Міністерство охорони здоров'я України

Українська медична стоматологічна академія

“ Затверджено ”
на засіданні кафедри
гігієни, екології та
охорони праці в галузі
Завідувач кафедри
професор_______ Катрушов О.В.

--------- ------------ 2020 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна Гігієна та екологія

Модуль № 2
Тема заняття Гігієнічна оцінка розміщення та планування
окремих структурних підрозділів лікарні за
матеріалами проекту, біологічна безпека в
лікувально-профілактичних закладах
Курс 3
Факультет Медичний

Полтава 2020
1.Актуальність теми:
Лікарня є основним лікувально-профілактичним закладом служби охорони
здоров’я. Вона виконує функції профілактики, діагностики, лікування реабілітації,
санітарної освіти, підготовки лікарських і середніх медичних кадрів. Створення
належних умов у поліклініках та стаціонарах попереджує виникнення внутрішньо
лікарняної інфекції, впливає на процеси одужання хворих, збереження високої
працездатності персоналу. Санітарне обстеження ЛПЗ в плані поточного санітарного
нагляду спрямоване на своєчасне виявлення існуючих санітарних недоліків та їх
усунення, шляхом організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
2.Навчальні цілі:
1. Вміти пояснювати основні гігієнічні вимоги до планування, обладнання, режиму,
експлуатації лікувальних, діагностичних, допоміжних та побутових підрозділів
лікарняного стаціонару та трактувати: законодавчі та організаційні заходи
забезпечення оптимального режиму, гігієнічних умов для хворих в лікарняних
стаціонарах та охорони праці медичних працівників.
2. Вміти класифікувати типи забудови лікувально-профілактичних закладів та
трактувати за будівельними кресленнями ситуаційного та генерального планів
розміщення та зонування території проектованих лікувально-профілактичних
закладів з урахуванням оточуючих земельну ділянку об’єктів та “ рози вітрів ”,
відповідність нормативам відсотку забудови, озеленення, орієнтацію будівель.
4. Навчитись складати акт санітарного обстеження та визначати об’єктивні
показники гігієнічного стану різних підрозділів лікарняного закладу.

3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх Отримані навики

дисциплін
1. Фізика, хімія, Фізичні властивості повітря, води та ґрунту. Хімічний
мікробіологія склад повітря, води та ґрунту. Бактеріальний склад та
забруднення повітря, води і ґрунту
2.Клінічні дисципліни Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні норми та правила
окремих структурних підрозділів лікувально-профілактич-
них закладів.
3. Креслення Вміти читати матеріали проектів, зображати схематичні
креслення планів будівель, приміщень.

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен
засвоїти студент при підготовці до заняття:

2
Термін Визначення
1.Лікарня: Установа для стаціонарного лікування, постійного
нагляду, а також ізоляції (у випадку інфекційних і деяких
інших захворювань) хворих.
2.Лікувально- Установи, в яких здійснюється державна система надання
профілактичні населенню усіх видів медичної допомоги.
заклади:
3.Акт санітарного Медичний документ, в якому віддзеркалений санітарний
обстеження: стан об’єкта при здійсненні поточного санітарного
нагляду, а також пропозиції з усунення порушень
санітарних норм і правил.
4.Бокс: Спеціальне приміщення в лікувально-профілактичному
закладі, призначене для ізоляції інфекційних хворих або
осіб, у яких підозрюється інфекційне захворювання.
5.Операційна: Спеціально обладнане приміщення, що призначене для
проведення операційних втручань.
6.Операційний Комплекс спеціально обладнаних приміщень, що
блок: призначений для проведення хірургічних операцій.
7.Проект: Сукупність документів (розрахунків креслень тощо) для
створення яких-небудь споруд чи виробів.
8.Пояснювальна Висвітлюється призначення й місце розташування об'єкта,
записка: що проектується, викладається санітарний опис ділянки
будівництва та прилеглої території
9.Ситуаційний Це план населеного пункту з позначенням місця розташу-
план: вання земельної ділянки під будівництво проектованого
об'єкта.
10.Генеральний Це план земельної ділянки проектованого об'єкта, на яко-
план: му зображені межі ділянки, існуючі, проектовані будинки
та інші споруди.
11.Поповерховий Горизонтальний розріз будинку в площині, що проходить
план: трохи вище від лінії підвіконь, який виконують на рівні
окремих поверхів.
12.Фасади: Графічні зображення вигляду будинку спереду, ззаду, з
торців.
13.Вертикальні Графічні зображення будинку, виконувані на різних рівнях
розрізи у фронтальній та сагітальній площинах.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Запобіжний санітарний нагляд за проектуванням і будівництвом лікувально-
профілактичних закладів, його етапи. Складові частини проекту.
2. Гігієнічні вимоги до розміщення лікарні в населеному пункті, з урахуванням
існуючих об’єктів та “ рози вітрів ”. Ситуаційний план.

