Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

Східноподільський лінгвокраєзнавчий центр

Ганна Березовська

СЛОВНИК
ГОВІРКИ СЕЛА ОСИЧКИ
ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Умань
2022
УДК 811.161.2'282.2(477.74)(038)
Б 48

Рекомендувала до друку Вчена рада факультету української

філології Уманського державного педагогічного університету
імені Павла Тичини
(протокол №14 від 30 березня 2022 року)

Рецензенти:
Зелінська О. Ю., доктор філологічних наук, професор кафедри
української мови та методики її навчання Уманського державного
педагогічного університету імені Павла Тичини;
Коваленко Н. Д., доктор філологічних наук, професор кафедри
української мови Кам’янець-Подільського Національного
університету імені І. Огієнка;
Гримашевич Г. І., кандидат філологічних наук, доцент кафедри
української мови та методики її навчання Житомирського державного
університету імені Івана Франка.

Березовська Г. Г.
Б 48 Словник говірки села Осички Подільського району Одеської
області. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2022. – 275 с.

Пропонований Словник уміщує близько 5000 слів,

записаних авторкою впродовж останніх 20 років у говірці
подільського діалекту. До реєстру ввійшли слова, що мають не
тільки семантичні та словотвірні, а й фонетичні та морфологічні
відмінності порівняно з літературною мовою.
Для мовознавців, фольклористів, етнографів і всіх, хто
цікавиться живою народною мовою.

УДК 811.161.2'282.2(477.74)(038)

Березовська Г. Г., 2022

2
 ПЕРЕДМОВА

Жива народна мова відтворює особливості побуту,

господарської діяльності та культурної спадщини мешканців
будь-якої території. Вона є неоціненним духовним народним
скарбом, який потрібно зберегти для прийдешніх поколінь.
Надійною формою збереження мови є лексикографічна праця, у
якій зафіксовано народне мовлення мешканців окремого села.
В українській діалектологічній традиції усталилася практика
укладання словників однієї говірки, про що свідчать, зокрема,
лексикографічні праці Г. Аркушина1 , З. Бичка2 , О. Мельничука3 ,
І. Сабадоша4 , А. Сизька5 , Є. Турчин6 , Т. Тищенко, Г. Березовської
та О. Зелінської 7 та ін.
Говірка села Осички Подільського району Одеської області,
лексику якої зафіксовано в пропонованому Словнику,
знаходиться в південно-східній частині подільського діалекту.
Село розташоване за 210 км на північ від обласного центру –
міста Одеси. Назва села походить від назви дерева – осики, яких
багато росло на його території. Вважають, що поселення
засноване на початку XVIII ст.8 Нині населення села – 2530 осіб,
які є носіями української мови.
________ ______ ______ ______ ______ ___ ________ ______ ______ ______ ______ ___ _____

1
Аркушин Г. Силенська гуторка. Луцьк, 1996. 168 с.
2
Бичко З. М. Словник діалектної лексики с. Грабовець Стрийського району Львівської
області. Матеріали до вивчення курсу «Українська діалектологія». Львів : ЛДУ, 1992. 27 c.
3
Мельничук О. С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки (Кодимського
району Одеської області) // Лексикографічний бюлетень. К., 1952. Вип. 2. С. 67–99.
4
Сабадош І. В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району.
Ужгород : Ліра, 2008. 480 с.
5
Сизько А. Т. Словник діалектної лексики говірки с. Кишеньок Кобеляцького р-ну
Полтавської обл. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровськ. ун-ту, 1981. 44 с.
6
Турчин Є. Д. Словник села Тилич на Лемківщині. Львів : Українська академія
друкарства, 2011. 384 с.
7
Тищенко Т., Березовська Г., Зелінська О. Матеріали до «Словника східноподільських
говірок». Село Городецьке. Умань : ВПЦ «Візаві», 2021. 229 с.
8
Білецька О. Савранщина: Нарис Історії. Від стародавніх часів до початку
XX ст. Одеса : Астропринт, 2000. С. 82 – 89.

3
 Матеріал до Словника зібрано впродовж 2000–2020 років на
основі власних спостережень та записів від носіїв говірки.
До реєстру Словника говірки села Осички Подільського
району Одеської області увійшло близько 5000 слів, що є нормою
для літературної мови або відрізняються від неї фонетичними
рисами та граматичними ознаками, а також слова, що вийшли з
ужитку, і ті, які вживають молодь і малі діти. Крім того, у
Словнику подано власні назви (топоніми, антропоніми) та
фразеологічні одиниці.

4
 СТРУКТУРА СЛОВНИКОВОЇ СТАТТІ

Реєстрові слова подано великими літерами жирним шрифтом

за українською абеткою в наддіалектній формі. Усі слова, крім
односкладних, подано з наголосом. Після запису слова вказано
граматичні та стилістичні ремарки та зазначено семантику. В
окремих словникових статтях наведені ілюстрації та подано
фразеологічні одиниці.
Слова-омоніми подаються в окремих статтях з позначкою
біля слова з арабськими цифрами:
ПÓЛЬКА 1 , -и, ж. Жінка, яка представляє основне населення
Польщі.
ПÓЛЬКА 2 , -и, ж. Старовинний швидкий за темпом парний
народний танець.
ПÓЛЬКА 3 , -и, ж. Вид чоловічої стрижки, при якій волосся
злегка підстрижено на скронях і потилиці.
ПÓЛЬКА 4 , -и, ж. Довге жіноче пальто, розширене донизу.
До тлумачення реєстрового слова, якщо це можливо, після
крапки з комою, подано жирним шрифтом його синонім, а біля
нього в реєстрі після двох рисок – увесь синонімічний ряд:
МАДÍСТКА, -и, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг; шва́ чка.
ШВÉЯ, -ї, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг; шва́ чка.
ШВÁЧКА, -и, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг ║ маді́ с тка,
шве́ я.
У словниковій статті подано такі граматичні відомості: для
іменників – закінчення родового відмінка однини і вказівка на
рід (ч., ж., с.):
ЩÓЧЧИК, -а, ч. Прилад для підрахування кількості
використання електроенергії; лічильник.
СІРЄ́ НЬ, -і, ж. Бузок; бевз.

5
 СІТРÓ, -а́ , с. Ситро, фруктовий безалкогольний газований
напій; лімона́ д.
Якщо слово не має форми однини або вживається переважно
в множині, то подано форми родового відмінка множини – мн.:
ЖМУ́ РКИ, -рок, мн. Гра, у якій один з учасників із
зав’язаними очима ловить або відшукує іншого.
ЩÓТИ, -ів, мн. Механічний пристрій для виконання
арифметичних обчислень; рахівниця.
При іменниках, які не відмінюються, ставиться позначка
невідм.:
КАШНÉ, невідм., с. Чоловічий тонкий шарф.
РАГУ́ , невідм., с. Страва з мілко нарізаних тушкованих
овочів.
Для прикметників подається закінчення жіночого і
середнього роду в називному відмінку однини:
ЛЮБИ́ Й, -а, -е. Будь-який.
МНÍТЄЛЬНИЙ, -а, -е. Нерішучий у чому-небудь, не
наважується щось зробити.
Для дієслів подано вказівку на вид (док., недок.). Дієслова
доконаного і недоконаного виду представлено різними
словниковими статтями.
Для інших частин мови лише їх назви: займ., числ., присл.,
прийм., спол., част., виг.
Для деяких слів подано стилістичну характеристику. Залежно
від емоційного забарвлення лексики використано такі позначки:
перен. – переносне значення (КРИ́ ЛЬЦЯ, -ів, мн., перен.
Короткі рукави в легкому платті, що мають форму крила);
ірон. – іронічне слово (БÁБКИ, -бок, мн., ірон. Металеві й
паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу;
грóші);

6
 зменш.-пестл. – зменшено-пестливе слово (КОРЧУ́ ШКА, -и,
ж., зменш-пестл. до корчу́ ха);
вульг. – вульгарне слово (МОРДОБÓЙ, -ю, ч., вульг.
Мордобій, биття по обличчю);
лайл. – лайливе слово (ЙÓЛОП, -а, ч., лайл. Дурень, тупа,
нікчемна людина; ідіо́ т);
згруб. – згрубіле слово (ЖÉРТИ, недок., згруб. Їсти);
зневажл. – зневажливе слово (ҐÉМБИ, -ів, мн., зневажл.
Губи).
Біля окремих слів уведені позначки: для слів, які вийшли з
ужитку – заст.:
ГАРБÁ, -и́ , ж., заст. Довгий віз із високим широко
драбинчастим верхом для перевезення сіна, соломи.
СВИ́ ТА, -и, ж., заст. Довгий верхній одяг із домотканого
грубого сукна.
ТВАР, -і, ж., заст. Обличчя.
Для слів, що вживають молодь та малі діти, відповідно – мол.
і дит.:
КЛІКУ́ ХА, -и, ж., мол. Прізвисько.
ХÁВЧИК, -а, ч., мол. Їжа.
ВПÁДЛО, присл., мол. Лінуватися, не мати бажання щось
робити.
КИ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Кішка.
МÓНЯ, -і, ж., дит. Молоко.
СÓСЯ, -і, ж., дит. Соска.
Для слів, які позначають власні назви (топоніми,
антропоніми), використано позначку вл. н.:
ЛУ́ ПІВКА, -и, ж., вл. н. Назва кутка в західній частині села.
КОСОВÁ, -во́ ї, ж., вл. н. Місце, де дорога із села виходить
на дорогу Саврань – Кам’яне.

7
 КУТ, -а́ , ч., вл. н. Місце, де річка Яланець впадає в Савранку.
В окремих словникових статтях після двокрапки курсивом
наведені ілюстрації, які подані фонетичною транскрипцією,
зокрема, знаком ’ передано м’якість приголосних, ˙ –
напівм’якість, знак наголосу | стоїть перед наголошеним складом:
ГОЧИРÉТ, -у, ч. Очерет, багаторічна водяна або болотна
трав’яниста рослина з високим стеблом: гочи |рет |били йак
замир |зала |р’ічка/ зйа |зували йі | го ў сно |пи/ при |носили до | дому і
скла | дали ў |купу/ то | д’і на | весну пирикри |вали | хату.
ЖІЛЄ́ Т КА, -и, ж. Безрукавка, утеплена ватою: ж˙і |л’етка
на |ват’і/ биз рука |в˙іў/ бис |ком˙іра/ |б˙іл’ше ж˙ін |ки но |сили.
Фразеологічні одиниці, включаючи приказки і прислів’я,
подано в кінці словникової статті. Їх позначено окремим знаком –
♦.
♦ Жи́ ти чужи́ м ро́ зумом – дотримуватися чужих поглядів і
правил.
♦ Два сапога́ – па́ ра – варті один одного, однакові.
♦ Як грибі́ в пі́ сля дощу́ – дуже багато.

8
 Список умовних скорочень

виг. – вигук
вл. н. – власна назва
вульг. – вульгарне слово
дит. – дитяче слово
док. – доконаний вид
ж. – жіночий рід
займ. – займенник
заст. – застаріле слово
збірн. – збірне слово
згруб. – згрубіле слово
зменш.-пестл. – зменшено-пестливе слово
зневажл. – зневажливе слово
ірон. – іронічне слово
лайл. – лайливе слово
мн. – множина
мол. – молодіжне слово
невідм. – невідмінюване слово
недок. – недоконаний вид
перен. – переносне значення
прийм. – прийменник
присл. – прислівник
с. – середній рід
спол. – сполучник
част. – частка
числ. – числівник
ч. – чоловічий рід

9
 А

АБИРКÓСА, -и, ж. Абрикоса. 1. Плодове дерево.

2. Жовтогарячий плід абрикоси: цеĭ год заро |дили та |к˙і
абир |коси/ а |ли |доўго ни сто |йат/ |падайут/ б |йуц’а.
АВАНТЮРÍСТ, -а, ч. Авантюрист, той, хто схильний до
авантюр.
АВГÁНИЦЬ, -нця, ч. Афганець, той, хто проходив військову
службу в Афганістані.
АВÓСЬКА, -и, ж. Сумка, сплетена з міцних ниток, у якій
носили продукти; сє́ тка 1.
АВТОБÁН, -у, ч. Широка з твердим покриттям дорога,
розрахована на швидкісний автомобільний рух у двох
протилежних напрямках; трáса.
АВТОВОҐЗÁЛ, -а, ч. Автовокзал, автобусна станція,
приміщення та споруди для обслуговування пасажирів
приміських і міжміських автобусів; автоста́ нція.
АВТОКЛÁВ, -а, ч. Герметичний пристрій для здійснення
технологічної обробки речовин в герметичній посудині під дією
підвищених температур та надлишкового тиску: йак |р’ізали
сви |н’у то б |рали аўток |лаў/ ро | били ту | шонку/ паш|т’ет/ ка | ш˙і
|
разн’і.
АВТОЛÁВКА, -и, ж. Автомобіль з будою для виїзної
торгівлі: аўто|лаўка прийі|жала ко|ли шару|вали і ўби|рали уро|жаĭ.
АВТОМÁТІК, -а, ч. Приколка з механічною застібкою.
АВТОРІТЄ́ Т , -а, ч. Авторитет, особа, яка користується
впливом, загальним визнанням.
АВТОРУ́ ЧКА, -и, ж. Ручка з автоматичним подаванням
чорнила до пера.
АВТОСТÁНЦІЯ, -ї, ж. Автобусна станція, приміщення та
споруди для обслуговування пасажирів приміських і міжміських
10
автобусів ║ автовоґза́ л: |зараз | чирис си |ло | йіде аў |тобус на
О | десу/ а |ран’че ĭшли |рано на аўтос| танц’ійу ў Саў|ран’/ шоб
|
с’істи на аў |тобус та ше ĭ напи |ред т |реба бу | ло ку |пити б˙і |л’ет.
А-ГИ́ ЛЯ, виг. Вигук, яким відганяють гусей.
А-ГИ́ Ш, виг. Вигук, яким відганяють курей.
АГРАНÓМ, -а, ч. Агроном, фахівець з агрономії.
АГРАНÓМША, -і, ж. Жінка, фахівець з агрономії.
АҐУ́ , виг. Уживається при звертанні до немовляти, щоб
привернути увагу, заспокоїти.
ÁДРИС, -а, ч. Позначення місця проживання; адреса:
нип |равил’но напи |сала |адрис/ таĭ п˙іс’ |мо вир | нулос’а на |зад.
АКАМУЛЯ́ ТОР, -а, ч. Акумулятор, прилад для
нагромадження електричної енергії з метою дальшого її
використання.
АКАРДІÓН, -а, ч. Акордеон, хроматична гармонія з
клавіатурою для правої руки.
А-КÉТ, виг. Вигук, яким відганяють котів.
А-КИ́ Ш, виг. Вигук, яким відганяють курей.
А-КÓЗЬ, виг. Вигук, яким відганяють кіз.
АКТІВÍСТ, -а, ч. Активіст, той, хто пропагує чи реалізує
певну ідею безкорисливо для себе.
АКТÍВНИЙ, -а, -е. Активний, енергійний, діяльний.
АКУ́ СТІКА, -и, ж. Акустика, чутність звуків у якому-небудь
приміщенні.
АКУШÉРКА, -и, ж. Жінка з середньою медичною освітою,
що надає медичну допомогу вагітним, породіллям під час
пологів та роділлям у післяпологовому періоді; ў |нашому си |л’і
|
доўго аку | шеркойу бу |ла Нас| тас’а.
АЛЄРГÍЯ, -ї, ж. Алергія, імунна реакція організму на
алерген: ў |мени ал’ер | г˙ійа на топо |л’іниĭ пух.

11
 АЛІБÁСТИР, -тра, ч. Алебастр, дрібнозернистий гіпс, що
використовується у будівництві як в’яжуча речовина.
АЛКÁШ, -а, ч., зневажл. Той, хто регулярно вживає спиртні
напої; алкогóлік: | коло мага |з’іна зби |райуц’а од | н’і алка |ш˙і.
АЛКОГÓЛІК, -а, ч. Той, хто регулярно вживає спиртні
напої ║ алка́ ш, п’яни́ ця.
АЛКОГÓЛІЧКА 1 , -и, ж. Жінка, яка регулярно вживає
спиртні напої; п’яни́ чка 1 .
АЛКОГÓЛІЧКА 2 , -и, ж. Сорт картоплі; п’яни́ чка 2 : у
алко |гол’ічки од | на поло |вина | б˙іла/ а д|руга т |рохи чир |вона.
АЛКОГÓЛЬ, -ю, ч. Спиртні напої ║ бухло́ , ви́ пивка.
АЛÓЄ, невідм., с. Кімнатна рослина з довгастим м’ясистим
листям, укритим по краю шипами.
А-ЛУ́ Ч, виг. Вигук, яким відганяють телят.
АЛЬÓ, виг. Уживається при звертанні до особи під час
розмови по телефону в значенні «слухаю».
АЛЯ́ СКА, -и, ж. Зимова куртка з капюшоном, оздобленим
хутром: ў а |л’ас’ц’і ў осноў | ному хо |дила мололо |д’ож/ це та | ка
|
гарна ба | лонова |куртка с |капойу об п к |лад’анойу |м˙ехом.
АМБÁЛ, -а, ч. Фізично сильний, високого зросту чоловік.
АМБУЛАТÓРІЯ, -ї, ж. Лікувальний заклад, який надає
основні види медичної допомоги: ў | наш˙і амбула | тор’ійі буў
|
фел’шар, аку | шерка і ц’а шо по | д’іт’ах.
АМИРИКÁНКА, -и, ж. Сорт картоплі.
АНАСТАЗІÓЛОГ, -а, ч. Анестезіолог, лікар, який проводить
передопераційну підготовку, анестезію, а також слідкує за
станом пацієнта під час та після хірургічного втручання.
АНГÓРКА, -и, ж. Кофта з шерсті овець ангорської породи.
АНДÁТРА, -и, ж. Ондатра, напівводна тварина з блискучим
густим хутром бурого кольору.

12
 АНІҐДÓТ, -а, ч. Анекдот, коротке жартівливе (здебільшого
вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію.
А-НÓ, виг. Вигук, яким відганяють собак.
АНТÉНА, -и, ж. 1. Провід, що слугує для випромінювання
радіохвиль радіопередачі або для їх уловлювання під час
радіоприймання. 2. Високий, тонкий стовп, до верху якого
прикріплюють цей провід. 3. Радіотехнічний пристрій для
приймання і передавання електромагнітних хвиль.
АНТІБІÓТІКИ, -ів, мн. Антибіотики, спеціальні ліки, які
борються тільки з бактеріальними інфекціями.
АНТÓНОВКА, -и, ж. Антонівка, сорт яблук.
АНТРАЦИ́ Т, -у, ч. Сорт вугілля.
АПИЛЬСИ́ НА, -и, ж. Апельсин, соковитий плід
жовтогарячого кольору.
АПИНДИЦÍТ, -а, ч. Запалення червоподібного відростка
сліпої кишки: ми |н’і апинди |ц’іт |вир’ізали ше йак йа ў ш |колу
хо |дила.
АПІТÍТ, -а, ч. Апетит, бажання їсти.
АПЛОДÍРУВАТИ, недок. Аплодувати, плескати в долоні на
знак схвалення або вітання.
АПРÓШ, виг. Вигук, яким запрошують до частування на
весіллі.
АПТЄ́ К А, -и, ж. Аптека. ♦ Як в аптє́ ц і – дуже точно.
АПТЄ́ К АРША, -і, ж. Аптекарка, фармацевт: ап | т’екарша
|
каждиĭ ден’ |йіздила аў |тобусом аж із За |вал’а.
АПТЄ́ Ч КА, -и, ж. Аптечка, сумочка, в якій знаходяться
лікарські засоби для надання першої медичної допомоги.
АПЧИ́ ХАТИ, недок. Чхати.
АРÁВА, -и, ж. Група, гурт дівчат, хлопців, людей взагалі;
ґирили́ ця.

13
 АРИСТУВÁТИ, док. Арештувати, взяти кого-небудь під
варту, позбавити волі.
АРТÍСТ, -а, ч. Артист.
АРТРÍТ, -у, ч. Артрит, запалення суглобів.
АСКОРБÍНКА, -и, ж. Аскорбінова кислота; вітамін С.
ÁСМА, -и, ж. Астма, задишка, спричинювана деякими
хворобами серця або бронхів.
АСМÁТІК, -а, ч. Астматик, людина, яка хворіє на астму.
А-ТÁСЬ, виг. Вигук, яким відганяють качок.
АТИЛЬЄ́ , невідм., с. Ательє, майстерня одягу.
АТІСТÁТ, -а, ч. Атестат, свідоцтво про закінчення
середнього навчального закладу.
АФІРÍСТ, -а, ч. Аферист, той, хто займається аферами;
шахрай.
АФІШÍРУВАТИ, недок. Афішувати, виставляти що-небудь
напоказ, привертати увагу до чого-небудь.
АХІНЄ́ Я , -ї, ж. Нісенітниця, дурниця ║ біліберда́ , брє́ д,
є́ р ісьць, їрунда́ , чипуха́ 1, чуж.
А-ЦÍБА, виг. Вигук, яким відганяють собак.
А-ЧУ́ , виг. Вигук, яким відганяють свиней.
АШÓШ, част. Авжеж, звичайно.

БÁБА, -и, ж. 1. Мати батька або матері ║ ба́ бка 1 1.

2. Жінка, яка досягла старості ║ ба́ бка 1 2. ♦ Бáба базáрна –
криклива, сварлива, груба людина. Ба́ ба з во́ за – ко́ ням ле́ кше –
коли добровільно і без безпосередньої участі виріщується якась
проблема. Носи́ тися як ба́ ба із сту́ пою – приділяти надмірну
увагу. Ни ма́ ла ба́ ба кло́ поту, тай купи́ ла порося́ – створювати
собі проблеми за власним бажанням. 3. Жінка, яка допомагає

14
породіллі в пологах; повитуха. 4. Зневажл. Жінка або дівчина.
5. Зневажл. Слабкий, боязкий, нерішучий чоловік або хлопець.
БÁБА СНІГОВÁ. Снігова скульптура, створювана взимку: з
с|н’ігу л’і |пили сн’іго |ву |бабу/ на |м˙іс’ц’і о | чеĭ с|тавили |вугл’а/
зам˙іс’ц’ | носа | моркву/ на |голову с |тавили пири |вернуте в˙ід |ро.
БАБÁЙ, -я, ч. Міфічна істота, якою лякають малих дітей.
БАБÁХНУТИСЯ, док. Впасти з шумом.
БÁБИНЕ ЛÍТО. Теплі дні на початку осені.
БÁБИНІ ВÓШІ. Дрібні реп’яхи.
БАБÍНА, -и, ж. Котушка, на яку намотується гнучкий
матеріал – кіноплівка, магнітна стрічка.
БÁБКА 1 , -и, ж. 1. Мати батька або матері; ба́ ба 1: йа с |ц’іки
|
помн’у сво |йу | баб п ку/ во |на бу |ла ўс’о ў|ремн’а |баб п ка/ во |на
бу |ла ше моло |да/ ўс’о ў|ремн’а вигл’а |дала на ба |гато
с|тарше сво |йіх го |д’іў/ во |на бу |ла у | доўг˙і ш˙і |рок˙і сп˙ід| ниц’і/
н’і |коли ни зн’і | мала | хустку/ ўс’о ў|ремн’а хо | дила заў|йазана.
2. Жінка, яка досягла старості; ба́ ба 2. ♦ Ба́ бка на́ двоє гада́ ла –
невідомо, чи здійсниться щось, чи ні.
БÁБКА 2 , -и, ж. Коваделко, на якому клепають косу.
БÁБКА 3 , -и, ж. Страва, запечена з локшини і яєць: | баб п ку
ро |били з с | т’іста і йа | йец’/ це в˙ід |варували до | машн’е | т’істо/
по |том йі |го с’ |ц’ід’ували/ добаў |л’али ту |да |
йаĭц’а/
пири | м˙ішували і зап˙і |кали/ то |д’і |р’ізали ку | сочками таĭ |йіли.
БÁБКИ, -бок, мн., ірон. Металеві й паперові знаки, що є
мірою вартості при купівлі і продажу; гро́ ші.
БАБЛÓ, -а́ , с., ірон. Металеві й паперові знаки, що є мірою
вартості при купівлі і продажу; гро́ ші.
БÁБНІК, -а, ч. Той, хто надто упадає за жінками; бабій.
БÁБОЧКА, -и, ж. Краватка у вигляді метелика.
БÁБРАТИСЯ, недок. Порпаючись, перебирати щось.

15
 БАВÉЛКА, -и, ж. Нитка, зсукана з бавовни.
БÁВИТИ, недок. Забавляти, няньчити, доглядати дитину;
ня́ ньчити.
БАГÁЖНІК, -а, ч. Багажник. 1. Пристрій ззаду велосипеда
або мотоцикла для перевезення невеликого багажу. 2. Простір в
автомобілі, що призначається для розміщення вантажу.
БАГÁТИЙ, -а, -е. Той, хто має велике майно ║ багатíй,
бага́ ч, замо́ жний.
БАГАТÍЙ, -я́ , ч. Той, хто має велике майно ║ бага́ тий.
БАГÁТО, присл. У великій кількості ║ бага́ цько.
БАГÁЦТВО, -а, с. Багатство, велике майно, цінності, гроші.
БАГÁЦЬКО, присл. У великій кількості; бага́ то.
БАГÁЧ, -а́ , ч. Той, хто має велике майно; бага́ тий.
БÁГНУТИ, недок. Прагнути, мати бажання здійснити,
одержати, здобути що-небудь; бажати 1.
БАДИ́ ЛЯ, -я, с., збірн. Бадилля, стебла і листя трав’янистих і
коренеплідних рослин.
БАЖÁТИ, недок. 1. Прагнути, мати бажання здійснити,
одержати, здобути що-небудь ║ хтіти 1, ба́ гнути.
2. Висловлювати побажання про здійснення чого-небудь ║
жила́ ти.
БАЗÁР, -у, ч. 1. Місце торгівлі харчовими продуктами й
товарами під відкритим небом або в торгових рядах ║ ри́ нок.
2. Ірон. Шум, гам, голосні безладні розмови.
БАЗÁРИТИ, недок. Багато, беззмістовно говорити;
тириве́ нити.
БАЗАРУВÁТИ, недок. Продавати або купувати на базарі.
БАЗÉЙКА, -и, ж. Бавовняна тканина.
БАЙДИКУВÁТИ, недок. Нічого не робити, ледарювати.
♦ Ба́ йдики би́ ти – нічого не робити, ледарювати.

16
 БÁЙКА 1 , -и, ж. М’яка бавовняна тканина з ворсом: з | баĭки
|
шили ха | лати з |доўгими рука |вами/ з кар |манами/ доў |ген’к˙і
та |к˙і/ на |зиму і так з | верха наки |дати.
БÁЙКА 2 , -и, ж. Коротке повчальне оповідання в прозовій
або віршованій формі.
БАЙСТРУ́ К, -а́ , ч. Байстрюк, позашлюбний син.
БАЙСТРУ́ ЧКА, -и, ж. Байстрючка, позашлюбна дочка.
БАК, -а, ч. 1. Велика металева посудина з невеликим отвором
для води. 2. Металева ємкість у машині, мотоциклі для
бензину.
БАКÁЙ, -я́ , ч. Водойма біля річки.
БАКÁЛ, -а, ч. Бокал, скляний посуд для пиття вина; келих.
БАКЛÁЖКА, -и, ж. Невелика металева плоска посудина з
вузьким отвором для води.
БÁКСИ, -ів, мн., ірон. Долари США; доля́ ри.
БАЛАБÓЛ, -а, ч., зневажл. Який багато говорить║ бовтун 2.
БАЛÁБУШКА, -и, ж. Невеличкі булочки круглої форми з
кислого тіста.
БАЛÁКАТИ, недок. Вести розмову, бесіду з ким-небудь;
говори́ ти.
БАЛАКУ́ ЧИЙ, -а, -е. Який багато говорить.
БАЛАМУ́ Т, -а, ч. 1. Той, хто підбурює людей, сіє неспокій;
бунтівник. 2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо
домагається взаємності в коханні; спокусник.
БАЛАМУ́ ТИ, -ів, мн. Намисто з великих камінців.
БАЛАНДÁ, -и́ , ж. Всяка некалорійна рідка страва.
БАЛАХÓН, -а, ч. Одяг, який не прилягає до тіла.
БАЛАЧКИ́ , -чо́ к, мн. Розмови.
БАЛÁЯ, -ї, ж. Корова білої масті.
БАЛБÉС, -а, ч., зневажл. Дурний, безглуздий; балва́ н.

17
 БАЛВÁН, -а, ч., зневажл. Дурний, безглуздий ║ балбе́ с.
БАЛДÍТИ, недок. Перебувати в розслабленому стані.
БАЛЄ́ Т КИ, -ток, мн. Балетки, легкі туфлі без підборів.
БÁЛІЯ, -ї, ж. Великий таз для прання білизни: наби |райу
|
поўну |бал’ійу во |ди/ во | на на |сон’ц’і нагр’і |вайіц’а таĭ то |д’і
с’ц’і |райу.
БÁЛКА, -и, ж. Дерев’яна колода, що є основою перекриття
стелі.
БÁЛУВАНИЙ, -а, -е. Розбещений, вередливий.
БÁЛУВАТИСЯ, недок. Розважатися, бешкетувати (про
дітей); пустува́ ти.
БАЛУХÁТИЙ, -а, -е. Про людину, яка має дуже великі очі.
БÁЛУХИ, -ів, мн., вульг. Великі очі. ♦ Ви́ тріщити бáлухи –
дивитися здивовано, не розуміючи.
БАЛЯРИ́ НА, -и, ж. Балерина, артистка балету.
БАНÁНИ, -ів, мн. 1. Довгасті солодковаті плоди. 2. Штани
особливого крою, завужені в бедрах і прямі донизу.
БÁНДА, -и, ж. Бандитське угрупування ║ ша́ йка.
БАНДÁЖ, -а, ч. Хірургічний пояс для підтримання в
нормальному положенні яких-небудь частин тіла.
БАНДÍТ, -а, ч. Бандит, злочинець, який вдається до
фізичного насильства під час вчинення злочинів ║ бандю́ га.
БАНДЮ́ ГА, -и, ч., зневажл. Бандит, злочинець, який
вдається до фізичного насильства під час вчинення злочинів;
банді́ т.
БÁНКА, -и, ж. 1. Скляна посудина циліндричної форми з
широким отвором. 2. Бляшана коробка для консервів.
БÁНКИ, -нок, мн. Невеликі грушовидні скляночки з
потовщеними вінцями, що застосовуються для того, щоб
викликати приплив крові на окремих ділянках тіла.

18
 БАНКÉТ, -а, ч. Званий обід або вечеря, що влаштовується на
честь якоїсь особи або події.
БАНТ, -а, ч. 1. Вузька прозора стрічка, що використовується
як прикраса. 2. Вузька прозора стрічка, зав’язана вузлом з
вільними петлями й кінцями, що використовується як прикраса.
БАНТИ́ НА, -и, ж. Поперечна балка, що з’єднує крокви:
ко |лис’ даў |но |сало |в˙ішали на бан |тин’і/ во | но аж |жоўте бу |ло.
БАНУВÁТИ, недок. Печалитися, втрачати бадьорість;
сумувáти.
БАНЬКИ́ , -ньо́ к, мн., вульг. Очі. ♦ Ви́ лупити баньки́ –
дивитися здивовано, не розуміючи.
БАНЬÓЧКА, -и, ж. Довгенький помідор.
БÁНЯ, -і, ж. Спеціальне приміщення, де паряться і миються;
лазня.
БАР, -у, ч. Невеликий ресторан.
БАРÁН, -а́ , ч. 1. Самець вівці. ♦ Диви́ тися як бара́ н на нові́
воро́ та – спантеличено дивитися, виявляти повне нерозуміння,
здивовано дивитись. Як бара́ н в аптє́ ц і – зовсім нічого не
розуміти, не знати. Впе́ ртий як бара́ н – дуже вперта людина.
Бара́ н круторо́ гий – тупий. 2. Лайл. Нерозумна, слабодуха
дюдина.
БАРÁНІНА, -и, ж. Баранина, м’ясо барана або вівці.
БАРАХЛИ́ ТИ, недок. Давати збій.
БАРАХЛÓ, -а́ , с. Багато непотрібного одягу: |поўно барах |ла
ў|с’акого/ а ўд’ітис’а ни |ма ў шо.
БАРДÁК, -а́ , ч. Безпорядок.
БАРДАЧÓК, -чка́ , ч. Невелике відділення в автомобілі, що
знаходиться поруч зі щитом керування і призначене для
збереження дрібних речей.
БАРИ́ ТИСЯ, недок. Затримуватися, бути десь довго.

19
 БАРСЄ́ Т КА, -и, ж. Невелика чоловіча сумочка з багатьма
відділеннями.
БÁРХАТ, -у, ч. Тканина з густим коротким ворсом із
натурального шовку або штучного волокна.
БАСЄ́ Й Н, -а, ч. Басейн.
БÁСТА, виг. Кінець, досить.
БАСТÓН, -у, ч. Бостон, вищий сорт дорогого сукна.
БАТАРÉЙКА, -и, ж. Невеликий за розміром елемент
живлення електроенергією для різних пристроїв.
БАТАРÉЯ, -ї, ж. Обладнання з кількох з’єднаних між собою
однакових частин.
БАТÁТИ, недок. Різати великими шматками.
БАТÍГ, -тога́ , ч. 1. Прикріплений до держака ремінець, яким
поганяють коней. 2. Стебло виткої квасолі.
БАТÍСТ, -у, ч. Батист, тонка бавовняна тканина.
БÁТЬКО, -а, ч. Чоловік стосовно до своїх дітей ║ та́ то.
♦ Гурто́ м ле́ хко ба́ тька би́ ти – разом робити добрі справи
набагато простіше і приємніше. Ни лі́ з ти попере́ д ба́ тька в
пе́ кло – випереджати інших у чому-небудь.
БÁТЬКО ХРИЩÉНИЙ. Чоловік, який бере участь в обряді
хрещення в ролі духовного батька ║ та́ то хрище́ ний, нана́ шко.
БАТЬКУВÁТИ, недок. Бути весільним батьком.
БÁТЮШКА, -и, ч. Священнослужитель церкви, який
здійснює за даною йому благодаттю всі богослужіння;
свяще́ нник.
БÁХКАТИ, недок. Створювати гучні короткі звуки; із силою
стукати, ударяти.
БАХМÁТИЙ, -а, -е. Дуже широкий (про одяг).
БАХРОМÁ, -и́ , ж. Суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно
звисають по краях скатерки.

20
 БÁХУР, -а, ч., зневажл., заст. Залицяльник.
БАШКÁ, -и́ , ж., зневажл. Голова.
БАШКОВИ́ ТИЙ, -а, е. Розумний, тямущий; смишльо́ нний.
БАШЛИ́ К, -а́ , ч. Чоловічий головний убір з гострим верхом,
довгими кінцями, якими обмотували шию і ззаду зав’язували.
БÁШНЯ, -і, ж. Вежа.
БЕ, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик кози. ♦ Ні бе
ні ме ні кукурі́ к у – зовсім нічого не розуміти чи не знати.
БÉБИХИ, -ів, мн. Внутрішні органи, нутрощі.
БЕВЗ, -у, ч. Бузок ║ сірє́ н ь: ў | мойі |мами |коло |хати рос| те
ба |гато куш| ч˙іў |беўзу.
БÉВКА, -и, ж. Всяка некалорійна рідка страва.
БÉЖОВИЙ, -а, -е. Світло-коричневий з кремовим відтінком.
БÉЗВІСЬЦІ, присл. Безвісти, безслідно.
БЕЗНАЛІЧНИЙ, -а, -е. Який здійснюється без виплати
готівкою, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок.
БÉКАТИ, недок. Кричати, видавати звуки, властиві козі.
БÉНІВКА, -и, ж., вл. н. Назва левади, яка знаходиться біля
річки Яланець: на |Бен’іўц’і |пасли |чериду/ а |ли | дуже да |леко ĭти
ту | ди/ т |реба | рано в˙ід’іг | нати ко |рову/ а у |вечир’і ĭти за
ко |ровойу/ ба |гато | часу т |ратили.
БÉРА, -и, ж. Сорт груші із соковитим м’якушем.
БÉРДО, -а, с. Частина ткацького верстата.
БÉСТОЛОЧ, -і, ч. і ж., зневажл. Безтолкова людина.
БÉЦИК, -а, ч. Товстий чоловік.
БЄЗДЄ́ ЛЬНІК, -а, ч. Нероба.
БЄ́ Л ОЧКА 1 , -и, ж., зменш.-пестл. до бі́ л ка.
БЄ́ Л ОЧКА 2 , -и, ж., зневажл. Біла гарячка, порушення
функцій нервової системи, яке виникає при тривалому вживанні
алкоголю.

21
 БЄ́ Л ОЧКА 3 , -и, ж. Назва цукерок: |
б’елочка с |тойала
чо | тири руб |л’і і д|вац’іт’ ко |п˙ійок/ це бу | ли доро |г˙і кон | фети/
во |ни і |зараз ни ди | шев˙і.
БЄЛЬЙÓ, -лья́ , с. Натільний одяг; білизна.
БЄРЄ́ Т , -а, ч. Берет, головний убір із м’якої тканини без
окола і козирка: |б˙іл’ше ж˙ін | ки ў б’е|р’етах хо |дили/ |ос’ін’у/
воси |ни/ бо зи | мойу |холодно ў них.
БЗІК, -а, ч. Нерозумна думка.
БИ́ ВШИЙ, -а, -е. Який був раніше, в минулому; колишній.
БИ́ ДЛО, -а, с., лайл. Тупа, груба, безкультурна людина.
БИДРÓ, -а́ , с. Частина ноги від таза до коліна; стегно́ .
БИЗБÓЛКА, -и, ж. Легкий картуз з довгим козирком.
БИЗГОЛÓВИЙ, -а, -е, зневажл. Нетямущий║бизмо́ зглий.
БИЗЛÁБИРНИЙ, -а, -е, зневажл. Безладний.
БИЗМÓЗГЛИЙ, -а, -е, зневажл. Нетямущий; бизголо́ вий.
БИЗПАРДÓННИЙ, -а, -е. Який ігнорує норми етикету.
БИЗРУКÁВКА, -и, ж. Вид одягу без рукавів.
БИК, -а́ , ч. Самець корови. ♦ Взя́ ти бика́ за рога́ – діяти
рішуче. Упе́ ртий як бик – дуже впертий.
БИЛИБÉНЯ, -і, ж. Високе відкрите віддалене місце.
БИЛЬКОТÍТИ, недок. Невиразно говорити.
БИ́ ЛЬЦЕ, -я, с. Верхня поперечна частина ліжка.
БИ́ НДА, -и, ж. Вузька смужка землі.
БИНЗОКОЛÓНКА, -и, ж. Установка для продажу рідкого
пального і заправлення автомобілів.
БИНЗОПИЛÁ, -и́ , ж. Ручний інструмент, оснащений
двигуном внутрішнього згоряння і призначений для розрізання
дерева.
БИ́ НЯ, -і. ж., дит. Корова.
БИРÉМИНА, -ної, ж. Вагітна.

22
 БИРИЖÓК, -жка́ , ч. Бережок, квітчасте обрамлення хустки:
бири |жок у |вигл’ад’і х|мелика.
БИРИХТИ́ СЯ, недок. Берегтися, дбати про себе, про своє
здоров’я.
БИСКОЗИ́ РКА, -и, ж. Безкозирка, кашкет без козирка, який
носять моряки.
БИСПОКÓЇТИ, недок. Турбувати.
БИСПОКÓЇТИСЯ, недок. Непокоїтися, відчувати
хвилювання; хвилюва́ тися.
БИССÓВІСНИЙ, -а, -е. Який не почуває сорому, немає
совісті ║ бисти́ дний.
БИССÓНІЦА, -и, ж. Безсоння, хвороблива відсутність сну.
БИСТИ́ ДНИЙ, -а, -е. Який не почуває сорому, немає совісті;
биссóвісний.
БИСТОЛКÓВИЙ, -а, -е. 1. Який мало що розуміє;
нетямущий. 2. У якому немає ладу, порядку; безладний.
БИ́ СТРИЙ, -а, -е. 1. Який дуже швидко рухається; швидки́ й.
2. Моторний, спритний (про людину).
БИ́ СТРО, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
БИТÉЛЬНЯ, -і, ж. Станок для первинної обробки
вимочених і висушених конопель.
БИ́ ТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь ║ гамсе́ лити,
дуба́ сити, лупи́ ти, лупцюва́ ти, лушпа́ рити, товкти́ .
БИТÓЧКИ, -ів, мн. Різані, попередньо відбиті шматки м’яса,
смажені в яйці; битки.
БИ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Теля.
БИЧКИ́ , -ів, мн. Невелика головата морська риба.
БИЧÓК1 , -а, ч., зменш. до бик. ♦ Бичка́ м фости́ крути́ ти –
виконувати непрестижну роботу.
БИЧÓК2 , -а, ч. Залишок недокуреної або викуреної цигарки.

23
 БИШИ́ ХА, -и, ж. Гостре запалення шкіри в людей і деяких
тварин.
БИШКÉТНИК, -а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет;
ши́ беник.
БИЯ́ К, -а́ , ч. Коротка частина ціпа, якою б’ють по снопах.
БІГАНИ́ НА, -и, ж. Безперервна метушня.
БІГÓМ, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
БІГУДÍ, -ів, мн. Предмет, за допомогою якого пряме волосся
завивають у кучері.
БІДÁ, -и́ , ж. Обставини, події, що викликають страждання;
го́ ре.
БÍДНИЙ, -а, -е. Який живе в нестатках ║ бідня́ к.
БІДНЯ́ К, -а́ , ч. Який живе в нестатках; бі́ дний.
БІДОЛÁХА, -и, ч. і ж. Бідна, нещасна людина.
БІДОЛÁШНИЙ, -а, -е. Який викликає співчуття, жалість.
БІДУВÁТИ, недок. Жити бідно.
БÍЖИНЦІ, -ів, мн. Люди, які залишають місце свого
проживання під час війни або стихійного лиха.
БІЗДІЛУ́ ШКА, -и, ж. Невелика річ, яка слугує прикрасою,
пам’ятним подарунком.
БÍЛИЙ НАЛÍВ. Сорт ранніх яблук.
БІЛИ́ ТИ, недок. Покривати стіну розчином білої глини,
вапна║масти́ ти 4.
БІЛІБЕРДÁ, -и́ , ж. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я .
БÍЛКА, -и, ж. Невеличкий лісовий гризун, який живе на
деревах. ♦ Крути́ тися як бі́ л ка в ко́ лисі – бути заклопотаним.
БІЛЬМÓ, -а́ , с. Білувата пляма на роговій оболонці ока. ♦ Як
більмо́ на го́ ці – зайвий, непотрібний.
БІНЗÍН, -а, ч. Бензин, безбарвна горюча рідина з
характерним запахом, яку добувають з нафти.

24
 БІНЗОВÓЗ, -а, ч. Машина із цистерною для перевезення
бензину.
БÍРЖА, -і, ж. Установа, в якій проводиться реєстрація
безробітніх і регулювання працевлаштування.
БІС, -а, ч. Уявна надприродна істота, що втілює зло і
зображується у вигляді людини з хвостом і рогами; чорт. ♦ До
бі́ са – дуже багато. Біс попу́ тав – уживається при поясненні
помилкового, необдуманого вчинку.
БІСЄ́ Д А, -и, ж. Бесіда.
БІСЄ́ Д КА, -и, ж. Бесідка, легка крита споруда з лавочками і
столом для відпочинку і бесід.
БÍСЄР, -а, ч. Дрібні різнокольорові скляні намистинки, які
використовують для оздоблення.
БІСИ́ ТИСЯ, недок. Дуже сердитися; пасіюва́ ти.
БІСЬЦЬÓМ, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
БÍТКАТИСЯ, недок. Журитися.
БІТÓН, -а, ч. Бідон, металевий посуд циліндричної форми з
кришкою: ў | кого бу | ла ко |рова то зда |вали моло |ко/ | кожин
|
ранок |йіхала п˙ід|вода/ на |воз’і бу |ли б˙і | тони і ми ў них зли |вали
моло |ко.
БІТÓНЧИК, -а, ч. Бідончик, невеликий металевий посуд
циліндричної форми з кришкою.
БЛАТ, -у, ч. Знайомство або зв’язки, що використовуються в
особистих цілях. ♦ По бла́ ту – по знайомству.
БЛЄ́ Д НИЙ, -а, -е. Блідий, без рум’янця.
БЛИЗНЮКИ́ , -і́ в , мн. Двоє одночасно народжених дітей в
однієї жінки ║ близня́ та.
БЛИЗНЯ́ ТА, -ня́ т, мн. Двоє одночасно народжених дітей в
однієї жінки; близнюки́ .
БЛИЗОРУ́ КИЙ, -а, -е. Короткозорий.

25
 БЛОНДÍН, -а, ч. Блондин, чоловік з білявим волоссям.
БЛУДИ́ ТИ, недок. Ходити, їздити навмання, не знаючи
шляху, напрямку; блукати.
БЛЮ́ ДО, -а, с. 1. Широка посудина, в яку кладеться або
насипається страва. 2. Вид страви.
БЛЮ́ ДЦЕ, -я, с. Чайний посуд, який ставлять під чашку або
склянку.
БЛЯ́ ХА, -и, ж. Листове залізо.
БÓБІК, -а, ч. Модель легкового автомобіля: |боб˙іком |йіздиў
голо |ва кол |госпу.
БÓБКА, -и, ж. Тепла кофта з високим коміром, що
застібається на шиї.
БОВТУ́ Н, -а́ , ч. 1. Зіпсоване, засиджене пташине яйце.
2. Зневажл. Який багато говорить; балабо́ л.
БОГ, -а, ч. Найвища сутність. ♦ Відда́ ти Бо́ гові ду́ шу –
померти. Жи́ ти як у Бо́ га за па́ зухою – почувати себе
комфортно. Схопи́ ти Бо́ га за бо́ роду – досягти чогось
особливого, незвичайного, вимріяного. Дай Бо́ же па́ мняті –
намагання пригадати що-небудь.
БÓДРИЙ, -а, -е. Бадьорий, повний сил, енергії.
БОДУ́ Н, -а́ , ч. Погане самопочуття після пиятики. ♦ З бодуна́
– у стані похмілля.
БÓЗЯ, -і, ж., дит. Ікона.
БОЛЄ́ ЗНЬ, -і, ж. Поганий стан здоров’я, недуга; хворо́ ба.
БОЛЄ́ ЗНЯНИЙ, -а, -е. Хворобливий, який часто хворіє.
БОЛÍТИ1 , недок. Бути хворим; захворі́ ти.
БОЛÍТИ2 , недок. Уболівати: бо | л’іти за ко | манду.
БОЛÓТО, -а, с. Грузьке, болотисте місце зі стоячою водою.
БОЛТÁТИ, недок. Багато, беззмістовно говорити;
тириве́ нити.

26
 БОЛТÁТИСЯ, недок. 1. Нестійко висіти; хилитатися,
метлятися, теліпатися. 2. Зневажл. Ходити туди-сюди без певної
мети, без потреби; ти́ нятися.
БОЛЬНИ́ Й, -а, -е. Який має яку-небудь хворобу; хво́ рий.
♦ Больни́ й на всю го́ лову – ненормальний, божевільний.
Больни́ й і ни лі́ ч иця – дурнуватий.
БОЛЬНИ́ ЦЯ, -і, ж. Лікарня.
БОЛЬНÍЧНИЙ, -ного, ч. Лікарняний лист: |дохтор |виписаў
бол’| н’ічниĭ/ п˙іш| ла | чириз три д’н’і/ то ше прод|лиў.
БÓЛЬНО, присл. Боляче.
БОЛЬШИНСТВÓ, -а́ , с. Більшість.
БОЛЯ́ ЧКА, -и, ж. Невелика рана на шкірі.
БОМБАНУ́ ТИ, док., зневажл. Пограбувати.
БОМЖ, -а́ , ч. Людина, яка не має житла, притулку.
БÓМЧИК, -а, ч. Виготовлена з ниток прикраса круглої
форми: |бомчики приши |вайут |коло | д’ецких | шапочок/
|
шарфик˙іў.
БОНДАРÍВКА, -и, ж., вл. н. Південно-західна частина села.
БÓРЗИЙ, -а, -е. Нахабний, задеркуваний.
БОРМОТУ́ ХА, -и, ж., зневажл. Низької якості алкогольний
напій.
БÓРНА, -и, ж. Туалет у кінці двору.
БОРÓДЯВКА, -и, ж. Бородавка, твердий наріст на шкірі.
БОРОЗНÁ, -и, ж. Скиба, шар землі, піднятий і відвернутий
плугом під час оранки.
БОРОНÁ, -и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для
розпушування землі.
БОРОНИ́ ТИ, недок. Забороняти щось.
БОРОНУВÁТИ, недок. Обробляти бороною землю: з |разу
|
п˙ісл’а |горанки борону |вали/ шоб ни за |сохло.

27
 БОРТ, -а́ , ч. Невисока стінка кузова автомашини. 2. Бокова
стінка судна.
БОРТИ́ , -і́ в , мн. Відвернуті і випрасувані краЇ одягу біля
коміра ║ ду́ ші.
БОРТÓВКА, -и, ж. Щільна, жорстка тканина, що
підкладається під борти одягу.
БОРЩ, -а́ , ч. Рідка страва, що вариться з буряків, капусти,
картоплі, помідорів та різних приправ.
БОРЩ ЗИЛÉНИЙ. Борщ зі щавлем та яйцями.
БОРЩ ПІСНИ́ Й. Борщ без м’яса, зажарений олією.
БОСОНÓШКИ, -ів, мн. Босоніжки, літнє відкрите жіноче
взуття.
БОСЯКÁ, присл. Босоніж║босяко́ м.
БОСЯКÓМ, присл. Босоніж; босяка́ .
БÓТИ, -ів, мн. Коротке гумове жіноче взуття, у каблук якого
вставляли корки: у |ботах бу | ло м˙ісце дл’а каблу | ка/ ми ту | ди
ўстаў |л’али йа | киĭс’ |корок і так хо |дили.
БОТÍНКИ, -ів, мн. Взуття, що закриває ногу вище кісточок
на шнурках; чириви́ ки.
БÓЧКА, -и, ж. Велика металева діжка.
БОЯГУ́ З, -а, ч. Дуже несмілива, боязка людина.
БРÁВО, виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-
небудь.
БРÁГА, -и, ж. Продукт, отримуваний у результаті
дріжджового зброджування, призначений для наступної
перегонки в самогон.
БРАК1 , -у, ч. Продукція або товар низької якості.
БРАК2 , -у, ч. Шлюб.
БРАСЛЄ́ Т , -а, ч. Браслет, предмет у вигляді кільця, який
носять на зап’ясті руки як прикрасу чи з лікувальною метою.

28
 БРАТ, -а, ч. Кожний із синів по відношенню до інших дітей
тих же батьків.
БРАТ ДВОЮ́ РІДНИЙ. Син батькового або материного
брата чи сестри ║ впе́ рвих.
БРАТÁН, -а́ , ч. Найкращий друг.
БРÁТІК, -а, ч., зменш.-пестл. до брат.
БРАТОВÁ, -о́ ї, ж. Дружина брата.
БРЄД, -а, ч. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я .
БРИГÁДА, -и, ж. Група робітників, які спільно виконують
певний комплекс робіт.
БРИГАДÍР, -а, ч. Бригадир, керівник бригади.
БРИ́ ДЖІ, -ів, мн. Жіночі штани довжиною до колін: у
б |риджах | ход’ат д’іў | чата/ моло |д’і ж˙ін |ки.
БРИЗÉНТ, -а, ч. Щільна тканина, просочена
водонепроникним розчином, виготовляється з лляної,
напівлляної тканини (з додаванням лавсану чи бавовняного
волокна).
БРИКÉТ, -а, ч. Сорт вугілля: бри |кет це |вугл’а/ во |но та |ке
йак при |сованиĭ ку |сочок/ по |хожиĭ на по |душичку дес’ три на
чо | тири сан | тимитра.
БРИ́ КНУТИ, док. Упасти.
БРИЛЬ, -я, ч. Чоловічий солом’яний капелюх із широкими
полями.
БРИЛЬЯ́ НТ, -а, ч. Діамант.
БРИ́ ТВА, -и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне
приладдя для гоління.
БРИТÉЛЬКА, -и, ж. Стрічка тканини, що утримує на плечах
жіночу сорочку; шле́ йка.
БРИ́ ТИСЯ, недок. Голити волосся на бороді, щоках, голові.
БРИХÁТИ, недок. Брехати, говорити неправду.

29
 БРИХЛÓ, -а́ , с., згруб. Людина, яка завжди говорить
неправду; бриху́ н.
БРИХНЯ́ , -і́ , ж. Неправда.
БРИХУ́ Н, -а́ , ч. Людина, яка завжди говорить неправду ║
брихло́ .
БРИХУ́ НКА, -и, ж. Жінка, яка завжди говорить неправду ║
бриху́ ха.
БРИХУ́ ХА, -и, ж. Жінка, яка завжди говорить неправду;
бриху́ нка.
БРИ́ ЧКА, -и, ж. Двоколісний візок на одну або дві особи.
БРІД, бро́ ду, ч. Мілке місце річки, зручне для переходу: ми
на бро | ду пири | ходили на ту с |торону |р’ічки.
БРОДИ́ ТИ1 , недок. 1. Повільно ходити по мілкій воді.
2. Повільно ходити без певної мети й напрямку.
БРОДИ́ ТИ2 , недок. Перебувати в стані бродіння.
БРÓЙЛЄР, -а, ч. Відгодоване на м’ясо курча: б |роĭл’ери
с|коро рос |тут/ на |гос’ін’ йіх у|же |р’іжут.
БРÓШКА, -и, ж. Прикраса із застібкою, яку приколюють на
жіночий одяг біля шиї або на грудях.
БРУ́ КИ, -ів, мн. Нижня частина верхнього вбрання з довгими
холошами; штани́ .
БРУКÓВКА, -и, ж. Бруківка, дорога, вимощена камінням.
БРУНЄ́ Т , -а, ч. Брюнет, темноволосий, чорнявий чоловік.
БРУСÓК, -ска́ , ч. Продовгуватий чотиригранний камінець
для гостріння ножа, коси: йак іш| ли ко |сити тра |ву/ то б |рали з
со |бойу бру | сок/ шоб гост |рити ко |су.
БУ́ БА, -и, ж., дит. Невелика рана на шкірі.
БУ́ БАН, -а, ч. Бубон, ударний музичний інструмент.
БУ́ БЛИК, -а, ч. Виріб із тіста, що має форму кільця.
♦ Дю́ рка від бу́ блика – абсолютно нічого.

30
 БУБНÍТИ, недок. Невиразно говорити.
БУГÁЛТИР, -а, ч. Бухгалтер, фахівець з бухгалтерії; той, хто
здійснює грошовий і матеріальний облік.
БУДІÍЛЬНІК, -а, ч. Будильник, годинник зі спеціальним
механізмом, що дзвонить у потрібний час.
БУ́ ДКА, -и, ж. 1. Невеличке крите приміщення для
собаки ║ халабу́ да: |будт ка бу | ла з |досок/ шоб ни |холодно бу |ло
со |бац’і то сти |лили шос’ ста |ре/ чи ку | фаĭку чи ган’ч˙ір |ки
йа |к˙іс’. 2. Згруб. Обличчя; мо́ рда 2.
БУ́ ДНИЙ, -а, -е. Будній, не святковий, робочий.
БУЖИНÍНА, -и, ж. Копчене м’ясо свині.
БУКÉТ, -а, ч. 1. Квітка з воску чи паперу, яку чіпляють на
груди нареченому на весіллі: бу | кет моло |дому ч˙іп |л’ала
с|тарша д |рушка. 2. Зрізані й складені в пучук квіти: на |перше
|
верисн’а ўс’іґ | да ĭшли ў ш |колу з бу |кетом/ бу | ла |б˙іла н’і |веста/
|
дуже ба |гато бу |ло |аĭстр’ів/ і | син’і/ і | б˙іл’і/ і |розов˙і/ і йа | к˙і
|
т’іки |хочиш.
БУЛЬЙÓН, -а, ч. Відвар з м’яса без овочів і приправ.
БУМÁЖНІК, -а, ч. Кишенькова чоловіча сумочка для
паперових грошей і документів.
БУМАЗЄ́ Й КА, -и, ж. Бавовняна тканина.
БУ́ РА, -і, ж. Буря, навальний вітер.
БУРÁК, -а́ , ч. Буряк, городня рослина, однорічний і
багаторічний овочевий коренеплід.
БУРÁК ВІНІГРÉТНИЙ. Сорт буряка з темно-червоним
коренеплодом і ніжною м’якоттю.
БУРÁК КОРМÓВИЙ. Великий буряк для корму худоби.
БУРÁК СÁХАРНИЙ. Цукровий буряк.
БУРÁК СОЛÓТКИЙ. Цукровий буряк.
БУРÁК СТОЛÓВИЙ. Столовий буряк.

31
 БУРÁК ЧИРВÓНИЙ. Столовий буряк.
БУРÁН, -а́ , ч. Бур’ян, не культивована людиною трав’яниста
рослина.
БУРАЧИ́ НЯ, -я, с. Бурячиння, бурякова гичка, ботвина.
БУРАЧИ́ ХА, -и, ж. Горілка з буряка.
БУРАЧКÓВИЙ, -а, -е. Бурячковий, темно-червоний із
синюватим відтінком.
БУРЖУ́ ЙКА, -и, ж. Залізна грубка.
БУ́ РИЙ, -а, -е. Темно-коричневий із сіруватим відтінком.
БУ́ РИТИ, недок. Свердлити ґрунт спеціальним
інструментом.
БУ́ РКАТИ, недок. Сердито й нерозбірливо говорити або
відповідати на запитання.
БУ́ РКИ, -ів, мн. Чоботи із сукна з гумовою підошвою: у
|
бурках хо |дили на су | ху по |году.
БУРМИ́ ЛО, -а, с., зневажл. Непривітна маломовна людина.
БУРМОТÁТИ, недок. Говорити неголосно і неясно, сам до
себе.
БУ́ РСА, -и, ж. Професійно-технічне училище.
БУРУ́ ЛЬКА, -и, ж. Льодинка у вигляді загостреної палички,
що утворюється при стіканні води ║ сосу́ лька.
БУРЧÁТИ, недок. Говорити невиразно, нерозбірливо.
БУС, -а, ч. Мікроавтобус для пасажирських перевезень.
БУ́ СИ, -ів, мн. Прикраса з перлів, коралів, різнокольорових
камінців, яку жінки носять на шиї; нами́ сто.
БУТИ́ ЛКА, -и, ж. Скляний посуд з вузькою шийкою для
рідини; пляшка; фля́ шка.
БУ́ ТИЛЬ, -тля, ч. Велика пляшка.
БУФÉТ, -а, ч. 1. Шафа для зберігання посуду. 2. Невеликий
ресторан, закусочна.

32
 БУХÁНКА, -и, ж. Одна хлібина.
БУХÁТИ, недок., згруб. Вживати алкогольні напої; пия́ чити.
БУХИ́ Й, - а́ , -é. П’яний.
БУХИ́ КАТИ, недок. Сильно, важко кашляти; хи́ вкати.
БУХЛÓ, -а́ , с., згруб. Спиртні напої; алкого́ ль.
БУХТÍТИ, недок. Скисати, прокисати (про перестояне
молоко).
БУЦ, -а, ч. Чоловічий черевик із шипами.
БУ́ ЦАТИСЯ, недок. 1. Битися рогами. 2. Граючись, ударяти
когось лобом.
БУ́ ЦІМ, присл. Наче, немов.
БУЦМÁТИЙ, -а, -е. Повнощокий, повновидний.
БУ́ ЧА, -і, ж. Сварка з криком, лайкою або бійкою; сканда́ л.
БУ́ ЧОК, -чка, ч. Відділена від дерева частина тонкого
стовбура або товстої гілки; па́ лиця. ♦ Да́ ти бу́ чка – бити, карати
кого-небудь.
БУЯ́ ТИ, недок. Швидко, розкішно рости (про рослин).
БЮЖИТÉРІЯ, -ї, ж. Дешеві жіночі прикраси.
БЮСГÁЛЬТИР, -а, ч. Бюстгальтер, предмет жіночої
білизни, який облягає груди ║ лі́ в чик.
БЯ́ ЗЬ, -і, ж. Густа бавовняна тканина.

ВÁВА, -и, ж., дит. Рана.

ВÁВКА, -и, ж. Невеличка рана.
ВÁЖИТИСЯ, недок. Зважуватися.
ВАЗÓН, -а, ч. Кімнатна рослина, яку вирощують у горщику.
ВАЙЛУВÁТИЙ, -а, -е. Незграбний.
ВÁЛІК1 , -а, ч. Валик, малярний інструмент, який
використовують для нанесення лакофарбувальних матеріалів.

33
 ВÁЛІК2 , -а, ч. Чоловіче ім’я Валентин.
ВАЛІР’Я́ НКА, -и, ж. Валер’янка, валеріанові краплі.
ВАЛÓК, -лка́ , ч. Рядок скошеної трави і т. ін.: на
|
л’іт’н’іх ка |н’ікулах ми хо | дили на |поле пиривир |тати вал | ки
го |роху.
ВАЛУВÁТИ, недок. Голосно кричати; вирища́ ти.
ВАЛЬÓК, -лька́ , ч. Грудка мокрої, замішеної з соломою
глини для спорудження глиняних будівель.
ВÁЛЬС, -а, ч. 1. Плавний парний танець. 2. Музичний твір.
ВÁЛЯНКИ, -ів, мн. Зимове взуття з валяної вовни з довгими
халявами ║ вáлянки би́ ті.
ВÁЛЯНКИ БИ́ ТІ. Зимове взуття з валяної вовни з довгими
халявами; вáлянки: зи |мойу йак | дуже |сил’ниĭ мо |роз/ хо |дили у
|
битих |вал’анках биз га |лош˙іў.
ВÁЛЯНКИ ШИ́ ТІ. Валянки, пошиті з тканини і вати:
ста |рен’к˙і хо | дили ў | шитих та | ких |вал’анках у га |лошах/ шоб ни
прома |кали.
ВАЛЯ́ ТИСЯ, недок. 1. Довго лежати, нічим не займаючись.
2. Лежати на землі (внаслідок сп’яніння). 3. Лежати не на місці,
недбало кинутим.
ВАНÍЛЬКА, -и, ж. Ванілін, білий кристалічний порошок із
запахом ванілі: ва |н’іл’ку добаў | л’айімо ў |т’істо/ ў сир.
ВÁННОЧКА, -и, ж. Ємкість для купання новонародженого.
ВАРАНИ́ ЦЯ, -і, ж. Невеликий варений виріб, зліплений з
прісного тіста без начинки: | мама йак ро |била ва |реники/ то
м˙і | сила |т’іста |б˙іл’ше/ шоб зро |бити шеĭ |татов˙і вара |ниц’і/
ва |рила йіх ок|ремо/ |пот’ім у ма |к˙ітр’і рости |рала час| ник і
пири |м˙ішува йіх.
ВÁРВАР, -а, ч. Жорстокий, грубий чоловік.
ВАРВІДУВÁТИ, недок., згруб. Голосно кричати; вирища́ ти.

34
 ВАРÉНИК, -а, ч. Невеликий варений виріб, зліплений з
прісного тіста з начинкою. ♦ Як варе́ ник у мáслі – почувати
себе комфортно.
ВАРÉНЯ, -я, с. Варення, ягоди або фрукти, зварені в
цукровому сиропі: |каждиĭ год | робл’у ва |рен’а із ма | л’іни.
ВАРЬÓНКА 1 , -и, ж. Одяг із джинсової тканини, вивареної у
спеціальній суміші.
ВАРЬÓНКА 2 , -и, ж. Сорт ковбаси: ва |р’онку б |рали на
ол’іў |йе.
ВАТÍН, -а, ч. Рідка тканина з товстим густим начосом, яку
використовують замість вати для утеплення верхнього одягу:
ва |т’ін с| таўл’ат у |пал’та.
ВÁТМАН, -у, ч. Цупкий папір для креслення, малювання.
ВБИРÁТИСЯ, недок. Одягати на себе одяг; вдягáтися.
ВБРАНЯ́ , -я́ , с. Вбрання, сукупність речей, якими покриває
своє тіло людина; о́ дяг.
ВГОВОРÁТИ, недок. Вговоряти, умовляти.
ВГРÍТИ, док., згруб. Завдати ударів кому-небудь; вда́ рити.
ВДÁРИТИ, док. Завдати ударів кому-небудь ║ вгрі́ ти,
вліпи́ ти, вмасти́ ти, впі́ р ити, вшмали́ ти, заї́ х ати.
ВДÁЧНИЙ, -а, -е. Вдалий.
ВДІВÁТИСЯ, недок. Одягати на себе одяг; вдягáтися.
ВДÓБНО, присл. Зручно.
ВДЯГÁТИСЯ, недок. Одягати на себе одяг ║ вбирáтися,
вдівáтися.
ВÉЗТИ1 , недок. За допомогою транспорту переміщати кого-,
що-небудь з одного місця на інше.
ВÉЗТИ2 , недок. Щастити, таланити.
ВÉЛІК, -а, ч. Колісний транспортний засіб, що рухається
силою їздця, який натискує ногами на педалі; велосипе́ д.

35
 ВЕЛОСІПÉД, -а, ч. Колісний транспортний засіб, що
рухається силою їздця, який натискує ногами на педалі ║ ве́ лік,
лісапе́ д, самока́ т, самока́ тка.
ВÉРБНА НИДÍЛЯ. Свято, що відзначається за тиждень до
Великодня.
ВЕРБОЛÍЗ, -ло́ за, ч. Високий кущ або невелике дерево з
довгими блискучими гілками і вузьким листям.
ВÉРИСК, -у, ч. Тонкий, пронизливий крик.
ВЕРХ, -а, ч. 1. Найвища частина чого-небудь; вершина.
2. Дах, верхня частина будівлі, що слугує її покриттям. 3. Верхня
частина капелюха чи шапки.
ВÉРША, -і, ж. Рибальська снасть із лозових прутів.
ВÉРШНИК, -а, ч. Той, хто їде верхи на коні.
ВÉШТАТИСЯ, недок. Ходити туди-сюди без певної мети,
без потреби; ти́ нятися.
ВЕЩМІШÓК, -шка́ , ч. Великий мішок.
ВЄ́ Д ЬМА, -и, ж. Жінка, яка, знаючись із «нечистою силою»,
завдає людям шкоди; чаклунка.
ВЄ́ РУЮЩИЙ, -а, -е. Який вірить у Бога і виконує всі
релігійні обряди; набóжний.
ВЄС, -а, ч. Вага. ♦ На вєс зо́ лота – становити собою велику
цінність.
ВЄСИ́ , -і́ в , мн. Ваги.
ВЄСОВЩИ́ К, -а́ , ч. Особа, яка важить що-небудь або
контролює зважування чогось.
В’ЄТНÁМКИ, -ів, мн. Повністю відкрите літнє взуття з
гумовими підошвами і перетинкою між великим і другим
пальцем ноги: вйет |намки це дл’а моло | д’ож˙і/ дл’а д’і |теĭ/ ми ў
них ни | ходили.
ВЄ́ Ч НО, присл. Завжди.

