделювати в класі
255
ситуації іншомовного спілкування. Кожен учень виступає у
запропонованій йому ролі й виконує певні завдання
спілкування, виходячи з його мети, ситуації, обставин
комунікації [2].
Не менш важливою перевагою застосування комунікативних
ігор під час уроків англійської мови є їх кооперативна
характеристика. Використовуючи комунікативні ігри, вчитель
отримує змогу організувати різні форми роботи учнів:
індивідуальну, парну, групову, командну, тощо.
Окрім ряду позитивних характеристик використання
комунікативних ігор на уроках англійської мови, необхідно
виділити декілька недоліків, що частково знижують рівень
ефективності застосування ігор при навчанні говорінню.
Наприклад, для учнів котрі емоційно важко справляються з
випробуваннями, що виникають під час гри чи поразками, будь-
які комунікативні ігри можуть стати демотивуючими. До
недоліків комунікативної гри можна віднести високу активність
учнів та одночасне проведення акту говоріння декількома
учнями, що може спричинити порушення питання дисципліни.
Незважаючи на незначні недоліки застосування
комунікативних ігор на уроках англійської мови, не можна не
відзначити високу ефективність їх впливу на формування
комунікативної компетентності учнів середньої школи.
Комунікативні ігри забезпечують різноманітність мовних тем,
що зумовлено ситуацією спілкування, концентрують увагу на
змісті. Однак при цьому забезпечують часту повторюваність
мовних форм, тим самим зумовлюючи всебічний розвиток
учнів. Комунікативні ігри сприяють передачі накопиченого
досвіду, одержанню нових знань, правильному аналізу вчинків,
розвитку навичок учня, його пам’яті, уяви та спостережливості.
1. Борисов Є.А. Вплив рольової, комунікативної гри навчання
англійської мови. Англійська мова та література. 2002. № 3.
С. 29–31.
2. Тарнопольський О.Б. Методика проведення рольових та
ділових ігор у навчанні іноземних мов. Дніпропетровськ :
ДУЄП, 2003. 249 с.
256
Ярослава Матійчук
Науковий керівник – проф. Єсипенко Н.Г.
Психологічна готовність учнів середньої школи до

застосування педагогічних інновацій
у вивченні іноземної мови
Розуміючи потребу модернізації педагогічної взаємодії за
принципами особистісно-орієнтованого навчання, педагоги
намагаються пристосувати зміст освіти до навчального процесу
через цікаві технологічні підходи. Кожна інновація має низку
переваг, проте вимагає вирішення деяких проблемних питань.
Не всі інновації доцільно застосовувати у середній школі.
Важливо обрати декілька найбільш ефективних, враховуючи
психологічні та вікові особливості.
Успішність організації навчання залежить від урахування
психофізіологічних та психологічних особливостей учнів. У
сучасній віковій психології прийнято виділяти такі основні
періоди розвитку школяра: молодший шкільний вік (7-11р.);
підлітковий вік (11-15р.); рання юність, або старший шкільний
вік (15-18). Кожен віковий період відрізняється особливою
характеристикою, він підготовляється попереднім періодом,
виникає на його основі і служить у свою чергу основою для
настання наступного періоду [1, c.54].
У підлітковому віці істотно перебудовується характер
навчальної діяльності. Поступово наростаюча дорослість
підлітка робить неприйнятними для нього звичні молодшому
школяреві старі форми і методи навчання. Схильний раніше до
дослівного відтворення навчального матеріалу, він прагне тепер
викладати матеріал своїми словами. Зміст і логіка
досліджуваних у школі предметів, зміна характеру і форм
навчальної діяльності формує і розвиває в нього здатність
активно, самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити
глибокі узагальнення і висновки. Основна особливість
розумової діяльності підлітка – це здатність до абстрактного
мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним і
абстрактним мисленням на користь останнього. У процесі
257
навчання підліток здобуває здатність до складного аналітико-
синтетичного сприйняття (спостереження) предметів і
явищ [2, c.91].
У старшому шкільному віці завершується характерний для
підліткового віку період бурхливого росту і розвитку організму,
настає відносно спокійний період фізичного розвитку. Розумова
діяльність старшокласників характеризується в порівнянні з
підлітковим віком вищим рівнем узагальнення й абстрагування,
розвивається критичність мислення.
Таким чином, ми вважаємо, що змістом навчання
початкового періоду (7-13р.) має бути: підтримка мотивації
учнів до оволодіння іншомовним спілкуванням; оволодіння
основами іншомовного мовлення; оволодіння матеріалом;
оволодіння основними прийомами; розвиток самостійності в
оволодінні іншомовними знаннями, навичками й уміннями.
Тут важливий відбір матеріалу, його проблемний характер, який
повинен заохочувати обмін думками та ідеями, спонукати до
роздумувань, вибору.
На старшій ступені (14-18р.) стає ще більш актуальним
поєднання індивідуальної, парної і групової форм роботи, де
вчитель бере участь у ролі партнера, організатора, режисера,
сценариста, дублера і т.п. Методи і види навчальної діяльності
дедалі більше набувають форм, наближених до реальних умов
спілкування. Широко використовуються творчі, проектні,
групові, інтерактивні форми роботи учнів [1, c.115].
Для того щоб процес адаптації до нових методів роботи
почався і пройшов успішно, учню необхідно вийти за колишні
рамки «зони комфорту». Подолання страхів, невпевненості
перед новою ситуацією, розуміння і прийняття учнями нових
вимог буде в свою чергу впливати на ефективність їхньої
навчальної діяльності.
1.Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе.
2.Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах.
Київ : Ленвіт, 2009. 319 с.
3.Ponny W. A Course in Language Teaching. Cambridge : CUP,
2016. 375 p.
258
Віта Молдован
Науковий керівник – доц. Сапожник І.В.
Формальні характеристики лексики англомовних
ділових листів
Мета роботи – проаналізувати формальні характеристики
лексики англомовних ділових листів.
О ф і ц і й н о - д і л о в а л е к с и к а представлена словами,
рідше — сполученнями слів, які найчастіше використовуються в
писемному мовленні: в ділових паперах, у канцелярському
спілкуванні, в урядових, державних актах, постановах (заява,
оголошення, справа, акт, довідка, розпорядження та ін.). Вона
найбільшою мірою формує офіційно-діловий стиль мови.
У підручнику з ділової документації знаходимо таке визначення
ділового листа: лист — це поширений вид документації, один із
способів обміну інформацією. Службові листи належать до
основних засобів встановлення та підтримання офіційних,
службових контактів між підприємствами, організаціями,
установами, фірмами та закладами [1, с. 32]. Основною метою
ділових листів є досягнення певних домовленостей, але у кожному
конкретному випадку автор переслідує певну ціль, що пояснює
класифікації листів за функціональними та тематичними ознаками.
Адже офіційне листування може бути не тільки діловим
(комерційним), а й дипломатичним та адміністративним [2].
Щодо диференціації лексики ділової англійської за
формальною структурою, то спостерігаємо багато підходів до
розв’язання цієї проблеми. По-перше, виділяються терміни-
слова, які поділяються на кореневі (bid, bonus, stimulus, chair) –
47 лексем, похідні (collapse, compensation, consortium) – 96
прикладів, утворені шляхом афіксації – 89 слів, складні
однослівні (downmarket, headquarters) – 74 одиниці, скорочені
(CEO, ISO) – 4 приклади, ланцюжкові утворення (gross domestic
product, limited liability company) – 6 одиниць. З погляду
належності лексем до різних частин мови розрізняють терміни-
іменники (237), дієслова (93), прикметники (68). Кількісні
показники, отримані нами, доводять, що назв об’єктів серед
досліджуваної лексики набагато більше, ніж назв ознак чи дій.
259
Підсумуємо ці показники у таблиці, представленій нижче:
Таблиця 1
Кількісні характеристики показників формальної
структури лексем на позначення ділової лексики
Структура терміна Кількість У відсотках
simple 47 12%
derived 96 24%
affixation 89 22%
compound 74 19%
N1+N2 35 9%
Adj (+Adj )+N(+N) 26 6%
Abr 11 3%
Phrasal verbs 20 5%
Разом 398 100%
Перейдемо до розгляду багатослівних лексем на позначення
ділової лексики, представлених складеними іменниками,
іменниковими та ад’єктивальними словосполученнями. Серед
них ми виділяємо 35 словосполучень із будовою N1+N2,
адʼєктивальні словосполучення зі структурою Adj (+Adj)
+N(+N) складають 26 випадки. 11 одиниць склали скорочення.
Віддієслівні термінологічні фразові дієслова представлені 20
прикладами.
Отже, однослівні та багатослівні іменники є
найпоширенішою моделлю формальної будови ділової лексики.
Усі згадані вище підходи до диференціації ділової лексики
свідчать про те, що таке багатоаспектне явище, як термін
діловодства, входить до найрізноманітніших класифікаційних
систем – за логічними, лінгвістичними та науковими принципами.
1. Ділова документація: методичні вказівки до самостійної
роботи з курсу «Українська мова» для студентів усіх форм
навчання / Укл. Г.М. Ковальова. Краматорськ : ДДМА, 2008.
60 с.
2. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення :підручник. Київ :
Літера ЛТД, 2003. 480 с.
260
Валерія Назарко
Науковий керівник – асист. Худик К.Г.
Лінгвістичні особливості американської казки

На сучасному етапі розвитку лінгвістики не зникає інтерес до
питань культурологічного плану, які потребують урахування
національної специфіки певної мови. Мова і суспільство мають
між собою відношення, які вимальовуються в глобальну
культуру епохи, основною частиною якої є людина. Мова є
засобом соціальної комунікації, і кожна з епох пристосовує її до
навколишнього оточення, в якому перебуває. Усі культури
знаходять своє вираження через комунікацію[3,c.57]. За словами
Г. Хеана, казка – це передусім оповідання. Фактично вони
існують для того, щоб створювати й зберігати спільні системи
символів, щоб члени культурної спільноти могли надавати їм
значення та змінювати його. Мова і культура завжди пов’язані,
між ними існує діалектична єдність: мова відображає культуру і
культура мову. Саме тому досягнути високого ступеня
комунікативної компетенції можливо лише за умови оволодіння
лінгвістичною культурою кожної іноземної мови [1,c.32]. Мова
є складовою культури, а отже, не існує поза соціально
успадкованою сукупністю практичних навичок та ідей, які
характеризують спосіб життя певної спільноти.
Казка належить до духовного спадку народу і, без сумніву,
являє собою надзвичайний лінгвістичний і культурний
ансамбль, що сягає своїм “корінням” самих витоків історії
людства, а отже, відбиває найпотаємніші сторони нашої
поведінки. Вона народжується на побутовому рівні як
відображення накопиченого досвіду народу. Однією з багатьох
функцій казки є моделювання життєвих ситуацій за допомогою
мови, в якій відтворюється весь соціальний контекст доби її
створення.. У зв’язку з цим казковий текст доцільно розглядати
в контексті культури з урахуванням трьох сторін комунікації:
адресант – текст – адресат, оскільки жоден художній текст, а
особливо фольклорний, не може бути правильно
інтерпретованим поза межами культурного контексту, позаяк
він наділяється смислом і оповідачем, і реципієнтом [2,c.32].
261
Як одна із форм художньої творчості казка є полі
функціональною за своїм призначенням. Прагматична настанова
казки полягає у формуванні ціннісного підходу до оточуючої
дійсності. В образній формі казка стверджує перемогу добра над
злом, пропагує красу гуманних вчинків героя, який діє заради
встановлення справедливості. Казки стимулюють емоційно-
образне уявлення, розширюють можливості людської фантазії
[25,c.103]. Автор прагне вплинути на світогляд реципієнта за
допомогою образних засобів, на прикладі вчинків головного
героя, позитивна оцінка яких формується через поведінку
останнього під час численних випробувань і готовності
безкорисливо боротися з несправедливістю. Найкраще за
нашими спостереженнями лінгвокультура описується через
образно-ціннісний компонент, ядро якого і є власна назва.
1. Бородіна Г.І., Спевак A.M., Богуцька Т.Г. Англійська
мова. Англійські народні казки. Київ: Вища школа,1994.
2. Языковая номинация (Общие вопросы) Уфимцева А.А. и
др..; отв. ред., Б.А. Серебреников. Москва: Наука, 1977.
357 с.
3. Чистов К.В. Специфика фольклора в свете теории
информации. Москва : Наука, 1975. С. 26–43.
262
Anna Orekhovska
Scientific adviser – prof. Yesypenko N.G.
Functional and Pragmatic Characteristics of Compound

Words in Modern English and American Publicistic
Discourse
The term ‘discourse’ is an extensive linguistic notion often
associated with another term – ‘text’. There are many types of
discourse. Publicistic discourse has its own peculiarities and specific
features, including the usage of compound words.
The aim of the given research lies in the investigation of
functional and pragmatic features of compounds in British and
American publicistic discourse. Ten articles served as a material for
the research. A total number of compound words under study
substitutes 150 linguistic units.
In social studies, the term ‘discourse’ means a formal way of
thinking that can be expressed and represented with the help of
language. It is always interactive and is concerned with the usage of
language in a social context [3]. The types of discourse are classified
either according to the rhetorical modes or according to the purpose
of communication. According to Karasyk, discourse is divided into
scientific, political, publicistic, religious, medical, military, law and
diplomatic. Each of them is used in specific situations and has its
own distinguishable features and peculiarities.
Newspaper texts are considered to be the type of discourse by
their own. They have their own structure which is according to Van
Dijk called “installment structure”. The news is delivered throughout
the article and is presented in such sequence: the most important and
relevant information comes first, followed by less sufficient
information [4]. The main function of the newspapers is to inform
the reader and provide some information. Publicistic discourse has
many features, including impersonality, clearness, the usage of
quotations, clichés, abbreviations, proper names, etc [2].
One of the main features of the publicistic discourse is the usage
of compound words. A compound word can be formed when two or
more simple words are connected in order to create a new meaning;
263
e.g., vice-president, businessman, shareholder, mass-produced. One
of its components usually dominates another and defines its lexical
and grammatical meaning of the word [1, p.77-79].
In order to trace the main functional and pragmatic characteristics
of compounds, the British and American newspapers have been
carefully examined. The researched material enabled us to single
compound words out of a general wordstock of the articles. The
compound words were classified according to their part-of-speech
characteristics. The following subtypes of compounds were used in
the newspapers: noun-compounds (e.g., Facebook, post office,
superstar, backstage), adjective-compounds (e.g., secondhand,
forward-looking, self-imposed, well-hydrated), verb-compounds
(e.g., overhaul, upload, foreshadow, overlook). The analysis of
structure of compound words revealed the following characteristics:
According to wordbuilding, words formed with placing one
component after another (e.g., dressmaker, gunman, warehouse, fear-
driven), words created with the help of the linking element (e.g.,
sportsman, Afro-American). We also differentiate between
compound words proper (e.g., businessman, leadership, stop-off,
wineyard) and derivational compounds (e.g., self-styled, story-
telling, forward-looking). The pragmatic function of compound
words in the articles was either to inform or to entertain the reader.
Further research will be dedicated to the comparative analysis of
compound words usage in the British publicistic discourse versus
American publicistic discourse.
Bibliography
1. A Course in Modern English Lexicology / Ginzburg R.S. and
others. Moscow, Russia : Vishaya Shkola, 1966.
2. Levina V.N. , Guskova S.V. Publicistic Text in Modern Media
Discourse and Its impact on the Audience. URL :
http://www.indjst.org/index.php/indjst/article/view/104712.
3. Dijk T.A. van. Discourse, context and cognition. URL :
http://www.discourse-in-society.org/teun.html.
4. Dijk T.A. van. News as Discourse. Washington : Erlbaum
Associates, 1988. P. 27–36.
264
Тетяна Осадчук
Ономастичний простір як складова лінгвокультурного