3
3. Гігієнічні вимоги до генерального плану забудови лікарняної ділянки,
функціональне зонування території, благоустрій, щільність забудови та озеленення.
4.Сучасні системи забудов лікарень (централізована, блочна, децентралізована-
павільйонна, змішана), їх порівняльна характеристика, вплив на умови експлуатації,
оснащення.
5. Гігієнічне значення внутрішнього планування лікарняних будівель і відділень для
забезпечення гігієнічних умов лікування хворих і роботи персоналу.
6. Гігієнічні вимоги до планування приймальних відділень лікарні, його значення
для режиму експлуатації та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.
7. Гігієнічні вимоги до планування і режиму роботи відділень терапевтичного,
хірургічного, інфекційного профілю.
8. Гігієнічна характеристика палатних секцій, вимоги до набору приміщень цих
секцій у відділеннях різного профілю.
9. Гігієнічне значення планування, обладнання, оптимального режиму експлуатації
лікувально-профілактичних закладів як умов підвищення ефективності лікування
хворих, профілактики госпітальних інфекцій та створення безпечних умов праці
медичного персоналу.
10. Гігієнічні вимоги до розміщення, планування, санітарно-технічного обладнання
приймальних відділень різного профілю та виписки хворих.
11. Гігієнічні вимоги до планування, санітарно-технічного обладнання, режиму
експлуатації відділень терапевтичного, хірургічного профілю, операційних блоків,
відділень реанімації.
12. Гігієнічні особливості планування, санітарно-технічного обладнання, режиму
експлуатації інфекційних, дитячих, фтизіатричних та інших спеціалізованих
відділень лікувально-профілактичних закладів.
13. Гігієнічні вимоги до планування, санітарно-технічного обладнання і режиму
експлуатації палатних секцій та палат різних відділень лікувально-профілактичних
закладів.
14. Гігієнічні вимоги до планування, санітарно-технічного обладнання і режиму
експлуатації рентгенологічних, радіологічних, фізіотерапевтичних відділень
лікарняних закладів.
15 . Організація харчування хворих у лікарняних стаціонарах та гігієнічний нагляд за
його повноцінністю і безпечністю.
16. Санітарно-гігієнічні вимоги до збирання, видалення і знешкодження рідких,
твердих та специфічних відходів.
17. Професійні шкідливості, гігієна і охорона праці медичного персоналу різних
відділень лікарняного закладу (хірургічного, терапевтичного профілю, інфекційних
хвороб, психоневрологічних та інших).
18. Професійні шкідливості, гігієна і охорона праці медичного персоналу
діагностичних, фізіотерапевтичних, бальнеологічних, реанімаційних та інших
специфічних відділень і лабораторій лікарняного закладу.
19. Законодавчі та організаційні заходи щодо охорони праці медичних працівників.

4
20. Особиста гігієна хворих та медичного персоналу в системі охорони здоров’я та
праці, профілактики госпітальної інфекції та профзахворювань.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Перерахуйте, які приміщення повинні бути передбачені при проектуванні:
приймального відділення лікарні, операційного блоку хірургічного відділення,
радіологічного відділення; палатної секції.
2. Накресліть генеральний план лікарні змішаного типу в масштабі 1: 500 з
дотриманням зонування території, норм забудови і озеленення, вимог орієнтації
будівель.
3. Дайте санітарно-гігієнічну експертизу запропонованого проекту лікарняного
закладу.
5.Зміст теми:
5.1. Гігієнічні вимоги до проектування лікувальних закладів викладені в
"Санітарних правилах улаштування, обладнання й експлуатації лікарень, пологових
будинків та інших лікувальних стаціонарів" №5179-90 і "Посібнику з проектування
закладів охорони здоров'я" до БНіП 2.08.02-89 "Громадські будівлі та споруди".
Розміри земельних ділянок лікувально-профілактичних закладів визначаються згідно
з БНіП 2.07.01-89 "Містобудівництво. Планування й забудова міських і сільських
поселень.
5.2. Методика експертної гігієнічної оцінки лікарні за матеріалами проекту
Санітарно-гігієнічну експертизу проекту лікарняного закладу починають з
пояснювальної записки, в якій приводяться паспортні дані проектованої під
будівництво лікарні (назва, кількість ліжок, відвідувань поліклініки), особливості
архітектурно-будівельних, санітарно-технічних рішень та інші довідкові матеріали,
які не можна зобразити на кресленнях (склад лікарняного комплексу, системи водо-,
газо-, тепло-, електропостачання, системи вентиляції, збору, видалення та
знешкодження рідких і твердих відходів, заходи по охороні навколишнього
середовища).
Після цього розглядають ситуаційний план - збільшену у масштабі копію
топографічної карти ділянки, виділеної для забудови з зображенням існуючих та
проектованих об’єктів навколо цієї ділянки. З урахуванням рози вітрів виясняють
можливий негативний вплив цих об’єктів на територію проектованої лікарні
(забруднення повітря, грунту, шум та інші), віддаленість лікарні від населеного
пункту чи його частини, яку вона обслуговуватиме, від залізниці, автостради тощо.
Після цього розглядають генеральний план забудови лікарні: розміри,
конфігурацію ділянки з урахуванням резерву для можливого розширення,
реконструкції. Визначають зонування території, процент забудови, озеленення,
комунікації благоустрою (водопровід, каналізація, електро-, тепло-, газофікація),
проїзди, під’їзди до корпусів тощо.
Далі розглядають фасади, плани, розрізи головного корпусу, взаєморозміщення в
ньому і оцінку окремих відділень. Детально розглядаються приймальне відділення та
одне з відділень корпусу (терапевтичного чи хірургічного профілю).
5
 Оцінюють набір приміщень палатної секції, площу, кубатуру, орієнтацію вікон,
показники природного освітлення, вентиляцію, розміщення ліжок однієї-двох палат.
Потім розглядають планування операційного блоку хірургічного, акушерсько-
гінекологічного, чи нейрохірургічного відділення, а також особливості планування
палат інфекційного корпусу (боксів, напівбоксів, боксованих палат).
На підставі розглянутих проектних матеріалів складають загальну оцінку
проектованої лікарні. Визначають відповідність окремих показників (площі,
кубатури, освітлення, вентиляції, санітарного благоустрою тощо) гігієнічним
нормативам, окремо виділяють виявлені недоліки та помилки, роблять загальний
висновок: "проект затвердити", "повернути для виправлення", "відхилити",
обгрунтувавши причину такого висновку.
Проблема вибору земельної ділянки під забудову лікарні непроста. При цьому
слід ураховувати комплекс соціально-економічних, медичних, демографічних,
екологічних та інших показників. Перспективним є розташування їх у сельбищній
зоні, але якомога далі від промислових об'єктів і автомагістралей, поблизу
лісопаркової зони.
5.3. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки, яку відводять під
будівництво лікарні
1. На території земельної ділянки повинні бути чисті атмосферне повітря та
грунт. Заборонено споруджувати лікувальні заклади на ділянках, які колись
використовували під сміттєзвалища, поля асенізації, цвинтарі тощо, а також на тих,
де забруднений ґрунт органічними, хімічними та іншими речовинами.
2. Конфігурація земельної ділянки має забезпечити оптимальне розташування
лікарняних комплексів з гігієнічних і медико-технічних позицій.
3. Площа земельної ділянки повинна бути достатньою (з урахуванням
можливої реконструкції та розширення лікарні). Критеріями для визначення площі
земельної ділянки є призначення лікарні, потужність стаціонару та система
забудови. Що потужніший стаціонар, то менша норма площі на 1 ліжко. Нормативні
величини для розрахунку площі земельної ділянки стаціонарів наведено в таблиці.
Нормативи для розрахунку площі земельної ділянки стаціонару для дорослих з допоміжними
будинками і спорудами

