Олімпійські мандри

М. М.
БУЛАТОВА,
В. М. ЄРМОЛОВА,
І. М. КРОЛЬ
ОЛІМПІЙСЬКІ
МАНДРИ
Частина 1
Фізична культура
Київ 2020
УДК 796.032+371.233(075)
ББК 75.4(0)90r73+75.812.59
Є 74
Схвалено комісією з фізичної культури Науково-методичної ради

з питань освіти Міністерства освіти і науки України
(лист від 06.03.2019 № 22.1/12-Г-88, протокол № 1 від 05.03.2019 р.)
Видання Національного олімпійського комітету України
Булатова М. М., Єрмолова В. М., Кроль І. М. Олімпійські мандри : метод. посіб. /

М. М. Булатова, В. М. Єрмолова, І. М. Кроль. – К. : НОК України, 2020. – 64 с.
Для вчителів, педагогічних працівників таборів відпочинку, студентів

спортивних і педагогічних закладів вищої освіти.
УДК 796.032+371.233(075)
ББК 75.4(0)90r73+75.812.59
© Національний олімпійський комітет України, 2020

© Олімпійська академія України, 2020
© М. М. БУЛАТОВА, В. М. ЄРМОЛОВА, І. М. КРОЛЬ, 2020
Зміст
Вступ ………………………………................................................……………………… 4
Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі …………………..... 6
Інтеграція культурної спадщини олімпійського руху у зміст

навчального предмета «Фізична культура» ………………………………................... 23
5 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

Тема «Фізичне виховання у Стародавній Греції» ..................…………………........... 23

Тема «Олімпійські ігри у Стародавній Греції» ………………………………................. 26

Тема «Відродження Олімпійських ігор сучасності» ………........................................ 32
Тема «Олімпійські символи і церемонії» ……..............…........................................... 34

Тема «Основні цінності олімпізму» ……….................................................................. 39

Тема «Національний олімпійський комітет України» …............................................. 61
Література …………………………………….................................................………… 63
Вступ
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку

особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспіль-
ства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Її мета – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспіль-
ства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і
необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних грома-
дян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь
іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчо-
го, культурного потенціалу українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля
забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
Провідним засобом розвитку такої особистості є навчальний предмет «Фізична
культура», покликаний не лише формувати в учнів стійку мотивацію до збереження власного
здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, забезпечувати гармонійний розви-
ток природних здібностей та психічних якостей, а й бути джерелом формування гуманістич-
ного світогляду, любові до рідного краю, поваги до надбань національної та світової культури.
Важлива роль у формуванні однієї з основних компетентностей школярів – обі-
знаності та самовираження у сфері культури – належить навчальному предмету «Фізична
культура». Використання в освітньому процесі творів різних видів мистецтв, пов’язаних з
культурною спадщиною олімпійського руху та олімпійського спорту, сприяє усвідомленню
важливості зв’язку культури і спорту, а також самовдосконаленню.
Олімпійський рух та Олімпійські ігри – явища фундаментального характеру з глибо-
кими гуманістичними і загальнокультурними складовими, інтерес до яких та їх значущість
постійно зростають у сучасному світі. Протягом тисячоліть вони привертали увагу найвидат-
ніших представників стародавнього світу, багатьох поколінь громадських і державних діячів,
мислителів, представників мистецтва – всесвітньо відомих художників, скульпторів, компози-
торів і режисерів, письменників і поетів.
Феномен кульурної спадщини олімпійського руху являє собою комплекс накопиче-
них людством знань, норм, цінностей, зразків поведінки, що відповідають ідеології Олімпій-
ської хартії, філософії олімпізму, на основі яких формуються гуманістичний спосіб життя со-
ціуму та стиль життя особистості.
Складові цього феномену містяться у мистецьких творах і стануть у нагоді під час
викладання тем із розділу «Теоретико-методичні знання».
Так, для кращого сприйняття теми «Олімпійські ігри Стародавньої Греції» (6 клас)
варто ознайомити школярів із давньогрецьким вазописом із зображенням атлетів, які уосо-
блюють види олімпійських програм давньогрецьких Олімпійських ігор.
Знайомлячи школярів з олімпійською цінністю «Досконалість» (8 клас), доцільно
звертатися до скульптур «Дискобол» Мирона та «Дорифор» Поліклета і провести паралель
із зображенням сучасних зірок світового спорту – пам’ятниками Сергію Бубці, Уле-Ейнару
Бйорндалену, Емілю Затопеку та іншим.
Під час розповіді про таку олімпійську цінність, як «Чесна гра» варто згадати про
статуї, фундаменти яких – заніси, збереглися на стародавньому стадіоні в Олімпії, назвати
імена видатних спортсменів, які є прикладом чесної лицарської поведінки у спорті та в житті.
Демонстрацію школярам однієї з олімпійських цінностей – «Радість зусилля» – до-
цільно проводити на прикладі однойменного розділу «Оди спорту» П. де Кубертена, яка
стала переможницею культурної олімпіади в номінації «Література» на Іграх V Олімпіади
1912 р. у Стокгольмі.
ВСТУП 5
Сучасний вид входу на стадіон в Олімпії
Ілюстрацією цінності «Дружба» може слугувати фотографія легкоатлетів друзів і су-

перників, які зустрілися на Іграх ХІ Олімпіади 1936 р. у Берліні, – Джессі Оуенса (США), чотири-
разового олімпійського чемпіона (1936) та Луза Лонга (Німеччина), срібного призера цих Ігор.
Гарними ілюстраціями цінності «Повага» є пам’ятник «Діагор та його сини», спору-
джений на території Міжнародної олімпійської академії в Олімпії, Греція, а також фотографія
веслувальника Генрі Пірса, який вирішив зупинитися і пропустити «родину» братів наших
менших – качок – під час чвертьфінального заїзду на Іграх IX Олімпіади 1928 р. в Амстердамі.
Інтеграція культурної спадщини олімпійського руху в процес викладання предмета
«Фізична культура» дозволить школярам більш повно і глибоко опанувати навчальний ма-
теріал, а твори різних видів мистецтва – відчути і зрозуміти художньо-виразні засоби, красу
художнього слова, малюнка і кольору, збагатити їх духовний світ, формувати особисту куль-
туру і гармонію особистості дитини.
Даний методичний посібник розрахований на вчителів фізичної культури, які викла-
дають у 5–9-х класах закладів загальної середньої освіти.
У методичному посібнику «Олімпійські мандри» представлено матеріали, пов’язані
з культурною спадщиною олімпійського руху, які інтегруються у зміст тем навчального пред-
мета, не порушуючи їх звичайного викладання.
Численний ілюстративний матеріал – твори живопису, літератури, скульптури, архі-
тектури, фотографії, музичні твори та кінофільми – супроводжуються текстом, який пояснює
його причетність до олімпійської історії в контексті програмного матеріалу з навчального
предмета.
6 l ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ l ЧАСТИНА 1. ФИЗИЧНА КУЛЬТУРА
КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ
В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ
Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої

освіти «Нова українська школа» на період до 2029 р. (розпорядження КМУ № 988-р від 14
грудня 2016 р.) вбачає у підростаючому поколінні цілісну всебічно розвинену особистість,
здатну до критичного мислення, яка діє згідно з морально-етичними принципами.
Освіта являє собою цілеспрямований процес освоєння культурної спадщини, духо-
вних цінностей і знань, накопичених поколіннями. Культура стає наріжним каменем освіти,
тоді як загальнокультурний розвиток особистості стає умовою гармонійного її зростання і
становлення.
Інтерес до олімпійського руху та постійно зростаюча його значущість у сучасному світі
зрозумілі, оскільки це явище є загальнокультурним досягненням світового співтовариства в
його тісному взаємозв’язку з багатющою історією і культурою Стародавньої Греції та Ста-
родавнього Риму, яскравими проявами епохи Відродження і Нового часу, багатогранними і
динамічними подіями сучасної історії. Таке уявлення про олімпійський рух стало результатом
ставлення до нього видатних представників різних сфер діяльності – громадських і державних
діячів, мислителів, представників мистецтва, зокрема всесвітньо відомих художників, скуль-
пторів, композиторів і режисерів, письменників і поетів. Зрозуміло, що цей інтерес і пов’язана
з ним популярність Олімпійських ігор, ідеалів і цінностей філософії олімпізму змогли прояви-
тися лише у ставленні до явища фундаментального характеру з глибокими гуманістичними та
загальнокультурними складовими.
Одним із основоположних принципів олімпійського руху є визначення олімпізму як
«життєвої філософії, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму.
Поєднуючи спорт із культурою та освітою, олімпізм прагне створити такий спосіб життя,
який базувався б на радощах, здобутих через зусилля, освітніх цінностях доброго прикладу
та повазі універсальних етичних принципів» [8].
Ініціатору відродження сучасних Олімпійських ігор П’єру де Кубертену імпонували
погляди стародавніх греків на систему виховання, проведення різноманітних змагань, го-
ловними з яких були Олімпійські ігри. В античній спадщині його передусім приваблювала
«одна з найкращих особливостей грецької цивілізації: участь м’язів у роботі з морального
розвитку». Саме це він і мріяв відродити, прагнучи наповнити неоолімпізм перш за все мо-
ральним, духовним змістом.
Найважливіше значення в структурі виховання відіграє мета педагогічної діяльності
– формування того ідеалу особистості, на реалізацію якого вона орієнтована. Цільова уста-
новка виховної діяльності істотно впливає на її зміст, форми, засоби і методи. Тому Кубертен
велику увагу приділяв характеристиці того ідеалу особистості, який повинен служити метою
виховної діяльності в олімпійському русі. Він спирався на гуманістичний ідеал гармонійно
розвиненої особистості, котрий сходить до ідеї Платона й Аристотеля про важливе значення
для розвитку людини тріади, що включає музику, філософію і гімнастику, які розглядалися
як фундаментальні елементи, що охоплюють усі аспекти людського буття: чуттєвий, пізна-
вальний і психологічний [11].
КУЛЬТУРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОгО РУхУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ 7
Відродженню
сучасних
Олімпійських ігор
світ зобов’язаний
перш за все енергії
й наполегливості
історика,
літератора, педагога
і соціолога барона
П’єра де Кубертена
Цей ідеал пов’язаний також із давньогрецьким ідеалом калокагатії (з грец. kalos –

прекрасний і agathos – добрий), який має на увазі прекрасну людину, для якої характерні
поєднання зовнішніх достоїнств з внутрішніми, духовними, моральними якостями, гармонія
тіла і душі. Кубертен вважав, що картезіанський поділ тіла і душі – двох елементів єдиного,
цілісного людського буття – розгляд їх як двох абсолютно незалежних один від одного фак-
торів, веде до дисгармонії людини. Він говорив, що якби його запитали, як жити у злагоді з
олімпійським духом, то першою умовою назвав би – бути щасливим. Але щастя, отримане
від фізичних вправ, є результатом двох невід’ємних елементів людського буття – тіла і духу.
Розділення цих двох частин одного цілого на повністю незалежні фактори призводить до
дисгармонії особистості, а тому вони мають бути об’єднані в одне гармонійне ціле, щоб за-
безпечити досягнення евритмії, як у стародавній олімпії [9].
Термін «евритмія» (eurhythmy) Кубертен вживав для позначення своєї філософської
ідеї гармонії фізичних і духовних здібностей людини. Формування евритмії через спорт він
вважав головним виховним завданням олімпійського руху. Кубертен мріяв наділити таким
ідеалом усіх людей, для яких він став би філософією життя. На його думку, людині мають
бути притаманні досконалі фізичні якості, здоров’я, краса фізично розвиненого тіла і рухів,
а також сила духу, високий розвиток інтелекту, естетичний смак, художній талант, культура
мови і спілкування, високоморальні якості: чесність, великодушність, безкорисливість, добро-
чинність тощо. Відомий американський учений Бенджамін Лоу у книзі «Краса спорту» зверта-
ється до міркувань Кубертена: «Сутність питання полягає у тому, щоб відновити міцний союз
м’язів та інтелекту, який був розірваний. Без сумніву, їх союз колись був плідним, проте варто
було їм якось відокремитися один від одного під впливом несприятливих умов, як вони посту-
пово прийшли до цілковитої обопільної байдужості, розлука обернулася взаємним забуттям.
Однак зараз Олімпія, що в минулому була їх головною резиденцією, відновлена, точніше від-
роджена й оновлена. Справедливо, що форми олімпізму тепер інші, нові, але вони сповнені
тим самим життям, тим самим змістом. Вони, таким чином, можуть повернутися до своєї ре-
зиденції, та передусім ми, а не хтось інший, повинні підготувати це повернення» [6].
У своїй промові під час заключного засідання першого Міжнародного атлетичного кон-
гресу, який відбувся 23 червня 1894 р., Кубертен зазначив: «Ми – представники міжнарод-
ного спорту і ми одноголосно проголосували за відродження ідеї, якій понад дві тисячі років.
Ця ідея змушує частіше битися серця людей, стимулюючи найбільш шляхетні й життєві ін-
стинкти ... За олімпійську ідею, яка, подібно до променя всемогутнього сонця, пронизала су-
тінки століть, щоб осяяти переддень XX століття радістю й надією» [5].
Лекційний зал Сорбонни.

Тут 23 червня 1894 р. було прийнято рішення про відродження
Олімпійських ігор сучасності та затвердження Міжнародного олімпійського комітету
Своє бачення призначення спорту й олімпійського руху в сучасному світі, своє розу-
міння ролі спорту в житті п’єр де Кубертен виклав мовою поезії в «Оді спорту». Ця робота
посіла перше місце на конкурсі мистецтв у номінації «Література», що відбувся в рамках Ігор
V Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі.
Добре розуміючи роль історичної спадщини у вихованні молодого покоління, Кубертен
висловлював надію на те, що історія реалізує всі інтелектуальні компоненти, у тому числі й
олімпізм, котрий також належить історії. Він зазначав, що Олімпійські ігри мають педагогіч-
ний аспект, який, як і в минулому, сфокусований на культі молоді і колективній думці народів
[49]. В «Олімпійських мемуарах» Кубертен писав: «Я бажав відродити не саму лише форму, й
принципи цього тисячолітнього інституту, бо розумів, що це дасть не тільки моїй країні, але й
усьому людству доконечний виховний імпульс. Отож я прагнув відновити ті підвалини, на яких
він стояв у минулому, його зв’язки з інтелектуальним, моральним і, певною мірою, релігійним
життям. Сучасний світ додав до тих підвалин дві нові: технічні досягнення та демократичний
інтернаціоналізм» [3].
Обкладинка «Оди спорту».

