Лекція 4.

Операційні підсилювачі.

Мета: Вивчення активних радіокомпонентів і основних схем включення операційних

підсилювачів.
Відповідність вимогам IMO: Розглянуті в темі питання відповідають IMO MODEL
COURSE NO. 7.08 – 1.1.4 - Electronics and power electronics: - knows parameters, properties and
basic applications of operational amplifiers
План:
4.1. Загальні відомості про операційні підсилювачі.
4.2. Принцип зворотного зв'язку в схемах на ОП.
4.3. Характеристики ідеального і реального ОП.
4.4. Інвертуюча та неінвертуюча схеми включення ОП.

4.1 Загальні відомості про операційні підсилювачі

Операційний підсилювач являє собою багатокаскадний підсилювач постійної
напруги, виконаний у вигляді інтегральної мікросхеми. Він використовується в якості
окремого елемента схеми або бібліотечного елемента для створення інтегральних мікросхем
більш високого ступеня інтеграції. В принципі немає ніякої різниці між звичайним і
операційним підсилювачами: обидва застосовуються для посилення напруги або струмів.
Але якщо властивості звичайного підсилювача задаються його внутрішньою будовою, то
операційний підсилювач розраховується таким чином, щоб його функції переважно
визначалися колами зовнішнього зворотного зв'язку. Для цього операційні підсилювачі
виконуються з великим коефіцієнтом посилення і зв'язком по постійній напрузі. Щоб
уникнути додаткових заходів для установки робочої точки вхідний і вихідний потенціали
задають рівними нулю, тому операційному підсилювачу зазвичай потрібно два джерела
живлення - позитивної і негативної напруги. Подібні підсилювачі, зібрані на дискретних
елементах (електронних лампах або транзисторах), застосовувалися раніше виключно в
аналогових обчислювальних пристроях і для виконання арифметичних та математичних
операцій. Звідси і пішла сама назва операційних підсилювачів.
Різноманітні операційні підсилювачі випускаються у вигляді інтегральних мікросхем,
мало відрізняючись за розмірами і вартістю від дискретних транзисторів. Завдяки багато в
чому ідеальним властивостям операційних підсилювачів, застосовувати їх значно простіше,
ніж дискретні транзистори. Привабливість класичного ОП пов'язана його високими
параметрами на низьких частотах. Однак перші операційні підсилювачі були занадто
інерційні, тому незабаром з'явилися варіанти з модифікованою архітектурою, що володіють
хорошими високочастотними характеристиками, так що до теперішнього часу практично не
залишилося напрямків, де б дискретні транзистори мали переваги перед ОП. Їх внутрішній
устрій (рисунок 4.1) розглядається тільки для того, щоб пояснити властивості інтегральної
схеми. Власне внутрішня схема на транзисторному рівні цікава лише як основа створення
інтегральних підсилювачів.
В ідеальному ОП посилюється тільки різниця прикладених напруг UD=UP–UN.
Неінвертуючий вхід позначають символом P, на схемі йому відповідає знак «+».
Інвертуючий вхід позначається символом N в тексті і знаком «-» на схемі (іноді вивід
інвертуючого входу забезпечується колом (кружком)). Вхід, що інвертує, використовують
для введення зовнішніх зворотних зв'язків.
Основу операційного підсилювача складає диференціальний каскад, застосований у
якості вхідного.
Як вихідний каскад використовують емітерний повторювач.
Крім названих каскадів ОП містить ще кілька каскадів для збільшення коефіцієнта
підсилення.
 Крім того ОП можуть містити каскади спеціального призначення: джерела
стабільного струму, зрушення рівня, уведення зворотного зв'язку.

Рисунок 4.1. Базова схема операційного підсилювача.

