МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ»
ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ПУЛІЯ

Відділення телекомунікацій таелектроних систем

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ДО КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
З дисципліни «Схемотехнічне проектування радіотехнічних пристроїв»
На тему: Розрахунок підсилювачів звукових частот малої потужності

Виконав студент групи ТР-304

Дячок Роман Андрійович
Керівник: ____________ Серединський В.М.

Оцінка: ______ (____________)

Тернопіль 2022 р
 ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
1. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗРАХУНОК
1.1 Розрахунок коефіцієнту підсилення з напруги
1.2 Розрахунок кількості каскадів
1.3 Попередній розподіл лінійних спотворень між каскадами
2 ЕЛЕКТРИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ППЗЧ НА ДИСКРЕТНИХ ЕЛЕМЕНТАХ
2.1 Обґрунтування вибору схеми електричної принципової
2.2 Розрахунок вихідного каскаду
2.3 Вибір транзисторів вихідного каскаду
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 Об’єкт дослідження –– підсилювач потужності звукових частот
(ППЗЧ).
Мета проекту – відпрацювати методику розрахунку параметрів
підсилювачів потужності звукових частот.
Метод дослідження – аналітично розрахунковий із використанням
стандартних пакетів
В цій курсовій роботі є розраховані параметри підсилювача потужності
звукових частот, проведений розрахунок та вибір структурної схеми, вибрані
та розраховані каскади підсилювача потужності: вхідний простий
диференційний каскад з транзисторним джерелом струму, перед кінцевий
каскад – підсилювач напруги, що додає суттєвий внесок до коефіцієнта
підсилення підсилювача і прикінцевий каскад, працюючий на комплексне
навантаження на складених комплементарних транзисторах. Основні
техніко-експлуатаційні показники: надійність, оптимальні електричні
показники, захист по струму.
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
БТП – безтрансформаторний транзисторний підсилювач;
ВАХ – вольт-амперна характеристика;
ВЗЗ – від’ємний зворотній зв'язок;
ВЧ – високі частоти;
ДНЧ – діапазон нижніх частот;
ДСС – джерело стабільного струму;
ДК – диференційний каскад;
ЕЗ – елемент зв’язку;
ЕРС – електрорухівна сила;
ЗЗ – зворотній зв'язок;
Кдіф – коефіцієнт підсилення диференційного сигналу;
ККД – коефіцієнт корисної дії;
КОСС– коефіцієнт ослаблення синфазних сигналів;
НЧ – низькі частоти;
ОП – операційний підсилювач;
ПЕ – підсилювальний елемент;
ПНЧ – підсилювач низьких частот;
ПП – підсилювач потужності;
ППЗЧ – підсилювач потужності звукових частот;
СЕ – спільний емітер;
СК – спільний колектор.
 ВСТУП
Електронні підсилювачі низької частоти (ПНЧ) створені задля
підсилення сигналів змінного струму. Вони використовуються в різних за
призначенням технічних пристроях, отже тому вони розрізняються: по смузі
робочих частот, по характеру навантаження і за умовами застосування.
ПНЧ має такі особливості як: вимоги до їх показників визначаються за
характером навантаження і умовами їх застосування. Навантаження в
переважній більшості випадків носить комплексний характер, будучи
електромагнітним або електростатичним пристроєм. Умови застосування
ПНЧ визначають діапазон змін температур навколишнього середовища, в
якому підсилювач повинен зберігати повну працездатність.
Якщо брати до уваги підсилювачі то вони характеризуються різними
конструктивними і енергетичними показниками. Найважливішими з них є
коефіцієнт підсилення по напрузі (струму, потужності і, його стабільність,
смуга робочих частот, коефіцієнт частотних спотворень, кут зрушення фази
між вхідним і вихідним сигналом, вхідний і вихідний опір, коефіцієнт
нелінійних спотворень. Виходячи із вище сказаного, про показники ПНЧ
можна сказати наступне. Якщо в підсилювачі не передбачені спеціальні
заходи стабілізації, то його коефіцієнт підсилення може змінитися в широких
межах через великий технічний розкид параметрів транзисторів.
Порівняно невелику верхню граничну частоту мають транзиторсні
підсилювачі. Тому разом з комплексними ланцюгами зв'язку - це приводить
до значних частотних спотворень сигналу що підсилюється. Не лінійність
вольт-амперних характеристик транзистора є джерелом великих нелінійних
спотворень на виході підсилювача. Фізичні властивості транзистора як
підсилювального елементу визначають низький вхідний і високий (при
роботі транзистора в активній області) вихідний опір підсилювального
каскаду.
Вхідне коло підсилювача передає підсилений сигнал у навантаження. У
багатьох випадках зручно подавати живлення в навантаження або від
джерела струму (внутрішній опір підсилювача прагне до нескінченності), або
від джерела напруги (внутрішній опір підсилювача близький до нуля).
Інакше кажучи, одному з практичних завдань при проектуванні підсилювача
є зміни його вхідного опору. Вимоги підвищення точності роботи системи в
різних кліматичних пристроях змушують стабілізувати коефіцієнт
підсилення. У підсилювачах, що працюють в радіотехнічних системах,
завжди жорсткі вимоги пред'являються до частотних спотворень. Зазвичай,
без спеціальних заходів, транзисторні підсилювачі не відповідають цим
вимогам.
Таким чином, умови застосування транзисторних підсилювачів в
різних електронних пристроях намічають певну спрямованість в зміні
властивостей ПНЧ. Ці завдання ускладняються вимогами збереження
працездатності підсилювача в широкому температурному діапазоні
навколишнього середовища і значним технічним розкидом параметрів
транзисторів.
Оптимізація вибору складових компонентів у ПНЧ полягає в тому, що
при проектуванні підсилювача слід використовувати такі елементи, щоб їх
параметри забезпечували максимальну ефективність пристрою згідно
заданих характеристик, а також його економічність з погляду витрати енергії
живлення і собівартості компонентів які до нього входять.
 1. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗРАХУНОК [2]
Розглянемо структурну схему підсилювача потужності звукової
частоти наведену на рисунку 1.1[3]. Принцип побудови транзисторних
підсилювачів практично не відрізняється незважаючи на те, що схем існує
велика кількість.

