1

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ

Реферат
з дисципліни «Історико-науковий контекст духовної парадигми
людської цивілізації»

«Конфуціанське виховання і освіта, система іспитів»

Студента VI курсу, 614 групи

спеціальності 014 Середня освіта
(Історія).
Наумчука Віктора Вікторовича

Викладач:
доктор історичних наук,
професор
Рижева Н.О.

Миколаїв – 2023
 2

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

Розділ 1. Принципи конфуціанського

виховання.............................................4

Розділ 2. Конфуціанська система

освіти...........................................................6

Розділ 3. Система державних

іспитів.................................................................8

ВИСНОВОК.....................................................................................................11

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ.............................................13
 3

ВСТУП

Конфуціанство - одне з найвпливовіших філософсько-етичних вчень

в історії Китаю, яке сформувалося в 6-5 століттях до н.е. Його засновник
Конфуцій розробив цілісну систему соціально-етичних норм і принципів,
спрямованих на встановлення гармонійного суспільного порядку.

Основою конфуціанської етики є ідея про вроджену доброту людини

та можливість її морального вдосконалення через освіту й особисту
самодисципліну. Ключовими конфуціанськими чеснотами вважаються
гуманність, вірність обов’язку, повага до ритуалу, пильність у навчанні.

Конфуціанство розглядає суспільство як велику сім'ю, де кожен має

своє місце і виконує певні обов’язки. Обов’язок правителя — турбуватися
про народ, а народу — бути вірнопідданими. Так досягається соціальна
гармонія.

У державному управлінні конфуціанство обстоює принцип

меритократії: посади мають обіймати освічені чиновники-шенші на основі
їхніх знань і моральних якостей. Саме ця доктрина лягла в основу
китайської імперської системи іспитів на звання.

У побутовій етиці конфуціанство пропагує аскетизм, дотримання

ритуалів, почитання старших. Родина розглядається як основа суспільства,
тому культивуються синівська покора і шанобливість.

Конфуціанське вчення мало величезний вплив на культуру, освіту,

політику Китаю. Воно сприяло стабільності й цивілізаційному розвитку
країни, хоча й обмежувало індивідуальну свободу людини. Цінності
конфуціанства залишаються впливовими у Східній Азії й донині.
 4

Розділ 1. Принципи конфуціанського виховання

Конфуціанство як етико-філософське вчення сформувалося в Китаї у
6-5 століттях до н.е. Його засновник Конфуцій розробив цілісну систему
морально-етичних норм та принципів, які лягли в основу традиційного
китайського виховання.

Ідеал благородної людини або "цзюньцзи" посідає центральне місце

в етико-філософському вченні Конфуція. Цзюньцзи - це людина, яка
відповідає найвищим моральним стандартам, поєднує в собі мудрість,
гуманність, справедливість та інші чесноти. Виховання такої гармонійно
розвиненої особистості Конфуцій вважав головним завданням системи
освіти та виховання.

На думку Конфуція, кожна людина від народження має зародки

моральності у вигляді почуття совісті, справедливості, співчуття. Проте ці
якості потребують розвитку і вдосконалення за допомогою правильного
виховання. Головна мета освіти - допомогти людині розкрити свою
вроджену добру природу, стати цзюньцзи.

Основними рисами цзюньцзи є гуманність, вірність обов’язку,

повага до старших, знання ритуалу, мудрість і справедливість. Гуманність
в конфуціанстві означає не тільки любов до людей, а й турботу про їхнє
матеріальне благополуччя. Вірність обов’язку передбачає розуміння свого
місця в суспільстві та сумлінне виконання покладених на це місце
функцій.

