ПОВНЕ ВИДАННЯ ТВОРІВ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ш ЕВЧЕНКО 8 i860 Р
Фотографія.
 TARAS SHEVCHENKO

WORKS
VOLUME X

MYKOLA DENYSIUK PUBLISHING COMPANY

C H IC A G O , 1960

Всі права застережені

Library of Congress Catalog Card Number: 59*12164

Copyright, 1959,
Mykola Denysiuk Publishing Company t Chicago, HI.
MANUFACTURED IN THE U S A
 Шевченко любив листуватися й був дуже аку­
ратним кореспондентом. Знайдені досі листи його
складають заледве малу частину .написаних. Лише
на підставі документальних вказівок з його листу­
вання та з різних даних до його біографії ми зна­
ємо гце приблизно про сотню листів, що не зберег­
лися або гце не знайдені, 'і напевно пропало ще
більше таких, про які ми ne маємо жадних відо­
мостей. Після арешту Шевченка 1847 р. знайомі
його свідомо нищили сліди зносин із ним, боячись
відповідальности. Це нищення носило масовий ха­
рактер. Тому то мало не *І4 знаних листів поета
належать уже до останнього періоду його життя.
Нерівно і з перервами йшла справа збирання
й публікування тог частини епістолярної спадщини
Шевченка, що збереглася. Напротязі двох років
свого існування український місячник „Основа“
(1861-62) встиг опублікувати 64 листи поета, при­
ступивши до збирання їх зараз після його смерти.
Царські „укази" 1863 та 1876 pp., що мало не
в могилу загнали українське письменство, не мало
заважили й на долі Шевчешових листів: 1863—
1882 роки це мертве двадцятиліття, за яке заледве
кілька листів поетових побачили світ.
1882 р. приніс першу ширшу біографію поета,
автор якої М. Ч а л и й подав чимало й незнаних ще
листів Шевченка. Починаючи від 1883 р. і до кіпця
свого існування (1906 р.) історичний часопис
„Кіевская Старина“* систематично вміщує на своїх
сторінках у кожну річницю смерти поета серед
інших біографічних матерія,лів та документів також
і його листи. В цій праці особливі заслуги мають
М. Ч а л и й, М. Д р а г о м ан і в та С. її о н о м а-
р ь о в. Зроблена В. Л у к и ч е м - Л е в и ц ь к и м
4

у 1889 р . у львівській „Правді“' спроба підвести під­

сумки попереднім публікаціям Шевченкових листів
виказує в складеному їх „ П окаж чикувж е 108 по­
зицій. З являлися вона зрідка й по інших часопи­
сах, часом та/ких, що їх і роздобути тяжко.
В 1883, 1885, 1892 pp. „ Кіевская Старина“
підносила вже питання про конечність видання ли­
стів Шевченка в одній збірці. В 1894 р. цю справу
бере на себе незабутньої памяти біограф поета Олек-
сандер К о н и с ь к и й . Скінчивши працю над біо­
графією Шевченка він у 1899 р. виступає з про­
ектом видання листів поета Науковим Товариством
його імени, зібравши та впорядкувавши 174 листи,
але проект його не реалізується, і сама доля цієї
збірки нікому досі 'незнана.
Аж у пятидесятилітню річницю смерти Шев­
ченка В. Я к о в е н к о вперше видас збірку поето­
вих листів (у II т. Творів, виданому в Петербурзі
1911 p.), але в значно меншому числі, ніж можна
було бажати, бо тільки 154 листи, отже на 20 менше,
ніж зібрав р а н т е 0. Кописький. В цій недбало
виданій збірці Яковенко не тільки не виправив по­
милок і недоглядів попередніх публікаторів, а ще
й збільшив їх, поплутавши хронологію деяких ли­
стів, уже перед тим усталену. Ні коментарів, ні по­
кажчиків імен до цього видання він не додав.
Другою спробою дати змогу читачам творів
Шевченка познайомитися також і з його епістоляр­
ною спадщиною зробив Б. Л е п к и й у редагова­
ному ним пятитомовому виданні творів поета
(Ляйпціґ, 1918— 1923), та, працюючи в Німеччині.,
він не мав під руками потрібного науково-критич­
ного апарату й тому не ставив собі ширших за­
вдань, що їх поза межами України й виконати не
можна було.
Тимчасом, починаючи від 1913 року, число
новознайдених листів Шевченка все зростало.
 5

В 1913—1914 pp. коло 20 листів опублікував

\П. З ай це в; в 1918-19 pp. зявилося ще кілька на
сторінках „ Нашого Минулого, а згодом в 1924—
і 1929 pp. у видаваних ни Україні історичних та
' Літературних часописах і в спеціяльно присвяче­
них вивченню творчости поета збірниках число їх
; Ще збільшилося. В останньому періоді найбільша за­
слуга в справі їх публікації належить М. Н о ви ц ь-
\ к о му.
: Нові дослідники творчости поета, починаючи від
1913 р„ друкували листи йога вже згідно з вило-
і вами наукової точности, але тексти більшости по­
передньо опублікованих листів були видані недбало
І й несправно, а дуже часто і з цілком довільними по­
правками. Крім того, публікаторі листів Шевчен-
I нових робили часто в них купюри, чи то з огляду
, На осіб, у них згадуваних, що жили ще на світі,
коли листи ті публіковано, чи то з огляду на цен­
зуру. З тих самих мотивів у друкованих текстах
листів зустрічаємо нераз ініціяли замість повних
прізвищ. Всі ці хиби утруднювали користування
І листами Шевченка навіть для учених дослідників.
Нарешті Українська Академія Наук аж па
68 році після смерти поета видала по змозі повну
абірку його листів, як 111-й том його Творів. Мало
який народ може похвалитися таким добрим і так
докладно скоментованим виданням листів с в тх ве­
ликих письменників, як це видання листів Шев­
ченка. Цей грубий том (понад 1000 стор.) містить
у собі 225 листів поета; крім того, в ньому вміщено
понад 200 листів, писаних більше як 60 кореспон­
дентами до Шевченка, а більше як 650 сторінок
читкого петіту займають докладні коментарі та по­
кажчики. Більшу частину цих коментарів написав
головний редактор видання акад. Сергій Єфре-
мов, решту поділили між собою пок. акад. Олекса
Новицький та співробітники Академії: М. Новиць-
6

кий, В. Міякоеський, П. Рулім, Д. Ревуцькии та

інші, кожний за своєю вужчою спеціяльністю.
З числа 225 зібраних листів М. Новицький переві­
рив за автографами 102; з числа листів, про авто­
графи яких редактор тексту знав , де вони зберіга­
ються, тільки листи до Я. Кухаренка та до В. Шев­
ченка не були ним перевірені з причин від редакції
незалежних.
В основу нашого видання ми поклали текст
видання Академії. Розійшлися ми з ним лише,
в тому, що 13 о ф і ц і й н и х д о к у м е н т і в, під­
писаних Шевченком, перенесли на інше місце (як
додаток до VI тому). Крім того, 8 коротеньких за­
писок Шевченка до М. Лазаревського, невміщених
чомусь у виданні Академії, ми внесли до нашого
том,у. Таким, чином, наша збірка охоплює 223 листи.
Підчас праці над упорядкуванням цього тому
нам пощастило розшукати 2 ще недруковат листи
Шевченка: один, до М. 0. Осипова. — у столиці
Болгарії Софії — у п. Пільц. другий, до А. Венгжи-
наважого — у Кракові, в Ягайлонсшій бібліотеці.
Першого з них нам, не пощастило набути, й ми по­
даємо з нього тільки другу половину, вже опублі­
ковану в цьому році в Болгарії. Уміщуємо їх вкінці
тексту ліктів (чч. 222— 223). Крім того, число зві­
рених з автографами листів збільшилось у нашому
виданні ще на чотири: ч. ч. 61. та 93 до Бронислава
Залєського, ч. 50 до Ф. Лазаревського та ч. 27 до кн
Варвари Реппніної. Автографи перших трьох —
у Ягайлонській Бібліотеці в Кракові, четвертого —
в Університетській- Бібліотеці в Женеві. Показалося
при цьому, що в друкованих текстах цих листів
були помилки та пропуски.
Натомість новознайдених на Украяні матері-
ялів ми, з прилип зрозумілих, використати не
могли. В 1934 'році кілька совітських газет спові­
щали про знайдені в Москві 8 автографів колись
 7

дуже недбало видрукованих листів Шевченка до

Бодянського, але точного тексту їх піде не подано.
З явилися також звістка (ч. Г>0 київських „Вістей“
за цей рік) про повознайдений у Тифлісі лист Шев­
ченка до його нібито товариша Забетковського*).
Автограф цей для нас теж недоступний.
Бажаючи зробити листи Шевченка приступ­
ними для всіх українських читачів, ми переклали
на укртнсШ у мову листи, писані мовою москов­
ською (їх трохи менше половини). При перекладі
ми старалися яко мого точніше передати їх ро­
сійський текст, уникаючи при цьому по змозі не­
властивих Шевченкові виразів.
Листи, писані російською мовою, переклав для
наиюго видання В. В. Я к у б о в с ь к и й.
Перекладені тексти ми скрізь виділили, зами­
каючи їх у спеція льно для того зроблені подвійні
дужки. У квадратових дужках читач знайде редак­
торські вставки — явно пропугцепі Шевченком лі­
тери або слова. Дснеде редактор тексту реставрував
попсовані неуважними публікаторами вирази, при­
вертаючи їм. первісний їх вигляд на підставі певних
зіставлень або даних контекгту (напр., „русалки“'
замість неіснуючого „рушн곥 , „хвортуна“ за­
мість зовсім неможливого в контексті „хуртовино“',
і т. ін.). Ці поправки (конектури) обговорені в спе-
ціяльно.щ/ додатку, що йде слідом за примітками.
Друкуємо листи Шевченка сучасним право­
писом і даємо в них сучасну пунктуацію. Науко­
вим дослідникам Шевчснкової мови завжди до­
ступне видання Академії, в якому текст 102 листів
поданий точно; читачів творів поета не можна зму­
шувати читати тексти, писані незнаною ортогра-
фіею й повні різноманітних огріхів. Проте, видаючи
листи Шевченка сучасним, правописом:, стараємося
*) Очевидно, Незабито.вського, б. київсько го сту­
ден та, з яким Ш евченко познайомився в Астрахані 1857 р
8

уникати прикладати до них т а т правописні норми„

які можна потрактувати, як внесення змін у Шев-
ченкову мову.
Коментарі до листів ми змушені були обмежити
до мінімума з огляду на розміри й характер ви­
дання, але старалися подати в них усе, що по­
трібне для зрозуміння їх змісту .

Академик С. Ефремов, після глибокого ви­

вчення листів Шевченка, влучно схарактеризував
їх такими словами: „Листи Шевченка — це орга­
нічна частка його творчости й невідлучний додаток
до творів, для громадського вжитку призначених“
Хто не прочитає Шевченкового листування,
той не зрозумів добре його поетичних творів, а тому
не відтворить і його психологічного портрету.
З найбільшим талантом написана біографія
письменника ніколи не введе читача в круг усіх ду­
мок та до закутків душі того, про кого оповідає.
Коли серед письменників зустрічаються такі.
що в своєму листуванні або не виказують щирости,
або свідомо приймають у ньому ефектовну позу ,
самі себе виставляючи в ідеальному світлі, то
в Шевченкових листах передусім кидається в очі
їх щирість і простота та цілковита відсутність яког-
будь театральности. Шевченкові листи найкраще
можуть розказати кожному про те, ким був їх автор,
і з особливою яскравістю виказують суцільність
і міць його творчої вдачі. Навіть у „казармі смер­
дячій“, серед страшних моральних мук, живою була
„ душа поетова с в я т а я — навіть і там література„
мистецтво та суспільні й національні справи ні­
коли не переставали Шевченка цікавити, і листи
його, писані з заслання — це дорогоцінні документи
невмиручости людського творчого духа, якого ніякі
сили адов і не можуть подолати.
ЛИСТИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
 1889 р.
1. До Микити Ш евченка.
М икито, рідний брате!
М инуло вж е більш, як півтора року, а я д о
Т ебе не написав ні півсловечка. Вибачай, голубе
сизий, так трапилось. Скаж у щиру правду, не те,
щ о б ніколи було або щ о, а так с о б і ---- ні се, ні те;
щ е р а з вибачай. Я так собі дум ав: щ о ж, щ о я на­
пишу письмо, хіба їм б у д е легше? Твого я лиха не
в о зьм у на с е б е , а свого Тобі не о д д а м . Так щ о ж
з тих писем? Папір зб авлять, та й годі... Воно, бач,
і так, і не так, а все таки лучче, коли получиш: п р о ­
читаєш хоч одно слово рідн е. С ер ц е ніби засм і­
ється, коли знаєш , що там діється. Так отаке то
мій голубе, — нудно мені стало, щ о я не знаю , що
у вас робиться; та й Ти таки не б е з того, щ об не
згад ав свого брата Т араса-ш коляра, б о вж е д у ж е
давно, як ми з Т о [б о ]ю бачились. Та щ о ж робить
м а [є]ш ? Коли Бог так хоче, 'потерпім щ е трохи,
а там, коли живі та зд о р о в і б уд ем , то м о ж е і по­
бачим ось.
Ну, коли то щ е те б у д е, чи побачим ось, чи ні,
а тепер про се б е скаж у от щ о: слава Богу м и ло­
сердн ом у, жив І з д о р о в , учуся малю вать. Коли
трапиться, зар о б л яю гроші. О ц е на тім тижні з а р о ­
бив трохи, то й Тобі посилаю (25 руб. асиґн.).
А коли б у д е більш, то й щ е пришлю. Так от, бач,
ж иву, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не бою сь,
о к р о м е Бога. Велике щ астя буть вольним чолові-
12

ком : робиш , що хочеш, ніхто теб е не спинить. По­

клонися усім р о д и ч ам о д м ене, а надто дідові,
коли ж ивий-здоровий. Скажи, нехай не вмира,
ш видко побачимось. Поцілуй брата Йосипа так,
як би я його поцілував, і сестер К атерин/, Ярину
і М арусю , коли ж ива, та скажи, б удь ласкав, як і д е
вона ж иве, чи одягнена, чи обута. Купи їй щ оне-
будь к С вяткам з оцих грош ей, щ о я Тобі посилаю ,
покищ о, а то я буду їй присилать о к р о м е, коли
трапляться у м е н е гроші.
Та щ е скаж и зятям нашим Антонові і Ф е д о ­
рові, щ об і вони до м е н е колинебудь написали хоч
од н о слово. А сам, як тілько получиш м о є оце
письмо, з а р а з д о м ене напиши, щ об я знав. Та,
будь ласкав, напиши д о м ен е так, як я до Тебе
пишу, не п о-м осковськом у, а по-наш ом у, —
Бо м оскалі чужі лю ди.
Тяжко з ними жити;
Н емає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Так нехай ж е я хоч ч ер ез папір почую рідн е слово,
нехай хоч р аз поплачу веселим и сл ьозам и , бо
мені тут так стало скушно, щ о я всяку ніч тілько
й бачу во сні, щ о Тебе, Керелівку та рідню , та бу-
ряни (ті буряни, що колись ховався о [ д ! школи);
весел о стане, прокинусь, заплачу. Щ е р а з прошу,
напиши мені письмо, та по-своєм у, будь ласкав,
а не п о-м осковськом у. Коли напишеш письмо, то
проси Івана Станиславича Д и м о [в ]с ь к о г о , щ об
послав д о м ен е, бо він знає, д е я живу. О ставайся
зд о р о в . Лягаю спать, у ж е пі [в] ніч; м о ж е во сні
й Тебе побачу. Д о [б ]р а н іч .
Твій рідний б рат
Тарас Шевченко.
Щ е: письмо, которе найдеш у м о єм у письмі
зап ечатане, о ддай Івану Станиславичу Д им ов-
ськом у і поклонись йому о д м е н е та попроси, щ о б
 13

і він написав д о м ен е щ он ебудь, та вкупі і при­

шліть, як я вам посилаю . О ставайся зд о р о в .
Не заб у д ь ж е, з а р а з напиши письмо та по-
своєм у.
1839, н оября 15 дня.
С .-П етербу [ р ] ґ.

1840 р.

2. До Микити Шевченка.
С анктпетербурґ, м арта 2, 1840.
Брате Микито! Т реба б Тебе полаять, та я не
сердитий. Нехай б у д е так, як робиться; бач, за що
я Тебе хочу лаять: чом Ти, як тілько получив м оє
письмо, до м е н е не написав, бо я тут турб у­
вався, — трапляється, що письма з грішми пропа­
даю ть, — а вдруге за те, щ о я Твого письма не
второпаю . Чорт-зна, по-яком у Ти його ском пону­
вав, ні по-наш ом у, ні п о-м осковськом у — ні се, ні
те а я щ е Тебе просив, щ оби Ти писав по-своєму,
щ об я хоч з Твоїм п и с ь [м о ]м побалакав на чужій
стороні язи ко м лю дським . — Ну, та й за те спасибі,
а тепер щ е ось щ о. Просиш грош ей — більш-
менш чи багато Тобі їх треба? Ну, та гроші, як м а ­
тимеш, така річ, що хоч і сто рублів, то не пош ко­
дять, а коли їх у м ене не трапилось, то возьм и по­
кищо 50 руб. асиґнацій, а коли треб а б уде щ е, то
напиши, та знай, що мені гріх позичать братам
гроші; коли трапляться, то так дам , а коли ні, то
вибачайте.
Що то, як м аляр , — то в ж е скрізь понам а­
льовує всякої всячини. Вибачай, забув, щ о письмо
д о Тебе, та й ну м алю вать: зад у м у ю (сь) іноді, не
Тобі кажучи.
Поцілуй старого діда Івана за м ен е і покло­
нись всій рідні нашій, яка єсть; доглядай сестру
Нижня половина другої сторінки листа до Микити^. Шевченка з 2. НІ. 1840 р.
Нижня половина першої сторінки листа до Микити Шевченка з 2. Ш. 1840 р.
16

М арусю та, коли м ож на, помагай і бідній Ярині,

а м аляровІ поганому скаж и: коли він н е схам е­
н еться, то опиниться там , д е йом у і не снилось.
Кланяйся сестра Катерині і Антонові, братові Йоси­
пові і всім, хто м е н е не забув. М ож е я літом при­
їд у побачиться, коли м атим у час, та навряд. Треба
перш д о б р е вивчиться м а л ю [в а ]т ь .
Скажи Іванові Ф ед ь о р ц і, нехай він д о м ене
напиш е письмо о к р о м е, та тілько не п о-м осков­
ськом у, а [то] і читать-не буду. Кланяйся йому.
О ставайся зд о р о в . — Твій б р а т
Тарас Шевченко.
Як тілько получиш м оє письмо, за р а з пиши
д о м е н е та поклонися Івану С таниславичу Д им ов-
ськом у.

1841 р.
З. До Григорія Квітті (Грицька Основлн ен т).
С .-П етербурґ, ф ев р ал я 19, 1841.
А бо прокляті поштарі не д о везл и м ого
письм а до Вас, або Ви його прочитали та р о з с е р ­
дились на м ен е. Щ онебудь та є! Нехай ж е ідо є, то
те й буде. А я таки знову буду просить Вас, щ об
Ви, коли б у д е Ваша ласка, прислали мені дівочу
с о р о ч к у , гарно пошиту, плахту, стрічок зо дві,
та й годі. Пришліть, будьте ласкаві, а коли при­
слать не м ож на, то ради великого Бога й високого
н еба і ш и рокого м о р я , не серд ьтесь на м ен е, хоч
воно й справді є за щ о, Як таки, ні з сього, ні
з того, з р о д у чоловіка ввічі не бачив, а прошу
того, щ о тр еб а купить за гроші, та м о ж е щ е й не
за малі. Щ о ж я м аю робить!!! Наймав прокляту
м осковку (і д у ж е делікатну — м а д а м), щ об по­
шила мені дівочу сорочку, — не втне та й годі;
хоч кіл на голові теши, вона таки своєї! Щ о тут на
світі робить?
 17

Попросив би батька-м атір, щ об прислали, та

ба, д е їх взять, —
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Тілько й рідні, що Ви дні... Не цурайтеся ж, любіть
м ен е так, як я Вас лю блю , не бачивши Вас зр о д у .
Вас не бачив, а Вашу душу, Ваше сер ц е так бачу,
як м о ж е ніхто на всім світі: Ваша »М аруся« так
мені Вас р о зк а зал а, щ о я Вас навиліт знаю. Д алебі
тіравда, Частенько сижу собі один в чужій хаті та
й дум аю : гора з горою не сходиться, а чоловік
з чоловіком спіткнеться. Щ о то, якби благословив
м и л о сер д и и [й] Бог нам з Вами зустрінуться.
О то б побалакали! Ух, аж душ но! А вж еж ,
коли не в м р ем о , то д іж д ем о , хоч і не швидко, м а ­
тері його ковінька, а колись та буде. Я, не Вам ка­
жучи, пустився в м алярство. Трошки пізненько,
а коли, каж е, взявся, то вези д о краю .
Не хочеться, щ об м оскалі насміялись. Ради
цього сам о го я А кадем ію не ш видш е покину, як
ч ер ез два годи. Ч ер ез два годи, як прочитаєте
в якім небудь журналі, щ о якийсь то Ш евченко н а­
м алю вав картину д уж е доладу, а за таке м алю ­
вання А кадем ія його (м ене б то) посилає в Італію
в самий Рим... весело, батьку, д уж е весело! Тоді
зап ряж у коні та прямісінько в Харков. А поки те
буде, я сього літа повинен н ам а л ю [в а ]ть для А ка­
д ем ії картину, як наша чорнобрива дівчина м о­
литься Богу, лягаючи спать. Так от, бачите, л е б е ­
дику: все є, і м о д ел ь — чи по-тутеш ньому натур­
щиця — І справа всяка, а о д еж і нема, та й д е її тут
взять? Кругом москалі та німота, ні од н ої душі
хрищ еної, просив би когонебудь. щ об прислали
з України, так, єйбогу, о к р о м е Вас не знаю нікого.
Пришліть, будьте ласкаві, тілько сорочку, плахту
І стрічок зо дві, а я Вам за те намалю ю , яку зумію ,
картину, звичайно, нашу — або М арусю , або сео-
18

деш ну Оксану (її вже дрю кую ть), або панну Сот­
никівну, як вона, б огобоязли ва, сидя у вікна, ор ар
лагодить. Н амалю ю , єйбогу намалю ю !
! д у ж е буду дякувать. Написав би д о Вас щ е
щонебуДь, та н ем а паперу, і п еро зопсувалось.
Так, як я Вас лю блю , лю біть І Ви м ен е хоч поло­
вину, коли є за щ о. А коли б у д е те мать час напи­
сать мені щ о н ебудь, то а д р ес мій отак: въ Импе­
раторской А кадем ій Х удож ествь, звичайне —
въ С .-П етер б у р гі, на квартиру п р о ф есс о р а Карпа
Брю лова
ученику Т. Ш е в ч е н к у .

4. До Григорія Квітки (Грицька Основяненка).

С.-Петербург', 8 д екаб р я 1841.
Вибачайте, батечку: що найшлося, те і поси­
лаю , а »Ганнусю« сьогодня нашвидку скомпонував
та і сам не знаю , чи доладу, чи ні. Подивіться Ви
на неї гарненько та й скажіть щиру правду. Як по­
бачите, що вона д у ж е б е з е ц н а (бо вона мені
так здається), то не давайте й дрю кувать. Нехай
іде, відкіль взялася. Щ е посилаю вам кацапські
вірші своєї роботи. Коли д о л а д н е щ о, то д рю -
куйте, а коли ні, то закуріть лю льку, коли лю льку
курите. Це, бачте, пісня з м о є ї д р ам и »Н евіста«
(щ о я писав д о Вас, — трагедія »Никита Гайдай«;
я п ерем ай стрував її в драм у). Я щ е одну д рам у
майструю , н азоветься » С л іп ая красавица«. Не
знаю , що з неї б у де: бою сь, щ об не сказали м о с­
калі „ m a u v a is s u je t“ , бо вона, бачте, з україн ­
ського простого биту. Ну, та цур їм , м оскал ям .
Посилаю Вам білети на »Гайдамаки«. Роздай [те ],
будьте ласкаві, як умієте. Вони в ж е надрю ковані,
та... єйбогу, со р о м сказать, н ем а чим викупить
з дрю карні. М алю ю Вашу панну Сотниківну. Хотів
кончить до Різдва, та й не знаю , б о тут тепер ні
день, ні ніч — так чорт-зна щ о: прокинеш ся рано,
тількощ о заходиш ся малю вать, дивишся, вж е й ніч;
 19

отаке то лихо, тілько пензлі миєш, більш нічого!

Спасибі Вам і панові А ртем овськом у за ласкаве
слово. І спасибі всім тим, хто пише по-наш ому або
про наше, П окланяйтеся їм , кого знаєте, і хто чув
про м ене. О ставайтеся зд о р о ві, не забувайте,
а Вас ніколи не за б у д е т ш е а ч е н к 0.

1842 р.
5. До Олександра Корсуна.
[Січень 1842 р.]
Отак зачинається м оя »Черниця«, а щ о дальш е
буде, то я і сам не знаю . Зд ається, і лю льки не
курю, а ш маточки паперу, щ о була написана » Ч ер­
ниця«, розгубилися, — тр еб а б у д е знову ком пону­
вать, А поки щ о б у д е надрю куйте хоч це, що м аю .
Тілько дрю куйте своєю грам атикою , бо вона мені
д уж е полю билась. т ш е ,в ч е н к 0 .

6. До Григорія Тарноеського.
ІС .-П етербурґ, 1842, б ер езн я 26.
Григорію Степановичу!
Я дум аю , Ви м е н е гарненько вилаяли за
»Гайдамаки«. — Мав я з ними лихо, — насилу ви­
пустив цензурний ком ітет: »возм утительно« та
й годі! Насилу якось я їх упевнив, щ о я не бунтов-
ник. Тепер спішуся розіслати, щ об не схаменулись.
Посилаю Вам три примірники!): один возьм іть
собі, другий о д д ай те М [иколі] Андрієвичу м а е ­
стро М аркевичу, третій Віктору Забілі Цна заоч н е
знайом ство. По Вашому реєстру я доручив І. М.
Корбі р о зд ати примірники. Бувайте зд о р о ві, б а ­
жаю Вам зустріти весну весело, — а в нас іщ е
зим а.
Ваш покірний слуга
Т. Ш е в ч е н к оЛ.
20

Р. Б. Трохи-трохи був не забув: я чув, що

в Вас є м олоден ькі дівчата, — не давайте їм,
будьте ласкаві, і не показуйте м о ї »Гайдамаки«, бо
там є багато такого, щ о аж сам ом у сором . Нехай
грошки підож дуть, я їм пришлю »Черницю М а­
рячу« — к Великодню д ум аю надрю кувать. Це
вж е б у д е »невозм утительнеє«.
Щ е р аз Р . П оправляйте, будьте ласкаві,
самі граматику, бо так погано видерж ана к о р е к ­
тура, щ о цур йому.

7. До Якова Кухаренка.
С. П. Б. 1842, 30 сентября.
Сидимо о ц е вдвох з Кіндратом, пємо чай та
сум уєм о; -прочитавши Ваше письмо, д у м аєм о собі
вдвох: д е то теп ер наш добрий, наш щирий кош о­
вий, чи щ е в Тулі, чи вж е за Тулою, чи м о ж е вж е
дом а? Та вж е нехай д е хоче б у д е, аби був зд о р о в .
Спасибі Тобі, мій сизий голубе, щ о не забуваєш
м ен е на чужині о д и н о к о [г о ], І всі наші щирі при­
ятелі д у ж е дякую ть: І Гулак, І Елькан, і С ем ененко.
Я всіх їх сьогодні бачив і всім разів по двічі читав
Твоє письмо, а прийшовши о ц е д о дом у, щ е р аз
прочитали ми вдвох собі з К індратом, — удвох,
кажу, бо третього нема, н ем а вж е Х тодота м еж
нами: учора поїхав сіром аха в Київ »служить Богу
і Государю «, як той казав, а ми п роп ад аєм о
в о ц ьо м у проклятущ ом у Петері, щ об він за м е р з
на віки. Тут теп ер 10 градусів м о р о зу , н е Вам ка­
ж у ч и ,^ кож уха нема, чорт би убив його батька,
і купила нем а. Ну, та нехай стара вязне, більш е
м яса буде, — р о з д о б у д е м о якнебудь, а покищ о
ось щ о : Ч о р н о м о р с ь к и й Ваш п о б и т
у ц ен зурном у комітеті; ц ен зо р К орсаков говорить,
щ о нічого не ви м араєм о: »Коли хочете, каж е, то
не читаючи підпишу«, — 'м оторний, спасибі йому;
не знаю , щ о скаж е театральний, як до його дійде,
але зд ається, щ о і той моторний. П обачимо! Як
 21

гілько все кончиться, то д ам звістку. Переписав

оце свою »С ліп ую « та й плачу над нею : який м е н е
чорт спіткав і за який гріх, що я о ц е сповідаю ся
ка цап ам ч е р ст в и м ка ца псь ки м сло­
в о м . Лихо, б р ате-отам ан е, єйбогу лихо ! Це
правда, що о к р о м е Бога і чорта в душі нашій єсть
щ е щ ось таке, таке страш не, щ о аж холод іде по
серцеві, як хоч трошки його розкри єш , цур йому!
М ене тут і зем ляки , і не-зем ляки зовуть дурним ;
воно правда, але що я маю робить? Хіба ж я винен,
щ о я уродився н е к а ц а п о м або не ф ран ц у­
зом ? Щ о нам робить, отам ан е-б рате, прать проти
рож н а чи закопаться заж иво в зем лю ? Не хо­
четься, д у ж е не хочеться мені дрю кувать » С л і­
пую«, ал е вж е не м аю над нею волі. Та цур їй!
А обридла вж е вона мені! Присилайте, б удьте лас­
каві, щ о Ви там м аєте д о б р о го , та не журіться,
компонуйте, нехай Вам Бог помага. С компонував
я щ е д р ам у чи тр аґед ію в трьох актах, зоветься
»Данило Рева«; не знаю , що щ е з неї буде, бо ще
і сам не читав. П рочитаєм о вдвох, як п риїдете, бо
я таки Вас зи м о ю сподіваю ся. А в [е ]с е л о б б уло б,
м атері його ковінька! Кіндрат каж е, що із хати б не
виходили, все б сиділи та балакали та галушки б та
всяку всячину варили та співали б та танцювали.
П р [и ]їзж ай те, голубчику, коли м ож на б уде, а по­
кищо п о кл о н і[ть]ся своїй любій жінці. На сім
тижні побачу Ваших діточок, б о поїду в Ц [арське]
С [е л о ]. Бувай зд о р о в , мій щирий, рідний б р ате-
отам ане. Згадуй, коли будеш мать час згадать,
сірому
Т. Ш е в ч е н к а .
 *g~*^>~r^ (7^ *y°
p°
t/y V nfrr*a /C çjru >*»*' f>Y, ґ»*г» ttfgp
^ rr-m' VV'71^ ~rrns wu^. ■'•#2 )0> ' fr &*-yt
£, Чтгггг ~ '»yt'vfrrv? ™*s ^ ^ Sryystf ^ ^ %
^ \ч ^^r^yuy tr* *yr <y? P2 0ß ^ ^
1^ Л»г>9
sz*j ,Ç^4 ^~9' *" ^ r — ^ ^ y , r ''rSjsrO
j f £> ^> jj
4^ЛV^ *<^rr>tS>g
*K^r rr*e/ >(* г'Г*ґрф£
'~rvi‘f-*P ‘‘nnr*
'У T *-S&
Ы - >rnj^
~г>£/ ~fi>4s Fa £
\§t) ^ І ' —5*= ~ »/£.у ^ х р 'ъ у ? ?
1

ч
?

к
е
X-cJ*.y “Н^и.< глл j£tu.'?&'*<і*-ьГ£
'Эги /f^JU T'K.«*- <КЛ <&^г- _ ■'‘_A f
ОСиь suс- -T£<As -с^гґ^ \
Е }УиліЛ.Сьі4) Ллл. <-">*w' i i s -&Є4- -ь*лГЬ rt-t-сл ^
£ ^ ССі Лу$, &. -г<<к^лжу -илг «■**«»
к \ &ï W Î Л * Л « ^ ' J
І* rS
? *^ a /^ 4 U ^ ~ '^ |
$ ^
£ y«Of_c<ib^ ^ v ^Uto->—
ІI ft •*<о^ві-е^-іі!!гі-<^- Л»^- ^ " Î
і*
е F ' ґ%) ^

Лист до Гр. Тарновського з 25. 1. 1842 р.

 184В р.
8. До Григорія Тарновського.
С.-П-бурґ, 25 января 1 843.
Спасибі Вам, Григорій Степанович, щ о Ви
м ен е таки не заб уваєте, щ е р аз спасибі. А я вже
дум ав, щ о м ен е всі вж е одцурались, — аж бачу ні.
Єсть щ е на світі хоч один щирий чоловік. Чув я, що
Ви н ездуж али , але дум ав, що так тілько — зви­
чайне по-панськом у; аж як р о зк а за в мені Д араган,
то я аж злякався. Слава Господеві, що минуло, —
цур йому, щ об і не згадувать; а ось що ш кода, щ о
Ви сю зим у не приїхали: у нас була виставка
в А кадем ії, і д у ж е д о б р а . А тепер ч е р е з день д а­
ють »Р у сл ан [а] І Лю дмилу«. Та щ о то за опера,
так ну! А надто як А ртем овський співа Руслана, то
так, щ о аж потилицю почухаєш, далебі правда!
Д обрий співака, нічого сказать. От вам і все, що
тут робиться. Василій Іванович вернувся із Італії
щ е товщий, як був, і розумніш ий, і добріш ий; д я ­
кує Вам і кланяється! Карл Павлович байдики бє
собі на зд о р о в я , а »О сада Пскова« ж д е літа. Мі-
хайлов кончив вашу картину д о б р е . Ш тернберґ
пише мені, щ о він н езд уж ав, але тепер вичуняв
і Вам кланяється, бо він дум а, що Ви в П етер б у р гі.
А я... чорт-зна щ о: ні то р об лю щ о, ні то гуляю, —
сновигаю по о ц ьом у чортовом у болотові та зга­
дую нашу Україну. Ох, якби то мені м ож на було
приїхать до С оловя, — весело б було... Та не
знаю , — спіткали м е н е прокляті кацапи так, щ о не
знаю , як і випручаться. Та вж е ж як н ебуд ь вирвусь
хоч п і[с ]л я Великодня і прямісінько д о Вас, а п о­
тім уж е дальш е. Щ е ось щ о: намалю вав я се літо
дві картини і сховав, — дум ав, щ о Ви приїдете; бо
картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не п оказу­
вав, ал е С кобелев таки прониш порив і одну вим ан ­
тачив, а д руга щ е в м ен е, а щ об і ця не п о м ан д р у ­
вала за яким небудь м о с к ал ем (бо це, бачте, м о я
24

»Катерина«), то я р,умаю послать її до Вас. А ідо

вона б у де коштувать, то це вж е Ваше діло, — хоч
кусок сала, то й це д о б р е на чужині. Я нам алю вав
Катерину [в] той час, як вона попрощ алася з своїм
м оскали ком і вертається в село; у царині під куре­
нем дідусь сидить, лож ечки собі струж е і сумно
дивиться на Катерину, а вона, сердеш н а, тіл ь[ко ]
не плаче та підіймає передню червону запащ ину,
бо вже, знаєте, трошки теє... а м оскаль д е р е собі
за своїми, тілько курява ляга; собачка іде пога­
ненька доганя його та нібито гавкає. По однім
боці могила, на могилі вітряк, а там у ж е степ
тілько мріє. О така м оя картина.
Коли вподобаєте — д о б р е , а ні — то на го­
рищ е, поки я приїду, а вже коли приїду, то не ви­
ганяйте місяць або другий, бо в м ене і на Україні
о к р о м е Вас нема пристанищ а, а я Вам щ онебудь
намалю ю . Спасибі Вам і за ласкаве слово про ді­
тей м оїх »Гайдамаків«. Пустив я їх у лю ди, а до ції
пори щ е ніхто й спасибі не сказав. М ож е й там над
ними смію ться так, як тут москалі. Зовуть м ен е ен-
тузіястом, сиріч д урнем . Бог їм звидитьі Нехай
я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені
більш е нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер
р о зн есе . Ви, спасибі Вам, б оїтеся мені розказувать
про лю дей, — цур їм, покуштував уж е я цього
м ед у , щ об він скис.
Бачив я вчора Вашого хлопця рисунки, —
д о б р е , д уж е д о б р е , і тілько треба йому д ругого
м айстра, бо він тілько яблука та огірки і м алю є,
а ц е така річ, щ о се р ц е не нагодуєш. А з його
був би добрий м аляр, бо воно хлопя до всього б е ­
руче. О біцянку приш лю Вашим д ів ч ата[м ] к Вели­
кодню , а м о ж е й ранш е, коли впораю сь. Тілько не
ту, що я Вам писав, а іншу, п о -м о с к о [в ]сь к о м у
ском поновану, щ об не казали москалі, щ о я їх
язи ка не знаю . Бувайте зд о р о в і, нехай з Вами ді­
ється все д о б р е , і не забувайте щ ирого Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
 25

9. До Петра Корсетова.
[м іж 8— 27 лю того).
ЦПетре О лександровичу, підпишіть, будьте
ласкаві, на »К обзарі« дозвіл на д р у ге видання.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о . Л

10. До Якова Кухаренка.

[Кінець л ю того].
О там ане! Ш кода, щ о в Тебе р у к[и ] не такі
довгі, щ об достягти д о м о єї чуприни, а воно б
д о б р е було. Якби ніколи, або н ездуж ав, або щ е
щ он ебудь таке, то щ е б нічого, а то все так, як
треба, та л ед ащ о , не Вам кажучи; хо[ч] і со р о м , та
щ о м аю робить — такий уж е вдався. Тепер зачну.
Сперш у: як б удете Ви мені розказувать про в аре­
ники та проче, то я Вас так вилаю, як батька рід­
ного не лаяв, бо прокляту [ ща | ота страва, щ о Ви
р о зк а зу в [а ] ли, неділь зо три снилась; т [і]л ь к о щ о
очі заплю щ у, вареник так-так тобі і л [ і 1зе в очі;
перехристиш ся, запл [ ю] щишся, а він знову, хоч
»да в о с к р [е ] снегь« читай, — таке лихо! А вдруге:
чом Ви мені не присилаєте костю ма для Голова­
того? Ваш кошовий, здається, тут, але я його не б а­
чив, Я ось щ о дум аю : зам ість того, щ об малю вать
Головатого для Вас одного, то я лучче зр о б л ю лі­
тограф ію в 200 ек зем п л яр о в , і тоді тілько, як буду
мать гроші, бо це таке діло, що б ез грош ей не
втнеш; а коли хочете, щ об швидш е, то Ви спитайте
у своїх, чи багато їх найдеться таких, щ о хотять
мать у се б е Головатого, Я зр о б л ю рисунок і по­
шлю в Париж літоґраф ірувать, бо тут не зроблять
так, як тр еб а, а коштувать це б уде 1000 р. асигна­
ц і я м и ] , — так воно, бачите, гроші, хоч і не на­
ш ому братові сердеш н ом у.
Так я й дум аю , щ об у м ене все це не си [ ді ] ло
на потилиці, зробіть Ви подписку м еж товариством
на 100 чоловік, або як знаєте. Коли все це, щ о я го­
26

ворю , зробить м ож на, то Ви й напишіть мені і при­

шліть одеж у, а я Вам пришлю ескіз. Я д у м аю його
нарисувать, що він стоїть сум [ний] коло Зи м н ього
Д во р ц я позаду Неви, а за Н евою — крепость, д е
конав Павло П олуботок. П оміркуйте самі, як це
лучне зробить, бо м [е ]н і й сам ом у д уж е хочеться
кликнуть на світ Головатого. На Україну я не на­
дію сь; т а м ч о р т - м а л ю д е й , н і м ц і п р о ­
к л я т і , б і л ь ш н і ч о г о . »Ч орном орський по­
бит« вийшов з цен зури так, як треб а. Театральний
ц ен зо р сказав, щ о йому не тр еб а підписуваться,
коли воно б у де н адрю ковано. Я в марті місяці їду
за гряницю , а в М а л о р о с і ю не по ї д у ,
ц у р ї й, б о т а м , о к р і м п л а ч у , н і ч о г о
н е п о ч у ю . То Ви напишіть, щ о мені робить
з »Ч орн ом орським Побитом«. С компонував щ е
я м аленьку п оем у »Гамалія«; дрю кую ть у Варшаві.
Як видрю кую ть, то пришлю. І »Н азара Сто­
долу«, — д р а м а в трьох актах, п о-м осковськом у.
Б уде на театрі після Великодня. Хтодонт у м ер
у Києві. У Гулака вчора був концерт, і він Вам кла­
няється. Елькан д ж ер к о ч е на всіх язиках так, як
і перш е; теж кланяється. С ем ен ен к о ож енився.
Кіндрат рисує та сум ує та згад ує Вас, а я гуляю
собі на б езго л о в я. Бувайте зд о р о ві.
Т. Ш е в ч е н к о

ї ї . До Віктора Закревського.
Великий мій і щирий д руж е,
Вікторе О лексієвиче!
Постигла м е н е долоня судьби, або побила
лиха година, — як хочеш, а воно однаково. . . .

. М ен е о ц е аж трясця з а ­
трясла, як прочитав твою цидулу. Чого б ми оц е
з Тобою не сотворили! Та ба! У м е н е теп ер така
суха м о р д а, щ о аж сумно. Д ум ав, щ об окутаться
 27

у три кожухи, так перш е те, ідо .................... пихо,

а д р у ге те, щ о чорт-м а ні одного кож уха, — м ір ­
куй, як сам зд о р о в знаєш . Намочи, с е р ц е , м ор д у ,
та намочи не так, чорт-зна як, а так, як треб а.
Та помяни во Псалмі Бахусов і
щ и рого ж р ец я спиртуозностей Т. Ш е в ч е н к а .
Всім Вашим р о д и ч ам низенько кланяюсь,
у кого єсть чада, то і со чади, а в кого н ем а, то
тілько так. А Ганні вродливій скажи, щ о ян тілько
очуняю та кожух пошию, то за р а з і прибуду з пен­
злям и і ф ар б ам и на цілий тиж день, скаж и [їй ), —
щ о я аж плачу, щ о проклята х [в о р ту ]н а на цей
р а з зо м н ою та пож артувала.
Прощ ай, голубчику, нехай Тобі Бахус
пом ага тричі по тричі м о р д у намочить.
Амінь.
Нудьгою і недугом битий Т, Ш е в ч е н к о .
У Яготині,
року Бож ого 1843, н ояб ря 10.

12. До кн. Варвари Рєпніної.

[Кінець листоп аду).
1..-Я, як мистець, що його не горе, а щ ось
страш ніш е навчило, оповідаю себ е л ю дям , ал е
р о зказати Вам те почуття, яким я тепер живу, все
м о є горе, — мистецтво б езси л е й нездатн е.
Я страж дав, одкривався л ю дям , як братам , і по­
кірно благав хоч о д н о ї хол одн ої сльози за м о р е
сліз кривавих, — і ніхто не зм очив пересм атлих
уст хоч одною цілю щ ою краплею роси. Я засто­
гнав, як у кільцях удава, — »він д у ж е д о б р е сто­
гне«, сказали вони —
И с в іт ь погасъ въ д у ш і разбитой!
О, та й бідний ж е ж я й малодуш ний чоловік! Дів­
чина, просто дівчина (каміння б застогн ал о і кровю
зійшло, коли б почуло голосіння тої просто дів-
28

чини)... але вона мовчить, горд о мовчить, а я...

О, Господи! П омнож м о ї муки вдесятеро, але не
позбавляй надії на години й сльози, щ о Ти їх мені
послав ч ер ез свого янгола! О, добрий янголе! м о ­
лю ся й плачу п ер ед Тобою : Ти у к р і п и в
захитану в мені недосвідом віру
в і с н у в а н н я с в я т и х на з е м л і ! !

13. До Василя Григоровича..

28 д екаб ря, Яготин.
Батьку мій рідний, порай мені, як синові, щп
мені робить: чи оставаться д о якої пори, чи їхать
д о Вас. Я щ ось не дуж е у д ар яю на А кадемію ,
а в чуж озем щ ині хочеться бути. Я тепер зар о б л яю
гроші (аж дивно, що вони мені йдуть в руки!), а з а ­
робивш и, д ум аю чкурнуть, як Аполлон Николае­
вич. Д ум аю , щ о так лучче, а м о ж е і помиляю сь.
Порайте, будьте ласкаві! Я краз на С вятвечір був
я у Пирятині у старої м атері Вашої, батьку мій.
Рада, д уж е р ад а була старенька, спасибі їй. Тричі
заставила м ен е прочитать вслух письмо, щ о Ви пи­
сали о В аничкі. Єйбогу, і я заплакав, хоч я і не
д у ж е сльозоточивий. Батечку мій! Пишіть до ста­
р о ї частенько, бо вона чита всяк е Ваше письмо,
аж поки не получить другого, і це вся її радість.
З плачем нарікає на м енш ого сина, щ о він до неї
не їд е. П ерехристила м ене, п облагословила, і я пі­
шов до брата Вашого ч е р е з улицю снідать, взявши
у старен ької цвіти оці. Н авдивовиж у і на радість
Вам посилаю , батьку мій!
О д сентября я не бачився з Григорієм Степа­
новичем, а побачуся ш видко. Я тоді просив у Вас
»вида«, і як Ви його прислали, то я його щ е й не б а­
чив. А тепер ось чого прош у: коли побачите, щ о
мені тр еб а вернуться д о Вас, то, будьте ласкаві,
пришліть щ е на два м ісяця; а коли мені не треба
вертаться в А кадемію , хоч мені й д уж е хочеться,
 29

то пришліть, батьку мій, б е з с р о ч н ы й а т т е-

с т а т ь на імя Григорія Степановича. Страшно ди­
виться мені на грядущ еє, бо воно погане, а тепер
мені д о б р е , д уж е д о б р е . Порайте, щ о мені р о ­
бить. Коли не зб ер у грош ей, щ об поїхати загря-
ницю, то зб ер у так, щ об приїхать в А кадем ію , бо,
єйбогу, хочеться вчиться.
Багато, багато треба б мені написать до Вас,
та ніколи, бо вж е сідаю ть, а я дописую . Нехай Вам
Бог пош ле того, чого Ви самі собі просите.
Щ ирий син Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
[Не звороті]:

Въ Яготинъ, м іс т е ч к о П ирятин[скаго] у із д а ,
В ар в ар і Н и колаевн і кн яж н і Репниной, писать м н і.

1844 р.
14. До Миколи Маркевича.
Ми, по милості Господній, Гетьман, повеліва­
єм о Вам — деркач в с..ку, — щ об Ви, Генеральний
О бозний, прибули до нас сьогодня, коли м ож на,
а не, то завтра, у Безбуховку до Гетьмана.
Января 22 дня, Т. Ш е в ч е н к о
року 1844. рукою власною .
Полковник компанійський К о р б а.
Генеральний Старшина
Вихтор М о ч е м о р д е н к о .
Військовий Єсаул Яков Д и б а й л о.
В еликом ож ном у Панові Г енеральному О б о зн о м у
М а р к е в и ч у Д обродієві
в Туров ку.
Універсал.
зо

15. До Осипа Бодянсъкого.

13 [м ая] 1844 року, у суботу.
М абуть такого л ед ач о го д о письма чоловіка
і на світі н ем а, як я. Третій тиждень леж ать оці
книжки у м ен е, і я всякий ден ь д ум аю писать до
Вас. П отурбуйтесь, будьте ласкаві, од дать їх у ту
контору, щ о Ви говорили, б о я її не зн аю ад реса,
а в Вас тоді не спитав. О д д ай те »Тризну« по копі,
а »Гамалію« по півкопи с е р е б р о м , — проценти
такі, які він полож ить. »Гамалія« не поправлений,
як ми з Вами тоді п о п р а в [л ]я л и , бо б е з м ен е
надрю кований полу кацапом . Щ е ось щ о: чи я Вам
р о зк азу вав , щ о я хочу рисувать нашу Україну?
Коли не р о зк азу вав , то слухайте. Я її нарисую
в трьох книгах: в першій будуть види чи то по
красі своїй, чи по історії п р и к [м е ]тн і, в другій —
теперішній лю дський бит, а в третій — історія.
Три естампи уж е готові: »П ечорська Київська
криниця«, »С удня в се [лі] рад а« і »Д ари Бог­
данові і У країнськом у н ародові«. У тім місяці
приш лю в М оскву з білетам и на подписку, —
в год б у д е виходить 10-ть картин. На види
і на лю дський бит текст буду с а м писать або
Куліша проситиму, а на історію потурбуйтесь,
бу дьте ласкаві, Ви писать три листочки в год,
тілько по-наш ом у, щ оби тямили б езгл у зд і кацапи.
Текст д у м аю випускать р а з в год, а картини тричі.
Послав б и В [ам ] »К обзаря« свого і! »Гайдамаків«,
та, єйбогу, і в с е б е не м аю ні одного е к з. Не зд и ­
вуйте, щ о я так м ал о пишу Вам, — д ал еб і ніколи;
іду в ак ад ем ію м алю вать, а коли м ати м ете час
і охоту, то пишіть д о м е н е в СПБ. в Ім пер. Ака-
д е [ м ] , Х удож . Тарасу Григоровичу Ш е[в ч ен ку ].
Бувайте зд о р о в і, згадуй те інколи щ ирого д о Вас
Т. Ш е в ч е н к а .
 31

16. До 0 сліпа Бодяпсъкого.

29-го іюня 1 844 г,
Чи Ви на м е н е р озсерди л и сь, чи н ед обра Вас
зн ає: уж е другий місяць, як ж ду о д Вас звістки
хоч як о їн ебу д ь, — н ем а та й годі. Чи получили Ви
»Тризну« і »Гамалія«, чи ні, і як там у Вас їх при­
вітали, скажіть мені, б удьте ласкаві. Я рисую тепер
У країну і для історії прош у В аш о[ї] помоги. Я, з д а ­
ється, тоді вам р о зк азу вав , як я дум аю це з р о ­
бить, Бачте, ось як: нарисую види, які єсть на У кра­
їні чи то історією , чи то красотою п р и к [м е]тн і;
вАРУгЄг як теперішній н арод ж иве; втретє, як вІ'н
колись жив і щ|о виробляв. Із теперіш нього биту
посилаю Вам одну картину для ш та[л т]у , а іще три
будуть готові у августі, а в год б у д е виходить 10-ть
з текстом , а текст Історичеський б у д ете Ви ком по­
нувать, б о треба, бачте, по-наш ому, аб о так, як
єсть в л іто п и ся[х ], вірно. А Ви, як щ он ебудь начи­
таєте, так щ о м ож на нарисувать, то з а р а з мені
і розкаж іть, а я і нарисую . Будкова і С то р о ж е[н } ка
я теж оцим турбую , а Грабовський б у д е мені п о л ь ­
ські штуки видавать, а Куліш б у д е компонувать
текст для н ар о д н о го теперіш нього биту. Так отаку
то я зам ісив леміш ку: якби тілько д об рі лю ди п о ­
м огли дом ісить, а потім і виїсти. Бувайте зд о р о ві,
пишіть ш видш е, б о лаятиму. Щ ирий Ваш Т. Ш е в ­
ченко,
[Рукою адресата зазначка: »Получ. 7-го іюля 1844,
въ пяти.«].

17. До кн. Миколи Цертелевй.

Князю мій сіятельний!
Якби м ені Бог поміг докончить те, щ о я тепер
зачав, то тоді склав би руки та й у домовину*
Було б з м ен е, не заб у л а б Україна м е н е м ізе р ­
н ого. Так ось щ о: зачав то я зачав, а вж е кончу н е
знаю як, бо б е з лю дей і грош ей не втну нічого. Та,,
32

здається, щ о щ е ніхто нічого не зроб и в б ез цього

товариства: на те вони лю ди, на те вони гроші.
Будьте ласкаві, помагайте мені: Ви м аєте і силу,
і славу, і лю бите ту країну, що я тепер заходився
рисувать. О сь як я її рисую : сперш у — види чи то
історією, чи то красотою прикметні; вдруге — на­
родний бит так, як він теп ер єсть; втретє — істо­
рію, все те, що робилося на нашій Україні колись
то. Тепер у ж е три картини готові, і щ е три вийдуть
к Новому Року. Посилаю Вам оці три і вельми
прош у, наберіть мені субскрибентів у Харкові,
коли Вам Бог пом ож е, — і шліть до м ен е з грішми
за квитами І картинами: за 6-ть картин три карбо­
ванці. Спасибі, сіятельний наш ґен ер ал -ґу б ер н аго р
узявся мені помагать. Та щ е як Ваша мость та інші
д о бр і лю ди скинуться та поможуть, то тоді ож иве
наша країна хоч на папері. Шлю Вам оці три кар­
ти [н] и і квит на шталт. А Ви, я І к І що там зб ер ете,
то шліть д о м ен е в С.-П-бург, в А кадем ію Худо­
жеств на імя Тараса Григоровича Ш евченка. На
той рік, як до ж и вем о, то, дасть Бог, побачим ось:
я буду в Вашому Харкові. А покищо прийміть м и­
лостиво м ою просьбу і не осудіть
щ иро почитаю чого Вас
Тараса Шевченка.
С .-П-бурґ 1844, сентября 23.

18. До Якова Кухаренка,

Д р у ж е мій! Єйбогу, й досі не знаю , щ о я за
погань на сім світі! С казать би л ед ащ о, так ж е ні,
бо бю сь, як о в е ч и й х в і с т .......................; ска­
зать гордий, так Ти ж м ен е знаєш. Та й після чого
мені кирпу драть? Д алебі, а чорт-зна щ о. О ц е дру­
гий рік, як я з Тобою не балакаю , д р у ж е мій,
а чому — і сам не знаю . Вертишся Ти у м ене вся­
кий день на думці і на серці. А Ти м о ж е думаєш?...
Та цур йому, н е думай, братіку, про м е н е нічого
поганого. Д алебі, я не поганіший м еж лю дьми.
 33

Єйбогу, не знаю , з чого й начинать і що Тобі

розказу вать. Був я уторік «а Україні, був у /Лежи-
го р сь к о [го ] Спаса і на Хортиці, скрізь був і в с е
плакав: сплю ндрували нашу Україну катової віри
німота з м оскалям и, — бодай вони переказилися!
Заходився оц е, вернувш ися в Пітер, гравіру­
вать і іздавать в картинах остатки нашої України.
На тім тижні вийде 6-ть картин, і Тобі пришлю. Я «а
те літо буду у Таганрозі'; напиши, будь ласкав, як
там найти шлях до Тебе, — от. набалакаєм ось!
На Різдвяних Святках наші зем ляки отут ком ­
понують театр у М едицинській А кадем ії, так я д у­
мав, щ об ушкварить твій »Ч орноморський побит«,
але теп ер уж е пізно; а якби Ти його звелів перепи­
сать гарненько та прислав к Великодню, то б це
так. А теп ер вони вж е розучую ть »М оскаля чарів­
ника«, »Ш ельменка«, »Сватання на Гончаргвці«
і м ого »Н азара С тодолю «.
З поганими отими ч еркесам и я частенько
отут зустрічаю сь, але про Тебе ні один нічого мені
не казали [sic!] хоч я їх розпитував. Ш ам рай собі
хлопець, як того тр еб а, ал е воно, здається, сирота
і не пащикує собі на лихо.
Оставайся зд о р о в , д р у ж е мій. Н изенько кла­
няюсь Твоїй жінці. Гулак t все товариство здраст-
вує. Хтодот, нівроку йому, в Полтаві ож енився, та
й бай дуж е, а я тим часом бурлакую . Чого Ти сам
собі хочеш, то й я Тобі ж елаю .
1844, ноября 26, С. П. Б. Т. Ш е в ч е н к о ,
Спасибі Вам, д обродію , за память об м ені; нехай Вам
Бог пошле здравіє і спасеніє, на враги побіду і одолініє і да
сохранить Вас і всіх о круж аю щ их Вас од огня, меча і наше-
ствія іноплеменников. Амінь.
Л ю бя щ и й Вас С е м е н А р т е м о в с ь к и й-Г у л а к.
[Дописка Ш е в ч е н к о « а] :

Ч ом ми не зустрілися в М оскві ту зиму? Я там

прож ивав той самий тиж день, що й Ти. Цур йому,
аж нудно згадувать.
З
34

19. До Якова Кухаренка,

О там ане! Будьте ласкаві, пришліть »Ч орно­
морський побит« до м ен е в А кадем ію .
О там ане, якби-Ти знав, щ о тут робиться! Тут
робиться таке, що цур й [о ]м у і казать. К озацтво
ожило!!!
Оживуть Гетьмани
В золотім жупані,
П рокинеться доля,
К озак заспіва. —
Нема в краю нашім
Ні німця...
Ш.

1845 р.
20. До кн, М. Долгорукова.
ІІСіятельний Князю!
Ваше С іятельство були ласкаві підчас п ер е­
бування свого в П етербурзі вщ асливити м ен е д о ­
зв о л о м піднести Вам перші три естампи видаваної
м н ою »Ж ивописной Украины«.
М илостива увага високої особи Вашої до
м о є ї праці, яку я розп очав, щ об зробити відомими
памятки старовини, п ерек ази й існуючі звичаї м еш ­
канців країни, що її найбільшу частину доручено
Вашому головном у начальству, осм ілю є м ен е
представити при цьом у Вашому Сіятельству п ро­
довж ення м о го видання з уклінною п росьбою при­
хильно прийняти невеличкий сей дарунок.
З найглибш ою пош аною й відданністю маю
за шану бути найпокірніш им Вашого СІятельства
слугою . Т. Ш е в ч е н к о .
1845, січня 16. С.-Петербург.К
 35

21 До Якова Кухаренка.
О там ан е!
Я сьогодня П етер б урґ покидаю . Буду літом
у Таганрозі, то, будь ласкав, напиши д о м ен е, як
там шлях найти до Твого гнізда, б о мені д уж е
треб а побачиться з Тобою . Я якось оц е писав до
Тебе, та, м абуть, не дійш ло, або запиш ався, аб о
Тобі ніколи, аб о м о ж е ж д еш півтора року, щ о б
заплатить мені так, як за твоє с а л о , ласку і д о ­
б р е слово заплатив [я ]. Не згадуй злого, а помяни
д о б р е і' напиши мені хоч, д е ти живеш , щ об я знав,
як долетіть . . . . .*) д о Тебе. Бувай зд о р о в , о т а ­
мане! Пиши, коли м атим еш час, до м ене.
Въ П олтавскую губернію , в М иргородський
повіт, в село М аріинское. На ^мя А л е к с а н д р а
А н д р е е в и ч а Л у к я н о в и ч а з п ер ед ач ею
щ иром у твоєм у Ш е в ч е н к о в і .
23 м арт 1845. А к а д е м [ія ].

22. До Аркадгя Родзянка.

