1. Гілбертова огинаюча.

метод, який використовується в системах НВЧ для вилучення амплітуди та фази

сигналу з його комплексного представлення. Гілбертова огинаюча використовує оператор
Гільберта, який є лінійним оператором, що перетворює сигнал в його аналітичний сигнал.

Гілбертова огинаюча використовується в багатьох системах НВЧ, таких як:

 Радіолокація: для вимірювання амплітуди та фази відбитих сигналів

 Зв'язок: для демодуляції сигналів
 Радіоастрономія: для вивчення характеристик астрономічних об'єктів
 Обробка сигналів: для виявлення та аналізу сигналів

перетворення Гільберта — специфічний лінійний оператор, який функцію

дійсної змінної відображає в іншу функцію дійсної змінної. Такий лінійний

оператор визначається згорткою з функцією . Перетворення Гільберта має

особливо просте представлення в частотній області: воно визначає фазовий

зсув на для кожного частотного компоненту функції, при

цьому знак зсуву залежить від знаку частоти. Перетворення Гільберта важливе
для обробки сигналів, де воно є компонентою аналітичного
представлення дійснозначного сигналу.
2. Бортові активні пристрої навігаційних систем НВЧ.

поділяються на два типи:

Передавачі:

Авіаційний радіомаяк: Використовується для визначення азимута

(напрямку) на літак з наземної станції. Випромінює два сигнали: один
всеспрямований, а другий обертовий. Різниця фаз між цими сигналами
використовується для визначення азимута на літак.

Дальномір: Вимірює відстань між літаком і наземною станцією.

Випромінює імпульсний сигнал, який відбивається від наземної станції. Час,
який знадобився сигналу для повернення, використовується для визначення
відстані між літаком і наземною станцією.

Маршрутний радіомаяк: Надає точне наведення на злітно-посадкову

смугу.

Приймачі:

GPS-приймач: Використовує сигнали GPS для визначення точного

місцезнаходження, швидкості

Функції бортових активних пристроїв НВЧ:

 Навігація
 Посадка:
 Спостереження за повітряним рухом: Контроль за рухом літаків у
повітряному просторі.

Переваги бортових активних пристроїв НВЧ:

 Точність: Забезпечують точне визначення місцезнаходження,

швидкості та часу.
 Універсальність: Можуть використовуватися для різних типів літаків.
3. Класифікація антен систем НВЧ.

1. За функціональним призначенням:

Передаючі

Приймальні

Передавально-приймальні

2. За принципом дії:

Апертурні: мають випромінюючий отвір (апертуру), через який

випромінюється або приймається радіочастотна енергія. Прикладами
апертурних антен є параболічні рефлектори, рупори та щілинні антени.

Неапертурні: не мають випромінюючого отвору. Прикладами

неапертурних антен є вібратори, диполі та спіральні антени.

3. За діаграмою спрямованості:

Всеспрямовані: випромінюють або приймають радіочастотну енергію в усіх

напрямках однаково.

Направлені: випромінюють або приймають радіочастотну енергію в певному

напрямку.

4. За типом поляризації:

Лінійно поляризовані

Кругово поляризовані

5. За типом конструкції:

Панельні: мають плоску конструкцію.

Рефлекторні: мають рефлектор для фокусування радіочастотної енергії.

Фазовані антенні решітки: складаються з декількох антенних елементів, які
синхронно випромінюють або приймають радіочастотну енергію, що дозволяє
формувати вузький промінь.

6. За частотним діапазоном:

НВЧ:

ДВЧ: декаметрові

УВЧ: Ультравысокочастотная

7. За типом матеріалу:

Металеві: виготовляються з металів, таких як алюміній, мідь або сталь.

Діелектричні: виготовляються з діелектричних матеріалів, таких як пластик

або кераміка.