простору
Ономастика активно вивчається в межах порівняльно-

історичного, семантичного, стилістичного, ірреального,
етимологічного, прагматичного, лінгвокраїнознавчого і
лінгвокультурологічного підходів [3].
На сьогоднішній день, сформувався цілий ряд
інтерпретацій лінгвокультурного простору.
Лінгвокультурний простір, як низка взаємопов’язаних
елементів культури, мови та свідомості, є об’єктивно
обумовленим явищем, сформованим в рамках конкретного
оточуючого середовища, тобто за певних природних,
кліматичних, соціальних, історичних умов та являє собою
унікальний динамічний феномен соціального характеру.
Ономастичні дослідження повідомляють про те, що в
художньому тескті є дуже мало власних назв, влизько 3%.
Проте ці 3% є надзвичайно важливими для твору[1]. Сьогодні
більшість фахівців, мовознавців та літературознавців
розуміють, що це один з найважливіших компонентів твору.
Інакше досить швидкий та глибокий інтерес до літературної
ономастики був би не зрозумілим. Таке збільшення
відбувається і в кількісному і в якісному планах, тому що з
кожним роком публікується все більше і більше праць з
літературної ономастики та появляються досить глибокі
дослідження певних причин, питань заміть поверхнево-
описової характеристики, більше того з’являються нові
підходи. Проте цей напрямок ономастичних досліджень ще
залишається не завжди постійним та всебічним.
Літературна ономастика – в порівнянні з юною наукою
ономастикою, яка відноситься до родини мовознавчих наук є
досить молодий розділ. Проте у світі написано вже багато
досліджень з літературної ономастики – присвячених
265
конкретним авторам та їх творам, яких є більшість, та
теоретичних праць, яких є менше. В даний час є розроблено
серія досліджень з історії літературної ономастики. В Україні
це праці В. М. Калінкіна, Ю. О. Карпенка, М. Р. Мельник. За
підрахунками, в даний час лише східнослов’янськими мовами
опубліковано близько 1500 праць з літературної ономастики
В. М. Калінкіна [ 2].
Засадним принципом аналізу літературного оніма
вважаємо необхідність розібратися в його структурі та
етимології. Дослідники літературної ономастики зробили
своїм прапором слушні слова Ю. М. Титянова: « В
художньому творі немає не промовистих імен. Всі імена
говорять» [4 ].
Літературна ономастика є одним з актуальних напрямів
ономастичної науки, а також важливою ланкою теорії тексту,
адже завдяки власним назвам читач може сприйняти текст
через певні асоціації, які мають вплив на розуміння та
уявлення твору під час читання.
Отже, розглянувши підвалини формування англійського
лінгвокультурного простору, що включає як внутрішньо-
динамічні процеси, так і зовнішні впливи (впливи інших
лінгвокультур), акцентуймо увагу саме на інформаційно-
семіотичній моделі англійської лінгвокультури.
1. Карпенко Ю. А. Специфика имени собственного в
художественной литературе. Warszawa. 1986. С. 6–22.
2. Калинкин В. М. Литературная ономастика или поэтика онима :
методические указания к спецкурсу. Донецк, 2002. 39 с.
3. Карпенко Ю. А., Хрепатулов А. А. Ономастическая
насыщенность худо- жественного текста. Исследования
целого текста: Тезисы докл. ин.сообщ. Москва: Наука, 1986.
С. 63.
4. Леонович О.А. В мире английских имен. Москва: Издво
Астрель, 2002. 160 с.
5. Тынянов Ю. Н. Архаисты и новаторы. Л. : Прибой, 1929.
596 с.
266
Катерина Павлюк
Індивідуальний підхід до вивчення англійської мови за

допомогою автентичних матеріалів у початковій школі
Без індивідуального підходу залізо іржавіє,
не знаходячи застосування, стояча вода
на холоді замерзає, а розум людини - чахне.
Леонардо да Вінчі
Проблема індивідуальних особливостей учнів і можливостей
урахування їх у навчально-виховному процесі актуальна завжди. Всім
педагогам відомо, що учні по-різному сприймають, засвоюють,
запам'ятовують навчальний матеріал, проявляють неоднакове
ставлення до пізнавальної діяльності та свої бажання. Становлення і
розвиток, розв’язання цієї проблеми відбувалося поступово: від
простих правил, вимог ураховувати індивідуальні особливості учнів до
виділення їх у відповідний дидактичний принцип [1, с. 65].
Активно стали досліджуватися такі аспекти проблеми
індивідуального підходу до учнів в навчанні: як засобу підвищення
ефективності навчання (М.Д. Сонін), пізнавальної активності і
самостійності (І.Е. Унт, Є.С. Рабунський, Н.І. Попова), з погляду
способів організації фронтальної, групової і індивідуальної роботи
унів (Л.П. Книш, Т.М. Миколаєва), використання програмованого
підходу до учнів (А.А. Аукум, Р.А. Данілочкіна, І.П. Іванов, М.І.
Красногорський), індивідуальний стиль діяльності (В.С. Мерлін,
Е.О. Клімов).
Індивідуальний підхід спрямований на створення у кожного учня
ділового настрою, пробудження інтересу до даного уроку. Тому, якщо
в учня погане самопочуття, йому необхідно виразити співчуття, дати
добру пораду й надати необхідну допомогу. При поганому настрої вчитель
повинен проявити терпіння та чуйне ставлення, надати моральну
підтримку, постаратися залучити до колективної роботи [2, с. 156].
Суть принципу індивідуального підходу заключається в адаптації
(пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань, умінь та навичок
кожного учня або до характерних для нього особливостей процесу
засвоєння, навіть до деяких стійких рис його особистості.
Об’єктом даного дослідження є теорія та практика реалізації
індивідуального підходу у вивченні англійської мови за допомогою
автентичних матеріалів.
267
Предмет – індивідуальний підхід до учнів як умова ефективної
педагогічної роботи в сучасних закладах освіти.
Спробуємо узагальнити сутність індивідуального підходу в
організації та інтерпретації педагогічного процесу, беручи за основу
теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; виокремити
основні категорії учнів, які його потребують; організувати
експериментальну, тобто практичну, роботу з вивчення ефективності
реалізації даного підходу.
Такі завдання були поставленні у даному дослідженні:
1. Висвітлити становлення і розвиток індивідуального підходу до
вивчення англійської мови в учнів молодшої школи за допомогою
автентичних матеріалів. .
2. Визначити теоретичні аспекти індивідуалізації навчально-виховної
взаємодії при роботі з обдарованими і творчими дітьми.
3. Виявити специфіку втілення та реалізації індивідуального підходу
на уроках англійської мови в педагогічній роботі.
4. Провести науково-дослідну роботу з вивчення можливостей
використання індивідуального підходу у навчально-виховній роботі з
учнями початкової школи.
Досягнення поставленої мети і завдань курсової роботи вимагає
застосування ряду методів науково-педагогічного дослідження,
зокрема: теоретичний аналіз проблеми, шляхом вивчення літературних
джерел; педагогічні дослідження, які включають: проведення
дослідно-педагогічної роботи з вивчення ефективності застосування
індивідуального підходу, беручи до уваги автентичні матеріали,
систематизація і узагальнення передового педагогічного
досвіду, педагогічне спостереження.
1. Кан‐Калик В. А. Учителю о педагогическом общении : Кн. для
учителя. Москва : Просвещение, 1987. 189 с.
2. Кирсанов А. А. Индивидуализация учебной деятельности, как
педагогическая проблема. Москва : Педагогика, 1982. 222 с.
268
Катерина Румянцева
Науковий керівник – асист.Стерлікова М.С.
Семантико-стилістичні функції дієслів у текстах пісень

незалежної сцени 2010х рр. Великобританії
Метою роботи є дослідження семантико-стилістичних

функцій дієслів на прикладі пісень незалежної сцени 2010-х
років Великобританії. Англомовний пісенний дискурс, що є
феноменом англомовної культури, постає і як об’єкт
лінгвістичних студій.
Складність дослідження пісенного дискурсу полягає в тому,
що тексти пісень становлять єдність музичного та вербального
компонентів. Беручи за основу визначення дискурсу як
«сукупності тематично співвіднесених текстів з притаманними
їм мовними особливостями», близьке до поглядів В.Є.Чернявської
та Ю.С.Степанова, пісенний дискурс визначається як сукупність
текстів пісень, що характеризується специфічними тематичними,
лексичними, синтаксичними та іншими особливостями.
Інді-рок – узагальнюючий термін для широкого діапазону
музикантів і стилів, об'єднаних причетністю до контркультури,
які мають відношення до рок-музики. У 2000-х роках у
результаті змін в музичній індустрії і зростаючого значення
Інтернету, інді-рок отримав комерційний успіх.
Матеріалом дослідження слугували 100 пісень незалежної
сцени 2010-х. рр. Великобританії. Було досліджено пісні груп
“Coldplay”, “Foals”, “The Horrors”, “Arctic Monkeys” та
виконавця Liam Gallagher.
На основі власних спостережень за семантикою дієслів зі 100
аналізованих пісень вдалося виокремити 6 лексико-семантичних
класів:
 Дієслова буття. В англійській мові до даної групи дієслів
відносять усі граматичні форми дієслова “to be”. Прикладами
вживання дієслів буття у піснях є “I've been bold”, “I'm the only
one”, “Be there for me”, “She was just a girl”, “She's been with all
the boys”.
269
 Дієслова спілкування. Дієсловами спілкування
виступають слова “to speak”, “to tell’, “to say” etc. Прикладами
вживання дієслів спілкування є “Somebody told the stars”, “He
said, I can't believe that you drove all that way”, “Ask anyone they'll
tell you that”.
 Дієслова фізичної дії. Дієслова, що вказують на фізичну
дію, є досить часто вживаними у пісенному дискурсі, зокрема
“to go”, “to come’, “to move”. У піснях було знайдено такі
приклади: “I'm walking just sways and ties”, “And all the kids they
dance”, “We can go down onto the streets and follow the shores”.
 Дієслова модальності. Модальні дієслова становлять
окрему групу дієслів, адже вони виконують функцію, яка
відрізняється від різних груп дієслів. У піснях виявлено такі
приклади використання дієслів модальності: “You would keep
the secrets in ya'”, “ Can you see the ocean now?’, “ You should try
it”.
 Дієслова розумової діяльності. До цієї категорії дієслів
належать дієслова “to know’, “to think”, “to believe”. Прикладами
вживання дієслів розумової діяльності є “We know where you are
right now,we know why you wanted somewhere to go”, “You know
that it only takes one of us,you know you won't say”.
Отже, у пісенному дискурсі незалежної сцени
Великобританії 2010-х рр. використано велику кількість дієслів,
які належать до різних лексико-семантичних класів та
виконують різні функції, надаючи пісням особливого
забарвлення.
1. Беляевская Е.Г. Семантика слова: Учеб. пособие для ин-тов
и фак. иностр. яз.. Москва : Высшая школа, 1987. 126с.
2. Плотницкий Ю. Е. Лингвостилистические и
лингвокультурные характеристики англоязычного
песенного дискурса : дис. на соискание уч. степени канд.
филол. наук. Самара, 2005. 183 с.
3. Полежаева А. Н. Проблемы современного песенного
текста: лингвоэкологический аспект. Иваново, 2011. 213 с.
270
Оксана Семенюк
Тлумачення концепту в рамках семантико-

когнітивного підходу та його реалізація у британському
та американському публіцистичному дискурсі
У лінгвістиці поняття концепт є основною одиницею, яка
поєднує в собі як мову ,так і культуру. Концепт визначається як
відображення поняття в результаті тісної взаємодії значення
слова зі змістом поняття [1, c. 24 ]. Концепт – це ,насамперед,
утворення високого ступеня абстрактності, воно пов’язане зі
словом. Це поняття, окрім зв’язку з предметом, містить також
комунікативно важливу інформацію. Перш за все, це вказівки на
місце, яке цей знак займає у лексичній системі мови: його
парадигматичні, синтагматичні та словотвірні зв’язки.
Концепт як культурне явище постає усним або письмовим
репрезентантом типової ситуації, що охоплює первісні прояви
культурних утворень, які виражаються об’єктивним змістом слів
на позначення різних сфер буття людини.
Оскільки одна із фундаментальних властивостей культури –
її інтегративність, тенденції елементів якої реалізується в
утворенні узгодженого й нерозривного цілого, маємо підстави
стверджувати про наявність систем зв’язків між усіма
концептами, які експліцитно й імпліцитно, офіційно й
неофіційно функціонують у певній культурі. Тому актуальне
вивчення концепту в лінгвокультурному вимірі. У такому
підході до розуміння концепту головне те, що він визнається
базовою одиницею етно-культури і відрізняється від інших
одиниць, що досліджуються в лінгвокультурології, своєю
ментальною природою. Оскільки свідомість поєднує в собі мову
й культуру в їх взаємодії, то будь-яке лінгвокультурне
дослідження водночас і когнітивне. Розуміння терміна
“концепт” у сучасній когнітивній лінгвістиці варіативне.
Безперечно,концепт належить до свідомості та включає, на
відміну від поняття, не лише описово- класифікаційні, а й
чуттєво-вольові та образно-емпіричні характеристики. Науковці
вважають, що концепт є як мінімум тривимірним утворенням і
271
виділяють його предметно-образну, поняттєву та ціннісну
складові [2, с. 58–65].
Образна сторона концепту включає зорові, слухові,
тактильні, смакові та нюхові характеристики предметів, явищ,
подій, які відображені у нашій пам’яті. Поняттєва сторона
концепту – це те, як концепт зафіксовано в мові, його значення,
опис, структура, дефініція, порівняльні характеристики даного
концепту у зв’язку з іншими концептами.
Для повного розуміння функції концепту та його реалізації в
межах сучасного американського та британського публіцистичних
дискурсів потрібно розглянути поняття “домен”. Домен вважають
одним з центральних термінів когнітивної лінгвістики. Це тло
ідентифікації концепту. Поняття домену випливає з
центрального принципу когнітивної семантики, відповідно до
якого концепт не слід розглядати як ізольовану, атомарну
одиницю людського досвіду. Концепт можна адекватно
осмислити лише в контексті структур фонових знань, частиною
яких він є.
Отже, у роботі уточнено поняття концепт, детальніше
розглянуто його структуру, представлено різноманітні підходи
до тлумачення концепту. Поняття домену висвітлено як засіб
реалізації та функціонування концепту в рамках
американського та британського публіцистичних дискурсів.
1. Карасик В. И.Языковой круг личность, концепты, дискурс.
Москва: Гнозис, 2004. 476 с.
2. Cтернин И. А.Методика исследования структуры концепта.
Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Изд-во
Воронеж. ун-та, 2001. С.58–65.
272
Тетяна Сенюк
Науковий керівник – асист.М.С.Стерлікова
Функціонування евфемізмів та табу на матеріалі
творчості Ірвіна Уелша
В останні десятиліття процес утворення евфемізмів в
англійській мові протікає з особливою інтенсивністю. Це
пояснюється тим, що у сучасному світі одним із найбільш
важливих факторів, який сприяє утворенню та закріпленню
евфемізмів у мові, є їх здатність бути потужними засобами
формування нових суспільних стандартів. Так евфемізми
отримують широке поширення виключно у суспільно-значущих
сферах мовної діяльності.
Евфемізмам, як особливим одиницям мови, присвячена
велика кількість робіт зарубіжних і вітчизняних науковців.
Активному дослідженню даного феномену сприяє неабияка
роль евфемізмів у мовній естетиці. Проте, якщо раніше основна
увага приділялась системним характеристикам евфемізмів, то
останнім часом акценти зсунулись у бік їх прагматичної
спрямованості та особливостей функціонування в різних типах
дискурсу.
У більшості випадків евфемізми представляють собою не
звичайний стилістичний синонім чи субститут (замінник) деякої
мовної одиниці, вони зсувають емоційну домінанту та
пропонують нове трактування означуваного явища, новий
ракурс його розглядання, містять у собі нову морально-етичну
оцінку явища Поява нового слова завжди призводить до більш-
менш помітних зсувів у лексичній системі. Для визначення
характеру взаємодії евфемізмів з іншими одинцями мови, перш
за все, слід відзначити синонімічне зближення евфемізмів з
тими словами та виразами, які замінюються у певних ситуаціях.
Евфемічна заміна представляє собою стилістичний прийом, мета
якого - непряме найменування неприємної події або явища,
надання пом’якшеної конотації грубому чи непристойному
слову або виразу. Крім того евфемізація є доволі помітним
джерелом синонімії у мові. Використання евфемізмів
призводить до поповнення вже існуючого у мові синонімічного
273
ряду. Наприклад: lie, to tell lies – брехати, евфемізми: invent,
make up, fabricate, tell stories – вигадувати, фабрикувати,
розповідати байки; eject, oust, expel – прогнати, виставити;
евфемізм: to send out of the room – попросити покинути кімнату.
У сучасному світі спостерігається дуже високий рівень
агресивності мовної поведінки людей. Починаючи з побутових
розмов сусідів, скандалів у магазинах і на вулиці та закінчуючи
мітингами на площах і парламентськими дебатами. Саме це
спричинило появу такого явища.
Одним із авторів хто досить часто вживає евфемізми та табу
у своїй творчості, вважається Ірвін Уелш. Його твори стали
вагомою проблемою для наукової сфери, так як
літературознавцям було вельми непросто визначити жанр твору
та його особливості. З одного боку, він пише про любов, хоча не
завжди вдалу, з іншого - кожна сторінка наповнена ненавистю.
Тема смерті, наркотики як загадкова сила, допомагають
простежити риси готичної літератури. Його романи наповнені
мізантропією і чорним гумором і написані жахливою мовою, в
якій поєднувалися сленг, вульгаризми і імітація сильного
шотландського акценту. Табу представлено в цитаті з роману
“Trainspotting”: “You were what you were and you are what you
are. F**k that regrets bull***t.” Письменник шалено любить
мерзенних героїв, пояснюючи це тим, що хороша історія нічому
людей не навчить, на відміну від історії з реально поганим
кінцем про справжніх, огидних сволот. Сучасний підхід в
написанні —багаторівневість, поліфонія, гра з текстом і читачем
через використання різних стилістичних засобів, в більшості
табу та евфемізми — найяскравіший приклад
постмодерністської прози. За допомогою особистого досвіду,
грубого реалізму опису, чорного гумору і зображенню
табуйованих сцен письменник переконав читачів в
неповноцінності і нелюдяності сучасного світу.
1. Куркиев А.С. О классификации эвфемистических названий в
русском языке. Классификация эвфемизмов по порождающим
мотивам. Грозный, 1977. 25 с.
2. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка.
Москва, 1958. 200с.
274
Олена Сидоренко
Науковий керівник – асист. Трутяк І.П.
Відтворення поняття «особистість» у повістях