36
 ВЄ́ Я Р, -а, ч. Невелике складане опахало для створення
потоку повітря, яке овіює обличчя, шию і плечі.
ВЗАСÓС, присл. Дуже довго, не відриваючись, цілуватися.
ВЗНÁТИ, док. Дізнатися.
ВЗРÓСЛИЙ, -а, -е. Який перестав бути дитиною; доро́ слий.
ВЗРОСЛЯ́ К, -а́ , ч. Який перестав бути дитиною; доро́ слий.
ВЗУ́ ТИ, док., зневажл. Обдурити когось; надури́ ти.
ВЗУТЯ́ ДРАНТИ́ ВЕ. Старе рване взуття.
ВЗЯ́ ТКА, -и, ж. Гроші, що даються службовій особі як
підкуп; хаба́ р.
ВЗЯ́ ТОК, -тка, ч. Здобич, яку беруть бджоли з квіток
медонослих рослин.
ВЗЯ́ ТОЧНІК, -а, ч. Той, хто бере хабар; хабарник.
ВИ́ БАВИТИ, док. Виняньчити: ми |н’і д’і | теĭ |вибавила мо |йа
|
баб п ка.
ВИ́ БАЧИТИ, док. Простити провину.
ВИ́ ВАЛИТИ, док. Віддати багато грошей за що-небудь.
ВИ́ ВАРКА, -и, ж. Посудина, в якій виварюють білизну.
ВИ́ ВИРНУТИ, док. 1. Перекинути що-небудь.
2. Переодягнути одяг внутрішньою стороною назовні.
♦ Ви́ вирнути кожу́ ха – сказати всю правду, все приховане
зробити явним.
ВИ́ ВИСТИ, док. Вести куди-небудь, указуючи шлях;
спрямовувати рух. ♦ Ви́ висти в лю́ ди – допомогти, посприяти
кому-небудь створити умови для досягнення мети. Ви́ висти на
чи́ сту во́ ду – викрити кого-небудь у нечесних діях.
ВИ́ ВИХ, -а, ч. Стійке зміщення суглобових кінців кісток, шо
робить неможливим нормальну діяльність суглобів.
ВИВÓДИТИСЯ 1 , недок. Зменшуватися в кількості,
переставати існувати; зникати.

37
 ВИВÓДИТИСЯ 2 , недок. Перебувати в кого-небудь довгий
час; товкти́ ся 2.
ВИ́ ГОВОР, -а, ч. Офіційна негативна оцінка вчинків,
чийогось ставлення до праці; догана.
ВИД, -у, ч. Вигляд.
ВИ́ ДАВКА, -и, ж. Давити щось дуже мало, мала доля.
ВИ́ ДВОРИТИ, док. Примусити кого-небудь піти звідкись.
ВИДИРÁТИ, недок. Забирати силоміць, виривати що-небудь
у когось.
ВИ́ ЗВІРИТИСЯ, док. Звертатися до кого-небудь або
відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю.
ВИ́ ЗДОРОВІТИ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим;
оду́ жати.
ВИЙМÁТИ, недок. Витягати.
ВИ́ ЙТИ ЗÁМУЖ. Узяти шлюб з чоловіком; відда́ тися.
ВИКАБÉЛЮВАТИСЯ, недок., зневажл. 1. Робити щось
після довгого прохання. 2. Поводитися зухвало, намагатися
привернути до себе увагу ║ викаблу́ чуватися, випе́ ндруватися,
вима́ хуватися.
ВИКАБЛУ́ ЧУВАТИСЯ, недок., зневажл. Поводитися
зухвало, намагатися привернути до себе увагу;
викабе́ люватися 2.
ВИ́ КАПАНИЙ, -а, -е. Дуже схожий на кого-небудь:
|
викапаниĭ |тато.
ВИ́ КАРАБКАТИСЯ, док. Вибратися з біди ║ ви́ крутися.
ВИ́ КИДИШ, -а, ч. Викидень, недоношений плід, народжений
унаслідок переривання вагітності.
ВИ́ КИШКАТИ, док. Виростити, виходити.
ВИКЛЮЧÁТЄЛЬ, -я, ч. Вимикач.
ВИ́ КЛЮЧИТИ, док. Вимкнути.

38
 ВИ́ КЛЯНЧИТИ, док. Випросити щось ║ ви́ циганити.
ВИ́ КРОЙКА, -и, ж. Зразок, вирізаний із паперу, за яким
викроюють одяг.
ВИ́ КРУТИСЯ, док. Вибратися з біди; ви́ карабкатися.
ВИКРУ́ ТЮВАТИ, недок. Скручуючи мокрий одяг,
видавлювати воду.
ВИЛÁЗИТИ, недок. 1. Підніматися вгору, лізучи по чомусь.
2. Виходити з автобуса. 3. Випадати (про волосся, про пір’я
птахів).
ВИ́ ЛИВОК, -вка, ч. Пташине яйце, знесене в м’якій оболонці
без шкаралупи.
ВИ́ ЛИЗАТИ, док. Провести повне сухе та вологе прибирання
приміщення.
ВИ́ ЛІТНИТИСЯ, док. Легко, по-літньому одягнутися.
ВИ́ ЛІЧИТИСЯ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим;
оду́ жати.
ВИ́ ЛКА, -и, ж. 1. Знаряддя для їди, що має форму ручки з
кількома зубцями; виделка. 2. Частина електричного з’єднувача,
яка має роздвоєний кінець.
ВИ́ ЛЛЯТИ, док. Вилити.
ВИМÁХУВАТИСЯ, недок., зневажл. Поводитися зухвало,
намагатися привернути до себе увагу; викабе́ люватися 2.
ВИ́ МІНЯТИ, док. Одержати яку-небудь річ, віддавши за неї
іншу. ♦ Ви́ міняти ши́ ло на ми́ ло – поміняти маловарту річ на
гіршу, зробити недоцільний учинок.
ВИМІТÁТИ СÁЖУ. Очищати комин від сажі; труси́ ти
сáжу: вим˙і |тати |сажу т |реба з |ранку/ по |ка ни пи |че/ бо на ден’
на го |р’ішч˙і ни | можна ўт |риматис’а.
ВИПÉНДРУВАТИСЯ, недок., зневажл. Поводитися зухвало,
намагатися привернути до себе увагу; викабе́ люватися 2.

39
 ВИПИВÁТИ, недок. 1. Пити рідину без залишку або певну
кількість її: | каждиĭ ден’ т |реба випи |вати ни | мен’че п˙іўто |ри
|
л’ітри во | ди. 2. Проводити час у товаристві з ким-небудь, п’ючи
алкогольні напої. 3. Вживати алкогольні напої; пия́ чити.
ВИ́ ПИВКА, -и, ж. Спиртні напої; алкого́ ль.
ВИПОМИНÁТИ, недок. Виражати своє незадоволення з
приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь;
доріка́ ти.
ВИ́ ПРИНДИТИСЯ, док. Нарядитися, одягти святковий
одяг.
ВИПРОВАЖÍНЯ, -я, с. Гостювання з нагоди проводів
хлопця на службу в армію: йак бу |ло випрова |ж˙ін’а ў | сина/ то
ро |били ша |лаш/ наĭ |мали | куфарку/ бу |ла ест |рада/ бу | ло йак на
в˙і | с’іл’і.
ВИ́ РАДИТИ, док. Провести, відправити.
ВИРЗТИ́ , недок. Верзти, розповідати щось нерозумне,
беззмістовне║звизді́ ти, пле́ сти 2 , молóти 2, ліпи́ ти, тиринді́ ти.
ВИРИДУВÁТИ, недок. Поводитися капризно, виявляти
незадоволення.
ВИРИЩÁТИ, недок. Верещати, голосно кричати ║
варвідува́ ти, валува́ ти, гарлапа́ нити, єрепе́ нитися.
ВИ́ РІЗ, -а, ч. Вирізаний на одязі отвір для голови, шиї.
ВИ́ РОБИТИСЯ, док. Виснажитися, знесилитися від роботи.
ВИРОБЛЯ́ ТИ, недок. 1. Виготовляти з якого-небудь
матеріалу якісь речі, предмети. 2. Надавати певної форми чому-
небудь (про тісто). 3. Виконувати певну кількість роботи.
4. Робити щось несподіване.
ВИРСТÁТ, -а, ч. Верстат, ткацький домашній пристрій, на
якому виготовляють полотно, рядна: на |зиму ў |хат’і
ўстаноў |л’ували вирс|тат/ ро |били рушни |ки/ |радна/ до |рошки.

40
 ВИРТÍТИСЯ, недок. Рухатися, повертатися в різні боки.
ВИРТУ́ ТА, -и, ж. Пиріг із тіста, згорнутого в трубку
кількома шарами, між якими міститься начинка.
ВИ́ РУБИТИСЯ, док. Заснути від утоми, сп’яніння.
ВИСÉЛКА, -и, ж. Різнобарвна смуга у формі дуги, що
з’являється на небі після дощу; райдуга ║ руса́ лка.
ВИСИ́ ДЮВАТИ, недок. Висиджувати, сидячи на яйцях,
виводити пташенят (про птахів).
ВИ́ СИП, -у, ч. Дрібні плямки, пухирці, гноячки, що
з’являються на шкірі або слизових оболонках.
ВИ́ СІВКИ, -ів, мн. Рештки від оболонок зерна, що
залишаються після просівання борошна.
ВИСНÁ 1 , -и, ж. Весна, пора року між зимою і літом.
ВИСНÁ 2 , -и, ж. Весна, сорт ранньої картоплі.
ВИСНУ́ ШКИ, -шок, мн. Дрібні жовтовато-бурі плями або
коричневі пігментні плями переважно на обличчі деяких людей,
що особливо помітними стають навесні.
ВИ́ ТВОРИТИ, док. Зробити якусь шкоду.
ВИ́ ТИ1 , недок. Видавати протяжні високі та жалісні звуки
(про собак, вовків); заводити.
ВИ́ ТИ2 , недок. Влаштовувати гніздо.
ВИ́ ТКО, присл. Видно.
ВИТОЛÓЧУВАТИ, недок. Пошкоджувати посіви, городину,
траву, ходячи на них.
ВИ́ ТОЧКА, -и, ж. Зашита з вивороту невелика складочка на
жіночому одязі від грудей до пахви.
ВИТРИБÉНЬКИ, -ньок, мн. Страви, виготовлені
незвичайним способом.
ВИ́ ТРІЩИТИСЯ, док. Широко розкрити очі.
ВИТУ́ ХА, -и, ж. Квасоля з витким стеблом.

41
 ВИХВАЛЯ́ ТИСЯ, недок. Хвалити самого себе.
ВИ́ ХИРІТИСЯ, док., вульг. Виспатися.
ВИХОДНÓЙ, -а, -е. Вихідний, вільний від роботи або
навчання день.
ВИ́ ЦИГАНИТИ, док. Випросити щось; ви́ клянчити.
ВИЧÉРАТИ, недок. Вечеряти, їсти ввечері.
ВИ́ ЧИНИТИ, док. Піддаючи сиру шкуру спеціальній
обробці, робити її придатною для використання.
ВИЧÍРНЯ, -і, ж. Вечерня, церковна служба, відправлювана у
другій половині дня.
ВИЧÍРНЯ ШКÓЛА. Школа, що працювала у вечірню зміну:
хто ни | кон’чиў |дес’іт’ к |лас’іў/ то хо | дили у ви |ч˙ірн’у ш| колу/
конт |рол’н’і ро |боти йім ро |били | йіхн’і | д’іти.
ВИЧОРИ́ НКА, -и, ж. Вечірка, святкування весілля у
вузькому колі.
ВИЧОРНИ́ ЦІ, -и́ ць, мн. Вечірні зібрання молоді, на яких у
будні поряд із розвагами виконувалася певна робота, а у свята
вшановувалися гуляння.
ВИШИВÁНКА, -и, ж. Вишита сорочка ║ соро́ чка ви́ шита,
соро́ чка украї́ н ська.
ВИ́ ШИВКА, -и, ж. Вишитий на тканині візерунок.
ВИ́ ШКА 1 , -и, ж. 1. Високий, тонкий дерев’яний або
металевий стовп з антеною для трансляції радіосигналів
телебачення. 2. Машина з вишкою для вантажно-підйомних
операцій.
ВИ́ ШКА 2 , -и, ж., ірон. Вища міра покарання.
ВИ́ ШКРАБОК, -бка, ч., зневажл. Остання дитина в сім’ї.
ВИЩÁТИ, недок. Верещати, пищати.
ВІДГРИЗÁТИСЯ, недок. Сперечаючись, сварячись
захищатися.

42
 ВІДДÁТИСЯ, док. Узяти шлюб з чоловіком ║ ви́ йти
за́ муж.
ВІДДИХÁТИ, недок. Відновлювати сили після втоми,
припиняючи дію, рух; відпочива́ ти.
ВІДДЯ́ ЧУВАТИ, недок. 1. Відплачувати комусь подарунком,
добрим учинком за послугу. 2. Мститися кому-небудь за вчинене
зло.
ВІДЖÁТИ, док. 1. Вичавити рідину з чого-небудь. 2. Силою
заволодіти чим-небудь; відібрати щось цінне.
ВІДЗНАЧÁТИ, недок. 1. Виділяти що-небудь якоюсь
позначкою ║ відміча́ ти 1. 2. Здійснювати відповідні заходи з
приводу події ║ відміча́ ти 2.
ВÍДІК, -а, ч., мол. Відеомагнітофон.
ВІДІСПÁТИСЯ, док. Досхочу виспатися.
ВІДЛУПИ́ ТИ, док. 1. Відколупати. 2. Набити когось.
ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ, -а, -е. Який живе, тримається
осторонь від людей; відлюдний.
ВІДМІЧÁТИ, недок. 1. Виділяти що-небудь якоюсь
позначкою ║ відзнача́ ти 1. 2. Здійснювати відповідні заходи з
приводу події ║ відзнача́ ти 2.
ВІДПОЧИВÁТИ, недок. Відновлювати сили після втоми,
припиняючи дію, рух ║ віддиха́ ти, спочива́ ти.
ВІДРИВÁТИСЯ, недок., мол. Приємно проводити час,
отримувати задоволення.
ВІДРОБИ́ ТИ, док. 1. Відпрацювати комусь за що-небудь.
2. Відвернути чаклування.
ВІЗ, во́ за, ч. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною
тягою здебільшого для перевезення вантажів. ♦ П’я́ те ко́ лисо
ко́ ло во́ за – щось зайве, непотрібне.
ВІЇ, -ій, мн. Волосинки, що вкривають краї повік ║ кліпки́ .

43
 ВІКО, -а, с. Кришка домовини.
ВІКÓННИЦІ, -иць, мн. Дерев’яні двостулкові щити для
прикривання вікна ║ ста́ вні.
ВІЛЬВÉТ, -у, ч. Вельвет, бавовняна тканина у дрібний
рубчик з густим коротким ворсом на лицьовому боці: в˙іл’|вет
п |лотна тка |нина у др’іб |ниĭ |рубчик/ з |н’ого | шили сп˙ідни |ц’і.
ВІЛЮ́ Р, -у, ч. Велюр, тканина з низьким, дуже густим і
м’яким ворсом на лицьовій поверхні.
ВÍМНЯ, -я, с. Вим’я.
ВÍНИК, -а, ч. Скручений лозою пучок віниччя для підмітання
підлоги: ў | нашому си | л’і ўс’і заĭ | малис’а |в˙іниками/ | с’ійали
п |росо/ шару |вали йі |го/ |жали/ р’іў|н’али/ моло |тили/ то | д’і
ро |били пирип |л’оти і з пирип | л’отіў ро |били | в˙іники/ зи |мойу
|
йіздили прода |вати. ♦ До но́ вих ві́ н иків – дуже довго, тривалий
період щось очікувати.
ВÍНИК ОДЬÓЖНИЙ. Маленький віник для обмітання
одягу: о | д’ожн’і |в˙іники ўже ни | робимо/ |робимо лиш ви | лик˙і.
ВÍНИЧА, -а, с., збірн. Віниччя. 1. Однорічна трав’яна
рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що
використовують для виготовлення віників. 2. Однорічна рослина,
що росте пірамідальним кущем близько метра заввишки на
невгіддях, купах гною.
ВІНІГРÉТ, -у, ч. Страва із порізаних на шматочки овочів.
ВІНÓК, -нка́ , ч. 1. Головний убір нареченої. 2. Живі квіти,
сплетені в коло, яким прикрашають голову. 3. Паперові квіти,
сплетені в коло, яким прикрашають голову. 4. Великий вінок зі
штучних квітів, який використовують у поховальному ритуалі.
5. Коса, плетена з часнику, цибулі.
ВІНÓЧОК, -чка, ч. 1. Круглий головний убір нареченої, який
носять на маківці голови. 2. Живі квіти, сплетені в коло, яким

44
прикрашають голову. 3. Паперові квіти, сплетені в коло, яким
прикрашають голову. 4. Маленька дугоподібна паперова гілка,
яку наречена чіпляє на голову дівчатам.
ВІРÁНДА, -и, ж. Веранда, неопалюване примішення,
вбудоване або прибудоване до будівлі.
ВІСÍЛЯ, -я, с. Обряд одруження; весілля ║ свáдьба.
ВÍСПА, -и, ж. Шрами на шкірі від щеплення.
ВÍТИР, -тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в
горизонтальному напрямі. ♦ Ві́ тир в голові́ – про легковажну
людину. Як ві́ т ром зду́ ло – зникнути безслідно.
ВІТИРÉЦЬ, -рця́ , ч., вл. н. Назва кафе.
ВІТІНÁР, -а, ч. Ветеринар, лікар, який лікує тварин.
ВІТКÁЗУВАТИСЯ, недок. Відмовлятися.
ВІТКАРÁБКАТИСЯ, док. Відмовитися, звільнитися від
чогось нав’язливого.
ВÍТКИ, присл. Звідки.
ВІТКИДÁТИ, недок. 1. Відціджувати, відкладати сир.
2. Кидати, метати.
ВІТКОСИ́ ТИ, док. Ухилитися від служби в армії.
ВІТРÓВКА, -и, ж. Вітрівка, легка куртка з плащової
тканини: в˙іт |роўка із плаш |чоўки/ во |на хо | лодна ў |н’ійі хо |дили
восе|ни і вис|нойу.
ВІТРЯ́ НКА, -и, ж. Інфекційна дитяча хвороба: на
в˙іт |р’анку пош| т’і ўс’і | д’іти бо |л’ійут.
ВІТСÁПУВАТИСЯ, недок. Переводити подих.
ВІТСÍЯТИ, док., перен. Загубити.
ВІТСЦІРÁТИ, док. Змити бруд з одягу.
ВІТХВАТИ́ ТИ, док. 1. Забрати собі в когось що-небудь.
2. Отримати наганяй. 3. Купити, придбати щось дефіцитне,
рідкісне, цінне.

45
 ВÍХОР1 , -а, ч. Вихор, пасмо волосся, що стирчить догори.
ВÍХОР2 , -у, ч. Вихор, сильний круговий рух вітру.
ВÍХОТЬ, -хтя, ч. Жмут соломи, сіна тощо.
ВÍЦЦИ, присл. Звідси, з цього місця.
ВÍЧКО, -а, с. Невелике заглиблення із брунькою на бульбі
картоплі.
ВÍШАЛКА, -и, ж. 1. Дошка, з одного боку з великими
металевими гаками, на які вішають одяг. 2. Стояк з гаками для
вішання одягу. 3. Плічка для вішання одягу.
ВÍШКИ, -жок, мн. Прикріплений з обох боків до вуздечки
довгий ремінь, яким правлять кіньми.
В’Ї́ С ТИСЯ, док. Чіплятися до кого-небудь.
ВКЛЮЧИ́ ТИ, док. Ввімкнути: ўкл’у| чити с’в˙ет.
ВКРÁСТИ, док. Привласнити чуже ║ поцу́ пити, сви́ снути,
спе́ рти, сти́ рити, спіоне́ рити.
ВКРÁЯТИ, док. Врізати скибку хліба.
ВКРУТУ́ , присл. Про спосіб варіння яйця: круто, до твердого
стану.
ВКУ́ ПІ, присл. Разом, спільно.
ВКУС, -у, ч. 1. Відчуття, що виникає при подразненні
слизової оболонки язика якими-небудь речовинами; смак.
2. Здатність відчувати красу. ♦ На вкус і цвет това́ риша нєт –
не бажаючи сперечатися про смаки, кожен залишається при своїй
думці.
ВКУ́ СНИЙ, -а, -е. Смачний.
ВЛÉЖАТИСЯ, док. Досягти певної зрілості (про фрукти).
ВЛИ́ ПНУТИ, док. Набратися неприємностей, потрапити в
неприємну ситуацію; вля́ патися.
ВЛІПИ́ ТИ, док., згруб. Завдати ударів кому-небудь;
вда́ рити.

46
 ВЛЮБИ́ ТИСЯ, док. Пройматися почуттям кохання;
закоха́ тися.
ВЛЯ́ ПАТИСЯ, док. Набратися неприємностей, потрапити в
неприємну ситуацію ║ вли́ пнути.
ВМАСТИ́ ТИ, док., згруб. Завдати ударів кому-небудь;
вда́ рити.
ВМЄ́ С ТО, присл. Замість.
ВМИВÁЛЬНІК, -а, ч. Раковина з краном або спеціальна
висяча посудина з краном, носиком, яка слугує для вмивання.
ВМÍШУВАТИСЯ, недок. Втручатися, встрявати
непрошеним у чужі стосунки, в чуже життя.
ВОВК, -а, ч. Хижак сірої масті. ♦ Во́ вка но́ ги ко́ рмлят –
власною працею добувати засоби для існування. Во́ вка боя́ тися
– в ліс ни ходи́ ти – якщо боятися ризикованої справи, то краще
за неї зовсім не братися. Во́ вком диви́ тися – сердитися. Во́ вчий
апіті́ т – гостре відчуття потреби в їжі.
ВÓВРЕМНЯ, присл. Вчасно.
ВОВТУ́ ЗИТИСЯ, недок. Вертітися, соватися, часто
змінювати положення тіла ║ со́ ватися.
ВÓВЧИК, -а, ч. Середина розрізаного кавуна: гар |буз |р’ізали
скибоч| ками/ ко |ли йі |го |поўн’іс’ц’у по |р’ізати ў си |редин’і
|
лишиц’а |воўчик/ в˙ін |дуже | добриĭ і йі |го д’і |лили на ўс’іх д’і | теĭ.
ВОДÁ, -и, ж. Прозора, безбарвна рідина. ♦ Ви́ лами по воді́
пи́ сано – невідомо, як буде. Каламу́ тити во́ ду – вносити розлад,
неспокій. Нибра́ тися за холо́ дну во́ ду – ледарювати. Нирозли́ й
вода́ – бути постійно разом. Ті́ ше води́ , ні́ же трави́ – дуже
скромний, покірний, непомітний. Як води́ у рот набра́ ти –
замовкнути, мовчати. Як з гу́ ся вода́ – ніщо не впливає, не діє на
когось. Як у во́ ду опуща́ ний – засмучений, розгублений. Як дві
ка́ плі води́ – дуже схожий. Товкти́ во́ ду в сту́ пі – займатися

47
чимось непотрібним, марно гаяти час. Схова́ ти кі́ н ці в во́ ду –
приховати сліди злочину.
ВОДИ́ ТИ, недок. 1. Примушувати йти з собою приручену
тварину. 2. Тримаючи когось за руку, допомагати йти. ♦ Води́ ти
за но́ са – обманювати кого-небудь, хитрувати, не виконуючи
обіцяного.
ВОДÍТЄЛЬ, -я, ч. Водій автомобіля; шо́ фер.
ВÓДКА, -и, ж. Міцний алкогольний напій з очищеного
спирту; горі́ л ка.
ВОДЯ́ НКА, -и, ж. Хвороба, надмірне скупчення води в
організмі людини.
ВОЄ́ Н НИЙ, -ного, ч. Військовослужбовець: во | йен’:і за |ран’а
на |пен’ц’ійу ви |ход’ат.
ВÓЗДУХ, -а, ч. Повітря.
ВÓЗИК, -а, ч. Ручний двоколісний візок з двома ручками для
перевезення невеликих вантажів.
ВОЗИ́ ТИСЯ, недок. Займатися чимсь клопітним, що вимагає
багато часу.
ВÓЗРАСТ, -а, ч. Вік.
ВОЙНÁ, -и́ , ж. Війна. 1. Організована збройна боротьба між
державами. 2. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті
ненавистю, недоброзичливістю; ворожнеча.
ВОЛÁНЧИК, -а, ч. Вид оборки на жіночому одязі.
ВОЛНУВÁТИСЯ, недок. Непокоїтися, відчувати
хвилювання; хвилювáтися.
ВÓЛО, -а, с. 1. Розширена частина стравоходу у птахів, де
тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа.
2. Зневажл. Ожиріле підборіддя в людини.
ВОЛÓВЕ СÉРЦЕ. Великий м’ясистий помідор.
ВÓЛОК, -а, ч. Сітка для ловлі риби.

48
 ВОЛОКТИ́ СЯ, недок. Повільно йти за ким-небудь,
плентатися.
ВÓЛОТЬ, -і, ж. Колосок проса.
ВОЛОЧИ́ ТИ, недок. 1. Що-небудь тягти за собою по землі.
2. Обробляти бороною ріллю перед сівбою; боронувати.
ВОЛОЧИ́ ТИСЯ, недок. 1. Тягтися по поверхні чого-небудь.
2. Вести аморальний спосіб життя, мати інтимні стосунки з ким-
небудь ║ гуля́ ти 3, тяга́ тися, шля́ тися.
ВОЛЬТАНУ́ ТИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе слово;
дурнува́ тий.
ВОЛЯ́ ЧА, -ої, ж., заст. Базар для продажу худоби: |вол’ача/
це ба |зар де прода |вали ху |добу/ во |на бу |ла у Саў | ран’і.
ВОНÍЗМ, -у, ч. Неприємний, смердючий запах; смóрід.
ВОНÍЩЕ, -а, с. Неприємний, смердючий запах; смóрід.
ВОНЬ, -і, ж. Неприємний, смердючий запах; смóрід.
ВОПШÉ, присл. Взагалі.
ВОРОЖИ́ ТИ, недок. Вгадувати майбутнє чи минуле на
картах; пророкувати що-небудь ║ гада́ ти.
ВОРÓЖКА, -и, ж. Жінка, яка ворожить ║ гада́ лка.
ВÓРОК, -а, ч. Мішечок із гострокутним дном для
відціджування та віддушування сиру.
ВОРОТИ́ ЛО, -а, с. Верхній вал у ткацькому верстаті, на який
навивається основа.
ВОРОТНІ́ К, -а́ , ч. Смужка тканини, пришита в одязі коло
шиї; ко́ мір.
ВОСПАЛЄ́ НІЄ, -я, с. Хвороба, що супроводжується
температурою, припухлістю, почервонінням, болем уражених
органів; запа́ линя.
ВОСПИ́ ТУВАТИ, недок. Виховувати.
ВОСПІТÁТЄЛЬНІЦА, -и, ж. Вихователька.

49
 ВОСЬМЬÓРКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-
2108.
ВПАДÁТИ1 , недок. Вливатися, втікати в річку, озеро, море.
ВПАДÁТИ2 , недок. Упадати за ким-небудь, виявляючи свою
закоханість, любов, прихильність.
ВПÁДЛО, присл., мол. Лінуватися, не мати бажання щось
робити.
ВПАКУВÁТИ, док. Помістити що-небудь у якусь тару.
ВПÉРВИХ, присл. 1. Син батькового або материного брата
чи сестри; брат двоюрі́ дний. 2. Дочка батькового або
материного брата чи сестри; сестра́ двоюрідна́ .
ВПОРÓТИ, док., зневажл. Зробити якусь дурницю.
ВПРАВЛЯ́ ТИ, недок. Вставляти на місце вивихнуті суглоби,
переламані кінцівки.
ВРАГ, -а́ , ч. Ворог.
ВРАЧ, -а́ , ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує
хворих; лі́ к ар.
ВРАЧИ́ ХА, -и, ж. Жінка-лікар; лі́ к арка.
ВРÉМНЯ, -я, с. Врем’я, час: ўс’о ў|ремн’а хл’іб п пик |ли у
пи |ч˙і.
ВРÓДІ, присл. Начебто.
ВРУБИ́ ТИСЯ, док. З’ясувати щось, розібратися в чомусь.
ВСÉНЬКИЙ, -а, -е. Весь.
ВСІҐДÁ, присл. Завжди, у будь-який час, постійно.
ВСКÓЧИТИ, док. Встрибнути.
ВСМЯ́ ТКУ, присл. Про способи варіння яйця; до
напіврідкого стану.
ВСТИ́ ДНО, присл. Стидно, соромно.
ВСТРЄ́ Ч А, -і, ж. Випадкове або наперед домовлене
побачення з ким-небудь; зу́ стріч.

50
 ВСЬОРАМНÓ, присл. Однаково.
ВСЯ́ КА ВСЯ́ ЧИНА. Різноманітні речі, усе, що завгодно.
ВТИКÁТИ, недок. Розуміти щось, розбиратися в чомусь.
ВТІКТИ́ , док. Втекти, швидко рухатися, намагаючись
уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування║
зди́ міти, злиня́ ти, зми́ тися.
ВТОРÓПАТИ, док. Збагнути.
ВТЮ́ РИТИСЯ, док. Пройматися почуттям кохання;
закоха́ тися.
ВУ́ ГЛЯ, -я, с. Вугілля, тверда горюча речовина рослинного
походження, яка видобувається з надр землі.
ВУ́ ГОЛ, -гла́ , ч. 1. Частина приміщення між двома стінами,
що сходяться; кутóк 1. 2. Місце сходження зовнішніх сторін
будинку. 3. Місце проживання; житло: | д’іти |майут св˙іĭ |вугол.
ВУ́ ДИНЯ, -я. с., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої
рослини; гудина: на |вудин’і каба |ки/ гойір |ки/ гарбу |зи/ | дин’і.
ВУ́ ЗЛИК, -а, ч. Зав’язана кінцями хустка з укладеними в ній
речами; вузол.
ВУ́ СА, -ів, мн. Волосся, що росте над верхньою губою в
чоловіків. ♦ Мота́ ти на вус – придивлятися, прислухатися до
чого-небудь, запам’ятовувати.
ВУСТÁ, вуст, мн., заст. Губи. ♦ Ні па́ ри з вуст – мовчати.
ВУ́ ХО, -а, с. 1. Орган слуху. ♦ Аж ву́ ха в’я́ нут – кому-
небудь неприємно слухати що-небудь. Аж за вуха́ ми тріщи́ т –
їсти з апетитом. В одно́ ву́ хо вліта́ є, а в дру́ ге виліта́ є –
неуважність. Розві́ шати вуха – уважно, з цікавістю слухати.
Голова́ і два ву́ ха – так зневажливо говорять про недалеку,
дурнувату людину. 2. Бокова частина шапки, що закриває вушну
раковину.
ВУ́ ШКО1 , -а, с., зменш.-пестл. до ву́ хо 1.

51
 ВУ́ ШКО2 , -а, с. Отвір, у тупій частині голки, у який
протягують нитку.
ВХЛЯ́ НУТИ, док. Стомитися; умори́ тися.
ВЧУНЯ́ ТИ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим;
оду́ жати.
ВШМАЛИ́ ТИ, док., згруб. Завдати ударів кому-небудь;
вда́ рити.
В’ЮН, -а́ , ч. Надзвичайно рухлива риба з видовженим
гнучким тілом: вйу |на до |росла л’у |дина ни |може ўт |римати/ а
ма |ла ди | тина три |майе.
В’ЯЗÁЛЬНИК, -а, ч. Чоловік, який в’яже снопи.
В’ЯЗÁЛЬНИЦЯ, -і, ж. Жінка, яка в’яже снопи.
В’ЯЗÁТИ, недок. 1. З’єднувати що-небудь, обвиваючи
мотузкою. 2. Плести що-небудь спицями, гачком; пле́ сти 1 .
В’Я́ ЗИ, -ів, мн. Тильна частина шиї.
В’Я́ СКА, -и, ж. В’язка, зв’язані мотузкою або нанизані на
неї однорідні предмети.

ГÁВКАТИ, недок. 1. Видавати уривчасті звуки (про собак).

2. Перен., згруб. Різкими, образливими словами висловлювати
невдоволення, осуд; свари́ ти.
ГАДÁЛКА, -и, ж. Жінка, яка ворожить; воро́ жка.
ГАДÁТИ, недок. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах;
пророкувати що-небудь; ворожи́ ти.
ГАДÉ, невідм., с. Спідниця з розширеними клинами внизу.
ГÁЗІК1 , -а, ч. Автомобіль ГАЗ-69.
ГÁЗІК2 , -а, ч. Хустка з дуже тонкої прозорої тканини.
ГАЗІРÓВКА, -и, ж. Вода газована.
ГАЙ-ГАЙ, виг. Вигук, яким відганяють рябців.
52
 ГÁЙДА, виг. Вигук, яким підганяють тварин.
ГАЛАПÁЙДА, -и, ж., зневажл. Нерозважлива, криклива
жінка.
ГАЛАТИ́ Н, -а, ч., зневажл. Легковажний чоловік.
ГАЛІФÉ, невідм., с. Чоловічі штани, обтягнуті на литках та
колінах і розширені на стегнах: м˙іĭ д’ід хо|див у шта|нах гал’і| фе/
во|ни до ко|л’іна вуз’|к˙і/ ўзу|валис’а ў |чобати/ а зверх ко|л’іна/
ши|рок˙і/ йак у во|йен’:і ўрими|на.
ГАЛÓПОМ, присл. 1. Дуже швидким бігом (про коня або
вершника). 2. Перен. Дуже швидко.
ГАЛÓШІ, -ів, мн. Коротке гумове взуття, яке накладають на
валянки.
ГАЛÓШІ ГЛІБÓКІ. Калоші, що закривають ногу вище
кісточок: у глі |боких га |лошах |ходат |коло | хати.
ГАЛÓШІ МІЛКÍ. Калоші, що закривають ногу нижче кісточок.
ГÁЛСТУК, -а, ч. 1. Смужка тканини, яку пов’язують під
коміром сорочки; краватка. 2. Трикутна червона хустина, яку
носили піонери на шиї, зав’язуючи довгі її кінці вузлом.
ГАЛУШКИ́ , -о́ к, мн. Страва з рваних шматочків прісного
тіста, зварених на воді або молоці.
ГÁЛЬКА, -и, ж. Маленькі обкатані й відшліфовані водою
уламки гірських порід.
ГАМАНÉЦЬ, -нця́ , ч. Шкіряна сумочка для грошей ║
кошильо́ к.
ГÁМАТИ, недок., дит. Їсти.
ГÁМБА, виг. Кінець.
ГАМСÉЛИТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ГАНДРÉЙ, -я, ч. Чоловіче ім’я Андрій.
ГАНТÍН, -то́ на, ч. Чоловіче ім’я Антон.
ГАНЯ́ ТИ, недок. Жваво бігати в різних напрямках ║ гаса́ ти.

53
 ГАПЛИ́ К1 , -а́ , ч. Металева застібка у вигляді гачка, що
пришивається проти петлі на одязі.
ГАПЛИ́ К2 , -а́ , ч., ірон. Кінець.
ГАРÁЧИЙ, -а, -е. Гарячий, який має високу температуру,
сильно нагрітий.
ГАРÁЧКА, -и, ж. Гарячка, стан організму, що
характеризується високою температурою.
ГАРБÁ, -и́ , ж., заст. Довгий віз із високим широко
драбинчастим верхом для перевезення сіна, соломи.
ГАРБАЗÍЙКА, -и, ж. Маленька цибулька, що виросла з
насіння; ти́ канка.
ГАРБУ́ З, -а́ , ч. Кавун.
ГАРДІРÓП, -а, ч. Гардероб, шафа для одягу.
ГАРЛАПÁНИТИ, недок. Голосно кричати; вирища́ ти.
ГÁРНИЙ, -а, -е. Який має приємну зовнішність║красі́ в ий,
слáвний, сімпаті́ ч ний.
ГАРНІТУ́ Р, -а, ч. Комплект, набір меблів.
ГАРШИ́ Н, -а, ч., заст. Аршин, міра довжини, яка дорівнює
71 см.
ГАС, -у, ч. Керосин.
ГАСÁТИ, недок. Жваво бігати в різних напрямках; ганя́ ти.
ГАСНИ́ К, -а́ , ч. Гасова лампа зі склом: ў |кожного йе гас |ник/
йак ниста |йе с| в˙ета/ то св˙і |тимо гас|ник.
ГАТТЯ́ , виг. Вигук, яким поганяють коней.
ГÉПНУТИСЯ, док. Раптово, з великим шумом упасти.
ГЕРБÉЇВКА, -и, ж., вл. н. Назва кутка у східній частині
Марківки.
ГÉТРИ, -ів, мн. Короткі панчохи з бретельками на ступнях.
ГИДУВÁТИСЯ, недок. Відчувати огиду.
ГИ́ ЛЯ, виг. Крик, яким відганяють гусей.

54
 ГИЛЯ́ КА, -и, ж. Гілка.
ГИЛЬЦÉ, -я́ , с. Весільне деревце.
ГИНÁЧЕ, присл. Інакше.
ГИНДÉЛИК, -а, ч. Невеличкий бар, де продають спиртні
напої та закуски.
ГИНДИ́ К, -а, ч. Індик, великий свійський птах, якого
вирощують на м’ясо: гин |диков˙і т |реба год/ шоб буў ви | ликиĭ.
ГИНДИ́ ЧКА, -и, ж. Індичка, самка індика.
ГИ́ РА, -и, ж. Гиря. 1. Важок. 2. Предмет великої ваги для
гімнастичних вправ.
ГИРЖÁ, -і́ , ж. Іржа, червоно-бурий наліт, що утворюється
на металі в результаті його окислення.
ГИРЖÁВИЙ, -а, -е. Іржавий, покритий іржею.
ГИРЖÁТИ, недок. 1. Іржати, кричати, видавати звуки (про
коня). 2. Зневажл. Сміятися.
ГИ́ РЖИКИ, -ів, мн. Безпідставний сміх.
ГИ́ РКАТИСЯ, недок. Сваритися, сперечатися з ким-небудь,
один з одним; свари́ тися.
ГИ́ ЧКА, -и, ж. Листя буряків та різних культурних рослин.
ГІЛЬКÓ, -а́ , ч. Чоловіче ім’я Ілько: д|ругого |аўгуста Іл’і |йі/
то |кажут шо на |р’іц’:і ку |патис’а ни |можна/ ўже хо |лодна
во |да бо Гил’| ко ўс’ |ц’аўс’а.
ГІМНАСЬЦЬÓРКА, -и, ж. Гімнастерка, військова сорочка з
цупкої тканини.
ГЛÁДИТИ, недок. 1. Проводити рукою по кому-, чому-
небудь, вирівнюючи що-небудь. 2. Вирівнювати, вигладжувати
праскою одяг; прасувати. 3. Вирівняти дощечкою глиняні стіни.
ГЛАДУ́ ЩИК, -а, ч. Висока кругла глиняна посудина, злегка
розширена в нижній частині.
ГЛАЗ, -а, ч. Око. ♦ Ні в одно́ м глазу́ – бути п’яним.

55
 ГЛАЗНИ́ Й, -о́ го, ч. Офтальмолог, окуліст.
ГЛÁНДИ, -ів, мн. Піднебінні мигдалини.
ГЛИ́ НИЩЕ, -а, с. Місце, яма, звідки беруть глину.
ГЛИ́ ПАТИ, недок. Різко поглядати.
ГЛИ́ СТИ, -ів, мн. Черв’яки, що паразитують в організмі
людини і тварини.
ГЛІБÓКИЙ, -а, -е. Глибокий.
ГЛОТÁТИ, недок. Проштовхувати пережовану їжу або питво
в стравохід ║ ковта́ ти.
ГЛÓТКА, -и, ж. Частина травного каналу, що з’єднує ротову
порожнину зі стравоходом. ♦ Де́ рти гло́ тку – кричати,
надриватися.
ГЛОТÓК, -тка́ , ч. Те, що за один раз ковтають; ковто́ к 1 .
ГЛУЗД, -у, ч. Розум. ♦ З глу́ зду з’ї́ х ати – втратити розум.
ГЛУ́ ПО, присл. Нерозсудливо, нерозумно.
ГЛУХИ́ Й, -а, -е. Який нічого не чує або недочуває. ♦ Глухи́ й
як пень – людина, яка недочуває. Глуха́ тете́ ра – людина, яка
недочуває.
ГЛУШ, -і́ , ж. Зарослі.
ГЛЯДÍТИ, недок. 1. Шукати. 2. Доглядати. 3. Дивитися.
♦ Нима́ коли́ в го́ ру гля́ нути – зовсім не мати вільного часу.
ГНИ́ ДА, -и. ж. 1. Яйце воші. 2. Перен. Погана неприємна
людина.
ГНИЛИ́ Й, -а, -е. Непорядний.
ГНИЛЬ, -і, ж. Що-небудь розкладене, зруйноване гниттям.
ГНІТ, -но́ ту, ч. Камінь, яким придавлюють кружки в діжці з
квашеною капустою, помідорами, огірками.
ГНОЙОВИ́ К, -а́ , ч. Черв’як, який живе в гною.
ГОББИРÁТИ, недок. Оббирати, обчищати шкіру зі старої
картоплі.

56
 ГОБИ́ ЧАЙ, -я, ч. Обичай, звичай.
ГОБÍД, -у, ч. Обрядовий обід за упокій померлого після
похорону, дев’ятий і сороковий дні або в день річниці його
смерті: на |сорок дн’іў го | б˙ід т |реба ро |бити ў тоĭ |самий ден’/
|
кажут шо ра |н’че ни |можна ро | бити.
ГОБÍДА, -и, ж. Обида, образа. ♦ Ни дава́ ти в гобі́ ду – не
дозволяти ображати кого-небудь. Ни в гобі́ ду ска́ зано – не
ображатися.
ГОБÍДИТИСЯ, док. Образитися.
ГОБІСЬЦЯ́ , -я́ , с. Обійстя, подвір’я з будівлями.
ГОБЛЮБУВÁТИ, док. Облюбувати, вибирати собі що-
небудь до вподоби, відповідно до своїх бажань.
ГОБÓРА, -и, ж. Обора, загорожа для худоби.
ГÓБРАЗ, -а, ч. Образ, ікона.
ГÓБРУЧ, -а, ч. Обруч. 1. Спортивний снаряд кільцеподібної
форми. 2. Металева, дерев’яна прикраса у вигляді півкільця, яку
носять на голові. 3. Зігнута кільцем залізна штаба, яку набивають
на діжку для скріплення.
ГОБЧИ́ СТИТИ 1 , док. Обчистити, зняти з чого-небудь
верхній шар, покриття.
ГОБЧИ́ СТИТИ 2 , док. Обчистити, украсти багато чого у
кого-небудь, де-небудь; обікра́ сти.
ГОБШПÁРИТИ, док. Ошпарити, облити кип’ятком.
ГОВÉС, -у, ч. 1. Овес, яра злакова культура із суцвіттям
волоть. 2. Зерно цієї культури.
ГОВОРИ́ ТИ, недок. Вести розмову, бесіду з ким-небудь║
бала́ кати, ляля́ кати.
ГОД, -а, ч. Період, за який Земля обертається навколо Сонця,
нараховує 365 днів (кожні 4 роки 366 днів); рік. 2. Період часу у
дванадцять місяців, що рахується від будь-якого дня.

57
 ГОДИ́ ТИ, недок. Задовольняти кого-небудь, роблячи
приємне, потрібне, бажане.
ГÓДНИЙ, -а, -е. Здатний.
ГОДОВÁНИЦЬ, -нця, ч. Дитина, взята на утримання.
ГÓЙДАЛКА, -и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги
діти й молодь.
ГОЙДÁТИСЯ, недок. Рухатися із сторони в сторону або
зверху вниз.
ГОЇРÓК, -рка́ , ч. Огірок, овочева городня рослина з
невеличкими довгастими плодами зеленого кольору.
ГÓЇТИСЯ, недок. Заживати.
ГОКРÍП, -ро́ пу. ч. Окріп, кипляча або дуже гаряча вода;
кіп’ято́ к.
ГÓЛДЕН, -а, ч. Сорт яблук.
ГОЛÍЯ, -ї, ж. Олія, жир, вироблений із соняшникового
насіння.
ГОЛÍЙНЯ, -і, ж. Олійня, підприємство, де виготовляють
олію.
ГÓЛКА, -и, ж. Тонкий металевий стрижень із гострим
кінцем і вушком, у яке всилюють нитку для шиття. ♦ Куди́
го́ лка, ту́ ди й ни́ тка – означає слідування однієї людини за
іншою в поглядах, діях, справах. Шука́ ти го́ лку в сі́ н і –
неможливо знайти. Як на голка́ х – неспокійно.
ГОЛÓБІСЬКИ, присл. На босу ногу.
ГОЛОВÁ, -и́ , ж. Частина тіла людини або тварини, в якій
міститься мозок. ♦ Ви́ кинути з голови́ – перестати думати про
що-небудь. Ви́ литіти з голови́ – забутися. Ві́ тир у голові́ –
легковажний. Голова́ пу́ хне – переживати, турбуватися. Да́ ти
го́ лову на отрє́ з – ручатися своїм життям. Задира́ ти го́ лову –
триматися гордовито, зазнаватися. По го́ ловах ходи́ ти –

58
пустувати, бешкетувати. На го́ лову ви́ лізти – поводитися
зухвало. На го́ лову ни нала́ зит – сказати що-небудь недоречне,
необдумане, нерозумне. На свою́ го́ лову – мати проблеми. Ни
бра́ ти в го́ лову – не думати. Пирикла́ сти з больно́ ї голови́ на
здоро́ ву – перекладати вину з винного на невинного. Сі́ с ти на
го́ лову – знахабніти. Хоч кіл на голові́ тиши́ – про вперту,
неслухняну людину. Як сніг на го́ лову – щось раптове,
неприємне. 2. Голова людини як орган мислення. ♦ Биз голови́ –
про нерозумну людину. Го́ лову лома́ ти – напружено думати,
намагаючись зрозуміти щось. Ма́ ти го́ лову на пле́ чах – бути
розумним. Морочи́ ти го́ лову – завдавати кому-небудь клопотів,
турбот. Пуста́ голова́ – нерозумна людина. Суши́ ти го́ лову –
напружено думати, намагаючись розібратися в чому-небудь.
3. Керівник установи, товариства. 4. Особа, яка керує зборами.
ГОЛÓВКА, -и. ж. 1. Зменш.-пестл. до голова́ . 2. Кулястий
плід рослин (маку, часника, цибулі). 3. Кошик соняшника.
4. Потовщений кінець цвяха.
ГОЛОВОКРУЖÉНІЄ, -я, с. Запаморочення.
ГОЛОДРÁНИЦЬ, -нця, ч., зневажл. Бідняк.
ГОЛОЛЬÓД, -а, ч. Тонкий шар льоду на поверхні землі
після сирої погоди або відлиги; ожилéдиця.
ГОЛОМÓЗИЙ, -а, -е. Без волосся на голові; ли́ сий.
ГОЛОПУ́ ЗИЙ, -а, -е. З голим животом.
ГОЛОСИ́ ТИ, недок. Голосно плакати, причитати.
ГОЛОСУВÁТИ, недок. 1. Брати участь у виборах.
2. Зупиняти транспортний засіб піднятою рукою.
ГОЛОШИ́ ЙКА, -и, ж. Курка з голою шиєю.
ГОЛУБЦÍ, -і́ в , мн. Страва з круп та фаршу, загорнутих у
капустяних листках.
ГÓЛЬКА, -и, ж. Жіноче ім’я Олька.

59
 ГОЛЬФ, -а, ч. Кофта без застібок із високим коміром, яка
щільно облягає тіло: гол’ф ўд’і |вайут | чириз |голову/ в˙ін
приста |йе до |т’іла.
ГÓЛЬФИ, -ів, мн. Панчохи, що не сягають колін.
ГОЛЯКÁ, присл. Без одягу.
ГÓНИ, -ів, мн. Міра земельної площі.
ГÓНОР, -а, ч. Пиха, зарозумілість, гордість.
ГОНУ́ КИ, -ів, мн. Онуки, діти дочки або сина.
ГОНУ́ ЧА, -і, ж. Онуча, шматок тканини, яким обмотують
ногу перед взуванням чобота ║ портя́ нка.
ГОНУЧÁ, -а́ ти, с. Онуча, дитина дочки або сина.
ГОРÁ, -и́ . ж. 1. Підвищення, що здіймається над місцевістю.
♦ На куди́ кіні го́ ри – дуже далеко. Стоя́ ти горо́ ю – відстоювати,
захищати кого-небудь. 2. Складена в одному місці велика
кількість чогось. 3. Вл. н. Назва кутка в північній частині села, у
якому розташоване правління колгоспу.
ГОРÁТИ, недок. Орати, обробляти землю плугом.
ГОРБÁТИЙ, -а, -е. Людина з горбом.
ГОРБÁТИЙ, -ого, ч., перен. Автомобіль «Запорожець».
ГОРДИ́ НЯ, -і, ж. Висока думка про себе і зневага до інших.
ГÓРЕ, -а, с. Обставини, події, що викликають страждання ║
біда́ , нища́ сьця.
ГОРІЛИ́ ЦІ, присл. Горілиць, обличчям догори (лежати).
ГОРÍЛКА, -и, ж. Міцний алкогольний напій з очищеного
спирту ║ во́ дка.
ГОРÍЩЕ, -а, с. Горище, приміщення між стелею та
покрівлею будинку.
ГÓРКА, -и, ж. Сорт слив; угорка: |горка/ | дуже |добр’і
слиў | ки/ ў |нейі | лехко в˙ідт ста | йе |к˙істочка/ із |нейі |робл’ат
чорнос| лиў.

60
 ГÓРЛО, -а, с. 1. Передня частина шиї, в середині якої
знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. ♦ Попире́ к
го́ рла ста́ ти – стати на перешкоді кому-, чому-небудь;
перешкодити. Наступа́ ти на го́ рло – настирливо вимагати чого-
небудь. 2. Звужена верхня частина пляшки.
ГОРЛЯ́ НКА, -и, ж. Зневажлива назва для горла.
ГОРНУ́ ТИСЯ, недок. Прагнути зближення з ким-небудь.
ГОРОБÉЦЬ, -бця́ , ч. Маленький сірий птах, який живе
переважно поблизу житла людини. ♦ Горопця́ м ду́ лі дава́ ти –
ледарювати.
ГÓРОД, -а, ч. Місто.
ГОРÓД, -а, ч. Ділянка землі при садибі: у нас го |род буў
пйади |с’ат |соток/ са |дили кар |тошку/ ка | пусту/ гойір | ки/
поми |дори/ град| ки/ а то ўс’о бу | ло п |росо. ♦ На горо́ ді будзина́ ,
а в Ки́ їві дя́ дько – нісенітниця.
ГОРÓДИНА, -и, ж. Городні плоди та зелень, які є
продуктами харчування; овочі.
ГОРОДИ́ ТИ, недок., зневажл. Говорити неправду.
ГОРУВÁТИ, недок. Горювати, бідувати.
ГОРШÓК, -шка́ , ч. Дитячий горщик.
ГÓРЩИК, -а, ч. Глиняний посуд з диркою у дні для
вирощування квітів.
ГОСÉЛЬНЯ, -і, ж. Гусінь, яка поїдає листя дерев.
ГОСИЛÉДИЦЬ, -дця, ч. Оселедець. 1. Невелика морська
промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому
вигляді. 2. Чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на
голеній голові.
ГÓСІНЬ, -і, ж. Осінь.
ГОСЛÓН, -а, ч. Ослін, лава у вигляді довгої дошки без
спинки і бокових билець, на чотирьох ніжках.

61
 ГОСОКÁ, -и́ , ж. Осока, багаторічна болотна трава родини
осокових з довгими гострими листками.
ГÓСПІТАЛЬ, -ю, ч. Військова лікарня.
ГОСТИ́ НЦІ, -ів, мн. Подарунки.
ГОСТРÍШИНА, -и, ж. Те, що є продовженням даху будівлі.
ГОСТЮ́ К, -а́ , ч. Довгий вусик на колосковій лусці злакових
рослин.
ГОТÓВИЙ, -а, -е. 1. Доведений до повної готовності,
придатний для споживання; приготовлений. 2. Про дуже п’яну
людину.
ГОТÓВИТИ, недок. Варити їжу.
ГОЧИРÉТ, -у, ч. Очерет, багаторічна водяна або болотна
трав’яниста рослина з високим стеблом: гочи |рет |били йак
замир |зала |р’ічка/ зйа |зували йі | го ў сно |пи/ при |носили до | дому і
скла | дали ў |купу/ то | д’і на | весну пирикри |вали | хату.
ГÓЧІ, -чéй, мн. Органи зору. ♦ Ба́ чили го́ чі, шо купува́ ли –
хтось сам винен у тому, що сталося. Ви́ плакати го́ чі – довго і
часто плакати. Ви́ тріщити (ви́ лупити) го́ чі – дивитися
здивовано, не розуміючи. За красі́ в і го́ чі – якщо хтось отримав
якісь блага ні за що. Зами́ лювати го́ чі – обдурювати кого-
небудь, брехати. Світ за го́ чі – піти не вибираючи шляху,
невідомо куди, куди завгодно. Зроби́ ти вели́ кі го́ чі –
здивуватися. Мозо́ лити го́ чі – постійно перебувати десь,
набридати своєю присутністю. На го́ ко – приблизно визначити
обсяг, розмір, вартість чого-небудь. Ни моргну́ вши го́ ком –
зробити щось дуже швидко, не задумуючись. О́ чі розбіга́ юця –
великий вибір чого-небудь. Хоч в о́ ко стре́ льни – дуже темна
ніч.
ГÓЧІРІДЬ, -і, ж. Очерідь. 1. Черга. 2. Корови, які пасуться
разом; череда.

62
 ГОЧКУ́ Р, -а́ , ч. Очкур, мотузка, якою стягують штани в
поясі для їх підтримування.
ГРÁБЛИСЬКО, -а, с. Держак грабель.
ГРАБЛÍ, -і́ в , мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє
собою поперечину із зубцями, насаджену на довгий держак.
♦ Наступа́ ти на ті са́ мі гра́ блі – вчинити повторну помилку, не
зробивши висновків з першої.
ГРАБЛÍ ДИРИВЛЯ́ НІ. Граблі з дерива: дириў| л’ан’і граб |л’і
бу |ли т |рохи | б˙іл’ш˙і/ | ними |добре гро |мадити |с’іно.
ГРÁДКА, -и, ж. Грядка, оброблена, підготовлена для
вирощування городніх культур земля: град |ки са |дили ў к˙ін |ц’і
го |рода/ до до |лини.
ГРÁДУС, -а, ч. 1. Одиниця виміру температури (тіла,
повітря, води). 2. Умовна одиниця вмісту алкоголю у спиртних
напоях. ♦ Під гра́ дусом – у стані сп’яніння, напідпитку.
ГРÁДУСНИК, -а, ч. Прилад для вимірювання в градусах
температури (тіла, повітря, води); тірмóмитир.
ГРÁЗНИЙ, -а, -е. Брудний.
ГРÁМОТА, -и, ж. Документ, яким нагороджують за успіхи в
якій-небудь справі. ♦ Фíлькина гра́ мота – документ, що не має
юридичної сили, нічого не значить.
ГРАНИ́ ЦЯ, -і, ж. 1. Межа, що розділяє території держав;
кордóн. 2. Вл. н. Лінія, яка відділяє територію села Осички від
території села Концеба.
ГРАНЧÁК, -а́ , ч. Стакан із гранями; стака́ н граньо́ нний.
ГРАФÍН, -а́ , ч. Велика, обплетена пляшка для вина.
ГРАФІРÓВКА, -и, ж. Спідниця з паралельними хвилястими
складками: граф˙і |роўку ў пан | чос’і збир’і |гали.
ГРÁЦІЯ, -ї, ж. Різновид жіночої білизни: г |рац’ійа/ це
ж˙і | ноче б˙іл’ |йо/ йа |ке ут | воруйе од| не |ц’іле з тру |с’ів і |л’іўчика.

63
 ГРÉБІНЬ, -я, ч. 1. Верх солом’яної покрівлі; місце, де
сходяться її схили. 2. Деталь ткацького верстата, що нагадує
гребінь у рамці; бердо.
ГРÉБЛЯ, -і, ж. Споруда, що перегороджує річку. ♦ Хоч
гре́ блю гати́ – дуже багато.
ГРÉЧКА, -и, ж. Однорічна трав’яниста рослина, із зерен
якої виготовляють крупу. ♦ У гре́ чку скака́ ти – жити в розпусті.
ГРЄ́ Л КА, -и, ж. Грілка, закрита гумова ємкість, заповнена
гарячою водою для зігрівання частини тіла сухим теплом.
ГРЄ́ Н КА, -и, ж. Смажена тонка скибка хліба.
ГРИБІНÉЦЬ, -нця́ , ч. Довгаста пластинка із зубцями для
розчісування волосся: у гриб˙ін |ц’і йід| на сторо |на гус| та/ а
д|руга |р’ідча/ гус|тойу ви | ч˙ісували |вош˙і.
ГРИ́ ВА, -и, ж. Довге волосся на шиї і хребті коня.
ГРИ́ ВНЯ, -і, ж. Грошова одиниця України.
ГРИ́ ЖА, -і, ж. Випинання нутрощів черевної порожнини під
шкіру через ділянку ослабленої або розтягнутої черевної стінки.
ГРИЗНЯ́ , -і́ , ж. Сварка з криком, лайкою або бійкою;
сканда́ л.
ГРИ́ ЗТИ, недок. 1. Кусати, злавлювати зубами. 2. Дорікати,
лаяти. 3. Намулювати, давити.
ГРИ́ ЗТИСЯ, недок. Сваритися, сперечатися з ким-небудь,
один з одним; свари́ тися.
ГРІБІШÓК, -шка́ , ч. Довгаста пластинка з зубцями для
розчісування або скріплення волосся: гр’іб˙іш |ком корис| туйуц’а
ста |р’і ж˙ін | ки.
ГРОБ, -а, ч. Спеціально зроблена скриня, в якій ховають
покійника; тру́ на.
ГРОЗИ́ ТИСЯ, недок. Грозити покаранням; погрожувати.
ГРОМÁДИТИ, недок. Згрібати що-небудь в одне місце.

64
 ГРÓМКИЙ, -а, -е. Який дзвінко лунає, якого далеко чути;
гучний.
ГРОМООТВÓД, -а, ч. Громовідвід, пристрій для захисту
будинків від руйнівної дії блискавки: громоот |вод буў на |вишц’і.
ГРÓШІ, -е́ й, мн. Металеві й паперові знаки, що є мірою
вартості при купівлі і продажу ║ ба́ бки, бабло́ . ♦ Гроше́ й ку́ ри
ни клюю́ т – дуже багато грошей у когось.
ГРУ́ БА, -и, ж. Висока вертикальна піч, призначена для
опалювання приміщення: на г |руб˙і су |шили | чобати.
ГРУЗИ́ ЛО, -а, с. Предмет, що прикріплюється до волосіні
вудки.
ГРУЗИ́ ТИ, недок. Вантажити.
ГУБÁ, -и́ , ж. Кожна з двох шкірно-м’язових рухомих
складок, що утворюють краї рота в людей і тварин. ♦ Губа́ ни
ду́ ра – уміти вибрати найкраще. Ма́ ти ме́ ньчу гу́ бу – не
огризатися.
ГУ́ ЛЬКИ, -ів, мн. Веселе, з розвагами, танцями проведення
часу.
ГУЛЬНЯ́ , -і, ж. Веселе, галасливе гуляння, що
супроводиться випивкою.
ГУЛЯ́ ТИ, недок. 1. Весело проводити час; розважа́ тися.
2. Вести розпутний спосіб життя. 3. Бути в близьких інтимних
стосунках з ким-небудь; волочи́ тися 2. 4. Злучатися,
спаровуватися (про корів, свиней). 5. Танцювати.
ГУЛЯ́ ЩА, -ої, ж., зневажл. Жінка легкої поведінки ║
лаху́ дра, хво́ йда, шльóндра, шлю́ ха.
ГУМАНІТÁРКА, -и, ж. Одяг, зазвичай ношений, який
роздають безкоштовно малозабезпеченим людям.
ГУ́ НЯТИ, недок. Гугнявіти.
ГУ́ РКАТИ, недок. Грюкати.

65
 ГУ́ ПАТИ, недок. 1. Видавати або створювати глухий стук,
шум при ударах. 2. Важко, з шумом падати.
ГУСÁРИКИ, -ів, мн. Дитяче взуття з тонкої штучної
шкіри.
ГУ́ СІНІЦА, -і, ж. Гусениця. 1. Видовжена личинка метелика
з кількома парами ніг. 2. Широкий ланцюг, що накладається на
колеса трактора, танка.
ГУ́ СОЧКА, -и, ж. Виріб у вигляді гуски з тіста,
приготовленого для випікання хліба: |бабка йак пи |кла хл’іб п / то
ўс’іґ | да ро |била гусоч|ки.
ГУ́ СЮ-ГУ́ СЮ, виг. Вигук, яким підкликать гусей.
ГУСЯ́ ТНИЦЯ, -і, ж. Довгаста посудина з покришкою для
засмажування гусей, качок та іншої великої птиці.
ГУЩАВИНÁ, -и́ , ж. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже
густо.

ҐÁБЛІ, -ів, мн. Сільськогосподарське знаряддя з кількома

довгими зубцями на держаку, що використовують для піднімання
сіна; вила.
ҐÁБЛІ БУРАКÓВІ. Вила з тупими кінцями (кульками),
якими насипають буряки.
ҐÁВА, -и, ж. 1. Ворона. 2. Зневажл. Роззява. ♦ Лови́ ти ґав –
бути неуважним.
ҐАВНЯ́ ҐАТИ, недок. Базікати.
ҐАНЧ, -і, ж. Недолік.
|
ҐÁРБАТИСЯ, недок. Гребтися: кури закри |вайу/ бо
|
ґарбайуц’а на го |род’і.
ҐÁРЧИК, -а, ч. Посудина з довгою ручкою для набирання
води; рундéлик.
66
 ҐВАВТ, -у, ч. Сильний крик, галас.
ҐВÁДЗЯТИ, недок. Робити щось недбало, без смаку.
ҐВÓЗЬДІКИ, -ів, мн. Сережки у формі цвяха.
ҐВÓЗЬДЬ, -я, ч. Цвях.
ҐÉҐНУТИ, док., вульг. Умерти.
ҐÉДЗИНЬ, -я, ч. Ґедзь, велика муха, що живиться кров’ю
тварин. ♦ Ґе́ дзинь вкуси́ в – у когось поганий настрій, хтось
нервує, сердитий.
ҐÉМБИ, -ів, мн., зневажл. Губи.
ҐÉРИК, -а, ч., заст. Жіноча кофточка з цупкої тканини типу
жакета.
ҐÉСТКА, -и, ж. Вишитий розріз спереду сорочки.
ҐИМБÁТИЙ, -а, -е, зневажл. З великими губами.
ҐИРИЛИ́ ЦЯ, -і, ж. Група, гурт дівчат, хлопців, людей
узагалі ║ ара́ ва.
ҐІРҐÓШІ, -ів, мн. Плечі.
ҐЛЕЙ, -ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурі вишні: ми
ма |лими |лазили по |вишн’ах і зри |вали цеĭ ґлеĭ.
ҐНІТ, ґно́ та, ч. Стрічка або шнур, призначений для горіння в
лампах, свічках.
ҐÓБАТИ, недок. Штурхати чим-небудь гострим.
ҐРÁТИ, ґрат, мн. Переплетення металевих прутів у вікнах,
що використовуються для загорожі: |в˙ікна шо в˙ідт кри |вайуц’а з
ґ |ратами.
ҐУ́ ДЖА, виг. Вигук, яким цькують собак.
ҐУДЗ, -а́ , ч. Вузол на нитці.
ҐУ́ ДЗІК, -а, ч. Застібка, переважно круглої форми, для
одягу.
ҐУ́ ЛЯ, -і, ж. 1. Заокруглена опуклість на тілі від удару.
2. Вид жіночої зачіски: з |йазували х|вос’ц’ік/ то |д’і п˙ід |н’ого

67
шос’ п˙ідт кла | дали/ розпраў|л’али |коси і за | кол’ували шпил’ |ками/
таĭ ви | ходила |ґул’а.

ДА, част. Так.

ДАВÁТИ, недок. Дозволяти, надавати можливість що-небудь
робити. ♦ Дава́ ти горобця́ м ду́ лі – ходити без діла, байдикувати.
Дава́ ти храпака́ – спати. Дава́ ти зда́ чі – відповідати ударом на
удар, образою на образу.
ДАВЛЄ́ НІЄ, -я, с. Кров’яний тиск.
ДÁЖЕ, част. Навіть.
ДАЛЬНЄБÓЙЩИК, -а, ч. Чоловік, який працює на великій
вантажній машині і їздить на великі відстані; далекобійник.
ДÁЛЬШЕ, присл. Далі, після того (цього).
ДАМНÓ, присл. Давно.
ДÁМСЬКІ ПÁЛЬЧИКИ. Сорт винограду.
ДАРИ́ ТИ, недок. Передавати що-небудь у власність як
подарунок: дарува́ ти 1.
ДАРМОЇ́ Д , -а, ч. Той, хто живе на чужий кошт; нероба.
ДÁРОМ, присл. Безкоштовно, безплатно.
ДАРУВÁТИ, недок. 1. Передавати що-небудь у власність як
подарунок ║ дари́ ти. 2. Обдаровувати наречених на весіллі.
ДÁТИ, док. 1. Надати в чиєсь користування. 2. Визначити
комусь строк покарання; засудити. 3. Дозволити, надавати
можливість що-небудь робити. ♦ Да́ ти ду́ ба – померти. Да́ ти
дьо́ ру – втекти від страху. Да́ ти ма́ ху – помилятися,
прораховуватися в чомусь, допускати помилку. Да́ ти на ла́ пу –
дати хабара.
ДВА РÁЗИ. Двічі.
ДВАНАЦЯТИРИ́ К, -а́ , ч. Лампа, яка має гніт і скло № 12.
68
 ДВÁЦІТЬ, числ. Двадцять.
ДВÉРКА, -и, ж. 1. Стулка, що закриває отвір у чому-небудь.
2. Двері автомобіля.
ДВИЖÓК, -жка́ , ч. Мотор будь-якого механічного засобу.
ДВОЛÍЧНИЙ, -а, -е. Лицемірний.
ДВÓРНІК, -а, ч. Двірник, працівник, який стежить за
чистотою у дворі будинку і на вулиці.
ДВÓРНІКИ, -ів, мн. Рухома стрілка зі щіткою для
механічного очищення скла автомобіля.
ДВÓЮШНИК, -а, ч. Двієчник, учень, який навчається на
двійки.
ДÉКО, -а, с. Прямокутна з листового заліза посудина для
випікання в печі пиріжків, печива: ў |мене йе |разн’і |дека і
|
б˙іл’ш˙і і |мен’ч˙і/ це дл’а |печ˙і/ йе сп˙і |ц’ал’но дл’а ду |хоўки/
во |ни т |рошки |нишч˙і.
ДÉМБИЛЬ, -я, ч. Демобілізація після проходження строкової
служби.
ДÉРГАНКА, -и, ж. Пристрій у вигляді дерев’яного круга з
густо вбитими високими залізними зубцями для чесання волокна.
ДÉРТИ КРУПУ́ . Млинком розмелювати зерна на крупи.
ДÉРТИСЯ, недок. 1. Боротися з кимось. 2. Рватися.
ДЕРТЬ, -і́ , ж. Борошно грубого млива для годівлі тварин.
ДЄ́ В ОЧКА, -и, ж. Дівчинка.
ДЄ́ Д УШКА, -и, ч. 1. Батько матері або батька: м˙іĭ | д’едушка
ни приĭ | шоў з воĭ |ни. 2. Чоловік, який досяг старості.
ДЄЛІКАТÉС, -а, ч. Незвичайні страви, напої або приправи
до них.
ДЄ́ Т ДОМ, -а, ч. Дитячий будинок.
ДЄ́ ЦТВО, -а, с. Дитинство.
ДЄШÓВКА, -и, ж. Низька ціна на товари, продукти.