Конфуцій вважав, що цзюньцзи має не тільки чесноти, а й певні

знання та вміння. Він повинен бути освіченим, знати класичні твори,
володіти етикетом, мистецтвами, бути фізично розвиненим. Адже
цзюньцзи покликаний бути взірцем для наслідування.
 5

Процес виховання цзюньцзи починається з раннього дитинства в

сім’ї. Батьки мають дбайливо ставитися до дитини, але в той же час
вимагати слухняності й дисципліни. Пізніше на зміну батькам приходять
наставники, які навчають дитину моральних норм, ритуалів, мистецтв.
Навчання відбувається шляхом особистого прикладу та бесід.

Іншим важливим принципом конфуціанства була повага до старших та

батьків. Конфуцій вважав, що основою ідеального суспільства є сім'я, де
панують любов, повага і ієрархія. Діти з малечку повинні вчитися
шанувати батьків та старших родичів, беззаперечно коритися їх волі. Це
культивує в них почуття обов'язку та дисципліни.

Почуття обов’язку та відданості було ще одним стрижнем

конфуціанської етики. Конфуцій навчав, що кожна людина має своє місце
в суспільстві та пов’язані з ним обов’язки. Син повинен поважати батька,
учень - вчителя, підлеглий - правителя. Виконуючи свій обов’язок на
своєму місці, людина сприяє гармонії та стабільності суспільства.

Гуманність та співчуття також лежали в основі конфуціанської

етики. На думку Конфуція, ідеальний правитель повинен керуватися
любов'ю до народу, а не примусом. Він має піклуватися про потреби
людей, як батько про дітей. Такі чесноти як милосердя, щедрість,
скромність вважалися ознаками справжньої благородної людини.

Нарешті, Конфуцій надавав великого значення дотриманню ритуалів

та церемоній. Вони дисциплінують людину, виховують повагу до
традицій, згуртовують суспільство. Ритуали мали виконуватися з гідністю
та розумінням їх глибокого значення.
 6

Розділ 2. Конфуціанська система освіти

Конфуціанство приділяло велику увагу освіті, вбачаючи в ній

запоруку морального вдосконалення суспільства. Конфуцій та його
послідовники розробили цілісну систему освіти, яка ґрунтувалася на
певних принципах і охоплювала різні рівні навчання.

Основою конфуціанської освіти було вивчення класичних

канонічних творів, таких як "Лунь юй", "Шу цзін", "І цзін" та інших. Вони
містили етичні настанови, історичні хроніки, відомості про ритуали.
Засвоєння цих текстів допомагало учням зрозуміти моральні принципи,
норми поведінки, сенс ритуалів.

Навчання відбувалося у спеціальних школах, які створювалися при

храмах, будинках аристократії або державних установах. Учні жили і
навчалися разом, що сприяло колективному вихованню. Найважливішу
роль у навчанні відігравав наставник. Саме його особистий приклад, а не
лише слова, мав формувати характер учнів.

Освіта поділялася на початкову, середню та вищу. У початкових

школах діти з 6-7 років вивчали ієрогліфи, найпростіші класичні твори,
елементи етикету. У середніх та вищих навчальних закладах
поглиблювалися знання класики, велося вивчення філософії, історії, поезії,
музики, математики.

Конфуціанська освіта була елітарною, адже до вищих шкіл мали

доступ переважно представники знаті. Проте навіть початкова освіта
давала можливості для соціальної мобільності талановитим вихідцям з
 7

простолюду. З часом конфуціанські школи поширилися по всьому Китаю,

ставши осередками освіти та виховання поколінь китайців.

У конфуціанській педагогіці наставнику відводилася надзвичайно

важлива роль. Конфуцій вважав, що справжнє навчання можливе лише
через особистий приклад і близькі стосунки між учителем та учнем.
Наставник у конфуціанстві був не просто викладачем, а й духовним
наставником своїх учнів.

На думку Конфуція, учитель має бути взірцем моральності і

вихованості, адже його поведінка, манери, навіть зовнішній вигляд
формують характер учнів. Тому на роль наставника могли претендувати
лише освічені, інтелігентні люди, які досягли високого рівня
самовдосконалення.