Кількість ліжок Норма площі на 1 ліжко, м2 Кількість ліжок Норма площі на 1 ліжко, м2

До 50 300 > 400 до 800 100—80

> 5 0 до 100 300—200 > 800 до 1000 80—60
> 100 до 200 200—140 > 1000 60
> 200 до 400 140—100

Примітка. Для дитячих лікарень приймають норму стаціонару з коефіцієнтом 1,5, для пологових
будинків — із коефіцієнтом 0,7.

6
 Площі земельних ділянок у приміській зоні потрібно збільшити для інфекційних
та онкологічних лікарень на 15%, для туберкульозних і психіатричних- на 25%,
відновного лікування для дорослих - на 20%, для дітей - на 40%.
4. Земельна ділянка повинна мати-зручний зв'язок з районом обслуговування
(хворого мають доставити в лікарню за 30 хв).
5. Земельна ділянка повинна добре інсолюватися, бути сухою, багатою на
рослинність, розміщуватися на підвищеній територій із природним ухилом 1-6° для
вільного переміщення хворих і забезпечення стоку атмосферних опадів, приєднання
підземних комунікацій, обладнання під'їзних доріг.
6. Ділянки лікарень та пологових будинків мають бути віддалені від залізничних
колій, аеропортів, швидкісних автомагістралей та інших потужних джерел шуму,
вібрації, ЕМВ і викидів промислових підприємств. На території ділянки, що
прилягає до лікувальних корпусів, середній еквівалентний рівень звуку з 7.00 до
23.00 не повинен перевищувати 45 дБ, а з 23.00 до 7.00 - 35 дБ.
7. Рівень стояння ґрунтових вод повинен бути не меншим за 1,5 м від поверхні
землі.
8. Ділянку лікарні розташовують з навітряного боку щодо промислової зони,
джерел забруднення довкілля.
9. Територія ділянки лікарні, пологового будинку або іншого лікувального
стаціонару має бути озеленена, упорядкована. Площа зелених насаджень та газонів
має становити не менше ніж 60% від загальної площі ділянки, а площу садово-
паркової зони розраховують на підставі нормативу, тобто 25 м2 на ліжко.
За периметром земельна ділянка лікарні повинна мати стрічку зелених насаджень
завширшки не менше ніж 15 м, що складається з двох рядів високостовбурних дерев
та ряду кущів.
Всі приміщення лікарні загального типу можна об'єднати у 3 функціональні
групи:
I- "житлові" приміщення (палати й кімнати для денного перебування хворих);
II- лікувально-діагностичні;
ІІІ- адміністративно-господарські.
Взаєморозташування функціональних груп приміщень на території лікарні і
визначає систему забудови.

Системи лікарняного будівництва:

1. Децентралізована (павільйонна);
2. Централізована;
3. Змішана;
4. Централізовано-блочна.

1. Лікарня, що зведена за децентралізованою системою, складається з окремих,

порівняно невеликих 1-3-повер-хових будинків. Кожний із них має спеціальне
призначення: поліклініка, стаціонари для хворих окремих профілів, адміністративно-
господарська частина та ін. Такий тип забудови має велике гігієнічне значення для
7
інфекційних, дитячих, туберкульозних лікарень, де потрібна повна ізоляція хворих, а
також для психіатричних клінік, де треба відокремити чоловіків від жінок, дорослих
від дітей і так далі. Але децентралізована система має й недоліки. А саме: а) виникає
потреба в дублюванні в лікувальних корпусах спеціальних лікувально-діагностичних
кабінетів; б) транспортувати їжу доводиться із центральної кухні в корпуси на далекі
відстані; в) потрібна велика площа земельної ділянки під забудову; г) зростають
грошові витрати на благоустрій території та зведення підземних комунікацій лікарні.

2. Централізована система забудови лікарні. Раціональне використання всіма

відділеннями лікувально-діагностичного обладнання. Можливість взаємної
консультації фахівців різного профілю. Зручні внутрішні комунікації між
відділеннями за допомогою вертикального ліфту. Скорочення шляху руху хворих,
медичного персоналу, доставки їжі. Рентабельність: за рахунок меншої площі
ділянки та відсутності дублювання приміщень, функціональних підрозділів та
інженерних мереж зменшуються витрати на будівництво й технічне устаткування
лікарні.
Поряд із цим централізована система має й недоліки, а саме: а) велика кількість
відвідувачів в одному будинку, де розташовані всі лікувальні відділення, поліклініка,
аптека, АГЧ, лабораторія тощо, що ускладнює та знижує ефективність заходів із
профілактики ВІЛ; б) погіршуються умови лікарняного середовища. Висока
концентрація технічних засобів призводить до перевищення рівня шуму.
Мікроклімат верхніх поверхів певною мірою визначається ступенем вітрозахисту
приміщень, що можуть інтенсивно продуватися. Утруднюється для хворих
користування лікарняним садом. Гіршими є й умови для негайної евакуації
(наприклад, у разі пожежі або стихійного лиха).

3. Змішана система дає змогу уникнути деяких недоліків децентралізованої. За

змішаної системи забудови соматичні відділення, що не потребують ізоляції,
об'єднують у головному, 4-5-поверховому, корпусі. Там обладнують також
централізовані, добре укомплектовані відділення - рентгенологічне, фі-
зіотерапевтичне, приймальне, оперблок та клініко-діагностичну лабораторію. В
окремих будинках розташовують інфекційне та туберкульозне відділення,
поліклініку, адміністративно- господарську частину, аптеку.
Така система забудови лікарні сьогодні, з гігієнічної точки зору, заслуговує
позитивної оцінки і є найпоширенішою в Україні. За цією системою збудована
більшість центральних районних лікарень, багатопрофільних лікарень у містах.
Змішана система забудови дає змогу функціонально зонувати територію
лікарняної ділянки, скоротити відстань для транспортування хворих, перевезення
їжі, інших вантажів, забезпечити лікувально-охоронний режим, ефективно
використовувати складне діагностичне і лабораторне обладнання.