69
 ДЖÍНСИ, -ів, мн. Штани з джинсової тканини.
ДЖОЛÓБАТИСЯ, недок. Колупатися, долубатися.
ДЖОНАТÁН, -а, ч. Осінній сорт яблук.
ДЗÉНДЗУРА, -и, ж. Дрібна абрикоса: | дзендзури/ це та |к˙і
др’іб |нен’к˙і абир |коси/ йак с |тигл’і/ | дуже | добр’і.
ДЗИ́ ҐА, -и, ж. Іграшка, яка підтримує рівновагу на гострому
кінчику за рахунок швидкого обертання навколо своєї осі.
ДЗИҐОНÍТИ, недок. Тремтіти від холоду.
ДЗЮБЕНКИ́ , -і́ в , мн., вл. н. Назва кутка в південно-східній
частині Станіславчика.
ДЗЯ́ ВКАТИ, недок. Гавкати.
ДЗЬÓБАТИ, недок. Клювати.
ДИБÍЛ, -а, ч., лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіо́ т.
ДИВИ́ , недок. Дивись.
ДИЗИНТИРÍЯ, -ї, ж. Гостра інфекційна хвороба людини,
при якій уражається товста кишка.
ДИКОЛЬТÉ, невідм., с. Великий виріз на платті спереду.
ДИ́ ЛДА, -и, ж. Високого росту людина.
ДИМ, -у, ч. Суміш дрібних твердих частинок сажі, попелу і
газоподібних продуктів, які виділяються в повітря при згорянні
чого-небудь. ♦ Аж дим іде́ – дуже інтенсивно, завзято. Ди́ му биз
вогню́ ни бува́ є – про небажаний наслідок, якому завжди
передує якась причина.
ДИРЖÁК, -а́ , ч. Частина ручного інструмента, за яку його
тримають.
ДИРЖÁТИ, недок. 1. Взявши що-небудь у руки не
випускати, мати в руках ║ трима́ ти 1. 2. Помістивши кудись,
зберігати ║ тримаа́ ти 2. 3. Не давати упасти кому-небудь;
піддержувати, підтримувати ║ трима́ ти 3. 4. Утримувати
худобу ║ трима́ ти 4. 5. Мати за дружину ║ трима́ ти 5.

70
 ДИРИБÁН, -а, ч. Незаконний поділ, привласнення земель,
майна, коштів.
ДИРИВЛЯ́ НИЙ, -а, -е. Дерев’яний, зроблений з дерива.
ДИ́ РКАТИ, недок. Деренчати, видавати дрижачі звуки.
ДИРМАНТÍН, -у, ч. Дермантин, просочена нітроцелюлозою
тканина, схожа на шкіру.
ДИРУ́ Н, -а, ч. Окунь.
ДИТИ́ НА, -и, ж. 1. Маленький хлопчик або маленька
дівчинка. 2. Син або дочка незалежно від їх віку стосовно своїх
батьків. ♦ Малі́ ді́ ти ни даю́ т спа́ ти, вили́ кі жи́ ти – до малих
дітей треба вставати вночі, щоб їх заспокоїти, як плачуть, а
великим дітям батьки на заваді.
ДИТИ́ НА ГРУДНÁ. Немовля, грудна дитина.
ДИТЯ́ , -я́ ти, с. Дитина.
ДИ́ ЧКА, -и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево.
ДИ́ ШЛО, -а, с. Дишель воза при кінній запряжці.
ДІАБÉТ, -а, ч. Хвороба, пов’язана зі збільшенням цукру в
крові ║ са́ хар 2, са́ харний діабе́ т.
ДІАГОНÁЛЬ, -ю, ч. Груба тканина з рубчиками по скісній
лінії.
ДІВÁН, -а, ч. Диван, м’які меблі для сидіння і лежання.
ДÍВКА, -и, ж. Доросла дівчина.
ДÍВКА НА ВІДДАНÍ. Дівчина, якій час одружуватися.
ДІВÓЧИТИ, недок. Бути дівчиною, весело проводити час;
дівува́ ти.
ДІВУВÁТИ, недок. Бути дівчиною, весело проводити час ║
діво́ чити.
ДІВУ́ ЛІ, -ль, мн., збірн., зневажл. Дівчата.
ДІВЧИ́ СЬКО, -а, с., зневажл. Дівчина.
ДІВЧУ́ К, -а́ , ж. Дівчина-підліток.

71
 ДІВЯ́ ТКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-2109.
ДІД, -а, ч. 1. Батько матері або батька. 2. Чоловік, який досяг
старості. ♦ З ді́ да-пра́ діда – з давніх-давен.
ДІДОВЩИ́ НА, -и, ж. Стосунки в армії.
ДІДÓК, -дка́ , ч. Хлопець у великій масці, виготовленій із
шкір і пір’я свійських тварин у ролі містичного персонажу, який
спускався раз на рік на «Маланки», щоб у цей день вигонити
нечисть та злих духів із села: у д’ідт|к˙іў вд’і |вайуц’а паруб п|ки/
|
од’аг во |ни би |рут у тих хто буў |того |року/ і так пирида |йец’а
|
кожин год/ во | ни |вод’ат Ма |ланку/ |ход’ат з кол’адни |ками.
ДІЖА, -і́ , ж. Низька широка дерев’янна діжка, у якій місили
тісто на хліб.
ДÍЖКА, -и, ж. Велика дерев’яна циліндрична посудина з
плоским дном: |д’іжка роси | хайіц’а/ |пирит тим йак шос’
к|васити йі |йі замо | чуйут/ нали |вайут у | н’уйу |воду/ йак
вит’і |кайе то зноў доли |вайут/ |поки ни |буде тик| ти.
ДІЖУ́ РКА, -и, ж. Тепла зимова куртка.
ДІКÁБИР, -бра́ , ч. Грудень.
ДІКАЛÓН, -а, ч. Одеколон.
ДÍЛНИЦІ, -иць, мн. Межа города з полем.
ДÍЛО, -а, с. Документи, що стосуються якої-небудь особи,
події; справа.
ДІПЛОМÁТ, -а, ч. Портфель, подібний до невеликого
чемодана: йак ми бу | ли сту | дентами то д’іпло |мати бу | ли у
х|лопц’ів і ў д’іў | чат.
ДІСКОТЄ́ КА, -и, ж. Дискотека, розважальний
танцювальний захід, що проводиться у клубі або на
танцмайданчику.
ДІСКУВÁТИ, недок. Обробляти земою дисковим
культиватором, дисковою бороною.

72
 ДІТИСЬКÁ, -ськ, мн., збірн. Діти.
ДÍТЬКО, -а, ч. Уявна надприродна істота, що втілює зло і
зображується у вигляді людини з хвостом і рогами; чорт.
ДОБРÁК, -а́ , ч. Добряк, дуже добра, нелукава людина.
ДÓБРИЙ, -а, -е. Смачний.
ДОБРÍСІНЬКИЙ, -а, -е. Незношений, цілий.
ДÓВБНЯ, -і, ж. Частина товстого дерева, на якій рубають
дрова.
ДОВЄ́ РЄНОСЬЦЬ, -і, ж. Документ, що дає кому-небудь
право діяти від імені особи, що видала цей документ;
довіреність.
ДОВÓЛЬНИЙ, -а, -е. Задоволений. ♦ Дово́ льний як слон –
дуже задоволений.
ДОГЛЯДÁТИ, недок. 1. Забезпечувати нормальний стан,
порядок. 2. Доглядати за ким-небудь, піклуватися про когось ║
обхо́ дити.
ДÓГОВОР, -а, ч. Домовленість між батьками наречених про
день весілля. 2. Договір, угода.
ДОГОДЖÁТИ, недок. Задовольняти кого-небудь, роблячи
приємне, потрібне, бажане.
ДОГОРИ́ ДРИ́ ҐОМ. У перевернутому,перекинутому вигляді.
ДОЇ́ Т И, недок. 1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко
з вимені. 2. Ірон. Вимагати і брати хабарі.
ДОКÍЯ, -ї, ж. Жіноче ім’я Євдокія.
ДОКЛÁД, -а́ , ч. Публічне повідомлення на певну тему;
доповідь.
ДОКУЧÁТИ, недок. Нав’язливо чіплятися до когось,
набридати комусь; надоїда́ ти.
ДОЛГ, -а, ч. Те, що взяте в позику, позичене; борг. ♦ У
долга́ х як у шелка́ х – про того, хто багатьом винен гроші.

73
 ДОЛЖНÍК, -а, ч. Боржник.
ДОЛОТÓ, -а́ , с. Інструмент для видовбування отворів,
заглиблень.
ДОЛЯ́ РИ, -рів, мн. Долари США ║ ба́ кси, зє́ л єнь.
ДОМ КУЛЬТУ́ РИ. Будинок культури.
ДОМÁШНЄ ТÍСТО. 1. Виріб із прісного пшеничного тіста у
вигляді тонких висушених смужок: до | машн’е | т’істо ро |били
са |м˙і/ м˙і |сили | т’істо/ роз |кат’ували корж | тонко-| тонко/ то |д’і
п˙ід |сушували йі |го і ск|рут’ували ĭ |р’ізали то |нен’кими
с|мужичками. 2. Страва, приготовлена з цього виробу.
ДОМБÁС, -а, ч. Донбас.
ДОПІКÁТИ, недок. Дошкуляти.
ДОПЛИСТИ, док. Допливти.
ДОПУ́ СЬЦІМ, присл. Вважати за можливе, ймовірне.
ДОРІКÁТИ, недок. Виражати своє незадоволення з приводу
чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь ║ пиля́ ти,
випомина́ ти, цві́ р кати.
ДОРÓЖКА, -и, ж. Довга пілка домашнього виробництва:
ста |ру го | дежу розпус|кали і ц’і кус| ки |р’ізали та |ко по к|ругу і з
цейі по |лоски ро |били клу |бок/ вс’і клуб п|ки бу |ли |р’ізн’і і то |д’і
|

ро |били до |рож ш ки/ о | дин ра |док од|ного ц’|в˙ету/ д |ругиĭ д |ругого.

ДОРÓСЛИЙ, -а, -е. Який перестав бути дитиною ║
взро́ слий, взросля́ к.
ДÓСВІТОК, -тка, ч. Світанок.
ДÓСІ, присл. До цього часу, до цих пір.
ДÓСКА, -и, ж. Дошка. 1. Плоский невеликої товщини
шматок дерева, випиляний з колоди. 2. Шкільний прилад, на
якому пишуть крейдою.
ДОСПІВÁТИ, недок. Ставати стиглим; дозрівати;
достига́ ти.

74
 ДОСТАВÁТИ, недок. Діставати. 1. Брати звідкись.
2. Нав’язливо чіплятися до когось, набридати комусь; надоїда́ ти.
ДОСТÁТИ, док. Щось купити по знайомству.
ДОСТИГÁТИ, недок. Ставати стиглим; дозрівати ║
доспіва́ ти, дохо́ дити 3.
ДОТОЧИ́ ТИ, док. Пришити до одягу смужку тканини.
ДОТУ́ МКАТИ, док. Додуматися, здогадатися.
ДОХÓДИТИ, недок. 1. Ідучи в певному напрямку, досягати
якого-небудь місця. 2. Досягати розуміння чого-небудь;
додумуватися. 3. Ставати стиглим; дозрівати; достига́ ти.
ДОХОДЯ́ ГА, -и, ч. Виснажена людина.
ДÓХТОР, -а, ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує
хворих; лі́ к ар.
ДÓХТОРША, -і, ж. Жінка-лікар; лі́ к арка.
ДОЩ, -у, ч. Атмосферні опади у вигляді водяних крапель.
♦ Як грибі́ в пі́ с ля дощу́ – дуже багато. Пі́ сля до́ щика в читве́ р
– ніколи.
ДРÁКА, -и, ж. Взаємне завдавання ударів, побоїв; бійка.
ДРÁЛА, присл. Навтьоки.
ДРАНТИ́ ВИЙ, -а, -е. Драний.
ДРÁНТЯ, -я, с. Старий одяг, непридатний для носіння.
ДРАП, -у, ч. Густа, шерстяна або напівшерстяна тканина,
призначена для пошиття верхнього одягу.
ДРАПÁК, -а́ , ч. Великий віник із віниччя для підмітання
подвір’я: |в˙інича рос|ло на гно | йу/ йак |виросте йі |го зр’і |зайут/
то |д’і во |но висо | хало і з |н’ого ро | били дра |пак.
ДРÁПАТИ, недок. 1. Шкрябати. 2. Ірон. Тікати.
ДРИГЛЮВÁТИ, недок. Виймати кісточки з фруктів: |вишн’і
дриг |л’уйу і закри |вайу ў |банки на |зиму/ то | д’і в˙іткри |вайу/
с’|ц’ід’уйу |йушку і |робл’у з |вишн’ами ўс’о шо ми |н’і т |реба.

75
 ДРИ́ ҐАТИСЯ, недок. Роблячи мимовільні судорожні рухи,
тремтіти, трястися.
ДРИ́ МБА, -и, ж. 1. Музичний інструмент. 2. Дуже худа
людина.
ДРИН, -а, ч. Відділена від дерева частина тонкого стовбура
або товстої гілки; па́ лиця.
ДРИ́ НЬКАТИ, недок. Деренчати.
ДРІТ, дро́ ту, ч. Металевий шнур ║ прóволка.
ДРОЧИ́ ТИ, недок. Дразнити.
ДРОЧИ́ ТИСЯ, недок. Викликати злість.
ДРÓЩІ, -ів, мн. Дріжджі.
ДРУ́ ЖБА, -и, ч. Боярин: х| лопц’і йа | к˙і на в˙і | с’іл’і во’ни ў’сі
друж | би.
ДРУЖБÁН, -а, ч. Друг, приятель.
ДРУЧÓК, -чка́ , ч. Відділена від дерева частина тонкого
стовбура або товстої гілки; па́ лиця.
ДРУШЛЯ́ К, -а́ , ч. Посудина з дірочками, що слугує для
проціджування або протирання їжі.
ДРЯНЬ, -і, ч. і ж., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ДУБ, -а, ч. 1. Багаторічне листяне дерево з міцною
деревиною та плодами – жолудями. ♦ Дуб-ду́ бом – тупий. Ду́ ба
врі́ зати – померти. Упа́ сти з ду́ ба – стати дурнуватим.
ДУБÁСИТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ДУБÍВКА, -и, ж. Сорт дині.
ДУБКИ́ , -і́ в , мн. Хризантеми: дуб |ки ц’в˙і |тут до |п˙ізн’ойі
|
госен’і.
ДУБЛЬÓНКА, -и. ж. Дублянка, пальто з дубленої шкіри.
ДУБОВИ́ НА, -и, ж. Домовина, спеціально зроблена скриня,
у якій ховають покійника; тру́ на.
ДУБОЛÁ, присл. Головою вниз, а ногами догори.

76
 ДУ́ ДИШІ, -ів, мн. Вид ковзанів.
ДУДЛИ́ ТИ, недок. Пити воду з жадібністю та у великій
кількості.
ДУ́ ДОЧКИ, -ів, мн. Вузькі чоловічі штани.
ДУ́ ЛЯ 1 , -і, ж. Сорт груш з великими солодкими плодами:
|
дул’і/ це о | с’ін’:і груш| ки/ во |ни |дуже |добр’і.
ДУ́ ЛЯ 2 , -і, ж., вульг. Стулена в кулак рука так, що великий
палець просувається між вказівним і середнім як знак
зневажливого ставлення до кого-небудь ║ фі́ га. ♦ Ду́ лю з ма́ ком
да́ ти – абсолютно нічого не дати.
ДУ́ РА, -и, ж., зневажл Розумово обмежена, тупа
жінка ║ дуре́ па, ду́ рочка.
ДУРÁК, -а́ , ч. Розумово обмежений, тупий; ду́ рень. ♦ Дура́ к-
дурако́ м – дурень-дурнем. Дура́ к ду́ мкою багаті́ є – про людину,
яка радіє тому, що існує лише в її мріях.
ДУРÁЧИТИСЯ, недок. Бешкетувати, пустувати (про дітей);
дурі́ ти.
ДУРАЧÓК, -чка́ , ч. Розумово обмежений, тупий; ду́ рень.
ДУРДÓМ, -а, ч. 1. Психіатрична лікарня; псіхбольни́ ця.
2. Нервозна ситуація.
ДУ́ РЕНЬ, -рня, ч. Розумово обмежений чоловік ║ дура́ к,
дурачо́ к, дури́ ло, дурни́ й. ♦ Клє́ ї ти ду́ рня – прикидатися
дурнем.
ДУРÉПА, -и, ж., зневажл. Розумово обмежена, тупа жінка;
ду́ ра.
ДУРИ́ ЛО, -а, ч., лайл. Розумово обмежений, тупий; ду́ рень.
ДУРÍТИ, недок. 1. Втрачати ясність свідомості, ставати
дурним. 2. Розважатися, бешкетувати (про дітей) ║ дура́ читися.
ДУ́ РКА, -и, ж., зневажл. Психіатрична лікарня;
псіхбольни́ ця.

77
 ДУРНИ́ Й, -о́ го, ч. Розумово обмежений, тупий; ду́ рень.
♦ Дурни́ й як про́ бка – дурний. Дурни́ й як сібі́ р ський ва́ лянок
– дурний. Нима́ дурни́ х – вживається для вираження відмови
що-небудь робити.
ДУРНИ́ ЦЯ, -і, ж. Нерозумний, необдуманий, безглуздий
учинок.
ДУ́ РНО, присл. Дарма, даремно, безрезультатно.
ДУРНУВÁТИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово ║ вольтану́ тий, нинорма́ льний, приба́ цаний,
приду́ ркуватий, приду́ рошний, пришеле́ пкуватий,
приши́ бляний, пришма́ ляний, чо́ кнутий.
ДУ́ РОЧКА, -и, ж. Розумово обмежена, тупа жінка; ду́ ра.
ДУ́ ТИСЯ, недок. Виявляти почуття гніву; се́ рдитися.
ДУХ, -у, ч. 1. Тепле, нагріте повітря. 2. Внутрішній стан,
моральна сила людини. ♦ Ни в ду́ сі – у поганому настрої. Ні
слу́ ху, ні ду́ ху – нема ніякої звістки.
ДУШÁ, -і́ , ж. 1. Про людину (при визначенні кількості).
2. Безсмертна нематеріальна основа в людині. 3. Внутрішній
психічний світ людини. ♦ Душа́ в ду́ шу – жити дружно. Душа́ в
п’я́ тках – боятися. Душа́ ни на мі́ с ьці – переживати за когось.
Плюва́ ти в ду́ шу – виявляти зневагу, що зачіпає найдорожче,
заповітне. За ми́ лу ду́ шу – охоче щось зробити, із задоволенням,
без зусиль.
ДУШÉВНИЙ, -а, -е. Щирий, відвертий, сердечний.
ДУШИ́ СТИЙ, -ого, ч. Сорт винограду.
ДУ́ ШІ, -ів, мн. Відвернуті і випрасувані краЇ одягу біля
коміра; борти́ .
ДЬÓГОТЬ, -гтю, ч. Мазь для коліс із дьогтю і смоли.
ДЬÓРГАТИ, недок. 1. Чесати волокно на щітці. 2. Зачіпати,
смикати; ша́ рпати.

78
 ДЬÓСНА, -сен, мн. Слизова оболонка ротової порожнини,
що покриває зубні відростки та коріння зубів; я́ сна.
ДЬЯ́ ВОЛ, -а, ч. Диявол, уявна надприродна істота, що втілює
зло і зображується у вигляді людини з хвостом і рогами; чорт.
ДЮ́ ДЯ, -і, ж., дит. Холодно.
ДЮ́ РКА, -и, ж. Дірка.
ДЯ́ ДИНА, -и, ж. Дружина материного або батькового
брата.
ДЯ́ ДЯ, -і, ч., дит. Дядько.
ДЯ́ ДЬКО, -а, ч. 1. Брат батька або матері. 2. Чоловік тітки.
3. Чоловік середніх років.
ДЯ́ КА, -и, ж. Подяка.

ЕЛЕКТРОБРИ́ ТВА, -и, ж. Електричне приладдя для

гоління.
ЕЛЕКТРОМ’ЯСОРУ́ БКА, -и, ж. Електрична машинка для
розмелювання м’яса на фарш.
ЕЛЄ́ КТРИК, -а, ч. Електрик, людина, яка займається
установкою та ремонтом електричних приладів та обладнання.
ЕЛІМÉНТИ, -ів, мн. Аліменти, кошти на утримання
неповнолітніх дітей, що виплачуються батьком, який не
проживає із сім’єю.
ЕПІДЄ́ М ІЯ, -ї, ж. Масове поширення якоїсь інфекційної
хвороби ║ по́ шисьць.
ЕПІЛЄ́ П СІЯ, -ї, ж. Епілепсія, хвороба, яка характеризуться
приступами розладів свідомості, що супроводжується
загальними корчами ║ чо́ рна болє́ знь.
ЕСТРÁДА, -и, ж. Невелика група людей, які грають на
музичних інструментах і співають.

79
 ЕТАЖÉРКА, -и, ж. Вид меблів у вигляді кількох,
розміщених одна над другою, полиць на стояках.
ЕТІКЄ́ Т КА, -и, ж. Етикетка, ярличок на чому-небудь для
визначення назви предмета, ціни та інших відомостей ║ ярли́ к.
ÉХО, -а, с. Відбиття звуку, звукових коливань; луна́ .

Є́ В РО, невідм., с. Офіційна валюта країн Європейського

Союзу: |йеўро до |рошче за | долар.
Є́ ЛЄ, присл. Ледве.
Є́ ЛЬКА, -и, ж. Жіноче ім’я Олена.
ЄРЕПÉНИТИСЯ, недок. Голосно кричати; вирища́ ти.
Є́ РІСЬЦЬ, -і, ж. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я .
Є́ С ЛІ, присл. Якщо.
ЄХІ́ Д НІЧАТИ, недок. Насміхатися над ким-небудь,
глузувати з будь-кого.

ЖÁБА, -и, ж. Невелика безхвоста землеводна тварина, задні

кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання.
♦ Жа́ ба ду́ шит – про почуття заздрості, скупості або жадібності
у когось. Розда́ йся, мо́ ре, жа́ ба лі́ зе – хвалькуватість. Жа́ ба
ци́ цьки да́ сьць – кому-небудь буде дуже важко, хто-небудь не
зможе нічого домогтися.
ЖÁБКА, -и, ж. Деталь ткацького верстата.
ЖАБÓ, невідм., с. Оздоба до жіночого плаття чи блузки з
тонкої тканини.
ЖАБУРИ́ НЯ, -я, с. Жабуриння, водорості, що ростуть у
стоячих водах і мають вигляд зелених ниток.
ЖÁДІНА, -и, ч. і ж., згруб. Скупа, жадібна людина; скупи́ й.
80
 ЖÁДНИЙ, -а, -е. Скупа, жадібна людина; скупи́ й.
ЖÁЖДА, -и, ж. Спрага.
ЖАЛИ́ ВА, -и, ж. Кропива.
ЖАЛИ́ ВА ГЛУХÁ. Кропива, що не жалить.
ЖАЛÍТИСЯ, недок. Скаржитися.
ЖÁЛКО, присл. Співчуття до кого-, чого-небудь; жаль;
шкóда 1.
ЖÁЛОБА, -и, ж. Скарга.
ЖАЛÓБА, -и, ж. Скорбота, сум, туга за померлим.
ЖÁЛУВАТИ, недок. Жаліти.
ЖАРÁ, -и́ , ж. Спека.
ЖÁРИТИ, недок. Смажити.
ЖÁРКО, присл. Про високу температуру повітря.
ЖАХÁТИСЯ, недок. Лякатися кого-, чого-небудь.
ЖБУРЛЯ́ ТИ, недок. Із силою кидати щось; швирля́ ти.
ЖВÁЧКА, -и, ж. Гумка, яку вживають для жування; жуйка.
ЖДÁТИ, недок. Чекати.
ЖÉМПИР, -а, ч. Плетена кофта без коміра і застібок, яку
одягають через голову.
ЖÉРТИ, недок., згруб. Їсти.
ЖИГУ́ ЛЬ, -я, ч. Автомобіль «Жигулі».
ЖИД, -а, ч., заст. Горобець.
ЖИЗНЬ, -і, ж. Життя.
ЖИКÉТ, -а, ч. Чоловічий піджак.
ЖИКÉТКА, -и, ж. Жіночий піджак.
ЖИЛÁТИ, недок. Висловлювати побажання про здійснення
чого-небудь; бажа́ ти 2.
ЖИЛПЛÓЩАДЬ, -і, ж. Жила площа, призначена для
проживання людей.
ЖИНИ́ ТИСЯ, недок. Брати шлюб з жінкою; одружуватися.

81
 ЖИНÍХ, -а́ , ч. Жених, наречений; молоди́ й 2 .
ЖИР, -у, ч. Топлене свиняче сало; сма́ лець. ♦ З жи́ ру
біси́ тися – капризувати, живучи розкішно, без труднощів.
ЖИРДИ́ НА, -и, ж. Горизонтально підвішена перекладина, на
яку вішають одяг.
ЖИРИБÉЦЬ, -бця́ , ч. Жеребець, плідник кобили.
ЖИ́ РНИЙ, -а, -е. 1. З великою кількістю жиру. 2. Замазаний,
забруднений жиром. 3. Товстий, гладкий (про людей, тварин).
ЖИРУВÁТИ, недок. Дозволяти собі надмірне задоволення
яких-небудь потреб, бажань.
ЖИ́ ТИ, недок. Проводити життя в якийсь спосіб. ♦ Жи́ ти
одни́ м дньо́ м – не думати про майбутнє, а задовольняти тільки
свої найближчі інтереси. Жи́ ти чужи́ м ро́ зумом –
дотримуватися чужих поглядів і правил.
ЖІЛЄ́ Т КА, -и, ж. Безрукавка, утеплена ватою: ж˙і | л’етка
на |ват’і / биз рука |в˙іў / бис | ком˙іра / | б˙іл’ше ж˙ін |ки но |сили.
ЖÍНКА СИРОВÁ. Жінка, яка тільки народила.
ЖЛОБ, -а, ч., лайл. Скупа, жадібна людина; скупи́ й.
ЖЛÓБИТИСЯ, недок. Виявляти скупість, жадність.
ЖЛУ́ КТО, -а, с. Дерев’яна посудина для випарювання і
зоління білизни.
ЖМОТ, -а, ч., лайл. Скупа, жадібна людина; скупи́ й.
ЖМУ́ РИТИСЯ, недок. Стуляючи повіки, частково
прикривати очі.
ЖМУ́ РКИ, -рок, мн. Гра, у якій один з учасників із
зав’язаними очима ловить або відшукує іншого.
ЖОВТУ́ ХА, -и, ж. Жовте забарвлення шкіри через
підвищення нагромадження жовчного пігменту в крові та
тканинах тіла, що є ознакою захворювання печінки.
ЖÓГА, -и, ж. Відчуття печіння по ходу стравоходу; печія.

82
 ЖÓЛОБ, -а, ч. Дерев’яна посудина у вигляді довгастого
чотирикутника, призначена для годівлі тварин.
ЖОЛУ́ ДОК, -дка, ч. Орган травлення у людини і тварин;
шлунок.
ЖОМ, -у, ч. Відходи цукрового виробництва, що є кормом
для худоби: жом при |возили |ос’ін’у/ ма | шини | жому хва | тало на
|
зиму.
ЖÓРНА, -рен, мн. Плескуватий круглий камінь, призначений
для лущення й розмелювання зерна.
ЖУВÁТИ, недок. Роздрібнювати, розминати їжу в роті.
ЖУРАВÉЛЬ, -вля́ , ч. 1. Великий перелітний птах з довгими
ногами та довгою шиєю, прямим гострим дзьобом. 2. Довга
жердина, закріплена біля колодязя, що використовується для
витягування відра з водою: |зараз |мало кирни |ц’іў із жураў |л’ом/
ў осноў|ному з |корбойу.
ЖУРИ́ ТИСЯ, недок. Печалитися, втрачати бадьорість;
сумувáти.

ЗА БУГРÓМ. За кордон; за кордоном держави, в іншій

державі (найчастіше на Заході).
ЗАБÉМБАТИСЯ, док., мол. Утомитися.
ЗАБИ́ ТИ1 , док. 1. Ударами заганяти цвях у що-небудь.
2. Позбавити життя ударом кого-небудь.
ЗАБИ́ ТИ2 , док., мол. Відмовитися від чогось.
ЗАБИ́ ТИЙ, -а, -е. Малоосвічений.
ЗАБЛУДИ́ ТИСЯ, док. Збитися з дороги, загубити дорогу.
ЗАБОБÓНИ, -ів, мн. Віра в існування надприродних сил,
віщування, прикмети, в основі якого лежать релігійні уявлення.
ЗАБОЛÍТИ, док. Бути хворим; захворі́ ти.

83
 ЗАБÓР, -а, ч. Огорожа з дошок, горизонтально закріплених
між стовпцями; пліт.
ЗАБРÁТИ, док. 1. Насильно брати, відібрати що-небудь
силою в кого-небудь. 2. Брати що-небудь собі, із собою.
3. Схопивши, охопивши рукою, брати щось. 4. Затримати кого-
небудь; заарештовувати.
ЗАБУ́ ХАНИЙ, -а, -е, зневажл. П’яний.
ЗАВАЛИ́ ТИ, док. 1. Звалити кого-небудь з ніг. 2. Мол.
Прийти кудись без запрошення.
ЗАВДÁТИ, док. Підняти вантаж із землі на плечі. 2. Додати в
запарку дріжджі.
ЗАВИ́ ВАНЕЦЬ, -нця, ч. Виріб із начинкою загорнутою в
тонкий млинець; налісник; малі́ сник: ў |нас ўс’о ў|ремн’а на
п|разник чи на в˙і|с’іла ро|били за |виванц’і зс |сиром.
ЗАВÍДУВАТИ, недок. Заздрити.
ЗАВІРУ́ ХА, -и, ж. Завірюха, сильний вітер зі снігом;
хуртовина.
ЗАВЛАДÍТИ, док. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити.
ЗАВÓДИТИ1 , недок. 1. Вести, відводити куди-небудь далеко.
2. Допомагати кому-небудь увійти куди-небудь. 3. Приводити в
дію механізм, мотор.
ЗАВÓДИТИ2 , недок. Видавати протяжні, високі та жалібні
звуки (про собак, вовків); вити.
ЗÁВТРАК, -а, ч. Їжа, призначена для споживання вранці;
сніда́ нок.
ЗАВ’ЯЗÁТИ, док. Припинити робити щось, займатися
чимось.
ЗАВ’ЯЗÁТИСЯ, док. Покрити голову хусткою, зв’язавши
кінці вузлом.

84
 ЗАВ’ЯЗÁТИСЯ МÉНЬЧИМ КІНЬЦЬÓМ. Зав’язати
хустку так, щоб менший ріжок був зверху, а більший – знизу.
ЗАВ’ЯЗÁТИСЯ НА ШИ́ Ю. Покрити голову хусткою,
обмотавши кінці навколо шиї, зав’язати їх ззаду.
ЗАВ’ЯЗÁТИСЯ ПІД БÓРОДУ. Покрити голову хусткою,
зав’язавши кінці під підборіддям.
ЗАВ’ЯЗÁТИСЯ ПО-МОЛОДИ́ ЦЬКИ. Покрити голову
хусткою, зав’язати кінці на шиї ззаду: ўс’о | л’іто заў|йазуйус’а
по-молодиц | ки/ бо |жарко.
ЗÁВ’ЯЗКА, -и, ж. Невелика мотузка.
ЗАГÁР, -у, ч. Потемніння білої шкіри людини під дією
сонячного проміння; засмага.
ЗАГАРÁТИ, недок. Набувати засмаги, ставати смуглявим під
дією сонячного проміння; засмагати.
ЗАГÁРБАТИ, док. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити.
ЗАГÓЇТИ, док. Залікувати.
ЗАГОРÓДИ, -ів, мн., вл. н. Назва кутка в західній частині
села, яка знаходиться за городами.
ЗАГРАБÁСТАТИ, док. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити.
ЗАГРИБТИ́ , док. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити.
ЗАҐÓДЗЯНИЙ, -а, -е. Замурзаний.
ЗАДАВÁТИСЯ, недок. Зазнаватися, ставитися до інших з
погордою.
ЗÁДВІРОК, -рка, ч. Деталь, на якій висять двері.
ЗАДИВЛЯ́ ТИСЯ, недок. Часто поглядати, виявляючи
зацікавлення ким-небудь.
ЗÁДИРКА, -и, ж. Задерта шкіра коло нігтя.

85
 ЗАДИ́ ШКА, -и, ж. Важко дихати від швидкої ходьби, бігу,
втоми.
ЗÁДКИ, присл. Задньою частиною, спиною; задом.
ЗÁДНІК, -а, ч. Задня тверда частина взуття, що охоплює
п’яту; закаблук.
ЗАДОВБÁТИ, док., вульг. Набриднути комусь║ закулупа́ ти.
ЗАДОВБÁТИСЯ, док., вульг. Стомитися; умори́ тися.
ЗАДРИ́ ПАТИСЯ, док. Забруднити взуття, низ одягу, ходячи
по болоту.
ЗАДУБÍТИ, док. Сильно змерзнути ║ закачані́ т и.
ЗÁДУХА, -и, ж. Перегріте від спеки повітря, яким важко
дихати.
ЗАЖÁРКА, -и, ж. Смажена цибуля: за |жарку кру |гом
ро |били/ хто на | сал’і/ хто на го | л’ійі/ хто на с| мал’ц’ов˙і/ ў | кого
шо йе.
ЗАЖÁРУВАТИ, недок. Зажарювати, додавати до страви
засмажку.
ЗАЖИГÁЛКА, -и, ж. Невеликий кишеньковий прилад для
добування вогню; запальничка.
ЗАЖИ́ ТОЧНИЙ, -а, -е. Заможний.
ЗАЗИРÁТИ, недок. Заглядати.
ЗАЗІМЛЄ́ НІЄ, -я, с. Заземлення.
ЗАЗНАВÁТИСЯ, недок. Гордитися, зневажливо ставитися до
інших, нехтувати іншими.
ЗАЗЯБÁТИ, недок. Замерзати, мерзнути.
ЗАЙТИ́ , док. 1. Увійти в середину чогось. 2. Ідучи,
віддаляючись на велику відстань, потрапити кудись далеко.
ЗÁЇДА, -и, ж. Струп на губах.
ЗАЇДÁТИСЯ, недок. Сваритися, сперечатися з ким-небудь,
один з одним; свари́ тися.

86
 ЗАЇ́ Х АТИ1 , док. 1. В’їхати в середину, в межі чого-небудь.
2. Завернути куди-небудь по дорозі, приїхати до когось
ненадовго ║ заско́ чити 2.
ЗАЇ́ Х АТИ2 , док., згруб. Завдати ударів кому-небудь;
вда́ рити.
ЗÁЇЦЬ, за́ йця, ч. Заєць. ♦ Підхо́ дит як за́ йцьові стопсігна́ л
– щось зайве, непотрібне. Уби́ ти дво́ х за́ йців – одночасно
виконати дві різні справи, завдання.
ЗАКАВУ́ ЛОК, -лка, ч. Невеликий, глухий провулок.
ЗАКАДРИ́ ТИ, док., мол. Познайомитися з кимось з метою
зав’язування близьких стосунків.
ЗАКАЗÁТИ, док. 1. Замовити щось. 2. Замовити вбивство.
ЗАКАПЬÓРЩИК, -а, ч. Організатор чогось поганого.
ЗАКАЧАНÍТИ, док. Сильно змерзнути; задубі́ т и.
ЗÁКИМ, спол. Поки.
ЗАКЛЬÓПКА, -и, ж. Кнопка.
ЗАКÓЛКА, -и, ж. Предмет для заколювання волосся в
зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту ║ шпи́ лька 2.
ЗАКОЛУПÁТИ, док., вульг. Набриднути комусь; задовба́ ти.
ЗАКÓТЬКА, -и, ж. Загин наверх у складеній трикутником
хустині.
ЗАКОХÁТИСЯ, док. Пройматися почуттям кохання ║
влюби́ тися, втю́ ритися.
ЗАКРÓЙЩИК, -а, ч. Закрійник.
ЗАКРУ́ ТКИ, -ток, мн. Консервація.
ЗАКУ́ ТАТИ, док. Загорнути немовля в ковдру.
ЗАЛИВÁТИ, недок. Наповнювати, наливаючи що-небудь.
ЗАЛИВÁТИСЯ, недок. Голосно сміятися.
ЗАЛИТÍТИ, док. Завагітніти.
ЗАЛУ́ ЖКА, -и, ж. Вузька складка на одязі.

87
 ЗАЛУЧИ́ ТИ, док. Не дати теляті ссати корову.
ЗАЛЯ́ ПАТИСЯ, док. Покриватися краплями, плямами чого-
небудь рідкого.
ЗАМÁЗКА, -и, ж. В’язка речовина для замазування щілин.
ЗАМАЗУ́ РА, -и, ч. і ж. Брудна, неохайна людина.
ЗАМАСТИ́ ТИСЯ, док. Забруднити одяг.
ЗАМАХÁТИСЯ, док., вульг. Стомитися; умори́ тися.
ЗАМИКÁТИ, недок. Закривати на ключ.
ЗАМИРЗЛЯ́ К, -а́ , ч. Той, якому завжди холодно.
ЗАМІЧÁНІЄ, -я, с. Зауваження.
ЗАМÓЖНИЙ, -а, -е. Той, хто має велике майно; бага́ тий.
ЗАМÓК, -мкá, ч. 1. Пристрій для замикання дверей у
приміщеннях. 2. Довга механічна застібка на одязі.
ЗÁМОЛОДУ, присл. За молодих літ, у молоді роки.
ЗАМОРИ́ ТИСЯ, док. Стомитися; умори́ тися.
ЗАМОЧИ́ ТИ1 , док. На деякий час занурити або залити водою
що-небудь.
ЗАМОЧИ́ ТИ2 , док., згруб., мол. Убити когось.
ЗÁМУЖОМ, присл. Бути в шлюбі.
ЗАМУ́ РЗАНИЙ, -а, -е. Брудний.
ЗАМУ́ РЗАТИСЯ, док. Забруднити обличчя.
ЗАМШ, -а, ч. Замша, м’яка шкіра з ворсистою поверхнею.
ЗАНАВЄ́ С КА, -и, ж. Шматок тканини, яким завішують
вікно.
ЗАНÁЧКА, -и, ж. Приховані від когось гроші.
ЗАНІМÁТИ, недок. Позичати.
ЗАНІМÁТИСЯ, недок. Навчатися.
ЗАНУ́ ЗА, -и, ж. Шматочок деревини, загнаний під шкіру.
ЗÁОЧІ, присл. Позаочі.
ЗAПAДÉНИЦЬ, -нця, ч. Людинa із Зaхіднoї Укрaїни.

88
 ЗАПÁЛИНЯ, -я, с. Запалення, хвороба, яка супроводжується
температурою, припухлістю, почервонінням, болем уражених
органів ║ воспалє́ н іє.
ЗАПÁРКА, -и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою
рідке тісто, яке потім учиняють.
ЗАПÁСКА 1 , -и, ж. Спідниця із запахом.
ЗАПÁСКА 2 , -и, ж. Запасне колесо до автомобіля чи
мотоцикла: за |паска на мото |цикл’і з |верха ба |гажн’іка.
ЗАПАСТИ́ СЯ, док. Забезпечити себе чим-небудь для
використання в разі потреби.
ЗАПИНÁТИСЯ, недок. Перериватися, припинятися (про
голос, розмову).
ЗАПИРИДИ́ ТИСЯ, док. Надіти фартух.
ЗАПІКÁТИ, недок. Пекти в печі, духовці до утворення
шкуринки на поверхні страви.
ЗАПОВИВÁТИ, недок. Загортати немовля в пелюшки;
пеленати.
ЗАПÓЙ, -ю, ч. Період безперервного пияцтва.
ЗАПОМИНÁТИ, недок. Запам’ятовувати.
ЗАПÓНКА, -и, ж. Застібка з металу або іншого матеріалу
для манжетів чоловічої сорочки.
ЗАПОРÓЖИЦЬ, -жця, ч. Модель легкового автомобіля.
ЗАПРÁВКА, -и, ж. Автозаправна станція, різновид об’єкта
напівстаціонарної роздрібної торгівлі з продажу пального для
автотранспортних засобів з використанням спеціального
обладнання, а також супутніх товарів.
ЗАПРÁТАТИ ПІЧ, заст. Поставити для запікання все в піч
і закрити її затулою.
ЗАПРÁТАТИСЯ, док. Заправити сорочку в штани.
ЗАПУ́ ТАТИСЯ, док. Заплутатися.

89
 ЗАПХÁТИ, док. Засунути.
ЗАПЧÁСЬЦІ, -ів, мн. Запасні частини до транспортного
засобу.
ЗАРАЖÉНІЯ, -я, с. Проникнення до організму людини чи
тварини збудника хвороби.
ЗАРÁЗА, -и, ч. і ж., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ЗАРÁЗНИЙ, -а, -е. Який має здатність передаватися іншому
(про хворобу).
ЗÁРИТИСЯ, недок. Зазіхати.
ЗАРУ́ БЛЮВАТИ ПРУ́ ТИКОМ. Обрублювати краї тканини
вручну.
ЗАРУ́ БЛЮВАТИ ЗÁЙЧИКОМ. Обрублювати краї виробу
вручну зигзагом.
ЗАСИПÁТИ, недок. Наповнювати, насипаючи що-небудь.
ЗАСКÓЧИТИ, док. 1. Швидко рухаючись, потрапити куди-
небудь, у щось. 2. Завернути куди-небудь по дорозі, приїхати до
когось ненадовго; заї́ х ати 2.
ЗАСЛÁБНУТИ, док. Бути хворим; захворі́ ти.
ЗАСТÁТИ, док. Несподівано виявити кого-небудь у якомусь
місці ║засту́ кати.
ЗАСТÓЛЬЄ, -я, с. Застілля.
ЗАСТРÁГНУТИ, док. Загрузнути: заст |рагли ў |пол’і/ то
при |йіхаў т |рахтор таĭ |вит’агнуў.
ЗАСТУ́ КАТИ, док. Несподівано виявити кого-небудь у
якомусь місці; заста́ ти.
ЗАТКНУ́ ТИСЯ, док., згруб. Замовкнути.
ЗАТРÉБУВАТИ, док. Висунути вимогу.
ЗАТУ́ ЛА, -и, ж. Бляшана закривка отвору печі.
ЗАФАТИ́ ТИ, док. Захватити, узяти собі, у своє
користування, володіння; привла́ снити.

90
 ЗАХВОРÍТИ, док. Бути хворим ║ болі́ ти 1 , заболі́ ти,
засла́ бнути, приболіти.
ЗАХЛЯ́ ТИ, док. Знесилитися; охля́ сти.
ЗАХÓДИТИСЯ, недок. Перехопити дух (від сміху);
сміятися.
ЗАХОПИ́ ТИ, док. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити.
ЗАХТÍТИ, док. Захотіти.
ЗАЧІПИ́ ТИСЯ, док. Повіситися; пові́ шатися.
ЗАШИБÁТИ, недок., мол. Заробляти багато грошей.
ЗАШИБÍСЬ, присл., мол. Дуже добре; кла́ сно.
ЗАШПОРКНУ́ ТИСЯ, док. Ступаючи, зачіплюючись за щось
ногою, втратити рівновагу.
ЗАШТÓПАТИ, док. Зашити діру в якій-небудь тканині.
ЗАШУ́ ГАНИЙ, -а, -е. Наляканий, закомплексований.
ЗАШУРУВÁТИСЯ, док. Дуже забруднити одяг ║
заярлóзитися.
ЗАЩІБÁТИСЯ, недок. Застібатися, застібати одяг за
допомогою ґудзиків.
ЗАЯРЛÓЗИТИСЯ, док. Дуже забруднити одяг;
зашурувáтися.
ЗБÁБЧИТИСЯ, док. Зморщитися.
ЗБИРÁТИСЯ, недок. 1. Сходитися, з’їжджатися в одне
місце. 2. Готуватися куди-небуть іти, їхати, готуватися до
чогось.
ЗБИ́ ТКИ, -ів, мн. Пустощі, бешкетування.
ЗБÍГАТИ, недок. Піти кудись за чим-небудь і швидко
повернутися.
ЗБІГÁТИ, недок. 1. Бігом спускатися вниз. 2. Закипаючи,
виливатися через край посудини.

91
 ЗБІГÁТИСЯ, недок. Зсідатися при кип’ятінні (про молоко).
ЗБОЖИВÓЛІТИ, док. Стати психічно-хворим,
божевільним ║ здурі́ ти.
ЗБÓРКА, -и, ж. Дрібні складки на одязі, утворені від
стягування ниткою.
ЗВИДИНЮКИ́ , -ів, мн. Зведені брати і сестри.
ЗВИЗДÍТИ, недок., мол., лайл. Розповідати щось нерозумне,
беззмістовне; верзти́ .
ЗВИ́ ЧКА, -и, ж. Особлива форма поведінки людини, яка
виявляється у схильності до повторення однотипних дій у
подібних ситуаціях.
ЗГЛÁЗИТИ, док. Наврочити.
ЗГУ́ РДИТИСЯ, док. Звурдитися, зсідатися при кип’ятінні
(про несвіже молоко); скипітися.
ЗГУЩÓНКА, -и, ж. Молоко згущене; солодке уварене
молоко.
ЗДÁЧА, -і, ж. Лишок грошей, що повертається при
розрахунку.
ЗДИ́ БАТИСЯ, док. Зустрітися з ким-небудь, ідучи або
прийшовши кудись. ♦ Яке ї́ х ало, таке́ й зди́ бало – про людей,
яких доля зводить із людьми з тими самими недоліками.
ЗДИ́ МІТИ, док., мол. Утекти, швидко рухатися, намагаючись
уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування;
втікти́ .
ЗДІВÁТИСЯ, недок. Знущатися.
ЗДОРÓВКАТИСЯ, недок. Вітатися при зустрічі стисканням
руки.
ЗДОРÓВЛЯ, -я, с. Здоров’я.
ЗДУРÍТИ, док. Стати психічно хворим, божевільним;
збоживо́ літи.

92
 ЗЕМЛЯ́ , -і, ж. 1. Розсипчаста темно-бура речовина, що
входить до складу кори нашої планети. ♦ Сквóзь зе́ млю
провали́ тись – зникнути безслідно. Спусти́ тися з нибе́ с на
зе́ млю – сприймати дійсність за реальне. 2. Планета сонячної
системи. 3. Територія з угіддями, що перебуває в чиєму-небудь
володінні, користуванні. 4. Підлога в хаті, долівка.
ЗÉРНЯТА, -ят, мн. Соняшникове насіння ║ сє́ м очки 2.
ЗЄ́ ЛЄНЬ, -і, ж., ірон. Долари США; доля́ ри.
ЗИЛÉНИЙ, -а, -е. 1. Зелений, колір, середній між жовтим і
блакитним. 2. Недозрілий, недоспілий (про овочі, фрукти).
3. Молодий, недосвідчений.
ЗИЛÉНІ СВЯТÁ. Назва свята Трійця.
ЗИЛÉНКА, -и, ж. Зеленка, аніліновий барвник, що
застосовується в медицині як антисептичний засіб.
ЗИМЛЯ́ К, -а́ , ч. Земляк, уродженець якої-небудь місцевості,
країни.
ЗИМÓЮ, присл. Узимку, у зимовий час.
ЗÍЛЯ, -я, с. Зілля, різноманітні, здебільшого запашні
трав’янисті рослини.
ЗЛИ́ ВА, -и, ж. Дуже сильний дощ.
ЗЛИНЯ́ ТИ, док., мол. Утекти, швидко рухатися,
намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від
переслідування; втікти́ .
ЗЛИ́ ТИ1 , док. 1. Виливати або переливати звідкись яку-
небудь рідину. 2. Лити кому-небудь на руки воду для вмивання.
ЗЛИ́ ТИ2 , док. 1. Викликати у кого-небудь злість,
роздратування; сердити. 2. Передати комусь інформацію.
ЗЛИ́ ТИСЯ, недок. Виявляти почуття гніву; се́ рдитися.
ЗЛОВИ́ ТИ, док. 1. Спіймати, підхопити те, що летить або,
кинуте вгору, падає. 2. Упіймати, наздогнати, схопити того, хто

93
тікає. ♦ Злови́ ти на гара́ чому – застати на місці злочину,
викрити злочин.
ЗЛОВРÉДНИЙ, -а, -е. Який заподіює зло, шкоду кому-,
чому-небудь.
ЗЛОДЮ́ ГА, -и, ч. і ж., зневажл. Особа, яка займається
злодійством.
ЗЛОПÁМНЯТНИЙ, -а, -е. Який довго пам’ятає образу.
ЗЛОРÁДСТВУВАТИ, недок. Відчувати задоволення від
чиєїсь невдачі, чийогось нещастя.
ЗМАРНÍТИ, док. Набути поганого вигляду.
ЗМЕТÁТИ, док. Прошивши великими стібками, позначити
лінію шва ║ наживи́ ти, наметáти, сфастриґува́ ти.
ЗМЄ́ Й КА, -и, ж. Довга механічна застібка на одязі;
блискавка.
ЗМИВÁТИ, недок. 1. Миючи, видаляти бруд з чогось.
2. Руйнувати, знищувати сильною течією, надмірною кількістю
води.
ЗМИРЗЛЯ́ К, -а, ч. Людина, яка швидко змерзає.
ЗМИТИКУВÁТИ, док. Зрозуміти щось, догадатися про
смисл чого-небудь.
ЗМИ́ ТИСЯ, док., мол. Втекти, швидко рухатися,
намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від
переслідування; втікти́ .
ЗМÓРАНИЙ, -а, -е. Зморений, стомлений роботою.
ЗНАКÓМИТИСЯ, недок. Знайомитися.
ЗНÉСОК, -ска, ч. Останнє, найменше яйце, знесене куркою.
ЗНІМÁТИ ПРÓБУ. З’їдати трохи чого-небудь для проби;
про́ бувати.
ЗОБ, -у, ч. Збільшення щитовидної залози: йак |шо ў |ж˙інки
зоб/ то во |на |носит йан |тарне на |мисто/ | кажут во |но пом˙іч| не.

94
 ЗОЗУ́ ЛЯ, -і, ж. 1. Перелітний птах-самка зі світло- чи
буровато-сірим оперенням, кладе яйця в чужі гнізда. 2. Перен.
Жінка, яка віддала свою дитину на виховання іншим людям або
залишила в дитячому будинку.
ЗОЛИ́ ТИ, недок. Парити білизну розчином золи.
ЗОЛОТУ́ ХА, -и, ж. Шкірне захворювання, яке проявляється
у вигляді золотистих горбочків за вухами, на волосистій частині
голови, нею частіше хворіють діти від двох до десяти років: у
д’і |теĭ ма | лих йак бу | ла золо |туха/ т |реба бу |ло но |сити |золото/ у
|
кого ни | було то пози |чали у | когос’ кол’|цо золо | те чи |кул’чики.
ЗÓНА, -и, ж. Місце, де перебувають ув’язнені злочинці.
ЗÓНТІК, -а, ч. Парасолька.
ЗРÍЗАТИСЯ, док. Зав’язати гостру суперечку.
ЗУБ, -а, ч. Кістковий утвір у роті людини та багатьох
хребетних тварин. ♦ Зуб на зуб ни попада́ є – уживається при
вираженні дуже сильного відчуття холоду. Ні в зуб ного́ ю –
зовсім, нічого не розуміти, не знати. Ви́ шкірити зу́ би –
сміятися. Загова́ рувати зу́ би – відволікати від нагальної
проблеми сторонніми розмовам. Зу́ би з’ї́ с ти – мати великий
досвід у чомусь. Покла́ сти зу́ би на по́ лку – голодувати.
ЗУ́ БИ МОЛÓЧНІ. Зуби в дитини, які поступово випадають і
замінюються новими.
ЗУ́ БИ МУ́ ДРОСЬЦІ. Останні в зубному ряді великі корінні
зуби, які прорізуються в людини після 20 років.
ЗУБНÍК, -а́ , ч. Лікар-стоматолог.
ЗУБНÍЧКА, -и, ж. Жінка-стоматолог.
ЗУ́ СТРІЧ, -і, ж. Випадкове або наперед домовлене
побачення з ким-небудь ║ встрє́ ч а.
ЗЬВЄР, -а, ч. Звір, дика, звичайно хижа, тварина.
З’ЯЗÁТИ, док. Зв’язати.

95
 І

ÍВА, -и, ж. Вид верби, що має довгі гілки, які звисають.

ІВАСÍ, -і́ в , мн. Невелика далекосхідна риба сімейства
оселедцевих, зазвичай консервується як сардини: іва |с’і бу |ли у
ви |ликих жис’ц’а |них |банках.
ÍГРАШКА, -и, ж. Річ, призначена дітям для гри ║ ця́ цька.
ІДІÓТ, -а, ч., лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина ║ дибі́ л ,
йо́ лоп, кріті́ н .
ÍЗВІСЦЬ, -і, ж. Мінеральна речовина білого кольору; вапно.
ІЗВІЩÁТИ, недок. Сповіщати.
ІЗДІВÁТЄЛЬСТВО, -а, с. Знущання.
ІЗУРУ́ ДУВАТИ, док. Надавати кому-небудь потворного
виглялу; спотворити.
ІЗЮ́ М, -а, ч. Сушені ягоди винограду; родзинки: йак пи | чу
|
паску об˙і |зат’ел’но і |з’ум добаў |л’айу.
ІКÓНКА, -и, ж. Нагрудна прикраса у вигляді ікони, яку
носять як оберіг чи прикрасу на ланцюжку або на шнурку.
ІКРÁ, -и, ж. Маса з яєчок самок риб.
ІКРÁ КАБАЧКÓВА. Страва з дрібно порізаних кабачків.
ÍМЕННО, присл. Саме.
ІМІНÍНИ, -ні́ н, мн. Іменини, річниця від дня народження.
ІНЖІНЄ́ Р, -а, ч. Інженер, фахівець із вищою освітою в якій-
небудь галузі техніки.
ІНТЕРНÁТ, -а, ч. Закритий шкільний заклад, у якому учні
навчаються і живуть ║ патрана́ т.
ІНТІРÉС, -у, ч. Інтерес, цікавість, увага до когось або
чогось.
ІНТІРÉСНИЙ, -а, -е. Який привертає увагу, викликає
інтерес; цікавий.
ІНТІРÉСНО, присл. Цікаво.
96
 ІНТІРІСУВÁТИСЯ, недок. Цікавитися, намагатися
дізнатися.
ІСКУ́ СТВЕННИЙ, -а, -е. Ненатуральний, зроблений на
зразок справжнього; штучний.
ІТÓГ, -а, ч. 1. Результат якої-небудь діяльності; підсумок.
2. Сума, яку одержують після певних математичних дій;
результат.
ІШÁК, -а, ч. Віслюк.
ІШÁЧИТИ, недок., зневажл. Важко працювати.

ЇВÁН, -а, ч. Чоловіче ім’я Іван.

ЇВÁНА КУПÁЙЛА. Івана Купала, традиційне
східнослов’янське свято, яке відзначали вночі перед Івановим
днем 7 липня; Купáйла.
ЇГÓ, займ. Його.
ЇДÁ, -и, ж. Продукти харчування; ї́ жа.
ЇДÉН, числ. Один.
ЇДИНÁК, -а́ , ч. Єдиний син у сім’ї.
ЇДИНИ́ ЦЯ, -і, ж. Єдина дочка в сім’ї.
ЇДКИ́ Й, -а, -е. Який хімічно руйнує, викликає фізичне
подразнення, дуже різкий.
Ї́ Д ЛО, -а, с. Продукти харчування; ї́ жа.
ЇДÓК, -дака́ . ч. Їдець.
Ї́ Ж А, -і, ж. Продукти харчування ║ їда́ , ї́ дло, харчі́ .
ЇЗДÓВИЙ, -вого, ч. Той, хто доглядає коней і править кінним
екіпажем; ко́ нюх.
ЇЙ-БО-ПРИ́ СІЙ-БО, виг. Запевнення в правильності.
ЇЛÉНА, -и, ж. Жіноче ім’я Олена.
ЇЛИ́ НКА, -и, ж. Жіноче ім’я Олена.

97
 ЇРИ́ НА, -и, ж. Жіноче ім’я Ірина.
ЇРУНДÁ, -и́ , ж. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я .

ЙÓГА, -и, ж. Система спеціальних вправ, які виконують з

метою фізичного самовдосконалення і зняття напруження
організму.
ЙÓЖИК1 , -а, ч. Невелика тварина-ссавець, спина й боки якої
вкриті твердими гілками; їжак.
ЙÓЖИК2 , -а, ч. Пристрій, яким чистять посуд.
ЙÓЛКА, -и, ж. 1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини
соснових; ялинка. 2. Зрубана і прикрашена ялинка до свята
Нового року; ялинка.
ЙÓХАНИЙ БАБА́ Й, мол. Вираження незадоволення.
ЙÓЛОП, -а, ч., лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіо́ т.

КАБÁК, -а́ , ч. Гарбуз.

КАБАКÓВА КÁША. Гарбузова каша.
КАБАКÓВІ ЗÉРНЯТА. Гарбузове насіння.
КАБАЧИ́ НЯ, -я, с. Стебла та листя гарбуза; гарбузиння.
КАБАЧÓК, -чка́ , ч. Плід подовженої форми жовтого або
зеленого кольору.
КАБУТÁТИ, недок. Хитатися, кривуляти (про колесо).
КАВАЛЄ́ Р, -а, ч. Нежонатий парубок, залицяльник; ухажо́ р.
КАГЛÁ, -и́ , ж. Засувка для перекривання димоходу для
утримання тепла.
КАДИ́ ТИ, недок. Диміти.
КÁЖДИЙ, -а, -е. Кожен, кожний.
КÁЖИЦЯ, недок. Уявляється, з’являється в думці; здається.
98
 КАЗÁН, -а, ч. Чавунний горщик округлої форми, що
звужується до отвору: каза |н’іў ба |гато і ви | лик˙і ĭ ма |л’і/ на
д|вац’іт’ |л’ітр’іў це ви |ликиĭ/ на ш˙іс’ц’ ма |лиĭ.
КАЗÁТИ, недок. Усно виражати які-небудь думки,
повідомляти.
КАЗЬÓНКА, -и, ж. Горілка державного виробництва.
КАЗЬÓННИЙ, -а, -е. Державний.
КАЙÓМКА, -и, ж. Вузька стрічка для оздоблення одягу.
КАЙФУВÁТИ, недок. Отримувати насолоду, задоволення
від чогось.
КÁКА, -и, ж., дит. Щось погане.
КАЛАБÁТИНА, -и, ж. Невелике заглиблення в ґрунті з
водою; калюжа.
КАЛАПУ́ ЦЯТИ, недок., зневажл. Змішувати те, що не
поєднується; несмачно готувати.
КАЛÁЧ, -а, ч. Білий хліб круглої форми, випечений з
крученого і переплетеного тіста з діркою посередині.
КАЛÁЧИК, -а, ч. Кімнатна рослина.
КАЛИ́ М, -у, ч. Плата за зроблену приватним чином послугу.
КАЛИТÁ, -и́ , ж. Корж з отвором посередині, який
використовують для ворожіння у день святого Андрія.
КАЛІДÓР, -а, ч. Коридор, вузький прохід у середині
будинку, що з’єднує окремі його кімнати.
КАЛЬСÓНИ, -ів, мн. Спідні чоловічі штани ║ пітшта́ ніки,
спо́ дніки.
КАЛЯ́ КАТИ, недок. Нечітко писати.
КАЛЯНДÁР, -а́ , ч. Календар. 1. Книжечка з послідовним
переліком усіх днів року й поданням інших відомостей,
пов’язаних із цими днями. 2. Довідкова таблиця зі списом днів
усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.

99
 КАЛЯ́ СКА, -и, ж. Коляска, невеликий візок, у якому возять
маленьких дітей.
КАМÍН, -а, ч. Пристрій для обігрівання приміщення.
КАМІНЦÍ, -і́ в , мн. Окремі уламки твердої гірської породи;
каміння.
КАМПÓТ, -а, ч. Компот, солодка рідка страва із фруктів та
ягід, зварених у воді.
КАМФÓРКА, -и, ж. Конфорка, одне з кілець для затуляння
отвору металевої дошки в кухонній плиті.
КАНЄ́ Ш НО, присл. Звичайно.
КАНÍСТРА, -и, ж. Металева посудина з вузьким отвором і
герметичною кришкою для різних рідин.
КÁНТУР, -а, ч. Ручні пружинні ваги.
КАНЮ́ ЧИТИ, недок. Випрошувати щось ║ кля́ ньчити.
КÁПА, -и, ж. Частина верхнього одягу для захисту голови в
негоду, коли немає потреби, її відкидають на спину; капюшóн:
|
капа | коло пал’| та |може | бути при’шита а | бо пришч˙і | байіц’а.
КÁПАТИ, недок. 1. Крапати. 2. Наговорювати на кого-
небудь.
КАПЄ́ Ц, виг. Кінець, вигук, що передає різнопланові
відчуття: радість, розчарування, гнів.
КАПИЛЮ́ Х, -а, ч. Головний убір із широкими крисами ║
шля́ па.
КАПИЛЮ́ Х З ОКОЛÓТА. Чоловічий солом’яний капелюх
із широкими крисами.
КАПІШÓН, -а, ч. Капюшон, частина верхнього одягу для
захисту голови в негоду, коли немає потреби, її відкидають на
спину ║ ка́ па.
КАПЛИ́ ЧКА, -и, ж. Невелика християнська будівля без
спеціального приміщення для вівтаря.

100
 КÁПЛЯ, -і, ж. Крапля.
КАПÓТ, -а, ч. Відкидна покришка, що прикриває мотор
машини.
КАПРИ́ ЗНИЙ, -а, -е. Примхливий, вередливий, з постійними
забаганками, капризами.
КÁПРІ, -ів, мн. Жіночі штани нижче колін.
КАПТУ́ Р, -а, ч., заст. Давній головний убір заміжньої жінки
у формі шапочки; очіпок.
КАПУ́ ЛЬКА, -и, ж. Трішки, дуже мало.
КАПУСНЯ́ К, -а́ , ч. Суп з кислою капустою: йа капус|н’ак
ва |ру биз м | н’аса.
КАПУ́ СТА, -и, ж. Городня рослина, листя якої
використовують для виготовлення різних страв. ♦ Найти́ в
капу́ сьці – народити дитину. Наді́ тися як капу́ ста – одягти на
себе багато одягу.
КАПУ́ СТА ЗАСИ́ ПАНА. Варена капуста з пшоном, полита
засмажкою.
КАПУ́ СТА КВÁСЯНА. Квашена капуста.
КАПУ́ СТА ТУ́ ШАНА. Смажена капуста.
КÁПЦІ, -ів, мн. Легкі туфлі переважно для хати.
КАРÁБКАТИСЯ, недок. Іти вгору, докладаючи значні
зусилля.
КАРÁКУЛІ, -ів, мн. Букви, незграбно написані.
КАРÁКУЛЬ, -я, ч. Хутро зі шкури ягнят, що має коротку
покручену вовну.
КАРАПÉТ, -а, ч. Вид танцю: кара |пет/ це |парниĭ |таниц’.
КАРАПУ́ З, -а, ч. Дитина-товстун.
КАРАФÍНКА, -и, ж. Скляна посудина з вузьким довгим
горлом; графин.
КАРÉ, невідм., с. Жіноча стрижка.

101
 КАРМÁН, -а, ч. Частина одягу у формі мішечка для дрібних
речей і грошей; кишеня. ♦ Ві́ т ир у карма́ нах сви́ ще – хтось
дуже бідний.
КАРМÁН НАКЛАДНИ́ Й. Кишеня, пришита зверху на одязі.
КАРМÁН ПОТАЙНИ́ Й. Кишеня, пришита зісподу одягу.
КАРТÁТИЙ, -а, е. З малюнком у клітинку.
КАРТОФЛИ́ НЯ, -я, с. Бадилля картоплі.
КАРТÓФЛЯ, -і, ж. Картопля, однорічна трав’яниста
рослина з їстівними бульбами; картóшка.
КАРТОФЛЯ́ НИК, -а, ч. Картопляник, оладка з тертої
картоплі: на картоф| л’аники кар |тошку |терли на |тертку /
то |д’і с’|ц’ід’ували |йушку / добаў |л’али йаĭ |це / с’іл’ / |добре
пири |м˙ішували і |жарили на ча |р’і.
КÁРТОЧКА, -и, ж. Фотографія.
КАРТÓШКА, -и, ж. Картопля, однорічна трав’яниста
рослина з їстівними бульбами ║ картóфля.
КАРТÓШКА ЛУГІВСЬКÁ. Сорт картоплі.
КАРТÓШКА НАСІНЬÓВА. Картопля для насіння.
КАРТÓШКА НЄ́ В СЬКА. Сорт картоплі.
КАРТÓШКА СВИНЯ́ ЧА. Дрібна картопля.
КАРТÓШКА ТОЛÓЧАНА. Розім’ята варена картопля;
пюре́ : кар | тошку то |лочану п |росто із за |жаркойу ро |били/
ци е|бул’ку | жари ели/ і ўс’о пири |м˙ішували і так і |йіли/ а йак
ли |шалас’а то шеĭ ва |реники ро |били.
КАРТУ́ З, -а́ , ч. Чоловічий головний убір із козирком ║
ке́ пка, фура́ шка.
КÁСКА, -и, ж. Спеціальний головний убір, що
використовується для захисту голови від пошкоджень.
КАТЛАВÁН, -а, ч. Котлован, штучне заглиблення в ґрунті
для фундаменту будівлі.

102
 КАТЛЄ́ Т А, -и, ж. Котлета, виріб круглої форми з м’ясного
фаршу зі спеціями, смажений на олії: м | н’асо кру |тили на
мн’асо |руб п ку/ ро |били фарш/ добаў|л’али ў|с’ак˙і с|пец’ійі/
пири |м˙ішували і вироб |л’али кат | л’ети і то | д’і | жарили.
КАТРÁГА, -и, ж. Надбудова над погребом у вигляді куреня.
КАЧÁЛКА, -и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для
розкочування тіста. 2. Пристрій над колодязем у вигляді вала з
ручкою, на який намотується канат або ланцюг для витягання
відра з водою.
КАЧÁН, -а́ , ч. 1. Недоїдені рештки яблука, груші.
2. Потовщене стебло суцвіття кукурудзи, на якому росте її
насіння. 3. Осередок у головці капусти.
КАЧÁТИ, недок. Гойдати.
КÁЧЄСТВО, -а, с. Ступінь вартості, цінності, придатності
чого-небудь для його використання за призначенням; я́ кісьць.
КÁША, -і, ж. Страва з крупів, зварена на воді або молоці.
♦ Завари́ ти ка́ шу – затіяти щось, що загрожує неприємними
наслідками. Ма́ ло ка́ ші з’ї́ с ти – хто-небудь дуже молодий,
недосвідчений.
КÁША МОЛÓШНА. Каша з молоком.
КÁШКА, -и, ж. Ядро горіха.
КÁШМІР, -а, ч. Кашемір, тонка м’яка вовняна або
напіввовняна тканина темного кольору.
КАШНÉ, невідм., с. Чоловічий тонкий шарф.
КВÁРТА, -и, ж. Металева посудина для пиття води.
КВАРТІРÁНТ, -а, ч. Той, хто проживає у винайманій
квартирі.
КВАС, -у, ч. Напій із сушених фруктів, ягід.
КВÁСИТИ1 , недок. Піддавати бродінню, окислювати що-
небудь поживне.

