Слайд Що таке слайм

Проаналізувавши вже існуючі слайми можна сказати що основою

має бути неньютонівська в’язка рідина. За основу можна взяти
одноланцюгові полімери, які треба буде перетворити на
багатошарові речовини. Для зшивання полімерів я пропоную
використовувати водні розчини солей.
Неньютонівська рідина - це рідина, яка не підпорядковується
закону в'язкості Ньютона, тобто має змінну в'язкість залежно від
напруги. У неньютонівських рідинах в'язкість може змінюватися під
дією сили як у бік більшої рідини, так і в бік більшої твердості.

Слайд Зшиваючі реагенти

Зшиваючі реагенти використовуються для перетворення лінійного
полімеру в полімер з тривимірною сіткою. Поперечне зшивання
лінійного полімеру часто призводить до нерозчинного та
жорсткого полімеру. Більшість полімерів із тривимірною сіткою,
зшитих міцними зв’язками, наприклад, ковалентними та іонними
зв’язками, не є текучими.
Наприклад, зшивання полівінілового спирту з альгінатом натрію чи
формальдегідом дасть гідрогель.
З іншого боку, полімери, зшиті слабкими зв’язками, наприклад,
водневі зв’язки та зв’язки через сили Ван-дер-Ваальса часто
призводять до легкоперехідної системи, яка є рідиною або
золь-гель оборотним гідрогелем.
Хоча більшість полімерів із тривимірною сіткою не є текучими,
додавання тетраборату натрію до розчину ПВС призводить до
утворення в’язкоеластичої рідини завдяки утворенню слабких
зв’язків з ОН-групами ПВС.
1. Властивості осаджувачів, перераховані в Таблиці порівнювали зі
слизом , приготованим з використанням білизняного крохмалю
ПВС і тетраборату натрію.
Слайд Крос-полімеризація
Механізм зшивання полімерів це крос полімеризація. Cross-linked
мехаізм це зв’язок або послідовність зв’язків, що з'єднує один
полімерний ланцюг з іншим. Зв’язки можуть бути або йонними або
ковалентними. Ми будемо розглядати водневий зв’язок в якості
перехресного.

Слайд Основи полімери

Я обрала два полімери чиї властивості бду досліджувати, а саме
гуарову камедь і полівініловий спирт. Вони були обрані через
свою структуру яка нагадує структуру слайму. Всі досліди
проводились при однаковій грамовці.
Бура є ефективним зшивачем для полімерів, що містять
гідроксильні групи, і її присутність може індукувати утворення
гелю, але тип зв’язку все ще обговорюється, і досі запропоновано
принаймні дві моделі. Відповідно до першого, іони бури утримують
разом полімерні ланцюги за допомогою змішаних фізико-хімічних
зв’язків(перший)Ця модель, запропонована для полівінілового
спирту. Друга, більш популярна модель, передбачає лише хімічні
перехресні зв'язки між полімерними ланцюгами і бурою(другий), і
це було запропоновано для взаємодії GG-бура.
Слайд Речовини що нам не підходять
Ці полімери мають схожі властивості, бо полівініл ацетат це
складний естер полівінілового спирту і оцтової кислоти. Його
також можна використовувати в якості основи для слайму, але для
цього потрібно буде відновити кожну другу ланку пва до спирту,
бо ацетатна група не зможе утворити зв’язок з гідроксильною
групою борату, через зміщення електронної густини.
Молекули PVA — це довгі ланцюжки полімерних молекул,
які зв’язані разом, утворюючи густу в’язку рідину,
Полівініловий спирт робить слайм міцнішими та подовжує
терміном придатності, в той час, як полівініл ацетат робить
структуру більш м’якою. Клей з ПВА вважають більш
небезпечним ніж клей з ПВС через більший зміст бензину.

Слайд Активатори
ми використовуємо спирти для того щоб пом’якшити структуру
слайму. Спирти руйнують деякі водневі зв’язки додаючі слайму
м’якості і пружності.
При додаванні рідкого крохмалю пасма полімерного клею тримаються разом,
надаючи йому його. Крохмаль діє як зшиваючий агент, який з'єднує всі полімерні
нитки разом.