8
 Мал.1. Генеральний план міської лікарні на 480 ліжок змішаної системи забудови.
1-головний корпус, 2-поліклініка, 3-акушерсько-гінекологічний корпус, 4-інфекційний корпус,
5-харчоблок, 6-господарчий корпус, 7-паталого-анатомічний корпус.

5. Централізовано-блочна система.
В архітектурно-будівельному плані її реалізують таким чином: один або кілька
палатних блоків (6-9-поверхові будинки), в яких
розміщують усі палатні відділення, крім інфекційного, і один або кілька
малоповерхових блоків (2-4 поверхи) для операційних, лікувально-діагностичних,
допоміжних та інших служб об'єднують критими наземними або підземними
переходами. Ця система дає найбільший економічний ефект у разі будівництва
багато-профільних лікарень. Передусім значно зменшуються розміри земельних
ділянок лікарень. Досягається максимальна ізоляція відділень одне від одного і
водночас максимально полегшується зв’язок між ними.

9
 Мал.2. Лікарня централізовано-блочної системи будівництва.

При проектуванні земельної ділянки лікувального закладу виділяють такі зони:

- зона лікувальних корпусів для неінфекційних хворих;
- зона поліклініки;
- зона радіологічного відділення;
- зона патолого-анатомічного відділення;
- господарська зона;
- садово-паркова зона
При цьому для інфекційних, акушерських, дитячих, туберкульозних,
психіатричних відділень повинні виділятися окремі садово-паркові зони.
Щільність забудови лікарняної ділянки у залежності від кількості ліжок не
повинна перевищувати 10-15%. До 60-65% площі повинні займати всі види зелених
насаджень; 20-25%- господарський двір, проїзди, проходи. Розміри садово-паркової
зони повинні складати з розрахунку не менше 25м2 на одне ліжко.
Відстані між будівлями лікарняного закладу повинні бути:
- між стінами з вікнами палат, кабінетів - 2,5 висоти будівлі, розміщеної навпроти,
але не менше 25 м; - між радіологічним корпусом та іншими будівлями – 25 м;
- патолого-анатомічний корпус, господарські будівлі - на відстані 30 м від інших, у
тому числі - житлових; - між торцями будівель - не менше 30 м, від поліклініки,
жіночої консультації, диспансеру – не менше 15 м.
Приймальне відділення для соматичних хворих (у головному корпусі) та
помешкання виписки хворих повинно бути єдиним і включати: оглядове
приміщення, санітарний пропускник, палати тимчасового утримання поступаючих
хворих, реанімаційний бокс, у ряді випадків - рентгенкабінет.
Для дитячого, акушерського, інфекційного, шкіряно-венерологічного,
туберкульозного, психіатричного відділень повинні бути окремі приймальні
відділення і помешкання виписки хворих.
10
 Площі приміщень приймальних відділень нормуються відповідно кількості
хворих, які будуть поступати на протязі доби.
Санітарний пропускник планується за поточним принципом і включає:
оглядову, роздягальню, ванно-душову, роздягальню.
В інфекційному, туберкульозному, шкірно-венеричному відділенні одежу
хворого направляють в дезінфекційне відділення, яке розміщують у окремому
корпусі в господарській зоні.
В господарській зоні розміщують також пральню, центральний харчоблок,
котельню, гаражі та інші підрозділи лікарні.
Узагальнюючи вимоги до зонування території лікарні, треба наголосити на таких
правилах: 1) розташування та території лікарні функціонально не пов'язаних з нею
об'єктів заборонене; 2) на території лікарні не повинні створюватися умови для
перехрещування так званих чистих і брудних маршрутів.
5.4. Гігієнічні вимоги до лікарняних відділень.
Приймальне відділення.
Склад, розміри та розташування приміщень приймальних відділень визначають
згідно з ДБН В.2.2-10-2001 — "Заклади охорони здоров'я".
Робота приймального відділення пов'язана з під'їздом санітарних машин, тому не
допускається його розташування під вікнами палатних відділень.
Основні приміщення приймального відділення — це оглядова кімната та
приміщення для санітарного оброблення. Оглядова призначена для огляду,
обстеження хворих і встановлення попереднього діагнозу, а за потреби - і надання
медичної допомоги. Оглядову варто облаштовувати поблизу приймального
відділення. Бажано поруч із санпропускником. Розміри оглядової повинні
забезпечувати вільний проїзд каталки.
Санітарний пропускник призначений для гігієнічного оброблення хворих, які
поступають у палатні відділення, приймання особистих речей і видачі лікарняного
одягу. Кількість санітарних пропускників повинна відповідати кількості потоків
хворих.
Крім цих приміщень, до складу приймального відділення входять вестибюль,
реєстратура, кабінет чергового лікаря, вбиральні для персоналу та хворих,
приміщення для зберігання одягу хворих, каталок та інвентарю для прибирання та
ін. Планувати приймальне відділення треба так, щоб уникнути перехресного
зараження хворих. Тобто потоки хворих, яких госпіталізують, і тих, що
виписуються, не повинні зустрічатися.
Лікарняні відділення.
Відділення повинне включати: палатні секції на 25-30 ліжок, з 6-8 палатами на 2-
4 ліжка площею 7м2 на одне ліжко, не менше двох одноліжкових палат площею 9-
12м2 для важких соматичних та інфекційних хворих, кубатурою на одного хворого
20-25м3, об’ємом вентиляції 40-50м3/годину. Палата повинна мати достатню площу,
яка б забезпечила належний об'єм вентиляції та розстановку меблів. Згідно з
нормативними документами приймають такі площі палат: на 1 ліжко без шлюзу
повинна бути не меншою за 9м2, із шлюзом - 12м2, із шлюзом та вбиральнею - 14м2,
11
із шлюзом, вбиральнею та душовою - 16м2, боксу та напівбоксу - 22м2. На два й
більше ліжок площу визначають відповідно до таблиці, боксу та напівбоксу на 2
ліжка - 27м2.
Надзвичайно важливим гігієнічним показником є кількість ліжок у палаті та
їхнє розташування. Санітарними нормами прийнято оптимальний варіант - 4. Крім
палат в палатній секції передбачається кімната для денного перебування хворих
площею 25м2, засклена веранда (30м2), лікувально-допоміжні приміщення: кабінет
лікаря (8-9м2), процедурна-маніпуляційна (12-15м2), пост медичної сестри (4м2), а в
секціях відділень хірургічного профілю - перев’язочні (чиста і гнійна). Крім цього,
повинні бути: буфетна з їдальнею (на дві палатні секції площею 18м 2), кімната для
чистої та брудної білизни (по 4м2), санітарний вузол з ванною (10м2), туалетом для
хворих і персоналу, санітарна кімната (6-8м2), коридор. Коридор може бути боковим,
з вікнами на північні румби або центральним, з світловими розривами (холами).
Оптимальною орієнтацією вікон палат у північній півкулі є південно-східна та
південна. Проте повинно бути передбачено 1-2 палати з орієнтацією на північні
румби для важких хворих та хворих з гарячкою. Розміщення ліжок повинно бути
паралельне світлонесучій стіні для того, щоб хворий мав можливість відвернутись
від засліплюючої дії прямої сонячної радіації. Показники природного освітлення
(біля внутрішньої стіни) повинні бути: коефіцієнт природної освітленості - 1,3-1,5%,
світловий коефіцієнт - 1:4 - 1:6, кут падіння – не менше 27, кут отвору – не менше
5, коефіцієнт заглиблення - не більше 2. Штучне освітлення повинне бути загальне,
30-60лк, та нічне чергове - 10-15лк з світильниками в нижній частині стін.
Вентиляція палат повинна забезпечуватись витяжними вентиляційними
каналами, наявністю кватирок та вікон, що відкриваються, а в сучасних лікарнях, і
кондиціонуванням повітря.
В відділеннях інфекційного профілю обладнуються : боксовані палати (з
ізоляцією кожного ліжка), напівбокси (ізольовані палати з загальним туалетом і
ванною), повні бокси (ізольовані палати з ванною та туалетом).
Операційний блок відділень хірургічного профілю розміщують в тупиковому
виступі або окремому крилі лікарняної будівлі. В операційному блоці повинні бути
передбачені: операційна – 30 м2 (з розрахунку на 30-50 хірургічних ліжок у
відділенні; для складних операцій - площа 45-50м2), передопераційна - 10-20 м2,
стерилізаційна (одна на дві операційні), наркозна-15м2, інструментальна, кабінет
хірурга (протокольна), лабораторія екстрених аналізів, гіпсова перев’язочна, кабінет
пересувної діагностичної та реанімаційної апаратури, анестезіологічного
обладнання, приміщення для чистої і брудної операційної білизни, мийна і душова
для операційної бригади, післяопераційні реанімаційні палати, туалети для
персоналу, кімната операційної сестри та інші у залежності від профілю хірургічного
відділення. Для забезпечення вільного транспортування хворих на каталках ширина
дверних прорізів має бути не меншою за 1,1 м, ширина коридору - 2,8 м.
У відділеннях хірургічного профілю повинні бути передбачені чиста та гнійна
перев’язні.

