УКРАЇНСЬКА БАПТИСТЬКА ТЕОЛОГІЧНА СЕМІНАРІЯ

РЕТРІТ

Викладач:Ярослав Пиж

Факультет:МЕСДЖ-22а

ДАНИЛЮК НАТАЛІЇ

ЛЬВІВ

2023
 Багато років знаючи Господа не перестаю дивуватись Його любові,
довготерпінню та тим, як Він, різними шляхами витягує, вириває мене з рутини,
щоб наблизити до Себе! Дякую Богу за можливість навчатись пізнавати Його по
новому, наближатись до Нього. Занурюватись та розбиратись в собі. Знову і знову
відчувати себе потрібною, вчитись приймати саму себе і розуміти та дивитись на
життя зовсім по-іншому.

Проведений час наодинці з Богом – це був надзвичайний час! Таку практику я

мала вперше. Напередодні ретріту мала переживання , як це має відбутись, де
саме провести цей час, щоб мої рідні підтримали. Звичайно я молилась і просила
Божого благословення. І дяка Богу , що мій чоловік( ще не з Богом) та дітки
віднеслись з розумінням і з миром відпустили мене.

Цей час я провела на окраїні лісу. Погода була не жаркою. Все сприяло для
єдності з Господом.

Спочатку я дякувала Богу за таке завдання і просила, щоб цей час

усамітнення пройшов так, як хоче цього Він. Далі, як пропонує Генрі Ноуен, дала
волю своїм думкам та питанням. Коли вони почали розсіюватись я погрузилась в
тишу. Момент тиші мені подобається найбільше! Я б його порівняла з наркозом,
коли хворий не відчуває болю, а лікар лікує його тіло. Так і в цей момент, Ісус
лікує та відновлює моє серце, мій розум. Після чого настає спокій та мир на душі.
Тоді так хочеться поклонятись та прославляти свого Творця!

Читаючи книгу Йова з третього по дев’ятнадцятий розділ було багато

запитань та роздумів. Та Господь навчав та відповідав. Дивлячись на друзів Йова
я бачила себе. Як часто ми думаємо,що багато знаємо(ніби), та своїми
повчаннями завдаємо більше болю, а ніж підтримки. Як часто я спішу з
висновками не дивлячись та не розуміючи ситуацію з призми Божого бачення та
Його волі. І в більшості краще промовчати ніж говорити! Як і Йов я також буває
думаю де Бог? Немає нікого хто б підтримав. Та це не так. Бог завжди та все
контролює. Він біля мене коли навіть здається, що покинув. І коли Йов говорить
слова: « Та я знаю, що мій Викупитель живий і останнього дня Він підійме із
пороху,… і я Бога побачу»(Йова 19:25-26), то розумію, що в таких труднощах, як
перебував Йов, то тільки Бог посилав йому такі слова та надію! Під час цих
роздумів й молитви до мене прийшло бажання стати душеопікуном. Мені шкода
було Йова, а також скільки сьогодні в Україні є таких Йовів, котрі втрачають своїх
дітей, доми, рідних!

Ще читала Єв. Мр.р.4:1-41 і особливо до мого серця торкнулись слова Ісуса «

Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?». Знову каже мені Ісус:- Я не сплю,
все що відбувається в твоєму житті Я контролюю. Коли я молилась та каялась за
свою мало вірність, то відчула,як сам Бог ніжно обійняв мене! Серце стукотіло та
попри це було так легко і добре. Я була просто невимовно щаслива! Мої
переживання щодо служіння, щодо мого чоловіка та сім’ї пройшли. Ісус знову
сказав:- ти не одна Я з тобою! Які хвилюючі та незабутні моменти! Пам’ятаю як
під чяс молитви пішов тихий дощик. Як я раділа цьому дощеві! Навіть не можу
пояснити і зрозуміти цієї радості. Але й поправді скажу приходили часом якісь
сум’яття, щось незрозуміле.

Коли підходив час до завершення ретріту, то дуже не хотілось повертатись

додому. Я продовжувала читати слово Боже (Мр.5:1-20). І через місце з писання
Бог прямо мені наказав (Мр5:19) « Іди до дому свого, до своїх». Я аж завмерла!
Знову сльози, молитва, прославлення та подяка за благословенний час! Час
зцілення душі, час зарядження Божою силою, щоб йти до своїх рідних та
близьких, друзів та знайомих і нести їм Божу любов!

Ретріт провела 8 годин 15хвилин.

Цей день залишиться в пам’яті назавжди!

Обов’язково буду планувати та просити Божого благословення на можливість

проведення такого усамітнення й надалі!