Вх.К КПП ПП
дже-
рело нава
сиг- нтаж
налу СЗ ення
НЗЗ ППЗЧ

Рисунок 1.1(Схема структурна підсилювача потужності звукової

частоти)
Якщо подивитися на схему, то можна побачити, що сигнал йде від
джерела сигналу на вхідний каскад підсилювача.
Вх.К - вхідний каскад здійснює передачу вхідного сигналу від джерела
у вхідне коло першого каскаду. Забезпечення необхідного вхідного опору та
деякого коефіцієнта підсилення є основною фінкцією. Відповідно, при виборі
вхідного каскаду слід орієнтуватися на наступні дані: Схема із загальним
емітером має вхідний опір, рівний 103..104 Ом, схема із загальним колектором
– 104 ..105 Ом, диференціальний підсилювач на біполярних транзисторах – 10 3
..104 Ом, підсилювальний каскад на польовому транзисторі – 105 ..107 Ом. При
цьому слід враховувати зниження або підвищення вхідного опору за рахунок
введення зворотних зв'язків.
 КПП - каскад попереднього підсилення призначений для підсилення
напруги, струму і потужності до значення, необхідного для подачі на вхід
підсилювача потужності. Кількість каскадів попереднього підсилення
визначається необхідним коефіцієнтом підсилення.
ПП - каскад підсилення потужності повинен забезпечити подачу в
навантаження заданої потужності сигналу при мінімальних спотвореннях
його форми.
НЗЗ - Негативний зворотній зв'язок призначений для стабілізації
режиму за постійнім струмом, забезпечення необхідного коефіцієнта
підсилення, а також зниження коефіцієнта нелінійних спотворень.
Здійснюється вона шляхом передачі сигналу з вихідного кола у вхідне в
протифазі, тобто вихідний сигнал віднімається з вхідного.
СЗ - схема захисту вихідного каскаду від перенавантаження та
короткого замикання в навантаженні.
1.1 Розрахунок коефіцієнту підсилення з напруги [2].
1.1.1 Розраховуючи коефіцієнт підсилення за напругою ППЗЧ, треба
прийняти до уваги послаблення сигналу у вхідному колі першого каскаду.
Для розрахунку потрібні наступні дані, взяті з технічного завдання:
Р н = 12 Вт - потужність у навантаженні;
R н = 4 Ом - опір навантаження;
f в = 10,5 кГц - верхня робоча частота;
f н = 75 Гц - нижня робоча частота
Ес = 0,25 В - вхідний сигнал;
R дж =1,9кОм - опір джерела сигналу;
Мн = 3,0дБ - лінійні спотворення на нижній частоті;
Мв = 3,0дБ - лінійні спотворення на верхній частоті;
Кг = 0,1% - коефіцієнт нелінійних спотворень.