У конфуціанських школах учитель заміняв учням батька, тому

стосунки між ними будувалися на принципах поваги і покори. Однак
наставник мав ставитися до учнів з любов'ю і турботою. Дисципліна
поєднувалася з доброзичливістю. Методи навчання базувалися на
особистому спілкуванні, довірливих бесідах, практичних вправах.

Не менш важливою, ніж особистий приклад, для конфуціанського

наставника була передача знань і досвіду. Він мав ґрунтовно знати канони
конфуціанства, класичні твори, володіти мистецтвами і ремеслами. Учні
вчились не лише зі слів, а й спостерігаючи за діями наставника та
допомагаючи йому у повсякденних справах.

Взаємна повага і відданість між учителем і учнем не припинялася

навіть після завершення формального навчання. Колишні учні часто
зберігали тісні стосунки з наставником усе життя, радилися з ним,
допомагали йому.
 8

Таким чином, у конфуціанській педагогіці наставник відігравав роль

не просто викладача, а й взірця моральності та джерела життєвої мудрості
для учнів. Саме завдяки авторитету і особистому впливу наставників
конфуціанська освіта змогла справити значний вплив на традиційне
китайське суспільство. Навіть після реформ освіти в Китаї у ХХ столітті,
конфуціанська спадщина продовжує відігравати помітну роль у вихованні
поколінь китайців.

Розділ 3. Система державних іспитів

Система складання іспитів на знання конфуціанської класики

склалася в Китаї в рамках бюрократичної системи в 7-9 століттях і
проіснувала аж до початку XX століття. Вона була покликана відбирати
освічених чиновників для державної служби шляхом перевірки їх знань
канонічних текстів конфуціанства.

Згідно конфуціанської доктрини, державу мали управляти морально

досконалі шенші - "вчені мужі", які добре знали класику. Тому знання
основ конфуціанства було обов'язковою умовою для обіймання
чиновницьких посад.

Нижчим щаблем був іспит сюцзай, який приймали в повітових

школах. Він перевіряв знання кандидатів з "Чотирьох книг" та вміння
складати нескладні твори у класичному стилі. Іспит не був обов'язковим і
часто слугував своєрідним тренуванням перед складанням більш високих
іспитів.

Іспит цзюйжень був першим обов'язковим щаблем для тих, хто

прагнув чиновницької кар'єри. Він приймався в провінційних центрах і
вимагав ґрунтовнішого знання канонів, уміння писати твори-есе. Успішне
 9

складання цзюйжень давало звання "випускника" і можливість обіймати

посаду в повітовій адміністрації.

Наступною сходинкою був столичний іспит цзіньши, який

проводився у присутності імператора. Він вимагав досконалого знання
всіх класичних текстів і найвищої каліграфічної майстерності. Цзіньши
відкривав шлях до кар'єри в центральних органах влади та надавав звання
"введеного в чиновництво".

Вищим щаблем був державний іспит цзіньши цзюйці, на якому

екзаменувалися тільки цзіньши. Він був вкрай складним і дозволяв
отримати високий вчений ступінь цзіньши чункуан. Це відкривало шлях
до обіймання найвищих посад в уряді.

Окрім цих загальних іспитів, існували також спеціальні екзамени

для тих, хто прагнув зробити кар'єру військового, медика, фінансиста.
Вони теж вимагали ґрунтовного знання класики, але перевіряли також
специфічні знання кандидатів.

Таким чином, багатоступенева система іспитів дозволяла відбирати

на державну службу найбільш освічених представників суспільства на
основі їх знань конфуціанської спадщини.

Екзамени проводилися у два етапи: спочатку письмово, потім усно в

присутності імператора. Щоб успішно скласти іспити, кандидат мав
бездоганно знати "Чотири книги" та "П'ятикнижжя", вміти писати твори у
класичному стилі, давати визначення термінам і цитатам з канонів.
Екзаменатори приділяли увагу не лише знанням, а й загальній ерудиції та
вихованості кандидатів.