8. За способом монтажу:

Стаціонарні

Переносні
4. Ефективність системи НВЧ.
Оцінка ефективності системи НВЧ може бути здійснена за допомогою
наступних критеріїв:
Чутливість: Вимірювання чутливості системи НВЧ дозволяє визначити її
здатність реєструвати слабкі сигнали. Чим вище чутливість системи, тим
ефективніше вона може виявляти низькоінтенсивні сигнали.
Точність: Оцінка точності вимірювань, здійснюваних системою НВЧ, є
важливим критерієм ефективності. Висока точність дозволяє отримувати
достовірні результати вимірювань.
Роздільна здатність: Ефективна система НВЧ повинна мати високу роздільну
здатність, що дозволяє розрізняти дрібні деталі та вимірювати параметри
об'єктів з високою точністю.
Швидкість відгуку: Швидкість відгуку системи НВЧ важлива для
оперативного збору та обробки даних. Чим швидше система може реагувати на
зміни в середовищі, тим ефективніше вона може виконувати свої функції.
Ефективність передачі сигналів: Оцінка ефективності передачі сигналів
системою НВЧ включає в себе аналіз якості сигналу, його стійкості до
спотворень та перешкод, а також дальність передачі.
Вартість: Ефективність системи НВЧ також може бути оцінена з точки зору
вартості. Важливо враховувати співвідношення між витратами на систему та
отриманими результатами.
Оцінка ефективності системи НВЧ може бути проведена шляхом порівняння її
характеристик з вимогами конкретного застосування, а також за допомогою
вимірювань та аналізу результатів роботи системи в реальних умовах.

5. Загальна модель системи НВЧ (Практична 1).

Загальна модель системи надвисоких частот (НВЧ) включає наступні основні
компоненти:
Випромінювач НВЧ сигналу: Цей компонент відповідає за генерацію НВЧ
сигналу, який буде переданий через канал зв'язку.
Передавальний канал: Це середовище або шлях, через який передається НВЧ
сигнал від випромінювача до приймача. Цей канал може включати антени,
кабелі, бездротові зв'язки тощо.
Приймальний канал: Цей компонент приймає НВЧ сигнал, який був
переданий через передавальний канал, і передає його до приймача для
подальшої обробки.
Приймач НВЧ сигналу: Приймач отримує сигнал від приймального каналу і
відтворює початковий сигнал для подальшої обробки.
Обробка сигналу: Цей етап включає в себе фільтрацію, підсилення,
демодуляцію та інші операції, які необхідні для правильної обробки та
інтерпретації сигналу.
Керування системою: Цей компонент відповідає за керування всією системою
НВЧ, включаючи синхронізацію, управління передачею та прийомом сигналів
тощо.

Загальна модель системи інформаційно-вимірювальних та обчислювальних систем (ІВОС) в технологічних

процесах може включати такі основні елементи(Практична 1):

1. Антенна система: використовується для прийому сигналів від супутників та передачі їх до приймального
блоку .

2. Приймальний блок: призначений для отримання сигналів від антенної системи та подальшої обробки
сигналів.

3. Універсальний демодулятор: відповідає за розкодування сигналів та відновлення початкової інформації.

4. Інтерфейс зв'язку з комп'ютером: забезпечує взаємодію між приймальною системою та комп'ютером для
передачі оброблених даних.

5. Програмне забезпечення: використовується для управління процесом прийому та обробки даних, а також для
візуалізації та аналізу інформації .

6. Система обробки даних: включає в себе жорсткий диск комп'ютера для зберігання та обробки отриманих
даних.

7. Елементи для забезпечення максимального радіусу огляду: включають в себе вимоги до місця розташування
антени та кути закриття від завад .

6. Апертурна антена НВЧ. (Практична по РГР)

Апертурні антени для високочастотних діапазонів, також відомі як апертурні
антени або просто апертури, є типом антен, які використовують відкриття в
провідній поверхні як випромінювальний елемент. Ці антени широко
використовуються в мікрохвильових і міліметрових діапазонах через їхню
здатність забезпечувати високу прямуватість і коефіцієнт підсилення.
Ефективна апертура антени є ключовим параметром, який визначає її здатність
захоплювати та випромінювати електромагнітну енергію. У теорії антен
показано, що для практичних неперекриваючихся антен антена з найбільшим
коефіцієнтом прямуватості є антеною у формі ідеальної апертури, де
тангенціальна складова поля на апертурі є постійним вектором, що означає, що
вона має однаковий напрям, амплітуду та фазу в різних точках апертури.
Апертурні антени використовують відкриття або отвір в провідній поверхні як випромінювальний елемент. Це
означає, що замість традиційного випромінювача, який може бути дротом або печатною платою, апертурна
антена використовує саме відкриття в провідній поверхні для випромінювання електромагнітних хвиль.