Коефіцієнт підсилення вхідного кола розрахуємо так:

(1.1)
 5000
K вх = =0.1
5000+ 47000
де: Rдж – вихідний опір джерела сигналу, (Rдж=47кОм);
Rвх – типове значення вхідного опору вхідного каскаду зі спільним
колектором та для підсилювача з ВЗЗ, (Rвх=5 кОм).
1.1.2 Визначимо напругу на виході підсилювача, тобто у навантаженні.
U вих =√ 2⋅ Pн ⋅ Rн (1.2)

де Рн – потужність, яку має забезпечити ПНЧ;

Rн – опір навантаження.
1 U вих =√ 2∗12 *4=96(В)
Визначимо необхідний коефіцієнт підсилення за напругою з
урахуванням кола зворотнього зв’язку:
k з ⋅U вих
KU= , (1.3)
E дж вх ⋅ K вх
де: kз=1,5...2 - коефіцієнт запасу, що враховує розкид параметрів елементів, що входять до складу
підсилювача;
Едж вх - задана е.р.с. джерела сигналу.

2⋅ 96
KU= =640
0 , 25 ⋅0 , 1
1.2 Розрахунок кількості каскадів [2].
lg ( K U зз )
n к= (1.4)
lg ( K i)
де: KUзз - розрахований за (1.3) необхідний коефіцієнт підсилення;
Kі - коефіцієнт підсилення кожного каскаду - для схеми зі СЕ можливо вибрати орієнтовне
значення Kі 50.
lg640
n к= =12, 80
lg50
Обираємо n=2, тобто схема підсилювача буде складатися з двох
каскадів.

1.3 Попередній розподіл лінійних спотворень між каскадами [2]