103
 КВÁСИТИ2 , недок., зневажл. Вживати алкогольні напої
пия́ чити.
КВАСÓК, -ска́ , ч. Трав’яниста, багаторічна рослина, стебло
й продовгувате листя якої має кислий смак; щаве́ ль.
КВАСЯНИ́ НА, -и, ж. Наквашені помідори, огірки.
КВАЧ 1 , -а́ , ч. Ганчірка для мащення чого-небудь.
КВАЧ 2 , -а́ , ч. Дитяча гра.
КВАЧУВÁТИ, недок. Мастити що-небудь квачем.
КВІТНИ́ К, -а́ , ч. Ділянка біля хати, на якій ростуть квіти.
КВÓЧКА, -и, ж. Курка, яка висиджує або водить курчат.
КÉБИТ, -у, ч. Розум.
КÉДИ, -ів, мн. Спортивне взуття вище кісточок з тканини, з
гумовими підошвами, на шнурках.
КÉЛЬМА, -и, ж. Кельня, мулярський інструмент у вигляді
металевої трикутної лопаточки на короткому держаку.
КÉЛЯ, -і, ж. Жіноче ім’я Килина.
КÉМПА, -и, ж., вл. н. Назва кутка в південно-західній
частині Бондарівки.
КÉНДЮХ, -а, ч. 1. Орган травлення жуйних тварин.
2. Зневажл. Живіт.
КÉПКА, -и, ж. Чоловічий головний убір із козирком;
карту́ з.
КИВÁТИ, недок. Подавати знак рухом повіки, брови;
моргáти 2.
КИ́ ЛІМ, -а, ч. Килим, тканий, переважно ворсистий, з
візерунками виріб для оздоблювання стін ║ ковйо́ р.
КИМÁРИТИ, недок. Дрімати.
КИМАРНУ́ ТИ, док. Недовго поспати.
КИ́ НУТИ, док. Шляхом обману заволодіти великою сумою
грошей.

104
 КИРЗЯКИ́ , -і́ в , мн. Чоботи з кирзи.
КИРНИ́ ЦЯ, -і, ж. Криниця; колодязь.
КИРПÁТИЙ, -а, -е. Який має короткий, задертий догори
ніс.
КИРПИ́ Ч, -а́ , ч. Прямокутний брусок з випаленої глини, що
використовують як будівельний матеріал.
КИРПИ́ ЧИК, -а, ч. Буханка хліба прямокутної форми.
КИСИЛИ́ ЦЯ, -і, ж. Кислий компот зі свіжих вишень.
КИСЛЯ́ К, -а́ , ч. Загусле кисле молоко.
КИСЛЯКИ́ , -і́ в , мн. Гній, що виділяється з очей, загноєння
повік при кон’юктивіті.
КИСЛЯ́ ТІНА, -и, ж. Кислятина, що-небудь дуже кисле.
КИТÁЙКА, -и, ж. Гроно винограду.
КИ́ ТИЦЯ, -і, ж. 1. Невеликий сніп соломи, зв’язаний з того
кінця, де колоски; використовувався для вкривання даху.
2. Жмуток ниток, зв’язаних з одного кінця докупи, що є
прикрасою, оздобою чого-небудь.
КИ́ ЦЬКА, -и, ж. Кішка, самка кота.
КИ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Кішка.
КИ́ ШКА, -и, ж. Еластична трубка, що є частиною травного
тракту людини або тварини. ♦ Кишки́ гра́ ют марш – дуже
хотіти їсти. Кишка́ тонка́ – вживається тоді, коли в когось не
вистачає сил зробити щось.
КИ́ ШКАТИ, недок. Ростити (про дітей).
КИШ-КИШ, виг. Вигук, яким відганяють курей.
КІЛÓ, -а́ , с. Кілограм.
КÍЛЬЦЯ, -лець, мн. Проростки в картоплі.
КІНЬ, коня́ , ч. Велика свійська тварина, яку використовують
для перевезення людей і вантажів. ♦ Від робо́ ти ко́ ні до́ хнут –
застереження не перевантажувати себе фізичною працею. На

105
коня́ – завершення обряду застілля. Мочи́ ти ко́ ні – розважати
кого-небудь дотепними анекдотами.
КÍПІШ, -а, ч. Метушня, крик, сварка.
КІП’ЯТÓК, -тку́ , ч. Кип’яток, кипляча або дуже гаряча
вода║ гокрі́ п .
КІР, ко́ ру, ч. Дитяча інфекційна хвороба, що
супроводжується висипом, запаленням дихальних шляхів,
слизової оболонки очей, ротової порожнини та гарячкою.
КІРОГÁЗ, -а, ч. Пристрій, на якому варять їжу.
КІРОСÍН, -у, ч. Гас.
КІСЄ́ ЛЬ, -ю, ч. Кисіль, драглиста страва з ягідного або
фруктового сиропу з домішкою крохмалю.
КІСНИ́ К, -а́ , ч., заст. Стрічка для вплітання в косу: к˙іс |ник /
це шо ў |коси запл’і |тайут / бу |вайе |л’ента / а бу |вайе
моту | зочок.
КІТ, кота́ , ч. Самець кішки. ♦ Купи́ ти кота́ в мішку́ –
придбати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якостей.
Тягну́ ти кота́ за фоста́ – зволікати, не поспішати з чим-небудь.
Ше й кіт ни валя́ вся – роботу, яку необхідно виконати, ще й не
починали. Жи́ ти як кіт із соба́ кою – сваритися постійно. Як кіт
напла́ кав – дуже мало.
КÍТЄЛЬ, -я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим
коміром.
КÍТНА, -ної, ж. Яка виношує в собі плід (про козу, вівцю).
КÍЧИТИСЯ, недок. Хизуватися, чванитися, гоноруватися.
КІШ, коша́ , ч. Оббите вузькими планками надвірне
приміщення на ніжках, у якому зберігають кукурудзу в
качанах.
КЛÁДКА, -и, ж. Вузька споруда для переходу через річку.
КЛАДОВЩИ́ К, -а́ , ч. Комірник.

106
 КЛАНЦАКИ́ , -і́ в , мн., зневажл. Великі зуби.
КЛАПАКИ́ , -і́ в , мн. Сорт крупних вишень.
КЛÁПТИК, -а, ч. 1. Невелика частина тканини. 2. Невелика
частина землі.
КЛÁСНИЙ, -а, -е, мол. Чудовий, гарний ║ кльо́ вий,
крутий 2.
КЛÁСНО, присл., мол. Дуже добре ║ зашибі́ сь, кльо́ во,
кру́ то.
КЛÁСТИ, недок. 1. Ставити, поміщати. 2. Будувати хату.
3. Вставляти зуби.
КЛЄ́ В ИР, -а, ч. Багаторічна трав’яниста кормова рослина, що
має трійчасті листки й квітки кулястої форми; конюшина.
КЛЄЙ, -ю, ч. Клей, липка речовина, яку використовують для
з’єднування, склеювання чого-небудь.
КЛЄ́ ЙСТИР, -тра, ч. Клей, виготовлений із борошна.
КЛЄ́ Щ І, -ів, мн. Кліщі, ручне металеве знаряддя у вигляді
щипців із загнутими всередину і загостреними кінцями для
витягування цвяхів ║ обце́ ньки.
КЛИК, -а́ , ч. Ікло.
КЛИН, -а, ч. Загострений з одного кінця шматок дерева або
металу для розколювання кого-небудь.
КЛИ́ НЕЦЬ, -нця, ч. Розкроєний відріз тканини, з якого
шиють спідницю.
КЛИПÁТИ, недок. Вирівнювати й загострювати вістря сапи,
б’ючи по ньому молотком.
КЛІЙÓНКА, -и, ж. Тканина, покрита з одного боку
особливою речовиною, що робить її водонепроникною.
КЛІКУ́ ХА, -и, ж., мол. Прізвисько.
КЛÍПАТИ, недок. Мимоволі опускати і піднімати повіки.
КЛІПКИ́ , -і́ в , мн. Волосинки, що вкривають краї повік; ві́ ї .

107
 КЛÍПСИ, -ів, мн. Сережки, які прикріплюють до мочок вух
без проколювання.
КЛÍТИ, недок. Тліти, повільно, без полум’я горіти.
КЛÓПІТ, -поту, ч. Турбота, заняття, що непокоїть, порушує
спокій.
КЛÓЧА, -а, с. Клоччя. 1. Груба непрядена нитка рослинного
походження. 2. Клапті чого-небудь.
КЛУБ 1 , -а, ч. Куляста летюча димчаста маса.
КЛУБ 2 , -а, ч. Верхня частина ноги, таза у тварин.
КЛУБ 3 , -а, ч. Будинок культури.
КЛУБНÍКА, -и, ж. Полуниця.
КЛУБÓК, -бкá, ч. Кулястий моток ниток.
КЛУ́ НОК, -а, ч. Наполовину наповнений мішок ║ тлумáк.
КЛУ́ НЯ, -і, ж. Будівля для зберігання снопів, сіна, а також
для молотьби.
КЛУ́ ША, -і, ж., зневажл. Незграбна жінка.
КЛЬÓВИЙ, -а, -е, мол. Чудовий, гарний; кла́ сний.
КЛЬÓВО, присл., мол. Дуже добре; кла́ сно.
КЛЬÓШІ, -ів, мн. Чоловічі штани, розширені від колін
донизу.
КЛЮВÁТИ, недок. 1. Дошкуляти, допікати комусь чим-
небудь. 2. Схоплювати наживу на вудці (про рибу). 3. Кусати
дзьобом. ♦ Клюва́ ти но́ сом – дрімаючи в сидячому положенні,
опускати на мить голову.
КЛЮЧ, -а́ , ч. 1. Металевий пристрій, стрижень особливої
форми, яким замикають і відмикають замок. 2. Знаряддя для
загвинчування або відгвинчування гайок, болтів. 3. Машинка для
закривання банок ║ ключ зака́ точний.
КЛЮЧ ЗАКÁТОЧНИЙ. Машинка для закривання банок;
ключ 3.

108
 КЛЮ́ ЧКА, -и, ж. 1. Довга з гачком жердина для витягування
води з неглибокого колодязя. 2. Невелика гакоподібна палиця.
КЛЮ́ ШКА, -и, ж. Палиця із загнутим кінцем, пристосована
для гри в хокей.
КЛЯ́ МКА, -и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і
відчиняють двері, хвіртку.
КЛЯ́ НЬЧИТИ, недок. Випрошувати щось; каню́ чити.
КЛЯ́ СТИ, недок. Проклинати, піддавати прокльонам.
КЛЯ́ СТИСЯ, недок. Давати клятву, урочисто обіцяти щось.
КНÓПКА, -и, ж. 1. Металевий виріб для прикріплення
якогось предмета до чого-небудь. 2. Металева застібка, що
складається з двох частин, одна з яких входить в іншу.
КОБИ́ ЛА, -и, ж. Самка жеребця. ♦ Сон рабо́ ї коби́ ли –
нісенітниця, дурниця.
КÓБИЦЯ, -і, ж. Запічок.
КÓБЛИ, невідм., мн. Назва дитячої гри у жмурки.
КОВÁЛЬ, -я́ , ч. Майстер, зайнятий куванням металу і
виготовленням предметів із нього ║ кузнє́ ц .
КОВБАСÁ ДОМÁШНЯ. М’ясна ковбаса, спечена в печі.
КОВЙÓР, -вра́ , ч. Тканий, переважно ворсистий, з
візерунками виріб для оздоблювання стін; ки́ лім.
КОВИРЗУВÁТИ, недок. Вередувати.
КОВÍНЬКА, -и, ж. Палиця із загнутим кінцем.
КОВТÁТИ, недок. Проштовхувати пережовану їжу або питво
в стравохід ║ глота́ ти.
КОВТÓК1 , -тка́ , ч. Те, що за один раз ковтають ║ глото́ к.
КОВТÓК2 , -тка́ , ч. Вушна прикраса, дужка якої
просмикується в мочку вуха; сире́ жка, сірóжка: на с’і |рожки
|
кажут |кул’чики/ а с |тарш˙і |л’уди |кажут коўт |ки.
КОВТÓК3 , -тка́ , ч. Висяча залоза у птахів.

109
 КÓЖА, -і, ж. Матеріал, одержаний шляхом хімічної та
механічної обробки шкури вбитої тварини; шкі́ р а.
КÓЖА ІСКУ́ СТВЕННА. Просочена нітроцелюлозою
тканина, схожа на шкіру; кожозаміні́ тіль.
КÓЖАНКА, -и, ж. Шкіряна куртка: ў |кожанках |ход’ат і
чоло |в˙іки і ж˙ін | ки.
КОЖОЗАМІНÍТІЛЬ, -я, ч. Просочена нітроцелюлозою
тканина, схожа на шкіру ║ ко́ жа іску́ ственна.
КОЖУ́ Х, -а, ч. Верхній одяг з великим коміром, пошитий з
овечої шкури хутром до середини.
КОЖУШÓК, -шка́ , ч. Штучний жіночий кожух.
КОЗÁ, -и́ , ж. Самка козла. ♦ Прийде́ коза́ до во́ за –
доведеться ще кому-небудь звернутися з проханням до тієї
людини, якій колись він відмовив у чомусь. Би́ ти як Си́ дорову
козу́ – дуже сильно бити. На козі́ ни під’ї́ диш – не знаходити
потрібного підходу до кого-небудь. Ни спіши́ ти з кізьми́ на
база́ р – нема потреби поспішати. Всі ко́ зи в зо́ лоті – все
здається кращим, ніж є насправді. І во́ вки си́ ті і ко́ зи ці́ л і –
ніхто не зазнав збитків, неприємностей.
КОЗÁК, -а́ , ч. 1. Статний парубок, юнак узагалі. 2. Статний
парубок у шинелі і картузі, який водить Маланку напередодні
Старого Нового року (13 січня): | поки шчидру |вали ко |зак за |водиў
Ма |ланку до |хати/ во |на там хаз’іĭну | вала/ на | водила по |радки/
п˙ідм˙і |тала/ подуш| ки пиристаў|л’ала/ по |казувала йак в |м˙ійе
хаз’іўну |вати. 3. Заст. Лісник: мо |йа |баб п ка на л’існи |ка ка |зала
ко |зак.
КОЗАЧÓК, -чка́ , ч. Жіночий чобіт із гострим носком на
високому каблуці.
КОЗИРÓК, -рка́ , ч. 1. Щиток головного убору, що виступає
півколом над чолом. 2. Піддашок.

110
 КÓЗЛИК, -а, ч. Високий ослін: з |козлика |хату з над |вору
мас|тила.
КÓЙКА, -и, ж. Ліжко в лікарні.
КÓЙЦЕ, -я, с. Клітка, у якій перевозять поросят.
КОКÉТКА, -и, ж. Вставка у верхній частині плаття:
ко |кетка | може | бути ф˙і | гурна/ с |цейі | самойі т | кан’і.
КОКÉТНІЧАТИ, недок. Своєю поведінкою, манерами,
одягом намагатися сподобатися кому-небудь, зацікавити когось
собою.
КÓКО, -а, с., дит. Яйце.
КОЛГÓТКИ, -ток, мн. 1. Жіночі штани зі ступнями, які
щільно облягають ноги. 2. Дитячічі штани зі ступнями: по |верх
кол |готок х| лопчикам над’і |вали | шорти.
КОЛГÓТКИ БИЗРОЗМЄ́ Р НІ. Колготки із синтетичного
еластичного волокна.
КОЛГÓТКИ КАПРÓНОВІ. Колготки з капрону.
КОЛГÓТКИ ПРОСЬЦÍ. Колготки з бавовни.
КОЛГÓТКИ ШИРСЬЦЯ́ НІ. Колготки з шерсті.
КОЛЄ́ Ч КО, -а, с. Оздоблена коштовним каменем прикраса
на палець; кольцо́ 1.
КÓЛИВО, -а, с. Ритуальна поминальна страва: |коливо це
ко |ли по | коĭн’ік/ ко |ли л’у| дина ўми |рала го |товили |коливо із
пши |ниц’і.
КОЛÍЙ, -я́ , ч. Той, хто коле свиней.
КОЛІСНЯ́ , -і́ , ж. Передня колісна частина плуга.
КОЛІЩÁ, -а́ ти, с. Колесо.
КОЛІЩÁТА, -ща́ т, мн. Блочки у ткацькому верстаті, по яких
рухаються шнури, прив’язані до верхніх рейок начиння.
КОЛÓДКА 1 , -и, ж. Обрубок товстої деревини,
пристосований для різних потреб.

111
 КОЛÓДКА 2 , -и, ж. Висячий пристрій для замикання дверей
на ключ.
КОЛÓТИ, недок. 1. Проколювати чим-небудь гострим,
спричиняючи біль. 2. Різати, забивати свиню: сви |н’у | колимо на
|
паску а |бо на п |разник.
КОЛОТИ́ ТИ, недок. Розмішувати.
КОЛОТНÉЧА, -і, ж. Сварка з криком, лайкою або бійкою;
сканда́ л.
КОЛОТУ́ Н, -а́ , ч. Дуже холодно; холоді́ н а.
КОЛОТУ́ ХА, -и, ж. Топлене незбиране молоко, заквашене
сметаною; ра́ жанка.
КОЛОТУ́ ШКИ, -шок, мн. Відкрите літнє жіноче взуття на
дерев’яних каблуках; сту́ калки.
КОЛУ́ НЧИК, -а, ч. Пристрій, яким розколювали лозинку.
КОЛХÓЗ, -а, ч. Колгосп ║ соз.
КОЛЬЄ́ , невідм., с. Прикраса з дорогих каменів, яку жінки
носять на шиї.
КОЛЬЦÓ, -а, с. 1. Оздоблена коштовним каменем прикраса
на палець ║ колє́ ч ко. 2. Обручальний перстень; обру́ чка.
КОЛЬЦÓ ОБРУЧÁЛЬНЕ. Обручальний перстень; обру́ чка.
КОЛЯ́ СТРА, -и, ж. Зварене коров’яче молоко першого удою
після отелу: |п˙ісл’а о | т’олу здо |йіла ко |рову/ моло |ко ў| л’ала ў
каст |рул’у/ добаў |л’айу т |рошки |сахару/ ва |н’іл’ки і с| таўл’у ў
ду | хоўку і йак во |но зб˙і |галос’/ то це ўже го |това// ко |л’астру
но |жом |р’ізати ни |можна/ шоб нинаш |кодити ко |ров˙і.
КОМАНДІРÓВКА, -и, ж. Відрядження.
КОМÁР, -а, ч. Двокрила кровоссальна комаха з тонким
довгастим тільцем і хоботком. ♦ Кома́ р но́ са ни підто́ чит –
робота виконана бездоганно, так, що ні до чого і причепитися.

112
 КОМБІНÁЦІЯ, -ї, ж. Спідня шовкова жіноча сорочка з
мереживом ║ соро́ чка шовко́ ва, комбіна́ шка.
КОМБІНÁШКА, -и, ж. Спідня шовкова жіноча сорочка з
мереживом; комбінáція.
КОМБІНІЗÓН, -а, ч. Одяг, що становить сполучення куртки
зі штаньми: ў комб˙ін’і |зони ўд’і | вайут ма |лен’ких д’і |теĭ.
КОМÉРЦІЯ, -ї, ж. Торгівля, торгові справи.
КÓМІК, -а, ч. Жартівник.
КÓМІН, -а, ч. 1. Частина димаря над дахом. 2. Прибудова в
печі для виходу диму.
КÓМІР, -а, ч. Смужка тканини, пришита в одязі коло шиї ║
воротні́ к .
КÓМІР КРУ́ ГЛИЙ. Виложистий комір із заокругленими
кінцями: у к|руглому |ком˙ір’і ни |майе р’і |жечк˙іў/ в˙ін йе у
ў|с’ак˙іĭ го |деж˙і.
КÓМІР МÉХОВИЙ. Комір з хутра у верхньому одязі.
КÓМІР МОРÁЦЬКИЙ. Великий прямокутний виложистий
комір.
КÓМІР СТОРЦОВИ́ Й, заст. Комір, що облягає шию; ко́ мір
стоя́ чий.
КÓМІР СТОЯ́ НЦОВИЙ, заст. Комір, що облягає шию;
ко́ мір стоя́ чий: у чоло |в˙ічих полот |н’аних сороч| ках буў
сто |йанцовиĭ |ком˙ір.
КÓМІР СТОЯ́ ЧИЙ. Комір, що облягає шию ║ ко́ мір
сторцови́ й, ко́ мір стоя́ нцовий.
КОМІСІÓНКА, -и, ж. Магазин, що здійснює роздрібний
продаж товарів, прийнятих від осіб на засадах договору комісії ║
магазі́ н комісі́ й ний.
КÓМНАТНІ, -них, мн. Легкі туфлі, переважно для хати;
та́ почки.

113
 КОМÓРА, -и, ж. Неопалюване невелике приміщення в
житловому будинку або в інших спорудах для зберігання різних
речей.
КОМПÁНІЯ, -ї, ж. Група людей, які в якийсь період часу
разом проводять дозвілля.
КОМПЛЄ́ КТ, -а, ч. 1. Набір одягу для новонародженого.
2. Набір верхнього одягу, що складається з піджака, штанів і
жилетки. 3. Набір постільної білизни, до складу якого входить
підодіяльник, простиня, наволочки.
КОМУНЯ́ КА, -и, ч., зневажл. Комуніст.
КÓНИК, -а, ч. Комаха з довгими ногами, що стрибає й
крилами утворює сюркотливі звуки.
КÓНИКИ, -ів, мн. Примхи. ♦ Викида́ ти ко́ ники – робити
що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне.
КОНИ́ НА, -и, ж. Кінське м’ясо.
КОНОВÉРТ, -а, ч. Конверт. 1. Пакет із паперу, у який
вкладають лист для пересилання поштою. 2. Вид ковдри для
немовлят у формі конверта.
КОНÓПЛІ, -пéль, мн. Трав’яниста рослина, зі стебел якої
виготовляють волокно, а з насіння – олію.
КОНФÉТА, -и, ж. Цукерка.
КОНЦÉРВА, -и, ж. Консерва.
КÓНЧЕНИЙ, -а, -е. Кінчений, поганий, не вартий доброго
слова.
КОНЬКИ́ , -ів, мн. Ковзани.
КОНЬÓК, -нька́ , ч. Верхнє ребро, утворене схилами
двосхилого даху.
КÓНЬЧИТИ, док. Закінчити.
КÓНЮХ, -а, ч. Той, хто доглядає коней і править кінним
екіпажем ║ їздо́ вий.

114
 КОНЮ́ ШНЯ, -і, ж. Будівля для коней.
КОНЯ́ КА, -и, ж. Те саме, що кінь, кобила.
КОПÁ, -и́ , ж. Складена для просушування купа з 60 снопів.
КÓПАНКА, -и, ж. Невелике водоймище з ґрунтовою водою,
викопане для господарських потреб.
КОПÁТИ, недок. 1. Перевертати, розпушувати землю
лопатою. 2. Підступно, таємно діяти на школу кому-небудь.
КОПИРÁЦІЯ, -ї, ж., заст. Магазин, приміщення для
роздрібної торгівлі; магазі́ н .
КОПИ́ СТКА, -и, ж. Продовгувата дерев’яна лопаточка для
розмішування чого-небудь.
КОПИ́ ТИ, недок. Накопичувати.
КОПИ́ ЦЯ, -і, ж. Велика кладка снопів, сіна у дворі на току.
КОПÍЙКА 1 , -и, ж. Грошова одиниця, одна сота рубля,
гривні.
КОПÍЙКА 2 , -и, ж. Перша модель автомобіля «Жигулі» ВАЗ-
2101.
КÓПОТЬ, -і, ж. Кіптява.
КОПТИ́ ТИ1 , недок. Приготовляти сало, м’ясо, рибу,
пров’ялюючи їх у диму.
КОПТИ́ ТИ2 , недок. Заощаджувати, не витрачати.
КÓРБА, -и, ж. 1. Ручка коловорота біля колодязя.
2. Пристрій з ручкою, яку крутять для заведення машини.
КОРДÓН, -у, ч. Межа, що розділяє території держав ║
грани́ ця 1.
КОРЖ, -а́ , ч. Печений виріб плоскої форми, з прісного тіста:
кор |ж˙і пик| ли на Мако |вейа.
КОРЗИ́ НА, -и, ж. 1. Велика, сплетена з лози посудина з
двома ручками для перенесення городини. 2. Сплетена з лози
невелика посудина з дужкою вгорі для перенесення або

115
зберігання чого-небудь. 3. Кошик, плетений з рогози з двома
ручками.
КОРИ́ ТО, -а, с. Металева посудина довгастої форми, яку
використовують для прання білизни.
КÓРИШ, -а, ч. Давній приятель.
КОРÍВНИК, -а, ч. Будівля для корів.
КÓРІНЬ, -я, ч. 1. Частина рослини, що міститься в землі.
2. Частина зуба, волосся, яка міститься в тілі.
КОРÍНЬ, -я́ , ч. Примітивне тимчасове житло для сторожа на
баштані або в саду.
КОРМ, -у, ч. Харч для тварин.
КОРМУ́ ШКА, -и, ж. 1. Спеціальний пристрій, куди кладуть
корм для птахів; годівничка. 2. Перен. Місце, де можна придбати
що-небудь непристойним способом.
КОРНІЙÓВЕ, -вого, с., вл. н. Місце на річці Савранка в
центрі села.
КОРÓВА, -и, ж. 1. Велика парнокопитна свійська молочна
тварина. ♦ Підхо́ де як коро́ ві сідло́ – що-небудь комусь не
підходить, не пасує. Як коро́ ва язико́ м злиза́ ла – швидке
зникнення когось. Здоро́ ва як коро́ ва – здорова, сильна жінка.
2. Перен., зневажл. Незграбна, товста жінка.
КОРÓВА Я́ ЛОВА. Корова, що залишалася нетільною.
КОРОВÁЙ, -ю, ч. Великий круглий хліб, прикрашений
складними візерунками з тіста, який печуть на весілля.
КОРОЛИ́ ХА, -и, ж. Самка кроля; кролиця.
КОРÓЛЬ, -я́ , ч. Кріль.
КОРÓМИСЛО, -а, с. Прилад, за допомогою якого носять на
плечах двоє відер води.
КОРÓНКА, -и, ж. Ковпачок, який ставиться на залишки
зуба.

116
 КОРÓСТА, -и, ж. Заразна шкіряна хвороба людини й
тварин, що виникає внаслідок проникнення в шкіру коростяних
кліщів.
КОРТÍТИ, недок. Бажати, дуже хотіти.
КОРЧ, -а́ , ч. Кущ картоплі.
КÓРЧИТИ, недок. Бути про себе дуже високої думки.
КОРЧУ́ ХА, -и, ж. Кущова цибуля.
КОРЧУ́ ШКА, -и, ж., зменш-пестл. до корчу́ ха.
КОСÁ 1 , -и́ , ж. Сплетене волосся: ко | лис’ ж˙ін |ки |коси ни
ўр’і | зали/ у ўс’іх бу | ли | доўг˙і | коси/ во |ни йіх запл’і | тали і ко | су
зак|рут’ували.
КОСÁ 2 , -и́ , ж. Сільськогосподарське знаряддя для зрізування
трави, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до
держака.
КОСÁР, -а́ , ч. Чоловік, який косить косою.
КОСÁРКА, -и, ж., заст. Жниварка, машина, що жне хлібні
рослини.
КÓСИ, кіс, мн. 1. Волосся: ко | лис’ д’іў | чата ни ст |риглис’а у
ўс’іх бу |ли | доўг˙і |коси/ а |голову | мили раз на |тиждин’/ ў су |боту.
2. Приймочки кукурудзи у вигляді пучка кіс на верхній частині
качана.
КÓСИЙ, -а, -е. 1. Розташований під кутом до площини;
непрямий, похилий. 2. Який має косоокість; косоо́ кий.
КОСИ́ НКА, -и, ж. Трикутна жіноча хустка, яку носять на
голові або шиї.
КОСИ́ НКА ПУХÓВА. Трикутна жіноча хустка з пуху.
КОСИ́ ТИ1 , недок. Зрізувати, стинати траву, збіжжя.
КОСИ́ ТИ2 , недок. Ухилятися від служби в армії.
КОСОВÁ, -во́ ї, ж., вл. н. Місце, де дорога із села виходить
на дарогу Саврань – Кам’яне.

117
 КОСОÓКИЙ, -а, -е. Який має косоокість ║ коси́ й 2.
КОСОÓКІСЬЦЬ, -косьці, ж. Розлад зору, при якому очі
дивляться в різні напрямки.
КОСТИ́ ЛЬ, -я́ , ч. Висока палиця з перекладками, на яку
спираються пахвами і якою користуються як опорою при ходінні
хворі на ноги або безногі люди; ми́ лиця.
КОСТОМÁХА, -и, ж. Велика кістка.
КОСТОПРÁВ, -а, ч. Той, хто лікує вивих чи перелом.
КÓСТОЧКА, -и, ж. Дугоподібна пластмасова чи металева
пластинка в бюстгальтері.
КОСТРИ́ ЦЯ, -і, ж., заст. Тверді неволокнисті частинки
конопляних стебел, що висипаються під час биття конопель.
КОСЬЦЮ́ М, -а, ч. Комплект верхнього одягу, що
складається з піджака і штанів або піджака і спідниці.
КОСЬЦЬÓР, -стра́ , ч. Вогнище.
КÓТИК, -а, ч., зменш.-пестл. до кіт.
КÓТИКИ, -ів, мн. Суцвіття верби: на |вос’ме |беризн’а
х|лопчики дару |йут |котики.
КОТИНЯ́ , -я́ ти, с. Маля кішки.
КОТИ́ ТИСЯ, недок. Народжувати малят (овець, кіз).
КОТІЛÓК, -лка́ , ч. Металева, округлої форми посудина з
відкритою верхньою частиною для варіння їжі.
КОТÓК, -тка́ , ч. Валик, яким розбивають грудки на полі.
КÓФТА, КÓХТА, -и, ж. Легкий жіночий одяг до пояса;
блузка.
КÓФТА МАХÉРОВА. Кофта, плетена з мохерових ниток.
КÓФТА СТРÉЙЧОВА. Кофта із синтетичної еластичної
тканини.
КÓФТОЧКА, КÓХТОЧКА, -и, ж. Легкий жіночий одяг до
пояса; блузка.

118
 КОЦЮБÁ, -и, ж. Знаряддя для вигрібання з печі жару,
попелу у вигляді невеликого півкруга, перпендикулярно
насадженого на довгий держак; кочерга.
КОЧИГÁРКА, -и, ж. Приміщення, де розташовані топки
парових котлів і де проводиться завантаження їх паливом.
КОШИЛЬÓК, -лька́ , ч. Шкіряна сумочка для грошей;
гамане́ ць.
КОШЛÁТИЙ, -а, -е. Такий, що має довгу розкуйовджену
шерсть.
КОШОВÁРИТИ, недок. Варити їжу.
КРÁБИК, -а, ч. Пластмасова приколка, що складається із
двох частин, схожих на грабельки.
КРÁБОВІ ПÁЛИЧКИ. Вид продуктів, які створюються
штучно з подрібненого м’яса білої риби.
КРАВÁТЬ, -і, ж. Ліжко.
КРАВÁТЬ ДИРИВЛЯ́ НА. Ліжко з дерева: |ран’че у | кажд’і
|
хат’і бу |ла дириў|л’ана кра |ват’.
КРАВЧУ́ ЧКА, -и, ж. Валіза на колесах.
КРÁЖА, -і, ж. Насильне захоплення, викрадення чужого
майна; грабіж.
КРÁЙКА, -и, ж. Відрізаний вузький шматок тканини.
КРАКОВ’Я́ К, -а́ , ч. Танець у швидкому темпі.
КРАМ, -у, ч., заст. Тканина фабричного виробництва.
КРÁПАТИ, недок. Накрапати (про дощ).
КРАСÁВЄЦ, -вца, ч. Красень; красу́ нчик.
КРАСÁВІЦА, -и, ж. Красуня, вродлива дівчина.
КРАСИ́ ТИСЯ, недок. 1. Підфарбовувати обличчя гримом.
2. Фарбувати волосся.
КРАСÍВИЙ, -а, -е. Красивий, який має приємну зовнішність;
га́ рний.

119
 КРÁСКА, -и, ж. Фарба.
КРÁСНИЙ, -а, -е. Червоний.
КРАСУ́ НЬЧИК, -а, ч. Красень ║ краса́ вєц.
КРÁШАНКА, -и, ж. Пофарбоване великоднє яйце:
крашан |ки кра | с’у ў цибу |лин’і/ бо йак красити к|раскойу/ то ўс’і
|
руки ў к|рас’ц’і .
КРÁЯТИ, недок. Відрізувати шматок хліба від хлібини.
КРЕП, -у, ч. Прозора, шорстка тканина, переважно чорного
кольору.
КРЕП-ЖОРЖÉТ, -а, ч. Тонка напівпрозора тканина.
КРÉПКИЙ, -а, -е. Міцний.
КРЄ́ С ЛО, -а, с. Крісло.
КРИВИ́ Й, -а, -е. З вадами ноги; кульга́ вий.
КРИВИ́ ТИСЯ, недок. Перекривляти, передражнювати.
КРИВУ́ ЛЯ, -і, ж., вл. н. Місце на річці Яланець.
КРИ́ ЖАЛКА, -и, ж. Листя капусти, у яке загортають фарш.
КРИ́ ЖІ, -ів, мн. Нижня частина спини; поперек.
КРИЖІВНИ́ ЦЯ, -і, ж. Вузька смужка тканини, пришита чи
пристебнута ззаду на талії одягу; хля́ сьцік.
КРИ́ ЖМА, -и, ж. Шматок полотна, у який загортають
дитину під час хрещення.
КРИЛÓ, -а, с. 1. Орган у птахів, комах, що слугує для
літання в повітрі. 2. Частина літака, що підтримує його в повітрі
під час польоту. 3. Дашок над колесом транспортного засобу для
захисту від бруду.
КРИ́ ЛЬЦЯ, -ів, мн., перен. Короткі рукави в легкому платті,
що мають форму крила.
КРИМПЛÍН, -у, ч. Кримплен, густа синтетична тканина:
с кримп |л’іну ўс’о | шили/ с | тоншого то пла | т’а/ сп˙ідни |ц’і/ з
г |рупшого |пал’та.

120
 КРИПДАШÍН, -у, ч. Тонка густа шовкова тканина.
КРИ́ ША, -і, ж. 1. Дах. ♦ Кри́ ша ї́ де – божеволіти, втрачати
здоровий глузд, самоконтроль. 2. Зневажл. Покровитель.
КРИШИ́ ТИ, недок. Подрібнювати щось на дрібні шматочки.
КРИ́ ШКА 1 , -и, ж. 1. Металевий предмет, яким накривають
каструлю. 2. Капроновий або металевий предмет для закривання
банок.
КРИ́ ШКА 2 , -и, ж. Крихта хліба.
КРІТÍН, -а, ч., лайл. Кретин, дурень, тупа, нікчемна людина;
ідіóт.
КРОВ, -влі́ , ж. Рідина червоного кольору, яка циркулює в
живому організмі та здійснює обмін речовин у ньому. ♦ Хоч
кров з но́ са – незважаючи на будь-які труднощі. Се́ рце
кровльóю облива́ їця – хтось дуже сильно переживає, страждає.
КРОВЛЯ́ НКА, -и, ж. Кров’янка, кров’яна ковбаса: йак
ко |лоли сви | н’у/ то об˙і |зат’іл’но ро |били кроў |л’анку// ва |рили
|
голову/ пи | ч˙інку/ |л’охки/ ўс’о це |м˙ілен’кими ку | сочками
кри |шили і пири | м˙ішували з кроўл’ойу/ со |лили/ пир |чили таĭ
начи | н’али киш| ки і пик| ли то | д’і.
КРÓВНИЙ, -а, -е. Близький родич.
КРОВОІЗЛЄЯ́ НІЄ, -я, с. Крововилив.
КРÓЇТИ, недок. Розрізувати ножицями тканину при пошитті
одягу.
КРÓКВА, -и, ж. Одна з опор покрівлі, зроблена з двох
брусів, з’єднаних у горішній частині під кутом і прикріплених
долішніми кінцями до стін будівлі: ко | лис’ буў та | киĭ | сил’ниĭ
зимлит |рус/ шо аж крок |ви на | хат’і тр’іш| чали.
КРОЛЯ́ ТНИК, -а, ч. Будівля для кролів.
КРÓМИ, прийм. Крім.
КРОНТИ́ , -ті́ в , мн. Крах, безвихідь.

121
 КРОХМÁЛЬ, -ю, ч. Білий порошок, який роблять із
картоплі: крох | мал’ ро |били іс кар | тошки/ |терли на |тертку
кар |тошку і по |том у во | д’і йі |йі в˙ід|ц’ід’ували/ крох |мал’
в˙ід |бирали і ва |рили к˙і |с’ел’ з с крох |мал’у.
КРУГ, -а, ч. 1. Геометрична фігура, обмежена колом.
2. Цементне кільце для колодязя.
КРУГÓМ, присл. Навколо.
КРУ́ ЖАЛО, -а, с. Сітчаста тканина з узорами, якою
оздоблюють одяг, білизну; мереживо.
КРУЖÓК, -жка́ , ч. Круглої форми дерев’яна накривка, якою
придавлюють засолені овочі.
КРУТИ́ Й1 , -а, -е. Обривистий.
КРУТИ́ Й2 , -а, -е, мол. Чудовий, гарний; кла́ сний.
КРУТИ́ ТИСЯ, недок. 1. Обертатися. 2. Часто змінювати
положення тіла лежачи або сидячи; вертітися.
КРУ́ ТО, присл., мол. Дуже добре ║ кла́ сно.
КРУ́ ЧА, -і, ж. Крутий край яру.
КРУЧÓК, -чка́ , ч. Крючок. 1. Металева застібка у вигляді
гачка, що пришивається проти петлі на одязі; гаплик.
2. Металевий стрижень, загнутий на одному кінці для плетіння.
КС-КС, виг. Вигук, яким підкликать котів.
КСТÁТІ, присл. До речі.
КУБÁНКА, -и, ж. Висока хутряна чоловіча шапка із
суконним верхом.
КУБЧАКИ́ , -ів, мн. Квіти жовтого кольору; повняки.
КУВÁДЛО, -а, с. Залізна підставка певної форми, на якій
кують вироби з металу.
КУВÁТИ1 , недок. Б’ючи молотом по розжареному металу,
надавати йому потрібної форми.
КУВÁТИ2 , недок. Видавати звуки «ку-ку» (про зозулю).

122
 КУДÁ, присл. Куди.
КУДÁСЬ, присл. Кудись, невідомо куди.
КУДЛÁТИЙ, -а, -е. Який має довге нерозчесане волосся.
КУ́ ДРІ, -ів, мн. Кучеряве волосся; ку́ чері.
КУ́ ЖІЛЬ, -я, ч. Палиця і навите на неї волокно, яке прядуть.
КУ́ ЗКА, -и, ж. Середнього розміру жук, небезпечний
шкідник зернових культур.
КУЗНЄ́ Ц, -а́ , ч. Майстер, зайнятий куванням металу і
виготовленням предметів із нього; кова́ ль.
КУ́ ЗОВО, -а, с. Верхня частина машини.
КУЗЮ́ -КУЗЮ́ , виг. Вигук, яким підкликать кіз.
КУ́ КЛА, -и, ж. 1. Згорнуте повісмо конопель. 2. Дитяча
іграшка у вигляді фігурки людини; ля́ лька.
КУКУРÍКУ, виг. Звуконаслідування, що означає крик півня.
КУКУРУ́ ДЗИНЯ, -я, с. Листя і стебла кукурудзи:
куку |рудзин’ом го |дуйут ско |тину.
КУКУРУ́ ДЗЯНИК, -а, ч. Літак.
КУЛÁК, -а́ , ч. Кисть руки з пальцями, зігнутими і
притиснутими до долоні. ♦ Пі́ с ля бо́ ю кулака́ ми ни ма́ шут –
зробленого не повернути.
КУЛÍШ, -а́ , ч. Густий суп із круп.
КУЛÓНЬЧИК, -а, ч. Прикраса, яку носять на ланцюжку:
ку | лон’чик ч˙іп | л’айут на |цепочку.
КУЛЬ, -я́ , ч. 1. Сітка, натягнута на обруч, куди попадає риба.
2. Великий обмолочений сніп.
КУЛЬГÁВИЙ, -а, -е. З вадами ноги ║ криви́ й.
КУЛЬÓК, -лькá, ч. Поліетиленова торбинка.
КУЛЬТІВÁТОР, -а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для
розпушування зораного ґрунту, знищення бур’янів.
КУЛЬТІВÍРУВАТИ, недок. Культивувати.

123
 КУ́ ЛЬЧИК, -а, ч. Вушна прикраса, дужка якої просмикується
в мочку вуха; сирéжка, сірóжка: |кул’чики ў| с’ак˙і бу | ли/ ўже
йак п˙із | н’іше/ то пойа |вилис’а с |камушками.
КУМÉКАТИ, недок. Розбиратися в чому-небудь; розумі́ ти.
КУМУВÁТИ, недок. Іти до когось за кума чи куму.
КУНÁ, -и, ж. Дрібна хижа тварина з цінним хутром; куниця.
КУНЯ́ ТИ, недок. Дрімати.
КУПÁЙЛА. Традиційне східнослов’янське свято, яке
відзначали вночі перед Івановим днем 7 липня; Ївáна Купáйла.
КУПÁЛЬНИК СПЛОШНИ́ Й, Жіночий купальник, що
становить суцільні плавки і бюстгальтер; купа́ льник суці́ л ьний.
КУПÁЛЬНИК СУЦÍЛЬНИЙ, Жіночий купальник, що
становить суцільні плавки і бюстгальтер ║ купа́ льник
сплошни́ й.
КУ́ ПІЛЬ, -ю, ч. Купель, вода, у якій купають дитину: | куп˙іл’
ни |можна вили |вати |п˙іс’л’а |заходу |сон’ц’а.
КУПЛЯ́ ТИ, недок. 1. Придбавати за гроші; купувати.
2. Привертати до себе хабарем; підкуплювати.
КУ́ ПОЛ, -а, ч. Опуклий дах, що має форму півкулі.
КУПÓН1 , -а, ч. Візерунок внизу плаття, тканини.
КУПÓН2 , -а, ч. Номінал грошових купюр, що був в обігу на
території України від січня 1992 р. до вересня 1996 р.
КУ́ ПЦІ, дит. Купатися.
КУРАГÁ, -и, ж. Сушені плоди абрикоси.
КУ́ РАЧА СЛІПОТÁ. Хвороба очей, при якій людина погано
бачить при ослабленому освітленні.
КУ́ РАЧИЙ ДОЩ. Дрібний дощ, коли світить сонце.
КУРÍЛЬЩИК, -а, ч. Той, хто курить; курець.
КУ́ РКА, -и, ж. Свійська птиця, яку розводять на м’ясо і для
одержання яєць. ♦ Кому́ шо, а ку́ рці про́ со – про людину, яка

124
весь час думає тільки про одне. Ку́ рам на сміх – щось
абсолютно безглузде, дурне. Ку́ ри засмію́ т – опинитися в
незручному, смішному становищі. Носи́ тися як ку́ рка з яйцьо́ м
– приділяти незаслужену увагу. Дє́ н єг, ку́ ри не клюю́ т – дуже
багато. Як ку́ рка ла́ пою – написати щось не акуратно, криво,
повз рядків, виходячи на поля. Хи́ мині ку́ ри – нісенітниця.
КУ́ РКОВІ ЛИВАДИ́ , вл. н. Назва левади, яка знаходиться
біля річки Яланець: ў |Куркових лива |дах |пасли коро |ви.
КУРНИ́ К, -а, ч. Будівля для курей.
КУ́ РТКА БАЛÓНОВА. Куртка з тонкої непромокальної
синтетичної тканини.
КУРЧÁ, -а́ ти, с. Пташа курки. ♦ Курча́ т по о́ сені щита́ ют –
робити підсумки варто тоді, коли робота завершена.
КУ́ СІНЬ, -сня, ч. Кусень, недоїдений або надкушений
шматок чогось їстівного.
КУСÓК, -ска́ , ч. 1. Частина чого-небудь. 2. Відріз тканини;
отрє́ з.
КУТ, -а́ , ч., вл. н. Місце, де річка Яланець впадає в Савранку.
КУТКУВÁТИ, недок. Обробляти ґрунт котком.
КУТÓК, -тка́ , ч. 1. Частина приміщення між двома стінами,
що сходяться ║ ву́ гол 1. 2. Частина села.
КУТЯ́ , -і, ж. Традиційна основна різдвяна страва, яку
готують із вареної пшениці, додаючи мед і мак: ку|т’у на С’|вата/
Рожд’іст|во |варат. ♦ Пирида́ ти куті́ ме́ ду – перебільшувати,
перевищувати міру.
КУФÁЙКА, -и, ж. Фуфайка, стьобана куртка на ваті.
КУ́ ХНЯ, -і, ж. 1. Кімната з плитою для готування їжі.
2. Меблі для кухні.
КУ́ ХНЯ ЛÍТНЯ. Приміщення з піччю, плитою для готування
їжі, інколи з додатковою кімнатою, в якій живуть улітку.

125
 КУ́ ЦИЙ, -а, -е. Короткий, невеликий.
КУЦЮ́ -КУЦЮ́ , виг. Вигук, яким підкликають свиней.
КУ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Свиня, порося.
КУ́ ЧА, -і, ж. Купа чого-небудь.
КУЧИРÁВИЙ, -а, -е. Кучерявий, який має кучері.
КУ́ ЧИРІ, -ів, мн. Кучеряве волосся ║ ку́ дрі.
КУЧУГУ́ РА, -и, ж. 1. Невелика гора, горб. 2. Гора снігу.
КУ́ ШАТИ, недок. З’їдати трохи чого-небудь для проби;
про́ бувати.
КУШÉТКА, -и, ж. Одномісний диван з узголів’ям, без
спинки.

ЛÁВА, -и, ж. Довга і широка дошка на стояках, що стояла в

хаті уздовж стіни: у ви |лик˙і | хат’і |поп˙ід |в˙ікнами сто |йала
|
лава/ зас|тел’ана до |рож ш койу.
ЛÁВКА 1 , -и, ж. Дошка на стояках, на яку сідають або
кладуть що-небудь.
ЛÁВКА 2 , -и, ж., заст. Магазин, приміщення для роздрібної
торгівлі; магазі́ н .
ЛÁВОЧКА, -и, ж. Лавка біля хвіртки при дорозі.
ЛÁДА, -и, ж. Модель легкового автомобіля.
ЛÁДАНКА, -и, ж. Маленька іконка як прикраса, яку носять
на ланцюжку.
ЛÁДИТИ, недок. Жити в мирі, злагоді: ў|м˙іти |ладити з
л’уд’|ми.
ЛÁЗИТИ, недок. 1. Підніматися по чому-небудь угору або
спускатися вниз. 2. Плазувати (про плазунів). 3. Проникати
всередину чого-небудь. 4. Зневажл. Ходити туди-сюди без
певної мети, без потреби; ти́ нятися.

126
 ЛАК, -у, ч. 1. Плівкотворний розчин, яким покривають яку-
небудь поверхню для її захисту та надання блиску.
2. Косметичний засіб, призначений для нанесення на нігті
пальців.
ЛАКÁЦІЯ, -ї, ж. Акація, дерево з пахучими білими
квітками.
ЛÁКІТКИ, -ів, мн. Ласощі.
ЛÁМПА НАСТÓЛЬНА. Освітлювальний прилад,
розрахований на одну лампу, що стоїть на столі.
ЛÁМПА ПАЯ́ ЛЬНА. Нагрівальний прилад, що
використовується на різних виробництвах: па |йал’нойу |лампойу
шма | лили сви |н’у.
ЛАМПÁС, -а, ч. Кольорова смужка тканини, що нашивається
по зовнішньому шву штанів.
ЛАМПÁЧ, -а, ч. Цегла з глини з домішкою соломи.
ЛАМПÍЧИТИ, недок. Робити щось недбало.
ЛÁНДИШІ, -ів, мн. Конвалія.
ЛÁНКА, -и, ж. Група людей, переважно жінок, які
працюють на полі.
ЛАНКОВÁ, -о́ ї, ж. Жінка, яка керує ланкою.
ЛÁНТУХ, -а, ч. Великий мішок.
ЛА́ ПА, -и, ж. 1. Стопа, нога тварини. 2. Зневажл. Велика
нога людини. Да́ ти на ла́ пу – дати хабара.
ЛÁПКА, -и, ж. Копил, на якому шили або ремонтували
взуття.
ЛАПСÁН, -у, ч. Лавсан, синтетичне поліефірне волокно, що
своїми властивостями нагадує вовну.
ЛÁПТІ, -ів, мн. Старе взуття без халяв.
ЛАПШÁ, -і́ , ж. Локшина. ♦ Вíшати лапшу́ на ву́ ха –
навмисно вводити когось в оману, обманювати.

127
 ЛÁСИЙ, -а, -е. Який має особливу пристрасть до чого-
небудь.
ЛÁСЬЦІВКА, -и, ж. Ластівка, перелітний птах із вузькими
гострими крилами, стрімкий у льоті.
ЛÁСЬЦІК, -а, ч. Цупка бавовняна тканина, блискуча з
одного боку.
ЛÁТА, -и, ж. Дошка, прибита горизонтально до крокв.
ЛАТÁТИ, недок. Пришивати латку на дірку в одязі.
ЛÁТКА, -и, ж. 1. Шматок тканини, який пришивають на
дірку в одязі. 2. Невеликий шматок городу.
ЛАФÁ, -и́ , ж. Удача, везіння.
ЛÁХИ, -ів, мн. Старий одяг, непридатний для носіння.
ЛАХМÍТЯ, -я, с. Лахміття, дуже старий, подертий одяг.
ЛАХУ́ ДРА, -и, ж., зневажл. Жінка легкої поведінки;
гуля́ ща.
ЛÉДАР, -а, ч. Який не бажає працювати або неохоче
працює ║ лéйба 2, лида́ чий, ліни́ вий, лінтя́ й, лидацю́ га,
лида́ що.
ЛÉЙБА, -и, ж. 1. Нашивка на одязі із зазначенням назви,
місця виготовлення, номера або інших відомостей. 2. Зневажл.
Який не бажає працювати або неохоче працює; лéдар.
ЛÉМІШ, -а, ч. Частина плуга, що підрізує шар землі знизу.
ЛЕП, -у, ч. Бруд.
ЛЄГКОВÁ МАШИ́ НА. Легковий автомобіль.
ЛЄ́ ЗВІЄ, -я, ч. Лезо.
ЛЄ́ НТА, -и, ж. Вузька смужка кольорової тканини, що
використовується як прикраса, для оздоблення; стрічка.
ЛЄНЬ, -і, ж. Лінощі, відсутність бажання працювати, робити
що-небудь.
ЛЄ́ Т НІК, -а, ч. Жіночий піджак.

128
 ЛИ́ БИТИСЯ, недок. Зухвало сміятися.
ЛИБÓНЬ, присл. Мабуть.
ЛИВÁДА, -и, ж. Ділянка землі над річкою.
ЛИҐÁТИ, недок. Ковтати.
ЛИДАЦЮ́ ГА, -и, ч. і ж., лайл. Який не бажає працювати або
неохоче працює; ле́ дар.
ЛИДÁЧИЙ, -а, -е. Який не бажає працювати або неохоче
працює; ле́ дар.
ЛИДÁЩО, -а, с., лайл. Який не бажає працювати або неохоче
працює; ле́ дар.
ЛИЖÁК, -а́ , ч. Горизонтальна частина димоходу, що лежить
на горищі.
ЛИЖУ́ Х, -а́ , ч. Лежак, яким іде дим із печі в димар.
ЛИ́ ЗЬКАТИ, недок. Їсти дуже мало, повільно.
ЛИН, -а́ , ч. Прісноводна риба.
ЛИ́ ПА 1 , -и, ж. Дерево із серцеподібним зубчастим листям і
жовтим пахучим медоносним цвітом. ♦ Обде́ рти як ли́ пку –
забрати що-небудь у кого-небудь.
ЛИ́ ПА 2 , -и, ж., перен. Про що-небудь фальшиве, підроблене.
ЛИПТУ́ Н, -а́ , ч., зневажл. Базікало.
ЛИПУ́ Х, -а́ , ч. Лопух, бур’ян із широкими листками і
суцвіттям із колючками.
ЛИС, -а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з довгим
пухнастим хвостом і рудим хутром. 2. Перен. Хитра, облеслива
людина.
ЛИ́ СИЙ, -а, -е. Без волосся на голові ║ голомо́ зий.
ЛИСТИ́ ТИ, недок. Нещиро вихваляти кого-, що-небудь.
ЛИ́ СЬЦЯ, -я, с. Листя.
ЛИ́ ТКА, -и, ж. Округлий м’яз на задній частині гомілки
людини.

129
 ЛИТЮ́ ЧА МИШ. 1. Кажан. 2. Перен. Широкий суцільно
кроєний рукав.
ЛИЦÉ, -я́ , с. 1. Передня частина голови людини; обличчя:
д’іў | чата |пудройу а |бо к |ремом мас|тили ли |це. 2. Бічна частина
обличчя від вилиці до нижньої щелепи; щока.
ЛИШ, част. Лише, тільки.
ЛИШÁЙ, -я́ , ч. Шкірна хвороба, характерною ознакою якої є
пляма, покрита лускою або гнійними струпами.
ЛИ́ ШТВА, -и, ж. Смужка тканини, пришита зісподу
спідниці. 2. Підрублене плаття чи спідниця, нижня його частина.
ЛІВÁК, -а́ , ч. Той, хто робить усе лівою рукою; лівша́ .
ЛÍВЕР, -а, ч. Нутрощі забитої худоби, що вживаються як їжа.
ЛÍВЧИК, -а, ч. Предмет жіночої білизни, який облягає груди;
бюсга́ льтир.
ЛІВШÁ, -і, ч. і ж. Той, хто робить усе лівою рукою ║
ліва́ к.
ЛÍГВО, -а, с. Заглиблення або інше місце в землі, де живе
тварина.
ЛÍДІЯ, -ї, ж. Сорт винограду.
ЛІЖÁНКА, -и, ж. Низька піч у вигляді тапчана для
лежання.
ЛÍКАР, -а, ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує
хворих ║ врач, до́ хтор.
ЛÍКАРКА, -и, ж. Жінка-лікар ║ врачи́ ха, до́ хторша.
ЛІКÁРСТВО, -а, с. Речовини, препарати, які
використовують для лікування; лíки.
ЛÍКИ, -ів, мн. Речовини, препарати, які використовують для
лікування ║ ліка́ рство, мідікаме́ нти.
ЛІКЙÓР, -а, ч. Напій, зроблений із фруктів, без додавання
спирту.

130
 ЛІМÍНЬ, -і, ж. Алюміній, легкий сріблясто-білий метал,
пластичний і ковкий.
ЛІМÓН, -а, ч. Лимон, плід овальної форми, з товстою
жовтою пахучою шкірою, кислий на смак.
ЛІМОНÁД, -у, ч. Лимонад, фруктовий безалкогольний
газований напій ║ сітрó.
ЛІМÓНКА, -и, ж. 1. Зменш.-пестл. до лимóн. 2. Граната, що
формою нагадує лимон. 3. Сорт груші.
ЛІНЄ́ Й КА, -и, ж. Лінійка. 1. Інструмент для вимірювання
невеликих відстаней і проведення рівних ліній, що становить
собою вузьку пластину з нанесеною шкалою. 2. Стрій в одну
шеренгу, а також збір у такому строю.
ЛІНИ́ ВИЙ, -а, -е. Який не бажає працювати або неохоче
працює; ле́ дар.
ЛІНÓЛЮМ, -а, ч. Полімерний рулонний матеріал для
покриття підлоги.
ЛÍНЬКИ, -ів, мн. Відсутність бажання працювати.
ЛІНТЯ́ Й, -я, ч. Який не бажає працювати або неохоче
працює; ле́ дар.
ЛІПИ́ ТИ1 , недок. 1. Робити що-небудь із пластиліну.
2. Виготовляти вироби з тіста. 3. Про інтенсивне випадання
снігу.
ЛІПИ́ ТИ2 , недок. Розповідати щось нерозумне,
беззмістовне; верзти́ .
ЛІПУ́ ЧКА, -и, ж. Липкий папір, який застосовують для
боротьби з мухами.
ЛІСАПÉД, -а, ч. Колісний транспортний засіб, що рухається
силою їздця, який натискує ногами на педалі; велосипе́ д.
ЛІСОСМУ́ ГА, -и, ж. Смуга лісових насаджень.
ЛÍТИПЛО, -а, с. Тепла вода.

131
 ЛÍТРА, -и, ж. Літр.
ЛІТУ́ ЧКА, -и, ж. Машина з будкою.
ЛÍХОТЬ, -хтя, ч. Лікоть, місце з’єднання плечової кістри з
кістками передпліччя. ♦ Лі́ х ті куса́ ти – жалкувати, шкодувати за
чим-небудь.
ЛІЧИ́ ТИ1 , недок. Рахувати.
ЛІЧИ́ ТИ2 , недок. Лікувати.
ЛІЧИ́ ТИСЯ, недок. Лікуватися.
ЛÍЧНО, присл. Особисто.
ЛÓДКА, -и, ж. Човен.
ЛОДÓНЯ, -і, ж. Долоня, внутрішній бік кисті руки.
ЛÓДОЧКА, -и, ж. Виріз на платті для шиї, горизонтальний
від плеча до плеча.
ЛÓДОЧКИ, -ів, мн. Жіночі туфлі з круглими носками і на
низьких підборах.
ЛОЖИ́ ТИ, недок. 1. Розміщувати десь. 2. Надавати комусь,
чомусь лежачого положення.
ЛÓЖКА, -и, ж. 1. Предмет столового прибору, яким
набирають рідку страву. 2. Кількість чого-небудь, скільки
міститься в ложці.
ЛÓЖКА ДИРИВЛЯ́ НА. Ложка з дерева.
ЛОЗИ́ НКА, -и, ж. Одна стеблина лози.
ЛОЙ, -ю, ч. Лій, козиний жир, використовуваний як ліки.
ЛÓКОН, -а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся.
ЛОМ, -а, ч. Товстий загострений з одного кінця металевий
стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде.
ЛОМÁКА, -и, ж. Відділена від дерева частина тонкого
стовбура або товстої гілки; па́ лиця.
ЛОПÁТА СНІГОВÁ. Дерев’яна лопата для відгортання
снігу.

132
 ЛОПÁТКА, -и, ж. 1. Маленька лопата. 2. Передня плечова
частина м’ясної туші.
ЛОСÍНИ, -ів, мн. Віскозні жіночі штани, які щільно
облягають ноги.
ЛОСКУ́ ТИК, -а, ч. Невеликий кусочок тканини.
ЛОХ, -а, ч., зневажл. Наївна простодушна людина, яку легко
обдурити.
ЛУНÁ, -и, ж. Відбиття звуку, звукових коливань; éхо.
ЛУНÁТІК, -а, ч. Людина, яка ходить і діє вві сні.
ЛУПÁ 1 , -и, ж. Збільшувальне скло в оправі.
ЛУПÁ 2 , -и, ж. Маленькі часточки рогових клітин, шкірного
жиру, що скупчуються біля коренів волосся на голові ║ луска́ 2.
ЛУПАНУ́ ТИ, док. Зїсти з апетитом.
ЛУПИ́ ТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ЛУ́ ПІВКА, -и, ж., вл. н. Назва кутка в західній частині села.
ЛУПЦЮВÁТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ЛУСКÁ, -и, ж. 1. Зовнішній покрив риб, що утворюється
роговими або кістяними пластинками. 2. Маленькі часточки
рогових клітин, шкірного жиру, що скупчуються біля коренів
волосся на голові; лупа́ 2 .
ЛУ́ СКАТИ, недок. Лузати насіння соняшника, гарбуза.
ЛУ́ ЧЕ, присл. Краще.
ЛУШПÁЙКА, -и, ж. Шкіра деяких овочів, фруктів.
ЛУШПАЙКИ́ , -йóк, мн. Лушпиння.
ЛУШПÁРИТИ, недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ЛУ́ ЩИТИ, недок. Обчищати від шкаралупи, лузги та ін.
ЛЬОД, -у, ч. Лід, замерзла вода.
ЛЬÓПА, -и, ч. і ж., лайл. Людина, яка може сказати що-
небудь, не подумавши.
ЛЬÓТАТИ, недок. Швидко бігати.

133
 ЛЬÓТРА, -и, ж. Вітряна, непосидюча людина.
ЛЬОХ, -у, ч. Сховище для городини і різних харчів з
похилим критим спуском і сходами.
ЛЬÓХА, -и, ж. 1. Свиня, яка дає приплід; свинома́ тка.
2. Перен. Незграбна, товста жінка.
ЛЬÓХКИ, -ів, мн. Орган дихання в людей і хребетних
тварин, що міститься в грудній порожнині; легені.
ЛЮБИ́ Й, -а, -е. Будь-який.
ЛЮБÓВНИК, -а, ч. Чоловік, який перебуває в
позашлюбному зв’язку з жінкою або дівчиною; коханець.
ЛЮБÓВНИЦЯ, -і, ж. Жінка або дівчина, яка перебуває в
позашлюбному зв’язку з чоловіком; коханка.
ЛЮБОПИ́ ТНИЙ, -а, -е. Який намагається дізнатися про
щось в усіх подробицях.
ЛЮ́ ЛЬКА 1 , -и, ж. Колиска.
ЛЮ́ ЛЬКА 2 , -и, ж. Приладдя для куріння, що складається з
мундштука і чашечки для накладання тютюну.
ЛЮ́ ЛЯ, -і, ж., дит. Колиска.
ЛЮ́ РИКС, -а, ч. Тонка напівпрозора тканина з блискучою
ниткою.
ЛЮ́ СТРА, -и, ж. Підвісний освітлювальний прилад з
кількома електролампами.
ЛЮЦÉРКА, -и, ж. Люцерна, кормова багаторічна
трав’яниста рослина родини бобових.
ЛЯ́ ДА, -и, ж. 1. Закривка отвору погреба. 2. Внутрішні
віконниці. 3. Деталь ткацького верстата.
ЛЯ́ ЛЬКА, -и, ж. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини ║
ку́ кла 2.
ЛЯ́ ЛЯ, -і, ж., дит. 1. Маленька дівчинка. 2. Дитяча іграшка
у вигляді фігурки людини; лялька.

134
 ЛЯЛЯКÁТИ, недок., мол. Вести розмову, бесіду з ким-
небудь; говори́ ти.
ЛЯМПÁДКА, -и, ж. Наповнена олією невелика посудина з
ґнотом, яку запалюють перед іконами: л’ам |падт ку за |пал’уйут на
с’ва | та а | бо йак по |коĭник у | хат’і.
ЛЯНИ́ ЧКА, -и, ж. Хустка з лляного полотна з бережком.
ЛЯ́ ПНУТИ, док. 1. Капнути рідиною. 2. Недоречно
висловитися, сказати необдумано.
ЛЯ́ ТИ, недок. Лити, змушувати текти, витікати яку-небудь
рідину.
ЛЯ́ ШКА, -и, ж. Верхня частина ноги.

МАГАЗÍН, -а, ч. Магазин, приміщення для роздрібної

торгівлі ║ копира́ ція, ла́ вка 2.
МАГАЗÍН ЗАЛÍЗНИЙ. Магазин, у якому реалізують
господарчі товари; магазі́ н хазя́ йствений.
МАГАЗÍН КОМІСÍЙНИЙ. Магазин, що здійснює
роздрібний продаж товарів, прийнятих від осіб на засадах
договору комісії; комісіо́ нка.
МАГАЗÍН РАБИ́ Й, вл. н. Магазин у центрі села, в якому
реалізують продовольчі товари.
МАГАЗÍН ХАЗЯ́ ЙСТВЕНИЙ. Магазин, у якому реалізують
господарчі товари ║ магазі́ н залі́ зний.
МАДÍСТКА, -и, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг; шва́ чка.
МÁЗАТИ, недок. Ніжити, пестити.
МАЗУ́ НЧИК, -а, ч. Пестун.
МÁЙКА, -и, ж. Трикотажна сорочка без рукавів і коміра.
МАЙÓВКА, -и, ж. Маївка, святкування першого травня в
лісі.

135
 МАКАСÍНИ, -ін, мн. Взуття з низькими підборами і верхом
із тканини.
МАКÍТРА 1 , -и, ж. Глибока череп’яна посудина
напівсферичної форми з широким отвором для розтирання маку,
часнику тощо.
МАКÍТРА 2 , -и, ж., згруб. Голова.
МАКОВÉЯ. Церковне свято мучеників Маккавеїв
(14 серпня): на Мако |вейа роб |л’ат кор | ж˙і з |маком.
МАКОГÓН, -а, ч. Макогін, дерев’яний товкач, яким
розтирають мак, часник тощо.
МАКУ́ Х, -а́ , ч. Залишки після вичавлення олії з насіння
соняшника.
МАЛАДЄ́ Ц , молодця́ , ч. Молодець.
МАЛАМУ́ РИТИ, недок. Уплітати, їсти з великим апетитом.
МАЛÁНКА, -и, ж. Головна учасниця новорічного обряду з
традиційним переодяганням на свято Маланки: у Ма |ланку
ўд’і |вали ма | лого х| лопчика.
МАЛÁНКИ, -нок, мн. Народне і церковне свято, вечір
напередодні «старого» Нового року (13 січня). ♦ Від Мала́ нки
до Но́ вого го́ да – зовсім недовго; дуже короткий час.
МАЛÍНА, -и, ж. Малина.
МАЛІРÓВАНИЙ, -а, -е. Емальований.
МАЛÍСНИК, -а, ч. Виріб із начинкою, загорнутою в тонкий
млинець; налісник ║ зави́ ванець.
МАЛОЛЄ́ Т КА, -и, ч. і ж. Неповнолітній, вік підлітка.
МАЛЯРÍЯ, -ї, ж. Хвороба, що супроводжується
виснажливими приступами гарячки.
МÁЛЯС, -у, ч. Густа рідина, що залишається після
переробки цукрових буряків на цукор.
МАЛЯСÓВКА, -и, ж. Самогон з малясу.

136
 МÁМА, -и, ж. Жінка стосовно своїх дітей; ма́ ти 1 . ♦ Ма́ мин
сино́ к – розпещений хлопчик, юнак.
МÁМА НИРÍДНА. Дружина батька по відношенню до його
дітей від попереднього шлюбу; ма́ чуха.
МÁМА ХРИЩÉНА. Жінка, яка бере участь в обряді
хрещення в ролі духовної матері ║ нана́ шка.
МАМАЛИГА, -и, ж. Густа каша з кукурудзяного борошна:
ко |лис’ ва |рили мама |лигу із му |ки куку |рудз’анойі/ |йіли йі |йі с
шквар | ками/ хто хт’іў то з моло | ком.
МÁМКА, -и, ж. Жінка стосовно своїх дітей; ма́ ти 1 .
МÁМЛЯТИ, недок. Надто повільно їсти.
МАНÁТКИ, -ів, мн. Дрібне домашнє майно, особисті речі.
МАНЄ́ НЬКИЙ, -а, -е. Маленький, мала дитина ║
маню́ сінький.
МАНЖÉТ, -а, ч. Кінцева частина рукава сорочки ║ маньке́ т.
МАНЗАРÍ, -і́ в , мн. Пироги із зеленою цибулею і яйцями.
МАНÍЖКА, -и, ж. Вишитий розріз на грудях сорочки.
МАНІКÉН, -а, ч. Людська фігура з пластмаси для показу
одягу.
МÁНІЧКА, -и, ж. Навязлива ідея.
МÁНКА, -и, ж. Каша з манної крупи.
МÁНТІЯ, -і, ж. Довгий широкий одяг у вигляді плаща, що
спадає до землі.
МАНТЬÓР, -а, ч. Монтер, працівник, що займається
лагодженням електричних мереж.
МАНЮ́ СІНЬКИЙ, -а, -е. Маленький, мала дитина;
манє́ н ький.
МАНЬКÉТ, -а, ч. Кінцева частина рукава сорочки; манже́ т.
МАНЬ-МАНЬ, виг. Вигук, яким підкликать телят.
МАРАФÉТ, -а, ч. Чистота, порядок.