Коли електричний струм подається на апертурну антену, він створює електромагнітне поле, яке починає
випромінюватися через відкриття. Розміри та форма цього відкриття можуть бути налаштовані для досягнення
певних характеристик антени, таких як напрямленість, коефіцієнт підсилення та діаграма направленості.

Використання відкриття в провідній поверхні дозволяє створювати компактні антени з високою прямуватістю та
коефіцієнтом підсилення, що робить їх ефективними для використання в мікрохвильових та міліметрових
діапазонах. Такий підхід також дозволяє досягати складних форм діаграм направленості, що може бути
корисним для конкретних застосувань, де потрібна точна направленість сигналу.

Отже, використання відкриття в провідній поверхні є одним із способів реалізації апертурних антен, які
забезпечують високу продуктивність та ефективність у високочастотних діапазонах.
7. Особливості цифрових систем НВЧ.
 Представлення сигналів:
o Цифрові системи: Використовують цифрові сигнали, які мають
лише два стани: 0 та 1. Цифрові дані зазвичай кодуються за
допомогою цифрових модуляційних технік, таких як амплітудна
модуляція (АМ), частотна модуляція (ЧМ), фазова модуляця (ФМ),
але окрім цих простих видів модуляції цифровим системам
доступні також мультиплексування, Треліс-модуляція та інші
методи цифрової модуляції.
 Стійкість до шуму та завад:
o Цифрові системи: Мають кращу стійкість до шуму та завад ніж
аналогові, оскільки цифрові сигнали легше відновлюються та
можуть бути коректно відтворені після передачі, що робить їх
більш надійними в шумних середовищах.
 Ефективність передачі даних:
o Цифрові системи: Зазвичай мають меншу пропускну здатність за
аналогові системи, але забезпечують кращу ефективність та
стійкість до спотворень та шуму, що дозволяє передавати дані на
більші відстані з високою якістю.
 Менший розмір і вага:
o Цифрові системи НВЧ, як правило, мають менший розмір і вагу,
ніж аналогові системи, що робить їх більш портативними.

8. Лінійна антена НВЧ.

 Лінійна антена НВЧ (високочастотна) — це тип антени, яка працює на
високих частотах і має конструкцію, що зазвичай представляє собою
пряму провідну структуру, довжина якої є значною порівняно з
довжиною хвилі сигналу, який вона передає або приймає. Лінійні
антени широко використовуються в різних областях, включаючи
радіозв'язок, телебачення, радіолокацію та інші системи бездротового
зв'язку.
 Типи антен:
o Півхвильова антена: Цей тип антени має довжину, яка дорівнює
половині довжини хвилі сигналу НВЧ, який вона буде передавати
або приймати. Півхвильові антени мають високий коефіцієнт
посилення та хорошу спрямованість.
 o Цілохвильова антена: Цей тип антени має довжину, яка дорівнює
довжині хвилі сигналу НВЧ, який вона буде передавати або
приймати. Цілохвильові антени мають ще більший коефіцієнт
посилення та кращу спрямованість, ніж півхвильові антени, але
вони також є більш громіздкими та дорогими.
 Основні типи лінійних антен за конструкцєю
o Дипольні антени: Проста
форма лінійної антени,
яка складається з двох
однакових провідників,
вирівняних вздовж однієї
осі і живлених в середині.
Дипольна антена може
бути як напівхвильовою (λ
/2), так і повнохвильовою (λ).

o Хвильовий канал (також знана як антена

Уда-Яґі або антена Яґі): Складається з
одного активного елемента (зазвичай
диполя), одного або кількох директорів
спереду та одного рефлектора ззаду. Ця
конструкція створює дуже направлену
діаграму випромінювання, що робить
Yagi-Uda ідеальною для застосувань, де
необхідно "вловлювати" слабкі сигнали
або концентрувати передачу в певному
напрямку.

o Логоперіодичні антени: Ці антени мають

структуру, що складається з декількох
елементів різної довжини, розташованих
вздовж загальної осі. Логоперіодична
антена може працювати на широкому
діапазоні частот, забезпечуючи досить
стабільні характеристики на всьому
діапазоні своєї роботи.
 o Фазировані решітки: Хоча це не одиночні лінійні
антени, фазировані решітки складаються з
множини лінійних антен, розташованих у вигляді
масиву. Кожен елемент масиву може бути
контрольований окремо для керування напрямком
випромінювання без фізичного переміщення
антени, забезпечуючи високу гнучкість і
ефективність у радіолокаційних системах та
системах зв'язку.