У технічному завданні висуваються вимоги до верхньої робочої
частоти fв та рівня лінійних спотворень Мв на цій частоті. За кількістю
каскадів nк рівень АЧХ кожного ланцюга, що вносить спотворення на частоті
fв у логарифмічних одиницях визначається так:
M в (дБ)
M вi(дБ)= (1.5)
nк +1
-3 −−3
M вi(дБ)= = =−0 , 60
2+3 5
У разах:
M в , дБ
20
M вi , разів=1 0 =0,963
 2. ЕЛЕКТРИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ППЗЧ НА ДИСКРЕТНИХ
ЕЛЕМЕНТАХ
2.1 Обґрунтування вибору схеми електричної принципової
За своїм призначенням підсилювачі умовно поділяються на
підсилювачі напруги, підсилювачі струму і підсилювачі потужності. Якщо
основна вимога пристрою - підсилення вхідної напруги до необхідного рівня,
то такий підсилювач відноситься до підсилювачів напруги. Якщо посилення
вхідного струму до потрібного рівня, то такий підсилювач відносять до
підсилювачів струму. В підсилювачах напруги і підсилювачах струму
одночасно відбувається посилення потужності сигналу. У підсилювачах
потужності, на відміну від підсилювачів напруги і струму потрібно
забезпечити в навантаженні заданий рівень сигналу.
Підсилювачі діляться на транзисторні, лампові, інтегральні,
параметричні та ін. На даний час в підсилювачах частіше використовуються
польові, біполярні транзистори, або інтегральні схеми. Значно рідше
застосовуються активні елементи у вигляді нелінійних ємностей або
індуктивностей і спеціальні типи напівпровідникових діодів.
З урахуванням вимог до функціональних вузлів схеми підсилювача,
(наведених у пункті 1.1), вибираємо схеми відповідних каскадів.
Режим роботи підсилювача визначається початковим положенням
робочої точки на крізній динамічній характеристиці підсилювального
елементу, тобто на характеристиці залежності вихідного струму
підсилювального елементу від ЕРС вхідного сигналу. Розглянемо три
основні режими роботи - режими А, В, С. У режимі А робоча точка
вибирається на середині прямолінійної ділянки крізної динамічної
характеристики. Вихідний сигнал практично повторює форму вхідного
сигналу при відносно невеликій величині останнього. Нелінійні спотворення
при цьому мінімальні. Струм у вихідному ланцюзі існує протягом всього
періоду вхідного сигналу. При цьому середнє значення вихідного струму
велике по порівняно з амплітудою його змінної складової. Тому ККД каскаду
невисокий - 20-30%. У режимі В робоча точка вибирається так, щоб струм
крізь підсилювальний елемент протікав тільки в перебігу половини періоду
вхідного сигналу. Струм спокою із-за нижнього вигину наскрізної
характеристики виявляється не рівним нулю, і форма вихідного струму
спотворюється(з’являється сходинка) щодо вхідного. У кривої струму
з'являються вищі гармоніки, що приводить до збільшення нелінійних
спотворень в порівнянні з режимом А. Середнє значення вихідного струму
зменшується, внаслідок чого ККД каскаду досягає 60-70%. Існує ще
проміжний режим АВ, коли робоча точка вибирається на крізній
характеристиці нижче, ніж точка А і вище, ніж в режимі В. Тому і показники
цього режиму мають проміжне значення між режимами А і В - ККД 40-50%
при невисокому рівні нелінійних спотворень. [5]
Каскади попереднього посилення - каскади на біполярних
транзисторах, включені за схемою із загальним емітером (ЗЕ), що працює в
режимі А.
У БТП існують два параметри, нестабільність яких позначається на
роботі усього підсилювача - це струм та напруга спокою транзисторів
прикінцевого каскаду.
Нестабільність колекторного струму у загальному випадку залежить
від:
нестабільності зворотнього або теплового струму колектора ІКБ0;
нестабільності напруги між базою та емітером DDUбе;

нестабільності коефіцієнта передачі струму D h21 .Œ

Усі перелічені джерела нестабільності колекторного струму залежать

від температури, причому у досить складному вигляді. У звичайних
підсилювальних каскадах для зменшення коефіцієнта нестабільності
збільшують опір резистора емітерної стабілізації Rе [2].
У прикінцевому каскаді збільшувати Rе небажано, оскільки через це
зменшується ККД каскаду. Тому для стабілізації струму спокою транзисторів
прикінцевого каскаду використаємо схему транзисторної стабілізації рисунок
2.1 [4] :

Рисунок 2.1(Схема завдання зсуву двотактного вихідного каскаду для

зменшення перехідних спотворювань і підвищення температурної
стабільності.)
Транзистор Т4 працює як регульований діод: базові резистори
утворюють дільник напруги, завдяки якому напруга між колектором й
емітером Т4 стабілізується при значенні, пропорційному напрузі між базою й
емітером. При збільшенні напруги Uке транзистор переходить у режим
більшої провідності, і навпаки. У даній схемі колекторний резистор
транзистора Т1 замінений джерелом струму . Цей різновид схеми з успіхом
використають на практиці. Справа в тому, що за допомогою резистора буває
іноді важко одержати потрібний базовий струм для транзистора Т2 при
значеннях сигналу, близьких до максимального. Для того, щоб задовольнити
вимоги з боку транзистора Т2, резистор повинен бути невеликим, але тоді
більшим буде колекторний струм спокою транзистора Т1, а коефіцієнт
підсилення по напрузі також буде невеликим.
Завдяки великому вихідному опору при рівному струмі спокою
джерела постійного струму дозволяють одержати більше підсилення
напруги. Однак недолік такої заміни полягає в тому, що вона збільшує
шумові струми.
Як вхідний каскад краще вибрати диференціальний каскад (рисунок
2.2) підсилювач з несиметричним виходом [3]. Даний каскад має велику
перевантажену властивість як по струму, так і по напрузі, має малі нелінійні
спотворення.