ІД о б р і м о ї А ркадію Гавриловичу І Надіє ЯкимівноІ
Як я теп ер каю ся, щ о покинув Ваші місця!
З того часу, як приїхав я до М и ргорода, ні р а з у
щ е з хати не виходив, а д о того всього н ем а що
й читать: якби не Біблія, то одуріти б м ож на Я
страх як застудився, їдучи з Х орола, і чи повірите,
щ о славний М и ргород н е м ає ні лікаря, ні аптеки,
а міський шпиталь на головній вулиці пишається...
Гоголь щ о д о М и р го р о да м ає трохи рації, — дивно
тілько, щ о таке видю че око о д н о ї д у ж е цікавої
строф и не заприм ітило: урядовці, покінчивши
працю в судах — зем ськ ім і повітовім, вируш ають
товариством за десять верстов »на вільну« (себто
вільну п р о даж горілки) і, випивши по восьмуш ці,

*) О д не слово нелрочитане. — Р е д.
36

вертаю ться на о б ід д о д о м у , — ч и ж це 'не оригі­

нально? Багато дав би я хоч за одну годину ба^
ланки з Вами, та 6а!... »дні іспитаній« настали.!
С пробував був вірші писать; а л е така погань з п ера
полізла, щ о со р о м н о до р у к узять. Дочитую Бі­
блію, а там ... а там... зн ов почну. Скорю видужати
не надію сь. У тій хаті, з як о ї втік, забув я н а полиці
зш иток, той самий, щ о давав М ечиславові Вяче­
славичу, — то й прош у його вручити вручителеві
цього листа... Це сп рава хоч і неваж на, та все таки
потрібна. Як побачите Фаинг Іванівну й Осипа Іва­
новича, то побаж айте їм за м ен е того, чого вони
самі собі баж аю ть. Писав я в Київ д о того худож ­
ника, про яко го Вам говорив, але й досі відповіді
не дістав. Як тілько дістану, то, н е гаючись, Вам
напишу. Бувайте зд о р о ві. Цілую ввесь дім Вени.
Амінь.
Щ иро баж аю Вам усіх благ.
1845, ж овтня 23. Т. Ш е в ч е н к о Л .
[Н а четвертій сторінці листа:]
Его В ьісокоблагородію А ркадію Гавриловичу
РодзянкЬ
въ с е л і В еселом ь П о д о л і.
О ть Тараса Григоріевича Ш евченка.

1847 р.
23: До Миколи Костомарова.
1847 года, 1 ф ев р ал я . Борзна.
Д р у ж е мій великий М иколає!
Я о ц е й досі в Борз-ні і не роб лю нічогісінько,
— леж у собі та й годі. У Київ страх їхать н е хо­
четься, а тр еб а. Коли б то Ви були такі трудящ і
й д о б р і, щ об розпитали в Університеті (хоч у Глу-
ш ановського, синдика — він усі діла знає), чи я
 37

утверж денний при Університеті, чи ні. Та й напи­

шіть д о м е н е у славний го р о д Борзну на імя В. М.
Забіли. Та іде ось щ о: пошліть Хому д о м ого това­
риша, нехай він візьм е у нього п о р тф ел ь, яідик,
або скриньку з краскам и й Ш експіра та ще
й бриль, й все сеє сохраніте у себе, бо товариш мій
хоче їхать із Києва. Як побачите Ю зеф овича, то
поклоніться від м ене. О братстві не пишу, бо ні­
чого й писать: як зій д ем о сь, то п оплачем . Куліш
блаж енствує, а Василь Б ілозер поїхав у Полтаву
о д ґед зьку в аться о д учительства. А я й кругом
м ен е діється ні зл е, ні д о б р е : подвигаю сь потроху
то коло чарочок, то щ о. Коли б то Бог дав мені
притулиться до Університету, — д уж е б д о б р е
було. Напишіть, будьте ласкаві, як щ о д о б р е п о ­
чуєте. С вої ком позиції або сам привезу, аб о при­
шлю з Чернігова. О ставайтесь зд о р о ві. Не заб у ­
вайте ж щ ирого брата Ш е в ч е н к а .

24. До Івана Фундук лея.

ІІВаше П ревосходительство!
Уклінно прошу Вас наказати переслати мені
поштою м о ї речі, щ о Ви їх у се б е зоставили, до
О р е н б у р зь к о ї Губернії, до Кріпости О рської, на
імя Тараса Григоровича Ш евченка, або п ередай те
[їх] м оєм у приятелеві, співробітникові А рхеогра­
ф ічної Комісії О лексію Сенчилові, щ об переслав
мені-. В портф елі між рисунками є оригінальний
рисунок відом ого ф р ан ц узького м ал я р а Ватто.
Якби Ваше П ревосходительство побаж али його ку­
пити, я охоче відступив би його за ціну, яку при­
значите. Запроп он ував би Вам і види Києва, та
вони не викінчені, а д о того ж вони мені тут, хоч
і неясно, нагадуватимуть наш прекрасний Київ.
Вашого П ревосходительства найпокірніший
слуга
Кріпость О рська Т. Ш е в ч е н к о .!
1847, липня 16.
38

25. До А н д р ія Лизогуба.
К ріп ость О рская, 22 октяб. 1847.
Д о бр о д ію і друж е!
На другий день, як я од Вас поїхав, м е н е ар е-
стували в Києві, на десятий посадили в казем ат
в П е т е р б у [р зі], а ч е р е з три місяці я опинився
в О рской кр іп о сти в салдатській сірій шинелі. Чи
не диво, скаж ете? О тж е воно так, і я теп ер точні­
сінький, як той м оскаль, щ о зм алю вав К узьм а Тро-
химович панові«, щ о д у ж е кохався в огород ах. От
вам І ко б зар ! П озабирав грошики та й ш моргнув
за Урал д о киргиза гуляти. Гуляю... б одай нікому
не д о вел о ся так гуляти! А щ о м аєм о робить? Треба
хилитися, куди нагинає доля. Щ е слава Богу, щ о
мені якось удалося закреп ить се р ц е так.,, що м у­
штрую ся собі, та й годі. Ш кода, щ о я не покинув
тоді у Вас рисунок київського саду, бо він і всі, що
були при мені, пропали у І. І. Ф ундуклея. А тепер
мені »строж айш е зап рещ ен о« рисувать і писать
(о к р о м писем), — нудьга, та й годі. Читать хоч би
на сміх одна буква, і тії нем а. Брож у понад У ралом
та... ні, не плачу, а щ ось щ е поганш е діється зо
мною . О діш літь, б удьте ласкаві, м оє письм о і ад ­
р ес ккяжні В [арварН М [и ]кол аївн і, а ад р ес ось
який: в ъ г о р о д ь О р е н б у р г ъ , в ъ п о г р а ­
н и ч н у ю к о м и с с і ю , Его Б л а г о р о д і ю
©едору Матвіевичу Лазаревскому
з п ер ед ач ею , а цей добрий зе м л я к уж е знатим е,
д е м е н е найти. Бувайте зд о р о в і, низенько кланя­
юсь Іллі Івановичу і всьом у д о м у Вашому. Не з а ­
бувайте б езталанн ого Т. Ш е в ч е н к а .
Поклоніться, як побачите, о д м е н е Кейкуа-
товим.

Л
 39

26 . До кп. Варвари Рєпніної.

ІКріпость О рська, 24 жовтня 1847.
Ч ер ез заступництво Ваше, д о б р а моя Вар-
варо М иколаївно, призначили м е н е д о київського
університету, та в той самий день, коли прийш ло
призначення, м ен е ареш тували й відвезли до Пе­
тербургу 22 квітня (день для м ен е д уж е памятний),
а ЗО травня прочитали м ені конф ірм ацію , — і я
вж е був не вчитель київського університету, а р я ­
довий салдат о р ен б у р зьк о го лінійного ґарнізону.
О, какъ неверны наши блага,
Какъ мы п одверж ен ы с у д ь б і!
І теп ер животію в киргизькім степу, в убогій
кріпості О рській. Ви певно б розсм іяли сь, якби те­
пер м е н е побачили, Уявіть собі н езграб н ого ґаркі-
зон о во го салдата, розп атлан ого, неголено; о, з в е ­
личезними вусами — це й буду я... Смішно,
г а сльози котяться... щ о м аю робить? Така воля
Божа! Либонь, м ало я страж дав у м о єм у житті! Та
й то п равда, щ о колишні м о ї страж дання проти те­
перішніх були то сльози дитячі. Гірко, нестерпно
гіркої І при всьому ц ьом у лихові мені якнайсуво­
ріше заб о р о н ен о щ обудь рисувать і писать (окрім
листів), а тут так багато нового, — киргизи такі м а­
льовничі, такі оригінальні та наївні, самі під олівець
просяться... ДурІю , на них дивлячись. М ісцевість
тут невесела, одном анітна: убога річка Урал і О р,
голі сірі гори та б езкр аїй степ киргизький. Іноді
степ ож ивлю ю ть бухарські каравани н а в ер б л ю ­
дах, що колихаю ться д ал ек о , як хвилі морські
й ж иттям сво їм подвою ю ть нудьгу. Вихожу іноді
за кріпость д о караван сераю , або »м інового д в о ­
ру«, д е звичайно бухарці напинають свої ріж но-
барвні ш атра. Щ о то за стрункі лю диі Які п р е­
красні голови (суто кавказьке племя) та постійна
повага б е з найм енш ої пихи. Якби мені м ож на ри­
сувать, скільки б то я Вам нових і оригінальних ри-

і
40

сунків прислав... та що маєш робить? Дивитися ж

і не рисувать — це така мука, яку зр о зу м іє тілько
справжній мистець. Та все таки, як порівняю себе
з Кулішем та з К остом аровим , то за щ асливого
себе вваж аю : у перш ого м ол од а прекрасна жінка,
у другого бідна, д о б р а, старенька мати, а їх та
сам а доля, що й м ене, спіткала. І я не знаю , за
який злочин їх так тяж ко покарано. О сь уж е
більше півроку нічогісінько не знаю про нашу
бідну нову літературу, і я прош у Вас, д о б р а Вар-
варо М иколаївно, як дістанете останній твір Гоголя
»Письма къ д р у зьям ъ «, то пришліть мені, — д о б р е
діло зроб и те; а коли м ож на, то й »Чтенія М осков-
скаго А рхеологическаго О бщ ества«, щ о їх Бодян-
ський видає. Я міг би все ц е й сам виписати, але...
пришліть, д о б р а В арваро М иколаївно, то певніше
буде, а Бог Вам за д о б р е діло заплатить. А дрес мій
п ер ек аж е Вам Андрій Іванович. С ерд еч н а дяка
м оя княгині Варварі Олексієвні, і всьом у д ом у Ва­
ш ому м оя лю бов і шана. Бувайте зд о р о ві, баж аю
Вам всіх благ та згадувати іноді безталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а .
Княжні Варварі Миколаївні!!.

27. До Андрія Лизогуба.

К. О рская 1847, д ек аб р я 11.
Великим веселієм звеселили Ви м ен е своїм
д о б р и м християнським листом у цій бусурм ан ­
ській пустині. Спасибі Вам, д р у ж е мій добрий!
Я з сам о ї весни не чув рідного, щ ирого слова.
Я писав туди д еко м у, а Вам перш им Бог велів р о з ­
важить м о ю тяжку тугу в пустині щ ирими словами,
спасибі Вам. Не знаю , чи дійшов мій лист до Ваших
рук (бо я послав у С еднев 24 о к т я [б р я ], не зн а­
ючи, щ о Вас Бог заніс аж у О десу). Ж аль і дуж е
мені Вашої м аленької, — згадаю , то так неначе
бачу, як воно м аню сіньке танцює, а Ілля Іванович
 41

грає і гтриспівує... Не скорбіть, м о ж е воно д о б р е

зроб и л о , щ о п ерейш ло на той світ, не мучене
страстьми зем ним и. Були Ви у Яготині літом? Що
там діється? Д е тепер живуть яготинськії анахо-
ретки? Я писав ч е р е з Вас до В [арвари] Н [икола-
.ївни), — не знаю , чи дійшло. Що вона, сердеш на,
поробляє? Скажіть їй, як побачите, або напишіть:
нехай до м е н е напише хоч одну стрічечку; її п р е­
красная д о б р а я душ а м е н е частенько навідує в не­
волі. Бодай і ворогові м оєм у лю том у не довел ося
так каратись, як я теп ер караю сь. І д о всього того
треба було щ е г зан едуж ать — восени мучив м ене
ревм атизм , а теп ер цинга, у м ене її зр о д у не було,
а тепер така напала, щ о аж страш но. Х олєра, б л а­
годарить Бога, минула нашу пустиню, а ходила
близько. Сажин мені нічого не пише; не знаю , д е
він дів м ою п ортф ель з рисунками дрібним и. Там
цілий ж м ут їх було. Як побачите його, то спитайте
та й возьм іть до себ е, а ящик з олійними ф ар б ам и
нехай собі оставляє. Ви питаєте, чи покину я м а ­
лювання: р ад я його покинуть, так не мож на.
Я страш но мучуся, бо мені з а п р е щ е н о п и ­
с а т ь і р и с у в а т ь . А ночі, ночі!... Господи, які
страшні та довгі!... та щ е й у казарм ах. Д обрий мій
друж е! голубе сизий! пришліть ящ ичок Ваш, д е є
вся справа, ал ьбо м чистий і хоч один пензель Ша-
ріона. Хоч інколи подивлю ся, то все таки легш е
стане. Просив я В [ар в ар у | Н [и ко л аїв н у ], щ об
мені книжечок деяких прислала, а теп ер і Вас
прошу, бо о лріче Біблії, н ем а й однії літери. Якщо
найдете в О десі Ш експіра, п ер ев о д К етчера, або
О дисею , п ер ев о д Ж уковського, то пришліть, ради
Розпятого за нас, бо, єйбогу, з нудьги одурію . По­
слав би Вам грош ей на все сіє, так дасьбі, д о ше­
ляга пропали. А м о ж е Бог пош ле, то я вам коли-
небудь оддячу. Як б у д ете посилать, то шліть <на
м оє імя. Та, Бога р ад и , напишіть щ он еб уд ь про
В [арвару] Н [иколаївну] і про Глафіру Івановну.
42

Та поклоніться од м ен е Іллі Івановичу, Надежді

Д мигрієвні і всьому д ом у Вашому. Бувайте з д о ­
рові, не забувай те щ ирого свойого і безталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а .
А дрес: въ О ренбургскую губернію , въ к р і-
пость О рскую .

28 . До Михайла Лазаревсшого.
20 д ек аб р я 1847, К. О.
З Новим Г одом б удьте зд о р о ві, лю бий г щи­
рий мій зем л я ч е! Д е Вас Бог носить? Чи ви вж е во
Пітері, чи щ е й досі во О десі? Нехай, д е хоче, но­
сить, та тілько шляхи таланом стеле та не любить
Вас, бо сказан о, кого лю бить, того і карає. Тяжко,
б р ате мій добри й , каратися і сам ом у не знати за
щ о. О тж е так з о м ною трапилося: сперш у я смі­
ливо заглянув лихові в очі і дум ав, щ о то була
сила волі ііад собою , аж ні — то була гордость слі­
пая. Я не р о з [г ]л я д ів дна тії бездни , а котору впав,
а тепер, як розглядів, то душ а м оя убогая р о зси ­
палась, м ов пилина п ер ед лицем вітра. Не по-хри-
стиянській, б р ате мій, знаю , а щ о ж діяти? О пріче
того, щ о нем а з ким щ ире слово промовити, опріч
нудьги, що в се р ц е впилася, мов лю та гадина,
опріче всіх лих, щ о душу катують, — Бог покарав
м ен е щ е й тілесним недугом . Зан едуж ав я сперш у
р е [ в ] м ати зм о м : тяжкий недуг, та я все таки по­
троху б о р о вся з ним, а лікар, спасибі йому, трохи
пом агав, і те, щ о я п розяб ав собі хоч у поганій, та
все таки е о л ь н І й хатині. Так, бачите, щ об я не зри-
сував (бо мені рисувать заказан о) свого недуга
(углем у комині), то і полож или за благо п е р е в е ­
сти м ен е в казар м и . Д о лю льок, см о р о д у і зику
став я потрохи привикать, а тут спіткала м ене
ц и н г а лю тая, і я тепер, м ов Іов на гноїщ і, тілько
м е н е ніхто не провідає. Так мені тепер тяж ко, так
тяж ко, щ о якби не надія хоч колинебудь побачить
 43

свою безталанную країну, то благав би Господа

0 см ерті,
Так Д ніпро крутоберегий
І надія, брате,
Не даю ть мені в неволі
О см ерті благати.
Іноді так м ен е нудьга за с е р ц е здавить, що
(без со р о м а казка) аж заплачу.
Якби все те р о зказу вать, щ о я терплю теп ер
по лю бові і милості м и л осерд н ого Бога, то і за
тиж день не р о зк а за в би. Цур ж е йом у, нехай воно
сниться том у, хто л ю д я м д о б р а не хоче.
П оклонітесь гарненько о д м ен е Д зю бину, як
побачите, — д о б р я га чоловік! Н агадайте йому про
1 з л е р а і р о с т я г а ї , п р о А дольф інку і прочії
дива. Скажіть, щ о я його частенько згадую^ [П. А.]
Плєтньов повинен м е н е знать, тілько нагадайте
йому П. Бориспольця, та, б удьте ласкаві, побач-
тесь з Черниш овим: він тепер уж е в П етербурзі
(спитайте в А [к а д е м її] Х удож еств, д е він живе),
а як побачитесь, то розп итайте його, чи він поод-
д авав м о ї письм а, щ о я посилав ч е р е з його, і щ о
йому сказан о на ті письма, та попросіть його од
м ене, щ о б він д окучав м оєю п росьбою надто
К а р л у П а в л о в и ч у , а з Д у б ел ьто м щ об при­
тьм о м побачився. Як побачиться з В. І. Д ал ем , то,
поклонивш ися йому о д м ене/ попросіть його, щ об
він ублагав В. П е р о в с ь к о г о , щ об той визво­
лив м е н е хоч із к а з а р м (сиріч випроси« мені
позволеніє рисувать). Д аль — чоловік добри й , р о ­
зумний і могущ ий; він д о б р е знає, як тут ми про­
падаєм о, то тяжкий гріх йому буде, як він не схоче
пром овить з а м ен е хоч од н о сл ово.
Д окучаю я Вам, добрий мій зем л я ч еі та
щ о ж я м аю робить? Якби мені тілько рисувать
було м ож на, то я і не ж урився б, ходив би собі
в сірій шинелі, поки дійшов би д о домовини, та
44

все б таки хвалив Бога, а тепер... ой, лиш енько!

і вимовить не хочеться!...
Напишіть д о м ене, коли м ати м ете час, хоч
м алесенький листочок, нехай хоч трошки я з а ­
п л а ч у д о б р и м и сльозам и .
Будьте ласкаві, розп итайте гарненько, д е те­
п ер ж иве В а с и л і й А ' к д р е е в и ч ъ Ж у к о в - ,
с к і йг він перш е жив у Д ю с е л ь д о р ф і на
Рейні, а теп ер не знаю , та й пришліть мені його
ад р ес, а коли надрю кована його »О дисея«, то і її
пришліть, — прочитавши, я о д д а м Вам аб о Ф (е д о -
р ові] Матвієвичу, бо, єйбогу, о к р о м е Біблії, нем а
в м ен е ні однісінької книжечки.
[П ер ш е до писка збоку на 2-ій с т о р .]:

Та вж е чи р а з батька по лобу вдарить, чи

цвічг — однаково: хоч воно трохи і н едоречі п р о ­
сить, м ов той старець, та щ о ж робить, коли н іде
взять? Пришліть, ради п о езії святої, Л е р м о н ­
т о в а хоч один том — велику, превелику радість
приш лете з ним Вашому уд яч н ом у і безталанн ом у
зем ляко ві. Т. Ш.
[Д р у га д о п ж к а зверху «а 2-ій с т о р .]:

Зд ається, Ви знаком» з Василем Є зучевським .

Коли він вернувся з д ом у, то, як побачитесь, гар­
ненько вйлайте його за м е н е з а й [о ]г о щ ирость
і д о б р і [с]ть, і Г а л у з у, свояка його — добрі
і щирі лю ди, щ об Ти знав, зем л яч е.
[Третя дописка зб о ку на 1-ій стор.]:

,Не здивуйте, Бога р ад и , щ о на таком у клап­

тикові пишу д о Вас, бо в ц ьом у Бож ом у краї папір
пош товий навдивовиж у.
 45

1848 р.
29. До Апорія Лизогуба.
К. О рская 1848, ф еврал я 1 .
Всякъ д р у гъ речетъ: с о д р у ж и х ся
е м у и азъ: но е с т ь и м е н е м ъ т о ч ію
д р у г ъ . — О так теп ер і зо м ною сталось: б уло,
на собаку кинь, то влучиш друга, а як пройш лось
д о скруту, то святий їх знає, д е вони поділись! Чи
не вим ерли, крий Боже? Ні, здраствую ть, та тілько
одцурались б езталанн ого свого друга, — Бог їм
звидить. Якби зони знали, щ о єдине слово ласкаве
теп ер для м е н е паче всякої радости... так щ о ж,
недогадливі! З п ревеликою радостю і дякою прий­
няв я лист Ваш, уж е другий, написаний 31 д е ­
кабря. Бог Вам заплатить за Вашу щ ирость і за
Вашу ласку. Лихо діється зо м ною , та не одно, а всі
лиха упали на м ою голову. О дн о те, щ о нудьга
і б езн ад ія давить сер ц е, а д руге — н езд уж аю
з того дня, як привезли м ен е в цей край. Р е в м а ­
т и з м , ц и н г у перетерпів, слава Богу, а теп ер
зуби і очі так болять, щ о не знаю , д е дітись. 1 чи
не чудно, скажіте? Як принесли Ваш лист, мені по­
легш ало так, щ о на третій день мені вж е м ож на
було написать оцей лист до Вас. Вибачайте тілько,
що коротенький: од н о те, щ о бою ся очі натрудить,
а друге, сказавш и правду, таки й паперу недостача,
і купить нем а де, — звичайне, як у степу. Як бу­
д е те посилать Вашу обіцянку, то пришліть, будьте
ласкаві, і п аперу пош тового, і бристольського, коли
найдете в О десі. Вибачте, Бога ради, щ о я так в е ­
ред у ю . З а гроші спасибі Вам, єдиний мій д руж е,
у м ен е щ е осталося трохи, а як матим у м алярську
справу, то м о ж е зар о б л ю . А якщ о пошлють в е­
сною в степ на Раїм , — бо є така чутка, — то тоді
в ж е проситиму... та м о ж е Бог дасть, що тут оста­
нуся. Щ е чи не найдете в О десі »Сочиненій« Л є р-
46

м о н т о в а і Кольцова? Пришліте, п о езії святої

ради, а як б удете писать, то пишіть на м о є їм я п ро­
сто в К [ріпость] О [р с ь к у ю ], б о я другий лист Ваш
прийняв уж е з третіх рук. Хоч воно і з д обри х рук,
та е с е таки з третіх. Прочитав я в д руге вж е
о скорбі Вашій, о Вашій Лизі... Що м аєм о робить,
коли того Бог хоче? Д авид д о б р е с к азав : к т о
в о з г л а г о л е т ъ силы Г ос п о д ни ; слы­
ш а н ы с о т в о р и т ь в с я х в а л ы Е г о . Зви ­
чайне, не м о ж н а і б ез того, Щоб інколи і сл ьо зам
не дать волі, б о хто іне ж уриться, не плаче, то той
ніколи й не р ад іє, цур йому такому! Б у д ем о пла­
кать і радіти і за все те хвалить м и л о сер д о го Бога

1 ф ев р ал я , на сам ом у ц ьом у слові, одчини­

лися двері, і п о ш т а л ь й о н подав мені третій
лист Ваш, написаний 7 ян варя. Н е знаю , чи зрадів
би я так батькові або м атері, ян Вашому щ ирому
слову. Да в о зд асть Вам Господь і д о м у Вашому,
щ о посітили єсте невольника і тяж ку його тугу р о з ­
важили. Як б у д е те писать до В [арвари ] Н [икола-
їв н и ], то о д м е н е їй низенько 'поклонітеся та нака­
жіть, щ о б хоч о д н е слово написала, тілько не
в О ренб ург, а п росто в К[ріпость1 О [р ськ у ю ].
Коли м аєте »Свячену Воду«, то спишіть та при­
шліть мені, бо та, щ о Ви мені п ередали , утрачена.
А Татяні Іванови і, як б у д е те писать, то їй і Ф е д о ­
рові Іваненкові Од м е н е гарн ен ько поклонітеся. Ні­
ком у в світі я тепер так не завидую , як м а л я ­
р а м і Глафірі івановні. А м о ж е вж е вона поки­
нула, крий Б ож е, малю вать? Бога діля пришліть
м ал я р сь к у справу і папіру. — Щ о у вас робиться
у С едневі? Щ о п о р о б л яє І Ілля] і[ван ови ч ]? По­
клоніться йом у о д м ене. З а Н [а д е ж д у ] Д [м и тр і-
їв’н у ї і Вас, і весь д о м Ваш м ол ю ся Господеві ми­
л о с е р д о м у і благаю Його, щ об Ви н е забували
Т. Ш е в ч е н к а .
 47

<90. До ки. Варвари Рєпніної.

Ц.К Іріпость \ 0 [ р с ь к а ] , 1848, 25 лютого.
О сь уж е тринадцятий день читаю Ваш лист,
на память вивчив, а сьогодні тілько знайш ов час
І м ісце (в казарм ах) одповісти Вам, найдобркиа
й найблагородніш а В арваро М иколаївно. Я неначе
від сна тяж кого прокидаю ся, коли лист о д кого-
н ебудь, щ о м ен е не відцурався, дістану, а Ваш
лист переніс м ен е з темних казар м до м ого р ід ­
ного краю і до Вашого п рекрасн ого Яготина. Яка
чудесна н асолода — уявляти собі тих, щ о згад у ­
ють про м ене, хоч їх і д уж е м ало! Щ асливий, хто
й м али м зад овольн яється... 1 я теп ер до найщасли-
віших належ у. З Вами розм овл яю ч и , святкую 25
лю того не бучно, як то колись бувало, а тихо-ти­
хесенько, та так весело, як не святкував ніколи, —
і за цю велику радість дяка Вам і Г [лаф ірі] Іва­
нівні. Нехай осінить Вас благодать Бож а; пишіть
мені так часто, як тілько час Вам д о зво л я є. М о­
литва та Ваші щирі листи найбільш е допом ож уть
мені нести хрест мій. Євангелію маю , а книжки,
щ о я просив Вас, пришліть: б у д е ц е для м ен е хоч
і м ала, та все таки розвага.
26 лю того. Вчора не міг скінчити листа, бо
товариші салдати кінчили муш тру, почались оп о­
відання, кого били та кого бить обіцяли, — галас,
крики, балалайка вигнали м ен е з казарм и ; пішов
я на кватирю д о о ф іц ер а (всі м ене, спасибі їм, як
товариш а приймаю ть) і тількощ о розташ увався
кінчити листа... і уявіть собі м ою м уку: гірш е ка­
зарм и!... А лю ди ці (нехай їм Бог звидить) щ е пре­
тендую ть на освіченість і вихованість, бо дехто
з них аж із Зах ід н ьо ї Росії присланий. Бож е мій!
Н евж еж судилося й мені таким бути? Жах б ере!...
Пишіть до м ен е й присилайте книжки.
27 лю того. Тілько сьогодні, і то не напевне,
скінчу давно розпочатий лист. Щ о м аєш робить!
48

Час теп ер найтихший і найдогідніший — оди ­

надцята година вночі. Все спить, казарм и освітлені
одною свічкою, при якій тілько я сам і сижу та
дописую недоладний лист мій. Чи ж ц е не на р ем -
брандтівський м анір картина? Але й найбільший
Геній п оезії нічого в ній втішного для лю дства не
знайде... З того дня, як прибув я до К [ріпости]
0 [ р с ь к о ї] , пишу щ оденник свій. Р озгорнув сього­
дні зш иток і дум ав хоч сторінку Вам п ереказати , —
і що ж! Таке воно одноманітно^сумне, щ о аж сам
перелякався і... спалив мій щ оденник на свічці, що
дотлівала. Погано зроб ив, ш кода мені потім було
м ого щ оденника, як м атері ш кода своєї дитини,
хоч і потвори.
28 лю того. Вчора просидів до ранку й не м
д у м о к зібрати, щ об лист скінчить. О панувало м ене
якесь чуття н ед о від о м е (»приідіте, всі труж даю -
щ іїся і о б р ем ен ен и и , і аз упокою ви«). П ер ед б ла­
говістом до утрені згадав я слова Рознятого за нас
і неначе ож ив: пішов д о утрені й м олився так р а ­
дісно, чисто, як м о ж е ніколи досі. Я теп ер говію
й сьогодні причащ ався Св. Таїн. Хотів би, щ об усе
життя м оє було таке чисте й п рекрасн е, як сей
день! Якщо м аєте перш е аб о друге видання книги
Томи К емпійського »Про наслідування Христа«,
С перанського п ереклад, то пришліть, Бога ради.
Весною м ає бути похід у степ, на б ереги А раль­
ського м о р я , для будування нової кріпости. Люди,
щ о в таких походах побували, порівню ю ть ту­
тешнє, в К [ріпості] 0 [р с ь к ій 1 , життя з Е д ем ом —
як ж еж воно там мусить бути, коли тут Едем! Та
ніхто, як Бог! О дне м ен е тілько ж урить: туди не
ходить пошта, і д овед еться рік, або м о ж е й три,
коли дож иву, ні з ким, хто близький м оєм у серцю ,
не листуватись. Пишіть, — щ е місяць б е р е зе н ь
наш, а там нехай діється воля Божа!
Лякає м е н е м оя теперіш ня хворість: с к о р ­
б у т , а в степу вона, кажуть, страх, як лютує. Але
 49

зам ін ім о зн евіру надією й м олитвою І Д ивної Ко­

лись дивився я на п рирод у живу й неживу, як на
Найдосконалішу картину, а теп ер , неначе очі змі­
нилися: ні ліній, ні б арв, нічого н е бачу. Н евж е це
почуття краси втрачене на віки? А я так його ціну­
вав, так леліяв! Ні... я, м абуть, тяж ко згріш ив п е­
р е д Богом, коли так страш но караю сь!
Якщо писатимете д о Андрія Івановича, по­
просіть його про те, про щ о я його просив, та щ об
він, коли м ож на, поспішився: бою ся, що його по­
силка м е н е тут не застане. І вас прош у про ц е
с а м е ; книжка — одинокий рятунок о д одеревін ня.
29 лю того — в и с о к о с . Читаючи й п е р е ­
читуючи лист Ваш, тілько сьогодні помітив я слова:
»Ви м е н е згадали в далекій стороні«. Не згадав,
д о б р а, б лаго р о дн а В арваро М иколаївно, а памя-
тав від то го дня, чи то вечора, коли я жалівся Вам
на сусіда Вашого П. Л [укаш евича] (нехай простить
йому Господь), і буду Вас памятати, доки Бог зв о -
лить зоставити в мені хоч іскру д о б р о го почуття.
М оліться, моліться, молитва Ваша в годна Богу!
вона оборонить м ен е о д страш ної нечутливости,
щ о вж е починає огортати м ою знесилену душу.
З е м л я п ер о м д о б р о м у чоловікові, щ о приві­
тав м ене на Новий Рік не як безпритульного б ур­
лаку, а як рідного сина! Як ц е н ед авн о було, не­
наче вчора, — а скільки надій м оїх н е збулося!...
Каж ете, щ о в Яготин» все йде п о-старом у:
товариство те сам е, опріч Тетяни Іванівни, — н е ­
хай зцілить її Господь! С ердечно рад ію , що д о б -
пий чоловік, бувший київський студент, є с е р е д
Вас, — спасибі за память про м ен е йому і всім,
хто м ене не забув. Князю В[асипю1 М Гиколає-
вичуі і княгині кланяюсь низенько. Бувайте з д о ­
рові й м оліться за нещ асливого й душ ею Вам від­
даного Т. Ш е в ч е н к а .
Д якую Вам, ГлафІро Іванівно, за Ваші ко­
роткі, та щирі р яд ки . Не дорікайте, щ о пізно об ї-
4
50

звався, — така була воля Бож а; та й цей лист, не

знаю , коли дій д е д о Вас! Та хоч коли дійде, п ер е­
д ай те його добрій Вашій тіточці та хоч інколи зга­
дуйте н езаб уваю чого Вас Т. Ш.
Т[етянІ] Цванівиі] кланяю сь низенько. При­
шліть, якщ о м аєте, »С вячену Воду«, — вона з р о ­
сить м о є зівял е серце. Кланяюсь сестр ам і братам
Вашим. Скажіть їм і просіть: нехай пом оляться за
м ен е, коли м е н е не забули.]]

31. До Андрія Лішгуба.

7-го м арта 1848, К [ріпость] 0 [ р с ь к а ] .
Не знаю , чи зр ад іл а б так м ала ненагодована
дитина, побачивши матір свою , як я вчора, прий­
нявши п одарунок Твій, щирий мій, єдиний д руж е.
Так зрадів, щ о щ е й досі не схам енуся: цілісіньку
ніч не спав, р о згл яд ав, дивився, п еревертав, по
тричі цілуючи всяку ф арб оч ку; і як її не цілувать,
н е бачивши рік цілий. Б ож е мій, Б ож е мій, який
тяжкий та довгий рік! Та д арм а, — Бог поміг, м и­
нув таки. Я, взявш и в руки скриньку, подивився
і неначе перелетів у м алярн ю , в С еднев. Чи зга­
д аєте, як Ви мені її вторік показували н ед о р о ­
блену, щ е й радились зо мною , як би її химерніш е
улагодить? Чи сподівався я, щ о ч ер ез рік та сам а
скринька звеселить м ене, неначе мати дитину, при
лихій м о [ ї] й годині? Благий і дивний єси, Господи!
С ьогодня неділя, на муш тру не поведуть — цілі­
сінький день буду п ер егл яд ать Твій п одарунок,
щирий мій, єдиний друж е, переглядать і молитись,
щ об Бог послав на довгі дні Тобі такую радость,
як послав Він мені ч е р е з Тебе. Перелічив, п ер ед и ­
вивсь: все, все до крихотки, ціле: і Ш експір, і па­
пери, і ф ар б и , і цизорик, і карандаш І, п е н з [е л ь ]-
ки, — все цілісіньке. Не утрачайся на ал ьбом ,
д р у ж е мій! Буде з м е н е , і цього д о б р а покищ о.
Н едавно з Яготина прийшов лист д о м ене... Спа­
сибі їй, д обрій В [а р в а р і] Н [и колаївн і], щ о не з а ­
 51

буває м ен е: хоче мені, як сам а достане, прислать

книжок. Як приш ле, то тоді я і тяж кого походу,
і А ральського м о р я , і б езл ю д н о го степу киргизь­
кого не злякаю сь. О дна тілько туга гри зе м о є
серц е: як заж енуть у степ, то не д овед еться ні о д
кого листа прийнять, ні сам ом у послать, б о туда
пошта не доходить, — от м о є горен ько. А м о ж е
д оведеться рік або й другий простерегти нікчемне
оте м о р е ! Не б у д е м о ж уриться, а б у д е м о м о ­
литься: щ е те лихо дал еко, а всяке лихо зд ал ек у
страш ніш е, як то кажуть розум н і лю ди. Ц ей
і апріль місяць я щ е буду в 0 [ р с ь к ій | К [ріпості],
то напишіть д о м ен е хоч стрічечку, бо тілько Бог
святий знає, як я радію , коли дій д е до м ен е хоч
одно Ваше слово з м о єї б ід н ої країни. Я т еп ер
{поздоров Б ож е Вас) хоч і багатий на папір, а все
таки на клаптику пишу, бо ск азан о — пустиня; д е
я в о зьм у , як потрачу? Та таки і уділить деком у
треб а хоч по аркуш ику. Вибачте, голубе сизий, щ о
так нашвидку пишу до Вас, бо од н о те, щ о сьо-
годня пошта, а д р у ге те, щ о коло д еся то ї години
треб а виступить у караул.
М олю ся Богу, щ об послав зд о р о в я Н [а д е ж -
ді] Д [м и тріївн і] і рад ость всьом у д о м у Вашому.
Спасибі Вам, бувайте зд о р о ві та напишіть хоч
стрічечку д о м ене, до удячного Вам
Т. Ш е в ч е н к а .

32. До Федора Лазаревського.

22 апреля.
Чи не р о зсер ди л и ся Ви на м е н е часом , або,
крий Мати Бож а, чи не забули м ен е безталанного?
Щ о пишу-пишу до Вас, а Ви хоть би словечко. Ду­
м ав сперш у, щ о листи м о ї не д оходять д о Вас, так
ж е купець, щ о привіз Вам оту живущ у »Історію«
У стрялова, щ о і в салдагських руках не згинула,
забож и вся мені, щ о притьм ом у Ваші руки власнії
52

о д д а в , а із Ваших рук (також власних) хоть би клап­

тик паперу, а то й того не д обув. Щ о б ц е сталося
з м оїм и д о бр и м и та щ ирими зем лякам и? М іркую,
міркую і гадки не д ам , щ о воно таке. Д о В [асиля]
М [атвієвича] писав аж двічі у М ільйонну улицю,
а о д його хоч би сл о во, і з М ихайловської ані те­
лень о д Вас... та м о ж е Вам ніколи? А як є коли,
то гріх Вам великий забувать хоть і ликом шитого,
та все таки зем л я к а Вашого.
О х, якби то так ж артувало м о є се р ц е , як
я о ц е з Вами словами ж артую І Якби і йому, як
рукам , м ож на було дать клапоть п ап еру та п еро
з ка л а м ар е м та й годі, то воно д у ж е д о б р е бу­
ло б... Так щ о ж! Таким д о б р о м його не нагодуєш .
Й ому т р еб а нудьги, тяж кої невсипущ ої нудьги!
Цур йому, том у лихові, а то щ е щ об не за­
плакать! А іноді, далебі, доходить д о того, аж са­
м о м у со р о м . Та щ о ж? Нічого не вдію з п рокля­
тущ ою нудьгою . Чи вернувся Василь із Пітера? Чи
привіз він мені ту оправу, щ о я його просив (бо
мені зато го м о ж н а б у д е рисувать)? Нехай д о м ен е
хоч словечко напише. Напишіть, Бога ради , чи по­
лучили Ви »Історію« У стрялова, бо вона найшлась,
і я послав Вам ч ер ез тутеш нього купця; та щ е,
коли получили, — Л є р м о н т о в а о д В [а с и л я ],
б о м о ж е д о вед еться поплентать на [Р а їм ], то
я там здохну б е з книжок.
Та щ е поскубіть за чуб отого л ед ач ого Л е-
вицького і поклоніться зе м л я к а м м о їм , в О р ен -
б у р г і сущ им.
Бувайте зд о р о ві та не забувай те
б езталан н ого Т. Ш е в ч е н к а .
Напишіть, будьте ласкаві, ш виденько.
 53

33, До Андрія Лизогуба.

9 м аїя 1848, К[ріпость1 О рськая.
Воістинно воскрес!
Спасибі Тобі, щирий мій д р у ж е, і за папір,
і за лист Твій, щ е кращ ий паперу. Папір мені теп ер
д уж е став у пригоді, а лист щ е дуж че! І тим са­
мим , щ о мені теп ер т р еб а було молитви і щ и рого
д руж н ього слова, а воно як р а з і трапилось, —
я теп ер веселий іду на о те нікчемне м о р е А раль­
ське. Не знаю , чи вернуся тілько!.. А йду, сйбогу,
веселий.
Спасибі Тобі щ е р а з за писанку. Дійшла вона
до м е н е цілісінька, і в той самий день прийшло
мені розріш енІє м алю вать, а на другий день при-
казаніє у п оход виступать. Беру з собою усю Твою
м алярську справу, не знаю тілько, чи доведеться
м алю вать.
Вибач мені, єйбогу ніколи і сухар той з'їсти,
а не те, щ о б лист написать д оладу. Д о В |а р в а р и |
Н [иколаївни] напишу вж е хіба з Р а ї м у. Як бу­
деш писать д о неї, подякуй за книжку Г о г о л я .
А д р ес мій: вь « [р іп о с т ь ] О рскую
Его В ьісокоблагородію
М ихайлу С ем еновичу А лександрійском у
з п ер ед ач ею мені.
А цей ч оловяга б у д е посилать д о м е н е ч ер ез
ком енданта. Не забувай м ен е, єдиний мій! Коли
не побачим ося на сім світі, то вж е певне зустрі­
нем ося на тім. Д о свиданія!
Щ ирий Твій Т. Ш е в ч е н к о .
54

1849 р.
34. До Олександра.. Макшеева.
{26 б ер езн я 1849 р., Раїм.]
IIЯ ось у ж е два місяці, як покинув свою р е ­
зиденцію в Кос-Аралі, а том у й не м ож у сказати
Вам нічого нового про там ош нє життя-буття, лю ­
бий О лексію Івановичу, а про Раїм і казати нем а
чого: незмінний.
У спомині Вашому про плавання по бурхли­
вом у морі А ральськом у зоставте куточок для того,
щ о не заб уває Вас, Т. Ш е в ч е н к а.І!

ЗГ>. До Андрія Лшюгуиа.

О ренб ург, н оября 8, 1849.
Д руж е мій єдиний! П озавчора вернувся я із
того степу К иргизького та м о р я А ральського до
О р енб урга, та й заходився о ц е писать до Тебе.
Пишу, а ще і са м д о б р е не знаю , чи живий Ти на
світі, чи здорови й , бо вж е о ц е трохи чи не півтора
року, як ми не переписались з Тобою ані одним
словом . А за таке врем я багато води у м о р е
утекло, м о ж е і у Вас кого не стало, бо холєра, ка­
жуть, зд о р о в о таки косила. Коли живий Ти та з д о ­
ровий, то напиши до м ене, д р у ж е мій, не гаючись,
то я тоді вж е і одпишу до Тебе, — геть усе п о р о з­
казую , як м ен е носило по том у морі, як я у степу
отім б е зк р а їм пропадав. Геть усе розкаж у, нічого
не потаю. А теп ер покищ о поклонись о д м ен е
всьом у дом у Вашому і добрій В [ арварі | Н [икола-
їв н і!. Скажи їй, що я ж ивий-здоровий і, коли не
д у ж е щасливий, то принамені веселий. О ставайся
зд о р о в , не забувай на безталанні
Т. Ш е в ч е н к а .
А дрес: въ г. О рен б ургь. Его Б лагородію
Карлу Ивановичу Герну въ генеральны й штабъ
съ п ер ед ач ею .
 55

ОС. До кп. Ш/юари Рентної.

ЦЦими днями повернувся я з Киргизького
степу й з А ральського м о р я до О ренбургу, і сь о ­
годні Л азаревський п ер ек азав мені лист Ваш, д е
Ви во імя всього д о р о го го просите подати про
м ен е хоч якунебудь звістку. Д р у ж е мій добри й
і єдиний! Ніхто про м е н е не знав, д е я прож ив оці
півтора року; я ні з ким не листувався, бо не було
зм оги: пошта якщ о й ходить ч е р е з степ, то двічі на
рік, а мені ніколи в той час не довод и л ось у ф орті
бувати. Ось причина! Борони Вас Б ож е подумати,
щ об я міг Вас забути, д о б р а м оя В арваро М икола­
ївно! Я д у ж е-д у ж е часто згадував на моїй самоті
Яготин і наші лагідні та тихі розм о в и . М ало часу
пройш ло, та як багато перем інилось, принаймні
в м ене! Ви б уж е не пізнали в мені колиш нього по-
дурном у ентузіястичного поета. Ні, я тепер надто
розсудливий зр о б и в ся: уявіть собі, впрод овж м ал о
не трьох ро ків ні о д н о ї ідеї, ні од н ої надхненної
думки, — п р о за та п р о за, або, кращ е сказати, степ
і степ! Так, В арваро М иколаївно, сам дивую ся м оїй
п ерем ін і: нем ає теп ер у м е н е ні суму, ні радости,
є зате м и р душевний і спокій м оральний аж д о
ри бячої холоднокровности. М айбутнє для м ен е
наче б не існує. Н евж еж постійні нещ астя м ож уть
так п рикро п ерероби ть людину? Так, воно так.
Я теп ер тілько підоплічка колиш нього Ш евченка,
і дякую Богу.
Багато єсть цікавого в К иргизькім степу й на
А ральськім м о р і, та Ви давн о знаєте, щ о я ворог
усяких описів, і том у не описую Вам оцієї неізхо-
д и м о ї пустині. Літо м и н ало на м орі, зи м а в степу,
в зам етен ій снігом д ж ел о м ей ц і н а ш т а л т к у -
р і н я, д е я, бідний худож ник, рисував киргизів та
між Іншим нарисував і свій п ортрет, який Вам на
спомин про м ен е, про б езталанн ого Вашого друга,
посилаю .
М еш каю чи в О десі, м о ж е зустрін ете О лексія
 У 7/ 29

*•* Л Г *9 " " '

/чґ*> 'і у /* л ^ *”■* 0*урлл<Л і'ІгГїуч'*"' 64*1*уг^^ьу
Я й+Л ; ^ * 0/у ^ » * ”« ^
о С/л~~ й<б4/ &~^КЛҐ. 2л/.
А <и ^ л л ) & ^ > / 1 ^ <Я ~1Л-/-*іллУ . * • ' 4 Л * * сА *+ с г £ *ь г

ТУ1**-Н*/ і*аїї І ■—. СіЬиЛ ^'->* (ил~ £ Уг /<»<2*><Ь»^

'р 4/ 'м'і •!/ л/іі/**і*4# и•< »/£/<*
^ «, «і*»«, «^го» ^
ПАЛҐі^їл yJ/tлSi}М ^ш /їм* &**&*# і/<0 у &0Л’£*?х*лJ^
&^.ГЬрь*іі -Ригу е*>ч*млі// й Л л } ^ -у-мли-^ -Й4
«б.гЛ' ЖіиіОі Лі оЖ 'їу'и, *А «/ІЛЛ,<иу ~лл Лу«
ІО їнії^а , 4&ґ **«* <7*'»^о«а4і *** ■~и*+*~~
»і/^2# ^ ^ &{&4**Л4>■ -^1 '>Х/&-Ц' 4 А*Ок ги«1^
<^М>^ 14*о ш ->-«:<, ,-» ^ г^ «■/•
/<9^ сЛгп .---- 6-/тг»й*./м <(лг-ь«*& ‘Туг*'* ілс^уа. гї^ і
$ - ^ ^ >^»С. 0->Ч.І , ^ -7Н^
Л * * 'Р*<И5 Г , ^
^»онл^пп^
ой«'**« ,^ ж . ' -> ,
1/г*'**ч* ^ ''Лв/ — / '^ Л-г' ^ . **усть/2

^ ^ Г 1 - Г : г ул ^ -л ~ я а »
4ч Л Х ^ ;г % ’ у/ у ~ г
1и .. 4 — ■* ■Є*ч ^ " -Є ~ А Л .
^Л и“ІЛ -*/у '**7'* ^ ^Ь*4 е^г ^ *<л^
И^лУїЛ-и/^, Єуіл^.'М </^ ! (/о
О ух, у^'ш л^л -у . £^л
^& -ьЛ/ЦЛ^у % £■ фЦ’&^іАлс^^&и'ІЇІ.-Я-’ 3< ґ*<у>' в^Уп^ойм^
У» ем^у^т у<Лау„, «ухх*у,/ <^ к(сп. ^ у в(А 0^и‘и ,^ і

Перша с т о р ін к а л и с т а до А. Л и зогуб а з 29. ХП. 1849 р

К^4.</С а'ійу'У^г/ь / 'ІьІо *'>1*Л»'ІА^* **^ -**фІА л .
уая-ьллду ' а + £ Я+лил +Л, £< ІЇс/їс >у '*>и^ я + Г * ік < * ^ РСвріл^,
*4&ІА<_ &'%йи<лс, 'ТЇіууґУг^І ^и^4/>1)-4У '
^ б у ч / і , ' % а М ' і л / * - ^ ' у ' •

^ '~Л4~Х Мж*ґ^ Г1**Ч£- £ х!*- І4У^/ ^їїт_г>

:? ? 9ІС Л* Г^/Ґ? * * «Жллуьи^ ^ < Л Ч

^ '">г* °«-*Л'>мХ гній* Лл*« ^ $т-е^ л

і* V» ~ ^

& у гг* * .3 у г^ _ / у £ / 4 <иоДу <1. л ,,.,.^ З-.-^-Лг«;

£-{& ^ІА ь ^ ЧЛ-ииУ л л ^ ^ "а) * І^Л+Лл. ( ЛЛ4^С ''Аб* /£и/—
/ЯСо 1^» 9^ ^ ^им^4></
^ІГ £% м Ф^*4лаА-Ґ0*^1* —«-^-^ -&£л М^лЦ
^Ь ^ </в <)дцд. ^лл «)♦ ^ ^лг»сУ ҐУІЛ-Я^0 ^<4/ ^л<ад^
С^Ь«/Ц^и^. .'. ^Т^гЛИьЛ 'Х^уг) ґгііу^ -&-ІЛЛ. /<<_ ,.
-ті*, ^_у^4.— лж<_ > ^ А . лл/Я^ргол,^

ч /іі' «%»_ Л * -іл £у2ЛсА_ — <Я •Лл~*Оо

и »Л лл*члл^ Я<-Г'/і ь и и у ‘і4 ' Ї Ї Ц ( Ь а ї і А. 'Т <*+х * гЯл Л> ^ аХ у ґНЛ —

■4л ')\л *44е % с/уД *л<и.ґР%х*_£лМ А

^ 7ГГА її
* ^ * ~ “7 <*+• »** «м у
%*лЛ*+і& %»л 4 л* .. 1 Л / N

Друга сторінка листа до А. Лизогуба з 29. XII* 1849 р.

58

Івановича Бутакова, він — ф лотський о ф іц е р і бу­

ває іноді в О д есі; в нього є в М иколаєві родичі
й кревні. Це мій друг, товариш і ком ан ди р при
описі А р альсько го м о р я . Зійдіться з ним, п одя­
куйте йом у з а його д о б р е , братнє віднош ення д о
мен,е. Якщо зустрінетесь із ним, він Вам усі по­
дроби ц і про м е н е р о зк а ж е.
Бувайте зд о р о в і, д о б р а м о я В арваро М ико­
лаївно. Кланяюсь Ґлафірі Іванівні, князеві Василю
М иколаєвичу і всьом у д о м у Вашому.
14 листопада. Т. Ш е в ч е н к о .І
1849 — О рен б ург.

37. До Андрія Лизогуба.

О ренбург. 1849, д е к а б р я 29.
На самий С вятвечір сижу собі один-одні-
сінький у хатині та ж урю ся, згадую чи свою Укра­
їну і Тебе, мій д р у ж е єдиний. Д ум аю , от Бог дає
і свято Своє велике, на радість д о б р и м лю дям ,
а мені н ем а з ким слова пром овить... Аж гульк,
входить в хатину д обри й Г е р н і подає мені Ваш
лист. Господи милостивий, як я зрадів! Неначе
батька рідн ого побачив аб о заговори в з сестр о ю
на чужині! А надто, як прочитав, щ о Вас всіх, м ов
праведних, минула к ара Господня, то аж зап л а­
кав, — так мені л ю б о стало! Ви пиш ете, д р у ж е мій
добри й , щ о ш лете ал ь б о м Із p a p ie r to rc h o n , —
спасибі Вам, пришліть. А ф а р б сухих не посилайте,
б о тут олії достать не м ож на, та м е [н е ] щ е знову
весною пож енуть у степ! Такий мій талан поганий!
Щ о ж мені Вам послать, коли в м е н е н ем а нічого?
Послав би Вам вид А ральсько [го] м о р я , так таке
погане, щ о —крий Б о ж е !— нудьгу щ е н авед е п р о ­
кляте! Щ е ви пиш ете, д р у ж е мій єдиний, щ об я ви­
ставляв ціну на м оїх будущ их рисунках, — велике
Вам спасибі, бо тут б е з грош ей щ е поганш е, як
м е ж ж идам и! Я, н ари сува[в] ши д ещ о , о д д авав за
 59

самую убогую ціну, — так щ о ж, сміються! Мені

здається, що якби сам Р аф аел ь воскрес отут, то
ч е р е з тиж день у м ер би з голоду або найнявся б
у татарина кози пасти: отакі тут лю ди! Ш лю в ам
киргизького Б а к с у, або по-наш ом у Коб­
з а р я . Коли найдеться яка д о б р а душа, то нехай
купить, — зробить д о б р е є діло, а ціну я йому
кладу 50 карбованців, — м о ж е за д о р о го , то
збавте, як знаєте. Буду посилать до Вас усе, що
зр о б л ю вартого послать, а Ви вж е робіть з ними,
щ о хочете. Щ е посилаю Вам оц ього гар н ад ер а (це
я) — згадуйте м ене, д и в л яч и [с]ь на його, д р у ж е
мій добрий! Щ о Ви пиш ете, щ об ро зказать Вам,
щ о зо м ною діялось на А ральськім м орі два
літа, — цур йому! б одай не діялось того ні з ким
на світі! Опріч нудьги, всі лиха п еребували в м ене,
навіть і нужа, — аж згадувать бридко! А дресуйте
Ваші листи на імя Г е р н а, а м ого імени не пи­
шіть, — він знатим е по ш темпелю . Бувайте з д о ­
рові. Як б у д ете писать В [арварі] Н [и колаївн і], то
поклоніться їй о д м ене. Всьому д о м у Вашому ни­
зен ько кланяю сь.
Щ ирий до Вас
Т. Ш е в ч е н к о .

1850 р.
38. До кн. Варвари Рєпніної.
111 січня 1850, О ренбург.
П о зд о р о вляю Вас з Новим Роком. М олю
Господа послати Вам усе д о б р е . Сижу тепер один-
однісінький та й згадую минуле, як ми з Вами
вперш е в Яготииі зустрінулись, — і багато дум ок
спало на м ою сумну, безталанну голову, — невж е
й кінець м о го життя б у д е такий сумний, як сьо­
годнішній день? У нещ асті стаєш м имохіть за б о ­
бонний, — я м ай ж е певен тепер, щ о не бачити

ї
60

м ен і НІ днів веселих, ні [лю дей ] серцю лю бих, ні

м и лого м о го рідного краю!
Н ового Року ради оповістили мені, щ о на ту
весну м аю знов вирушити на А ральське м о р е , —
певно звідтіля м ені не вертатись! З а минулий по­
хід мій о д м о в л е н о представити м ен е д о височай-
ш ого помилування й п ідтверж ено заб о р о н у писать
і рисувать! О т як зустрічаю я Новий Рік, — ч и ж
не весело?
О ц е сьогодні пишу д о Василя А ндрієвича
Ж уковського (я з ним особи сто знайом ий) і прош у
його випросити мені тілько д о звіл рисувати. На­
пишіть і Ви, якщ о з ним знайом і. А бо напишіть
Гоголю, щ об в'ін йому написав про м ен е, — він
з ним д у ж е близький. Про більш е не смію Вас тур­
бувати. Страш но мені робиться, як подум аю про
Киргизький степ: як вируш у в степ, д оведеться
припинити листування з Вами, — і м о ж е на багато
літ,., а м о ж е й назавж ди, крий Боже!
Я недавно Вам писав, — не знаю , чи дістали
Ви, бо ад р ес н е той, щ о мені цими д ням и прислав
Андрій Іванович. Якщо писатимете д о м ен е, дайте
мені свій теперіш ній а д р е с і д ай те ад р ес Гоголя, —
і я напишу йому з права україн ського вірш о­
м аза, а особисто його не знаю . Я теп ер, як той, що
в б езо д н ю п ад ає, — за все ладен ухопитися! —
Яка ж ахлива б езн ад ія! Така ж ахлива, щ о одна
тілько християнська ф іл о со ф ія м о ж е б ороти ся
з нею . Я Вас попрош у, як щ о м ож н а добути
в О десі — бо тут я не знайш ов, — прислати мені
Т о м у К е м п і й с ь к о г о — »Про наслідування
Христа«. О ди нока р о з р а д а м о я теп ер — ц е Єван­
гелія. Я читаю її б е з вивчення [sic!] щ одн я і щ о­
години. Колись д ум ав я аналізувати се р ц е матері
з а ж иттям С вятої М арії, н еп орочн ої м атері Хри­
стової, та теп ер і це мені1за злочин м атим уть. Яка
з м е н е сум на постать м іж лю дьм и! Злидні м ате-
ріяльні — ніщ о проти злиднів душі, м е н е ж кинуто
 61

на поталу одни м І другим . Д обри й Андрій Івано­

вич просить м е н е прислати все, що т і л ь к о нари­
сую, і сам о м у ціну покласти, — що ж я йому
пошлю, коли руки й голова заковані? Л ед в е чи
терпів хтонебудь таке лихо!
З авд аю Вам ж урби на Новий Рік, д о б р а м о я
В арваро М иколаївно, сум ним своїм посланієм, та
щ о ж м аю робить? Кожний про свою болість го­
ворить, а мені хоч трохи легш е стало, як виспові­
д ався п ер ед Вами! Кланяюся Глафірі Іванівні
і всьом у д о м у Вашому.
Пишіть д о м ен е до м. О ренбургу на імя Його
Б лагородія Карла Івановича Г е р м а в Г енераль­
ний штаб, не надписуючи м ого прізвищ а — він по
ш тем пелю пізнає.
Бувайте зд о р о в і, В арваро М иколаївно; не з а ­
бувайте вбогого й щ ирого до Вас
Т. LU е в ч е н к а J

39. До Осипа Бодянського.

О р ен б ург, генваря 3-го 1850 г.
П о зд о р о вляю Тебе з цим Новим Р оком ,
д р у ж е мій єдиний! Нехай з Тобою діється те, чого
Ти у Бога благаєш . Д авно-давн о ми не бачились,
та не знаю , чи і побачим ося швидко, а м о ж е вж е
і ніколи — крий Мати Господня! — а дум аю , щ о
так, бо м е н е д у ж е д ал ек о [зап ровтори л а] м оя по­
гана доля та д о бр ії лю ди! Я о ц е вж е третій рок,
як пропадаю в неволі, в цім Б огом заб утім краї!
Тяжко мені, д р у ж е, д у ж е тяж ко, та щ о м аю р о ­
бить? П ерейш ов я пішки двічі всю Киргизькую степ
аж до О р альсько го м о р я , плавав по йому два літа.
Господи, як е погане! Аж б ридко згадувать, не те
щ о р о зказу вать д о б р и м лю дям .
Ось, бач, як з о м ною діялось: поїхав я тоді
в Київ із П етербурга, тоді як ми з тобою в Москві
бачились, і думав уж е в Києві ож ениться та й жить
62

на світі, як д о б р і лю ди ж ивуть; у ж е б у л о І п одру-

жіє найшлось, та Господь не благословив м о є ї д о ­
б р о ї долі, не д ав мені д о к о н [ч ]и ть віку короткого
на нашій лю бій Україні. Тяжко, аж сльози капаю ть,
як згадаю , — так тяж ко! М ене з Києва загнали аж
сю ди, і за що? З а вірші! І зак азал и писать їх, а щ о
найгорш е... рисувать! ! отеп ер бачиш , як я отут
пропадаю ; ж иву в казарм ах м е ж салдатам и, ні
з ким слово промовить, і н ем а чого прочитать, —
нудьга, нудьга така, щ о вона м е н е н е за б а р о м
вж ен е в дом овину! Не знаю , чи [карався] щ е хто
на сім світі так, як я теп ер караю сь, і не знаю , за
що! О цей, щ о привезе Тобі лист мій, — наш
зем л я к ' Л е в и ц ь к и й . Привітай його, д р у ж е мій
добрий: д о б р а , щ ира душ а, він мені -в великій став
пригоді на чужині! Дай йому м о ю »Тризну« і »Га-
малія«, коли вони щ е живі, а мені, коли б у д е Твоя
ласка, пришли К о н и с ь к о г о , — д о б р е є з р о ­
биш діло, нехай я хоч читатиму п ро нашу б е зт а ­
ланную У країну, б о я вж е її ніколи не побачу!..
Так ш рсь се р ц е віщує!
Пришли і напиши, коли б у д е ласка (по а д ­
ресу: в О р ен б у р ґ, Карлу Івановичу Герну в ге­
неральний штаб), а м ен е на адресі не упоминай,
цур йому, — він зн ати м е по ш тем пелю . О ставайся
зд о р о в , д р у ж е мій єдиний. Нехай Тобі Бог посилає,
чого Ти в його просиш. Згадуй інколи б езталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а .
А щ об не оставалося гулящ ого паперу, то на
Тобі вірш з д есято к свої р об оти :
Як м а ю я журитися, П іш ов собі світ за очі,
Д о куч [а] ти людям, Д оля не спіткалась...
Піду собі світ за очі, А воленьку д об р і лю ди
Щ о буде, те й буде. І ие торгували,
Найду д о л ю — одруж уся, А без торгу закинули
Не найду — втоплюся, 8 далеку неволю , — •
А не пр од ам себе людям, Щ о б не б ул о свободного
Внайми « є наймуся. Н а наш ом у п о л ю ї
 63

40. До Василя Жуковського.

