Лекція 1:

ЗАГАЛЬНІ КОНЦЕПЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ

ЗЕМЛІ.
ЕЛЕКТРОМАГНІТНА РАДІАЦІЯ.
 Структура лекції

1.Історичний огляд розвитку методів дистанційного зондування Землі

(ДЗЗ).
2.Електромагнітне випромінювання (ЕВ) і діапазони довжин хвиль.
Оптичний діапазон.
3.Взаємодія ЕВ з атмосферою.
4.Відбивальна здатність та коефіцієнт відбиття.
5.Спектральна відбивальна здатність. Аналіз факторів, що впливають на
отримання спектральної інформації.
6.Спектральна відбивальна здатність зеленого листя та основних класів
природних об’єктів.
7.Хімічні властивості ґрунту та властивості відбиття..
 Література

Нормативна:
•Кохан С. С. Дистанційне зондування Землі: теоретичні основи: підруч. / С. С. Кохан, А. Б. Востоков. – К.: Вища школа,
2009. – 511 с.
•Кохан С. С. Дистанційне зондування Землі: навч.-метод. посібник / С. С. Кохан, А. Б. Востоков, О. О. Леонтьєв. – К.:
ЛЕСЯ. – 2010. – 300 с.
•ДСТУ 4220-2003 Дистанційне зондування Землі з космосу. Терміни та визначення понять. // Держстандарт України.
•ДСТУ 4758-2007 "Дистанційне зондування Землі з космосу: Оброблення даних: Терміни та визначення.
•Жуков Б.С. Физические основы дистанционного зондирования.- М.: Наука, 1987.
•Кронберг П. Дистанционное изучение Земли. Основы и методы дистанционных исследований в геологии. – М.:Мир,
1988.
•Лурье И.К., Косиков А.Г. Дистанционное зондирование и географические информационные системы.м- М.: науч.
Мир., 2003.

Додаткова:
• Дистанційне зондування з основами фотограмметрії: навч. посібник / В.В. Білоус, С.П. Боднар, Т.М. Курач, А.М.
Молочко, Г.О. Патиченко, І.О. Підлісецька. – К.: ВПЦ “Київський університет”, – 2011. – 367 с.
Інтернет-джерела:
• [http://www.earthobservatory.nasa.gov/Library
Історичний огляд розвитку методів дистанційного зондування Землі

Дослідження космічного простору почалося з 4 жовтня 1957 запуском першого

штучного супутника Землі (Супутник-1).
Подальші успішні запуски проведені для метеорологічних супутників, спеціально
розроблених для спостереження атмосфери Землі, її поверхні і прогнозу погоди.
Із запуском першого супутника ERTS, який був перейменований в Landsat-1 з
багатоспектральним сканером MSS, починається цілий ряд досліджень для
визначення можливості дистанційного зондування Землі. Один з перших напрямів
досліджень - аналіз весняної вегетації і розвиток зеленої рослинності в літній і
осінній період. Ці результати привели до ситуації, при якій під час спостережень
дані були отримані при великій кількості спостережень при положенні сонця в
зеніті. На цій основі розробили співвідношення різниці червоних і інфрачервоних
випромінювань і їх суми як засоби пристосування або “нормалізації” впливу кута
зеніту сонця. Це співвідношення назвали “Вегетаційний Індекс” або як
Нормалізований Вегетаційний Індекс Різниці.