9. Структурні схеми передавачів НВЧ.

 Базова структурна схема включає в себе
o Джерело сигналу (Генератор осциляцій): Виробляє електричний
сигнал заданої частоти. Цей сигнал може бути непрямим
(несучим) чи містити вже інформацію (модульованим) залежно
від генеротора.
Бувають
 Вакуумні генератори:
 Магнетрони
 Клістрони
 Лампи біжної хвилі
 Твердотільні генератори:
 Діодні генератори
 Транзисторні генератори
o Модулятор: Використовується, якщо сигнал генератора є
несучим, без інформації. Модулятор накладає інформацію на
несучу шляхом зміни одного або декількох параметрів сигналу
(амплітуди, частоти, фази).
 o Підсилювачі:
 Підсилювач проміжної частоти (ПЧ): Використовується для
підсилення модульованого сигналу до необхідного рівня
перед подачею на підсилювач потужності. Цей етап може
бути опущений в деяких конструкціях.

 Підсилювач потужності НВЧ: Підсилює сигнал до необхідної

потужності для передачі через антенну.

Розрізняють
 Вакуумні підсилювачі:
 Лінійні підсилювачі потужності
 Підсилювачі з біжучою хвилею
 Твердотільні підсилювачі:
 Транзисторні підсилювачі
o Антенна: Перетворює електричний сигнал в електромагнітні
хвилі, які випромінюються в простір. Тип антени, яка
використовується, залежить від частоти сигналу НВЧ, напрямку
випромінювання та інших факторів.
 Додатково можуть бути додані
o Фільтр: використовується для видалення небажаних частот
o Атенюатор: використовується для зменшення потужності сигналу
НВЧ
o Циркулятор: використовується для направлення сигналу НВЧ в
потрібному напрямку
 Якщо казати про систему передавача НВЧ окремими блоками системи
будуть:
o Система живлення: Забезпечує необхідні напругу та струм для
всіх компонентів передавача.
o Система керування: Може включати мікропроцесор або
комп'ютер для керування роботою передавача, налаштування
параметрів передачі, моніторингу стану компонентів тощо.
o Захисні пристрої: Включають обмежувачі потужності, стоячої
хвилі (СВХ) для захисту підсилювача від зворотного сигналу, що
може його пошкодити.
 1

10. Частотний далекомір.

Частотний далекомір - це пристрій, який використовується для вимірювання відстані до об'єкта

за допомогою вимірювання часу, необхідного для того, щоб сигнал пройшов від далекоміра до
об'єкта і повернувся назад.[1] Він відправляє радіосигнал до об'єкта і отримує відбитий сигнал,
вимірюючи час, який займає цей процес.[4] З цих даних можна розрахувати відстань до об'єкта
з високою точністю.[5] Половина періоду частоти модуляції несучих коливань має бути
більшою від часу подвійного проходження лінії хвилями. Коливання, які двічі пройшли
вимірювану лінію, потрапляють до приймача, який разом із частиною прямих коливань
передає їх до вимірювального пристрою. Модифікований частотний спосіб з
модульованими коливаннями застосовують у радіовисотомірах, а також для
забезпечення посадки космічних апаратів.

Більш розумно

Частотний спосіб вимірювання віддалей ґрунтується на використанні частотно

модульованих несучих коливань. Несучу частоту модулюють так, щоб можна було
встановити порівняно просту залежність між зміною частоти та часом, за який ця зміна
відбулася, наприклад, згідно із лінійним законом.

11. Побічні випромінювання в системах НВЧ.

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) бувають прямими (від антен) та побічними

(від струмів у радіоелектронних пристроях).

Побічні ЕМВ (ПЕМВ) створюють поля перешкод, які можуть бути використані для
витоку інформації.

У ближній зоні переважає магнітна складова ПЕМВ, в дальній - електромагнітна.

ПЕМВ - основа випадкового каналу витоку інформації з радіоапаратури.

Електричні поля в ближній зоні створюються елементами з великими напругами та

малими струмами.

Магнітні поля в ближній зоні створюються вузлами з великими струмами та малими

перепадами напруг.

Навколо кабелів виникають змінні електричні та магнітні поля, які також можуть
бути каналами витоку інформації.

Необхідно знижувати рівні ПЕМВ.