Рисунок 2.2(Диференціальний підсилювач зі струмовим дзеркалом у

якості активного навантаження й підвищення КОСС диференціального
підсилювача за допомогою джерела струму.)
Диференціальна схема забезпечує компенсацію температурного
дрейфу, і, навіть коли один вхід заземлений при зміні температури
транзисторів, напруги Uбе змінюються на однакову величину, при цьому не
відбувається ніяких змін на виході й не порушується балансування схеми. Це
значить, що зміна напруги Uбе не підсилюється з коефіцієнтом Кдіф (його
посилення визначається коефіцієнтом Ксінф, який можна зменшити майже
до нуля). Для збільшення коефіцієнта ослаблення синфазних сигналів КОСС
в емітерному колі диференціального каскаду встановлюється джерело
постійного струму.
Іноді бажано, щоб однокаскадний диференціальний підсилювач, як і
простий підсилювач із заземленим емітером, мав великий коефіцієнт
підсилення. Гарне рішення дає використання струмового дзеркала, як
активне навантаження підсилювача. Тим самим забезпечується високе
значення опору колекторного навантаження, завдяки цьому коефіцієнт
підсилення з напруги досягає 5000 і вище за умови, що навантаження на
виході підсилювача відсутнє.
Можна виділити наступні типи зв'язку між окремими підсилювальними
каскадами: гальванічний (безпосередній); ємнісний; трансформаторний; за
допомогою частотно-залежних ланцюгів. Зворотний зв'язок (ЗЗ) називають
негативним, якщо його сигнал віднімається з вхідного сигналу, і позитивним,
якщо сигнал ЗЗ підсумовується з вхідним. При негативному ЗЗ коефіцієнт
посилення зменшується, а при позитивному - збільшується. Із-за схемних
особливостей підсилювача в ланцюзі ЗЗ можливі варіанти, коли ЗЗ існує
тільки для сигналу, що поволі змінюється, або тільки для змінної складової
його, або всього сигналу. У цих випадках говорять, що зворотний зв'язок
здійснений за постійним, та за змінним струмом. Міжкаскадний зв'язок
краще вибрати гальванічним, оскільки він не вносить нелінійних спотворень.
[6]
Дуже часто для запобігання руйнування транзисторів у вихідних
каскадах, до якого може призвести коротке замикання в схемі або її
самозбудження, застосовують спеціальні схеми, що дозволяють обмежувати
максимальний струм транзистора на визначеному рівні. Принцип роботи цих
схем заснований на оцінці струму в колі емітера вихідного транзистора й
обмеженні напруги переходу база- емітер [3].
 Схема такого захисту наведена на рисунку 2.3:

Транзистор
Прикінцевого
каскаду

Транзистори
захисту
навантаження

Транзистор
Прикінцевого
каскаду

Рисунок 2.3(Схема захисту прикінцевого каскаду)

Після детального вибору кожного з каскадів зобразимо схему
електричну принципову [додаток А.].
Вхідний каскад зібраний на транзисторах VT1, VT2 включених за
схемою диференційного підсилювача. Підсилювач стабілізується двома
підсилювачами струму, зібраними на VT3, VT4 та VT5, VT6, що дає змогу
одержати великий коефіцієнт підсилення за струмом і отримати малі
нелінійні спотворення. Каскад попереднього підсилення зібран на
транзисторі VT7 ввімкнутому за схемою із загальним емітером. Вихідний
каскад зібраний за схемою двотактного підсилювача потужності на
транзисторах VT13 – VT14. Транзистор VT10 в діодному включенні та
підсилювач постійного струму VT9, VT8 і резистор R17 утворюють коло
зсуву. Захист зі струму зібраний на транзисторах VT11 і VT12 і резисторах
R19 - R22 , призначених для відмикання спільних транзисторів при
перевищенні струмів колекторів VT13 і VT14. Резистор R12 і R18 та ємність
С4 утворює коло негативного зворотного зв'язку за струмом. Конденсатор C1
розділяє вхідне коло підсилювача і коло джерела сигналу з постійного
струму. Кола C2, R9 та С3, R13 є фільтром.
2.2 Розрахунок вихідного каскаду[2]
Визначимо потужність, яку має забезпечити вихідний каскад:
P ≥ 1,1 ⋅ Pн (2.1)
P ≥ 1 , 1⋅60=66(Вт)
Визначимо необхідну амплітуду колекторного струму:

I km =
√ 2⋅P
Rн
(2.2)

I km =
√ 2∗60
8
=15( А)

Необхідну амплітуду напруги в навантаженні знайдемо:

2⋅Ρ
U вих = (2.3)
Ι km
2 ⋅60
U вих = =≈ 8 (B)
15
Розрахуємо опори резисторів емітерної стабілізації (R23, R24 -
резистори місцевого зворотнього зв’язку).
R23 = R24 = 0,05 · Rн (2.4)
R23 = R24 = 0,05 · 8 = 0,4(Ом)

Потужність резисторів R23 та R24:

2 2
PR23 =I ксер ⋅ R 24=1 ,5 4 ⋅0 , 4=0 , 95(Вт).

Де значення Iксер розраховане згідно (2.10) тому R23 та R24 обираємо

потужністю 2 Вт кожен.
Оскільки передкінцевий каскад має активне навантаження – джерело
стабільного струму (VT8, VT9 додаток А). Необхідна напруга джерела
живлення визначається за максимальною вихідною напругою U вих, спадом
напруги UG на джерелі стабільного струму VT8, VT9, напругою база-емітер
транзисторів VT13, та спадом напруги на резисторах емітерної стабілізації
R23, R24.( додаток А).
Таким чином,
Eж
=U вих +U G +U бе VT13 + I к m R23 (2.5),
2
У джерелах стабільного струму для підвищення вихідного опору ДСС,
значення UG вибирається у межах 2…3,5В.
Режимну напругу UбеVT13 можна прийняти приблизно рівної 2 В (типове
значення для складених кремнієвих n–p–n транзисторів).
Розрахуємо Еж
Eж
=3 3❑+2+2❑+0,4 ⋅4,06=38 , 6(В)
2
Максимальне значення напруги живлення у режимі холостого ходу Е ж
ном з урахуванням коливання напруги у мережі живлення:
E жном =1, 25 ⋅ E ж (2.6)

E жном =1, 25 ⋅77 , 2=96 ,3 (B)

Обираємо значення напруги зі стандартного ряду Еж ном = 96(В).
Оскількі обрано схему з двополярним живленням, то живлення кожного плеча двотактного каскаду здійснюватиметься від

двох джерел, тобто:

+ Eж −Eж
=+ 48( B) =−48(B)
2 2
Максимальне значення напруги між колектором і емітером:
Eж
U к emax =U вих + (2.7)
2
U к emax =30+48=78(В)

Максимальна потужність, що розсіюється на транзисторах вихідного

каскаду за гармонійного вхідного сигналу:
 2
´ Ежном
Pк max ´¿ 2 (2.8)
4 π Rн
2
´ 96
Pк max ´¿ ❑ 2
=29 , 2( Вт)
4 ⋅3 , 1 4 ⋅8
Для підвищення економічності режиму початковий струм I к0

транзисторів вихідного каскаду вибирається як найменшим, але зниження I к0

обмежене появою нелінійних спотворень типу "сходинка" при роботі з
малими сигналами.
Найменшій допустимій величині I к0 відповідає співвідношення:
Iк0
a= =0 ,05. ..0 , 01 (2.9)
Iкm

На практиці значення Ік0 вибирається у межах 30 … 150 мА.