Чарльза Діккенса
Проблема значення слова, як і лінгвістичні підходи до її

вивчення, залишаються важливими не тільки для наукового
трактування теорії значення, але й для розвитку сучасного
мовознавства загалом.
Знання людей про об'єктивну дійсність організовано у
вигляді концептів, абстрактних ментальних структур, що
відображають різні сфери діяльності людини[1]. Людина
мислить концептами, комбінуючи їх, формуючи нові концепти в
ході мислення. Тому концепт розуміється як глобальна розумова
одиниця. У сучасному мовознавстві можна виділити три основні
підходи до розуміння поняття "концепт": 1) лінгвістичний (С.
О. Аскольдов, Д. С. Лихачов, В. В. Колесов, В. М. Телія); 2)
когнітивний (З. Д. Попов, Й. А. Стернін, О. С. Кубрякова); 3)
культурологічний (Ю. С. Степанов, Г. Г. Слишкін).
Актуальність роботи зумовлена необхідністю узагальнення
науково-теоретичних досліджень лінгвістичних та
позалінгвістичних факторів визначення значення слова,
критичного аналізу різних підходів до трактування цього
поняття.
Метою роботи є вивчення функціонування поняття
«особистість» у повістях Чарльза Діккенса «The uncommercial
traveller», зокрема визначення способів його вербалізації у мові
та тексті, виокремлення його синонімів та опис тревелога як
літературного жанру.
Тревелог – це літературний жанр, назва якого походить від
англійського слова «Travelogue» (подорож), тобто це звіт про
подорож, але не просто хронологія поїздки, а реакція на
побачене, яка часто супроводжується ілюстраціями і
географічними картами.
Чарльз Діккенс (7 лютого 1812р. – 8 червня 1870р.) –
всесвітньо відомий романіст, соціальний реформатор та
275
визначний педагог. Твори Діккенса пронизані дотепністю, що
вплинула на оригінальність національного характеру і способу
мислення, відомого у світі як «англійський гумор».
Вивчаючи семантику слова, вчені-лінгвісти вдаються до
різноманітних методів та підходів до семантичного опису слова.
Одним із головних показників багатства мови є синоніми, що
забезпечують точність висловлення думки, різноманітність
мовлення. З інвентаризацією та систематизацією синонімічного
ряду пов’язані різні аспекти лінгвістики[2].
Досліджуючи лексичні одиниці, що стосуються поняття
«особистість», а саме: «person», «persona», «personage»,
«personality», «character» ми виявили значну кількість
відмінностей в дефініціях. Спільними компонентами є
«character», «distinctive», «human», «individual», «quality», тобто
кожне слово має безпосередній зв'язок із людиною, її
характером.
Компоненти «celebrity», «disparaging», «remarks»
зустрічаються лише у кількох дефініціях.
Домінантою синонімічного ряду є «man» як найбільш
об'ємне та найбільш вживане слово. Воно зустрічається в тексті
більш ніж двісті разів.
Отже, можемо зробити висновок, що вивчення розуміння та
відтворення понять в англійській мові належить до актуальних
проблем мовознавчої науки, що підтверджується наявністю
численних вітчизняних і зарубіжних розвідок.
1. Антологія концептів / под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина.
Том 2. Волгоград: Парадигма, 2005. 356 с.
2. Кубрякова E.C. Problems of Representation of Knowledge in M
odem Science and the Role of Linguistics in Solving of these
Problems Мoscow, 1992. P. 4-38.
276
Ярина Симчич
Роль рідної мови в сучасних підходах до викладання

іноземної мови в середній школі
Дослідження впливу рідної мови на процес вивчення
іноземної необхідне для вчителів іноземної мови, адже кожен
клас, кожна група дітей особливі, а рідна мова відіграє велику
роль у вивченні другої мови. Наша рідна мова – це одна з дуже
важливих складових нашого життя. Науковці вважають рідну
мову частиною особистісних, соціальних і культурних аспектів
людини [2, с. 573].
Рідна мова має неабиякий вплив на вивчення іноземної мови.
В наш час існує багато різних методів викладання англійської.
Вони створювалися, розвивалися впродовж років. У кожному з
цих методів мова відіграє свою роль.
Спочатку існував граматико-перекладний метод (Grammar-
Translation Method). Він базувався на граматичних правилах,
вправах та перекладі текстів з рідної мови на іноземну й навпаки
в усній та письмовій формах [1, с. 25]. Отже, рівень
використання рідної мови тут високий. Використовуючи цей
метод, неможливо обійтися без вживання української.
Пізніше з’явилися інші методи та підходи. Сюди відносять
TBL (учіння, базоване на завданнях), PPP (представлення-
практика-продукування), лексичний метод, TPR (повне фізичне
відтворення) та ін. [1, с. 67].
TBL – метод навчання, який ґрунтується на завданнях. Він
передбачає виконання різноманітних завдань. Саме за їх
допомогою учні вивчають необхідний матеріал. Застосовуючи
TBL, учитель спілкується більше іноземною мовою, адже самі
завдання повинні бути донесені і представлені учням
англійською мовою. Проте тут допускається використання
рідної мови, пояснюючи інструкцію завдання українською,
якщо в учнів виникають стресові ситуації, коли вони не
розуміють умови завдання чи в інших ситуаціях.
PPP включає три етапи. Перший з них – презентація нового
277
матеріалу. На другому етапі учні практикують даний матеріал у
контрольованих умовах. Це означає, що вони виконують
завдання, такі як: вибрати правильну відповідь та заповнити
пропуски. Третій етап передбачає неконтрольовану практику,
тобто складання і розігрування діалогів, написання і
презентацію творів або ж спонтанне продукування,
використовуючи певні граматичні чи лексичні теми.
Застосовуючи РРР, вчителі здебільшого використовують
іноземну мову, але інколи при поясненні певного граматичного
матеріалу в учнів можуть виникнути труднощі з його
розумінням чи при тлумаченні певних абстрактних слів
неможливо обійтися без перекладу. Ось тоді вчителі вдаються
до використання рідної мови.
Лексичний метод фокусується на вивченні усталених фраз,
фразеологізмів, висловів та мовних зворотів. Використовуючи
автентичні матеріали, вчителі автоматично акцентують увагу на
іноземній мові.
TPR – це метод навчання, при якому дії виконуються
фізично. Сюди належать різні жести та міміка. Щоб представити
діалог, учні не просто розповідають їхні репліки, а розігрують
ніби справжню життєву ситуацію. При поясненні нового
матеріалу вчитель може продемонструвати його рухами, замість
того, щоб використовувати рідну мову.
Усі учні – це індивіди, які мають власні цілі, погляди,
прагнення та ідеали [1, с. 13]. А це означає, що в кожному класі
панує своя атмосфера. До кожного з учнів потрібен
індивідуальний підхід.
Отже, вчителі повинні досліджувати можливості кожного
учня, щоб зрозуміти, які методи слід застосовувати та як
раціонально використовувати рідну мову.
1. Thornbury S., Watkins P. The Celta Course : trainee book.
Cambridge : ESOL, 2007. 184 p.
2. Yadav M. K. Role of Mother Tongue in Second Language
Learning. International Journal of Research. 2014. Vol. 1, № 11.
P. 572-582.
278
Антоніна Танасійчук
Науковий керівник – в.о.доц. Панаськов А.В.
Проблеми генези терміносистеми екологічного права

в англійській мові
Початок ХХІ століття можна вважати часом докорінних змін

у стані навколишнього середовища. Винищення лісів, багатьох
представників флори та фауни, забруднення повітря, води та
ґрунту, пограбування корисних копалин – діяльність людини,
яка поставила під загрозу здоров’я, життя і людство в цілому.
Задля забезпечення природокористування та прав людини на
сприятливе довкілля, бурхливого розвитку набуває екологічне
право. Документація екологічного права, а особливо її мова,
являє собою великий перелік питань. Найактуальнішим з них є
вивчення термінології, тому предметом дослідження обираємо
проблеми походження термінів екологічного права.
Загальновідомий факт – те, що термінологічні системи різних
галузей науки та життя схильні до взаємовпливів та взаємодії.
Завдяки обміну інформацією збагачується термінологія певної
субмови. Дедалі частіше констатується функціонування
юридичної, економічної, суспільно-політичної, дипломатичної
субмов у терміносистемі екологічного дискурсу. Найбільш
поширеним джерелом формування англійської екологічної
термінології є запозичення з таких мов, як латинська (adaptation,
selection, phenomenon, maximum), грецька (ebonite, monophobia),
французька (urbanization, concentration, cadastre), німецька (die
Resistenz, der Detritus), українська (Chernobyl catastrophe).
Екологічну термінологію в англійській мові досліджували,
зокрема, Л. Л. Ритікова (особливості формування біотехнічної
термінології та загальних тенденцій її розвитку в англійській
мові), Н. С. Руденко (теоретичні та методологічні аспекти
екологічної лексики в аспекті перекладу).
Зазначимо, що термінолексика наявна в кожній мові й
використовується як засіб міжгалузевого або
внутрішньогалузевого спілкування. Екологія як наука та сфера
279
обслуговування охорони навколишнього середовища – не
виняток. Для розуміння поняття “екологічного терміна” ми
дослідили дефініції терміна в науковій літературі.
Так, Б. M. Головін визначає термін як “слово чи підрядне
словосполучення, що має спеціальне значення, виражає та
формує професійне поняття й застосовується у процесі пізнання
та освоєння наукових і професійно-технічних об’єктів та
відносин між ними” [1, с. 5].
Оскільки термін є одиницею найменування в певній науковій
сфері, а сфера екології охоплює такі галузі, як захист
навколишнього середовища, природоохоронна діяльність,
розробка законодавчих актів та програм екологічного захисту та
ін., ми визначили екологічну терміносистему як сукупність
лексичних одиниць, які співвідносяться з концептом “екологія”
та виражають його понятійний зміст, розкриваючи оцінне або
прагматичне значення.
Безсумнівно, екологічне право – це та система, яка регулює
суспільні екологічні відносини з метою охорони життя та
здоров’я громадян. Вивчення проблем походження термінології
екологічного права, аналіз отриманих результати свідчать про
те, що термінологічним системам різних галузей притаманний
взаємовплив та взаємодія, взаємообмін інформацією та
запозиченння з інших мов.
1. Головин Б. Н. Введение в языкознание. Москва : Высшая
школа, 1983. 303 с.
2. Ритікова Л. Л. Особливості формування біотехнологічної
термінології англійської мови. Аграрна наука і освіта. 2008.
т.9, № 3-4. С. 122-126.
3. Руденко Н. С. Екологічна лексика як об’єкт перекладу
:теоретичний та методологічний аспекти. Вісник ЛНУ імені
Тараса Шевченка. 2011. №16(227), Ч. І. С. 56-60.
280
Валентина Тихоліз
Образні і конвенціональні метафори як засіб емоційної

аргументації у художній прозі
Метафора є невід’ємною частиною нашої мови. Її можна

знайти не лише в художніх текстах, але й в будь-якому іншому
тексті (в науковому, публіцистичному, тощо). Вивчення
метафори є традиційним, але стає все більш інтенсивним та
охоплює різні сфери знань [2, с. 67] . Універсальність метафори
проявляється в просторі та в часі, в структурі мови та в її
функціонуванні. Інтерес до вивчення метафори можна також
пояснити інтересом до семантичних проблем мови та
номінативної діяльності людини [3, с. 84].
Метою даного дослідження є образні і конвенціональні
метафори на позначення емоцій у сучасному англомовному
художньому дискурсі.
Важливу роль у формуванні метафор відіграють емоції, які
мають різне забарвлення в залежності від дискурсу. Можна
сказати, що вивчення метафори як концептуальної моделі
формування засобів вираження емоційності в мові на рівні
синхронії може стати важливим засобом для уточнення
розвитку значень емоційної лексики в діахронії [4, с. 49].
Емоції характеризуються суб'єктивністю та змінним
характером, що ускладнює процес їх опосередкування у
мовленні. Слід зазначити, що основною проблемою
дослідження емоцій в мовленні постає їх багатоаспектність, за
умов існування якої вичерпна ідентифікація кожної окремої
емоції потребує використання досить значного комплексу ознак
чи критеріїв [4, с. 63].
Особливо емоційними є образні метафори, які
використовуються здебільшого в художніх творах.
Конвенціональні метафори відрізняються від образних своєю
загальністю та широким використанням, хоча є теж багаті на
емоційність.
281
Досліджуючи метафори у романах Дж. Остін „Sense and
Sensibility” та “Pride and Prejudice” можна побачити, що за
допомогою індивідуальної метафори автор образно проводить
паралель між станом душі персонажів та навколишнім
середовищем. Образні метафори поділяють на субстантивні,
ад'єктивні та дієслівні, які виконують свої певні функції.
Найбільш вживаними у романах є субстантивні метафори, які
виконують функцію передачі емоційного стану персонажів
(...and to the invariable coldness of her behaviour towards them,
which checked every endeavour at intimacy on their side [1, с. 183]).
У романі „Sense and Sensibility” переважають образні
метафори з загальною кількістю 48, натомість зафіксовано
найменшу кількість конвенціональних метафор, яких є лише 31.
Тоді як у романі “Pride and Prejudice” знайдено більшу кількість
конвенціональних метафор – 74, а образних – 63.
Найпоширенішими моделями конвенціональних метафор є
наступні: ЕМОЦІЇ є КОНТЕЙНЕР, ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ
є КОНТЕЙНЕР для ЕМОЦІЙ, ФІЗИЧНА ДІЯ є ЕМОЦІЇ та інші.
Таким чином, можна сказати, що метафори, які автор вживає
у творі, передають позитивні і негативні емоції та переживання
персонажів.
Отже, в сучасному дискурсі метафора використовується для
аргументування висловленої думки, для обстоювання власної
позиції, як засіб маніпулювання свідомістю адресата. Вона
служать не тільки засобом передання інформації у переносному
значенні, а має також емоційне забарвлення і виражає
внутрішній стан та особисті переживання.
1. Austen J. Sense and sensibility. Peterborough, Ont: Broadview
Press. 2001. 335 c.
2. Арнольд М.Б. Чувства и эмоции как динамически ефакторы
интеграции личности. СПб.: Питер : Психология эмоций. 2004.
С. 197-209.
3. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации:
монография. Киев: Киев. ун-т им. Тараса Шевченка, ИИА
Астрея.1997. 310 с.
4. Блек М. Метафора. Теория метафоры. 1990. С.153-173.
282
Надія Тодорюк
Науковий керівник – асист. Соловйова О. В.
Особливості використання інтерактивних методів при