Операційний підсилювач має два виводи для підключення живлення, до одного з яких
прикладена позитивна (щодо землі) напруга живлення (+ЕК1), а до іншого – негативна (-ЕК2),
чим забезпечується рівність нулю вхідного і вихідного потенціалів. У операційних
підсилювачів іноді відсутній вивід землі, хоча до нього відносять вхідні і вихідні напруги.
Звичайна робоча напруга живлення у схем універсального застосування становить ± 15 В,
хоча все частіше застосовується напруга ± 5 В, і діє тенденція подальшого зниження напруги
живлення.
Вхідний підсилювач виконаний за диференціальною схемою на VТ1-VТ2.
Транзистор VТ3 служить емітерним опором цього каскаду, а VТ6 застосовується для
термокомпенсації. Різницева напруга з виходу першого каскаду подається на другий
диференціальний підсилювач (VТ4 і VТ5) з емітерним опором R5. Тут не потрібний великий
емітерний опір, оскільки у вихідній напрузі першого диференціального підсилювача
синфазного сигналу вже немає.
Вихідний каскад утворений емітерним повторювачем на транзисторі VТ9 з опором
R11 у колі його емітера .
Дещо незнайомою нам частиною схеми залишається ділянка з транзисторами VТ7 і
VТ8. Її призначення - зсув рівня постійної складової вихідної напруги, щоб при нульовому
різницевому сигналі на вході ОП напруга на його виході також дорівнювала нулю. Ця
ділянка схеми є емітерним повторювачем на транзисторі VТ7, емітерний опір якого
складений з резистора R9 та транзистора VТ8. Співвідношення R9 та омічного опору VТ8
підбираються так, щоб постійна складова на базі VТ9 дорівнювала нулю. Але, оскільки
диференціальний опір VТ8 набагато більший від R9, то практично уся сигнальна складова
напруги з виходу другого диференціального підсилювача доходить до бази VТ9.
Термокомпенсація усієї схеми ОП здійснюється діодом VD.
Операційні підсилювачі характеризуються вихідними, вхідними, енергетичними,
дрейфовими, частотними і швидкісними параметрами.
Хороший підсилювач повинен задовольняти таким вимогам:
 мати великий коефіцієнт підсилення K;
 великий вхідний опір Rin та малий вихідний опір Rout;
 широку смугу пропускання за частотою;
 здатність підсилювати постійну напругу зі зсувом режимної складової на виході;
 диференціальні входи з великим коефіцієнтом ослаблення за синфазним сигналом;
 малі нелінійні спотворення при майже повному використанні напруги живлення;

2
  малий температурний дрейф нуля ΔU0.
Всім або майже всім цим вимогам відповідає операційний підсилювач (ОП), названий
так тому, що за його допомогою можна виконувати більшість операцій, потрібних для
підсилення і обробки сигналів. До того ж операційні підсилювачі виготовляються у вигляді
ІМС, габарити, вага та вартість яких не набагато перевищує аналогічні показники для
звичайного транзистора.
Наприклад, ОП типу К153УД3 (аналог µA709H, MC1709G…), , що являє собою
інтегральну мікросхему середнього ступеню інтеграції, має такі параметри:
коефіцієнт підсилення (диференціальний) К≈80…100 дБ;
Rin >300 кОм;
Rout < 2 кОм;
f1≈1 МГц;
Косс>80 дБ;
Uout≈10 В при напрузі живлення 15 В;
ΔU0 ≈10 мкВ/K.
Часто в одному корпусі мікросхеми міститься кілька ОП, випускаються також спарені
або зчетверені прилади, що дозволяють економити місце і засоби.
Існує чотири типи операційних підсилювачів (рис. 4.2). Вони розрізняються високо і
низькоомними входами і виходами. Неінвертуючий вхід у всіх чотирьох типів є
високоомним.

Рисунок 4.2. Схемні символи і передаточні функції чотирьох операційних підсилювачів.