Стокгольм. 1912 р.
емблема
олімпійського конкурсу мистецтв
«Пентатлон муз». Стокгольм, 1912 р.
Кубертен-педагог вбачав у спорті унікальний засіб виховання й освіти. Він вважав,

що спорт – це діяльність не заради задоволення або від байдикування і навіть не фізична
компенсація розумової роботи, а джерело внутрішньої досконалості кожної людини.
Для Кубертена олімпізм як філософія життя був духовним, розумовим і фізичним
життєвим досвідом у постійних зусиллях людини досягти морального й інтелектуального
підйому. Набагато випередивши свій час, він у думках і на ділі разом зі створенням Кафедри
олімпійських наук у Ніцці пропагував і відстоював навчання олімпізму.
Головним виховним завданням олімпійського руху ініціатор відродження сучасних
Олімпійських ігор вважав формування в людині гармонії через спорт. Він підкреслював, що
олімпійський рух може стати школою виховання шляхетності і моральної чистоти, так само
як фізичної витривалості і сили; може формувати характер і зміцнювати моральну силу, а
тому сприяти гармонійному розвитку людини [10].
Кубертен поклав початок науковому обґрунтуванню спеціального предмета, який на-
звав «Спортивна педагогіка», тим самим передбачаючи олімпійську освіту і виховання під-
ростаючого покоління, які сформувалися набагато пізніше.
Результатом діяльності Кубертена є створення концепції спортивної педагогіки, а по-
тім олімпізму й олімпійської педагогіки, що стало основою олімпійської освіти, котра тісно
переплітається з олімпійською культурою, оскільки вона, представляючи педагогічну діяль-

ність, спрямована на прищеплення підростаючому поколінню ідеалів і цінностей олімпізму,
тобто виконує роль формування олімпійської культури особистості.
поняття «культура» розвивалося разом

з історією. Сам термін походить від ла-
тинського слова cultura – обробіток зем-
лі, оброблення, розвиток, шанування.
Уже в працях римського громадського
діяча, оратора Цицерона (106–43 рр.
до н. е.) зустрічається його тлумачення
як «оброблення, вдосконалення душі».
Згодом термін починає вживатися у зна-
ченнях «виховання», «освіта», «само-
вдосконалення».
Марк Туллій Цицерон –

давньоримський політичний діяч,
видатний оратор, філософ та літератор.
2-га пол. 1 ст. до н. е. Капітолійський музей, Рим
Культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, пред-

ставлений продуктами матеріальної й духовної праці, системою соціальних норм і настанов,
духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до
власної особистості; це система життєвих орієнтацій суб’єкта.
У житті суспільства культура виконує важливі функції:
• людинотворчу – засвоюючи досягнення культури, людина пізнає себе і визначає своє
місце в суспільстві й у світі, з’ясовує мету свого життя;
• інформативну – відбувається збагачення людини досвідом попередніх поколінь;
• регулятивну – культура створює норми і правила для організації спільного проживання
людей;
• аксіологічну – сприяє формуванню ціннісних пріоритетів;
• гедоністичну – спрямована на отримання задоволення, насолоди.
Зважаючи на багатоплановість, форми культурологічної діяльності людини, культуру поділя-
ють на матеріальну, духовну, соціальну і фізичну. Олімпійська культура як специфічна сфера
культури, її елемент виникає на основі формування і розвитку спортивної культури. Її фунда-
ментом є ставлення соціального суб’єкта (особистості, соціальної групи, суспільства в цілому)
до спорту як цінності, що пов’язано з розвитком, збереженням і поширенням цього соціаль-
ного явища. Для спортивної культури характерні такі категорії, як пов’язані зі спортом форми
діяльності соціального суб’єкта; засоби, механізми і результати цієї діяльності; особливий спо-
Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі 11
сіб (стиль) життя і відповідні типи, зразки, моделі поведінки, а також норми, правила, санкції,
знання, інтереси, потреби, емоційні реакції тощо. Вона включає певні соціальні інститути, про-
цеси, стосунки. Зв’язок зі спортом визначає особливу специфіку всіх цих соціальних явищ.
Феномен олімпійської культури являє собою комплекс, що розвивається, накопичених
людством знань, норм, цінностей, зразків поведінки, що відповідають ідеології Олімпійської
хартії, філософії олімпізму та на основі яких формуються гуманістичний спосіб життя соціуму і
стиль життя особистості. Завдяки цьому феномену функціонує механізм передачі від покоління
до покоління каналами культурної спадкоємності накопичених людських цінностей.
Олімпійська культура – це перш

за все специфічна філософія життя, що
включає духовні цінності спорту. Вона
несе в собі історичний, світоглядний,
аксіологічний потенціал, оскільки скла-
лася на основі ідеалів Олімпійської хар-
тії, наповнює фізичну культуру і спорт
духовним, гуманістичним змістом, до-
лаючи практику утилітарного ставлен-
ня до цих видів діяльності.
Вона виникає і розвивається на
основі того, що є значущим, цінним для
соціального суб’єкта, яким стає олім-
пійський рух і все, що пов’язане з ним:
олімпізм як філософія (ідеологія) цього
руху, яка визначає його соціальні ідеа-
ли, цілі і завдання; Олімпійські ігри як
вершина олімпійського руху (за визна-
ченням Олімпійської хартії), підготовка
до них тощо. Ядром олімпійської куль-
тури є ціннісне ставлення до спорту, 29 червня 2019 р. вступила в силу оновлена версія
яке відповідає олімпійським ідеалам. Олімпійської хартії. На її обкладинці зображено
Недаремно у своєму вітанні найекологічніша споруда світу – Олімпійський дім
учасникам III Всеросійської науково-
практичної конференції «Олімпій-
ський рух і соціальні процеси», що від-
булася у 1992 p., сьомий президент
МОК Хуан Антоніо Самаранч сказав:
«…Наш сучасний світ і спорт, який
є його важливим проявом, потребу-
ють духовності… Дуже важливо про-
довжувати стійко зберігати традиції
нашого руху, його моральні і виховні
цінності, все те, чим і вирізняється
олімпізм».
Сьомий президент МОК

Хуан Антоніо Самаранч
у своєму робочому кабінеті в Лозанні
Олімпійська культура несе в собі значний історичний, світоглядний, аксіологічний по-

тенціал. Уже сьогодні вона, ґрунтуючись на ідеалах Олімпійської хартії, наповнює фізичну
культуру і спорт духовним, гуманістичним змістом, долаючи практику утилітарного ставлення
до цих видів діяльності.
Олімпійська культура – це сукупність накопичених людством знань, норм, цінностей,
зразків поведінки, відповідно до правил Олімпійської хартії, ідеології філософії олімпізму, на
основі яких формується гуманістичний спосіб життя соціуму і стиль життя особистості. Тран-
сляція цінностей олімпійської культури відбувається через систему освіти і виховання.
Духовно розвинена особистість здатна з набагато більшою ефективністю управляти
всіма сферами свого життя, гармонійно розвивати розумові та фізичні здібності. Формування
особистості відбувається не тільки в результаті біологічного дозрівання, хоча і супроводжує
його, а й у процесі накопичення духовного багажу, шляхом соціалізації, долучення до культу-
ри, мистецтва, засвоєння досвіду попередніх поколінь, навчання тощо. Саме в цьому процесі
відбувається становлення людини, збагачення ії сутності.
Складові, з якими прийнято ототожнювати цивілізацію, існували задовго до розквіту
давньогрецької цивілізації – в Єгипті, Китаї, Месопотамії, Мезоамериці. Вони мали яскраві
прояви в різних сферах людської діяльності та з захопленням сприймалися й набували розви-
тку в інших країнах. Однак жодна з давніх цивілізацій не може порівнятися з давньогрецькою у
досягненнях, що стосуються інтелектуальної сфери. Давньогрецька цивілізація, безсумнівно,
є найяскравішою в світовій історії і справедливо вважається колискою західної цивілізації.
Свого часу грецька культура справила величезний вплив на становлення Римської ім-
перії, яка не тільки використовувала її досягнення, а й принесла їх різним народам Європи та
Скульптурний портрет давньо- Погруддя давньогрецького

Скульптурний портрет грецького філософа Платона. філософа Арістотеля.
давньогрецького Римська копія з грецького Римська копія з грецького оригіналу
філософа Сократа оригіналу роботи Сіланіоном. скульптури Лісіппа. Близько 330 р. до н. е.
роботи скульптора Лісіппа. Близько 370 р. до н. е. Колекція Людовізі,
399 р. до н. е. Лувр, париж Капіталійський музей, Рим Національний Римський музей
світу. Цей процес знайшов своє про-

довження в епоху Відродження, потім
в епоху просвітництва, а також у піз-
ніший час – аж до ХХ ст., через виник-
нення і розвиток різних неокласичних
рухів, які охопили не тільки Європу, а й
Америку та інші континенти.
Сучасну світову культуру і на-
уку неможливо уявити без спадщини
Гомера, Софокла, есхіла, евріпіда,
Арістофана, досягнень філософської
думки Сократа, платона, Арістоте-
ля, Геракліта, Демокріта, історичних
досліджень Геродота, плутарха, на-
укових відкриттів евкліда, Архімеда,
піфагора, ератосфена, безсмертних
творінь архітекторів і скульпторів Агі-
лада, поліклета, Мирона, Фідія, Скопа-
са, праксітеля, Лісіппа.
У творах плутарха, Овідія, Ге-
родота, Діодора оспівано баланс зо-
внішніх і внутрішніх якостей людини.
Статуя давньогрецького математика

евкліда, визнаного
основоположником геометрії.
Музей природної історії Оксфордського
університету, Велика Британія
Величальні пісні на честь переможців

на піфійських іграх складав і давньо-
грецький поет-лірик піндар. Стародавні
мислителі були не просто творцями без-
смертних шедеврів, вони самі активно
брали участь в Іграх. Так, платон був
чемпіоном з панкратіону, піфагор теж
не раз перемагав в Іграх і досяг успіху в
тренуванні юнаків, а атлет Мілон писав
і читав зі сцени філософські трактати.
Бюст давньогрецького поета Гомера. Учасників змагань Стародавньої Греції
Копія з античного оригіналу наслідувала молодь, переймала їхні по-
Музей класичної скульптури. гляди, пріоритети та поведінку як керів-
Мюнхен, Німеччина ництво у житті.
На інтенсивний розвиток атлетичних змагань у Стародавній Греції великий вплив мав

найважливіший елемент буття і культури давніх греків – агоністика (з грец. – здатний до бо-
ротьби), тобто принцип змагальності, що реалізувався у різних сферах життя (роботі, мисте-
цтві, спорті) з метою досягнення найкращого результату, визнання, прославлення сфер ді-
яльності, примноження особистого престижу і слави міст-держав. Агони – різні змагання, що
були однією з форм ушанування богів, – залучали велику кількість учасників, які прагнули
виділитися своїми досягненнями у тій чи іншій сфері життя.
Стародавні Олімпійські ігри як демонстрація фізичної (тілесної) досконалості також
безпосередньо виражали ідею античної душі. під час Ігор в Олімпію з’їжджалися з усіх куточ-
ків еллади видатні філософи, поети і вчені, що сприяло подальшому розвитку вражаючого
феномена грецької культури. перед численною аудиторією виступали знамениті філософи
платон, Сократ, Діоген, Геракліт, історики Геродот і Фукідід, основоположник медицини Гіппо-
крат, класики давньогрецької поезії і драматургії Софокл, піндар, евріпід. Філософські бесіди,
поетичні та ораторські виступи, споглядання шедеврів архітектури і скульптури, захоплення
красою і фізичною досконалістю атлетів формували і розвивали єдину грецьку культуру.
Так, ґрунтуючись на світоглядному принципі давньогрецької аристократії – агоністи-
ці, формувалися творчі й художні форми змагальної діяльності. Окремі види змагань Олім-
пійських ігор Стародавньої Греції за певними елементами були схожі на мистецькі конкурси,
адже стрибок у довжину та інші змагання супроводжувалися грою на флейтах.
В образотворчому мистецтві того часу чітко окреслюються складові давньогрецького
ідеалу людини як громадянина, воїна й атлета. Цей ідеал, що мав відповідати аристократич-
ному розумінню поняття «калокагатія», відображався в різний спосіб, у тому числі у скуль-
птурних зображеннях атлетів, часто з ідеалізацією пропорцій та фізичних форм.
Скульптурний портрет Бюст давньогрецького Скульптурний портрет

історика Геродота. поета Піндара. Римська копія давньогрецького драматурга
Національний музей. з грецького оригіналу V ст. до н. е. Софокла. Державний музей
Рим, Італія Музей археології. Неаполь, Італія імені пушкіна. Москва, Росія
За свідченням Геродота, на
Олімпійських іграх кожного разу ство-
рювалася спеціальна комісія, яка за-
мовляла кращим художникам портре-
ти і статуї переможців у боротьбі, бігу,
кулачному бою та інших вправах. Ці
статуї потрібно було виконати з най-
більшою точністю і ретельністю. тра-
плялося навіть, що їх знищували, якщо
вони недостатньо точно передавали
модель.
За зразком цих різноманітних
типів борців і бігунів грецькі скульпто-
ри створювали ідеальні образи богів і
героїв.
Зразком гармонійно розвиненої
особистості для давніх греків вважався
Геракл, який втілював гармонію тілес-
них і духовних якостей. Для них він був
уособленням сили, мужності і відваги,
переможцем, котрий визволив людей
від страждань, поборником справедли-
вості і доброти, рятівником від бід.
Статуя
давньогрецького
цілителя, лікаря
і філософа
Гіппократа.
Археологічний
музей.
О. Кос, Греція
Геракл Фарнезе.
Імператорська римська
копія роботи Глікана
з грецького оригіналу
роботи Лісіппа.
Близько 320 р. до н. е.
Бюст давньогрецького драматурга Терми імператора
евріпіда. Римська мармурова копія Каракалли в Римі.
з грецького оригіналу. Близько 330 р. до н.е. Національний музей,
Національній музей, Неаполь Неаполь
Римська імперія не опанувала всього багатства давньогрецької спортивної культури:

філософії, мистецтва, науки, педагогічних шкіл для «душі» і «тіла». Видатні римські інте-
лектуали Цицерон, Марк Фабий Квінтіліан, Варрон, Апполінарій Старший (II ст.) шанобливо
ставилися до грецької спадщини, проте заперечували багато її ідей.
Основну увагу римляни зосереджували на ідеях Великої Держави, на масових виста-
вах (дотримуючись принципу «хліба і видовищ»), на поклонінні талантам гладіаторів, кінних
змаганнях, мистецтві війни, на підготовці воїнів до далеких військових походів тощо.
У Середні віки (V–XVII ст.) західноєвропейське суспільство, його культура, педагогіка
й освіта істотно змінилися порівняно з античною епохою. Це пояснювалося формуванням
нового типу соціально-економічних відносин і нових форм державності, трансформацією
культури під впливом християнства.
У той час життя людини розглядалося як процес пізнання Істини – Бога, а Ісус Христос
визнавався уособленням абсолютної Істини. Тому в середньовічних школах вивчали Біблію
і твори отців церкви, які вважалися авторитетами, а взаємозв’язок тілесного і духовного
Графічний портрет Портрет італійського поета

Мікеланджело і літописця Петрарки роботи
роботи Даніеля да Вольтерра. юстуса ван Гента.
1555 р.. Музей Тейлора, Друга половина XV ст. Національна
Харлем, Нідерланди галерея Марке, Урбіно, Італія
Пам’ятник римському риторику Марку Фабію Квінтіліану

на на його батьківщині в м. Калахорре. Іспанія
розвитку як необхідного гармонійного поєднання особистості був неприйнятним. Надбання,

яких досягла Стародавня Греція в системі виховання й освіти, пішли у небуття.
проте мусульманська модель освіти у середні віки була заснована на Корані і являла
синтез виховання, навчання і перевиховання, що охоплювало весь розвиток людини в духо-
вному, інтелектуальному, фізичному і науковому напрямах.
В епоху пізнього Середньовіччя та епохи Відродження в тематику філософського піз-
нання повернулися ідеї античності про вдосконалення душі і тіла, про красу природи і люди-
ни. Конструюванням краси займалися Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Данте і петрарка,
педагоги XIV–XV ст. педро Вергі, Йоахім Камераріус, п’єр пікколоміні, Доменіко де Феррарі,
творець школи тілесних вправ Гуаріно де Верона.
У Франції Франсуа Рабле і Мішель де Монтень, в Англії – Томас Стернз еліот і Річард
Малькастем, у Чехії – Ян Амос Коменський проголошували й обґрунтовували ідеї фізичного
виховання, вводили їх у педагогічну практику.
Пам’ятник італійському
поетові Данте Аліг’єрі.
Скульптор Лучано Массарі.
2015 р. Київ, Україна
Франсуа
рабле –
французький
письменник.
Невідомий
художник.
Національний
музей Тріанона.
Версаль,
Франція
Ян Амос
Коменський –
чеський
педагог,
засновник
системи
тілесного
виховання.
юрген Овенс.
1650–1670 рр.
рейксмузеум,
Амстердам
У сферу суспільної свідомості в XV–XVI ст. разом з іншими досягненнями давньо-