вивченні іноземної мови в початковій школі
Метод є однією з основних методичних категорій і

компонентом системи навчання іноземних мов. Ми розуміємо
метод навчання як сукупність способів взаємопов’язаної
діяльності вчителя й учня, що спрямовані на досягнення цілей
навчання, виховання та розвитку учнів.
У цій статті ми розглядаємо інтерактивні методи. Слово
«інтерактив» походить від «іnteract», де «іnter» – взаємний,
«асt» – діяти. Таким чином, «інтерактивний» означає «здатний
до взаємодії, діалогу», що означає наявність зворотного зв’язку
між педагогом та учнями [4, c. 73]. Інтерактивне навчання
вважаємо видом діяльності, що передбачає взаємодію учня з
навчальним середовищем, яке стає джерелом його досвіду.
Інтерактивність має на меті здатність до співпраці, коли учитель
та учні є активними учасниками навчального процесу.
Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що
навчальний процес відбувається за умов постійної, активної
взаємодії всіх учнів. Мета інтерактивних методик – створити
комфортні умови навчання, за яких учень відчуває свою
інтерактивну досконалість. Саме інтерактивні форми та методи
стимулюють учнів до продуктивної праці, підвищують рівень
мотивації, заохочують школярів до активної діяльності,
розвивають комунікативну компетенцію [4, c. 78-80].
Як допомогти дитині в початковій школі вчити англійську
мову? Учень має бути в центрі процесу навчання, а вчитель
виступає посередником, який допомагає дитині
насолоджуватися вивченням іноземної мови. Учитель
початкових класів повинен підтримувати свого маленького
учня, заохочувати за успіхи, підтримувати позитивне ставлення
до іноземної мови. Учителю необхідно пам’ятати також, що в
дитини 6-річного віку тільки формуються загальнонавчальні
вміння та навички, їй складно орієнтуватися в порядку
283
виконання завдань. Тому інструкції учителя повинні бути
чіткими, без довгих пояснень, підкріпленими демонструванням
того, що саме необхідно зробити учням [1, с. 53].
Для створення сприятливого клімату на уроці, для більш
ефективного досягнення загальноосвітніх і практичних цілей,
підтримки мотивації учнів протягом декількох уроків необхідно
використовувати інтерактивні методи, націлені на збереження
здоров’я дітей [3, c. 24-27]. Саме тому в роботі ми
використовуватимемо різні варіанти фізкультурних занять,
фізкультхвилинок, фізкультпауз. У практичній частині будуть
використані різні варіанти поєднання мовлення з музикою, з
рухом та ігровими діями.
Доцільним для навчання молодших школярів вважаємо
метод Джеймса Ашера та «TPR» («метод повної фізичної
реакції»). Метод Дж. Ашера базується на твердженні, що
відсутність стресових ситуацій значно підвищує мотивацію до
навчання. Згідно з методом «TPR», учитель пропонує дітям
виконувати його прохання так само, як маленькі діти в
реальному житті вчаться розмовляти. Дитина слухає й робить
те, що каже учитель [2, c. 82-88].
Все наведене вище підводить нас до думки, що серед усіх
інтерактивних методів навчання для молодшої школи
доцільно обирати ігрові технології, адже в початковій
школі гру вважають одним із способів оптимізації навчальної
діяльності. Використання комунікативних ігор дозволяє
утримати увагу молодших школярів, для яких типові нестійка
увага та швидка втомлюваність [1, с. 42].
1. Бідюк І. Психологічні основи навчання іноземної мови в початковій
школі. Психологічна газета. 2004. № 20. С. 24–31.
2. Вишневський О. І. Методика навчання іноземних мов : навчальний
посібник. Київ : Вища школа, 1995. С. 192.
3. Гунько С. Новий підхід до вивчення англійської мови на
початковому етапі. Початкова шк. 2011. № 8. С. 32–34.
4. Пироженко Л. В., Пометун О. І. Інтерактивні технології навчання:
Теорія, досвід : метод. посіб. / авт.-уклад.: О. Пометун,
Л. Пироженко. Київ : А.П.Н., 2002. 136 с.
284
Анастасія Токар
Розвиток усного мовлення учнів на уроках іноземної

мови за допомогою драматизації
Усне мовлення – найпоширеніший і найважливіший засіб
комунікації між людьми. Ключем до успішної комунікації є
красиве, ефективне і чітке мовлення, а також використання
ефективної голосової проекції. Мова пов'язана з успіхом у житті,
оскільки вона займає важливе як індивідуальне, так і соціальне
місце [1].
Комунікативна компетентність є ключовою частиною
комунікативного підходу до викладання мови. Вона виходить
далеко за межі мовних компетентностей і передбачає
використання мови як інструменту для досягнення певної мети
через вербальне застосування [3].
Сьогодні нелегко зацікавити та вмотивувати учнів у класі,
тому існує багато засобів, які використовуються вчителями для
залучення учнів до активної участі в навчальному процесі. У
рамках таких методів, що використовуються на уроках іноземної
мови, існують так звані «драматичні види діяльності» [2].
Відповідно до методологічних принципів, драматичні
прийоми базуються на комунікативному підході. Ларсен-Фрімен
зауважує, що головна мета такого підходу не є зосередженна на
лінгвістичній точності, а скоріше на тому, щоб студент міг вільно
спілкуватися на мові, яку вивчає. Мова, яка використовується в
класі, вживається в певному в соціальному контексті. Як
наслідок, спілкування має мету і сенс, оскільки воно
«соціолінгвістично доречне»[2].
Серед видів драматичної діяльності розрізняють: міміку,
рольову гру, моделювання, імпровізацію, сценарії [2].
Серед численних переваг використання драматичних
прийомів, зокрема, те, що «ці дії спираються на природну
здатність кожної людини наслідувати, імітувати і виражати себе
за допомогою жестів» [2].
Ми могли б підсумувати численні переваги драми у
викладанні мови, цитуючи Малея і Даффа:
285
• вона об'єднує мовні навички в природний спосіб.
Спонтанне словесне вираження є невід'ємною частиною
більшості видів діяльності;
• вона інтегрує вербальне та невербальне спілкування;
• вона стосується як когнітивної, так і емоційної сфери.
• контекстуалізація мови посилює взаємодію в класі,
приділяючи особливу увагу значенню;
• акцентування на комплексному навчанні та
мультисенсорному внеску допомагає учням скористатися своїми
знаннями та розширити власний діапазон;
• існує передача відповідальності за навчання від вчителя
до учнів [2].
Отже, драма в класі англійської мови в кінцевому рахунку
незамінна, тому що вона дає учням можливість проявити власну
особистість. Вона спирається на природну здатність студентів,
наслідувати й виражати себе, і якщо правильно застосувати її,
пробуджує інтерес та уяву студентів. Драма уможливлює
адаптивність, свободу та комунікативну компетентність. Вона
надає мові контекст, а учні здобувають той необхідний досвід,
який допоможе їм впевнено почуватися в реальних життєвих
ситуаціях поза класом [1].
1. Dr. Munther Zyoud. Using Drama Activities and Techniques to Foster
Teaching English as a Foreign Language: a Theoretical Perspective.
October 2010. URL:
https://www.researchgate.net/publication/297013590_Using_Drama_Activit
ies_and_Techniques_to_Foster_Teaching_English_as_a_Foreign_Language
_a_Theoretical_Perspective?fbclid=IwAR0j5vbBY1R8pIrHBb0bzu5ANkP
Rd9T4k_W0ABfYH3ltuEuNCgs1MZhnXD0 (дата звернення 27.02.2019)
2. Torrico Fabio. Drama techniques to enhance speaking skills and
motivation in the EFL secondary classroom. Master’s final work. 2014-2015. С.
20–27. URL: https://eprints.ucm.es/32553/1/TFM%20%281%29.pdf (дата
звернення 27.02.2019)
3. Dvoшбkovб B. Communicative Competence in Second Language
Acquisition. Thesis. 2011-2012. С. 21. URL:
https://theses.cz/id/0ptzxx/Communicative_Competence_in_Second_Langu
age_Acquisition.pdf (дата звернення 27.02.2019)
286
Анна Федина
Науковий керівник – асист. Соловйова О.В.
Особливості аналітичної синтаксичної порівняльної

конструкції в давньоанглійській мові
Метою дослідження є аналіз аналітичної синтаксичної

порівняльної конструкції в давньоанглійській мові.
Матеріалом дослідження слугували різні за жанром пам’ятки
давньоанглійського (д.-а.) періоду (VII – XI ст.) (Beowulf, Battle
of Maldon, Daniel, Judith, Anglo-Saxon Chronicles, Cynewulf),
обсягом в 35 144 слововживанння, з яких методом суцільної
вибірки було вилучено 206 аналітичних порівняльних
конструкцій.
Дотримуємося загального визначення Л.М. Ікалюк [1, с. 7],
яка вважає, що порівняльна конструкція – це мовна структура,
яка реалізує пізнавальний компаративний акт через словесне
оформлення порівняльної семантики за допомогою суб’єкта
порівняння, об’єкта порівняння, основи порівняння та показника
порівняльних відношень.
Схематично цю модель порівняння можна зобразити так:
α β
γ
А В
Рис. 1. Чотиричленна порівняльна конструкція у мові

На рис. 1 бачимо відрізок AB, який відповідає засобові
мовного оформлення, тобто площина суб’єкта порівняння α
перетинається з площиною об’єкта порівняння β, утворюючи
переріз площин γ, що є основою порівняння, а відрізок AB
позначає показник порівняльних відношень, як-от у
досліджуваному нами прикладі з твору давньоанглійської
літератури Beowulf :
Foran æghwylc wæs,stiðra nægla gehwylc, style gelicost,
287
hæþenes handsporu hilderinces, egl, unheoru (Beowulf, 984),
де α = суб’єкт порівняння – nægl (кіготь), β = об’єкт

порівняння – style (сталь), γ = основа порівняння – stiðra
(твердий), AB = показник порівняльних відношень – gelicost
(як).
Коротко опишемо семантичні особливості досліджених
аналітичних порівнянь. Так, найпоширенішою виявилася
модель, в якій суб’єкт і об’єкт порівняння збігаються і
становлять одну і ту ж саму особу (76 випадків – 32 %), 24
приклади ілюструють порівняння простих людей зі шляхетними
багатіями (11%), ще стільки з богом. Найуживанішою ознакою
порівняння став час (38 випадків, 13%), наказ (26 прикладів, 12
%) та частота подій або їхня очікуваність (по 15 вживань, 7%).
Решта моделей та ознак малочастотні.
Згідно з проведеним компонентним аналізом, аналітичними
показниками порівняльних відношень у д.-а. мові виступають
такі функціональні маркери порівняння, як swa (як) – 121
приклад, gelic(e) (як) – 11 випадків вживання, swa ... swa (такий
… як) – 13 одиниць, swylc(e) (як) – 45 прикладів, (swylc(e) / swa)
eac – 16 випадків та їх варіанти. Як бачимо, найхарактернішим
показником виявився swa (як), який складає 59%
досліджуваного матеріалу. Наступним за вживаністю виступає
показник swylc(e) (як), що становить 22 % усіх аналітичних
порівнянь. Решта показників порівняно маловживані та
налічують близько 5% кожен.
Отже, у третині аналітичних порівнянь суб’єкт і об’єкт
збігаються, таку саму кількість становить часова ознака
порівняння, найуживанішою конструкцією у д.-а. мові
виявилася swa, що вживається у 58% досліджених прикладів.
1. Ікалюк Л. М. Порівняльні конструкції у текстах
давньоанглійської мови: структурний і функціонально-
семантичний аспекти : автореф. дис. канд. філол.. наук :
10.02.04. Київ, Київський національний лінгвістичний
університет, 2010. 23 с.
288
Діана Фочук
Науковий керівник – асист. Куковська В. І.
Лексико-семантичне поле «негативні емоції» в

англомовному медіа-дискурсі
Посилення інтересу науковців до емоційної сфери людини в

руслі лінгвістичних розвідок спостерігається вже досить давно.
Хоча визначення емоцій спірне для багатьох дослідників, ми
вважаємо найбільш прийнятним визначення, що пояснює емоції
як суб’єктивне ставлення людини до предметів і явищ
навколишньої дійсності. Інакше кажучи, це індивідуальна
реакція людини на зовнішні та внутрішні стимули [1,2].
Метою даної роботи є характеристика негативних емоцій в
англомовному медіа-дискурсі та формування їх лексико-
семантичного поля.
Лінгвістичним явищем «поля» досліджували у своїх працях
М. Покровський, О. Потебня, Р. Мейер, Г. Іпсен та ін. Учені
дійшли висновку, що семантичне поле – це семантико-
парадигматичне утворення, що має певну автономність і
специфічні ознаки організації: спільну нетривіальну частину у
тлумаченні, ядерно-периферійну структуру, існування зон
семантичного переходу [3].
Цікавим є погляд Й. Трiра, який розділяє поля на лексичні та
понятійні. Понятійне поле – це повна система взаємопов’язаних
понять, організованих навколо центрального поняття, наприклад
«емоція, почуття». Лексичне поле утворене одним словом та
його «сім’єю слів». Понятійне поле подібне своєю формою
вираження до мозаїки, а саме слово відіграє в його системі
підпорядковану роль [4].
Дискурс негативної емоційності визначається як вид
мовленнєвої діяльності в емоціогенних ситуаціях, спрямованих
на передачу емоційного стану як способу психологічної
реалізації негативних емоцій адресанта і провокування
відповідного емоційного переживання адресата. Емоції
вербалізуються засобами різних рівнів мови. Серед
289
найважливіших – емоційно забарвлена лексика: слова, що
містять емотивність (irritation, distress, terror), емоційно-оцінна
лексика (horrible, awful, disgusting), вигуки (Oh dear! Oops! There
you go!), лайливі слова (Damn it!), божба Oh, my God! Gosh !),
інтонація та наголос (фонетичний рівень), окличні речення
(рівень синтаксису). Наприклад: It was a terrible party! You can’t
be serious!
Дослідження негативної емоційності, яке ми проводомо,
обмежено вербалізацією фундаментальних емоцій як
найчастотніших. При цьому враховуються їх емоційні відтінки
та наявність змішаних багатотональних емоцій (кластерів
емоцій). За К. Ізардом [5], виділяємо такі базові негативні
емоції, як гнів, зневага, сум, страх, відраза, сором, а також
подив, який є амбівалентною емоцією, що набуває негативного
характеру лише у певних контекстах та ситуаціях. Саме такі
негативні емоції, на нашу думку, складатимуть найбільший
відсоток у нашому практичному дослідженні, оскільки вони
базові.
Отже, можна дійти висновку, що лексико-семантичне поле
«емоції», зокрема негативні емоції, досить вживані у
англомовному медіа-дискурсі та охоплюють широкий аспект
лексичних одиниць для вираження ставлення мовця до ситуації.
1. Арнольд М.Б., Гассон, Дж. А. Чувства и эмоции как
динамические факторы интеграции личности / за ред. В.
Вилюнас. Санкт-Петербург : Питер, 2004. 197-209 c.
2. Шаховський В.І. Категоризація емоцій у лексико-семантичній
системі мови. Москва : ЛКИ, 2008. 208 с.
3. Денисова С.П. Типологія категорїй лексичної семантики.
Київ : Вид-во Київського держ. лінгвістичногв ун-ту, 1996.
294 с.
4. Уфимцева А.А. Опыт изучения лексики как системы. Москва :
Издво АН ССР, 1962. 287 с.
5. Изард К. Е. Психология эмоций. Cанкт-Петербург : Питер,
2002. 460 с.
290
Уляна Хмель
Особливості класифікації ідіом у англомовному

