1.

5 Чутливість пристроїв прийому і обробки

сигналів
Під чутливістю розуміється здатність радіоприймального пристрою
приймати слабкі сигнали. Вона визначається мінімальною величиною
вхідного сигналу, яка забезпечує нормальне функціонування виконавчого
пристрою при заданому перевищенні сигналу над завадою. Якщо
чутливість приймача обмежується власними шумами, її можна оцінити
реальною або граничною чутливістю, коефіцієнтом шуму і шумовою
температурою. Реальна чутливість дорівнює величині ЕРС (Номінальної
потужності) сигналу в антені, при якій напруга (потужність) сигналу на
виході приймача перевищує напругу (потужність) завад в задане число
раз. Якщо потужність сигналу дорівнює потужності завадд на виході
лінійної частини приймача - гранична чутливість.
Чутливість радіоприймальних пристроїв визначається рівнем внутріш-
ніх і зовнішніх шумів і завад е.р.с., приведених до його входу, величина
яких становить
Еш= √ E2зовн.+ E 2внут . , (1.12)
❑
де E зовн. - е.р.с. шумів і завад, обумовлених їх впливом ззовні на характе-
ристики радіоприймального пристрою;
❑
Eвнут . - е.р.с. власних шумів і завад, наведених до входу радіоприйма-
льного пристрою.
Вплив зовнішніх шумів на чутливість радіоприймальних пристроїв в
діапазоні частот різне і залежить від причин їх виникнення. В діапазоні
робочих частот до 100 МГц найбільший вплив робить середній рівень
промислових завад в місті (рис. 1.7). В даному діапазоні також великий
вплив мають завади, обумовлені атмосферними, грозовими і космічними
явищами. Сумарне значення е.р.с.помех, що наводяться в антені, визна-
чається виразом
Еш.А= √ E2П 1 + E2П 2 + E 2П 3 +…+ E 2n, (1.13)
❑ ❑ ❑ ❑
де E П 1 , E П 2 , E П 3 , … , En - окремі джерела е.р.с. завад.
Сумарне значення е.р.с. завад може бути визначено по даними (рис.
1.7), де представлені їх частотні залежності в ефективній шумовій смузі
частот, яка дорівнює 1 кГц.
Рівень зовнішніх завад, що наводяться в узгодженої антені, визна-
чається виразом
E А .п=E ША ∙ hд √ П ш
де E ША - сумарне значення завад, що наводяться в антені в мкВ / м;
 h д - діюча висота антени в метрах;
П ш - шумова смуга радіоприймального пристрою в кГц.
В діапазоні частот понад 100 МГц основним видом завад є внутрішні
шуми радіоприймальних пристроїв і шуми антени. Шуми антени обумов-
лені прийомом шумових випромінювань космічного простору, атмосфери
Землі і її поверхні, а також тепловим шумом опору втрат rп антени. В
інженерній практиці за шум антени приймають е.р.с., що наводиться в
повному опорі антени RА нагрітого до величини, званою ефективною
шумовою температурою антени TА. Еквівалентна схема налаштованої
антени з урахуванням приведених шумів і завад представлена на малюнку
(рис. 1.8).