Знизу більш розкрито описано

 2

Під час роботи будь-якого радіоєлектронного обладнання відбувається створення

електромагнітного випромінювання. Електромагнітні випромінювання бувають як
прямі – випромінювання антен передавальних пристроїв під час радіопередачі
даних, так і побічні. Останні створюються внаслідок протікання струмів в колах
радіоєлектронних пристроїв та випромінюються водрізками струмонесучіх ліній та
ліній живлення, що виконують роль випадкових антен. Побічні електромагнітні
випромінювання (ПЕМВ) створюють поля перешкод, які можуть бути використані
як технічний канал витоку інформації. У ближній зоні присутня переважно
магнітна складова поля, в дальній зоні – електромагнітне випромінювання.
Відповідно до цього залежить вибір обладнання для регістрації можливого витоку
інформації за певним каналом. Для локалізації можливого витоку інформації, слід
провести пошук у ближній та дальній зонах. Побічні електромагнітні
випромінювання, виникаючі під час роботи радіоапаратури на об'єкті
інформаційної діяльності (ОІД) складають основу створення випадкового каналу
витоку інформації. Функціонування технічних засобів обробки інформації
пов'язане з протіканням електричних струмів широкого діапазону частот та
створенням різниці потенціалів між різними точками електричних кіл ціх засобів,
які, в свою чергу, породжують електричні та магнітні поля поля - побічні
електромагнітні випромінювання [4]. Електромагнітні поля з перевагою
електричної складової в ближній зоні створюються елементами радіоелектронної
апаратури з наявністю великих 18 значень напруг та малих струмів, [5]. Електричні
поля також переважно впливають на малочутливі до магнітної складової
електромагнітного поля електронні елементи радіоапаратури. Електромагнітні
поля з перевагою магнітної складової в ближній зоні створюються вузлами
електронної апаратури з протіканням великих значень струмів та малими
перепадами напруг, [5]. Відповідно, магнітні поля переважно впливають на вузли
апаратури малочутливі до електричної складової електромагнітного поля. Навколо
кабелів комунікацій та живлення апаратури технічних засобів передачі, обробки,
зберігання та відображення інформації (ТЗПІ) виникають змінні в часі електричне
та магнітне поля, які є електромагнітними і параметричними каналами витоку
 3

інформації по єфіру, а, також створюють наводки сигналів інформаційного витоку

в сторонніх струмопровідних лініях, [5]. Вищенаведене доводить необхідність
зниження рівнів побічних електромагнітних випромінювань.
12. Багатокаскадний передавач НВЧ.

Багатокаскадний передавач НВЧ - це система передавання сигналів у високочастотному

діапазоні, яка складається з кількох каскадів підсилення. Кожен каскад відповідає за певний етап
підсилення сигналу, що дозволяє досягти високої потужності вихідного сигналу. Багатокаскадні
передавачі НВЧ дозволяють підсилити слабкий вхідний сигнал до необхідного рівня потужності,
що дозволяє передавати сигнали на великі відстані без втрат якості сигналу. Ці системи
вимагають точної настройки та синхронізації кожного каскаду для досягнення оптимальної
ефективності передавання сигналу.[6] Крім того, важливо враховувати побічні випромінювання
та електромагнітні перешкоди при проектуванні та експлуатації багатокаскадних передавачів
НВЧ для забезпечення безпеки та надійності роботи системи

Багатокаскадні радіопередавальні пристрої (РПП) мають кращі

характеристики, ніж однокаскадні, завдяки розділенню функцій між
каскадами. структурна схема багатокаскадного РПП. Збудник передавача формує ФМ
або ЧМ сигнал на НВЧ і включає в себе: кварцовий генератор, множник частоти,
електронний перемикач, перетворювач частоти та формувальник ЧМ або ФМ сигналу.

 Багатокаскадні РПП використовуються для формування неперервних та

імпульсних сигналів.
 Збудник може бути однокаскадним або багатокаскадним.
 Імпульсна модуляція залежить від рівня вихідної потужності.
 Переваги багатокаскадних РПП:

 Вища стабільність несучої частоти.

 Більш висока потужність вихідних коливань.
 Можливість керування частотою або фазою коливань.
 Розділення функцій стабілізації частоти, модуляції та підсилення.

