Лекція 2.

Оцінка небезпек та запобіжних заходів експлуатації енергосистем вище 1000 Вольт.

Мета: Ознайомити курсантів з небезпеками та їх оцінками при експлуатації

енергосистем вище 1000 Вольт..
Відповідність вимогам IMO: Розглянуті в темі питання відповідають IMO MODEL
COURSE NO. 7.08 – 1.1.11 Appreciations of the hazards and precautions required for the operation
of power systems above 1000 Volts:
- understands meaning of warning signs;
- understands the possibility of essential lengthening and migration of electric arc at the
voltages above 1kV;
- explains basic parameters of electric arc: the temperature, the energy etc.

План:
1. Попереджувальні знаки.
2. Види електричних полів
3. Явище електричної дуги при напругах вище 1 кВ.
4. Розряди вздовж поверхні твердих діелектриків

1. Попереджувальні знаки.

Значною частиною безпеки навколо електрики є розуміння загальних символів

електробезпеки.
Етикетки PAT (Portable Appliance Testing) можна знайти на приладах, які пройшли
тестування портативних пристроїв (рис. 1). Вони повідомляють, чи є прилад безпечним чи
небезпечним у використанні, і може бути круглим чи прямокутним. Зелена наклейка
«пройшов» PAT містить дату тесту та іноді ім’я особи, яка проводила тест, а також дату
наступного тесту. Будь-яке обладнання з червоною позначкою PAT «несправний» слід
негайно вилучити з використання.
Інші мітки, подібні до червоних і зелених міток PAT, вказують на те, чи було
обладнання, прилади та інструменти перевірено та безпечно використовувати:

Рисунок 2 – Етикетки PAT

Попереджувальні знаки про небезпеку ураження електричним струмом можна знайти

на робочих місцях де поширене використання високовольтного електричного обладнання
або кабелів, а також у будь-якій будівлі чи місці, де електрика може становити небезпеку.
Текст і колір знаків можуть бути різними, але піктограми універсальні. Вони
використовуються для попередження про потенційну небезпеку ураження електричним
струмом у цьому місці, і їх не можна ігнорувати. Приклади показані на рис. 2 та таблиці 1:
Знаки попередження про ураження електричним струмом є знаками небезпеки, тобто
вони використовуються для підкреслення ризиків, які можуть призвести до смерті – у цьому
випадку це ураження електричним струмом. На електричних знаках використовується
жовтий трикутник із чорними рамками, текстом і піктограмами. Залежно від інтенсивності
джерела електричного струму вам може знадобитися знак попередження про електричний

14
струм, оскільки попереджувальні знаки використовуються для зображення ризиків, які
можуть спричинити травму, але навряд чи призведуть до смерті.

Рисунок 2 – Попереджувальні знаки про небезпеку ураження електричним струмом

Таблиця 1 – Попереджувальні знаки небезпеки

Електрична огорожа Електричний ризик Смерть від електрики 11000 В

Ризик ураження
Електрика Оголені провідники Повітряні кабелі
електричним струмом

Високовольтні підземні
Висока напруга Оголені шини Напруга мережі
кабелі

Ізолювати головне
Смерть від високої
Розподільний пристрій Смертельна небезпека джерело живлення перед
напруги
відкриттям

Накладні високовольтні Обмеження висоти Над головою оголені

Вимикач мережі
кабелі накладних кабелів провідники

15
 Знаки про небезпеку ураження електричним струмом слід розміщувати на добре
видному місці поблизу небезпеки, про яку вони вказують. Наприклад, над зоною, де є
оголені провідники, слід розмістити знак « Небезпека оголених проводів під напругою».
Оскільки вони містять важливу інформацію про безпеку та вказівки щодо небезпек,
пов’язаних із електричним струмом, електричні знаки завжди слід точно вибирати
відповідно до рівня чи ризику та розміщувати так, щоб персонал і відвідувачі могли бачити
та виконувати попередження. Необхідно регулярно перевіряти електричні таблички, щоб
переконатися, що вони не видалені та не загороджені предметами.

2. Види електричних полів

Різноманіття видів електричних полів підрозділяється на однорідні, слабонеоднорідні,

різконеоднородні. Типовими прикладами однорідного поля є поле між двома плоско-
паралельними електродами із закругленими краями. Слабке неоднорідне поле утворюється в
сферичній системі електродів при відстані між електродами S менше діаметру кулі D (S/D).
Різке неоднорідне поле має місце в електродній системі, коли один або обидва електроди
мають малий радіус кривизни – вістря – площина або вістря – вістря. Ступінь неоднорідності
електричного поля між електродами характеризується коефіцієнтом неоднорідності Кн, який
рівний відношенню максимальної напруженості Емакс до середньої напруженості Еср поля між
електродами:
E
K н  макс . (1)
Ecp
Середня напруженість є відношення напруги, прикладеної до електродів U, до
відстані між електродами S:
U
Ecp  . (2)
S
Максимальна напруженість залежить від геометрії електродів і відстані між ними.
Для однорідного поля коефіцієнт неоднорідності Кн=1, для слабо неоднорідного Кн3,
для різко неоднорідного Кн>3.
Окрім цього, розрізняють симетричну і несиметричну форму включення електродів.
Симетрична форма: електроди мають однакову форму, розміри і жоден з них не має
заземлення. Несиметрична форма: електроди мають конфігурацію, що відрізняється, розміри
або один з них заземлений.