[П е р ш а чернеткова редакція.]

[К оло 10 січня 1850 р .].

ЦЯ три літа терпів, не смів Вас турбувати, але
м ір а м о го терпіння переповню ється, і я в останній
скруті вдаю ся д о Вас, мій великодуш ний д о б р о ­
дію . Щ е в перш ім році м о го заслання писав я д о
К [арл а] П [авлови ча] Б [р ю л о в а ], та ж адн ого р е ­
зультату. Бідний він, великий чоловік! При всій
своїй величі дрібниці зр о б и ть не хоче; кажу »не
хоче«, б о він м о ж е; д о зв о л я ю собі думати, що
й п ерш е д о б р е діло (нам алю вання Вашого пор­
трету) зр о б и в він випадково. (Вибачте м ен і таке
нарікання на вели кого чоловіка. С умно, щ о з в е ­
ликим Генієм не сполучена велика, р о зу м н а ч ес­
нота).
Був я слу ж б о во в Киргизькім степу І на
А ральськім м о р і при описовій експ едиц ії д ва літа;
бачив багато оригінального, чого ніде не д о в о д и ­
лось бачити, і б о л ю ч е м ені, щ о нічого не міг на­
рисувати, б о рисувать мені заб о р о н ен о . Це най­
більш е з усіх м оїх нещ асть! П ож алійте м ене! Ви-
старай те мені (Ви багато м о ж ете) д о зв іл тілько
рисувать; на ніщ о більш е й надіятись не м ож у
І нічого більш е не прош у, — пож алійте м ене!
Оживіть м о ю вбогу, слабу, вбиту душу! Якщ о Ви
(в чом у не сум ніваю ся) напиш ете д о гр аф а О р ­
лова, аб о д о кого вваж ати м ете з а кращ е, то, дасть
Бог, і я хоч п е р е д см ертю на світ Божий 'подив­
лю ся, — а д ж е ж життя в казарм і і скорбут зруй ­
нували м о є зд о р о в я . — Так, я міг би теп ер опи­
сати побут р осій ського салдата не гірш е кож ного
Іншого описувача побуту. Сумний побут!.. Та щ о ж
м а єм о робить?.. Л ю д и скрізь такі, а наші особливо.
І скорбут, і життя в к азар м ах зруйнували зовсім
м о є зд о р о вя . Треба б мені клімат змінити, та на
ц е не д овод и ться надіятись: рядових« таких як я,
н е п ер ево д ять. Хотілося б мені д о кавказького
64

корпусу, і лікарі те са м е р ад ять, та м ен е знов на

С ир-Д арію посилаю ть — том у тілько, щ о там р о з ­
ташований батальйон, д о якого я приписаний. По­
хід цей д ля м о го зд о р о в я надто убийчий: нові крі-
лості щ е не зо всім упорядковані, в о д а погана
і життя в ж е зо в сім одном анітне. Якби м ож н а було
рисувать, я м іг би його різном анітніш им робити,
хоч са м о м у й сумно. Бога ради й р ад и п рекрас­
ного мистецтва, зробіть д о б р е діло, не д ай те мені
з нудьги вм ерти. Постараюся,* якщ о мені д о з в о ­
лять, нарисувати для Вас усе, щ о є цікавого в цім
нецікавім, та покищ о таємничім краї.
Т а р а сІ

41. До Василя Жуковського.

[Д руга редакція.]

[К оло 10 січня 1850 р.]

ЦЯ не вмів використати Вашого добродійства.
Д осягнувш и невеликих успіхів в А к ад ем ії Ми­
стецтв, скінчив я її з атестатом на титул худож ­
ника, — не більш е, і м е н е послали на служ бу д о
Києва, д е запропонували м ені п осаду вчителя ри­
сування при університеті. Н едовго пробув я в Ки­
єві. В припадку бож евілля написав я пашквиль,
і в 1847 році заслали м е н е в салдати д о О рен ­
б у р зьк о го краю , заборонивш и писати вірші й ри­
сувати щ о б у д ь. Мені, яком у Ви так великодуш но
стільки д о б р а зроб и л и , гріх ніби зн ов Вас турбу­
вати, та нещ астя м о ї п ереход ять усяку міру. О сь
у ж е третій рік, узб роївш и сь терпінням , живу
я п р е в б о г и м 'ж и п я м : побував у К иргизькім степу
та два літа при описовій експ едиц ії на А ральськім
м о рі; бачив б агато н ового, оригінального, чого щ е
в Европі не бачили, і нічого н е міг нарисувати, б о
рисувати мені заб о р о н ен о . Ц е найбільш е з м оїх
нещ асть! Благаю Вас, пож алійте м ен е, вистарайте
 65

мені д озвіл (Ви це м о ж ете) тілько рисувать! О ж и­

віть м ене, вбитого!
Напишіть про м е н е д о гр а ф а О рлова або до
кого вваж ати м ете за кращ е; ачей Бог зм и лу­
ється, і я подивлю сь н а світ Божий! Похід у Кир­
гизький степ і двохлітнє плавання по А ральськім
м орі даю ть мені сміливість уд руге турбувати Ваше
П ревосходительство м оєю п росьбою . Я зовсім сві­
дом ий м о го злочину й щ и ро каю ся. К омандир мій
0 [л е к с Ій ] і[ванович] Б [утак ов], щ оденний свідок
м о єї поведінки в п р о д овж двох років, підтвердить
правду слів м оїх, якщ о Ви, Ваше П ревосходи тель­
ство, зволит’е його спитати. Прошу м илостивого
старання Вашого п ер ед Наймилостивіш им Госуда­
р е м нашим, — о д н о ї прош у великої милости: д о ­
зволу рисувать портрети й пейзаж і. Я в житті
[своїм ] не рисував нічого злочинного, — свідчуся
Богом! Благаю Вас! Н еначе сліпому, відкриєте очі
й ож ивите м ен е, зан еп ал ого д ухом . Літа й м о є
зд о р о в я, зруй нован е скорбутом в О рен б урзькім
краї, не д озволяю ть мені ‘надіятися на військову
службу.
Прош у Вас хоч трохи за м ою д олю подбати,
і Бог Вам за д о б р е діло заплатить. П окладаю оди ­
ноку надію на Бога й на Ваше П ревосходи­
тельство
Ті
42. До гр. Олексія Орлова.
ЦВаше П ревосходительство!
Похід у Киргизький степ і двохлітнє плавання
по А ральськім м о р і даю ть м ені сміливість у д руге
турбувати Ваше П ревосходительство м оєю уклін­
ною п росьбою . Я цілком свідомий м ого злочину
й щ иро каю ся. К омандир мій. капітан-лейтенант Бу­
таков, щ оденний свідок м о єї поведінки впродовж
двох років, підтвердить правду слів моїх, як щ о Ви,
Ваше П ревосходительство, зволите його спитати.
5
66

Я прошу милостивого старання

Вашого перед Авґустійшим Монар­
х о м н а ш и м : прошу од н ої вели кої милости —
д о з в о л у р и с у в а т и . Я в житті м о їм н е рису­
вав нічого злочинного, — свідчуся всем огучим Бо­
гом! Благаю Вас! Ви, неначе сліпому, відкриєте очі
й ож ивите м о ю вбиту душу. Л г т а й м о є з д о-
р о в я, з р у й н о в а н е є к о р б у т о м в О р ­
с ь к і й К р і п о с т і, н е л д о з в о л я ю т ь м е н і
н а д і я т и с ь на в і й с ь к о в у с л у ж б у , щ о
в и м а г а є м о л о д о с т и і з д о р о в я. П р о ­
шу Вас хоч т р о х и з а м о ю д о л ю по­
д б а т и , й Бог Вам за д о б р е діло заплатить.
'Покладаю одиноку надію на Бога й на Ваше
П ревосходительство.
1850 року Т. Ш е в ч е н к о . Л
січня 10.

43. До кн. Варвари Рєпніної.

Ю р е н б у р ґ, 7 б ер езн я 1850 р.
Всі дні м о го колиш нього перебування в Яго-
тині є й будуть для м ен е чергою чудових споминів.
О дин тілько д ен ь захм ари ла була легка тінь, та
останній лист Ваш і цей сумний спомин освітив. Ви,
звичайно, забули?.. Згад ай те ж! Якось н ен ароком
знялась у нас із Вами м ова про »М ертві Душі«,
і Ви д у ж е сухо [про них] висловились; ц е м ене
прикро врази ло, том у щ о я завж ди читав Гоголя
з н асолод ою та й тому, щ о в глибині душі поваж ав
Ваш благородний р о зу м , Ваш см ак і Ваші ніжні
й високі почуття. Болю че було мені, і я подум ав
собі: н евж е я такий простець та дурень, щ о ні р о ­
зуміти, ні відчувати краси не мож у? Так, правду Ви
говорите, щ о у п еред ж ен н я ні в яком у р азі не д о ­
зв о л ен е, як почуття безп ідставне. — Тішить м ен е
Ваша теперіш ня дум ка і про Гоголя, і про його
безсм ертн ий твірі Радію, щ о Ви зро зу м іл и його
справді християнську ціль! Так!.. П еред Гоголем
треб а благоговіти, як п ер ед лю диною , о б д а р о в а ­
ною найглибшим р о з у м о м і найніжнішою лю бовю
д о лю дей! Сю, на м о ю дум ку, подібний до м а ­
ляра, щ о, не навчившись якСлід анатом ії, почав ри­
сувати тіло л ю дськ е та півосвітлює його, щ о б овоє
неуцтво закрити. П равда, таке півосвітлення е ф е к -
товне, та враж іння від нього миттю минає! Так
і писання Сю, поки їх читаемо, подобаю ться й па-
м ятаю ться, а прочитаєш і забув! Еф ект і 'нічого
більш е... Не такий наш Гоголь, справжній відагель
душі лю дської! Наймудріш ий ф іл о со ф і найвелич-
нїший поет мусить благоговіти п ер ед ним, як пе­
р е д чоловіколю бцем ! Я ніколи не п ерестану ж ал ­
кувати, щ о мені не д о вел о сь познайом итись о с о ­
бисто з Гоголем . О соби сте знайом ство з таким
чоловіком 'неоціненне. При особистім знайомстві
іноді ви п ад ко м така краса се р ц я розгортається,
щ о її ж ад н е п ер о не сп р о м о ж н е зм алю вати.
Я справж нім п рош аком зроб и вся, — та щ о
м аю робить? О р ен б у р г таке місто, д е про л ітера­
туру й не балакаю ть, а щ о б д о б р у книжку знайти,
то щ о в ж е й казати. Вся ця м ова д о того йде, щ об
Ви мені (найуклінніше поошу) прислали «М ертвы я
Души«. М ене пож енуть 1 травня в степ, на східній
б ер ег Каспійського м о р я д о Н овопетровськото
ф ор ту /— отж е знов усякий зв я зо к з лю дьм и п е ­
рервуть, і така книжка, як »М. Д.«, б у д е мені д р у ­
гом у м о їй самоті.
Пришліть, В [арваро1 М [иколаївнсг1, ради
Бога й р ади всього високого, щ о в лю дськім серці
заховане... Звичайно, м ож н а було б, не д о к у ч а ю ч и
Вам, виписати з М оскви, та б а... я не м о ж у собі
теп ер так о ї розкош і дозволити. Я давно м ав на
думці у Вас цю книжку просити, та, памятаю чи той
сумний вечір в Яготині, не відваж увався. Пришліть,
ради всього святого!
Новий Завіт я читаю з благоговійним тр еп е­
68

том . Ч е р ез о ц е читання зрод и л ась у м е н е дум ка

описати с е р ц е м атер і за ж иттям П речистої Діви,
М атері Спасителя. І друга: намалю вати картину
р о зп ято го її Сина. М олю Господа, щ об хоч коли-
н еб удь втілилися в о б р азах м о ї м рії! Я пропоную
тутешній католицькій церкві (коли мені д о зво л ять
рисувати) нам алю вати запрестольний о б р а з (б е з
усяко ї ці*ни та умови), щ о зо б р аж у є см ер ть Спа­
сителя наш ого, повіш еного м іж розбійникам и; та
ксьон дз н е згож ується молитись п ер ед розбійни­
ками! Щ о робить? М имохіть бачиш схожість між
XIX та XII століттям.
М олю ся Богу й не трачу надії, щ о прийде ко­
лись кінець м о є ї проби. Тоді вируш аю п росто до
С ед н ева і в м іру сил втілюю свою ідею , щ о її так
д о вго леліяв. У седнівській церкві прикро м е н е
враж али два вм уровані гаки над іконостасом ,
і я д у м ав: чим їх заслонити? Та нічого кращ ого ви­
дум ати н е міг, як о б р а з о м см ерти С пасителя на­
ш ого. Якщо не п ом и ляю сь, я говорив п ро це з Ан­
д р ієм Івановичем... Не пам ятаю ...
Л азар ев ськ о го теп ер н ем ає, ал е адресуйте
Вашого листа д о погряничної комісії, — він його
дістане. Ц е один із найблагородніш их лю дей! Він
перший н е п осором и вся м о є ї с ір о ї шинелі, й пер­
ший зустрів м е н е після м о го повороту з К и р г и з ь ­
кого] степу та спитав, чи м аю чим пообідати. Так,
д о р о ге м ені таке привітання. Напишіть йому, по­
дякуйте йом у, б о я й дякувать за його приязнь
не вмію .
Хотілося б д овго, вічно з Вами р озм овл яти ,
сестро м о я єдина, та щ о робить! Пошта, так як
і час, ні для н аш ої ж урби, ні для наш ої радости не
зупиняю ться. А д р ес мій давній: К. І. Герну. Д о по­
бачення. Т. Ш е в ч е н к о .
[З боку дописано:]
Глафірі Іванівні і всьом у д о м у Ваш ому кла­
няюсь.])
 69

44. До Андрія Лизогуба.

14 м арта 1850 г. О ренбург.
Д р у ж е мій єдиний!
Я н е знаю , щ о б з о м ною сталося, якби « в
Ви, — у великій пригоді стали мені оці 50 карб.І
Розпитайте Іллю Івановича: я йом у пишу. Щ о з н а ­
чать гроші при убож естві! Якби не Ви, то м е н е б
давно з нудьги не стало, а то все таки, хоть укра­
дучи, та трош ки пом алю ю , а воно й полегш а!
Не знаю , чи д о в е д е тьс я мені хоть щ онебудь
намалю вать на Каспійському морг (бо м ен е в е ­
сною туди пож енуть). Якщ о д о вед еться, то пошлю
д о Вас, тілько вж е ціни н е поставлю , а п родасте
так, як Вам Бог п о м о ж е.

О т яка м о я д о ля погана! Я, вставши ран ен ько,

заходився писать д о Вас лист оц ей — тількощ о
заходився, а тут чорт н есе єф р ей то р а (звичайне,
найнятого, щ о б д авав знать, б о я живу теп ер не
В казар м ах ): »П ож алуйте кь ф ел ь ф еб ел ю !« Треба
було лист покинуть, а сьогод н я пошта одходить І...
То сяк, то так ублагавш и ф е л ь ф е б е л я , верн увся
я д о хати і захож ую ся знову, а часи б еруться в ж е
коло перш ого, то вибачте, коли н е все р о зк а ж у ,
щ о хотілося б р о зк а за т ь , аб о щ он еб уд ь пом илю ся.
П одякуйте і Ви з а м е н е Іллю Івановича з а
його б лаго р о дн у ю щ едроту, а м ен і, Бога для, ви­
бачте!
А якщ о трапиться мені щ е щ он ебудь при­
слать д о Вас, то підписуйте Ви сам і м ою ф ам ілію
ц и н о б р о ю , б о мені н е м ож на.
Усе, щ о Ви з ласки своєї послали, я получив,
і Тому К ем п ійс ьк о го получив. Спасибі
том у д о б р о м у М ихайлові, щ о він таки м ен е не з а ­
буває. Якщо Ви зн аєте його ад рес, то пошліть йому
оц ей листочок, а як ні, то одіш літь В [арвар і]
Н [и колеївн і], — вона певне знає.
70

Спасибі Вам за всі Ваші Олага. Не забувай те

безталанн ого
Т. Ш.
Д о 1-го м аїя ад р ес мій той самий, а там,
здається, треб а б у д е знову мовчать.

1851 р.
45. До кн. Варвари Рєпніної.
ПНовопетровський ф орт.
12 січня 1851 року.
Мені й досі так ж иво ввижається 12-ий день
січня й сусідка Ваша Т. О. Вільхівська — чи жива
щ е д о б р а бабуся? Чи п о-давньом у збираю ться
в цей ден ь д о неї н ецерем онні сусіди со чади і д о ­
м очадці, два-три дні побавитись, а потім д о на­
ступного 12 січня по хуторах розїхатись. Чи ж ива
щ е вона? Чи багато щ е ж иве з тих, кого я залю бки
згадую ? О так то хоч зрід ка п ром ай н е в м о їм м и­
нулім, коли не справжня радість, то хоч не гнітюча
нудьга. Воно, здається, недавно, чотири роки
всього, а як тяж ко вони над м оєю головою п ром и ­
нули, як змінили вони м ене, щ о й с а м с е б е не
пізнаю. Уявіть собі м лявого ф л єґм у — ц е буду я.
І говорити б про це не слід, та нем а чого кращ ого
сказать.
Уторік не трапилось зо м н ою нічого нового,
хіба те, щ о п еревели м е н е з О р ськ о ї кріпости д о
Н овопетровського ф орту, на східній б е р е г Каспій­
ського м о р я . Начальники м о ї — добрі лю ди; зд о -
ровя м о є, Богу дякувати, д о б р е , тілько читання
д у ж е о б м еж ен е, щ о п одвою є нудьгу одном анітно-
сти. От і весь мій побут теперішній! Як писатимете
д о А ндрія Івановича, поклоніться йому з а м ене.
Чи живий О лексій Васильович? Я про нього ні­
чогісінько не знаю . Кланяюся Глафірі Іванівні
Новопетровський форт з хивинського шляху.
Акваредя Т. Шевченка.
72

й князю В [всилю ] М [иколаєвичу] та всьом у дом у

ваш ом у і п о зд о р о в л яю Вас, єдиний д р у ж е мій,
з Новим Роком ! Бувайте зд орові! З гад у й те інколи
щ ирого Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
Літніми м ісяцям и пишіть до м е н е ч ер ез м.
Астрахань, а зимніми ч е р е з м. Ґурсві! вь Новопе-
тр о в ско е у к р іп л е н іе на имя г. К оменданта Его Вы-
со к о б л аго р о д ія Антона П етровича М аевскаго.

46. До кн. Варвари Рєпніної.

ЦЯ тут користую сь протекцією полковника
М а т в е е в а . Напишіть йом у хоч пару рядків, —
Вас ц е не понизить, а мені істотну користь принесе.
Зовуть його Є ф и м М а т в і е в и ч М а т в е е в ,
лист ад р есу й те на імя Г е р н а з п ер ед ач ею М а-
т в є є в у. Бога для, зроб іть це, — мій п оворот із
Н овопетровського ф орту від нього б у д е залеж ати.
Послав я д о А ндрія Івановича на початку
січня виріб тутеш нього краю (штуку тканини), та
й досі відповіді не м аю . Щ о б [ц е] м ало значити?
Як писатим ете д о нього, згад ай те й про це.
Вибачте мені такі домагання.іі

1852 р.
47. До Семена Гулака-Артемовського.
11 липня 1852 р.
Всякоє даяніє благо, тим більш, коли воно
несподіване, як, наприклад, отримані сьогодні Твої
20 карб. Д якую Тобі, д р у ж е мій щирийі Д якую
тричі. Ти знаєш , що й колись, у щасливі часи м ої,
н е трусив я, так би мовити, грішми, а теп ер, коли
в ж е шостий рік і пензля в руки не б еру (рисувать
мені заб о р о н ен о ), м ож еш соб} уявити, щ о для
 73

м ен е Твої 20 карб.! Тілько ось щ о: якщ о н е п ом и ­

ляю сь, не було в нас із Тобою такої умови, іцоб
мені за р о б о ту платитй. Зд ається, щ о так. П равда,
давно ц е було: я м о ж у й забути. П ам ятаю тілько
печене п орося та пирЬкки в кошику, — чи падля-
таєш, д р у ж е мій добрий? Щ асливий час! Зд ається
й недавно, та ось у ж е дванадцятий рік минає. Л е­
тять літа наші, — Бог-зна, куди поспішають... Я як
тепер бачу Тебе, непосидю чого Елькана і ф л єґм у
Хтодота, І щ ирого к о зака Кухаренка, та щ е родича
Твого скрипника, та щ е... і Бог їх перелічить. Ба­
гато їх... д е то вони тепер? Ж ивуть собі гарненько
в д о м а, — тілько я один, як од кол ота тріска, но­
шуся б е з ш ляху-дороги по хвилях ж итейського
м оря! Та й справді, д е м е н е за ці вбогі пять років
не носило? Киргизький степ увесь о д краю до краю
сходив, м о р е А ральське в зд о в ж і впоп ерек гзпла-
вав, а теп ер сиж у в Н овопетровськом у ф орті, та,
щ о далі б у д е, д ож и даю . А ф о р т цей, щ об Ти знав,
лежить н а північносхіднім б е р езі Каспійського
м о р я , в Киргизькій пустині. С правді пустиня! Пісок
та каміння. Хоч би травинка, хоч би д е р е в ц е , —
нічого нем а. Навіть гори путньої н е побачиш , —
просто чорт-зна щ оі Дивиш ся, дивиш ся, та така
теб е н удьга схопить — просто, хоч вішайся... так
і повіситись н ем а на чому. О так то чоловік у зли­
днях ж и ве сам у собі, як то розум н і лю ди кажуть,
— цебто р о зд у м у є . Та д о чого в ед е р о зд у м а? —
Спитати б отих розум них! Д о того, щ о руйнує на­
дію, оту прекрасн у ом ану всесвітню ! Я, признаю ся,
довго надіявся, та потім г рукою махнув. Та
й справді, щ астя не д о лиця мені. Родився й виріс
у неволі, та й пом ру, зд ається, салдатом . Який хоч,
та щ об ш видш е був кінець, бо справді набридло
в ж е чорт-зна по-яком у жити!
Як писатимеш д о Івана М ихайловича, то п о ­
дякуй йом у за м е н е за його участь у Твоїм д о б р ім
ділі. Я сам хотів був йому писати, та бою ся, — Бог
74

Й О Г О знає, м о ж е щ е Й ро зсер д и ться! Я К , М О В Л Я В /

смів салдат собі те й т е дозволи ти ... Був він,
п равда, колись чоловік н егордий, та ц е давно
було, а час і щ астя д у ж е лю дей зміняє. А п роте
не дум аю , щ об І. М. перем інило ген еральство; він,
здається мені, такий самий д о б р я га й хлібосол, як
і колись був, — то я все таки напишу йому, тілько
не цією поштою. А пошта в нас приходить і відхо­
дить один р а з на місяць.іі
Чи жива в Городищі Твоя стара мати? Коли
здраствує, то низько кланяю ся їй.
ЦІ кланяю ся всім наш им спільним зн ай ом и м ,
особ ливо Л. Ельканові й С. К рам аревськом у, коли
здраствую ть.
Про новини літератури, м узики й театру ж а д ­
ного не м аю поняття: окрім »Русскаго Инвалида«,
в нас н ем а нічого, а » С ів е р н у ю Пчелу«, газету лі­
тературну, забув уж е як і зовуть. Спочатку було
[м ені] б е з усякого читання страх як тяж ко. Потім
почав звикати, та, здається, й зовсім звикну, —
коли б швидше! А то сидиш, сидиш, склавши руки,
та й захочеться щ он ебудь н овеньке прочитати,
а його нем а. Так заболить, щ о й куди дітись, не
знаєш . Та найгірш а для м е н е мука, щ о рисувать
м ені не д о зво л яю ть, а чом у, й не знаю . Тяжко,
д у ж е тяж ко, та щ о робить?... Бувай зд о р о в , щирий
мій д руж е! Не забувай безталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а.і!
Р. в. Чи не зустрінеш ся ч асом із Василем аб о
М ихайлом Л азаревськи м и , то п озн аком ся з ними.
^С ьогодні попався мені клапоть д р ю ко в а-
ного паперу, — читаю, а там говориться про кон­
церти м инулої весни та про кон ц ерт п. А ртем ов-
ського, як про найзнаменитіш ий, і про артистку,
паню А ртем оаську, щ о ч арувала слухачів грою на
інструменті, давно забутім , себто на арф і! Бож е
мій — дум аю собі — т а ж він уж е ож енився!
Пошли Тобі, Господи, щ астя в Твоїм родиннім
житті .і
 75
48. До Андрія Лизогуба.
ПНовопетровський ф орт,
1852, липня 16.
Єдиний д р у ж е мійі Чи не р озсерди л и сь Ви
за щ он ебудь на м ене? Д ум аю , дум аю , згадую ,
і в зд о гад ах гублю ся, — н е об рітаю за собою
вини ні єдиния. А проте, чи ж хто сам се б е обвину­
ватить? Простіть великодуш но, ащ е щ о содіях пе­
р е д Вами по простоті м оїй, та напишіть хоч одну
стрічечку, щ о б я міг знати, щ о Вас іще зд р ав а Бог
м и лосердий по грішній сій зем лі носить. Ось у ж е
третій рік не м аю від Вас ніякої звістки. Останній
лист Ваш о д ер ж а в я в О р ен б у р зі 1850 р. в останніх
днях травня, на який ч ер ез різні погані пригоди не
міг скоро відповісти. А писав Вам уж е з Н овопе-
тровського ф о р ту того ж року, м ісяця листопаду,
— і Вам, і В [ар вар і] М и к о л а їв н і], та й досі ні від
Вас, ні від В. М. зо всім ніяких звісток не м аю . Не
знаю справді, щ о й думати! Чи панахиду за Вас
правити, чи думати, щ о Ви на м е н е серди теся, —
та за щ о ж би Ви на м е н е прогнівались? Питання
се для м е н е Гордіїв вузол. С корблю сер д еч н о ,
і тим паче плачу, щ о я во узах м оїх з Вами тілько
та з В. М. іноді листувався. Прош у Вас, благаю : як
о д ер ж и те мій лист, то хоч чистого паперу д о ко-
верту зап ечатайте та пришліть, то принаймні зн а­
тиму, щ о Ви здраствуєте!
Не пишу Вам про с е б е нічого, б о д о б р о го
м атеріялу для оповідання н ем ає, а описувати по­
гану м о ю д о лю , на м ою д ум ку, і нудно, і гріх. Ц е
все одно, щ о нарікати на Бога, — нехай собі тяг­
неться життя м о є н евесел е, як Бог мені дав. О дне,
чого я, як д о б р а найбільш ого, у Бога просив би, —
хоч п ер ед см ер тю р азо ч о к на Вас, друзів м оїх д о ­
брих, на Д ніпро, на Київ, на Україну подивитись;
і тоді в м ер би я спокійно, як християнин. Та й те­
п ер не н еволя гнітить м е н е в цій пустині: сам ота —
ось мій во р о г найлютіший! Тісно мені в широкій
76

оцій пустині, а я один. Д о Вас не дійш ла, м абуть,

звістка, д е сам е оцей Н овопетровський ф орт,
то я Вам р о зп о вім . Ц е на північносхіднім б е р е зі
Каспійського м о р я , на півострові М анґиш лаку. Пу­
стиня, цілковита пустиня б е з усякої рослинности,
пісок та каміння, а найубогіші меш канці — ц е кир­
гизи, щ о д е-н е-д е кочують. Дивлячись на ту м е р ­
твоту, така нудьга зм о ж е, що й сам не знаєш , що
з соб ою робити. Та якби й м ож н а було мені рису­
вать, то д ал еб і нічого б н е нарисував, така пуста
[к р а їн а ]. Автім і досі д о зв о л у рисувать не м аю ,
ось у ж е шостий рік — ж ах б ер е!
Щ о ж Вам іщ е написати? Д алебі, н ем а чого:
д у ж е поганого н ем а нічого, а д о б р о го й поготів.
М онотонно, одном анітно, та й більш нічого. На­
чальника .послав мені Бог чоловіка д о б р о го , та
й назагал лю ди добрі м ен е не цураю ться... Живу,
як салдат, звичайно в казарм ах, — д о б р а нагода
салдатські звичаї й н орови вивчити. Смію ся крізь
сльози — щ о ж м аю робить? С лізьми горю не по-
собиш , а зн евіра гріх великий. Д о ж и д аєм о цим
літом у ф о р ті корпусного ком андира, — д ум аю
просити, щ об д о звол и в мені для тутеш ньої церкви
запрестольний о б р а з во імя В оскресения Христова
б е з м е з д н о намалю вати. Не знаю , як воно буде...
Великою радістю об дарував би м ен е, коли б д о ­
зволив, — ось уж е шостий рік я пензля й не бачив.
Напишіть мені, будьте ласкаві, хоч одну стрі­
чечку, щ об я знав, що Ви живі й зд о р о в і. Іллі Іва­
новичу й усьом у д о м у Вашому кланяю сь д о зем лі.
Сусідові Вашому й сусідці.в Бігачі також . Бувайте
зд о р о в і. Ж дучи вістки від Вас, остаю ся щирий Ваш
Т. Ш е в ч е н к о .
А дресуйте д о м ен е так:ІІ
Его В ьісокоблагородію Антону Петровичу
М а е в е к о м у, ком енданту Н овопетровскаго у-
кр іп л ен ія .
ЦЛ і т о мЛ вь г. Астрахань.
І З и м о юЛ въ г. Гурьевъ на У р ал і.
 77

49. До Андрія Козачковського.

ЦНовопетровський ф орт,
1852, липня 16.
Чи постійне листування піддерж ує д руж б у
або хоч приязнь? П рехитре питання, на як е по
довголітньом у досвіді ось як відповідаю . Був
у м ене во вр ем я оно приятель великий (а м о ж е він
і досі здраствує?)... Так от, той приятель великий
об д ар о ву в ав бувало м ен е щ о пошти посланієм
щ онайм енш е на два аркуші, і я, — аж згадувати
сумно! — мусів йому відповідати, бо був він при­
ятель добрий. І коли б не ці вбийчі поспанія,
м о ж е б і досі д о б р и м приятелем зостався. Та ба!...
терп ец ь урвався, і друзі врозтіч. Здається мені,
щ о п ер ед таким листуванням не тілько приязнь,
а й лю бов найніжніша не встоїть. Та нам із Вами
нем а чого за д р у ж б у ч е р е з часте листування б о ­
ятися. Як н е пом иляю сь, то це, зд ається, перший
лист від часу наш ого знайом ства, а знайомі ми
з Вами рівно 10 років. Та й цей лист, правду ка­
жучи, пильна п о тр еб а зр о д и л а, — за щирість м ою
простіть великодуш но. — О сь яка п о тр еб а зм у ­
сила м ен е н ем у д р еє се посланіє написати: в цьом у
1852 році почуваю я, щ о наближ ається до м ен е та
сам а хворість, щ о Ви м е н е від н еї а 1844 р. вряту­
вали. Якщо згад аєте той цілющий б ал ьзам , яким
Ви м ен е тоді лікували, то ради сам ого Ескулапа,
пришліть мені р ец еп т оного. (С альсапарелі м ож на
й тут дістать). Ф іш ер тоді в Яготині пояснив мені
причину м о є ї хворости тим, що я наче б то жити
поспішався. Чим ж е теп ер її пояснити? Хіба що
тим, що теп ер надто повільно й одном анітно живу?
П равда, щ о й теп ер не м ож у д у ж е невинним ж ит­
тям похвалитися, але щ о д о П а н і К и п р и д и —
далебі не грішний. Д ум аю , що це справа з о л о ­
тухи, автім я для Вас субєкт дослідж ений.
З того часу, як прибув я д о тутеш нього краю,
78

я д ва роки зр я д у хорував на скорбут та на біль

голови. Далекий похід (о д О р ськ о ї кріпости до
А ральського м о р я ) і д овге купання в м орі були
причиною того, що на всім тілі Й особливо на но­
гах зявилися в м е н е золотуш ні боляки, після чого
голові н езаб ар о м полегш ало. Т епер повторю ється
той самий біль і прищі на голові, точнісінько такі,
як у 1844 році. Я тут ради вся з л ікарем , — він упев­
няє м ен е, щ о ц е наслідок частих ж ертов Патоській
богині, — та я, дякувати оцій богині, ніколи ч ер ез
н еї не х в о р і в , ................................................................. .-

Тепер тр еб а б Вам про м о р ал ьн е м о є життя-

буття написати, та воно таке погане, щ о й писати не
хочеться, а як нем а чого д о б р о го сказати, то кращ е
мовчати. Ж иву, м о ж н а сказати, життям публічним,
сиріч у казар м ах . М уштруюся щ оден ь, хожу в ка­
раул і т. інііі., од н о слово — салдат, та щ е який
салдат! Просто опудало вороняче. Вусища вели­
чезні, лисина, щ о твій гарбуз, — точнісі'нько сал-
датський патоет, щ о його К узьм а Трохимович
зм алю вав (у О сновяненка). Годі шуткувати, а на­
писати про с е б е нічого д о б р о го не м ож у, бо
була б брехня. Ж иву, сказати м ож на, сам им и спо­
гадам и, та й хто ними не живе? Чи пам ятаєте нашу
з Вами прогульку в Андруші І за Д ніпро — д о Ма-
настирищ а, на гору? Згад ай те той чудесний вечір,
ту ш ироку п ан орам у, а посередині довгу, широку
Ф іолетову смугу, а за тою ф іолетовою см угою
блищить, неначе з зол ота кутий, П ереяславський
со б о р . Якась чудесна, урочиста тиша. П амятаєте?
Ми довго слова не могли промовити, аж поки б іл е­
сенька, л ед в е помітна цяточка заспівала:
Та яр о м , я р о м за товаром .
Чудесний вечір, чудесний край, і пісні дивні!
Багато добрих споминів заховав я про старий Пе­
р ея сл ав та про Тебе, д р у ж е мій щирий!
 79

Кланяюся всім м о їм д о б р и м знайом им ,

а особливо д о б р о м у гостинному Степанові Ни­
киф оровичу С ам ойлову. Якщо пишеш іноді д о О.
Бодянського, то кланяйся за м ене. Амінь. — Щи­
рий Твій Т. Ш е в ч е н к о .
А дресуй такії : Его Высокоблагородью Антону
П етровичу М аевском у, г. ком енданту Н овопетров-
скаго укріплення въ г. Астрахани, а з и м о ю
въ г. Гурьевъ.

50. До Федора Лазаревського.

»Что еф то значить, что я сегодня име­
нинница? я тебя ждала, ждала! Варила щ е -
кол ад ь на ц іл ь н о м ь мол o n t, а ты іне при-
шелъ !« ([З приватного листа.]|

Щ е значить (сиріч еп іграф сей), щ о я вторік

ж д ав од Вас не те щ об листа, а хоч слова д о б р о го ,
і вельм и помилився. Питаюся в F. і 3 [а л є с ь к о го ] :
чи не бачили такого й такого? Ні — кажуть, а я вж е
був і руку по лист простягнув. Не тільки не бачили,
а й не чули!!! Щ о за н ед о б р а мати, дум аю ... Чи не
в м ер він там , дум аю ... Так ж е ні, бо восени вто­
рік питаюся у К остромітінова: д е — кажу — такий
і такий? Чи не в м ер — каж у — часом? Та ні, живі­
сінький і здоровісінький! Так — д ум аю — певно
р о зс е р д и в с я , а сердиться, здається, н ем а за щ о,
а м о ж е й найш лося якесь лихо, — вибач, будь
ласкав та напиши д о м е н е хоч сл ово! А тим-
часом привітай оц ьо го д о б р о г о і б лаго р о д н о го
сотника Х аїрова. Ми з ним укупі жили два года
і ні р азу не лаялись, а ц е — я дум аю — притча во
язиціх. Та щ е скажи мені, чи не бачив Ти Поспе­
лова. Як він вернувся із РаТма, і хто такий поїхав
з п ароход ам и на те погане А [р а л ьс ьк е] м оре? Та
щ е скажи, удь ласкав, З алєськом у, як вернеться
він в О ренб ург, Цщо все, щ о він послав мені, о д е р ­
ж ано з подякою !!, та як побачиш Костромітінова,
то поклонись йом у гарненько, і старом у том у та­
80

таринові, щ о в М алоросії якась наймичка віхтем

його умила з а те, щ о він її хотів теє... 'помацать.
Та щ е от щ о: як будеш писать до Василя і Ми­
хайла, то кланяйся їм і спитай у Михайла, чи по­
слав він те, щ о я його просив, д о Л изогуба в Ч е р ­
нігівську] Губернію, бо я й досі нічогісінько не
знаю , а обиищ ах д о зіла. Про с е б е якби сказав, що
мені тут д о б р е , то тяж ко зб р ех ав би. Hex їй Тобі
о ц ей добрий чоловік про м е н е р о зк а ж е : він м ен е
д о б р е знає. Кланяйся д о б р о м у К [арлові] И ван о­
вичу] Г[ернові] і всім, хто м е н е там знає. О ста­
вайся зд о р о в , нехай Тобі Бог п ом агає на все д о б р е .
Не заб у д ь написать д о М ихайла. — Амінь.
2 августа. Т. LU.

51. До Осипа Бодяпсьш ’о.

ІН овопетровський ф орт,
1852 p., листопада 15-то.Л
Вітаю Тебе, мій добрий, мій єдиний д руж е!
([Найкраще б мовчати, як н ем а чого д о б р о го ска­
зати, та ба... т р е б а чоловікові го р е своє сповідати,
а го р е м о є зел и кеї І ком у, як не Тобі, я його ви­
сповідаю ? О сь у ж е шостий рік, як я в неволі й ш о­
стий рік не пишу нікому ні сл ова, та, правду ск а­
зать, і писать н е м а ком у — в д о б р і та щасті, б у­
вало, в со б ак у кинешії, а влучиш друга а б о вели­
кого приятеля, ЦНедурно сказав М єрзляков:
В сі други, в с і пріятели
Д о черн аго лишь дня,
а покійний Д ан те каж е, щ о н е м а в житті нашім гір­
ш ого горя, як у нещ асті м инуле щ астя згадувать.
П равду ск азав покійний ф льорен ти н ец ь, я теп ер
ц ього на собі щ о д н я зазн аю . Хоч теж , правду ска­
зать, небагато було радости в м о їм колишнім
житті, та все таки було воно принаймні трохи на
св о б о д у схож е, а од н а тінь св о б о д и чоловіка під­
 81

носить. Колись, бувало, хоч на лю дські радощ і

подивиш ся, а теп ер і чуж ого щ астя н е бачиш.
Навкруги горе, пустиня, в пустині казарм и , в ка­
зар м ах салдати, а салд атам яка ж радість д о лиця?
В такій то с ф е р і, д р у ж е мій, я теп ер животію , і чи
д о вго щ е тягтим еться оцей тяжкий іспит?
Не ш кода було б, коли б терпів та знав за
щ о, а то, єйбогу, н е зн аю ; н априклад, мені з а б о ­
рон ен о рисувать, а я за в се життя «і од н ої рисочки
д оган н ої не накреслив; не давати ж чоловікові
займ атися тим м истецтвом , яком у він усе життя
своє присвятив, — це найлютіш а кара. Опріч
страж дань душ евних, щ о я т еп ер терплю , не м аю
нареш ті, о кр ім салд атської порції, нічого зайвого,
н е м аю нареш ті того вбогого карбован ц я грош ей,
щ об хоч святці виписати, не каж у вж е про ж урнал.
О таке то г о р е посіло! Просити со р о м , а красти
гріх. Щ о тут робити? Д ум ав я, д ум ав та й видумав
ось щ о: витраться трохи вязня р ад и та й пришли
м ені літопис К ониського аб о Величка. Велике Тобі
скаж у спасибі.
Від часу м о го заслання ні букви я про нашу
вбогу У країну не прочитав, та й те, щ о про її м и­
нуле знав колись небагато, ш видко заб уваю , і п о ­
дарун ок Твій б у д е мені правдивою р о зр а д о ю . П о­
слав би я Тобі грош ей на цю книжку, так, єй ж е
Богу, не м аю . В ц іл о м у ф орті один тілько лікар
д е щ о літературн е виписує, а інші н аче б і грам оти
н е знаю ть. Так о сь , як у нього, у лікаря того, щ о -
н еб у дь випрохаєш , те тілько й прочитаєш , а то хоч
сідай та й плач.
Цієї осени відвідав наш ф о р т один собі
п. Ґоловачов, кандидат м оско в сько го універси­
тету, товариш в ід о м о го Карєліна й член М осков­
ського Товариства П риродознавц ів: п ровів я з ним
один тілько вечір, себто кілька годин, найкращ их
годин, яких я давно в ж е н е знаю . Р озм овляли ми
з ним, р о зм о в л ял и , та, Б о ж е мій, п ро щ о тілько
6
82

не набалакались! Він м ені розповів про все, щ о

є нового й д о б р о го в літературі, на сцені та вза­
галі в мистецтві. Згадав я про Тебе, і Головачев,
як учень Твій і чтитель, говорив про Тебе з захва­
том . В 9 годині ввечері м и з ним розлучились (пі­
сля вечірнього сигналу мені, п оза казарм ам и , ніде
не вільно бути). Я не міг Тобі ч е р е з нього й кіль­
кох слів написати, — попросив його ТобіЛ ни­
зен ько поклониться та й годі. ЦТого сам ого дня, як
зустрівся я з П о л о в а ч о в и м ], себто 1 ж овтня, ді­
став я лист од Твого товариш а та д о б р о го м ого
приятеля Андрія К озачковського з м. П ереяслава.
Спасибі йому, він один не заб уває м ен е в напасті.
Як о д ерж и ш м о є посланіє, то р о зд ер и його
надвоє й одну половину віддай А [п о л л о н о в і| Пи­
липовичу Ґоловачову, — Ти його напевно часто
бачиш.
П рощ ай,! мій д р у ж е Богу милий! ІІБажаю
Тобі радости в благоугодних трудах Твоїх. Не пишу
Тобі багато тому, щ о й це трош ки, [щ о написав],
таке сум не, щ о м о ж е й читати не захочеш . О ста­
вайся зд о р о в , не забувай безталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а . !
[Зазн ачка адресата: Получ. 15 дек. 1852 г.]

52. До Федора Лазаревського.

Заграй мені, дуднику, на дуду,
Нехай свого лиш енька забуду.

Сироті на чужині і сухар хлібом стане. То так

і м ені о ц е Ваше письмо. Були Ви, як зд о р о в і пи­
ш ете, у П е т е р б у р з і] — не питаю Вас, щ о Ви там
бачили, а тілько дякую Вас за те, щ о привезли мені
поклон о д Василя Є зучевського і о д братів своїх.
Спасибі їм , щ о не забуваю ть м е н е на чужині,
а надто М ихайлові спасибі за гроші. Пошли Гос­
поди д о б р е зд о р о в я Л евицьком у. Спасибі Вам, щ о
Ви про його мені написали. А баш кирський о ф іц ер ,
 83

щ о я Вам р ек о м ен д у вав, повинно буть у м ер , коли

він д о Вас н е ходить; а як не в м ер, то певно од у­
рів, а щ е й К азанського університету!
Багато д еч о го мені треб а б було написать д о
Вас, та ніколи. Вибач мені' рад и св. Ф е д о р а Тирона,
щ о я д о Тебе наш видку пишу: сьогод н я пошта
прийшла, а зав тр а одходить.
Ш.

185В р.
53. До Семена Артемовського.
ЦНовопетровський ф орт,
червня 15, 1853 р .і
Я так д у м аю , д р у ж е мій милостивий, ііщо
тілько одні безталанні одинокі с і р о м и — такі,
як я теп ер , на самоті, на чужині вмію ть одчувати
те щ астя, ту велику радість, яку я відчув, діставши
Твій сер дечн о -д р у ж н ій лист.іі Д о б р е ти робиш ,
б р а т е С ем ене. Нехай Господь Посилає своє д о б р о
на Т ебе і на жіночку Твою і на діточок Твоїх!
13а шість ро ків м о є ї тяж кої неволі пробував
я писатиі д ек о м у Із своїх друзів-приятелів, та
щ о ж ?..Л Тяжко, страш но тяж ко, д р у ж е мій єдиний!
ІВід липня того р о к у я й досі ні о д н о го листа
не дістав і д ум ав у ж е, щ о всі м е н е забули; о ц е
тілько на м инулом у тижні приходить астраханська
пошта, а з пош тою й лист Твій,! д р у ж е мій добрий.
Ш лько ось яка історія з цим листом вийшла: ко­
м ендант М аєвський тб ї зи м и п о м ер , а новий ко­
м ендант лист Твій із 10 карб, хотів н азад п овер­
нути.! Великого труда мені стояло ублагать його,
Іщ о б він р о зкр и в ковертЛ. О таким то п обитом
Подержав я Твоє щ иреє послані є.І А д е вж е його
не возили: і на К авказ, і в О рен б ург, і знову
в Астрахань, та вж е із Астрахані насилу прийшло
в м о ї руки.
84

ІІЩо ж теп ер написати Тобі про м о є б ід о­

лаш не, н евольн и че життя? Д ум аю , щ о н ай кр ащ е —
нічого н е писати, б о д о б р о г о н ем а чого сказати,
а п оган е к р а щ е п ром овчати.! Нехай воно во р о гам
наш им сниться! ЦТи пишеш, щ о не знаєш справи,
за яку м е н е в салдатИ заголили. Зн ай о тж е, щ о
сп рава н е підла, та ід е знай, щ о менг за б о р о н е н о
писати (о к р ім листів) і рисувати —■ рсь д е сп рав­
ж ня й страшна кара. Шість років минуло, як я б е з
олівця й ф а р б м учуся. Лихо і щ е [р а з] л и хої! От
д о чого д о вел и м е н е Пвіршики, тричі проклятії
Знайш ов я к о л о ф о р ту д о б р у глину Й ал яб а-
стер. І тепер, нудьги ради, коло скульптури п ора­
ю сь. Та, Бож е, як м ізе р н о пораю сь я к о л о цього
н о во го для м е н е м истецтва, — в к а зар м а х , д е ціла
р о та салдатів міститься, а п р о м о д е л ь і казати
н ем а щ о. Убога р о б о та!!
Сдасибі Тобі, щ о нагадав Ти м ені п р о К. І.
Й о [а ]х ім а ; Цхоч я, правду ск азати , і' н е заб у в аю
м о їх д о б р и х приятелів, та н е писав йом у, б о б о ­
яв ся його м овчанки н а м о є посланіє, як то зроб и л и
інші м о ї приятелі, а м іж ними й М іх^йлов, товариш
мій з А кад ем ії. Хто його знає, д е він тепер? Та й не
в:ін один такий 1 П етровський привіз із с о б о ю до
О р ен б у р гу такого Гороновича, теж м о го товариш а
з А к ад ем ії, і коли його спитали, чи він з о м н о ю н е
зн ай ом и й, то він п росто ск азав , щ о й не бачив
м е н е ніколи. О такі то буваю ть лю ди н а світі І Й о-
{а]хгмові пишу я невеличку цидулу і прош у! Тебе
іілеред ать йом у й просити його на словах п р о -т е ,
п р о щ о я його в листі прош у; а п рош у я Його ось
про щ о : якщ о він і т еп ер Гальванопластикою зай ­
м ається, то в нього п евне є ф о р м а невеличких ф і­
гурок, то нехай із [н и хгі в и б е р е ііодну а б о дві
н ай кр ащ і,! та виллє Пхоч із п ап є-м аш е! і приш ле
ім е н і, р а д и святого м истецтва. Я міг* б и їх із глини
копіювати« і ц е зам ін и ло б м ені в деякій м ір і на­
турн ика! аб о Пінатурницю!. П опроси його, б р ате
 85

С ем ен е! ЦЗліпив я невеликий б ар ел є ф , вилляв

його з Гіпсу й хотів Тобі один примірник послати,
так не знаю , чи д о в е з е пошта таку крихку річ, як
Гіпс, — ц е о д н е ; а д р у ге й те, щ о с о р о м н о й поси­
лати д о столиці таку нікчемну штуку, як мій б а-
р ел єф -п ер в ак . А ось, дасть Бог, повчуся, то зліплю
другий, так той у ж е стеар и н о м заллюЛ та приш лю
Тобі.
ЦЧув я, щ о гр аф Толстой робив досвіди над
ґутаперчею , щ об свої м ед ал і виливати, то спитай
Й о [а ]х ім а , чи не зн ає він, які результати досвідів
г [ р ] . Толстого. О т д о б р е було б! Я б і собі гута­
перчі виписавЛ та і заход и вся б виливать св о ї
[[вбогі твори.
Я вж е, було, д ум ав улаштувати собііі неве­
личкий ^Гальванопластичний апарат, так щ о ж!
У великом у місті Астрахані, окрім кумису й тарані,
нічого дістати не м ож на, навіть горщ ка нелолива-
ного, щ о для цієї справи конче потрібний, а про
мідний дріт Астрахань і не чула. О т місто, так мі­
сто! Справді східне або, краЩ е сказати , татарське.
Я щ е прош у К [ар л а) И ван овича], чи н е
спише він мені своїх простих практичних способів
щ о д о Гальванопластики, бо я, окрім ф ізи ки Піса-
рсвського, нічого не м аю , а в ній про цю річ гово­
риться надто лаконічно.
ГейіІ То-то було б, дурний Тарасе, не писать
було б поганих вірш та не впиваться почасту горі­
лочкою , а учиться було б чому н абудь д о б р о м у ,
ІкорисноМ уЛ. От би теп ер як нахідка. А то посивів,
ого л о м о зів , дурню , та й заходився вчиться фізики.
Ж е д у м аю , щ об із того щ ось вийшло, б о я з при­
роди вийшов якийсь невикінчений: вчився м а л я р ­
ства та не довчився, п робував писати, — і вийшов
із м е н е салдат, та щ е який салдат! П росто копія
з того салдатського патрета, щ о його Кузьма
Трохимович у покійного О сновяненка написав.!
А тим часом старію сь Ці р а з-у -р а з н езд уж аю . Бог
86

його знає, з чого це. Мабуть,ІІ з нудьги та неволі!

ІА кінця все таки не бачу м оїй сумній перспективі,
та б е з протекції, щ оп равда, його й бачити н ем о ж ­
ливо. А яка в м е н е протекція? П равда,! були деякі
лю ди, Цтак щ о ж?Л
О днихь у ж ь н іт ь , а т і д ал еч е,
Какь Пушкин-ь н ік о гд а сказаль.
ІІ.І м ені тепер о д н е осталосяЛ — ходить отут по
степу, д о вго щ е ходить та курникать:
Д о ле м о я , д о л е , чом ти не такая,
Як інша чужая?
Кланяю ся низенько Твоїй А лександрі Іва-
новні і щ иро цілую Твоїх діточок — і Варвару,
і А лександру, — нехай зд о р о в і ростуть та щасливі
будуть.
Так теп ер д ля Тебе Г ород и щ е — чуж е село;
стара твоя мати у м ер л а, царство їй небесне!
О ставайся зд орови й І будь щасливий во всіх
твоїх начинаніях, мій іскренній, мій єдиний д р у ж е
С ем ен е!
Твій щирий Т. Ш е в ч е н к о .

54. До Андрія Козачковського.

ЦЩирий мій д руж е! Н едавно дістав я Твій
глибоко-сумний лист. Причина була та, щ о той, на
кого його ад р есо ван о , п о м ер м инулої зим и, а ду-
ш оприказники його не зваж ились листа з пошти
взяти. Спасибі, уж е новий ком ен дант взяв його
й п ер ед ав мені.
Сумний мій, бідолаш ний мій д руж е!
Чим, скаж и, потішу я Твоє тужнеє, серце?
Нічим. На такі сльози ми, лю ди, не м аєм о сушила.
Д руж н є спочуття ослаблю є наші півжалі, ал е в е ­
лике го р е, як Твоє тепер, один тілько наш спіль­
ний Помічник і С ер ц езн ав ец ь ослабити м ож е! М о­
лися, якщ о м о ж еш молитись, і, м олячись, віруй
р о зу м н о , глибоко віруй у зам оги л ьн е кращ е
 87

життя. Сни Твої, щ о ти їх бачив у найбільш кри­

тичні години Твого життя, указую ть н ам на щось
вищ е за наші зем н і поняття. Віруй, і віра спасе
Тебе.
К омендант, щ о недавно прибув д о нас, при­
віз із собою жінку й одну дитину по третім го­
дочку. М ила, п рекрасна дитина, а все щ о в при­
роді прекрасн е, як вилиця веться коло наш ого
сер ц я. Я полю бив це п рекрасн е дитя, а воно, с е р ­
деш не, так до м ен е п ривязалось, щ о, бувало,
й уві сні д о с е б е »лисого д яд у« кликало. (Я тепер
зовсім лисий і [сивий]). І щ о ж? Воно, сер­
деш не, захворіло, довго нудилось і вм ерл о. Ж аль
мені м о го м ал ен ько го друга, я сумую , іноді при­
ношу квіти на його д у ж е ранню могилу та плачу,
я — чужий йом у, а що ж робить його б атько й о со ­
бливо мати — бідна, скорбн а мати, щ о втратила
свого первістка! Щ о ж теп ер Твоїх дітей мати?
І щ о Ти сам , тужний батьку? Велике, страш енно в е ­
лике Твоє го р е, мій єдиний, мій незабутній дружеІЛ
Привітай і поцілуй за м ен е Новою скорбн у дру­
жину. Скажи їй, щ о й я р а з о м із нею за її й Твоїми
дітьми плачу. П рощ ай, мій скорбний д р у ж е, н е за ­
бувай м ен е, напиши мені, хоч скільки м ож еш на­
писать і адресуй так ії
Его В ьгсокоблагородію
Ираклію А лександровичу Ускову
ч ер езъ г. А страхань въ Н овоп етровское
у к р іп л ен іе .
130 червня, 1853. Не забувай Т. Ш е в ч є н к а.іі

55. До Бронислава Залєського.

ЦВибач мені, д р у ж е мій добрий, щ о пишу
так м ало , ні часу, ні місця не маю чи. Благодатне
літо минуло та навіть тінь чогось д о свободи п о ­
дібного з со б о ю заб р а л о ; мені й досі бояться д о ­
зволити д ен еб у д ь , окрім к азар м , притулитись.
Е ґо їзм і е ґ о їз м , більш нічого!
88

Д обрий мій д р уж е! Дістав я з останнім Твоїм

листом любі серц ю п ортрети. Д якую Тобі б е з к о ­
нечно. Я й тепер наче б то с е р е д Вас і слухаю тихі
задум ли ві Ваші р о зм о в и . Якби мені щ е портрет
Карла, то мав би - я тоді все, щ о мені д о р о г е
в О р енб урзі.
О станньою пош тою послав я Тобі »Байгуші«;
притули їх, коли м ож еш , д ен еб у д ь, а п е р е д тим,
як їх м іж чужі лю ди пустити, зр о б и мені, якщ о це
не трудно, ф отограф ічн і копії як звичайний коверт
завбільш ки; мені хотілося б їх А[г*аті] подарувати,
вони їй д у ж е п о до б аю ться. Я справж нім п рош а­
ком зр о б и вся, в кож ном у м о є м у листі п ро щ ось
Тебе прош у, безсовісний я та й годі! Та хто в таких
випадках приятеля сором и ться, той, значить, при­
ятеля не м «є: така м о я д у м ка про приязнь, і д ум ка
ця повинна загальн ою бути.
С пробуй, чи не вдадуться Тобі на тем н о м у
ф оні голівки дитячі, та щ об за м о д ел л ю н е шу­
кати, посади весоп й о Ц ейзика: я так дітей лю блю ,
щ о не на глядівся б на вірний одпечаток янгола.
Д о б р е б уло б, якби колекція картин Н а ч а л ь ­
ника] Ш [табу] складалась н е з його власних тво­
рів, та на б е зр и б ї й рак риба! М ож е в копіях його
є хоч щ о н еб у д ь на оригінал схож е, а як і цього
н ем а, то все таки є лю дина, щ о лю бить п р екр асн е
б о ж ествен н е м истецтво, а с е р е д варварів це д ар
Божий.
Якщ о зн ай деш у Защ иті в Д м ітрієва д о б р і
естам п и нової ф р ан ц у зь к о ї ш коли, а с а м е : Д ел я-
круа, Д ел яр о ш а, О р а са В ерне й інших, то д о б р е
[було б] їх ф о то гр аф ією скопію вати, і трим ай ці
копії в с е б е , дивись, милуйся ними щ одн я й щ о­
години; ц е так м о ж е навчити й виробити см ак, як
ж адн а в е л ер о зу м н а й вел ем о в н а естетика й ф іло­
со ф ія. Великий Б рю лов, бувало, казав: »Не копіюй,
а вдивляйся«, і я зовсім вірю б езсм ер тн о м у Брю -
л ову. Та я, зд ається, ролю п р о ф е с о р а на се б е
в зяв , — ц е тілько для Тебе, д р у ж е мій лю бий, бо
 89

в О р ен б у р зі Тобі й цього н ем а ком у сказати, а Ти

так лю биш п р екр асн е мистецтво. Б ож е мій! Коли
ми побачим ось? Коли п о р о зм о в л я єм о з Тобою,
один 'на о д н о го дивлячись? Н евж е все на кращ е
{й д еї? Ні, ц е приказка короткозорих!
Я тілько вчора д овідався від М остовського,
щ о Колєсінський в О р ен б у р зі; кланяйся йом у за
м е н е й за М остовського. М іостовськи й] для м е н е
теп ер справжній ск ар б ; ц е один-однісінький ч о л о ­
вік, з яким я зо всім щирий, але про п оезію — ні
слова! Д ивно: лю дина тиха, д о б р а , б лагородн а,
щ о ж д о п рекрасн ого — нічого не тямить! Н евж е
ц е доля в сьо го військового стану? М ізерн а доля!
Д авно мені хочеться листування з С овою за­
вести, та не знаю , як і розп очати. П о-польськом у
писати н е вм ію , а п о-росій ськом у якось ніяково...
Та на кожний випадок подай мені його докладний
ад р ес. Як будеш йому писати, кланяйся й поцілуй
його за м ене.
Щ о ж м аю Тобі щ е наш видку написати? З д а ­
ється, 'нічого більш е, як тілько [ось щ о ]: поцілуй
щ и р о М ихайла й Карла, коли приїде. Поцілуй руку
одса р г е ї е ^ а , і коли С [е ]р е д н іц ь к и й в О рен ­
бурзі, то поцілуй його щ иро. — Д е Турно, і щ о
з ним?.. П рощ ай, мій єдиний д р у ж е! Як будеш пи^
сети А ркадієві, поцілуй його за м ен е. Пиши С [єр а-
ковськом у] і його цілуй, і всіх, хто пам ятає м ен е,
цілуй.!

