Захворювання

щитоподібної залози

доцент кафедри
ендокринології , к.мед.н.
Шуляренко Лариса
Володимирівна
Йододефіцитні
захворювання –

це патологічні стани,
що виникають при
недостатньому
надходженні йоду
в організм людини
 ЙОДОДЕФІЦИТНІ
ЗАХВОРЮВАННЯ

Жінки репродуктивного віку:

дисменорея, неплідність, анемія,невиношування
плоду, передчасні пологи, аборти
Діти: вади розвитку, мала життєва здатність,
природжений зоб, гіпотиреоз, кретинізм
Популяція в цілому: зменшення
інтелектуального, фізичного та репродуктивного
потенціалу, зоб, вузловий зоб, гіпотиреоз
 Критерії оцінки йодного дефіциту (ВООЗ, 1994)
Критерії Норма Легкий Середній Тяжкий

Частота зобу (%) <5 5 – 19,9 20 – 29,9 > 30

Медіана екскреції йоду з
сечею (мкг/л) > 100 50 – 99 20 – 49 < 20

Медіана концентрації ТГ в
сироватці крові (нг/мл) < 10 10–19,9 20 – 39,9 > 40

Частота значень рівня

ТТГ > 5 мкОД/л (%) <3
3 – 19,9 20 – 39,9 > 40
 Профілактика та лікування йододефіцитних
захворювань
1. Масова йодна профілактика найбільш ефективна і
передбачає йодування харчової солі (внесення в неї 25 г
йодиду або 45 йодату калію на 1 т солі).
2. Групова йодна профілактика, використання
профілактичних лікарських засобів у групах найбільшого
ризику розвитку ЙДЗ (діти, вагітні та годувальниці). Вона
проводиться в йододефіцитних регіонах поряд із масовою
профілактикою
3. Індивідуальна йодна профілактика, використання
йодовмісних препаратів, забезпечує надходження
фізіологічних доз йоду. Необхідно навчання та вироблення
мотивації.
ГІПОТИРЕОЗ - захворювання, обумовлене
стійким зниженням дії тиреоїдних гормонів на
органи -мішені
 Класифікація гіпотиреозу

I. Первинний - виникає внаслідок зниження біосинтезу

гормонів щитоподібної залози
II. Центральний - (гіпоталамо-гіпофізарний) розвивається
внаслідок ураження гіпофіза(вторинний гіпотиреоз) чи
гіпоталамуса (третинний гіпотиреоз)
III. Периферичний гіпотиреоз - обумовлений резистентністю
тканин до тиреоїдних гормонів
IV. Субклінічний гіпотиреоз - синдром, при якому
підвищується концентрація в крові ТТГ на тлі нормального
рівня тироксину та трийодтироніну
V. Транзиторний гіпотиреоз - це гіпотиреоз, що розвивається
на фоні багатьох захворювань(станів) чи прийому лікарських
препаратів та здатний до самовільного зникнення після
ліквідації етіологічних чинників
 КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ГІПОТИРЕОЗУ
СКАРГИ ЧАСТОТА
Кволість, сонливість, сухість, 90%
огрубіння шкіри( симптом Бера-
огрубіння шкіри на ліктях),
сповільнення вимови, одутлість
обличчя, випадіння волосся
Мерзлякуватість 64%

Брадикардія 58 – 70%

Зниження пам’яті, зростання 50 – 70%

маси тіла,охриплість голосу
Закрепи 48%

Зниження слуху 22%.

 Лікування гіпотиреозу - замісна
терапія L - тироксином
У дитячому, юнацькому та молодому віці–
замісна терапія у дозах до нормалізації ТТГ
В осіб зрілого та похилого віку – замісна
терапія, починаючи з 12,5мкг L-тироксину, із
дослідженням ТТГ кожні 6 тижнів та
титруванням дози тироксину до показника ТТГ
на верхній межі популяційної норми
 ТИРЕОЇДИТИ -
різноманітні за патогенезом та етіологією
запальні захворювання щитоподібної
залози.