кінематографічному дискурсі (прагматичний аспект)
Кінематографічний дискурс визначають як вигадані,
неавтентичні розмови персонажів. Попри те, що це, по факту,
добре відрепетируваний та розіграний акторами сценарій, який
пройшов етапи редагування, цензури та переписування,
сучасний кінематографічний дискурс відображає комунікативні
моделі, які використовуються в мовленні, створює ілюзію
живого спілкування та відповідає так званому культурному
реалізму, адже сценаристи послуговуться принципами, нормами
та умовностя-ми, що лежать в основі щоденної комунікації [1].
Однією з таких умовностей є використання ідіом з
прагматичним елементом. Слід зазначити, що тут термін ідіома
використовується у широкому сенсі, тобто охоплює всі ті
одиниці, які у країнах пострадянського простору та інших
країнах Східної Європи прийнято поділяти на фразеологізми,
сталі вирази, фраземи, усталені звороти тощо.
Прагматичні ідіоми складають множину готових до викорис-
тання та прив’язаних до певних ситуацій одиниць, що можуть
використовуватись у певних контекстах. Ідіоми з прагматичним
аспектом зазвичай несуть невелику кількість інформації,
натомість виступають засобами організації розмови [2].
Ідіоми з прагматичним елементом є так званим інструментом
комунікації, найважливіша функція якого — утворення мов-
леннєвих актів, оскільки прагматичні ідіоми — це частина
комплексу стереотипних моделей поведінки та соціальних
взаємодій. Наприклад, одиниці на кшалт What do you think? чи
What about you? спонукають співрозмовника висловити власну
думку, а ідіому I’m afraid використовують, щоб ввічливо
повідомити щось неприємне. Наприклад,
Sherlock: They’ve got it wrong. He was murdered, Sebastian.
Sebastian: I’m afraid, they don’t see it that way [4].
Іспанські мовознавиці Беріт Балсер та Роса Піньєль
291
розробили деталізовану типологію прагматичних ідіом, яка
складається з шести основних груп, кожна з яких ділиться на
менші підгрупи [3]. Основними групами є експресивні формули
(Damn it! What the hell..? [4]), формули зобов’язання (I promise
you [4]), директивні формули (Shut up! Go on! [4]), запитальні
формули (What about you? See what I mean? [4]), стверджувальні
або репрезентативні формули (It’s alright, I don’t understand [4])
та вердиктивні формули (You are kidding! Oh my God! [4]).
Флоріан Коулмас пропонує типологію, яка включає п’ять
класів ідіом із прагматичним елементом [2]. Лінгвіст виділяє
формули структурування розмови (in fact, I’d say, tell me [4]),
формули ввічливості (excuse me, thank you [4]),
метакомунікативні формули (Laters! Catch you later! [4]),
формули емоційної позиції (shame on you! Nice to meet you! [4])
та формули зволікання (I'm just saying, you know, you see [4]).
Отже, правильне та доречне використання прагматичних
ідом у кінематографічному дискурсі забезпечує його
максимальну наближеність до живого щоденного спілкування.
Класифікація Б. Балсер та Р. Піньєль, а також типологія
Ф. Коулмаса найбільш доречні для дослідження прагматичного
аспекту ідіом у кінематографічному дискурсі, адже,
доповнюючи одна одну, вони досить чітко систематизують
прагматичні одиниці, які забезпечують логічну впорядкованість
та комунікативну організацію висловлювань персонажів.
1. Dynel M. Stranger than fiction. A few methodological notes on
linguistic research in film discourse. Brno Studies in English. 2011.
Vol. 37. P. 41–61.
2. Szerszunowicz J. Some Remarks on Cross-Linguistic Equivalence
of Polish, English and Italian Pragmatic Idioms with Faunal
Constituents. Research on Phraseology in Europe and Asia: Focal
Issues of Phraseological Studies. 2011. Vol.1. P. 331–354.
3. Balzer B., Piсel R. Vorschlag eines klassifikatorischen Modells fьr
Routineformeln psycho-sozialer Art. Phraseologie global – areal –
regional: Akten der Konferenz EUROPHRAS 2008 vom 13.-
16.8.2008 in Helsinki. Tьbingen : Narr Verlag, 2010. S. 269–275.
4. Sherlock - Series 1. BBC Writersroom : веб-сайт. URL:
https://www.bbc.co.uk/writersroom/scripts/sherlock (дата
звернення: 27.02.2019).
292
Христина Хоминець
Науковий керівник – асист. Куковська В. І.
Переваги використання рольової гри

на уроках іноземної мови учнів ЗОШ
У сучасному суспільстві іноземна мова займає надзвичайно
важливе місце. Людина, яка вивчає іноземні мови – це
різнобічно розвинута, впевнена у собі та відкрита у спілкуванні
з іншими особистість.
Комунікативний підхід до навчання іноземної мови вже став
міжнародним методичним стандартом. Н. Гез стверджує, що
використання комунікативного підходу у навчальному процесі
іноземної мови – це формування іншомовних мовленнєвих
умінь та навичок, яке відбувається шляхом здійснення учнями
іншомовної мовленнєвої діяльності [1 с. 18].
Мета роботи полягає у дослідженні позитивного впливу
рольової гри у рамках комунікативного підходу та виявлені її
практичного значення у процесі навчання іноземної мови.
Щодо трактування поняття «рольова гра», Дж. Ледус вважає,
що це виконання учнями ролей, які вимагають використання
особливої поведінки та відповідної лексики [2, с. 7].
Дж. Гарріс вважає, що рольова гра – це
багатофункціональний вид діяльності, який дає змогу учням
розвивати ситуації з їхньої власної або іншої точки зору [4, с. 2].
Д. Браун зазначає, що рольова гра – це вид діяльності учнів,
який включає в себе надання певних ролей учням та мети, якої
вони повинні досягнути [3, с. 183].
К. Лівінгстоун стверджує, що рольова гра є соціальною
діяльністю. Учні взаємодіють у рамках запропонованих ними
сценаріїв, що мотивує їх приймати рішення та розв’язувати
проблеми. Вона не тільки дає учням уявлення про ситуації, з
якими вони можуть зіткнутися в реальному житті, а й
можливість отримати зворотний зв'язок [5 с. 12].
Висвітливши головні думки науковців щодо даного поняття,
необхідно зазначити, що використання цього виду діяльності на
заняттях англійської мови відкриває необмежені можливості в
практичному, виховному та освітньому аспектах.
293
Гра забезпечує невимушену атмосферу, яка допомагає учням
бути більш винахідливими і жвавими. Рольова гра
поліфункціональна, вона охоплює сумлінне ставлення до
вивчення іноземної мови, виховання взаєморозуміння та
взаємоповаги, розвиток монологічного та діалогічного
мовлення, уяви та зростання творчого потенціалу [2 с. 7].
Дж. Гарріс підкреслює певні переваги рольової гри під час
навчального процесу, тому що учні мають змогу ділитися
ідеями та виражати свої почуття та емоції, долати страхи,
співпрацювати з іншими та робити висновки, ставати
впевненішими в собі, піднімаючи самооцінку. Рольова гра
відкриває двері у культуру іншої країни та допомагає пізнати
свою власну. З точки зору психології, вона дає учням
можливість пізнати всі тонкощі взаємостосунків та вчить їх, як
поводитися в певних ситуаціях за різних обставин. Цей вид
діяльності вимагає від учнів швидко оперувати знаннями та дає
можливість вчителю спостерігати за уміннями та навичками
учнів відповідати самостійно, їх поведінкою в різних ситуаціях.
Рольова гра – це також шанс для вчителя дізнатися, чого саме
учні хочуть навчитися, та краще пізнати їхні особистості[4, с. 4].
Отже, рольова грає є невід’ємною частиною занять
англійської мови, оскільки вона створює для учнів мовний
простір, який не тільки допомагає їм засвоїти матеріал, а й
підготуватися до вирішення щоденних ситуацій. Беручи до
уваги всі вищезгадані переваги, ми можемо стверджувати, що
рольова гра може розглядатися як ще один із найдоступніших
шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками.
1. Гез Н. И. Формирование коммуникативной компетенции как
объект зарубежных методических исследований. Иностранные
языки в школе. 1995. №2. С. 17–24.
2. Ladousse G. P. Role Play. Oxford University Press, 2004. 7 p.
3. Brown H. D. Principles of Language Learning and Teaching N.J. :
Prentice Hall Regents, 1994. 183 p.
4. Harries J. Role Play: Play in the EYFS. London, 2009. P. 2–4.
5. Livingstone C. Role play in language learning. Harlow: Longman,
1983. P. 10–63.
294
Nataliia Tsyhan
Scientific advisor – associate professor I.V. Sapozhnyk
The use of vocabulary at English lessons in general

educational institutions (problem of retention)
This action research is dedicated to the issue of remembering

English vocabulary and its use. The thing is that the amount of words
students remember is smaller than the amount they have learned. As
the vocabulary is the basis of studying any language this problem is
extremely relevant.
Ebbinhaus’ experiment states that the process of forgetting starts
within the process of learning. He wrote in his book that one hour
after the end of the learning, the forgetting had already progressed so
far that one half the amount of the original work had to be expended
before the series could be reproduced again [1, p. 61]. Georg Elias
Müller proceeded Ebbinghaus’ research. He and his assistant Alfons
Pilzecker were associated with the term ‘consolidation’. It can be
interpreted in a way that learning does not immediately mean
remembering forever and having permanent memory, it takes time to
be so.
Due to Biswaroop Roy Chowdhury and his work ‘Dynamic
Memory Methods’ every person is born with an average memory
ability and only a few discovered a Synesthetic Power inside of them
[2, p. 6]. He said that our brain is a chaotic library and all we need is
to organize imaginary books on imaginary shelves, to create a mental
catalogue. Biswaroop states that human memory is similar to a
muscle. If not to train it, it will get worse and worse.
So the purpose of this action research is to examine the theory
about the effectiveness of certain strategies such as The spacing
effect (Carpenter et al., 2012; Kang, 2016) and Frequent practice
tests (Adesope, Trevisan, & Sundararajan, 2017; Butler, 2010;
Karpicke, 2016) which are bound to boost learning. We will compare
the results of two groups of students of 6th forms in Chernivtsi
Gymnasium №4: the control and the experimental one. Data
collection is going to be gathered through the different ways. The
needed information will be presented in the forms of: students’ work
295
samples; students’ interviews; pre- and post- implementation student
surveys; my own reflections.
The goal of this is to see the difference and show the contrast
between different approaches to the studying process. The
importance of this research is crucial as it aims at the increase of
students’ vocabulary retention and memory abilities. It has to
improve students’ academic achievements. Students’ results have to
be better thanks to the capability to learn more material and apply it
in practice. According to this two research questions are raised:
- Will the selected strategies be useful in the attempt of
increasing students’ memory ability?
- How will it affect students’ learning results?
As the problem of retention is a broad one, it concerns not only
our narrow topic of English vocabulary but the whole bulk of
information that can be or should be memorized. This study will be
of immeasurable service in the education system. The results of the
research work will be of great benefit to the following:
- Yurii Fedkovych Chernivtsi National University;
- Chernivtsi Gymnasium №4;
- Teachers of Chernivtsi Gymnasium №4;
- Students of Chernivtsi Gymnasium №4.
So the problem of remembering and forgetting the information is
a very old one. Many great minds of the world have studied it, so we
have a considerable amount of knowledge in this sphere now. This
allows performing an experiment aimed at using theoretically useful
strategies to boost students’ English vocabulary retention. The
significance of this study will be extremely crucial as it will give
advantages to many educational institutions.
Bibliography
1. Biswaroop Roy Chowdhury. Dynamic Memory Methods Diamond
Pocket Books Pvt Ltd, 2015. 190 p.
2. H. Ebbinghaus, H. A. Ruger, C. E. Bussenius Memory: A
Contribution to Experimental Psychology Teachers College,
Columbia University, 1913. 123 p.
296
Наталія Цуркан
Звертання в художньому дискурсі
Художній дискурс виділяється в рамках типологій дискурсів

у сучасних дослідженнях вчених. Окремі семантичні,
прагматичні та комунікативно-функціональні аспекти
професійного дискурсу досліджували О.А. Бабелюк, В.Б.
Бурбело, І. А. Бехта, І. В. Смущинська та інші науковці.
Актуальність дослідження зумовлена зaгaльним нaпpямoм
cyчacниx лiнгвicтичниx дocлiджeнь до вивчення категорії
звертання у художньому дискурсі.
З точки зору сучасних вчених, категорія звертання викликає
дослідницький інтерес із багатьох причин. По-перше, звертання
як лінгвістичне поняття має різнорідні дефініції і тлумачення в
сучасному мовознавстві; по-друге, існує певна неоднозначність
у класифікації звертань; по-третє, воно є компонентом
комунікативного акту; по-четверте, семантично звертання
нерідко базуються на метонімії, перифразі або ж метафорі [1].
Мета дослідження полягає в з’ясуванні функціональних i
лінгвістичних аспектів англомовного художнього дискурсу і
визначенні особливостей функціонування звертання у поетиці
англійської мови. Для дослідження та аналізу нами обрано 100
поетичних творів видатних англійських авторів. Об’єктом
дослідження є звертання в художньому дискурсі.
Звертання трактується лінгвістами як розмовна категорія, яка
вказує не лише на певні стосунки між людьми, їх настрій,
офіційне або неофіційне оточення, але й на соціальні зміни у їх
житті. Загальна синтаксична функція звертання полягає в
називанні адресата мовлення [3].
У колі англомовних апелятивів художнього дискурсу
найбільш різноманітно представлені предикатні звертання. У
даному семантичному полі найчастіше зустрічаємо такі
предикативи: Listen; Just think; Please leave; Please leave; Tell
me; Let us; Close your eyes, Stop; Doesn’t help etc.
297
Наступний лексико-семантичний тип апелятивів
представлений звертаннями вигуками. Наприклад: O my Luve's
like a red, red rose; Whenever you’re right, shut up. Whenever
you’re wrong, admit it.
Власне звертання представлені такими прикладами:
How could I answer the child?
Where are you, my beloved?
Рідше зустрічаються риторичні звертання. Oh, how great is
Love, angel etc.
Засвідчена наявність прямих звертань. Наприклад: My
beautiful Annabel Lee; Don’t bite your nails, Amanda! Don’t hunch
your shoulders, Amanda! etc.
Відносно рідко спостерігаємо і предметні звертання: Dear
Grown-Ups; boy, with rat’s eyes; All you who sleep tonight etc.
Зібраний та проаналізований нами фактичний матеріал свідчить
про те, що в сучасному англомовному художньому дискурсі
яскраво представлені різні лексико-семантичні типи звертань, з
яких частіше використовувані предикатні звертання – 46 %,
звертання вигуки – 17 %, власне звертання – 12, риторичні
звертання – 10 %, прямі звертання – 8, предметні звертання – 5
%, прямі звертання – 4 %.
1. Величко Н. М. Поняття звертання та його функцій із
лінгвістичного погляду. Науковий вісник Херсонського
державного університету. Серія : Перекладознавство та
міжкультурна комунікація. Херсон, 2017. Вип. 4.
2. Литвин О. Є. Прагматика емотивного та емоційного
спілкування в англомовному дискурсі. Гуманітарна освіта у
технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2013. Вип. 27.
3. Корольов І. Р. Типологія дискурсу в сучасній лінгвістицї:
Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур.
Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. Київ, 2015. Вип. 15.
298
Ірина Чернівчан
Науковий керівник — доц. Суродейкіна Т. В.
Лексико-стилістичні особливості
пісень Imagine Dragons
Сучасна практична стилістика містить не тільки