грецької цивілізації після багатьох століть цілковитого забуття було повернуто поняття Олім-
пійських ігор.
Сталося це не випадково, а внаслідок настанов нової епохи – перехідної від серед-
ньовічної культури до періоду, що ввійшов в історію під назвою Відродження.
У цей період – час розвитку гуманізму – людину звеличують за здатність до самопіз-
нання і розуміння всієї системи світобудови, розглядають як її центральну фігуру.
Саме на людині зосереджуються всі інтереси художників і поетів Відродження, які
невтомно прославляють її силу, енергію, красу. Всі естетичні, етичні й інтелектуальні норми
мистецтва, філософської і суспільної думки титани Ренесансу шукали в людині, котру зо-
бражували такою, якою її створила природа, у вирі почуттів і пристрастей. Відроджуючи
гуманістичні традиції античного мистецтва, генії Ренесансу зображували людину фізично
красивою, досконалою, оспівуючи її як об’єкт найвищої, найсвятішої любові і поклоніння.
Настання епохи Відродження було обумовлене основними соціально-економічними
змінами в європейському суспільстві, спричиненими розпадом старих феодальних відно-
син, зростанням ролі особистості, її таланту, розуму, знань, творчої активності. Ідеали, у
тому числі у сферах мистецтва, освіти та виховання, були підхоплені та розвинені Просвіт-
ництвом – ідейним рухом кінця XVII – середини XIX ст., заснованим на переконанні у вирі-
шальній ролі розуму і науки в розвитку суспільства.
Класицизм як цілісна система сформувався у першій половині XVII ст. у Франції, що
було обумовлено прагненням до зміцнення держави і розвитку культури. Для нього харак-
терним було звернення до значних соціально-політичних проблем, підкорення інтересів осо-
бистості інтересам суспільства, торжество розумної закономірності. В основу розвитку ар-
хітектури, скульптури, живопису було покладено також зразки античного мистецтва з його
скульптурною чіткістю, ясністю і врівноваженістю композицій, завершеністю малюнка.
Саме у цей період поновлюється інтерес до античного мистецтва Стародавньої Гре-
ції. Так, видатний німецький просвітитель, мистецтвознавець, основоположник сучасних
уявлень про античність Йоганн Йоахім Вінкельман розробив план розкопок Олімпії.
Зрозуміло, що протягом XV–XIX ст. не можна було обійти і той пласт культури анти-
чності, який стосувався тілесного виховання, гімнастики, змагань атлетів, Олімпійських ігор.
У XVIII–XIX ст. у різних країнах Європи сформувалася атмосфера, що сприяла від-
новленню, здавалося б, назавжди втрачених досягнень давньогрецької цивілізації. Серед
цих досягнень виявилося одне з найбільш яскравих і дивовижних явищ античної культури
– Олімпійські ігри. Однак не тільки вивчення давньогрецької спадщини і прагнення до її ви-
користання зародило інтерес до їх відродження.
Не менше значення мав розвиток культури, освіти, науки, мистецтва, що почався у
XV ст. і досяг свого розквіту в XVIII–XIX ст.
Олімпійські ігри Стародавньої Греції лишили яскравий слід у світовій культурі. До-
стеменно відомо, що ідея їх відродження виникала неодноразово й своє втілення знаходила
в організації спортивних свят на зразок Олімпійських: у Швеції, Канаді, Великій Британії,
Угорщині, США, Німеччині, Греції.
Спорт як частина загальнолюдської культури нерозривно пов’язаний із мистецтвом
та різними видами творчості, які не тільки висвітлювали ті чи інші спортивні події, успіхи і
звершення атлетів, а й протягом всієї історії, супроводжуючи багато найважливіших заходів,
були оригінальною частиною спортивних програм.
Особливе місце в концепції олімпізму Кубертена посідає ідея поєднання спорту з
мистецтвом і культурою в цілому. В цьому об’єднанні він вбачав важливу умову вирішення
виховних завдань олімпійського руху, одним із головних засобів гармонійного розвитку осо-
бистості, подолання глибокого розриву між фізичним і духовним розвитком людей.
Це завдання він чітко сформулював у своєму виступі в парижі 23 травня 1906 р.

на відкритті Консультативної конференції з питань образотворчого мистецтва, літератури
і спорту: «Ми повинні заново об’єднати узами законного шлюбу давно розлучених – Тіло і
Розум. Їх взаєморозуміння тривало довго і було плідним. Але несприятливі обставини роз-
лучили їх. Наше завдання – знову з’єднати їх. Мистецтво повинно брати участь у сучасних
олімпіадах. Мистецтво має бути пов’язано з практикою спорту, щоб із цього вийшла вза-
ємна вигода» [4].
У 1906 р. на IV Олімпійському конгресі, що відбувся у парижі і був присвячений темі
«Спорт і мистецтво», обговорювалося питання про те, в яких формах і масштабах мистецтво
має бути представлене під час проведення Олімпійських ігор. У ньому брали участь близько
60 художників і письменників. п’єр де Кубертен був упевнений у тому, що з часом культу-
ра буде складовою Олімпіад, як це було у Стародавній Греції. Він вважав, що художники і
поети еллади не випадково збиралися в Олімпії. Це було обумовлено взаємодоповнюючим
поєднанням спорту і мистецтва, високим престижем фізичної досконалості: «Музика і спів
входили до програми Олімпійських ігор. Вони були особливістю Ігор у Дельфах! Музика і спів,
поезія і театральна майстерність залишалися характерною рисою піфійських ігор» [4].
перший конкурс мистецтв відбувся на Іграх

V Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі. Конкурсанти змага-
лися в таких номінаціях: архітектура, живопис, скуль-
птура, музика і література. Золотих нагород були
удостоєні швейцарські архітектори Анрі Моно і Аль-
фонс Лавер’є за роботу «Стадіон сучасної Олімпії на
березі озера Леман», «Олімпійський тріумфальний
марш» італійського композитора Рікардо Бартелемі,
полотно італійського живописця Джованні пеллегріні
«Зимовий спорт», скульптура «Американський ри-
сак» знаменитого американського скульптора Вал-
тера Вайненса, а також «Ода спорту», представле-
на Георгом Хохродом і Мартіном ешбахом (під цим
псевдонімом подав свій твір барон п’єр де Кубертен).
Члени журі були надзвичайно вимогливими. Срібні
і бронзові медалі не було присуджено в номінаціях
«Архітектура», «Живопис», «Література» і «Музика».
Єдиною срібною медаллю був нагороджений фран-
цузький скульптор Жорж Дюбуа за «Модель входу
в сучасний стадіон». Конкурси мистецтв у програмі
Ігор Олімпіад проводилися до 1948 р.
Волтер Вайненс (США)

удостоєний медалі олімпійського
конкурсу мистецтв у номінації
«Скульптура» за роботу
«Американський рисак».
1912 р., Стокгольм
починаючи з Ігор ХV Олімпіади 1952 р. у

Гельсінкі культурні заходи вийшли з конкурсної
програми і стали супроводом для основної, власне
спортивної, програми Олімпіад. Головними тут за
традицією стали церемонії відкриття і закриття Ігор,
покликані продемонструвати досягнення культури
країни, що приймає Ігри.
У 1992 р. з ініціативи Організаційного комі-
тету Ігор ХХV Олімпіади в Барселоні було розро-
блено програму Культурної Олімпіади, що прохо-
дила протягом чотирьох передолімпійських років і
під час самих Ігор. Вона розпочалася з фестивалю
«Міська фієста», коли прозвучала знаменита пісня
Дует Фредді Мерк’юрі та «Барселона» у виконанні Фредді Мерк’юрі і Мон-
Монсеррат Кабальє на церемонії серрат Кабальє. Серед інших помітних подій Куль-
відкриття Ігор ХХV Олімпіади вико- турної Олімпіади «Барселона-1992» була виставка,
нали пісню «Барселона», яка стала присвячена каталонському модернізму XIX–XX ст.
гімном Ігор. 1992 р. Барселона «Modernism-1990».
Ініціатива Організаційного комітету Ігор ХХV
Олімпіади в Барселоні знайшла підтримку міжна-
родної спільноти і стала традиційною невід’ємною
складовою всіх наступних Олімпійських ігор.
Важливо зазначити, що взаємозв’язок спор-
ту з культурою має і філософський зміст, відобра-
жений у фундаментальних принципах олімпійсько-
го руху. Спорт відкриває унікальні можливості для
руху на шляху до ідеалу, гармонії, вищих досягнень
і краси. Цей взаємозв’язок знайшов відображення у
найважливішому документі сучасного олімпійсько-
го руху – Олімпійській хартії. «Олімпізм являє со-
бою філософію життя, що звеличує та об’єднує в
збалансоване ціле якості тіла, волі та розуму. Олім-
пізм єднає спорт із культурою та освітою, прагне
створити такий спосіб життя, який ґрунтується на
радості зусилля, освітній цінності доброго прикладу
та повазі до універсальних фундаментальних етич-
них принципів» [8].
Олімпізм є частиною світової культури, а
олімпійський рух став невід’ємною частиною сучас-
ної цивілізації. У своєму посланні організаторам ви-
ставки «Спорт у мистецтві Китаю» сьомий президент
Міжнародного олімпійського комітету Хуан Антоніо
Самаранч написав: «У Стародавній Греції атлети-
ка і спорт були тісно поєднані, особливо у зв’язку з
Олімпійськими іграми. Найвидатніші поети, оратори
експонати, продемонстровані
в культурній програмі Ігор ХХIХ Олімпіади
2008 р. у Пекіні
Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі 21
й артисти брали участь у церемоніях, пов’язаних з цими Іграми. Ідея Кубертена об’єднати спорт
і мистецтво стала одним з основних принципів олімпійського руху. Ми – учасники цього руху –
віримо в те, що його ідеї будуть реалізовані в спортивній практиці, побудованій на принципах
чесної гри і в гармонії з мистецтвом, культурою та інтелектуальними зусиллями».
Твори мистецтва завдяки своїм художньо-зображальним засобам являють нескінчен-
ність, повноту, витонченість самого факту життя, існування Всесвіту. Основним джерелом,
завдяки якому мистецтво може проникнути у сферу духовності, є переведення художніх цін-
ностей у внутрішній світ особистості. У мистецтві сконцентровано загальнолюдські програми
спілкування й міжособистісної взаємодії. Образи і стани, що репрезентуються у художніх тво-
рах, спрямовані на суб’єктивність, у зв’язку з чим перед «обличчям» художнього твору можна
відчути біль, каяття совісті, необхідність змінити що-небудь в собі та інших.
Мистецькі твори живуть тому, що вміють говорити тією мовою, якої позбавлені як при-
родні об’єкти, так і люди, які їх створили. Через мистецтво людина висловлює своє розуміння
світу, ставлення до нього. Моделюючи світ, людина може виявити різні його співвідношення
й взаємозв’язки, що стимулює особистість до творчості, розвитку власних здібностей. Саме
творча особистість – найважливіша мета процесу навчання й виховання, естетичного зокрема.
Одним із найефективніших засобів впливу на молоде покоління є формування есте-
тичної культури та пізнання світу через мистецтво як унікальну форму суспільної свідомості,
вид людської діяльності, що являє собою відображення дійсності в художніх образах, один
із найважливіших способів освоєння естетичного світу, універсальну форму відображення,
оцінки чи пізнання явища, а не його власне буття. У процесі виховання засобами мистецтва
народжується особистий духовний світ людини.
Враховуючи особливу значущість мистецтва в житті суспільства і людини, домінантою
естетичної культури особистості є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня ху-
дожньої освіченості, широти інтересів у сфері мистецтва, глибини його розуміння і розвиненої
здатності адекватно оцінювати художні достоїнства творів.
Останніми роками зросла увага до проблеми формування всебічно розвиненої, духо-
вно багатої і креативної особистості. Особистість підлітка, його духовний і моральний образ
формуються, передусім, у процесі виховання. В системі освіти особливе місце займає есте-
тичне виховання, що сприяє активізації розвитку світогляду, інтелектуальних і творчих потен-
цій дитини. Проте у будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. В системі
естетичного виховання нею можна вважати мистецтво: архітектуру, скульптуру, живопис та
інші види художньої творчості.
Трансформація українського суспільства, що здійснюється під впливом глобалізацій-
них та євроінтеграційних процесів, визначає інноваційні підходи у вирішенні проблеми модер-
нізації змісту середньої освіти. До пріоритетів державної політики належать розроблення та
запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, інтеграція української освіти в
європейський світовий освітній простір. Але традиційна система навчання, заснована на різ-
номанітності навчальних предметів, де основними є точні науки, перешкоджає формуванню
в учнів загальної картини світу. Зрозуміло, що вирішення такої проблеми можливе лише в
системі інтегрованої освіти. І тому домінуючою тенденцією пізнавального процесу є один із
перспективних напрямів удосконалення змісту освіти – інтегрований підхід до організації її
структури та засвоєння цілісних знань учнями середньої школи.
Музика, живопис і література пов’язані між собою, оскільки черпають свій зміст із жит-
тя. Музика розповідає про життя у звуках, живопис – у фарбах, проза та поезія – у слові. Не-
даремно російський композитор М. А. Римський-Корсаков писав: «Живопис дає образ і думку
і потрібно створити у своїй уяві настрій. Поезія слова дає думку і за нею потрібно створити
образ і настрій, а музика дає настрій і за ним треба відтворити думку і образ».
Інтеграція олімпійської освіти в навчально-виховний процес дітей та учнівської молоді
визнана в світовому співтоваристві одним із шляхів розвитку олімпійського руху та гуманізації