12
 Існують певні особливості планування дитячих відділень та лікарень,
туберкульозних, психіатричних та інших специфічних лікувально-профілактичних
закладів, які розглядаються в нормативних документах.
5.5. Санітарний нагляд за лікульними закладами
Лікарні входять у число об'єктів державного нагляду, здійснюваного органами і
закладами санітарно-епідеміологічної служби.
Поточний санітарний нагляд включає заходи адміністративно-обстежувального
плану й об'єктивний інструментально-лабораторний контроль санітарно-гігієнічного
режиму стаціонару. Він здійснюється шляхом проведення обстежень конкретних
об'єктів, розробки планів заходів, спрямованих на поліпшення санітарного стану
лікувально-профілактичних закладів, участі в різних комісіях і оглядах.
Оперативна робота з поточного санітарному нагляду повинна починатися з обліку
і паспортизації контрольованих закладів. Санітарний паспорт об'єкта - дуже
важливий документ, структура і зміст якого визначають спрямованість і
пріоритетність основних заходів щодо поліпшення санітарного стану стаціонару і
контролю за ним.
Основними питаннями, на які варто звертати увагу при здійсненні державного
нагляду за санітарним станом лікувально-профілактичних закладів і дотриманням
ними санітарно-протиепідемічного режиму, є:
- загальний санітарний стан і благоустрій території і внутрішніх приміщень
лікарні (прийомного і палатних відділень, операційного комплексу, лікувально-
діагностичних, адміністративних, допоміжних та ін.);
- стан і ефективність експлуатації опалювальних вентиляційних (кондиційних)
систем, раціональність і достатність штучного освітлення, протишумових заходів;
- організація і стан відводу і знезараження стічних вод, знезараження специфічних
покидьок і виділень, збір і видалення сміття;
- дотримання поточного режиму прибирання і провітрювання приміщень;
- стан повітряного середовища палат і інших приміщень (температурно-
вологісний режим, вміст вуглекислого газу, різних домішок, рівень бактеріального
забруднення та ін.);
- стан білизняного господарства, організація прання постільної і натільної білизни,
своєчасність її зміни;
- дотримання загальних і спеціальних (для профільних стаціонарів і відділень)
санітарних вимог по забезпеченню санітарно-протиепідемічного режиму;
- організація й ефективність дезінфекційних заходів, наявність і правильність
використання миючих і дезінфікуючих засобів, прибирального інвентарю;
- дотримання санітарних вимог при митті і дезінфекції посуду, інвентарю,
устаткування, меблів;
- організація й ефективність стерилізації інструментарію, ендоскопічних і інших
приладів і пристосувань, хірургічної білизни й ін.
- дотримання комплексу спеціальних вимог до набору приміщень, устаткуванню,
санітарно-технічному оснащенню і санітарному стану харчоблоку, буфетних,