4.2. Принцип зворотного зв'язку в схемах на ОП

Зворотній зв'язок розглядається на прикладі операційного підсилювача типу VV, як
найпоширенішого на практиці. ОП з негативним зворотним зв'язком можна трактувати як
контур регулювання і застосовувати до його схеми принципи автоматичного управління.
Загальний вигляд контуру регулювання представлений на рис. 4.3. Номінальне значення
сигналу отримують по вхідному параметрі шляхом нормування за допомогою формувача
вхідного параметра, представленого тут множенням на kF. Справжнє значення знаходять по
вихідний величині за допомогою нормування за допомогою регулятора, представленого тут
множенням на kR. Різниця між номінальним і дійсними значеннями множиться об'єктом
регулювання на AD. Зі співвідношення для неузгодженості

слідують визначення:

3
 (*)

Посилення контуру регулювання (див. рис. 4.3) розраховується за співвідношенням:

(**)

Рисунок 4.3. Принципова блок-схема контуру регулювання

У схемі ОУ об'єктом регулювання служить сам підсилювач. Пристрій для формування

вхідного параметра і регулятор виконуються як зовнішні схеми операційного підсилювача.
Віднімання здійснюється за допомогою інвертуючого входу операційного підсилювача або
за допомогою зовнішньої схеми.
Для прикладу розглянемо інвертуючий підсилювач. При цьому, природно, негативний
зворотний зв'язок повинен проходити від виходу до інвертуючого входу, щоб запобігти появі
позитивного зворотного зв'язку. Однак вхідну напругу докладено до опорної точки дільника
напруги зворотного зв'язку. В такому випадку вийде схема, показана на рис. 4.4.
Підставивши kf та kr в (**), знайдемо

(***)

Отже, тут ми маємо справу з інвертуючим підсилювачем. Це видно і по схемі, якщо

на вхід подумки подати позитивну напругу. Оскільки вона потрапляє на інвертуючий вхід
через резистор R1, вихідна напруга виявляється негативною. У ідеального операційного
підсилювача з AD = ∞ модуль вихідної негативної напруги повинен стати настільки
великим,що UD = 0. На даній підставі говорять про віртуальну землю. Для розрахунку
вихідної напруги застосуємо до інвертуючого входу перший закон Кірхгофа про суму
струмів в вузлі, що дорівнює нулю, і отримаємо:

Зазначені тут значення kf та kr випливають з визначень в (*): а - модель відповідно до

теорії автоматичного регулювання; б - інвертується підсилювач.
Наведене рівняння легко вирішується щодо Ua:

4
 Рисунок 4.4. Включення операційного підсилювача в якості інвертуючого на прикладі VV-
підсилювача.

4.3. Характеристики ідеального і реального ОП

Ідеальний операційний підсилювач має такі характеристики:
1. Вхідний імпеданс (і для диференціального, і для синфазного сигналу) дорівнює
нескінченності, а вхідні струми-нулю.
2. Вихідний імпеданс (при розімкнутій ОС) дорівнює нулю.
3. Коефіцієнт посилення по напрузі дорівнює нескінченності.
4. Коефіцієнт посилення синфазного сигналу дорівнює нулю.
5. Вихідна напруга дорівнює нулю, коли напруга на обох входах однакова (напруга
зсуву дорівнює нулю).
6. Вихідна напруга може змінюватися миттєво (нескінченна швидкість наростання).
7. Перераховані характеристики не залежать від температури і змін напруги
живлення.
Вхідний струм - невеликий струм, званий вхідним струмом змішання. Iсм, втікає у
вхідні затискачі (або випливає, залежно від типу ОП). Цей струм дорівнює половині суми
вхідних струмів, виміряних при з'єднанні входів між собою (два вхідних струми приблизно
рівні між собою і являють собою просто базові струми вхідних транзисторів). Для
операційного підсилювача типу 411, на вході якого використовуються польові транзистори з
р-n-переходом, типовим значенням струму зміщення є 50 пА при кімнатній температурі (і 2
нА при температурі 70 ° С). У той же час для операційного підсилювача зі входами на
біполярних транзисторах, наприклад типу ОР-27, типовим значенням струму зміщення є 15
нА з невеликими коливаннями в залежності від температури. За грубою оцінкою для
операційних підсилювачів зі входами на біполярних транзисторах струму зміщення
оцінюються десятими частками наноампер, а для операційних підсилювачів зі входами на
польових транзисторах-десятими частками пікоампер (тобто в 1000 разів менше). Взагалі,
якщо ви маєте справу з операційним підсилювачем на польових транзисторах, можете
знехтувати вхідним струмом; з операційним підсилювачем на біполярних транзисторах так
чинити не можна.
Роль вхідного струму зміщення полягає в тому, що він створює падіння напруги на
резисторах кіл зворотного зв'язку і зміщення, а також на опорі джерела сигналу. Від того,
наскільки малі опори цих резисторів, залежить вплив цього струму на параметри вашої
схеми по постійному струмі і відхилення вихідної напруги.
Для виключення впливу вхідних струмів (але не їх температурного дрейфу)
еквівалентні опори кіл зворотного зв'язку для інвертуючого і неінвертуючого входів ОП
повинні бути однакові.
Використання перерахованих вище властивостей ідеального ОП дозволяє різко
спростити аналіз роботи схем з їх використанням і вивести всі необхідні розрахункові
формули (потрібно враховувати і останнє зауваження).
В даний час набагато дешевше купити дорожчий ОП, характеристики якого для Вашої
схеми будуть практично ідеальними, ніж намагатися проаналізувати і усунути наслідки
неідеальної характеристики дешевого ОП.