Рис.1.8. Еквівалентна схема налаштованої антени

Величина рівня шуму в антені визначається формулою Найквиста

E Ш . А =√ 4 k T А R А П ш , (1.14)
де k - постійна Больцмана рівна 1.38×10-23 Дж/град;
П ш - шумова смуга радіоприймального пристрою;
T А - абсолютна температура антени в K0.
Величина температури T А залежить від форми діаграми спрямованості
антени, від характеру шумових джерел, чинних в зоні радиоприема, від
діапазону робочих частот (рис.1.9) і т.д.
 Рис.1.9. Залежність шумової температури приймальної антени
від частоти (1 - максимальна; 2 - мінімальна)
Потужність шуму антени, що надходить на узгоджений вхід
радіоприймального пристрою, визначається величиною E Ш . А (1.14) і
дорівнює
2
E
P Ш . А = ША =k T А П Ш . (1.15)
4 RА
Для оцінки граничної чутливості і шумових властивостей радіоприй-
мального пристрою використовується поняття коефіцієнта шуму N, що
визначається як ступінь зменшення відносини сигнал / шум на виході
лінійного тракту в порівнянні з цим співвідношенням на його вході при
стандартних умовах вимірювання.
PСГ .ВХ / P ШГ
N=
PСГ .ВИХ / PШ . ВИХ
, (1.16)
де PСГ .ВХ - потужність сигналу на вході;
P ШГ - розсіювана потужність, обумовлена тепловим шумом опору
еквівалентного генератора P Ш .Г =k T 0 П Ш при T0 = 290 K0;
P Ш .ВИХ - потужність шуму на виході лінійного тракту при визначенні
коефіцієнта шуму;
 PСГ .ВИХ - потужність сигналу на виході лінійного тракту
радіоприймального тракту.
Під лінійним трактом розуміються всі каскади приймального
радіочастотного тракту до детектора.
Чутливість приймального пристрою в діапазоні метрових і менш дов-
жин хвиль в режимі узгодження при заданому відношенні сигнал / шум на
виході лінійного тракту визначається виразом:
2
P Ас =k T 0 П Ш (t А −1+ N ПР) ∙ γ ВИХ , (1.17)
TА
де t А= T - відносна шумова температура антени;
0

T 0 - стандартна температура (290 К);

N ПР - коефіцієнт шуму приймача (1.16);
γ ВИХ =√ ¿ ¿ - коефіцієнт розрізнення на виході лінійного тракту приймача.
В одиницях напруги:
E А =γ ВИХ √ 4 k T 0 r А П Ш (t А−1+ N ПР ), (1.18)
де r А - опір антени (еквівалента антени).
При визначенні вимог до приймального пристрою по шумовим
властивостями на практиці визначають допустимим коефіцієнтом шуму
N ДОП .
В діапазоні ДВ, СВ і КВ, якщо задана е.р.с., наведена в антени:

Якщо чутливість визначається напруженістю поля сигналу

Для діапазонів метрового і менш довжин хвиль:

де K РФ - коефіцієнт передачі потужності фідерної лінії (хвилеводу).

Виходячи з аналізу попередніх виразів, можна зробити наступні
висновки:
1. Якщо рівень завад в антені більше рівня шумів приймача, то вимоги
до шумових параметрів приймача не пред'являються.
 2. В діапазоні частот понад 100 МГц необхідно прийняти заходи до
зменшення коефіцієнту шуму приймача, смузі пропускання і т.д.
3. На частотах понад 1 ГГц рівнем зовнішніх шумів можна знехтувати.

1.6 Вибірковість пристроїв прийому і обробки

сигналів
Заважающе явище завад істотно послаблюється застосуванням різного
типу і кількості виборчих ланцюгів радіоприймальних пристроїв. Всі
способи забезпечення заданої вибірковості засновані на тому, що радіо-
приймальний пристрій відрізняє сигнал від завадиди за деякими ознаками,
які властиві тільки корисному сигналу. До основних видів вибірковості
відносяться:
- частотна вибірковість;
- просторова вибірковість;
- поляризаційна вибірковість;
- амплітудна вибірковість;
- тимчасова вибірковість;
- вибірковість по формі сигналу.
Частотна вибірковість. При оцінці частотної вибірковості розгля-
даються два види вибірковості: вибірковість по сусідньому каналу і
вибірковість по додаткових каналах прийому. Додаткові канали прийому
притаманні радіоприймальним пристроям, виконаним за супергете-
родинной схемою.
Кількісно частотна вибірковість приймача оцінюється відношенням
його резонансного коефіцієнта посилення до коефіцієнта посилення на
частоті заважаючого каналу, тобто на частоті сусіднього або паразитного
каналу прийому (рис. 1.10).