137
 МАРКИ́ Й, -а, -е. Світлий, який швидко забруднюється (про
одяг).
МАРКÍВКА, -и, ж., вл. н. Південно-східна частина села.
МАРКІЗÉТ, -а, ч. Тонка напівпрозора бавовняна або
шовкова тканина із суканої пряжі.
МАРУ́ ДИТИСЯ, недок. Мучитися, нудьгуючи.
МАРШРУ́ ТКА, -и, ж. Мікроавтобус для пасажирських
перевезень.
МÁСКА, -и, ж. 1. Виріб зі щілинами для очей, що вдягається
на обличчя. 2. Марлева пов’язка на ніс і рот, що запобігає
поширенню або проникненню інфекції. 3. Засіб для догляду за
шкірою.
МÁСЛО, -а, с. 1. Жирова речовина для роботи мотора
машини. 2. Харчовий продукт, який виробляють збиванням
сметани. ♦ Як по ма́ слу – легко, без надмірних зусиль, без
перешкод; дуже добре. Підлива́ ти ма́ сла у вого́ нь – посилювати
переживання, суперечки.
МÁСЛО ДОМÁШНЄ. Масло, виготовле в домашніх умовах.
МАСЛОЗАВÓД, -у, ч. Завод, що виробляє масло.
МАСЛЯ́ НКА, -и, ж. Рідина, що залишається після збивання
масла зі сметани: мас |л’анка/ це ко |ли зби |вайут із сми |тани
|
масло/ |масло полу | чайіц’а/ а оста |йец’а о |та/ йак си |роватка/ то
мас|лˈанка нази | вайіц’а.
МАСНИ́ ЧКА, -и, ж. Апарат для збивання масла зі сметани.
МÁСТЄР, -а, ч. Майстер, добрий майстер якоїсь справи.
МАСТИ́ ТИ, недок. 1. Мазати що-небудь рідким їстівним.
2. Вкривати кого-небуть шаром чогось жирного. 3. Змазувати
частини механізмів. 4. Покривати стіну розчином білої глини,
вапна; біли́ ти. 5. Перен. Давати хабара.
МАСЬЦÍТ, -а, ч. Мастит, запалення молочної залози.

138
 МÁСЬЦЬ, -і, ж. Масть, забарвлення шерсті.
МАТ, -а, ч. Вульгарна лайка; матю́ к.
МАТÉРІЯ, -ї, ж. Тканина фабричного виробництва.
МÁТИ1 , -и, ж. Жінка стосовно до своїх дітей ║ ма́ ма,
ма́ мка, ма́ тка 3.
МÁТИ2 , док. Володіти чим-небудь.
МÁТКА 1 , -и, ж. 1. Жіночий орган, у якому розвивається
зародок. 2. Найбільша, єдина на всю сім’ю бджола, що відкладає
яйця. 3. Заст. Жінка стосовно своїх дітей; ма́ ти 1 .
МÁТКА 2 , -и, ж. Течія в річці.
МАТРÓС, -а, ч. Рядовий військового флоту.
МАТЮ́ К, -а́ , ч. Вульгарна лайка ║ мат.
МАТЮКÁТИСЯ, недок. Лаятися з використанням матюків ║
руга́ тися.
МАТЮ́ ТЯ, -і, ч. і ж. Слабохарактерна, нерішуча людина;
тю́ тя 2 .
МАХÉР, -а, ч. Мохер, вовна ангорської кози.
МАХÍНА, -и, ж. Велика річ.
МАХЛЮВÁТИ, недок. Обдурювати, вводити в оману кого-
небудь.
МАЧÁЛКА, -и, ж. Жмуток мачули або інших волокон для
миття, стирання бруду тощо.
МАЧÁТИ, недок. Умочати.
МÁЧУХА, -и, ж. Дружина батька по відношенню до його
дітей від попереднього шлюбу ║ ма́ ма нирі́ дна.
МАШИ́ НА, -и, ж. Транспортний засіб, що рухається завдяки
дії якого-небудь механізму; автомобіль.
МАШИ́ НКА, -и, ж. 1. Дитяча іграшка у вигляді автомобіля.
2. Друкарська машинка. 3. Прилад для шиття; шве́ йна маши́ нка.
4. Прилад для стриження волосся.

139
 МАЯ, -ї, ж. Дуже тонка бавовняна тканина.
МЕД, -у, ч. Солодкий в’язкий продукт, який виробляють
бджоли з нектару квітів. ♦ Мед, та ше й ло́ жкою – надмірне
прагнення чого-небудь.
МÉДІЧКА, -и, ж. Жінка, фахівець з медицини.
МЕДОВУ́ ХА, -и, ж. Алкогольний напій зроблений на меду.
МЕДРАБÓТНІК, -а, ч. Медичний працівник.
МÉЛЬНИК, -а, ч. Той, хто працює в млині.
МЕНЬЧИЙ, -а, -е. Менший.
МÉРВА, -и, ж. Невикористані відходи.
МЕРС, -а, ч. Автомобіль марки «Мерседес-Бенц».
МÉТРИКА, -и, ж. Свідоцтво про народження.
МЄ́ ЛОЧ, -і, ж. 1. Дрібні гроші. 2. Предмети невеликих
розмірів.
МЄНТ, -а, ч., зневажл. Міліціонер.
МЄСЬЦЬ, -і, ж. Помста.
МЄХ, -а, ч. Шкура хутрових звірів; хутро.
МЖИ́ ЧКА, -и, ж. Дрібний густий дощ.
МИГÉРА, -и, ж., перен., зневажл. Зла, сварлива жінка.
МИДАЛЬЙÓН, -а, ч. Нагрудна прикраса у вигляді монети.
МИДАЛЬЙÓНЧИК, -а, ч., зменш.-пестл до медальйо́ н.
МИДВÍДЬ, -ве́ дя, ч. Ведмідь. ♦ Мидві́ дь на ву́ хо наступи́ в –
хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Мидве́ жа по́ слуга –
безглузда послуга, яка замість допомоги завдає шкоди.
МИЖÁ, -і, ж. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга
поділу.
МИ́ ЙКА, -и, ж. Ганчірка для миття посуду.
МИКОЛÁЯ. День святого Миколи (19 грудня).
МИЛИ́ ТИСЯ, недок. 1. Натиратися милом. 2. Збиратися
кудись піти.

140
 МИ́ ЛИЦЯ, -і, ж. Висока палиця з перекладками, на яку
спираються пахвами і якою користуються як опорою при ходінні
хворі на ноги або безногі люди ║ кости́ ль.
МИ́ ЛЬНИЦЯ, -і, ж. Коробочка для мила.
МИ́ ЛЬНИЧКИ, -чок, мн. Гумове легке літне взуття у вигляді
тапок.
МИ́ МКА, -и, ж. Корова із зіпсованою однією дійкою.
МИМО, присл. Не зупиняючись біля кого-, чого-небудь,
минаючи когось, щось.
МИ́ МРА, -і, ж., зневажл. Той, хто мимрить, невиразна
людина.
МИНЗУ́ РКА, -и, ж. Посудина з нанесеними на ній
поділками для точного вимірювання невеликих об’ємів рідини.
МИНУ́ ЛИЙ, -а, -е. Який минув, пройшов ║ прóшлий.
МИНУ́ ТА, -и, ж. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60
години і складається із 60 секунд; хвилина.
МИНУ́ ТИСЯ, док. Закінчитися.
МИ́ НЯ, -і, ж., дит. Корова.
МИ́ СКА, -и, ж. Глибока металева або глиняна посудина.
МИ́ СНИК, -а, ч. Шафа з полицями для посуду і продуктів.
МИТАЛÍЧНИЙ, -а, -е. Металевий.
МИТАЛОЛÓМ, -у, ч. Ламані або придатні тільки для
перероблення металеві предмети; металобрухт: ў ш |колу зда |вали
митала |лом.
МИТРÓ, - а. ч. Чоловіче ім’я Дмитро.
МИТРÓВКА, -и, ж. Пристрій, яким вимірюють довжину
поля, городу.
МИШ, -і, ж. Миша. ♦ Бі́ дний як цирко́ вна ми́ ша – зовсім
бідна людина, яка нічого не має.
МИШОЛÓВКА, -и, ж. Пристосування для ловіння мишей.

141
 МІВÍНА, -и, ж. Вермішель швидкого приготування.
МІДІКАМÉНТИ, -ів, мн. Медикаменти, речовини,
препарати, які використовують для лікування; лі́ к и.
МÍКСІЛЬ, -я, ч. Міксер.
МІЛІÓН, числ. Мільйон.
МÍНА, -и, ж., ірон. Гримаса, вираз обличчя.
МІНЄРÁЛКА, -и, ж. Вода мінеральна.
МІСТ, моста́ , ч. 1. Споруда для переїзду через річку.
2. Відтворення зубів підряд.
МÍСЯЦЬ, -я, ч. 1. Проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які
поділяють рік у сучасному календарі. 2. Супутник землі.
МІТÉЛКА, -и, ж. Суцвіття проса.
МІТЄ́ ЛЬ, -і, ж. Хуртовина.
МÍТКИ, -ів, мн. Нитки, які знімають з мотовила.
МІШÁТИ, недок. 1. Перегортати якусь рідину, масу за
допомогою ложки. 2. Створювати перешкоди в чому-небудь,
бути на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати.
МІШÁТИСЯ, недок. Встрявати в чиї-небудь стосунки;
втручатися.
МІШКОВИ́ НА, -и, ж. Грубе полотно з найгіршого ґатунку
прядива.
МІШÓК, -шка́ , ч. Вмістище для зберігання й перевезення
сипких речовин і різних речей, виготовлене з грубої тканини,
поліетилену. ♦ Яки́ й мішо́ к, така́ й ла́ тка – однакові.
МЛИНÉЦЬ, -нця́ , ч. Тонкий коржик з рідкого тіста,
спечений на сковороді, у який загортають начинку.
МЛИНÓК, -нка́ , ч. Механічний пристрій для розмелювання
зерна на крупи.
МЛИНЦÍ, -ів, мн. Невеликі пухкі смажені коржики з рідкого
тіста; оладки.

142
 МЛІСЬЦЬ, -і, ж. Млість, хворобливий стан; нудота.
МНÍТЄЛЬНИЙ, -а, -е. Нерішучий у чому-небудь, не
наважується щось зробити.
МНЯЗ, -а, ч. М’яз, тканина живого організму, здатна
скорочуватися, забезпечувати функцію руху частин тіла.
МНЯКУ́ ШКА, -и, ж. М’якушка, м’яка частина хліба, що
міститься під скоринкою.
МНЯ́ СО, -а, с. М’ясо, туша, частина туші забитих тварин, а
також їжа, приготовлена з цих частин.
МНЯ́ СО ТУШАНЕ. Смажене м’ясо.
МНЯСОКОМБІНÁТ, -а. ч. М’ясокомбінат, підприємство, на
якому забивають худобу і переробляють м’ясо.
МНЯСОРУ́ БКА, -и, ж. М’ясорубка, ручна машинка для
розмелювання м’яса на фарш.
МНЯ́ ТА, -и, ж. М’ята.
МНЯ́ ТИСЯ, недок. М’ятися, виявляти нерішучість, вагатися.
МНЯХКИ́ Й, -а, -е. М’який, який угинається, легко подається
при дотику, натискуванні.
МНЯХКОСІРДЄ́ Ч НИЙ, -а, -е. Який виявляє душевну
доброту, чутливість; м’якосердий.
МНЯЧ, -а, ч. М’яч.
МОБÍЛКА, -и, ж. Мобільний телефон.
МОГИ́ ЛА, -и, ж. Місце, де поховано померлого. ♦ В моги́ лу
загна́ ти – прискорити чию-небудь смерть, довести до
передчасної загибелі. Горба́ того моги́ ла спра́ вит – про те, чиї
недоліки виправити неможливо.
МОГРИ́ Ч, -а, ч. Могорич, частування з приводу успішного
завершення якої-небудь справи.
МОЗГИ́ , -ів, мн. 1. Мозок. 2. Страва, приготовлена з мозку
тварин.

143
 МОЗÓЛЬ, -я́ , ч. Розрощення в людини і тварин рогового
шару шкіри в місцях, що зазнають тривалого тиснення або тертя.
МÓЙВА, -и, ж. Мала морська риба: |моĭва с | тойала |сорок
ко |п˙ійок.
МОКВÁ, -и́ , ж. Дощова погода.
МОЛИ́ ТИ, недок. Дуже просити, благати.
МОЛОДÁ, -о́ ї, ж. Наречена ║ нівє́ с та.
МОЛОДÉЦЬ, -дця́ , ч. Уживається для висловлення похвали
людині за її позитивні якості.
МОЛОДИ́ Й1 , -а, -е. Який має небагато років, не досяг
зрілого віку; юний.
МОЛОДИ́ Й2 , -о́ го, ч. Наречений ║ жині́ х .
МОЛОДИ́ ЦЯ, -і, ж. Молода заміжна жінка.
МОЛОДНЯ́ К, -а́ , ч. Молоді тварини.
МОЛОДОЖÓНИ, -ів, мн. Подружжя, яке щойно побралося.
МÓЛОДОСЬЦЬ, -і, ж. Молодість, стан душі та тіла, що
триває, поки не наступила старість.
МОЛОДЧИ́ НА, -и. ч. і ж. Уживається для висловлення
похвали людині за її позитивні якості.
МОЛОДЬÓЖ, -і, ж. Молоде покоління; мододь.
МОЛÓЗИВО, -а, с. Густе молоко корови перед пологами і в
перші дні після пологів.
МОЛОКÓ, -а́ , с. Біла рідина, одержувана від
сільськогосподарських тварин як продукт харчування. ♦ Молоко́
на губа́ х ни засо́ хло – хто-небудь дуже молодий, недосвідчений.
МОЛОКÓ КИ́ СЛЕ. Молоко, утворене внаслідок бродіння:
|
кисле моло | ко в˙ід’ігр’і |вайімо і ро |били сир.
МОЛОКÓ ПАРНÉ. Щойно здоєне молоко.
МОЛОКОВÓЗ, -а, ч. Машина з цистерною, в якій возять
молоко: молоко | воз во |зиў моло | ко на маслоза |вод.

144
 МÓЛОТ, -а, ч. Великого розміру молоток.
МОЛОТÁРКА, -и, ж., заст. Машина для обмолочування
зернових сільськогосподарських культур.
МОЛÓТИ, недок. 1. Перетворювати зерно на борошно.
2. Розповідати щось нерозумне, беззмістовне; вирзти́ .
МОЛОТИ́ ТИ, недок. 1. Обмолочувати зернові молотаркою.
2. Вибивати зерно з колосся. 3. Зневажл. Бити когось чим-
небудь. 4. Зневажл. Їсти.
МОЛОТÍЛЬНИК, -а, ч. Той, хто молотить
сільськогосподарські культури.
МОЛОТÓК, -тка́ , ч. Металевий брусок, насаджений під
прямим кутом на держак.
МОЛОТЬБÁ, -и, ж. Час і процес обмолоту колоскових.
МОЛОЧКÓ, -а, с. 1. Виготовлена з конопляного насіння біла
рідина. 2. Сік рослин, схожий на молоко. 3. Сім’я, яке міститься
всередині риб самців.
МОЛЬ, -і, ж. Невеликий метелик, гусінь якого є шкідником
вовняних виробів і зерна злакових.
МÓНДЗЯТИ, недок. Повільно що-небудь робити.
МОНТІРÓВКА, -и, ж. Інструмент, що виконує функцію
важеля і одночасно ударного інструмента.
МÓНЯ, -і, ж., дит. Молоко.
МОПÉД, -а, ч. Двоколісний транспортний засіб із невеликим
двигуном.
МОРГÁТИ, недок. 1. Мимоволі опускати і піднімати повіки
одного ока. 2. Подавати знак рухом повіки, брови ║ кива́ ти.
МÓРДА, -и, ж. 1. Передня частина голови тварини. 2. Вульг.
Обличчя ║ бу́ тка 2, ри́ ло 2, ро́ жа 2 , ха́ ра.
МÓРДА НИВИ́ ПАРИНА, лайл. Підла людина; негідник;
мразь.

145
 МОРДÁТИЙ, -а, -е., зневажл. 1. Який має велике обличчя.
2. Який свариться, огризається.
МОРДОБÓЙ, -ю, ч., вульг. Мордобій, биття по обличчю.
МÓРЕ, -а, с. Велика природна водойма з солоною водою, яка
більш-менш оточена суходолом. ♦ Жда́ ти з мо́ ра пого́ ди –
даремно на щось розраховувати, надіятися. Мо́ ре по колі́ н а –
хтось нічого не боїться, ніщо не лякає кого-небудь; не страшно
комусь.
МОРÓЖИНО, -ого, с. Морозиво.
МОРÓЗИТИ, недок. Говорити дурниці.
МОРОЧИ́ ТИСЯ, недок. Займатися чим-небудь клопітним,
що вимагає багато часу.
МОСКВИ́ Ч, -а́ , ч. Модель легкового автомобіля: моск|вич˙і
|
р’ізн’і/ йе ста |риĭ моск|вич/ це од|на мо | дел’/ но |виĭ/ д |руга.
МОСКВИ́ ЧКА, -и, ж. Зимова куртка: моск| вичку | шили із
сук |на / но |сили бол’ш˙інст |во чоло |в˙іки / | тепла о | дежа / так
йак |куртка.
МÓСЬЦІК, -а, ч. 1. Положення тіла з вигнутою догори
грудною кліткою і з упором на долоні й п’яти. 2. Відтворення
зубів підряд.
МОТÁЛКА, -и, ж. Пристрій для сукання цівок.
МОТÁТИСЯ, недок. 1. Заклопотано метушитися, бігати.
2. Їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, не
знаходячи собі постійного пристановища. 3. Повільно котити
м’яч, штовхаючи його однією ногою до другої.
МÓТЛОХ, -а, ч. Непотрібні або непридатні для
використання речі.
МОТОБЛÓК, -а, ч. Різновид малогабаритного трактора.
МОТÓК, -ткá, ч. Змотаний або намотаний на щось мотузок,
нитка.

146
 МОТОРОЗВÓЗКА, -и, ж. Спеціально обладнаний мотоцикл
з коляскою для розвезення товарів.
МОТÓРЧИК, -а, ч. Пристрій з двигуном, на якому
обмолочують просо.
МОТУЗÓК, -зка́ , ч. Зісуканий із прядива тонкий канат для
зв’язування або прив’язування тварин.
МÓТЯ, -і, ж. Жіноче ім’я Мотрона.
МÓЦИК, -а, ч., мол. Мотоцикл.
МОЧÁР, -а́ , ч. Болотиста місцевість з підґрунтовими
водами.
МОШКÁ, -и́ , ж., збірн. Дрібна двокрила комаха.
МРАЗЬ, -і, ч. і ж., лайл. Підла людина; негідник ║ дрянь,
зара́ за, па́ дло, падлю́ ка, паску́ да, подо́ нок, своло́ та, сво́ лоч,
скоти́ на, мо́ рда ниви́ парина.
МРÁКА, -и, ж. Мряка, густий дрібний дощ, краплини якого
немов перебувають у завислому стані.
МРЕЦЬ, -я́ , ч. Померла людина ║ поко́ йник.
МУДÁК, -а́ , ч. Наївна людина.
МУЗИКÁНТ, -а, ч. Той, хто грає на якомусь інструменті.
МУЗИ́ КИ, -ів, мн. Невелика група музикантів, які грають на
духових інструментах.
МУ́ КА, -и, ж. Страждання, зумовлені фізичними болями,
духовними переживаннями.
МУКÁ, -и, ж. Борошно.
МУЛ, -а, ч. Дуже подріблена, розтерта земля, що
відкладається на дні водойм.
МУЛІНÉ, невідм., с. Кольорові нитки для вишивання.
МУ́ ЛЬТІК, -а, ч. Мультфільм.
МУНДЄ́ РКА, -и, ж. Картопля, варена з лушпайками.
МУР, -а, ч. Стіна.

147
 МУРАВЄ́ Й НІК, -а, ч. Конусоподібна купа з землі, що є
надземною частиною житла мурашок; мурашник.
МУРÁШКА, -и, ж. Комаха.
МУ́ РДУВÁТИ, недок. Мучити, катувати.
МУРЛÓ, -а́ , с., зневажл. Груба, невихована людина.
МУРУВÁТИ, недок. Споруджувати, зводити щось із каменю,
цегли.
МУ́ ТИЛЬ, -тля, ч. Літаюча комаха; метелик.
МУТНИ́ Й, -а, -е. Каламутний.
МУ́ ХА, -и, ж. Комаха. ♦ Бу́ ти під му́ хою – бути п’яним.
Зроби́ ти з му́ хи слона́ – дуже перебільшувати що-небудь,
надавати дрібниці великого значення. Му́ хи в но́ сі – про
гордовиту, задеркувату людину.
МУХОБÓЙКА, -и, ж. Прилад для биття мух у вигляді
шматка шкіри, гуми, укріпленого на довгій ручці ║ хлопу́ шка:
|
л’ітом ба |гато мух/ то мухо |боĭка і ў |хат’і і ў |кухн’і.
МУ́ ЧИТИСЯ, недок. Зазнавати мук, фізичних або моральних
страждань; стражда́ ти.
МУШÍЙКА, -и, ж. Городній бур’ян.
МУШНЯ́ , -і, ж., збірн. Велике скупчення мух.
МУШТРУВÁТИ, недок. Навчати, повчати когось.
МУЩИ́ НА, -и, ч. Чоловік.
МЯ́ МЛЯ, -і, ч. і ж. Слабовільна, безхарактерна людина.
МЯ́ МЛЯТИ, недок. Нерозбірливо говорити.

НАБИ́ ТИ, док. Відлупцювати.

НАБÍГАТИСЯ, док. Багато, досхочу побігати ║ наганя́ тися.
НАБÓЖНИЙ, -а, -е. Який вірить у Бога і виконує всі
релігійні обряди ║ вє́ р ующий.

148
 НАБÓЙКА, -и, ж. Металева чи гумова набійка на підборі
взуття: на |боĭки наби |вайут на ўзу |т’а/ шоб ни сти |ралис’а
каблу |ки.
НÁБРАК, -а, ч. Набряк, пухлина, що виникає через
скупчення рідини в тканинах ║ отьо́ к.
НАБРАКÁТИ, недок. Набрякати, збільшуватися в об’ємі,
розпухати.
НАБРÁТИСЯ, док. Випивши алкогольних напоїв, стати
п’яним; напи́ тися.
НАБУНДЮ́ ЧИТИСЯ, док., зневажл. Стати похмурим,
незадоволеним; насу́ питися.
НАБУРМÓСИТИСЯ, док., зневажл. Стати похмурим,
незадоволеним; насу́ питися.
НАВАЛЯ́ ТИ, док. Побити кого-небудь.
НАВÁР, -у, ч. 1. Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі під
час варіння. 2. Додатковий спекулятивний прибуток.
НАВАРИ́ ТИ, док. 1. Зварити багато їжі. 2. Отримати
нетрудові доходи.
НАВÉРНО, присл. Мабуть.
НАВИ́ ПИРИДКИ, присл. Наввипередки, випереджаючи один
одного.
НАВИ́ ПУСК, присл. Не заправляючи сорочку в штани.
НАВÍДУВАТИСЯ, недок. Навідувати, відвідувати когось.
НАВОДНЄ́ НІЄ, -я, с. Розлиття річки при весняному таненні
снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив; повінь.
НÁВОЛІЧКА, -и, ж. Чохол з тканини на подушку.
НАВПÓМАЦКИ, присл. За допомогою дотику, не бачачи
нічого; обмацуючи ║ наóщуп.
НАВПÓЧІПКИ, присл. Зігнувши ноги в колінах і
тримаючись на пальцях ніг.

149
 НАВПРОШКИ́ , присл. По прямій, найкоротшим шляхом, не
по дорозі; навпростець.
НАВРÓЧИТИ, док. Зурочити.
НАВСИ́ ДЯЧКИ, присл. У сидячому положенні; сидячи.
НАВСТÓЯЧКИ, присл. Стоячи на ногах.
НАВСТРЄ́ Ч У, присл. У напрямку, протилежному до того, в
якому хтось, щось рухається, наближається; назустріч.
НАВШПИ́ НЬКИ, присл. Стати на кінчики пальців ніг.
НАГАНЯ́ ТИСЯ, док. Багато, досхочу побігати; набі́ гатися.
НАГÁР, -у, ч. Те, що утворюється від неповного згоряння
палива.
НÁГЛИЙ, -а, -е. Нахабний.
НАГОВÁРУВАТИ, недок. Безпідставно обвинувачувати.
НАГРУ́ ДНИК, -а, ч. Фартушок, який чіпляють на груди
дитині, коли вона їсть; фартушо́ к.
НАГУЛЯ́ ТИ, док. Народити дитину, не перебуваючи у
шлюбі.
НАДÍТИСЯ, док. Надіти на себе багато одягу ║ напу́ гатися.
НАДОЇДÁТИ, недок. Нав’язливо чіплятися до когось,
набридати комусь ║ докуча́ ти, достава́ ти 2.
НАДУРИ́ ТИ, док. Обдурити когось ║ взу́ ти, наду́ ти,
наколо́ ти, намаха́ ти, обмахлюва́ ти, розве́ сти.
НАДУ́ ТИ, док., зневажл. Обдурити когось; надури́ ти.
НАДУ́ ТИСЯ, док. Стати похмурим, незадоволеним;
насу́ питися.
НАДЯГÁТИСЯ, недок. Одягати на себе багато одягу.
НАДЬÓЖНИЙ, -а, е. Надійний.
НАЖДÁЧКА, -и, ж. Наждачний папір.
НАЖИВИ́ ТИ, док. Прошивши великими стібками, позначити
лінію шва; змета́ ти.

150
 НАЖИ́ ТИ, док. 1. Набути матеріальні цінності, майно.
2. Мати дітей: про |жила з |д’ідом пош|т’і п˙ійі |с’ат год/ на |жили
д|войе д’і | теĭ.
НАЗАДГУ́ ЗЬ, присл. Задньою частиною тулуба рухатись
уперед.
НАЙТИ́ СЯ, док. Народитися.
НАКИ́ ДКА, -и, ж. Сітчасте покривало на подушки.
НАКОЛÓТИ, док., зневажл. Обдурити когось; надури́ ти.
НАКОРМИ́ ТИ, док. Нагодувати.
НÁКРИВКА, -и, ж. Кришка на посуд.
НАЛИГÁТИ, док. Добре закріплюючи, прив’язувати мотузку
до рогів худоби.
НАЛИ́ ГАЧ, -а, ч. Мотузка, якою залигують худобу за роги.
НАЛИЗÁТИСЯ, док. Випивши алкогольних напоїв, стати
п’яним; напи́ тися.
НÁЛИСО, присл. Повністю обстригти волосся на голові.
НАЛИЦÉ, присл. Лицьовим боком наверх.
НАЛÍВКА, -и, ж. Наливка, алкогольний напій, зроблений на
спирту з додаванням фруктів.
НАЛÍЧКА, -и, ж. Гроші, що є в наявності; готівка.
НАЛÓГ, -у, ч. Встановлений державою обов’язкий збір від
окремих осіб або підприємців; податок.
НАЛÓГОВА, -ої, ж. Податкова інспекція.
НАМАХÁТИ, док., згруб. Обдурити когось; надури́ ти.
НАМЕТÁТИ, док. Прошивши великими стібками, позначити
лінію шва; зметáти.
НАМИЛИ́ ТИСЯ, док. Зібратися кудись.
НАМИНÁТИ, недок. Їсти з апетитом.
НАМИ́ СТО, -а, с. Прикраса з перлів, коралів,
різнокольорових камінців, яку жінки носять на шиї ║ бу́ си.

151
 НАМИ́ СТО КОРÁЛОВЕ. Прикраса з коралів, яку жінки
носять на шиї.
НАМИ́ СТО ЯНТÁРНЕ. Намисто з бурштину, яке носять
жінки, що хворіють на зоб, з лікувальною метою.
НАМÓРДНИК, -а, ч. Дротяна сіточка, яка надівається собаці
на морду.
НАМУ́ ЛЯТИ, док. Натерти взуттям ногу.
НА-НА, виг. Вигук, яким підкликають корів.
НАНÁШКА, -и, ж. Жінка, яка бере участь в обряді
хрещення в ролі духовної матері; ма́ ма хрищéна.
НАНÁШКО, -а, ч. Чоловік, який бере участь в обряді
хрещення в ролі духовного батька; ба́ тько хрище́ ний.
НАНІМÁТИ, недок. Наймати.
НАОБОРÓТ, присл. Зовсім інакше, протилежно чому-
небудь; навпаки.
НАÓЩУП, присл. За допомогою дотику, не бачачи нічого;
обмацуючи ║ навпóмацки.
НÁПАСЬЦЬ, -і, ж. Нещастя, біда.
НАПÉРСТОК, -тка, ч. Ковпачок, який одягають на палець
руки, щоб не вколотися голкою під час шиття.
НАПИРИГÓНКИ, присл. Наввипередки.
НАПИ́ ТИСЯ, док. Випивши алкогольних напоїв, стати
п’яним ║ набра́ тися, нализа́ тися, упи́ тися.
НАПÍРНИК, -а, ч. Мішок із щільної тканини, куди
насипають пір’я для подушки.
НАПОЇ́ Т И, док. 1. Давати комусь пити, напитися чого-
небудь. 2. Частуючи, давати пити спиртні напої.
НАПОСЛЄ́ Д ОК, присл. Наостанок.
НАПРІМЄ́ Р, присл. Наприклад.
НАПРОЛЬÓТ, присл. Наскрізь.

152
 НАПРÓТІВ, присл. Навпроти, прямо перед ким-небудь ║
про́ тів.
НАПУ́ ГАТИСЯ, док. Надіти на себе багато одягу; надíтися.
НАПУ́ ДИТИ, док. Налякавши, відігнати.
НАП’Я́ ЛИТИ, док. Надіди щось недбало чи неакуратно.
НАП’Я́ ТНИКИ, -ів, мн. Капронові шкарпетки, що
закривають ногу до кісточок.
НАРÁВИТИСЯ, недок. Подобатися.
НАРÁД 1 , -а, ч. Наряд. 1. Одяг, який одягають у свято; одéжа
про сьвáто. 2. Одяг нареченої.
НАРÁД 2 , -а, ч. Наряд, робота, яку потрібно виконати.
НАРАДИ́ ТИ, док. Одягти покійника.
НАРÁЯТИ, док. Дати пораду, порадити.
НАРИ́ В, -а, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що
перейшла в нагноєння.
НАРÓШНЕ, присл. Навмисне.
НАРУКÁВНИК, -а, ч. Чохол, з обох кінців на резинці, який
надівають поверх рукава від зап’ястя до ліктя: нару |каўники
ўд’і |вали бугалти |р’і/ шоб ни за |пачкати рука |ви.
НАСИ́ ЛЬНО, присл. Усупереч бажанню, волі.
НАСÍНИК, -а, ч. Насінник, переспілий огірок, залишений на
насіння.
НАСÍНЯ, -я, с. Насіння, зерна рослин, призначені для посіву.
НАСЛЄ́ДНІК, -а, ч. Потомок, людина стосовно своїх предків.
НАСМЄ́ Ш КА, -и, ж. Насмішка, глузливий жарт.
НÁСМОРГ, -у, ч. Нежить.
НАСТÁРЧИТИ, док. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь
потреби в чомусь.
НАСТÁСЯ, -і, ж. Жіноче ім’я Анастасія.
НАСТОЯ́ ЩИЙ, -а, -е. Справжній.

153
 НАСУ́ ПИТИСЯ, док. Стати похмурим, незадоволеним ║
набундю́ читися, набурмо́ ситися, наду́ тися.
НАТВОРИ́ ТИ, док. Зробити що-небудь погане, варте осуду.
НАТОЩÁК, присл. Натщесерце, не поївши, на порожній
шлунок.
НАФТАЛÍН, -у, ч. Біла кристалічна речовина з різким
запахом, яку використовують для охорони вовняних виробів і
хутра від молі: нафта | л’ін к |лали у гард’і |роб п і ск | рин’у/ шоб мол’
н’| ічого ни по |йіла.
НАХÁЛКА, -и, ж. Нахабниця.
НАХЛЄ́ Б НІК, -а, ч. Нахлібник, той, хто не працює і живе за
чужий кошт.
НАЦÉНКА, -и, ж. Сума, на яку підвищена ціна чого-небудь.
НАЧИ́ НКА, -и, ж. Те, шо кладуть усередину вареників,
пирогів.
НÁЧИНЯ, -я, с. Начиння, посуд.
НАЧИ́ НЯ, -я, с. Начиння, частина ткацького верстата у
вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені
дерев’яні пластинки.
НАЧУДИ́ ТИ, док. Зробити що-небудь таке, що викликає
осуд, здивування.
НАШИ́ ЙНИК, -а, ч. Ремінець із застібкою, що надівають на
шию тварин.
НÁШО, присл. Навіщо.
НАЯЛÓН, -у, ч. Синтетичне штучне волокно, що
виготовляється з поліамідних смол.
НАЯЛÓНКА, -и, ж. Хустка з нейлону: найа |лонка/ це та |ка
ниви |личка проз | рачна хус |точка.
НÉБО, -а, с. Повітряний простір над землею. ♦ Бу́ ти на
сьо́ мому не́ бі – бути дуже задоволеним, безмежно щасливим.

154
Між не́ бом і зимльо́ ю – бути в невизначеному становищі. Як
грім се́ ред я́ сного не́ ба – несподівано.
НÉСТИСЯ, недок. Відкладати яйця (про птахів).
НÉЧИСЬЦЬ, -і, ж. Усяка зла нечиста сила.
НЄ, част. Заперечна частка ні.
НЄДЄ́ ЛЬКИ, -ів, мн. Набір із семи жіночих трусів.
НЄ́ РВИ, -ів, мн. Нерви. ♦ Гра́ ти на нє́ р вах – дратувати кого-
небудь.
НЄ́ РВНІЧАТИ, недок. Бути в стані збудження,
роздратування; нервува́ ти.
НИВÍСТКА, -и, ж. Заміжня жінка стосовно до рідних її
чоловіка. ♦ Ниві́ с тка чужа́ кі́ с тка – кровно нерідна.
НИВОСПИ́ ТАНИЙ, -а, -е. Невихований.
НИГÓДА, -и, ж. Погана погода.
НИДÍЛЯ, -і, ж. 1. Сьомий день тижня. 2. Тиждень.
НИДОБРОЖИЛÁТЄЛЬ, -я, ч. Який недружелюбно,
неприхильно ставиться до кого-, чого-небудь; недоброзичливець.
НИДОНÓСКИ, -ів, мн. Старий, недоношений кимсь одяг ║
нидо́ хідки, перéхідки.
НИДОНÓШЕНИЙ, -а, -е. Який передчасно народився.
НИДОРÓД, -у, ч. Неврожай.
НИДОСПÍЛИЙ, -а, -е. Який не дозрів, не досяг повної
стиглості (про плоди, овочі).
НИДОУ́ МОК, -мка, ч., лайл. Розумово обмежений чоловік.
НИДÓХІДКИ, -ів, мн. Старий, недоношений кимсь одяг;
нидоно́ ски.
НИЗИНÁ, -и, ж. Низька місцевість.
НИ́ КАТИ, недок. Ходити без діла, шукати, не знаючи чого.
НИНАРÓШНЕ, присл. Без певної мети, без певного наміру;
ненавмисне.

155
 НИНОРМÁЛЬНИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово; дурнува́ тий.
НИПОНЯ́ ТНИЙ, -а, е. Незрозумілий.
НИПУТЯ́ ЩИЙ, -а, -е. Який діє без достатнього
роздумування, серйозності, робить учинки, що викликають
загальний осуд ║ нипутьо́ вий.
НИПУТЬÓВИЙ, -а, -е. Який діє без достатнього
роздумування, серйозності, робить учинки, що викликають
загальний осуд; нипутя́ щий.
НИРВУВÁТИ, недок. Бути в стані збудження,
роздратування ║ нє́ р внічати, псіхува́ ти.
НИ́ ТИ, недок. 1. Тупо боліти. 2. Скиглити.
НИ́ ТКА, -и, ж. Вид матеріалу для з’єднання деталей
швейних виробів. ♦ Бі́ л ими ни́ тками ши́ то – невміло
замаскований, виконаний.
НИ́ ЦІ, присл. Ниць, обличчям вниз (лежати).
НИЧÁЯНО, присл. Випадково, ненароком.
НИ́ ШПОРИТИ, недок. Шукати, заглядаючи скрізь,
оглядаючи все.
НИЩÁСЬЦЯ, -я, с. Обставини, події, що викликають
страждання; горе.
НÍВА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-2121.
НІВЄ́ С ТА, -и, ж. Наречена; молода́ .
НІВІДÍМКА, -и, ж. Тоненький металевий зажим, яким
притискають волосся; може бути оздобленим.
НІВРÓКУ, присл. Непогано, так як треба.
НІЗЯ́ , присл. Не можна; нільзя́ .
НІКОГДÁ, присл. Ніколи.
НІКУДИ́ ШНІЙ, -а, -е. Поганий, непотрібний.
НІЛЬЗЯ́ , присл. Не можна ║ нізя́ .

156
 НІМИНÁ, -и, ж. Тварини.
НІС, но́ са, ч. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з
дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини.
♦ Води́ ти за но́ са – обманювати кого-небудь, хитрувати, не
виконуючи обіцяного. Встромля́ ти но́ са – втручатися в що-
небудь, що не стосується когось. Вте́ рти но́ са – довести свою
перевагу над ким-небудь. Де́ рти но́ са – гордовито триматися,
ставати гонористим, зазнаватися. Заруба́ ти на но́ сі – добре,
надовго запам’ятати. Крути́ ти но́ сом – виражати незадоволення
чим-небудь. Набра́ ти на ніс – сердитися.
НО, виг. Уживається як окрик, яким поганяють коней.
НОВОСЄ́ ЛІЄ, -я, с. Святкування з нагоди переселення в
нове житло; пирихі́ дчини.
НОГÁ, -и, ж. Одна з двох нижніх кінцівок людини та деяких
тварин і птахів. ♦ Биз за́ дніх ніг – сильно втомившись. На
широ́ ку но́ гу – розкішно жити. Взя́ ти но́ ги на пле́ чі – швидко
утекти. Ні в зуб ного́ ю – зовсім нічого не знати. Одна́ нога́ тут,
друга там – дуже швидко сходити куди-небудь. Па́ дати з ніг –
дуже втомитися. Плу́ татися під нога́ ми – заважати, набридати
кому-небудь своєю присутністю. Ста́ ти ни на ту но́ гу – бути в
поганому настрої. Тве́ рдо стоя́ ти на нога́ х – бути незалежним,
самостійним.
НÓЖИК, -а, ч. Складний ніж.
НÓЖКА, -и, ж. 1. Опора меблів. 2. Свиняча нога: із |нож ш ки
ва |рат холо |дец’.
НÓЖКИ, -жок, мн. Підніжки, педалі в ткацькому верстаті, за
допомогою яких піднімається і опускається начиння.
НÓЖНИЦІ, -иць, мн. Ножиці.
НОЖÓВКА, -и, ж. Невелика пилка з однією ручкою;
пи́ лочка 1.

157
 НÓРМА, -и, ж. 1. Установлена міра, розмір чого-небудь.
2. Установлена міра виробітку колгоспника.
НОРМÁЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Психічно здоровий. 2. Який
відповідає загальноприйнятим нормам.
НОРМÁЧКА, -и, ж. Жінка, яка працювала в полі, мала
норму (переважно площа буряків).
НОСИ́ ТИСЯ, недок. Потурати всім примхам, задовольняти
всі бажання, примхи; па́ нькатися.
НОСÓК, -ска, ч. 1. Шкарпетка. 2. Передня частина взуття.
НОЧВИ́ , -ів, мн. Довгаста бляшана посудина з розширеними
доверху стінками для домашнього вжитку.
НОЧНУ́ ШКА, -и, ж. Жіноча сорочка, в якій сплять║
соро́ чка ночна́ .
НУ́ ДНО, присл. Скучно.
НУЖДÁТИСЯ, недок. Відчувати гостру потребу,
необхідність у кому-, чому-небудь; потребувати.
НУТРÁК, -а́ , ч. Нутряне сало тварин: нут | рак/ це жир
ў|нутрин’іĭ/ йак сви |н’у розби |райут/ там ўнут |р’і йе жир та |киĭ/
о |то йи |го в˙ідр’і |зайут/ то |д’і йі | го |р’іжиш/ і пири |топл’уйіш.
НУ́ ТРОЩІ, -ів, мн. Внутрішні органи тварини.
НЮ́ НЯ, -і, ч. і ж. Плакса.
НЮ́ НЯТИ, недок. Тихо плакати ║ пхи́ нькати, хни́ кати.
НЯ-НЯ, виг. Вигук, яким підкликать собак.
НЯ́ НЬКА, -и, ж. Жінка, яка доглядає дітей.
НЯ́ НЬЧИТИ, недок. Забавляти, няньчити, доглядати
дитину ║ ба́ вити.

ОБВИРЛÓЖИТИ, док. Густо обшити нитками краї чого-

небудь, щоб не торочилося.

158
 ОБ’Є́ Щ ИК, -а, ч. Той, хто стереже поле.
ОБЖИ́ НКИ, -ів, мн. 1. Відзначення кінця жнив. 2. Обряд з
нагоди одруження останньої дитини в сім’ї.
ОБЖÓРА, -и, ч. і ж. Ненажера, той, хто багато їсть.
ОБІЗÁТЄЛЬНО, присл. Обов’язково.
ОБІЗЯ́ НА, -и, ж. Мавпа.
ОБІКРÁСТИ, док. Украсти багато чого в кого-небудь, де-
небудь ║ гобчи́ стити, огра́ бити.
ОБІЩÁТИ, недок. Обіцяти.
ОБ’Ї́ Д КИ, -ів, мн. Недоїдені шматки чого-небудь.
ОБКИ́ ДАТИ, док. Густо обшити, обробити нитками краї
чого-небудь.
ОБЛАПÓШИТИ, док., зневажл. 1. Обікрасти. 2. Обдурити.
ОБЛÉСЛИВИЙ, -а, -е. Який підлещується до когось.
ОБЛÓГА, -и, ж. Облава.
ОБЛÓМ, -а, ч. Невдача.
ОБЛОМÁТИСЯ, док. 1. Зупинитися в дорозі через
несправність транспортного засобу. 2. Розчаруватися.
ОБМÁН, -у, ч. Те, чого немає насправді; брехня.
ОБМÁНКА, -и, ж. Хутряна шапка з пришитими вухами.
ОБМАХЛЮВÁТИ, док. Обдурити когось; надури́ ти.
ОБМЕТÁТИ, док. Густо обшити, обробити нитками краї
чого-небудь.
ÓБМІШКИ, -ів, мн. Висівки або дерть, які підмішують у
корм тваринам.
ÓБМОРОК, -а, ч. Напад короткочасної втрати свідомості,
обумовлений тимчасовим порушенням мозкового кровотоку.
ОБНÓВКА, -и, ж. Новий одяг.
ÓБОД, -а, ч. Обід, зовнішня частина колеса, що спирається
на спиці, обведена шиною.

159
 ОБÓЇ, -їв, мн. Шпалери.
ОБОРУ́ ДОВАНІЄ, -я, с. Сукупність приладів, необхідних
для чого-небудь; обладнання.
ОБРИ́ В, -а, ч. Місце, де круто спадає поверхня землі
внаслідок обвалу, осипання.
ОБРУ́ БЛЮВАТИ, недок. Підшивати кінці тканини,
утворювати рубець.
ОБРУЧÁЛКА, -и. ж. Обручальний перстень; обру́ чка.
ОБРУ́ ЧКА, -и. ж. Обручальний перстень ║ кольцо́ 1,
кольцо́ обручальне, обручáлка.
ОБСУЖДÁТИ, недок. Обговорювати кого-небудь,
розпускати плітки.
ОБХÓДИТИ, недок. 1. Іти, рухатися навколо кого-, чого-
небудь. ♦ Обхо́ дити дися́ тою доро́ гою – уникати зустрічі з ким-
небудь. 2. Доглядати за ким-небудь, піклуватися про когось ║
догляда́ ти 2.
ОБЦÉНЬКИ, -ів, мн. Ручне металеве знаряддя у вигляді
щипців із загнутими всередину і загостреними кінцями для
витягування цвяхів; клє́ щі.
ОБШÁРИТИ, док., зневажл. Обшукати.
ОБШИВÁТИ, недок. 1. Оздоблювати чим-небудь одяг.
2. Шити для себе і для кого-небудь все необхідне.
ОБЩЕЖИ́ ТІЄ, -я, с. Гуртожиток.
ÓБЩЕСТВО, -а, с. Суспільство.
О́ ВОЧІ, -ів, мн. Городні плоди та зелень, що є продуктами
харчування.
ОВСЯ́ НКА, -и, ж. Каша з вівсяної крупи.
ОГОРÓЖА, -і, ж. Паркан, який оточує що-небудь.
ОГРÁБИТИ, док. Украсти багато чого в кого-небудь, де-
небудь; обікра́ сти.

160
 ОГРИЗÁТИСЯ, недок. Відповідати на запитання,
зауваження кому-небудь у різкій, грубій формі.
ОГРИ́ ЗОК, -зка, ч. Недоїдений, недогризений шматок чого-
небудь.
ОДВÍРОК, -рка, ч. Боковий або верхній брус рами дверей.
ÓДДИХ, -а, ч. Відпочинок.
ОДÉЖА, -і, ж. Сукупність речей, якими покриває своє тіло
людина; о́ дяг.
ОДÉЖА ПРО СЬВÁТО. Одяг, який одягають у свято ║
нарáд1 , óдяг прáзнічний.
ОДНОГÓДОК, -дка, ч. Одноліток, ровесник.
ОДНОЦÍЛЬНИЙ, -а, -е. Суцільний.
ОДУ́ ЖАТИ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим ║
ви́ лічитися, ви́ здоровіти, вчуня́ ти, окли́ гати, оча́ патися.
ÓДЯГ, -у, ч. Сукупність речей, якими покриває своє тіло
людина ║ вбраня́ , оде́ жа.
ÓДЯГ ПРÁЗНІЧНИЙ. Одяг, який одягають у свято; одéжа
про сьвáто.
ÓДЯГ ТРÁУРНИЙ. Чорний одяг,який носять на знак трауру.
ОДЬЯ́ ЛО, -а, с. Ковдра.
ОЖИЛÉДИЦЯ, -і, ж. Тонкий шар льоду на поверхні землі
після сирої погоди або відлиги; голольóд.
ОЖÓГ, -а, ч. Опік.
ОЗДОРÓВИТИСЯ, док. Поліпшити, поправити стан свого
здоров’я.
ОЗИМИНÁ, -и́ , ж. Осінні посіви або сходи зернових
культур.
ОЗЛÓБИТИСЯ, док. Бути дуже сердитим; розсе́ рдитися.
ОЗЬДÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь на
близькій відстані; ось.

161
 ОЗЬДОГÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь
на близькій відстані; ось.
ОКЛИГÁТИ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим;
оду́ жати.
ОКОЛÓТ, -а, ч. Пряма вимолочена солома.
ОКОРОЧÓК, -чка́ , ч. Стегно птиці.
ОМЛЄ́ Т , -а, ч. Омлет, смажена страва з яєць, збитих на
молоці.
ОН, част. Уживається при вказуванні на що-небудь
віддалене ║ ондо́ , ондого́ .
ОНДЗЬÓ, присл. Ось тут; отутó.
ОНДÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь
віддалене; он.
ОНДОГÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь
віддалене; он.
ОПУ́ ДАЛО, -а, с. Подоба людської постаті з накинутого на
хрестовину старого одягу, яку ставлять у садках і на городах для
відлякування птахів.
ОПУСКÁТИ, недок. Ображати, принижувати когось.
ÓПУХОЛЬ, -і, ж. Хворобливий набряк тканини тіла;
пухлина.
ÓПШИМ, присл. Узагалі.
ОПЯ́ ТЬ, присл. Знову.
ОСÉЛ, осла́ , ч. Свійська тварина. ♦ Впе́ ртий як осе́ л – про
вперту людину.
ОСИЧÁНИ, -ча́ н, мн., збірн., вл. н. Жителі села Осички:
Оси | чани |дуже прац’о |вит’і.
ОСИ́ ЧКИ́ , -чóк, мн., вл. н. Назва села Осички: си |ло О | сички
в˙ід |носиц’а до Саў |ранс’койі гро |мади По | д’іл’с’кого ра |йону
О | дес’койі |облас’ц’і.

162
 ОСЛОБОДИ́ ТИ, док. Звільнити.
ОСÓБИЙ, -а, е. Особливий.
ОСТАНÓВКА, -и, ж. Спеціально визначене місце, де
постійно зупиняється автобус, щоб пасажири могли вийти або
зайти; зупинка.
ОСТИВÁТИ, недок. Холонути.
ОСТОГИ́ ДНУТИ, док. Стати неприємним, нестерпним ║
осточорті́ ти.
ОСТОЧОРТÍТИ, док. Стати неприємним, нестерпним;
остоги́ днути.
ÓСТРІВ, -рова, ч. 1. Частина суші, оточена з усіх боків
водою. 2. Вл. н. Частина села на острові, утвореному
відгалуженням від річки Савранки, яке потім знову впадає в неї:
на |остров˙і од| на |вулиц’а.
ОСЬ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь на
близькій відстані ║ озьдо́ , озьдого́ , осьо́ , осього́ .
ОСЬÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь на
близькій відстані; ось.
ОСЬОГÓ, част. Уживається при вказуванні на що-небудь на
близькій відстані; ось.
ОТÁВА, -и, ж. Трава, що виросла в той же рік на місці
скошеної.
ОТÁКИЧКИ, присл. Так; отако́ .
ОТАКÓ, присл. Так ║ ота́ кички, отакого́ .
ОТАКОГÓ, присл. Так; отако́ .
ОТАМÓ, присл. Уживається при вказуванні на місце, більш
віддалене порівняно з іншим, ближчим; протилежне тут; там.
ОТБИВНÍ, -ни́ х, мн. Відбивні, вироби з відбитого м’яса.
ОТВЬÓРТКА, -и, ж. Інструмент для загвинчування і
відгвинчування гвинтів; викрутка.

163
 ОТГУ́ Л, -а, ч. Звільнення від роботи на день або кілька днів
як компенсація за понаднормову працю.
ÓТДИХ, -а, ч. Короткотривала перерва в роботі,
перепочинок; відпочинок.
ОТИЛИ́ ТИСЯ, док. Народити теля.
ОТКÓСИ, -ів, мн. Стінні зрізи біля вікон.
ОТКРИВÁЧКА, -и, ж. Відкривачка, кухонний пристрій,
призначений для зняття металевих кришок з пляшок чи банок.
ОТКРИ́ ТКА, -и, ж. Листівка.
ОТЛІЧÁТИ, недок. Розпізнавати, визнавати серед інших за
якимись ознаками, особливостями; відрізняти.
ОТЛÍЧНІК, -а, ч. Учень, який навчається на п’ятірки;
відмінник.
ОТЛÍЧНО, присл. Відмінно.
ÓТПУСК, -а, ч. Тимчасове звільнення від роботи для
відпочинку; відпустка.
ОТРЄ́ З, -а, ч. Кілька метрів тканини на костюм, тощо;
кусок 2.
ОТРУ́ ТА, -и, ж. Речовина, здатна викликати отруєння
живого організму ║ яд.
ОТУДÁ, присл. Туди.
ОТУТО, присл. Ось тут ║ ондзьó.
ОТХÓДИ, -ів, мн. Відходи, рештки від оболонок зерна, що
залишаються після просівання борошна.
ОТЬÓК, -а, ч. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини
в тканинах; на́ бряк.
ОХЛЯ́ СТИ, док. Знесилитися ║ захля́ ти.
ОХÓТА 1 , -и, ж. Полювання.
ОХÓТА 2 , -и, ж. Бажання, прагнення або схильність до чого-
небудь.

164
 ОХÓТНІК, -а, ч. Той, хто займається, захоплюється
добуванням диких звірів і птахів з метою використання їх м’яса і
хутра; мисливець.
ОХРÁНА, -и, ж. Охорона, оберігання від знищення,
пошкодження, небезпеки.
ОХРÁННІК, -а, ч. Охоронець, сторож.
ОЦІНЬÓННИЙ, -а, -е. Уцінений.
ОЧÁПАТИСЯ, док. Позбутися хвороби, стати здоровим;
оду́ жати.
ОЧКИ́ , -і́ в , мн. Окуляри.
ОШИ́ ЙОК, -йка, ч. Частина м’ясної туші, що прилягає до
шиї.

ПАВУТÁ, -и́ , ж. Берізка, городній бур’ян.

ПАВУТИ́ НЯ, -я, с. Павутиння, легка сітка, яку плете павук.
ПÁГІН, -гона, ч. Молода гілка або стеблина рослини.
ПАГНІСЬЦÍ, -і́ в , мн. Нігті ║ пазурі́ .
ПÁДЛО, -а, с., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ПАДЛЮ́ КА, -и, ч. і ж., лайл. Підла людина; негідник;
мразь.
ПАДЛЯ́ НКА, -и, ж. Завдана кимось неприємність, навмисно
заподіяна прикрість.
ПАЗУРÍ, -і́ в , мн., зневажл. Нігті; пагнісьці́ .
ПАЙ, -ю, ч. Ділянка землі, виділена в результаті розподілу
земель колективного сільськогосподарського підприємства серед
його членів.
ПАЛÁС, -у, ч. Покриття без ворсу або з коротким ворсом.
ПÁЛИВО, -а, с. Дрова, вугілля, газ, що використовують для
одержання тепла.

165
 ПАЛИ́ ТИ, недок. Розводити вогонь у печі, в грубці.
ПÁЛИЦЬ, -льця, ч. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин
кисті руки або ступні ноги в людини. ♦ Ви́ сосати з па́ льця –
говорити що-небудь, запевняти в чомусь, не спираючись на
факти. Обкрути́ ти круго́ м па́ льця – обдурити, обхитрити
когось. Оди́ н як пáлиць – наодинці, без сім’ї без рідних, без
близьких.
ПÁЛИЦЯ, -і, ж. Відділена від дерева частина тонкого
стовбура або товстої гілки ║ бу́ чок, дрин, дручо́ к, лома́ ка,
па́ лка 1, пати́ к. ♦ Пиригну́ ти пáлицю – переборщити.
ПАЛІХМÁХАР, -а, ч. Перукар.
ПАЛІХМÁХАРСЬКА, -кої, ж. Перукарня: у пал’іх |махарс’ку
|
йізд’ат у Саў |ран’.
ПАЛІХМÁХАРША, -і, ж. Перукарка.
ПÁЛКА, -и, ж. 1. Відділена від дерева частина тонкого
стовбура або товстої гілки; па́ лиця. 2. Волоть очерету.
ПАЛЬÓНКА, -и, ж. Підроблена, несправжня горілка.
ПАЛЬТÓ, -а, с. Довгий верхній одяг із фабричної тканини.
ПАЛЬТÓ БАЛÓНОВЕ. Пальто з непромокальної тонкої
синтетичної тканини.
ПАЛЬТÓ БАСТÓНОВЕ. Зимове жіноче пальто з бостону з
каракулевим коміром: но | сили | пал’та бас| тонов˙і т’омно |син’і
на цв’ет/ | ком˙ір ка |ракул’овиĭ/ но |сили у |с’і і д’іў| чата і ж˙ін | ки
моло |д’і.
ПАЛЬТÓ ДИМІСІЗÓННЕ. Пальто без утепленої підкладки;
пальто́ осі́ н нє.
ПАЛЬТÓ ДРÁПОВЕ. Пальто з драпу.
ПАЛЬТÓ ЗИ́ МНЕ. Пальто з підкладкою.
ПАЛЬТÓ КАШИМÍРОВЕ. Міжсезонне жіноче пальто з
кашеміру.

166
 ПАЛЬТÓ КÓЖАНЕ. Пальто зі шкіри.
ПАЛЬТÓ КРИМПЛÍНОВЕ. Міжсезонне жіноче пальто з
кримплену.
ПАЛЬТÓ ОСÍННЄ. Пальто без утепленої підкладки ║
пальто́ димісізо́ нне.
ПАЛЬТÓ СУКÓННЕ. Пальто з сукна.
ПАЛЬТÓ ШИВЙÓТОВЕ. Пальто з шевйоту.
ПÁМНЯТЬ, -і, ж. Пам’ять. ♦ Ма́ ти коро́ тку па́ мнять –
швидко що-небудь забувати. Ку́ рача па́ мнять – швидко що-
небудь забувати.
ПÁМОРОКИ, -ів, мн. Розум, свідомість, пам’ять. ♦ Заби́ ти
па́ мороки – притупляти розум, затуманювати свідомість.
ПАМПУ́ ШКА, -и, ж. Невеличка пухка булочка.
ПАНÁМКА, -и, ж. Легка шапочка з приплюснутим верхом,
яку носили піонери.
ПАНБÁРХАТ, -а, ч. Тонка прозора тканина, вибита
бархатними узорами.
ПÁНІКА, -и, ж. Страх, викликаний небезпекою, що охоплює
людину, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної
ситуації.
ПАНТРУВÁТИ, недок. Стерегти, стежити за кимось.
ПÁНЬКАТИСЯ, недок. Потурати всім примхам,
задовольняти всі бажання, примхи ║ ця́ цькатися, носи́ тися.
ПÁПА 1 , -и, ч. Батько.
ПÁПА 2 , -и, ч., дит. Хліб.
ПАПІРÓВКА, -и, ж. Сорт ранніх яблук.
ПАПІРÓСА, -и, ж. Цигарка.
ПАПЛÍН, -у, ч. Поплін, синтетична або бавовняна тканина з
рельєфно виділеними поперечними нитками.
ПАР, -у, ч. Тимчасово не зайняте посівами поле.

167
 ПÁРА 1 , -и, ж. Газоподібний стан води або будь-якої
речовини.
ПÁРА 2 , -и, ж. 1. Два однакові предмети. 2. Чоловік і жінка
як подружжя. 3. Два уроки по 45 хвилин. 4. Двійка (незадовільна
оцінка).
ПАРАЗÍТ, -а, ч., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ПАРАЛÓН, -а, ч. Легкий еластичний пористий матеріал,
одержуваний із синтетичних полімерів.
ПÁРБОК, -а, ч. Парубок, молодий неодружений хлопець.
ПАРДИ́ ҐА, -и, ж. Великий шматок хліба.
ПАРИ́ К, -а, ч. Перука, головний покрив із чужого або
штучного волосся.
ПАРИСЬЦÍ, -тих, мн. Які підходять один одному.
ПÁРИТИСЯ, недок. 1. У парильній бути під дією пари.
2. Перен. Турбуватися, переживати за кого-, що-небудь ║
пикти́ ся 2.
ПАРÍЛКА, -и, ж. Відділення в лазні, де паряться; парна́ .
ПАРНÁ, -но́ ї, ж. Відділення в лазні, де паряться║парі́ л ка.
ПАРНИ́ К, -а, ч. Накрита грубою плівкою велика грядка для
вирощування розсади та ранніх овочів.
ПАРНИКИ́ , -і́ в , мн., вл. н. Парники, розміщені на території
колгоспу.
ПАРТÁЧИТИ, недок., зневажл. Робити що-небудь невміло
або неохайно.
ПАРТÓЛИТИ, недок. Робити що-небудь нашвидкоруч.
ПАРУБÍЙ, -я́ , ч. Парубок, молодий хлопець.
ПАРУБКУВÁТИ, недок. Бути парубком, весело проводити
час, гуляти, залицятися.
ПÁСИНОК, -нка, ч. Нерідний син одного з подружжя.
ПАСІЮВÁТИ, недок. Дуже сердитися ║ біси́ тися.

168
 ПÁСІЯ 1 , -ї, ж. Гнів.
ПÁСІЯ 2 , -ї, ж. Кохана людина.
ПÁСКА, -и, ж. 1. Солодкий здобний високий білий хліб
циліндричної форми, що випікається до Великодня.
2. Великдень: ми на | Паску хо | дили ў ш |колу.
ПАСКУ́ ДА, -и, ч. і ж., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ПАСКУ́ ДНИЙ, -а, -е. 1. Дуже непривабливий, зовні
негарний. 2. Який здатний на ганебні вчинки, якому властиві
негативні моральні якості.
ПÁСМО, -а, с. 1. Пучок волосся. 2. Певна кількість ниток,
прядива. 3. Біла смуга на тканині.
ПÁСОК, -ска, ч. 1. Смужка тканини, що пришивається до
верхньої частини спідниці чи штанів; пóяс 1. 2. Довга шкіряна
смуга із пряжкою для підтримування штанів ║ пóяс 2, ре́ мінь.
♦ Да́ ти па́ ска – покарати невизначеною кількістю ударів ременя
невизначеної сили. 3. Смужка з шкіри, тканини, якою що-небудь
скріплюють, закріплюють, прив’язують до чогось.
ПАСТУ́ Х, -а, ч. Людина, яка пасе худобу.
ПАТИ́ К, -á, ч. Відділена від дерева частина тонкого стовбура
або товстої гілки; па́ лиця.
ПÁТЛИ, -ів, мн., зневажл. Недоглянуте волосся на голові;
пе́ йси.
ПАТРАНÁТ, -а, ч., заст. Закритий шкільний заклад, у якому
учні навчаються і живуть; інтерна́ т.
ПАТРАНÁТКА, -и, ж., заст. Жінка, яка проживала і
навчалась в патранаті.
ПАТРÓШИТИ, недок. Виймати нутрощі з убитої тварини.
ПАУТÍНКА, -и, ж. Просвітчаста хустка білого кольору,
вив’язана з тонкої шерсті або пуху.
ПАХÁТИ, недок. Тяжко працювати; ука́ лувати.

169
 ПÁХНУТИ, недок. Виділяти який-небудь запах. ♦ Па́хне
сма́леним – загрожує небезпека.
ПАХНЮ́ ЩИЙ, -а, -е. Такий, що має сильний запах.
ПАЦÁН, -á, ч., зневажл. Підліток.
ПАЦЬÓРКИ, -ів, мн. Скручені нитки, що заплутались під
час шиття машинкою.
ПАШТЄ́ Т , -а, ч. Паштет, страва з м’ясних, рибних продуктів,
протертих до пастоподібного стану: паш| т’ет |робимо ў
аўток| лав˙і.
ПÉЙСИ, -ів, мн., зневажл. Недоглянуте волосся на голові ║
па́ тли, пе́ лихи.
ПÉЛИХИ, -ів, мн., зневажл. Недоглянуте волосся на голові;
пе́ йси.
ПÉЛЬКА, -и, ж., вульг. Рот. ♦ Де́ рти пе́ льку – голосно
кричати.
ПЕЛЬОРИ́ НКА, -и, ж. Легка накидка на жіночому одязі, що
застібається спереду.
ПÉНЦІЯ, -ї, ж. Пенсія.
ПЕНЬ, пня, ч. 1. Залишок зрубаного дерева. 2. Нижня
частина зіпсованого зуба.
ПÉРВИЙ, -а, -е. Перший.
ПÉРВІСТКА, -и, ж. Корова з першим телям.
ПÉРВІСТОК, -тка, ч. Перша дитина в сім’ї.
ПЕРВОРÓДКА, -и, ж. Жінка, яка народжує вперше.
ПЕРÉЇДИ, -ів, мн. Недоїдені тваринами залишки
кукурудзиння.
ПЕРÉХІДКИ, -ів, мн. Старий, недоношений кимсь одяг;
нидонóски.
ПÉРИЦЬ БОЛГÁРСЬКИЙ. Солодкий перець.
ПÉРІЯ, -ї, ж. Ряд будинків по один бік вулиці.

170
 ПЕРКÁЛЬ, -ю, ч. Тонка дешева бавовняна тканина.
ПÉТРАТИ, недок. Розбиратися в чому-небудь; розумі́ ти.
ПЄ́ В ЧІ, -ів, мн. Церковний хор.
ПЄТУШÓК, -шкá, ч. Хлопчача трикотажна шапочка з
приплюснутим верхом.
ПЄ́ Ч ЄНЬ, -і, ж. Внутрішній орган людини та тварин –
залоза, що виробляє жовч; пичі́ н ка.
ПИКТИ́ СЯ, недок. 1. Надмірно грітися на сонці. 2. Перен.
Турбуватися, переживати за кого-, що-небудь; па́ ритися 2.
ПИЛÉНКА, -и, ж. Невеличке простиральце, в яке
загортають немовлят; пелюшка.
ПИ́ ЛКА, -и, ж. Дворучна пила для ручного розпилювання
колод.
ПИЛОРÁМА, -и, ж. Приміщення, в якому за допомогою
пристрою з електромотором розпилюють колоди на дошки.
ПИ́ ЛОЧКА, -и, ж. 1. Невелика пилка з однією ручкою;
ножо́ вка. 2. Пилка для нігтів.
ПИЛЯ́ ТИ, недок. 1. Розрізати пилкою дерево. 2. Виражати
своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось
у чому-небудь; доріка́ ти.
ПИРИБÉНДЮВАТИ, недок. Перебирати, коверзувати,
вередувати.
ПИРИБИРÁТИ, недок. Поводити себе капризно, виявляти
примхи.
ПИРИБИРÁТИСЯ, недок. 1. Знімати один одяг та одягати
інший; пириодівáтися. 2. Виїжджати з одного помешкання в
інше.
ПИРИВÉСЛО, -а, с. Скручений із осоки джгут для
перев’язування снопів.
ПИРИГÓН, -у, ч. Перегнана горілка.

171
 ПИРИДИ́ БАТИ, док. Перестріти.
ПИРИДИХÁТИ, недок. Робити коротку перерву для
відпочинку під час праці ║ пирипочива́ ти.
ПИРИДÓК, -дкá, ч. Передня частина чого-небудь.
ПИРИЇ́ ХАТИ, док. 1. Розчавлювати кого-, що-небудь
колесами під час їзди. 2. Переселитися з одного населеного
пункту в інший.
ПИРИ́ ЛА, -рил, мн. Поручні, невисока огорожа на краю
сходів, моста.
ПИРИЛÁЗ, -у, ч. Частина огорожі; місце, де переступають
через неї: це ко | лис’ бу | ли пири |лази у п |лот’і/ а |зараз ф˙ірт | ки.
ПИРИЛИВÁТИ, недок. Наливати з однієї посудини в іншу
рідку страву. ♦ Пирилива́ ти с пусто́ го в поро́ жнє – займатися
марною справою.
ПИРИЛИЦЮВÁТИ, док. Перешити одяг, зробивши з
вивороту лицьову сторону.
ПИРИЛІВÁНІЄ, -я, с. Переливання, вводити кому-небудь
чужу кров з лікувальною метою.
ПИРИЛЯ́ К, -у, ч. Несподіване відчуття страху, боязні.
ПИРИ́ НА, -и, ж. Довгий мішок з пір’ям, на якому сплять.
ПИРИОДІВÁТИСЯ, недок. Знімати один одяг та одягати
інший ║ пирибирáтися 2.
ПИРИПЛЬÓТИ, -ів, мн. Мітелки обмолоченого сорго,
зв’язані в пучки для виготовлення віників.
ПИРИПОЛÓХ, -у, ч. Раптова тривога, хвилювання, метушня.
ПИРИПОЧИВÁТИ, недок. Робити коротку перерву для
відпочинку під час праці ║ пиридиха́ ти.
ПИРИРÓСТОК, -тка, ч. Підліток, старший за певну вікову
норму.
ПИРИУ́ ЛОК, -лка, ч. Провулок.