5
 4.4. Інвертуюча та неінвертуюча схеми включення ОП.
Досліджуваний підсилювач називається операційним тому, що він може
використовуватися для виконання різних математичних операцій над сигналами:
алгебраїчного додавання, віднімання, множення на постійний коефіцієнт, інтегрування,
диференціювання, логарифмування і т.д. Операційним часто називають підсилювач напруги
з великим коефіцієнтом підсилення, охоплений колом негативного зворотного зв'язку, що
визначає основні якісні показники і характер виконуваних підсилювачем операцій.
Сучасний ОП виконується на базі інтегральної мікросхеми операційного підсилювача
(ІМС ОП), до виводів якої, крім кола негативного зворотного зв'язку, під’єднуються джерела
живлення, вхідних сигналів, опір навантаження, кола корекції частотних характеристик ОП в
інтегральному виконанні та інші кола.
ОП - це підсилювач постійного струму (ППС), його амплітудно-частотна
характеристика не має завалу в області низьких частот, оскільки ОП не містить розділових
конденсаторів. Для того щоб під час відсутності вхідних сигналів потенціал виходу можна
було привести до нуля (до потенціалу землі), живлення ОП роблять двополярним і ,зазвичай,
симетричним (±12 В).
На рис. 4.5, а показано умовне зображення ОП з одним виходом і двома входами:
прямим і інверсним. Інверсний вхід 2 позначають знаком інверсії (кружком) або позначають
знаком «-». Прямий вхід 1 не має знака інверсії або його позначають знаком «+».

а) б) в)
Рис. 4.5. Умовне зображення ОП та сигнали

У загальному випадку на вхідні виводи ОП 1 і 2 надходять напруги U вх1 і U вх 2 , що

U  U вх 2
U сф  вх1
називають напругами загального виду. З них виділяють синфазний 2 і
U ДИФ  U вх1  U вх 2  U
диференціальний сигнали (рис. 4.5, б). Відносно сф потенціал на
вхідному виводі 1 вище, та на вхідному виводі 2 — нижче на значення U , а
U  2U
диференціальний (різницевий) сигнал ДИФ . Операційний підсилювач призначений
для підсилення невеликого різницевого (диференціального) сигналу. Синфазний сигнал для
схеми ОП має бути максимально ослаблений. Вихідна напруга U вих знаходиться у фазі
(синфазна) з напругою на вході 1 U вх1 і протифазна напрузі на вході 2 Uвх2.
На рис. 4.5 приведені амплітудні характеристики ОП для випадків: а — вхідний
сигнал подається на вхід 2, що інвертує, а вхід 1, що не інвертує, заземлений U вих (
протифазна Uвх2); б - вхідний сигнал подається на вхід, що не інвертує, 1, а вхід, що
інвертує, 2 заземлений U вих ( U вх 2 синфазна ). Вихідна напруга U вих знімається відносно
середньої точки джерел живлення Е і Е (землі). Якщо U = 0, то і U вих = 0, що відображує
П1 П2 вх
умову балансу ОП. За відсутності зовнішнього кола зворотного зв'язку нахили амплітудних
U вих
KUOП 
U ДИФ
характеристик 1, 2 визначаються коефіцієнтом підсилення напруги ОП .

