Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет комп’ютерних наук та кібернетики

РЕФЕРАТ
зі Вступу до університетських студій
на тему:
«Система освіти в СРСР»

Виконав:
студент 1 курсу, групи к-17
Спеціальності «Комп’ютерні науки»
Бреславець Олександр Павлович

Науковий керівник:
доцент Набока Сергій Валерійович

Київ 2022

1
 Зміст

Вступ ............................................................................................................ 3

Загальні риси системи освіти в СРСР ....................................................... 4

Дошкільна освіта ......................................................................................... 5

Середня освіта .............................................................................................. 6

Професійно-технічна освіта ........................................................................ 7

Вища освіта ................................................................................................... 7-9

Висновки ....................................................................................................... 9

Список використаних джерел ..................................................................... 11

2
 ВСТУП

Освіта - основа інтелектуального, культурного та соціального формування

особистості і суспільства, а отже і держави. У всі часи історії існування
людства, світ потребував освічених та інтелектуально-розвинених людей. Ми
передаємо знання від одного покоління до іншого. Сміло можна сказати, що
освіта - невід’ємна частина нашого життя, без якої неможливий ні розвиток
окремої людини, ні технологічний розвиток суспільства загалом.

Проте освіту неможливо розглядати окремо від держави. Країна покращує

власну систему освіти, створює всеможливі умови для розвитку науки, або ж
навпаки пригнічує її своїм тотальним контролем. СРСР - найкращий приклад
країни з тоталітарним устроєм. Освіта в цій державі була переповнена
ідеологічною пропагандою. Незважаючи на це, часто люди називають освіту в
СРСР однією з найкращих в історії людства. Спробуємо розібратися, які ж
плюси та мінуси існували в системі освіти СРСР.

Модель вивчення: система освіти в СРСР.

Ціль дослідження: риси освіти в СРСР та особливості організації освітнього
процесу на різних етапах.

3
 Загальні риси системи освіти в СРСР

В офіційній документації система освіти в СРСР мала назву народної.

Зародилася освіта в цій країні в 1917 році і основною метою було навчання і
виховання підростаючого покоління відповідно до тих часів та комуністичної
ідеології. Моральною метою радянської освіти всіх рівнів - від дит.садка до
ВНЗ - вважалася підготовка гідного учасника робочого колективу, який готовий
разом з усією державою будувати світле та прогресивне майбутнє. Під
комуністичну пропаганду потрапляли не тільки гуманітарні науки, а й природні
і точні науки - зокрема в часи післявоєнної відбудови заборонялися та
вважалися псевдонауками генетика та кібернетика.
Знання іноземної мови у учнів та студентів в СРСР було нульовим. За
статистикою, тільки 2-3 випускники школи могли пишатися тим, що мають хоча
б початковий рівень тільки однієї іноземної мови, звичайно рівень знання мови
не дозволяв використовувати її для спілкування.
Велику увагу приділяли вивченю точних наук - математики та фізики, оскільки
радянська влада розуміла, що без тієї ж математики не буде, ані індустріалізації,
ані оборонної промисловості.
Великою перевагою освіти СРСР було змотивованість у навчанні. Учні
розуміли, що муштрування шкільних підручників пройде недарма. Молодих
освічених спеціалістів забезпечували роботою та житлом. А от праця вчителів
та викладачів вважалася перспективною та дуже шанованою. Робота вчителем
була високооплачувана, на відміну від важкої праці в колгоспі чи на
підприємстві.
Навантаження у студентів та учнів було величезним. Великі об’єми знань, які
вимагала радянська школа були просто неосяжними. Зважаючи на ці факти,
існували розриви в градації учнів, часто так бувало, що у класі було 1-2 людини,
5-6 учнів з середньою успішністю, а от більшість була з низькими показниками.

4
Часто так бувало, що дирекції шкіл йшли на хитрощі, створюючи класи з
різним рівнем, щоб не зменшувати загальні показники успішності. В одному
класі збирали учнів з середніми оцінками, а між ними рівномірно розподіляли
учнів з високими. А для учнів з поганими оцінками створювали спецкласи, де
програма навчання була набагато легшою, а також не було жорстоких вимог до
учнів.

Дошкільна освіта

Першим етапом, який визначав створення народної освіти були дошкільні

установи. З перших років існування СРСР по всій країні відкривалися
величезна кількість подібних закладів почала з’являтися. Зважаючи на факт, що
держава потребувала робочих рук, зокрема жіночих, існувала проблема «з ким
залишити дитину». Дитячі садки та ясла, які брали малюків з двомісячного віку,
успішно вирішували цю проблему. З 1972 року дошкільні заклади стали
невід’ємною та важливою частиною загальної середньої освіти кожного
радянського громадянина. Всі заклади дошкільної освіти були муніципальними,
приватних не існувало. Також були відомчі установи, які належали
підприємствам - заводам, колгоспам та фабрикам. Ними керували місцеві
органи освіти і охорони здоров’я.
Якщо розглядати розгалужену систему дошкільних закладів, то вона виглядала
так:
-ясла, в них виховувалися діти від двох місяців до трьох років.
-дитсадки, ці заклади приймали трирічних і до семи років готували до вступу в
перший клас школи, при цьому переводячи дітей з молодшої групи в середню,
потім в старшу і підготовчу.
-ясли-садки, ці заклади об’єднували два попередні типи.
Виховували дітей справжнні спеціалісти - педагоги та няні. Дітей з малого віку
привчали до здорового способу життя, а культурний розвиток йшов в ногу з