56. До Семена Артемовського.

Ц6 ж овтня 1853 р.
У грудні (або січні) ц ього року дістанеш
Ти,і єдиний д р у ж е мі'й С ем ен е, І з приватних рук,
а не ч е р е з пошту, невеличку скриньку з д іл о м рук
м о їх ! — сказать поправді, з п ренечепурннм ді­
90

л а м : так щ о ж я м аю робить? Виліпить я то щ е як-

н еб у д ь виліпив, а вилить і досі не вмію . Не те,
правду сказать, щ о і не вмію, а л е м атеріал у д о б ­
р о го ніде взять, сиріч алябастру. Прийми, Богу
приєм [ш ] у, щ о есть та й н е осуди. На той рік, Бог
дасть, приш лю щ о н еб уд ь кращ е, і то тоді тілько,
як достану ал ябастру із тієї п оган ої Астрахані.
ІЯ кщ о в грудні аб о в січні Ти не отрим аєш
сьо го д о б р а ! , то, як будеш ііна Василіївському
о с т р о в іі, зайди в А кад ем ію Наук, — у ту, щ о коло
бірж і, Ні спитай на кватирі в ак ад ем іка ф о н -Б ер а
к а м ер д и н е р а його Петра, а в П етра спитай скринь­
к у на Твоє імяіі, а м о ж е Тобі той П етро І сам при­
н есе, — не знаю .
К [ар л о ві] Івановичу Й о [а ]х ім у не показуй
м о й о го т р і о , а то я д о б р е знаю , щ о він м ен е
вилає. А все таки поклонися йом у, як побачиш ,
і попроси його, щ о б він мені прислав якийнебудь
м аленький б ар ел єф и к ; а щ об й ом у не тратиться на
пошту, то нехай о д д асть Тобі, а Ти п еред ай о ц ьо м у
П етрові, а П етро і п р и в езе його в марті місяці аж
у А страхань. А к ад ем ік Б ер весн ою б у д е зн ову у нас
і п р и в е зе мені той п о д ар о к К [ар л а] Ц ван ови ч а].
ЦБачишЛ, д р у ж е мій єдиний, Цдля чого я так прош у
в К. І. б а р е л є ф а як огон еб уд ь: м ені, Ти знаєш , р и ­
сувать зап р ещ ен о , а ліпить — ні, то я і ліплю те­
п е р , а Ін ав ко л о с е б е ! не бачу нічого, проч степу
та м о р я , — то хотілося б хоч подивиться на щ оне­
б у д ь хорош е! М о ж е б, подививш ися, і м о я стара,
м учен а душ а стреп ен улася; хоча б і не стрепену­
лася, то м о ж е б на старості тихенько зап л ак ал а б ,
дивлячися на Цпрекрасний твір душі л ю д ськ о ї.!
Т епер хоть би і на стороні постоять коло тієї
А к ад ем ії, а п ерш е... та щ о те п ерш е і згадувать!
Коли буваєш ч асо м у старого Григоровича, то п о­
клонись йому стар о м у о д м е н е , і С оф ії Івановні,
коли ж ива, то теж поклонися.
Та щ е, прош у Тебе, зай ди в м агазин Д ац іар о
 91

іЦна р о зі Шевського проспекту й А д м ір ал тей сь к о ї

площ і)! і подивися на »Тетрадь л и тограф и рова«-
ныхъ рисунковъ« К а л а м а , а подив ившися, спи­
тай, щ о вони коштують, і напиши м ені. Амінь.
Ж іночці Твоїй і діточкам Твоїм кланяю сь. Не
забувай м ен е, д р у ж е мій єдиний.
М ож е Ти не получив (а я получив Твої грош і)
м о го письма, то о т Тобі щ е один адрес.

1854 р.
57. До Брониелава Залєського.
І1854. Січень.
Р адую ся Твоєю радістю , д р у ж е мій єдиний!
Д ай Тобі, Господи, побачити Твою скорбну м атір
і Твій прекрасний рідний край.
Вибач мені, д р у ж е мій єдиний, якщ о вваж а­
тимеш лист мій за недоладний, а м о ж е й н е д о р е ч ­
ний. У нас сьогодні Б ай рам у Ір а к [л ія ], і я пишу
Тобі геть п о півночі, себ то годині в 4-ій, а в цій го­
дині, д ум аю , щ о й у Ю нґа дум ки не на місці
були 6 . Та ц е не д о діла, а діло ось у чом у: дякую
Тобі се р д е ч н о за »Тріо« й інше; дякую Тобі за ли­
сти д о А ркадія; дякую Тобі за память п ро Вар­
вару, а якщ о Ти від неї хоч якун ебуд ь звістку д і­
станеш і мені ск о р о п ерек аж еш , то я не дякувать
Тобі, а боготворити [Тебе] буду.
Щ е р а з д якую Тобі за копію »М онаха«,
і (я Тобі, як Богу, вірю) як щ о Лев Пилипович така
лю дина, як Ти кажеш , то й Ти, і він ск о р о й Ак-Тау,
І Кара-Тау побачите, коли не ф а р б а м и , то хоч
сепією.
Від то го часу, як м и з Тобою розлучились,
був я двічі « а Ханґа-бгібІ; усі д е р е в а та гілочки, щ о
ми ними з Т обою милувались, п ереди ви вся й п е­
р ем ац ав , І, признаю ся Тобі, д р у ж е мій, заплакав...
92

Не було з ким на твір руки Б о ж о ї подивитись, —

ось причина сліз м оїх. Ти був д ал еко , а близькі ку­
ріпок та диких голубів у полі шукали. Хотілося
мені відвідати Х анґа-бабу з Д [ан и л евськ и м ],
І Д [анилевськом у] теж хотілось, ал е ф о н -Б ер та­
кий акуратний 'німець, якого й у сер ц і Німеччини
р ід к о зустрінути м ож на: три дні, каж е, буду на
М анґиш лаку, се б то в Н овоп етровськом у ф орті;
сказав, як о д р ізав — просто гірш е всякого німця.
Поцілуй К арла за м е н е та скажи йому, щ о
коли він вирішив побувати н а Сирі, то я піду з ним
на Куан і « а А м у, д о Тібету й усю ди, куди він
тілько піде.
З наступною пош тою напиши м ені про
справи К арла, або, як Ти каж еш , при першій д о б ­
рій звістці. »Й ордана« й Сову я зн аю , як Твоє
с е р ц е , і, спасибі тр ьо м л ю д я м (тепер у ж е не
в П етр о заво дськ о м у), щ о знали м е н е особисто
й не забули м е н е , а то м у , котрий зостався один із
трьох, посилаю сердечн и й поцілунок; а тим, щ о
зн аю ть м е н е не особи сто і згадую ть м ен е, тисячу
кровосердечн и х поцілунків і лю бов б ратерську.
Говориш мені про Б іл озерського й про се р ­
деш ну м ою »Катерину« так, наче б то Ти їх особи­
сто знаєш ; а коли знаєш , то напиши Мені про Бі­
л о зе р с ь к о го і про »Катерину«. Ми з Тобою п о р о з­
м о в л яєм о , як побачим ось, і тоді я Т ебе з нею по­
зн ай о м л ю , а ілляш енка й П етрова заб у д ь І Ти так,
як я їх не пам ятаю .
О лексію Івановичу побаж ай о д м е н е всього
д о б р о г о в його н о во м у житті; подякуй йому за
пам ять про м ен е, а її за копії з »М онаха«.
Поцілуй П оспелова, як щ о він в О р ен б у р зі,
і скаж и йому, щ о пані Ю расова погань, ...... .......
С каж и йому, щ о все ц е я йому кажу.
Гороновичу скажи, щ о в Бельгії й славнозвіс­
ним м истцям робити н е м а чого, а п р о те поклонися
йому.
 93

З е м л я к а з Тального й М ихайла зем л я к а С.

обійми й поцілуй так, як я б його поцілував. З Мі-
хайловим Ти бачився м и м охідь, і казав він Тобі
п ро »Бика з киргизом «, — і з а ц е дякую . Дай
йом у Б ож е всього того, чого він -сам со-бі б аж ає,
а «нам із Тобою дай Б о ж е щ е р а з у ц ьо м у житті
побачитись.
П о зд о р о в Х ому з а м е н е й попроси ви б а­
чення за м е н е , щ о я йом у не пишу цією пош тою :
зав тр а муш тра й караул. І О лексієві теж скаж и.
З наказів бачу, щ о Тебе призн ачен о д о д (іє -
вого] баталь [ й онуJ , а Ти пишеш, щ о н е за б а р о м
вируш аєш на Сир, і я не зн аю , щ о дум ати. Напиши
мені, рад и святого Бронислава, як Тобі адресувати
м о ї грішнії посланія.
Ц ейзика й Л ю двика поцілуй о д щ ирого
серця.
Цілую руки o jea p r e îe k ta .
Як побачиш Хому [sic!] Л азар ев сько го , від­
дай йому м о ю цидулку, і скаж и йому, щ о ніколи
було більш е написати.
Ти мені нічого н е пиш еш про А ркадія. Щ о
він, і щ о з ним? Пиши йом у і. цілуй його за м ен е;
і скаж и йом у, щ о б він, не б оячись, ад ресував ли­
сти на імя ком ен данта Н овоп етровського ф орту.
Бувай зд о р о в , не забувай .
Ш.

58. До Якова Кухаренка-.

1 ап рел я 1854 р.
Я о ц е сиж у та, сидячи, д у м аю : Господи, Гос­
поди, як то ш видко ті літа минаю ть! М олодії, то
так і сяк, а щ о вж е ті старі (погані літа), то так
і літять: неначе той ш уліка з а куркою , так вони за
наш ою м е р зь к о ю гріш ною душ ею !
Я о ц е, сидячи, лічу літа та долічую сь д о того
року, як ми з Тобою вп ерш е побачились. Угадай,
94

чи багато я налічив їх, тих нікчемних марних літ.

Трохи чи не б у д е чотирнадцять, коли не бреш у,
а як м атим еш час, то сам з д о р о в перелічи. Остат­
ній лист Твій получив я року Бож ого 1846-го в Мир­
городі і того ж Бож ого р о ку , написавши Тобі лист
і гарненько власними рукам и у тім богоспасаєм ім
граді М иргороді оддавш и на пошту, поїхав собі
гарн ен ько в престольний град М оскву. От, не м а­
ючи години [sic!] приїхав я у тую М оскву та й гу­
л яю собі по улицях, звичайне як чоловік іностран-
ний, р о згл яд у ю собі то церкви, то со б о р и — тілько
глядь! аж іде ч о р н о м о р ец ь ; от, спинивши його,
й питаю, чи давн о з Коша й чи д ал ек о Господь
несе. З Коша, каж е, шоста чи сьом а неділя, а ги-
р у єм о аж у саму столицю П етербург. О т я і пи­
таю його про Ш амрая м аляра, про П орохню та
й кажу йому: »А що то там п оробляє наш кош о­
вий Кухаренко?« — »Який — каж е — К.?« — »Та
Яцько«, кажу. — »Еге! — каж е — його на Зелених
Святках лоховали«. О т тобі й на! — подум ав собі:
чи давно чоловік мені рад и в, щ об я бив лихом об
зем л ю , як той ш вець м о к р о ю халявою о б лаву,
а його вж е й поховали! П опрощ авш ись з чорно­
м о р ц ем , зайш ов у якусь стару-п рестару церков,
одправив по Твоїй душі панахиду, та й пішов собі
знову блукать по закарлю чистих улицях м осков­
ських аж до сам ого вечора. У вечері зайш ов у те­
атр, та згад ав Твій »Ч орном орський побит«,
вийшов із театру та цілісіньку ніч не знав у ж е, що
з со б о ю й робить, так мені теб е жаль стало.
З тиж день, чи й більш, блукав я після того по
тій. М оскві, тілько вж е не лічив ворон на Івані
Великому, а все дивився по улицях, чи не зустріну
д е хоч поганенького ч орн о м о р ц я, щ об д оско­
нальне р о зп и [т а ]т ь про Тебе, д р у ж е мій єдиний—
бо мені все яко сь зд авал ось, що Ти живий і з д о ­
ровий (воно так таки і було собі, благодарить Гос­
пода м и л о сер д о го), а ч о р н о м о р е ц ь той м ерзький
 95

уповательно, д у м а ю со б і, то ніхто інший, як сам

С а т а н а ( б о д а й він з д о х ), с к и н у в ш и свою повшедну
о д еж д у ( н ім е ц ь к и й к у ц и й ж у п а н о к ) , та надів чор­
ном орську достатню о д е ж д у , щ об почваниться
п ер ед м осковкам и під Н о в и н с ь к и м або н а Т р у-
б і або н а К о з и х і . Та п р а в д а , в Москві всюди
єсть д е »пощ еголять«, а о с о б л І и | в о т а к о м у коза­
кові, як Сатана.
От я, упоравш и в М оскві, що мені там треба
б у л } о ], вернувся знову в Київ і тількощ о ступив на
дніпровський байдак... так зо м ною таке трапи­
лося, щ о против ночі не тр еб а було б і р о зк а зу ­
вать, а то щ е п рокляте присниться. М ене, поправді
сказать, риш тували та, посадивш и з ж ан д ар м о м на
візок та п рям о привезли аж у самий П етербург.
Засадили м е н е в П етропавловську хурдигу та
й двері зам кнули. Я вж е д ум ав, щ о й ключі в Неву
закинули, аж ні: ч ер ез півроку вивели м е н е на
світ Божий та знову посадили м ен е на чорто-
пхайку, тілько вж е не з ж а н д ар м о м , а з ф е л ь д -
є ґе р ем , та о д везл и аж у Оренбург*, а в О ренбургЬ,
і д о прийому не водивш и, наділи на м ене салдат-
ську зб рую , — і так з того часу, д р у ж е мій єдиний,
став салд ато м . Не зр о б и в я і не дум ав я, отам ан е-
батьку мій, к [о ]м у н е б у д ь лихого, а терплю горе,
і Бог його знає, за щ о. Така, м абуть, уж е всім
к о б зар я м погана д о ля, як і мені недотепном у, ви­
пала. С ьом ий рік о ц е пішов з апреля, як я нужу
світом в Киргизькім б езв о д н ім і б езл ю дн ім степу.
Вернувшися вторік із А ральського м оря
в О р ен б у р ґ та сидячи ввечері у одного зем л я к а
свого (м ен е, спасибі, зем ляки таки не цураю ться)
та сидячи, п ер еб и р аю старий »Р [усскій ] Инва-
лидь«. Коли зирк, аж надрю кован о, щ о такий то
Яцько К. назначається в таке і таке войсько ко­
ш овим. Ну, так ірєсть, щ о то мені в Москві зу ­
стрівся не хто другий, як сам Іродів син Сатана!
Та й справді, яка таки н ед о б р а мати п онесе чорно­
96

м о р ц я в Москву? Чого він там не бачив? А дж е

чорном орц і з Коша прям ую ть на столицю ч ер ез
Курське, ч ер ез О рел, та на С м оленське, а не на
М оскву, — аж теп ер тілько д огадався, що я, хоч
і в школі вчився, а сам бачу, щ о д урен ь. Сатана
ледачий син, б о д ай йому і в пеклі д о б р а не було!
10 ап реля.
Христос во скресе! Д р у ж е мій єдиний! Поки
Христа дочитаю ться, то я тим часом допиш у оцей
нікчемний лист, та воно, поправді сказавш и,
давно б його тр еб а заверш ить, так що ж ти маєш
робить?... Ніколи, так ніколи, що за леж н ею нема
коли і посидіть. Ти, я д ум аю , бачив колинебудь
кавказькії укріпленія, то певне бачив, щ,о там по­
р о б л я є лю д хрищений? О так д остем ен но і у нас
в Н овопетровськім укріпленії, а найпаче зим ою .
Л еж и м о собі цілісіньку зим у та ж д е м о весни та
пароходу із Астрахані. Цю весну щ ось довгенько
його н ем а, — чи не було у вас там зими лю тої ча­
сом ? У нас, благодарить Бога, снігу і невидно було.
В ернімося трохи назад. Так отак то, д р у ж е
мій єдиний, прочитавши в тім »Інваліді«, щ о Ти,
благодарить Господа м и л о сер д о го , живий і з д о р о ­
вий, я трохи не рік усе застругував п еро, щ об н а­
писать д о Тебе лист, а ти м часом м е н е із О р е н ­
бурга вислали в Н овоп етровське у к р іп л ен іе ,
а тут... дум ав я, дум ав, та й така з нудьги проклята
д ум ка напала: щ о я йому напишу? м о ж е він тепер
на своєм у Коші забув, як м е н е й зовуть?...
Та ні, ду м аю , не такий козак. Хоч він теп ер,
д ум аю , і кош овим, а все таки повинен остаться
д о б р и м к о зако м .
16 ап реля.
З автр а, слава Богу, о д нас п ароход п о везе
пошту, а коли то він п р и в езе о д Тебе, д р у ж е мій
єдиний, лист, то вж е цього і са м найстарш ий не
скаж е. Згадуй м е н е інколи, д р у ж е мій, а як час
 97

м атим еш , то й напиши мені, (як] Ти там у тому

А з о в і сам пробуваеш . С тара Твоя чи бгає щ е
хоч якнебудь м етелицю , сини-соколи Твої, д е вони
теп ер повертаю ться? Поцілуй їх, д руж е мій, за
м ен е, скажи їм , що ц е м ов Вас цілуй то [й ] старий
д яд ьк о , щ о з Вами цілувався колись у Ц арськом у
Селі. Д о б р е було б, як би згадали, Та ні, не зга­
даю ть. Малі були, забули. То Ти їм нагадай, коли
сам зд о р о в згадаєш , як ми з Б ориспольцем з Вами
п опрощ алися, не до їзж аю ч и А лексан дровського
корпусу.
А я й досі співаю, та м о ж е й довго щ е співа­
тиму, згадую чи дочку твою невеличку:
Тече річка Кличе козак
Невеличка Д івчиноньку
З виш невого саду, С о б і на пораду.

Поцілуй її за м ене, д р у ж е мій.

Чи Ти надрю кував свій »Чорном орський по­
бит«? Якщо надрю кував, то ласкавий будь, пришли
і мені хоч один ек зем п л яр .
У Х арков до М етлинськото м о ж е інколи пи­
шеш, то кланяйся йому і скажи, щ о я щ е на лихо
мені живий І зд о р о ви й , блукаю м ов по степах Кир­
гизьких та іноді і його згад ую за його »Д умки та
щ е д ещ о«.
Живи зд о р о ви й , д р у ж е мій єдиний! Писав би
Тобі багато щ е д еч о го про свою погану неволю ,
та, бачиш, ніколи. У д ругом у листі все д о крихти
напишу,
Бувай здоровий! Нехай Тобі Господь на все
д о б р е пом агає. Не забувай сіром у
Т. Ш е в ч е н к а .

Якщо дій д е цей лист д о Твоїх рук, і Ти, про­

читавши його, сам собі [с] каж еш : »Д е ж то він, той
Тарас? Написать би йому ...« Якщ о Тобі така дум ка
прийде, то пиши так:
98

Его В ьісокоблагородію
Ираклію А лександровичу Ускову,
Г. К оменданту Н овопетровскаго укріп лен ій .
Ч ер езъ г. Астрахань, а зи м ою ч е р е зь Гурьевь
го р о д о кь.
Щ е ось щ о: я [ к ]щ о Ти н адрю кував свій »Чор­
ном орський побит«, то пришли мені один е к зе м ­
пляр, ради святої поезії, а я Тобі за це в д ругом у
листі опишу свій поганий салдатський побит. Бу­
вай зд о р о в , мені і Богу милий, мій єдиний д руж е!
Нехай з Тобою все д о б р е діється, не забувай б е з ­
таланного
Т. Ш е в ч е н к а .

.5.9. До Андрія Козачковського.

ііі4 квітня 1854 р.Л
Христос во скр есе, д р у ж е мій єдиний!
ЦВчора тілько п ривезла пошта з Ґурєва Твій
лист, написаний Тобою 14 січня. Бачиш, у чому
річ: Н овопетровський ф о р т зи м о ю не м о ж е отри­
мувати гро ш о во ї пошти, а отрим ує її тілько в літі,
і ч е р е з те й я дістав Твій сердечн и й лист тілько 13
квітня, ц ебто перш ою літньою поштою..!!
Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний, за Твої д е ­
сять рублей, чи, як Ти пишеш, якогось хорош ого
» о б щ езн ак о м о го « наш ого — І йому, і паче Тобі
спасибі, йому спасибі за гроші, а Тобі спасибі за
те, щ о послав Ти мені їх. Тілько з а те спасибі не
скаж у, чом у Ти не написав мені, хто се такий »об-
щ езн аком и й « наш, такий памятливий та щ едрий.
Трохи лиш я сам собі м іркую , чи не Ти се сам по­
силаєш мені у б о го м у із своєї власн ої д и р я в о ї ки­
ш ені. Я д ум аю , щ о [та к ]. С ер ц е м о є м ені нашіп>
тує, щ о так. Спасибі ж Тобі щ е р а з, д р у ж е мій єди­
ний! Д ай Тобі Господи м и лосерди й не класти біль­
ш е своїх лю бих діток в дом овин у, а ростити їх на
д о б р о л ю д ям , а собі на тихую старечу радость!
 99

Поцілуй їх малих за м е н е і, ж артую чи, скаж и їм , іцо

д ал ек о д есь старий, лисий, усатий салдат молиться
Богу і, м олячися, просить Його м и л о сер д о го , щ об
ви єсте великі росли і зд о р о в і були, а жінку Твою
(чом Ти мені не напишеш, як її звати?) поцілуй за
м е н е тричі. Та щ е, ч ом Ти мені не напишеш, чи
великі виросли д е р е в а , щ о посадив Ти восени 1845
б о ж о го року? Бо мені так і здається, щ о як пишу
оцей лист д о Т ебе аб о я к просто Т ебе згад ую , то
так, неначе дивлю ся н а Т ебе, як Ти коло баркана
р яд о ч к о м восени д е р е в а саж аєш .
Д р у ж е мій милостивий! Як получиш сіє не-
хитростное посланіє м оє, то вибери хорош ий ло-
годній ден ь та повели запрягти у бричку коні, та
возьм и посади коло с е б е жіночку свою і діточок
своїх невеличких, і п оїд ьте собі з Б огом у Ан-
друші, погуляйте собі гарненько у архи єрей ськом у
гаї, та, гуляючи по-під дубам и та верб ам и , згадай
той д ен ь, як колись п ер ед веч о р о м ми з Тобою
в Андруш ах гуляли.
Д урен ь я, та щ е й великий дурень! Мені те­
п ер зд ається, щ о й раю кращ ого на тім світі не
б уде, як ті Андруш і, а Вам там то м о ж е навіть
остило дивиться і на сині ТрахтемировськІ гори.
Б ож е мій, Господи єдиний! Чи гляну я на ті гори
колинебудь хоч одни м оком ?... Ні, ніколи я їх не
побачу! а хоч і побачу, то м о ж е з того світа, аб о
на сім світі присняться колинебудь.
А! цур йому, лучче його й не згадувать, а то,
як згад аю щ он еб уд ь про нашу бідную У країну, то
сльози так і закапаю ть із старих очей.
Д авно воруш иться у м е н е в голові дум ка,
щ об перевести на наш прекрасний український
язи к »С лово о полку Ігоря«, так н ем а в м е н е под­
линника, а п ер ев о д а читать не втну. Так от щ о я д у­
м аю ; у вашій сем инарській бібліотеці певне єсть
ізданіє Шишкова або Максимовича,
»С лово о полку Ігореві«, п е р е в о д з текстом , то Ти,
100

великої р ади м о є ї лю бови, попроси якогонебудь

скорописця списать для м е н е один ек зем п л яр ,
з п ер ев о д о м текст сієї невеличкої, но п р ем у д р о ї
книги, а я Тобі за це... Що ж я Тобі зр о б л ю уб о­
гий? П одякую щ ирйм се р ц е м та й більш нічого.
Вонми гласу м олен ія м ой ого, д р у ж е мій єдиний,
пришли мені текст »С лова о полку Ігоря«, а то на
Твоїй душі б у д е гріх, як не б у д е воно, те »С лово«,
п е р е в е д е н о на наш задуш евний прекрасний язик.
Н едавно публіковано в газетах п ер ев о д
»С лова о полку Ігоря« Н. Г ербеля і його ж е їзданіє;
п ер ев о д з текстом і з рисунками якимись, а п р о ­
дається 3 рублі с е р е б р о м , — а б одай він сказився
і з своєю книжкою , і. з рисунками, п роче текста
святого!
Д ля текста дум ав був виписать сію хитро на-
д рю кован у книгу, та як полічив свої гроші, то й р у ­
кою махнув — спасибі Тобі, щ о Ти мені о ц е поміг,
а то... та цур йому й ро зказу вать, — аж нудно!
О ставайся зд о р о в , д р у ж е мій милостивий,
поцілуй за м ен е свою жінку і своїх невеличких
діточок. Згадуй інколи б езталанн ого
Т. Ш е в ч е н к а .
Пиши до Бодянського О. М. і кланяйся йому
о д м ене.
00. До О п та Бод тич,кого.
1-го мая 1854.
Христос воскресе! Привітай, д руж е мій єди­
ний, о ц ьо го ур ал ьського козачину. Я познаком ився
не д у ж е д авно, він мені тоді зд авався д о б р и м чо­
л о віко м і щ ирим уральськи м к о зак о м — м о ж е те­
п ер зопсувся у вашій білокаменній. Ось щ о: він по­
просить у Тебе для м ен е »С лово о полку Ігоря« М а­
ксим овича або Ш ишкова, — дай йому, ради святої
наш ої п оезії, один ек зем п л яр , коли маєш . Бачиш,
у м е н е давн о вж е дум ка заворуш и лась п еревести
його, те »С лово«, на наш милий, на наш любий
 101

український язи к, — достань, будь ласкав, та п ер е­

дай ц ьом у козачині. С пасибо Тобі, д р у ж е мій ми­
лостивий, за літописі, — получив я їх о д Ґ оловач ова
всі д о о д н о ї і теп ер собі зд о р о в прочитую по­
трохи. Писав я щ е в Київ Іванишеву, щ об прислав
мені літопис Величка, так от уж е другий р о к ж ду,
не д ож д уся. Та, м абуть, Іванишєв (без со р о м а
казка) забув, як м ен е і зовуть, а коли так воно р о ­
биться на сім світі, то не забувай хоч Ти м ен е, мій
єдиний д р у ж е! Чи нем а в теб е якогонебудь за в а ­
лящ ого ледащ ички ек зем п л я р а тієї літописі Ве­
личка? Якщо маєш , то оддай сьом у козачині, а він
мені п ер еш ле її, а я о Твоїм з д р а в ії Богу п ом о­
лю ся.
Чи не побачиш ся колинебудь з Ґоловачовим ?
Поцілуй його за м ен е і скажи йому, щ о я і досі
ж ду Щ ербину, бо, бачиш, як ми з ним бачилися
п озаторік у цім поганім укріпленії, то він читав
мені деякі вірші Щ ербини і обіцявся вислать мені
із М оскви один ек зем п л яр , та й досі нема.
О ставайся зд о р ови й . Як матим еш гулящий
час, то піди в С имонов манастир і за м е н е п ом о­
лися Богу на могилі Гоголя за його праведную
душу.
Не забувай Т. Ш е в ч е н к а .

н і. До Бронислава Залтького.
іі.6 червня 1854 р.іі
Вітаю Тебе, д р у ж е мій, Богу милий! Вітаю
Т е б е Ін а лоні непорочної, величн о-п рекрасн ої при­
роди! Багато, багато м олитов сердечних послав би
я до престолу ж ивого Бога за одну годину, п рове­
дену з Тобою в д р ім учом у сосновом у лісі, під тем ­
ною тінню ш ирокогіллястої, похм урої, як д ум а Ос-
сіана, ялини. Д о б р е , Бож е милий, якж еж д о б р е
минула б ота година з Тобою вкупі! Вибрали б ми
добрий пункт і освітлення та нарисували б, в м іру
102

сил, с у м и / й величну царицю лісів тум анної пів­

ночі. Та ба... вел и кої цієї радости не судилося з а ­
знати мені безталанн ом у! Найгіркіша отрута на­
ш ого м оральн ого буття — ц е б езн ад ія, і ж о р ­
стоку цю отруту я цілком одчуваю .
Геть, геть, зм іє лю та, несита, — хоч на одну
годину, поки р о зм о в л я ю з Тобою , д р у ж е мій м и­
лий, д р у ж е мій єдиний!
Перший лист Твій прочитав я та здивувався
чимало, щ о Ти в ньом у нічого за м ою п росьбу не
згадуєш , а сталося ц е тому, щ о Ти не читав м ого
листа з 5 лю того, а я читав Твого листа та й не
подивився, щ о його 20 лю того писано. Слона, як
ка ж е Крилов, я й не помітив, та й питаюся се б е по-
д у р н о м у , щ о воно озн ачає. У д ругом у Твоєму
листі я прочитав, щ о Ти дістав мій лист у ж е на
місці нинішнього Твого пробування. І слава Богу,
як Ти кажеш . Лист Твій д о С иґізм унда певне вж е
К арла в О р ен б у р зі не застав, б о я й досі від нього
ніякої звістки не маю . У П [лєщ еєва] і справді кни­
ж о к німецьких не знайш лось, не знайш лось навіть
грош ей, щ об їх купити: це натурально, — чоловік
п ер ед п оходом . А Ти д о глибини втішив м оє се р ц е
обіцянкою прислати К е р н е р а й особ ливо Б о г ­
дана Залєського. Д якую Тобі, д р у ж е мій
милостивий! Д якую я Тобі й з а чудові пісні С о в и ;
з них особливо сподобались мені »Д ва слова«
й »Експромпт«. Якщо Ти з ним листуєш ся, то в кож ­
н о м у Твоєму [листі] цілуй його за м е н е з усієї
повні м о го серц я.
Від п о езії п ерехож у просто д о прози. Щ о
роб и ть — таке наш е життя! С права ось у чому:
Іраклій просить Тебе, щ об [Ти] зам ови в для нього
в Є катеринбурзі яш м ову аб о топ азову печатку,
д ля чого й посилається Тобі оцей взірец ь, правду
сказати, д у ж е недоладний, а том у Ти й зостав його
втуні; а зам о в [печатку] такого р о зм ір у й ф о р м и ,
як та, щ о Ти нею свій останній лист запечатав, з лу-
 103

ко м і сай д ак о м на щиті, а поверх щита, замість

ш олом у, дво р ян ськ а корона.
Якщо п росьба оця не б у д е сполучена з ве­
ликими труд нощ ам и , то, прош у Тебе, виконай її.
€ в м ен е в Є катеринбурзі на Гранувальному заводі
товариш мій — такий П он ом арьов; зверн ись до
нього, аб о як за кр ащ е вваж атимеш .
Кланяється Тобі Іраклій і А ґата, кланяється
Тобі 3[єлін ськи й ] і Н [ік о льськи й ].
О сь щ е щ о: якщ о Ти не придбав собі К а-
л а м а, то рад и в би Тобі ч е р е з А ркадія хоч кілька
його еп ізодів виписати: ц е було [б ] для Тебе
д у ж е корисно. Я з О деси зовсім ніяких звісток не
м аю , а сам туди не пишу, б о ад р еса не м аю . Бога
ради, пришли Ти мені а д р ес А ркадія.
В останньом у листі П [л єщ еєв] писав мені, що
одсіес р г е їе к і д у ж е й н еб езп еч н о зан ед уж ав. Чи
ц е правда?
Д обрий Л [е в ] П [илипович] просив В [асиля]
0 [л е к с іє в и ч а ], щ об він мені дозволи в о б р а з для
тутеш ньої церкви намалю вати, — І мені відм ов­
лено.
Сумно, нестерпно сум но! При таких н евда­
чах, д у м аю я, і найбільший поет усякої надії на
кращ у долю зр еч еться, а мені безталанн ом у давно
вж е на кр ащ е майбутнє очі заплю щ ити м ож на.
Бувай зд о р о в , д р у ж е мій вірний! Нехай б л а ­
гословить Господь усі діла Твої й усі наміри Твої!
Не заб у д ь виписати Оссіана, він, здається,
є у ф р ан ц у зь к о м у перекладі. Ти тепер його з н асо­
лодою прочитаєш . Д екорац ія в Т ебе для Оссіана
чудова.
Не м аю Тобі більш нічого, д р у ж е мій, ні д о ­
б рого, ні поганого сказати, хіба те, щ о в м е н е ані
ліволівця Ф а б е р а нем а. А д о б р о го є в нас ось щ о:
тої осени Іраклій посадив на в ід о м о м у Тобі городі
кілька верб, і вони теп ер зеленію ть; років за д е ­
сять м о ж н а їх б у д е рисувати, а покищо я о б м е ж у ­
104

юсь уявою . Тобі ж раж у, д р у ж е мій, робити яко

мога більш е етю дів із д ер ев . Не пропускай нагоди,
вчись, Бог-зна, чи д овед еться вдруге літо в лісі
провести.
Який би я радий був, якби хоч до зим и Тебе
до О ренбургу перевели: я м енш е б се б е сиротою
почував, ніж теп ер почуваю.
Кланяйся й цілуй А ркадія й сина його Бро­
нислава.
Щ е р а з прош у Тебе про печатку, а щ од о
ф о р м и цілком на Тебе покладаю сь. Щ е м аленька
ум ова: щ об печатка не більш е 10 карбованців
с е р [е б р о м ] коштувала.
Поцілуй Х [о м у] і виправдай м ене п ер ед ним,
що не пишу йому тепер, — у караул ж енуть.!

02. До Бронислава волоського.

Ю сь що, мій щирий д руж е! Ми назагал більш
аб о менш лю бим о виправдувати свої навіть непро­
щенні провини й абичим їх маскувати, аби тілько
правдоподібним зд авалось. І я теж чоловік, тілько
щ о не маскую п ер ед Тобою м о єї довгої, нічим не
о п р авдан о ї мовчанки, а р о зп о вім Тобі всю правду,
як воно було. М ало не рівночасно з листом Твоїм
прибула д о нас і експедиція Бера, а в оцій експе­
диції (як я Тобі вторік писав) є також твій зн ай о­
мий М. Д анилевський (він пам ятає (Тебе) й кланя­
ється Тобі), а таке явищ е, як Д., м о ж е в нашій пу­
стині й не м ою голову закрутити. З а все його про­
бування тут я з ним м ал о щ о розлучався. Він
своєю присутністю оживив у мені самітном у давно
переж иті прекрасні дні. Тепер, я дум аю , Ти виба­
чиш мені м овчанку. Уяви собі м ен е скількись день
зр я д у щ асливим, і Ти, як мій друг найщиріший,
пробачиш мені й порадієш у серці з м оєї скоро-
м и н ущ ої радости. Д . поїхав теп ер на короткий час
д о гирла Емби, і ' я, користаю чи, що його нема,
пишу панегірик п рекрасн ом у р о зум ові й серцю
 105

М. Д. Автім усе, що хотілося б мені про нього Тобі

написати, й на двох дестах паперу, не те щ о на о д ­
ному аркуші, не змістилося б, а тому й об м еж усь,
сказавш и Тобі, щ о він з усякого погляду п рекрасна
лю дина; ш кода тілько, щ о він учений, а то був би
справжній поет.
Та покищ о досить про Д., поговорю про
себе. З н асолод ою прочитав я щирий Твій лист
і сер д еч н о зр ад ів із Твоєї надії перевестися д о
О ренбургу, — все таки до м ен е ближ че. С [єр ак о в -
ськийі пише мені навіть, що Ти покидаєш військову
служ бу і маєш бути б іб л іотекарем о р ен б у р зьк о ї
публічної бібліотеки. Якби то Бог дав! А проте
я тоді тілько повірю , коли Ти мені сам напишеш.
Так чи інакше, а я тілько сер д еч н о баж аю , щ об Ти
скоріш е до О р ен б у р ґу п ереб рався. З твого опису
околиць Златоуста я бачу, щ о тамошні ліси на ліси
оссіановські зовсім не схожі, а більш подібні д о
полярних безплодних пустинь, тілько п р остор ом
своїм величавих.
М илого Богдана Z. я з сердечн ою вдячністю
о д ер ж ав і теп ер із ним ке розлучаю сь. Багато пєс
уж е з памяті читаю, та од н е іноді сер ц е гнітить, —
нем а ком у слухати, нема ком у п ереказувати тієї
краси, щ о її містить у собі поезія, а од ном у тяж ко
носити цей надм ір величних бож ественних ідей.
Взагалі лю дина б ез людини обійтися не м о ж е.
Ц ього літа прибуло сюди кілька чоловіка кон ф ір­
мованих, та кращ е було б не бачити мені їх ніколи.
Страшна порож неча, — та Бог із ними!
П ереклади Сови такі ж чудові, як і його ори ­
гінальна п оезія. Я не ч е р е з скромність авторську
[ц е] кажу, а так, як справу розум ію . »Катерина«
м о я не така хорош а й, головне, не така суцільна,
щ об її перекладати, та щ е Сові перекладати,
а проте він це м о ж е кращ е за м ене знає. »Два
слова« — ця ідея так велично п рекрасна й так про­
сто в Сови висловлена, щ о П [лєщ еєва] переклад,
106
хоч і п ер ед ає ідею вірно, та хотілося б більш ми­
стецького вірш а, хотілося б, щ об вірш легш е
й глибше на с е р ц е лягав, як ц е в Сови діється.
Ти обіцяв мені щ е том Б [о гд ан а] 3 [а л є с ь -
ко го ]. Д якую Тобі, д р у ж е мій д обри й ! Щ о ж
я Тобі пошлю, чим із Тобою поділю ся? Я тут,
з ласки Н [ік о л ь с ь к о го |, постійно читаю новини
російської літератури й прочитав б іограф ію Го­
голя, що Ти мені її реком ен дуєш . Вона зац і­
кавила м ен е, як і Тебе, листами, як докум ентам и ,
та як б іо ґр аф ія, вона не повна. Ти мені вперш е про
Гороновича досить ясно каж еш , і я радий, щ о Ти
його нарешті із слуш ного пункту побачив. Як м а­
л яр а я його не знаю , а як чоловік він погань, це
я знаю ; та Бог із ним!
О деські події й на м илого нашого А ркадія
мали вплив, та м іж іншим і на м ен е, звичайно по­
сер ед н ьо ; я, зреш тою , щ е й »Цигана« не процин­
дрив, отж е до злиднів іще д ал еко, а він се р д е ш ­
ний, у чималій, як видко, скруті. Як будеш йому т е ­
сати, не заб у д ь його поцілувати за м ене.
Я так запізнився з своїм листом, щ о не знаю ,
куди й адресувати. Тепер уж е осінь, і я гадаю , що
Ти в О р ен б у р зі, а Ти м ож еш іщ е в Б огословськом у
заво д і бути: щ о робити, не знаю . У кож ном у разі
я ад р есу ю на імя о ^ а р г е іе к іа , а якщ о Ти вж е
в О р ен б у р зі й Карло також , то, прош у Тебе, по-
спішись вислати те, про щ о я Тебе просив, окрім
одягу, — поспішися тому, щ о д о нас тяж ка пошта
востаннє в жовтні приходить. Якщо не встигнеш,
то відклади д о б ер езн я. С иґізм унд прислав мені
6 олівців Ф а б е р а N9 2, і вони леж ать у м е н е б е з
ужитку. Не заб у д ь, щ о олівці м о ї в кишені в пальті,
там ж е в кишені є щ е дві ґравірувальні голки та
дві грудки чорного лаку для натирання м ідної
дош ки; їх теж пришли.
Іраклій кланяється Тобі й просить не забути
з а печатку, й я про те сам е Тебе прош у; за це м у­
ситиму д о вго й щ иро Тобі дякувати.
 107

А ґата теж Тобі кланяється; ця н ай прекрас-

ніша жінка для м ен е — справжня благодать Божа.
Ц е одна один ока істота, якою я іноді захоп лю ю ся
аж д о поезії. О тж е я більш або менш щ асливий;
м ож на сказати, щ о я цілком щасливий. Та ч и ж
м о ж е бути інакше в присутності вел и ко м о р ал ьн о ї
й фізично п р екр асн о ї жінки? Вона Тебе пам ятає
й часто та м ило Тебе згадує.
Щ о ж м аю Тобі щ е написати, д р у ж е мій єди ­
ний? Нічого не напишу, щ об листа як ою н ебуд ь
сум ною д у м ко ю не зопсувати. Чи ж не правда, —
ні один лист мій д о Тебе так радісно, як цей, не
кінчався? Велике діло — відчування всього б лаго­
род н о го й п р екрасн ого в природі, й коли цим від­
чуванням з ким небудь ділим ось, то чоловік не
м о ж е бути нещ асливий. Якщо писатимеш Сові, то
поцілуй його за м е н е й побаж ай йом у б агато-б а­
гато високих д у м о к і віршів.
А якщ о Ти тепер в О рен б урзі, то поцілуй за
м е н е руку о,іса р г е іе к іа й поцілуй м илого м ого
й д о б р о го Ц ейзика. С иґізм онду я за р а з о ц е пишу.
Не забувай м ене, д р у ж е мій єдиний!
9 ж овтня.
[Н а чистій сторінці потрійно злож еного паперу на­
писано:]
ВгопІБІаздп 7а.

63. До Осипа Бод ямського.

Л истопада 3-го, 1854 року.
Посилаю Тобі, д р у ж е мій єдиний, з г. С єм ьо-
новим поличчя о ц ього нікчемного гетьм анця, —
дивлячися на його, згадуй І м ен е інколи. Я боявся
нарисувать се б е м о скал ем , щ об Ти ч асом не пе­
релякався, глянувши на поличчя м о є в московській
шинелі, або, Б ож е крий, щ е і в мундирі! А геть­
м анець, дум аю , не п ер ел якає Тебе, а м о ж е щ е
і п орадує Твою зап о р о зь к у душу. Прийми ж його
108

та привітай ц ього нікчемного гетьманця, д руж е

мій єдиний! Послав би Тобі щ онебудь кращ е, так
у м ен е тепер, єйбогу, нема нічого, а про м ою по­
гану долю розпитай у г. С єм ьон ова, — він Тобі
р о зк а ж е про м е н е про такого, як м ен е д о б р е
бачив.
Писав я д о Тебе недавно ч ер ез од н ого м ого
великого приятеля, уральського козака, та І досі
не знаю , чи получив Ти од його ту цидулу, чи ні.
Найшлося б Тобі щ е д ещ о про себ е написати,
та ніколи. С пасибо Тобі щ е р аз за літописі, я їх
уж е напамять читаю. О ж иває м оя м ала душ а, чи­
таючи їх! С пасибо Тобі!
Згадуй інколи іскреннього Твого
Т. Ш е в ч е н к о .
[Зазн ачка: Пол. 8 XII. 54, середа.]
[Н а звороті:]
Осипу М аксимовичу Бодянском у вь М о ск ві.

(і'4. До Бронислава За.іеського.

[18 листопада 1854 р.
Кожний лист Твій, д р у ж е мій добрий, при­
носить мені тиху, чисту, сердечн у радість; але
останнє Твоє коротке посланіє м ен е з м ер тво го
принаймні півживим зроб и л о. Писав я Тобі про Д а-
нилевського, щ о він у нас коло двох місяців п ро­
гостю вав; за цей час я зблизився з ним до найщи-
ріш ої приязні. Він недавно виїхав до Астрахані,
і я, відпровадивш и його, м ало не одурів. Уперш е
в житті м о їм переж иваю таке страш не почуття.
Ніколи самотність не зд авалась мені такою пону­
рою , як тепер, і лист Твій так доречі до м е н е при­
плив, що не знаю , як Тобі й дякувать за нього,
д р у ж е мій єдиний! Діставши Твій лист, я почав
опритом ню вати, почав відчузати й мислити; прав­
да, щ о думи м о ї все щ е не райдуж ні, та все таки
думи. Ти кажеш , щ о Ти в сеоєм у кутку споріднився
 109

з безп росвітньою самотністю ; я й сам так думав,

поки в м оїй тю рмі широкий чоловік не зявився!
Чоловік розум ний і благородний в ш ироком у зн а­
чінні цього слова, — І на те тілько зяаиася, щ об
скаламутити м о ю приспану бідну душу; а все таки
я йому вдячний і глибоко вдячний.
С ерд еч н о дякую Тобі за звістку про Варвару.
Цілую тричі д о б р о го А ркадія. Про »М онаха« на­
пиши йому, щ об він не турбувався; гроші в м ене
покищ о є. Я давн о вж е собі уявляю , що Ти в О р е н ­
бурзі, і ось уж е другий лист на давній ад рес а д р е ­
сую. Як приїдеш д о О ренбургу, напиши мені й по­
дай свій теперіш ній ад рес.
А ґата тобі кланяється, а Іраклій пише Тобі
лист і ад р есу є д о Богословського. Зєлінський шле
Тобі поклін. Пош тар стоїть над головою й не дає
писати. Вибач мені, д р у ж е мій, короткий мій лист
і не ро зл ю би щ ирого Твого — Ш.
Д анилевський Тобі кланяється.!

1855 р.

65. До редактора „Отечественныхъ Записок <ґ

Андрія Ерасвськога.
{Початок 1855 р.]
ЦПосилаю Вам м о є оповідання »Княгиня«
й прош у його надрукувати, якщ о не б у д е в ньому
суперечности з духом Вашого ж урналу. Коли ж ви­
явиться, щ о воно не надається д о друку, то прошу
переслати рукопис до О ренбургу, на імя Брони­
слава Ф ран ц еви ча Залєського, в батальйон № 2.Л

(;(>. До Броні/слава Залєського.

110 лю того 1855 р.
С ер д еч н о радію Твоєму поворотові, мій ми­
лий, мій сердечний, мій єдиний д руж е! Мені легко
110

й весел о стало на серці, коли я прочитав Твій лю­

бий лист, писаний уж е в О р ен б у р зі. Мені радісно
думати, щ о хоч Ти й не цілком близько, та все
таки на кілька десятків миль наблизився, і теп ер
(за зд р ю Тобі, д р у ж е мій єдиний) милуєш ся д о б ­
рими й серцю милими обличчям и Карла й Ми­
хайла, і мені сам о м у сум но дум ати, щ о для повної
Твоєї радости не стає Тобі надхненного Сови; за­
зд р ю й р ад о щ ам и Твоїми радую сь, д р у ж е мій,
Богу милий!
Ти просиш Бога — побачитися теп ер зо
м н ою . О , як ж еж я Його про ц е прошу! Та м о ­
литви наші д о Нього, м абуть, нескоро доходять.
Чи віриш, мені іноді здається, щ о я й кості свої
отут покладу; іноді просто одур м ен е б э р е : сер­
дечний біль такий пекучий, отруйний, щ о ніде собі
місця не знахож у, — і що далі, то більш е ота м оя
препогана хворість росте. Та й те сказати: бачити
р а з-у -р а з п ер ед собою тупі та щ е й пяні голови, —
не диво, коли й чоловік більш, ніж я, зрівн оваж е­
ний, здуріє! І я справді трачу надію колинебудь кі­
нець м оїх ж орстоких іспитів побачити.
Щ о за чудова, дивна істота непорочна жінка!
Це — блискуча перлина в вінці творіння. Якби не
ц е одне-єди н е, м оєм у серц ю рідн е, не знав би
я, щ о з собою робити. Я покохав її високою , чи­
стою лю бовю , — всім се р ц е м і всією вдячною
м о єю душ ею . Не припускай, д р у ж е мій, і тіні чого-
небудь порочного в непорочній лю бові м оїй.
Вона дякує Тобі сердечн о за Твій милий, щи­
рий привіт, а я й дякувати Тобі не вмію.
Ти питаєш м ен е, чи м ож еш узяти пензель
і палітру: на це відповідати Тобі й радити досить
мені тяж ко, бо я давно Твоїх рисунків не бачив,
і теп ер м о ж у Тобі те тілько сказати, щ о м овляв
колись учням сво їм старий Рустем, п р о ф е с о р ри­
сування при бувш ому виленськом у університеті:
»Шість років рисуй і шість місяців м алю й, і будеш
 111

мистцем «. І я вваж аю рад у його за слушну: вза­

галі н ед о б р е п ер ед ч асн о за ф арб и братись. Перша
ум ова м алярства — рисунок і круглота, друга —
кольорит. Не здобувш и твердости в рисунку, б ра­
тись за ф ар б и — ц е все од н о, що вночі шляху
шукати.
Якщо м ож на дістати в О рен б урзі добрий
пейзаж , олійними ф а р б а м и намальований, то
спробуй його скопію вати; ал е б ез д о б р о го оригі­
налу раж у Тобі пензлів д о рук не брати.
Нарікаєш Ти, щ о я Тобі »Тріо« аб о »Христа«
не прислав; речі ці пош тою посилати незручно,
а о к а зії тут так рідко трапляю ться, аб о, кращ е
сказати, їх зо всім не буває. Я почав щ е ліпити —
в p e n d a n t д о »Христа« — »Івана Христителя« на
текст »Глас вопію щ ого в пустині«, і мені страх як
хотілось би щ е весною хоч ф о р м у Тобі переслати,
та ж адн о ї мож ливости н е п еред б ач аю .
Кланяйся Карлові й скажи йому, щ о для об­
м азування ф о р м и вживається олива, із свічним са­
ло м напів зм іш ана. А л яб астер аб о Гіпс р о зв о ­
дять д о гущини звичайної сметани, і, заливши
ф о р м у , треб а дати їй сохнути три доби в сухом у
й теплом у місці аб о на сонці; потім трохи погріти
п ер ед о гн ем і за р а з ж е о б е р е ж н о відділити п ред­
м ет о д ф о р м и тонесеньким н ож ем . Та й у цьом у,
як і в усьом у, значну ролю грає д освід.
Я надзвичайно тішуся, щ о Тобі нову бібліо­
теку д о р у чен о . К ращ ої роботи для Тебе не міг би
я видумати.
Як би я тішився, коли б Ти зблизився з В[аси-
л ем 1 О [ лексієвичем ] Î
Посилки, про яку Ти мені пишеш, я щ е не
од ер ж а в : вона, м абуть, у Ґурєві зази м увала.
Чому ц е мені С иґізм унд нічого не пише? Що
він і д е він? Напиши хоч Ти пару слів про нього.
Щ о діється з Л ю двиком ? Та чи не маєш якихне-
будь звісток п р о 0 [л е к с ія ] П [лєщ еєва] і Хому?
Напиши мені.
112

А як побачиш Сову, аб о як будеш йому пи­

сати, то обцілуй його за м ен е за його прекрасні,
сердечні вірші. С умно мені, щ о не м ож у йому ні­
чого своєї роботи прислати. Це, м абуть, н адзви­
чайно симпатична людина. Який би я був щ асли­
вий, коли б мені довелося його колинебудь обій­
няти і поцілувати!
Як будеш писати А ркадієві, то кланяйся йому
від м ен е. Кланяйся й М ихайлові, і -всім, хто м ене
н е забув.
Як побачиш М іхайлова, скаж и йому від м ен е:
нехай він хоч щ он ебудь мені напише. Бувай з д о ­
ро в, не забувай м ен е.
Про що так довго й невпинно дум аю , про те
м ало не забув Тебе просити. П овідом м ене, чи
прийняв В [асиль] 0 [л е к с ієв и ч ] » п р ед став л ен е«
Ф р ей м ан а п р о м ен е, і чи пішло &оно далі. Якщо
Ти знайомий з Ф р ей м ан о м , то попроси його, не­
хай він Тобі п окаж е м ою »Ніч« аквареллю .
Ми тут про зим у й поняття не м а єм о : напро-
тязІ січня тепло з 5° не сходить, а я п ротягом усієї
зим и кителя не здійм аю .
Кланяються Тобі 3[єлін ськи й ] та іраклІй.
Щ е р а з бувай зд о р о в , мій незабутній
друже.Л
67. До Олексія Плещеева.
[6 квітня].
іП е р е д о д їз д о м Вашим у степ писали Ви
мені лист, на який я Вам не відповів перш е тому,
щ о ад р есу не м ав, д р у ге ч е р е з те, щ о цілком не
було про щ о писати, а воду в ступі товкти нудно. Ви
пиш ете, щ о м о ж е в листі Ваш ому знайш ов я щ ось
не д о серця й том у Вам не відповідав. Якжеж
Вам така гадка на думку спала? Чи ж м о ж ете Ви
щ ось написати, щ о мені б не до серця було? Спаси
Вас, Господи, від таких дум ок! Кожний рядок,
кож не слово Вашого листа приймав я, як слово
 113

брата, як слово щ ирого друга. Та хоч які були Ваші

зд о гад и , п роте Ви на них не зупинились. З а ц е Вам
щ иро дякую . Вітаючи м е н е з Новим Р оком , б а ж а ­
єте Ви мені, як брат, усього н айкращ ого та о с о ­
бливо з цієї пустині вирватись. Д якую Вам! П ре­
красне чоловіколю бне побаж ання, та ба — Ва­
ш ому д о б р о м у побаж анню й м оїй одинокій надії
не судилося збутись. О сь що зо м н ою трапилось.
Уторік виставив м ен е ґен ерал Ф рейм ан на унтер-
о ф іц ер а. Я жив уб огою цією надією до кіїнця б е ­
р езн я цього року; а п ер ед сам им В еликоднем
привезла пошта наказ м ай ора Л [ь в о ]в а взяти
м ен е в руки та д о його п риїзду конче зробити
з м ен е з р а зк о в о го »ф рунтовика«, а як ні, то ні­
коли не м аю надіятись на полегш ення м о єї долі.
Гарно зустрів я свято Великодня! Свято минуло,
і з м ене, теп ер пятидесятилїтнього діда, тягнуть
жили по вісім годин на добу!
Отакі м о ї р ад ощ і, отакі м о ї новини! Не нарі­
кайте ж на м ен е, щ о я Вам на листи Ваші не відпо­
відав. Я ж д ав, і мені хотілось хоч м ален ькою р а ­
дістю Вашу ж алісливу душу повеселити; а опові­
дати Вам про сво ї страж дання — ц е значить і Вам
са м о м у болю завдавати, а в Вас і власного лиха
чимало; ділити ж лихо з страдником — значить
спільну ск о р б о ту збільш увати.
Щ е ось щ о. В нас ніхто »О течественны хъ За-
писокъ« не о д ер ж у є, а в Вас, м абуть, хтонебудь
од ер ж у є. То продивіться д о б р е травень та ч ер ­
вень, — чи не побачите там оповідання »Княжна«,
підписаного К. Д а р м о г р а й . Як ні, то напи­
шіть ком унебудь до П етербургу, щ о б одібрав ру­
копис у конторі ж урнала Й переслав Вам, а Ви ад ­
ресуйте його д о »С оврем енника«, або як вваж а­
тимете за кр ащ е, так і зроб іть Із ним.
Бувайте зд о р о в і, мій добрий, мій незабутній
д руж е! З наступною пош тою напишу Вам більше.
ш.л
8
114

в 8. До С ш ізм упда Сераковського.

[6 к в іт н я ].
ІМій любий, мій добри й 2у1ипоЫ ;е! Дякую
Тобі за Твоє ласкаве, сер д еч н е українське слово,
тисячу разів дякую Тобі. Радий би я тим ж е серцю
милим словом одповідати, та я такий заляканий,
щ о рідного, м и лого звуку б ою ся. О собли во тепер
я л ед в е м ож у хоч як-небудь висловлю ватись. Про
м о є теперіш нє лихо П О В І Д О М Л Я Ю 0 [ л е к с і я ] П[пє-
щ е єв а], і Ти прочитаєш у нього ці м ерзен н і по­
дробиці.
К ернера й реш ту з листом і. Станєвича, пи­
саним 25 ж овтня, од ер ж ав я сьогодні, себто
6 квітня. Все ц е пролеж ало всю зиму в Ґурєві. Та
кр ащ е пізно, як ніколи. Д якую ж Вам, д рузі мої,
брати м о ї любі, щ о м ен е не покидаєте. Поцілуй
д о б р о го Станєвича за його ласкаві листи й виправ­
дай м ен е п ер ед ним, що я теп ер йому не пишу: до
відходу пошти зосталось тілько дві години, а до
зміни варти — година, а я на варті й написав, що
тілько встиг.
Хто той київський студент, щ о його сюди по­
силають? Якщо Ти знав його в О рен б урзі, напиши
мені, бо я не м айстер лю дей зр а зу пізнати так,
щ о б маху не дати.
Поцілуй Карла, Цейзика й бувай зд о р о в . Не
забувай того, щ о любить Тебе
Ш.Л
09. До Бронислава Залеського.
ЦЮ квітня.
Я нічого не пишу Тобі з цією поштою, мій
д р у ж е єдиний, бо д о б р о го писати нем а чого, а про
погане з листа до О [лексія] П [л єщ еєва] д овід а­
єшся. Прошу Тебе тілько: якщ о м ож еш , поясни
м ені, що це все значить. Яким р о б о м могли дати
п еревагу »представленію « м ай ора над »поедста-
 115

вленІем ь« Генерала? Це питання для м ен е темніш е

за ніч безм ісячну. Напиши мені, хто такий Станє-
вич? Я знаю , щ о ц е добри й чоловік, і більш нічого
не знаю .
В останньом у м оєм у листі я заб ув Тобі ска­
зати, щ об Ти ходив у вільний час за Урал д о парку
а б о гаю й робив етю ди: там є зр азк и мальовничих
д ер ев . І щ е р а з скаж у Тобі: з олійними ф ар б ам и
будь о б ер еж н и й , поки з олівц ем руки не нала­
маєш . Нічого більш не м аю тепер Тобі сказати. Бу­
вай зд о р о в ! Не забувай м ен е, мій д р у ж е єдиний!
ЦІлуй о,іса р г е іе к іа , Карла, Ц ейзика й усіх, хто
про м е н е згад ає.
З а вісім років м ож на було б, здається, д о
всіх невдач і нещ асть призвичаїтись — та д е там!..
Нинішнє лихо так м ен е в р ази л о, щ о я л ед в е над
собою панував. Я щ е й досі не м ож у опритомніти;
в таких випадках серц ю треб а найщ иріш ого, зо в ­
сім безко р и сл и во го друга. Півспочуттю нем а тут
м ісця: воно гірш е за холодний его їзм .
Щ асливі ті, для кого сл ово »спочуття« —
тілько пусте слово! Коли дож иву я д о цього
щастя?
А м о я м о р альн а, м о я одинока підпора, і та
теп ер захиталась і в р аз пуста й бездуш н а стала:
картярка, нічого більш е! А бо це мені так зд а­
ється, аб о так воно й справді є? М ене ця невдача
так приголомш ила, щ о я л ед в е ч орне від білого
відрізняю .
Як будеш писати Сові, кланяйся йому, а мені
про нього докладніш е напиши, б о я зн аю його, як
поета, й нічого більш е.
Бувай зд о р о в , мій д р у ж е! К ернера й інше
о д ер ж а в я справно. Тепер ж ду олівців, і, як м о ­
ж еш , то пришли ! і II томи В. ЙаІевкіедо.Л
116

70. До Василя Григоровича.