нормативність використання стилістичних засобів, загальні
відомості про стилі, оцінку і характеристику мовних засобів,
зокрема синонімічних, як ґрунт для відбору, а й комунікативну
мету, цільову настанову, умови й ситуації спілкування.
Завдання практичної стилістики - впровадження в
мовленнєву практику правил теоретичної стилістики, виховання
у мовців чуття мовної культури. Окрім цього, саме мова з усіх
знакових систем і форм культури здатна у найекономнішій
формі закодувати, зберегти й передати надзвичайно великий
обсяг знань, спостережень, узагальнень, які випливають з
практичної діяльності людей [1].
Детально вивчивши основи стилістично-лексичних прийомів
англійської мови, можемо беззаперечно стверджувати, що текст
розглядається як динамічна система, здатна адаптуватися до
мінливих умов комунікації та відбивати їх у своїй мовній
структурі. При цьому стиль трактується як комунікативна,
функціонально-прагматична якість тексту. Для прикладу, існує
англо-американська лінгвістична традиція, яка зосереджена на
інтерактивній взаємодії відправника і реципієнта.
У цьому випадку доречно буде поговорити і про дискурс.
Уперше термін “дискурс” був уведений у науковий обіг Ю.
Габермасом для позначення виду мовленнєвої комунікації, що
передбачає раціональний критичний розгляд цінностей, норм і
правил соціального життя [2]. Оскільки пісні відомого
америкаського гурту Imagine Dragons досить популярні, вони
викликають емоції у пошановувачів.
Слід зазначити, що :„Емоції являють собою різновид
людських пристрастей, що пронизують всі сфери життя людини
і відбиваються на всіх рівнях його мови, тому не тільки лексика
299
мови, але фонетика і граматика також пронизані емоційними
обертонамиˮ [3]. Саме другий сингл альбому під назвою
«Radioactive» досяг вершини у чарті Billboard серед
альтернативних та рок пісень та очолив шведський чарт синглів.
Композиція залишалась на вершині чарту Hot Rock Songs
протягом 23 тижнів і стала найбільшим хітом 2013 року. Rolling
Stone назвали її «рок-хітом року».
У пісні автори використали ряд граматичних, графічних та
лексично стилістичних фігур, зокрема у пісні Believer сленгове
скорочення : I'ma = I am going to – я буду. Однак не всі засоби
можуть бути трактовані правильно, як-от слова з вище вказаної
пісні Believer: У другого рядка другого куплета в різних
джерелах є 2 варіанти. Перший - "Taking my soul into the masses"
– тобто "віддавав свою душу людям". Другий – "Taken my
sulking to the masses" – to sulk – значить "сердитися", тобто "ніс
злість в маси".
Автор співає про те, що з дитинства він був зломлений і
творив тільки для одиниць – тих, хто був відданий йому. Зараз
же він співає через біль і хоче поділитися засвоєним уроком.
Головний об'єкт пісні – pain – біль. Саме він змусив вірити,
зламав і побудував заново. Це також майбутнє виконавця, що
змушує його рухатися і жити ( "You're the face of the future, the
blood in my veins" - Ти обличчя мого майбутнього і кров в моїх
венах ). Як бачимо, метафори, гіперболи та літоти є
невід’ємними засобами пісень гурту.
1. Дешериeв Ю.Д. Взаимодействие развития национальных
языков и национальных культур, 1980. 320 с.
2. Дискурс у комунікаційних системах: Зб. наук. ст. / Київ, між
нар. ун-т; Редкол. : Денисова С. П. (головн. ред.) та ін. Київ,
2004. 344 с.
3. Мац І.І. Різновиди емоцій та способи їх вербалізації (на
матеріалі англійської мови). Вісник Житомирського
державного університету ім. І. Франка. 2003. N 11, С. 181-183.
300
Вікторія Чорна
Науковий керівник – доц. Суродейкіна Т. В
Семантичне поле APPEARANCE в новелах

Сомерсета Моема
Мета роботи – описати структуру семантичного поля

APPEARANCE в дискурсі Сомерсета Моема. Лексико-
семантичне поле – це сукупність мовних одиниць, об’єднаних
спільністю змісту (іноді навіть спільністю формальних
показників), які відображають понятійний, предметний чи
функціональний збіг позначених явищ. Основою для об’єднання
слів у лексико-семантичні поля служать словесні асоціації, які
відображають зв’язки між предметами в навколишньому світі.
Сукупність семантичних полів складає семантику мови та
вказує на колорит і багатство мови загалом [2].
Об’єднані у такий спосіб слова мають щонайменше одну
спільну семантичну ознаку, спільну сему, яку прийнято
називати інтегральною ознакою. Інтегральна ознака повинна:
1) об’єднувати однорідні лексичні одиниці; 2) задавати певну
орієнтацію лексико-семантичного поля, яке базується на ній;
3) мати обмежену семантику, щоб лексико-семантичне поле,
ядром якого вона стане, мало доступну для розгляду кількість
одиниць [3].
Під дискурсом слід розуміти текст у нерозривному зв’язку із
ситуативним контекстом: у сукупності із соціальними,
культурно-історичними, ідеологічними, психологічними та
іншими факторами, що обумовлює особливу впорядкованість
мовних одиниць різного рівня при втіленні в тексті. Дискурс
характеризує комунікативний процес, що призводить до
утворення певної формальної структури – тексту [4].
Художній дискурс є розумово-комунікативною взаємодією
адресанта-письменника та адресата-читача, заглибленою в
контекст епохи, культури, соціуму, закоріненою на ідеях,
переконаннях, світоглядних орієнтирах адресанта,
зорієнтованою на регулювання ідей, переконань, світоглядних
301
орієнтирів адресата та об’єктивованою текстами художніх
творів. [4].
Ми дослідили 7 новел Сомерсета Моема, а саме: Fall of
Edward Barnard, The Casual Affair, The Escape, Mr. Know-All, The
Luncheon, Before the Party, The Unconquered, у яких
проаналізували та порівняли конституенти лекстичного поля
APPEARANCE. Нам вдалося визначити наповненість кожного
підполя:
 у новелі Fall of Edward Barnard найбільш наповненим
підполем виявилось Face 5 термінів (beautiful expressive
mouth; large hooked nose; red mouth tremulous with laughter);
 у новелі The Casual Affair – General impression 9 слів (trifle
dressy; to be nice to look at; certainly attractive);
 у новелі The Escape – Eyes 3 складових (splendid dark eyes;
big and lovely eyes; pathetic, beautiful eyes);
 у новелі Mr. Know-All – Constitution 4 одиниці (with loose fat
under a tight skin; short; of a sturdy build; great heavy fellow);
 у новелі The Luncheon – Age 3 слова (in a charming age;
woman of forty; not so young);
 у новелі Before the Party – Face 9 термінів (dry lips; fleshy
face; heavy face; Lined face; no colour in his cheeks; pale lips;
red face; small dark moustache; tight and thin lips)
 у новелі The Unconquered – Constitution 9 конституентів (a
little fellow; hands; head; hefty; slim; strong; tall).
Отже, у дискурсі Сомерсета Моема можемо спостерігати
різнорідну максимальну наповненість, але найбільш
наповненими підполями є Face та Constitution.
1. Вердиева З. Н. Семантические поля в современном английском
языке , Москва : Высшая школа, 1986. 120 с.
2. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підручник. Київ :
Академія, 2001. 361 с.
3. Кузнецов А. М. Структурно-семантические параметры в
лексике : на материале английского языка, Москва : Наука,
1980. 160 с.
4. Виноградов В.В. О теории художественной речи, Москва :
Высш. шк., 1971. 239 с.
302
Марія Шапурко
Підвищення рівня мотивації учнів за допомогою

використання ігрового методу
Традиції сучасної школи нерозривно пов'язані з ігровою
діяльністю дитини на всіх етапах її розвитку. Про навчальну
функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб
навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені
великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці
активізують діяльність учнів, дають змогу виявити розумові та
творчі здібності дітей.
Метою цієї статті є розгляд специфіки використання гри на
уроках англійської мови з учнями середньої школи і визначення
умов ефективності під час навчання англійської мови. Об’єктом
статті є основні цілі і зміст деяких ігор та вплив гри на
ефективність навчання англійської мови, предметом – гра як
ефективний прийом навчання іноземних мов. Обрана тема статті
актуальна тому, що дедалі більшого значення набуває
орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів, на
шляхи підвищення зацікавленості дітей. Оскільки з урахуванням
соціокультурних вимог сьогодення, освіта повинна мати
гуманістичне, особистісно орієнтоване спрямування, унаслідок
чого знання уміння й навички перетворюються з мети навчання
в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів.
У статті обґрунтовано дидактичну доцільність застосування
гри, як ефективного засобу навчання іноземних мов учнів серед-
ньої школи та наведені приклади ігор, під час яких у дітей
розвиваються комунікативні навички та позасвідомо, без зусиль
засвоюється і закріплюється матеріал, підвищується інтерес до
Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою дія-
льністю для школярів. За словами Л.Г. Денисової, проблема
полягає в тому, що, незважаючи на очевидну доцільність гри як
форми роботи на уроці, яка активізує діяльність учнів, дає змогу
виявити розумову та творчу здібність учнів, вона ще недостат-
ньо використовується в шкільній практиці [2, c. 82].
303
Гра займає важливе місце житті школяра, будучи для нього
засобом пізнання дійсності. Виходячи з особливостей
психологічного розвитку дитини, що емоційна сфера переважає
над інтелектуальною, не можна недооцінювати потенціальних
можливостей гри як емоційного фактору. Гра сприяє також
довільному запам'ятовуванню та сприяє синтетичному сприйня-
ттю [1, с.13].
Ігри на уроках англійської мови повинні бути невід'ємною
частиною методичної організації уроку. На уроках ми маємо
справу з особливим видом ігор – навчальними іграми. На думку
Л.Г. Денисової, учитель повинен завжди ясно і чітко уявляти
собі, яку навчальну ціль переслідує та чи інша гра [2, с.82].
Беручи за основу вище сказане, можна зробити висновок, що
гра як засіб, який гарантує позитивний емоційний стан,
підвищує працездатність і зацікавленість педагогів і учнів, на
відміну від монотонного виконання певних завдань, що
приводить до напівсонної обстановки в класі. Гра на уроці
англійської мови допомагає учням подолати несміливість,
повірити в себе, у свої сили, вивчити нову лексику, мовні
конструкції, розвиває кмітливість, дає можливість уникнути
перевантажень. Отже, ігри, що формують мовні навички, мають
на меті меті навчити учнів вживати мовні зразки, що містять
певні граматичні труднощі, створити природну ситуацію для
вживання даного мовного зразка, розвинути мовну творчу
активність учнів, активізувати мовно-розумову діяльність учнів.
В цілому на всіх етапах розвитку особистості rpa сприймається
як цікаве, яскраве, необхідне для життєдіяльності заняття, і чим
старший учень, тим більше він відчуває розвиваюче і виховне
значення гри.
1. Валуєва К. М. Гра в процесі вивчення англійської мови. Англій-
cька мова і література. 2005. №7. 13c.
2. Денисова Л. Г. Использование игровых элементов на начальном
этапе обучения английскому языку. Иностранные языки в школе.
1984. № 4. 82 c.
304
Романа Шевченко
Науковий керівник – доц. Лопатюк Н. І.
Теоретичні засади стилістично зниженої лексики
Лібералізація суспільно-моральних норм та демократизація

суспільно-політичного життя зумовили урізноманітнення
стилістичних засобів та зміни мовних норм [2, с. 65].
Характерною рисою сучасності є безконтрольне проникнення
нелітературної лексики не тільки в розмовну мову, а й у жанри
публіцистики та художню літературу [2, с. 65]. У сучасній
лінгвістиці використання стилістично знижених лексичних
одиниць уже не вважається шкідливим чи неприйнятним.
Незважаючи на те, що мовна система достатньо детально
вивчене явище й існує велика кількість досліджень, присвячених
стилістично зниженим одиницям (сленгу, жаргонізмам,
арготизмам, вульгаризмам), спостерігаються розбіжності в
термінології та підходах до вивчення та класифікації цього
лексичного прошарку, що спричинено його динамізмом та
нестабільним характером.
Мета роботи полягає у дослідженні специфіки використання
стилістично знижених елементів лексики, зокрема вульгаризмів,
в художніх творах та газетних статтях; виявленні причин
їхнього вживання та особливостей функціонування.
До стилістично знижених лексичних одиниць відносять слова
та словосполучення, які не входять до складу нормативної, літе-
ратурної мови, належать до зниженого стилю та вживаються в
різних функціональних регістрах незалежно від мети висловлю-
вання, наприклад, minted (extremely rich), nutcase (a mad person),
fishwife (a loud, quarrelsome woman), sheeny (a Jew) [1, с. 15].
Такі мовні одиниці обтяжені оціночною, експресивною та емо-
ційною конотацією зниженого характеру та зазвичай закріплені
за сферою невимушеного, фамільярного спілкування.
Знижена лексика – це специфічний лексичний пласт, усере-
дині якого відбувається подальша диференціація. Такі лексичні
одиниці здебільшого класифікують за ступенем негативної екс-
пресії, функціональними ознаками та семантичною належністю,
305
а моделі її утворення практично не відрізняються від способів
словотвору стандартних лексичних одиниць.
Як складова стилістично зниженої лексики, вульгаризми
характеризуються найбільшим рівнем етико-стилістичної зни-
женості, оскільки вони позначають слова чи вирази, що номіну-
ють такі предмети, процеси чи дії, які не вживаються під час
пристойної розмови, проте для більшості яких існують наукові,
медичні та юридичні терміни чи стилістично нейтральні
відповідники, наприклад, chicken fink (a disloyal person), paddy
(an Irish), silk (white-skinned), fraidy cat ( a coward) [4, c. 7].
Такі лексеми використовуються для вираження сильних нега-
тивних емоцій (гніву, роздратування, досади тощо), вони харак-
теризуються сильною експресивною та оціночною смисловою
навантаженістю, а їхнє вживання здебільшого соціально та пси-
хологічно зобумовлене. В мовленні вульгаризми зазвичай вико-
нують одну з трьох функцій: оціночну, інструментальну чи екс-
пресивну [3, с. 13 – 15].
Отже, стилістично знижена лексика, і зокрема вульгаризми, –
поняття багатоаспектне, яке включає в себе слова та словоспо-
лучення, які хоча й перебувають за межами літературного стан-
дарту, все ж є гармонійною частиною словникового складу
мови. Вживання такої лексики в художній літературі та друко-
ваних засобах масової інформації створює ефект новизни,
невимушеності викладу, часто шокуючи читачів, привертаючи
їхню увагу до матеріалу, незалежно від того зацікавлені вони в
ньому чи ні.
1. Беляева Т. М., Хомяков В. А. Нестандартная лексика
английского языка. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1985. 136 с.
2. Линник Н. В. Вживання зниженої лексики у мові друкованих
засобів масової інформації та її вплив на норми літературної
мови. Культура народов Причерноморья. 2004. № 49, т.2. С.
65–67.
3. Grochowski M. Sіownik przeklenstw i wulgaryzmуw. Warszawa :
Wydawnytstvo Naukowe PWN, 2002. 184 s.
4. Partridge E. A Dictionary of Slang and Unconventional English.
London: Routledge, 1964. 1400р.
306
Оксана Шевчук
Особливості перекладу англійської термінології

