Лекція №1

Ввідна. Основні поняття теорії радіоелектронних систем

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РАДІОЕЛЕКТРОННІ СИСТЕМИ

1.1. Класифікація радіоелектронних систем

Радіоелектронні системи (радіосистеми) відносяться до класу

інформаційно-керуючих технічних систем, які здійснюють вилучення, передачу
або спотворення інформації за допомогою радіохвиль. Відзначною рисою
радіосистеми є наявність радіоканалу (одного чи кількох), який складається з
джерела радіохвиль (носіїв інформації), середовища, в якому
розповсюджуються радіохвилі, та приймача, що вилущує інформацію через
відповідну обробку радіохвиль, прийнятих його антеною. Радіохвилі, що несуть
ту чи іншу інформацію, звуться радіосигналом. Таким чином, характерною
ознакою радіосистеми є використання радіосигналу як носія інформації.
Призначення інформації – це одна з ознак класифікації радіосистем. За
цією ознакою радіосистеми можна розділити на системи передачі, вилучення та
спотворення інформації (радіопротидія), а також системи радіокерування. В
свою чергу кожна з цих груп має свої різновиди, що відзначаються
функціональним призначенням системи. Так серед систем передачі інформації
розрізняють системи радіозв’язку (одноканального, багатоканального,
радіорелейного або через ШСЗ), телеметрії, передачі команд, радіомовлення та
телебачення.
До систем вилучення інформації відносяться радіолокаційні та
радіонавігаційні системи, системи радіоастрономії, радіоспостереження
поверхні Землі або інших планет, радіорозвідки радіотехнічних засобів
супротивника.
Системи спотворення інформації (радіопротидії) призначені для
утворення умов, в яких робота радіосистем супротивника стає неможливою.
 Системи радіокерування здійснюють керування роботою різноманітних
об’єктів за допомогою радіосигналів.
За типом сигналів, що застосовуються, розрізняють безперервні,
імпульсні та цифрові радіосистеми. В безперервних системах інформація
відображається зміною параметрів (амплітуди, частоти, фази) безперервного, за
звичаєм гармонічного, сигналу. В імпульсних системах сигнал являє собою
послідовність радіоімпульсів, в якій інформацію можуть нести як параметри,
що змінюються, окремих імпульсів (амплітуда, частота, фаза, тривалість), так і
всієї послідовності (кількість імпульсів в послідовності, інтервал між ними).
В цифрових системах сигнал, що передається, попередньо
дискретизується та квантується. Кожному рівню відповідає кодова група
імпульсів, яка і модулює несуче коливання. Цифрові системи легко стикуються
з ЕОМ, які здійснюють обробку та запам’ятовування інформації, яка потім
відтворюється пристроєм відтворення.
Для створення радіоелектронних систем (РС) різних призначень
використовується практично весь діапазон радіохвиль від міріаметрових до
міліметрових. Лазерні системи, що дуже близькі по принципу дії та при
значенню до радіоелектронних систем, працюють в інфрачервоному та
видимому діапазонах електромагнітних хвиль. Таким чином, застосовується
майже весь спектр електромагнітних коливань. Слід підкреслити, що
використання того, чи іншого діапазону радіочастот для систем різних
призначень, а також ширину спектра радіосигналу, що використовується,
регламентовано Міжнародною комісією розподілу радіочастот (МКРР). Ці
обмеження впливають на вибір виду радіосигналу та побудову радіосистеми і
наприкінці кінців впливають на її тактико-технічні характеристики.
При створенні системи намагаються отримати найкращі характеристики
для певних умов її роботи. Для порівняння варіантів побудови системи, яка
проектується, та вибору найкращого (оптимального) варіанта необхідно
обґрунтовано вибрати показник якості системи (критерій оптимізації),
відносно якого систему можна вважати оптимальною. Оскільки вимоги до
системи численні і часто суперечні, бажано оптимізувати систему по деякому
узагальненому критерію, який враховує основні вимоги до неї. Зазвичай за
такий критерій обирають ефективність системи. На жаль до цього часу немає
загальноприйнятого визначення цього поняття. Але в більшості випадків під
ефективністю розуміють кількісну характеристику якості виконання системою
заданих функцій, віднесену до втрат (енергетичних, інформаційних та
економічних).
Проте практично оцінку якості роботи системи проводять по її основним
тактико-технічним характеристикам (зоні дії, точності і достовірності,
роздільній здатності, перепускній здатності або швидкодії, завадостійкості,
надійності).
Основні параметри РС мають імовірнісний (статистичний) характер, що
пов’язано з ймовірнісним характером радіосигналів, на які під час формування,
розповсюдження та обробки впливають численні випадкові фактори. Ця
обставина приводить до необхідності статистичного підходу до аналізу і
синтезу РС. В наш час діяльність розробника радіоелектронних систем і
комплексів неможлива без застосування методів статистичної радіотехніки,
тому в цьому посібнику значне місце відведено викладенню статистичної теорії
радіосистем.
З розглянутих вище класів РС подалі зупинимось на системах вилучення
інформації, вважаючи, що отримані результати притаманні з деякими
варіаціями усім іншим класам.