13
їдалень, термінів збереження і реалізації їжі, система доставки і роздавання її
хворим;
- забезпечення вимог радіаційної безпеки персоналу і пацієнтів у
рентгенорадіологічних відділеннях і кабінетах;
- забезпечення умов для відпочинку, охорони праці й особистої гігієни
медперсоналу, дотримання правил особистої гігієни, своєчасність і повнота
проходження медичних оглядів персоналом лікувальних, діагностичних відділень і
працівниками харчоблоку;
- контроль за організацією гігієнічного навчання хворих у стаціонарі. Санітарне
обстеження включає обов'язковий бактеріологічний і санітарно-гігієнічний контроль
об'єктів зовнішнього середовища в лікувальному закладі.
Бактеріологічний контроль здійснюється бактеріологічною лабораторією
лікувального закладу, що щомісяця визначає ступінь забруднення повітря і різних
поверхонь, щотижня - якість стерилізації інструментів, перев'язного матеріалу,
операційної білизни і шкіри операційного поля.
Бактеріологічне дослідження повітря передбачає виявлення загального вмісту
мікробів і патогенних стафілококів і стрептококів у 1 м 3 повітря. Проби повітря
відбирають аспіраційними методами за допомогою апаратів Кротова і Дьяконова чи
седиментаційним методом на чашки Петрі з живильним середовищем.
Бактеріологічний аналіз мікробного забруднення предметів передбачає виявлення
патогенних коків, синегнійної палички, бактерій кишкової групи. Відбір проб з
поверхонь різних об'єктів здійснюють методом змивів з використанням стерильного
тампону, змоченого 6,5% сольовим бульйоном, або методом струшування на чашки
Петрі з живильним середовищем.
Відбір проб на стерильність інструментарію і перев'язного матеріалу проводять у
боксі лабораторії безпосередньо перед посівом з біксу, у якому проводили його
стерилізацію, методом ополіскування рідким живильним середовищем.
Змиви зі шкіри рук хірурга чи операційного поля відбирають стерильною
серветкою, змоченою ізотонічним розчином NаС1, яку потім поміщають у живильне
середовище.
Контроль якості перед стерилізаційної обробки й ефективності стерилізації
інструментів проводиться шляхом постановки бензидинової, амідопиринової чи
ортотолідинової проби на наявність крові і фенолфталеїнової - на наявність
залишкових кількостей лужних компонентів миючого препарату.
Порядок здійснення поточного санітарного нагляду за лікувально-
профілактичними закладами, у тому числі за лікарнями, регламентується
спеціальними інструкціями МЗ України. Згідно з цими інструкціями, робота з
контролю за санітарно-гігієнічним режимом повинна здійснюватися комплексно, за
участю лікарів з комунальної гігієни, епідеміологів, гігієни харчування,
дезінфекціоністів, при необхідності - лікарів з гігієни праці й інших фахівців, з
обов'язковим проведенням інструментальних і лабораторних досліджень.
Комплексне обстеження повинне здійснюватися не рідше 1 разу в рік з організацією
рейдових перевірок усіх лікувальних і рододопоміжних закладів. Узагальнені
14
результати комплексних перевірок з відповідними висновками і пропозиціями варто
обговорювати безпосередньо в лікувально-профілактичних заснуваннях, органах
керівництва охороною здоров'я; на їхній основі розробляти конкретні міри.
Планові обстеження лікувально-профілактичних закладів, як об'єктів санітарного
нагляду, проводяться не рідше 1 разу в квартал (за показниками - частіше), з
обов'язковою перевіркою виконання попередніх указівок, зауважень і рішень,
зроблених закладами санепідслужби, органами влади, керівництва охороною
здоров'я.
5.6. Санітарно-технічне устаткування лікарень
Опалення. У сучасних лікарнях застосовується переважно система центрального
водяного опалення.
Як нагрівальні прилади використовують радіатори (конвекційне опалення) або
бетонні панелі (радіаторне опалення). Панельне опалення краще, особливо у
приміщеннях операційного блоку, у пологових, реанімаційних палатах,
післяопераційних, палатах інтенсивної терапії тощо.
Вентиляція. Для посилення природної вентиляції усі основні приміщення
стаціонарів і поліклінік обов'язково обладнують відкритими фрамугами, а бокси і
санітарні вузли - внутрішньо стінними каналами з дефлекторами.
Крім того, сучасні лікарні обладнують припливно-витяжною вентиляцією з
механічним збудником, а деякі приміщення - кондиціонерами. Припливно-витяжна
вентиляція забезпечує у приміщеннях організований повітрообмін незалежно від
погоди. Загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція потрібна передусім для
рентгенологічних і фізіотерапевтичних кабінетів, водолікарні, операційного блоку,
кухні, пральні, патологоанатомічного відділення та деяких інших приміщень.
Кондиціювання повітря у лікувально-профілактичних закладах має чимало
переваг. У літню пору кондиціювання повітря потрібне в теплому і гарячому
кліматичних районах, де перегрівання хворих може утруднити видужання,
погіршити перебіг захворювання. Кондиціювання потрібне передусім для
операційних, наркозних, реанімаційних, палат інтенсивної терапії тощо. Є дані про
те, що кондиціювання повітря в палатах недоношених дітей сприяє приросту маси
тіла, знижує захворюваність і смертність. Подавання кондиційованого повітря хоча б
у перші два дні після операції позитивно впливає на перебіг післяопераційного
періоду. Зазвичай при кондиціюванні у палатах забезпечують температуру повітря
22 °С ± 1 °С і відносну вологість 50-60%.
У лікарнях можна застосовувати як стаціонарні центральні, так і місцеві
кондиціонери, у тому числі невеликі переносні для окремих палат.
Водопостачання. Встановлено, що у лікарні витрата води на добу з розрахунку на
одне ліжко становить до 500 л і на одного амбулаторного хворого - до 15 л.
Мінімальна кількість води, що потрібна для невеликих сільських лікарень, які мають
місцевий водогін і малу каналізацію, становить 150-250 л на одне ліжко на добу.
Джерелом водопостачання місцевого водогону служить артезіанський колодязь або
інше підземне джерело з достатнім дебітом.