всього суспільства. Вона дозволяє долучати широкі маси до гуманістичних ідеалів і цінностей
олімпізму, олімпійського руху, фізкультурно-спортивної діяльності та здорового способу жит-
тя, і як наслідок, – сприяє вихованню гармонійно розвиненої дитини, вирішуючи завдання, що
стоять перед освітою багатьох країн світу.
Одним із визначальних напрямів поширення олімпійських ідеалів і цінностей в умовах
діяльності загальноосвітньої школи стає введення вивчення культурної спадщини олімпійсько-
го руху в процес викладання навчальних предметів у рамках контекстної моделі олімпійської
освіти, яка передбачає передачу олімпійських знань через інтеграцію питань олімпійської те-
матики у зміст навчальних предметів, не порушуючи їх природної структури.
Не викликає сумніву те, що гармонійний розвиток особистості передбачає вплив на
дитину різних видів мистецтва, завдяки якому можливе формування морального її обличчя.
Особливого значення набуває залучення учнів до багатих традицій світової і вітчизняної куль-
тури, гідне місце серед яких посідає культурна спадщина міжнародного олімпійського руху. У
навчально-виховному процесі наочність, а саме постійне використання в системі навчальних
дисциплін творчого потенціалу творів образотворчого та інших видів мистецтва, традиційно
оцінюється як один із дієвих засобів, покликаних позитивно вплинути на розвиток учнів, на
формування їхніх морально-естетичних поглядів. Використання творів мистецтва позитивно
впливає на реалізацію навчальних, розвивальних і виховних завдань.
Не даремно К. Стронг (США) звертає увагу на важливість включення до системи освіти
школярів таких моментів:
• дослідження діяльності художників, поетів, скульпторів, ораторів, танцюристів під
час ритуальних церемоній, архітекторів і музикантів, які мають відношення до сфери спорту й
Олімпійських ігор; вивчення споруд у місцях проведення змагань;
• постановку драматичних п’єс і театральних сцен з історії олімпійського минулого і
подій з життя стародавніх народів;
• дослідження паралелей між ідеалами давнини і багатьма аспектами сучасного олім-
пізму, дослідження проблем моральності [12].
Сьогодні головною метою освіти є виховання високоморальної й духовно багатої лю-
дини. На моральне та естетичне виховання величезний вплив чинить мистецтво, яке вирішує
найважливіші проблеми освіти і розвитку молоді:
• освоєння художньої культури дає чітке розуміння динамічного розвитку соціокуль-
турної ситуації в світі;
• підвищуючи загальний рівень культури серед молоді, найкращі зразки вітчизняного
та світового мистецтва стають важливим соціальним фактором розвитку суспільства.
Значення мистецтва для закладу загальної середньої освіти визначається його
духовно-моральним змістом, знаково-символічним характером і творчим досвідом людства,
накопиченим протягом багатьох століть. Сучасне розуміння специфіки пізнавальних проце-
сів, сама природа мислення людини, когнітивна діяльність, де присутнє раціональне, образне
сприйняття світу, робить мистецтво незамінним для гармонійного і всебічного розвитку учнів.
Мистецтво має величезний потенціал у вихованні естетичних почуттів та емоційної культури
молодої людини, формуванні її міжкультурної взаємодії, моральності і громадянської позиції.
Важливість комплексного впливу різних видів мистецтва на процес естетичного ви-
ховання та розвитку особистості школярів визначається їх органічним взаємозв’язком із на-
вчальними предметами, що багато в чому забезпечує цілісність і гармонійність розвитку дітей.
Інтегровані уроки дозволяють більш повно і глибоко опанувати навчальний матеріал, а
твори різних видів мистецтва – відчути і зрозуміти художньо-виразні засоби, красу художньо-
го слова, малюнка і кольору, музичного звуку, збагатити духовний світ школярів, формувати
особисту культуру і гармонію особистості дитини.
IнтеграцIя культурноЇ СПадщини
олIмпIйського руху у змIст
навчального предмета
фізична
культура
Основною метою навчального предмета «Фізична культура» є формування в учнів
стійкої мотивації до збереження свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовле-
ності; гармонійний розвиток природних здібностей та психічних якостей; використання засо-
бів фізичного виховання в організації здорового способу життя [7].
У виховних завданнях олімпійського руху ініціатор відродження сучасних Олімпій-
ських ігор П’єр де Кубертен вбачав передусім гуманістичну ідею необхідності гармонійного
розвитку особистості, яка піднімається до платонівської тріади: музика, філософія і гімнасти-
ка. Ці елементи є фундаментальними й інтегруються в усі аспекти життєдіяльності людини, а
також відповідають давньогрецькому ідеалу калокагатії.
Зважаючи на це, важливу роль у формуванні однієї з основних компетентностей
– обізнаності та самовираження у сфері культури – може відігравати навчальний предмет
«Фізична культура» через використання (як приклад для наслідування) мистецьких творів,
пов’язаних із культурною спадщиною олімпійського руху та спорту, для власного вдоскона-
лення, що сприятиме усвідомленню важливості зв’язку культури і спорту.
5 клас
Роздiл. Теоретико-методичнI знання
Тема.
Фізичне виховання
у Стародавній Греції
Давньогрецька філософія вважала за найвищу цінність досягнення людської особис-
тості, гармонійне поєднання фізичних, моральних та інтелектуальних якостей, постійне праг-
нення до суперництва, бажання бути найкращим.
В Афінах існувало три види шкіл, які можна було відвідувати одночасно: граматична,
музична та гімнастична (палестра). У результаті освіти й виховання молоді люди повинні були
знайти рівновагу тіла і духу, досягти ідеалу – єдності краси і добра.
Освіта включала три однаково важливі частини: інтелектуальну, музичну і фізичну.

Хлопчики у Стародавній Греції повинні були мати трьох учителів – граматика, кіфариста і
педотриба. Граматик навчав читання і письма, а також рахунку, пізніше допомагав вивчати
твори поетів і письменників, передовсім Гомера й езопа. Кіфарист навчав гри на кіфарі й лірі,
пісень і гімнів. під керівництвом педотриба – вчителя гімнастики – діти займались фізичними
вправами, тренувалися, змагались у бігу, стрибках, метаннях та інших видах, маючи надію
досягти високих показників.
Заняття в школі.
Червонофігурна кераміка. Афіни.
Музей Дж. пола Гетті, Каліфорнія
Учитель музики й учень.

Червонофігурна кераміка. Афіни.
Музей Дж. пола Гетті, Каліфорнія
5 КЛАС. ФІЗИЧНЕ ВИхОВАННЯ У СТАРОДАВНІЙ гРЕЦІЇ 25
Учитель та учень.
Червонофігурна кераміка.
440-435 рр. до н. е. Лувр, париж
Атлети в гімнасії.
Афіни. VI ст. до н. е.
Навчання хлопчиків розпочиналося з 6–7 років у палестрі. Ця назва походить від грець-
кого «пале» – боротьба. по досягненні 15-річного віку навчання продовжувалося у гімнасіях. Ця
назва походить від слова «гімнос», що означає «оголений», оскільки учні займалися фізичними
вправами оголеними.
У Спарті, як і в Афінах, фізичне виховання починалося з 7 років. У 15 років підлітків вклю-
чали в групу ейренів. Фізична підготовка будувалася на основі п’ятиборства, кулачного бою і
боротьби. Разом із юнаками навчалися й дівчата. Систематична фізична й військова підготовка
відбувалася у Спарті до 30-річного віку. На відміну від афінської системи, яка була спрямована
на виховання гармонійно розвиненої особистості, у Спарті основна увага приділялася форму-
ванню грека-воїна.
Тренування юнаків.
Червонофігурна
Стародавній гімнасій в Олімпії. кераміка. Афіни.
Реконструкція античного гімнасію. Близько
К. Ілліакіс 430–420 рр. до н. е.
Музей образотворчих
мистецтв, Бостон
Давньогрецька ваза з зображенням
атлетів під час занять у палестрі.
Близько 510-500 рр. до н. е. Античне зібрання.
Державний музей, Берлін
6 клас
Тема.
Олімпійські ігри
у Стародавній Греції
Олімпійські ігри Стародавньої Греції – це Панеллінські (загальногрецькі) ігри на честь

Зевса Олімпійського, які відбувалися один раз на чотири роки у святилищі Олімпія, яке для
греків було священним місцем, у державі Еліда на півострові Пелопоннес. Святилище Олім-
пія розташовувалося на правому березі річки Алфей біля підніжжя гори Кронос. Олімпійські
ігри не мали точної календарної дати проведення. Вони відбувалися кожні чотири роки під
час другого повного місяця у період літнього сонцестояння.
Cтародавні греки не мали календаря. Ведучи літочислення, вони повинні були вста-
новити відправну точку. За давньогрецьким істориком Тімеєм, відлік часу почали вести за
Олімпіадами – найвизначнішими подіями мирного життя. Список, до якого записували ім’я
переможця змагань, починається з 776 р. до н. е. Саме тому з цього року прийнято вести
відлік Олімпійських ігор.
На час Олімпійських ігор оголошувалося священне перемир’я – екехейрія. Ніхто не
мав права воювати та навіть ступати на землю Олімпії зі зброєю.
У 1993 р. Генеральна Асамблея ООН настійно закликала всі держави дотримуватися
«олімпійське перемир’я» протягом періоду, що починається за сім днів до відкриття і закін-
чується через сім днів після закриття кожних Олімпійських ігор.
Стародавня Олімпія у V ст. Реконструкція

6 КЛАС. ОЛІМПІЙСЬКІ ІгРИ У СТАРОДАВНІЙ гРЕЦІЇ 27
Статуя Зевса Олімпійського –

одне з семи чудес стародавнього світу
була споруджена в V столітті до нашої ери
в Олімпії у храмі бога Зевса Громовержця
через кілька років після завершення його
будівництва.
Для оздоблення цієї статуї заввишки
17 м великий скульптор Фідій використав
дорогоцінні камені і 200 кг золота. Слонова
кістка покривала тіло бога, а його оливко-
вий вінок, плащ, волосся, борода, скіпетр,
скіпетр з орлом, який він тримав в лівій
руці, богиня Ніка в правій руці прикраше-
ні золотими пластинами. Трон оздоблено
малюнками і скульптурними композиціями
із золота, ебоніту і дорогоцінного каміння.
Рельєфи трону прославляли самого Зевса.
Статуя простояла в храмі Зевса
800 років. У період правління римського
імператора Феодосія I статую вивезли з
Олімпії в Константинополь, де її не стало
в 475 р. внаслідок пожежі.
Олімпійські ігри проходили на стадіоні. Глядачі розміщувалися на схилах гори Кронос.

Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях.
Щоб побачити змагання, вони сідали на пагорбах, які оточували долину. На Олімпійські ігри
приїздили письменники й поети, щоб прочитати свої твори перед тисячами слухачів, які зби-
ралися з усього еллінського світу.
Бажаючий взяти участь в Іграх, був зобов’язаний прибути в еліду за місяць до Ігор.
право на участь мали тільки вільні елліни. До змагань не допускали варварів (чужоземців),
рабів та жінок. протягом місяця в еліді відбувалися процедури перевірки походження та віку
учасників змагань, а також рівня їх підготовки. Майбутній учасник Олімпійських ігор давав
клятву перед статуєю Зевса, повідомляючи, що він за своїм походженням є греком, наро-
дженим від вільних батьків, не перебував під судом, обіцяв змагатися чесно, не порушуючи
правил і не застосовуючи нечесних прийомів для досягнення перемоги над суперником.
До участі в Олімпійських іграх не допускали тих, хто пролив кров і не спокутував своєї
провини. Не мали права на участь в Іграх і ті, хто здійснив крадіжку у храмі. Коли ставало відо-
мо, що люди, які здійснили такі злочини, потрапили на Ігри, то вилучали зі змагань не тільки
їх, а й цілі громади.
перед початком олімпійських змагань герольд запитував у глядачів, чи знають вони
що-небудь негативне про атлета. Учасник давньогрецьких Олімпійських ігор передусім мав
бути гідним громадянином, а потім уже атлетом. Вигуки «Axios, Axios, Axios» означали, що
спортсмен гідний брати участь у змаганнях.
перші Олімпійські ігри тривали один день. Їх програма включала один вид змагань – біг
на один стадій (192,27 м). Із розквітом і зростанням популярності Ігор на території Греції про-
грама поступово розширювалася. На подальших Іграх до неї входили панкратіон (поєднання
боротьби з кулачним боєм), пентатлон (п’ятиборство: стрибок у довжину, метання диска, біг,
метання списа, боротьба), біг на різні дистанції, кулачний бій. Змагання тривали п’ять днів.
програма Олімпійських ігор у Стародавній Греції в період розквіту час від часу допо-
внювалася новими видами змагань:
776 р. до н.е. – біг на один стадій (192,27 м);
724 р. до н.е. – біг на два стадії;
720 р. до н.е. – біг на 8–24 стадії;
708 р. до н.е. – боротьба, пентатлон;
688 р. до н.е. – кулачний бій;
680 р. до н.е. – змагання на колісницях з чотирма кіньми;
648 р. до н.е. – панкратіон, кінні змагання;
632 р. до н.е. – змагання юнаків;
520 р. до н.е. – біг в озброєнні на 2–4 стадії;
408 р. до н.е. – змагання на колісницях з двома кіньми.
Змагання з бігу на один стадій.

Чорнофігурна кераміка. VІ ст. до н. е.
Метрополітен музей, Нью-Йорк
Боротьба.
Чорнофігурна кераміка. VІ ст. до н. е.
Національний археологічний музей, Афіни
Види рукавичок,
що застосовувалися
у змаганнях кулачних бійців
Стародавньої Греції.
Малюнок К. Іліакіса
Змагання з панкратіону.
Чорнофігурна кераміка.
Британський музей, Лондон
Кулачний бій.
Чорнофігурна кераміка.
Британський музей,
Лондон
Кінні перегони.
Змагання
з верхової їзди.
Чорнофігурна
кераміка.
V ст. до н. е. Лондон,
Британський музей
Дискобол.
Червонофігурна кераміка.
490–480 рр. до н. е. Музей історії мистецтв, Відень
Коли переможець Олімпій-

ських ігор повертався у своє рід-
не місто, його чекали нові почесті.
Вшанування переможця супрово-
джувалося співом хору, який ви-
конував епінікії – хвалебну оду, на-
писану з нагоди перемоги співвіт-
чизника. До наших днів збереглися
епінікії піндара і Вакхіліда, найзна-
менитіших авторів цього жанру. У
всіх державах-полісах Стародав-
ньої Греції олімпіоніки (переможці
Олімпійських ігор) отримували осо-
Привітання бливі права і привілеї, якими на все
переможця. життя забезпечувався їхній добро-
Червонофігурна бут. Їм встановлювали статуї, на
кераміка. постаментах яких нерідко писали
приблизно вірші, що прославляли чемпіона.
520–510 р. до н. е.
Лувр, париж
Нагородження олімпіоніків. Джеймс Баррі. 1777 р.
Переможцю олімпійських змагань

пов’язували червоні стрічки
на голову, руку і ногу.
Червонофігурна кераміка
(фрагмент розпису). 500 р. до н. е.
Нагородження переможця
в кінних змаганнях.
Червонофігурна кераміка
(фрагмент розпису). 400–375 рр. до н. е.
Ось один напис на п’єдесталі статуї періодоніка Хілона (переможця усіх панелінських
змагань: Олімпійських, Істмійських, Немейських та піфійських) з міста патри, яку цитує
павсаній:
«Двічі в Олімпії в чесній

боротьбі один на один я
Між чоловіків переміг,
в Дельфах стільки ж разів;
три я в Немеї, чотири перемоги взяв в Істмі,
який близько моря лежить,
Хілон, Хілона син, У патрах.
Коли ж на війні я загинув,
всенародно ахейці
зі славою мене поховали
доблесті заради моєї».
Олімпіоніки ставали народними героями. Для стародавнього грека не було щастя,

більшого за перемогу, здобуту на Олімпійських іграх.
У Стародавній Греції жінкам, окрім жриці богині Деметри, заборонялося бути присут-
німи на Олімпійських іграх. проте це правило було порушене лише одного разу – жінкою на
ім’я Калліпатера або, як її ще називають, Ференіка. Вона походила з відомої родини Діагорів
з острова Родос. Батько, брат і чоловік Калліпатери були олімпійськими чемпіонами. Коли
син Калліпатери був маленький, його батько загинув, і жінка вирішила сама навчати сина
посейдора кулачного бою. прибувши до Олімпії, Калліпатера, не сумніваючись у перемозі
сина, обов’язково хотіла стати свідком його тріумфу. Одягнувшись у чоловічий одяг, вона
пробралася на стадіон під виглядом педотриба (тренера). після перемоги посейдора схви-
льована успіхом сина Калліпатера кинулася до нього через все поле, щоб першою привітати
з перемогою. У цей час чоловічий одяг спав з неї, і всі побачили, що на стадіоні жінка. Однак
судді помилували порушницю, врахувавши, що вона дочка, сестра, дружина, а тепер ще й
мати олімпійського чемпіона.
після цієї історії було введено нове правило – і атлети, і педотриби повинні бути ого-
леними.
проте, діви царського походження мали право виставляти своїх коней для участі у пе-
регонах. Цим правом скористалась донька спартанського царя Агесилая Кініска. Її колісни-
Кініска, дочка царя Спарти, була першою Олімпійські ігри