Обираємо I к0=100 м A
−3
100⋅1 0
a= =0,0246
4 , 06
Скориставшись таблицею зі значеннями параметрів де:
aa0 - коефіцієнт сталої складової aa0=f(qq);

 - кут відсікання, деякі значення для якого надані у табл. 2.1:

 Таблиця 2.1 Значення параметрів , a, 0
I0 QQ°° I –ð I0 QQ°° I –ð I0 QQ°° I –ð
a= α 0= a= α 0= a= α 0=
I max I I max I I max I
max max max

0 90°° 0,319 0,1 96,5°° 0,338 0,2 104,5°° 0,362

0,05 93°° 0,328 0,12 98°° 0,343 0,25 109,5°° 0,379
0,08 95°° 0,334 0,15 100°° 0,35 0,3 115,5°° 0,393

∘
a=0,025 ⇒Θ=109 ,5 ⇒ α 0=0,379
Середнє значення струму, що споживається транзистором у
номінальному режимі:
I ксер =α 0 ⋅ I кm (2.10)

I ксер =0,379 ⋅8=3 ,03 ( A)

Потужність споживання від джерела живлення:

P0 = Eжном ⋅ I ксер (2.11)

P0=96 ⋅1 ,54=147 , 8(Вт)

Коефіцієнт корисної дії:

Pн
η= (2.12)
P0
60
η= ⋅100 %=41%
169,4
2.3 Вибір транзисторів вихідного каскаду.[2]
Вибір транзисторів за припустимою потужністю розсіювання Рк max.
З урахуванням комплексного імпедансу навантаження (з точки зору
підвищення надійності) величину Рк max треба збільшити у 1.8 - 3 рази, тобто
'
Pк =(1.8...3)P к max (2.13)
'
Ρк =1, 8 ⋅29 , 2=52 , 6(Вт)

Сумарний тепловий опір вихідних транзисторів Rt (враховуючи опори

радіаторів) визначають як
T max −T сер
Rt = ' , (2.14)
Pк

де: Tmax=175°°C - максимальна температура кристалу;

 Tcер - максимальна температура навколишнього середовища (найчастіше
Tcер=50°°С).

175−50
Rt = =2 , 4
52,6
Щоб із довідника обрати транзистор за його потужністю треба
розрахувати максимальне значення потужності ( Ρк ,25), що розсіюється за
температури корпусу транзистора Т=25°С.

T max−25 °
Pк ,25= (2.15)
Rкп

де Rкп=Rt-Rp – тепловий опір транзистора перехід-корпус,

де Rp – тепловий опір радіатор-середовище (обирається у межах (1...4)
К/Вт. Причому, чим менше число Rp, тим більша площа тепловідводу.
обираємо Rp = 1 К/Вт:
Rкп=2,4 - 1=1,4 (К/Вт)
Таким чином:
175−25°
Pк ,25= =120( Вт)
1,2 5❑

Вибір транзисторів за максимальною колекторною напругою.

Максимальна напруга на колекторі U кеmax, що складається з половини
напруги джерела живлення Еж і амплітуди вихідної напруги Uвих, не має
перевищувати допустимої:

Eж
U кеmax доп= ном
+ U вих (2.16)
2
96
U кеmax доп= +33=80( В)
2
Вибір транзисторів за величиною струму колектора..
Враховуючи комплексний характер імпедансу гучномовців, що є
навантаженням для вихідного каскаду підсилювача, який призводить до
виникнення кидків струму, Ік доп рекомендується збільшити у 2,5…3 рази і
проводити вибір транзистора за такою умовою:
I кдоп ≥ 2 ,5 ⋅ I кm (2.18)

I кдоп ≥ 2 ,5 ⋅ 4=10 (A )

Вибір транзисторів за частотними властивостями.

f гр >(2. ..4) ⋅ f в (2.19)

частотні спотворення, що вносять транзистори вихідного каскаду на

верхній робочій частоті, не повинні перевищувати 0,2…0,5 дБ.
f гр >4 ⋅25000=100000( Гц)
За визначеними даними:
Рк,25 ≥ 120Вт;
Uке доп ≥ 80В;
Ік доп ≥ 10А;
fгр ≥ 100кГц
КТ827А 2Т825А
Обираємо пару потужних комплементарних транзисторів та з різними структурами [8]. Їхні параметри

зведено до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Параметри транзисторів вихідного каскаду.