15
 Видалення і знезаражування стічних вод. Описано багато випадків, коли
забруднення водойм лікарняними стічними водами призводило до епідемічних
спалахів серед населення. Тому питанню видалення і знезаражування лікарняних
стічних вод потрібно приділяти особливу увагу.
Стічні води соматичних лікарень, в яких немає інфекційних відділень, можна
спускати у міську каналізацію без попереднього оброблення. У населених пунктах,
які не мають загальної каналізації, під час будівництва лікарні слід передбачити
локальні очисні споруди, в яких стічні води підлягають механічному (відстійники) та
біологічному (біофільтри) очищенню з подальшим знезаражуванням шляхом
хлорування. Якщо лікарня невелика, доцільно очищувати стічні води на підземних
майданчиках фільтрації.
Небезпечніші в епідеміологічному плані є стічні води інфекційних відділень
(лікарень). Якщо в побутових стічних водах населених місць співвідношення
патогенних мікробів до кишкової палички становить 1:10 000-1:1 000 000, то в
стічних водах інфекційних відділень - 1:100- 1:1000. В 1 л стічної води виявляють у
середньому 5000 - 10 000 патогенних мікроорганізмів. Ось чому випорожнення
хворих на кишкові інфекції до зливання в загально лікарняну каналізацію
дезінфікують у суднах, додаючи 200 г хлорного або негашеного вапна на 0,5 л
виділень; триває оброблення 30-45 хв. Централізоване оброблення стічних вод
інфекційного відділення можна здійснювати такими способами:
а) термічне оброблення стоків за температури 100 °С протягом 10 хв; зне-
зараження надійне, але цей спосіб через складнощі та економічний стан поки що
значного поширення не набув; термічний спосіб застосовують для знезаражування
осаду зі стічних вод;
б) механічне очищення стоків у септику з подальшим обробленням розчином
хлорного вапна в кількості 3О мг активного хлору на 1 л стоків протягом 3О хв
(залишковий хлор не менше ніж 1 г на 1 л). Осад із септика знезаражується шляхом
термічного оброблення;
в) безпосереднє оброблення стоків розчином хлорного вапна в кількості 50 мг
активного хлору на 1 л стоків протягом 60 хв (залишкового хлору повинно бути не
менше ніж 3-5 мг на 1 л). Цей спосіб можна застосовувати, якщо концентрація
суспендованих речовин у стоках відділення не перевищує 200-250 мг/л.
Видалення та знезаражування твердих відходів. Кожна лікарня повинна бути
обладнана добре продуманою системою збирання, тимчасового зберігання, усунення
та знезаражування твердих відходів в умовах, що забезпечують високий санітарний
рівень утримання будинків і садиби та які не допускають небезпеки поширення
інфекції.
Для лікарень загального типу можна виходити з таких приблизних добових норм
нагромадження відходів: 500-600 г (1 - 1,5 л) твердих відходів; 350-400 г харчових
відходів з розрахунку на одне ліжко і 20-25 г (0,05 л) відходів у поліклініках на
одного відвідувача.

16
 У приміщеннях лікарні, де нагромаджуються відходи, повинні бути сміт-
тєприймачі з кришками. Очищувати їх слід мінімум 2 рази на добу, перед зміною
технічного персоналу. Після вивільнення сміттєзбірників їх ретельно миють і
дезінфікують. Із дворових сміттєзбірників сміття вивозять щоденно, знезаражуючи
звичайними методами. Тверді відходи із заразних відділень (інфекційних,
туберкульозних, дерматовенерологічних, перев'язочних, операційних та пологових
(перев'язний матеріал, ампутовані частини тіла тощо) доцільно збирати окремо і
спалювати у спеціальних печах-деструкторах, які часто організовують при котельні.
6. Матеріали для самоконтролю:
А. Завдання для самоконтролю:
1. С х е м а с а н і т а р н о г о о б с т е ж е н н я л і к а р н і
Загальні дані
1. Назва лікарні. Адреса. Тип лікарні (за профілем та призначенням).
2. Загальне число ліжок : штатне, фактичне.
3. Розташування лікарні: в межах міста (де саме), на якій відстані від нього (додайте
схематичний ситуаційний план).
4. Оточення земельної ділянки лікарні: житлові квартали, зелені масиви, промислові
підприємства та автомагістралі і т.п. їх взаєморозташування з урахуванням рози
вітрів (додайте схематичний генеральний план ділянки).
5. Входи та в'їзди на земельну ділянку, наявність окремого проїзду на господарчий
двір, до патолого-анотомічного корпусу, інфекційного корпусу, поліклініки.
6. Складові елементи ділянки: зона лікувальних та лікувально-допоміжних будівель,
зона зелених насаджень, господарчий двір, зона поліклініки і зона патолого-
анотомічного корпусу. їх розміри та взаєморозташування.
7. Відсоток забудови ділянки.
8. Відсоток озеленення і можливість використання ділянки з лікувально-оздоровчою
метою.
Лікарняні будівлі
1. Тип будівництва лікарні (централізована, децентралізована, змішана); відстань
між групами лікувальних будівель та господарчими будівлями.
2. Розташування будівель на ділянці (на червоній лінії або на глибині).
3. Кількість поверхів кожного корпусу.
4. Число та характер лікарняних відділень, їх взаєморозташування, шляхи прийому
та виписування хворих.
5. Санітарно-технічне забезпечення лікарні:
водопостачання (централізоване, місцеве, тип джерела); наявність гарячого
водопостачання;
опалення (тин, розміщення опалювальних приладів, їх достатність); вентиляція:
природна (витяжні канали, кватирки, фрамуги), штучна (що переважає - приток,
витяжка, їх обґрунтування);
каналізація (централізована, локальна, способи видалення та знешкодження стічних
вод).