172
 ПИРИУЧÓТ, -а, ч. Новий, повторний облік для перевірки
наявності, кількості чого-небудь; переоблік.
ПИРИХÍДЧИНИ, -чин, мн. Святкування з нагоди
переселення в нове житло ║ новосє́ л іє.
ПИРІЖÓК1 , -жкá, ч. Печений або смажений виріб з тіста з
начинкою.
ПИРІЖÓК2 , -жкá, ч. Автомобіль з фургоном, у якому
доставляють продукцію; піка́ п.
ПИРÍЙКА, -и, ж. Пирій, городній бур’ян.
ПИРЛÓВКА, -и, ж. 1. Перлова крупа. 2. Каша з перлової
крупи.
ПИРЧÁТКА, -и, ж. Виріб з будь-якого тонкого матеріалу з
відділеннями для всіх пальців, який надівають на кисть руки;
рукавичка.
ПИРЧИ́ ЦЯ, -і, ж. Стручковий перець.
ПИСÁКА, -и, ч. і ж., зневажл. Той, хто погано пише.
ПИСКЛЯ́ , -я́ ти, с. Малесенька дитина.
ПИ́ СОК, -ска, ч. Рот.
ПИТÉЛЬКА, -и, ж. Обшитий проріз на одязі для застібання
ґудзиків.
ПИТÉЛЬКА НАКЛАДНÁ. Дужечка з ниток для застібання
ґудзиків.
ПИ́ ТИ, недок. 1. Ковтати яку-небудь рідину. 2. Вживати
алкогольні напої; пия́ чити.
ПИТЛЯ́ , -і, ж. Частина мотузки, нитки, складена кільцем і
зав’язана так, що кінці її можна зашморгнути.
ПИТРÍВКА, -и, ж. Петрів піст: Пит |р’іўка за |лежит в˙ід
|
Паски/ йак| шо | Паска |ран’:а то Пит |р’іўс’киĭ п˙іст |доўшиĭ/ а
йак|шо |п˙ізн’а то ко |роткиĭ.
ПИЧÁТАТИ, недок. Друкувати.

173
 ПИЧÁТКА, -и, ж. Чоловічий широкий перстень, верхня
частина якого прямокутної форми та оздоблена гравіруванням
або камінцями.
ПИЧÁТЬ, -і, ж. Відтиск знаків на папері з метою засвідчити,
підтвердити щось; печатка.
ПИЧÍНКА, -и, ж. Внутрішній орган людини та тварин –
залоза, що виробляє жовч ║ пє́ ч єнь. ♦ Сиді́ т и в пичінка́ х –
набридати, надокучати кому-небудь. Пичінки́ ї́ с ти – допікати.
ПИШÁТИСЯ, недок. 1. Відчувати гордість за кого-небудь;
гордитися. 2. Робити губи тонкими.
ПИЩÉРА, -и, ж. Підземна порожнина, з’єднана з поверхнею
землі одним або декількома отворами; печера.
ПИЩÍ, -і́ в , мн. Оболонки твердих паличок пір’їн, що
залишаються в туші птиці після того як її обскубати: шоб ни
|
було пиш |ч˙іў/ п | тиц’у т |реба |р’ізати до холо |д’іў.
ПИЯ́ ЧИТИ, недок. Вживати алкогольні напої ║ буха́ ти,
випива́ ти 3, ква́ сити 2, пи́ ти 2.
ПІБÍПКАТИ, недок. Натисками на пристрій в автомобілі для
звукової сигналізації; пі́ п кати.
ПІВКÓПИ, невідм., ж. Складена для просушування купа з 30
снопів.
ПІВЛÍТРА, -и, ж. Пляшка горілки місткістю 500 гр.
ПІВЧАСÁ, невідм., ч. Півгодини.
ПІГМÉНТИ, -ів, мн. Темні плями на обличчі вагітної
жінки.
ПІД’Ю́ ПНИК, -а, ч. Спідня спідниця, яку одягають під
верхню спідницю, якщо та просвічується.
ПÍДБІСЬЦЬОМ, присл. Швидко пересуваючись на ногах.
ПІДБÓР, -а, ч. Тверда груба набійка на підошві взуття під
п’ятою.

174
 ПІДВÁЛ, -а, ч. Приміщення під будинком або окреме нижче
рівня землі ║ пóгріб.
ПІДВІКÓННИК, -а, ч. Дошка, вправлена в нижню частину
віконного отвору.
ПІДВÓДА, -и, ж. Запряжений кіньми віз, що
використовують для перевезення вантажу.
ПІДВÓДИТИ1 , недок. Невиправдовувати довір’я.
ПІДВÓДИТИ2 , недок. Робити синю смугу по низу стіни в
хаті.
ПІДГОРТÁТИ, недок. Обробляти просапні культури сапою,
обгортаючи коріння землею.
ПІДДУВÁЛО, -а, с. Отвір під топкою плити, грубки, через
який проходить повітря, підсилюючи тягу під час горіння.
ПІДЖÁМА, -и, ж. Костюм зі штанів і куртки вільного крою,
який одягають для спання.
ПІДЖÁРКА, -и, ж. Рідка приправа до страви.
ПІДЖУ́ ЧУВАТИ, недок. Підбурювати.
ПІДЗÓРНИК, -а, ч. Прямокутне полотнище з вишитим або
вив’язаним краєм, що закриває простір між ліжком і підлогою:
|
зараз п˙ід |зорник˙іў ни |майе/ | ран’че бу |ли | дуже |гарн’і/ йіх
виши |вали/ ўйа |зали круч| ком/ бу | ли |вибит’і.
ПІДЙÓМ, -у, ч. 1. Верхня частина стопи від пальців до
щиколотки. 2. Частина взуття, що її облягає.
ПІДІЙМÁТИ, недок. 1. Нагнувшись, брати з землі, підлоги.
2. Переміщати на вище місце.
ПІДКЛÁДКА, -и, ж. Матеріал, який пришивають зісполу
одягу.
ПІДКÓВА, -и, ж. Металева, вигнута за формою кінського
копита пластина, що прибивається до копита з метою запобігти
його пошкодженню.

175
 ПІДКОЛÓТИ, док. Пожартувати над кимось, розіграти
когось.
ПІДКРІПИ́ ТИСЯ, док. Поїсти.
ПІДЛИ́ ЗНИК, -а, ч. Людина, яка підлабузнюється,
вислужується перед ким-небудь; підлабузник.
ПІДЛИ́ ЗУВАТИСЯ, недок. Підлабузнюватися.
ПІДМАСТИ́ ТИ 1 , недок. Білити глиною додатково частину
якої-небудь стіни.
ПІДМАСТИ́ ТИ 2 , недок. Дати хабара.
ПІДМÉТКА, -и, ж. Друга підошва на половину ступні, яку
прикріплюють ззовні на основну підошву взуття.
ПІДМÓГА, -и, ж. Підтримка, допомога.
ПІДМУ́ РОК, -рка, ч. Мурований із цегли або каменю
фундамент хати.
ПІДНАВЄ́ С , -а, ч. Покрівля на стовпах для захисту чого-
небудь від негоди.
ПІДНЕБÍНЯ, -я, с. Піднебіння, верхня стінка ротової
порожнини.
ПІДНÓЖКА, -и, ж. Підставляти комусь ногу, щоб той
спіткнувся чи впав.
ПІДÓПЛІЧКА, -и, ж. Вставка в чоловічій сорочці народного
крою від плечей до половини грудей і спини.
ПІДÓШВА, -и, ж. 1. Нижня частина взуття, пришита або
приклеєна до верху за допомогою устілки. 2. Нижня частина
ступні. 3. Нижня частина короваю.
ПІДПÁЛОК, -лка, ч. Корж із залишків тіста на хліб.
ПІДПÁСИЧ, -а, ч. Помічник пастуха.
ПІДРÍЗАТИ, док. Ранити або вбити яким-небудь ріжучим
предметом.
ПІДРУБИ́ ТИ, док. Підшити краї виробу.

176
 ПІДСАДИ́ ТИ, док. 1. Допомогти кому-небудь піднятися
кудись. 2. Посадити рослини додатково, повторно або замість
інших.
ПІДСВИ́ НОК, -нка, ч. Велике порося.
ПІДСТÁВА, -и, ж. Зроблена комусь навмисна неприємність.
ПІДСТÁВИТИ, док. 1. Поставити що-небудь під щось.
2. Поставити когось у неприємне або незручне становище.
ПІДСТИЛЯ́ ТИ, недок. 1. Стелити, класти що-небудь під
когось, щось. 2. Перен. Їсти перед вживанням алкоголю.
ПÍДТИЧКА, -и, ж. Низ жіночої сорочки, який видно з-під
спідниці.
ПІДТЯ́ ЖКИ, -ів, мн. Шлейки, які підтримують чоловічі
штани ║ по́ мочі.
ПІКÁП, -а, ч. Автомобіль з фургоном, у якому доставляють
продукцію ║ пиріжо́ к 2 .
ПÍЛКА, -и, ж. 1. Одна з частин спідниці. 2. Доріжка.
ПÍЛО, -а, с. Макух, розведений водою, яким напувають
корову.
ПІЛÓТКА, -и, ж. Легкий головний убір піонерів.
ПІЛЮ́ ЛЯ, -і, ж. Тверда кулька з лікувальної речовини.
ПІНІЦІЛÍН, -у, ч. Пеніцилін, антимікробні препарати.
ПІНЬЮÁР, -а, ч. Прозора нічна сорочка з мереживом.
ПІП, попá, ч. Священнослужитель церкви, що здійснює за
даною йому благодаттю всі богослужіння; свяще́ нник.
ПÍПКАТИ, недок. Натисками на пристрій в автомобілі для
звукової сигналізації ║ пібі́ п кати.
ПÍРА, -а, с. Пір’я. 1. Сукупність пір’їн, що ростуть на шкірі
птахів. ♦ Вбра́ тися в пі́ р а – змужніти, набратися сил. 2. Щіточка
з кількох пір’їн для змащування сковороди, дека, форми олією.
3. Листя молодої цибулі.

177
 ПІРÓЖИНЕ, -ого, с. Кондитерський виріб із здобного
солодкого тіста з кремом; тістечко.
ПІСНИ́ Й, -а, -е. 1. У якому відсутні м’ясні і молочні
продукти. 2. Бідний на поживні речовини, неродючий ґрунт.
ПІСЬМÓ, -á, с. Лист.
ПІТШТÁНІКИ, -ів, мн. Спідні чоловічі штани; кальсо́ ни.
ПІЧ, пе́ чі, ж. Споруда з цегли, призначена для опалення
приміщення, випікання хліба та інших борошняних виробів,
варіння страв: ко |лис’ с |пали на пи |ч˙і.
ПÍЧКА, -и, ж. Невелика з цегли плита на дворі, призначена
для приготування їжі.
ПÍЧКАТИ, недок. Насильно годувати.
ПЛÁВКИ, -вок, мн. Короткі чоловічі труси, які щільно
прилягають до тіла, призначені для купання.
ПЛÁЗМА 1 , -и, ж. Рідка частина крові.
ПЛÁЗМА 2 , -и, ж. Телевізор з тонким екраном: ц’і п |лазми
ни |даўно пойа |вилис’.
ПЛÁКСА, -и, ч. і ж. Людина, яка часто плаче, схильна до
плачу.
ПЛАН, -у, ч. Умовні графічні відображення якої-небудь
будови.
ПЛАНКА, -и, ж. 1. Невелика довгаста дерев’яна дощечка.
2. Смужка тканини спереду сорочки чи блузки, на якій
знаходяться врізні петельки.
ПЛАСКОГУ́ БЦІ, -ів, мн. Щипці з плоскими, плескатими
кінцями.
ПЛÁСТИР, -а, ч. Липка смужка тканини, яку кладуть на
рану.
ПЛАСЬЦІВЦÍ, -і́ в , мн. Продукт харчування, який являє
собою розплющені зерна злаків.

178
 ПЛАСЬЦÍНКА, -и, ж. 1. Диск з пластичного матеріалу зі
звуковим записом для програвача. 2. Плоска гладка смуга чого-
небудь, виготовлена з твердого матеріалу.
ПЛАТВÁ, -и, ж. Паралельна до сволока балка, на якій
закріплюють крокви.
ПЛАТÓЧОК, -чка, ч. Хусточка для витирання носа, обличчя;
носовичок.
ПЛАТФÓРМА, -и, ж. Груба суцільна підошва.
ПЛÁТЯ, -я, с. Плаття, жіночий одяг, верхня частина якого,
що відповідає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною,
що відповідає спідниці; сукня.
ПЛÁТЯ ВÓЛЬНОГО ПОКРÓЮ. Неприталене плаття.
ПЛÁТЯ КАШМÍРОВЕ. Плаття з кашеміру: у |кашм˙ірових
пла |т’ах хо |дили у ш| колу.
ПЛÁТЯ КРИМПЛÍНОВЕ. Плаття з кримплену.
ПЛÁТЯ ПРИТÁЛЯНЕ. Плаття, яке щільно облягає стан.
ПЛÁТЯ РОЗКЛЬОШÓННЕ. Плаття, вузьке в плечах і
розширене донизу.
ПЛÁТЯ СВÁДІБНЕ. Весільне плаття нареченої.
ПЛÁТЯ ТИТЯ́ НКОЮ. Плаття, густо зібране в поясі.
ПЛАФÓН, -а, ч. Електричний світильник у формі півкулі,
укріплений на стелі.
ПЛАЩ, -а, ч. Легкий верхній довгий одяг із непромокальної
тканини.
ПЛАЩ БАЛÓНОВИЙ. Плащ із тонкої непромокальної
синтетичної тканини.
ПЛАЩ БРИЗÉНТОВИЙ. Плащ із брезенту.
ПЛАЩ КÓЖАНИЙ. Плащ зі шкіри.
ПЛАЩÓВКА, -и, ж. Водонепроникна тканина.
ПЛÉНТАТИСЯ, недок. Іти повільно, через силу.

179
 ПЛÉСТИ1 , недок. Плести що-небудь спицями, гачком;
в’яза́ ти 2.
ПЛÉСТИ2 , недок. Розповідати щось нерозумне,
беззмістовне; верзти́ .
ПЛЄД, -а, ч. Шерстяне покривало з тороками.
ПЛЄТЬÓНКА, -и, ж. Плетена булка.
ПЛИМÉННИК, -а, ч. Племінник, син брата або сестри.
ПЛИМÉННИЦЯ, -і, ж. Племінниця, дочка брата або сестри.
ПЛИТÁ, -и, ж. 1. Вид кухонної печі, накритий чавунною
дошкою з конфорками. 2. Чавунна дошка з конфорками.
ПЛИ́ ТКА 1 , -и, ж. Кахель.
ПЛИ́ ТКА 2 , -и, ж. Електричний пристрій для приготування
їжі.
ПЛÍНТУС, -а, ч. Вузька планка для закривання шілин між
підлогою і стіною. ♦ Ні́ же плі́ н туса – дуже низько, далі нікуди.
ПЛÍСІНЬ, -і, ж. Плісень на різних квашеннях.
ПЛІТ, пло́ та, ч. Огорожа з дошок, горизонтально закріплених
між стовпцями ║ забо́ р.
ПЛÍТКА 1 , -и, ж. Недоброзичлива чутка про кого-небудь,
поширювана на підставі неправдивих або спеціально видуманих
даних ║ сплє́ тня.
ПЛÍТКА 2 , -и, ж. Рід риб родини коропових.
ПЛÍШКА, -и, ж. Невеликий клин, який забивають для
укріплення чого-небудь.
ПЛОВ, -у, ч. Страва з вареного рису і шматочків м’яса.
ПЛÓЙКА, -и, ж. Електропобутовий прилад, за допомогою
якого надають волоссю хвилястість.
ПЛÓТНИЙ, -а, -е. 1. Який складається з тісно з’єднаних
частин, без шілин. 2. Цупкий.
ПЛÓТНІК, -а, ч. Тесляр.

180
 ПЛÓТНЯ, -і, ж. Теслярська майстерня.
ПЛÓЩА, -і, ж. Яка-небудь ділянка поверхні землі, виділена
з якоюсь метою.
ПЛЬÓНКА, -и, ж. Легкий напівпрозорий матеріал із
синтетичної сировини, уживаний для захисних покриттів:
п |л’онкойу накри |вайут ўс’о в˙ід дош | чу і плаш| ч˙і з |нейі | шийут.
ПЛЮ́ НУТИ, док. Викидати, виштовхувати з рота слину.
♦ Як раз плю́ нути – дуже легко зробити щось, не докладаючи
зусиль. Плю́ нути в ду́ шу – образити кого-небудь, торкаючись
найдорожчого, заповітного.
ПОБАЛÁКАТИ, док. Поговорити.
ПОБЄ́ Д А, -и, ж. Модель легкового автомобіля ГАЗ-20.
ПОБИВÁТИСЯ, недок. Горювати, тужити за ким-, чим-
небудь.
ПОБИ́ ВКА, -и, ж. Короткочасне перебування військових у
рідних, удома під час відпустки.
ПОБІДИ́ ТИ, док. Перемогти.
ПОБІДÍТЄЛЬ, -я, ч. Переможець.
ПОБРÁТИСЯ, док. Стати законним чоловіком і жінкою ║
пожини́ тися.
ПÓВАР, -а, ч. Людина, професією якої є приготування їжі;
куховар.
ПОВÉРХА, присл. Зверху.
ПОВЄ́ С ТКА, -и, ж. Офіційне письмове повідомлення з
викликом, запрошенням з’явитися куди-небудь: х|лопц’ам да |йут
по |в’естку йак ў |арм˙ійу ĭти.
ПОВЗУНКИ́ , -і́ в , мн. Штанці зі ступнями для немовляти.
ПОВИВÁЧ, -á, ч. Довгий вузький шматок тканини для
сповивання немовляти: пови |вач |доўгиĭ та | киĭ/ с полот | на
по |шитиĭ/ та |киĭ буў йак |пойас.

181
 ПОВÍКИ, -вік, мн. Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу
закривають око.
ПОВÍШАТИ, док. Повісити.
ПОВÍШАТИСЯ, док. Повіситися ║ зачіпи́ тися.
ПÓВНИЙ, -а, -е. 1. У якому немає вільного місця,
заповнений до краю. 2. Який має огрядне гладке тіло; товстий.
ПОВ’Я́ ЗКА, -и, ж. Вузька плетена зшита стрічка, яку
одягають на голову дівчата, прикриваючи вуха.
ПОГАНЯ́ ТИ, недок. Спрямовувати хід коня.
ПОГÉДЗАТИСЯ, док. Посперечатися з ким-небудь;
посвари́ тися.
ПОГИ́ БНУТИ, док. Загинути.
ПОГИ́ РКАТИСЯ, док. Посперечатися з ким-небудь;
посвари́ тися.
ПОГÓДА, -и, ж. 1. Стан атмосфери в певний час у якомусь
місці. 2. Гарна сонячна літня погода.
ПОГРЄМУ́ ШКА, -и, ж. Дитяча іграшка, що бряжчить при
ударах або струшуванні ║ тарáхкальце.
ПОГРИ́ ЗТИСЯ, док. Посперечатися з ким-небудь;
посвари́ тися.
ПОГРІБ, -а, ч. Приміщення під будинком або окреме нижче
рівня землі ║ підва́ л, я́ ма 4.
ПОГРУ́ ДКИ, -ів, мн. Вишивка на жіночій сорочці, що
припадає на груди.
ПОДÁРОК, -рка, ч. Те, що дають комусь назавжди;
подару́ нок.
ПОДАРУ́ НОК, -нка, ч. Те, що дають комусь назавжди ║
пода́ рок.
ПОДÁТИСЯ 1 , недок. Піти куди-небудь.
ПОДÁТИСЯ 2 , недок. 1. Схуднути. 2. Змарніти.

182
 ПОДВЄ́ С КА, -и, ж. Прикраса, яку носять на ланцюжку.
ПОДВÍРА, -а, с. Подвір’я, обнесена огорожею або оточена
будівлями ділянка землі коло хати.
ПÓДЛИЙ, -а, -е. Підлий, недобрий, поганий.
ПОДНÓС, -а, ч. Металевий плоский посуд для подавання
страв.
ПОДÓЛОК, -лка, ч. Передня нижня частина жіночої сорочки
чи спідниці; по́ діл.
ПОДÓНОК, -нка, ч., лайл. Підла людина; негідник; мразь.
ПÓДРА, -ів, мн. Сідало для курей.
ПОДРУЖИ́ ТИ, док. Одружити; поєднати шлюбом.
ПОДСВЄ́ Ч НІК, -а, ч. Підставка для свічки або свічок;
свічник.
ПОЖÁЛУСТА. Будь ласка.
ПОЖÁР, -у, ч. Пожежа.
ПОЖÁРНІК, -а, ч. Пожежник.
ПОЖДÁТИ, недок. Зачекати.
ПОЖИНИ́ ТИСЯ, док. Стати законним чоловіком і жінкою;
побра́ тися.
ПОЗАРЄ́ З, присл. Необхідно.
ПОЗАТИКÁТИ, док. Закрити діри.
ПОЗВОНИ́ ТИ, док. Подзвонити, викликати до телефону
дзвінком телефонного апарата; зателефонувати.
ПОЗВОНÓЧНІК, -а, ч. Хребет.
ПОЗІХÁТИ, недок. Зівати.
ПÓІСК, -а, ч. Шукання, розшукування чого-небудь; пошук.
ПОКÁМІСЬЦЬ, присл. Поки.
ПОКÍС, -ко́ са, ч. Ряд скошеного і відгорненого косою сіна.
ПÓКЛАДОК, -дка, ч. Яйце, яке кладуть в певному місці, щоб
курка там неслася.

183
 ПОКЛÁСТИ, док. 1. Помістити куди-небудь, розмістити
десь; постáвити 1. 2. Збудувати, спорудити що-небудь;
поста́ вити 2.
ПОКÓЙНИК, -а, ч. Померла людина; мрець.
ПОКОЛÍНЯ, -я, с. Покоління, люди близького віку, що
живуть в один період часу.
ПÓКОТОМ, присл. Лежачи покотившись.
ПОКРИВÁЛО, -а, с. Накриття, яким покривають постіль.
ПОКРИВÁТИ, недок. Приховувати чий-небудь поганий
учинок, злочин, не видавати когось.
ПОКРИВÁТИ МОЛОДУ́ . Надівати на голову молодої убір
заміжньої жінки (у весільному обряді).
ПОКРÓВА, -и, ж. 1. Назва релігійного свята, що
відзначається православною церквою 14 жовтня. 2. Айстра
багаторічна, бузкового кольору, що цвіте восени: пок|рова
ц’в˙і |те восе|ни аж до |самого с | н’ігу.
ПОКРÓЇТИ, док. Розрізати тканину на частини відповідної
форми та розміру для пошиття з них одягу.
ПÓКУТЬ, -і, ж. Місце в хаті під іконами.
ПОЛ1 , -у, ч. 1. Дощане покриття у приміщенні, по якому
ходять; підлога.
ПОЛ2 , -у, ч. Поділ людей на чоловіків і жінок; стать.
ПОЛÁ, -и́ , ж. Край кожної з половин одягу, що
розгортається спереду.
ПÓЛЕ, -я, с. 1. Ділянка землі, що використовується під
посіви. 2. Смужка вздовж краю аркуша паперу, що залишається
чистою при написанні або друкуванні.
ПОЛИВÁЛЬНІК, -а, ч. Металева посудина з ручкою і
впаяною трубкою для поливання городніх культур, квітів.
ПОЛИ́ К, -á, ч. Вишивка на рукавах жіночої сорочки.

184
 ПОЛИ́ ЦЯ, -і, ж. Прикріплена до стіни горизонтальна дошка
для різних предметів.
ПÓЛКА, -и, ж. Прикріплена в шафі горизонтальна дошка
для різних предметів.
ПÓЛНОСЬЦЮ, присл. Повністю.
ПОЛÓВА, -и, ж. Відходи, одержувані при обмолоті й
очищуванні зерна.
ПОЛОГРУ́ БОК, -бка, ч. Висока вертикальна піч із плитою,
що слугує для опалювання приміщення та приготуванні іжі.
ПОЛОКÁТИ, недок. Полоскати, виполіскувати білизну
після основного прання.
ПОЛÓНИК, -а, ч. Ополоник, велика ложка з довгою ручкою,
якою насипають рідку страву.
ПОЛÓНКА, -и, ж. Ополонка, отвір, прорізаний у кризі.
ПОЛОСÁТИЙ, -а, -е. Смугастий.
ПОЛОТЄ́ Н ЦЕ, -а, с. Рушник махровий.
ПОЛОТНÓ ГРИБÍННЕ, заст. Домоткане полотно в десять
пасом.
ПОЛОТНÓ ДОМОТКÁНЕ, заст. Домоткане полотно.
ПОЛСУКНÓ, -á, с. Тонке сукно.
ПОЛТÍННІК, -а, ч. П’ятдесят карбованців.
ПОЛУБОСОНÓШКИ, -ів, мн. Туфлі без задників із
поясочком на п’яті.
ПОЛУВЄ́ Р, -а, ч. Светр без коміра з гострокутним вирізом.
ПОЛУГАЛÓШІ, -ів, мн. Калоші до кісточок.
ПÓЛУДЕНЬ, -дня, ч. Середина дня, час найвищого стояння
сонця над горизонтом.
ПОЛУ́ ДНАТИ, недок. Споживати їжу в проміжок часу між
обідом і вечерою.
ПОЛУ́ ДНИК, -а, ч. Споживання їжі між обідом та вечерею.

185
 ПОЛУКЕ́ ДИ, -ів, мн. Спортивне взуття з тканини до
кісточок, з гумовими підошвами, на шнурках.
ПОЛУ́ МИСОК, -а, ч. Неглибока миска.
ПОЛУСАПÓШКИ, -ів, мн. Жіночі чоботи з короткими
халявами.
ПОЛУЧИ́ ТИ, док. Отримати.
ПОЛУ́ ЧКА, -и, ж. Платня за роботу; зарплата.
ПОЛУШУ́ БОК, -а, ч. Короткий верхній одяг із хутра.
ПОЛЯ́ НА, -и, ж. 1. Невелике рівне місце серед лісу,
незаросле деревами. 2. Ірон. Накритий гарний стіл.
ПÓЛЬЗА, -и, ж. Користь.
ПОЛЬЗÍТЄЛЬНИЙ, -а, -е. Корисний.
ПÓЛЬКА 1 , -и, ж. Жінка, що представляє основне населення
Польщі.
ПÓЛЬКА 2 , -и, ж. Старовинний швидкий за темпом парний
народний танець.
ПÓЛЬКА 3 , -и, ж. Вид чоловічої стрижки, при якій волосся
злегка підстрижено на скронях і потилиці.
ПÓЛЬКА 4 , -и, ж. Довге жіноче пальто, розширене донизу.
ПОЛЬОВИ́ Й СТАН, вл. н. Тракторна бригада.
ПОМАГÁЧ, -á, ч. Помічник.
ПОМИЛИ́ ТИСЯ, док. Зробити щось неправильно, допустити
неточність.
ПОМИНÁТИ, недок. Молитися за упокій померлого.
ПОМІНИ́ ТИ, док. Пообіцяти.
ПÓМІЧ, -мочі, ж. Допомога.
ПОМІЧНИ́ Й, -а, -е. Такий, що допомагає від хвороб.
ПОМÓРЩИТИСЯ, док. Вкритися зморшками.
ПÓМОЧІ, -ів, мн. Шлейки, які підтримують чоловічі штани;
підтя́ жки.

186
 ПОНАРÁВИТИСЯ, док. Сподобатися.
ПОНІМÁТИ, недок. 1. Розбиратися в чому-небудь;
розумі́ ти. 2. Шанувати.
ПОНТИ́ , -і́ в , мн., мол. Самовихваляння, гонор.
ПОНЯ́ ТИ, док. Зрозуміти.
ПОНЯ́ ТНО, присл. Зрозуміло.
ПОПЕРÉЧНИЦЯ, -і, ж. Одна з поперечних планок, за
допомогою яких сполучаються бічні великі рами при монтуванні
ткацького верстата.
ПÓПІЛЬ, -ю, ч. Попіл, те, що залишається після спалення
чого-небудь.
ПÓПІЛЬНІЦА, -и, ж. Попільниця, спеціальна невеликого
розміру посудина для недокурків і попелу від цигарок.
ПОПÓВІ РІЧКИ́ , вл. н. Місце на річці Савранка.
ПОПРАЗÉН, -у, ч. Другий день після празника.
ПОПУ́ ТАТИ, док. Сплутати.
ПОРÉНЧА, -а, с. Спинка ліжка.
ПОРÍБРА, -а, с. Передня частина туші з ребрами, м’ясо з
ребрами.
ПОРÍЧКИ, -чок, мн. Червона смородина.
ПОРІШÁТИ, док. Вирішити.
ПОРОБИ́ ТИ, док. Зробити чаклування.
ПОРОДÁТИСЯ, док. Породичатися.
ПОРОДÍЛЛЯ, -і, ж. Жінка, яка тільки народила ║ роді́ л я,
ро́ женіца.
ПОРОЖНЯКÓМ, присл. Без вантажу або пасажирів.
ПОРÓСНА, -ої, ж. Вагітна (про свиню).
ПОРОСЯ́ , -я́ ти, с. Маля свині. ♦ Парши́ вому порося́ ті і в
Питрі́ в ку хо́ лодно – про тих, хто постійно змерзає.
ПОРТНИ́ Й, -óго, ч. Чоловік, який шиє верхній одяг.

187
 ПОРТЯ́ НКА, -и, ж. Шматок тканини, яким обмотують ногу
перед взуванням чобота; гону́ ча.
ПОРТЬЄ́ РА, -и, ж. Шматок тканини, яким завішують двері.
ПОСВАРИ́ ТИСЯ, док. Посперечатися з ким-небудь ║
поге́ дзатися, поги́ ркатися, погри́ зтися.
ПОСИДÍНКИ, -ів, мн. Зібрання людей у вільний від роботи
час.
ПОСÍСТИ, док. Взяти у своє володіння, привласнити що-
небудь, заволодіти чимсь.
ПОСЛЄ́ Д НІЙ, -а, -е. Останній.
ПОСЛУ́ ШНИЙ, -а, -е. Слухняний.
ПОСТÁВИТИ, док. 1. Помістити куди-небудь, розмістити
десь ║ поклáсти 1. 2. Збудувати, спорудити що-небудь ║
поклáсти 2.
ПÓСТИТИ, недок. Дотримуватися посту, не їсти
скоромного.
ПОСТОЛИ́ , -і́ в , мн. М’яке селянське взуття з цілого
чотирикутного шматка шкіри без пришивної підошви, яке
звичайно носили з онучами, прив’язуючи до ніг ремінцями.
ПОСТОРÓННІЙ, -я, -с. Сторонній.
ПОСТУ́ ПОК, -пка, ч. Рішуча дія, що вимагає мужності чи
сили характеру; вчинок.
ПОСТУ́ ШКА, -и, ж. Гумова соска, до якої прикріплене
кільце.
ПОСУ́ ДА, -и, ж. Посуд, предмети домашнього вжитку для
зберігання, приготування й подачі їжі та пиття.
ПО-СУСÍЦЬКИ, присл. Як сусід.
ПОСУ́ ХА, -и, ж. Засуха.
ПОТЄ́ РА ПÁМНЯТІ. Стан непритомності.
ПОТИРÁТИ, док. Втратити.

188
 ПОТРÁТИТИ, док. Використати.
ПО-У́ ЛІЧНОМУ, присл. Неофіційно, придумано ким-небудь.
ПÓХАПЦІ, присл. Нашвидкуруч.
ПОХМИЛЯ́ ТИСЯ, недок. Випивати спиртного повторно,
найчастіше на другий день після пияцтва.
ПОХМÍЛЯ, -я, с. Похмілля, випивка після пияцтва.
ПОХОВÁТИ, док. Похоронити.
ПОХОДÉНЬКИ, -ньок, мн. Постійне ходіння, довге гуляння.
ПОХÓЖИЙ, -а, -е. Який чим-небудь схожий на когось, на
щось; подібний.
ПОХРÉСНИК, -а, ч. Хрещеник.
ПОХРÉСНИЦЯ, -і, ж. Хрещениця.
ПОЦÁПАТИСЯ, док. Посперечатися, посваритися.
ПОЦІЛУ́ ЙЧИК, -а, ч. Тоненький жіночий перстень
особливої форми, верхня частина якого прикрашена двома
кульками, які закладаються одна за другу.
ПОЦУ́ ПИТИ, док. Привласнити чуже; вкра́ сти.
ПÓЦЯТИСЯ, недок. Довго щось робити.
ПОЧÉСНА, -ої, ж. Обдарування молодих під час весілля.
ПОЧИ́ Н, -у. ч. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок.
ПОЧИРÉВЩИНА, -и, ж. Свиняче сало з прожилками м’яса.
ПÓШИСЬЦЬ, -і, ж. Масове поширення якоїсь інфекційної
хвороби; епідє́ м ія.
ПÓШЛИЙ, -а, -е. Який відзначається грубістю,
непристойністю; вульгарний.
ПОШТÁР, -á, ч. Листоноша.
ПОШТÁРКА, -и, ж. Жінка-листоноша.
ПОШТÍ, присл. Майже.
ПÓЯС, -а, ч. 1. Смужка тканини, що пришивається до
верхньої частини спідниці чи штанів ║ па́ сок 1. 2. Довга шкіряна

189
смуга із пряжкою для підтримування штанів; па́ сок 2.
3. Матерчата довга смуга для підперізування одягу в стані.
ПРАБÁБКА, -и, ж. Мати діда або баби.
ПРÁВНУК, -а, ч. Син внука або внучки.
ПРÁВНУЧКА, -и, ж. Дочка внука або внучки.
ПРÁДІВО, -а, с. Прядиво, волокно конопель.
ПРÁДІД, -а, ч. Батько діда або баби.
ПРÁДКА, -и, ж. Прядка, прилад для прядіння.
ПРÁЖИТИ, недок. Кип’ятити молоко.
ПРÁЖКА, -и, ж. Пряжка, металева застібка, що скріплює
кінці пояса.
ПРÁЖКА СОЛДÁТСЬКА. Широка пряжка.
ПРÁЗНИК, -а, ч. Храмове свято в селі.
ПРÁЗНУВАТИ, недок. Святкувати.
ПРАНИ́ К, -а́ , ч. Дерев’яний гладенький валок для вибивання
білизни під час прання.
ПРÁНІК, -а, ч. Печиво.
ПРÁТИ, недок. 1. Змивати бруд з одягу ║ сціра́ ти. 2. Прясти.
ПРЕДВІЩÁТИ, недок. Передбачати майбутнє;
предскáзувати.
ПРЕ́ ДКИ, -ів, мн. 1. Попередні покоління. 2. Ірон. Батьки.
ПРЕДСІДÁТЄЛЬ, -я, ч. Голова колгоспу.
ПРЕДСКÁЗУВАТИ, док. Передбачити майбутнє ║
предвіща́ ти.
ПРИБÁЦАНИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе слово;
дурнува́ тий.
ПРИ́ БИЛЬ, -і, ж. Прибуток.
ПРИБИРÁТИ, недок. Робити порядок.
ПРИБОЛÍТИ, док. Бути хворим; захворі́ ти.
ПРИВИ́ ВКА, -и, ж. Щеплення.

190
 ПРИВЛÁСНИТИ, док. Узяти собі, у своє користування,
володіння ║ завладі́ ти, загребти́ , заграба́ стати, зафати́ ти,
захопи́ ти, присво́ їти, урва́ ти.
ПРИГЛАШÁТИ, недок. Запрошувати.
ПРИГОЛУ́ БИТИ, док. Пригорнути до себе, обійняти.
ПРИ́ ДАНЕ, -ного, с. Подарунки батьків для наречених на
весіллі.
ПРИДОВБÁТИСЯ, док. Набриднути комусь чим-небудь.
ПРИДУ́ РОК, -рка, ч., лайл. Розумово обмежений.
ПРИДУ́ РОШНИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово; дурнува́ тий.
ПРИДУ́ РУВАТИСЯ, недок. Прикидатися, вдавати з себе що-
небудь.
ПРИ́ ЗЬБА, -и, ж. Невисокий насип вздовж стін хати
знадвору.
ПРИЙМÁК, -á, ч. Той, хто живе у приймах.
ПРИ́ ЙМИ, -ів, мн. Оженившись, поселятися в домі
дружини.
ПРИКÓЛКА, -и, ж. Прикраса із застібкою, якою
притискають волосся.
ПРИКÁЗ, -а, ч. Наказ.
ПРИКÁЛУВАТИСЯ, недок. Насміхатися, жартувати.
ПРИКЛЮЧÉНІЯ, -я, с. Пригоди.
ПРИКÓЛ, -у, ч. Дотепний вислів.
ПРИКÓЛЬНО, присл., мол. Весело, оригінально з гумором.
ПРИМЄ́ Р, -а, ч. Приклад.
ПРИМОВЛЯ́ ТИ, недок. 1. Лікувати замовлянням.
2. Плачучи, приказувати; голосити.
ПРИМÓЧКА, -и, ж. Змочена лікувальною рідиною тканина,
яку прикладають до хворого місця.

191
 ПРИМÓЧУВАТИ, недок. Випивати, відзначаючи яку-небудь
подію, придбання чогось.
ПРИОДÍТИСЯ, док. Купити новий одяг.
ПРИПЕ́ РТИСЯ, док., зневажл. Невчасно прийти;
прису́ нути.
ПРИПИ́ Н, -а, ч. Довгий ланцюг, на який прив’язують
тварину на пасовиську.
ПРИ́ ПІЧОК, -а, ч. Горизонтальна площадка перед
челюстями печі під комином.
ПРИПОВІДÁТИ, недок. Голосити за вмерлим.
ПРИПРÁВА, -и, ж. Те, що додається до страви для
поліпшення її смаку.
ПРИСВÓЇТИ, док. 1. Узяти собі, у своє користування,
володіння; привла́ снити. 2. Надавати кому-небудь певні звання,
права, повноваження.
ПРИСІКÁТИ, недок. Не дозволяти щось робити.
ПРИСПОСОБЛЯ́ ТИСЯ, недок. Пристосовуватися.
ПРИСТАВÁТИ, недок. Набридати кому-небудь своїми
вимогами, запитаннями.
ПРИСТÁВКА, -и, ж. Прилад, який підключається до
телевізора, і надає додаткові можливості для користувачів.
ПРИСТАВЛЯ́ ТИ, недок. Прикидатися яким-небудь, удавати
з себе когось.
ПРИСТАРКУВÁТИЙ, -а, -е. Немолодий.
ПРИСУ́ НУТИ, док., зневажл. Невчасно прийти ║ припе́ рти.
ПРИТÓКА, -и, ж. Мала річка, що впадає в більшу.
ПРИ́ ХАПЦІ, присл. Похапцем.
ПРИЦÉП, -а, ч. Причеп.
ПРИЧАНДÁЛІ, -ів, мн. Які-небудь предмети, речі,
призначені для чогось.

192
 ПРИЧÉПА, -и, ж. Прибудова до основної будівлі.
ПРИЧÍЛОК, -лка, ч. Бічна стіна хати.
ПРИШЕЛÉПКУВАТИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово; дурнува́ тий.
ПРИШИ́ БЛЯНИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово; дурнува́ тий.
ПРИШМÁЛЯНИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе
слово; дурнува́ тий.
ПРИШПИЛИ́ ТИ, док. За допомогою шпильки скріпити кінці
тканини.
ПРИЩÉПКА, -и, ж. Прищіпка, затискач, яким
прикріплюють до мотузки випрану білизну.
ПРИЩÉПЛЮВАТИ, недок. Пересаджувати пагін або
бруньку рослини в тканину іншої.
ПРÍРВА, -и, ж. Провалля зі стрімкими урвищами по краях.
ПРІСІРÓВКА, -и, ж. Спідниця з паралельними
загладженими складками.
ПРІЧÓСКА, -и, ж. Зачіска.
ПРÓБКА, -и, ж. 1. Предмет, яким затикають пляшки.
Дурни́ й як про́ бка – дуже дурний. 2. Вид електричного
запобіжника. 3. Надмірне скупчення транспорту на дорогах.
ПРÓБУВАТИ, недок. З’їдати трохи чого-небудь для
проби ║ ку́ шати, зніма́ ти про́ бу.
ПРÓВІД, -вода, ч. Металевий провідник, призначений для
передавання електричного струму.
ПРОВІРÁТИ, недок. Перевіряти.
ПРОВÓДИ, -ів, мн. 1. Церемонія, пов’язана з проводжанням
хлопця в армію. 2. Звичай поминати померлих на могилах
протягом післявеликоднього тижня.
ПРÓВОЛКА, -и, ж. Металевий шнур; дріт.

193
 ПРОҐÁВИТИ, док. Пропустити щось, відволікаючись, через
неуважність.
ПРОДАВЩИ́ ЦЯ, -і, ж. Працівник магазину, що відпускає
товари покупцю.
ПРОДВИ́ НУТИЙ, -а, -е, мол. Сучасний, модний.
ПРОЙДИ́ СВІТ, -а, ч. Хитра, пролазлива, спритна у своїх
учинках людина ║ прони́ ра, проході́ м єц.
ПРОКÓЛ, -а, ч. Пов’язане з якимось промахом, помилкою чи
невдачею.
ПРОМÁЗАТИ, док. Не попадати в ціль, не досягати її, не
влучати (під час стрільби, у грі з м’ячем).
ПРОМАКÁТКА, -и, ж. Аркуш промокальнго паперу,
вкладений у зошит.
ПРОНИ́ РА, -и, ж. Хитра, пролазлива, спритна у своїх
учинках людина; пройди́ світ.
ПРОПАЛИ́ ТИ, док. Час від часу протоплювати в кімнаті.
ПРОРИВÁТИ, недок. Проріджувати просапні культури.
ПРОСИ́ ТИ, недок. Запрошувати: моло |да хо |дила про |сити на
в˙і | с’іл’а із д |рушкойу.
ПРОСКУ́ РКА, -и, ж. Маленький білий хлібець із
зображенням на ньому хреста, що використовується в
православному богослужінні.
ПРÓСО, -а, с. 1. Злакова рослина, із зерен якої одержують
пшоно. 2. Рослина, з якої виготовляють віники; сорго́ .
ПРÓСТИНЬ, -і, ж. Обрублений прямокутний шматок
бавовняної тканини, яким застеляють ліжко.
ПРÓСТИНЬ МАХРÓВА. Простиня із тканини, яка має ворс,
утворений з ниткових петель.
ПРОСТÓРИЙ, -а, -е. Який нещільно облягає тіло.
ПРОСТРÁНСТВО, -а, с. Простір.

194
 ПРОСЯ́ НКА, -и, ж. Невеликі білі утворення на шкірі.
ПРОТÉЗ, -а, ч. Механічний пристрій, який застосовують для
заміщення втрачених частин тіла.
ПРОТÉЗИ, -ів, мн. Імпланти для заміни відсутніх зубів, які
виймають з рота і поміщають назад.
ПРÓТІВ, присл. Проти, прямо перед ким-небудь; напро́ тів.
ПРОТÍВНИЙ, -а, -е. Противний. 1. Огидний. 2. Лайл. Який
дратує, сердить кого-небудь.
ПРОТІВОПОЛÓЖНИЙ, -а, -е. Протилежний.
ПРОТРАХÁТИ, недок. Підсихати.
ПРОФÍТЬКАТИ, док. Необачно розтратити, розтринькати ║
профу́ кати.
ПРОФУ́ КАТИ, док. Необачно розтратити, розтринькати;
профі́ тькати.
ПРОФУ́ РА, -и, ж. Пройдисвітка.
ПРОХОДÍМЄЦ, -мца, ч. Хитра, пролазлива, спритна у своїх
учинках людина; пройди́ світ.
ПРОШКУВÁТИ, недок. Іти навпростець.
ПРÓШЛИЙ, -а, -е. Який минув, пройшов; мину́ лий.
ПРОШЛЯ́ ПИТИ, док. Пропустити щось через неуважність.
ПРУДКИ́ Й, -а, -е. Який дуже швидко рухається; швидки́ й.
ПРУ́ ДКО, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
ПРУ́ ТИК, -а, ч. Вид шва вручну.
ПРУУУ, виг. Вигук, яким зупиняють запряжених коней.
ПСÁРНЯ, -і, ж., ірон. Приміщення, в якому дуже холодно.
ПСІХ, -а, ч. Псих, психічно неврівноважена людина.
ПСІХБОЛЬНИ́ ЦЯ, -і, ж. Психіатрична лікарня ║ дурдо́ м 1,
ду́ рка.
ПСІХУВÁТИ, недок. Бути в стані збудження, роздратування;
нервува́ ти.

195
 ПУГÁТИ, недок. Лякати.
ПУ́ ГОЛОВОК, -вка, ч. Личинка жаби.
ПУЗАЧÁ, присл. Стрибати з вишки животом у воду.
ПУЗИ́ Р, -á, ч. Міхур.
ПУ́ ЗО, -а, с., зневажл. Великий живіт; тéльбух.
ПУКÁСИК, -а, ч. Дрібна прісноводна риба.
ПУЛІМЬÓТ, -а, ч. Кулемет.
ПУ́ НДИК, -а, ч. Невеликий круглий, виготовлений з
дріжджового тіста виріб, з начинкою або без неї, смажений в
олії.
ПУП, -а, ч. Круглий рубець посередині живота, який
залишається на місці відпадіння пуповини ║ пу́ пиць, пу́ пчик 1.
ПУ́ ПИЦЬ, -пця, ч. Круглий рубець посередині живота, який
залишається на місці відпадіння пуповини; пуп.
ПУ́ ПЛЯНОК, -нка, ч. Брунька, зачаток квітки або стебла з
листям на дереві.
ПУПОВИ́ НА, -и, ж. Те, що з’єднує матір з дитиною.
ПУ́ ПЧИК, -а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пуп. 2. Пташиний
шлунок.
ПУСТИ́ Й1 , -а, -е. Нічим не заповнений; порожній.
ПУСТИ́ Й2 , -а, -е. Легковажний (про людину).
ПУ́ СТКА, -и, ж. Безлюдне місце, незаселена, необроблена
ділянка землі.
ПУСТУВÁТИ1 , недок. Залишатися необробленим (про
землю).
ПУСТУВÁТИ2 , недок. Розважатися, бешкетувати (про
дітей) ║ ба́ луватися, дурíти 2.
ПУСТЯ́ К, -á, ч. Дрібниця.
ПУТІШÉСТВУВАТИ, недок. Здійснювати подорож;
подорожувати.

196
 ПУТЬÓВКА, -и, ж. Путівка.
ПУ́ ФІК, -а, ч. М’який низький табурет.
ПУХÍР, -а, ч. Пухир, наповнений рідиною кулястий виступ
на поверхні шкіри.
ПУХОВИ́ К, -а, ч. Куртка на пуху.
ПУЧÓК, -чкá, ч. Трав’янисті рослини, скручені, зібрані в
жмуток.
ПУШИ́ СТИЙ, -а, -е. Пухнастий.
ПУ́ ШКА 1 , -и, ж. Гармата.
ПУ́ ШКА 2 , -и, ж. Пучка, кінчик пальця руки.
ПУ́ ШКА 3 , -и. ж. Поширення чуток, звісток.
ПХИ́ НЬКАТИ, недок. Тихо плакати; ню́ няти.
ПЮРÉ, невідм., с. Розім’ята варена картопля ║ карто́ шка
толóчана, пюре́ шка, толоча́ нка.
ПЮРÉШКА, -и, ж. Розім’ята варена картопля; пюре́ .
П’ЯДИСЯ́ ТКА, -и, ж. Дошка товщиною 50 мм.
П’ЯНИ́ ЦЯ, -і, ч. і ж. Той, хто регулярно вживає спиртні
напої; алкогóлік.
П’ЯНИ́ ЧКА 1 , -и, ж. Жінка, яка регулярно вживає спиртні
напої ║ алкогóлічка 1 .
П’ЯНИ́ ЧКА 2 , -и, ж. Сорт картоплі ║ алкого́ лічка 2 .
П’ЯТÁ, -и, ж. Тильна частина ступні. ♦ Під п’ято́ ю – бути
залежним від когось.
П’ЯТÁК, -á, ч. П’ять копійок.
П’ЯТІЛЄ́ Т КА, -и, ж. П’ятирічка, п’ятирічний план розвитку
народного господарства СРСР.
П’ЯТІМІНУ́ ТКА, -и, ж. П’ятихвилинка, коротка виробнича
нарада.
П’Я́ ТКА, -и, ж. П’ята частина плуга, якою він пересувається
по дну борозни.

197
 П’ЯТНÁЦЯТКА, -и, ж., заст. Складена для просушування
купа з 15 снопів.
П’ЯТНÓ, -á, с. Забруднене місце на якійсь поверхні;
пляма.
П’ЯТЬÓРКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-
2105.

РАБИ́ Й, -а, -е. Рябий.

РАГУ́ , невідм., с. Страва з мілко нарізаних тушкованих
овочів.
РАД, -а, ч. Ряд.
РАДІВО, -а, с. Радіо, пристрій, що забезпечує відтворення
радіопрограм дротового мовлення.
РАДІÓЛА, -и, ж. Апарат, у якому поєднано радіоприймач із
програвачем грамофонних пластинок.
РАДІОТÓЧКА, -и, ж. Пристрій, що встановлюється в
абонента і забезпечує відтворення радіопрограм дротового
мовлення.
РАДНИ́ НКА, -и, ж. Невелика в клітинку хустка.
РАДНÓ, -á, с. Рядно, грубе домоткане полотнище для
застилання ліжка.
РАДÓК, -дкá, ч. Рядок. 1. Кілька слів написаних чи
надрукованих в одну лінію. 2. Рівна борозна з посівами.
РÁЖАНКА, -и, ж. Ряжанка, топлене незбиране молоко,
заквашене сметаною ║ колоту́ ха: на |ражанку т|реба моло| ко
|
дуже | доўго к˙іпйа|тити на |дуже ма|лен’кому вог|н’і/ шоб во|но
та|ке с|тало аш коричн’о|вате/ шоб ш| курочка та бу|ла та|ка
гру|бен’ка/ то|д’і з|н’ати моло|ко/ шоб во|но т|рошки прос|тигло і
до|бавити сми|тани/ росколо|тити і роз’і|л’.ати по |баночках/ і

198
пос|тавити на |тепле |м˙ісце шоб про|кисло/ а то|д’і ў |холод і ўс’о/
|
ражанка го|това.
РÁЗНИЙ, -а, -е. Різний.
РÁЗНІЦА, -и, ж. Різниця.
РАЙОНÓ, невідм., с. РАЙВО, районний відділ народної
освіти.
РАЙПÓ, невідм., с. Районне споживче товариство.
РАК1 , -а, ч. Невелика безхребетна тварина з клешнями,
вкрита панцирем. ♦ Коли́ рак сви́ сне – невідомо коли, невідомо
скільки. На бизри́ бі і рак ри́ ба – за відсутністю кращого
доводиться задовольнятися тим, що є.
РАК2 , -у, ч. Злоякісна пухлина.
РÁКУШКИ, -ів, мн. Тип макаронних виробів.
РАКУШНЯ́ К, -á, ч. Прямокутний брусок з м’якого
пористого каменю жовтого або білого кольору.
РÁЛО, -а, с. Знаряддя для підгортання картоплі: ба |гато хто
кар |тошку п˙ідгор |тайе |ралом.
РÁМА, -и, ж. 1. Віконне переплетення, в яке вставляють
шибки. 2. Основа велосипеда.
РÁМКА, -и, ж. 1. Пристрій для стільника у вулику.
2. Оправа, в яку вставляють дзеркала, портрети, картини.
РÁНА, -и, ж. Пошкодження тканин тіла людини, тварини
чим-небудь.
РÁНИЦЬ, -нця, ч. Школярська сумка зі шкіри чи іншого
матеріалу, яку носять на спині за допомогою заплічних ремінців
та лямок.
РÁНО, присл. Уранці.
РÁНЬЧЕ, присл. Раніше.
РАСКÁ, -и́ , ж. Ряска, дрібна плаваюча круглолиста рослина,
що покриває стоячі води: рас| койу качи | н’ат го | дуйімо.

199
 РАССВЄ́ Т , -á, ч. Світанок: випускни |ки ўстр’і | чали рас:|в˙ет
на Бу |гу.
РÁТИЦЯ, -і, ж. Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців.
РАТУВÁТИ, недок. Рятувати, допомагати, виручати,
захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя,
існування.
РАТУ́ НДА, -и, ж. Сорт солодкого перцю.
РАФІНÁД, -у, ч. Очищений і спресований у грудки цукор.
РАЧКУВÁТИ, недок. Пересуватися на чотирьох кінцівках;
ходити рачки.
РВÁТИ, недок. 1. Різким рухом розділяти ціле на частини.
♦ Рва́ ти й мита́ ти – перебувати в стані великого роздратування.
2. Блювати ║ рига́ ти.
РÉБРА, -бер, мн. Парні кістки скелета, що з’єднуються з
хребтом ♦ Світи́ ти ре́ брами – бути дуже худим.
РÉВА, -и, ч. і ж. Той, хто часто плаче.
РÉДЬКА, -и, ж. Овочева рослина з їстівним чорним
коренеплодом круглої форми. ♦ Приста́ ти як гірка́ ре́ дька –
набридати.
РÉЙВАХ, -у, ч. Розгардіяш.
РÉЙКА, -и, ж. Вузька й тонка дерев’яна дошка.
РÉМІНЬ, -я, ч. Довга шкіряна смуга із пряжкою для
підтримування штанів; па́ сок 2.
РÉМІНЬ СОЛДÁЦЬКИЙ. Широкий шкіряний пояс із
великою пряжкою.
РЕПС, -у, ч. Цупка бавовняна тканина.
РЖÁТИ, недок., зневажл. Гучно й нестримно сміятися.
РИ́ БА, -и, ж. Водяна хребетна тварина, яка дихає жабрами і
має плавці та шкіру, вкриту лускою. ♦ Би́ тися, як ри́ ба об лід –
наполегливо, але без результату намагатися робити якісь

200
зусилля. Мовча́ ти, як ри́ ба – не говорити й слова. Ні ри́ ба, ні
мня́ со – про безхарактерну людину. Ри́ ба гниє́ з голови́ – всі
проблеми починаються з керівництва. Ри́ ба шука́ є, де глі́ б ше, а
люди́ на, де кра́ ще – про бажання змінити своє життя в кращу
сторону. Як ри́ ба у воді́ – почувати себе комфортно.
РИБÁК, -á, ч. Людина, яка ловить рибу; рибалка. ♦ Риба́ к
рибака́ ві́ діт здалєка́ – про людей, які мають спільні інтереси.
РИ́ БЛЯЧИЙ ЖИР. Рідкий жир, який отримують з риб, що
мають промислове значення: |рибл’ачиĭ жир да |йут | д’іт’ам.
РИВÁТИ, недок. Голосно плакати; рида́ ти.
РИВÍЗІЯ, -ї, ж. Ревізія, перевірка і документальне
підтвердження наявності товарів у магазині; інвентаризація.
РИВМАТÍЗМ, -а, ч. Ревматизм, захворювання серцево-
судинної системи, суглобів і м’язів людини.
РИГÁТИ, недок. Блювати; рва́ ти 2.
РИ́ ГЕЛЬ, -гля, ч. Одна з поперечин між балками стелі.
РИГЛÁН, -а, ч. Рукав, який із плечем одягу становить одне
ціле.
РИДÁТИ, недок. Голосно плакати ║ рива́ ти.
РИДÍСКА, -и, ж. Редиска, однорічна овочева рослина з
їстівним невеликим червоним або білим коренеплодом круглої
чи довгастої форми.
РИДУКУЛÍТ, -а, ч. Запалення корінців спинномозкових
нервів.
РИ́ ЗИ, риз, мн. Одяг священника.
РИ́ ЛО, -а, с. 1. Видовжена вперед передня частина голови
деяких тварин. 2. Вульг. Обличчя людини; мо́ рда 2.
РИ́ НКА, -и, ж. Невеликий глиняний горщик.
РИ́ НОК, -нка, ч. Місце торгівлі продуктами й товарами під
відкритим небом або в торгових рядах; база́ р.

201
 РИ́ ПАТИСЯ, недок. Ходити туди-сюди, відчиняючи раз у
раз двері.
РИПЛЯ́ Х, -á, ч. Реп’ях. ♦ Приста́ ти як рипля́ х – докучати.
РИПТУ́ Х, -á, ч. Неглибокий широкий мішок із вшитими у
краї двома палками, за які його підвішують до дишля для годівлі
коней.
РИ́ СКА, -и, ж. Лінія.
РИ́ ССЮ, присл. Бігом, про людей – швидко пересуваючись
на ногах.
РИ́ ТИСЯ, недок. Проникаючи всередину чого-небудь,
перебирати, перекладати, виймати, шукати щось.
РИТУ́ ЗИ, -ів, мн. Рейтузи, теплі штани, які щільно
облягають ноги.
РИХТУВÁТИ, недок. Ремонтувати.
РИШТÓВКИ, -вок, мн. Бокові частини воза, зроблені з
повздовжніх і поперечних жердин.
РІДНЯ́ , -і́ , ж., збірн. Чиїсь родичі.
РІЗИ́ НКА, -и, ж. Резинка. 1. Шнур із гумових та простих
ниток, що розтягується в довжину. 2. Резинка, оздоблена
прикрасами, якою зв’язують волосся. 3. Канцелярський виріб для
видалення написів олівцем або чорнилом; гумка.
РІЗИНЯ́ ХИ, -ів, мн. Чоловічі чоботи з товстої гуми.
РІЗИНЯ́ ШКИ, -ів, мн. Жіночі чоботи з тонкої блискучої
гуми.
РÍЗКА, -и, ж. Тонкий, гнучкий прутик. ♦ Да́ ти рі́ зки – бити,
карати кого-небудь.
РІЛЯ́ , -і́ , ж. Рілля, зорана земля.
РÍМНИЙ, -а, -е. Рівний.
РІМНЯ́ ТИ, недок. Рівняти.
РÍПА, -и, ж. Свиріпа.

202
 РÍПИЦЯ, -і, ж. Бруд на тілі, леп.
РÍЩА, -а, с. Дрібненькі гілочки.
РÓБА, -и, ж. Робочий костюм із бавовняної тканини.
РОГÁТКА, -и, ж. Дерев’яна розвилка з прив’язаною до обох
кінців гумовою стьожкою для метання чого-небудь.
РОГАЧÍ, -ів, мн. Знаряддя з двома металевими закругленими
ріжками на довгому держаку для того, щоб ставити або виймати
з печі казани.
РОГОЗÁ, -и́ , ж. Водяна або болотна товстостебла листата
рослина з квітками, зібраними в густо циліндричне суцвіття: з
рого |зи |робл’ат пири |весла.
РОДÁТИСЯ, недок. Ріднитися, вступати у родинні зв’язки,
стосунки.
РОДДÓМ, -а, ч. Пологовий будинок ║ роді́ л ка.
РÓДИ, -ів, мн. Пологи.
РОДИ́ НИ, -ди́ н, мн. Гостювання з нагоди народження
дитини: на ро | дини при |ходили |родич˙і/ су |с’іди/ друз’|йа.
РÓДИЧ, -а, ч. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-
небудь.
РОДÍЛКА, -и, ж. Пологовий будинок; роддо́ м.
РОДÍЛЯ, -і. ж. Жінка, яка тільки народила; породі́ л я.
РÓДІМКА, -и, ж. Родимка, темна пляма на шкірі.
РÓЖА 1 , -і, ж. Гостре інфекційне захворювання з
вираженими симптомами інтоксикації та почервонінням ділянки
шкіри.
РÓЖА 2 , -і, ж., вульг. Обличчя; мо́ рда 2.
РОЖДЄ́ С ТВЄНІК, -а, ч. Кімнатна рослина: рож |д’еств˙ен’ік
ц’в˙і |те на | Новиĭ год і Рожд’іст |во.
РÓЖИНІЦА, -и, ж. Жінка, яка тільки народила; породі́ л я.
РÓЗА, -и, ж. Троянда.

203
 РОЗБАЗÁРИТИ, док. Витратити щось нерозсудливо;
розтри́ нькати.
РОЗБИРÁТИСЯ, недок. 1. Знімати з себе одяг.
2. Розбиратися в чому-небудь; розумі́ ти.
РОЗБИТНИ́ Й, -а, -е. Який швидко, за будь-яких обставин
усього добивається; спритний.
РОЗБÓРКИ, -рок, мн. Вияснення стосунків.
РОЗВАЖÁТИСЯ, недок. Весело проводити час ║ гуля́ ти 1.
РОЗВАЛЮ́ ХА, -и, ж. 1. Невелика злиденна хата ║ халу́ па.
2. Старий несправний автомобіль.
РОЗВÉСТИ, док. Обдурити когось; надури́ ти.
РОЗВИ́ ЛКА, -и, ж. Місце, де розходяться дороги;
роздоріжжя.
РОЗВÓД, -а, ч. 1. Розлучення. 2. Шахрайство.
РОЗВÓДИТИ, недок. 1. Примусити розійтися, відійти один
від одного. 2. Змішувати що-небудь різне, готуючи розчин.
3. Розлучати шлюбну пару. 4. Вирощувати багато тварин,
рослин. 5. Обдурювати когось.
РОЗГОВÓРИ, -ів, мн. Розмови.
РОЗДІВÁТИСЯ, недок. Знімати з себе одяг; роздягатися.
РОЗДРУ́ ХУВАТИСЯ, недок. Відходити від сну, ворушитися.
РОЗДЯ́ ВА, -и, ч. і ж., зневажл. Неуважна людина.
РОЗЄ́ Т КА, -и, ж. Розетка.
РОЗІЗЛИ́ ТИСЯ, док. Бути дуже сердитим; розсе́ рдитися.
РОЗІЙТИ́ СЯ, док. 1. Пройти різними дорогами, не
зустрівшись, не помітивши один одного. 2. Розірвати шлюб;
розлучи́ тися. 3. Бути дуже сердитим; розсе́ рдитися.
РÓЗКОШ, -і, ж. Розкіш, гарно жити.
РОЗЛІТÁЙКА, -и, ж. Легка сукняна жіноча куртка із
зустрічними простроченими складками ззаду.

204
 РОЗЛІЧÁТИ, недок. Розпізнавати.
РОЗЛУЧИ́ ТИСЯ, док. Розірвати шлюб ║ розійти́ ся 2.
РОЗЛЮТИ́ ТИСЯ, док. Бути дуже сердитим; розсе́ рдитися.
РОЗМЄ́ Р, -а, ч. Розмір, номер, що вказує на величину якого-
небудь одягу, взуття.
РОЗМИНÁТИСЯ 1 , недок. При зустрічі розходитися,
роз’їжджатися в протилежному напрямі.
РОЗМИНÁТИСЯ 2 , недок. За допомогою рухів позбуватися
відчуття втоми, скованості.
РОЗПАШÍТИСЯ, недок. Покритися рум’янцем, стати
червоним, рум’яним.
РОЗПЕЛÉХАНИЙ, -а, -е. Розкуйовджений.
РОЗПИСÁТИСЯ, док. 1. Поставити підпис. 2. Узяти шлюб ║
списа́ тися.
РОЗСÉРДИТИСЯ, док. Бути дуже сердитим ║ розізли́ тися,
розлюти́ тися, озло́ битися, розійтися 3.
РОЗТРИ́ НЬКАТИ, док. Витратити щось нерозсудливо ║
розбаза́ рити.
РÓЗУМ, -у, ч. Загальний інтелектуальний розвиток, рівень
пізнання, знань кого-небудь. ♦ Жи́ ти чужи́ м ро́ зумом –
дотримуватися чужих поглядів і правил.
РОЗУМÍТИ, недок. Розбиратися в чому-небудь ║ куме́ кати,
пе́ трати, понімати 1, розбиратися 2, ша́ рити 2, шпре́ хати,
шуру́ пати.
РОЗ’ЯЗÁТИ, док. Розв’язати, роз’єднувати кінці чого-небудь
зв’язаного.
РОЗ’ЯЗÁТИСЯ, док. Зняти хустину.
РОПÁ, -и́ , ж. Соляний розчин високої концентрації.
РОСÁДА, -и, ж. Розсада, молоді рослини, які вирощують з
насіння, щоб потім пересадити у відкритий грунт.

205
 РОСÁДНИК, -а, ч. Ділянка біля хати, на якій вирощують
розсаду.
РÓСЛИЙ, -а, -е. На зріст вищий від однолітків.
РОСÓЛ, -у, ч. Розсіл, водний розчин з концентрацією
кухонної солі, нерідко з додаванням спецій і прянощів.
РОСÓЛЬНІК, -а, ч. Суп з квашеними огірками і рисом.
РОСПАШÓНКА, -и, ж. Сорочечка для немовляти без
ґудзиків.
РÓСПІРКА, -и, ж. Розріз внизу спідниці.
РОСПУСТИ́ ТИ, док. Розпороти шов║росточи́ ти.
РОСТВÓР, -а, ч. Розчин.
РОСТОЧИ́ ТИ, док. Розпороти шов; роспусти́ ти.
РОСХРÍСТАТИСЯ, док. Бути в незастібнутому одязі.
РОСЧИ́ НКА, -и, ж. Закваска для тіста.
РОТ, -а, ч. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з
отвором у нижній частині обличчя. ♦ Па́ льця в рот ни кла́ сти –
багато говорити. Рі́ зки в ро́ ті ни ма́ ти – довго не їсти, бути
голодним.
РОТÁТИЙ, -а, -е., зневажл. Крикливий, галасливий.
РОТЯ́ КА, -и, ж., згруб. Рот.
РÓХКАТИ, недок. Видавати характерні звуки «рох-рох-рох»
(про свиней).
РОЩИТÁТИСЯ, док. Розрахуватися.
РУБ, рубля́ , ч. Назва грошової одиниці СРСР; ру́ биль.
РУБÉЛЬ, -я, ч. Зубчасте знаряддя для качання білизни.
РУБÉЦЬ, -бця́ , ч. Шов, що утворюється при зшиванні краю
одного куска тканини з краєм іншого.
РУ́ БИЛЬ, рубля́ , ч. Назва грошової одиниці СРСР ║ руб.
РУГÁТИ, недок. Різкими, образливими словами
висловлювати невдоволення, осуд; свари́ ти.

206
 РУГÁТИСЯ, недок. Лаятися з використанням матюків;
матюка́ тися.
РУЖÓ, -á, с. Вогнепальна довгоствольна ручна зброя;
рушниця.
РУКÁ, -и́ , ж. Верхня кінцівка людини. ♦ Взя́ ти себе́ в ру́ ки
– ставати зібраним, рішучим. Да́ ти ру́ кам во́ лю – битися. На
рука́ х носи́ ти – виявляти велику увагу. На ско́ ру ру́ ку –
поспіхом, квапливо. Ничи́ стий на ру́ ку – безчесна, непорядна
людина, здатна красти. Опусти́ ти ру́ ки – втратити інтерес до
чогось, ставати бездіяльним. Під гара́ чу ру́ ку – спересердя, у
гніві, зопалу, не думаючи. Рука́ ру́ ку ми́ є – про спільників у
якійсь поганій справі. Ру́ ки нагрі́ ти – нажитися в нечесний
спосіб. Ру́ ки ни стоя́ т – не мати бажання до якого-небудь виду
діяльності. Ру́ ки свирбля́ т – бажання ударити, побити когось.
Руко́ ю пода́ ти – дуже близько. Чужи́ ми рука́ ми жар загріба́ ти
– користуватися плодами праці інших. Як биз рук – почувати
себе безпорадним. Умива́ ти ру́ ки – відмовитися від
відповідальності за що-небудь. Ру́ ки ни зві́ д ти ви́ росли – хто-
небудь невправно щось робить, не вміє робити чогось.
РУКÁВ, -á, ч. 1. Частина одягу, що покриває руку.
♦ Засука́ ти рукава́ – братися до роботи. 2. Відгалуження від
річки.
РУКÁВ СПУСКНИ́ Й. Приспущений короткий рукав, що
становить одне ціле з одягом.
РУКÁВ ТРОХЧИТВИРТЬÓВИЙ. Рукав нижче ліктя.
РУКÁВ ФАСÓЛЬКОЮ. Рукав зі зборками, утвореними
резинкою, затягнутою між двома швами.
РУКЗÁК, -á, ч. Рюкзак, заплічний мішок для речей.
РУЛЄ́ Т , -а, ч. 1. Страва з м’яса, запечена у вигляді товстої
ковбаси: ру | л’ети йа зак|рут’увала/ пик|ла/ це з фар |туха/

207
по |солиш/ по |перчиш/ часни | ком нат |реш цеĭ фар | тух і
ск|рут’уйіш/ за | мотуйіш шпа | гатом/ ше фолˈ|гойу за |мотуйім і
так то | д’і пи |чемо йі |го. 2. Виріб із тіста, загорнутого в кілька
шарів, із начинкою.
РУЛЄ́ Т КА, -и, ж. Рулетка, вузька металева або полотняна
стрічка з поділками, згорнута в рулон у футлярі, призначена для
вимірювання невеликих відстаней.
РУЛÓН, -а, ч. 1. Згорнута в трубочку шпалера. 2. Згорнутий
у трубочку папір. 3. Згорнутий у трубку толь, лінолеум.
РУЛЬ, -я́ , ч. Кермо автомобіля.
РУМÍНКА, -и, ж. Сорт картоплі.
РУМÍНКИ, -нок, мн. Теплі жіночі черевики на підборах: це
ўже йа д’іву| вала ў ру |м˙інках/ то с|лаўн’і бу | ли/ на п˙ід|борах
висо |чен’ких і з |верха оп | шит’і | м˙ехом.
РУНДÉЛИК, -а, ч. Посудина з довгою ручкою для набирання
води ║ ґáрчик.
РУСÁЛКА, -и, ж. Різнобарвна смуга у формі дуги, що
з’являється на небі після дощу; райдуга; висéлка.
РУ́ ЧКА, -и, ж. 1. Зменш. до рука́ . 2. Прилад для писання.
3. Частина предмета, за яку його беруть рукою.
РУШНИ́ К, -á, ч. 1. Довгий шматок тканини з вишиваним
орнаментом. 2. Довгастий шматок тканини для витирання
обличчя, тіла, посуду.