5
комуністичною ідеологією. Велику увагу вихователі приділяли іграшкам, якими
бавилися діти, оскільки розглядали її як важливий фактор розумового і
морального виховання дитини. Іграшка - це перший витвір мистецтва, з яким
має справу дитина і втілення його почуттів до отчуючих.

Середня освіта

За всю історію існування Радянського союзу середня освіта зазнала найбільше

змін: вона трансформувалася відповідно до реалій тих часів, модифікації були
націлені на значне підвищення рівня освіченості нових поколінь. Як відомо, на
початку існування СРСР більшість людей були не освічені та навіть не вміли
писати, лише реформування середньої освіти могло змінити ситуацію.Зокрема,
в 1919 році створили робочі факультети, які готували малограмотних пролетарів
і селян до навчання у ВНЗ. У 20-х роках 20 ст. загальна і професійна освіта не
поділялася. В єдиних трудових дев’ятирічних школах оволодівали базовими
знаннями - теоритичними та прикладними. У 1932 році вперше значно
реформували систему середньої освіти, а навчання стало десятирічним та
трьохетапним: початкове (з 1 по 4 клас), неповне середнє ( з 5-го класу по 7-й),
середнє (10 класів). Влада підтримувала неповні та малозабезпечені сім’ї -
розвивалася система інтернатів, в них учні жили протягом робочого тижня, а
навчалися, як у звичайній школі, на вихідні відправлялися додому. Також були
групи продовженого дня, в них діти перебували після уроків до кінця уроків,
маючи обід та вечерю і роблячи домашні завдання під наглядом вчителів. У
1958 році система середньої освіти була змінена - початковими класами були
перші три класи, середніми - з четвертого по восьмий і старшими - дев’ятий та
десятий. Середня освіта в УРСР майже нічим не відрізнялася від освіти в усій
країні, крім того факту, що проводилася насильницька русифікація - російській
мові виділялося набагато більше годин, ніж українській. З 1972 року загальна
середня освіта стала обов’язковою, а з 1984 року 8-річні школи були

6
реорганізовані на 9-річні, а середні - на 11-річні.
Отже, середня освіта мала забезпечити учнів оволодінням основними науками,
сформувати науковий світогляд і виховати з учня справжнього комуніста.
Зокрема, дітям присвоювали деякі звання: «октябренок», «піонер»,
«комсомолець». Як і всі інші сфери життя, середня освіта була просочена
більшовицькою пропагандою.

Професійно-технічна освіта

В 1958 році відкрилися перші технікуми, а школи фабрично-заводського

учнівства (ФЗО) існували ще в довоєнний період. Під час війни ФЗО
прискореними темпами випускали учнів і виконували спеціальні завдання влади
з виготовлення боєприпасів. В 1949 році, коли виникла необхідність форсувати
підготовку кадрів для вугільної промисловості, були створені гірськопромислові
училища з дворічним сроком освіти. Технікуми готували кваліфікованих
робітників на базі початкової освіти, а згодом були створені професійно-
технічні училища, в які можна було вступити після 8-го класу для отримання
трудової спеціальності. Існвали також Суворовське та Нахімовське училище, ці
установи готували абітурієнтів вищих військових навчальних закладів. У
зв’язку з покращенням стану сільського господарства в другій половині 20-го
століття, держава почала потребувати відповідних фахівців. Саме тому виникла
величезна кількість сільських профтехучилищ, які здебільшого готували
кваліфікованих механізаторів. Колективи навчальних закладів своїми силами
здійснювали будівництво лабараторій, майстерень, гаражів, їдалень та клубів.
Загалом в період з 1958-1965 рік професійно-технічні навчальні заклади
підготували близько 10245 тис. молодих кваліфікованих робітників, зокрема
5489 тис. для промисловості та транспорта, 1220 тис. для будівництва, 1665 тис.
для сільського господарства.