[ Кало 12 квітня.]
ЦХристос воскрес, незабутній мій д оброд ію !
О сь уже вдевяте зустрічаю я це світле урочисте
свято, д ал ек о від усіх, щ о любі м о єм у серцю ,
в киргизькій пустині, на самоті, в найм ізерніш ом у,
безр ад існ о м у становищ і. Вісім літ я п ерестраж д ав
мовчки. Я нікому ні слова про с е б е не писав, д у ­
мав, щ о терпінням усе п ер ем о ж у . Та на лихо
я гірко помилився, терпіння так терпінням і зо ста­
лось, а тим часом я до 50-того року м ого життя
наближ аю сь. Сили моральні й фізичні м ен е з р а ­
дили, р ев м ати зм м е н е швидко руйнує. Та щ о ж
значать хвороби тіла проти хворости душі, проти
тої страш ної хворости, щ о б езн ад ією зоветься.
Жахливий це стан! На в осьм ом у роц і тяжких іспи­
тів представили м е н е ком андирові1 корпусу, щ об
полегш ив м ою гірку долю . І щ о ж? Мені відмовили
том у, що не м о ж у марш у вати, як зд орови й м о л о ­
дий салдат. О ц е одна причина, чому я таким , яким
був, салд атом зостався, а друга й найважніш а та,
щ о я, на велике своє лихо, [не м аю ] заступника
п ер ед особою В [асиля] О [лексієвича] П [е р о в -
сь к о г о ], і це власне примуш ує м е н е звернутися д о
Вас і просити Вас і граф а Ф [е д о р а ] П [етровича]
д опом огти мені в м оєм у надто гіркому становищі
сво їм чоловіколю бним заступництвом п е р е д В [а-
си лем ] 0 [л е к с іє в и ч е м ] П [ерозськи м ]..
Ви, як к о н ф ер е н ц -с ек р е тар А кад ем ії Ми­
стецтв, і о с о б и с т о добре мене зна­
ю ч и , просіть його за м ен е, коли м ож на, о соб и ­
сто. Він тепер повинен бути в столиці; якщ о ж він
виїхав, то напишіть д о нього лист, — оживіть м ою
за в м е р л у надію . Не д ай те з розп ачі задихнутися
в цій безрадісн ій пустині.!!
 117

71. До Бронислава Залєського.

110 червня 1855 р.
С ьогодні о д ер ж а в я Твій під кож ним погля­
д о м дорогий для м е н е лист. С ьогодні ж і відпо­
відаю , сьогодні ввечері й пошта відходить, і якщ о
м ало Тобі напишу, то вибач мені за це, д р у ж е мій
єдиний.
Я почав уж е був на Тебе сердитись за Твою
довгу м овчанку, забувш и м у д р е правило: »Як
н ем а чого д о б р о го сказать, то кращ е мовчати«.
Ти мені це правило нагадав, і я Тобі вдячний,. Все,
щ о Ти послав, я з вдячністю прийняв. Олівців іщ е
не пробував, та й поправдї нем а « а чом у пробу­
вати: все мені тут, з лю дей починаючи, так осто­
гидло, щ о я б і не дивився ні на що. Пишеш Ти, Що
Карло не знайш ов м оїх олівців: він, м абуть, забув
аб о й зовсім не знає, де вони сховані. Я в нього по­
кинув невеличкий клунок з о д яго м ; там між і'ншим
є пальто, а в тому пальті в кишені є два тузіні
олівців Ф а б е р а № 3. Якщо знайдеш їх, то возьм и
собі, а мені й тих, щ о Ти прислав, надовго вистар-
чить, бо терм ін м о го увязнення безконечний,, а р о ­
бити тут зо всім нем а чого. Приїхав сюди старий
К озлов, ш тейгер, — памятаєш , той, щ о з Антоно­
вым у Кара-Тау ходив. Він теп ер теж туди для зб и ­
рання колекцій скам янілостей вируш ає. Д ум ав був
і я з ним проситися, та р о зд у м ав . Д о б р е , весело
було тоді нам із Тобою; о д н о м у було б мені точні­
сінько так нудно, як і в ф орті, хіба щ о з тою р із­
ницею, щ о я мусів би підлягати пяному козачом у
старшині; ц е й була найбільша причина м ого ва­
гання.
Я д у ж е радий, щ о Ти покинув олійні ф арб и ,
і д у ж е нерадий, щ о Ти тепер ф о то гр аф ією зай м а­
єшся. Вона теп ер Тобі багато часу заб и рає, а потім,
бою ся, Ти нею захопиш ся, коли виявляться з а д о ­
вільні результати. Це д іл о хем ії й ф ізики; нехай
М ихайло коло них і порається, а Тобі, як м аляреві,
118

це пош кодить. Хоч яка чарівна ф о то гр аф ія ,

а проте високого п рекрасн ого мистецтва в ній не­
м ає. А між іншим, якщ о Ти не читав, то прочитай
чудову статтю Хотінського й П ісарєвського про
ф о то гр аф ію в » С о вр ем ен н и к і« за 1852 р .( н е па-
мятаю , яке число.
С иґізм ундові й О лексієві я писав, бувши ціл­
ком певен, щ о вони в О рен б урзі; та ц е все о д н о :
дякую Тобі, щ о їм лист відіслав. Я писав О лексієві,
щ о б він д овід ався ч ер ез своїх знайомих у П етер­
бурзі про рукописи К. Д а р м о г р а я ; але, щ о
він тепер л ед в е чи м о ж е ц е зробити, то прош у
Тебе, якщ о маєш зн ай ом ого в столиці, щ об він
зайш ов до контори »О течественны хъ Записокъ«
і взяв (коли його тілько не надрукували) рукопис
під назвою »Княгиня« К. Д а р м о гр а я, та
й прислав його мені аб о в інший журнал п ер ед ав ;
якщ о ж рукопис надрукований, то щ об ум овився
з р ед ак то р о м , на яких умовах м о ж е К. Д а р м о -
грай свої рукописи д о ред ак ц ії постачати. Карло
м ає б рата в П етербурзі, попроси його, — в м е н е
там знайомих не зосталось.
А між іншим скажи Ти мені, ради всіх святих,
д е взяв Ти оці зівялі, всякого аром ату позбавлені
»КіевскІє Ландыши«? Бідні зем ляки м о ї дум аю ть,
Що повне право м аю ть чудовою своєю м о в о ю
всякі теревені не тілько писати, ал е навіть і д ру­
кувати. Убогі вони, і більш нічого! Мені навіть с о ­
р о м н о й дякувати Тобі за цю під кож ним погля­
д о м м ізерн у книжчину.
»Тріо« приш лю Тобі з Зєлінським . Вам, м а­
буть, не вдалися досвіди за м о їм и 'вказівками,. Хо­
тів я й книжки Твої з ним Тобі переслати, та він не
б ер е. П ереш лю восени ч е р е з ш тейгера.
Багато щ е д еч ого знайш лося б Тобі п ер ек а­
зати, д р у ж е мій, та пошта на носі висить, а том у
й кінчаю. Пиши й цілуй за м е н е Сову. Кланяйся
Карпові й М ихайлові, та Станєвичу. Бувай з д о ­
ровий!
 119

Побачся з Л азаревськи м і попроси його, щ об

він подав Тобі а д р е с свого старш ого брата, а Ти
п ерекаж и його мені.
Д овідайся, будь ласкав, у Карпа, чи цілий мій
ал ь б о м .!
72. До гр. Федора Толстого.
ІІВаше Сіятельство!
Д о Вас, як д о П редставника мистецтв і віце-
п р ези ден та Ім п ераторської А кадем ії Мистецтв,
щ о її опіки я так б е зр о зу м н о позбувся, до Вас
удаю ся з м оєю найпокірніш ою п росьбою .
В 1847 р, з а написані м ною ліберальні вірші
з Найвищ ого наказу кон ф ірм ован о м е н е в салдати
О к р ем о го О р ен б у р зь к о го Корпусу. З наказу то­
діш нього ком ан ди ра Корпусу м е н е засл ан о до Но-
вопетровського ф о р ту, щ о в К иргизькому степу,
на північносхідньому б е р е зі Каспійського м о р я .
І ось уж е настав девятий рік м ого вигнання, і я,
забутий у цій безрадісн ій пустині, вж е й надію
втратив на м о с визволення.
Ваше Сіятельство! Я досі не насм ілю вався
турбувати Вас, щ о б Ви заступилися за м ен е, гада­
ючи, щ о б езд о ган н о ю м оральністю й точним вико­
нуванням суворих об овязків салдата поверну
втрачений титул художника, та всі м о ї зусилля з о ­
стаю ться досі д ар ем н і. Про м е н е забули, нагадати
н ем а кому,. І я зостаю ся з б езвихідн ом у стані.
Після довгих і тяжких іспитів звертаю ся д о
Вашого С іятельства з м оїм и гіркими слізьм и й бла­
гаю Вас: Ви, як великий М истець і як представник
А к ад ем ії М истецтв, заступіться з а м е н е п ер ед на­
ш ою Високою П ротекторкою . Благаю Вас, Ваше
Сіятельство! Тілько заступництво Ваш е м о ж е по­
вернути мені втрачену волю , — іншої надії не
м аю .
Щ е прош у Вас, напишіть кілька слів про м о є
існування Його В исокопревосходительству Васи-
120

лев і Олексієвичу П еровськом у: доля м оя в його

руках, і тілько його »представленіе« м о ж е мати
наслідки.
О крім усіх іспитів, щ о я їх переніс з а ці вісім
років, я витерпів страшні м оральн і муки, — по­
чуття страш не, я к е цілком зрозум іти м о ж е тілько
той, хто все своє життя присвятив мистецтву. Мені
заб о р о н ен о рисувати, і, Б огом клянуся, не знаю ,
за щ о. Ось мій найтяжчий іспит. Страш но, не по-
лю дськом у страш но зв язан о мені руки!
Василь Іванович Григорович знав м е н е о со ­
бисто, як мистця й як лю дину, і він п ер ед Вами
про м е н е засвідчить.
Благаю Вас, Ваше С іятельство, не знехтуйте
м о єї сум ної просьби, оживіть м о ї пом ерлі надії,
вилікуйте м о ю страж денну душ у.
З надією на Бога й заступництво Вашого Сія-
тельства зостаю ся бувший худож ник
Т. Ш е в ч е н к о .
Н овопетровський ф о р т
1855 року, квітня 12.
Ваше Сіятельство!
Тілько минулого б е р е зн я дійшла д о наш ої
пустині звістка про урочисте, п рекрасн е свято Ва­
ш ого ю вилею . Д о зв о л ь те ж і мені, щ о шанує Вас,
як великого мистця й як опікуна прекрасних м и­
стецтв, із повні серц я привітати Вас із Вашим ве­
ликим і цілком засл уж ен и м святом . Пошли Гос­
поди силу й довгі-довгі літа м уж атися й міцніти
для слави наш ої батьківщ ини й слави прекрасн ого
мистецтва.]!

73. До Вронислава Залеського.

125 вересня 1855 р.
Учора був я на Ханґа-Бабі, обійш ов усі яри,
поклонився, як старим д р у зя м , д е р е в а м , щ о ми їх
колись рисували, і в найдальш ом у яру — пам я-
 121

гаєш, д е вели чезн е д е р е в о біля сам о ї криниці о го ­

лило своє вел и чезн е старе коріння? — лід оц им
д е р е в о м я д о вго сидів. Падав дощ ик, перестав;
знов падати почав, а я все не руш ався з місця.
Мені так солодко, так приємно було під віттям
ц ього велетня, щ о я просидів би до сам ої ночі,
якби мисливці (щ об їм ні одного гороб ц я не з а ­
стрілити!) м ен е не сполош или. О, які прекрасні,
світлі, радісні спомини в цей час над м оею го л о ­
вою промайнули! Я згадував наш каратауський по­
хід з.у сім а його п о др об и ц ям и : Тебе, Турно, а ча­
сом , зр ід ка й А нтонова, — і він, хоч це д у ж е рідко
бувало, інколи на л ю д и н у скидався. Коли ж спо­
мини перенеслися на Ханґа-Бабу, я так ж иво уявив
собі той час, що мені зд ал о ся, нем ов Ти сидиш
огут за д е р е в о м І рисуєш; я тоді тілько сх ам е­
нувся, коли покликав Тебе, й Ти не відізвався;
а тут і мисливці надійшли. Похід у Кара-Тау на­
довго а м е н е в памяті зостанеться — назавж ди.
Я вж е дві пошти пропустив, не писав Тобі;
м ал о щ о й третьої не пропустив. П овернувш ись із
Ханґа-Баби, видерж ав я добри й п ароксизм п ро­
пасниці. Боявся, щ об не затягнулася, та тепер,
слава Богу, нічого: як із гуся вода. О п равдую себе
щ е й тим, щ о лист мій все од н о чекав би Тебе на
пошті, аж повернеш ся з Уфи. Напиши мені д о ­
кладніш е, добри й мій д р у ж е, про сер д еш н о го на­
ш ого С ову: як і чим він ж иве й що робить? На­
пиши все: м е н е цей страдник глибоко зв о р у ­
шує, — Щ о робить Турно й д е він? Лист надхнен-
ного С игізмунда я прочитав із насолодою . С прав­
жній поет! Не відповідаю йому тепер, бо надіюся
з ним скоро в Ак-М ечеті побачитись; надіюся ж
том у, щ о Ти мені пишеш, чи не хочу туди. Хочу,
куди завго д н о хочу, бо вж е в ц ьом у б езр ад існ о -
одном ан ітн ом у животінні дуріти починаю. Прошу
Тебе, Карла й усіх добрих лю дей, хто м о ж е мені
хоч одни м сл о во м допом огти! В Ак-М ечеті хоч
 122

і не п ер ед б ач аю для се б е надто рад існ ої персп ек­

тиви, та принаймні не буду бачити оцих голих сірих
скель, які так мені остогидли, щ о я радий в ід них
заховатись, та ба... куди заховатись?
Послав я Тобі з Зєлінським примірник »Тріо«,
а з Ф р ей м ан о м — примірник »С пасителя«; піди на
кватирю Ф р ей м ан а і в слуги його Матвія спитай
про скриньку на Твоє імя; окрім м едальй ону,
знайдеш Ти в скриньці книжки, які прош у Тебе
дати оправити в два аб о три волю м и, — як ува­
ж атим еш за ліпше, і залиш и їх у с е б е д о весни,
а весною , якщ о я тут зостанусь, переш ли їх мені.
Я посилав ці книжки д о Астрахані, і, уяви собі,
Губернія льне та щ е й торговельн е місто палітур­
ника не м ає. Справж ні скифи!
Якщо м о ж еш довідатися щ он ебудь про д олю
»Княгині«, то напиши мені: вона м ен е д у ж е тур­
бує. Д овідайся, Бога ради, чи цілий у К арла мій
клунок з о д я го м : там є в кишені, в пальті, з о два
тузІні олівців Ф а б е р № 3; возьм и їх собі, а одяг
приховай. Не знаю , на чом у будую я свою надію ,
ал е мені зд ається, щ о пальто ц е щ е носитиму,
як щ о його м оля не зїл а. Чи не міг би Ти дістати,
хоч у то п о ґр аф ів, пару акварельних пензлів:
в м е н е один одинокий зостався, та й той затупився.
Д окучаю я Тобі своїм и просьбам и , та щ о ж
м аю робить? О кр ім Тебе, не м аю д о кого зв ер н у ­
тись, а щ о д о Тебе я зовсім певен, щ о не н азовеш
м е н е до ку ч ай ло м і п рош аком .
У чора не дали мені скінчити листа, а сьогодні
несподівано прийшла пошта й привезла Твій д р у ­
гий лист з дорогоцін ни м для м е н е п одарунком ,
з п о р тр ето м Сови. Не знаю , як Тобі, д р у ж е мій, за
цей п одарунок і дякувати! Щ ось близьке, рідн е
бачу я в ц ьо м у д о б р о м у , зад у м л и во м у лиці! Мені
так лю бо, так в есел о дивитись на ц е поличчя, щ о
я зн ах о ж у в ньом у найщ иріш ого, найсердечні-
ш ого рЪ зм овника. О, з якою н асо л о д о ю прочитав
 123

би я тепер його »Й ордана«. Та це баж ання не­

збутнє! Д якую Тобі, тисячу разів дякую за цей
сердечний подарунок!
Ти пишеш, щ о хотів би м ен е з ним тісніше
зблизити. Дай Боже, щ об усі лю ди були такі
близькі з собою , як ми з ним: тоді б було щастя
на зем лі. Пиши йому й цілуй його за м ен е, як м ого
рідного брата. Якщ о хочеш , щ об радість м оя була
повна, то д о перш ого Твого листа, якого мені на­
пишеш, вклади свій п ортрет і п ортрет Михайла,
а як м ож на, то й Карла, — Ти м ен е цим на сьо м е
н еб о піднесеш .
Б о ж е мій! Коли я Тебе побачу? Коли я побачу
д обр і обличчя М ихайла й Карла? С умне, неви­
м овно сум не ц е б езко н еч н е дож идання!
Ти пишеш, щ о д о Вас приїхали два освічені
прихильники п рекрасн ого м истецтва; сер д еч н о р а ­
дію з цього р ід к о го явищ а і з душі баж аю , щ об Ти
з ними ш видш е познайом ився: м о ж е Ти й справді
знайдеш в їх колекціях щ онебудь прикм етне, а це
Тобі конче потрібно. Правдивий мистецький твір
мистцеві і взагалі людині зап ад ає в душу сильніше,
ні> сам а п р и р о д а. Кажеш, щ о в колекції началь­
ника штабу є нібито оригінали голляндських ми-
стців. Дай Б ож е, щ об це була правда. Я сум ніва­
юсь ось чом у: всі твори голляндських артистів XVI!
віку перелічити м ож на, а в наступному столітті
Голляндія була бідна на видатних мистців. Та все ж
таки кр ащ е щ обудь побачити, як не бачити нічого.
Бувай' зд о р о в , мій єдиний д руж е! Кланяйся
С редніц ьком у й (уси рге£ек1;и й 'не заб у д ь мені
про А ркадія написати.
Не знаю , чи мав якийнебудь вплив на м ою
д олю асемилостивіш ий м аніф ест.
О станньою м о р ськ ою поштою пош лю Тобі
щ онебудь на шталт »М онаха«, а теп ер не м аю ні­
чого викінченого, та, щ оп равда, й кінчити якслід
н ем а чимії.
124

1856 p.
74. До Бронислава Залєського.
1L21 квітня.
Христос Воскрес!
Я так давно не писав Тобі, щирий мій д руж е,
щ о теп ер не знаю , з чого й почати. Почну з с е р ­
д еч н о ї м о єї подяки за твою пересилку, щ о я її ді­
став від Ц р а к л ія ], і за будучі Твої пересилки, про
які Ти мені пишеш: ще р аз дякую . Що ж я Тобі
пошлю? Нарікання на д олю та й більш нічого;
автім, окрім цієї сум ної посилки, посилаю Тобі дві
штуки вовняної м атерії; котрубудь із них вибери
собі н а.память про м ене, а д ругу продай і пришли
ф о то гр аф ії. Щ е посилаю Тобі »Варнака« й »Кня­
гиню«; прочитай їх та виправ, д е треб а, віддай пе­
реписати й пошли на такий ад р ес: въ С .-П етер-
бургъ, вь А кадем ію Х удож ествь, художнику Ни­
колаю Осиповичу Осипову, на к в ар ти р і граф а
Толстого, а якщ о маєш там д о б р о го й певного
чоловіка, то пошли на його імя для відом ого
вжитку. Ще посилаю Тобі оповістку, щ о якось
у руки м ені впала, про видання „ M o n u m e n ta R e-
g u m P o lo n ia e C ra c o v ie n s ia “. Мені здається, щ о це
д о б р е видання, то чи не надум аєш його виписати?
Ти так прекрасн о говориш мені про ген ерала
Бю рно, що й я полюбив його так, як Ти його лю ­
биш: це між панами Генералами явищ е д уж е
рідке. Ш кода, щ о він, як каж еш , скоро покидає
О ренб ург. Він, як кажуть, користується прихильні­
стю гр аф а В [асиля] О [л ексієви ча]. П опроси його,
чи не м о ж е він чогонебудь для м ен е зробити , —
хоч вирвати м е н е з цього клятого гнізда. Я не
знаю , щ о й думати про м ою вперту н едолю . Чи то
Львов його причина, чи хтонебудь вищий за нього?
У всяком у разі б е з В [асиля] О [лексієвича] ніхто
для м е н е , о кр ім Государя, нічого д о б р о го зробити
 125

не м о ж е. Напиши Ти А ркадієві й проси його від

м ене, щ об він побачився аб о написав Варварі про
прохання на Височайше Імя. Вона не повинна від­
мовити в імя наш ої приязні й християнського ми­
л о сер д я.
Тепер повинен бути в О рен б урзі А. І. Бута­
ков. Кланяйся йому від м е н е й проси його, —
м о ж е б він заступився за м е н е п ер ед В [асилем ]
О І лексієвичем ] ? Проси його, проси всіх, мій не­
лукавий д р у ж е! Ти більш е, як хто інший, знаєш
м оє гірке становищ е. Такий довгий іспит, який
я терплю , оп равдує м ен е п ер ед Тобою за м ою на­
стирливість. Невпинне лихо й найтвердіш і харак­
тери нищить, а мій і за кращ их часів д о нетвердих
належ ав.
Наступною поштою, якщ о зм ож у, напишу
Сові, а теп ер я так стурбований, так м о р ал ьн о
вбитий, щ о простої дум ки в бідній м оїй голові
звязати не м о ж у , не те, щ об щ он ебудь ніби путнє
написати. Пиши йому, цілуй його від м ен е, баж ай
йому, як і я баж аю , зд о р о в л я і всякого щ астя.
Кланяйся від м е н е Карлові й не заб у д ь при­
слати мені ф о то гр аф іч н е поличчя.
Цілуй М ихайла, Л ю двика, Євстафія, СиГІз-
м ун д а й усіх, щ о м е н е памятаю ть. Бувай зд о р о в ,
мій єдиний д р у ж е. Не забувай м ене.
Я пишу Тобі так рідко й так м ало, щ о мені
со р о м н о п е р е д Тобою , та щ о робить? С ам знаєш ,
про щ о я тут м о ж у ш ироко писати, або й хоч ко­
ротко, але про що? О дноманітність та нудьга!
М алощ о іне забув. Бю рно радить Тобі поки­
нути служ бу й присвятити се б е мистецтву. Він м ає
підставу так Тобі радити: в Тебе є лю бов до м и ­
стецтва, а ц е певна зап о р у ка успіху. О дн аче з ум о ­
вою : до лю бови тр еб а додати хоч найскром ніш е
заб езп еч ен н я, на пять принаймні років, щ об не
почати працю вать п ер ед ч асн о зад л я хліба насущ ­
ного. Злидні остудять лю бов, і тоді все пропало.
Я більш нічого не м ож у сказати, д р у ж е щ ирий!!
126

75 . До гр. Настасп Толстої.

ЦХристос воскрес!
Благородний лист Ваш з 20 лю того отримав
я 15 квітня, і отри м ав так упору, як іде ніколи не
отрим ував (у день Світлого Х ристового В оскре­
сения) такого щ ирого, сер д еч н о го листа та в та­
кий день.
Страсний тиж день провів я повний тривоги,
в найтяж чому дож иданні. Н апротязі великого по­
сту, а особливо на С трасном у тижні, коли в нас
у ж е відкрився водяний шлях, чекав я з О ренбургу
пошти, яка м ал а привезти мені прощ ення, в наслі­
д о к Височайшого м аніф есту, оголош ен ого з при­
воду вступу на престіл Государя Ім ператора.
І щ о ж показалось? Щ о м е н е не п ред ставлен о до
цієї Височайш ої милости, щ о м ен е не викреслено
з реєстру мучеників, щ о м е н е заб уто. Гірко, та щ е
й як гірко дістати таку звістку й у такий великий
день! Ц е страшний глум долі, яка м е н е карає!
О , не д о вед и Господи нікому так зустріти цей р а ­
дісний урочистий ден ь, як я його теп ер зустрів!
З а га л о м кажучи, н евесел о зустрічати поза сімєю
й рідн и м кр аєм оці великі свята, а як ж еж я його
зустрів? Я близький був д о розп ач і, так м ен е оця
б езнадійна звістка приголом ш ила. Сумно, неви­
м о вн о сум но зустрів і провів я перший день Свят.
На другий день ротний ком ан д и р повідом ив м ен е,
щ о на м о є імя прийшов рек ом ен д ован и й лист і на­
казав писареві віддати його мені. Це й був лист
Ваш, Ваше щ и реє, великодуш неє посланіє.
Н агороди Господи Вас і близьких Ваших б е з ­
конечними р а д о щ а м и й н ескалам учен и м щ астям
і спокоєм ! Я ож ив, я в о ск р е с, і останні дні свят
п ровож у н ем ов у рідній сім ї, з Вами й М иколою
О сиповичем , лю бі м о ї, д о б р і м о ї, великодуш ні
м о ї друзі! Так м е н е втішило й ущ асливило Ваше
л аскаве привітання, щ о заб у в аю іспит, щ о гнітить
м е н е д евять років. Так, ось уж е д евять років кара-
 127

к>сь я за грішний порив м о є ї б езгл у зд о ї м о л о д о ­

сти. Злочин мій великий, я ц е в душі визнаю , але
й кара б езм е ж н а, і я не м ож у зрозум іти , що це
значить. К онф ірм ували м е н е з в и с л у г о ю ,
служу як справжній салдат, — одну маю хибу, щ о
не м ож у орудувати руш ницею , як бравий єф р ей ­
тор, та мені ж у ж е 50 років!
Мені заб о р о н ен о писати зірші, знаю за щ о
й терплю кару, не рем ствую чи. Але за щ о мені за­
б ор о н ен о рисувати? Свідчуся С ер ц езн ав ц ем Б о ­
гом, — не знаю ! Та й судді м о ї стільки ж знаю ть,
а кара це страш на! Усе життя м оє було присвячене
бож ественн ом у мистецтву, і щ о ж? Не кажу вж е
п ро муку м атеріяльну, про злидні, щ о остуж ую ть
сер ц е. А яка м ука м оральн а! О, не д о ве д и Господи
нікому на світі зазнати її! Хоч і з великим трудом ,
а проте відм овився я від кайпотрібніш ого. З а д о ­
вольняю ся тим, щ о Ц ар дає С алдатові. Та як о д м о ­
витись од думки, почуття, від невгасим ої цієї Лю­
бови до п рекрасн ого мистецтва? О, врятуйте м ене,
або щ е один рік, і я загинув! Яка м оя будучність?
Щ о в м ен е на обрії? Слава Богу, як богадільня.
А м о ж е... О, нехай не скаламутиться се р ц е Ваше!
Сниться мені іноді бідний учень М артоса й перший
учитель покійного Віталі. М алодуш не, негідне про­
роцтво! А ле вода на камінь падає й камінь про­
биває.
Вибачте мені: я каламучу Ваше д о б р е се р ц е
своїм и безконечним и скаргам и. Щ о робить? Кого
щ о болить, той про те й говорить.
Не знаю , чи писав про м ен е Ф [е д ір ] П [етр о -
вич] д о О р ен б у р зь к о го Ґенерал-Ґубернатораі.
Якщо ні, то ім ен ем Божі^м моліть його, — нехай
напиш е: б е з нього нічого не м ож на для м ен е з р о ­
бити. Коронація Государя Ім ператора — край м оєї
один окої надії.
Як у Бога м и л о сер д о го , так вірю я в Ваше
м и л о сер д я, і во ім я цієї святої віри подайте від
128

себ е прохання за м ен е її Високості, наш ом у Авґу-

стійшому П резидентові. В імя гуманности прине­
сіть цю ж ертву! Такі ж ертви приносять м атері та
сестри, та в м е н е ні сестри, ні м атері, нікого немає.
Заступіть ж е мені й одну, і другу, заступіть мені
одинокого, випробуваного друга.
П рощ айте, щирий мій, великодуш ний ано­
німе! Не покидайте м е н е й робіть те, щ о Вам
д о б р е Ваше се р ц е вкаж е й що зробити м ож ете,
а чого не м ож на, те віддай м о на волю Всемогу-
щ ого Ч оловіколю бця.
Щ одо книжок, то я не прош у в Вас якраз
»О [течественны хъ] 3 [а п и с о к ь )« за минулий рік,
а покладаю сь цілком на Ваш вибір. Не заб у д ьте
пр о пензель і плитку сепії, —- нехай хоч полю бу­
ю ся на ці сер ц ю дорогі речі.
Миколі Осиповичу пишу з цією ж поштою.
Бувайте зд о р о ві, не забувай те б е зм е ж н о відда­
ного Вам Т. Ш е в ч е н к а .
Чи не повідомили б Ви м е н е про »Княгиню«
К. Д ар м о гр ая , про яку я просив М иколу О сипо­
вича?
22 квітня 1856 р.І
А дрес: О ренбургской губерній въ Н овопе­
тр овское у к р іп л ен іе Его В ьісокоблагородію Ира-
клію А лександровичу Ускову.

76. До Миколи Остово.

120 травня.
ЛисТ Ваш, мій благородний, мій щирий
д р у ж е, дістав я 16 травня, і хоч Ви й проміняли
ліру на меч, а пром енистого Ф еб а на п охм урого
А рея, та невинна слабість задум ливих поклонників
м у з — розсіяність, при Вас зосталася. Ви почали
д о б р е Ваше посланіє в К урському й скінчили над
р [іч к о ю ] Б альбеком , а все ж таки забули написати
дату й рік, коли його на пошту було послано.
Я теж не знаю , куди Вам одповгдати. Ви пиш ете,
 129

щ о »друж ина« м ає літом д о д о м у повернутись,

а теп ер уж е, слава Богу, літо, й я Вас собі щ онай-
менш у Полтавській Губернії уявляю , як Ви після
довгого п ер ех о д у біля м альовни чої б іл ої хати аб о
в тіні квітучих вишень та череш ень одпочиваєте.
О, мій лю бий рідний краю ! Чи побачу я Тебе хоч
колинебудь? Я не про те кажу, про щ о дум аю ;
я д ум аю теп ер п р о те, куди мені лист мій ад р ес у ­
вати; ад р есу ю я його на давній ад рес, і він певно
зн ай де Вас, хоч у якій Губернії Ви б перебували.
Я втратив у ж е був надію від Вас аб о про Вас
хоч якунебудь звістку д іс тати , і Бог знає, чого
я вж е не п ер ед у м ав!
Д ум ав навіть... (вибачте мені), щ о Ви..» і Ви
м е н е на м о єм у тернистом у шляху покинули. Тілько
— о, р ад о сте невим овна! — на другий день свят,
цебто 16 квітня, дістаю реком ен д овани й лист од
н ев ід о м о ї мені особи. Пошли їй Господи всі блага
й р ад ощ і в житті! З листа д овідався я про Ваш по­
в ор о т і ---- р ад о сте всіх радостей! — д овідався, що
м ене не забули, не покинули на волю долі, що
м е н е карає.
Н айблагородніш а істота — оцей анонім!
З його ласки й у м е н е б уло свято, як у лю дей. Ні,
більш ні в кого такого світлого, п рекрасн ого свята,
я к у м ене, не було. Такі свята тілько за довгі
й тяжкі іспити даю ться.
14-го квітня дістав я звістку з О ренбургу, щ о
м е н е забули виставити в ун тер -о ф іц ер и з приводу
всем илостивіш ого м аніф есту про вступ на престіл.
Ця ф атальна звістка так м е н е врази ла, щ о я не
знав, щ о з со б о ю діяти, б о вваж ав своє підви­
щ ення за справу вирішену. Та й ч и ж міг я думати
інакше? Височайша ласка була д ля всіх, та ба...
м е н е не осінила. Гіркий, отрутний глум долі! І так
зустрів я В оскресения Чоловіколю бця, нем ов з а ­
клятий. Після то го м о ж ете собі уявити м ою р а­
дість, коли я дістав лист від анонім а. Останні дні
9

ї
130

Свят я те тілько й робив, щ о читав лист і вивчив

його до останньої букви, а все таки не довідався,
хто вона, ота милостива, чоловіколю бна душ а. Та
й пощ о довідуватись? М олім ось Богу, щ о є ще
такі душі між себелю бним и лю дьми. І так о д скор­
боти, що гризла душу м ою , несподівано перейш ов
я д о усм іхненої радости, і Свята провів с е р е д Вас,
м о ї благородні д р узі, як с е р е д рідної, серц ю лю ­
б о ї сімї.
Тілько в кінці Святого тижня визволився я
трохи з чарів л ю бого листа й написав од п овід ь, за
склад і лад якої нехай вибачить мені великодуш ­
ний анонім. ! до Вас теж почав я листа на поданий
мені адрес, але пошта м ен е не ж дала, — пішла,
і лист зостався до наступної пошти, а наступна
пр и везл а мені Ваше д о р о ге посланіє. Значить,
справедли во сказав один старожитний воїн, що
все на світі на кр ащ е йде. Т епер я й спокійніший,
і щасливіший, отж е й написати м ож у Вам путніше
й доладніш е.
Я д уж е тішуся, що Вам трапилась нагода по­
бачити Уоч один зр а зо к ам ф ібій, між якими
я стілько літ ж ивотію . А ле завваж те, що Ви бачили
з р а з о к найліпший, зр а зо к надхнений чимсь схо­
ж им на думку й почуття, — д о к аз, щ о його з лі­
нійного батальйону п ер ев ед ен о д о ар м ії: ц е ж
найблискучіш а р ек о м ен д ац ія . Та коли б Ви поба­
чили подібних д о нього... А ле ні, — б орон и Вас
Б ож е й уві сні побачити таку м оральн у гидоту
лю дську: Готи, с е р е д яких останні дні свої животів
Овідій Назон — найдосконаліш ий твір В сем огу-
щ ого Творця всесвіту — були дикими варварам и,
ал е не пияками, а ті, що м е н е оточую ть, — і одне,
і друге. Якось сказав я Д ар м о гр аєв і: ось справжні
гомеричні пяниці. — Ні, відповів він, якби Гом ер
цих богатирів побачив, то покрутив би свого си­
вого вуса й почав би свою славну еп оп ею від по­
чатку д о кінця п ерероб л яти . Д о р еч і про Д а р м о -
 І 31

грая. Ви поробили завваж енн я про його »Кня­

гиню«, щ о цілком з м о їм сп остереж ен н ям з гож у-
ється: подроби ці н еоброблен І, і то д у ж е н ео б р о ­
бленІ. А ле це оповідання — один із перших його
ш колярських етю дів. Попише щ е рік-другий,
і, дасть Бог, ця хиба зникне. Покійний К арло Пав­
лович Б [р ю л о в ] казав, щ о чим менш складна кар­
тина, тим старанніш е тр еб а її викінчити, і це гли­
бока правда. А все таки просіть граф иню Н [аста-
сію] І [ванівну] надрукувати незрілий цей твір, —
це підлестить сам олю бству творця, і м о ж е з цього
ж арту вийдуть поважні наслідки. А д ж еж стовпи
всесвітньої літератури, гадаю , так сам о, як і мій
бідний p ro té g é , починали, а ц е справді так. О крім
м ене, він зо всім нікого, д о кого міг би звернутись,
не м ає: він, як то кажуть, кругом сирота. Прислал
він мені щ е о д н е оповідання під н азвою »Варнак«*
Воно вж е, зд ається, трохи більш заок руглен е, та
все таки ця сам а хиба помічається. Він, здається,
великого шотландця н е читає. Та й д е ж його
в цьом у Б огом заб у том у краї взяти? Виписати? Він
бідніший за м ен е, а випрохати нем а в кого. Скифи,
варвари та щ е й пияки! А ле годі про літературу.
П о р о зм овл яю про ближ че серцю м истецтво та
його ж ерців. П ер о м зем л я п ом ерли м , слава й д ов­
голітня живим! Ви каж ете, щ о Л оґановський мав
для м осковського храм у праці на 80.000 карб. На
яку ж суму м аю ть інші, достойніші мистці, як на­
приклад Пімєнов і Рам азанов? О, якби мені хоті­
лось на ці колосальні роботи подивитись!
Не знаю , чи б э р е в цих працях участь хоч
один чужинець, чи К [ар л о ] ([ванович]*) д о д е р ­
жав свого слова: він казав колись вели ком у м о єм у
вчителеві, що ні о д н о го німця й б ли зько д о храм у
не допустить. Похвальний патріотизм , тим більш
похвальний, що в нас є й свої Прадіє, і Д ел якр у а,

* ) Ц а р М ико л а І, якого так прозивали. — Ред.

132

і Д ел яр о ш , а про Ж ака й Л яд у р н ер а й казати нема

чого. А ле в нас є й нахил давати перевагу нім цям
н ад усім рідним: наприклад старий М єльніков так
і п о м ер забутий, зб у д у в ав ш и одновірську церкву
на Грязній вулиці, Сенат ж е д оручен о збудувати
яком усь інж енерові Ш убертові; а проект М єльні-
кова, проект чудовий, визнали за немож ливий д о
виконання. Д иво, та й годі! Якщо д о в е д е тьс я Вам
бути в Києві, зверн іть увагу — щ о я кажу: увагу? —
подивіться на »Институтъ благородны хъ д ів и ц ь « ,
— ка зар м а , та ще й найнезграбніш а казар м а,
а м ісц е таке чарівне й так не по-лю дськом у зоги-
д ж е н е — і теж ін ж ен ером . Та й чи м ал о в нас на
Русі такої н ім ец ьк о ї гидоти, а ми вж е, слава Богу,
не варвари ґотицьких часів. Я, зд ається, трохи ду­
хом патріотизм у пройнявся. З о с тав м о ц е на д р у ­
гий р а з і зв ер н ім о ся д о м о єї вбогої п рози.
Ви мені пиш ете, щ об я Вам писав про [своє]
життя-буття. О сь Вам один еп ізо д і — зав в аж те —
найбільш радісний. В 1850 р,, коли м ен е п ер ев о ­
дили з О р сько ї кріпости до Н овопетровського
ф о р т у — було це в місяці жовтні — я підняв на ву­
лиці в містечку Ґурєві свіж у вер б о ву палицю й при­
віз її д о ф о р ту і в ґар н ізо н о в о м у городі ввіткнув її
в зем л ю , та й забув про неї; уж е навесні городник
н агадав мені [п ро н е ї], сказавш и, щ о м оя Палиця
р о ст е . Вона й справді почала броститися. Я давай
її поливати, а вона — рости, і вона теп ер в дія-
м етр і верш ків із шість затовш ки й сажнів щ онай-
м ен ш з о три заввиш ки, м о л о д а й пишна; щ о­
п р ав д а , я й води чимало на н еї вилив, а зате теп ер
у вільний час з д о зво л у ф е л ь д ф е б е л я розкош ую
соб і в її густому затінку. Ц ього літа д у м аю її нари­
сувати (звичайно, нишком). Вона така вж е товста
й висока, щ о під олівц ем К алам а міг би з неї чудо­
вий етю д вийти. О сь Вам один одинокий радісний
е п ізо д із м о го одном анітного, б езр ад існ о го життя.
В ерба м о я часто нагадує мені л єґен д у про
 133

покаяного розбійника. У дрім учом у лісі спасався

праведний пустельник, і в цьом у ж д рім учом у лісі
лютував кровож ерливий розбійник. Якось прихо­
дить він із своєю вели чезн ою , за л ізо м окутою дов­
бнею до пустельника та й просить у нього спо­
віді, а ні, каж е, то вбю , як не висповідаєш м ене.
Що тут робить, — см ерть не свій брат: праведник
злякався й заходився, з Бож ою поміччю, сповідати
кр о во ж ер ли во го злочинця. Та гріхи його були такі
великі й страшні, щ о він не міг за р а з ж е на нього
епітімію накласти й попросив у грішника три дні
часу для р о зд у м и й молитви. Розбійник пішов до
лісу й за три дні повернувся. »Ну, щ о ж — каже —
старче Божий, чи придумав ти щ ось добре?« —
»П ридумав« — одповів праведник — і вивів його
з лісу в поле на високу гору, встромив там, неначе
кіл, страшну довбню в зем л ю та звелів грішникові
носити в роті воду з глибокого яру й поливати
свою страшну палицю : »Тоді — каж е — відпу­
стяться тобі гріхи твої, коли з цього см ертельного
зн ар яд д я виросте д е р е в о й принесе овочі«. Ска­
завш и це, праведник пішов у свою келію спаса­
тись, а грішник узявся до роботи.
М инуло кілька років. Схимник забув уж е про
свого духовного сина.
Якось у д обру годину вийшов він із лісу на
прохід; похож ає в полі та в розд ум і й підійшов д о
гори. Аж н ар аз почув д у ж е гарний запах, що на­
гадував дулю . П раведник спокусився цим зап ахом
і пішов розш укувати о в о ч еве д е р е в о . Д овго ходив
він біля гори, а запах усе сильніший і сильніший
роб и вся; тоді він увійшов на гору, І щ о ж бачать
його здивовані очі? П речудову грушу, вкриту д о ­
зрілим и овочам и, а під д е р е в о м у холодку відпо­
чиває старець із довгою аж д о пят, як у св. О ну­
ф р ія, б о р о д о ю . Схимник пізнав у ветхому деньм и
старцеві свого духовного сина й покірно підійшов
д о нього поблагословитися, бо був він у ж е за са­
м о го схимника праведніш ий.
134

Верба м о я також виросла і в спеку покриває

м е н е своею густою тінню, а відпущ ення гріхів моїх
нем а та й нем а. А ле той був розбійник, а я, на
лихо, письменник.
Надокучив я Вам своєю балаканиною , але що
робить:
П огода кь осени д ож д ли вей ,
А лю ди къ старости б олтли вій .
А я вж е сивію й лисію! Ви пиш ете, що м еш ка­
єте в зем лянці і бідуєте, н еначе Робінзон Крузо,
І уявіть собі — я Вам за зд р ю . Б л агород н ого, вели­
кодуш ного анонім а Ви знаєте. Пишіть йому, моліть
•не занехаяти м о є ї просьби. Коронація Г осударя —
край м оїх надій і сподівань. Прош у Вас, пишіть їй
і дякуйте за її щ и ре співчуття, за її м атеринський
теплий лист. Повістей і оповідань Толстого я зовсім
не знаю . Якщо зм о ж ете, п озн ай ом те м е н е з ними,
в імя б лаго р о д н о го мистецтва.
Не знаю , д е й коли о три м аєте лист мій, та
д е б і коли б не отрим али, не покидайте того, що
лю би ть і шанує Вас —
Т. Ш е в ч е н к а . !

77. До Бронислава Залеського.

Ц20 травня.
Д якую Тобі, д р у ж е мій, за »М ертвы я души«
Гоголя і за ляконічне посланіє, на яке відповідаю
Тобі таким сам и м і з тої с а м о ї причини, цебто
том у, щ о сьогодні пошта відходить.
Ти, м абуть, не дістав іщ е останнього м о го ли­
ста і двох штук вовняної тканини, бо ні про посилку»
ні про лист нічого не згадуєш . Як дістанеш , то, будь
ласка, п овідом м е н е перш ою поштою. О дну штуку,
яку вибереш , зостав у себ е на память про м ен е,
а другу запропонуй Бю рно (звичайно, за гроші).
Якось приємніш е, коли знаєш , щ о річ опинилася
в людини, щ о р озум іється на речах. А ф о то гр а ф ії
 135

о б о в я зк о в о зроби. Д оречі про ф о то гр аф ії; І[рак-

лій] просить Тебе: коли М ихайло дістане ф о то гр а­
фічний апарат, напиши йому або мені про його
якості, про ціну й докладний адрес, од кого його
виписати м о ж н а, і чи м ож на також і від кого випи­
сувати хемІчний папір, Захотілося нам, як бач, зай ­
нятися ф о то гр аф ією , та не знаю , чи з того щось
вийде.
Радиш мені не просити багато. Я й з найм ен­
шою п росьбою не м аю д о кого звернутися, та
й ш кода: остання невдача так м ен е вразила, що
я втратив усяку надію на найменш е полегш ення
м о єї поганої долі. Хоч би вж е з гнізда цього кля­
того м ен е витягнути! Після цієї катастроф и (це ж
для м ен е справді катастроф а!)... але я пізніш на­
пишу Тобі, щ о зо м ною трапилось. А тепер і місця,
й часу м ало, та й подія надто свіжа, щ об про неї
оповідати. Д о речі про оповідання: на відомий Тобі
а д р е с вишли тілько »Варнака«, »Княгиню« ж зостав
у се б е , вона вж е притулилась. Якби то Ти дістав
у Карла олівці, щ о в м ен е в пальті в кишені: ті, що
Ти їх мені прислав, — мякі, обо рука в м ен е з а ч е р ­
ствіла. Чи живий іще мій чистий ал ьб о м у Карла?
Возьми його й сховай у себе.
Бувай зд о р о в , щирий мій д руж е! Кланяйся
Сові, М ихайлові й іншим. На »Варнаку« напиши Ж е-
ліґовськом у, або зостав так. Як уваж атим еш за
кращ е, так і зр о б и .
Цілую Тебе всім се р ц е м МОЇМ.и

78. До Семена Артем песького.

ЗО іюня.
Благородніш ий Ти із лю дей, б р ате-д р у ж е мій
єдиний С ем ене! Не треб а було б теє... та знать
у Тебе стала потилиця глибока, бо б реш еш собі
нівроку та й не схам енеш ся. Ну, скажи поправді,
чи єсть та [к а ] великая душа на світі — о к р о м е
Твоєї б л аго р о д н о ї душі — щ об згад ал а про м ен е
136

в далекій неволі, та щ е й 15 карбованців дала?

Н ема теп ер таких великих душ на світі. М ож е
й були колииебудь, та в ирій полетіли. О дн а Твоя
осталася м е ж нами зим увать та, тулячись сам отня
на м о р о зі, і сочинила собі поем у, д а такую се р ­
дечную задуш евную п оем у, щ о я і досі читаю та
плачу. Великий Ти поет, д р у ж е мій С ем ене! Благо­
д ар ю Тебе всім с е р ц е м і всім пом иш ленієм м о їм .
Чим, як і коли заплачу я Тобі за Твоє істинно-хри­
стиянськеє діло? Тепер, кром і сл ь о з б лагодари их,
нічого в м е н е н ем а. Я нищій въ п олн ом ь см ы сл і
этого слова, и не только м атеріал ьн о: душ ою , с е р -
д ц е м ъ обнищ алъ. О т щ о зр о б и л а з м е н е п р о кл я­
тая неволя — трохи-трохи не ідіота! Д есятий год
не пишу, не рисую і не читаю навіть нічого. А якби
Ти побачив, м е ж яким л ю д о м в ер ч у ся я оці десять
літ! Та не дай Господи, щ о б і приснилися Тобі ко~
л инебудь такії недолю ди ! А я у їх въ к у л а к і сижу,
д авягь, б е з ь всякаго м и л осерд ія давятъ, а я пови­
нен щ е й кланяться, а то в о зь м е р а з о м та р о з д а ­
вить, як ту вошу м е ж ногтями. Д о тяж кого горя
привів м е н е Господь на старість, а за чиї гріхи?
Є йж ебогу, не знаю . Д ва, чи м о ж е вж е і три годи
том у б у де, як писав я д о Тебе, д р у ж е мій єдиний
і д о Й о [а ]х ім а, а л е одвІту не получив. Д ум ав, щ о
письма м о ї пропали д ен еб удь, аб о — прости м ен е,
д р у ж е мій єдиний — була і така дум ка, щ о м о ж е
Ви м е н е занехаяли... Аж бачу, щ о Бог м е н е щ е не
покидає. Як побачиш Й о [а ]х ім а, то поклонися йому
гарненько о д м е н е і попроси його, нехай він мені,
р ад и святого А поллона, приш ле хоть м алесенький
болванчик (статуетку) аб о б ар ел єф и к якийнебудь
із купідонів сво єї ф аб ри ки ґальванопластичесь-
кої, —- йому воно н ед о р о го кош туватим е, а мені
б у д е великий п о дарок. Щ е п озаторік заходи вся
я був ліпить із воску і нічого не вдіяв, тим щ о пе­
р е д очим а нем а нічого д о б р о г о скульптурного,
а якби Й о [а ]х ім прислав мені щ он еб уд ь, то я Є
 137

знову заходився коло воску. Нудьга, крий Мати

Божа, яка нудьга — сидіть склавш и руки, і так си­
діть дні, місяці і годи. О Господи, сохрани всякого
чоловіка о д такої ж и вої см ерти! Кланяюся Твоїй
добрій жіночці, цілую Твоє єдинеє дитя і плачу р а­
зо м з Вами о п о гр еб ен ії Вашої А лександри. Про*
іцай, д р у ж е мій єдиний, не забувай безталанн ого,
се р ц е м п редан ого Тобі Зем ляка Твого
Т. Ш е в ч е н к а .
А д р ес: О ренбургской губерній въ Н овопет­
р о в ск о е у к р іп л ен іе.
Его Вьгсокоблагородію
Ираклію А лександровичу Ускову.

79. До Бронислава Залеського.

[М іж 3. VII. — 15. ІХ.1
ЦЯке все ж таки себ елю б н е створіння чоловік
взагалі, а я особливо! Ти з таким чистим захоп лен ­
ням (інакш е й бути не м о ж е) лиш еш мені п ро свій
п о ворот д о л ю бого рідного краю , а я... Вибач мені,
д р у ж е мій єдиний! Я м ало не заплакав: звичайно,
віддаль не м о ж е змінити Тебе, м ого правдивого,
випробуваного д р у га, та б е з Тебе в се таки я кру­
гом сирота в о р ен б у р зьк о м у б езл ю д н о м у краї. Д о
кого я в оцій пустині припаду б ез Тебе повним
серц ем ? Д о кого я так щ иро, п о-братськом у,
зверн усь з м о їм и п отреб ам и , і хто так, як Тиг
щ иро в о зь м е на се б е тяжкий труд збувати м ою
матерію ? Ніхто! А мені потрібен такий приятель
в О р ен б у р зі, о соб ливо теп ер, особливо том у, щ о
я все таки не трачу надії, звичайно, не раніш зими,
перем інити салдатський убогий побут на щ ось
кращ е, — але ц е щ е в руках сліпої Ф ортуни!
Скажи Ти мені: чи Ти назавж ди покидаєш цей край
безлю дний, чи тілько д о часу? Як тілько д о часу,
то я п ідож ду Тебе, а як назавж ди (чого Тобі від
усього сер ц я баж аю ), то д о в е д е тьс я м ені вислати
138

м атерію д о зем ляків м оїх, які (чудні вони, доречі

кажучи!) дом агаю ться конче м о го штампу на кож ­
ній штуці, на ицо ніколи не зваж уся. Інакше твір в їх
очах ніякої ціни не м ає.
З цього Ти бачиш, щ о зем ляки м о ї — так
д о б р і ва'ндали.
О д ер ж ан і м ною ф о то гр аф ії не зовсім удатні.
П о р трет С. С єраковського хоч і блідий, але його
пізнають навіть салдати, що його колись в У раль­
ськом у бачили. Д якую йому за цей лю бий п од ару­
нок, ал е за лист не дякую , бо його досі прочитати
не м о ж у ; страш енно нечитко написаний. А все таки
цілую його з усієї повні душі. Попроси його, щ об
він мені свій ад р ес із К атеринослава прислав і щ об
хоч трош ки лисьм о своє вирівняв. Ти, м абуть, д о
Уфи заїд еш , — то поцілуй Сову й Лю двика.
Бю рно у нас іщ е не був і б уде тут, м абуть, не
раніш , як закінчить курс свого лікування в Пяти-
горськом у. Д о того ж часу д о б р е б Ти діло зроб и в,
якби йому про м е н е хоч кілька слів написав; або,
щ е кращ е, щ об лист мені прислав; тоді я см іло
міг би д о нього зявитись, а то я так отут здичавів,
щ о л ед в е чи відваж усь, так от б е з усього, д о вій­
сько во го Генерала зявитись. Ти не повіриш , які це
теп ер для м ен е страховищ а, — просто жах! Не п о­
лінуйся, напиши, мій д обри й Брониславе!
Чи зроб и ть [хто] б е з Тебе лю бу мені ф о т о ­
граф ію ? Ах, якби зроб и в! Як би я йому вдячний
був! П одбай, щ об зроб и в і конче [попроси] ша­
новного Карла. Я сам йому теп ер пишу й прош у
його п ро це. Іраклій, здається, трохи д о ф о то гр а ­
ф ії охолонув. А чи Ти знаєш , щ о в нас м аленька
контра вийшла? А [ґа та] м ала н еоб ереж н ість д о ­
рікнути мені своїм и добродійствам и , й я обтрусив
п орох Із під ніг м оїх, і повторю ю слова великого
ф л ьо р ен ти н сько го вигнанця:
Г орекь х л іб ь подаянія,
И жестки ступени чуж ого кры льца.
 139

Подія прикра, ал е я почуваю себе теп ер да-

л е к о спокійнішим і вільнішим, ніж під опікою цих
по суті д обри х лю дей.
Щ о мені іде Тобі писати? Нічого більш, хіба
щ о повторю м о ю просьбу про Бю рно. І хоч д е Ти
б удеш , пиши м ені, не забувай м ен е, зо в сім сам іт­
ного, а як будеш у д о м а, то поцілуй за м е н е ту, що
Т ебе, м о го щ ирого, /Аого єдиного друга породила.
Я кщ о застан е Тебе цей лист в О р ен б у р зі, то
в о зь м и в Карла м ою м ізер ію й п еред ай Михай­
лові. Я д у ж е л егковаж но поступив із м о їм »Варна­
ком «, тим більш , щ о чернетку рукопису знищив,
і теп ер не зн аю , щ о мені й робить. Якщо він у Тебе
переписаний, то приш ле його м ені: там багато ви­
правити тр еб а. Стиль взагалі досить кострубатий.
У кож ном у разі не посилай його О сіпову. Я зм іст
гпамятаю й напишу його зан ово. Як будеш писати
А ркадієві, то цілуй його з а м е н е .І

80. До Михайла Лазаревського.

Новопетрю вское у к р іп л ен іе , 8 о ктя б р я 1856 г.
Богу милий д р у ж е мій Михаил e^
К оротеньке, невеличке та щ и ре письм о Твоє
о д 8 августа получив я 28 сентября. Д овгенько таки
воно летіло, та все таки, благодарить Бога, д о л е ­
тіло. Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний, і за письмо
твоє ласкаве, спасибі Тобі і за гроші. У м е н е їх те­
п ер так н ебагато, як у того Л азар я, щ о сліпці спі­
ваю ть на яр м ар ках . Я с е р д е ч н е рад, щ о Ви п о зн а­
ком ились з С ем е н о м : д обри й , щирий чоловік. Не
так давно і він мені прислав 15 руб. Та б р е ш е собі,
нівроку йом у: пише, щ о хтось п еред ав йому, щ об
послать мені. М ож е ц е і була колинебудь п равда,
т а теп ер така стара стала, щ о похож а на м іф о л о ­
гію, сиріч на брехню . ІДе, бачиш , я д о того веду
слово, щ о познаком ивш ись з С ем ен о м , і Ти трохи
вивчивсь в його теє... І справді, за щ о Ти мені ви­
140

нен? — НІ за щ о. Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний І

Такая неп равда лучче всякої на світі правди. Тільки
ось щ о: коли і чим я Тобі заплачу за Твою б рат­
ськую неправду?
Німець Й о [а ]х ім мабуть на м ен е сердиться?
Не зн аю , за щ о б йом у серди ться! Ми з ним жили
і розійш лися д о б р и м и приятелям и, — «і за щ о б ,
здається, серди ться. А тим часом Бог його знає!
Статуетки мені не д у ж е потрібні. — обійдусь і б е з
їх. А от б ез чого не обійдусь: » б е зь жизненныхъ
припасовь«, як Ти пишеш. Мені теп ер д у ж е і д уж е
тр еб а одну акварельну краску, називається вона
сепія. С ем ен, я дум аю , її знає, бо він таки трохи
шнипорить в м алярстві. Вона буває разних ф аб ри к,
але найлучча'Я ри м ськая сепія: о ц е Тобі ф о р м а

м ож на
зині«, щ о коло А к ад ем ії Х удож еств, — пришли,
р ад и святого искусства, дві плитки. Та щ е, якби Ти
мені з краскою прислав пару кистей добри х аква­
рельних, толщины въ обы кновенную папиросу, то
тоді б уж е я Тобі спасибі ск азав , тілько кисті ум і­
ючи тр еб а вибрать.. Не знаю , чи С ем ен тям ить Що
в сім ділі. Тут тр еб а м аляра-акварел и ста. Та в С е­
м ена, я д ум аю , найдеться знаком ий такий м ай­
стер. Д а щ е якби д о кистей прибавить 6 штук ка­
ран д аш ей № 3 ф аб ри ки Ф а б е р а , то тоді б тілько
Богу п ом олився б, та й більш нічого.
Кланяюсь С ем енові і жінці його, і щ л ,ю
дочку його. К ланяю сь Ф ед о р о в і і Василеві, — д е
він тепер? Як побачиш ся з зд о р о в и м О сипом Є зу-
чевським , то і йом у кланяю сь. Глухому Ялузі, коли
знаєш , — і йому, і всім зе м л я к а м м о їм , которі хоч
згадую ть про м ен е.
Напиши мені, б удь ласкав, п ро Л евицького,
— д е він повертається?
П рощ ай, мій іскренній, мій єдиний д руж е!
Не забувай б езтал ан н ого І щ иро л ю б ящ ого Тебе
Т. Ш е в ч е н к а .
 141

P . S. Чи р а з батька вдарить, чи двічі, — пе­

р е д Богом, говорять, одвічать однаково. Д о
всього того, щ о я Тебе просив, прибав щ е ось щ о:
4 штуки чорного ф р ан ц у зько го карандаш а № 2
ф аб р и ки L e C onté і білого 4 штуки, тієї ж ф абрики
№ 1, та туш овального чорного порош ку 4 зол от­
ники. Тепер у ж е більш нічого не попрош у, б о за ­
р а з письмо печатаю , а якби щ е день п олеж ал о, то
Може б щ е щ о видумав. Пришли, мій голубе си­
зий, а я Тобі на ту весну киргизя за м у р за н е
приш лю .
М ож е трапиться, щ о не достанеш S e p ia d i
R om a, то візьми ф абри ки Ш анеля.

81. До Бронислава Залеського.