17
Приймальний покій:
1. Планування приміщень: наявність вестибюля, реєстратури, довідкової;
приміщення для тимчасового зберігання речей хворих, оглядової; санітарного
пропускника в складі роздягальні, ванни з душем, одягальні; процедурної;
перев'язочної; лабораторії для термінових аналізів; рентгенологічного кабінету.
2. Порядок прийому хворих, їх санобробка. Планування і режим роботи
приймального відділення загального призначення. Особливості прийому хворих
дитячого, акушерського, інфекційного відділень.
3. Наявність ізоляційно-діагностичного відділення (набір приміщень). Наявність
окремого службово-господарського входу.
Лікарняні відділення:
1. Склад приміщень в лікарняному відділенні (палати, лікарняні, лікарняно-
допоміжні та санітарно-гігієнічні приміщення), їх взаємозв'язок, розміщення.
Гігієнічна оцінка палатної секції з дослідженням температури, світлового
коефіцієнту. Додайте схематичні ескізні креслення планів секції та 1-2 палат.
2. При обстеженні відділень хірургічного профілю звернути увагу на операційно-
реанімаційний комплекс (в т.ч. операційні для "гнійних" та "чистих" хворих;
перев'язочні).
3. При обстеженні родового відділення звернути увагу на наявність окремої
оглядової та родової для гарячкових хворих та кімнат для новонароджених.
4. Гігієнічна оцінка організації та якості харчування хворих.
5. Санітарний стан і режим прибирання палат та інших приміщень лікарні.
6. Особиста гігієна хворих.
7. Сані гарний стан, режим прибирання території лікарні. Видалення та
знешкодження сміття, відходів акушерських, хірургічних відділень.
8. Оцінка гігієнічних умов стаціонару хворими.
9. Професійні шкідливості, гігієна та охорона праці медичного персоналу різних
відділень та спеціальностей.
10.Загальні висновки про позитивні та негативні сторони санітарно-гігієнічного
режиму у лікарні, обґрунтовані рекомендації до його покращення.
11.Додатки: графічні матеріали (ситуаційний, генеральний плани, план палатної
секції, палат).
Підпис.
2. Тести для самоконтролю:
1. Назвіть показники оцiнки чистоти повітря у лікарняній палатi:
А). Вмiст вуглекислого газу
Б). Вiдносна вологiсть повiтря
В). Режим аерацiї
Г). Швидкiсть руху повiтря
Д). Вмiст iндолу та скатолу
2. Необхідна кратність обміну повітря за 1 годину у приміщеннях для санітарної
обробки хворих становить:

18
А). + 1,5 – 2
Б). - 0 + 5
В). + 3 – 5
Г). - 5 + 0
Д). + 2 – 2
3. Назвіть показники оцiнки чистоти повітря у лікарняній палаті:
А). Швидкість руху повітря
Б). Кiлькiсть неорганічних речовин в 1 м3
В). Режим аерацiї
Г). Вмiст iндолу та скатолу
Д). Кiлькiсть мiкроорганiзмiв в 1 м3
4. Укажіть гігієнічні вимоги до властивостей атмосферного повітря лікарняної
палати:
А). Вміст вуглекислого газу – до 1%
Б). Вміст вуглекислого газу – до 0,1%
В). Вміст вуглекислого газу – до 0,5%
Г). Окиснюваність повітря – до 8 мг 02/м3
Д). Окиснюваність повітря – до 6–12 мг 02/м3
5. Назвіть приміщення санітарного пропускника приймального відділення:
А). Реєстратура
Б). Роздягальня
В). Господарські приміщення
Г). Операційна
Д). Процедурна

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Під час вивчення мікрокліматичних умов лікарняної палати встановлено: площа –
6 м2, середня температура повітря – 16°С, відносна вологість – 72%, швидкість руху
повітря – 0,35 м/с, коефіцієнт природної освітленості – 0,88%, світловий коефіцієнт –
1:5. Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати. Яким чином можливо
поліпшити мікрокліматичні умови лікарняної палати ?
2. При обстеженні гігієнічних умов роботи лікарів в операційній отримано наступні
параметри мікроклімату: температура – 22,0°С, швидкість руху повітря – 0,1 м/с,
вологість – 55 %, вміст СО2 – 0,1 %, кратність повітрообміну – 8. Визначте, який з
параметрів мікроклімату не відповідає гігієнічним вимогам, що необхідно зробити
для покращення гігієнічних умов роботи лікарів ?
3. В одному з хірургічних відділень проведений контроль якості стерилізації
хірургічного інструментарію. При проведенні ортолідинової проби з’явилось синьо-
зелене забарвлення. Про що це свідчить ?

19
 7. Література.
Основна:
1 Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена.- Киев. 1983.-С.277-
304.
2 Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілатична медецина. Загальна гігієна з
основами екології. Навчальний посібник. К.: Здоров´я, 1999. – С. 608 - 658.
3 Никберг И.И. Гигиена больниц. – К., Здоровье. – 261с.
4. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк,
С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко.- Львів, 1992.- С. 244 – 252.
5. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А,А, Руководство к лабораторным
занятиям по гигиене. – М.: Медицина, 1983. – С. 59 – 139.

Додаткова
1. Гігієна праці./ За ред. А.М.Шевченко. – К.: “Інфотекс”, 2000. – С. 576 –
592.
2. Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации больниц,
родильных домов и других лечебных стационаров. (СанПиН 5279-90). – М., 1990.
3. Кириллов В.Ф. Гигиена труда врачей хирургического профиля. М.:
Медицина, 1982. – 187с.

Інформаційні ресурси
1. Офіційне Інтернет - представництво Президента України
http://www.president.gov.ua/.
2. Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua/.
3. Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua/.
4. Міністерство охорони здоров’я України http://moz.gov.ua/ua/portal/.
5. Міністерство освіти і науки України http://www.mon.gov.ua/.
6. Міністерство екології та природних ресурсів України
http://www.menr.gov.ua/.
7. Державна служба України з надзвичайних ситуацій http://www.dsns.gov.ua/.
8. Державна служба України з питань праці http://dsp.gov.ua/.
9. Всесвітня організація охорони здоров’я http://www.who.int/en/.
10. Міжнародна організація праці http://www.ilo.org/global/lang-en/index.htm.

20