СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Абсолютна монархія — форма монархічної влади, за якої вся по-

внота влади зосереджується в руках монарха.
Бароко — стиль в європейському мистецтві з кінця XVI до середини
XVIII ст., якому притаманна зовнішня урочистість, пишність, розма-
їтість і динамічність форм.
Буржуазія — соціальна група, яка стає панівною в ході розвитку
капіталістичних відносин, володіє основними засобами виробництва.
Високе Відродження (кінець XV ст. — початок XVI ст.) — кульмі-
нація Ренесансу в Італії, доба найбільшого розквіту образотворчого
мистецтва, філософії, літератури й науки.
Енциклопедисти — група французьких просвітників — мисли-
телів, науковців, письменників, митців XVIII ст., які брали участь
у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва
й ремесел» у 35 томах у 1751–1780 рр.
Земський собор — дорадчий орган при московському монарху
з представників землевласників і духівництва.
Зустріч цивілізацій — образний вислів, що стосується періоду
Великих географічних відкриттів, коли розпочалася тісна взаємодія
цивілізацій країн Європи, Азії та Америки.
Індустріальне суспільство — суспільство, в якому головну роль
відіграє промисловість, більшість населення працює на заводах
і фабриках, формується громадянське суспільство.
Кальвінізм — одна з течій протестантизму, що виникла в ХVІ ст.
в Швейцарії, в основі якої лежить учення Жана Кальвіна.
Капіталізм — соціально-економічна система, заснована на приват-
ній власності на засоби виробництва (заводи, машини, землю тощо),
господарській діяльності з метою отримання прибутку, розвитку
ринкових відносин.
Колоніальна імперія — держава, що заснована на експлуатації
колоній.
Колонія — територія чи країна, що позбавлена власної незалежнос-
ті й перебуває під владою іншої держави.
Конкіста — епоха завоювання іспанцями й португальцями терито-
рій Центральної і Південної Америки наприкінці ХV–ХVІ ст.
Контрреформація — церковно-політичний рух у Західній Європі
другої половини ХVI — середини XVII ст., організований папством,
1
католицьким духовенством, спрямований проти Реформації, її ліде-
рів і прибічників за збереження і зміцнення становища католицької
церкви.
Лютеранство — напрям протестантизму, який виник у ході Рефор-
мації в ХVІ ст. й об’єднав послідовників вчення М. Лютера.
Мануфактура — велике підприємство, в якому використовували
ручні знаряддя праці й розподіл праці між робітниками.
Масони — учасники європейського духовного руху XVII–XVIIІ ст.
Об’єднувалися в ложі — таємні організації. Ставили за мету моральне
самовдосконалення і об’єднання людства в релігійному братерському
союзі. Основне масонське гасло — «Свобода, Рівність, Братерство».
Наймані робітники — вільні працівники, які трудилися на власни-
ків підприємств, роботодавців за гроші (заробітну плату).
Національно-визвольна війна — боротьба, метою якої є визволення
народу з-під іноземного панування і створення незалежної держави.
Новий час (або Модерна доба) — період в історії людства (кінець
XV — початок ХХ ст.), протягом якого відбувся перехід від аграрно-
ремісничої цивілізації до індустріального суспільства; період станов-
лення сучасної європейської цивілізації.
Опричнина — 1) частина Московської держави, особисті володіння
(домен) царя; 2) період 1565–1572 рр. у Московській державі, що
супроводжувався репресіями проти бояр і духовенства.
Орден єзуїтів — католицький чернечий орден, заснований у 1534 р.
(офіційно затверджений у 1540 р.) для зміцнення папської влади
й поширення впливу католицизму. Головою ордену був генерал, яко-
го обирали пожиттєво (першим став І. Лойола). Резиденція генерала
розташовувалася в Римі.
Освічений абсолютизм — політика монархічної держави, побудо-
вана на деяких ідеях Просвітництва, спрямована на реформування або
знищення застарілих феодальних порядків. Здійснювалася у ХVІІІ ст.
Парламентська монархія — форма державного устрою, за якої вла-
да монарха обмежена парламентом.
Політика самоізоляції — напрям зовнішньої політики держави,
який полягає в обмеженні контактів держави з іншими країнами.
Просвітництво — ідейна течія і суспільний рух другої половини
XVII–XVIII ст. у країнах Європи й Америки, заснована на вирішаль-
ній ролі розуму й науки в пізнанні світу й суспільства.

2
 Протекторат (від лат. protector — захисник) — форма державного
правління, за якої влада належить лорду-протектору.
Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист власної
економіки від іноземної конкуренції. Полягала в сприянні й підтрим-
ці розвитку власного виробництва й торгівлі.
Протестантизм — один із трьох основних (поряд з католицизмом
і православ’ям) напрямів християнської віри, що виник у ХVІ ст.
внаслідок Реформації.
Революція — докорінний злам, зміни в розвитку суспільства,
у природних явищах, у пізнанні світу.
«Революція цін» — процес підвищення цін на товари внаслідок
падіння вартості дорогоцінних металів, які виконували функцію
грошей.
Релігійні війни — збройний конфлікт між представниками різних
релігійних груп, спричинений релігійними відмінностями.
Реформація (з лат. reformation — перебудова) — рух за зміни всере-
дині католицької церкви, переосмислення її ролі в суспільстві.
Самодержавство — система влади в Московській і Російській
державі, за якої держава вважається власністю монарха, а його влада
необмежена законами.
Самураї — військовий стан в Японії ХІІ–ХІХ ст.
Сейм — загальнодержавні збори представників шляхти й духівни-
цтва в Речі Посполитій, вищий орган управління державою.
Секуляризація — звільнення від релігійного впливу, зокрема пере-
творення церковної і монастирської власності на власність світську.
Смутний час — період династичної кризи в Московському царстві
на початку XVII ст.
Сьогунат — особлива система управління в Японії ХVІІ–ХІХ ст.,
коли імператор залишався верховним жерцем синтоїзму й лише
вважався главою держави. Реальна влада зосереджувалась у руках
сьогуна.
Фабрика — промислове виробництво, засноване на використанні
машин.
Церковний розкол — невизнання частиною вірян настанов церков-
ної влади й створення окремої церкви.
Ясир — військова здобич, невільники для подальшого продажу.