3. Явище електричної дуги при напругах вище 1 кВ.

В електроустановках при комутації великих робочих струмів розходження контактів

супроводжується виникненням дуги – розряду з великою густиною струму (до ~ 100 кА/см2).
Дугові розряди супроводжують і розвинуті поверхневі розряди – перекриття, а також пробої
ізоляції електроустаткування.
У дузі є три характерних ділянки: катодна, стовп дуги, анодна (рис. 3).
Довжина катодної ділянки – порядку довжини вільного пробігу електрона
10−4…10−5 см, довжина анодної ділянки є приблизно такою ж. Величина напруги у катодній
ділянці Uк приблизно відповідає потенціалу іонізації газу, в якому горить дуга: Uк~8…12 В,
залежно від матеріалу катода; Uа~1…2 В.
Тоді практично падіння напруги на стовпі дуги:
Uc=EcꞏLc, (3)
де напруженість в каналі розряду: Ec~15…25 В/см, Lc – довжина стовпа дуги, см.

16
 Рисунок 3 – Структура дуги

При значній густині струму дуги температура поверхні катода досягає температури
випару металу катода й енергія електронів стає настільки великою, що дозволяє їм вийти з
катода, тобто відбувається термоелектронна емісія.
Стовп дуги являє собою сильно іонізований об’єм газу, що частково складається з
позитивних іонів та електронів і називається плазмою, яка характеризується дуже високою
температурою – від 5000 К до 70000 К. Горіння дугового розряду є вкрай негативним
явищем, оскільки пов’язано з великими втратами електроенергії і можливим руйнуванням
металевих та ізоляційних частин електрообладнання. Режим електричної дуги є
завершальною стадією розвитку іонізаційних процесів у високовольтній ізоляції.
Унаслідок великих струмів запалення дугового розряду веде до виникнення
аварійного режиму в силових ланцюгах і установках високої напруги, який може
завершитися виходом з ладу електричного устаткування.
Іскровий розряд може виникнути якщо поступово збільшувати напругу між двома
електродами, що знаходяться в атмосферному повітрі, то виникає іскровий розряд. Іскровий
розряд виникає в тому випадку, якщо електричне поле в газі досягає деякого певного
значення Ек – критична напруженість поля або напруженість пробою, яка залежить від роду
газу і його стану. Значення Ек зростає із збільшенням тиску. Відношення критичної
напруженості поля до тиску p для конкретного газу залишається приблизно постійним в
широкій області зміни тиску:
Eк / р  const . (4)
Напруга пробою знижується при дії на газ зовнішнього іонізатора. Якщо прикласти до
газового проміжку напругу, декілька менше пробивного, і внести до простору між
електродами засвічений газовий пальник, то виникає іскровий розряд. Така ж дія надає і
освітлення негативного електроду випромінюванням ультрафіолетової області спектру,
інжекція електронного пучка в розрядний проміжок, а також інші іонізатори.
Процеси в іскровому розряді достатньо складні: спочатку іонізація розповсюджується
по осі каналу у вигляді хвилі (хвиля іонізації) із швидкістю більш 108 см/с, потім зростання
концентрації електронів відбувається однорідно по довжині. Ці процеси описуються
моделлю Ромпе–Вайцеля, по якій опір каналу
lк
R , (5)
2а 2
р 
I dt

17
де R – опір каналу; a – постійна, залежна від тиску газу; p – тиск газу; I – струм розряду.
Модель Ромпе–Вайцеля описує зміна концентрації електронів в діапазоні
1021…1024 м-3 при щільності струму вище 10 А/см2. Необхідно відзначити, що опір каналу не
залежить від його перетину, оскільки концентрація електронів, а отже, і провідність плазми
при заданому струмі назад пропорційні перетину.

4. Розряди вздовж поверхні твердих діелектриків

Вплив поверхні твердого діелектрика на розвиток розряду можна класифікувати за

характерними випадками, як показано на рисунку 4.