Вища освіта
7
Айсбергом будь-якої системи освіти, в тому числі і радянської, є комплекс
вищих навчальних закладів, які випускали високопрофільних та освічених
спеціалістів. Популярністю користувалися наступні професійні напрямки:
політехнічний, сільського господірства, викладання, медичний, юридичний,
єкономічний, мистецтва та культури. Зважаючи на швидкі темпи
індустріалізації, інститути в більшій мірі готували спеціалістів промислового та
технічного напрямків, а от університети займалися теоритичними,
гуманітарними та творчими галузями. Дуже цінувалася наукова та дослідницька
діяльність. СРСР потребував нових кадрів, які б змогли розвивати країну
відповідно до діючої ідеології. Влада зазвичай забезпечувала заклади
приміщеннями для проведеннярізних лабараторних досліджень та технічних
робіт. Студенти на старших курсах зобов’язані були доєдатися до написанння
накових робіт та провести власне дослідження.
Стипендія гарантувалася наказом Ради народних комісарів, розмір її був 45
рублів, а підвищенна була 50 рублів і іменна - 100 рублів. На той час це була
доволі велика сума, оскільки, наприклад, обід в столовійкоштував 35 копійок.
Починаючи з 1945 року стипендії значно підвищилися. В престижних ВНЗ вона
була в розмірі 200-300 рублів. Студенти промислових, сільськогосподарських і
медичних спеціальностей отримували 150-200 рублів, учні професійно-
технічних закладів - 80-200 рублів, також часто студенти підробляли. З метою
збільшення доступності до освіти всім шарам населення в СРСР вперше в світі
запровадили заочну форму навчання. Великим плюсом радянської системи
вищої освіти було те, що вона тісно було пов’язана з практично-прикладною
діяльністю, Часто студенти направлялися на практику на заводи, де вживу
знайомилися з майбутнім робочим місцем. Також великою перевагою було те,
що освіта була абсолютно безкоштовною. Велика увага приділялась на
дисципліну і своєчасність знань, а студенти, які не склали сесію, одразу
відраховувались. Великим мінусом вищої освіти в СРСР було те, що будь-які
творчі і новаторські ідеї студентів піддавалися жорсткій критиці.

8
Нерівномірність розвитку технічних і гуманітарних наук знижувала прогрес в
підготовці спеціалістів в деяких нетехнічних сферах. Не зважаючи на
ідеологізованість вищої освіти в Радянському Союзі, її ефективність відзначали
навіть західні опоненти.

Висновки

Ретельно дослідивши систему освіти в СРСР та її характерні риси і особливості,

можна сміло сказати, що влада приділяла значну увагу вихованню та підготовці
справжніх спеціалістів. Справжньою перевагою радянської системи освіти була
її доступність для кожної верстви населення. Навчальні програми були
розраховані на середнього учня, а в дітей з самого малечку виховували любов
до батьків, до здорового способу життя та поваги до страших. Успішність освіти
в СРСР було досягнуто завдяки її багаторівневій структурі (від дошкільної до
професійно-технічної та вищої). У школах діти забезпечувалися безкоштовними
підручниками, харчуванням та можливістю знаходитися під наглядом вчителів
до кінця робочого дня батьків. Велику увагу СРСР приділив розвитку науки в
університеті, долучаючи студентів до різноманітних досліджень. Студенти були
забезпечені високою стипендією, яка дозволяла покрити витрати на харчування
та житло, а також часто під час навчання мали змогу здобувати не тільки
знання, але й робочий досвід.
Головним недоліком освіти в Радянському Союзі був її заідеологізованість. Від
дитячого садочка і до вищого навчального закладу освіта була просочена
більшовицькою та комуністичною пропагандою. Це і зрозуміло, оскільки влада
хотіла виховати не тільки хорошого спеціаліста, а й громадянина, який буде
сліпо вірити в велике майбутнє комунізму. Також, на мою думку, проблемою
радянської освіти було те, що дітей ділили на класи за рівнем успішності, тим
самим в тій чи іншій мірі принижували дітей з нижчими оцінками. Не зважаючи
на всі плюси, система освіти в СРСР все ж значно відставала від освіти в

9
західних країнах. Тотальна русифікація процесу навчання також погіршувала
стан справ. Зокрема, українська мова та історія часто піддавалися репресіям та
були недоступними для загального вивчення.
Підсумувавши все, можна сказати що освіта в СРСР була хорошою. Існувала
висока професійно-технічна та наукова база, проте говорити про радянську
освіту як ідеал - недоречно. Гуманітарні науки часто потерпали від
ідеологічного пресингу, а будь-які новаторські ідеї засуджувались владою та
суспільством. Негативним було також відсутність співпраці з іноземними
закладами освіти та вченими, а також відсутність домашньої освіти. Ці та інші
мінуси ніяк не можуть зробити систему освіти в СРСР найкращою за останні
століття, як про це стверджують деякі люди.

10
 Список використаних джерел

Викорисатана література:

1. «Образование в СССР: 1917-1924»/В.Я.Гросул, 2007 г.

2. Константинов Н. А. «История педагогики» / Н. А. Константинов,

Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. «Просвещение», М. 1982 г.

3. История России XX — начала XXI века / А. С. Барсенков, А. И. Вдовин,

С. В. Воронкова; под ред. Л. В. Милова — М.: Эксмо, 2006 С. 330, 400

Інтернет-джерела:

1. https://jak.koshachek.com/

2. https://ru.wikipedia.org/

3. https://osssr.ru/

11