6
 Характерною для амплітудних характеристик ОП є наявність двох областей
насичення: +Uвих.нас і -Uвих.нас, при досягненні яких вихідна напруга залишається
постійною і не залежить від змін вхідної напруги. ОП в інтегральному виконанні
характеризується великим коефіцієнтом підсилення напруги, високими вхідними і низьким
вихідним опорами.
В залежності від того, на які входи ОП подаються вхідні сигнали, розрізняють дві
схеми включення ОП в інтегральному виконанні: інвертуюча, неінвертуюча. Ці схеми мають
ряд загальних особливостей: 1 - наявність елементів негативного зворотного зв'язку (НЗЗ); 2
- при виведенні аналітичних виразів для оцінки основних параметрів ОП приймають
U
U ДИФ = вих  0
значення K UOП , тому що ІМС ОП має дуже високий коефіцієнт підсилення
напруги ( KUOП   ); 3 - вхідний струм вважають рівним нулеві, тому що ІМС ОП має
R 
високий вхідний опір ( вх OП ).
Схема включення операційного підсилювача в інвертуючому режимі представлена на
рис. 4.6, а. У цій схемі вхідний сигнал подається на вхід, що інвертує, ІМС ОП, а його вхід,
що не інвертує, заземлений. Підсилювач називається інвертуючим, тому що вихідна напруга
Uвих інвертована (протифазна) стосовно вхідної напруги UBX. Негативний зворотний зв'язок
створюється за допомогою резисторів R2>R1 (рівнобіжна НЗЗ по напрузі).
   0
Тому що вхідний струм ІМС ОП вх ОУ  , то справедливе співвідношення
вх  ОС (4.1)

а) б) в)
Рис. 4.6. Схема включення операційного підсилювача в інвертуючому режимі

U ДИФ  0 KUOП   R 
Оскільки диференційна вхідна напруга ІМС ОП , а вирх OП ,
то:
вх  U вх / R1 ,
ОС  U вих / R2 . (4.2)
Вихідна напруга в останньому виразі входить зі знаком мінус, тому що вона
протифазна вхідній напрузі.
На підставі співвідношення 4.2 одержимо вираз для визначення коефіцієнта
підсилення напруги схемою інверсного підсилювача:
R
КUОП   2
R1 . (4.3)
Якщо ввести позначення глибини НЗЗ:
R1
ООС 
R1  R2 , (4.4)
яка при виконанні умови R2 > R1 дорівнює:
R
ООС  1
R2 ,
то:

7
 1
КUОП  
OOC . (4.5)
Якщо R1=R2, то КUОП  1 і ОП стає інвертуючим повторювачем напруги, у якого:
U вих  U вх . (4.6)
Вхідний опір що інвертує ОП:
RвхОП  R1 , (4.7)
а вихідний опір:
RвихОП
RвихОП 
1  OCC K ОП . (4.8)
Вхід, що не інвертує, ІМС ОП через резистор R3 з'єднаний із землею, тому його
потенціал дорівнює нулеві а, отже, дорівнює нулеві і потенціал входу, що інвертує, тому що
U ДИФ  0
. Тому на входах даної ІМС ОП синфазний сигнал відсутній. Тому що Rвх реальної
мікросхеми ОП не дорівнює нескінченності, то через її входи протікають незначні вхідні
струми, що при Uвх = 0 можуть викликати випадкові зміни вихідного сигналу. Для їхньої
компенсації потрібно забезпечити рівність опорів входів ІМС ОП. Тому в схему введений
RR
R3  1 2
резистор R1  R2 . Інвертуюча схема включення ОП (рис. 4.6, а) може використовуватися
 R2 
 