Класифікація тиреоїдитів

Гострий:гнійний, негнійний.
Підгострий ( де Кервена)
Хронічний ( Ріделя, аутоіммуний та ін.)
 Аутоімунний тиреоїдит-
хронічне аутоімунне захворювання, із поступовою
руйнацією тиреоцитів та розвитком гіпотиреоїдного
стану

Стадії: Форми:
 Гіпертиреоїдна  Гіпертрофічна
 Еутиреоїдна ( зоб
 Гіпотиреоїдна Хашимото)
 Атрофічна
Критерії діагнозу АІТ для дорослих

 „Великі” діагностичні ознаки:

• первинний гіпотиреоз
• високі титри антитиреоїдних специфічних антитіл АТПО,
АМС (понад 2,5 рази від норми),
• ультразвукові ознаки автоімунної патології.
Діагноз виставляємо при наявності “великих” критеріїв
• За відсутності хоча б однієї з великих ознак діагноз лише
ймовірний .
• Дослідження динаміки антитіл не має діагностичного чи
прогностичного сенсу.
За гіпотиреозу призначають замісну терапію
тиреоїдними гормонами.
 Візуально-пальпаторна
класифікація зобу (ВООЗ)

 0 ступінь- зоба не видно та не пальпується;

 1 ступінь- зоб пальпується але його не видно або

у залозі пальпується одиничний вузол чи декілька;

2 ступінь- зоб пальпується та його видно.

Найточніші дані отримуємо за ультразвукової

волюмометрії. Зоб-це більше 18 мл у жінок та
більше 25 мл-у чоловіків
 ТИРЕОТОКСИКОЗ

ЗАХВОРЮВАННЯ, В ОСНОВІ ЯКОГО :

ГІПЕРФУНКЦІЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

ГІПЕРПЛАЗІЯ ТА ГІПЕРТРОФІЯ
ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ (Токсичний зоб)
 Клінічні прояви
тиреотоксикозу
 Тахікардія  Кволість
 Пітливість  Гіперкінези
 Непереносимість тепла  Очна симптоматика
 Тремор рук та всього тіла  Проноси
 Зростання систолічного  Офтальмопатія
АТ  Нестерпний голод
 Схуднення  Миготлива аритмія
 Зоб  Претибіальний набряк
 Дисменорея
 Діагноз
токсичного зоба :
Зростання у крові вільних фракцій Т 3 і Т 4
 Депресія у плазмі крові ТТГ
 Зростання в плазмі титру антитіл до ТТГ
 Збільшення розмірів ЩЗ ( зоб)
Прискорення кровотоку в залозі
 Лікування тиреотоксикозу

Медикаментозна терапія тиреостатиками: досягнення

еутиреоїдного стану та його підтримування впродовж 1-1,5
року
1) Похідні імідазолу по 20-30 мг на добу
2) Похідні тіоурацилу ( пропілтіоурацил)
3)Великі дози йоду ( ефективні до 2 тижнів,
передопераційна підготовка)
4) Глюкортикостероїди
Хірургічне лікування : неефективність або неможливість
(алергія, лейкопенія) лікування тиреостатиками, вагітність,
діти, вузлові та атипові форми зобу
Терапія радіоактивним йодом: рецидив тиреотоксикозу
після хірургічного втручання
 Рак щитоподібної залози-
злоякісна епітеліальна пухлина
ЩЗ
Етіологічні чинники
• Опромінення ділянки залози та використання
радіоактивного йоду
(У дітей, лікованих опроміненням голови та шиї у
дозі 200-700 рад, через 15 років рак щитоподібної
залози у 23 рази частіше)
• Канцерогений вплив зовнішнього опромінення
реалізується через 10-20 років
Йодне забезпечення організму впливає на вид
раку. За дефіциту йоду –фолікулярний рак, без
нього –папілярний рак
На ранніх стадіях рак ЩЗ проявляється
атиповим вузлом
Діагноз РАК ЩЗ виставляють на основі результатів
тонкоголової пункційної біопсії щитоподібної залози(ТАПБ).
Показання до ТАПБ:
вузли діаметром понад 10 мм
 наявність непрямих ознак злоякісного новоутворення на
УЗД:
нечіткі контури вузлового утворення
проростання в капсулу щитоподібної залози
ділянки звапнування (точкові кальцифікати)
збільшення розміру щитоподібної залози в процесі
спостереження
наявність лімфаденопатій
нечіткі результати попередньої біопсії.
Діагноз точний коли всі вузли в залозі були пунктовані
 ЛІКУВАННЯ РАКУ
ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Хірургічне-тиреоїдектомія
Після хірургічного втручання призначають L-
тироксин у добовій дозі до 300 мкг заради депресії
ТТГ та пригнічення росту можливих ракових клітин
 Через 8 тижнів вживання тироксину припиняють
після чого призначають діагностичну дозу
радіоактивного йоду та сканують організм
За наявності залишків щитоподібної залози
призначають лікувальну дозу йоду (50 мкКю), за
віддалених метастазів- до 80-150 мкКю.