Успішне складання державних іспитів відкривало шлях до високих

посад в імперській адміністрації. Ступені цзюйжень та цзіньши давали
право обіймати відповідно посаду повітового секретаря чи судді або вищі
 10

пости в центральному уряді. Отримання вченого ступеня підвищувало не

лише кар'єрний, а й соціальний статус людини.

Іспити були відкриті для усіх верств населення. Навіть селяни та

ремісники могли отримати освіту та спробувати скласти іспити на нижчі
вчені ступені. Багато видатних поетів, мислителів, чиновників династії
Тан походили з простолюду. Завдяки іспитам вони здобули освіту і
можливість реалізувати свій потенціал.

Разом з тим, система іспитів була досить складною і потребувала

багаторічної підготовки. Тому на практиці шанси вихідців з бідних родин
були обмеженими. Але навіть можливість теоретичної соціальної
мобільності мала велике значення для стабільності суспільства,
підтримуючи віру в справедливість існуючого ладу.

Протягом століть система імперських іспитів залишалася практично

незмінною. Вона сприяла відбору освічених чиновників, об'єднаних
спільним світоглядом та ідеалами конфуціанства. Хоча на практиці
призначення часто залежали від покровительства і хабарів, іспити все одно
залишалися головним каналом соціальної мобільності та шляхом до
бюрократичної кар'єри аж до Нового часу.

Система іспитів на знання класики була невід'ємною частиною

конфуціанської традиції державного управління в імператорському Китаї.
Вона дозволяла залучати до бюрократії кращих представників освіченого
прошарку на основі їх інтелектуальних здібностей та моральних якостей.
 11

ВИСНОВОК

Отже, конфуціанська освітня система, що склалася в давньому

Китаї, відіграла визначальну роль у формуванні світогляду, культури та
соціальної структури китайського суспільства. Вона мала кілька основних
функцій.

По-перше, конфуціанська освіта забезпечувала відтворення

інтелектуальної еліти суспільства – прошарку вчених-чиновників шенші.
Саме ця освічена верства, вихована на принципах конфуціанства,
управляла державним апаратом протягом багатьох століть.

По-друге, конфуціанські школи були осередками поширення знань

та підготовки кадрів для різних галузей – від державного управління до
мистецтва і ремесел. Навіть початкова освіта в рамках цієї системи
сприяла підвищенню культурного і освітнього рівня населення.

По-третє, конфуціанська освіта виконувала важливі ідеологічні та

виховні функції. Вивчення канонічних текстів сприяло поширенню в
суспільстві конфуціанського світогляду, етичних норм і цінностей.
Система освіти виховувала покірність владі, повагу до ієрархії і традицій.

По-четверте, складання іспитів на знання класики відкривало шлях

обдарованим вихідцям з нижчих прошарків до освіти, кар'єрного
зростання і підвищення соціального статусу. Це сприяло хоча б частковій
соціальній мобільності та стабільності суспільства.

По-п'яте, конфуціанські школи були центрами культурного життя,

де поряд з освітою розвивалися література, мистецтво, театр. Вони
поширювали зразки високої культури серед широких верств населення.

Таким чином, освітня система конфуціанства відігравала дуже

важливу роль в усіх сферах традиційного китайського суспільства і
 12

сприяла його цивілізаційному розвиткові та стабільності протягом довгих

століть свого існування. Її вплив залишив глибокий слід у культурній
традиції Китаю.
 13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лісевич І. Конфуціанство // Філософський енциклопедичний

словник. – Київ: Абрис, 2002.
2. Кобзєв А. І. Філософія китайського неоконфуціанства. – Київ:
Стилос, 2002.
3. Ichisada Miyazaki. China’s Examination Hell: The Civil Service
Examinations of Imperial China. – New York: Weatherhill, 1976. 256 p.
4. Салата О. Досвід виховання молодого покоління сучасного Китаю у
дусі конфуціанських традицій. URL:
https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/33842/2/O_Salata_STD.pdf.