Дистанційне зондування Землі - це отримання інформації про стан земної поверхні

за допомогою реєстрації електромагнітного випромінювання, що відбивається,
випромінюється або розсіюється розташованими на ній об’єктами, з метою
оптимізації використання природних ресурсів, вдосконалення землекористування та
охорони навколишнього середовища.
Електромагнітне випромінювання (ЕВ) і діапазони довжин хвиль.
Довжина
Діапазон Частота
хвилі
Ультрафіолетовий (УФ) 100А– 750–3000 ТГц
0,4 мкм
Видимий 0,4–0,7 мкм 430–750 ТГц
Ближній інфрачервоний
0,7–1,3 мкм 230–430 ТГц
Спектр довжин хвиль
Короткий інфрачервоний
1,3–3 мкм 100–230 ТГц
електромагнітного
Проміжний інфрачервоний випромінювання
Інфрачервоний 3–8 мкм 38–100 ТГц
(ІЧ) Тепловий інфрачервоний поділяється на γ-
22–38  ТГц
8–14 мкм   випромінювання, Х-
Дальній інфрачервоний
14 мкм–1 мм 22 ТГц випромінювання,
Субміліметровий
0,1–1 мм 3–30 ТГц ультрафіолетове
Міліметровий (ЕНF) (МM)* випромінювання
1–10 мм 30–300 ГГц
(УФ), видимий
Сантиметровий (SHF) (CM)
Мікрохвильовий 1-10 см 3-30 ГГц діапазон,
Дециметровий (UHF) (ДМ) інфрачервоне
Радіо
0,1–1 м 0,3–3 ГГц випромінювання (ІЧ)
 
Найкоротші хвилі (VHF) - (СКВ) 1–10 м 30–300 МГц і радіохвилі.
Короткі хвилі (HF) - (КВ) 10–100 м 3–30 МГц
Середні хвилі (MDF) - (СВ) 0,1–1 км 0,3–3 МГц
Довгі хвилі (LF) - (ДВ) 1–10 км 30–300 КГц
Наддовгі хвилі (VLF) = (СДВ) 10–100  км 3–30 КГц
Оптичний діапазон
Діапазони електромагнітного випромінювання ДЗЗ Видима частина спектра складається із синьої (В = 0,45–
УФ (ультрафіолетовий) 0,3–0,4 мкм 0,52 мкм), зеленої (G = 0,52–0,61 мкм) і червоної (R = 0,64–
видимий 0,4–0,7 мкм 0,72 мкм) смуг. Інфрачервона ділянка, у свою чергу,
поділяється на ближній інфрачервоний (БІЧ = 0,77–1,3
ІЧ (інфрачервоний) – ближній, 0,7–14 мкм мкм), середній інфрачервоний (СІЧ = 1,3–3,0 мкм), дальній
тепловий
інфрачервоний (ДІЧ = 3,0–8,0 мкм), тепловий (8,5–12,5
мікрохвильовий 1 мм–1 м
мкм) і мікрохвильовий (1,0 мм–1,0 м) діапазони.

Вікна прозорості атмосфери

0.1 0.38 0.76 1.3 3.0 3.5 8.0 8.5 12.5 100 1000
Довжина хвиль (мкм)

Області максимумів кривої, тобто ділянки з більш високою

прозорістю, називають «атмосферними вікнами».
Взаємодія ЕВ з атмосферою
Взаємодіючи з атмосферою, випромінювання розсіюється та
поглинається, тому кількість енергії, яка віднімається або додається до
Датчик енергії, випроміненої або відбитої цією поверхнею, обумовлена:
Г
• складом атмосфери;
Д
• оптичною довжиною шляху, яка залежить від взаємного розташування
А З
джерела випромінювання, поверхні, що опромінюється, та датчика;
В • відбивальною здатністю середовища, яке оточує досліджувану ділянку.
Е
Б Ж Атмосфера
Розсіювання атмосферними молекулами, що мають розмір частинок
менший, ніж довжина хвилі сонячного світла, називається
розсіюванням Релея і є обернено пропорційним четвертому
Тільки промені А і Б представляють ступеню довжини хвилі.
простий випадок без урахування впливу Розсіювання на аерозолях із розміром частинок більшим, ніж
атмосфери. А решта променів є довжина хвилі сонячного світла, називається розсіюванням Мі
наслідком розсіювання в атмосфері. (М1е).
Промінь Г потрапляє прямо на датчик,
а промінь Д після розсіювання в
атмосфері теж потрапляє на датчик.
Промінь Е показує, що частина
сонячного світла може розсіятися в
атмосфері і надійти прямо на датчик.
Відбивальна здатність та коефіцієнт відбиття
Під відбивальною здатністю розуміють відношення потоку, що падає на одиничну поверхню, до
відбитого потоку. Тобто це відношення падаючого потоку білого світла до потоку, який
відбивається у напрямі верхньої напівсфери.
Значення відбивальної здатності лежать у межах від 0 до 1.