Слайд Полівініловий спирт і гуарова камедь

Слайд Чому ацетальдегід небезпечний

ДОДАТКИ
Рівноважну молекулярну структуру комплексу та
реактантів розраховано
методои РМ3 напівемпірічної квантової хімії.

Е Н-зв᾽язку = ΔH f 0 (комплекс) – (ΔH f 0 ( В(ОН) 4 – ) + 2ΔH f

0 (ROH))
Е Н-зв᾽язку = -598.8 - (-336.4 + 2(-115.1)) =

= -598.8 – (-566.6) = - 32.2 ккал/модь

Якщо розрахувати через E tot то результат не зміниться.
Е Н-зв᾽язку = E tot (комплекс) – (E tot ( В(ОН) 4 – ) + 2E
tot (ROH))

При утворенні комплексу виділяється енергія

внаслідок зв᾽язування реактантів з утворенням
чотирьох водневих зв᾽язків -О…Н-О-..
золь - Золі — дисперсні системи, найдрібніші частинки будь-якої
речовини в рідкому, твердому чи газоподібному середовищі. Золі
ще називають «колоїдними розчинами». Золі з водним
середовищем називають гідрозолями, з органічним
середовищем — органозолями. Частинки дисперсної фази золів
беруть участь у броунівському русі.

Коагулювання — процес зсідання й випадання в осад

частинок речовини з колоїдного розчину за допомогою
солей слабких основ багатовалентних металів і сильних
кислот. Результатом коагулювання є осад — коагулюм.
Коагулювання викликане силами Ван-дер-Ваальса.
Сили Ван дер Ваа
́ льса—
́ сили міжмолекулярної взаємодії з енергією
0,8—8,16 кДж/моль, загальний термін для позначення сил
взаємодії між молекулами.

Електрокінетичний потенціал, — потенціал, що виникає на

площині ковзання подвійного електричного шару внаслідок
відриву його дифузної частини від адсорбційно зв'язаної
нерухомої частини. Дзета-потенціал визначає заряд дифузного
шару і є мірою інтенсивності електрокінетичних явищ у
міжфазній області.

Міжмолекулярний зв’язок (сили Ван–дер–Ваальса)

Утворення зварного з’єднання в твердій фазі починається з
утворення міжмолекулярних зв’язків. Цей зв’язок утворюється
між неполярними молекулами. В них за рахунок постійного
переміщення електронів відбувається короткочасне зміщення
центрів негативних та позитивних зарядів, тобто молекула
короткочасно перетворюється у диполь. Навколо нього
утворюється електричне поле, яке поляризує сусідню
молекулу, перетворюючи її в диполь. Поруч знаходяться два
диполя, які притягаються електростатично протилежно
зарядженими кінцями. Величина зв’язку залежить від відстані,
тому на початку зварювання молекулярні зв’язки малі.
Сили Ван–дер–Ваальса починають проявлятися на відстанях
між тілами приблизно в 1 мкм і мають величину 10–5 Н
(енергія зв’язку
10–3 Дж•моль–1).
По мірі утворення фізичного контакту (коли дві поверхні
зближені до атомарного рівня) міжмолекулярні сили ростуть і
при відстані 1 нм зусилля розриву може досягнути до 100 МПа.
В цьому випадку енергія міжмолекулярних зв’язків досягає
104 Дж•моль–1.
Якщо за допомогою електричного поля штучним шляхом на
поверхні створити високу густину постійно діючих диполів, то
енергію зв’язку двох поверхонь можна підвищити до 105
Дж•моль–1 (це використовується при зварюванні в
електричному полі). Сили Ван–дер–Ваальса діють між
будь–якими атомами, молекулами. В загальному випадку вони
дуже малі, тому молекулярні кристали відрізняються низькою
температурою плавлення. Ці сили є лише додатком при інших
видах зв’язків, між поверхнями, що зварюються.