R
для зміни масштабу вхідної напруги множенням його на постійний коефіцієнт  1  , а
також для алгебраїчного підсумовування вхідних сигналів (як аналоговий суматор, рис. 4.6,
б). Напруга на виході такої схеми:
R
U вих   2 (U1  U 2  U 3  ...  U n )
R1 . (4.8)
Якщо R1=R2=R, то:
U вих  (U1  U 2  U 3  ...  U n ) (4.9)
Схема включення операційного підсилювача в неінвертуючому режимі представлена
на рис. 4.7, а. У цій схемі вхідний сигнал подається на вхід, що не інвертує, ІМС ОП, а на
його вхід, що інвертує, за допомогою дільника вихідної напруги, виконаного на резисторах
U R
U OOC  вих 2
Rl, R2, подається напруга R1  R2 НЗЗ . У схемі діє послідовна НЗЗ по напрузі,
глибина якого:
R2
ООС 
R1  R2 , (4.10)
а диференціальна напруга, прикладена до ІМС ОП:
U ДИФ  U вх  U ООС
. (4.11)
0
Тому що коефіцієнт підсилення напруги ІМС ОП KUOП   , те ДИФ
U
і
U вих R2
U вх  U OOC 
R1  R2 . (4.12)
З цього співвідношення випливає, що коефіцієнт підсилення напруги схемою що не
інвертує ОП
R  R2 R 1
КUОУ  1  1 1 
R2 R2 OOC (4.13)

8
 Вхідний опір ОП, що не інвертує:
Rвх ОУ  Rвх ОУ (1  OOC КUОУ )
, (4.14)
а вихідний опір:
Rвих ОУ
Rвих ОУ 
1  OOC КUОУ (4.15)

а) б)
Рис. 4.7. Схема включення ОП в неінвертуючому режимі

У даному включенні ІМС ОП потенціали його входів як і раніше приблизно однакові,

U 0
тому що ДИФ , і дорівнюють значенню Uвх, тобто на входах ІМС ОП діє синфазний
сигнал, значення якого близько до Uвх. При виконанні умов R1= 0, R2 = ∞ вираз (4.13) прийме
вид:
КUОП  1 ,
тому як операційний підсилювач буде виконувати функцію повторювача напруги, що
не інвертує, у якого Uвих =Uвх (рис. 2.3, б).
Неінвертуюча схема включення ОП (рис. 4.7, а) може використовуватися для зміни
 R2 
 
R1 
масштабу вхідної напруги множенням його на постійний коефіцієнт  , а також для
алгебраїчного підсумовування вхідних сигналів (як аналоговий суматор, рис. 4.6, в). Напруга
на виході такої схеми:

R  (4.16)
U вих   4  1U 1  U 2  U 3  ...  U n 
 R3 
Література до теми [1] – 68-86, 96-99, 121-131 и 181-196c., [2] 287-318с.,
[11] – 315-345, 352-359, 386-399c.

Контрольні питання:
1. Які основні вимоги пред'являються до ОП?
2. Чим відрізняються передавальні характеристики ОП по інвертуючому і
неінвертуючому входам?
3. Навіщо у вхідному каскаді ОП використовують диференційний підсилювач?
4. Як співвідносяться максимальна вихідна напруга ОП і його напруга живлення?
5. Як зміниться передавальна характеристика ОП при роботі від однополярного
джерела живлення?
6. Чому коефіцієнт посилення неінвертуючого підсилювача не може бути менше
одиниці?
7. Поясніть, чому між входами ОП і загальної шиною необхідно включати резистори
з однаковим опором.
8. Чому кола зовнішньої корекції дозволяють компенсувати похибки вихідної
напруги ОП тільки при одній температурі зовнішнього середовища?