жінкою-переможницею Олімпійських ігор. (радість Калліпатери).
Вона володіла квадригою, яка прийшла першою Микола Дмитрієв-Оренбургський. 1860 р.
на Іграх 96-ї Олімпіади 396 р. до н. е. Академія мистецтв, Санкт-петербург
ця прийшла першою на Іграх 96-ї Олімпіади 396 р. до н. е. А оскільки переможцем вважався

власник колісниці – Кініска мала право отримати вінок олімпіоніка і всі почесті, пов’язані з
перемогою. За свідченням давньогрецького письменника, мандрівника і географа Павсанія
на її честь в Олімпії було встановлено статую роботи давньогрецького скульптора Апелле-
са, яка зображувала четвірку коней і саму Кініску.
7 клас
Тема.
Відродження Олімпійських
ігор сучасності
З іменем П’єра де Куберте-

на пов’язане відродження сучасних
Олімпійських ігор. Будучи захопленим
ідеєю звеличення Франції за рахунок
просвітництва, розвитку духовних і фі-
зичних якостей її жителів, він звернув-
ся до спорту не лише як до засобу фі-
зичного виховання людини, а й як до
фактора зміцнення миру і взаєморозу-
П’єр де Кубертен – міння між народами. Найбільш близь-
ініціатор кими і співзвучними поглядам Кубер-
відродження тена про місце спорту у суспільстві
Олімпійських ігор виявилися погляди стародавніх греків,
сучасності які були реалізовані під час проведен-
ня Олімпійських ігор.
У прагненні відродити Олім-
пійські ігри П’єр де Кубертен багато
запозичив з історії організації й про-
ведення Ігор Стародавньої Греції. Він
вважав, що стародавні звичаї мають
стати джерелом натхнення та краще
слугувати сучасному світові.
Кампанію з відродження Олім-
Олексій пійських ігор П’єр де Кубертен розпо-
Дмитрович чав у 1887 р., зумівши залучити до неї
Бутовський –
багатьох видатних людей того часу,
наш земляк,
серед яких був і наш співвітчизник ге-
соратник
П’єра де Кубертена нерал Олексій Дмитрович Бутовський.
7 клас. ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СУЧАСНОСТІ 33
За ініціативи П’єра де Кубертена у червні 1894 р. у Парижі відбувся І Міжнародний

атлетичний конгрес, кульмінацією якого стало прийняття рішення про відродження Олімпій-
ських ігор. Сімдесят дев’ять делегатів від сорока дев’яти спортивних організацій із дванадцяти
країн світу одностайно ухвалили провести такі Ігри в Афінах. Також було створено Міжнарод-
ний олімпійський комітет на чолі з президентом Деметріусом Вікеласом (Греція) і секретарем
П’єром де Кубертеном.
На І Міжнародному атлетичному конгресі було ухвалено ряд рішень, серед яких осно-
вними були: створення Міжнародного олімпійського комітету; відновлення проведення Олім-
пійських ігор; проведення Ігор І Олімпіади в Афінах у 1896 р.; прийняття Олімпійської хартії
– основного закону олімпійського руху тощо.
Засновники
Міжнародного
олімпійського комітету.
Сидять (від лівої):
П. де Кубертен –
генеральний секретар,
Д. Вікелас – президент,
О. Бутовський.
Стоять В. Гебхард,
І. Гут-Ярковський,
Ф. Кемень,
В. Бальк.
Афіни, 1896 р.
6 квітня 1896 р. король Греції у присутності 70 тис. глядачів оголосив Ігри І Олімпіади
відкритими. 245 атлетів із 14 країн світу змагалися в дев’яти видах спорту [57].
Поліграфічним символом Ігор I Олімпіади стала обкладинка офіційного звіту олімпій-
ських змагань. Художник підкреслив зв’язок античних Олімпіад з Іграми сучасності: напис
«776–1896» у верхньому лівому кутку зображення, Олімпійський стадіон у формі підкови,
Акрополь, дівчина в образі богині Афіни з вінком із гілок оливи в руках символізують зв’язок
перших Олімпійських ігор сучасності з Античними іграми.
Зимові Олімпійські ігри вперше офіційно були проведені 1924 р. у Шамоні (Франція).
У них взяли участь 258 спортсменів із 16 країн світу. Зимові Олімпійські ігри регулярно про-
водяться один раз на чотири роки. З 1994 р. зимові та літні Ігри проходять з інтервалом у
два роки.
У 1924 р. ці змагання називалися «Міжнародний спортивний тиждень з нагоди Ігор VIII
Олімпіади».
У 1925 р. МОК ухвалив рішення про проведення Олімпійських зимових ігор, а змаган-
ням 1924 р. у Шамоні було присвоєно назву «I Олімпійські зимові ігри».
Олімпійський стадіон в Афінах.

Поява переможця в марафонському бігу
Спиридона Луїса. Афіни,
6–15 квітня 1896 р.
Плакат І зимових
Олімпійських ігор.
1924 р.
Плакат І Міжнародних
Олімпійських ігор. 1896 р.
Парад атлетів
на урочистому відкритті
І зимових Олімпійських ігор.
1924 р. Шамоні, Франція
Тема. Олімпійські символи і церемонії

Олімпійські символи
До олімпійських символів належать олімпійські кільця, олімпійський прапор, олімпій-

ське гасло, олімпійська емблема, олімпійський гімн, олімпійський вогонь та олімпійський
смолоскип.
Символом Олімпійських ігор є п’ять переплетених олімпійських кілець. Олімпійські
кільця мають синій, жовтий, чорний, зелений і червоний колір і переплітаються зліва напра-
7 КЛАС. ОЛІМПІЙСЬКИ СИМВОЛИ І ЦЕРЕМОНІЇ 35
во. Кольори верхніх трьох кілець – синій, чорний і червоний. Нижче – жовте і зелене кільця.
Вся фігура є правильною трапецією. Олімпійські кільця символізують толерантність і дружбу
між усіма, хто бере участь в Олімпійських іграх з п’яти континентів нашої планети.
Олімпійський символ був запропонований п’єром де Кубертеном і затверджений
Міжнародним олімпійським комітетом у 1913 р.
Олімпійська емблема чітко визначена в Олімпійській хартії – правовому документі
олімпійського руху. Основний її елемент – п’ять кілець, поєднаних з іншими елементами.
Наприклад, емблема Міжнародного олімпійського комітету (МОК) – олімпійські кільця на
білому тлі з гаслом: «Citius • Altius • Fortius».
п’ять кольорових кілець – синє, чорне, червоне, жовте, зелене – на чисто-білому по-
лотнищі – це олімпійський прапор. Його урочисто здіймають на високій щоглі олімпійського
стадіону, там, де майорять прапори всіх держав-учасниць Олімпійських ігор. Уперше прапор
з’явився на Іграх VII Олімпіади 1920 р. в Антверпені (Бельгія). Олімпійський прапор викорис-
товують під час церемоній відкриття та закриття Олімпійських ігор. На церемонії закриття
мер міста-господаря минулих Ігор передає прапор мерові міста-господаря наступних Олім-
пійських ігор. Упродовж чотирьох років прапор зберігається в будівлі мерії міста, яке готу-
ється до проведення наступних Ігор.
Олімпійський прапор
Олімпійський символ
був представлений
П’єром де Кубертеном
і затверджений МОК у 1913 р. Олімпійська емблема
Олімпійським гаслом є три слова: Citius • Altius • Fortius.

Вони означають – Швидше • Вище • Сильніше. Олімпійське гас-
ло закликає всіх учасників олімпійського руху до вдосконалення
та гармонії відповідно до духу олімпізму.
Ці слова належать французькому священику Анрі Дідо-
ну. Ця мудра людина однією з перших зрозуміла позитивний
вплив спорту на душі людей, особливо молоді. під час відкриття
Анрі Дідон – автор олімпійського гасла Citius • Altius • Fortius

змагань у коледжі, де він працював, Анрі Дідон спробував ви-

значити словами сенс чесної боротьби: Citius • Altius • Fortius.
Уперше гасло прозвучало на Іграх Олімпіади 1924 р. у Парижі.
Олімпійські символи в зображенні П. де Кубертена:

оливова гілка, олімпійські кільця, олімпійське гасло
Олімпійським вогнем вважається вогонь, який запалюють в Олімпії під егідою Міжна-
родного олімпійського комітету. Він проходить свій шлях до міста, в якому відбудуться Олім-
пійські ігри, за допомогою смолоскипної естафети та закінчує подорож у великій чаші олім-
пійського стадіону. Олімпійський вогонь, запалений на урочистій церемонії відкриття Олімпій-
ських ігор, горить до церемонії їх закриття. Вперше олімпійський вогонь запалили на Іграх ІХ
Олімпіади 1928 р. в Амстердамі (Нідерланди).
Щоразу священне полум’я починає свій шлях з Олімпії в Греції. Там, недалеко від пер-
шого стадіону, запалюють смолоскип. Потім його несуть через увесь світ, від країни до країни,
такі самі, як ми з вами, люди. Коли він переходить від бігуна до бігуна, то ніби передає почуття
миру і дружби. Його фінішна зупинка – Олімпійський стадіон. Тисячі людей спостерігають, як
Президент НОК України Запалення вогню

Церемонія запалення Сергій Бубка – учасник естафети в головній чаші
олімпійського олімпійського вогню. ХХІІІ зимові олімпійського стадіону на Іграх
вогню в Олімпії Олімпійські ігри 2018 р. Пхьончхан ХХIV Олімпіади 1988 р. Сеул
під час церемонії відкриття Ігор останній бігун від смолоскипа запалює могутнє олімпійське
полум’я, що горить на стадіоні протягом усіх Ігор. Запалення олімпійського вогню в головній
чаші Олімпійського стадіону супроводжується символічним випусканням голубів.
Традицію смолоскипної естафети олімпійського вогню започаткували на Іграх
ХІ Олімпіади 1936 р. у Берліні (Німеччина). Олімпійський вогонь за всю історію сучасних Олім-
пійських ігор побував навіть у космосі.
Олімпійські церемонії
Важливі складові церемоній – відкриття, закриття та нагородження медалями на

Олімпійських іграх – вписані в Олімпійську хартію Міжнародного олімпійського комітету.
7 клас. ОЛІМПІЙСЬКИ СИМВОЛИ І ЦЕРЕМОНІЇ 37
Церемонія відкриття включає парад спортсменів усіх країн-учасниць Ігор, підняття

Олімпійського прапора, запалювання священного вогню, а також проголошення Олімпій-
ської клятви атлетами, суддями і тренерами.
У параді спортсменів команда Греції завжди виходить першою на знак того, що вона
є батьківщиною стародавніх Олімпійських ігор, а також країною, де в 1896 р. відбулися пер-
ші сучасні Олімпійські ігри. Спортсмени країни-організатора Олімпійських ігор та команда
країни наступних Ігор замикають колону. Честь оголосити Олімпійські ігри відкритими нада-
ється главі держави, на території якої відбуваються Ігри.
Олімпійська клятва – традиційний ритуал на церемонії відкриття Олімпійських ігор,
один із найважливіших атрибутів. Текст олімпійської клятви розробив П’єр де Кубертен і
запропонував Міжнародному олімпійському комітету відродити ритуал олімпійської клятви,
яку виголошували давньогрецькі атлети в Олімпії біля вівтаря Зевсу.
Уперше олімпійську клятву було виголошено на Іграх VІІ Олімпіади 1920 р. в Антвер-
пені (Бельгія). Спортивні арбітри перед початком Ігор також дають клятву поважати спортс-
менів і об’єктивно проводити суддівство. Вперше клятва арбітрів прозвучала на Іграх ХІХ
Олімпіади 1968 р. у Мехіко (Мексика).
У 2000 р. на Олімпійських іграх у Сіднеї уперше в тексті клятви з’явилися слова про
невикористання допінгу у змаганнях.
Команда Греції Олімпійська клятва

на церемонії відкриття Ігор
ХХІХ Олімпіади 2008 р. в Пекіні
На І Юнацьких Олімпійських іграх

2010 р. у Сінгапурі крім спортсменів і суд-
дів клятву виголошували тренери. На Іграх
ХХХ Олімпіади 2012 р. у Лондоні клятву від
імені тренерів виголосив Ерік Фаррелл (вес-
лування на каное).
Олімпійський гімн офіційно було за-
тверджено Міжнародним олімпійським комі-
тетом у Токіо у 1958 р. Його текст написав
Костас Паламас на музику Спіроса Самара-
са. Олімпійський гімн уперше прозвучав в Олімпійський
Афінах у 1896 р. гімн
Медалями (золотою, срібною, бронзовою) та дипломами нагороджують спортсменів,

які вибороли перше, друге і третє місця. Церемонія нагородження також включає виконан-
ня на честь переможця національного гімну його країни, підняття державних прапорів країн,
спортсмени яких вибороли перше, друге і третє місця.
До 1932 р. олімпійські медалі і нагороди вручали на п’єдесталі, однак на ньому стояли
не атлети–призери Ігор, а поважні персони, які вручали нагороди. Олімпійський п’єдестал для
атлетів почали використовувати на ІІІ зимових Олімпійських іграх у Лейк-Плесіді (США).
Король Швеції Густав V ( на п’єдесталі) нагороджує Уперше переможці змагань для нагоро-
переможницю Ігор V Олімпіади в плаванні на 100 м дження піднялися на п’єдестал на ІІІ зимових
вільним стилем серед жінок.1912 р. Стокгольм Олімпійських іграх 1932 р. в Лейк-Плесіді
Церемонія закриття відбувається на головному стадіоні після закінчення всіх зма-

гань. Вона включає погашення вогню, опускання олімпійського прапора і марш атлетів уже
не як представників окремих держав, а як єдиного колективу. Уперше спортсмени пройшли
єдиною загальною колонною «як єдина нація», демонструючи дружбу і взаєморозуміння, під
час церемонії закриття Олімпійських ігор 1976 р. у Монреалі (Канада).
Дев’ятий президент
МОК
Томас Бах
оголошує Ігри
закритими
Передача олімпійського прапора на церемонії

закриття ХХІІІ зимових Олімпійських ігор 2018 р.
в Пхьончхані
8 клас. ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ОЛІМПІЗМУ 39
На церемонії закриття президент МОК оголошує Ігри Олімпіади закритими. Під час
церемонії закриття Ігор олімпійський прапор передають мерові міста-господаря наступних
Олімпійських ігор.
8 клас
Тема.
Основні цінності олімпізму
Долучаючись до олімпійського руху, до участі в Олімпійських іграх, кожна країна по-

годжується з дотриманням олімпійських цінностей, що містяться у «Фундаментальних прин-
ципах олімпізму», які задекларовані в головному правовому документі олімпійського руху
– Олімпійській хартії.
Принципи олімпійського спорту, розроблені наприкінці XIX ст. П’єром де Кубертеном,
його однодумцями і соратниками, в основних своїх рисах збереглися і до сьогодні, що свід-
чить про їх обґрунтованість і життєвість.
Феномен олімпійської культури являє собою комплекс накопичених людством знань,
норм, цінностей, зразків поведінки, що відповідають філософії олімпізму, на основі яких
формуються гуманістичний спосіб життя соціуму й стиль життя особистості.
Олімпізм представляє собою філософію життя, що звеличує та об’єднує в гармонійне
ціле якості тіла, волі та розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, олімпізм намага-
ється створити такий спосіб життя, який базується на радості від зусилля, освітній цінності
доброго прикладу, соціальній відповідальності та повазі до універсальних фундаментальних
етичних принципів.
Мета олімпізму полягає в тому, щоб поставити спорт на служіння гармонійному роз-
витку людини з наміром підтримати встановлення мирного суспільства, зацікавленого в
збереженні людської гідності.
Цінність – будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи
суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо, заради якого вона
живе. Олімпійський рух має свої цінності, які є дуже близькими до загальнолюдських гуманіс-
тичних цінностей. Основні з них – досконалість, дружба, повага, радість зусилля, чесна гра [1, 2].
ДОСКОНАЛІСТЬ
Досконалість – вищий ступінь, межа будь-якої позитивної якості, здібності, майстерності.