En E

E En
E
E
E
a) б) в)
Рис. 4 – Характерні види електричних полів ізоляторів різних конструкцій:
а), б) – опорні; в) – прохідний

Перший (а) і другий (б) варіанти – моделюють опорні ізолятори. Для варіанта (а)
переважає тангенційна (дотична до поверхні) складова напруженості поля, яке є відносно
однорідним. Тут корона відсутня і значення розрядної напруги досить високе. Але без
діелектрика електрична міцність більша, тому що наявність його спотворює поле, а поверхня
гідрофільного діелектрика адсорбує вологу і бруд, які сприяють розвитку розряду. Під дією
електричного поля молекули води дисоціюють на іони, які переміщуються до електродів,
збільшуючи напруженість поля поблизу електродів. Наявність мікрозазорів між
діелектриком і електродом також збільшує напруженість поля в них завдяки різниці
діелектричних проникностей повітря і твердого діелектрика. Збільшення напруженості в
мікрозазорах призводить до виникнення там іонізаційних процесів з утворенням електронів і
іонів, що зменшує напругу перекриття міжелектродного проміжку.
Розряд по лінії розділу (повітря-фарфор, трансформаторна олива-папір) та ін.
називається поверхневим розрядом. Розряд поблизу поверхні (а) розвивається без істотної
взаємодії з нею за наявності гідрофобного діелектрика. Вид гідрофільного діелектрика
незначно впливає (зменшує) величину розрядної напруги. Для забезпечення стабільної
розрядної напруги ізолятора застосовують малогігроскопічні діелектрики, наприклад,
глазурований фарфор. Для запобігання утворення мікрозазорів між діелектриком і
електродом використовують еластичні мастики.
У варіанті (б) поле більш неоднорідне і тангенційна складова напруженості
електричного поля на поверхні діелектрика Ет набагато більша за нормальну складову Еn.
Тому розрядна напруга менша, ніж в однорідному полі (варіант а). При сильній
неоднорідності поля в цій ізоляційній конструкції виникає коронний розряд, який
супроводжується утворенням озону й оксидів азоту, які завдають шкоди ізоляції. Особливо
небезпечна стримерна форма коронного розряду, яка внаслідок підвищеної температури
канала стримера, призводить до термічного розкладання діелектрика та утворення на його
поверхні провідних деревовидних каналів – треків.
У конструкції (в) електричне поле значно більш неоднорідне і переважає нормальна
складова. Наявність великої нормальної складової напруженості електричного поля Еn
сприяє зближенню каналу стримера з поверхнею діелектрика, що збільшує імовірність його

18
пошкодження. Тут при розвитку розряду виникає корона біля фланця ізолятора і електрична
міцність ще менша, ніж у варіанті (б). Канали стримерів уздовж поверхні ізолятора мають
велику ємність відносно внутрішнього електрода, тому через них проходять великі струми,
які стимулюють виникнення термічної іонізації. Термічно іонізовані канали вздовж поверхні
ізолятора мають назву каналів ковзного розряду.
Оскільки провідність каналу ковзного розряду значно більша за провідність каналу
стримера, то падіння напруги на ньому менше, і вся напруга виявляється прикладеною до
непровідної частини міжелектродного проміжку. Це призводить до подовження (ковзання)
каналу ковзного розряду і повного перекриття ізолятора.
В умовах експлуатації поверхні ізоляторів завжди забруднюються. Проте, сухі
забруднення, що мають високий опір і напругу, що не впливає на розподіл, по поверхні
ізолятора, не знижують помітно його розрядної напруги. Зволоження шаром забруднення
вологою, або конденсатом приводить до зменшення опору шару забруднення, зміні
розподілу напруги по поверхні ізолятора, і в результаті – до зниження його розрядної
напруги.
Розрядна напруга ізоляторів буде тим вище, чим менше струм витоку
Iу = Uу/Rу, (6)
де Rу – опір витоку по поверхні ізолятора.
Розрядна напруга ізолятора зростатиме із збільшенням довжини шляху витоку і
зменшенням діаметру ізолятора.
Оскільки процеси підсушки поверхні ізолятора відбуваються відносно поволі, то при
короткочасних перенапруженнях вони не встигають розвинутися і напруга перекриття буває
вищою, ніж при тривалій дії напруги.
Вологорозрядна напруга ізолятора залежить від характеристик шару забруднення
(його кількості і складу), а також від інтенсивності і виду зволоження. Велика
різноманітність видів забруднення, що зустрічаються в умовах експлуатації, не дозволяє
вибрати єдине, «стандартне» забруднення, яке можна було б наносити на поверхню
ізоляторів при визначенні вологорозрядної напруги. Найправильніше розрядна напруга в
реальних умовах забруднення і зволоження може бути визначені з досвіду експлуатації.

Контрольні питання.

1. Який вигляд мають знаки попередження про ураження електричним струмом?

2. Види електричних полів.
3. Що таке середня напруженість електричного поля.
4. Чим характеризується ступінь неоднорідності електричного поля між електродами?
5. Коли виникає іскровий розряд?
6. Коли знижується напруга пробою газу?
7. Які характерні ділянки має електрична дуга?
8. Коли виникає поверхневий розряд?
9. Що називається пробоєм у техніці високої напруги?

19