18 листопада 1856 р.
Д авно, д у ж е давно, не пишу я Тобі, д руж е
мій єдиний. Не було про що писати, не було м атері-
ялу й ніякісіньких подій у наш ом у заб утом у кутку.
Гидка бездіяльність і одноманітність! 15 вересня
відвідав нас Бю рко, та на такий недовгий час (на
пять годин), щ о я втратив був надію з ним побачи­
тись, — він усе таки згад ав про м ен е п е р е д сам и м
св о їм о д їз д о м . Прийняв м ен е, як давній і добрий
знайомий. П обачення наше тяглося кілька [хви­
лин], і за ці короткі хвилини я встиг полюбити
ц ього щ асливого чоловіка. Я том у його щ асливим
називаю , щ о д о характеру таких, як він, лю дей не
тр е б а д о вго й пильно придивлятись. Такі возлю -
бленики Божі одним рухом , одним п оглядом ка­
жуть Вам: на нас усе м ож на звірити. З а кілька хви­
лин [розп овіш таком у т е ], чого д р у го м у й за все
життя не скаж еш .
Він не обіц яв мені багато, чим я особ ливо ті­
ш уся: багато обіцяти значить нічого не зробити.
Він просив писати йому й присилати штуки м атерії.
Але я цього не роб лю , — мені таке листування
142

зд ається неделікатним. І зустрілись, і попрощ ались

м и з ним, як старі та д о б р і приятелі. Н адовго з о ­
станеться в м о єм у серці це к о ротк о-д овге п оба­
чення, це симпатичне, б л а го р о д н е обличчя, щ о ви­
д ає тихі й лагідні звуки. Напиши йом у від м е н е най­
глибш е се р д е ч н е привітання.
Про височайш і помилування з приводу к о р о ­
нації в нас іще нічого н евід ом о. Я ніякісінькою на­
дією с е б е не тішу. Чим і як м о ж у я п обороти упе-
р еж ен н я В [асиля] О [лексієвича] ? На ц е я м аю ви­
правдання, та н е осм ілю ю сь його подати. Треба,
щ о б В [асиль] 0 [л е к с іє в и ч | спитався гр аф а О р ­
лова, на чиї кошти я виховувався в А кадем ії, й за
щ о м ені заб о р о н ен о рисувати, сл овом , щ об граф
О рл о в пояснив м о ю тем ну кон ф ірм ац ію . Та хто ж
легко покидає св о ї упереж ення? Писав я д о Тебе
ч е р е з Мі хай лова щ е на початку літа, — не знаю ,
чи о д е р ж а в Ти мій лист. М іхайлов мені щ е й двох
рядків н е написав, і здається, щ о й не напише. Я не
зн аю , щ о ц е озн ачає. Чи часу не м ає, чи п росто лі­
нощі непростимі його обсіли, чи щ ось інше, — не
зн аю . У кож ном у р азі м е н е це болить. Здається,
Ти мій одинокий, вірний і незмінний кореспондент,
С ер д еч н о Тобі дякую , мій д р у ж е єдиний. Виправ­
дай м е н е п ер ед С иґізм ун дом , щ о йому не пишу.
Причина натуральна: не знаю , куди писати. Якщо
він іщ е в П етербурзі, то напиши йому щ ире моє
привітання й уклінну просьбу знищити »Варнака«
та (я справжній прош ак!) прислати мені дві плитки
сепії ф ір м и S e p i a d i Б о т а аб о ф аб р и ки Ш а­
неля. В м е н е теп ер цієї ф а р б и й півґрана нем ає.
Д о б р е щ е, щ о й інших засобів, а головне п ом еш ­
кання н ем а є, а то я б п о м ер із д осад и . Н едавно
спало мені на д у м к у зм алю вати в особах євангель­
ську притчу про блуд н ого сина — в побуті і зви ­
чаях сучасного р о сій ського стану. Ідея ця й сам а
по собі глибоко повчальна, а які пройм аю чі душу
картини ском понував я в своїй уяві д о цієї прав­
диво м о р а л ь н о ї теми.1 Картини готові в найменш их
 143

п одроб и цях (звичайно, в уяві), і коли б мені хоч

найскромніш і засо би , я б зад уб ів над роб отою .
Я м ай ж е зад о во л ен и й , щ о не м аю теп ер засобі«,
щ о б ро зп о чати ро б о ту. Д ум ка щ е н е д озріла,
я легко міг би пом илок наробити; винош ую, як
мати дитину у своїй утробі, цю б е з краю р ізн о м а ­
нітну тем у, а на весну, пом оливш ись Богу, за х о ­
ж усь коло виконання, хоч би й у собачій конурі.
Якщо Бог мені д о п о м о ж е здійснити мій на­
м ір, то з цієї тем и вийде неабиякий завтовш ки
ал ьб о м , і якби мені колись у д ал о ся його видати
в літограф ії, я був би вищий н ад усяке зе м н е щ а­
стя. А ле не д о в е д и Б ож е невдачі: тоді я пом ру, —
ідея 'надто тісно з м о єю душ ею зр о сл а ся.
У наступному листі опишу Тобі кілька картин
так, як вони мені теп ер уявляю ться.
Про щ о ж м аю щ е Тобі писати, д р у ж е мій
єдиний? П аскудна одноманітність! Півроку вж е ми­
нуло, як я Тобі писав, та й теп ер писати нем а про
щ о. Якщо м о я « ев о л я щ е рік п родовж и ться, я пев­
н е одурію , а з зап овітної м о є ї думки, з м о го
»Блудного Сина« вийде б езб арвн и й о б р а з охлялої
уяви, і більш нічого. С умна, б езр ад існ а п ерсп ек­
тива. Д ля виконання сю ж ету, щ о я його зад у м ав,
треб а типів живих, а не уявлених. Д е ж я їх в о зьм у
в цьом у во р о н ячо м у гнізді? А б е з них, б е з цих
провідників, легко збитися з д ороги й н ай безглуз-
діших пом илок наробити. А ле годі про це! Напиши
Ти мені, як Ти гадаєш своєю будучиною р о зп о р я ­
дитись. Кого гадаєш із с е б е зробити: мистця чи
урядовця? На од н о м у й д ругом у шляху сер д еч н о
б аж аю Тобі успіху. А ле мені б щ и ро хотілося, щ о б
Ти вибрав мистецький шлях. Не знаю Твоїх м ате­
ріальних засо бів — ф ун дам ен ту всіх наших почи­
нань. М оральні засоби Ти м аєш : є в Т ебе лю бов д о
мистецтва, і цього досить; про здібності н е тур­
буйся: вони вірні сопутники цього п р екр асн о го
світила. О, якби мені д о ве л о сь колинебудь Т ебе
144

побачити й побачити правдивим м истцем (н еп рав­

дивим Ти не м ож еш бути)! Тоді 'радість м о я б ез
краю була б! Так, а не Інакше, якщ о м ож еш , улаш ­
туй свою будучину; тоді, хоч д е б Ти був, я пішки
прийду милуватись Твоїми творам и. П орадь, що
мені робити з клаптикам и вовняної м атерії? В м ене
їх штук із десять назбиралось. М инуле літо сп ри ­
яло м оїй м ануф актурі. В О рен б урзі, окрім Бюрно,
я нікого не м аю ; але я ніколи не відваж усь турбу­
вати його такою м атеріяльною пропозицією . На
М ихайла й Карла надія кепська, а на лінивих з е м л я ­
ків м оїх іщ е гірша. Вони докон че дом агаю ться
п л о м б и : п ростота й більш нічого! Д е Аркадій
і щ о він робить? Пиши йому й цілуй його за м ене.
Пиши Сові і його цілуй. Пиши М ихайлові і його спо­
чатку поцілуй, а потім полай за невибачні лінощі,
якщ о це тілько лінощ і. Не заб у д ь написати Сиґіз-
м ундові й наостатку пиши Бю рно й за м ен е цілуй
його, цю найблагородніш у людину.
З усього серц я цілую Твою найщасливішу
матір.
Не забувай м ене, д р у ж е мій єдиний.К

82. До Михайла Лазаревського.

Любий мій, єдиний Михайле!
ЦРазом з останніми пятьом а р озд ілам и цього
твору о д ер ж а в я й лист о д Д ар м о гр ая , в яком у
він просить м ен е, а я Тебе прош у дати його етю ­
дові такий заго л о вок:
М атрозъ,
или стар ая погудка на новый л ад ь.
Р азсказъ (а не этю дъ).
Часть первая.
П ерш а частина оповідання обійм ає соб ою д е ­
сять розділів, а як а велика б у д е друга частина,
того він не пише: м абуть, і са м іщ е не знає. Щ е
просить він виправити помилку, поправді досить
 145

грубу. Він написав, щ о містечко Лисянка зн ам ени те

тим, щ о там народився славний Богдан Х мель­
ницький. Н еправда: в Лисянці народився н е слав­
ний гетьман, а його батько, чигиринський сотник
Михайло Хмельник, аб о Хмельницький, і не за сл о ­
вами літопису С ам овидця, як він написав, а за с л о ­
вами п р о ф есо р а С оловйова, який покликається на
київські акти. Щ е — не памятаю теж , «а якій сто­
рінці — зр о б и в він прогалину, а з а ним І я; тр еб а
було написати прізвищ е знам енитого ч ер еп о л о ґа
Л я ф а т е р а , та він, м абуть, забув, як звався цей
мудраГель, нім ець, і я теж « є згад ав. Більш він
нічого не зав'важує. Я теж нічого більш не зав в а­
ж ую , і він п е р е д а є мені, а я, переписавш и на д о­
звіллі, п ер ед аю його н овон арод ж ен у дитину під
повну Вашу опіку й р о зп о р яд ж ен н я. Щ е пише він
мені, що як і б уде друга частина цього оповідання,
то не д уж е ск о р о . Тому я й дум аю , щ о кращ е не
писати: »Частина перш а«Л
Тепер от щ о я Тебе проситиму, д р у ж е мій
єдиний: якби Ти сам побачився з Пісємським (за
зн аком ство з ним не будеш м е н е лаять) та спитав
би його, чи бачився він з граф и н ею Т [о л сто ю ],
і щ о вона сказал а йому про »Княгиню« К. Д ар м о -
грая, і чи получила вона м о ї письм а. ! щ о він Тобі
скаж е, напиши мені, д р у ж е мій єдиний. Кланяюсь
Василеві, Ф ед о р о в і і С ем енові. О ставайтеся з д о ­
рові, іскреннії други м ої. Не заб увай те сироту на
чужині.
18 грудня.]!

10
146

1857 р.
83. До гр. Настасп Толстої.
ІіНовопетровський ф о р т, 1857, січня 9,
Д орогоцінний лист Ваш з 8 ж овтня мину­
лого р оку о д ер ж али в ф орті 26 грудня, а мені пе­
р едали розпечатаний 1 січня, як п одарунок на Но­
вий Рік. Яке д р іб я зк е, м атеріяльн е розум ін ня по­
дарунку й свята! Д итяче розум ін ня. Є лю ди, що
д о сивого волосся дожили, а все таки діти. Одні
тихі й лагідні, інші буйні й свавільні діти, — діти,
щ о їх досвід не навчив найпростіші речі розум іти,
п р о м оє десятилітнє чистилище вже не кажучи.
Д осить і ш естимісячного дож и данн я, щ о хвилює
й гнітить душу. І щ о ж? Вони, звичайно, несвідом о
крадуть із м о го м ученицького життя найсвітліші,
найдорогоцінніш і чотири дні. Д о ш остимІсячної
муки додаю ть іщ е чотири дні. Дикий злочин, автім
— 'несвідомий! О тж е тілько ван далізм , а не зл о ­
чин. І я із зворуш еним с е р ц е м повторив слова р о з-
лятого Чолові колю бця: »Прости їм, не відять бо,
щ о творять«.
Д р у ж е мій благородний, особи сто незнаємий!
С естро м о я, Богу м ила і ніколи невиданая! Чим
в о зд а м , чим заплачу Тобі за радість, з а щ астя,
яким Ти очарувала, захопила м о ю бідну, заж урен у
душу? С льози, сльози б е зм ір н о ї вдячности при­
ношу в Твоє високе, б л а го р о д н е се р ц е ! Радуйся,
незрівняна, п р еб лагородн а м оя заступнице! Ра­
дуйся, сестро м о я сердечна! Радуйся, як я теп ер
радую сь, д р у ж е мій душ евний! Радуйся, Ти з б е ­
зодні од чаю вивела м ою м алу, м ою бідну душу!
Ти пом олилася Тому, Хто окрім д о б р а не робив
нічого, Ти п ом олилася Й ому м олитвою янголів
безплотних. І радість Твоя, як і м о я вдячність —
безкрайні! Ш атобріан у »Замогильних Записках«
сказав, щ о справж нє щ астя н ед о р о го кош тує, та
 147
щ о д о р о г е щ астя — погане щ астя. Щ о він р о зу м ів
під цим простим словом ? Щ астя Л укулла ми Ф ам у­
сова? Не ду м аю . Рим ського й м осковського пана
н ед еш ево кош тувала трьох годинна їж а, щ о п о т|м
три доби в шлунку н е травилася, — отж е п р о ж о р а
навіть щ астям скотини не м о ж е похвалитися. 1 ви­
ходить, щ о славний турист, ем ігрант, д и п лом ат
І нареш ті1авто р »Аталі« про справж нє щ астя нічого
н е тямив, а на такого щ асливця, як н ап риклад я те­
п ер, гордовитий ари стократ-п едан т і подивитися б
н е захотів, н е т е щ о з с м е р д о м м ову зняти про
щ астя. Бідні ви, м алодуш ні — ш еваліє д е Ш ато-
бріан д е К омбур! Ф льорентинський вигнанець за
такі дурниці п онам яв би вам уха, н ем о в базікай лу-
ш коляреві.
Д ан та Аліґієрі тілько вигнали з рідного краю ,
ал е не за б о р о н я л и йом у писати своє »П екло«
і [про] свою Беатріче, а я... я був нещасливіший за
ф л ьорен тин ського вигнанця. З а те тепер я щ асливі­
ший за найщ асливіш ого з лю дей. І виходить, щ о
справж нє щ астя н е таке д еш е в е , як д у м ає ш еваліє
д е Ш атобріан. Тепер, і тілько теп ер, я вповні по­
вірив у сл о в о : »лю бя, н аказую ви«. Т епер тілько
я м о л ю ся й д яку ю Й ому за б е зм е ж н у лю бов д о
м е н е , з а посланий мені іспит. Він очистив, зцілив
м о є бідне х в о р е сер ц е. Він зняв із м о їх очей
п ризм у, к р ізь яку я дивився на лю дей і на сам ого
се б е . Він навчив м ен е, як лю бити ворогів і ненави­
дящ их нас. А ц ього н е навчить н ія к а ш кола, окрім
тяж ко ї ш коли іспитів і д о в го ї р о зм о в и з сам и м со ­
б о ю . Я теп ер почуваю с е б е як не доскон али м , то
принаймні б езд о ган н и м християнином. Як золото
з огня, як н ем овля з купелі, вихож у я теп ер із тем -
р я в о го чистилища, щ об р о зп о ч ати новий, благо­
родніш ий ш лях життя. І ц е я називаю істинним,
правди вим щ астям , щ астям , як о го Ш атобріанам
і вві сні н е побачити!
Поки спром ігся я взятися з а п еро, щ об мали-
148
сати Вам хоч щ ан еб у д ь н еп одіб н е д о цієї 'нісеніт­
ниці, я блукав кілька ден ь круг ф о р ту , та н е 3 о д ­
ним Вашим листом неоціненним , а з Вами сам ою ,
сестр о м о я Богу м илаї І п р о щ о я з Вами не го в о ­
ріте? Чого не р о зп о вів , чого не повірив Вашій душі
вразливій? Усе, — і тем н е минуле, і світл е м ай­
бутнє, все в найменш их п одроби цях. І коли Ви м а ­
є те надію на особисту зустріч наш у, — коли п овто­
риться ця се р д е ч н а сповідь, то б ою сь, Що ц е б уде
п овторенн я м л яв е й б езб ар в н е .
Я д о того дійш ов у своїх гадках, щ о уявив
с е б е на В асилєвському острові, н а якійсь далекій
Лінії, в скром ній м алярській келії з од н и м вікном,
як працю ю над м ід н ою дош кою (я маю нам ір зай ­
нятися виклю чно ритуваніням а к в а т і н т а, а м а ­
л я р е м с е б е в ж е й уявити не м ож у). Д алі уявляю
с е б е вж е вправним Гравером , р о б л ю кілька ри сун ­
ків сепією з славних творів, щ о в А к ад ем ії та в Ер­
мітаж і, і з таким зап ас о м вируш аю н а м о ю лю бу
У країну, і н а хуторі в одного з д рузів м оїх, с к р о м ­
них поклонників м у з і Грацій, відтворю ю в Гравюрі
славні твори укоханого мистецтва. Яка солодка,
я к а рад існ а м рія! Яке повне, б езту р б о тн е щ астяі
! я вірю , я д о то р каю сь м о є ї с о л о д к о ї будучини.
Я присвячую м о ї майбутні естам п и Вашому д о р о ­
гоцінном у імені, як одинокій м о їй рад ості, як о д и ­
нокій причині м о го б езту р б о тн о го щ астя.
Багато й б агато хотів би я сказати й р о зп о в і­
сти Вам, ал е в мені т еп ер такий б е з л а д — гірш е
всякого р о згард іяш у. Чи д очекаю сь я того тихого,
с о л о д к о го щ астя, коли Вам особ и сто — д о л ад н о ,
спокійно, з скром ністю п е р е р о ж д е н о го христия­
нина — р о зп о вім В ам, як сон, м о є сум не минуле?
А Тепер прийміть усе, щ о я пишу Вам, як н ай б ез-
ладніш у, хоч і щ и ру, ім п ровізацію . Прийміть і ви­
б ачте мені, д р у ж е мій єдиний, цю м о ж е п р о ­
стацьку щ ирість...
[Три рядки закреслені так, щ о не можна вчитати.]
...існує на світі?
 14?

Усім с е р ц е м м о їм цілую гр аф а Ф е д о р а Пет­

ровича, Вас, дітей Ваших і всіх, хто близький та лю
бий б л аго р о д н о м у сер ц ю Вашому. Д о побачення!
Д е Осіпов? Щ о з ним? Від м ісяця червіня че­
каю від нього посланія і плитки сепії, та, м абуть, не
д іж дуся. Чи не потрапив і він д о числа д р у зів м оїх,
яким заказан и й був усякий з вязок зо мною? Бо­
рони його Господи!])

84. До Бронислава Залеського.

ЦЮ лю того 1857 р.
Лист Твій, щирий мій д р у ж е, з 18 вересня
минулого р оку о д ер ж а в я 28 січня ц ього року.
Щ о значить ця ч ер еп аш а повільність, я н е р о зу ­
мію . Іраклій каж е, щ о Ти ад ресував його ч е р е з
А страхань, і щ о він спізнився на останній пошто­
вий пароплав та мусі'в ч е р е з С ам ару й О рен б ург
д о наш ого кочовищ а м андрувати. Так чй інакше,
він таки дійшов д о м ен е, і я з сл ьозам и се р д е ч н о ї
радости пропитав його.
Д р у ж е мій єдиний! Твоя радість, твоє щастя
так б езм ір н о повні, щ о мені зостається тілько по­
баж ати Тобі, Твоїй щасливій м атері, батькові
й усьом у, щ о б л и зьке Твоєму серцю , побаж ати
довгих-довгих та безтурботних днгв. Ти так щ иро,
так ж иво, рад існ о описуєш своє побачення, що
я неначе був при цій п рекрасній сцені, н ен ач е сам
цілую і слізьми обливаю руки Твоєї м атері, щ о
так довго ско р біл а, а теп ер така щ аслива. Ти б о ­
явся скаламутити м о є щ иро Т ебе л ю б л яч е с е р ц е
оп исом своєї р ад о сти . Д ар м а , — Твоя рад ість н е­
р о зд іл ь н а від м о є ї радости, н ерозд ільн а, як лю­
б ляча душ а від такої с а м о ї лю блячої душі. Ця
психологічна п р авда [не] п отребує м атеріальних
д оказів.
Ти пишеш, щ о кароокі й синьоокі s io s trz e n c y
Твої питаються Тебе, коли п р и їд е д о них старий
150

друг Твій, щ о лю бить добри х і милих дітей? Цілуй

їх, д р у ж е мій єдиний, і скаж и їм , щ о се р ц е м оє
давн о 'вже з ними, і щ о сам я ш видко д о них при­
їду й поцілую їх так, як Ти їх теп ер цілуєш. Ф ан ­
тазія! Вимріяне щ астя! Покищ о й цього досить.
Д ля душ, щ о вмію ть співчувати й любити — н ад ­
хмарні зам ки тривкіші й кращ і, як м атеріальні па­
лати еґо їста. Ця психологічна п равда л ю д я м пози ­
тивним н езр о зу м іл а. Та й бідні ж оці позитивні
лю ди: вони не знаю ть найдосконаліш ого, найбіль­
ш ого щ астя 'на зем л і, вони, одурм ан ен і с е б е л ю б ­
ством , позбавлені цього б езк р ай о го щ астя, — н е­
вільники, позбавлені свободи , і більш е нічого.
Р азо м із Твоїм радісним листом о д ер ж а в
я лист із А к ад ем ії М истецтв о д жінки наш ого віце-
п р ези ден та гр аф а Толстого. Вона мені пише, що
зр о б л ен о все для м ого визволення і щ о за к орот­
кий час вона чекає щ асливого результату. Як Ти
дум аєш : чи м о ж н а на цьом у ф ундам енті будувати
надхм арні замки? Ти скаж еш : м ож н а, а я їх уж е
і збудував. Та які прекрасні, які світлі зам ки! Без
стрільниць і ам б р а зу р , б е з зол ота й м а р м у р у —
м ої розкіш ні, прекрасні зам ки! А ле п о зазд р и в би
їм і сам несвіжський „ Р а т е К о сіїап к и “ , якби міг
він теп ер чом убудь заздри ти . От щ о я зб удував «а
цім п рекраснім ф ундам енті.
П ерш е, аб о п ерш а п оем а, »інтродукціо«:
р о зл у к а з пустинею, в якій я стільки років страж ­
дав, р о зл у к а з К арлом, М ихайлом і Бю рно, якого
я тілько р а з побачив і полю бив. Потім павза до
М оскви, потім М осква, друзі й шкільні товариші,
щ о зостались, потім, потім... ось який ф інал. З а ­
мість п ет ер б у р зь к о ї залізниці я вибираю простий
поштовий шлях — см оленський або виленський
і п р и їзж аю п росто д о Рачкєвичів. Тут починається
д руга частина поем и. Зустрічаю ся з Тобою , плачу
й цілую руки Твоєї щ асливої м атері, цілую Твого
щ асливого батька, сестри, карооких і синьооких
 151

віовіггеїісбтлг Твоїх і відпочиваю в обійм ах пов­

ного щ астя, повторю ю чи вірш великого поета:
»Повітря всієї А равії м ало, щ об наповнити
м о ї вільні груди«.
Зам ість А равії, я казатиму: Литви., Відпо­
чивши від цієї повної радости , я м ало не сило­
міць б еру Тебе з обіймів Твоєї щ асливої м а­
тері, й певного чудового ранку м ол и м ося з То­
б ою п ер ед о б р а з о м Б ож ої М атері О стр о б р ам -
ської. Вильно так са м о д о р о г е споминаїми м о єм у
серцю , як і Твоєму. З литовської столиці варш ав­
ським ш ляхом м чим ося д о А к ад ем ії М истецтв
і доп о вн ю єм о наш е, і так повне, щ астя д во м а рока­
ми студенського пустельницького життя. А скільки
радости в о ц ьом у пустельницькому житті! Цю
радість і це щ астя той тілько зр о зу м іє, хто лю ­
бить б ож ественн е м истецтво так, як ми з Тобою
його лю би м о. Чи ж н е п равда, — за м о к п рекрас­
ний, чудесний і н е зо в сім надхмарний? Ф ундам ент
ніби дає зап оруку, щ о ц е м о ж н а здійснити, та щ о
за м о к б у д е міцний.
Д ругий надхм арний зам о к , або п о ем а на цю ж
саму тем у : вступ такий самий, сцена в М оскві така
сам а, але зам ість см о лен ського шляху вибрано пе­
тербурзьки й залізничий. І я в П етерб урзі, в ск р о м ­
ній кватирі з дво х кімнат, вивчаю науку ритування
а к ' в а т і ' н т а і чекаю д о с е б е Тебе, м о го щ ирого
д руга. Ти приїхав, ж и в ем о ми з Тобою скром но,
м а л о не вбого, в м алесеньких кімнатках, невтом но
п рац ю єм о , вчимося й тіш имося своєю наукою . Д ва
роки непом ітно пролітаю ть над нами, і ми (якщ о не
повні, то принаймні свідомі мистці) ч ер ез Вильно
й С луцьке п о вер таєм о ся до Рачкєвичів, цілуєм о
Твою м атір, батька, сестри й карооких та синьо­
оких синовців Твоїх.
Д руга п о ем а трохи п розаїчн а, ал е по суті
повініша з а перш у. Так чи інакше, Ти повинен бути
в А кад ем ії М истецтв, аб о б у д е прогалина, н еза-
152

шита дірка в Твоїм і м о їм житті. Недосить бачити,

милуватися прекрасним , розум н и м , д о б р и м чолом
людини, треба нарисувати його на папері й милу­
ватися ним, як створінням ж и вого Бога. О сь чог<~
тр еб а для повні наш ої радости, для повні нашого
життя!
Позич, випроси 25 карбованців на місяць
протягом двох років. Як знаєш , роби, тілько зроб и;
це для Тебе, а навіть і для м е н е необхідне, — для
м ен е тому, щ о я хочу бачити й цілувати м ого при­
ятеля д о ско н ал и м , а для Твоєї досконалости по­
трібна А кадем ія М истецтв. Б ез св ід о м о го р о зу ­
міння краси людині не побачити В сем огучого Бога
в д р іб н о м у листячку найм енш ої рослини.
Ботаніці й з о о л о ґії т р е б а захоплення, інакше
ботаніка й зо о л о ґія б у д е м ер тви м трупом між
лю дьм и. А захоплення це зд обувається тілько гли­
б оки м р о зу м ін н ям краси, б езм еж н о сти , сим етрії
й гарм онії в природі. О, якби я хотів теп ер п о р о з­
м овляти з Тобою про К осмос і послухати, як Ти
читаєш пісню Вайделоти!
Нехай м оляться Твої кароокі й синьоокі
віоз'Ьггепсу: м олитва янголів чутн-іша Богу.

15 лю того.
Я зупинився на найвищ ом у Градусі м о є ї с е р ­
д еч н о ї ф ан тазії; зупинився на те, щ об діж дати на­
ступної пошти й зміцнити м о ї припущ ення ясним
і певним д о ку м ен том . Пошта прийшла 14 лю того
й н е п р и в езл а мені нічого такого, на чом у спира­
ю чись, міг би я продовж увати свої припущ ення.
П ередчуття, віра, надія, і нічого більш е.
Чи о д ер ж а в Ти мій лист із ж овтня, не памя-
таю яко го дня, адресовани й просто до С луцького,
а н е д о Рачкєвичів? Я писав тоді про побачення м оє
з сер дечн и м старим Бгорно. Якщо н е о д е р ж а в , то
напиши мені: я Тобі вдруге опишу це коротке
й б езк о н еч н о д о в ге побачення. А теп ер, як і тоді,
 153

прош у Тебе, мій сердечний д р у ж е, пиши йому, ці­

луй його си зо -м о л о д у голову, цілуй його чисте
ж и ве с е р ц е , цілуй його бож ественну християнську
душ у. Цілуй його, як мистця, як брата, як людину.
Я нічого теп ер не м ож у більш е сказати. С ер ц е м оє
переповню ється лю бовю й зн ем агає при спомині
про нього.
Цілуй А ркадія, жінку його й дітей його. Ц’*-
луй С иґізм унда й баж ай йому найбільш блиску­
чого успіху на вибраном у ним шляху. Писав би
Тобі щ е багато й багато, та, як я сказав, докум енту
н ем а. А б ез нього найяскравіш а ф ан тазія нічого
більш е, як лойова свічка в казарм і. Ф антазія му­
сить на чом усь певном у спиратись. Насіння дж у-
ґари й дві штуки вовн ян ої м атерії пош лю Тобі
в останній половині б е р е зн я , а коли Ти його о д ер ­
жиш, Бог знає. Цілую Твою щ асливу м атір, Твого
батька, Твоїх сестер і Твоїх янголів- вю вй ггеп сб ^.
Не забувай м ен е, д р у ж е мій єдиний !Л

85. До Якова Кухаренка.

Христос воскрес! БаУьку-отамане кошовий!
Як р а з на Великдень привезла м ені астра­
ханська пошта Твоє друж нєє ласкавеє письмо
і 25-рублевую писанку. З р о б и в Ти мені свято,
д р у ж е мій єдиний, таке свято, таке велике свято,
щ о я його і на тім світі не заб уд у! Не видерж ав,
голубе мій сизий {та який би його вражий син і ви­
держ ав?), — упився, та так щ иро упився Твоїм м о ­
горичем , щ о аж го лом ози ну собі р о зк р о їв . О т щ о
зро б и в Ти мені своєю не так писанкою , як братнім
щ ирим сл о в о м .
Тількощо схаменувся я о д Твого слова, і взяв
уж е п ер о в руку, щ об написать Тобі спасибі, аж
приходить із Ґурєва пошта і привозить мені листи
із са м о го Пітера: [пиш е] один козак м олодий,
козак М аркович з товари ством і ш ле м ені на по­
чинок трохи грош енят.
154

Пише, що м о л о д е товариство в столиці склад ­

чину для м е н е зр о б и л о . Треба було б і в другий
р а з улиться, а л е я якось видерж ав, тілько (б ез
со р о м а казка) тихенько зап лакав. Другий лист із
столиці ж : пиш е мені курінний Л азаревський
і упевняє м ен е, щ о н е за б а р о м м е н е випустять із
цієї ш ирокої хурдиґи. Він пише, щ о добри й цар
наш дав у ж е приказ р о зб и в ать м ої кайдани.
І плачу, і м о лю ся, і все таки не вірю. Д есять літ н е­
волі, д р у ж е мій єдиний, зніївечили-убили м о ю і віру,
і надію, а вона була колись чиста-непорочна, я [к ]
те дитяточко в зятеє од купелі, чистая і кріпкая, як
той сам оцвіт-кам інь одш ліф ованийі А ле чого не
зробить р и то р да химська? Я трохи-трохи не одурів
на сім тижні. Та й тиж день ж е удався! Н едарм о
я його виглядав десять літ. Д есять літ, д р у ж е мій
єдиний!... вимовить страш но, а витерпіть!... і за що
витерпіть? Цур йому, а то я справді одурію . Тепер
д у м аю ось як зріобить: як, дасть Бог, д о ж д у ся
з корпусного ш табу о д пуску, то дум аю навпро­
стець ч е р е з А страхань уш кварить н а Чорноморцю ,
— я щ е її з р о д у н е бачив, треб а хоч на старість
подивиться, щ о то таке та славна Ч орн ом орія.
А поки те буде, посилаю ~епер Тобі, д р у ж е мій
єдиний, своє поличчя, — н ем а в м ен е, б р ате, ні­
чого більш е теп ер . Як дасть Господь м илосердний,
приїду сам на Січ, то м о ж е щ е якийнебудь при­
в е зу Тобі гостинець. О дн ого б ою ся, щ об не по­
треб ували м е н е ч асом в Оренбург*. А м о ж е, дасть
Бог, щ о й не п отребую ть, — на чортового батьк
я їм теп ер здався?
Чи старий Щ епкин щ е живий? От щ и р а ко­
зац ька душ а й м о л о д а , як у дитини! Чи не п иш е[ш ]
Ти йом у часом? Як пишеш, то цілуй його за м ен е.
Яку він там Тобі »Пустку« читав? Я, поганий з м ен е
б атько , заб ув св о ю рідну дитину.
Прислав м ені із Пітера курінний П анько Ку­
ліш книгу своєї роботи, н азван у »Записки о Ю ж
 155

ной Руси«, писану нашим язи к о м . Не знаю , чи дій-

ш[л]а д о Ч о р н о м о р ії ся д уж е р о зу м н а і щ ира
книга. Якщо не дійш ла, то випиши — не будеш ка­
яться: такої д о б р о ї книги по н аш ом у язи ку щ е не
було д р ю ко ван о . Тут ж иво вилитий і ко б зар , і геть­
м ан, І зап о р о ж ец ь , і гай дам ака, і вся с т а р о ж ж к а
Україна, як на долоні показана. Куліш тут св о го
нічого не д о д ав, а тілько записав те, щ о чув од спі­
лих кобзарів, а тим сам и м і книга його вийшла
книга д о б р а , щ ира і р о зу м н а. Послав би Тобі,
д р у ж е мій єдиний, свій ек зем п л яр , але я щ е сам
д о б р е не начитався. М ене, спасибі, лю ди д о б р і
книгами н е забуваю ть, — н ем а, н ем а , та і приш ле
хтонебудь, а ж урнала у ж е десятий рік і в очі «і
о д н о го н е бачив і не знаю , щ о там і діється в тій
новій, чи современней літературі. С ам н е написав
нічого, бо мені було зак а за н о писать, а т е [ п е ] р
уж е і Бог його святий знає, чи й напишу щ он ебудь
путнє. Я щ е не д у ж е зостарівся, та знівечився, д р у ­
ж е мій єдиний. А м о ж е, дасть Господь м и л о сер д ­
ний, щ е одпочину та на старість попробую писать
п р о зу : о віршах у ж е нічого и дум ать.
П рощ ай, мій єдиний д руж е! М ож е, дасть
Бог, щ е се літо побачим ось, а поки те б уде, цшую
Тебе, як б р ата рідного, а Ти поцілуй з а м е н е свою
стару і перецілуй своїх діточок, і не забувай
іскреннього твойого друга к о б зар я
Т. Ш е в ч е н к а .
Умисне пишу Тобі на од н ом у листочку, щ об
було д е поличчя полож ить і щ об конверт не дуж е
важив.
А преля 22, 1857 r.
Н овоп етровское укр^п лен іе.
156

86. До Андрія Маркевича.

Христос воскресе!
На самий Великдень приплила з Ґурєва д о
нас пош та і привезла мені письм о Твоє і 16 руб.
грош ей. Спасибі Тобі, д р у ж е мій незнаємий! По­
дякуй і поцілуй Твоїх товарищ ей і зем ляків м оїх
іцирих. Спасибі їм , щ о не заб уваю ть безталанн ого
стар о го К обзаря, — нехай н е за б у д е їх Господь
м и лосерди й своєю д о б р о ю д олею ! Спасибі вам,
м о л о д ії брати м о ї, і за книги. Спасибі йом у, том у
Николаю М., а Куліша як побачиш , то поцілуй його
за м е н е і скажи йому, іцо такої книги, як »Записки
о Ю жной Руси«, я щ е зр о д у не читав, та й не було
щ е такого д о б р а в руській літературі. Спасибі
йому, він м е н е н ен ач е на крилах переніс в нашу
Україну і п осади в м е ж старим и сліпими товари­
ш ами ко б зар ям и . Ж иво і просто вилита стареч а
м о в а, а м о ж е вонс тим і ж иво, щ о просто. І як не
б<уде він п родолж ать своїх »Записок«, то його Бог
святий п о кар ає, — так і скажи йому, д р у ж е мій, як
його побачиш.
Щ е ось щ о: чи н е зустрінеш ся там часом
з Ге р б е л е м , п ер ев о д ч и к о м »С лова о полку Іго­
реві«? Воно хоч і зоветься Г е р б е л ь, а такий ж е
сірнй хахол, як і м и з Тобою, м олодий мій д р у ж е.
О тож , як побачиш його, то подякуй йому за пе­
р е в о д м ало р о сій ської думи, н а д рю кован ої в »Б[и-
б л іо т е к і] для чтенія«.
З б атько м Твоїм, д р у ж е мій, м и були колись
великі приятелі і стрічалися з ним не в одній Кача-
нівці. Чи зд р аству є він тепер? Цілуй його о д м ене.
А м атір Твою тілько р а з бачив у Качанівці. М ож е
й Тебе тоді з н ею бачив, але Ти тоді щ е б уло м але,
то я теп ер і не згад аю , — давно те діяИось, м о л о ­
дий мій д р у ж е. В другий р аз б уду писать Тобї
більш е, а теп ер м ені щ ось н е пиш еться: я -неначе
зан ед у ж ав о д Твого письм а. Я [ к] прийду трохи д о
н о р м а л ь н о г о р о зу м у , то напишу Тобі цілу
 157

книгу, а тепер цілую Тебе, д р у ж е мій єдиний,

і Твоїх товариш ів, а м оїх зем ляків щирих, цілую
і дякую всім м о їм сер ц ем ... дякую за гроші', а ще
більш е за те, щ о не заб уваєте старого К обзаря
Т. Ш е в ч е н к а.
Д о б р е, що зосталося ш м аток паперу, єсть на
чому написать Р, Б. Я напишу його по-руськи, так,
бачиш, тр еб а, Ти й сам зд о р о в догадаєш ся, як п р о ­
читаєш, щ о так треба, тілько, с е р ц е м оє, голубе
мій сизий, зр о б и для м е н е все те, щ о я проситиму!
Я Тебе тричі поцілую , як побачим ось, а покищ о (я
й ’забув Тобі сказать) сходи Ти въ Больш ую М о р ­
скую въ д о м ъ гр аф а У варова, найди там М ихайла
Матвієвича Л азар евського і поцілуй й [о ]г о за
м ене: так тр еб а, д р у ж е мій єдиний. »Записки
0 жизни Н. В. Гоголя« прислав Ти мені д ва томи,
1 обидва перві.
22 ап реля 1857.
Р Б. ЦСправа ось у чому. П. К ом ендант Ново-
летровського ф о р ту Іраклій О лександрович Усков
просив ті. полковника Іллю О лексан дрови ча Кірє­
євського вислати йому кам еру-об ск уру для ф о т о ­
граф ії з усім п р и л адд ям і для цього зн ар яд д я п о ­
слав йому грош ей 250 карб, с е р е б , і 77 лебедячих
ш курок. Останній лист п. Кірєєвського від 10 ли­
стопада 1856 р оку о д ер ж а в п. ком ен дант з пові­
д о м л ен н ям про о д ер ж ан н я грош ей і посилки. Те­
п ер справа у тім, щ о тут досі не о д е р ж а н о ні речі,
себто кам ери -обскури , ні листовного п овід ом ­
лення про причину такої н е зр о зу м іл о ї проволоки.
Звичайно, це Іраклія О лексан дрови ча турбує.
О тож , прош у Тебе, побувай у п. Кірєєвського і зя
Іраклія О лексан дрови ча запитай його про причину
його м овчанки. М еш кає він на Великій Мильйонній
в дом і С л а в н и х . Якщо ж Ти його випадком під
цим ад р е с о м не зн ай деш , а б о він у м е р , або виїхав
із столиці, то поїдь, зам ість гуляти, в П авловське
та на дачі п. Кірєєвського знайдеш когонебудь із
158

родичів п. полковника Кірєєвського, і довідайся,

д е він і щ о з « и м , і чи не доручив він оправи цієї,
себто* кам ери -обскури , ком унебуд ь із своїх р о д и ­
чів а б о знайом их. 1 проси, щ об той, кого Ти знай­
д еш із його родичів, написав д о Іраклія О лексан ­
дрови ча і тим визволив його з п рикрої непевности.
Вкінці зайди д о м агазину П рево під ф ір м о ю »вы­
ставка худож еств єн ныхъ п роизведеній« коло Полі­
ц ей ського м осту в дом і Голландської Ц еркви й за­
питай сам о го п. П рево, чи доручив йом у згаданий
п. полковник торік восени виписати з Берліна ка­
м ер у -о б ску р у з усім а преп аратам и для ф о то гр а­
ф ії, чи «ні. А як п р о ц е все довідаєш ся, напиш и мені
якнайдокладніш е й найскоріш е.
А дресуй свого листа на імя Его Высокобла-
го р о д ія Ираклія А лександровича Ускова, г. Комен­
данта Н овопетровскаго у к р іп пені я О ренбургской
губерній.
На випадок см ер ти п. полковника Кірєєв-
ського довідай ся, д о кого м о ж е звернутися Іраклій
О лексан дрови ч, щ о б о д ер ж ати як н е са м у річ, то
н а з а д гроші, на які він м ає, як докум ент, лист п.
полковника. Про все ц е м о ж н а довідатись у Па-
вловськом у. Хто б не був з його близьких родичів,
батько, мати, б р ат чи сестра, — все од н о, [напи­
ши] тільки найдокладніш ий ад р ес , кого з них знай­
деш . і щ е р а з прош у Тебе, не барися, й напиши
по-руськи..і)

87. До Михайла Лазаревського.

22 ап р ел я 1857 г. (Н овопетровское).
Христос в о скресе, б рате мій любий!
Удався ж мені сьогорічний Великдень! Такого
святого р ад існ о го в ел и код н я у м е н е щ е й з р о д у
н е було. Я краз 7 апреля прийш ла д о нас пошта
і п р и везл а Твою д о рогую посилку і Твоє р ад о сн ес
п исьм о о д 17 генваря. Я трохи н е одурів, прочи­
 159
тавши його, та щ е як закурив твою сигару (я д есять
літ не курив сигари), то як закурив Твою га-
ванну, то так мені, д р у ж е мій єдиний, зап ахло
волею , щ о я заплакав, як тая дитина. О т щ о
Ти наробив з м о їм и старими очима! Нехай Тобі
Господь м илосердний заплатить за Твою сер ­
дечную р о б о ту . Та ж сам ая пошта привезла мені
письм о із Ч о р н о м о р ії і 25 р. грош ей о д Я. Куха­
рен ка (С ем ен його повинен знать). А ле К ухаренко
п р о волю мені нічого не пиш е. Та та ж сам ая пош та
Ь П етербурга п ри везла мені' п исьм о І грош ей 16 р .
о д А. М аркевича з товариш ам и. С е б у д е син того
сам о го М иколая М аркевича, щ о написав »М ало­
росс ійскую Исторію«. З батьком його ми були ко­
лись великі приятелі, а сина його, сього сам ого
Андрія, то я, здається, щ о й не бачив, а м о ж е й ба­
чив, та щ е дитиною . Найди його там та поцілуй за
м ене, мій д р у ж е єдиний. Воно квартирю є въ По­
чтамтской, въ д о м і Л о г и н о в а .
Так о т який у м е н е був Великдень! І чим я з а ­
плачу Вам, б р ати м о ї, зем л я ки м о ї щирі, чим за ­
плачу я Вам за м о є велике свято, за м о ї сердечн ії
рад о сн ії сльози? Сльозами^.. І нічим більш е.
Як побачиш.. Куліша, поцілуй його з а книги,
щ о він подарував, а особ л и во за »Записки о Ю ж­
ной Руси«. Такої р о зу м н о ї книги, такого чистого
(нашого сл о ва я щ е не читав. М ож е він і р о з с е р ­
диться н а м е н е за те, щ о я його алм азний подарок,
»Записки о Ю жной Руси«, послав на Ч орном орію
Кухаренкові. Так щ о ж : скажи, — не втерпів. І як
він — крий його Мати Господня! — н е видасть вто­
р о го том а, то не тілько я, — Ти, всі зем ляки наші
і вся Славянщ ина п роклян е його і н азо в е бреху­
н ом . Так і скажи йому.
А Б [і] л [о] з [е]р ськи й , каж еш , поїхав ж ени­
тися д о д о м у . Нехай йом у Бог помага. О т щ е щира
християнська душ а! Поцілуй його за м ене, як п о­
бачиш.
160

Яка там м о я картина була у Є зучевського,

єйбогу н е знаю,: розіграл и , кажеш , в лотерею ,
і вона досталася Тобі? О, мій добри й , мій щирий
д р у ж е! Нехай Вас Бог так не за б у д е , як Ви не з а ­
були, не покинули м ен е, безтал ан н ого, ’на чужині,
в неволі'. Я нікуди не поїду, д р у ж е мій єдиний, як
Пошле мені Господь м илосердний волю , хіба тілько
по д о р о зі з а їд у в Ч орн ом орію на який тиж день,
а там п рям о в столицю д о Вас, до Вас, б рати м ої.
Мені здається, щ о я одурію , як побачуся з Вами,
м о ї рідні, м о ї єдинії!
С ьогодня, £2 апреля, прийшла друга пошта
з Ґурєва і не п ри везла нічого оф іц іальн ого нащот
м о є ї одставки, і я не знаю , щ о й дум ать. М о ж е то
ф о р м а тр еб у є такої проволоки? Не знаю.. Д ож д уся
і тр етьо ї пошти, щ о там б уде, бо м ені, бачиш, хо­
тілося прибавить д о цього п исьм а два слова і ні­
чого більш е, д р у ж е мій єдиний.
Лихий його знає, д е той О сіпов дівся! І Пі-
сєм ського, каж еш , н ем ає в П етербурзі? А »Кня­
гиня«, пишеш, у якогось Н. Д ., не знаю , хто с е
Н. Д. Якби »Княгиню« взяв на свої руки Куліш,
чи не лучче б було? Та й »М атроза« прибгав би д о
»Княгині«, та причепурив би їх гарненько, та й пу­
стив би в лю ди. Д а р м о грай написав уж е і вторую
часть »М атроза«, вь которой уж е р і з ч е об озн ачи ­
лась об щ ая и дея р аз сказ а, а в третій він д у м а уж е
виставить н аголо свою нехитрую ф антазію . А ле
коли то те буде? А м о ж е й б у д е колинебудь. Треба
підож дать.
Н е пишу Тобі, д р у ж е мій єдиний, сьогодня
більш нічого, б о н е м а ч ого писать, та і' голова
в м е н е сьогодня -неначе п ози ч ен а у м о с к ал я-к о р о -
бейника, аб о н еначе клоччям начинена. А все то
те лихо пош та н аробила. П ідож ду д р у го ї пошти,
чи н е веселіш а б у д е. О сь-ось трохи не забув! Чом
Ти м ені нічого не пишеш про* Василя і про Ф ед о р а?
 161

[Д о п и с к а ін ш и м п и с ь м о м ]:

Чорти їх батька знаю ть, щ о се вони зо мною

роблять! І досі щ е н ем а нічого із Корпусу. Д оби­
вають вони м ен е, н едолю ди, не б оя чи ся Бога!
А нудьга, нудьга, — я щ е зр о д у такої нудьги не
куштував! Ні д о чого руки не леж ать, а в голові
така н ехворощ , щ о й ради не дам . Читаю по од ­
ному листочку в день біограф ію Гоголя, читаю та
й бою ся: м о ж е й по листочку не стане, поки то
прийде той одпуск. Грошей у м ен е тепер д у ж е не­
багато, але якби дав Бог тую волю, то м ож на б
було позичить трохи, щ об до М оскви або до Чор-
ном орії допхаться, а там у ж е я не загину. Ти мені
пишеш про ф о то гр аф ію . Не робіть нічого, брати
м ої, други м о ї милії, поки я з Вами не побачусь.
З сІею пош тою не пишу Тобі: »я своб оден«, — чи
не дасть Бог з будущ ою ? Нудно мені, д р у ж е мій
єдиний! Д ум ав собі, чи не легш е буде, як з Тобою
поговорю хоч на папірі, — перо з рук випадає.,.
На посилку Твою тілько дивлю ся і більш нічого;
в руки нічого взять не хочеться. Бувай зд о р о в , мій
д р у ж е єдиний! Цілую Тебе, С ем ена, Кулгша і всіх
м оїх і Твоїх зем ляків добрих і щирих, таких, як Ти.
Не покидайте м ене, други м ої, брати м о ї милії.
8 м ая.

88. До Бронислава Залеського.

IL8 травня.
Мій єдиний д р у ж е, Брониславе! Ради наш ої
святої приязні витолкуй Ти мені, що значить Твоя
вперта м овчанка. А бо Ти облінився й прокис на­
решті на селі, аб о Ти захворів? Борони Тебе Бож е!
А бо Ти заховався до незн ан ої три десятої держ ави ,
д е про пошту й не чули? А бо... я не знаю , що й д у­
мати. П еред тим щ е, як дістав Твій останній лист
з 18 вересня минулого року, я писав Тобі двічі на
ад р ес Білінського, — вперш е в листопаді, а вдруге
11
162

в січні, р а з о м із Б [ю р н о ], і ні на од н е привітання
відповіді не дістав: щ о це значить, — ’не д о д у м а­
юсь. Лист Твій з 18 вересня о д ер ж а в я в останніх
днях б ер езн я і на нього тілько тепер одповідаю .
Я все дож идав від Тебе пізніших звісток і, не ді­
ж давш ися, вирішив адресувати Тобі третє посланіє
в Твої лю бі, сердечні Рачкевичі. Р азо м із Твоїм
останнім листом о д ер ж а в о д Тебе листа й Іраклій,
в яком у Ти просиш прислати насіння дж уґари ,
а м е н е просив Ти прислати Тобі для відом ого
вжитку дві штуки м атер ії власного виробу.
П росьбу Твою виконано не зовсім зад овільн о: п о ­
силку вислано пізно, — насіння д о сівби не діста­
неш. Тобі д о б р е відом о, щ о на зим у в нас грош ова
та й взагалі р ек о м е н д о в а н а коресп онден ц ія припи­
няється. Ось причина запізнення. Р азом із насін­
н ям послано Тобі й м оє рукоділля, три штуки. Дві
для Твого власного вжитку, себ то для п родаж у по
Твоїй думці, а третя з написом для граф ині Т [ол-
с т о ї], якій прошу, не гаючись, переслати з листом
аб о б ез листа, як уваж аєш , на такий ад рес:
вь С .-П етербургь, гр а ф и н і Наталій [sic!] Ива-
н о в н і Толстой, вь А кадем ію Х удож ествь, а гро­
ші, вторговані за останні дві штуки, переш ли
на імя М ихайла Матвеевича Л азар ев сько го д о
С.-'Петербургу, на Великій М орській вулиці, в дом і
г р а ф а Уварова. З р о б и так, як я Тебе прошу, д р у ж е
мій єдиний! Цими дням и д о ж и д а єм о пошти, і тому
я не кінчаю м о го листа. Пошта повинна привезти
мені Твій лист і... та бою ся вимовити... Чи Ти пом і­
чаєш зм іну м о го письма? Д обрий це знак, друж е
мій єдиний, — зн ак свободи! А ле почекайм о, щ о
с к а ж е пошта.
10 травня.
Сьогодні прийш ла пош та й принесла мені
так д о вго -д о в го очікуваний, лю бий лист; ал е того,
чого я дож идав так, щ о с е р ц е трем тіло й зав м и ­
р ал о , — того не п ривезла, і то з п ростої причини,
 163

яку пояснив мені М. Л азаревськи й б р атер с ьк и м

св о їм листом, щ о я його тою сам ою пош тою о д е р ­
ж ав. Не в січні, як я Тобі писав, а тілько 7 квітня
п р ед ставлен о м ен е р а з о м із б агатьом а іншими;
ал е на чом у ц е п редставлення скінчилось, н е
знати. У ко ж н о м у разі я не зн евіряю сь, але че­
кання, як і всяке чекання, найбільш н естерпн е по­
чуття. Не кажучи вж е гтро якубудь р о зу м н у р о ­
боту, я навіть повістей читати не м ож у. Н естерп­
ний стан, та він щ е мусить принаймні м ісяць, як не
більш е, потривати.
Глибоко шаную Твої, д р у ж е мій єдиний, д о
м атері почуття; та все таки не м ож у не пож алу­
вати, що Ти ріш уче відм овився від м оєї л ю бої Ака­
д ем ії. Д ва роки тілько, і Ти м истець, принаймні для
с е б е , як не для публіки. Малі міста небезпечні,
а столиці нем а чого під яким хоч о гл я д о м боятись.
А яке невим овн е блаж ен ство побачити чародійне
мистецтво в усьом у його сяйві, в /сіх його маґіч-
них чарах! Рай, тілько святим заповіданий. Та якщ о
Ти вж е се б е остаточно присвятив ідилії, то зроб и ж
цю ідилію повною , д оскон алою . О друж ись, а ні,
то ідилія б у де м лява, суха й одном анітна; автім
Ти н е Улісс, а я не М ентор.
Від С игізмунда я досі нічого не о д ер ж ав,
а для »Блудного Сина« мішав бістру з туш ем, і вий­
шов тон м ал о не сепії. Готових м аю вж е 8 штук.
Перших чотирьох сцен я щ е не починав, м од ел і не
маю чи, Треба російського типового купця, чого
тут н ем ає. Я відклав це д о М оскви аб о до П е ­
тербурга. Р озповім Тобі п р о »Блудного Сина« д о ­
кладно в наступному листі, а теп ер спішуся, —
завтра пошта відходить.
Ти пишеш, д р у ж е мій єдиний, п ро м агерію .
Наступною пош тою пошлю Тобі щ е дві штуки, —
не знаю якого змісту, а для виленського альбом у
приш лю кілька штук із наш ого каратауського во ­
яж у та з тутешніх околиць, а щ о пришлю, п р о те
164

напишу. З посланих Тобі штук одна м о ж е Тобі зд а ­

тися н езр о зу м іл о ю : це п ер ек аз п р о початок рису­
вання. Д очка хіоського ганчара нарисувала на д ве­
рях хати обрис св о го лю бого, — і ц е була перш а
рисувальниця.
Експедиція Вилією м о ж е бути надзвичайно
цікава. Як би я хотів поплавати по цій м атері ли­
товських річок!
Цілую Бю рно, А ркадія, С иґІзм унда, цілую
Твого старого, Твою д об р у , лю блячу матір, сестер
і Твоїх к ар о - й синьооких s io s trz e n e é w .

13 травня.
Пошта відходить іщ е за д ва дні, щ о й д ало
мені зм о гу прилагодити д ля Тебе посилку.
Посилаю Тобі 17 штук для »В [иленського]
А [л ь б о м у ]« . Вибери з них, які Тобі кращ ими і до
справи здатніш ими зд ад уться, і сам поклади їм
ціну, яку вваж атим еш за пристойну. Поторгуйся, —
м ені теп ер більш, як колибудь, гроші потрібні. Не
кажучи вж е про д о рогу, що м е н е ж д е, я теп ер на
турец ького святого скидаю сь, а турецькі святі, як
Тобі відом о, на одяг н езередл и ві, вони Іноді a u n a ­
t u r e l хверцю ю ть. Якби мені по 15 карбованців з а ­
платили, я був би більш як зад оволен и й , і ці гроші
призначив би на д о р о гу від М оскви д о Рачкєвичів.
Щ е посилаю Тобі »Щ асливого Л овця«
й »Спритного П родавця«. Цим м о л о д ц я м ціну
знаєш . З ал аго д ь , д р у ж е мій, усе ц е н айкращ е
,й найскоріш е, і чекай м ене, Твого щ ирого друга,
у свої теплі обійми.
Ф о р м у й р о з м ір 17 ш тукам м ож на дати о д ­
накові, це еф е к то в і н е пош кодить, — такі напри­
клад, як № 17 »Когак«.
20 трав«я.
С ьогодні тілько відходить пошта, і я д о д аю
щ е дві штуки. Я назвав їх м оли твою за померш их.
Ц е релігійне повіря киргизів. Вони ночами палять
 165

баранячий лій над небіж чиками, а вдень наливають

води д о того сам о го каганця, в якім уночі лій го­
рів, щ об пташка напилась і пом олилася Богу за
душу лю бого небіжчика. Чи ж не поетичне по-
вірря?]]

89. До Михайла Лазаревського.

20 м ая (1857 г. Н овопетровское).
Во істину воскрес! мій д р у ж е єдиний!
Спасибі Тобі, се р ц е м оє, за Твоє письмо од
11 апреля. Мені полегш ало, як прочитав я його.
Я, дурний, д ум ав, що щ е в январі м о є діло конче-
не, а воно з 7 аб о з 17 ап реля тількощ о напинаєть­
ся. І та сам ая дурная дум ка м ен е так тяж ко м у­
чила й досі. Тепер, слава Богу, я повеселіш ав, а все
таки, за щ о не візьм уся, із рук випадає. С ерц е
якось лихорадочно бється. Ох, якби та його
швидш е успокоїли,
Ти пишеш, щ о був д о м а. Як я Тобі завидую ,
мій д р у ж е єдиний! Там і про м е н е згадували. Спа­
сибі їм , зем л я к ам м о їм рідним, щ о не забуваю ть
ко б зар я свого, старого, б езталанного.
Ти пишеш, щ о чув, що і в столиці єсть добрі
душі; що хотять пом агать мені на д орогу. Спасибі
їм , д о б р и м душ ам ! І чи не б у д е той самий А. М ар­
кевич з товариш ам и, про которого я Тобі писав?
Щ е Ти питаєш, чи багато мені тр еб а буде
грош ей на д о р о гу . Я і сам не знаю , і не знаю щ е,
як я поїду, чи на О р ен б ург, чи Волгою д о Ниж­
нього і на М оскву, чи на Ч орн ом орію . Яким би ш ля­
хом не поїхав, то я дум аю , щ о не обійдуся м енш е,
як 200 рублям и . Т реба б уде од еж і, бо з м ен е як
знімуть казенну, то я остануся, як той турецький
святий, буквально голий. Получиш Ти на своє імя
од Б. Залєсько го із М інської Губернії 50 рублів,
то і ті пришпили д о своїх та й пришли по п реж -
ньом у ад р есу , з п ер ед ач ею . Я м о ж е не діж дуся
166

Твоїх грош ей, а позичу у Іраклія А лександровича,

— то Ти вже так і посилай на його імя. А якщ о н е
б у де о д царя нічого, то не посилай і' грош ей: н ащ о
вони тоді мені? Як перепиш уть »М атроза«, то пе­
р ед ай його Кулішеві та попроси його од м ен е, —
нехай він його прочитає гарненько, та д е щ о п оба­
чить, нехай і поправить, а з а »Записки о Ю жной
Руси« подякуй його ще р а з о д м ене, Не тепер,
а колинебудь іноді я дум аю удрать критику на сію
воістинно драгоцінную книгу. А ле щ е тілько д у­
м аю , а там Бог його знає, як воно б уде. Попроси
С ем ена, — нехай він колинебудь р о зк а ж е Вам, як
зам иравш и Явдоха була на тім світі і щ о вона там
б ачила. У Куліша записане тілько пекло, а раю
н ем а, опріч тих двох діточок, що п ер ед М атірю
Б ож ою золоті клубочки д ер ж ать, з вона панчІ-
шечку плете.
Вибачай мені, д р у ж е мій єдиний, щ о пишу
Тобі так нашвидку. Ніколи. С ьогодня пошта од х о ­
дить. Цілую Тебе, С ем ена й усіх добри х зем ляків
м оїх. Не покидайте, брати м о ї, старого б езтал ан ­
ного Кобзаря Дармограя.

90. До Якова Кухаренка.

Б атьку-отам ане кош овий
і д р у ж е мій єдиний!
Постриг Ти м ен е в брехуни своїм б р атер ­
ським листом і своєю щ ирою писанкою. Я писав
Тобі, д р у ж е мій єдиний, щ о н е втну нічого вірш ами
— о тж е і зб р ех ав . Зб р ех ав і не схам енувся.
П равда, я сам д у м ав , щ о я в ж е зледащ ів, зах о л о ­
нув у неволі, аж бачу — ні! Нікому тілько б у л о
огню полож ить під м оє го р ем н ед оби те старе
се р ц е , а Ти, д р у ж е мій, д огад ався, взяв та й підки­
нув того святого огню . Спасибі Тобі, д р у ж е мій
єдиний. Д овго я читав Твій лист, разів з десять, чи
н е більш е, та дочитався д о того, щ о в м е н е н е
 167

тілько очі, с е р ц е зап лакало, м ов та голодн а ди­

тина, а сер ц е, сказан о , н е дитина, його галуш кою
не нагодуєш . Щ о тут на світі робить? — д ум аю
собі... Та вставши ран ен ько, помолився Богу, зак а­
чав р укава та й зах о д и вся коло оц ії »М оскалевої
Криниці«. Бог поміг, то сяк, то так кончив, — мені
і п олегш ало трохи. Не знаю тілько, чи п одобається
вона Тобі, мій д р у ж е єдиний. Якщо п одобається,
то дай д о б р о м у писареві переписать і »Криницю«,
і »Ченця«, і »Вечір«, та пошли старом у Щ епкину, —
нехай на старість читає та не заб уває б езталан н ого
ко б зар я Тараса Д ар м о гр ая . Я ум исне приписав
і »Ченця«, і »Вечір«, щ об порівняв [Ти] його
з »Криницею «, б о »Криниця«, бач, сьоголітня,
а »Ч ернець« і »Вечір« Бог-зна колишні. Чи п о м о ­
лодш ав я ч е р е з 10 літ в неволі, чи постаріш ав
с е р ц е м , скаж и м ені, мій б рате рідний.
Щ е ось щ о: чи п родаю ться у Вас на Коші б і-
н о к л і або хоч д о б р і окуляри? Якщо 'ні, то нічого
й читать м о є писання, б о я так надрю кував, що
й сам л ед в е читаю. П равда, у Тебе єсть сини з м о ­
л оди м и очим а, то нехай еон и потроху р о зб и р аю ть,
а Ти тілько слухай та критику клади, більш нічого.
Н е зн аю , чи получив Ти м о є поличчя, з а в е р ­
нуте в невеличку цидулку. Я там писав, щ о н езаб а­
р о м вирвуся із цієї каторги і п ри їд у д о Тебе в го­
сті, ал е щ е й досі н е м а н ічого оф іц іял ьн ого, і чорт
його знає, коли воно й б у д е , те п рокляте о ф іц іяль­
не. М ож е щ е й зим увать останусь з а сим скаж еним
м о р е м , а л е Ти все таки 'напиши мені, чи будеш ти
с е літо на Коші, чи м о ж е знову п ід еш »враж ого
чер кеса та прескурвого сина по кручах ганяти«.
Бо як дасть м ені Бог вирваться літом , то д о кого
я приїду, як Т ебе не б у д е на Коші? А щ об швидш е
Твоє п исьм о прийшло в м о ї руки, то лиши так на
конверті:
168

вь г. Астрахань
Г-ну С мотрителю Госпиталя
Его В ысокоблагородью
Х ристоф ору М ойсеевичу Е л е н е в у.
Съ п ер ед ач ею Николаю Е ф рем овичу Б а ж е н о в у .
Д умав я Тобі послать в Н овоп етровское у к р і-
пленіе [s ic !] свій ек зем п л яр »Записки о Ю жной
Руси«, а л е і сам щ е д о б р е не начитався тих » З а ­
писок«, — д у ж е д о б р а книга. М огила, кажуть, ви­
дає зб о р н и к наших пісень, — нехай Бог йому по­
м агає.
Пиши мені ш виденько, не покидай*) м ене,
д р у ж е мій, б рате мій єдиний. Цілую всім с е р ц е м
Твою стару, Твоїх діточоч.
Порохні, Л итевському і невеличком у Ш ам-
раю і всьом у товариству на Коші [і] за К ош ем д о ­
б р о го з д о р о в я .
В додатку:
»М оскалева криниця«, »Ч ернець«, »Вечір«.
5 іюня 1857.