З моменту усвідомлення власної недосконалості особистість починає діяти на зміну (поліпшен-
ня) своєї натури, характеру, думок, почуттів і вчинків. Особистість повинна вдосконалюватися,
наскільки вистачає її здібностей, оскільки завдяки цим діям долається внутрішня розірваність з
моральним ідеалом, а також на основі її досягнень перетворюється і навколишній світ.
Сучасне розуміння досконалості сягає давньогрецького поняття калокагатія, що вира-

жає ідеальне єднання фізичної краси та духовної досконалості – як ідеал виховання людини.
Калокагатія – сукупність достоїнств, загальних, прийнятих чеснот, що роблять їхньо-
го носія визнаним членом суспільства, шанованим, гідним слави й визнання та, відповідно,
– носієм суспільного блага, добра, а тому і втіленням прекрасного.
Ідеал фізично досконалої людини відобразили у своїх роботах давньогрецькі скульпто-
ри поліклет («Дорифор») і Мирон («Дискобол»).
ДОриФОр (грец. – списоно-

сець) – одна з найзнаменитіших ста-
туй античності. Це ідеальна фігура
юнака зі списом роботи скульптора
Дорифор.
поліклета. На жаль, оригінал статуї
Cкульптор поліклет.
450–440 рр. до н. е. не зберігся, проте існують численні
Реконструкція. її копії. «Дорифор» – це не зобра-
Національний ження конкретного спортсмена-
археологічний музей, переможця, а ілюстрація канонів
Неаполь чоловічої ідеальної краси.
ДиСКОБОЛ – одна з видат-

них статуй античності роботи скуль-
птора Мирона. Це перша класична
скульптура, що відтворює людину
у русі. переможець змагань із ме-
тання диска зображений у момент
розмаху перед метанням. Тіло ат-
лета представлене у повороті, що
було надзвичайно складним та
водночас сміливим прийомом. Ім’я
атлета, зображеного у скульптурі,
не збереглося. Не зберігся й оригі-
нал. Скульптура «Дискобол» є од-
ним із символів сучасного олімпій-
ського руху, що підкреслює зв’язок
із традиціями античного спорту.
Дискобол.
Скульптура давньогрецького
скульптора Мирона.
Римська копія з грецького оригіналу
V ст. до н. е.
палаццо Массімо, Рим
Такої досконалості досяг Майкл

Фелпс – американський плавець, єдиний в
історії спорту 23-разовий олімпійський чемпі-
он, 26-разовий чемпіон світу, багаторазовий
рекордсмен світу. Абсолютний рекордсмен за
кількістю нагород в історії Олімпійських ігор
проводив щоденно по дві з половиною – три
години в заняттях на бортику і на воді, поста-
вивши собі за мету завжди бути першим. Він
ніколи не відходив від цього правила, оскіль-
ки розумів, що обмежень досконалості не іс-
нує – чим більше прагнення до поставленої
мети і наполегливий рух до неї, тим швидше
людина до неї дістанеться.
Майкл Фред Фелпс –

американський плавець,
єдиний в історії спорту
23-разовий олімпійський чемпіон
Прикладом досконалості безперечно

може слугувати постать української гімнаст-
ки Лариси Латиніної – дев’ятиразової
олімпійської чемпіонки зі спортивної гімнас-
тики, дев’ятиразової чемпіонки світу, семи-
разової чемпіонки Європи. В її активі понад
150 нагород різного гатунку, серед яких 53
золоті.
З дитинства вона прагнула завжди
бути першою, вчилася на одні п’ятірки і шко-
лу закінчила з золотою медаллю – то була
її перша золота медаль. Щоб розвити силу
рук, дівчинка придумала свій, особливий
спосіб: вранці сповзала з високою ліжка на
руки, впиралася в підлогу і віджималася у
такому положенні, скільки вистачало сил.
Завзятість дівчини було винагороджено. За
унікальні спортивні досягнення її ім’я внесе-
не до Книги рекордів Гіннеса, вона входить
до десятки найвидатніших спортсменів
ХХ ст. Лариса Латиніна – удостоєна Олімпій-
ського ордена Міжнародного олімпійського Лариса Латиніна –
комітету та першого в історії «спортивного володарка найбільшої в історії спорту
«Оскара» – нагороди Асоціації національ- колекції олімпійських медалей серед
них олімпійських комітетів для видатних жінок – 18 медалей, серед яких
олімпійців, 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзові
Досконалість олімпійців, втілена у скульптурі
Ще за часів Стародавньої Греції на честь олімпійських чемпіонів створювали скульпту-

ри, зводили монументи і пам’ятники. У наш час видатним спортсменам – часто за життя і за-
звичай на батьківщині – встановлюють скульптури. Кожна країна пишається своїми відомими
спортсменами і хоче віддячити їм за високі спортивні досягнення і прославляння батьківщини.
У кожного пам’ятника своя історія, ідея, задум, але всіх їх об’єднує любов до спорту і повага
до видатних досягнень.
Дюк Паоа Каханамоку став першим

представником Гавайських островів, який завоював
медаль на Олімпійських іграх. В його арсеналі п’ять
олімпійських нагород різного ґатунку. Крім того, він
вважається батьком сучасного серфінгу. Бронзова
статуя Дюка Каханамоку, створена Яном Гордоном
Фішером, встановлена до 100-річчя Дюка Кахана-
моку на пляжі Вайкікі в Гонолулу в 1990 р.
Пам’ятник Дюку Паоа Каханамоку –

триразовому олімпійському чемпіону (1912, 1920 – 2)
та дворазовому срібному призеру (1912, 1924)
Ігор Олімпіад з плавання, одному
з популяризаторів серфінгу.
Гонолулу, острів Оаху, Гавайські острови, США
Бронзовий пам’ятник видатному канадсько-

му хокеїсту, найкращому бомбардиру за всю історію
НХЛ Вейну Гретцкі встановлено в Едмонтоні. Ка-
надець українського походження зображений з під-
нятим Кубком Стенлі, який у складі місцевого хокей-
ного клубу «Ойлерз» він вигравав чотири рази.
Пам’ятник Вейну Гретцкі.

Едмонтон, Канада
Українському рекордсмену у стрибках з жер-

диною Сергію Бубці встановлено пам’ятник у Доне-
цьку біля стадіону «Локомотив», коли спортсмену ще
не було і 35! Висота колони становить 6,15 см – цифри
рекорду світу в закритих приміщеннях (автори скуль-
птор Микола Ясиненко, архітектор Володимир Бучек).
Бубка спершу був не в захваті від ідеї, але влада напо-
лягла, і він вирішив: «Нашій країні потрібні позитивні
приклади. Нехай стоїть пам’ятник Бубці-спортсмену, а
я при цьому залишуся просто людиною».
Пам’ятник олімпійському чемпіону Сергію Бубці.

1999 р. Донецьк,
Україна, РСК «Олімпіський»
У Запоріжжі встановлено бронзову скульпту-

ру Якова Пункіна. Скульптор Ельданіз Гурбанов
зумів відобразити один із найуспішніших моментів
життя спортсмена – після перемоги на Олімпійських
іграх, з олімпійською медаллю в руці. Загальна маса
пам’ятника становить близько 1,5 т. Запорожець Яків
Пункін завоював звання чемпіона Ігор XV Олімпіади
у Гельсінкі з греко-римської боротьби у 1952 р. Він
переміг суперників у ваговій категорії до 62 кг. А за
сім років до цього ніхто не вірив, що Пункін буде бо-
ротися, адже виснажений концтаборами, він важив
менше ніж 40 кг.
Пам’ятник олімпійському чемпіону Якову Пункіну.

Запоріжжя, Україна
Пам’ятник «Веслувальник» роботи Джека

Розента – данина пам’яті триразовому олімпійсько-
му чемпіону з веслування Джону Келлі старшо-
му, який був встановлений у 1965 р. недалеко від
фінішної лінії багатьох гонок на річці Шуйлкілл.
Пам’ятник Джону Келлі –

триразовому олімпійському чемпіону (1920 – 2, 1924)
з веслування у Фермонт парку, Філадельфія, США
Брати Віталій і Володимир Клички

– українські боксери, які зуміли завоювати найпре-
стижніші титули чемпіонів світу в професійному бок-
сі, за версіями WBC, WBA, IBF, WBO і IBO. Крім того,
Володимир – чемпіон Ігор ХХVI Олімпіади 1996 р. в
Атланті у ваговій категорії понад 91 кг, а Віталій був
срібним призером чемпіонату світу 1995 р.
Автор скульптури Віталій Рожик зобразив
братів у бойовій позі. Робота над пам’ятником масою
у 2,5 т тривала п’ять років.
Пам’ятник братам Володимиру і Віталію Кличкам.

Коростишев, Україна
Перший в історії прижиттєвий пам’ятник

легкоатлету було відкрито на батьківщині Пааво
НурмІ – у Гельсінкі. Дев’ятиразовий олімпійський
чемпіон перемагав у 1920-х роках, встановивши 22
офіційні та 13 неофіційних рекордів світу в бігу.
Пам’ятник Пааво Нурмі –

володарю дев’яти золотих і трьох
срібних олімпійських нагород з бігу
на середні та довгі дистанції біля
Олімпійського стадіону в Гельсінкі, Фінляндія
Яльмар Юхан Андерсен – норвезький

ковзаняр, триразовий чемпіон VI зимових Олімпійсь
ких ігор 1952 р. в Осло на дистанціях 1500 м, 5000 м,
10 000 м, багаторазовий чемпіон світу, Європи та
Норвегії, чотириразовий рекордсмен світу. За видатні
досягнення удостоєний прижиттєвого пам’ятника.
Пам’ятник триразовому олімпійському чемпіону

Ялмару Андерсену. Тронхейме, Норвегія
Вільма Глодеан Рудольф – американ-

ська легкоатлетка, триразова олімпійська чемпіонка
Ігор ХVІІ Олімпіади 1960 р. в Римі в бігу на дистанці-
ях 100 м, 200 м та в естафеті 4 х 100 м.
Вона була двадцятою дитиною в родині ро-
бітника тютюнової фабрики. У дитинстві вона часто
хворіла, але найстрашнішою хворобою був поліомі-
єліт, через що у неї довгий час була паралізована
ліва нога. Здавалося, що надії немає та лікарі зро-
били неможливе: рухова діяльність хворої ноги від-
новилася. У 16 років вона самостійно пробилася до
збірної США з легкої атлетики.
За свою витонченість і швидкість Вільму на-
зивали в Італії «Чорна газель», а у Франції – «Чорна
перлина».
Пам’ятник триразовій олімпійській чемпіонці

Вільмі Глодеан Рудольф. Кларксвілл, США
Пам’ятник борцю Мартіну Клейну – пер-

шому естонському олімпійському медалісту. На
Іграх V Олімпіади в Стокгольмі 1912 року він здобув
перемогу над фінським атлетом Альпо Асикайненом
у найдовшому в історії боротьби матчі, який тривав
11 год 40 хв. На жаль, він завоював лише срібну ме-
даль, оскільки після такої виснажливої боротьби не
мав сил на фінальні поєдинки.
Пам’ятник Мартіну Клейну –

срібному призеру Ігор V Олімпіади 1912 р. з боротьби
в м. Вільянді, Естонія
Грета Вайц – видатна норвезька легкоат-

летка, срібна призерка Ігор ХХІІІ Олімпіади 1984 р.
в Лос-Анджелесі в марафонському бігу, чемпіонка
світу 1983 р.
Пам’ятник срібній призерці Ігор ХХІІІ Олімпіади

Греті Вайц. Осло, Норвегія
Скульптурна композиція Ельданіза Гурбано-

ва створена з бронзи і граніту на основі фотографії
видатного важкоатлета, чотириразового чемпіона
світу, дворазового чемпіона Європи, 19-разового
рекордсмена світу Леоніда Жаботинського з
Ігор ХІХ Олімпіади 1968 р. у Мехіко. Саме на цих зма-
ганнях запорізький важкоатлет вдруге став олімпій-
ським чемпіоном. На грудях у спортсмена – золота
медаль чемпіона, а в руках – коробка з-під цієї ме-
далі. На постаменті Леонід Жаботинський, відлитий
у повний зріст – 1,93 м. Маса скульптури – 1,5 т.
Пам’ятник дворазовому олімпійському чемпіону

Леоніду Жаботинському. Запоріжжя, Україна
Відлита з бронзи скульптура «Олімпієць» про-

славляє видатних спортсменів, що спеціалізуються у
спортивній ходьбі, уособленням яких став сумчанин,
дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен, кава-
лер Олімпійського ордена МОК, почесний громадянин
міста Суми Володимир Голубничий. Пам’ятник
створили архітектор Володимир Биков і скульптор
Ельданіз Гурбанов. Голубничий став другим укра-
їнським легкоатлетом, пам’ятник якому відкрили на
батьківщині за життя. Скульптура заввишки 1,8 м –
чудова прикраса Алеї спортивної слави біля легкоат-
летичного манежу, який носить ім’я Голубничого.
Пам’ятник дворазовому олімпійському чемпіону

Володимиру Голубничому. Суми, Україна
Шерлі Стрікленд – австралійська легко-

атлетка, триразова олімпійська чемпіонка з бігу на
короткі дистанції. В її активі ще одна срібна та три
бронзові олімпійські нагороди. На церемонії від-
криття Ігор ХХVІІ Олімпіади 2000 р. в Сіднеї Шерлі
Стрікленд була серед тих, кому було довірено честь
винести олімпійський прапор.
Пам’ятник триразовій олімпійській чемпіонці

Шерлі Стрікленд. Мельбурн, Австралія
Фанні Бланкерс-Кун – легендарна нідер-

ландська легкоатлетка, чотириразова олімпійська
чемпіонка. Свої чотири золоті олімпійські медалі в
бігу на дистанціях 100 м, 200 м, 80 м з бар’єрами та
естафеті 4 х 100 м Бланкерс-Кун здобула на Іграх
ХIV Олімпіади 1948 р. в Лондоні, коли їй було вже
30 років, і вона була матір’ю двох дітей. За свої до-
сягнення вона отримала прізвисько «летюча домо-
господарка».
Пам’ятник чотириразовій олімпійській чемпіонці

Фанні Бланкерс-Кун. Роттердам, Нідерланди
Ханнес Колехмайнен – фінський спортс-

мен, один із найсильніших стаєрів в історії спорту,
чотириразовий олімпійський чемпіон з бігу на довгі
дистанції. Він вважається першим із покоління ви-
датних фінських бігунів, яких часто називають «Ле-
тючі фіни».
Пам’ятник чотириразовому олімпійському чемпіону

Ханнеса Колехмайнена. Куопіо, Фінляндія
Про досягнення Бориса Шахліна, леген-

дарного гімнаста сучасності, семиразового чемпіона
Ігор Олімпіад у Мельбурні (1956), Римі (1960) і Токіо
(1964) розповідає п’ятиметрове панно, на фоні якого
зображений чемпіон. Дванадцять років наш земляк
залишався найсильнішим гімнастом планети.
Пам’ятник Борису Шахліну,

володарю семи золотих, чотирьох срібних
та двох бронзових олімпійських медалей
зі спортивної гімнастики споруджено в м. Ішим (Росія)
«Король біатлону» Уле-Ейнар Бйорндален – найтитулованіший спортсмен в іс-

торії зимових Олімпійських ігор (13 медалей, серед яких вісім золотих). Як і Сергій Бубка,
спочатку був проти пам’ятника за життя: «Я ж ще не вмер! Навіть кар’єру не закінчив!».
У результаті навіть позував скульптору Кірстену Коккіну. Статуєю в натуральну величину
в містечку Сімостранда залишився дуже задоволений: «Досить важко передати рух. А це
вдалося блискуче».
Пам’ятник видатному американському баскетболісту, дворазовому олімпійському

чемпіону з баскетболу Майклу Джордану було встановлено в 1993 р. біля арени «United
Center», коли він оголосив про завершення кар’єри. Спортсмена зображено так, що здаєть-
ся, ніби він злітає над суперниками. У 1995 р. Майкл повернувся на паркет і закріпив виправ-
даність спорудження пам’ятника ще трьома чемпіонськими нагородами НБА.
Пам’ятник Пам’ятник дворазовому Пам’ятник чотириразовому

Уле-Ейнару Бйорндалену волода- олімпійському чемпіону олімпійському чемпіону
рю восьми золотих олімпійських Майклу Джордану. Джессі Оуенсу. Меморіальний парк
медалей. Сімострада, Норвегія Чикаго, Іллінойс, США Джессі Оуенса. Алабама, США
Джессі Оуенс – легендарний американський атлет, який на Іграх ХІ Олімпіади 1936 р.