Виборчі властивості радіоприймального пристрою характеризуються

також і коефіцієнтом прямокутності, що визначаються виразом
 Просторова вибірковість здійснюється за допомогою направлених
приймальних антен і дозволяє істотно послабити рівень зовнішньої
перешкоди на вході приймального пристрою. Це ефективно, якщо на-
правлення на джерела сигналу і перешкоди помітно різняться між собою.
Найбільшого поширення цей вид вибірковості отримав в діапазоні над-
високих частот, де легко здійсненні гостронаправлені прийомні антени.

Рис.1.10 Залежність кривої вибірковості радіоприймального

пристрою від частоти
Поляризаційна вибірковість заснована на різниці в поляризації
електромагнітних коливань сигналу і завади. Відзначається, що електро-
магнітне випромінювання від деяких промислових джерел завад має
вертикальну поляризацію. Використання горизонтальної поляризації
сигналу і застосування відповідних антен може зменшити вплив завад.
Однак істотно послабити вплив завад не представляється можливим, тому
цей вид вибірковості не знайшов практичного застосування.
Амплітудна вибірковість найбільш широко використовується в
радіоприймальних пристроях [9], призначених для прийому імпульсно-
модульованих сигналів. суть схемної реалізації полягає в тому, що
амплітудний селектор подає на вихід радіоприймального пристрою тільки
такі сигнали, інтенсивність яких лежить в межах можливої зміни рівня
корисного сигналу. Однак завади, рівень яких перевищує рівень корисного
сигналу, можуть бути ефективно придушені тільки в тому випадку, якщо
вони мають імпульсний характер і порівняно рідко перекриваються з
корисним сигналом.
Тимчасова вибірковість може бути реалізована, якщо момент появи
сигналу на вході приймача точно відомий. Цей вид вибірковості часто
використовується в імпульсних радіолокаційних приймачах з стробиро-
ванием. В режимі стробирования приймач відкривається тільки на короткі
проміжки часу, відповідні очікуваному приходу відбитих імпульсних
сигналів. Весь інший час приймач закритий, що значно знижує вплив
завад.
Вибірковість по формі сигналу - одним із прикладів може служити
вибірковість по тривалості імпульсу.
При практичній реалізації в радіоприймальних пристроях
використовуються кілька видів вибірковості.

1.7 Стабільність технічних характеристик пристроїв

прийому і обробки сигналів
В процесі експлуатації через коливання температури навколишнього
середовища, що живлять напругу і через інші дестабілізуючі фактори
неминуче змінюються характеристики радіоприймальних пристроїв.
Основним завданням на етапі проектування є забезпечення стабільності
настройки радіоприймального пристрою і стабільності коефіцієнта
підсилення. Для радіоприймального пристрою, що порівнює фази сигна-
лів, важливо сталість фазової характеристики.
Допустима помилка настройки радіоприймального пристрою може
бути прийнята рівною

де П ПР - смуга пропускання радіоприймального пристрою.

Нестабільність частоти настройки не повинна перевищувати
величини

де δ - нестабільність частоти настройки радіоприймального пристрою.

Стабільність коефіцієнта підсилення радіоприймального пристрою, як
правило, виявляється низькою. Незначна зміна підсилення в одному з
вузлів призводить до різкої зміни загального коефіцієнта підсилення
радіоприймального пристрою в цілому. Коефіцієнт підсилення радіо-
приймального пристрою на етапі проектування вибирається в 1,5 - 2 рази
більше розрахункового. Можливий надлишок підсилення компенсується
системою регулювання підсилення.
У радіоприймальних пристроях, призначених для роботи в складі
вимірювальних пристроїв: вимірювачі рівня завад, рівня поля і т.п., вико-
ристовують такі методи стабілізації, як метод негативного зворотного
зв'язку, метод калібрування.