91. До гр. Федора Толстого.

ІІВаше С іятельство,
Г раф е Ф е д о р е Петровичу!
Вашому великодуш ном у заступництву і свя­
том у співчуттю Графині Настасії Іванівни завд яч ую
я м о є нове життя, м о є рад існ е оновлення. Я теп ер
такий щасливий, такий невим овно щасливий, щ о не
знахож у слів достойно висловити Вам м ою се р ­
дечну, м ою б езм ір н у подяку. Без Вашого чолові-
колю бного, християнського заступництва м е н е за ­
душ или б у цій м ертвій, безлю дній пустині. А тепер
я зн ов вільний м истець, теп ер я н езал еж н о ні від
чиєї волі б у д у ю свою райдуж ну буду чину, своє
* ) Закреслено: не забувай.
 169

б езту р б о тн е майбутнє. Яка радість, яке повне щ а­

стя наповню є м о ю душ у на думку, щ о я знов по­
бачу нашу А кадем ію , побачу Вас, її найдостой-
нішого представника, побачу м ою святую заступ-
ницю, Графиню Настасію Іванівну, побачу все, щ о
тішить душу мистця й просто людини. Зм о ч у сл ьо­
зам и тихої радости й сер д еч н о ї вдячности Ваші
чудотворящ і руки... і, Б ож е всемогущ ий і м и л о ­
сердний, скороти путь і час до цього невим ов­
ного, б езм ір н о го м о го щ астя, і на довго й д о вго
п р о до вж Ваші дорогоцінні дні, на славу б о ж е ­
ственного м истецтва та на щ астя й радість лю дей,
щ о близькі Вашому лю блячом у серцю .
21 липня о д ер ж ал и тут офіційну звістку про
м о є звільнення. У цей самий день просив я ком ен­
данта дати мені перепустку ч е р е з А страхань д о
П етербурґу, та він б ез волі вищ ого начальства не
м о ж е цього для м е н е зробити. І я, щ об отримати
цей дорогоцінний пашпорт, муш у щ е р а з п обу­
вати в О р ен б у р зі, і для ц ього зробити 1000 в ер­
стов зай вого шляху, м ай ж е б езл ю д н о ю пустинею.
Та Господь м илосердний, щ о помагав мені цей го­
лий степ у всіх напрямках ізходити, не покине м ене
й на цій недовгій путі. С умно тілько, що ця непо­
трібна п о д о р о ж оддали ть принаймні на місяць р а ­
дісну хвилину побачення з Вами і з Граф инею На-
стасією Іванівною, головною причимницею м ого
н есказанного щ астя.
Всемогучий і п рем илосердний Господь не
відмовив мені з д о р о в я підчас м о єї довголітньої
й су во р о ї -проби; і лю бов д о п рекрасн ого м истец­
тва, яку я зм алк у н есвідом о чув, теп ер Він — ч е ­
р е з б езм ір н у лю бов С вою — посилає мені р о ­
зум ну і свідом у. М ал яр ем -тв о р ц ем я теп ер не
м о ж у бути, про ц е щ астя н ер о зу м н о б уло б і по­
мишляти. Ма л яр ем -коп іїстом я не хочу бути, про
це нещ астя бою ся й думати. М аю ж на думці,
і м олю Бога здійснити мій намір, після приїзду д о
170

А кад ем ії з поміччю Бож ою і з поміччю добрих

і освічених лю дей заходитися коло риту ванн я а 1а
a c q u a tin ta . І, докладаю чись на поміч Божу та на
Ваші р ад и й протекцію , м аю надію зробити щ ось
достойне 'укоханого мистецтва.
Пош ирю вати ч е р е з Гравюру славу славних
мистців, пош ирю вати с е р е д невтаємничених у та­
їнства м истецтва лю дей лю бов д о прекрасн ого
й д о б р о го , — ось найчистіша, найугодніш а м о ­
литва до Ч оловіколю бця Бога й по зм о зі н е к о ­
рислива прислуга лю дству. Ц е мій єдиний, незм ін­
ний порив. На більш е я надіятись не м ож у. І тілько
буду просити Ваше С іятельство не відмовити мені
Вашої освіченої допом оги в цій м оїй надії, щ о ті­
шить сер ц е.
Цілую руки м о є ї святої заступниці, Графині
Настасії Іванівни. Цілую Ваші чудотворящ і руки.
Цілую Вашу родину й усе, щ о б ли зьке Вашому
д о б р о м у , л ю блячом у серц ю , і зостаю сь д о гробу
вдячний
Х у д о ж н и к Т. Ш е в ч е н к о .
Н овопетровський ф орт.
1857 року, липня 23.1

92. До Михайла Лазаревського.

ИЗО липня 857 р. НовопетровськеЛ!
Мій іскренній д руж е!
ЦОтримавши цей останній од м ен е лист із
Н овоп етровського ф орту, зр о б и для м ен е дуж е
велику прислугу, а для вельм ип оваж аного м ною
Ір-аклїя О лексан д рови ча щ е більш у: побувай з чо­
ловіком , щ о практично та д о б р е ф отограф ічн у
справу знає, п обувай з таким чоловіком у п. Ч ер-
и яґін а по зазн ач ен о м у ад р есу . І виберіть, а при­
наймні огляньте к ам еру для ф о т о гр а ф ії з прилад­
д ям , щ о її І [р ак л ій ] О л е к с а н д р о в и ч ] виписує;
о со б л и во зверніть увагу на обєктиви Ф о х т л є н-
 171

ґ е р а. Гроші п. Черняґіну посилають цією ж пош­

тою ; якщ о ж цієї суми не вистарчить, заплати свої
гроші, які з найглибш ою д якою одерж иш од щи­
р о го Твойого
Т. Ш е в ч е н к а . !

Іраклій О лександрович (щ об його лихо не

зн ало) великий мені приятель; то Ви вж е, други,
брати м о ї лю бії, зробіть, щ о він т а [м ] пише, —
зробіть для його і для м ене. Він м ен е пятий рік
годує і напуває.
Як побачиш Куліша, то поцілуй його і скаж и
йому, щ о я його »Записки о Ю жной Руси« послав
на Ч орн ом орію , — щ о там скажуть?
Пришли мені М е т л и н с ь к о ї о: він н е д о ­
р о го коштує.
P. S. М аркевич написав мені свій ад р ес, та
чорт-зна який: »в ъ П о ч т а м т с к о й , в ъ д о м і
Л о г и н о в а«, а н а к о н в е р т і н а п и с а н о
д р у г о ю р у к о ю : »въ д о м і полковника П о с -
с е«; то я теп ер не знаю , щ о й робить. Найди його,
мій д р у ж е єдиний, того н е а к у р а т н о г о М ар­
кевича, поскуби його за чуб або за ухо, а потім
скажи йому, щ об а д р е с писав д о б р е і по прилага­
ем ой при се м ь за п и с к і исполнилъ аккуратно, —
а то битиму, як приїду. А якщ о мож на, то і ти йому
пом ож и в сій роботі: мені це тр еб а.

93. До Михайла Лазаревського.

1 іюля (1857 г. Н овопетровское).
Мій д р у ж е єдиний!
П исьмо Твоє і 75 р. гріш ми о д 2 м ая получив
З іюня. Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний. Прочи­
тавши Твоє письмо, я перелицю вав свою д о р о гу
в столицю : Ч орн ом орію оставив д о д ругого р а зу ,
а вдарив просто ч е р е з А страхань Волгою д о Ниж­
нього, а потім ч е р е з М оскву і до Тебе, мій д р у ж е
172

милий, мій єдиний. П ерелицю вавш и д і л я х - д орогу,

я того ж дня упакував свою м ізерію , книги, тощ о,
купив полог о д ком арів волжських, сшив із шости
листов паперу тетрадь для п о дорож н ього ж урнала
і сів над м о р е м ж дать погоди, та й досі ж ду, мій
д р у ж е єдиний. І Бог його святий знає, коли я д о ­
ж дуся тієї д о б р о ї погоди. Полог вж е у м ен е
вкрали, тетрадь, щ о приготовив для дороги, всю
д о листочка списав »местны ми впечатлін іям й «,
а із О р ен б у р ґа ні слуху, ні духу. Я не знаю , щ о той
Ладиж енський там робить, — ш кода, щ о Ти й п ро­
сив його. Пошта із О ренб урга і У ральська полу­
читься тут не раньш е 15 іюля, і якщ о принесе мені
сво б о ду , то на другий ж е день покину о ц е с м е р ­
д яч е укріпленіе і, дасть Бог, в половині августа
буду цілувать Тебе, мій єдиний д р у ж е. О Бож е,
якби то так сталося! М олю м и л осерд н ого Бога,
щ об о ц е було посліднє письм о д о Тебе із цього
п роклятого укріпленія. ! ти не пиши вж е д о м ене
сю да. Як побачиш ся з М аркевичем , то поклонися
йому од м ен е і скаж и — нехай не турбується, не
шукає того полковника К-ського: я сам його найду,
як приїду. А Тебе д о б р е щ е р а з прош у: найди чо­
ловіка, знаю щ ого ф отограф ію , та вибери у Черня-
ґіна к ам ер у для Іраклія А лександровича, — він
Тобі велике спасибі скаж е.
Як буду виїзж ать із цього поганого укріпле­
нія, то напишу Тобі, куди я поїду, — м о ж е щ е по­
требую ть в Оренбург*, сохрани Бож е! Прощ ай, мій
добрий, мі'й єдиний! П ароход пари розводи ть. По­
цілуй Ф е д о р а і С ем ена.

94. До Бронислава Залеського.

И'Пишу Тобі м енш е, як! м ало , ал е пишу з А стра­
хані, по д о р о зі в П етербург, Отже цей мініатюрний
лист зр о д и ть у Твоєму б л аго р о д н о м у серці в ел и ­
чезну, розкіш ну бібліотеку. Того сам ого дня, щ о
й Твій лист о д ЗО травня, отрим ав я офіційну вістку
 173

про м ою сво б о ду . Д обрий Іраклій дав мені п ер е­

пустку просто д о П етербургу, минаючи У ральське
й О ренбург, о тж е й 1 000 верстов зай вої й д о р о го ї
п о д о р о ж і. С ердечно йому вдячний за цю екон о м ію
грош ей і часу, так тепер для м ене дорогоцінного.
15 серпня понесе м ен е пароплав із Астрахані до
Нижнього Н овгороду, а звідтіль диліжанс д о М ос­
кви, а з М оскви паротяг д о П етербургу. Весело,
д р у ж е мій єдиний, невим овно весело, коли наші
чарівні надхмарні зам ки стають дотикальні. Я спі­
шуся тепер до П етербургу на те тілько, щ об поці­
лувати руки м о єї святої заступниці, графині На­
талії [sic!] Іванівни Толстої. Чи послав Ти їй м оє
»Киргизя«, або, кращ е сказати, чи получив Ти сам
його і його рідних братів — »Щ асливого рибалку«
і »Спритного продавця«? В останньом у своєм у ли­
сті Ти мені нічого не пишеш про м о ї посилки. Чи
Ти о д ер ж ав їх? Якщо одерж и ш , то розп оряд и ся
ними, як за кр ащ е вважаєш , І напиши мені до Пе­
тербургу по відом ом у Тобі ад ресу. Я так, як і Ти,
цілком і зовсім вірю, щ о ми з Тобою побачи­
м ось, — та д е й коли, не знаю ; у кож ном у разі не
в К иргизькому степу.
Д о побачення, мій д р у ж е єдиний! Не заб у ­
вай свого щ ирого друга і теп ер вільного худож ­
ника Т, Ш е в ч е н к а .
Цілую Твою святую матір, батька й усе, щ о
бли зьке Твоєму серцю .
10 серпня 1857 р. Астрахань.!!

95. До Михайла Лазаревського.

Мій єдиний друж е! Я своб оден . Я уж е
в Астрахані і завтра, 15 августа, як Бог п о м о ж е, на
пароході «М еркурій« попливу за 5 карбованців на
палубі в Нижній Н овгород. Раньше 15 сентября
я не допливу д о Нижнього і раньш е 1 октября я не
поцілую Тебе, д р у ж е мій єдиний. Господи м ило­
сердний, скороти путь і врем я для наш ого свида-
174

нія з Тобою! 21 іюля получено официальное и з в і-

стіе о м оїй свободі. На другий день я просив !рак-
лія А лександровича дать мені пропуск ч ер ез
Астрахань в Петербург*, але він о д казав мені.
23 іюля написав я і послав ч ер ез Астрахань письмо
граф у Толстому. Писав я йому, щ о я поїду ч е р е з
Оренбург*.
1 августа прийшла пошта і привезла мені р аз-
р іш е н іе їхать, куди я хочу. 2 августа я вирвався
з своєї тю рми, а 5 августа я гуляв уж е по славному
го р о д у Астрахані. 14 августа пишу Тобі о ц е письм о
невеличке, а завтра, дасть Бог, попливу »вверхъ по
м ату ш кі, по В олгі«, аж до Нижнього. Д о свиданія,
мій д р у ж е єдиний. Цілую С ем ена, і всіх, і вся. А як
побачиш М аркевича, то поскуби його за ухо за те,
що я 'не д о ж д ався його письма в Н овопетров-
ськом у укріпленію . Д о свиданія щ е р аз, мій єди ­
ний др у ж е. Н е забувай Твого щ ирого
14-го августа Т. Ш е в ч е н к а .
Астрахань.

96. До Якова Кухаренка.

Б атьку-отам ане кошовий і д р у ж е мій єдиний!
Я свободен, я у ж е в Астрахані. Вчора бачився
з тим Єлєнєвим, на імя которого просив я Тебе пе­
р е І с]л ать мені письмо о »М оскалевій Криниці«.
Письма Твого нем а, і я тепер не знаю , щ о й д у­
мать, б о воно вж е давно Тобі послано, — щ е 5
іюня. М ож е Тебе д о м а нема, аб о що? Д ум ав я,
їдучи в столицю , завернуть до Вас на Січ, поцілу­
вать Тебе, Твою стару і Твоїх діточок, але не так
воно робиться, як нам хочеться. Мені велен о од-
правиться п рям о в столицю, — лихий їх знає для
чого, і я тепер із Астрахані попростую на пароході
аж д о Нижнього Н овгорода, а там ч е р е з М оскву
в столицю . А ле чи ш видко я туда прибуду, — св я ­
тий знає. Я в М оскві побачуся з старим Щ епкином
 175

(якщ о він жив), і д уж е д о б р е зроб и в би Ти, д руж е

мій єдиний, якби ч е р е з його хоч одну стрічечку
{прислав]. Напиши тілько, чи жив Ти, чи зд о р о в
і чи получив м ою »М оскалеву Криницю«. М ене
вона турбує. А в столицю до м ене пиши отак:
въ С .-Л етербургъ
Его В ьісокоблагородію
М ихай[лу] М атвеевичу Л азаревском у
въ Большой М орской, въ д о м ъ гр аф а У варова.
Не пишу Тобі більш е, бо нем а чого і писать,
та й пароход, спасибі йому, не дає. Завтра попливу
»вверхъ по матушкЬ по В олгі«, а покищ о цілую
Тебе, Твою стару і Твоїх діточок.
Не забувай м ене, д р у ж е мій єдиний.
Т. Ш е в ч е н к о .
Чи получиЕ Ти м оє поличіє?
15 августа Ї857.

97. До Михайла Лазаревського.

18 жовтня,
Д руж е мій єдиний! 119 вересня прибув я до
Нижнього Н овгороду й тілько сьогодні, слава Богу,
сили зібрав, щ об Тобі написати про те, щ о зо м ною
трапилось. Ніхто інший, як чорт, ворог добрих на­
ших помислів, перейш ов мені д орогу в Пітер. Но-
вопетровський ком ендант на м ою просьбу видав
мені перепустку просто до П етербургу; а ком ан­
д и р батальйону, мій найближчий начальник, о б р а­
зився гна р о зп о р яд ж ен н я Іраклія О лександровича
й повідом ив 'н и ж егородського поліціймейстра,
щ об м ен е затри м али й прислапи до м. У раль­
ського для отрим ання указу про о д ставку з яки­
мись обмеж еннями.!! Я зан едуж ав. Спасибі, най­
шлися Ітут д о бр і люди, щ о м ен е притулили й че­
р е з яких написано про м е н е в О ренбург до Катє-
нгна, щ об він вияснив м оє п реп оган е становищ е.
176

Писав я гр аф ові Ф . П. Толстому з Новопет-

р овського ф орту, щ о їд у ч е р е з О ренбург“, але
потім упросив Іраклія О лексан дрови ча пустити
м е н е ч ер ез Астрахань. Про те, що тут зо м ною
трапилось, я тепер йому не пишу, а прошуЛ Тебе,
д р у ж е мій єдиний, і!_одвідай ти граф иню НастасІю
Іванівну Толстую: р озкаж и їй про м оє паскудне
становищ е, а головне — дякуй їй о д м е н е за її
овяте за м ен е заступництво, а також і н айдобрі-
ш ом у граф ові Ф ед о р о в і Петровичу.!! Д р у ж е мій
єдиний! ЦВо імя глибокої м о єї лю бови до Тебе, не
відм ов мені цієї великої просьби.
Не знаю , як д овго протягнеться м оє сидіння
в Н. Н овгороді, — дум аю , щ о н ескоро вирвуся.
Пришли мені скількись грош ей: я м ай ж е неодяг-
нений, отж е не м о ж у зявитися м іж лю дьм и й по­
чати працю за гроші. Якщо отрим ав Ти листи від
Кухаренка й од Залєського, то переш ли мені. Від
З алєсько го повинні бути й гроші, тІпько не знаю ,
скільки.!!
Прощ ай, мій д р у ж е єдиний! Поцілуй С ем ена
і М аркевича і не забувай іскреннього Твойого
Т. Ш е в ч е н к а .
В другий р аз буду Тобі писать більш е, а те­
пер н езд у ж аю . А дресуй своє письмо: въ Нижній
Новгороді», Его В ысокоблагородью Павлу А б р а м о ­
вичу Овсянникову, въ контору пароходства »М ер­
курій«.
98. До Михайла Лазаревського.
19 октябр я (1857 г.), Нижній Н овгород.
Мій д р у ж е лю бий, мій єдиний! С ьогодня,
18 октября, получив я Твоє б ратн є-серд еч н еє
письмо. Спасибі Тобі, моє серце! Ти пишеш, що
Усков уж е писав Тобі о якімсь там н ед о р а зу м ін іи ;
чом ж е він не написав, яке там іменно н ед о р азу -
мі'ніе? І тут його ніхто не знає, — я і сам не знаю ,
яке там те п рокляте н е д о р а зу м ін іе ! В О р е н б у р ґ
 177

уж е давно писано із Нижнього, ал е із О ренб урга

щ е нем а нічого, і я сам не знаю , щ,о щ е зо м ною
буде, а тим часом живу собі д о б р е і весело отут
м еж д обри м и лю дьм и. О всянников — тутешній
архітектор — благородний, добрий і розум ний чо­
ловік, а до всього того щ е й зем л я к наш: конотоп­
ський. Мені тут д о б р е з ним; ш кода тілько, щ о м о ­
р о зи настали: не м ож на нічого рисувать з натури,
а то було б і геть то весело.
Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний, щ о Ти п оба­
чився з граф инею Н [астасією ] І [ван івн ою ]. Не
знаю , чи получила вона м оє »Киргизя« о д Сиґіз-
мунда, і чи получив граф Ф [е д ір ] П [етрович]
м о є письмо із Н овопетровська. Як будеш у нього,
то спитай, будь ласкав, і мені напиши. Письма те­
п ер до гр аф а писать не буду: треб а д ож даться, що
там мені напишуть із О р ен б у р ґа. Я просив Герна
написать мені, а Ти, як получиш м оє письмо, то
піди д о гр аф а Ф [е д о р а ] П [етровича] і подякуй
йом у о д м ен е за його д о б р о е , человекол ю би вое
участіе, которы м ъ я радостн о воспользую сь, як
прийдеться мені до скруту.
П о зд о р о в і поцілуй за м ене Білозерського
і його жіночку.
Чому Ти не ожениш ся? Чи ми вж е з Тобою
р а з о м пож енимось?
(Нешвидко, я дум аю , це лихо скрутиться.
Що там робить Куліш і д е теп ер його жі­
ночка? Як побачиш її, то і її цмокни разів зо три
за м ене, а Кулішеві скажи — нехай мені приш ле
другий том »Записокъ о Ю жной Руси«. Тут єсть
одна книжная лавка, та й в тій тілько букварі п р о ­
даю ться. А як б у д е посилать второй том, то нехай
і первий прикине, бо я первий том »3. о Ю. Р.« по­
дарував нашим київським зем л я к ам в Астрахані.
Поцілуй ж е його та і попроси — нехай мені вишле
сво ї лю бії »Записки о Ю. Руси«. А я йому за те не
пришлю, а, дасть Бог, сам привезу гостинець із са­
м о го Киргизького степу.
178

Читать у м е н е теп ер, слава Богу, с щ о, п о­

зд о р о в Бож е добрих лю дей, ал е свого рідного ні­
чогісінько нема, опріч »Богдана Хмельницького«
К остом арова. От^ цей вчистив книгу, так-так! В Са­
ратові бачився я з старою К остом арихою ; вона
ж д ал а його із загряницІ к 15 сентября. Не знаю ,
чи вернувся він, чи ні щ е. Чи не чуть у Вас там про
його чогонебудь?
Щ о там робить отой гульвіса С ем ен, що ні­
чого м ені не пише? Поскуби його за ухо і поцілуй
за м ен е, а жіночку його і діточок не скуби,
а тілько поцілуй.
П ерелякав Ти м е н е чорною печаттю не своїм
письмі! Чи не случилось там у Тебе, крий Бож е,
чого недоброго?
Прощ ай, м о є серце, мій голубе сизий! Я те­
пер, слава Богу, зд орови й і веселий і щ иро л ю бя­
щий Тебе, м ойого єдиного друга,
Т. Ш е в ч е н к о .
Як побачиш ся з граф инею Н [астасією ] І [ ва-
н ів н о ю ], то спитайся, чи був у неї С алож ніков,
з которим я плив із Астрахані в Нижній.

99. До Михайла, Щепкина.

Нижній Н овгород. Н оября 12, 1857 г.
Д р у ж е мій давній, д р у ж е мій єдиний! Із д а­
л ек о ї К иргизької пустині, із тяж кої неволі вітаз
я Тебе, мій голубе сизий, щ ирими сердечним и по­
клонами. Не знаю тілько, чи доходили вони до
Тебе, до Твого щ ирого, великого серця. Та що
з того, хоч і доходили? Якби то нам побачиться,
якби то нам хоть часиночку подивиться один на
одного, хоть годиночку поговорить з Тобою ,
д р у ж е мій єдиний! Я ожив би, я напоїв би своє
се р ц е Твоїми тихими речам и , неначе ж ивущ ою
водою !
Тепер я в Нижнім Н овгороді, на волі, — на
 179

-такій волі, як со б ак а на привязі... Так щ о б п оди ­

виться мені « а Тебе, великий мій друж е, я, сидячи
отуг, от щ о видум ав: чи не н айдеться коло М оскви
якогонебуд ь с е л а , дачі, аб о хутора з д о б р и м ч о л о ­
віком? Якщо єсть у Тебе такий чоловяга з теплою
хатою , то напиши мені, батьку, б рате мій рідний,
а я і приїду хоч на один ден ь, хоч на одну годи­
ночку. З р о б ім о так, мій славний д руж е! А якого б
Тобі я гостинця привіз ік праз'нику! Уже так, щ о го­
стинець І П орадься з св о їм р о зум н и м сер ц ем , мій
д р у ж е єдиний! Та якщ о м ож н а б у д е побачиться
нам і п околядувать на сих Святках укупі, то поко­
л яд у єм . А до то го року, Бог знає, чи д о ж д е м о с я .
Вибач мені, м о є с е р ц е , за м о ю щ ирость, і як і щ б
придумаєш , то напиши мені, а тим часом оставайся
зд о р о ви й і веселий І н е забувай к к р ен н ь о го Твого
друга і поклонника
Т. Ш е в ч е н к а .
А д р е с : Въ Нижній Новгороді». Его Вблаго-
род ію , Павлу А брам овичу О в с я н н и к о в у ,
Чи не писав Тобі чогонебудь п р о м е н е старий
кошовий із Ч орном орі'ї — Яков 'Герасимович Ку­
харенко? Я йом у щ е з Н овоп етровського у к р іп л е -
нія послав д е щ о і просив його, щ об він з Тобою
поділився, та й д осі н е м аю о д його н іякої чутки,

100, До Іраклгя У скова.

ЦІ 2 листопада 1857 р; Нижній Н овгород.
В ельмиповажаний Іраклію О лександровичу!
Д авно вж е зб и раю ся описати Вам усе, що зо
м н ою трапилось о д того дня, коли я послав Вам
мій лист із Астрахані, се б то від 10 серпня, та для
цього опису бракувало головного м атеріалу, себто
кінця, закінчення цієї надиво кум ед н ої п одорож і.
22 серпн я виїхав я з Астрахані р а зо м із р о д и ­
ною О . О . Сапожінїкава, з яким м и відновили наше
180

старе знайом ство. 19 вересня прибули ми щ асливо

й в есел о до Нижнього Н овгороду, і того са м о го
дня п оліц м ейстер повідомив м ен е, щ о я повин н
повернутися до О р енб ургу по справжній у к аз про
відставку. Така м ила пропозиція трохи м е н е в ра­
зила, але я ск о р о схам енувся, себто зан ед у ж ав,
і сам написав д о О ренбургу, і д обри х л ю дей п ро­
сив про се б е написати просто д о Катєніна й п ро­
сити його якось м якш е цей Гордіїв вузол р о зп л у ­
тати. Поки розплутувався цей таємничий вузол,
я хворів, блукав п о брудних ниж егородських ву­
лицях та нудився д о гіпохондрії. Нарешті вчора
тутешній військовий Генерал-Губернатор отрим ує
від о р ен б у р зьк о го , у р а л ь с ь к о г о ] й сам ар­
ського] Генерал-Губернатора д окл ад н е пояснення
щ о д о м ого звільнення з військової служби.
Вчора ж ці пояснення м ені прочитано. В них
сказано, щ о я, бувший художник, м аю п раво
оселитися, д е мені завгодно, в м еж ах Російської
Імперії, окрім столиць, а коло столиць мені й п р о ­
їздити .заб о р о н е н о . Сьогодні ж я написав про цю
катастроф у д о м оїх друзів у П етербург і, д о ж и д а­
ючи будучих благ, оселився в Н ижньому Нов­
городі.
Мені тут покищ о д о б р е . Н иж егородська ари ­
стократія приймає м ен е гостинно й за роб оту пла­
тить, не торгую чись, 25 карбованців с е р е б р о м за
п ортрет, нарисований олівцем . Гроші в м ен е є. Ко­
стю м справив собі перш ого сорту, починаючи від
г о л л а н д с ь к о ї білизни, і на д о дато к запустив б о­
р о д у , справж нє п о м ело, а книжками й ж урналам и,
з ласки м оїх нових друзів, ціла хата напхана. Тепер
мені тілько столиці б ракує; а то все, слава Богу,
починаючи від зд о р о в я , маю . С толицю я не раніш е
надію сь побачити, як ч ер ез рік. І я теп ер не знаю ,
щ о мені робить з листами Кірєєвського й з Вашою
довіреністю . Напишіть мені.
Чи весело у Вас? Чи зд о р о в а Агата О м е л я ­
нівна? Чи зд о р о в і м о ї великі д рузі Наташ еньке
й Наденька? Н е посилаю їм гостинця! б о Нижній
Н овгород б е з я р м ар к у , просто село, тілько Ще
гірш е ч е р е з д о р о ж н еч у найпотрібніших р еч ей .
Газетні новини Вам відом і, про них і казати
н ем а чого, а негазетні не варті того, щ о б п ро них
говорити. Усіх цікавить тепер і ж иво хвилює пи­
тання, як селян із кріпацтва визволити. На Новйй
Рік ж дуть урядових р о зп о р яж е н ь у цій справі.
бувайте зд о р о ві, Іраклію О лександровичу!
Бажіаю Вам зд о р о в * та щ астя. Цілую з душ і м оїх
найбільш их д р у зів Наташеньку й Н аденьку та
свідчу м о ю найглибшу шану Агаті О мелянівні Й з о ­
стаю ся вдячний Вам
Т. Ш е в ч е н к о .
Кланяю сь я Ж уйковим, Бурцевим і м оєм у
старом у, незабутн ьом у другові М остовськом уЛ
[На звороті додано:]
А д р е с : £ ъ Нижній Новгороді», Его Высоко-
бл аго р о д ію Павлу А брам ови чу О в с я н н и к о в у .

101. До гр. Настасгг Толстт .

ІМ ій д р у ж е милий, мій єдиний! М оя б лаго­
р о д н а , м о я святая заступнице! Бог С ер ц езн ав ец ь
заплатить В ам з а Ваше п ри язн о-рідн е спочуття
в м о єм у б езви хід н ом у становищ і. Ви так щ иро,
з такою теп лою лю бовю вказуєте шлях, яким
м о ж у досягнути м о є ї у л ю б л ен о ї А к ад ем ії. Д якую
Вам, мій д р у ж е милий, мій єдиний. З автр а ж пишу
гр аф ові Ф е д о р о в і П етровичу лист та, д ож идаю чи
добри х наслідків, м о л ю ся й уповаю .
Від дня в ід їз д у м о го (від 2 серпня) з Ново-
п етровського ф о р т у я зо в сім щ асливий і особливо
сьогодні. Коли я п рибув д о Нижнього Н овгороду,
невблаганна поліція зруй нувала м о є б лаж ен ство,
і то на кілька ден ь. С ко р о я схаменувся після
ц ього н есп одіваного ш турханця і, як чоловік, д о
таких штурханців призвичаєний, ск азав сам д о
182

себ е: у се на кр ащ е [й д е ]. — Я цілком вірю в цю

стару приказку, і на цей р аз м о я віра зовсім ви­
п равдалась: мені тр еб а б уло п ерерви м іж північ­
ною П альм ірою та’ Киргизькою пустинею, а то я б
д о Вас сп равж н ім ки рги зом зяви вся. А теп ер , за
д о п о м о го ю д обри х лю дей, я потроху р о б л ю сь
схож им на чоловіка. С права в том у, щ о я за ці 10
літ, о кр ім »Русскаго Инвалида«, нічого не читав.
О тж е м о ж е т е собі уявити, яким би я б е зг р а м о т ­
ним д и вак о м у товаристві грамотних лю дей п ока­
зався. А тепер я, спасибі м о їм тутеш нім д р у зя м ,
книж ками завалений і зап о є м читаю, аб о к р ащ е
сказати відчитуюсь. А ж дивно, як мені осіння
гр язь у цій солодкій роботі д о п о м о гл а. Я прочитав
усе, щ о зявилось з а цей час цікавого в нашій літе­
ратурі. Тепер м ені тілько ж урнали за цей рік з о ­
стались, і я ро зко ш ую ними, як найвибагливіш ими
ласощ ам и , і виходить, щ о все [й д е] на кращ е, щ о
лихо не б е з д о б р а . Поки д о зв о л я л а погода, я з р о ­
бив кілька рисунків тутешніх старовинних ц ер ко в .
О ригінальна й навіть м истецька архітектура. А те­
пер, підчас сльоти й грязю ки, роб лю зр ід ка п ор­
трети олівцем , а всі інші години дня й ночі читаю.
О т і вся м оя нинішня праця, якою я б езк о н еч н о
зад о во л ен и й .
У чора, діставши Ваш лю бий, неоціненний
лист, піш ов я д о В. І. Д аля, а л е не застав його
в д о м а. С ьогодні віднесу лист на пошту і піду знов
д о В. І.
П рощ айте, — не прощ айте, [а] д о п о б а­
чення, мій лю бий, мій сдиний д р у ж е І С коро д руга
година, і мені не хочеться пропустити сьогодніш ню
пошту. З а в тр а пишу д о граф а Ф е д о р а П етровича.
А покищ о цілую його чудотворну святу руку
й м о л ю м и л о сер д н о го Господа осінити Вас і всю
сімю Вашу святи м С воїм нетлінним П окровом . Д о
п обачення, м о я сестр о Богу мила!
Повік щ ирий і вдячний
Т. Ш е в ч е н к о .
 183
Н е питаючись, зн аю , звідкіля й які є в Вас м о ї
грош і, тілько прош у Вас, заховай те в с е б е цю ве­
лику, чисту ж ер тву д о наш ого побачення. Я теп ер ,
слава Богу, якось приодягся, і гроші мені н е-
потрібні.
Нижній Н овгород. 1857. Л истопада 12.1

102. До Михайла Лазаревського.

Милий мій д р у ж е ! П озавч ора чортові не
б уло чого робить, то він носив м е н е в Балахну,
трохи н е з а три дц ять верст о д Нижнього, а Ф е д о р
я к р а з в той д ен ь і п ер еїхав ч ер ез Нижній! І щ о б
йом у було підож дать д о завтра? Н едобрий він, —
поцілуй і його за м ене.
П исьмо Твоє, наш видку писане, я получив;
дякую Тобі з а його, а то вж е я дум ав, щ о Ти, крий
Б ож е, зан ед у ж ав. Ти пиш еш , чи получив я о д -
ставку із О р ен б у р га. Получив, чисту получив; а щ е
д о полученія цієї поганої одставки писав я граф ині
Н [ астасії 1 І Іванівн і ] і гр аф у Ф [ е д о р о в і] П [ етр о -
вичу] письма. Не знаю , чи получили вони їх, чи
ні, — довідайся, будь ласкав, та й напиши мені;
і напиши м ені, чи д о л ад у я написав письм о граф у
Ф [е д о р о в і] П [е тр о в и ч у ], б о я на такі химерні
п исьм а невеликий м айстер. Та не заб у д ь спитать
у граф ині Н [астасії] Ц ванівни], чи був у н еї з м о їм
п оклоном С апожніков.
П одякуй д о б р о г о і р о зу м н о го Куліша за його
»Чорну Раду« і з а »Записки о Ю. Р.«. Я в ж е в д р у ­
гий р а з читаю »Чорну Раду«, і як прочитаю , то н а­
пишу йом у п р езд о р о вен н и й м адри ґал , а поки щ б
б уде, послав я йому з В арєнцовим »М оскалеву
Криницю« і »Ченця«, та як би був знав, щ о він м ає
о д Щ епкина, то послав б и щ он еб уд ь д р у ге. У м ен е
єсть багато д еч о го , тілько все то те п о н ед о р о б л ю -
ване. Як застан е о ц е письм о В арєнцова в П етер­
б у р г ^ то п ереш ли мені з ним наші народні думи,
184
ізданії М еїлинським, або хоч пош тою переш ли, бо
я іц е і не бачив ції хваленої книги.
Н арисував я каран даш ем д ля Тебе своє по­
личчя, та -нема з ким прислать його, а по пошті
бою ся, — зо тр еться. Д ум ав переслать з Ф е д о р о м ,
так чорт — в р а г добрих наших помишленій —
бачиш , ідо зробив.
Пише мені старий Щ епкин і просить, щ об
я приїхав д о й о го на празники в гості.. В сам у М ос­
кву м ені їхать не м о ж н а, то 'він просить м е н е д о
свого сина на хутір, д есь н ед ал ек о коло Москви.
Я ж д у о д його на днях письм а: він м ен і не пише,
д е той хутір і коли туди м о ж н а приїхать. А що,
якби і Ти, взявш и Куліша та і С ем ен а з собою ,
та й ви приїхали на той благодатний хутір. А д у­
ж е б д о б р е б у л о ї Я Тобі напишу, як получу о д ста­
р о го письмо, а покищ о — прощ ай ! Не забувай вег
л и кої просьби Твого іскреннього
Т. Ш е в ч е н к а .
18 н о яб р я (1857 г.)
Нижній.

103. До Михайла Щ етин а.

5 д е к а б р я 1857 г.
Спасибі Тобі, богум илий мій д р у ж е, за Твої
сер д еч н ії ласкавії письма. Спасибі Тобі за пригла-
ш еніе в ъ с е л о Н и к о л ь с к о е , а тричі р а з о м
спасибі Тобі за те, щ о Ти хочеш са м приїхать
в Нижній. О , як би Ти д о б р е зр о б и в , якби приїхав!
Тут би Тебе, п реславного, на руках понесли Твої
безчисленн ії поклонники. Щ асливий Ти, д у ж е ща~
єливик, мій славний, мій великий д р у ж еі Всі Тебе
бачили, всі д о єдиного руського чоловіка, всі Тебе
знаю ть і з лю бовю повторяю ть »Твое о б аятел ьн о е
п р о сл авл ен н о е имя«.
С ьогодні був у м е н е Вл. Ів. Д ал ь; я п оказав
йом у письм о Твоє. З р ад ів старий, як прочитав, щ о
 185

Ти хочеш приїхать в Нижній. Н изенько кланяється

Тобі Вл. Ів. і сер д еч н о просить не перем інять д о б ­
р ого наміренія. На тім тижні почнуться тут д в о ­
рянські вибори (уж е почали збираться повітові
пани), то м о ж е б Ти зд у м ав показать себ е їм на
тутешній сцені? О то б порадував Ти їх хуторянські
душі, а м о ю щиру, лю бящ ую Тебе душу переніс би
на сам е небо. На сей конець я бачився з д и ректо­
р о м Н и ж егород ського театра, з г, В арєнцовим , пи­
тав його нащ от условій, і він сказав мені, що »со­
гласится на условіе, какое Ты ем у предлож иш ь«.
Чудний би був, якби І не согласився.
Д обрий мій д руж е! Питаєш Ти, чи багато
у м ен е грош ей. Д уж е, д уж е небагато, мій д руж е
єдиний: нем а д е взять. Заходи вся рисувать каран-
д аш ем портрети, так щ о ж? Нарисував три п ор­
трети, та й сижу, склавши руки. Без столиці худ ож ­
ник — риба б е з води. Погано, д уж е мені погано
у цім Нижнім. Граф Ф е д о р Петрович обіщ ає мені
»выхлопотать п о зво л ен іе жить вь стол и ц і«. О якби
то йому Бог поміг! О жила б тогда м оя душ а о д и ­
нокая при в и д і великихъ произведенІй бож ествен-
ныхъ искусствъ! А тимчасом , а тимчасом... як Ти
приїдеш сю ди та я подивлю ся на Тебе, подивлюся
неначе на всесвітню ю ґалєрею , неначе на всесвіт­
ній театр, і заб у д у хоть на годину своє невсипущ е
горе.
Грошей у м е н е б стало, щ об доїхать до Ні-
кольського і н азад в е р к /ть ся , та не в тім річ. Не
я один прошу Тебе приїхать сюди, а всі д обрі і р о ­
зумні лю ди просять Тебе, а їх тут таки чимало.
Старий Улибишев, той самий, щ о написав б і о~
Г р а ф і ю Б е т г о в е н а , не пропускає ні одного
спектакля: так щ иро любить театр; а як Тебе по­
бачить, то він, старий, як м ала дитина зар и д ає, —
та чи він один?
Рішися, д р у ж е мій великий, на м о ю просьбу
і, рішившись, напиши мені гарненько, коли б Тебе
186

ж дать до себе. Я сьогодні ж пишу і Кулішеві, —

м о ж е і він з а їд е за Тобою , та р а зо м і 'приїдете,
м о ї гості д о р о гії. А як побачиш м ого давнього
друга В. Н. Р [еп н і)н у, то привітай її од м ене, мій
д р у ж е єдиний, та в письмі своїм напиши її ад р ес.
П рощ ай, м о є сер ц еї Нехай Тебе Бог м илує Г сте­
р е ж е на славу великого святого іскуства. Не
отринь ж е просьби лю бящ ого Т ебе друга
Т. Ш е в ч е н к а .

Куліша не тр еб а ж дать, — м о ж е він і не по­

їде... А мені б з ним д у ж е-д у ж е треб а було б п о­
бачиться. Напиши, будь ласкав, і Ти йому: м о ж е
він Тебе, батька наш ого, лучче послухає.
П осором иться не послухать.
Щ е, як приїдеш , то за р а з пришли пошта-
льйона на квартиру О всянникова, щ об Тобі не тур­
буваться нащ от поміщ енія.
Чи не взяв би Ти з соб ою рукопис »М оскаля-
Чарівника«? Тут єсть прехорош а дівчина і талан-
лива артистка Піунова. То м о ж е б Ви чи не вшква­
рили б сього »Чарівника« навдивовиж у ниж его-
ро д ськи м лю дям ?
Поцілуй старого М аксимовича за м ен е, та
чом у він не ш ле мені своє »С лово о полку Іго­
реві«?
Щ е од н о Р . Б. Поніс був уж е я о ц е письм о
на пошту, та зустрівся мені старий Улибишев і про­
сив написать од с е б е глубочайший поклон і про­
сить Тебе, щ о б Ти приїхав д о його просто на
квартиру.
»М оскаль-ЧарІвник« єсть тут печатний. І П [і-
уно] за сьогодні вчиться по-наш ом у гсворить з а ­
ходилась. З р а д іл о дівча — аж зап лакало.
 187

104. До Пантелеймона Куліша.

5 д екаб р я 1857 г.
Спасибі Тобі, богумилий д р у ж е мій великий,
за Твої д у ж е д о б р і подарунки і о со б л и в е спасибі
Тобі за »Чорну Раду«. Я в ж е її двічі прочитав, п р о ­
читаю і третій р а з, і все таки не скажу більш ні­
чого, як спасибі. Д о б р е , д у ж е д о б р е Ти зробив,
щ о надрю кував »Чорну Раду« по-наш ому! Я її про­
читав і в »Руській Бесіді«, — і там вона д о б р а , але
по-наш ом у лучче. Розумний, д уж е розум ний і се р ­
дечний епІлоґ вийшов, — тілько Ти д у ж е вж е, аж
надто д у ж е, підпустив мені пахучого курева, —
так дуж е, щ о я трохи не вчадів.
Не знав я, щ о в Тебе єсть »М оскалева Кри­
ниця« і »Ч ернець« о д Щ епкина, а то б я Тобі по­
слав щ он ебудь інше. У м е н е багато д еч ого зіб р а­
л ось ч е р е з д еся ть літ, та не знаю , щ о мені робить
з м о їм д о б р о м , — як його пустить 'В лю ди.
Спасибі Тобі за »Наймичку«. Чи не найдеш
там у панночки хуторяночки в альбом і м ого »Івана
Гуса«? Д о б р е було б, якби найшов, а то ш кода
буде, як п р опаде.
Щ о се за дивний, чудний чоловяга Л. Ж ем -
чужніков! Поцілуй його за м ен е, як побачиш . Щ е
ось щ о . Чи багато в Тебе п рен ом ерантів на » З а ­
писки о Ю ж ной Руси«? Б ож е мій, як би мені хоті­
лося, щ об Ти зробив, св о ї »Записки о Ю ж ной Руси«
постоянним п еріодичеським ізданієм на шталт
ж урнала! Н ам з Тобою т р е б а б д о б р е поговорить
о сім святім ділі. З р о б и Ти ось щ о. Старий Щ еп­
кин на тім тижні хоче д о м е н е приїхать в гості, —
а щ о, якби і Ти, м олод ий , забіг за ним в М оскву,
та вкупочці і прилетіли б д о м ене! Д у ж е б, д уж е б
д о б р е Ви зр обили , други м о ї іскреннії! Тут би ми
порадились з старим м ай стр о м і нащ от Твоїх » З а ­
писок«, і нащ от м о го нікчемного д о б р а . Прилітай,
мій голубе сизий, хоч на тиж день, хоч на один
день! М ож е Варснцов не виїхав щ е з П етербурга,
188

то от би з ним р а з о м і приїхав. Я ж ду Тебе, а Ти

стань мені з а рідного брата: поцілуй свою лю бу
жіночку за м е н е і за себ е, та й гайда на залізний
шлях!
Поцілуй М аркевича за м е н е за його ноти: —
д о б р е , д у ж е д о б р е , а особливо »М орозен ко« —
він мені живісінько нагадав нашу милую б е зт а ­
ланную Україну. Цілую М ихайла, Ф е д о р а і С е ­
м ена. Ф ед о р о в і скажи, щ о я вчора бачився з Ке-
б е р о м , і він його цілує.
О стаю ся, ждучи Тебе, мій д р у ж е єдиний!
О стаю ся Твій іскренній Т. Ш е в ч е н к о .
Чи не трапиться в Тебе Літопись Величка? Як
поїдеш , то возьм и з собою , а як не поїдеш , то пе­
р ед ай Варєнцову.

105. До Миколи Осіпова.

ІІНижніЙ Н овгород, грудня 23, 1857.
Незабутній М иколо Осиповичу! С ьогодні
я дістав лист о д м о єї святої заступниці, граф ині
Н [астасії] І Іванівни], і тілько сьогодні з її б е з ­
цінного листа до від ався я про м ісц е м ирного Ва­
ш ого пробування, і сьогодні ж пишу Вам, скільки
час д о зв о л я є. Час, бачте, передсвяточний, а я ж ду
д о се б е з М оскви д о р о го го гостя на Свята, навіть
сьогодні. І кого б, д ум али Ви, я так трепетно д о ­
ж идаю ? 70-літнього славного стар ц я й сердечн ого
д р у га м о го , — М ихайла С ем еновича Щ епкина.
Чи ж не д о р о го го м атим у гостя? Та щ е якого д о ­
р о го го , єдиного! Та й справді, ц е єдиний і найщ а-
сливіший чоловік м іж лю дьм и: дожити д о д ряг-
лости ф ізи чн ої й заховати всю м о л о д еч у свіжість
м оральну! Це явищ е незвичайне! Ми не бачилися
з ним о д 1847 року, і, том у щ о мені в їзд д о сто­
лиць заб о р о н ен и й , він, старець-ю нак, не вваж а­
ючи на м о р о з і хуртовину, їд е д о м ен е тілько по
те, щ об м е н е поцілувати! Ч и ж не юнак? Та щ е
який сердечний, палкий ю нак! Я пишаюся м о їм
 189

старим , м о їм ґеніяльним д ругом , і пиш аю сь сп ра­

ведливо.
Не на цю велику пиху, а на вели ке н ед озвілля
зваж аю чи, вибачите Ви м ені, щ о цим р а з о м я Вам
м а л о пишу. М оя історія ось яка: на початку серпня
покинув я ненависний Но вол ет р о вс ьк ий ф о р т ,
гадаю чи п робратися п росто д о А кад ем ії Ми­
стецтв, ал е по д о р о зі, себто в Нижньому Н овго­
род і, поліція м е н е слинила й повідом ила, щ о вїзд
д о обох столиць м ен і заб орон ен и й , та щ е й особ у
м о ю д о р у ч ен о її б езп о сер ед н ій опіці', себто д о ­
глядові. Я й застр яг у Нижньому й п робуваю ся
теп ер чим попало, будучих благ дож идаю чи.
Останній лист Ваш із К урського я отрим ав
і відповідь свою ад р есував на імя графині. Та, м а ­
буть, лист мій д о Вас не дІ'йшов, б о з того часу вж е
півтора року пройш ло, а я тілько сьогодні про Вас
звістку дістав. Не заб у вай те ж м ен е, найдобріш ий
М иколо Осиповичу, пишіть мені хоч зрід ка, а по­
кищ о зостаю сь Вашим найакуратніш им кореспон*
ден то м і сер д еч н о Вам од д ан и м
Т. Ш е в ч е н к о м .
Напишіть мені д о кл ад н о свій ад р ес, а мій
а д р е с такий:]! въ Нижній Новгороді», Его Высоко-
б лагородію Павлу А б рам ови чу О всянникову,
съ п ер ед ач ею таком у-то.

1858 р.
100. До гр. Настагії Толстог.
112 січня 1858 р.
Чи вибачите Ви мені, м о я свята заступнице,
за м ою довгу мовчанку? П евне вибачите, коли
я Вам р о зп о вім про причину цієї п ростац ької не-
чемности. 23 грудня отрим ав я Ваш дорогоцінний
лист, а 24-го приїхав д о м е н е з М оскви гість.
190

І хто б, Ви дум али, був оцим д о р о ги м гостем , щ о

не дав мені написати Вам ні од н ого рядка? Ц е був
ні більш е, ні м ен ш е, як наш великий старец ь Ми­
хайло С ем енович Щ епкин. Ну, та й старець! З а
чотириста верстов приїхав давно невиданого друга
відвідати. О ц е так справді друг! І я б езкон еч н о
щасливий, маю чи такого щ и рого друга. Він гостю ­
вав у м ен е до 30 грудня. П од арував н и ж егород -
ц ям три спектаклі, захопив їх д о глибини душі,
а м ен е, м ене н е не сьо м е, а на сім д есяте н ебо п ід­
ніс! Яка ж ива, свіж а, поетична натура! Великий ар ­
тист і великий чоловік! І — пишаючись говорю —
найніжніший, найщиріший мій друг! Я б езкон еч н о
щасливий!
Відпровадивш и М ихайла С ем енови ча, я довго
не міг схаменутися від цього надм ірного щ астя,
і тілько сьогодні, та й те абияк, міг узятися за п ер о ,
щ об Вам подякувати за дорогоцінний лист Ваш
і написати Вам про м о є б е зк р а є щ астя. Вибачте
мені великодуш но, м о я святая заступнице, що
я Ва»м пишу м ал о : єйбогу не м ож у. П озд оровляю
Вас, гр а ф а Ф е д о р а П етровича і лю бих діточок Ва­
ших Із Новим Р оком і баж аю Вам на в се життя
такої радости, Такого щ астя, яким я теп ер р о зк о ­
шую. Вибачте й не заб увай те м ен е, найщ асливі-
ш ого й найщ иріш ого Вашого вдячного друга
Т. Ш е в ч е н к а .
Р. Цими дням и зявиться до Вас П. А. О в­
сянников, мій тутешній добрий приятель і товариш
по кватирі. Він Вам розповість усі п одроб и ц і про
м е н е й про м о го д о р о го го незабутн ього гостя.
Д якую Вам за а д р е с О сіпова. Сьогодні ї йому
пишу, та, звичайно, про М. С. Щ епкина. Не годен
я теп ер ні писати, ні дум ати про щ ось інше.іі
 191

107. До М ихайла Щ епкина.

4 генваря 1858.
Д р у ж е мій єдиний! Я щ е й досі не вгаму-
в а [в ]с ь о д того великого свята, що Ти мені завдав
на самоті. Якщо не полегш а трохи зго д о м , то я не
знаю , що мені й робить з м оєю дурною головою ,
— дум аю , та я й сам тепер не знаю , щ о я думаю ...
Д ум аю на масницю приїхать до Тебе в Нікольське,
а д о того часу м о ж е, дасть Бог, вийде мені р о зр і-
шеніє, то і в М оскву. А покищ о цілую Тебе, д р у ж е
мій єдиний, і п о зд о р о в л яю з Новим Годом, Поці­
луй А ксакова, М аксимовича і К [няж ну] Рєпніну
і не забувай м ене, Твого щ ирого, іскреннього
друга
Т. Ш е в ч е н к а .
[ З б оку:]
А дрес: в Нижній Н овгород, Николаю А ле­
ксандровичу Брилкіну, з п еред ач ею мені.
[Н а стор. 4-ій вгорі:]

Таточко з м ам кою
Скрипають лавкою ,
Діточки в запічку:
Годі вам, таточко!
Тричі цілує Тебе Твоя Тетяся.
[В низу:]
В ы сокоблагородн ом у Михайлу С еменовичу
Щ е п к и н у вь М о скві.

108. До Миу(і іі, іа .7<і:і(іжевського.

4-го января 1858 года.
Вибач мені, м оє серце, мій голубе сизий, що
я так давно д о Тебе не пишу, — нічого було писать.
А теп ер набралося так багато того писання, що ні­
коли писать. Д обри й оцей чоловік завтра їд е в сто­
лицю, за й д е до Тебе, і Ти з ним, як м атим еш час,
д о б р е набалакайся.
192

Приїзж ав д о м ен е колядувать старий М. С.

Щепкин, то я після його колядки щ е і досі хожу,
неначе після похмілля. Нехай йому Господь шле
д о б р е зд о р о в я .
П о зд о р о вляю Тебе з Новим Годом. Дай Ку-
Л'ішеві копу с е р е б р о м і поцілуй за м е н е графиню
Настасію Івановну, І більш нічого. Ніколи, Не з а ­
бувай м ене, голубе мій сизий. Чи не знаєш Ти, д е
ж иве отой Ж емчуж ніков? Як знаєш , то напиши
мені. М етлинського я получив, спасибі Тобі. П ро­
щай, м о є сер ц е, Т, Ш е в ч е н к о .

109. До Пакте, т і м она Ку літа.

4 января 1858 года.
П озавчора получив я Твоє третє письм о та ще
й з грішми 250 карбованців. Спасибі Тобі і тому
щ е д р о м у зем лякові, що купив м ою невольничу
р о б о ту . Спасибі Вам, други м о ї сердечн ії: зробили
Ви м е н е з великим святом . Нехай Вам так Господь
п о м о ж е во всіх Ваших начинаніях, як Ви мені теп ер
помогли. Препоганий Нижній Н овгород, — копійки
н ем а д е заробить? Д ум ав у ж е писать Л аза р ев ­
ськом у, аж гульк — неначе з неба впали гроші, та
щ е й на Новий Рік. Спасибі Вам, друзі м ої!
Оповідання Вовчка щ е не получив, а »Гра­
матка« Твоя так мені на се р ц е пала, щ о я не знаю,
як Тобі і р о зказать. Р озкаж у колись, як, дасть Бог,
побачим ось, а теп ер тілько дякую і щ е р а з дякую ,
і більш нічого.
Копу грош ей возьм и у М. Л азаревського.
З »Ч орної Ради« теп ер не нарисую Тобі нічого:
н ем а м о д ел і, н ем а нічого п ер ед очима наш ого
українського, а брехать на старість не хочеться.
Не хочеться рисувать так, абито.
Тепер посилаю Тобі з оцим д о б р и м чолові­
ком , з О всянниковим, свої »Н еофіти«. Щ е н ед о б р е
викончені. Перепиш и їх гарненько І пошли з цим
ж е О всянниковим старом у Щ епкину.
 193

Н аробив він мені, оц ей старий, пиха: приїз-

ж ав д о м е н е на Святках колядувать. Я й досі щ е
хож у неначе з тяж кого похмілля о д його колядок.
Учистив старий, аж пальці знать! І д е в його у зя ­
лась така жива, сер д еч н о -тр еп ещ у щ а ж ива натура?
Д иво, та й годі!
О ставайся з д о р о в , мій б рате, мій д руж е єди­
ний. Нехай Тобі бог п ом агає во всіх Твоїх добри х
начатках. Не забувай м ен е, Твого щ и рого рідн ого
брата Т. Ш е в ч е н к а .
Шли мені ш видш е свого Вовчка. Та б удь з д о ­
р о в з Новим Годом.

ПО. До Михаила Максимовича.

Мій голубе сизий!
Я щ е й досі не охолонув о д м ого д о р о го го
гостя, і досі щ е стоїть він у м е н е в очах і не дає
мені покою ні вдень, ні вночі. Присів оц е, щ об на­
писать Тобі письм о лю бенько та подякувать Тобі
за Твої д о р о гії подарунки, — так що ж?... Така
нісенітниця в голові ходить, неначе, крий Бож е,
з похмілля. З а в д ав він мені свято. Так учистив, щ о
аж пальці знать.
Вибач мені, мій голубе сизий, ради великого
Бога, щ о я Тобі так о ц е нашвидку пишу, — єйбогу
нічого є голову не л ізе, кром і наш ого великого
чудотворця Михайла С ем еновича. Д асть Бог, трохи
одпочину, то напишу тоді Тобі тихесенько-гар­
несенько, та м о ж е щ е, як Бог п ом ож е, і вірш ами.
А теп ер цілую Тебе, м о є сер ц е, за Твої подарунки,
п о зд о р о в л яю з Новим Годом і м олю Господа м и ­
л о сер д о го послать Тобі д о л г о л іт іе і зд о р о в я , на
славу наш ої п реславної України. Поцілуй за м ен е
свою хорош ую , д о б р у ю пані, а м ою щ ирую з е м ­
лячку, і, други м о ї іскреннії, не заб увай те К обзаря,
у б о го го і щ иро Вас лю бящ ого
Т. Ш е в ч е н к а .
13
194

Нижній Н овгород
4 Ге нваря 1858.
[На звороті;]
В ы сокоблагородном у Михаилу А л ек сан д р о ­
вичу М а к с и м о в и ч у . Въ М о ск в і.

111. До Михайла Щ ети н а.