у Берліні став чотириразовим олімпійським чемпіоном: у бігу на дистанціях 100 м, 200 м, еста-
фетному бігу 4 х 100 м та у стрибках у довжину. Він говорив: «Змагання проводяться не заради
золотих медалей. Боротьба всередині себе – невидимі битви всередині нас – ось заради чого».
У парку Олімпійського музею в Лозанні у 2012 р. встановлено бронзову скульптуру

видатному чеському бігуну Емілю Затопеку. Він здобув золоту медаль у бігу на 10 000 м
та срібну – на дистанції 5000 м на Іграх ХIV Олімпіади 1948 р. у Лондоні. А легендарним
спортсмен став на Іграх ХV Олімпіади 1952 р. у Гельсінкі, де був чемпіоном на дистанціях

10 000 м, 5000 м та на марафонській дистанції.
Доранто Пієтрі – італійський легкоатлет, учасник двох Ігор Олімпіад, відомий сво-
єю драматичною перемогою на марафонській дистанції на Іграх IV Олімпіади у Лондоні у
1908 р. та наступною дискваліфікацією за сторонню допомогу. До 100-річчя того драматич-
ного забігу йому було встановлено пам’ятник. Лише 350 м не вистачило італійському мара-
фонцеві Дорандо Пієтрі, щоб завоювати золоту олімпійську медаль. 24 червня 1908 р. бігун
під номером 19 на останніх метрах до фінішу раптово впав, потім, втративши орієнтацію,
побіг у зворотному напрямку і знесилений знову впав. Підвівся. П’ять разів він падав на очах
75 тисяч приголомшених глядачів і королеви Олександри. Лікарі й судді, які були поблизу,
допомогли переможцеві перетнути фінішну пряму. Проте ця допомога обійшлася спортсме-
Пам’ятник чотири-
разовому олімпійському Пам’ятник Пам’ятник олімпійському чемпіону
чемпіону Емілю Затопеку. Доранто Пієтрі. Мохаммеду Алі.
Лозанна, Швейцарія Карпи, Італія Лос-Анджелес, США
ну дискваліфікацією. Королева Олександра за рекомендацією відомого письменника Арту-

ра Конан Дойля, вручила йому замість золотої медалі срібний кубок.
Легендарний боксер Мохаммед Алі, олімпійський чемпіон з боксу у півважкій ва-

говій категорії (1960), має найбільш незвичайний і символічний пам’ятник. Він зроблений зі
сталевих і алюмінієвих труб, підвішених на сталевих тросах 1300 боксерських груш, які, якщо
дивитися спереду, створюють зображення обличчя чемпіона. Відкрили його у 2011 р. у Лос-
Анджелесі, і на церемонії останню грушу повісив сам Мохаммед Алі.
Одна з найкращих сучасних скульптур, при-

свячених атлетам-марафонцям, була встановлена
в 1988 р. в Афінах. «Бігун», створений із темно-
зеленого гострого скла, в темний час доби підсві-
чується різними кольорами – і від цього ще більше
зачаровує. Автор Костас Варотсос свою роботу при-
святив переможцю Ігор І Олімпіади 1896 р. грецько-
му легкоатлету Спиридону Луїсу – звичайному лис-
тоноші з передмістя Афін. Його спортивна кар’єра
тривала лише декілька днів, але за цей час він зміг
здобути для своєї батьківщини надзвичайно важли-
ву золоту медаль в марафонському бігу.
Пам’ятник олімпійському чемпіону Спиридону Луїсу.

Афіни, Греція
На Іграх V Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі на конкурсі мистецтв у номінації «Літерату-

ра» золоту медаль отримав твір П’єра де Кубертена «Ода спорту».
Один із розділів цієї оди «О, спорт! Ти – зодчий!» присвячено олімпійській цінності «До-
коналість».
О, СПОРТ! ТИ – ЗОДЧИЙ!
Ти допомагаєш знаходити пропорції

найдосконалішого витвору природи– людини,
яка торжествує у перемозі й засмучена в поразці.
Ти – майстер гармонії.
Ти робиш нас сильними, спритними, ставними,
виправляєш недоліки, з якими ми народжуємося.
Ти – особливий, небуденний зодчий.
Твій будівельний матеріал – людина в русі.
Ти довів, що вічний рух – не мрія, не утопія.
Він існує. Одвічний рух – це спорт.
FAIR PLAY - ЧЕСНА ГРА
Чесна гра – концепція спортивної поведінки, що сьогодні застосовується у різних сфе-

рах життя. Навчання справедливої ігрової поведінки у спорті сприяє вихованню такої самої
поведінки в повсякденному житті особистості та суспільства в цілому.
Дотримання законів та етичних норм поведінки було актуальним ще за часів Олімпій-
ських ігор Стародавньої Греції. Про порушення їх і сьогодні нагадують залишки постаментів
статуй – заніси, що збереглися на стародавньому стадіоні в Олімпії.
Перші заніси було встановлено під час Ігор 98-ї Олімпіади після того, як фессалієць
Евпол підкупив своїх суперників – кулачних бійців Агетора з Аркадії, Пританіса з Кизика і пе-
реможця попередніх Ігор Форміона з Галікарнаса. Ця подія була першим офіційним злочином
проти правил олімпійських змагань. Грошовий штраф, накладений на Евпола та його супер-
ників, дозволив встановити шість статуй. На чотирьох із них було написано, що перемогу на
Олімпійських іграх можна здобути не грошима, а швидкістю ніг і міцністю тіла. Статуї мали
слугувати пересторогою для еллінів, які не повинні допускати досягнення перемоги за гроші.
На Іграх 218-ї Олімпіади елейці наклали штраф на кулачного бійця Аполлонія з Алек-
сандрії. Він не давав хабаря, проте його викрили в обмані. Аполлоній прибув до Олімпії із
запізненням, яке пояснив сильними вітрами під час морської подорожі. Одначе виявилося,
що його запізнення було пов’язане з участю у змаганнях в Іонії, де він заробляв гроші. Елейці
відсторонили Аполлонія та інших претендентів, які запізнилися, і без боротьби нагородили він-
ком Геракліда. Тоді Аполлоній, перев’язавши руки ременями як для бою, накинувся на Гера-
кліда, наносячи йому удари, не зважаючи на те, що той уже був увінчаний вінком переможця
і знаходився під захистом елланодиків.
✓
✓ ✓
Залишки постаментів статуй Зевса (заніси) біля входу на олімпійський стадіон в Олімпії
Ще одну олімпійську цінність – «Чесна гра» – оспівано у знаменитій «ОДІ СПОрТУ»

П’єрА Де КУБерТеНА.
О, СПОРТ! ТИ – БЛАГОРОДСТВО!
Ти нагороджуєш лаврами лише того,

хто боровся за перемогу чесно, відкрито, безкорисливо.
Ти – бездоганний.
Ти вимагаєш високої моралі, справедливості,
моральної чистоти, непідкупності.
Ти проголошуєш: якщо хто-небудь досягає мети,
вводячи в оману своїх товаришів,
досягне слави за допомогою негідних,
нечесних прийомів, затамувавши в собі почуття сорому,
той заслуговує ганебного епітету,
який стане нерозлучним з його ім’ям.
Ти будуєш стадіони – театри без завіс.
Всі є свідками усьому. Ніякої залаштункової боротьби.
Ти накреслив на своїх скрижалях:
«Тричі найсолодша перемога,
здобута в благородній чесній боротьбі».
Спортивна кар’єра президента НОК

України СерГІЯ БУБКи, 35-разового рекор-
дсмена світу зі стрибків з жердиною, завжди
супроводжувалася вчинками, що відповіда-
ють принципам чесної гри. Так, у 1995 р. він
двічі під час Гран-прі у парижі та Мюнхені
допоміг Оккерту Брітсу, надавши йому свою
жердину для участі у змаганнях, оскільки
екіпіровка південно-африканського спортс-
мена не прибула вчасно до місця змагань.
Слід зазначити, що у Мюнхені це коштува-
ло українцеві перемоги у фіналі. Адже саме
Брітсу в останній спробі вдалося перевер-
шити результат Бубки. Благородні вчинки
Сергія Бубки удостоєні почесної нагороди
«Fair Рlау».
Сергій Бубка –
олімпійський чемпіон
зі стрибків із жердиною
Радість зусилля
Підростаюче покоління розвиває і тренує фізичні, інтелектуальні та поведінкові нави-

чки, кидаючи виклик собі та один одному: хто кращий у розвитку фізичних якостей, у грі, у
спортивних досягненнях та в інших видах діяльності.
Прикладом радості від зусилля є виступи ефіопського легкоатлета Абебе Бікіли. Він
пробіг босоніж всю марафонську дистанцію – 42 км 195 м!
Коли його запитали: «Чому босоніж?», він відповів: «Я хотів, щоб у всьому світі ді-
зналися, що моя країна, Ефіопія, завжди перемагала завдяки рішучості і героїзму». Однак
спочатку Бікіла не планував бігти босоніж: взуття бігунам надавала фірма «Adidas». Коли
спортсмен прийшов приміряти бігові туфлі, виявилося, що залишилося лише кілька пар, і
жодна з них не була йому зручною; а оскільки пошуки належної пари не увінчалися для ма-
ловідомого бігуна успіхом, за кілька годин до старту він вирішив бігти босоніж.
Спортсмен виграв дистанцію з олімпійським рекордом – 2:15.16. За 40 днів до Ігор
1964 р. Бікілі було зроблено операцію з видалення апендикса, проте він поїхав у Токіо і пока-
зав час, на 3 хв кращий (2:12.11,2) від свого результату на попередніх Іграх ХVII Олімпіади,
де він теж біг босоніж.
Абебе Бікіла –
ефіопський спортсмен,
дворазовий олімпійський
чемпіон з марафонського бігу
(1960, 1964 рр.) рр.),
єдиний спортсмен в олімпійській
історії, який пробіг марафонську
дистанцію – 42 км 195 м – босоніж
Марокканська легкоатлетка Наваль Ель Мутавакель використала свої спортивні зді-

бності для отримання стипендії та вступу до університету Айови. Вона була єдиною жінкою в
олімпійській збірній команді Марокко на Іграх XXIII Олімпіади 1984 р. у Лос-Анджелесі.
Дівчина пробігла 400-метрову дистанцію з бар’єрами швидше за всіх і принесла пер-
шу золоту медаль своїй країні, ставши першою мусульманкою та першою представницею
Африканського континенту, яка здобула золоту олімпійську медаль.
На батьківщині її визнали як національну героїню. Користуючись своїм успіхом,
атлетка взяла за мету допомогти жінкам у всьому світі продемонструвати свої спортив-
ні досягнення. Вершиною її зусиль стала ор-

ганізація 10-кілометрового жіночого забігу у
Касабланка, який і досі збирає десятки тисяч
спортсменок.
Відважна жінка колись сказала: «Моє
спортивне життя почалося з 400-метрового
забігу з бар’єрами, і це схема всього мого жит-
тя – рухатися вперед і долати перешкоди».
У 1998 р. Наваль Ель Мутавакель уві-
йшла до складу Міжнародного олімпійського
комітету, а 2012 р. була обрана віцепрезиден-
том МОК.
Наваль Ель Мутавакель –

марокканська спортсменка,
олімпійська чемпіонка в бігу на 400 м –
перша мусульманка і перша жінка
з мусульманської країни, якій вдалося виграти
олімпійську медаль.
Сьогодні – вона віцепрезидент МОК
Один із розділів «Оди спорту» – «О, Спорт! Ти – Радість!» – присвячений олімпій-

ській цінності «Радість зусилля».
О, СПОРТ! ТИ – РАДІСТЬ!
Ти влаштовуєш свято для тих, хто прагне боротьби,

і для тих, хто прагне цією боротьбою навтішатися.
Ти – тріумф. Ти розпалюєш кров.
Змушуєш прискорено битися серце.
Як радісно, як відрадно відгукнутися на твій заклик.
Ти розсуваєш горизонти. Прояснюєш далі.
Надихаєш стартуючих на близький фініш.
Ти лікуєш душевні рани.
Смуток або скорбота одного відступає тоді,
коли необхідно побороти все
перед багатооким поглядом багатьох.
Доставляй же радість, задоволення, щастя людям, спорт!
Дружба
Дружба – загальнолюдська й олімпійська цінність, що передбачає розуміння, повагу,

підтримку, допомогу, рівність, співчуття на спортивних майданчиках і в повсякденному житті.
Джессі Оуенс зі США, здобувши чоти-

ри золоті медалі, став найвидатнішим атле-
том Ігор XI Олімпіади, що відбулася у Берліні
1936 р. Проте мало хто знає про дружбу спорт
смена з нацистської Німеччини Луца Лонга й
американського атлета Джессі Оуенса. Саме
Луцу Оуенс забов’язаний своїм історичним
успіхом. Перші дві спроби Джессі у стрибках
виявилися невдалими.
Джессі Оуенс та Луц Лонг

на олімпійському п’єдесталі пошани.
1936 р. Берлін
Проте Лонг допоміг йому встановити

олімпійський рекорд, підказавши техніку роз-
бігу та відштовхування. Джессі завдяки наста-
новам Лонга легко вийшов до фіналу і здобув
перемогу у стрибках у довжину, а Лонг посів
друге місце.
Джессі Оуенс, чотириразовий

олімпійський чемпіон (1936-4)
з легкої атлетики та Луц Лонг,
срібний призер
Ігор ХI Олімпіади 1936 р.
у стрибках у довжину
Разом вони йшли стадіоном, тримаючись за руки, на очах представників нацистсько-