1.8 Електромагнітна сумісність і нелінійні ефекти, що

виникають в лінійному тракті радіоприймального
пристрою
Електромагнітна сумісність. При проектуванні радіоприймальної
апаратури необхідно виконувати, як для будь-якої іншої апаратури,
вимоги, пов'язані зі шкідливим впливом на навколишнє середовище, а
також на людину. Тому для контролю за якістю апаратури, що випуска-
ється, розроблені норми гранично допустимих індустріальних радіозавад,
які є обов'язковими для всіх підприємств і організацій.
Нормами регламентуються два показника: рівень поля і рівень напруги
радіозавад.
Рівнем поля радіозавад називають максимальний рівень з усіх
отриманих на даній частоті показань вимірювача, електромагнітних завад
при певних умовах вимірювання, який вимірюється в мікровольтах. Ця
величина не повинна перевищувати 10 - 50 мкВ.
Рівнем напруги завад називають максимальне з усіх виміряних напруг
між будь-якими із затискачів (затискачів і корпусу) приймача. Величина
послаблення в порівнянні з антенним входом повинна бути не менше 100
дБ.
З метою зниження рівня завад використовують екраніровку вузлів і
деталей приймального пристрою.
Основний принцип електромагнітної сумісності полягає в тому, що
радіоприймальний пристрій повинен забезпечувати необхідну якість
відтворення сигналу і не створювати завади іншим радіоелектронним
засобам і системам.
Нелінійні ефекти, що виникають в лінійному тракті радіоприйма-
льного пристрою. У зв'язку з використанням підсилюючих приладів:
ламп, транзисторів (польових і біполярних) і ін., Що володіють неліній-
ними характеристиками, в радіоприймальних пристроях виникають не-
лінійні спотворення (НС). Основна причина їх виникнення - вплив рівня
сигналу і завад, обумовлених зовнішніми і внутрішніми завадами. Залежно
від характеру сигналів і завад розрізняють наступні завади [8].
1. По відношенню до корисного сигналу і завади: НС залежного і
незалежного походження, власне НС і НС завади.
Нелінійні спотворення залежного походження пов'язані безпосередньо
з корисним сигналом і тому при його відсутності не виявляються. Неліній-
ні спотворення незалежного походження виникають незалежно від корис-
ного сигналу і тому виявляються в радіоприймачі і тоді, коли сигнал
відсутній.
Власне НС - це НС корисного сигналу за відсутності завади; НС завади
- це НС корисного сигналу, обумовлені нелінійністю приймача по основ-
ному , сусідньому, внеполосному і побічному каналах прийому.
Основний канал - канал прийому основного випромінювання корисного
сигналу; сусідній канал - канал, найближчий до основного, з смугою і
середньою частотою, відповідними прийнятому в даній радіосистеми
розподілу частот; внеполосний канал - неосновний канал прийому в смузі
частот, що примикає до смуги основного каналу; побічний канал – не-
основний канал прийому в смузі, що примикає до смуги основного каналу,
обумовлений нелінійними процесами в перетворювачі частоти і недо-
статньою вибірковістю резонансних ланцюгів основного каналу.
У реальних умовах роботи радіоприймача на нього одночасно діють як
корисні сигнали, так і різні за характером види завад: зосереджені по
спектру, шумові, їх комбінації і т.д. Однак при аналізі і вимірах в радіо-
приймальних трактах слід розглядати НС окремих видів: НС зосереджені
по спектру завади, НС шуму і НС зосереджені завади і шуму і ін.
2. По виду спотворюють сигналів і перешкод: НС гармонійних
квазігармонійних, інших детермінованих, недетермінірованних
(випадкових), різних комбінацій детермінованих і недетерміні-
рованних коливань.
3. За динамічних властивостей сигналу «помилки»: стаціонарні НС,
для яких перехідні процеси не впливають на помилку в переданому
повідомленні; нестаціонарні (динамічні) НС, для яких перехідні
процеси мають такий вплив.
4. По виду тимчасової діаграми сигналу: НС виду «відсічки» або
одностороннього (двостороннього) обмеження або кліпування
(симетричного і несиметричного, типу «сходинки» і т.д.
5. По виду нелінійного ефекту на виході радіоприймача:
- гармонійні, що виражаються в появі кратних гармонійних
складових вхідного впливу, що потрапляють в смугу пропускання
радіоприйма-льного пристрою;
- спотворення закону модуляції корисного сигналу (для
модульованих сигналів);
- перехресні, що виражаються в модуляції корисного сигналу складо-
вими модуляції завади;
- інтермодуляційні (або виду взаємної модуляції), що виражаються у
взаємодії в нелінійному тракті радіоприймача двох або більше
сигналів (завад), що викликають появу нових спектральних
складових в смузі пропускання з частотами, рівними сумі або
різниці частот вхідних сигналів або їх гармонік;
- виду стиснення (розширення) амплітуди корисного сигналу, вира-
жаються в непропорційному зміні амплітуди сигналу на виході
тракту щодо його входу;
- виду блокування, що виражаються в зміні (зменшенні) коефіцієнта
передачі тракту для корисного сигналу при дії завади;
- виду погіршення розрізнення корисного сигналу на тлі завади,
тобто відношення сигнал / завада (С / З), що виражається як у
зменшенні сигналу при дії завади, так і в збільшенні рівня завади на
виході радіоприймального пристрою.
6. По виду амплітудно-частотної характеристики радіоприймального
пристрою НС в вузькосмугових і широкосмугових пристроях.
7. Залежно від властивостей оператора передачі радіоприймального
пристрою:
- з резистивної нелінійністю - радіоприймальні тракти, інерційними
властивостями яких в області робочих частот необхідно знехтувати;
- з нелінійністю комплексного характеру - радіоприймальні тракти,
інерційні властивості яких в області робочих частот необхідно
враховувати;
- з несуттєвою нелінійністю - радіоприймальні тракти, нелінійні
елементи яких не працюють в області суттєвої нелінійності характе-
ристик виду «відсічки», обмеження, ключового режиму і т.д .;
- з істотною нелінійністю - радіоприймальні тракти, нелінійні
елементи яких працюють в області нелінійних характеристик виду
«відсічки», обмеження, ключового режиму і т.д.
 З найбільш поширених нелінійних спотворень виділяються:
1. Стиснення. Амплітуда корисного сигналу на виході лінійного
тракту радіоприймального пристрою визначається виразом:

де K 1 - лінійний коефіцієнт передачі 1-го порядку;

K СЖ - коефіцієнт стиснення передачі;
u ВХ - амплітуда вхідного сигналу.

де K 3 [ωС , ω С ,−ωс ] - нелінійний коефіцієнт передачі 3-го порядку на

комбінаційній частоті, рівний ω С + ωС−ω с =ω с
2. Блокування. Частота завади знаходиться поза смуги спектра
корисного сигналу. Амплітуда корисного сигналу на виході
лінійного тракту радіоприймального пристрою, залежна від
амплітуд завад на вході.

де K БЛ - коефіцієнт блокування передачі:

E П - амплітуда вхідного сигналу.

K 3 [ωС , ω П , −ω П ] - нелінійний коефіцієнт передачі 3-го порядку на
комбінаційної частоті, рівний ω С + ωП −ω П =ω с
3. Перехресні спотворення. Перенесення огибаючої (модуляції) завади
на корисний сигнал.

де M - коефіцієнт перехресної модуляції:

mП - глибина перехресної модуляції.

4. Амплітудно-фазова конверсія (власна, перехресна). Зміна фази
вихідного корисного сигналу, обумовленою вхідною амплітудою
корисного (власна) або заважаючого (перехресна) сигналів.
5. Інтермодуляційне викривлення. Прийом двох і більше сигналів,
комбінаційні складові яких дорівнюють гармонійній складовій з
частотою, рівній частоті корисного сигналу.

6. Вторинна модуляція. Виникнення паразитної модуляції по ланцюгах

джерела живлення приймального пристрою, обумовленої недо-
статньою фільтрацією струму змінної частоти. Наприклад, 50 Гц
мережі змінного струму. Вихідна напруга на виході підсилювача
радіочастоти піддається додаткової модуляції, частота якої дорівнює
частот пульсації джерела живлення. Після детектування даний вид
спотворень прослуховується як додатковий фон.