трудового права
Праця вважається першоосновою створення людського
суспільства, головною засадою його існування і прогресу, саме
тому трудове право є однією з провідних галузей права, що
регулює відносини між працівником і власником чи
уповноваженим органом або іншою фізичною особою з приводу
виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин.
На межі двох наук – права та мовознавства – почала
розвиватись юридична лінгвістика, тому вона і носить
міждисциплінарний характер. Оскільки учасниками правового
процесу є не лише спеціалісти в галузі права, а й не фахівці,
було окреслено основне завдання юридичної лінгвістики:
зробити юридичний текст точним і зрозумілим [1]. В сучасному
світі англійська мова стала домінуючою мовою ведення бізнесу
та правових комунікацій. Юридична англійська мова постає
глобальним явищем. Письмовий варіант цієї мови отримав свою
назву “legalese”. Вона характеризується багатослівністю,
насиченістю професіоналізмами, кліше, латинськими виразами,
частим використанням субстантивації, пасивними дієсловами і
довгими реченнями. Саме тому мова legalese є складною для
розуміння нефахівцями у сфері права. Концептуалізація
правового знання представлена юридичною термінологією, яка є
системою слів чи словосполучень, співвідносних із поняттями
юриспруденції, що використовуються на позначення правових
явищ [2, c 8]. Термінологічна лексика – надзвичайно важлива
складова словника будь-якої сучасної мови, відображення
розумових здобутків та досягнень її носіїв у певній галузі науки.
Юридичний термін визначено як елемент юридичної техніки,
словесні позначення державно-правових понять, за допомогою
яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових
приписів держави.
Оскільки співпраця між державами в світі, міграційні
307
процеси та глобалізація стали невід’ємною частиною сучасного
життя, важливу ролу у світі правових процесів відіграє
перекладач, оскільки він є сполучною ланкою між двома мовами
та культурами, а також двома соціальними сферами. Переклад –
один із основних методів взаємодії різних національних
культур, спосіб міжкультурної комунікації.
При перекладі юридичних документів необхідно враховувати
різницю в законодавствах країн, особливості англійського та
українського юридичного дискурсу. Для досягнення не лише
еквівалентності, а й адекватності перекладу, в його процесі
відбуваються трансформації.
При лексичних трансформаціях відбувається заміна окремих
лексичних одиниць мови джерела такими лексичними
одиницями мови перекладу, які не є їх словниковими
еквівалентами, але які забезпечують адекватне розуміння
перекладу. До таких трансформацій належать транскрипція
(leasing – лізинг, file – файл), транслітерація (deposit – депозит,
audit – аудит), калькування (mixed laws – змішані закони,
Верховний Суд – Supreme Court) та конкретизація (tenancy –
володіння, орендоване майно), генералізація (compensation award
– рішення про відшкодування збитків) і модуляція (scheduled
maintenance task card – картка виконання регламентних робіт).
До найбільш поширених граматичних трансформацій
належать перестановка (пермутація), заміна (members may be
suspended from the exercise of the rights and privileges… –
здійснення членських прав і привілеїв може бути призупинено),
розширення (to reflect the outcome of the negotiations –
відображати підсумки переговорів, що відбулися), стягнення
(Parties arrived at an amicable settlement – Сторони домовилися).
Належне використання трансформацій в процесі перекладу
важливе, адже допомагає досягти адекватної передачі змісту
юридичних документів.
1. Костромичева М. В. Юридическая лингвистика: к вопросу о
соотношении языка и права. Политика и право. № 3. 2011. С. 57-61.
2. Ляшук А.М. Семантична структура юридичних термінів
української та англійської мов : автореф. дис ... канд. філол. наук. Київ,
2007. 20 с.
308
Валерія Шенько
Науковий керівник – доц. Мусурівська О. В.
Емотивність – семантичний засіб репрезентації емоцій
Поняття емотивності пропонується лінгвістами для

розмежування психологічних і мовних категорій. На думку
В. І. Шаховського, „емотивний – це те саме, що і емоційний, але
про мову, її одиниці і їхню семантику” [3].
Психолінгвісти вважають, що вся мова емотивна і не існує
емотивно нейтральної лексики. В. І. Шаховський розуміє
емотивність як відображення у мові всієї сфери емоційного.
Емотивність – це структурний компонент конотації. Глобальна
категорія емотивності наявна в усіх мовах та на різних рівнях:
фонетичному, лексичному, морфологічному, фразеологічному,
стилістичному і т. д. Емотивність є комунікативно-семантичною
категорією. Вона завжди виражає суб’єктивне ставлення мовця і
базується на понятійних ознаках номінанта, які виступають у
якості стимулу для надання емоційності сказаному [3].
В. І. Телія вважає емотивність мовною категорією, яка
виражає лише ті емоційні явища, які пов’язані з вираженням
емоційно-оцінювального відношення і направлені на створення
у слухача емоційного резонансу. Вона припускає, що емотивне,
тобто емоційно-оцінювальне значення, входить в конотацію на
правах мікрокомпонента і є додатковою інформацією про
суб’єктивне ставлення до світу [1].
Ч. Філмор стверджує, що емотивність – це когнітивна
структура, яка в свідомості мовної особистості пов’язується з
конкретною ситуацією емоційної оцінки [2].
Емотивність ґрунтовно досліджена на лексичному рівні мови,
хоча щодо питання визначення специфіки емотивного
компонента в семантичній структурі слова існує кілька точок
зору. Більшість науковців вважає, що емотивна сема є
компонентом конотації і лише супроводжує денотативний
компонент значення слова.
Емотивність втілює функцію впливу мови: словесні та
несловесні емоційні реакції найбільш чутливі до емоційних
309
стимулів, у ролі яких можуть виступати емотиви – спеціальні
емотивно-забарвлені засоби мови. У дослідженнях для номінації
фразеологічних засобів мови, за допомогою яких виражається
той чи інший емоційний стан, використовується термін
„фразеоемотиви”, синонімічний до терміна „емотивні
фразеологічні одиниці”.
Емотивний макрокомпонент є основним компонентом у
семантиці фразеологізмів. Він тісно пов'язаний з іншими
семантичними компонентами і, передусім, із мотиваційним
компонентом (з образом внутрішньої форми фразеологізмів),
оскільки внутрішня форма провокує емотивність фразеологізма.
Слід зауважити, що емотивність завжди містить в собі оцінку,
проте оцінка не завжди передбачає емотивність (в реченні „Ця
книга хороша” є оцінка, але немає емотивності).
У дослідженні емотивних фразеологізмів із позитивною
семантикою в англійській художній літературі ми виявили
найбільш вживані компоненти, які виражають позитивні емоції.
Серед них, зокрема, love (fall in love – закохуватися; to have
one’s head over ears in love – бути закоханим по вуха), laugh (let
out a laugh – розсміятися; roar with laughter – голосно сміятися),
luck (to be lucky duck – щасливчик; to be happy-go-lucky – бути
безтурботним), good (to be in good spirits – бути в хорошому
настрої), heart (to have a heart of gold – мати золоте серце; from
the bottom of one’s heart – щиро).
1. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический,
прагматический и лингвокультурологический аспекты.
Москва : Школа „Языки русской культуры”, 1996. 288 с.
2. Филлмор Ч. Основные проблемы лексической. Новое в
зарубежной лингвистике. Москва: Прогресс, 1983. Вып. 12. С.
123–170.
3. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-
семантической системе языка. Москва : ЛКИ, 2008. 208 с.
310
Анастасія Шуліка
Науковий керівник – доц. Мігорян О. В.
Прагматичні особливості політичного дискурсу