.2. Узагальнена модель радіоелектронної системи

Як було визначено, термін “радіоелектронні” зазвичай підкреслює

специфіку тих інформаційних систем, в яких функції носія повідомлення між
просторово рознесеними пунктами виконують електромагнітні хвилі
радіодіапазону. В загальному вигляді структурна схема будь-якої РС має
вигляд, наведений на рис. 1.1.

Рис.1.1 – Узагальнена структура РС

Відправник, у розпорядженні якого є інформація від первинного джерела,

“закодована” у значеннях конкретних фізичних величин (наприклад, рівня і
висоти звуку в радіомовленні, інтенсивності і кольору елемента зображення в
телебаченні та інше), за допомогою перетворювача повідомлення–хвиля
взаємно однозначно відображає повідомлення первинного джерела в значення
параметрів (інтенсивності, частоти, фази, поляризації) радіохвиль, які
посилаються в канал розповсюдження (ефір). Назване перетворення може бути
продуктом усвідомлених дій відправника, як, наприклад, в система передачі
інформації, і тоді роль перетворювача повідомлення–хвиля відводиться
передаючому пристрою, який складається з модулятора і передавача. Проте,
можливий і такий варіант, коли повідомлення “керує” параметрами радіохвиль
незалежно від волі відправника, – що має місце, наприклад, в радіолокації, де
координати цілі, яку спостерігають, автоматично перетворюються в час
запізнення і напрямок надходження відбитих від неї радіохвиль.
Вимірювання координат об’єктів ґрунтується на визначенні значень
параметрів радіолокаційних сигналів, що несуть інформацію про ці цілі.
При цьому використовуються такі фізичні властивості радіохвиль:
 1) швидкість розповсюдження радіохвиль у вільному просторі має
скінчене та постійне значення c = 300.000 км/сек ,
2) траєкторії розповсюдження радіохвиль можна вважати прямими
лініями,
3) частота електромагнітних коливань, що приймаються, відрізняється від
частоти випромінених коливань у випадку взаємного переміщення джерела
коливань та приймача – ефект Допплера.
Постійність швидкості та прямолінійність розповсюдження радіохвиль
дозволяють визначити віддаль цілі. Час розповсюдження t D радіохвиль від
джерела коливань до приймача пов’язано з відстанню D між ними явним
D
співвідношенням t D = c , звідки

D=c ∙ t D . (1.1)

Звичайно величину t D звуть часом запізнення сигналу.

Вимірювання радіальної складової швидкості V r взаємного зближення
(віддалення) джерела коливань і приймача базується на використанні ефекту
Допплера. Якщо віддаль між джерелом сигналу і приймачем змінюється, то це
веде до того, що частота прийнятих коливань відрізняється від частоти
переданих коливань на величину f D ≈ V r / λ0, яку звуть допплерівським зсувом
частоти. Звідки
V r =± f D ∙ λ 0, (1.2)

де знак „+” відповідає зближенню РЛС і цілі, а знак „–” їх віддаленню.

Для активних систем вилучення інформації, в яких радіохвиля
розповсюджується від генератора до об’єкту спостереження і потім до
приймача останні формули дещо змінюються. Зокрема, для випадку, коли
джерело сигналу і приймач суміщені в просторі, отримаємо

D=c ∙ t D /2 , V r =± f D ∙ λ 0 /2.
 Визначення кутових координат (пеленгація) цілей ґрунтується на
прямолінійності розповсюдження радіохвиль. Для цього використовуються
антенні пристрої спрямованої дії.
Взаємно однозначний зв’язок параметрів хвилі з повідомленням, яке
передається, дозволяє на приймальній стороні застосувати обернене
перетворення хвиля–повідомлення і надати прийнятій інформації ту конкретну
форму, яка потрібна споживачу. Звичайний набір елементів, з яких складається
перетворювач хвиля–повідомлення, це антенна система, приймач, демодулятор
та інше.
Для опису сигналу – носія інформації – в радіоелектронних системах
використовуються різні моделі, які залежать від призначення системи.
Найбільш узагальненою його репрезентацією є вираз

s(t)=S(t)∙cos(Φ(t))=S(t)∙cos[2π∙ f 0 ∙ t+Ψ (t)¿ (1.3)

Доцільно відмітити, що в будь-якому випадку сигнал вважається вузько-

смуговим, тобто при аналізі РС дійсний сигнал (1.3) можна замінити
аналітичним сигналом

ṡ ( t )=s ( t ) + j∙ s^ ( t ) =Ṡ ( t ) ∙exp { j∙ Φ ( t ) }= Ṡ (t)∙exp ⁡( j∙ 2 π f 0 ∙ t),

+∞
s(x )
де ^s ( t )=∫ ∙ dx , S(t)=√ s 2 (t ) + ^s2 (t) - Гільбертова обвідна;
−∞ t−x

Ṡ(t ) – комплексна обвідна.

Очевидно, що s ( t )=ℜ[ ṡ ( t ) ].