Транзистор КТ827А 2Т825А
Параметр
перехід n-p-n p-n-p
Uке доп 100 В 80 В
Iк доп 20 А 20 А
Pк,25 125 Вт 160 Вт
fгр 4 МГц 4 МГц
Uке нас 2В 2В
h21е min 750 750
Uбе нас 2,6...4 В 5В
Uбе max 5В 5В
Cк 400 пФ 600 пФ
Cе 350пФ 600 пФ
Tп max 200 ºС 175 ºС
Rт.п.к 1,4-10 ºС/Вт 1.2 ºС/Вт
 ВИСНОВОК
Під час виконання курсової був розрахований безтрансформаторний
ППЗЧ з усіма параметрами та вимогами, заданими у технічному завданні. В
якості схеми для дискретного виконання була обрана двокаскадна схема з
диференціальним каскадом на вході. Переваги диференціального каскаду –
зручність створення підсилювача з неінвертуючим та інвертуючим виходами,
простота досягнення високої стабільності роботи та реалізації різних видів
зворотнього зв'язку. Симетрична схема забезпечує підсилення лише різниці
вхідних сигналів, а отже високої точності та стабільності схем із зворотнім
зв'язком.
Передкінцевий каскад підсилення виконано за схемою з СЄ. Ця схема
підсилює як струм, так і напругу, отже потужність. Для отримання
максимального коефіцієнту підсилення зі струму та з напруги обрано
транзистор з максимальним значенням h21e. Недоліком схеми з СЕ є його
недостатньо великий вхідний опір, через що від попереднього каскаду важко
отримати високий коефіцієнт підсилення з напруги.
На виході розраховано прикінцевий каскад, реалізований на
двотактному емітерному повторювачі на складених транзисторах. Ця схема
підсилює лише за струмом, але головна її перевага – вхідний опір, що
дозволяє навіть при низькому опорі навантаження не мати важких умов
роботи попереднього каскаду.
Підсилювач охоплений загальним ВЗЗ Н - типу. Завдяки зворотньому
зв’язку підвищується вхідний опір, зменшується вихідний, стабілізується
коефіцієнт підсилення та розширюється смуга робочих частот.
Також у підсилювачі розрахована схема захисту вихідних транзисторів
від перенавантаження, а також від замикання в колі навантаження.
Також був розрахований ППЗЧ на інтегральних мікросхемах. Він
складеться з двох каскадів. Другий на потужній мікросхемі закордонної
фірми з елементами рекомендованими виробником. Перший на ОП з
розрахованими додатковими елементами.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.СТП 15-96. Пояснювальна записка до курсових та дипломних проектів.
Вимоги і правила оформлення – Запоріжжя, ЗДТУ, 1996. – 36с.
2.Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни
“Пристрої підсилення сигналів” для студентів спеціальності 8. 090 701/ Укл.
В. С. Кабак.–Запоріжжя: ЗНТУ,1999.– 47с.
3.Шкритек П. Справочное руководство по звуковой схемотехнике. Пер. с
нем. – М: Мир, 1991 – 446 с.
4. Хоровиц П., Хилл У. Искусство схемотехники. М.: Мир, 1998.
5.Остапенко Г.С. Усилительные устройства: Учеб. пособие для вузов. - М.:
Радио и связь, 1989. – 400с.
6.Варакин Л.Е. Беcтрансформаторные усилители мощности. – М.: Радио и
связь, 1984.– 128 с.
7. Фолкенберри Л. Применения операционных усилителей и линейных
ИС. – М.: Мир, 1985. – 572с.
8.Авторы-разработчики ПО: Шульгин О. А., Шульгина И. Б., Воробьев А. Б.
Электронный справочник по аналоговым микросхемам для аудиоаппаратуры.
9. Москатов Е. А. Справочник по полупроводниковым приборам. – М.:
Журнал “Радио”, 2005. – 208 с.,
10.Савилин А. И. Зарубежные интегральные микросхемы и их аналоги. ДМК
прес, 2001. - 328с.
11. Примеры решения задач по электронике.
http://www.nspu.net/fileadmin/library/books/19/act/data/02/02_09.htm
12.Титце У., Шенк К. Полупроводниковая схемотехника: Справочное
руководство. Пер. с нем.–М.: Мир,1983.–512с.
13. Лавриненко В. Ю.Справочник по полупроводниковым приборам. 10-е
изд., перераб. и доп. — К.: Техніка, 1984.—424 с.