Нижче детальніше:

Радіопередавальні пристрої сучасних РЛС будуються, як правило, за багатокаскадною

схемою, яка складається зі збудника (або задаючого генератору) та каскадів
підсилення. Багатокаскадні РПП в порівнянні з однокаскадними мають можливість
керування частотою або фазою коливань, дозволяють отримувати більш високу
стабільність несучої частоти або частотних параметрів сигналів складної структури, а
також досить велику потужність вихідних коливань.

В багатокаскадних передавальних пристроях, відрізняючись від однокаскадних, є

можливим розділення функцій стабілізації частоти, внутрішньоімпульсні модуляції та
підсилення потужності між каскадами. Побудова багатокаскадних РПП виявилось
можливим завдяки розробці потужних підсилювальних пристроїв: пролітних клістронів,
ламп бігучої хвилі, амплітронів та ін. Багатокаскадні РПП використовуються при
 4

формуванні як неперервних, так і імпульсних зондуючих сигналів. У загальному вигляді

схема багатокаскадного РПП імпульсної РЛС представляє собою:

Багатокаскадний передавач включає в себе збудник, попередні каскади підсилення,

передвихідний підсилювач потужності та вихідний підсилювач. На збудник
накладається задача формування сигналів потрібної структури та забезпечення високої
стабільності параметрів, зумовлюючих цю структуру. Потужність коливань збудника
повинна бути достатньою для збудження попереднього підсилювача. Коливання
підсилювача можуть бути стабілізовані кварцом, частота якого багаторазово
помножується, наприклад, в транзисторно-баракторному колі. Помножувачі такого типу
мають малі габарити та вагу, досить економічні та забезпечують високу стабільність
частоти вихідного коливання. При необхідності у збуднику виконується фазова або
частотна модуляція або маніпуляція. Збудник, в залежності від пред'явлених до нього
вимог може" бути однокаскадним або багатокаскадним. Оскільки формування сигналів
здійснюється на зниженій потужності, необхідний її рівень забезпечується
підсилювальним колом, який складається з підсилювачів напруги та потужності. При
розробці збудника на зниженій частоті у склад попереднього підсилювача РПП
включають або множник частоти, або ємність.

Якщо РПП працює в- імпульсному режимі, то в залежності від рівня вихідної потужності
імпульсна модуляція здійснюється або з вихідному каскаді, або також у проміжному
підсилювачі. Якщо збудник виконаний на відносно високому рівні потужності, то
імпульсна модуляція може виконуватися і в збуднику. Структурні схеми варіантів
побудови ба-гатокаскадних РПП ми бачимо на рисунку 5 та 6.

На рис.5. зображена структурна схема багатокаскадного РПП. Збудник передавача

формує ФМ або ЧМ сигнал на НВЧ і включає в себе: кварцовий генератор, множник
частоти, електронний перемикач, перетворювач частоти та формувальник ЧМ або ФМ
сигналу.

Рис. 6.

Звичайно кварцовий генератор побудований на транзисторі та має декілька каскадів

підсилення. Множник частоти також складається з декількох каскадів та будується на
варикапах (варакторах). Між каскадами помноження включають транзисторні
підсилювачі та фільтри. Перетворювач частоти може бути виконаний на
напівпровідникових діодах, пролітних клістронах або ЛБХ. Формувач ЧМ/ФМ сигналів
працює на проміжній частоті.

Якщо в якості перетворювача частоти використовується пролітний клістрон або ЛБХ, то