Поряд з радіохвилями, які несуть корисну інформацію, на перетворювач

хвиля–повідомлення реальної РС діють і завади різної природи. Існують види
завад, які спотворюють електромагнітні коливання, що передаються, вже в
каналі розповсюдження. До них відносяться завади атмосферні, обумовлені
грозовими розрядами і мінливістю фізичних властивостей атмосфери;
індустріальні, пов’язані з експлуатацією електроустаткування різного
призначення; міжсистемні, які створюються іншими радіо засобами і неминучі
внаслідок тисняви в ефірі; навмисні, які цілеспрямовано створюються для
протидії тій чи іншій РС.
Часто радіозавада визначається як суперпозиція великої кількості
некогерентних елементарних випадкових коливань і згідно центральній
граничній теоремі теорії ймовірностей її можна вважати нормальним
випадковим процесом. Тому в більшості розглянутих далі задач саме
нормальний стаціонарний дельта-корельований процес nt  буде обрано за
модель завади.

1.3. Тактичні та технічні характеристики радіоелектронних

систем
Починаючи проектувати нову РС або оцінюючи можливості
використання вже створеної, поперед усього чітко формулюють задачу, яка
повинна бути розв’язана за допомогою даної РС, та вказують необхідну
ймовірність виконання поставленої задачі. Можливості рішення цієї задачі
характеризуються тактичними характеристиками апаратури. Тактичні дані
системи визначаються її технічними характеристиками. Очевидно, що для
кожного класу РС множина тактичних характеристик буде різною. В свою
чергу технічні характеристики суттєво залежать від елементної бази, що
використовується, а також від досвіду і рівня підготовки проектантів системи.
Залежності тактичних характеристик РС від її технічних показників носять
складний характер. Аналіз цих залежностей для кожного типу РС викладається
у відповідних дисциплінах.
Для прикладу наведемо перелік тактичних і технічних характеристик
представника систем вилучення інформації – радіолокаційної станції (РЛС).
Звичайно до тактичних характеристик РЛС відносять:
 – розміри області простору, в межах якої здійснюється спостереження
цілей – зону огляду;
– час, потрібний для огляду заданої області, або період огляду;
– вимірювані координати;
– точність вимірювання координат і швидкості цілей;
– роздільну здатність;
– експлуатаційну надійність;
– завадостійкість.
Зона огляду обмежується максимальною та мінімальною віддалями дії і
секторами огляду в горизонтальній і вертикальній площинках. При оцінюванні
точності вимірювань, які здійснюються за допомогою РЛС, приймають до
уваги лише випадкові складові помилок вимірювань, а також припускається,
що систематичні складові помилок можуть бути визначеними та врахованими.
В переважній кількості практичних ситуацій випадкові похибки
радіолокаційних вимірювань розподілені за нормальним законом, і для
характеристики точності роботи РЛС вказують середньоквадратичне значення
або дисперсію похибки вимірювання.
Роздільна здатність РЛС характеризує можливість роздільного
спостереження цілей, які відрізняються або значенням однієї з координат, або
швидкістю руху. Наприклад, роздільна здатність за віддаллю визначається
мінімальною відстанню між двома цілями, які мають однакові кутові
координати та швидкість, при якій ці цілі спостерігаються роздільно. Якщо
віддаль між цілями стане менше роздільної здатності, то РЛС буде сприймати
їх як одну ціль.
Експлуатаційною надійністю РЛС зветься її властивість виконувати
задані функції на протязі певного часу в припустимих для експлуатації умовах.
Звичайно експлуатаційну надійність характеризують ймовірністю безвідмовної
роботи станції на протязі заданого часового інтервалу.
Завадозахистом зветься здатність радіолокаційного пристрою зберігати
свої основні тактичні показники при дії завад того чи іншого виду. Для оцінки
завадозахисту поки що немає чисельних показників. Можна лише відмітити, що
з двох РЛС та буде мати більш високий завадозахист, у якої при інших рівних
умовах вплив завади причинить менше погіршення тактичних даних (віддалі
дії, точності та роздільної здатності).
До тактичних даних інколи відносять і ті умови, в яких повинна
працювати станція (характеристики цілей, погодні умови, місце розміщення,
тощо).
До технічних характеристик РЛС відносяться:
принцип побудови РЛС (метод отримання радіолокаційних сигналів, вид
коливань, які випромінюються, спосіб обробки сигналів в приймачі);
– несуча частота коливань, які випромінюються, або довжина хвилі;
– закон модуляції коливань, що випромінюються;
– середня та пікова потужності випромінювання;
– форма і ширина діаграми спрямованості антени;
– чутливість приймального пристрою;
– тип вихідного пристрою.

Контрольні питання:

1. Що зветься радіоелектронною системою?

2. Які види радіоелектронних систем по способу утворення сигналу вам
відомі?
3. Функціонування радіоелектронної системи по узагальненій схемі.
4. На яких фізичних методах ґрунтується вимірювання координат об’єктів
РС вилучення інформації?
5. Класифікація завад, притаманних радіоелектронним системам.
6. Що таке тактичні характеристики РС? Дайте їх визначення.
7. Технічні характеристики РС та їх визначення.
8. Взаємозв’язок між тактичними і технічними характеристиками РС.