го режиму. «Скільки мужності від нього вимагалося продемонструвати свою дружбу перед
Гітлером... Ти можеш здобути усі медалі і кубки, та вони не варті тієї дружби, яку я відчув у
той момент», – говорив Оуенс.
Через 70 років Кай Лонг – син Луца Лонга та пані Дорч – онука видатного Джессі
Оуенса зустрілися у 2009 р. на чемпіонаті світу з легкої атлетики у Берліні, де вручали на-
городи переможцям змагань зі стрибків у довжину. Дружба родин видатних атлетів триває
до сьогодні.
Подяка за поєдинок
Привітання суперниць Дарина Зєвіна, чемпіонка Юнацьких

Олімпійських ігор з плавання на п’єдесталі
пошани з подругами-суперницями
Повага
Життя у мультикультурному світі зобов’язує підростаюче покоління вивчати і поважати

розмаїття культур різних народів, тим самим сприяючи зміцненню миру та міжнародному вза-
єморозумінню.
Слово «повага» походить від латинського respectus, що означає «увагу», «повагу»,
«захист». Повагу можна визначити як шанобливе ставлення й особливу оцінку кого-небудь
і чого-небудь, засновану на визнанні достоїнств, заслуг чи високих якостей. Ця якість прояв-
ляється у повазі до самого себе, повазі до інших, до соціальних норм, до природи, цінностей,
законів і правил, культури тощо.
Історичні відомості донесли до нас ім’я найвидатнішого кулачного бійця еллінського
світу Діагора – уродженця острова Родос, олімпійські досягнення якого описав давньогрець-
кий поет Піндар. Свою спортивну кар’єру Діагор розпочав у віці 18 років. У 464 р. до н. е.
8 КЛАС. ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ОЛІМПІЗМУ 57
став олімпійським чемпіоном. Йому був притаманний унікальний стиль боротьби: Діагор ні-
коли не намагався уникнути удару суперника і жодного разу за свою кар’єру не порушив
правил чесного поєдинку. За своє спортивне життя він, окрім тріумфальної перемоги на
Олімпійських іграх, був чотириразовим переможцем Істмійських і дворазовим – Немейських
ігор з кулачного бою.
Вдячні жителі
острова родос
спорудили
монумент
славетному
Діагору
та його синам.
Острів Родос,
Греція
ДІАГОр – улюбленець публіки, заснував династію олімпіоніків. Його троє синів та

двоє онуків теж були переможцями Олімпійських ігор. Легенда розповідає, що коли двоє си-
нів Діагора – Дамагет та Акузилай – здобули перемогу в панкратіоні і боротьбі, вони підбігли
до батька, поклали вінки на його голову, підняли на плечі і понесли навколо стадіону перед
радіючими трибунами. «Коло пошани» стало найвищим тріумфом у його житті. Усвідомлю-
ючи це, хтось із натовпу вигукнув: «після такого і померти не страшно!». І начебто на під-
твердження цих слів серце щасливого батька зупинилося, не витримавши великої радості.
Дочка Діагора Калліпатера підготувала свого сина до олімпійських змагань. Саме з
її ім’ям пов’язана хвилююча історія про жінку-тренера, яка наважилася порушити закон, що
забороняв жінкам бути присутніми на Олімпійських іграх під страхом смерті. Коли онук Діа-
гора брав участь в Олімпійських змаганнях, його мати, переодягнувшись у чоловіче вбрання,
спостерігала за ним. Та коли її син у важкому поєдинку здобув перемогу, вона кинулася його
вітати, чим викрила себе. Зважаючи на повагу до матері олімпійського чемпіона і дочки олім-
пійського чемпіона, суворі судді прийняли рішення про її помилування. Важливу роль також
відіграла велика повага до спортивних заслуг сім’ї Діагора: три його сини і два онуки вісім
разів ставали олімпійськими чемпіонами.
Діагор з Родосу.
Французька школа
живопису.
ХVIII ст.
Історія Калліпатери – дочки, сестри, дружини і матері олімпійського чемпіона – є

прикладом великої поваги стародавніх греків до заслуг і досягнень олімпіоніків. Саме ця
цінність уберегла відважну жінку від неминучої гибелі.
На Іграх IX Олімпіади 1928 р. в Амстердамі

Генрі Пірсу пощастило – у чвертьфінальному за-
їзді він значно випереджав своїх суперників. Але
помітив, що шлях йому перетинає качка з каченя-
тами. Веслувальник прийняв рішення зупинитися і
пропустити «родину братів наших менших». Проте
за цей час суперник Пірса обійшов його на п’ять
корпусів човна. Проте повага до птахів не зава-
дила Пірсу виграти як цей заїзд, так і всі наступ-
ні та піднятися на вищу сходинку олімпійського
п’єдесталу.
Генрі Пірс, чемпіон Ігор ІХ Олімпіади

з академічного веслування
Томі Сміт і Джон Карлос були учасниками «Олімпійського проєкту за права лю-
дини» (OPHR) і підтримували бойкот темношкірими спортсменами Олімпійських ігор у Мехі-
ко, якщо не будуть виконані чотири умови:
– заборона на участь в Олімпійських іграх Південно-Африканської республіки (ПАР) і
Родезії як расистських держав;
– повернення Мохаммеду Алі титула чемпіона світу з боксу у важкій вазі;
– зняття Ейвері Брендеджа з посади президента МОК;
– більш широке залучення афроамериканців як помічників тренерів.
Бойкот провалився після того, як МОК відкликав запрошення ПАР і Родезії на участь
в Іграх ХІХ Олімпіади. Тоді члени проекту вирішили брати участь у змаганнях, але в разі здо-
буття медалей використовувати п’єдестал пошани для демонстрації протесту. У змаганнях з
бігу на 200 м золоту медаль здобув Томмі Сміт, бронзовим призером став його товариш по
команді Джон Карлос. Американські атлети, піднявшись на п’єдестал у чорних шкарпетках
без взуття зі значками OPHR на грудях, під час виконання американського гімну опустили
голови і підняли вгору руки в чорних рукавичках, демонструючи відомий жест «Black Power»
(влада чорних). Срібний призер, світлошкірий австралієць Пітер Норман на знак солідарнос-
ті також стояв на п’єдесталі із позначкою OPHR.
За те, що атлети виявили не тільки протест, а й виступили на захист цінностей олім-
пійської філософії, обох спортсменів-афроамериканців було виключено з команди США і
вигнано з Ігор, а Пітер Норман після повернення до Австралії зазнав нападів з боку консер-
вативної преси та громадськості.
На знак пам’яті про цю подію на території Університету Сан-Хосе (штат Каліфорнія,
США) було споруджено пам’ятник, де друга сходинка п’єдесталу пошани вільна. На неї може
піднятися кожен, хто виступає проти расової дискримінації.
Акт протесту проти расизму Монумент на честь Томмі Сміта

переможців у бігу на 200 м на п’єдесталі пошани і Джона Карлоса – борців проти расизму.
Ігор ХІХ Олімпіади 1968 р. у Мехіко Університет Сан-Хосе, штат Каліфорнія, США
Справжньому подвигу афроамериканських атлетів присвятив свій вірш «Баллада о

поднятых кулаках» Євген Євтушенко.
Почёт обычно нечто вроде одури,

Те двое смельчаков не поддались,
Когда в перчатках чёрных и без обуви
На пьедестал почёта поднялись…
И поднялись те двое ещё подлинней,
Когда, как два возвышенных судьи,
При звуках гимна нации не подняли,
А опустили головы свои.
И сразу жалко сникли флаги тряпками,
Когда, под вздох ударив облака,
Над головами ввысь взметнулись траурно
Четыре чёрных в чёрном кулака…
Євген Євтушенко
9 клас
Тема.
Національний олімпійський
комітет України
За розвиток олімпійського руху в нашій країні відповідає Національний олімпійський

комітет України. Це громадська організація, метою діяльності якої є розвиток, зміцнення та
захист олімпійського руху в Україні, сприяння духовному взаємозбагаченню людей, обмін
цінностями національної культури під знаком ідей і принципів олімпізму у співпраці з дер-
жавними, громадськими та іншими організаціями на засадах незалежності та доброї волі в
інтересах спорту й олімпійського руху та захист інтересів своїх членів.
22 грудня 1990 р. І Генеральна асамблея засновників ухвалила рішення створити На-
ціональний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. 24 ве
ресня 1993 р. НОК України було остаточно визнано Міжнародним олімпійським комітетом.
НОК України діє відповідно до положень Олімпійської хартії, Конституції України, чинного
законодавства України та свого Статуту.
Першим президентом НОК України було обрано чемпіона Ігор ХХ Олімпіади 1972 р. з
бігу на 100 і 200 м, володаря срібної (1972) та двох бронзових (1976) олімпійських медалей
Валерія Борзова.
9 клас. НАЦІОНАЛЬНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ 61
Президент Міжнародного олімпійського комітету Хуан Антоніо Самаранч Валерій Борзов –

(у центрі) вручає президенту Національного олімпійського комітету дворазовий олімпійський
України Валерію Борзову (від правої) рішення МОК про визнання чемпіон, перший президент
Національного олімпійського комітету України. 1992 р. НОК України
З 2005 р. Національний олімпійський комітет України очолює шестиразовий чемпіон

світу, 35-разовий рекордсмен світу, олімпійський чемпіон, Герой України, член Міжнародно-
го олімпійського комітету Сергій Бубка.
Президент НОК України

Сергій Бубка
Історія олімпійського руху в нашій країні розпочалася в 1952 р., коли спортсмени
України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь в Іграх XV Олім-
піади в Гельсінкі.
За період з 1952 по 2018 рр. нашими співвітчизниками у складі збірної команди СРСР,
Об’єднаної команди Співдружності Незалежних Держав та збірної команди України в Іграх
Олімпіад та зимових Олімпійських іграх здобуто 625 олімпійських нагород, серед яких:
золотих – 239 (108 в особистій першості);
срібних – 172 (80 в особистій першості);
бронзових – 214 (93 в особистій першості).
З 2010 р. юні українські спортсмени беруть участь в Юнацьких Олімпійських іграх. За
цей час вони здобули 21 золоту, 23 срібні і 30 бронзових олімпійських нагород.
Література
1. Binder D. Olympic values education: evolution of a pedagogy. Educational Review. – 2012.

– P. 275–302.
2. Binder D. Teaching values an Olympic education toolkit. International Olympic Committee. – 2007.
– 134 p.
3. Кубертен П. Олимпийские мемуары / П. Кубертен. – К. : Олимп. лит., 1997. – 179 с.
4. Олімпійський спорт у системі гуманітарної освіти :навчальне видання / М. М. Булатова,
С. Н. Бубка, В. М. Платонов. – К. : Перша друкарня, 2019. – 912 с. : іл.
5. Культурное наследие Древней Греции и Олимпийские игры / [М. М. Булатова, С. Н. Бубка].
– К. : Олимп. лит., 2012. – 408 c.
6. Лоу Б. Красота спорта. Междисциплинарное исследование; И. Л. Моничева / Б. Лоу // под
ред. В. И. Столярова; пер. с англ. – М. : Радуга, 1984. – 256 с.
7. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Фізична культура. 5–9 кла-
си [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/
navchalni-programi.
8. Олимпийская хартия / Международный олимпийский комитет. 2019. – 55 с. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://olympic.ru/upload/2020/02/charter-26.06.2019-rus.pdf
9. Coubertin P. The Olympic idea: discourses and Essays / Pierre de Coubertin. – Lausanne, Stuttgart,
Sport-verlag, 1966. – 147 p.
10. Coubertin P. Pedagogie sportive. Nouvelle Edition / Pierre de Coubertin. – Lausanne : Bureau
international de Pedagogie sportive, 1919. – P. 128.
11. Georgiadis K. The educational value of olympism. A Paper Presented to the 54th International
Session for Young Participants. – International Olympic Academy. – 5 p.
12. Strong Clinton. Marketing Olympism in the scools // Report of the International Sesions for
Educationists 1973 – 1977 – 1979, Ancient Olympia. – HOC, Athens, 1980. – P. 378–381.
Навчальне видання
ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ
Частина 1. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
БУЛАТОВА Марія Михайлівна

Єрмолова Валентина Михайлівна
КРОЛЬ Ірина Миколаївна
Видання Національного
олімпійського комітету України

Олімпійські мандри

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Олімпійські мандри

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

М. М.

Схвалено комісією з фізичної культури Науково-методичної ради

Видання Національного олімпійського комітету України

Булатова М. М., Єрмолова В. М., Кроль І. М. Олімпійські мандри : метод. посіб. /

Для вчителів, педагогічних працівників таборів відпочинку, студентів

© Національний олімпійський комітет України, 2020

Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі …………………..... 6

Інтеграція культурної спадщини олімпійського руху у зміст

5 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

6 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

7 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

8 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

9 клас. Розділ «Теоретико-методичні знання».

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку

Сучасний вид входу на стадіон в Олімпії

Ілюстрацією цінності «Дружба» може слугувати фотографія легкоатлетів друзів і су-

Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої

Цей ідеал пов’язаний також із давньогрецьким ідеалом калокагатії (з грец. kalos –

Лекційний зал Сорбонни.

Обкладинка «Оди спорту».

Кубертен-педагог вбачав у спорті унікальний засіб виховання й освіти. Він вважав,

переплітається з олімпійською культурою, оскільки вона, представляючи педагогічну діяль-

поняття «культура» розвивалося разом

Марк Туллій Цицерон –

Культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, пред-

Олімпійська культура – це перш

Сьомий президент МОК

Олімпійська культура несе в собі значний історичний, світоглядний, аксіологічний по-

Скульптурний портрет давньо- Погруддя давньогрецького

світу. Цей процес знайшов своє про-

Статуя давньогрецького математика

Величальні пісні на честь переможців

На інтенсивний розвиток атлетичних змагань у Стародавній Греції великий вплив мав

Скульптурний портрет Бюст давньогрецького Скульптурний портрет

Римська імперія не опанувала всього багатства давньогрецької спортивної культури:

Графічний портрет Портрет італійського поета

Пам’ятник римському риторику Марку Фабію Квінтіліану

розвитку як необхідного гармонійного поєднання особистості був неприйнятним. Надбання,

У сферу суспільної свідомості в XV–XVI ст. разом з іншими досягненнями давньо-

Це завдання він чітко сформулював у своєму виступі в парижі 23 травня 1906 р.

перший конкурс мистецтв відбувся на Іграх

Волтер Вайненс (США)

починаючи з Ігор ХV Олімпіади 1952 р. у

визнана в світовому співтоваристві одним із шляхів розвитку олімпійського руху та гуманізації

Освіта включала три однаково важливі частини: інтелектуальну, музичну і фізичну.

Учитель музики й учень.

Олімпійські ігри Стародавньої Греції – це Панеллінські (загальногрецькі) ігри на честь

Стародавня Олімпія у V ст. Реконструкція

Статуя Зевса Олімпійського –

Олімпійські ігри проходили на стадіоні. Глядачі розміщувалися на схилах гори Кронос.

Змагання з бігу на один стадій.

Коли переможець Олімпій-

Нагородження олімпіоніків. Джеймс Баррі. 1777 р.

Переможцю олімпійських змагань

«Двічі в Олімпії в чесній

Олімпіоніки ставали народними героями. Для стародавнього грека не було щастя,

Кініска, дочка царя Спарти, була першою Олімпійські ігри

ця прийшла першою на Іграх 96-ї Олімпіади 396 р. до н. е. А оскільки переможцем вважався

З іменем П’єра де Куберте-

За ініціативи П’єра де Кубертена у червні 1894 р. у Парижі відбувся І Міжнародний

Олімпійський стадіон в Афінах.

Тема. Олімпійські символи і церемонії

До олімпійських символів належать олімпійські кільця, олімпійський прапор, олімпій-

Олімпійським гаслом є три слова: Citius • Altius • Fortius.