В'язкоеласти́чність — властивість матеріалів, що проявляють як

в'язкісні, так і еластичні характеристики під дією деформацій.
В'язкі матеріали, такі як мед, можуть чинити опір деформаціям
зсуву і видовженню лінійно з часом під дією напруження.
Зши́тий полімер, сітчастий полімер (рос. сетчатый [сшитый]
полимер, англ. network [space] polymer) — полімер, що складається
з однієї чи більше тривимірних просторових сіток, які постають
при утворенні поперечних хімічних зв'язків між лінійними чи
розгалуженими макромолекулами під дією отверджувачів,
вулканізаторів або фізичних впливів (наприклад, опромінення).
Такі полімери є аморфними, нерозчинними речовинами, вони
утворюються при вулканізації, полімеризації або поліконденсації
поліфункційних мономерів або олігомерів.
Поліконденса́ція (англ. condensation polymerization, нім.
Kondensationsreaktion f) — ступінчастий процес утворення
макромолекул шляхом взаємодії реакційних центрів усіх
реагентів системи, яка включає бі- або поліфункціональні
з'єднання.

Чем золь отличается от геля?

В отличие от гелей, в золях частицы дисперсной фазы не связаны
в пространственную структуру, а свободно участвуют в
броуновском движении. Частицы дисперсной фазы лиозоля
вместе с окружающей их сольватной оболочкой из молекул
(ионов) дисперсионной среды называют мицеллами
Золь-гель метод — приготування розчину прекурсору,
переведення його у золь, потім у гель за рахунок гідролізу та
конденсації, старіння, висушування й термоорбробка оксидного
продукту.
В'язкоеласти́чність — властивість матеріалів, що проявляють як
в'язкісні, так і еластичні (пружні) характеристики під дією
деформацій.
В'язкі матеріали, такі як мед, можуть чинити опір деформаціям
зсуву і видовженню лінійно з часом під дією напруження.
Еластичні матеріали чинять опір миттєво під дією видовження, і
так же швидко повертаються до свого стану спокою при усуненні
видовження. В'язкоеластичні матеріали мають властивості обох
типів матеріалів, тобто проявляють залежне від часу напруження
під дією видовження, яке, проте, не є лінійним. Тоді як
еластичність — зазвичай результат постійних зв'язків уздовж
кристалографічних площин або між полімерними волокнами,
в'язкоеластичність — результат дифузії атомів або інших частинок
аморфного матеріалу.
Поперечно-зшитий полімер -подібний масовий гель, який
використовується для перекриття води, має дуже погану
текучість; в'язкість дуже висока (>10 000 мПа·с). Незшитий
полімер використовується для підвищення в'язкості води.
Одиниця коефіцієнту в'язкості (динамічної в'язкості) [ ]=1 Н с/м2=1
Па с. Коефіцієнт динамічної в'язкості – це фізична величина, яка
чисельно дорівнює силі внутрішнього тертя F, що виникає на
кожній одиниці площі дотику двох шарів S, які рухаються один
відносно іншого з градієнтом швидкості , який дорівнює одиниці.
В’язкопружні рідини – це ті, які ілюструють часткове пружне
відновлення після зняття деформуючої напруги.
Такі матеріали мають властивості як рідин, так і пружних твердих
тіл і підкоряються закону пружності Гука.

БЕЗПЕКА
Тут ми зазначаємо, що відповідно до паспортів безпеки (SDSs)
солі, використані в цьому дослідженні, класифікуються як такі, що
викликають «серйозне пошкодження очей/подразнення очей»,
за винятком сульфату магнію. Експериментатори повинні уникати
потрапляння сульфату алюмінію в очі. Крім того, після
демонстрації слід вимити руки водою. Рекоме

взаимодействие, ван-дер-ваальсово иначе ван-дер-ваальсовы

силы (англ. van der Waals interaction или van der Waals force) —
слабое, нековалентное межмолекулярное взаимодействие,
возникающее за счет взаимодействия дипольных
(мультипольных) моментов молекул и поляризации их
электронных оболочек.