ФМ/ЧМ сигнал після підсилення може бути поданий на перший анод клістрона або ЛБХ.
В результаті амплітудної модуляції на виході клістрона або ЛБХ буде мати місце
фазоманіпульований або частотно-модульований сигнал на НВЧ. Якщо в якості
перетворювача частоти використовується пролітний клістрон, то відпадає потреба у
фільтрі на виході перетворювача. Роль фільтра виконує резонатори клістрону,
настроєні на відповідну частоту НВЧ коливань.
 13. Позасмугові випромінювання
Позасмугові випромінювання відноситься до електромагнітних хвиль,
які мають частоту нижче або вище частоти робочого діапазону пристрою.
Такі випромінювання можуть бути небажаними, оскільки можуть
спричиняти перешкоди в роботі пристрою або впливати на навколишні
електронні системи. Управління та мінімізація позасмугового
випромінювання є важливими аспектами проектування мікрохвильових
систем, особливо в додатках, де електромагнітна сумісність (EMC) є
критичною. Для цього застосовуються різні техніки екранування, фільтрації
та інші методи, спрямовані на зменшення впливу позасмугових
випромінювань.
Причини позасмугового випромінювання:
Неідеальність компонентів: Кожен електронний компонент,
включаючи транзистори, діоди та інші, може випромінювати
електромагнітні хвилі за межі свого робочого діапазону частот.
Перехідні ефекти: Різкі зміни в сигналі можуть призводити до
генерації позасмугових спектральних складових.
Перемикання струму: Ключові елементи, такі як транзистори у
схемах перемикання, можуть генерувати позасмугове випромінювання
під час перемикання.
Вплив позасмугового випромінювання:
Перешкоди для інших пристроїв: Позасмугове випромінювання
може створювати електромагнітні перешкоди для інших електронних
пристроїв, які працюють у близькому оточенні.
Погіршення продуктивності: Якщо випромінювання потрапляє на
приймальні антени або інші чутливі частини електронної системи, це
може призвести до спотворення сигналу або навіть до збоїв у роботі
системи.
Методи мінімізації позасмугового випромінювання:
 Екранування: Використання металевих корпусів або екранів для
блокування електромагнітних хвиль.
Фільтрація: Використання фільтрів для приглушення
позасмугових компонентів сигналу.
Оптимізація дизайну плати: Розміщення компонентів на платі
таким чином, щоб зменшити взаємодію між ними і, отже, позасмугове
випромінювання.
Використання низькочастотних сигналів: Перенесення роботи на
низькі частоти, де позасмугове випромінювання менш проблематичне.
14. Рівняння передачі в системі зв’язку діапазона НВЧ
Рівняння передачі в системі зв'язку діапазону НВЧ (надвисоких частот)
визначає ефективність передачі сигналу від передавача до приймача.
Основними компонентами рівняння передачі є втрати сигналу, затухання та
шум.
Одне з загальноприйнятих рівнянь передачі для системи зв'язку
діапазону НВЧ може бути виражене наступним чином:

𝑃 =𝑃𝐺𝐺 ( ) ,

де:
𝑃 - отримана потужність на приймачі
𝑃 - передаюча потужність
𝐺 - коефіцієнт підсилення передавальної антени
𝐺 - коефіцієнт підсилення приймальної антени
𝜆= довжина хвилі сигналу
𝑟= відстань між передавачем і приймачем
Загальне рівняння передачі враховує основні аспекти передачі сигналу
в системах зв'язку діапазону НВЧ, такі як потужність передавача,
коефіцієнти підсилення антен, довжина хвилі та відстань між передавачем і
приймачем.
15. Супутниковий зв’язок,
Супутник:
 Орбіта: Супутники можуть перебувати на різних орбітах навколо
Землі, таких як геостаціонарна (GEO), низька земна (LEO), середня
земна (MEO) та інші.
Платформа: Це базова конструкція супутника, яка включає
корпус, сонячні батареї для живлення, терморегуляційні системи тощо.
Комунікаційні пристрої: Трансивери, антени та інші компоненти
для обробки та передачі сигналів між супутником та наземною
станцією.
Система контролю та управління: Відповідає за керування
орбітою, стабілізацію супутника, коригування орбітальних параметрів і
т.д.
Наземна станція:
Антени: Використовуються для спрямування сигналів на
супутник та прийому сигналів від нього.
Термінали зв'язку: Це обладнання, яке використовується для
передачі та прийому даних через супутник.
Керування та моніторинг: Системи для керування та моніторингу
роботи супутникових систем та забезпечення їх ефективності та
надійності.
Канали зв'язку:
Вищий шар (наприклад, IP): Відповідає за передачу даних через
супутник, включаючи Інтернет, голос та відео.
Фізичний шар: Забезпечує передачу даних через канали зв'язку
супутників, включаючи модуляцію, демодуляцію та корекцію помилок.
Системи управління каналами та потоками даних:
MAC (Medium Access Control): Відповідає за керування доступом
до каналів зв'язку для різних користувачів.
Транспортний контроль передачі (TCP): Забезпечує надійну
передачу даних через супутниковий зв'язок.
Системи забезпечення безпеки:
 Шифрування та аутентифікація: Захищають передані дані від
несанкціонованого доступу та забезпечують їх аутентичність.