САБАНТУ́ Й, -я. ч. Застілля, гулянка.

САВÓК, -вкá, ч., ірон. Колишня держава СРСР.
СÁДІК, -а, ч. Заклад, у якому здійснюється догляд і
виховання малих дітей ║ я́ сла 2 .
САДІСТ, -а, ч. Який отримує насолоду від страждань інших.

208
 САДОВИ́ ТИ, недок. Садити за стіл.
САК, -а, ч. Пристрій, яким ловлять рибу.
САКВИ́ , -і́ в , мн. Дві з’єднані одним полотнищем торби, які
перекидаються через плече або через спину коня.
САЛÁТНІЦА, -и, ж. Тарілка для салату.
САЛАФÁН, -а, ч. Целофан, тонкий прозорий матеріал із
целюлози, непроникний для води і повітря.
СÁЛО1 , -а, с. Відокремлений від м’яса підшкірний свинячий
жир. ♦ Заля́ ти са́ ла за шку́ ру – дуже дошкуляти комусь.
СÁЛО2 , -а, с. Городній бур’ян: |сало ни |даўно дес’ ў |з’алос’а/
|
ран’че йі |го ни |було/ це та | киĭ кушчо |виĭ бу | ран поў |зучиĭ по
зим |л’і/ ў |н’ого лис| точки к|ругл’і і | дуже соко |вит’і/ йак
зру |байіш |доўго |сохне.
СÁЛО ШПІҐ. Свиняче сало, засолене із додаванням прянощів.
САЛТІСÓН, -а, ч. Відварений шлунок свині з начинкою в
середині: салт’і|сон ро|били із |кен’д’уха/ |чистили йі|го/ шк|рабали/
ва|рили |голову/ і кри|шили ўс’о |м˙елко/ добаў|л’али час|ник/ с’іл’/
|
периц’/ ўс’о пири|м˙іс’ували/ напи|хали тоĭ |кен’д’ух і заши|вали/ то|д’і
с|тавили ў п˙іч шоб зап˙і|каўс’а/ йак ости|гаў/ то|д’і |р’ізали і |йіли.
САЛФЄ́ Т КА, -и, ж. Серветка.
САМÁН, -а, ч. Велика цегла з глини з домішкою соломи.
САМОВПÉВНЕНИЙ, -а, -е. Який занадто впевнений у собі,
своїх силах, можливостях.
САМОГÓНКА, -и, ж. Горілка, виготовлена в домашніх
умовах.
САМОГÓННИЙ АПАРÁТ. Апарат для виготовлення
самогону в домашніх умовах.
САМОКÁТ, -а, ч. Колісний транспортний засіб, що
рухається силою їздця, який натискує ногами на педалі;
велосипе́ д.

209
 САМОКÁТКА, -и, ж. Колісний транспортний засіб, що
рухається силою їздця, який натискує ногами на педалі;
велосипе́ д.
САМОЛЬÓТ, -а, ч. Літак.
САМОПÁЛ, -а, ч. Саморобний пристрій, виготовлений для
стріляння.
САМОСВÁЛ, -а, ч. Вантажний автомобіль із кузовом, що
механічно нахиляється для вивантаження вантажу; самоскид.
САМОТÓХА, -и, ж. Паніка.
САМОЧУ́ СТВІЄ, -я, с. Загальний фізичний і моральний стан
людини, залежний від її здоров’я і настрою в той чи той момент;
самопочуття.
САНДÁЛІ, -ів, мн. Ремінне взуття на пряжці: чоло |в˙іки
|
л’ітом хо |дили ў сан |дал’ах
СÁНДИК, -а, ч. Чоловіче ім’я Олександр.
САНТÍМЕТИР, -тра, ч. Сантиметр.
СÁПА, -и, ж. Знаряддя для ручного обробітку просапних
культур.
САПÁЛЬНИЦЯ, -і, ж. Та, хто обробляє просапні культури
сапою.
САПÁТИ, недок. Обробляти просапні культури сапою і
підпушувати під ними ґрунт сапою.
САПИ́ ЛНО, -а, с. Держак сапи.
СÁПКА, -и, ж. Маленька сапа для обробки грядок
вручну.
САПÓГ, -а, ч. Чобіт. ♦ Два сапога́ – па́ ра – варті один
одного, однакові.
САПÓГ-ЧУЛÓК, -á, ч. Чобіт, у якому халява без замка і
щільно облягає ногу.
САПÓЖКИ, -ів, мн. Жіноче шкіряне взуття з халявами.

210
 САПÓЖКИ ЗÁМШОВІ. Жіночі чоботи із замші: | замшов˙і
са |пож шки це ўже ти |пер пойа |вилис’а/ ни ўс’і ў них |ход’ат/
взу |вайут йіх на су |ху по | году.
САПÓЖНІК, -а, ч. Майстер, який ремонтує взуття; чоботар:
на | кожному кут |ку буў св˙іĭ са | пожн’ік.
САРÁЙ, -я́ , ч. Приміщення для домашніх тварин; хлів.
СÁРЖА, -і, ж. Тканина з діагональним переплетенням
ниток, використовується переважно на підкладку.
САТАНÁ, -и́ , ч. Уявна надприродна істота, що втілює зло і
зображується у вигляді людини з хвостом і рогами; чорт.
САТÍН, -у, ч. Сатин, атласиста з лицьового боку бавовняна
або шовкова тканина.
САФÁ, -и, ж. М’які меблі для сидіння і лежання.
СÁХАР1 , -у, ч. Цукор.
СÁХАР2 , -у, ч. Хвороба, пов’язана зі збільшенням цукру в
крові; діабе́ т.
СÁХАРНИЙ ДІАБÉТ. Хвороба, пов’язана зі збільшенням
цукру в крові; діабе́ т.
САЧКУВÁТИ, недок. Уникати роботи.
САЧÓК1 , -чкá, ч. Теплий короткий верхній жіночий одяг:
са |чок но |сили ж˙ін |ки/ це коро |тен’ка ж˙і |ноча | куртка.
САЧÓК2 , -чкá, ч. Пристрій, яким ловлять рибу чи метеликів.
САЧÓК3 , -чкá, ч. Той, хто уникає роботи.
САШКÓВЕ, -ого, с. Місце на річці Савранка.
СВÁДЬБА, -и, ж. Обряд одруження; весілля; вісі́ л я.
СВÁЛКА, -и, ж. Звалишче, місце, куди звозять, скидають
сміття, непотріб.
СВАРИ́ ТИ, недок. Різкими, образливими словами
висловлювати невдоволення, осуд ║ га́ вкати 2, руга́ ти,
чихво́ стити.

211
 СВАРИ́ ТИСЯ, недок. Сваритися, сперечатися з ким-небудь,
один з одним ║ ги́ ркатися, гри́ зтися, заїда́ тися.
СВÁРКА, -и, ж. Збуджений, словесний обмін між двома або
кількома особами, які не погоджуються в якомусь питанні;
суперечка. 2. Сварка з криком, лайкою або бійкою; сканда́ л.
СВАТ, -а, ч. Невістчин або зятів батько.
СВÁХА, -и, ж. Невістчина або зятева мати.
СВÉКОР, -кра, ч. Чоловіковий батько.
СВИКРУ́ ХА, -и, ж. Чоловікова мати.
СВИНÁРКА, -и, ж. Жінка, яка доглядає свиней.
СВИНÁРНИК, -а, ч. Приміщення для свиней.
СВИНИ́ НА, -и, ж. М’ясо свині.
СВИ́ НКА, -и, ж. Дитяча інфекційна хвороба – запалення
привушної залози.
СВИНОМÁТКА, -и, ж. Свиня, що дає приплід ║ льо́ ха.
СВИНОФÉРМА, -и, ж. Свинарська ферма.
СВИ́ НСТВО, -а, с. 1. Бруд, неохайність; відсутність
культурних навиків, невігластво. 2. Непорядний, низький
учинок; нечесна, підступна поведінка; неподобство.
СВИНЮ́ ШНИК, -а, ч. Безлад.
СВИНЯ́ , -і, ж. 1. Свійська тварина, яку розводять для
одержання м’яса, сала; самка кнура. ♦ Опаску́ дити, як свиня́
каба́ к – зганьбити когось. Підсу́ нути свиню́ – завдати
прикростей кому-небудь. Пусти́ свиню́ під стіл, вона́ ви́ лізе на
стіл – кажуть про людей, які дуже знахабніли, і нічим їх не
присоромиш, і не відчепишся від них. Свиня́ всіґда́ боло́ то
найде́ – про брудну людину. Як свині́ в нами́ сьці – не личить.
Розбира́ єця, як свиня́ в апільсі́ н ах – нічого не розуміти у
справі. 2. Зневажл. Неохайна людина. 3. Лайл. Непорядна,
нечемна, невдячна людина.

212
 СВИРБИСРÁКА, -и, ж., вульг. Шипшина.
СВИ́ СНУТИ, док., зневажл. Привласнити чуже; вкра́ сти.
СВИ́ ТА, -и, ж., заст. Довгий верхній одяг із домотканого
грубого сукна.
СВІДÁНІЯ, -я, с. Зустріч двох осіб, звичайно за
домовленістю; побачення.
СВІДЄ́ Т ЄЛЬ, -я, ч. Свідок. 1. Той, хто був безпосереднім
свідком, спостерігачем якої-небудь події; очевидець. 2. Хлопець,
який засвідчує підписом реєстрацію шлюбу.
СВІЖИНÁ, -и, ж. Свіже м’ясо.
СВІТ, -у, ч. Усе навколишнє; все, що оточує людину. ♦ Світ
за очі піти́ – не вибираючи шляху куди завгодно. Світ кру́ тиця
– запаморочення голови.
СВІТИ́ ЛКА, -и, ж. Дівчина, запрошена молодим на весілля.
СВÍТИР, -а, ч. Светр, плетена тепла кофта без застібок з
високим коміром.
СВÍЧКА, -и, ж. Воскова паличка з ґнотом усередині для
освітлення. ♦ Трима́ ти сві́ ч ку – виявитися свідком будь-яких
подій, особливо пов’язаних з інтимним життям.
СВОБÓДНИЙ, -а, -е. 1. Не тісний, який не щільно облягає.
2. Не зайнятий працею. 3. Самостійний, незалежний.
СВÓЙСТВО, -а, с. Властивість.
СВОЇ́ , -їх, мн. Ті, хто перебувають у родинних стосунках;
рідні.
СВÓЛОК, -а, ч. Балка, яка підтримує стелю в будівлі.
СВОЛÓТА, -и, ж., вульг. Підла людина; негідник; мразь.
СВÓЛОЧ, -і, ж., вульг. Підла людина; негідник; мразь.
СВÓРІНЬ, -я, ч. Шворінь, металевий стержень, що є
вертикальною віссю передка воза.
СВОЯ́ К, -á, ч. Родич.

213
 СÉКОНД-ХЕНД, -у, ч. Одяг, що надійшов як гуманітарна
допомога, переважно з інших країн.
СÉРДИТИСЯ, недок. Виявляти почуття гніву ║ ду́ тися,
зли́ тися.
СÉРЦЕ, -я, с. Центральний орган кровоносної системи.
♦ Се́ рце в п’я́ тках – злякатися. Бра́ ти бли́ зько до се́ рця –
болісно переживати що-небудь.
СЄ́ В ЄР, -а, ч. Північ.
СЄКРЄ́ Т , -а, ч. Таємниця; тайна.
СЄЛЬÓДОЧНІЦА, -і, ж. Овальна тарілка для риби.
СЄ́ М ОЧКИ, -ів, мн. 1. Сорт вугілля: |с’емочки/ це м˙іл | ке
блис| куче |вугл’а. 2. Соняшникове насіння; зе́ рнята.
СЄ́ Н Я, -і, ж. Жіноче ім’я Оксана.
СЄ́ Т КА, -и, ж. 1. Сумка, сплетена з міцних ниток, у якій
носили продукти ║ авóська. 2. Частина ліжка з металевим
каркасом, усередині сплетена перехресно з дроту, яку можна
знімати.
СЄ́ Т Я, -і, ж. Жіноче ім’я Єлизавета.
СИДÍТИ, недок. 1. Перебувати в положенні, при якому тулуб
розміщується вертикально. 2. Перебувати в місцях позбавлення
волі. 3. Мешкати. ♦ Сиді́ ти у чотиро́ х сті́ н ах – у самотині,
ізольовано від життя, нічого не роблячи, не реагуючи ні на які
події.
СИЛÓ, -а, с. 1. Село, населений пункт. 2. Вл. н. Назва кутка в
центрі села Осички.
СИ́ ЛУВАТИ, недок. Примушувати.
СИ́ ЛЬНО, присл. Міцно.
СИМИРИ́ НКА, -и, ж. Зимовий сорт яблук.
СИНÉЦЬ, -нця́ , ч. Посиніле місце на тілі, обличчі як слід
удару ║ синя́ к.

214
 СИ́ НИЙ, -а, е. Синій.
СИ́ НІ, -их, мн. Овочеві рослини з плодами довгастої форми
синьо-фіолетового кольору; баклажани.
СИНЯ́ К, -á, ч. Посиніле місце на тілі, обличчі як слід удару;
сине́ ць.
СИ́ НЬКА, -и, ж. Синій розчин для підсинювання тканини.
СИР, -у, ч. 1. Продукт, одержаний підігріванням кислого
молока і відокремленням сироватки. 2. Харчовий продукт у
вигляді твердої маси, який виготовляють шляхом сквашування
молока й дальшої обробки згустка.
СИР КИ́ СЛИЙ. Сир, виготовлений у домашніх умовах із
самосквашеного коров’ячого молока, який засолювали на зиму.
СИРÉЖКА, СІРÓЖКА. -и, ж. Вушна прикраса, дужка якої
просмикується в мочку вуха ║ ковто́ к 2, ку́ льчик.
СИРÓВАТКА, -и, ж. Рідина, що утворилася з кислого
молока після відігрівання сиру.
СИРОВИ́ Й, -а, -е. Сирий.
СИРЦЕВИ́ НА, -и, ж. Внутрішня частина стовбура дерева.
СИСТРÁ ДВОЮ́ РІДНА. Дочка батькового або материного
брата чи сестри ║ впе́ рвих.
СІВÁЛКА, -и, ж. 1. Сільськогосподарська машина для
висіву насіння сільськогосподарських культур. 2. Пристрій для
посіву насіння в ґрунт на присадибній ділянці.
СІВБÁ, - и́ , ж. Час і процес висівання зернових.
СІГАРЄ́ Т А, -и, ж. Сигарета, цигарка.
СІДЛО, -á, с. 1. Сидіння для вершника на спині коня.
2. Сидіння велосипеда, мотоцикла.
СІКТИ́ , недок. Різати на дрібні частини.
СІКТИ́ КАПУ́ СТУ. Терти на шатківницю капусту для
соління: ка |пусту ни |можна с’ік| ти м˙іж Парас| ками.

215
 СІЛІЗЬÓНКА, -и, ж. Селезінка.
СÍЛОС, -у, ч. Силос, соковитий корм для худоби, який
отримують заквашуванням подрібнених кормових рослин у
спеціальних ямах.
СІЛЬМÁГ, -у, ч. Магазин, у якому одночасно реалізують
продовольчі й непродовольчі товари.
СІЛЬÓДКА, -и, ж. Оселедець.
СІЛЬПÓ, невідм., с. Сільське споживче товариство.
СІЛЬРÁДА, -и, ж. Сільська рада.
СІЛЯ́ РКА, -и, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають
до столу.
СІМ’Я́ , -ї́ , ж. 1. Група близьких родичів (чоловік, дружина,
діти, батьки, які проживають разом). 2. Окрема група бджіл, що
складається з робочих бджіл, матки і трутнів; рій.
СІМІЛЄ́ Т КА, -и, ж. Неповна середня школа, у якій
навчалися сім років; семирічка.
СÍМНЯ, -я, с. Насіння конопель.
СІМÓН, -а, ч. Чоловіче ім’я Семен.
СІМПАТÍЧНИЙ, -а, -е. Симпатичний, який має приємну
зовнішність; гáрний.
СІМ-СÓРОК. Танець.
СІМЬÓРКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ГАЗ-2107.
СІНДІРЄ́ Й, -ю, ч. Овочева рослина, листя і коріння якої
використовують як приправу для страв; селера.
СІНЄГЛÁЗКА, -и, ж. Сорт картоплі.
СÍНИ, -не́ й, мн. Нежила частина селянської хати, яка ділить
хату на дві половини.
СІНОКÓС, -у, ч. Час і процес збирання сіна.
СІНТЄ́ Т ІКА, -и, ж. Тканина із синтетичних матеріалів.
СІРВÁНТ, -а, ч. Сервант, шафа для зберігання посуду.

216
 СІРВÍЗ, -у, ч. Сервіз, набір чайного або столового посуду,
розрахованого на певну кількість осіб: с’ір |в˙із | чаĭниĭ і сто |ловиĭ
розра |хованиĭ на ш˙іс’ц’ а |бо два |нац’іт’ пир | сон.
СІРЄ́ НЬ, -і, ж. Бузок; бевз.
СІРНИ́ К, -á, ч. Тонка дерев’яна паличка з головкою з
легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя ║ спі́ ч ка.
СІРÓП, -у, ч. Сироп, концентрований розчин цукру з
фруктовим або ягідним соком.
СІТРÓ, -á, с. Ситро, фруктовий безалкогольний газований
напій; лімонáд.
СІТУÁЦІЯ, -ї, ж. Ситуація, збіг умов і обставин, що
створюють певне становище, в якому хтось перебуває.
СÍФІЛІС, -у, ч. Сифіліс, інфекційна венерична хвороба.
СІФÓН, -а, ч. Сифон, посудина для газової води, яка
виливається з неї під тиском вуглекислоти: с’і | фон |йіздили
запраў |л’ати у Саў |ран’.
СІФÓНИТИ, недок. Дути.
СІЧÁС, присл. Зараз.
СÍЧКА, -и, ж. Дрібно нарізане сіно або подріблена маса
інших рослин, що йдуть на годівлю худобі.
СІЧКÁРНЯ, -і, ж. Пристрій, механізм, призначений для
різання сіна та інших рослин.
СÍЯНКА, -и, ж. Цибуля, що росте з насіння.
СÍЯТИ, недок. 1. Кидати зерно, насіння в оброблену землю,
розтрушуючи, розсипаючи його. 2. Пропускати що-небудь через
сито, решето, відокремлювати менші часточки від більших,
очищати від сторонніх домішок .
СКАЖÉНИЙ1 , -а, -е. Хворий на сказ, який сказився
(собака).
СКАЖÉНИЙ2 , -а, -е. Злий, розлючений.

217
 СКАЗ, -у, ч. Гостра заразна хвороба, що уражає нервову
систему.
СКАЗИ́ ТИСЯ, док. 1. Захворіти на сказ (про собаку).
2. Розгніватися, розлютитися.
СКАКÁЛКА, -и, ж. Шнурок з ручками на кінцях, через який
стрибають діти.
СКАКÁТИ, недок. Стрибати.
СКАНДÁЛ, -у, ч. Сварка з криком, лайкою або
бійкою ║ бу́ ча, гризня́ , колотне́ ча, сва́ рка 2.
СКИ́ ГЛИТИ, недок. Набридливо скаржитися, жалітися на
що-небудь; плакатися.
СКИ́ РТА, -и, ж. Великий стіг соломи ║ сти́ рта.
СКИТÁТИСЯ, недок. Блукати, не маючи постійного місця
проживання; поневірятися.
СКÍКИ, займ. Уживається при запитанні про кількість кого-,
чого-небудь; скільки.
СКІЛЄ́ Т , -а, ч. Скелет.
СКЛЬÓПАТИ, док. Зробити що-небудь наспіх, недбало,
абияк.
СКÓБА, -и, ж. Зігнута під кутом залізна смужка, яка слугує
для скріплення яких-небудь частин.
СКÓВЗАНКА, -и, ж. Каток на льоду.
СКОВЗÁТИСЯ, недок. 1. Рухатися по слизькій поверхні, не
відриваючись від неї. 2. Швидко посуватися по слизькій поверхні
на підошвах; ковзатися.
СКÓЛЬЗЬКИЙ, -а, -е. Ненадійний.
СКÓРА ПÓМОЩ. Спеціальний автомобіль, який доставляє
лікаря до хворого і яким перевозять хворих до лікувальних
закладів; швидка допомога.
СКÓРО, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.

218
 СКОРÓДИТИ, недок. Розпушувати землю бороною,
граблями після сівби.
СКОРÓМНИЙ, -а, -е. Виготовлений з м’яса або молока та
заборонений церковними правилами для вживання в пісні дні.
СКОРОСПЄ́ ЛКА, -и, ж. 1. Сорт картоплі. 2. Сорт помідорів.
СКОТИ́ НА, -и, ж. 1. Чотириногі свійські сільсьгосподарські
тварини; худóба. 2. Вульг. Підла людина; негідник; мразь.
СКРЄ́ ПКА, -и, ж. Скріпка, металевий канцелярський
предмет (зігнутий відрізок дроту) для скріплення аркушів
паперу.
СКРИГОТÁТИ, недок. Утворювати скрегіт зубами.
СКРИ́ НЯ, -і, ж. Великий ящик з кришкою і замком для
зберігання одягу.
СКРИ́ ТНИЙ, -а, -е. Який приховує від інших свої почуття,
думки.
СКРÓМНИЙ, -а, -е. Який не демонструє без потреби свої
переваги та особливості.
СКУПЕРДЯ́ ГА, -и, ч. і ж. Скупа, жадібна людина;
скупи́ й.
СКУПЕРДЯ́ Й, -я, ч. Скупа, жадібна людина; скупи́ й.
СКУПИ́ Й, -а, -е. Скупа, жадібна людина ║ жа́ діна, жа́ дний,
жлоб, жмот, скупердя́ га, скупердяй.
СКУ́ ТИР, -а, ч. Різновид легкого мотоцикла з платформою
для ніг водія та двигуна під сидінням і колесами, які мають
зменшений діаметр.
СКУЦЬÓРБИТИСЯ, док. Зігнутися, підбираючи під себе
ноги.
СЛАБИ́ Й, -а, -е. Який має яку-небудь хворобу; хво́ рий.
СЛАБОХАРÁКТЄРНИЙ, -а, -е. Позбавлений сильної волі,
твердого характеру.

219
 СЛÁВА ПОБЄДÍТЄЛЮ. Ранній осінній сорт яблук: с|лава
поб˙е| д’іт’ел’у/ це кислосо | лодк˙і і |дуже | сочн’і |йаблука.
СЛÁВНИЙ, -а, -е. Який має приємну зовнішність; га́ рний.
СЛЄ́ Д ОВАТЄЛЬ, -я, ч. Службова особа, яка здійснює
слідство; слідчий.
СЛЄ́ Д УЮЩИЙ, -а, -е. Наступний.
СЛИ́ ВКА, -и, ж. Слива.
СЛИЗОТÁ, -и́ , ж. Слизькість на дорогах, стежках, що
виникає від дощу, ожеледі.
СЛИЗЬКИ́ Й, -а, -е. 1. Який майже не утворює тертя, на
якому важко втриматися, встояти. 2. Укритий слизом.
СЛИМÁК, -á, ч. Безхребетна тварина, яка живе на деревах,
дуже повільно рухається, має черепашку.
СЛÍВКИ, -вок, мн. Густий продукт молока з великим
вмістом жиру, одержуваний шляхом відстоювання свіжого
молока.
СЛІД, -á, ч. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні.
♦ І слі́ д пропа́ в – хто-небудь утік, безслідно зник, пішов і не
вернувся.
СЛІПИ́ Й, -а, -е. Незрячий ║ те́ мний.
СЛОБÓДНИЙ, -а, -е. Вільний.
СЛОЙ, -ю, ч. Один з горизонтальних рядів чого-небудь,
розміщених один над одним; шар.
СЛУП, -а, ч. Дерев’яний стовп.
СЛУ́ ЧАЙ, -я, ч. Випадок.
СЛУЧИ́ ТИСЯ, недок. Трапитися.
СЛУ́ ШНИЙ, -а, -е. Послушний.
СЛЮНЯ́ ВЧИК, -а, ч. Фартушок, який чіпляють на груди
дитині, коли вона їсть; фартушóк.
СЛЯ́ КОТЬ, -і, ж. Мокра, сира погода.

220
 СМАЖÉНЯ, -і, ж. Смажена страва з яєць; яє́ шня.
СМАКОТÁ, -и́ , ж. Щось смачне з їжі.
СМÁЛИЦЬ, -льця, ч. Топлене свиняче сало ║ жир.
СМЄСЬ, -і, ж. Суміш.
СМИТÁНА, -и, ж. Харчовий продукт, зібраний з поверхні
молока.
СМИШЛЬÓННИЙ, -а, -е. Розумний, тямущий ║
башкови́ тий.
СМІТЯ́ , -я́ , с. Сміття, зметений чи незметений бруд, рештки
чогось у хаті, на подвір’ї.
СМÓКІНГ, -а, ч. Чорний піджак з довгими, обшитими
атласом вилогами.
СМÓРІД, -роду, ч. Неприємний, смердючий запах ║ воні́ зм,
воні́ ще, вонь.
СМОРÓДІНА, -и, ж. Смородина. 1. Багаторічна ягідна
рослина з чорними ягодами. 2. Кисло-солодка ягода смородини.
СМОТРЯ́ , присл. Дивлячись.
СНАЧÁЛА, присл. Спочатку.
СНÍЖНИЙ КАЛЬВÍН. Сорт яблук.
СНІГ, -у, ч. Атмосферні опади у вигляді зіркоподібних
пластинок з кристаликів льоду. ♦ Сні́ гу се́ ред зими́ ни
ви́ просити – про скупу, жадну людину.
СНІГ ЛАПÁТИЙ. Легкий пухкий сніг.
СНІДÁНОК, -нка, ч. Їжа, призначена для споживання
вранці ║ за́ втрак.
СНУВÁЛЬНИЦЯ, -і, ж. Жінка, яка снує.
СНУВÁТИ, недок. Намотувати пряжу для ткання.
СОБ, виг. Вигук, яким повертають волів або коней ліворуч.
СОБÁКА, -и, ч. Домашня тварина, яку використовують для
охорони. ♦ Ві́ шати всіх соба́ к – звалювати вину на когось.

221
Заживе́ як на соба́ ці – загоїтися, зажити дуже швидко. З’ї́ сти
соба́ ку – набути досвіду. Ось де соба́ ка зари́ та – саме в цьому
справжня причина, суть чого-небудь. Соба́ ці під фіст – даремно,
без позитивних наслідків. Уся́ ка соба́ ка зна́ є – будь-хто знає.
Злий як соба́ ка – про злу людину. Голо́ дний як соба́ ка – про
дуже голодну людину. Як соба́ ка, все поніма́ є, а сказа́ ти ни
мо́ же – про людину, яка не може висловити свої думки.
СОБÁЧКА, -и, ж. Деталь застібки-блискавки.
СОБЛЮДÁТИ, недок. Дотримуватися.
СÓВАТИСЯ, недок. Вертітися, соватися часто змінювати
положення тіла ║ вовту́ зитися, товкти́ ся 1.
СОВЄЩÁНІЄ, -я, с. Нарада.
СОЗ, -у, ч. Колгосп; колхо́ з.
СОЛÓМА, -и, ж. Сухі світло-жовті стебла злакових рослин,
що залишаються після обмолоту.
СОЛÓМЛЯНИЙ, -а, -е. Солом’яний.
СОЛОНÉЦЬ, -нця́ , ч. Ґрунт, що утворюється із солончаку в
результаті вимивання з верхніх шарів водорозчинних солей.
СОЛОНИ́ НА, -и, ж. Консервоване засолене м’ясо.
СОЛЯ́ РКА, -и, ж. Продукт перегонки нафти, який
використовують для дизельних двигунів.
СÓНИЧКО, -а, с. Невеличкий жучок круглої форми, що має
червонувате чи жовтувате з чорними цяточками забарвлення.
СÓННІК, -а, ч. Книга, у якій тлумачаться сни.
СÓНЦЕ-КЛЬÓШ. Широка спідниця з одним швом.
СОРГИ́ НЯ, -я, с. Листя сорго.
СОРГÓ, -á, с. Рослина з якої виготовляють віники; про́ со.
СОРОКÓВКА, -и, ж. Дошка товщиною 40 мм.
СОРОКОДНЄ́ В КА, -и, ж. Сорт ранньої картоплі:
сорокод| н’еўка ўже | висохла/ с |коро ко |пати.

222
 СОРÓЧКА, -и, ж. 1. Чоловічий одяг, для верхньої частини
тіла, що надягають поверх білизни. 2. Жіноча або дитяча
натільна білизна. 3. Захисна оболонка чого-небудь.
♦ Народи́ тися в соро́ чці – бути везучим, удачливим, щасливим.
СОРÓЧКА БАМБАКÓВА, заст. Жіноча сорочка з
домотканого полотна.
СОРÓЧКА ВИ́ ШИТА. Вишита сорочка; вишива́ нка.
СОРÓЧКА ГРИБÍННА, заст. Чоловіча чи жіноча сорочка з
домотканого полотна в десять пасом.
СОРÓЧКА НОЧНÁ. Жіноча сорочка, в якій сплять;
ночну́ шка.
СОРÓЧКА УКРАЇ́ Н СЬКА. Вишита сорочка; вишива́ нка.
СОРÓЧКА ШОВКÓВА. Спідня шовкова жіноча сорочка з
мереживом; комбіна́ ція.
СОСНÁ, -и́ , ж. 1. Хвойне дерево. 2. Вл. н. Сосновий ліс.
СОСУ́ ЛЬКА, -и, ж. Льодинка у вигляді загостреної палички,
що утворюється при стіканні води; буру́ лька.
СÓСЯ, -і, ж., дит. Соска.
СÓТА 1 , -и, ж. Площа землі 10 на 10 метрів ║ со́ тка 1 .
СÓТА 2 , -и, ж. Воскова комірка для меду.
СÓТКА 1 , -и, ж. Площа землі 10 на 10 метрів; со́ та 1 .
СÓТКА 2 , -и, ж. Цвях, що має 100 мм.
СОФÁ, -и́ , ж. М’який широкий диван з поручнями і
спинкою.
СОХРАНИ́ ТИ, док. Зберегти.
СÓЯШНИК, -а, ч. Соняшник, однорічна олійна рослина з
високим довгим стеблом і великою жовтою квіткою.
СПАСÍБА, виг. Слово, яким виражають вдячність за
зроблене добро, виявлену увагу; дякую.
СПАСТИ́ , док. Врятувати.

223
 СПÁТИ, недок. Перебувати у стані сну. ♦ Спа́ ти і в сні
ба́ чити – дуже хотіти чого-небудь, мріяти про здійснення чогось.
СПÉКА, -и, ж. Гаряче, дуже нагріте сонцем повітря.
СПÉКАТИСЯ, док. Випровадити когось звідкись.
СПÉРТИ, док., зневажл. Привласнити чуже; вкра́ сти.
СПИКУЛЯ́ НТ, -а, ч. Той, хто купує що-небудь не для
особистих потреб, а з метою перепродажу за більш високою
ціною.
СПИКУЛЯ́ ЦІЯ, -ї, ж. Скупка і перепродаж товарів з метою
наживи.
СПИ́ НКА, -и, ж. 1. Опора для спини у стільці, кріслі, дивані.
2. Викроєна задня частина одягу від шиї до пояса.
СПИСÁТИСЯ, док. Взяти шлюб; розписа́ тися 2.
СПИЦÓВКА, -и, ж. Робочий повсякденний одяг у вигляді
піджака.
СПІДНИ́ ЦЯ, -і, ж. Жіночий одяг, що покриває фігуру від
талії донизу.
СПІДНИ́ ЦЯ ГРИБÍННА, заст. Спідниця з домотканого
полотна в десять пасом: но|сили сп˙ідни|ц’і гри|б˙ін’.і/ п|рали/
ро|били полот|но/ ви|б˙іл’ували / а то|д’і | шили сп˙ідни|ц’і.
СПІЙНЯ́ ТИ, док. Упіймати.
СПІОНÉРИТИ, док., зневажл. Привласнити чуже; вкра́ сти.
СПІР, спо́ ру, ч. Сила, завзятість, швидкість.
СПІРВÁТИ, док. Раптово схопити.
СПІТКÁТИСЯ, недок. Незручно ступаючи або раптово
зачіплюючись за щось ногою, втрачати рівновагу.
СПІЦЯ́ ЛЬНО, присл. Спеціально, з певною метою, з певним
наміром; навмисне.
СПÍЧКА, -и, ж. Тонка дерев’яна паличка з головкою з
легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя; сірни́ к.

224
 СПЛЄ́ Т НІЧАТИ, недок. Обговорювати кого-небудь,
розпускати плітки.
СПЛЄ́ Т НЯ, -і, ж. Недоброзичлива чутка про кого-небудь,
поширювана на підставі неправдивих або спеціально видуманих
даних; плі́ тка 1 .
СПЛОШНИ́ Й, -а, -е. Суцільний.
СПÓДНІКИ, -ів, мн. Спідні чоловічі штани; кальсо́ ни.
СПÓКІЙ, -ою, ч. 1. Відсутність шуму. 2. Душевний стан, що
характеризується відсутністю хвилювань.
СПОКÓЙНО, присл. Спокійно.
СПОКОНВÍКУ, присл. З найдавніших часів.
СПОЛОСКÁТИ, док. Попрати одяг у воді без миючих
засобів.
СПОЛÓХАТИ, док. Злякати.
СПÓРТИТИ, док. Зіпсувати.
СПОРТÍВНІ, -их, мн. Штани для занять спортом ║ штани́
спорті́ в ні.
СПОЧИВÁТИ, недок. Відновлювати сили після втоми,
припиняючи дію, рух; відпочива́ ти.
СПРÁВДІ, присл. Насправді, дійсно, реально.
СПУСК, -у, ч. Похила поверхня.
СРАЧ, -á, ч., вульг. Безпорядок.
СТАВ, -у, ч. Водоймище з непроточною водою.
СТÁВИТИ, недок. 1. Надавати чому-небудь вертикального
положення. 2. Будувати хату.
СТÁВНІ, -ів, мн. Дерев’яні двостулкові щити для
прикривання вікна; віко́ нниці.
СТАЖІРÓВКА, -и, ж. Стажування.
СТАКÁН, -а, ч. Скляна посудина циліндричної форми, без
ручки, призначена для пиття; склянка.

225
 СТАКÁН ГРАНЬÓННИЙ. Стакан з гранями ║ гранча́ к.
СТАКÁН ЧÁЙНИЙ. Великий стакан для чаю.
СТАКÁНЧИК, -а, ч. Невелика скляна посудина для пиття
спиртних напоїв; ча́ рка.
СТАНІСЛÁВЧИК, -а, ч., вл. н. Назва східної частина села.
СТАРÁ, -о́ ї, ж., зневажл. Мати.
СТАРÁТИ, недок. Придбавати, складати, накопичувати.
СТАРИ́ Й, -о́ го, ч., зневажл. Батько.
СТАРИКИ́ , -ів, мн., зневажл. Батьки.
СТÁРИЦЬ, -рця, ч., заст. Жебрак.
СТÁРОСТА, -и, ч. 1. Представник роду жениха, який бере
участь у сватанні. 2. Людина з мирян, яка відає господарством
церковної громади.
СТÁРОСТА, -и, ч. і ж. 1. Виборна посада в органах
місцевого самоврядування; керівник громади. 2. Учень, який
сприяє організації життя класного колективу. 3. Студент, який
сприяє організації життя студентського колективу.
СТАРЧИ́ ХА, -и, ж. 1. Заст. Дуже бідна, убога
жінка. 2. Зневажл. Погано одягнена жінка.
СТÁРША ДРУ́ ЖКА. Найближча подруга нареченої у
весільному обряді.
СТÁРШИЙ ДРУ́ ЖБА. Найближчий друг нареченого у
весільному обряді.
СТЄ́ Н КА, -и, ж. Меблеві вироби для віталень, спалень,
кухонь, що складаються з декількох сегментних відділень з
функцією компактного зберігання речей.
СТИГНÓ, -а, с. Частина ноги від таза до коліна║бедро́ .
СТИ́ ГНУТИ1 , недок. Втрачати тепло, ставати холоднішим,
холодним; холонути.
СТИ́ ГНУТИ2 , недок. Ставати стиглим, зрілим; достигати.

226
 СТИ́ РИТИ, док., зневажл. Привласнити чуже; вкра́ сти.
СТИРНЯ́ , -і, ж. Пеньки скошених або зжатих стебел
злакових на полі.
СТИ́ РТА, -и, ж. Великий стіг соломи; ски́ рта.
СТИРЧÁТИ, недок. 1. Не прилягати щільно до чого-небудь,
а підніматися сторч ║ торча́ ти. 2. Перебувати де-небудь, бути
небажаним присутнім.
СТІЛЬНИ́ К, -а, ч. Лист воскових коморок для меду.
СТІЛЬНИ́ ЦЯ, -і, ж. Верхня дошка, кришка стола.
СТÍЛЬЧИК, -а, ч. Маленький стілець.
СТІРÁЛКА, -и, ж. Пральна машина; стіра́ льна маши́ на.
СТІРÁЛЬНА МАШИ́ НА. Пральна машина ║ стіра́ лка.
СТІСНЯ́ ТИСЯ, недок. Соромитися.
СТОВБ, -á, ч. Колода, поставлена вертикально для
встановлення електричного ліхтаря.
СТОВБИ́ ЧИТИ, недок. Довго стояти на одному місці без
діла.
СТОВБНЯ́ К, -á, ч. Гостре інфекційне захворювання, що
характеризується корчами; спричинюється мікробом, який
потрапляє в організм через рани.
СТОВБУРИ́ НЯ, -я, с. Стовбур редьки, тверде стебло на
редьці.
СТÓРОЖ, -а, ч. Охоронник.
СТÓРЦА, присл. У стоячому, вертикальному положенні.
СТОРЦУВÁТИ, недок. Ставити вертикально немовля.
СТÓЯТИ, недок. Мати певну грошову вартість; коштувати.
СТРАЖДÁТИ, недок. Зазнавати мук, фізичних або
моральних страждань ║ му́ читися.
СТРАСНÁ П’Я́ ТНИЦЯ. П’ятниця перед Великоднем.
СТРЕМ’Я́ НКА, -и, ж. Розсувна металева драбина.

227
 СТРЄ́ ЛКА, -и, ж. 1. Стрілка годинника. 2. Загладжена,
запрасована складка на штанах. 3. Затяжка на панчосі.
4. Насінний пагін цибулі.
СТРИ́ ЖКА, -и, ж. Спосіб підстригання волосся.
СТРІЛЯ́ ТИ, недок. Просити цигарку.
СТРІМГОЛÓВ, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
СТРÍХА, -и, ж. Нижній край очеретяної покрівлі, що звисає
над стіною.
СТРÓЙКА, -и, ж. Спорудження чого-небудь; будівництво.
СТРÓЙНИЙ, -а, -е. Стрункий.
СТРОЇ́ Т ЄЛЬ, -я, ч. Той, хто працює на будівництві;
будівельник.
СТРÓЇТИ, недок. Будувати.
СТРОПИ́ ЛА, -пил, мн. Місце, де сходяться схили солом’яної
покрівлі.
СТРОЧИ́ ТИ, недок. 1. Шити суцільним швом на швацькій
машинці. 2. Перен. Швидко писати.
СТРÓЧКА, -и, ж. 1. Ряд повторюваних машинних або
ручних стібків. 2. Кілька слів, написаних чи надрукованих в одну
лінію; рядок.
СТРУП, -а, ч. Кірка, що вкриває рани, які загоюються.
СТРУЧÓК, -чкá, ч. Двостулковий плід бобових.
СТУ́ ДЯНЕ МОЛОКÓ. Охолоджена драглиста страва з
молока з домішкою крохмалю у тарілці: с |туд’ане моло |ко
пода |йут вк˙ін’ц’і/ |разом із с |туд’аними |вишн’ами.
СТУ́ ДЯНІ ВИ́ ШНІ. Охолоджений густий кисіль з ягід або
фруктів у тарілці.
СТУ́ КАЛКИ, -лок, мн. Відкрите літнє жіноче взуття на
дерев’яних каблуках ║ колоту́ шки.
СТУ́ ЛО, -а, с. Стілець.

228
 СТУПЄ́ НЬКИ, -ньок, мн. Горизонтальні виступи, по яких
піднімаються вгору або сходять униз; схо́ ди.
СТЯГНУ́ ТИ, док. Зсунути з чогось що-небудь.
СУВÍЙ, -во́ ю, ч. Згорнута в рулон тканина.
СУДИ́ ТИ, недок. 1. Розглядати чиюсь справу в судовому
порядку. 2. Обговорювати кого-небудь, розпускати плітки;
обсужда́ ти.
СУ́ ДОРГА, -и, ж. Різке, мимовільне скорочення м’язів від
болю, холоду, при деяких захворюваннях; судома.
СУДЬБÁ, -и́ , ж. Доля.
СУКÁТИ, недок. Скручувати нитки.
СУМУВÁТИ, недок. Печалитися, втрачати бадьорість ║
банува́ ти, жури́ тися, тоскува́ ти, тужи́ ти.
СУ́ РЖИК, -а, ч. 1. Безсистемне поєднання окремих
елементів двох або більше мов. 2. Суміш пшениці й жита.
СУСÍДА, -и, ч. і ж. Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-
небудь.
СУСТÁВИ, -ів, мн. Суглоби.
СУ́ ТІНКИ, -ів, мн. Півтемрява, що наступає після заходу
сонця.
СУХÁРИКИ, -ів, мн. Сушений дрібними шматочками хліб.
СУХАРÍ, -ів, мн. Спеціально розрізаний і висушений хліб з
метою зберігання.
СУХАРÍ ПАНІРÓВОЧНІ. Дрібні крихти хліба, якими
посипають кулінарний виріб при паніруванні перед
обсмажуванням.
СУШИНЯ́ , -і, ж. Сушені фрукти, ягоди.
СФАСТРИҐУВÁТИ, док. Прошивши великими стібками,
позначити лінію шва; змета́ ти.
СХИЛ, -у, ч. Похила поверхня.

229
 СХÓДИ, -ів, мн. Горизонтальні виступи, по яких
піднімаються вгору або сходять вниз ║ ступє́ н ьки.
СХÓДКА, -и, ж. Збори громадян, де розглядають і
вирішують суспільні справи.
СЧАС, присл. Зараз.
СЬВÁТО, -а, с. Свято.
СЬВАТÍ, -и́ х, мн. Люди, які все життя присвятили служінню
Богові й після смерті визнані церквою небесними заступниками
віруючих. ♦ Ни сьваті́ горшки́ лі́ п лят – при бажанні можна
всього навчитися.
СЬВАТÓШНИЙ, -а, -е. Святковий.
СЬВАТИ́ Й ВÉЧІР. Вечір перед Різдвом: на С’ва |тиĭ |веч˙ір
об˙і |зат’іл’но бу | ла ку |т’а і ва |реники.
СЬВАТКУВÁТИ, недок. 1. Відзначати свято. 2. Не
працювати, нічого не робити в релігійне свято.
СЬВАЩÉННИК, -а, ч. Священнослужитель церкви, який
здійснює за даною йому благодаттю всі богослужіння ║
ба́ тюшка, піп.
СЬВЯ́ ЗЬ, -і, ж. 1. Близьке знайомство з ким-небудь, що
забезпечує підтримку. 2. Зв’язок, сполучення.
СЬЦÍКИ, займ. Означає саме таку вказану кількість чого-,
кого-небудь; стільки.
СЬЦÍРКА, -и, ж. Прання.
СЬЦЄ́ Л КА, -и, ж. Підстилка з тканини, яку кладуть під
ступню у взуття; устілка: у |чобати чи ў чири |вики к |лали
с’|ц’ел’ку/ шоб п це тип | л’іше бу |ло / бо ж мо |рози ви |лик˙і бу |ли.
СЬЦІКЛÓ, -á, с. Скло.
СЬЦІКЛЯ́ НИЙ, -а, -е. Скляний.
СЬЦІРÁТИ, недок. Змивати бруд з одягу; пра́ ти.
СЮДÁ, присл. Протилежне туди; сюди ║ сюдаго́ .

230
 СЮДАГÓ, присл. Протилежне туди; сюди; сюда́ .
СЬÓДНІ, присл. Сьогодні, у цей, нинішній день (між
вчорашнім і завтрашним днем).

ТАБÁК, -á, ч. Тютюн.

ТАБІЛЄ́ Т КА, -и, ж. Таблетка, доза ліків у вигляді
спресованого у кружальце порошку.
ТÁБІР, -бора, ч. Кілька родин ромів, які кучують разом, а
також їх стан.
ТАБУРÉТКА, -и, ж. Стілець без спинки з квадратним
сидінням.
ТÁЗІК, -а, ч. Тазик, металева кругла або овальна посудина
для прання.
ТÁЙНА, -и, ж. Таємниця ║ сєкрє́ т.
ТÁЙНИЙ, -а, -е. Таємний, скритий.
ТАК, присл. У такому вигляді, як є, без змін║тако́ , такого́ .
ТАКÓ, присл. У такому вигляді, як є, без змін; так.
ТАКОГÓ, присл. У такому вигляді, як є, без змін; так.
ТАКСÍСТ, -а, ч. Таксист, водій таксі.
ТАЛÁПАТИСЯ, недок. Плескатися у воді.
ТÁЛІЯ, -ї, ж. 1. Найвужча частина тулуба; місце, на якому
носять пояс. 2. Частина сукні, одягу, що облягає найвужчу
частину тулуба.
ТАМ, присл. Уживається при вказуванні на місце, більш
віддалене порівняно з іншим, ближчим; протилежне тут ║
та́ мички, тамо́ , отамо́ , тамого́ .
ТÁМИЧКИ, присл. Уживається при вказуванні на місце,
більш віддалене порівняно з іншим, ближчим; протилежне тут;
там.

231
 ТАМÓ, присл. Уживається при вказуванні на місце, більш
віддалене порівняно з іншим, ближчим; протилежне тут; там.
ТАМОГÓ, присл. Уживається при вказуванні на місце, більш
віддалене порівняно з іншим, ближчим; протилежне тут; там.
ТАМÓЖНЯ, -і, ж. Митниця.
ТАНÁСІЙЧИНЕ, -ого, с., вл. н. Місце на річці Савранка на
кутку Лупівка.
ТАНКÉТКА, -и, ж. Суцільна підошва, що потовщується від
носка до п’ятки: ў | мене бу | ли |б˙іл’і босо |нож шки на | чорн’і
тан | кетц’і.
ТАНЦÓР, -а, ч. Танцюрист.
ТАНЦУ́ ЛЬКИ, -льок, мн., зневажл. Танці.
ТÁНЬЦІ, -ів, мн. Вечірні гуляння молоді з танцями під
музику в клубі.
ТÁПОЧКИ, -чок, мн. Легкі туфлі переважно для хати ║
комна́ тні, та́ почки комна́ тні.
ТÁПОЧКИ КÓМНАТНІ. Легкі туфлі переважно для хати;
та́ почки.
ТАРАБÁНИТИ, недок. 1. Часто й гучно стукати. 2. Зневажл.
Швидко й невиразно говорити.
ТАРАДÁЙКА, -и, ж. Старий, поломаний велосипед;
трандулє́ т.
ТАРАКУ́ ЦА, -и, ж. Рослина з коротким стеблом та з
циліндричними плодами.
ТАРÁНЬКА, -и, ж. Сушена або в’ялена риба: та |ран’ку
су | шили на го |р’ішч˙і.
ТАРАТÓРКА, -и, ж., зневажл. Балакуча жінка.
ТАРÁХКАЛЬЦЕ, -я, с. Дитяча іграшка, що бряжчить при
ударах або струшуванні; погрєму́ шка.
ТАРÁХКАТИ, недок. Стукати чим-небудь у що-небудь.

232
 ТАРЗÁНКА, -и, ж. Пристосування для розгойдування і
стрибків у воду під час купання.
ТАРÍЛКА, -и, ж. 1. Столовий посуд із круглим плоским
дном і піднятими краями. 2. Перен. Супутникова антена.
ТАСЬМÁ, -и́ , ж. Вузька стрічка для оздоблення одягу.
ТАСЬ-ТАСЬ, виг. Вигук, яким підкликать качок.
ТÁТКО, -а, ч., пест. до та́ то.
ТÁТО, -а, ч. Чоловік стосовно до своїх дітей; ба́ тько.
ТÁТО НИРÍДНИЙ. Відчим.
ТÁТО ХРИЩÉНИЙ. Чоловік, який бере участь в обряді
хрещення в ролі духовного батька; ба́ тько хрище́ ний.
ТАЧÁНКА, -и, ж. Двоколісний візок на одну або дві особи.
ТÁЧКА, -и, ж. 1. Металевий візок на одному колесі з двома
ручками для перевезення невеликих вантажів. 2. Ірон. Легковий
автомобіль.
ТВАР, -і, ж., заст. Обличчя.
ТÉЛИПЕНЬ, -пня, ч. Телепень, нерозумний чоловік.
ТÉЛЬБУХ, -а, ч., зневажл. Великий живіт ║ пу́ зо.
ТÉМНИЙ, -а, -е. Незрячий; сліпи́ й.
ТÉНІСКА, -и, ж. Чоловіча сорочка з короткими рукавами.
ТЕПЛООЛÉКСИ. Свято преподобного Олексія (30 березня).
ТÉРТКА, -и, ж. Кухонний предмет, яким труть овочі.
ТЕСЬЦЬ, -я, ч. Тесть, жінчин батько.
ТЄ́ ЛІК, -а. ч., мол. Радіотехнічний пристрій для приймання
телевізійних передач; тіліві́ зор.
ТЄЛЬНЯ́ ШКА, -и, ж. Тільняшка, матроська спідня смугаста
сорочка.
ТИ́ ЖДИНЬ, -жня, ч. Одиниця вимірювання часу від
понеділка до неділі включно ║ ниді́ л я 2. ♦ Сім п’я́ тниць на
ти́ ждинь – легко й часто змінювати погляди.

233
 ТИ́ КАНКА, -и, ж. Маленька цибулька, що виросла з
насіння ║ гарбазі́ й ка.
ТИ́ КАТИ, недок. 1. Говорити старшим людям «ти».
2. Встромлювати що-небудь у землю.
ТИЛИ́ ТИСЯ, недок. 1. Отелюватися. 2. Вульг. Повільно
виконувати якусь роботу.
ТИЛИ́ ЦЯ, -і, ж. Телиця, молода самка, яка не парувалася:
три |майімо ко |рову/ ти |лиц’у/ с|вин’і/ | кури.
ТИЛІПÁТИ, недок. Трясти.
ТИЛЯ́ ТИНА, -и, ж. Телятина, м’ясо теляти.
ТИЛЯ́ ТНИЦЯ, -і, ж. Телятниця, жінка, яка доглядає
телят.
ТИМНОТÁ, -и́ , ж. Темінь, абсолютна відсутність світла.
ТИНЬКУВÁТИ, недок. Закидати дири в стіні.
ТИ́ НЯТИСЯ, недок., зневажл. Ходити туди-сюди без певної
мети, без потреби ║ болта́ тися 2, ве́ штатися, ла́ зити 4,
ша́ стати, шве́ ндятися, ши́ батися.
ТИПÉРИЧКИ, присл. Тепер, зараз.
ТИПЛИ́ ЦЯ, -і, ж. Теплиця, накрита плівкою грядка для
вирощування розсади та ранніх овочів.
ТИРИБИ́ ТИ, недок. Теребити, лущити зерно з качанів
кукурудзи.
ТИРИБÍЛКА, -и, ж. Теребілка, прилад для відділення зерна
кукурудзи від качана.
ТИРИВÉНИТИ, недок. Багато, беззмістовно говорити ║
база́ рити, болта́ ти.
ТИРИНДÍТИ, недок. Розповідати щось нерозумне,
беззмістовне; верзти́ .
ТИ́ РИТИ, недок., зневажл. Красти.
ТИРМОСИ́ ТИ, недок. Трясти.

234
 ТИРПÉЦЬ, -пця́ , ч. Здатність витримувати щось неприємне;
терпіння. ♦ Тирпе́ ць урва́ вся – остаточно втрачати спокій,
душевну рівновагу.
ТИРПÍТИ, недок. Зазнавати мук, фізичних або моральних
страждань.
ТИ́ СЯЧА, -і, ж., числ. Тисяча, число, що дорівнює десяти
сотням ║ ти́ ща, шту́ ка 2.
ТИ́ ЦЯТИ, недок. Різким рухом подавати, віддавати щось
кому-небудь.
ТИ́ ЧКА, -и, ж. Довга палиця.
ТИ́ ЩА, -і, ж., числ. Тисяча, число, що дорівнює десяти
сотням.
ТІК1 , то́ ку, ч. Майданчик для зернових.
ТІК2 , то́ ку, ч. Цупка бавовняна тканина: на |п˙ірники ши |ли з
|
току/ шоб |п˙іра ни ви | лазило.
ТÍКИ, присл. Майже зараз; щойно; ті́ л ьки.
ТІЛІВÍЗОР, -а, ч. Радіотехнічний пристрій для приймання
телевізійних передач ║ тє́ л ік, я́ щик 2.
ТІЛІФÓН, -а, ч. Телефон, апарат зі звуковим сигналом і
трубкою для розмов та допомогою такого виду зв’язку.
ТÍЛНА, -ої, ж. Тільна, корова, яка виношує в собі плід.
ТÍЛЬКИ, присл. Майже зараз; щойно ║ ті́ к и, ті́ л ько.
ТÍЛЬКО, присл. Майже зараз; щойно; ті́ л ьки.
ТÍМНЯ, -я, с. Тім’я, верхня частина голови людини від лоба
до потилиці.
ТÍМНЯЧКО, -а, с. М’яке місце на верхній частині голови
немовляти, де кістки черепа ще не зрослися.
ТІМПИРАТУ́ РА, -и, ж. Температура. 1. Ступінь нагріття
чого-небудь. 2. Ступінь теплоти тіла людини, що характеризує
стан її здоров’я.

235
 ТІРМÓМИТИР, -тра, ч. Термометр, прилад для вимірювання
в градусах температури (тіла, повітря, води) ║ грáдусник.
ТÍСТО, -а, с. 1. Густа маса, що утворюється внаслідок
змішування борошна з рідиною. 2. Домашня локшина.
ТÍТКА, -и, ж. 1. Батькова або материна сестра ║ тьо́ тя 1.
2. Жінка середніх років ║ тьо́ тя 2.
ТІФ, -у, ч. Тиф, гостра інфекційна хвороба.
ТІХНÍЧКА, -и, ж. Технічка, робітниця, яка прибирає яке-
небудь приміщення; прибиральниця.
ТІХÓНЯ, -і, ч. і ж. Тихоня, тиха людина.
ТКÁЛЯ, -і, ж. Жінка, яка тче полотно.
ТЛУМÁК, -á, ч. Наполовину наповнений мішок; клу́ нок.
ТЛУ́ МИТИСЯ, недок. Пустувати, бавитися, гратися,
перекидатися (про дітей).
ТМІН, -у, ч. Насіння кмину, що застосовується в кулінарії.
ТОВÁР, -у, ч. Предмет торгівлі, продажу.
ТОВКТИ́ , недок. Завдавати ударів кому-небудь; би́ ти.
ТОВКТИ́ СЯ, недок. 1. Вертітися, соватися, часто змінювати
положення тіла; со́ ватися. 2. Перебувати в кого-небудь довгий
час ║ виво́ дидися.
ТÓЖЕ, част. Теж, також.
ТОК, -у, ч. Електричний струм.
ТÓЛІЯ, -ї, ж. Толь, покрівельний матеріал, виготовлений з
товстого картону, просоченого дьогтьовими речовинами.
ТОЛОЧÁНКА, -и, ж. Розім’ята варена картопля; пюре́ .
ТОЛЧÓК, -чкá, ч. Частина базарної площі для продажу
одягу, взуття.
ТÓПІК, -а, ч. Коротка жіноча кофта, яка облягає тіло й
одягається під одяг з великим вирізом.
ТОПÓР, -а, ч. Сокира.

236
 ТОПОРИ́ СЬКО, -а, с. Дерев’яний держак сокири;
топори́ ще.
ТОПОРИ́ ЩЕ, -а, с. Дерев’яний держак сокири ║
топори́ сько.
ТОПÓРЧИК, -а, ч. Маленька сокира.
ТОПТÁТИСЯ, недок. Переступаючи з ноги на ногу, з місця
на місце.
ТОПЧÁН, -а, ч. Вузьке ліжко з дощок без спинок: | зараз
топча | н’іў у | хат’і ни |ма/ | х˙іба шо де ў |кого ў ко |мор’і/ к| ласти
на |н’ого шос’ |можна.
ТÓРБА, -и, ж. Невеликий мішечок для різних речей.
♦ Носи́ тися, як з пи́ саною то́ рбою – приділяти надмірну увагу.
ТОРГÁШ, -á, ч., зневажл. Дрібний торгівець.
ТОРЖИСТВÓ, -á, с. Урочисті заходи з нагоди видатної
події, ювілею тощо.
ТÓРМОЗ, -а, ч. 1. Гальмо. 2. Зневажл. Людина з повільною
реакцією.
ТОРМОЗИ́ ТИ, недок. Гальмувати, сповільнювати рух
гальмом.
ТОРМОСИ́ ТИ, недок. Трусити.
ТОРОКИ́ , -і́ в , мн. Суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно
звисають по краях хустини, скатерки.
ТОРОЧИ́ ТИ1 , недок. Витягати нитки з країв тканини,
роблячи торочки.
ТОРОЧИ́ ТИ2 , недок. Говорити нісенітницю.
ТОРЧÁТИ, недок. Не прилягати щільно до чого-небудь, а
підніматися сторч; стирча́ ти 1.
ТОРШÉР, -а, ч. Світильник на високій підставці.
ТÓСІ, виг., дит. Вигук, яким супроводжують плескання в
долоні, граючись із дитиною.

237
 ТОСКУВÁТИ, недок. Печалитися, втрачати бадьорість;
сумува́ ти.
ТОХМÁЧИТИ, недок. Пояснювати щось з великими
зусиллями.
ТÓЩИЙ, -а, -е. Дуже худий.
ТРАВÁ, -и́ , ж. Рослина з м’якими пагінцями. ♦ Хоч трава́
ни рости́ – байдуже.
ТРАВИ́ ТИ, недок. Знищувати, морити отрутою; труїти.
ТРАНДУЛЄ́ Т , -а, ч., зневажл. Старий поломаний
велосипед ║ тарада́ йка.
ТРАНЖИ́ РА, -и, ч. і ж. Той, хто бездумно витрачає кошти.
ТРАНЖИ́ РИТИ, недок. Бездумно витрачати кошти ║
три́ нькати, фі́ тькати.
ТРАНЗÍСТОР, -а, ч. Невеликий портативний радіоприймач з
антеною, що слугує для здійснення радіоприймання.
ТРАНШÉЯ, -ї, ж. Довгий, вузький рів.
ТРÁПКА, -и, ж. Шматок старої зношеної тканини; ганчірка.
ТРÁСА, -и, ж. Широка з твердим покриттям дорога,
розрахована на швидкісний автомобільний рух у двох
протилежних напрямках ║ автобáн.
ТРАФАРÉТ, -а, ч. 1. Платівка з листового вологостійкого
матеріалу, у якій прорізано малюнки для їх швидкого
відтворення на якійсь поверхні. 2. Малюнок на стіні кімнати,
зроблений трафаретом.
ТРÁХТОР, -а, ч. Трактор.
ТРÁХТОР ГУСІНÍЧНИЙ. Трактор на гусеницях.
ТРАХТОРÍСТ, -а, ч. Тракторист.
ТРÉБУВАТИ, недок. Вимагати.
ТРИ РÁЗИ. Тричі.
ТРИЛЬЯ́ Ж, -а, ч. Високе стояче тристулкове дзеркало.

238
 ТРИМÁТИ, недок. 1. Взявши що-небудь у руки не
випускати, мати в руках; диржа́ ти 1. 2. Помістивши кудись,
зберігати; диржа́ ти 2. 3. Не давати упасти кому-небудь;
піддержувати, підтримувати; диржа́ ти 3. 4. Утримувати худобу;
диржа́ ти 4. 5. Мати за дружину; диржа́ ти 5.
ТРИНІРУВÁТИ, недок. Тренувати, навчати когось.
ТРИНІРУВÁТИСЯ, недок. Тренуватися.
ТРИ́ НЬКАТИ, недок. Бездумно витрачати кошти;
транжи́ рити.
ТРИТÓН, -а, ч. Хвостата землеводна тварина, схожа на
ящірку.
ТРИЦЯ́ ТКА, -и, ж. Дошка завтовшки 30 мм.
ТРІПÁТИ, недок. Трясучи що-небудь, очищати від пилу.
♦ Тріпа́ ти нє́ р ви – виводити зі спокою, урівноваженого стану
кого-небудь.
ТРІПЛÓ, -а, с., зневажл. Базіка.
ТРÍСКА, -и, ж. Тонкий шматок деревини, що відколотий від
колоди.
ТРІСКÁ, -и, ж. Цінна промислова риба.
ТРОЙНÍК, -á, ч. Трійник, предмет, що використовується для
підключення трьох електроприладів до однієї розетки.
ТРÓХИ, присл. У незначній кількості ║ тро́ шки.
ТРÓШКА, -и, ж. Трьошка, три карбованці.
ТРÓШКИ, присл. У незначній кількості; тро́ хи.
ТРОЩИ́ ТИ, недок. Ламати.
ТРОЯ́ К, -á, ч. 1. Три карбованці. 2. Оцінка успішності учня,
що означає «задовільно».
ТРУБÁ, -и́ , ж. 1. Музичний інструмент. 2. Довгий
порожнистий предмет циліндричної форми, призначений для
переміщення рідини, газу. ♦ Ви́ литіти в трубу́ – розоритися,

239
стати бідним. 3. Кінець, безвихідне становище. ♦ Ді́ л о труба́ –
дуже погано, кепські справи.
ТРУ́ ДНО, присл. Важко.
ТРУМÓ, -á, с. Високе стояче дзеркало.
ТРУ́ НА, -и, ж. Спеціально зроблена скриня, в якій ховають
покійника ║ гроб, дубови́ на.
ТРУС, -а, ч. Боягуз.
ТРУСИ́ СІМÉЙНІ. Просторі чоловічі труси.
ТРУСИ́ ТИ, недок. Хитаючи дерево, викликати падання
плодів, ягід; трясти.
ТРУСИ́ ТИ СÁЖУ. Очищати комин від сажі ║ вимітáти
сáжу.
ТРУСИ́ ТИСЯ, недок. 1. Здригатися всім тілом. 2. Перен.
Відчувати страх; боятися.
ТРУСЬ-ТРУСЬ, виг. Вигук, яким підкликають кролів.
ТРУ́ ТИНЬ, -тня, ч. Самець бджоли, який не виконує ніякої
роботи.
ТРУТÍВКА, -и, ж. Робоча бджола, що відкладає
незапліднені яйця.
ТРУХЛЯ́ ВИЙ, -а, -е. Який від давності, дії вологи, гниття
зробився крихким, ламким.
ТРУЧÁТИ, недок. Штовхати, пхати.
ТУБЕРКУЛЬÓЗ, -у, ч. Інфекційна хвороба, яку викликає
мікробактерія туберкульозу; сухоти.
ТУ́ ГО, присл. Важко, скрутно.
ТУДА, присл. Туди.
ТУЖИ́ ТИ, недок. Печалитися, втрачати бадьорість;
сумува́ ти.
ТУ́ ЛУБ, -а, ч. Довгий кожух.
ТУ́ МБОЧКА, -и, ж. Невелика, невисока шафка.

240
 ТУНÍКА, -и, ж. Довга кофта, розширена донизу, яку носять
поверх штанів чи спідниці.
ТУНІЯ́ ДЄЦ, -дця, ч. Людина, яка живе за чужий рахунок,
чужою працею.
ТУПИ́ Й, -а, -е. Розумово обмежений.
ТУПÍЦА, -и, ч. і ж. Розумово обмежена людина.
ТУРНУ́ ТИ, док. Штовхнути.
ТУ́ РОК, -рка, ч. 1. Житель Туреччини. 2. Зневажл.
Недоумок, тупиця.
ТУРУВÁТИ, недок. Наполегливо доводити, нав’язувати
свою думку.
ТУТ, присл. У цьому місці; протилежне там ║ ту́ тички,
ту́ тки.
ТУ́ ТИЧКИ, присл. У цьому місці; протилежне там; тут.
ТУ́ ТКИ, присл. У цьому місці; протилежне там; тут.
ТУ́ ФЛІ, -ів, мн. Взуття, що закриває ногу не вище кісточок.
ТУ́ ФЛІ ЗÁМШОВІ. Жіночі туфлі із замші.
ТУ́ ФЛІ ЛÁКОВІ. Туфлі, покриті лаком.
ТУ́ ФЛІ МОДÉЛЬНІ. Жіночі туфлі на каблуку.
ТУ́ ФЛІ НА НИЗЬКÓМУ ХОДУ́ . Туфлі з низькими
підборами.
ТУ́ ЧА, -і, ж. Густа темна хмара.
ТУ́ ЧНИЙ, -а, -е. Повний.
ТУШ, -і, ж. 1. Рідка фарба, яка вживається для малювання
пензлем. 2. Суха фарба для вій.
ТУШÓНКА, -и, ж. Консервоване тушковане м’ясо.
ТЬМА, -и, ж. Дуже багато.
ТЬÓПАТИ, недок. Іти.
ТЬÓТЯ, -і, ж. 1. Батькова або материна сестра; тітка 1.
2. Жінка середніх років; ті́ тка 2.

241
 |
ТЬÓЩА, -і, ж. Жінчина мати: про т’ошчу ба | гато
ан’іґ |дот’іў скла | дайут.
ТЮБІТЄ́ ЙКА, -и, ж. Маленька кругла шапочка з вишитими
візерунками, яку носять на маківці голови.
ТЮК, -á, ч. 1. Зв’язані декілька сувоїв тканини. 2. Щільно
збита солома.
ТЮЛЬ, -і, ж. Прозора сітчаста тканина, якою завішують
вікна.
ТЮЛЬКÁ, -и, ж. Кілька, маленька рибка родини
оселедцевих: ко | лис’ т’ул’ |койу сви |неĭ году | вали.
ТЮ-ТЮ, виг. Вигук, яким підкликать курей.
ТЮ́ ТЯ 1 , -і, ж., дит. Курка.
ТЮ́ ТЯ 2 , -і, ч. і ж. Слабохарактерна нерішуча людина ║
матю́ тя.
ТЯ́ ГА, -и, ж. Рух диму в димарі, що виникає внаслідок
різниці тиску.
ТЯГÁТИСЯ, недок. Вести аморальний спосіб життя, мати
інтимні стосунки з ким-небудь; волочи́ тися 2.