У стрімкому розвитку подій сьогодення стає очевидним
зростання ролі політичної сфери у різних галузях людського
життя. У промовах, програмах партій та статтях політичного
характеру відображаються найактуальніші світові проблеми.
Саме це сприяє тому, що лінгвісти починають детально
аналізувати методи мовного впливу.
У даній роботі розглядатимемо дискурс як послідовні
висловлювання стосовно певних подій, а також висловлення
суджень та підбиття підсумків, що чітко простежується в
англомовних статтях політичного характеру.
Політичний дискурс (ПД) відіграє надзвичайно важливу
роль у творенні суспільних настроїв, оскільки несе в собі
соціальну природу. З одного боку, сьогодення відкриває перед
нами можливість аналізувати дискурс із позиції, що він з'явився
внаслідок розвитку соціального контексту, бо до ПД належать
внутрішні та зовнішні політично-суспільні відносини, політичні
дискусії, новини, коментарі [3]. Проте ми також не можемо
заперечувати, що ПД у процесі функціонування і сам є потужним
рушієм творення змін соціального контексту. Очевидно, що ПД не
може існувати окремо від мови, оскільки лише з її допомогою
можна донести до широких мас власні ідеологічні та політичні
переконання. Незважаючи на існування так званої мови політики,
котру розуміють під риторикою політичної діяльності та власною
термінологією, немає жорстких меж, що перешкоджали б
донесенню необхідної інформації до споживача.
ПД має ряд цілей: нав'язування певних ідей масовій
свідомості, усунення перешкод перед процесом отримання
суспільної згоди, заперечення певних загальноприйнятих
позицій, пояснення політичних тактик та стратегій, прийняття
соціально-ідеологічних стратегій, боротьба за важливі посади у
державному апараті, використання та розподіл влади між
політичними партіями чи особистостями [2].
311
Згідно з Ф. Ц. Бацевичем, “Лінгвістична прагматика(ЛП) –
розділ лінгвістики, що вивчає вияви суб’єктивного (людського)
чинника на всіх рівнях мови й у межах усіх аспектів її
функціонування, комунікації людей.” На даному етапі ЛП
вважається сферою досліджень, яка займається вивченням
аспектів, що пов’язані з суб’єктом мовлення, його адресатом,
стосунками між учасниками спілкування, а також із ситуацією
спілкування [1].
У процесі дослідження прагматичного аспекту розглядають
наміри адресанта та його мету, іллокутивні висловлювання та
імпліцитні смислові компоненти. Завдяки прагматичному
аспекту тексту можна аналізувати, як адресант ставиться до
об’єкта комунікації і, відповідно, до адресата. Для існування
прагматичного аспекту необхідний зв’язок між лінгвістичними
та екстралінгвістичними факторами. Тексти політичного
дискурсу із реалізованим прагматичним аспектом формують у
реципієнта переконання в достовірності отриманої інформації
та спонукають до прийняття певних політичних рішень.
Отже, дана тема надзвичайно актуальна, адже дослідження
прагматичного аспекту в політичному дискурсі цікаве не лише
з лінгвістичної точки зору, а й для соціуму. Адже завдяки
аналізу прийомів, котрі автори застосовують у своїх статтях,
можна зрозуміти ідеологію та переконання, які вони
намагаються поширити серед широких мас населення.
1. Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. Львів :
ПАІС, 2010. 336 с.
2. Демьянков В. З. Язык СМИ как объект междисциплинарного
исследования : учебное пособие. Москва. : Изд-во Моск. гос.
ун-та им. М. В. Ломоносова, 2003. С.116–133.
3. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса. Москва :
Гнозис, 2004. 328 с.
312
ЗМІСТ
Василь Атаманюк Особливості перекладу фразеологічних одиниць
в сучасному англомовному медіа-дискурсі ................................................. 3
Тетяна Белевська Субтитрування англомовних серіалів у системі
міжмовної комунікації .................................................................................. 5
Любомира Бєляєва Реалізація лінгвоетнічної специфіки міфологем
та їх переклад ................................................................................................. 7
Марина Боднар Переклад евфемізмів різних функціональних стилів ...... 9
Ольга Бортнюк Особливості перекладу професійної термінології
у галузі психології (на матеріалі телевізійного серіалу "Lie to Me") ...... 11
Юлія Гайко Лексеми харчової семантики в складі англомовних
фразеологічних одиниць ............................................................................. 13
Лілія Гардежук Особливості індивідуального стилю автора та його
відтворення у перекладі .............................................................................. 15
Діана Гладій Вербалізація емоційного стану ЩАСТЯ та його
відтворення в перекладі творів Донни Тартт ............................................ 17
Андрій Гладчук Словотвірні особливості термінів в англійській
фаховій мові дипломатії .............................................................................. 19
Дар’я Головко Перeклад неологізмів в англомовних публіцистичних
текстах .......................................................................................................... 21
Людмила Горин Перекладацькі стратегії англомовного рекламного
тексту: гастрономічний аспект ................................................................... 23
Іванна Грабар Передача почуттів у романі Даніели Стіл «A good
woman» ......................................................................................................... 25
Микола Грицюк Антонімічний переклад як засіб трансформації
мовних одиниць оригіналу в перекладі ..................................................... 27
Дарія Губанова Дефініційний аналіз лексеми «ART» (на прикладі
книги Дж. Кемерон «Шлях Митця») ......................................................... 29
Валерія Гулько Граматичні особливості текстів англомовних
патентів ......................................................................................................... 31
Тетяна Гундяк Соціолінгвістичні особливості англійської мови
інтернет-простору (на матеріалі дискурсу соціальної платформи
Фейсбук) ....................................................................................................... 33
Юлія Гунько Особливості перекладацьких трансформацій
у публіцистичних текстах про їжу ............................................................. 35
Гуцуляк М. Особливості перекладу англійських термінів
юридичного дискурсу українською мовою ............................................... 37
313
Довбиш М. Шляхи перекладу етномаркованої лексики на основі
роману П. Куліша „Чорна Рада” та його перекладу виконаного
Юрієм та Мойрою Луцькими ..................................................................... 39
Кабанчук А. Частотність вживання фразових дієслів у сучасній
англомовній художній прозі та особливості їх перекладу ....................... 41
Казюра К. Загальні характеристики безособових форм англійського
дієслова ......................................................................................................... 43
Каратінцева К. Особливості перекладу публіцистичних метафор у
промовах виборчої кампанії США 2016 року ........................................... 45
Костишин Я. Способи перекладу англомовних назв фільмів на
українську мову ........................................................................................... 47
Краус К. Вербалізація концепту PECULIARITY у художньому та
публіцистичному дискурсах та їх українських перекладах ..................... 49
Кузьмич І. Особливості застосування граматичних перекладацьких
трансформацій у художньому тексті ......................................................... 51
Лесюк К. Комунікативно-прагматичне навантаження авторського
стилю і шляхи його збереження у перекладі............................................. 53
Марусик Ю. Поняття терміна у сучасній лінгвістиці ............................... 55
Матіос О. Особливості перекладацьких трансформацій при
перекладі роману Дена Брауна «Цифрова фортеця» ................................ 57
Мельник Р. Переклад еліптичних газетних заголовків ............................. 59
Міхай С. Теоретичні засади дослідження художнього перекладу .......... 61
Назарко В. Лінгвістичні особливості американської казки ..................... 63
Никифорчук М. Функціональне навантаження алюзивних газетних
заголовків ..................................................................................................... 65
Осадчук Т. Ономастичний простір, як складова лінгвокультурного
простору ....................................................................................................... 67
Павлюк К. Індивідуальний підхід до вивчення англійської мови за
допомогою автентичних матеріалів у початковій школі ......................... 69
Пелепяк Л. Граматичні труднощі науково-технічного перекладу та їх
види ............................................................................................................... 71
Петрова А. Переклад культурних реалій за твором Ф.С.
Фіцджеральда «Великий Гетсбі»................................................................ 73
Пишко А. Діловий текст в оригіналі та перекладі.................................... 75
Пньовська В. Когнітивні ознаки концепту JUSTICE (на матеріалі
художнього дискурсу) ................................................................................. 77
Преступенко Д. Лінгвальний аналіз англійських словосполучень ......... 79
314
Прилуцька К. Відтворення концепту YOUTH українською мовою (на
матеріалі роману Джерома Д. Селінджера “Ловець у житі”) ............................ 81
Пустовойт М. Особливості перекладу рекламних текстів ..................... 83
Романюк О. Перекладацькі трансформації, при перекладі
фразеологізмів з компонентами, що позначають тварин ......................... 85
Романюк О. Газетний дискурс як середовище
міжтекстової взаємодії ................................................................................ 87
Свінтковська Т. Особливості перекладу національно-маркованої
лексики на матеріалі роману Джерома Селінджера «The Catcher in
the Rye» та його перекладу Олексою Логвиненко .................................... 89
Сенчук А. Вживання стилістичних засобів для опису емоцій
протагоніста в англомовній художній прозі та їх відтворення у
перекладі....................................................................................................... 91
Сіманович Н. Лексичні особливості юридичної літератури та її
переклад ........................................................................................................ 93
Сологуб К. Синтаксичний аспект перекладу англійських рекламних
слоганів ......................................................................................................... 95
Сорочан О. Переклад власних назв у художній літературі (на
прикладі циклу романів Дж. Р. Р. Мартіна «Пісня Льоду та
Полум’я») ..................................................................................................... 97
Ткачук К. Особливості перекладу мовної гри у газетному заголовку
(на матеріалі медіа дискурсу) ..................................................................... 99
Туркевич Ю. Лексико-граматичні особливості перекладу рекламних
слоганів та їх еквівалентний переклад ..................................................... 101
Цимбаляк К. Трансформація перестановки у реалізації перекладу
роману Дена Брауна «Янголи і Демони» ................................................. 103
Черній Т. Вербалізація концепту FAMILY в художньому дискурсі
(на матеріалі книги “The Light Between Oceans”) ................................... 105
Шапурко М. Підвищення рівня мотивації учнів за допомогою
використання ігрового методу.................................................................. 107
Щочкіна О. Перекладацькі трансформації, відтворені у перекладі
художнього твору на основі книги D. Still “Impossible” ........................ 109
Янковська М. Польова структура концепту INTIMACY в англійській
мові.............................................................................................................. 111
Ярема Д. Англійський публіцистичний текст: лінгвальні та
екстралінгвальні параметри ...................................................................... 113
Гуменюк Н. Зоонімний та флоронімний символ як компонент
фразеологічних одиниць французької мови ............................................ 115
315
Кіореско О. Тестовий контроль іншомовних рецептивних навичок та
вмінь учнів ЗЗСО ....................................................................................... 117
Ковтюк Е. Типологія запозичень сучасного французького медіа-
дискурсу за джерелом походження .......................................................... 119
Петруняк Н. Гендерні особливості використання вигуків у сучасній
французькій літературі .............................................................................. 121
Товт К. Синтаксис складнопідрядних речень французької мови ......... 123
Царенко І. Машинний переклад у контексті розвитку комп’ютерної
лінгводидактики......................................................................................... 125
Швабу А. Структурно-семантичні та функціонально-прагматичні
аспекти оказіоналізмів у творах Р. Кено.................................................. 127
Андріїва С. Підходи до вивчення іноземної мови в учнів з
особливими потребами.............................................................................. 129
Бацала А. Дитячий білінгвізм: мовленнєвий розвиток
дитини ......................................................................................................... 131
Бондаренко І. Синтаксичні функції субстантивних композитів
(на матеріалі сучасної німецькомовної прози) ........................................ 133
Волощук В. Термінотворення та термінологічна специфіка
укладання німецько-українського глосарію у галузі архітектури та
будівництва ................................................................................................ 135
Галан А. Іменники на позначення професійної діяльності у
фразеології німецької мови ....................................................................... 137
Гергелійник О. Особливості здійснення гастроперекладу ..................... 139
Данилюк Е. Неологізми в німецькій мові XXI століття ......................... 141
Забарило Л. Концептуальні домінанти у творчості
Зельми Меербаум-Айзінгер ...................................................................... 143
Калінчук А. Паронімія та її відмінність від парономазії,
варіантності та синонімії........................................................................... 145
Кійко О. Тезаурусне моделювання термінологічної системи
предметної області «Фінанси»147
Колодрівська А. Англіцизми у німецькій фаховій підмові
педагогіки149
Малейка А. Принципи укладання словника термінів у галузі
німецької фахової мови психології151
Мельник Л. Укладання термінологічних словників на тему «Облік та
оподаткування»153
Москалюк Д. Вживання скорочень в німецькомовних
публіцистичних текстах155
316
Панчук М. Укладання німецько-українського глосарію у галузі
модельного мистецтва ............................................................................... 157
Пинтюк Є. Звукосимволічні властивості фонестемної лексики зі
значенням «звучання» ............................................................................... 159
Рудницька А. Соціокультурні аспекти формування аудіовізуальних
умінь в умовах вивчення німецької мови ................................................ 161
Рябко О. Граматична інтерференція першої і другої іноземних мов:
раціональний підхід ................................................................................... 163
Сяйлева Є. Концептопростір сучасного німецькомовного
медичного дискурсу .................................................................................. 165
Унгурян К. Перекладацькі проблеми художньої літератури на основі
роману Крістіни Нестлінгер “Gretchen Sackmeier”................................. 167
Халус О. Формування компетенції іншомовного писемного мовлення
школярів за допомогою електронних дидактичних засобів ............................ 169
Черноіван П. Особливості укладання та функціонування тематичних
словників. Укладання німецько-українського глосарію у галузі
кібербезпеки ............................................................................................... 171
Якимчук Є. Укладання термінологічного словника
у галузі біології .......................................................................................... 173
Яковійчук О. Проблема авторського стилю у сучасних
комунікативно-когнітивних дослідженнях ............................................. 175
Гнатенко М. Структурно-семантичні типи складених слів (на
матеріалі французького публіцистичного дискурсу) ............................. 177
Боднарюк В. Сполучникові фразеологічні одиниці у французькій та
румунській мовах....................................................................................... 179
Абобуцоае К. Структура питального речення у художньому
дискурсі: гендерний аспект....................................................................... 181
Алі Т. Класифікація темпоральної лексики ............................................. 183
Андрусяк Л. Формування лексичної іншомовної компетентності у
учнів молодшої школи за допомогою пісень .......................................... 185
Баланда М. Формування граматичної компетенції в учнів початкової
школи .......................................................................................................... 187
Білокучма Ю. Характерні риси сучасних американських ток-шоу ....... 189
Бойку В. Функціонально-семантичні характеристики дієслів на
позначення емоцій в англомовних романах британської та
американської літератури ......................................................................... 191
Ватaраль Л. Лінгвостилістичні особливості сучасного
англомовного дискурсу ............................................................................. 193
317
Вербовецька І. Вплив англомовних пісень на засвоєння лексики та
граматики англійської мови учнями молодших класів .......................... 195
Vykliuk А. The application of flipped classroom in forming vocabulary
and grammar competencies ......................................................................... 197
Вітвіцька Н. Структурно-семантичні особливості прикметників у
готичному романі ...................................................................................... 199
Волоська І. Використання інтерактивних завдань для розвитку
навичок говоріння англійською мовою учнів середньої школи ............ 201
Галуга З. Розвиток лексичної компетенції учнів старшої школи на
матеріалі англомовних серіалів ................................................................ 203
Гевко В. Організація групової роботи як засіб підвищення активної
участі учнів на уроках англійської мови у середній школі .................... 205
Грибова В. Дефініції та цілі технології проблемного навчання ............ 207
Грицюк М. Внутрішня мова як особливий вид мовленнєвої
діяльності в англійському художньому дискурсі ................................... 209
Грищук Д. Дослідження вираження концепту ДЕМОКРАТІЯ (на
основі промов Дональда Трампа) ............................................................. 211
Грохольська М. Ігри як мотиваційна стратегія для покращення
навичок з граматики в учнів середньої школи ........................................ 213
Гуляк О. Використання комп’ютерних програм у формуванні
компетентності учнів у вимові (фонетиці) .............................................. 215
Hutsuliak М. The role of visualization in teaching grammar in the
eflclass ......................................................................................................... 217
Довгопола А. Сучасна військова лексика (на матеріалі газетного та
інтернет-дискурсу)..................................................................................... 219
Карпова В. Використання TED talks на уроках англійської мови ......... 221
Кирстюк С. Концептуальна метафора на матеріалі пісенного
дискурсу епохи Медчестера ..................................................................... 223
Кінащук Я. Вплив гендерних стереотипів на формування жіночого
образу у дискурсі мас-медіа...................................................................... 225
Кіореску В. Види мотивації старшокласників до вивчення іноземних
мов ............................................................................................................... 227
Кіцелюк В. Функціонування іменників у творі А. Ейнштейна та
З.Фрейда “Why War?” ............................................................................... 229
Ковбасюк К. Дієслівні фразеологічні одиниці в публіцистичному
стилі: структура, семантика, функції ....................................................... 231
Козловська А. Вивчення англійської мови в умовах позакласної
роботи ......................................................................................................... 233
318
Коломієць М. Навчання говорінню на уроках англійської мови в
середній школі ........................................................................................... 235
Коновальчук Л. Проблеми термінологічної еквівалентності в
перекладі науково-технічних текстів ....................................................... 237
Kosovan А. The importance of communicative competence development
in middle school classroom with the help of language games ..................... 239
Коцюбинська Д. Лексико-семантичні та синтаксичні особливості
англійського судово-процесуального дискурсу ...................................... 241
Крочак Д. Поняття наратора та нарації у художньому тексті .............. 243
Кудіна Ю. Структурно-семантична характеристика англійських
неологізмів у публіцистичному тексті ..................................................... 245
Куті К. Етимологічний та дефініційний аналіз лексеми dream ............ 247
Лалак О. Діахронічний аспект вивчення французьких запозичень в
англійській мові ......................................................................................... 249
Ласюк Т. Методи інтерактивного навчання в процесі формування
іншомовної комунікативної компетентності учнів базової школи ....... 251
Ліннікова В. Засоби вираження агресії в політичних дебатах
сучасних англомовних політиків.............................................................. 253
Маковійчук М. Ефективність застосування комунікативних ігор на
уроках англійської мови в середній школі .............................................. 255
Матійчук Я. Психологічна готовність учнів середньої школи до
застосування педагогічних інновацій у вивченні іноземної мови......... 257
Молдован В. Формальні характеристики лексики англомовних
ділових листів ............................................................................................ 259
Назарко В. Лінгвістичні особливості американської казки ................... 261
Orekhovska А. Functional and Pragmatic Characteristics of Compound
Words in Modern English and American Publicistic Discourse .................. 263
Осадчук Т. Ономастичний простір, як складова лінгвокультурного
простору ..................................................................................................... 265
Павлюк К. Індивідуальний підхід до вивчення англійської мови за
допомогою автентичних матеріалів у початковій школі ....................... 267
Румянцева К. Семантико-стилістичні функції дієслів у текстах
пісень незалежної сцени 2010-х рр. Великобританії .............................. 269
Семенюк О. Тлумачення концепту у рамках семантико-когнітивного
підходу та його реалізація у британському та американському
публіцистичному дискурсі ........................................................................ 271
Сенюк Т. Функціонування евфемізмів та табу на матеріалі творчості
Ірвіна Уелша .............................................................................................. 273
319
Сидоренко О. Відтворення поняття «особистість» у повістях
Чарльза Діккенса........................................................................................ 275
Симчич Я. Роль рідної мови у сучасних підходах викладання
іноземної мови у середній школі.............................................................. 277
Танасійчук А. Проблеми генези терміносистеми екологічного права
в англійській мові ...................................................................................... 279
Тихоліз В. Образні і конвенціональні метафори як засіб емоційної
аргументації у художній прозі.................................................................. 281
Тодорюк Н. Особливості використання інтерактивних методів для
вивчення іноземної мови у початковій школі ......................................... 283
Токар А. Розвиток усного мовлення учнів на уроках іноземної мови
за допомогою драматизації ....................................................................... 285
Федина А. Особливості аналітичної синтаксичної порівняльної
конструкції в давньоанглійській мові ...................................................... 287
Фочук Д. Лексико-семантичне поле «негативні емоції» в
англомовному медіа-дискурсі .................................................................. 289
Хмель У. Особливості класифікації ідіом у англомовному
кінематографічному дискурсі (прагматичний аспект) ........................... 291
Хоминець Х. Переваги використання рольової гри на уроках
іноземної мови учнів середньої школи ЗОШ .......................................... 293
Tsyhan N. The use of vocabulary at English lessons in general
educational institutions (problem of retention) ............................................ 295
Цуркан Н. Звертання у художньому дискурсі ......................................... 297
Чернівчан І. Лексико-стилістичні особливості пісень Imagine
Dragons........................................................................................................ 299
Чорна В. Семантичне поле APPEARANCE в романі А. Крісті «Death
on the Nile» ................................................................................................. 301
Шапурко М. Підвищення рівня мотивації учнів за допомогою
використання ігрового методу.................................................................. 303
Шевченко Р. Теоретичні засади стилістично зниженої лексики ........... 305
Шевчук О. Особливості перекладу англійської термінології
трудового права ......................................................................................... 307
Шенько В. Емотивність – семантичний засіб репрезентації емоцій ..... 309
Шуліка А. Прагматичні особливості політичного дискурсу .................. 311
320

Inozemn Stud Conf

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Inozemn Stud Conf

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

16-17 квітня 2019 року

До збірника увійшли статті студентів факультету іноземних мов,

Особливості перекладу фразеологічних одиниць в

1. Баранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник.

Переклад евфемізмів різних функціональних стилів

Особливості перекладу професійної термінології

1. Лейчик В. М. Терминоведение: Предмет, методы, структура. Изд.

Особливості індивідуального стилю автора та його

1. Кавун Н. Теорія художнього перекладу сучаній

Вербалізація емоційного стану ЩАСТЯ

Список літератури1. Сіняговська, І. Ю. Визначення та

Словотвірні особливості термінів в англійській фаховій

Перeклад неологізмів в англомовних

Перекладацькі стратегії англомовного

Передача почуттів у романі Даніели Стіл

1. Белько Е. В., Малык В. М. Выражение эмоций в современном

Дефініційний аналіз лексеми «ART» (на прикладі

Граматичні особливості текстів

2. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад):

Науковий керівник – асист. Мунтян Л.В.

Частотність вживання фразових дієслів у сучасній

Вербалізація концепту PECULIARITY

Особливості застосування граматичних

Поняття терміна в сучасній лінгвістиці

Особливості перекладацьких трансформацій при

Переклад еліптичних газетних заголовків

Лінгвістичні особливості американської казки

Функціональне навантаження алюзивних газетних

Ономастичний простір як складова лінгвокультурного

Індивідуальний підхід до вивчення англійської мови за

Граматичні труднощі науково-технічного перекладу

Проблема перекладу лексичних одиниць на позначення

1. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. Москва :

Діловий текст в оригіналі та перекладі

Науковий керівник – к.ф.н., асист.. Мунтян Л.В

Когнітивні ознаки концепту JUSTICE (на матеріалі

У даній статті ми розглянемо значимість розуміння концепту

Лінгвальний аналіз англійських словосполучень

Відтворення концепту YOUTH українською мовою

Список використаних джерел

Особливості перекладу рекламних текстів

1. Аврасин В. М. Торговая реклама как разновидность речевого

Перекладацькі трансформації при перекладі

В умовах радикальних суспільно-політичних і соціально-

Особливості перекладу національно-маркованої

Вживання стилістичних засобів для опису емоцій

Лексичні особливості юридичної літератури та її

Переклад текстів юридичної тематики справа досить складна.

Синтаксичний аспект перекладу англійських

Як відомо, одним з найважливіших структурних

Переклад власних назв у художній літературі (на

Особливості перекладу мовної гри в газетному

Лексико-граматичні особливості перекладу рекламних

Трансформація перестановки у реалізації перекладу

Підвищення рівня мотивації учнів за допомогою

Перекладацькі трансформації, відтворені

Трансформація Кількість Відсоток

Польова структура концепту INTIMACY

Англійський публіцистичний текст: лінгвальні

Зоонімний та флоронімний символ як компонент