Коефіцієнт відбиття визначають як відношення потоку, відбитого від одиничної поверхні, до

потоку, відбитого від такої самої ідеальної поверхні розсіювання.
Визначальна ідея ДЗЗ полягає в тому, що спектральна відбивальна здатність є унікальною та
різниться залежно від об’єкта.
Спектральна відбивальна здатність. Аналіз факторів, що впливають на отримання
спектральної інформації

Термін спектральна відбивальна здатність уведений, щоб мати змогу розрізняти різні типи земної поверхні.
Один із основних принципів ДЗЗ – можливість ідентифікувати тип підстильної поверхні на великій відстані від неї,
спостерігаючи відбивальну здатність або спектральне випромінювання цієї поверхні.

Спектральні відбивальні здатності рослинності,

ґрунту і води
Спектральна відбивальна здатність зеленого листя та основних класів
природних об’єктів
І клас – гірські породи і ґрунти –
характеризуються збільшенням
спектральних яскравостей по мірі
наближення до червоної зони спектру;
ІІ клас – рослинний покрив –
відрізняється характерним максимумом
відбивальної здатності в зеленій,
мінімумом у червоній і значним
збільшенням у ближній інфрачервоній
зонах;
ІІІ клас – водні поверхні –
характеризуються монотонним
зменшенням відбивальної здатності від
синьо-фіолетової до червоної зони спектра,
оскільки із збільшенням довжини хвилі
вони сильніше поглинаються водою;
IV клас – снігова поверхня і хмари – має
найбільш високі значення спектральної
Спектральна відбивальна здатність рослинності має яскравості з невеликим зниженням у
дуже високе значення у ближньому ІЧ-діапазоні та ближній ІЧ-зоні. Зниження значно
три характерні мінімуми, обумовлені поглинанням збільшується при насиченні снігу водою*
* (Е.Л. Кринов)
Хімічні властивості ґрунту та властивості відбиття
Хімічні властивості ґрунтів характеризують їх здатність брати участь в хімічних взаємодіях з різними речовинами. Вони
виявляються у всіляких хімічних реакціях і хімічних рівновагах, що протікають в ґрунтах, в розчинності ґрунтів, хімічній
поглинальній здатності, особливостях кислотно-основних властивостей, хімічній агресивності ґрунтів і ін.

Відбивальна здатність ґрунту залежить від ряду його властивостей,

сухі
серед яких чільне місце належить вологості ґрунту, текстурі ґрунту,
вологі
вмісту органічного вуглецю, кольору поверхні ґрунту, ступеню ухилу
поверхні.
Гумус

сухі

Постійні параметри (відносно) Змінні параметри (що щорічно змінюються)

Мінеральний Органічна Вологість ґрунту Структура і нерівності поверхні ґрунтів

склад (без Fe) речовина

вологі Розмір Сполуки Fe

частинок

Піщані ґрунти
 Підсумок

1. Розглянута загальна концепція ДЗЗ

2. Визначено діапазони довжин хвиль, які використовують в ДЗЗ.
3. Схарактеризовано типи ДЗЗ залежно від діапазонів довжин хвиль.
4. Визначено, що таке вікна прозорості атмосфери
5. Узагальнено поняття «спектральна відбивальна здатність»
6. Схарактеризовані процеси розсіювання та поглинання в атмосфері
 Контрольні запитання

1. Які діапазони електромагнітного випромінювання використовуються в

ДЗЗ?
2. Які виділяють типи ДЗЗ залежно від діапазонів довжин хвиль?
3. У чому полягає різниця між дистанційним зондуванням у видимому
діапазоні, ближньому інфрачервоному, тепловому інфрачервоному та
мікрохвильовому діапазонах?
4. Що таке вікна прозорості атмосфери?
5. Що таке спектральна відбивальна здатність?
6. Охарактеризуйте процеси розсіювання та поглинання в атмосфері.
7.Охарактеризуйте вплив атмосферних газів на супутникову зйомку.
8. Що таке мультиплікативний та адитивний ефект?