УБЛАЖÁТИ, недок. Догоджаючи, задовольняти чиїсь

бажання, примхи.
УБЛЮ́ ДОК, -дка, ч., лайл. Неповноцінна, нікчемна людина.
УБÓЖИСТВО, -а, с. Про бідну людину.
УБÓРКА, -и, ж. 1. Збирання врожаю. 2. Прибирання.
УВАЖÁТИ, недок. Поважати.
УВÁЖИТИ, док. Уступити.
УВИЛЯ́ ТИ, недок. Ухилятися від чогось.
УГОВОРИ́ ТИ, док. Домовитися.
УГÓВТАТИСЯ, док. Утихомиритися.

242
 УГÓДА, -и, ж. Взаємна домовленість про що-небудь.
УГОЛÓК, -лкá, ч. 1. Дитяча простинка, один кут якої
вибитий або вишитий: йак за |кутували ма |лен’ку ди | тину ў
од’|йало/ сти |лили уго | лок |вибитиĭ/ ним накри |вали | личко
ди |тин’і. 2. Диван у вигляді кута. 3. Металевий виріб у формі
невеликого кута, який використовують для кріплення чого-
небудь.
УГРÍ, -і́ в , мн. Невеличкі горбочки на шкірі обличчя, що
виникають унаслідок закупорення сальної залози.
УГРÍТИСЯ, док., зневажл. Ударитися.
УДÁЧНО, присл. Вдало.
УДÁТИСЯ, док. Бути схожим на кого-небудь, успадкувати
чиїсь риси, особливості.
УДЛІНÍТЄЛЬ, -я, ч. Подовжувач.
УЖЕРЕБИ́ ТИСЯ, док. Народити лоша.
УЗВÁР, -а, ч. Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід,
зварених у воді.
УКÁЛУВАТИ, недок. Тяжко працювати ║ пахáти.
УКОТИ́ ТИСЯ, док. Народити малят (вівці, кози).
УКРАШÉНІЯ, -я, с. Загальна назва жіночих прикрас;
прикраси.
У́ КСУС, -а, ч. Оцет: у концир |вац’ійу добаў |л’айут |уксус а | бо
л’і |мон:у кисло |ту/ шоб ни з’ір |вало.
УМ, -а, ч. Розум. ♦ Сам собі́ на умі́ – який уміє приховувати
свої думки, настрої, неохоче спілкується з іншими. Си́ ла є́ с ьць –
ума́ нє на́ да – йдеться про того, хто застосовує силу там, де
треба подумати. Ум за ро́ зум захо́ дит – втрачати здатність
розумно діяти.
УМОРИ́ ТИСЯ, док. Стомитися ║ вхля́ нути, замори́ тися,
задовба́ тися, замаха́ тися.

243
 УНІЧТОЖÁТИ, недок. Убиваючи, нищачи, припиняти
існування кого-, чого-небудь, призводити до загибелі, смерті;
знищувати.
УПИ́ ТИСЯ, док. Випивши алкогольних напоїв, стати
п’яним; напи́ тися.
УПОРОСИ́ ТИСЯ, док. Народити поросят.
УПОТРЕБЛЯ́ ТИ, недок. Використовувати або застосовувати
що-небудь з якоюсь метою; уживати.
УПРАВЛЯ́ ТИ, недок. Керувати.
У́ ПРАЖ, -і, ж. Частина збруї-ременів з вудилами та
поводами, які надівають на голову коневі, щоб правити ним.
УРАГÁН, -а, ч. Дуже сильний вітер, що може спричинити
сильні руйнування.
УРВÁТИ, док. Узяти собі, у своє користування, володіння;
привла́ снити.
У́ РВИСЬКО, -а, ч., зневажл. Збиточний, пустотливий;
урви́ тель.
УРВИ́ ТЕЛЬ, -я, ч. Збиточний, пустотливий ║ у́ рвисько.
УСÍЛІЯ, -я, с. Зусилля.
УСЛÓВІЯ, -я, с. Умови.
УСТИГÁТИ, недок. Прибувати куди-небудь вчасно.
УТЮ́ Г, -á, ч. Праска.
УТЯ́ ТИ1 , док. Проколоти шкіру жалом.
УТЯ́ ТИ2 , док. Зробити щось несподіване, незвичайне.
УФАТИ́ ТИ, док. Схопити.
УХАЖÓР, -а, ч. Нежонатий парубок, залицяльник ║
кавалє́ р .
УХÁЖУВАТИ, недок. Маючи почуття симпатії або кохання,
упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги.
У́ ХКАТИ, недок. Видавати звуки, що нагадують ухкання.

244
 УЦІНЬÓННИЙ, -ного, ч. Магазин, у якому продають уцінені
товари.
УЧÁСТІЯ, -я, с. Участь, спільне заняття чим-небудь.
УЧАСТКÓВИЙ, -вого, ч. Дільничний: участ | ковиĭ о |дин на
|
к˙іл’ка с’іл.
УЧÁСТОК, -тка, ч. Частина земельної площі. 2. Відділення
міліції.

ФÁЛДА, -и, ж. Складка на спідниці.

ФАЛИ́ ТИ, недок. Хвалити, висловлювати похвалу кому-
небудь.
ФАЛИ́ ТИСЯ, недок. Хвалитися, хвалити себе, хвалитися
ким-, чим-небудь ║ фáстатися.
ФАМÍЛІЯ, -ї, ж. Найменування особи, набуте при
народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до
покоління і вказує на спорідненість; прізвище.
ФÁРИ, фар, мн., згруб. Очі.
ФАРТУ́ Х, -á, ч. 1. Предмет одягу, який одягають під час
роботи, щоб запобігти забрудненню одягу спереду. 2. Предмет
шкільного одягу, який одягають на плаття. 3. Прошарок із жиру і
м’язів на грудині тушки свині: фар | тух обр’і |зайиц’а з
почи |реўшчини/ там та |киĭ йе пласт.
ФАРТУШÓК, -шка́ , ч. Фартушок, який чіпляють на груди
дитині, коли вона їсть ║ нагру́ дник, слюня́ вчик.
ФАРШ, -у, ч. Подрібнене через м’ясорубку м’ясо.
ФАРШИРУВÁТИ, недок. Начиняти фаршем.
ФАСОЛИ́ НЯ, -я, с. Бадилля квасолі.
ФАСÓЛЯ, -і, ж. Квасоля, городня однорічна рослина родини
бобових, що має в стручках овальні зерна.

245
 ФАСÓЛЬКА, -и, ж. Зборки між двома швами, утворені
стягнутою тканиною, в яку засилена резинка.
ФÁСТАТИСЯ, недок. Хвастатися, хвалити себе, хвалитися
ким-, чим-небудь; фали́ тися.
ФАТÁ, -и́ , ж. Весільний головний убір нареченої у формі
довгого полотнища з тюлю.
ФАТÁТИ, недок. Хватати.
ФÁТКА, -и, ж. Хватка.
ФÉДИРОВЕ, -ого, с., вл. н. Місце на річці Савранка на кутку
Лупівка.
ФЕЙС, -а, ч., мол. Обличчя.
ФÉЛЬШАР, -а, ч. Фельдшер, особа із середньою медичною
освітою; помічник лікаря.
ФÉРМА, -и, ж. Спеціалізоване тваринницьке господарство.
ФÉРМЕР, -а, ч. Один із господарів, які об’єднуються для
спільної праці.
ФИЦÁТИСЯ, недок. Хвицатися, битися задніми ногами (про
парнокопитних тварин).
ФÍҐА, -и, ж., вульг. Стулена в кулак рука так, що великий
палець просувається між вказівним і середнім як знак
зневажливого ставлення до кого-небудь ║ ду́ ля 2 .
ФÍКСІРУВАТИ, недок. Фіксувати, закріплювати що-небудь
у певному положенні.
ФІЛЄ́ , невідм., с. Найкраща, найніжніша частина м’яса
домашніх тварин, птиці та риби ║ філє́ й ка.
ФІЛЄ́ Й КА, -и, ж. Найкраща, найніжніша частина м’яса
домашніх тварин, птиці та риби; філє́ .
ФÍЛЬТИР, -тра, ч. Фільтр, пристрій для очищення рідини від
непотрібних домішок. ♦ Фільтрува́ ти база́ р – слідкувати за тим,
що говориш, не говорити зайвого.

246
 ФІНГÁЛ, -а, ч., згруб. Синяк під оком.
ФІРÁНКА, -и, ж. Шматок тканини, яким завішують вікно.
ФÍРМА, -и, ж. Назва великого виробничого об’єднання.
ФÍРТКА, -и, ж. Хвіртка, дверці, якими зачиняють прохід в
огорожі.
ФІСТ, фостá, ч. Хвіст. 1. Довге пір’я на задній частині у
птахів. 2. Задня кінцева частина тіла тварин, що є продовженням
хребта. ♦ Би́ ти у фіст і в гри́ ву – дуже сильно діяти.
ФÍТЬКАТИ, недок. Бездумно витрачати кошти ║
транжи́ рити.
ФÍФА, -и, ж., зневажл. Кокетлива дівчина, яка привертає до
себе увагу своєю поведінкою та зовнішністю.
ФÍЦА, -и, ж. Легковажна дівчина або молода жінка.
ФЛАКÓН, -а, ч. Невелика пляшечка, переважно для
парфумів, ліків.
ФЛАНÉЛЬКА, -и, ж. М’яка бавовняна тканина: із
фла | нел’ки бу |ли пилин |ки.
ФЛЯ́ ШКА, -и, ж. Скляний посуд з вузькою шийкою для
рідини; пляшка ║ бути́ лка.
ФОНÁРИК, -а, ч. 1. Освітлювальний пристрій, у якому
джерело світла захищене склом; ліхтарик. 2. Перен. Пишний
рукав, унизу на резинці чи манжеті.
ФÓРМА, -и, ж. З листового заліза неглибока посудина із
загнутими краями (часто з зубчиками на них) для випікання
хліба.
ФÓРМА СПОРТÍВНА. Костюм для занять спортом.
ФÓРМА ШКІЛЬНÁ. Одяг, який носять школярі.
ФÓРОСТ, -а, ч. Хворост.
ФОРСИ́ ТИ, недок. Хизуватися, хвастатися одягом.
ФÓРТОЧКА, -и, ж. Кватирка.

247
 ФОРЦÓВЩИК, -а, ч. Той, хто купував, перепродував
дефіцитні імпортні товари.
ФÓТКАТИСЯ, недок., мол. Фотографуватися.
ФОТОКÁРТОЧКА, -и, ж. Фотографія.
ФРÁНЯ, -і, ж. Жіноче ім’я Фросина.
ФРÁЯР, -а, ч., зневажл. Самовпевнений хлопець, задавака.
♦ Жа́ дность фра́ яра згуби́ ла – відсутність почуття міри може
зіграти злий жарт із людиною.
ФРАЯРИ́ ТИСЯ, недок. У своїй поведінці наслідувати
блатних.
ФУГÁНОК, -нка, ч. Інструмент, яким чистять дошки.
ФУЗ, -у, ч. Осад в олії.
ФУРÁЖ, -á, ч. Сухий корм для худоби.
ФУРАЖИ́ Р, -а, ч. Той, хто в колгоспі відав заготівлею,
зберіганням, видачею, підвезенням до ферми фуражу.
ФУРÁШКА, -и, ж. Чоловічий головний убір із козирком;
карту́ з.
ФУРМÁ, -и́ , ж. Хурма, велика м’ясиста солодка ягода із
соковитою серцевиною і шкіркою оранжевого кольору.
ФУТБÓЛКА, -и, ж. Легка трикотажна сорочка з короткими
рукавами.
ФУТЛЯ́ Р, -а, ч. Чохол для окулярів.
ФУФЛÓ, -а, с. Щось неякісне, низькосортне, негідне уваги.

ХАБÁР, -á, ч. Гроші, що даються службовій особі як

підкуп ║ взя́ тка.
ХÁВЧИК, -а, ч., мол. Їжа.
ХАЗІЙНУВÁТИ, недок. Господарювати.
ХАЗЯ́ ЙКА, -и, ж. 1. Господиня дому. 2. Працьовита жінка.

248
 ХАЗЯ́ ЇН, -а, ч. 1. Господар дому, глава сім’ї. 2. Працьовитий
чоловік. 3. Власник якогось господарства, речей, майна на
правах приватного або суспільного володіння.
ХАЛАБУ́ ДА, -и, ж. Невеличке крите приміщення для
собаки; бу́ дка 1.
ХАЛТУ́ РА, -и, ж. Побічний заробіток.
ХАЛУ́ ПА, -и, ж. Невелика злиденна хата; розвалю́ ха 1.
ХАЛЯ́ ВА 1 , -и, ж. Верхня частина чобота, що закриває
гомілку.
ХАЛЯ́ ВА 2 , -и, ж. Задоволення потреб, отримання чого-
небудь за чужий рахунок, безкоштовно. ♦ На халя́ ву – даром,
безкоштовно, за чужий рахунок.
ХАЛЬВÁ, -и, ж. Халва.
ХАМ, -а, ч., лайл. Зухвала, груба, нахабна людина ║ хамло́ .
ХАМИ́ ТИ, недок. Поводитися як хам; грубити.
ХАМЛÓ, -á, с., згруб. Зухвала, груба, нахабна людина; хам.
ХАНÁ, -и́ , ж., зневажл. Погані справи, повний провал.
ХАНДРИ́ ТИ, недок. Вередувати.
ХАНИ́ ГА, -и, ч., зневажл. П’яниця, який опустився ║
хану́ рик.
ХАНУ́ РИК, -а, ч., зневажл. П’яниця, який опустився;
хани́ га.
ХÁРА, -і, ж., вульг. Харя, обличчя; мо́ рда 2.
ХАРАШÓ, присл. Добре; гаразд ║ харóш.
ХАРІТÓНОВЕ, -ого, с., вл. н. Місце на річці Савранка на
кутку Лупівка.
ХАРÓШ, присл. Добре; гаразд; харашó.
ХАРÓШИЙ, -а, -е. Добрий; доброзичливий.
ХАРЧÍ, -і́ в , мн. Продукти харчування; ї́ жа.
ХÁТА, -и, ж. Сільський одноповерховий житловий будинок.

249
 ХÁТА ВИЛИКА. Найбільша кімната в хаті, яка не
опалюється.
ХÁХАЛЬ, -я, ч., зневажл. Залицяльник, коханець.
ХÁЩІ, -ів, мн. Густі зарості яких-небудь дерев, кущів.
ХВАЛЬКÓ, -á, ч. Той, хто любить хвалитися чим-небудь.
ХВÁТІТ, присл. Досить, достатньо.
ХВИЛЮВÁТИСЯ, недок. Непокоїтися, відчувати
хвилювання ║ биспоко́ їтися, волнува́ тися.
ХВИ́ ЛЬКА, -и, ж. Узор на глиняній стіні у вигляді хвильки.
ХВÓЙДА, -и, ж., зневажл. Жінка легкої поведінки; гуля́ ща.
ХВÓРИЙ, -а, -е. Який має яку-небудь хворобу ║ больни́ й,
слаби́ й.
ХВОРÓБА, -и, ж. Поганий стан здоров’я, недуга ║ болє́ знь.
ХИ́ ВКАТИ, недок. Сильно, важко кашляти ║ бухи́ кати.
ХИТРОЖÓПИЙ, -а, -е, вульг. Лукавий, підступний.
ХЛАПАНЦÍ, -і́ в , мн. Легкі домашні туфлі без закаблуків;
шльо́ панці.
ХЛИПТÁТИ, недок. Хлебтати, пити що-небудь.
ХЛІБ ІЗ СÁХАРОМ. Скибка хліба посипана цукром.
ХЛІБОКОМБІНÁТ, -а, ч. Пекарня.
ХЛІВ, -á, ч. Приміщення для домашніх тварин ║ сара́ й,
шо́ па.
ХЛÓПАТИ, недок. Плескати.
ХЛОПУ́ ШКА, -и, ж. 1. Прилад для биття мух у вигляді
шматка шкіри, гуми, укріпленого на довгій ручці; мухобо́ йка.
2. Пітарда.
ХЛОПЧИ́ СЬКО, -а, ч. Хлопчина.
ХЛЮ́ ПІК, -а, ч., зневажл. Безхарактерний чоловік.
ХЛЯ́ СЬЦІК, -а, ч. Вузька смужка тканини, пришита чи
пристебнута ззаду на талії одягу ║ крижівни́ ця.

250
 ХМÁРА ГРОЗОВÁ. Чорна дощова хмара.
ХНИ́ КАТИ, недок. Тихо плакати; ню́ няти.
ХÓВАНКА, -и, ж. 1. Місце, де можна сховатися від кого-
небудь. 2. Місце таємного зберігання чогось; потайник.
ХÓДІКИ, -ів, мн. Настінний годинник простої конструкції з
гирями.
ХÓДКА, -и, ж. Поїздка від одного пункту до іншого туди і
назад.
ХОДУ́ ЛЬКИ, -льок, мн. Пристосування, за допомогою якого
вчать ходити дітей.
ХОЛІЦІСЦÍТ, -у, ч. Холецистит, запалення жовчного
міхура.
ХОЛОДÉЦЬ, -дця́ , ч. Драглиста страва, яку одержують при
охолодженні м’ясного відвару з подрібненими шматочками м’яса
зі свинячої ніжки або півня: холо |дец’ го |товили з |п˙іўн’а а |бо із
сви |н’ачойі |ношки/ ну пошкраба | ли/ по |мили/ і зали |вайут во | дойу і
в˙ін м | л’ійе ча |соў пйат’/ ш˙іс’ц’/ то | д’і розли |вайут у тар’іл | ки/
шоб засти |гаў.
.ХОЛОДÉЦЬ РИ́ БНИЙ. Драглиста страва, яку одержують
при охолодженні рибного відвару з подрібненими шматочками
риби: |рибниĭ холо |дец’ |вариц’а ни |доўго/ |риба зва |рилас’/ таĭ
го |товиĭ/ |рибу роскла | дайут у тар’іл | ки і зали |вайут |йушкойу.
ХОЛОДÍЛЬНІК, -а, ч. Холодильник.
ХОЛОДÍНА, -и, ж. Дуже холодно ║ колоту́ н, холодри́ га.
ХОЛОДНИ́ К, -á, ч. Прилад у самогонному апараті.
ХОЛОДÓК, -дкá, ч. Затінене місце; затінок.
ХОЛОДРИ́ ГА, -и, ж. Дуже холодно; холоді́ н а.
ХОЛОСТЯ́ К, -á, ч. Який не перебуває у шлюбі;
неодружений.
ХОМУ́ Т, -а, ч. Плетена жіноча шапочка із закритою шиєю.

251
 ХОРÓМИ, -ів, мн. Багате приміщення.
ХОРОШИ́ СТ, -а, ч. Учень, який навчається добре.
ХРАМÁТИ, недок. Налягати на одну ногу; шкутильга́ ти.
ХРАЩ, -á, ч. Хрящ, гнучка і пружна тканина, що з’єднує
частини кістяка, а в деяких тварин становить сам кістяк.
ХРЕСТ, -á, ч. Предмет і символ культу християнської релігії,
який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у
верхній половині. ♦ Як з христа́ зня́ тий – виснажений.
ХРÉСТИК, -а, ч. Християнський культовий предмет у
вигляді хреста, який носять як оберіг чи прикрасу.
ХРИСТИ́ НИ, -и́ н, мн. 1. Церковний обряд хрещення.
2. Частування, святкування після обряду хрещення.
ХРИЩÉННИК, -а, ч. Похресник.
ХРИЩÉННИЦЯ, -і, ж. Похресниця.
ХРОБÁК, -á, ч. Черв’як.
ХРУСТÁЛЬ, -я́ , ч. 1. Скло високого ґатунку, якому властива
здатність сильно переломлювати світло; кришталь. 2. Посудина
із кришталю.
ХРУ́ СТИКИ, -ів, мн. Кондитерські вироби з бездріжджового
тіста, що мають форму продовгуватих тонких смужечок.
ХТÍТИ, недок. Хотіти, висловлювати побажання про
здійснення чого-небудь; бажа́ ти 1.
ХУДÓБА, -и, ж. Чотириногі свійські сільсьгосподарські
тварини ║ скоти́ на 1.
ХУ́ КАТИ, недок. Дмухати, дути.
ХУРДÉЛИЦЯ, -і, ж. Сніг з вітром.
ХУ́ СТКА ÁТЛАСНА. Хустка з атласу.
ХУ́ СТКА БАТÍСТОВА. Невелика хустка з батисту.
ХУ́ СТКА БÉЖОВА. Хустка світло-коричневого кольору з
кремовим відтінком і з білими берегами.

252
 ХУ́ СТКА ВИЛИ́ КОЇ РУКИ́ . Хустка великого розміру.
ХУ́ СТКА ЗАГРАНИ́ ЧНА. Велика квітчаста хустка.
ХУ́ СТКА ЗАСТИЛЬНÁ. Велика тепла сукняна хустка з
тороками, яку накидали на плечі: застил’| на | хустка ви |лика
та |ка/ ширс’|ц’ан’а/ квад |ратиками та |кими/ по |хожа на пл’ед/
|
зараз йа г |лад’у на н’ійі.
ХУ́ СТКА КÁШМІРОВА. Хустка з кашеміру.
ХУ́ СТКА КЛЄ́ Т УШНА. Хустка у клітинку.
ХУ́ СТКА КОФÉЙНА. Хустка світло-коричневого кольору з
білими берегами і тороками.
ХУ́ СТКА КРÉМОВА. Хустка кремового кольору.
ХУ́ СТКА МАЛÓЇ РУКИ́ . Хустка малого розміру.
ХУ́ СТКА ПРОСТÉНЬКА. Невелика хустка з бавовняної
тканини.
ХУ́ СТКА ПУХÓВА. Хустка з пуху.
ХУ́ СТКА СИРÉДНЬОЇ РУКИ́ . Хустка середнього розміру.
ХУ́ СТКА ТИРНÓВА. Шерстяна квітчаста хустка.
ХУ́ СТКА ТРУСÍНСЬКА. Шовкова хустка з довгими
тонкими тороками.
ХУ́ СТКА ТУРÉЦЬКА. Хустка з турецьким узором.
ХУ́ СТКА ЦИГÁНСЬКА. Велика квітчаста хустка з
тороками.
ХУ́ СТКА ШТÁПИЛЬНА. Хустка зі штапелю.
ХУ́ ТКО, присл. З великою швидкістю; шви́ дко.
ХУ́ ЧЧЕ, присл. Швидше.

ЦАБÉ, виг. Вигук, яким коней повертають праворуч.

ЦАП, -а, ч. Самець кози. ♦ Ні за ца́ пову ду́ шу – даремно,
марно.

253
 ЦАРÁПАТИ, недок. Дряпати.
ЦВИ́ РКАТИ, недок. Бризкати.
ЦÉГЛА, -и, ж. 1. Прямокутний брусок з випаленої глини,
який уживається як будівельний матеріал ║ кирпи́ ч. 2. Цегла з
глини з домішкою соломи.
ЦÉГЛА ОГНЄУПÓРНА. Цегла вогнетривка, основними
властивостями якої є термостійкість та підвищена міцність.
ЦЕГÓ, займ. Цього.
ЦЕП, -а, ч. Ланцюг.
ЦÉПОЧКА, -и, ж. Прикраса для шиї з послідовно з’єднаних
одне з одним металевих кілець; ланцюжок.
ЦИБÉР, -брá, ч., заст. Дерев’яне відро.
ЦИБРИ́ НЯ, -я, с. Цямриня, верхня частина колодязя.
ЦИГÉЙКА, -и, ж. Хутро, вироблене з шкури овець
цигейської породи.
ЦИНКНÉР, -а, ч. Центнер, одиниця ваги, що дорівнює 100
кілограмам.
ЦИРИМÓНИТИСЯ, недок. Церемонитися, виявляти зайву
делікатність.
ЦИ́ ТРУСОВІ, -их, мн. Плоди субтропічних і тропічних дерев
або кущів (апельсини, мандарини, лимони).
ЦИТЬ, виг. Окрик, що виражає наказ мовчати.
ЦИ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Одна з двох молочних залоз у жінок.
ЦÍВКА, -и, ж. Трубчасте стебло рослини для намотування
ниток (у ткацькому човнику).
ЦІДИ́ ЛОК, -лка, ч. Спеціальне сито для проціджування
молока.
ЦІЛНИ́ К, -á, ч. Неорана, необроблена земля.
ЦІЛУ́ ШКА, -и, ж. Скибка, відрізана від непочатого краю
хлібини.

254
 ЦІЛЯКÓМ, присл. Цілим.
ЦІНÁ, -и́ , ж. 1. Вартість товару, виражена в грошових
одиницях. 2. Перен. Цінність, значення чого-небудь. ♦ Наби́ ти
собі́ ці́ н у – підносити себе в очах інших, намагатися показати
себе з кращого боку, ніж ти є насправді. Зна́ ти собі́ ці́ н у –
належно оцінювати власні можливості.
ЦІП, -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з
довгого держака, прикріпленого до нього ременем або мотузком
короткого дерев’яного бича.
ЦІПИ́ ЛНО, -а, с. Держак ціпа.
ЦІП-ЦІП, виг. Вигук, яким підкликать курчат.
ЦÓКАТИСЯ, недок. Торкатися своєю чаркою чарки іншого
на знак привітання, поздоровлення.
ЦÓКОЛЬ, -я, ч. 1. Нижня частина зовнішньої стіни якої-
небудь будови. 2. Частина електричної лампи, яка служить для
закріплення її контакту з електричним колом.
ЦУРÁТИСЯ, недок. Триматися осторонь, уникати кого-
небудь.
ЦУ́ ЦИК, -а, ч. Маленький собака. ♦ Змéрзнути як цу́ цик –
дуже змерзнути.
ЦЬВЄТ, -а, ч. Колір.
ЦЬВÍРКАТИ, недок. Виражати своє незадоволення з
приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь;
доріка́ ти.
ЦЬВІСТИ́ , недок. 1. Укриватися пліснявою, цвіллю.
2. Квітнути.
ЦЬВІТИ́ , -і́ в , мн. Квіти.
ЦЬОМ, виг., дит. Поцілунок.
ЦЬÓМАТИ, недок., дит. Цілувати.
ЦЬОХ-ЦЬОХ, виг. Вигук, яким підкликать свиней.

255
 ЦЮЛЮВÁТИ, недок. Цілувати, торкатися губами до кого-,
чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі,
прощанні.
ЦЮ́ ЦЯ, -і, ж., дит. Собака.
ЦЯ́ ЦЯ 1 , -і, ж., дит. 1. Гарний, щось гарне. 2. Іграшка.
ЦЯ́ ЦЯ 2 , -і, ж. Поважна, впливова особа. ♦ Вили́ ка ця́ ця –
поважна, впливова особа.
ЦЯ́ ЦЯНКА, -и, ж. Обіцянка.
ЦЯ́ ЦЬКА, -и, ж. Річ, призначена дітям для гри; іграшка.
ЦЯ́ ЦЬКАТИСЯ, недок. Потурати всім примхам,
задовольняти всі бажання, примхи; па́ нькатися.

ЧАД, -у, ч. Задушливий, отруйний газ, що йде з печі після

неповного згоряння палива.
ЧÁЙНА, -ої, ж. Столова.
ЧАМАЙДÁН, -а, ч. Чемодан, коробка зі шкіри або іншого
матеріалу з ручкою, яка слугує для перевезення багажу:
чамаĭ | дани дару | вали х| лопц’ам/ йа |к˙і ĭшли ў |арм˙ійу.
ЧАМУ́ Р, -у, ч. Розчин цементу і піску.
ЧАН, -а, ч. Великий чавунний котел.
ЧÁПЧИКИ, -ів, мн. Дитяче взуття; чóпики.
ЧАРÁ, -и, ж. Неглибокий круглий посуд, у якому смажать
їжу; сковорода: йак ўсу |вали ка |зан у п˙іч йі |го накри |вали
ви |ликойу ча |ройу биз |ручки.
ЧÁРКА, -и, ж. Невелика скляна посудина для пиття
спиртних напоїв ║ стака́ нчик, ча́ рочка. ♦ Загляда́ ти в ча́ рку –
вживати алкогольні напої, зловживати ними.
ЧÁРОЧКА, -и, ж. Невелика скляна посудина для пиття
спиртних напоїв ║ ча́ рка.

256
 ЧАС, -у, ч. 1. Одиниця виміру часу, що дорівнює 60
хвилинам; година. 2. Безперервний плин, біг хвилин, тривання.
ЧАСИ́ , -і́ в , мн. Прилад для визначення часу протягом доби;
годинник.
ЧАСНИ́ К ОЗИ́ МИЙ. Часник, який садять на зиму.
ЧАСНИ́ К Я́ РИЙ. Часник, який садять на весні.
ЧАСНÓЧНИЦЯ, -і, ж. Кухонний предмет, яким видавлюють
часник: ко | лис’ ни |було час| ночниц’/ час |ник | терли ў ма |к˙ітр’і.
ЧÁСОМ, присл. Іноді, час від часу.
ЧАСТУВÁТИ, недок. Пригощати, ставити могорич.
ЧÁСЬЦЬ, -і, ж. Частина, складовий елемент якоїсь цілості.
ЧÁШИЧКА, -и, ж. 1. Надколінна кісточка. 2. Фарфорова
деталь на електричному стовпі. 3. Пластмасова вставка в
бюстгальтері купальника.
ЧÁШКА, -и, ж. Фарфорова або фаянсова посудина для пиття
чаю.
ЧÉЛЮСЬЦІ, -ів, мн. 1. Лицьові кістки, в яких тримаються
зуби; щелепа. 2. Пластинка із вставними зубами. 3. Отвір
дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною печі.
ЧÉПЧИК, -а, ч. Легка дитяча шапочка, яку зав’язують під
підборіддям: | чепчик дл’а новона |роджиного.
ЧÉРИВО, -а, с. Живіт, частина тіла людини і тварини, в якій
міститься шлунок, кишківник.
ЧÉРИХИ, -ів, мн. Великі черешні.
ЧÉШКИ, -шок, мн. Спортивне взуття у вигляді легких тапок
без підошви.
ЧИКРИ́ ЖИТИ, недок. Чимсь гострим розділяти що-небудь
на частини, подрібнювати.
ЧИКУ́ ШКА, -и, ж. Пляшка горілки місткістю 250 гр.;
читвирту́ шка.

257
 ЧИМПІÓН, -а, ч. Пізньоосінній сорт яблук: чимп˙і |он/ це
|
йаблука кислосо |лодк˙і.
ЧИМЧИКУВÁТИ, недок. Іти швидко, поспішно.
ЧИ́ НКА, -и, ж. Лезо для бритви.
ЧИПУХÁ, -и́ , ж. 1. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я . 2. Щось
маловажливе, несуттєве, незначне.
ЧИРÁК, -á, ч. Чиряк, гнійний нарив: йак| шо чира |ки/ то
т |реба |пити пиў |н’і д|рошч˙і/ то | д’і во | ни ісчи |зайут.
ЧИРВÁК, -á, ч. Черв’як, безхребетна тварина, яка
пересувається, вигинаючи своє м’яке видовжене тіло.
ЧИРВÓНА ШÁПОЧКА. Сорт квасолі.
ЧИРВÓНИЦЬ, -нця, ч. Десять карбованців.
ЧИРÉШНЯ ЖÓВТА. 1. Плодове дерево. 2. Жовта соковита
ягода черешні.
ЧИРИВИ́ КИ, -ів, мн. Взуття, що закриває ногу вище
кісточок на шнурках ║ боті́ н ки.
ЧИРИДÁ, -и, ж. Череда, стадо великої рогатої худоби, що
разом випасається.
ЧИРИЗЧУ́ Р, присл. Занадто, надмірно.
ЧИРИПÁХА, -и, ж. 1. Покритий костистим панциром
плазун, що повільно переміщується на коротких ногах. 2. Перен.,
заст. Двомісний автомобіль.
ЧИРИПИ́ ЦЯ, -і, ж. Черепиця, покрівельний матеріал.
ЧИРИПЛЯ́ НИЙ, -а, -е. Череп’яний.
ЧИРИПÓК, -пкá, ч. Шматок побитого глиняного,
фарфорового посуду.
ЧИРÍНЬ, -і, ж. Місце в печі, де горять дрова.
ЧИРКУ́ ША, -і, ж. Сорт слив.
ЧИРПÁК, -á, ч. Черпак, совкова лопата.
ЧИРСТВИ́ Й, -а, -е. Який став несвіжим (про хліб).

258
 ЧИСÁТИСЯ, недок. 1. Розчісувати собі волосся. 2. Чухати,
потирати своє тіло; чу́ хатися 1.
ЧИСÓТКА, -и, ж. Заразне шкірне захворювання.
ЧИ́ СТИТИ, недок. 1. Знімати бруд. 2. Оббирати, здирати
обгортки на качанах кукурудзи. 3. Оббирати шкірку з картоплі.
ЧИСТОПЛÓТНИЙ, -а, -е. Який любить чистоту, чистий;
охайний ║ чисьтю́ ля, чисьтьóха.
ЧИСЬТЮ́ ЛЯ, -і, ч. і ж. Який любить чистоту, чистий;
охайний; чистоплóтний.
ЧИСЬТЬÓХА, -и, ч. і ж. Який любить чистоту, чистий;
охайний; чистоплóтний.
ЧИТВИРТÁК, -á, ч. Двадцять п’ять карбованців.
ЧИТВИРТУ́ ШКА, -и, ж. Пляшка горілки місткістю
250 гр. ║ чику́ шка.
ЧИТВЬÓРКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-
2104.
ЧИХВÓСТИТИ, недок., зневажл. Різкими, образливими
словами висловлювати невдоволення, осуд; свари́ ти.
ЧИХÓЛ, -хлá, ч. Жіночий одяг у вигляді сорочки з
непрозорої тканини, який одягають під прозору сукню.
ЧИХÓТКА, -и, ж. Туберкульоз.
ЧІПЛЯ́ ТИСЯ, недок. 1. Братися, хапатися руками за що-
небудь. 2. Прискіпуватися до кого-небудь.
ЧМÁКАТИ, недок. Прицмокувати під час жування.
ЧМАНÍТИ, недок. Втрачати здатність нормально мислити,
діяти.
ЧМО, -а, с., лайл. Людина, яка морально опустилася.
ЧÓБАТИ, -бі́ т, мн. Високе шкіряне взуття.
ЧÓБАТИ КИ́ РЗОВІ. Чоботи з кирзи: йа ў ш | колу хо |дила ў
|
кирзових | чобатах.

259
 ЧÓБАТИ КОМСОСТÁВСЬКІ. Чоботи з хрому:
комсос |таўс’к˙і | чобати бу |ли з | доўгими ха |л’авами/ ў них |т’іл’ки
чоло |в˙іки хо |дили/ та | к˙і |гарн’і бу |ли.
ЧÓБАТИ РИБÁЦЬКІ. Гумові чоботи вище колін,
призначені для риболовлі.
ЧÓБАТИ РІЗИ́ НОВІ. Гумові чоботи: о | бично/ йaк| шо
бо |лото/ то р’і |зинов˙і | чобати ўзу |вайут.
ЧÓБАТИ ХРÓМОВІ. Чоботи з хрому: і чоло |в˙іки ĭ ж˙ін |ки
хо |дили ў х|ромових |чобатах.
ЧÓБАТИ Ю́ ХТОВІ. Чоботи з високоякісної шкіри.
ЧÓБАТИ Я́ ЛОВІ. Чоботи з телячої шкіри.
ЧÓВНИК, -а, ч. 1. Ткацька продовгувата колодка для цівки з
ниткою. 2. Невеличке судно.
ЧÓКНУТИЙ, -а, -е, лайл. Уживається як лайливе слово;
дурнува́ тий.
ЧÓЛКА, -и, ж. Елемент зачіски у вигляді волосся, що спадає
на лоб.
ЧОП, -а, ч. Дерев’яна деталь, якою закривали отвори.
ЧÓПИКИ, -ів, мн. Дитяче взуття ║ чáпчики.
ЧÓРНА БОЛЄ́ ЗНЬ. Хвороба, яка характеризуться
приступами розладів свідомості, що характеризуються
загальними корчами; епілє́ п сія.
ЧОРНИ́ ЛО, -а, с. 1. Розчин певного барвника, що
використовується для писання. 2. Перен. Дешеве червоне вино.
ЧОРНИ́ ЛЬНИЦЯ, -і, ж. Спеціальна посудина для чорнила,
в яку вмочували перо, коли писали.
ЧОРНОБРИ́ ВЦІ, -ів, мн. Однорічні трав’янисті рослини із
запашними жовтими квітками.
ЧОРНОБУ́ РКА, -и, ж. Шапка з хутра чорно-бурої лисиці.
ЧОРНОВИ́ К, -á, ч. Чорновий текст, рукопис; чернетка.

260
 ЧОРНОЗЬÓМ, -а, ч. Чорнозем, родючий ґрунт темного
кольору.
ЧОРНОСЛИ́ В, -а, ч. Сушені плоди слив.
ЧОРТ, -а, ч. Уявна надприродна істота, що втілює зло і
зображується у вигляді людини з хвостом і рогами ║ біс, ді́ тько,
дья́ вол, сатана́ . ♦ У чо́ рта на кулі́ ч ках – дуже далеко. Не
таки́ й страшни́ й чорт, як йіго́ малю́ ют – кажуть, щоб
підбадьорити того, хто відчуває страх перед чимось незнайомим.
ЧОТИРОХКЛИ́ НКА, -и, ж. Спідниця, пошита з чотирьох
клинів.
ЧУ́ БИТИСЯ, недок. Битися, хапаючи один одного за чуба.
ЧУВÁК, -á, ч., мол. Дивакуватий хлопець.
ЧУ́ ВСТВО, -а, с. Психічні та фізичні відчуття людини;
почуття.
ЧУГУНÓК, -нкá, ч. Металева посудина із сферичним дном.
ЧУЖ, -і, ж. Нісенітниця, дурниця; ахінє́ я .
ЧУ́ ЛКИ. -ів, мн. Панчохи.
ЧУ́ ЛКИ БИЗРОЗМЄ́ РНІ. Панчохи із синтетичного
еластичного волокна.
ЧУ́ ЛКИ ДИДИРÓНОВІ. Панчохи із синтетичного волокна.
ЧУ́ ЛКИ КАПРÓНОВІ. Панчохи з капрону.
ЧУ́ ЛКИ ПРОСЬЦÍ. Панчохи з бавовни.
ЧУМÁ, -и, ж. Гостре інфекційне захворювання людини і
тварин, що поширюється у формі епідемії.
ЧУ́ НІ, -ів, мн. Коротке гумове взуття.
ЧУПРИ́ НА, -и, ж. Волосся на голові чоловіка.
ЧУ́ РКА, -и, ж. Круглий короткий відрізок дерева, який
колять на поліна.
ЧУТКА, -и, мн. Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь.
ЧУТЬ-ЧУТЬ, присл. Ледь-ледь.

261
 ЧУ́ ХАТИСЯ, недок. 1. Чухати, потирати своє тіло ║
чисáтися. 2. Зневажл. Зволікати з чим-небудь, гаяти марно час.
ЧУ́ ЧАЛО, -а, с. Чучело, набита тирсою, соломою і т. ін.
шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд.

ША, виг. Зі значенням замовкнути.

ШАГ, -у, ч. Відстань між стопами ніг під час ходьби; крок.
ШÁЙКА, -и, ж. Бандитське угрупування; ба́ нда.
ШАЛА́ Ш, -а, ч. Тимчасове накриття для весільних гостей.
ШÁЛЬКА, -и, ж. Тарілка в терезах, на яку кладуть
зважувану річ або гирі.
ШАЛЬÓВКА, -и, ж. Шалівка, вікна і двері.
ШАМПÁНСЬКЕ, -кого, с. Будь-яке ігристе виноградне
вино.
ШАМПУ́ НЬ, -і, ж. Мильна запашна рідина для миття
волосся: |зараз шам |пун’іў йа | ких |хочиш/ а ко |лис’ | мили | голову
борш| чом/ йаĭ |ц’ом/ си |роваткойу/ полос |кали | уксусом.
ШАНУВÁТИСЯ, недок. Дбати про своє здоров’я; берегтися.
ШÁПКА, -и, ж. 1. Головний убір. 2. Суцвіття соняшника.
ШÁПКА АНДÁТРОВА. Шапки з вичиненої шкури ондатри.
ШÁПКА КÓТИКОВА. Шапка з вичиненої шкури котика.
ШÁПКА ЛИ́ СЯЧА. Шапка з вичиненої шкури лисиці.
ШÁПКА НÓРКОВА. Шапка з вичиненої шкури норки.
ШÁПКА ПЄСЦÓВА. Шапка з вичиненої шкури песця.
ШÁПКА СМУ́ ШОВА. Шапка з вичиненої шкури
новонародженого ягняти.
ШÁПКА ЦИГÉЙКОВА. Шапка з цигейки.
ШÁПОЧКА, -и, ж. 1. Дитячий головний убір. 2. Гумовий
головний убір для купання.

262
 ШАР, -у, ч. Один з горизонтальних рядів чого-небудь,
розміщених один над одним ║ слой.
ШÁРА, -и, ж. Щось дармове. ♦ На ша́ ру – безкоштовно,
даром. На ша́ ру і у́ ксус сла́ дкий – приємно те, що дістається
задарма.
ШАРАФÁН, -а, ч. Сарафан, плаття на бретельках.
ШÁРИК, -а, ч. Кулька.
ШÁРИТИ, недок. 1. Шукати що-небудь. 2. Розбиратися в
чому-небудь; розумі́ ти.
ШАРЛАТÁН, -а, ч. Той, хто обдурює кого-небудь.
ШАРЛÓТКА, -и, ж. Солодкий пиріг із яблук, запечених у
тісті.
ШАРОВÁРИ, -ів, мн. Широкі чоловічі штани, зі штанинами
внизу на резинці.
ШАРÓВКА, -и, ж. Час і процес сапання: цеĭ год |була | дуже
т’аш| ка ша |роўка/ |були дош| ч˙і/ | дуже ўс’о поза |ростало.
ШÁРПАТИ, недок. Зачіпати, смикати ║ дьо́ ргати 2.
ШАРУВÁТИ, недок. Розпушувати землю сапою.
ШАРФ ГÁЗОВИЙ. Шарф із дуже тонкої прозорої тканини.
ШÁСТАТИ, недок., зневажл. Ходити туди-сюди без певної
мети, без потреби; ти́ нятися.
ШАТКІВНИ́ ЦЯ, -і, ж. Пристрій для шаткування капусти.
ШАТРÓ, -á, с. Розбірне житло циган.
ШÁФА, -и, ж. Рід великих меблів, що мають форму
високого ящика з дверцятами, а всередині – полички.
ШÁШИЛЬ, -шля, ч. Шашіль, личинка жука, яка точить
дерево, дерев’яні вироби.
ШВÁГЕР, -гра, ч. Сестрин або жінчиної сестри чоловік.
ШВÁЙКА, -и, ж. 1. Товсте шило. 2. Загострений металевий
стрижень для убою свиней.

263
 ШВÁЧКА, -и, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг ║ маді́ с тка,
шве́ я.
ШВÉЙНА, -ої, ж. Майстерня для пошиття одягу: у ш |веĭн’і
ўс’о | шили і пла | т’а і |пал’та.
ШВÉЙНА МАШИ́ НКА. Прилад для шиття ║ маши́ нка 3.
ШВÉНЬДЯТИСЯ, недок., зневажл. Ходити туди-сюди без
певної мети, без потреби; ти́ нятися.
ШВÉЯ, -ї, ж. Жінка, яка шиє легкий одяг; швáчка.
ШВИДКИ́ Й, -а, -е. Який дуже швидко рухається ║
би́ стрий 1, прудки́ й.
ШВИ́ ДКО, присл. З великою швидкістю ║ би́ стро, біго́ м,
бісьцьо́ м, пру́ дко, ско́ ро, стрімголо́ в, ху́ тко.
ШВИРЛЯ́ ТИ, недок. З силою кидати щось ║ жбурля́ ти.
ШВÓРКА, -и, ж. 1. Мотузка зі шкіри, якою користуються
при виготовленні віників. 2. Мотузка, на яку вішають прану
білизну.
ШЕРСЬЦЬ, -і, ж. Шерсть. 1. Волосяний покрив тварин.
2. Тканина з вовняної пряжі.
ШИ́ БАТИСЯ, недок., зневажл. Ходити туди-сюди без певної
мети, без потреби; ти́ нятися.
ШИ́ БЕНИК, -а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет ║
бешке́ тник.
ШИ́ БКА, -и, ж. Тонкий лист скла, вставлений в раму вікна.
ШИВЙÓТ, -а, ч. Шерстяна або напівшерстяна, трохи
ворсиста тканина, з якої шиють верхній одяг.
ШИКÁРНИЙ, -а, -е. Багатий, розкішний, пишний.
ШИКИРÁТИ, недок. Шикиряти, шипилявити, мати дефект у
вимові окремих звуків.
ШИКОЛÁДКА, -и, ж. Кондитерський виріб у вигляді
плитки із шоколаду.

264
 ШИ́ ЛО, -а, с. Інструмент у вигляді загостреного стрижня з
ручкою. ♦ Міня́ ти ши́ ло на ми́ ло – робити зміни без користі.
Ши́ ла в мішку́ ни схова́ їш – про щось явне, чого не можна
приховати.
ШИНÉЛЯ, -і, ж. Верхній формений одяг зі складкою на
спині і хлястиком.
ШИПТÁТИСЯ, недок. Розмовляти з ким-небудь тихо,
пошепки.
ШИПУ́ ЧКА, -и, ж. Шипучий напій: ши |пучка бу | ла у та | к˙і
|
сам˙і бу |тилц’і йак шам |панс’ке/ т’іки во |на ди | шеўша.
ШИРÉПА, -и, ж., зневажл. Неохайна жінка ║ шмо́ ндя.
ШИРÍНЬКА, -и, ж. Розпірка спереду чоловічих штанів.
ШИСТИКЛИ́ НКА, -и, ж. Спідниця, пошита з шести клинів:
сп˙ідни|ц’і бу|ли шистик|линки/ та|ких ш˙іс’ц’ к|линчик˙іў |шилис’а /
до|низу бу|ли |ширш˙і / а з|верху бу|ла на пойа|сочку.
ШИ́ ТИ, недок. З’єднувати ниткою за допомогою голки
частини тканини. ♦ Бі́ л ими нитка́ ми ши́ то – невміло, погано
замасковано, виконано. Ні ши́ ти ні поро́ ти – не мати життєвого
досвіду.
ШИ́ ФИР, -а, ч. Хвильовий покрівельний матеріал для дахів:
у | нашому си |л’і ўс’і ха | ти ўк|рит’і | шифиром п˙ід гочи |ретом
у|же ни | ма.
ШИ́ ШКА, -и, ж. 1. Суцвіття хвойних рослин, круглої чи
овальної форми, вкрите лусочками. 2. Заокруглена опуклість на
тілі від удару. 3. Весільна обрядова булочка: на в˙і | с’іл’і йак
дару |вали/ то да |вали шиш| ки/ коро |ваĭ і хус| тинку тим хто
да |руйе. 4. Ірон. Поважна, впливова особа.
ШИ́ Я, -ї, ж. 1. Частина тіла людини та більшості тварин, що
з’єднує голову з тулубом. ♦ Намили́ ти ши́ ю – покарати кого-
небудь за якусь провину. Сиді́ ти на ши́ ї – бути на чиємусь

265
утриманні, матеріально обтяжувати когось. Куди́ ши́ я тудá й
голова́ – чоловік – голова, а жінка – шия, куди шия поверне,
туди голова і дивиться. 2. Вузька частина погреба зі сходинками.
ШІСЬЦЬÓРКА, -и, ж. Модель легкового автомобіля ВАЗ-
2106.
ШКÁЛІК, -а, ч. Маленька пляшка горілки.
ШКАНДИБÁТИ, недок. Налягати на одну ногу;
шкутильга́ ти.
ШКАНДУЛЯ́ ТИ, недок. Налягати на одну ногу;
шкутильга́ ти.
ШКАРАЛУ́ ПА, -и, ж. Тверда оболонка яйця.
ШКАРАЛУ́ ПИ, -ів, мн. Лушпайки зі старої картоплі.
ШКАФ, -а, ч. Шафа для зберігання одягу.
ШКВÁРКА, -и, ж. Смажений чи висмажений шматочок
сала.
ШКЕТ, -а, ч., зневажл. Хлопчак, підліток.
ШКÍРИТИСЯ, недок., зневажл. Усміхатися, показувати
зуби.
ШКÓДА 1 , -и, ж. Співчуття до кого-, чого-небудь; жа́ лко.
ШКÓДА 2 , -и, ж. Модель легкового автомобіля.
ШКРÁБАТИ, недок. 1. Терти чим-небудь гострим,
жорстким, робити щось чистим. 2. Чухати яку-небудь частину
тіла. 3. Обчищати шкірку з молодої картоплі: йак шк |рабайіш
моло |ду кар |тошку то ўс’і |пал’ц’і | чорн’і.
ШКУ́ РА, -и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини.
2. Вичинена шкура вбитої тварини. 3. Зовнішній покрив тіла
людини; шкіра. ♦ Вила́ зити із шку́ ри – надриваючись,
докладаючи всіх зусиль, робити що-небудь, добиватися чогось.
Зали́ ти са́ ла за шку́ ру – робити багато прикростей кому-небудь,
дошкуляти комусь. Шку́ ра та ко́ сьці – дуже худа людина.

266
 ШКУ́ РКА, -и, ж. Коричнева плівка, яка виникає на молоці,
довго пряженому на малому вогні.
ШКУРОДЬÓР, -а, ч. Жорстока людина, мучитель.
ШКУТИЛЬГÁТИ, недок. Налягати на одну ногу ║
шкандиба́ ти, шкандуля́ ти, храма́ ти.
ШЛÉЙКА, -и, ж. Стрічка тканини, що утримує на плечах
жіночу сорочку ║ бритéлька.
ШЛÉЯ, -ї, ж. Широка лямка, що облягає передню частину
тулуба коня і до якої прикріплені посторонки.
ШЛÍХТА, -и, ж. Клейка рідина з борошна для змащування
ниток основи.
ШЛÍЦА, -и, ж. Складка на розрізі внизу спідниці.
ШЛЬÓМ, -а, ч. Шолом, спеціальний головний убір для
захисту голови й шиї від пошкоджень.
ШЛЬÓНДРА, -и, ж., зневажл. Жінка легкої поведінки;
гуля́ ща.
ШЛЬÓПАНЦІ, -ів, мн. Легкі домашні туфлі без
закаблуків ║ шльо́ пки, хлапанці́ .
ШЛЬÓПКИ, -ів, мн. Легкі домашні туфлі без закаблуків;
шльóпанці.
ШЛЮ́ ХА, -и, ж., зневажл. Жінка легкої поведінки; гуля́ ща.
ШЛЯ́ ПА, -и, ж. Головний убір з широкими крисами;
капелю́ х. ♦ Ді́ л о в шля́ пі – усе гаразд; все йде успішно.
ШЛЯ́ РКА, -и, ж. Смужка тканини, зібрана в зборки і
пришита для оздоблення виробу.
ШЛЯ́ ТИСЯ, недок. Вести аморальний спосіб життя, мати
інтимні стосунки з ким-небудь; волочи́ тися 2.
ШЛЯХ, -у, ч. Дорога, вулиця.
ШМАЛИ́ ТИ, недок. Обпалювати вогнем, очищаючи від
щетини, решток пір’я; смалити.

267
 ШМАРКÁЧ, -á, ч., зневажл. Підліток.
ШМÁТЯ, -я, с. Шмаття, брудний одяг, який треба прати.
ШМÓНДЯ, -і, ж., зневажл. Неохайна жінка; шере́ па.
ШМÓРГАТИ, недок. З шумом утягувати носом повітря.
ШМÓТКИ, -ів, мн. Багато будь-якого одягу.
ШМУРДЯ́ К, -á, ч., зневажл., мол. Вино поганої якості.
ШНИ́ РИТИ, недок. Шукати щось, роблячи безлад.
ШНУР, -á, ч. 1. Тонкий мотузок, сплетений з кручених
ниток. 2. Електричний провід в ізоляційній оболонці.
ШНУРÓК, -ркá, ч. Тонкий мотузок, яким зашнуровують
взуття.
ШО, чого, займ. Що.
ШОВК, -а, ч. Волокно, що виділяється гусеницями
шовковицевого шовкопряда.
ШОВКÓВИЙ, -а, -е. 1. Пошитий із шовку. 2. Перен. Покірна,
слухняна людина. ♦ Як шóвковий – стати дуже покірним,
слухняним.
ШОВКОПРÁД, -а, ч. Шовкопряд, метелик, гусінь якого
звиває кокони з виділеного слинними залозами шовкового
волокна.
ШОЛУХÁ, -и́ , ж., збірн. Тверде покриття насіння
соняшника, проса, гречки, що легко відділяється від зернятка.
ШÓПА, -и, ж. Приміщення для домашніх тварин; хлів.
ШÓРТИ, -ів, мн. Літні короткі штани довжиною до колін.
ШОТЛÁНКА, -и, ж. Напівбавовняна тканина в клітинку.
ШÓФЕР, -а, ч. Водій автомобіля ║ воді́ тєль.
ШПАКÍВНЯ, -і, ж. Приміщення для птахів, що має вигляд
будочки з отвором, прикріпленої на дереві.
ШПАКЛЬÓВКА, -и, ж. Шпаклівка, замазка, якою
шпаклюють яку-небудь поверхню.

268
 ШПАНÁ, -и, ж., збірн., зневажл. Піддітки.
ШПИ́ ЛЬКА, -и, ж. 1. Металева голка з голівкою на тупому
кінці, яку використовують для приколювання одягу. 2. Предмет
для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл
дроту; закóлка. 3. Високий тонкий каблук жіночого взуття.
ШПИ́ ЦЯ, -і, ж. 1. Спиця в колесі воза, велосипеда.
2. Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для
плетіння.
ШПИ́ ЧКА, -и, ж. Довгий вузький ніж, яким колють
свиней.
ШПРÉХАТИ, недок. Розбиратися в чому-небудь; розумі́ ти.
ШПРІЦ, -á, ч. Шприц, лікарський інструмент у вигляді
циліндра з поршнем і порожнистою голкою для введення ліків
під шкіру, у м’язи, вену.
ШПУ́ ЛЬКА, -и, ж. Маленька котушка.
ШТÁБА, -и, ж. Металева запона до дверей; залізна рейка.
ШТАНДÁРИ, -ів, мн. Підпіччя, глибока ніша під піччю.
ШТАНИ́ , -ів, мн. Нижня частина верхнього вбрання з
довгими холошами ║ бру́ ки.
ШТАНИ́ ДЖÍНСОВІ. Штани з джинсової тканини.
ШТАНИ́ ВÁТЬНІ. Зимові чоловічі штани з ватною
підкладкою: та |к˙і бу |ли к|репк˙і мо |рози/ шо |даже ж˙ін |ки
ўд’і |вали |ват’н’і шта |ни.
ШТАНИ́ ВІЛЬВÉТОВІ. Штани з вельвету.
ШТАНИ́ ГРИБÍННІ, заст. Чоловічі штани з домотканого
полотна в десять пасом.
ШТАНИ́ РАДОВЛЯ́ НІ, заст. Чоловічі штани з грубого
домотканого полотна.
ШТАНИ́ СПОРТÍВНІ. Штани для занять спортом;
спорті́ в ні.

269
 ШТÁПІК, -а, ч. Вузька планка для закріплення скла у вікні.
ШТАХÉТИ, -е́ т, мн. Огорожа з вертикальних дощечок,
розріджено прибитих до двох паралельних горизонтальних
рейок.
ШТИР, -á, ч. Загострений металевий прут.
ШТИ́ РИ, числ. Чотири.
ШТИ́ РИСТА, числ. Чотириста.
ШТИРНÁЦІТЬ, числ. Чотирнадцять.
ШТИФÁН, -а, ч. Чоловіче ім ’я Степан.
ШТÓПОР, -а, ч. Відкривачка зі свердлом для пляшок,
закритих корком.
ШТÓРА, -и, ж. Шматок щільної тканини, яким завішують
вікно.
ШТУ́ КА, -и, ж. 1. Окремий предмет з числа однорідних.
2. Число, що дорівнює десяти сотням, ти́ сяча.
ШТУ́ НДА, -и, ч. і ж. 1. Сектант протистанської секти.
2. Відлюдькувата людина: си | д’у ў|дома йак та ш| тунда/ н’і |куди
ни |ход’у/ н’і | кого |бачу.
ШТУРПАКИ́ , -і́ в , мн. Залишок зрізаних стебел кукурудзи,
сорго або соняшників.
ШТУ́ РХАТИ, недок. Штовхати.
ШУ́ БА 1 , -и, ж. Довгий зимовий жіночий одяг із хутра.
ШУ́ БА 2 , -и, ж. Салат з оселедця, вареної картоплі, моркви,
буряка, кожний інгредієнт кладеться шарами.
ШУ́ БА 3 , -и, ж. Покриття поверхонь будівель: | шубу на |хату
ро |били ро |боч˙і із |Западнойі.
ШУ́ БКА, -и, ж. Жіноча куртка з ватною підкладкою: | шубка/
це та | ке йак | куртка/ |т’іки шо во |но з вор | сойу/ вор |са | дуже
ни |зен’ка і гла | ден’ка/ с п˙ідт к| ладт койу/ на |ват’і/ ж˙ін | ки но |сили.
ШУБÓВТНУТИ, док. Впасти у воду з великим шумом.

270
 ШУКÁТИ, недок. Намагатися знайти кого-, що-небудь.
♦ Шука́ ти ві́ тра в по́ лі – здійснювати безрезультатні пошуки
кого-небуть. Шука́ ти вчора́ шнього дня – марно сподіватися
повернути те, чого вже нема. Шука́ ти го́ лку в сі́ н і – неможливо
знайти.
ШУМÓВКА, -и, ж. Шумівка, велика ложка з отворами для
збирання піни під час кипіння бульйону.
ШУПÓРТАТИСЯ, недок. Щось шукати, ритися, шарудіти.
ШУ́ РІН, -а, ч. Брат дружини.
ШУРУВÁТИ, недок. 1. Терти, натирати. 2. Зневажл. Іти геть.
ШУРУ́ ПАТИ, недок. Розбиратися в чому-небудь; розумі́ ти.
ШУ́ СТРИЙ, -а, -е. Рухливий, моторний, спритний: ма |лиĭ
|
такиĭ | шустриĭ.
ШУ́ ТИЙ, -а, -е. Безрогий: у |мойі |баб п ки бу | ла | шута ко |за.
ШУ́ ТКА, -и, ж. Жарт.
ШУТКУВÁТИ, недок. Жартувати.
ШУ́ ШЛАЙКА, -и, ж. Маленький качан кукурудзи.
ШУШУ́ КАТИСЯ, недок. Говорити один з одним пошепки,
таємно від інших.

ЩАВÉЛЬ, -вля́ , ч. Трав’яниста, багаторічна рослина, стебло

й продовгувате листя якої має кислий смак ║ квасо́ к.
ЩАС, присл. Зараз.
ЩИБЬÓНКА, -и, ж. Подрібнене каміння; щебінь.
ЩИЛБÁН, -á, ч. Удар пальцем (великим або середнім),
зігнутим за допомогою великого пальця; щи́ голь.
ЩЕЛЬ, -і, ж. Довгастий вузький отвір у чому-небудь;
щілина.
ЩÉПА, -и, ж. Прищеплене фруктове дерево.

271
 ЩИБИТÁТИ, недок. Щебетати 1. Видавати щебет (про
птахів). 2. Перен. Швидко, жваво розмовляти (про дітей).
ЩИ́ ГОЛЬ, -гля, ч. Удар пальцем (великим або середнім),
зігнутим за допомогою великого пальця ║ щилба́ н.
ЩИКАТУ́ РКА, -и, ж. 1. Покриття поверхонь будівель чи
внутрішніх приміщень цементним розчином. 2. Зневажл. Туш
для вій.
ЩИТÁТИ, недок. 1. Рахувати. 2. Брати до уваги,
враховувати щось; вважати.
ЩИТИ́ НИТИСЯ, недок., перен. Сердитися, висловлювати
невдоволення, готуючись до нападу.
ЩИТОВÓД, -а, ч. Фахівець з рахівництва; рахівник.
ЩІПÁТИ, недок. Щипати, сильно затискувати, защемляти
пальцями шкіру тіла.
ЩÍТКА, -и, ж. 1. Зв’язаний із трави товстий жмут,
призначений для побілки глиною. 2. Прикріплений до ручки
пучок щетини, що використовується для нанесення фарби.
3. Знаряддя для чищення у вигляді плоскої колодки з густо
набитою на неї щетиною.
ЩÓТИ, -ів, мн. Механічний пристрій для виконання
арифметичних обчислень; рахівниця.
ЩÓЧЧИК, -а, ч. Прилад для підрахування кількості
використання електроенергії; лічильник.

ЮБІЛЄ́ Й, -ю, ч. Ювілей, урочисте відзначення річниці

якоїсь знаменної події.
ЮВЕЛÍР, -а, ч. Майстер, який виготовляє прикраси з
дорогоцінних металів.

272
 Ю́ НОСЬЦЬ, -і, ж. Юність, період життя людини між
дитинством і зрілістю.
ЮРÍСТ, -а, ч. Юрист, фахівець із правознавства.
ЮХÁ, -и́ , ж. Суп з риби.
ЮХТИ́ М, -а, ч. Чоловіче ім’я Юхим.
Ю́ ШКА, -и, ж. Рідина з борщу, супу: йа |вару ни |дуже
гус| тиĭ боршч/ йа |л’убл’у боршч шоб ў |н’ому |було ба |гато
|
йушки.

Я́ БЕДА, -и, ч. і ж. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь,

обмовляє когось, доносить комусь на когось.
Я́ БЛУКО, -а, с. Плід яблуні. ♦ Я́ блуку нима́ де впа́ сти – в
одному місці дуже людно, тісно.
Я́ БЛУЧКО1 , -а, с., зменш.-пестл. до я́ блуко. ♦ Я́ блучко від
я́ блуньки дале́ ко ни па́ дає – дитина схожа на батьків.
Я́ БЛУЧКО2 , -а, с. Частина тушки, яка має округлу форму і
вважається добірним видом м’яса.
Я́ ВА, -и, ж. Марка мотоцикла.
ЯВДÓХА, -и, ж. Жіноче ім’я Євдокія.
ЯД, -у, ч. Речовина, здатна викликати отруєння живого
організму; отру́ та.
ЯЄ́ Ш НЯ, -і, ж. Смажена страва з яєць ║ смаже́ ня, яї́ шниця.
Я́ ЗВА 1 , -и, ж. Виразка у стінці шлунка.
Я́ ЗВА 2 , -и, ж., зневажл. Зла, сердита жінка.
ЯЗИ́ К, -á, ч. 1. Орган живих істот, розміщений у ротовій
порожнині. ♦ Ви́ солопити язика́ – робити щось швидко. Ма́ ти
до́ вгий язи́ к – любити поговорити. Моло́ ти язико́ м – вести
безпредметні, пусті розмови. Прикуси́ ти язика́ – замовкнути,
мовчати. Розпусти́ ти язика́ – не виявляти стриманості в
273
розмовах, багато говорити. Трима́ ти язи́ к за зуба́ ми – мовчати,
не говорити зайвого. Язи́ к до Ки́ їва довиде́ – про необхідність
розпитувати. Язи́ к запліта́ їця – хто-небудь говорить невиразно,
через силу (про п’яного, хворого). Язи́ к як лопа́ та – хто-небудь
дуже балакучий, любить говорити багато зайвого. Язи́ к биз
кісто́ к – про надмірно балакучих людей. Як коро́ ва язико́ м
злиза́ ла – раптово зникнути. 2. Страва, приготовлена з телячого
або свинячого язика: йа |зик це хо |лодна ст |рава/ в˙ід |вараниĭ
йа |зик |р’іжут то |нен’кими скибоч| ками і |мас’ц’ат майо |незом .
ЯЗИКÁТИЙ, -а, -е. Який любить багато говорити,
сперечатися. ♦ Язика́ та Фе́ ська – балакуча людина.
ЯЗИЧÓК, -чкá, ч. 1. Невеликий конічний відросток заднього
краю м’якого піднебіння. 2. Шкіряна підкладка під шнурівкою
взуття.
ЯЇ́ Ш НИЦЯ, -і, ж. Смажена страва з яєць; яє́ шня.
Я́ КІСЬЦЬ, я́ косьці, ж. Ступінь вартості, цінності,
придатності чого-небудь для його використання за
призначенням ║ ка́ чєство.
Я́ ЛОВИЙ, -а, -е. Який не дає приплоду (про самиць
сільськогосподарських тварин).
Я́ МА, -и, ж. 1. Заглиблення в землі. 2. Спеціально обладнане
місце для зберігання жому. 3. Штучне заглиблення в землі для
поховання померлого. 4. Приміщення під будинком або окреме
нижче рівня землі; по́ гріб.
ЯНТÁР, -á, ч. Скам’яніла викопна смола хвойних дерев,
переважно жовтого кольору, яка використовується для прикрас;
бурштин: у | кул’чиках ка |м˙ін’чики із йанта |ра.
ЯПÓНКА, -и, ж. Фасон спущеного рукава у платті.
ЯР, -у, ч. Глибока довга западина в землі, що утворилася
внаслідок розмиву дощовими потоками.

274
 Я́ РИЙ, -а, -е. Засіяний весною (про сільськогосподарські
культури).
Я́ РКА, -и, ж. Молода вівця.
ЯРКИ́ Й, -а, -е. Яскравий.
ЯРЛИ́ К, -á, ч. Ярличок на чому-небудь для визначення назви
предмета, ціни та інших відомостей; етіке́ тка.
Я́ РМАРКА, -и, ж. Ярмарок, тимчасовий періодичний захід,
у рамках якого продавці демонструють та продають товар
споживачам.
ЯРМÓ, -á, с. Дерев’яний нашийник для великої рогатої
худоби. ♦ Ярмо́ на ши́ ю – зайві ускладнення, клопіт.
Я́ СЛА 1 , я́ сел, мн. Відгороджене в хліві місце, куди
закладають корм для худоби.
Я́ СЛА 2 , я́ сел, мн. Заклад, у якому здійснюється догляд і
виховання малих дітей; сáдік: | ран’че д’і |теĭ зда |вали у |йасла/
во |ни ше ни ў|м˙іли хо | дити.
Я́ СНА, я́ сен, мн. Слизова оболонка ротової порожнини, що
покриває зубні відростки та коріння зубів ║ дьо́ сна.
Я́ СНО1 , присл. Безхмарно, світло.
Я́ СНО2 , присл. Зрозуміло.
ЯЧИМІ́ НЬ, -ме́ ню, ч. 1. Злакова трав’яниста рослина.
2. Зерно цієї рослини: йачи |м˙ін’ і пши |ниц’у да | йут на па |йі.
ЯЧМÍНЬ, -меня́ , ч. Гостре запалення волосяного мішечка вії
та сальної залози краю повіки.
Я́ ЩИК, -а, ч. 1. Чотирикутний виріб з дощок, фанери,
картону, який використовують для пакування, зберігання або
перенесення чого-небудь. 2. Перен. Радіотехнічний пристрій для
приймання телевізійних передач; тіліві́ зор.

275
 Наукове видання

Березовська Ганна Григорівна

Словник
говірки села Осички Подільського району
Одеської області

Набір: Ганна Березовська

Видається в авторській редакції

Підписано до друку 05.06.2022 р. Формат 60х84/16.
Папір офсетний. Ум. друк. арк. 15,98
Тираж 100 прим. Замовлення № 363

Видавничо-поліграфічний центр «Візаві»

20300, м. Умань, вул. Тищика, 18/19, вул. Небесної Сотні 1/2
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 2521 від 08.06.2006.
тел. (04744) 4-64-88, 3-51-33, (067) 104-64-88
vizavi-print.jimdo.com
e-mail: vizavi008@gmail.com
vizavi003@gmail.com

276