17 генваря 1858.
Д р у ж е мій єдиний! Чи Ти угамувався вж е хоч
трохи з сво їм бен еф ісом ? Якщ о зовсім упорався
і маєш час неробочий, то я Тебе прошу зробить
ось щ о.
Твоя і м о я лю ба Тетяся Пїунова хоче поки­
нуть Нижній Н овгород і д о б р е зробить, — їй тут
погано, вона тут захрясн е і п ропаде, як щ еня в б а­
зарі. Ш кода б у д е такого м о л о д о г о д о б р а . Я їй по­
радив виїхать в Харков, і воно р а д е виїхать, — так
от щ о мені на горен ько: у Харкові нем а у м ен е ні
о д н ого д о б р о го і м ож н ого зн аком ого чоловіка,
а в Тебе певне єсть там такий чоловяга. Д уж е д о ­
б р е зр о б и в би, якби Ти йому гарненько написав та
п опросив о д себ е, щ об нашу лю бую Тетясю там
не занехаяли. А з неї, Ти сам зд о р о в бачив, і тепер
уж е артистка, а що ж то з його буде, [як воно]
п опотреться та попом неться м е ж хорош ими та д о ­
брим и лю дьми? — А лм аз, єйбогу алм аз! С ам з д о ­
ров побачиш , щ о ал м аз. Воно з д а р о м Бож им, а до
того р о зу м н ен ьке, слухняне і трудящ е. І якщ о Бог
не п о м о ж е йому вилізти на світ Божий із цього
старовірського гнилого болота, то воно так з а ­
хрясне і зогниє, — а нам з Тобою гріх буде.
Воно тут получає 25 рублів в місяць і два бе-
н еф іса в год, а на сей год лукавий Варєнцов і того
не хоче дать, бо бачить, щ о ні куда їй, сердеш ній,
дітись. Велика сімя її, небогу, осіла, а то б вона
і сам а собі р о зу м н а найшла ш лях-дорогу д о раю .
Нам колись д о бр і лю ди п ом агали, п ом ож ім о ж
 195

і ми теп ер посильно, д р у ж е мій єдиний! Я в ж е на­

писав і послав епістолію д о д и р екто р а харков-
ського театра, а якби щ е Ти о д с е б е д о його вчи­
стив, то м о ж е б з того пшона зроб и л ася б каша.
А воно аж плаче та просить Тебе, щ об Ти укрив її
своєю великою славою . З р о б и ж так, як воно і я
Тебе прош у, мій голубе сизий!
П озавчора я получив не письмо, а п росто па­
негірик о д С е р г ія Т им оф еевича. Якби я хоч
трош ки дурніший був, то я б учадів о д його п ане­
гірика, а то, слава Богу, видерж ав. Поцілуй його
д о б р о го , б л аго р о д н о го тричі за м ен е. Та напиши
мені його ад р ес , бо він м абуть заб ув написать мені
свій ад р ес. Я теп ер день і ніч сижу та переписую
вторую часть тієї с а м о ї повісти, що я з Тобою п о­
слав С е р г ію Тимоф еевичу, — як кончу, то за р а з
і приш лю. Н е заб ар о м получиш Ти о д Куліша м о ї
»Неофіти«. Тілько се така штука, щ о дрю кувать її
теп ер не м о ж н а, а колись зг о д о м її щ е треб а д о ­
робить.
18 генваря.
Тількощ о хотів написать: прощ ай, голубе мій
сизий, нехай Тобі Бог пом агає... аж гульк — несуть
Твоє письмо о д Брилкіна. Я і п еро полож ив. Та о ц е
вж е сьогодня заходився зн ову писать. Спасибі
Тобі, м о є сер ц е, за к л о [п о ]ти по л отареї, — як
зб е р е ш грош і, то пришли на імя Б р и л [к ін а]:
у м е н е т еп ер в кишені пусто, аж гуде. Із Пітера
мені пишуть, щ о я н ед овго сидітиму в Нижнім.
Чи так, чи іначе, а я д альш е поста не всижу. Чкурну
д о Т ебе в Н икольское та захож усь спасаться, б о
мені тут нічого робить. Спасибі Тобі, щ о п о о д д а-
вав м о ї письма. Поцілуй щ е р аз С е р г ія Т и м оф ее­
вича і княжну Рєпніну, а Тебе ц іл у [ю ]ть други Твої
Д о р о х о ва, Голынская, Брилкін, а Тетяся Піунова аж
тричі, а я аж десять раз, та все в Твою р озум н у
б лаго р о дн у лисину, мій єдиний д р у ж е! Щ е р а з
прош у Тебе, м о є сер ц е, напиши, д о кого знаєш .
196

в Харков. О ставайся зд о р о в , мій д р у ж е єдиний,

нехай Тобі Бог п ом агає во всіх Твоїх д об ри х начи-
наніях. Не забувай щ ирого Твого друга
Т. Ш е в ч е н к а .
С ердечне дякую ть Тобі за портрети Брилкін,
Д о рохова, Голынская і Піунова, а я для се б е сам
колись нарисую .

112. До Михайла Лазаревського.

21 января (1858 г.)
Мій милий д р у ж е!
Р еком ендую Тобі од н ого із ниж егородських
д р у зей моїх, Константина Антоновича Ш рей дерса.
Привітай його во імя друж би наш ої. Чи був у Тебе
Овсянников? В озьм и у Куліша та прочитай м о ї »Не­
офіти«. Вони щ е не викопчені. Ш рейдере ш видко
вернеться в Нижній, то щ об Куліш переписав »Не­
оф іти« і дав йому для передачі Щ епкину, а Ти, мій
д р у ж е єдиний, купи мені Ш експіра, п ер ев о д Кет-
ч ера, і пісні Б еранж е, Курочкіна; та як успієш, то
о д д ай і переплести Ш експіра. О ставайся зд о р о в ,
нехай Тобі Бог пом агає на все д о б р е . Не забувай
щ и р о го Твого
Т. Ш е в ч е н к а .

113. До Пантелеймона Куліша.

26 января 1858 г.
Який там Тобі нечистий казав, щ о я пригото­
вив свої »Н еоф іти« для друку? І гадки, і дум ки не
було. Я послав їх Тобі тілько прочитать, щ об Ти
бачив, що я тут не склавши руки сижу. І старий
Щ епкин не такий, щ об він там возився по М оскві
з ними, як з писаною торб ою . І Ти оддай гарненько
переписать їх і пошли старом у, б о він уж е знає,
щ о »Н еофіти« в Твоїх руках. О всянникова не д о ­
ж и дай ; н е за б а р о м п оїд е із Пітера в Нижній при-
 197

ятель мій Ш рейдере, то Ти І п ередай йому, а він

п ер ед асть м о єм у старом у д рузяц і. О так зр о б и .
Для друку єсть у м е н е наготовлено на д о ­
брих дві книги, — тілько перепиш и, та і в дрю -
карню ; але я і з цим д о б р о м не спішу, не тілько
з »Н еоф ітами«. »Ян Гус« повинен буть у Василя
Вас. Тарновського, що жив колись в Потоках Київ­
сько ї Губернії. П ерероблять його або знову р о ­
бить у м ен е щ ось руки не підіймаю ться.
Загр ай мені, дуднику,
На дуду,
Нехай своє лиш енько
Забуд у,
— оце тілько не м оє, а то вся пісня м оя.
Про які там Ти мені пишеш гроші? Не знаю ,
з яких грош ей прислав мені М. Л азаревський в Но-
в о п етр о вско е у к р іп л ен іе п ер ед ви їзд ом 75 к ар б о ­
ванців. Та 150 карбованців Залєський прислав
у Нижній за рисунки ч е р е з Л азаревського. Та Ти,
спасибі Тобі, 250 карбованців. От і всі гроші. І я їх
не циндрю , бо дум аю одруж иться, — обісіло вж е
м олодикувать. Цур йому... і якщ о єсть там у Вас
які м о ї гроші, то шліть їх сюди. Я в озьм у на їх
акції М еркурьевскаго О бщ ества, то вони прине­
суть мені 10 процентів в год. Бачиш, який я госпо­
д ар . А Тобі якийсь дурень зб рехав, щ о я щ е й досі
зап о р о ж ец ь — брехня! не потурай.
»Вовчка« Твого і в очі не бачив. На кого Ти
його адресував? Пиши мій ад р ес так: въ Нижній
Н овгородъ, имя рекъ, въ контору пароходства
»М еркурій«.
Не забувай ж е свого щ ирого
Т. Ш е в ч е н к а .
Навчи Ти м ене, будь ласкав, щ о мені робить
з руськими повістями. У м ен е їх десятків коло
двох набереться. Затопить грубу — ш кода: багато
праці пропаде. Та й грошей би хотілося, бо тепер
івони мені д у ж е потребкі. П орадь, будь ласкав, що
мені робить. Т. Ш е в ч е н к о .
198

114 . До Катерини Піунової.

[ЗО січня.]
1!.Кохана й вельм иповаж ана
К атерино Борисівно!
Я сам приніс Вам книжки і приніс їх ’ на те,
щ о б Ви їх прочитали. А ле Ви, не прочитавш и їх,
прислали м ені н азад. Як маю розум іти Ваш учи­
нок? Він м ен е зовсім приголомш ив, особ ливо коли
взяти під увагу нашу сьогодніш ню р о зм о в у . Чи це
не відповідь на м оє освідчення? Якщо це так, то
прош у Вас мені її ясніше висловити. С права для
м е н е надто важ лива. Я Вас лю блю й кажу ц е Вам
п росто, б е з усяких викликів та захватів. Ви зан адто
р о зу м н і, щ об вимагати від м е н е палких любовних
освідчень, я ж зан ад то лю блю й шаную Вас, щ об
послугуватися звичайно в світі вживаними б ан ал ь­
н остям и. Стати Вашим чоловіком — для м ен е най­
б іл ьш е щастя, і тяж ко б у д е від цієї думки від м о­
витися. Та коли д оля інакше судила, коли я мав
н ещ астя не подобатися Вам і коли те, щ о Ви мені
повернули книжки, означає відм ову — то нем а
ради , — муш у скоритися долі. А ле в кож ном у разі
ні почуття м о ї, ні пош ана м оя д о Вас не зміняться,
і коли Ви не м о ж ете або не хочете бути м о єю д р у ­
ж иною , то д о зво л ь те мені хоч ту одну втіху мати,
щ о зостануся Вашим д ругом і постійною віддані­
стю та ш анобливістю заслуж у Вашу ласкаву при­
язн ь і пошану.
Д ож и даю чи відповіді, щ о м ає вирішити м ою
д о л ю , зостаю ся відданий Вам із почуттям глибокої
лю бо в и
Т а р а с Ш е вч е н к O.J1

115. До Пантелеймона Куліиш.

[Кінець січня 1858 р, ?]
П ередай оці дві пісні М аркевичу, чи не вчи­
стив би він на їх ноту.
 199

116. До Михайла Щ е ти н а .
Ф еврал я З, 1858 г.
Спасибі Тобі, мій д р у ж е єдиний, з а письмо
Твоє і 200 р. грішми. Все це д о б р о получив я о д
н аш ого д о б р о г о друга Н. Б р[илкі1на, которий Тебе
щ и р о цілує і посилає Тобі з О лейниковим кож у­
шок. Зноси на д о б р е зд о р о в я .
Не знаю , коли ми з Тобою п обачим ось, бо не
зн аю , чи ш видко О всянников вернеться д о д о м у :
я теп ер у його хазяйную , то мені конечно треб а
його дож и даться. А якщ о він там д овго з а б а ­
риться, то я не втерплю : п ер ед ам його господу
Б р [и л к і]н у , а сам чкурну в Н ікольське, а з а день
п е р е д тим гарненько напишу Тобі.
О бнім ає 'і цілує Т еб е тричі Твоя і м оя лю бая
Тетяся. Воно, порадивш ись з своїм батьком , поси­
лає Тобі свій р еп ер ту а р і услав ія такого с о д е р ж а ­
ния: 1500 р . в год б ез б ен еф іса, а з б ен еф ісо м
1200 р. і на п е р е їз д д о Х аркова 200 р. А п о їд е воно
в Х арков з б атько м аб о з м атірю . А тим часом воно
согласиться на Твоє условіє, яке Ти скаж еш .
Во імя святого Бога І святого іскуства, по­
м о ж и їй, д р у ж е мій великий, вирваться із сього
гнилого Н ижнього. Мені тут аж ж аль дивиться на
неї. По п оводу її бен еф іса написав я невеличку
статейку в газету, котору посилаю Тобі, — прочи­
тай та прикинь своє д о неї як е м у д р е слово, та о д ­
дай перепечатать в »М осковскихъ В ід ом остяхь«.
Д ля наш ої л ю б о ї Тетясі се було б незгірш е.
27 генваря поховали славного старого Улиби-*
ш ева, і не найдеться нікого в Н иж ньому н екролог
йом у написать!,.. Щ е р а з гнилий Нижній Н овгород!
Поцілуй за м е н е б л аго р о д н о го С е р г ія Тимо­
ф ееви ч а А ксакова і м ол од и к а М аксимовича. Р [ел -
ні]ну як побачиш , то й її привітай. А Т ебе цілує
М. А. Д [о р о х о ]в а з своєю ч у ж. о ю дитиною . Ці­
лує Ґ о л ь і[н ]ск ая і тричі цілує Піунова, а я і лік
тер яю .
200

Д о свиданія, м оє сер ц е, мій д р у ж е єдиний.

Щ ирий Твій Т. Ш е в ч е н к о .
Чи робить там що Катков з м оєю повістю?
Я вж е другу часть кінчаю.
Чи прислав Тобі Куліш м ої »Неофіти«? Чом
Ти мені не написав ад реса С е р г ія Тимофеевича?

117. До М. С. Щепкина.
і. Як тую волю на роздоллі,
доля. Тум аном сивим повяла
І колихала, і співала,
Ти не лукавила зо м ною ,
І чари діяла... і я...
Ти другом , братом і сестрою
О, чарівниченько моя!
С ір о м і стала. Ти взяла
М ені ти всюди помагала
М е не м аленького за р у ку
І ссюди, зоренько моя,
І в ш колу хлопця одвела
Ти н е п оро чн о ю сіяла.
Д о пяного дяка 8 науку.
Не помарніла в чужині,-
— Учися, серденько, колись
В далекій неволі,
З нас будуть люди, — ти
У кайданах пишалася,
[сказала,
Як ксіточка в полі.
А я й послухав, і учивсь,
Із казар ли см ер дячої
І вивчився. А ти збрехала,
Ч истою святою
Які з нас люди? Та дарма,
Вилетіла, як пташечка,
М и не лукавили з тобою ,
І п окадо м ною
М и просто йшли, у нас нема
Полинула, заспівала
І йоти кривди за со б о ю !
Тихесенько, миле...
Х о д ім о ж, доленько моя,
М о в ж и ву щ о ю во д о ю
М ій д руж е щирий, нелукавий
Д у ш у окропила.
Х о д ім о дальше, дальш е слава.
І я живу, і надо м н о ю
А слава заповідь моя.
С во е ю Б о ж о ю кр асо ю
Витаєш ти, мій херувим,
II.
Золотокрилий сераф им,
М УЗА. М оя п орад онько святая,
І ти, пречистеє, святеє, М о я ти доле м олодая!
Ти, чадо неба молодеє, Витай зо м но ю уночі,
М е н е ти в пелен/ взяла І вдень, і звечора, і рано.
І геть у поле однесла, Не покидай мене, учи,
і на могилі серед поля. Учи кєлож ними устами
 201

Хвалити правду. П ом ож и Та витнемо з лихаї

М ол итву діяти до краю.
А як умру, м оя святая,
Не кинь мене, а полож и
С в о го ти сина в д ом овину
? хоть єдиную сльозину
В очах безсм ертних покажи.
III.
СЛАВА.
А ти, циндре-орандарко,
П е р е куп ко пяна,
Д е ти в чорта забарилась
З своїм и лучами?
У Версалі над злодієм
М абуть розпустила...
Чи з ким іншим мізкаєшся
З нудьги та з похмілля?
С ідай лишень коло мене
Гарнесенько обіймемось,
Та лю бо, та тихо
Поцілуємось... та й теє...
Та й поберемося,
М оя крале мальована І
Бо я таки й досі
Волочуся за тобою ,
Ти хоч і пишалась,
І з пяними королям и
По шинках шаталась
І курвила з салдатами
Під Севастополем...
Та мені проте байдуже,
Мені, м оя доле,
Дай хоч'гпянути на тебе
І, і пригорнутись
Під крилом твоїм, і л ю бо
З похмілля заснути.

9 ф ев р ал я 1858.
Д р у ж е мій єдиний!
Яка о ц е Тобі сорока-б рехуха на хвості при­
несла, щ о я тут нічого не роб лю , тількб бенкетую ?
Брехня, єйж ебогу брехня! Та й сам таки подум ай
гарненько, — хто ж нас ш ануватиме, як ми самі
се б е не шануєм? Я ж уж е не хлопець нерозум ний
І о д старости, слава Богу, щ е не одурів, щ об таке
■виробляти, як Ти пишеш. Плюнь, мій гол убе сизий,
на цю п а (с |к у д н у брехню і знай: коли м е н е неволя
і го р е не п о б о р о л о , то сам я не звалю ся. А Тобі
в ели ке-п ревели ке спасибі за щирую лю бов Твою,
мій голубе сизий, мій д р у ж е єдиний. Я аж заплакав
на старість, як прочитав Твоє письм о, полное са­
м ой чистой некупленной лю бви. Щ е р а з спасибі
Тобі, м о є се р ц е єдинеє.
Я послав Тобі письмо харковського д и р ек­
тора. Тетяся цілує Тебе, як бать{ка] рідного, і п р о ­
202

сить, щ о б Ти робив з нею , як Т ебе Бог навчить. На

Варєнцова н ем а надії, — д е р е в о , та щ е й д у б о в е.
О ставайся з д о р о в , мій милий д р у ж е. Н е заб ар о м
п рибуду до Тебе. А покищ о лю би м ен е, о к л евета-
ного Твойого щ и рого друга
Т. Ш е в ч е н к а .
10 ф ев р ал я 1858.
Хоча Ти і не велів, а я таки не втерпів, чм ок­
нув сьогодня р азо ч о к нашу лю бую Тетясю. Чмокни
гарн ен ько за м ен е благородн ого С е р г ія Т и м оф е­
евича.

118. До Сергія Аксакова.

Ц-Уановний і вельмиповаж аний
С ергію Тимофієвичу!
Ради всіх святих, вибачте мені за м ою грішну,
ал е не навмисну м овчанку. Ви так се р д еч н о п о­
д р у ж н ьо м у прийняли м ою д ал ек о не м айстерну
»П рогулку«. Так се р д еч н о , щ о я, прочитавш и Ваш
лю бий мені лист, у той самий день і годину за х о ­
дився коло д р у го ї й останньої частини м о єї »П ро­
гулки«. І тілько сьогодні скінчив. А як скінчив? Не
знаю . Судіть Ви м ен е, та судіть щ иро й м илостиво.
Я д еб ю тую цією річчю в вели коруськом у слові. Та
це не виправдання. Д ебю тант повинен пройнятися
своєю р о л ею ; інакш е він ш арлатан. Я не ш арлатан,
я учень, жадний д руж н ього щ и рого суда й ради.
П ерш а частина »Прогулки« зд ал ася мені р о зт я г­
нута й м лява, — не знаю , як зд асться друга. Я щ е
її не читав; як прочитаю , то приш лю Вам. Треба
працю вати, працю вати багато, уваж ливо, і — дасть
Бог — усе піде д о б р е . Тяжко мені м ову вели ко­
руську опанувати, а опанувати її конче тр еб а. Вона
в м е н е тепер, неначе ф ар б и на палітрі, які я міш аю
б е з усяко ї системи. Тепер мені конче тр еб а п ра­
цю вати, вперто, тяж ко -працювати, щ об хоч щ он е-
б у д ь потрапити зробити . Я десять літ зм арн ував;
 203

т р е б а повернути втрачене, інакше б у д е й п ер ед

б о г о м гріх, і п е р е д д о б р и м и лю дьм и со р о м . Я р о ­
зум ію і с е р ц е м одчуваю потребу праці, але
в ц ьом у тісному Н ижньому не м о ж у ні на один
д ен ь о д м оїх невинних друзів заховатися. З б и р а ­
ю ся виїхати в Н ікольське д о м о го великого друга
М ихайла С ем еновича. Д о ж и д аю тілько товариш а
з П етербургу. Не знаю , чи дістав М ихайло С е м е ­
нович м о ї »Н еофіти« від Куліша. Мені б д у ж е хо­
тілось, щ об він Вам прочитав оцю н овон арод ж ен у
хахлацьку дитину. Цими дням и послав я йому три,
або, кр ащ е сказати, о д н е ц е с а м е н о во н ар о д ж ен е
ч ад о в трьох лицях. П опросіть його, нехай про­
читає.
Чи скінчили Ви дрю кувати Вашу книжку? Як­
щ о скінчили, то р а д и сам о го А поллона і його п р е­
красних безсм ер тн и х сестер, пришліть мені п ри­
мірник. Я теп ер читаю отак собі, щ о попало, — тут
навіть якслід читати не м ож н а. С тарим и р о зб и ­
тими ж урн алам и пробуваю сь, та й за це спасибі
д о б р и м лю дям .
Щ е р а з прош у Вас, мій шановний, мій щирий
д р у ж е! Простіть мені невільний мій гріх. Не по­
ставте мені за провину м ою довгу мовчанку. Я хоч
і зясував Вам причину м о є ї тупої німоти, та ж адна
причина не виправдує нечем ности. Щ е р а з вибачте
й лю біть сер д еч н о того, щ о глибоко полюбив Вас,
Т. Ш е в ч е н к а .
Нижній Н овгород, 1858, лю того 16.К

119. До Якова Кухаренка.

[16 лю того.)
Б атьку-отам ане кошовий!
П исьмо Твоє о д 7 августа того року із Єка-
тер и н о дар а получив я 10 ф е в р а л я сього року аж
у Н ижньому Н овігороді. П опош укало таки воно
м е н е н ем ало часу, та спасибі, щ о хоч колинебудь,
а в се таки найшло, а то в ж е я не знав, щ о й дум ать
204

про Тебе. Д умав уж е, нехай Бог милує, чи не з а ­

напастив Ти д ен еб у д ь своєї д о б р о ї голови на тому
ір о д о в о м у Кавказі.
А тепер, слава Богу, бачу, щ о Ти живий і з д о ­
ровий із ж інкою і з діточками своїми, — нехай їх
Бог ховає на м ногії літа! У м ен е була дум ка про­
браться до Тебе на хутір, та ба, так дум кою і оста­
лась. О д 16 м аїя до 2 августа не давали знать із
корпуса в укріпленіє о моїй свободі. От катові,
іродові душі! М ало їм було десяти літ... Кров хо­
лоне, як згадаю .
З августа вирвався із того каторж ного укрі-
пленія і ч ер ез м о р е Волгою попрям ував на сто­
лицю. Я боявся застрять у Тебе аж до осени.
В Н ижньому м ен е спинили — зак азан о, бачиш,
мені виїзж ать і жить в столиці. О таке то лихо: по­
милували, та тілько д о половини. Сів я у цьом у
поганому Нижньому та й досі сижу. П риїздив до
м е н е на Святки колядувать старий Щ епкин, спа­
сибі йому. Д ум аю о ц е поїхать д о його під М оскву
в село Н ікольське, та м о ж е там і до літа останусь,
а літом, якщ о не пустять у Пітер, то чкурну в Хар-
ков, а з Харкова, як Бог п ом ож е, то і на Ч орн ом о-
рІю . Я до неї колинебудь, а таки д оберусь, д о тієї
Ч орн ом орії.
Нема в м ен е тепер нічого такого д о б р о го
послать Тобі прочитать з товариством , хіба оці
»Д олю «, »М узу« та »Славу«. Я о ц е недавно ском ­
понував їх, не знаю , як вони Тобі подобаю ться ).
С компонував щ е тут з нудьги одну штуку,
п оем у »Неофіти«, нібито із ри м ської історії. Але
вона щ е не вироблен а, тим і не посилаю. Як ви-
кончу, то пришлю. А покищо о ста в а й [ся | з д о р о ­
вий, мій батьку-отам ане, мій д р у ж е єдиний, не по­
кидай м ен е сердеш н ого сіром у.
Т. Ш е в ч е н к о .

*) Д о листа були додані ці твори. — Р е д.

 205

Цілую Твою стару пані і Твоїх м олодих діто­

чок. Як будеш писать, то пиши на імя М. С. Щ еп­
кина, — я м аю д о його їхать.

120. До Іраклія У скова.

ШНижній Н овгород, 1858, лю того 17.
В ельмиповажаний Іраклію О лександровичу!
Лист Ваш о д 7 січня дістав я 15 лю того,
і приношу за нього Вам щ иру подяку. І за лист ста­
р ого м о го друга ч о р н о м о р ц я Кухаренка приношу
Вам таку сам у щ иру подяку. С ерд еч н о тішуся, що
Вам і Аґаті О мелянівні д о б р е ведеться та що любі
й маленькі друзі м о ї, Наташ енька й Надєнька, зд о ­
рові. Наденька, гадаю , уж е бігає. Як би мені хоті­
лось її погоцькати! А м оя умниця, красуня Ната­
ш енька чи згадує свого друга, »дядю Тараса Го-
рича«? С ер д еч н о ж алую , щ о не м ож у нічим нага­
дати їй про себе. Нижній Н овгород б ез яр м ар ка
справж нє село. Гірше, бо звичайні сільські про­
дукти д ор о ж ч і, як на селі. Місто сам о по собі
таки погане. Сім літ у Н овопетровськом у фортІ
мені не здавали ся такі довгі, як у Нижньому ці
пять місяців. Це значить передиш ка. На Різдвяні
Святки приїздив до м ен е в гостину мій старий друг
М ихайло С ем енович Щ епкин (відомий артист). Те­
пер я гадаю йому, старом у, візиту віддати. Він з р о ­
бив мені честь, якої м ало хто від славного старця
сподобився. На том у тижні дум аю назавж ди поки­
нути Нижній Н овгород, перебути до весни під М о­
сквою в сина Щ епкина, а об весні, якщ о не д о з в о ­
лять мені жити в столицях, поїду до Х аркова, до
Києва, до О деси та зак о р д о н . Бог із ними, з сто­
лицями! Грошенят тепер уж е стілько н азбиралося,
щ о, не бідую чи, років зо три зак о р д о н о м прожити
м ож на, а там, щ о Бог дасть. Не загинув у неволі,
не загину й на волі, як каж е українська пісня.
Яка у Вас зим а в цьом у році? Тут страх
206

скільки снігу, а м о р о зів сильних іщ е не було, та,

зд асться, і не б у д е. Більше 15 Градусів не було.
Лист мій Ви отри м аєте н е раніш е свят В оскресения
Христового. Тому я й п о зд о р о в л яю Вас із цим
світлим свято м і 'з душі цілую Вас усіх; і Катю,
І Няню, особл іво ж великих д рузів м оїх Ната­
шеньку й Надєньку. Пошли їм Б ож е зд о р о в я !
Бувайте зд о р о в ’і, вельм иповаж аний Іраклію
О лексан дрови чу. Не забувайте щ ирого Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
Пришлю Вам із М оскви якунебудь д обру
книжку*).
С ер д еч н о ж алую , щ о не міг зробити н алеж ­
ного вжитку.
Якщ о д о того часу отри м аю ф отограф ічний
п о р тр ет свій із П етербурґу, зроб л ен и й з м ого ри­
сунку, то й п о р тр ет пришлю. А Ви мені пришліть
власної роботи портрети друзів м оїх Наташеньки
й Наденьки. А лист Ваш ад ресуй те на імя Михайла
С ем еновича Щ епкина в М оскву, в контору ім п ера­
торських театрів.
Цілую Ж уйкова з старою й Бурцева також із
стар о ю , а старого паливоду М остовського б е з ста­
р о ї тричі цілую.
[ З б о к у д о п и с а н о :]
П о зд о р о в л я ю Аґату О м елянівну з минулим
дн ем Янгола.Л

121. До Михайла Лазаревського.

22 ф е в р а л я (1858 г.)
19 ф ев р ал я вернувся Ш рей дере із П етер
бурга, привіз мені Б ер ан ж е Курочкіна, чотири ек ­
зе м п л я р а н ерукотворен н ого о б р а за і Твоє братнє
се р д е ч н е писаніє. Спасибі Тобі, д р у ж е мій єдиний,
з а все і за вся. Д о б р е єси зр о б и в , щ о зак азав 50

* ) Далі один р яд о к закреслений. — Р е д.

 207

штук пом янутого о б р аза: нехай покищ о зем ляки

дивляться хоч на сей облик б о р о д а то го н ед о б и ­
того ко б зар я свого. Д ум аю на тім тижні покинуть
оц ей поганий Нижній. П оїду аж під М оскву в гості
д о м о го старого батька, д о М. С. Щ епкина, та
в його д о весни п робуду, а весною , як не б у де
мені як о ї р ади з тими поганими столицями, то
чкурну в Харків аб о в Київ, а м о ж е й дальш е, як
Бог п о м о ж е. Д о ж и д аю О всянникова з ч ем од ан ом ,
а то б я вж е давно виїхав. Чи з д о р о в а граф иня
Н[аст'асія] І [ ванівна] ? Був у м ен е в гостях Яков:
славний хлопець! Ш рейдере не нахвалиться Тобою
і С ем е н о м і теп ер цілує Вас обох. Д о б р е зробив,
щ о не купив Ш експіра: цур йому, який дорогий!
Поцілуй за м е н е С ем ена та й прощ ай, мій д р у ж е
єдиний. Посилаю Тобі оцю н едавно спечену штуку;
для того і пишу м ало, щ об папіру більш осталося
для н о во р о ж д ен н о го чада*).
Не забувай свого іскреннього
Т. Ш е в ч е н к а .
М арко Вовчок — ц е псевдонім якоїсь пані
М аркович. Чи не знаєш ти її адреса? Як не знаєш ,
то спитай у К ам енецького, 'в ти поґраф ії Куліша, —
я чув, щ о він її д о б р е знає. Як довідаєш ся, то на­
пиши мені; т р еб а б у д е хоч п исьм ом подякувать її
з а її сердечн ії, щ ирії »О повідання«. Ш кода, щ о не
оставив Тобі Куліш »Н еофіти«. М ож е вони єсть
у К ам енецького? — Спитай!

122. До Михайла Лазаревського.

25-го ф ев р ал я (1858 г.)
25 ф е в р а л я , 'зъ 7 часовъ утра, получив я Твоє
письмо. Ніхто з р о д у не п озд равл яв м ен е з імени­
н ам и так весел о , як Ти м е н е сьогодні поздрави в.
Спасибі! Поцілуй гричі граф иню Н [астасію ] І Іва­
нівну] і гр аф а Ф [е д о р а } П [етровича1, а ч е р е з
* ) Далі йде текст поезій: »Доля«, »М уза« й »Слава«.
208

тиждень або два я сам їх поцілую , і Тебе, і С е­

мена, і всіх добри х лю дей, сущих в П етербурзі.
Твій іменинник Т. Ш е в ч е н к о .
Ш рей дере цілує Тебе і С ем ена.
123. До гр. Наггасїі Толстоі.
1L5 б ер езн я.
М оя святая заступнице! Побачення наше
таке бли зьке, таке близьке, що я л ед в е паную над
собою , дож идаю чи. 2 б ер езн я д іс т а в я Ваш святий
лист і не знав, щ о з собою р о б и т и , офіційного па­
перу чекаючи. Нарешті цей в с е м о г у щ и й папір
отрим али сьогодні в Г у б е р н а т о р с ь к ій канцелярії,
а Завтра п еред ад уть [й о го | поліцмейстрові. Після­
завтра дістану я від нього п е р е п у с т к у й післязав­
тра ж, себто 7 б ер езн я о 9 го д и н і ввечері (о цій
годині мальпост одходить із Нижнього д о М о­
скви), покину гостинний Нижній Н овгооод. В М о­
скві затрим аю сь кілька годин, для того тілько, щ об
■поцілувати м ого щ ирого д р у га , славного старця
М. С. Щ епкина. Ч и к а за в В а м Л а з а р е в с ь к и й , щ о
цей безсм ертний д ід у с ь зробив м е н і чотирьохсот-
верстову візиту на Різдвяні Святки? Ну, та й д і­
дусь! Наймолодш ий, н а й с е р д е ч н іш и й д ід у с ь ! І не­
прощ енний гріх був би мені, я к б и я йому кіль­
кох годин у Москві не п р и с вя ти в,
В імя всіх святих, вибачте м е н і великодуш но
за мій лаконізм . Я в ці довгі д н і б у к в а л ь н о над
со б о ю не паную. Не тілько писати, — читати не
м ож у. Цими дням и отрим ав я від С е р г ія Тимофі-
євича А ксакова його нову книжку: »Д ітств о Баг­
р ова«, і вона в м ен е так і лежить н е р о з р із а н а . Н е­
стерпно томливий стан!
Д о ско р о го побачення, м оя в е л и к о д у ш н а ,
святая заступнице. З усього серц я м ойого цілую
Вас, гр аф а Ф е д о р а Петровича й усе, щ о рідне
й б ли зьке Вашому ніжному, б л агород н ом у серц ю .
С ердечно вдячний Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
Гроші — 50 карбованців — о д е р ж а в .!
 209

124. До Михайла Лазаревського.

12-го м арта (1858 г.), М осква.
Я — в М оскві. Н ездуж аю . О ко розпухло і по­
ч ер во н іл о , — трохи з лоба не вилазить. Д октор
посади в м ен е на дієту і не велів виходить на ву­
лицю . О т тобі й столиця! Сам чорт простятся по­
п е р е к шляху, та й не пускає м ен е д о Вас. Нічого
робить! Против його, сучого сина, нічого не вдію.
Д о к то р говорить, щ о я неділю , або й дві, оста­
нуся в М оскві. Прошу Тебе, зайди до графині На-
стасії Івановим і розкаж и їй про м оє лихо.
З завтріш ньою поштою посилаю Тобі д ва р и ­
сунка. Закаж и знять ф о то гр аф у дві копії в п оло­
вину менш е, — одну для себе, а другу для м ен е,
а потім п ер ед ай рисунки граф у Ф [е д о р у ] П е т ­
ровичу] і попроси його, щ об він при случаї п е р е ­
д а в їх М арії Николаєвні для альбом а, коли вони
б удуть варті того. Я сам дум ав п еред ать їх лично,
та, бач, щ о зо мною зробилось.
Будь ласкав, найди там того гульвісу О всян­
никова і скажи йому, щ об він непрем інно п оба­
чився з о м ною в Москві. Сижу я у Михайла С ем е­
новича Щ епкина, близь С ад ової улиці, въ п р и х о д і
старого Пимена, въ д о м і Щ епотьевой.
Не забувай м ене, д р у ж е мій єдиний. Поці­
луй за м ен е С ем ена.
Т. Ш е в ч е н к о .
Нащот рисунків — як найде* граф і щ о він
з ними зробить — напиши мені. Не д ер ж и їх
тіл ько д о вго у ф о то гр аф а.

125. До Михайла Лазаревського.

19/21 м арта (1858 г.). М осква.
Д р у ж е мій єдиний! Рад би на крилах летіть
д о Вас, та п рокляте око — щ об воно не вилізло!
— не пускає. С ьогодня був у м ен е д октор і ранш е
В ели кодної неділі не пускає м е н е в дорогу. А йо-
14
210
і о, р озум н ого, треб а послухать, а то не б у д е чим
дивиться на світ Божий і на Тебе, мій д р у ж е єди ­
ний!
Рисунки м о ї, я дум аю , тепер уж е получені.
Нехай ф о то гр аф зроб и ть хоч один ек зем п л яр , бо
м ені хочеться, щ о б граф Ф [е д ір ) П [етрович]
(якщ о він найде їх достойними того), щ об п ер е­
дав їх на Святках М [арії{ Н [и к о л а їв н і]. Д о б р е
було б, якби так зр об и л ось.
Д е той там у чорта О всянников пропадає?
Я не знаю , чи купив він мені ч ем од ан , чи ні. Якщо
купив, то нехай хоч со л о м о ю напха та приш ле
мені, а то д о вед еться в Москві купувать. П рощ ай,
мій д р у ж е єдиний. Поцілуй С ем ена за м ене.
Щ ирий Твій Т. Ш е в ч е н к о .
Як п еред аси рисунки граф у Ф [е д о р о в і]
П [етр о в и ч у ], сідай на чугунку та й д о м ен е, та
вкупі і в ер н ем о ся в Пітер. Єйбогу, д о б р е б було б.

126. До Михайла Максимовича.

5 ап реля.
Д р у ж е і голубе мій сизий!
Получив я о д Грицька Галагана в с е Твоє
д о б р о , спасибі Тобі. »Єретик« мій не ввесь тут, —
його й половини нем а. Подякуй з а м е н е Бартєнєва
і попроси його, чи не д остан е він д ен еб уд ь другу
половину, а то* я б е з неї нічого не вдію. Читаю
теп ер »Гуса« А н н є[н ]к о ва — д о б р а штука. Пишу
Тобі м ал о , тим щ о щ е не роздиви вся коло с е б е .
Низенький поклон К ош ельовим, а щ е нижчий М а­
рисі ВасилєвнІ. Посилаю Тобі м о ю об іц ян ку
і прош у Тебе, мій голубе сизий, не забувай щ и­
р о го зем л я к а свого Т. Ш е в ч е н к а .
 211

ПОЛЯКАМ, А сирот іменем Христовим

Щ е як були ми козаками, Зам орд ували, розпяли...
А ун ії не чуть було, Поникли голови козачі,
Отам то весело жилось! Н еначе стоптана трава.
Братались з вольними Украйна плаче, стогне-плаче!
[ляхами, За гол овою голова
Пиш ались вольними степами. Д о д о л у пяда. Кат лютує,
В садах кохалися-цвіли, А ксьондз скаж еним язиком
Неначе лілії, дівчата... Кричить: Те Б е й т , алилуя!
Пиш алася синами мати,
Синам и вольними... Росли, О так то, ляше, д руж е-брате!
Росли сини і веселіли Неситії ксьондзи, магнати,
С та р ії ск о р б н ії літа... Нас порізнили, розвели,
А ж поки Ім енем Христа А ми б і досі так жили.
Прийш ли ксьондзи Подай же р уку козакові
[і запалили І серце чистеє подай!
Н аш тихий рай. І розлили 1 знову іменем Х ристовим
Ш ир о ке м о р е сльоз М и оновим наш тихий рай.
[і крови...
К обзар Тарас Д арм ограй .
На звороті:
В ы сокоблагородн ом у Михайлу А лексан д ро­
вичу М аксимовичу.

127. До Сергія Аксакова .

125 квітня 1858.
Ш ановний і вельм иловаж аний
С ергію Тимофієвичу!
Щ е минулого тижня отрим ав я Ваш щирий,
дорогоцінний лист, і тілько сьогодні відповідаю
Вам, мій щирий, сердечний друж е. Вибачте мені
за цю непрощ енну й невмисну нечемність. Гріх сей
трапився том у, щ о я досі не м ож у вирватися
з обіймів м о їх захоплених зем ляків. Спасибі їм ,
вони прийняли м ене, як рідного, давно н евиданого
брата, і носяться зо м ною , н ем ов із писанкою . Та
щ е, як на гріх, трапилася вистава в А кадем ії Ми­
212

стецтв, якої я так д ав н о не бачив і яка теп ер для

м ен е — найсвітліша, найвища насолода. Які пей­
заж і, чудо та й годі! Калам м ає величезний вплив
на наших пейзажистів. А йвазовський, на ж аль, спа­
сував. Він із бож ественного м истецтва сотворив
собі золотий кум ир і йому молиться. Гріх так
ображ ати некорисливе, н епорочне мистецтво. Бог
йому суддя! Вистава невелика, але прекрасна,
особливо ж пейзажі — чарівні пейзаж і!
Ви, як великий мистець, як найпалкіший ко­
ханець б езту р б о тн ої, чарівливої природи, Ви з р о ­
зум ієте причину м о єї нечемности та, як щ иром у,
н елицем ірном у поклонникові всього прекрасного
й б лаго р о дн о го на зем лі, великодуш но простите
мені невільний гріх мій.
Я сердечн о тішуся, щ о Ви зад овол ен і м о їм
б о р о д ати м поличчям. Це ф отограф ічн а відбитка
з рисунку, що я його сам зроб и в, і том у вона Вам
зд ал ася підрисованою .
Ви обіц яєте мені написати Вашу дум ку про
м о ю повість. Якщо вона цього варта, то напишіть,
р ади святого бож ественного м истецтва. Мені
конче потрібна дум ка чутливого й благородн ого
мистця. І Ваше щ ире слово я прийму з побож ні­
стю, прийму, як дорогий, безцінний подарунок.
Не відм овте ж мені цієї великої радости.
Н ам ір мій подивитися на М оскву в кінці
травня та Вас поцілувати не збувся. М ене зо б о в я -
зали не покидати Пітера напротязі року. Т раґедія
п ерей ш ла в ком едію .
Не осудіть, мій найщиріший д р у ж е, щ о я Вам
на цей р аз так м ал о пишу. Коли прийду д о н о р ­
м альн ого стану, буду писати Вам багато та багато
про щ о.
З усієї душі цілую Вас, Вашу прекрасну, с е р ­
дечну сімю й усе, щ о бли зьке Вашому серцю ,
а Івана Сергієвича цілую тричі з а його алмазний
вірш »На Новый Годъ«.
 213

Д о побачення. Не забувайте щ ирого Вашого

Т. Ш е в ч е н к а .
Поцілуйте м о го великого друга, коли він
повернеться з Костроми.
АдресЛ: Его В ьісокоблагородію
Михайлу М атвеевичу
Лазаревскому.
Въ Большой М орской, въ д о м і граф а Уварова.

128. До Григорія Ч естахов ського.

[Між 15— 18 травня.]
Грицю!
Як хочете побачить старого Щ епкина ак-
тьора і м атим ете час, то приходьте в 7 часов к Ла­
зар евськ о м у . Т. Ш е в ч е н к о .

129. До Григорія Галагана.

1858. М аїя 27.
Д р у ж е мій єдиний!
М ож е приблукає в Сокиринці о ц е [й ] д о б ­
рий чоловік і м а л я р д уж е дотепний, то Ти, мій
д р у ж е богумилий, ласкаво привітай його. Воно р о ­
зум н е, д о б р е і любить наш н арод і нашу країну,
а зовуть його Іван Іванович С околов. Цілую Тебе
тричі, і Твою пані, і Твого м алого Павлуся. Виба­
чай, що пишу м ало, — єйбогу ніколи. О ставайся
зд о р о в , нехай Тобі Бог пом ага на все д о б р е . Зга­
дуй інколи щ ирого Твого Т. Ш е в ч е н к а .
На звороті:

В ы сокоблагородном у
Григорію Павловичу
Галагану.
П рилуцкаго у із д а се л о Сокиринці.
214
130. До Іраклгя У скова.
ПЛипня 4, 1858.
Вельмиповаж аний Іраклію О лександровичу!
Нарешті я д о б р ався до П етербургу й д о з а ­
повітного П авловського. Але П авловське, на ж аль,
нічого д о б р о го не обіцяє. Тричі напротязі одного
тижня побував я в П авловськом у й тричі д ар ем н о
стукав у д вері Вашого чесного та щ е й високобла-
го род н ого ком ісіонера. Він нікого не приймає, бо
д о нього, о крім кредиторів, ніхто не заходить.
Про те, що я в П етербурзі, він довідався від Гене­
рал а Бю рно, з яким я теж у П авловськом у зу ­
стрівся та який м ав н еоб ереж ність про доручення,
щ о Ви мені дали, йому оповісти. А він, як
спритний ш арлатан, догад ався, в чом у справа,
і звелів м е н е не приймати. А зустрівш ись д есь не­
н ар о ко м із М арковичем , упевняв його, щ о щ е
зим нім ш ляхом вислав Вам пречудовий ф о т о гр а ­
фічний апарат з усім п ри ладд ям ; навіть багато
зай вого вислав. П адлю ка, та щ е й неспритна!
Д овіреність Ваша не по ф о р м і написана,
і М ихайло Матвієвич каж е, щ о вона не м о ж е мати
ніякої сили. С пробуйте написати його м атері; вона
м еш кає в П авловськом у, р а зо м із ним, у влас­
ном у дом і. З а успіх ручитися не м ож на, а с п р о б у ­
вати м ож на.
Посилка Ваша сьогодні ж вируш ає. З д ається,
Ви о д ер ж и те все, чого баж али, справно й у най­
кращ ій якості, Я посилаю Вам »Губернскіе О ч е р ­
ки«, листи | К ірєєвського] і Вашу довіреність, а Ви
мені пришліть два чорні смуш ки, за щ о д уж е Вам
дякуватим у, і ад р есуй те Вашу посилку на імя
Л азар ев сько го М ихайла М атвієвича.
В Пітері мені д о б р е покищ о. Кватирюю в са­
мій А кад ем ії. товариш і худож ники м е н е полю
били, а н езл і'"'чн і зем ляки м е н е просто на руках
носять. О дним словом , я цілком щасливий.
 2 15

Якж еж Ви там живете? Щ о м ої великі д рузі

поробляю ть? Наденька, гадаю , вж е бігає, а На­
таш а читає. А байок Крилова з добри м и малю н­
кам и все таки не видаю ть. Посилаю Вам свій кеп­
ський портрет, зроблен ий із натури в П етербурзі.
Як Ваш сад? Цим літом багато, м абуть, винограду
та абрикос м аєте.
Свідчу м о ю глибоку шану Аґаті О мелянівні,
цілую з усього сер ц я м оїх великих д рузів і з о ­
стаю сь поваж аю чий Вас
Т. Ш е в ч е н к о .
Кланяю ся Баж ановим, Ж уйковим і старом у
джиґунові М остовськом у.І

131. До Сергія Аксакова.

ІІШановний й глибокоповаж аний
Сергію Тимофеевичу!
С ер д еч н о Вам дякую за Ваш щ иро благо­
родний лист. Ви мені сказали те, про щ о я сам о д -
давна дум ав, але, не знаю чому, не відваж увався
сказати. А Ви сказали, і я Вам тричі вдячний за
Ваше щ ире, п р ям е слово: воно освітило мені
шлях, яким я йшов помацьки. Тепер д ум аю від­
класти всяке писання на бік і зайнятися виключно
Гравю рою , щ о зветься ак ва-ф орта, й як о ї з р а зо к
я Вам посилаю . Не осудіть, — на щ о багатий, тим
і радий. Цим неновим сп о со б о м ритування в нас
ніхто не зай м ається, і м ені д овел ось робити д о ­
свіди б ез сторон н ьої д опом оги. Це пекельно
тяж ко. Та, слава Богу, перший крок зроблений!
Тепер піду сміливіш е та скоріш е, і д о наступної
виставки м аю надію зроб и ти щось поважніш е
й більш викінчене. Д оречі про виставу. В А кад ем ії
виставлена теп ер картина Іванова, про яку багато
й писалося, і говорилось, та наробила синиця
слави, а м о р я не запалила. М лявий, сухий твір.
П овторився О в ер б ек у найнепринадніїиому ви­
216

гляді. Ш кода, що ц е трапилось з Івановим, а н е

з яким небудь нім цем : німцеві ц е було б д о лиця.
Бідний автор не витримав присуду товариш ів:
у м ер . М ир його трудовитій душі!
Посилаю м о єм у великом у другові невелич­
кий новон ародж ени й вірш і прош у його, щ об він
прочитав його Вам на дозвіллі. Сьогодні б еруся
до нової дош ки, якою хочу відтворити один із
творів великого Рем брандта.
П рощ айте, глибокоповаж аний Сергію Тимо-
фієвичу, тричі цілую Вас і д о м Ваш. Не забувайте
щ и рого Вашого Т. Ш е в ч е н к а.і!
1858. 15 липня.

132. До А ф атсіг Лазаревської.

ЦШановна й глибокоповаж ана
А фанасіє О лексіївно!
Ради сам о го Бога й усіх святих Його, п ро­
стіть мені непрощ енну м ою вину п ер ед Вами.
Уже минув м ісяць, як я отрим ав од сина Ва­
ш ого Івана Ваш лю бий мені лист, та я здичавів між
киргизами, і тілько ч ер ез це вибачте мені, щ о
я тілько сьогодні відповідаю Вам. Д р у го ї причини
я не знаю .
Після довгого й тяж кого fCлит у if (нехай в о н о
і в о р о гам нашим не сниться) Ця не призвичаївся щ е
д о р ад о щ ів свободи, не став іще на норм альну ко ­
лію життя. Мені все щ е зд ається, щ о я в гостині,
й на цій підставі нічого не р об лю та навіть не від­
повідаю д р у зя м м о їм . Це друга й стільки ж уваги
варта причина м о єї спізненої відповіді. Вибачте
м ені великодуш но, глибокоповаж ана А ф анасіє Іва­
нівно [sic!].
Благородних синів Ваших я звик називати
м о їм и рідними братам и, д о зв о л ь те і Вас на­
звати м оєю рідною , невиданою й щ иро коханою
 217

м атірю та прийміть сердечний синовський поцілу­

нок од глибоко лю блячого Вас
Т. Ш е в ч е н к а .
П о зд о р о вляю Вас із д н ем Ваш ого святого
Янгола.
9 жовтня 1858. С.-Петербург..!]
[Н а зво р оті:]
В ы сокоблагородной А фанасіи А л ек сіевн і.
Л азаревской.

133. До кн. Василя Долгорукова.

^Милостивий Д о брод ію ,
князю Василю Андрієвичу!
Вашому Сіятельству відом о; щ о в 1847 році
м е н е засу ж ен о на довгочасну кару за необереж ні
вірші, щ о я написав у хвилини, коли скорбів ду­
ш ею над явищ ам и, про які я не мав права судити
публічно, з огляду на існуючі закони, і не мав
зм оги судити слушно, том у щ о був д ал ек о від
центру д ер ж а в н о ї влади. Я цілком розум ію свої
помилки і хотів би, щ об злочинні вірші м о ї по­
крило вічне забуття. Д есять літ минуло з того часу.
З а такий довгий період і діти робляться лю дьм и,
щ о р о зсу д л и во дум аю ть. Тому треб а припускати,
щ о й у м оїй бідолаш ній голові більш е стало ладу,
якщ о не прибуло ро зу м у. На підставі цього нату­
рального припущення покірно прошу Ваше Сія-
тельство, як представника Найвищої Влади в пев­
ній сф ер і справ, дивитися на м ене, як на людину
нову й не зміш увати м е н е з тим Ш евченком, що,
собі на лихо, стяг на себ е своїм и р у к о п и с а м и
правдивий гнів у Бозі почивш ого Государя Імпе­
р ато р а .
Повернутий до столиці великодуш ністю Ав-
Густійшого Сина, я багато в чому побачив зміни
надзвичайні, справді благодійні для Батьківщини
та, між іншим (що особливо для м ен е д уж е в аж ­
218

ливе), знайш ов л ю дей , які, підпавши під гнів Пра-

вительства одночасно зо мною , теп ер працю ю ть
д ля загальн ого д о б р а на літературн ом у полі. Ц е
М. І. К остом арів і ГІ. О. Куліш, яким у 1847 році
з а б о р о н е н о було друкувати їх твори. М ало цього:
навіть твори ем ігранта М іцкевича, з Н айвищ ої
д о б р о д ій н о ї волі, д о зв о л е н о друкувати в м еж ах
Імперії. Зго д ьтесь, Ваше С іятельство, щ о ці р а ­
дісні явищ а повинні й мені піддати надію на ласку
наш ого Великого М онарха. Я потерпів кару власне
за м о ї р у к о п и с и , яких ніколи не захочу п оба­
чити в друку. Щ о ж торкається друкованих м оїх
творів, то вони й підчас м о є ї салд атської служ би
ходили й далі з рук до рук і п родавались ниш ком
у букіністів, за б о р о н е н о ж їх, так би мовити, по­
спіль, щ об м ою кару посилити. Повернувш ись те­
п ер д о 'А к а д е м ії М истецтв, я терплю наслідки м о єї
десятилітньої відсутности — у б о з т в о , з якого
не м о ж е м ен е визволити відстала праця м о я над
м ал я р ств о м , тим більш, що мені вж е 48 років, мій
зір із кож ним м іся ц е м слабне. Якщо Ваше Сія­
тельство зволить звернути ласкаву увагу на все
м н ою висловлене, то Ви згодитесь, щ о, прохаю чи
Вас зняти з м оїх книжок заб о р о н у , я тілько прош у
дозволити мені користуватися літературними пра­
вами п о п ер ед н ьо го царю вання й постановами то­
діш ньої цензури, щ о, як відом о, була д ал ек о су­
воріш а за нинішню, — я прош у дозволити мені на
старість мати ш м аток насущ ного хліба з м оїх м о ­
лодих творів, які ц ен зура ви зн ала неш кідливими
навіть до д о б р о тв о р н о го вцаріння наш ого Вели­
кого М онарха. Н асмілю ю сь додати, що п росьба
м о я зд ається мені варта уваги хоч би тому, щ о її
сповнення б у д е в згоді з х ар ак тер о м всіх ласк
царських, які спадаю ть на Його підданих із пов­
ноти Його добротлквости в значінні Божественних
слів: п р о щ у й н е п о м я н у , і щ о в м оєм у
становищі не б у д е суперечности з поняттям про
великодуш ність м он арш у.
 219

З глибокою повагою м аю за шану бути

Вашого С іятельства найпокірніший слуга
Т. Ш е в ч е н к о .
27 жовтня 1858 року.
Його Сіятельству
кн. В. О . Д олґорукову.
М еш кання м о є — в А кад ем ії М истецтв.!

134. До Михайла Щепкина.

Н оября 13. 1858 г.
Д р у ж е мій єдиний!
Як той щирий віл, зап рягся я в р о б о ту : сплю
на етю дах, з натурного класа і не вихожу: так ні­
коли! Так ніколи, щ о якби не ц е безгріш ш я про­
кляте, то ніколи б було написать і Тобі, мій д р у ж е
єдиний, оцієї невеличкої цидули! Будь ласкав, ви­
рви Ти у того К [о к о р ]є в а якнебудь оті 100 к а р б о ­
ванців та пришли мені. »Гугеноти« ні на щ о по­
слухать — таке лихо! З а п р о д ав я був свої сочи-
ненія книгопродавцу К ожанчикову з а 2000 к ар б о ­
ванців, та вж е така м оя вдача, щ о я зам ість гро­
шей тілько об ли зався. Такий то об л и зен ь і заста­
вив м ен е потурбувать Т ебе оцією цидулою .
Посилаю Тобі ч е р е з худож ника Раєва один
ек зе м п л я р м о єї п ослідн ьої ґравю ри: не здивуй —
яка вдалась! Чи не будеш Ти ч асом у граф а А лек­
с ія С е р г іе в и ч а Уварова? А бо ум исне побувай
у його та подякуй йому за м ен е: ґр ав ю р а ся на-,
печатана на його гроші, спасибі йому. Поклонися
В. Н. Р [еп н і]н о й і привітай М. В. М аксимовича
[sie!], С е р г ія Т им оф еевича тож . Стару свою , ді­
тей і внучат тож. Бабста і К етчера тож, і всіх,' кого
побачиш м ною знаємих, тож.
О ставайся зд о р о в , мій д р у ж е єдиний! З г а ­
дуй інколи тугого мовчана і іскреннього Твого
Т. Ш е в ч е н к а .
220

А дресуй: въ С .-П етербургъ, въ Больш ой

М орской, д о м ъ гр а ф а У варова. Его В -благородію
Михаилу М атвеевичу Л азаревском у.
Кланяются Т е б і граф ъ і граф иня Т [о л ст]ы е.

135. До Михаила Максимовича.

22 н оября 1858. С.-Петер.
Спасибі Вам, мій щирий, мій єдиний зем л я ч е ,
за Ваш шанобний лист, которий я читаю, дивую сь
і не надивую сь: чого б то мені, скажіть, б удьте
ласкаві, з своїми вірш ами плисти по суші, яко по
м о р ю , під тим парусом? Хіба я О лег, нехай Бог
криє, аб о що? »Парус« у своєм у універсалі п ер е­
лічив всю славянську братію , а про нас і не зга­
дав, спасибі йому, — ми вж е, бач, д уж е близькі
родичі: як наш батько горів, то їх батько руки
грів. Не доводи ться мені давать під парус свої
вірші І того ради, щ о парус сей надуває заступник
того вельм ож н ого князя, лю бителя б е р е з о в о ї
каші. М о ж е воно так і треба московській натурі,
та нам то і д у ж е не вподобалося.
О так то не здивуйте, д о б р о д ію , що не вво­
лив я Вашої волі, — діло се не ж арти: самі м аєте
р о зу м .
Книжник Кожанчиков заходився був печа-
[та ]ть м о ю п оезію , так ш еф ж ан д ар м о в зап рети в:
»возм утительна«, — каж е. О таке то лихо. Д о б р е ,
щ о я щ е грошей о д книжника не взяв — попо-
кліпав би очим а, проциндривш и чужі гроші.
Спасибі Вашій любій М арії Василєвні за її
ласкаві привітання. Перешліть їй, будьте ласкаві,
оцей мій листочок з невеличкими вірш ами та
й оставайтеся зд о р о ві, — нехай Вам Бог пом агає
на все д о б р е . Як побачите С. Т. А ксакова і М. С.
Щ епкина, то поцілуйте сих старих дітей за м е н е
тричі.
Згадуй те інколи щ ирого Вашого
Тараса Шевченка.
 221

136. До Марії Макснмовичевоі.

Вельми і вельми ш ановная і лю бая м оя пані
М аріє Василєвно!
Спасибі Вам, м оє се р ц е єдинеє, за Ваше
щ и ро ласкаве привітання. Я дум ав, що Ви давно
вж е в Москві сум уєте, аж бачу, щ о Ви тепер по
Михайг.овій Горі похож аєте, на сині гори погля­
д аєте, з Д ніпром р о зм о в л я є те та й м ене, сірому
одинокого, на чужині не забуваєте. Спасибі ж Вам
щ е р аз, м оє с е р ц е єдинеє. Якби щ е Ви згадали
про те, що я просив Вас в Москві та заходилися
гарненько коло сього святого [д іл а], то це було б
так! А Ви, м абуть, уж е і забули мою просьбу? То
я ж Вам нагадаю : я Вас просив, щ об Ви м е н е о ж е­
нили, Оженіть, будьте ласкаві, а то, як Ви не о ж е ­
ните, то й сам Бог не оженить, — так і пропаду
б ур лако ю на чужині. На те літо, як Бог п ом ож е,
я буду в Києві і на М ихайловій Горі, а Ви там д е-
небудь під яв о р о м або під верб ою і поставте
м о ю заквітчану княгиню, а я піду погулять, та
й зустріну її. П олю бим ось, то й п о б ер ем о сь. Ба­
чите, як просто і гарно. Зроб іть ж е так, м оє серц е
єдинеє, а я Вам тепер шлю зам ість п арчозого
очіпка мій невеличкий »Сон«, а літом привезу ве­
личенну поему, як зр о б и те по м оєм у прош енію ,
а як ж е ні, то й ні.
СОН. 1 сниться їй: той син Іван,
Н а панщині пш еницю жала; 1 уродливий, і багатий,
Втомилася; не спочивать Не одинокий, а жонатий,
Піш ла в снопи, — На сольній, бачиться, —
[пош кандибала [б о й сам
Івана сина годувать. Уж е не панський, а на волі;
Воно сповитеє кричало Та на с е о їм веселім полі
У холодочку за снопом; Свою таки пш еницю жнуть,
Розповила, нагодуоала, А діточки обід несуть,
Попестила, і ніби сном, Та йдучи колоски збираю ть,
Над сином сидя, задрімала. Як тая доленька чужая...
222

І усміхнулася небога. Й ого тихенько сповила

П рокин ул ась,— нема нічого! Та, щ о б дожать до ланового.
На сина глянула, взяла, Щ е копу дожинать пішла.

Не здивуйте, — який удався! Не заб у д ьте ж г

м о я голубко сизая, м о єї великої просьби і м ене,
іскреннього Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
С.-Петербург*.
22 н оября 1858 года.

137. До Михайла Щепкина.

Благородний мій єдиний друж е!
Д е доткнеться д о користи, д о грош ей, то-
я бачу, щ о Твоя натура — м оїй сестра рідна: і со­
р о м л и ва, і боязли ва. Чого се воно так? М абуть
того, щ о гроші душу холодять, а наші душі б о ­
яться холоду. Повинно буть так. К окорєв, як
я бачу, забув про м о ї гроші, а нагадать йом у ні­
ком у, пріч Тебе, а ти сором иш ся. Я дум аю ось що
зробить. Напиши Ти К окорєву письмо та й а д р е ­
суй його на м о є імя, з п е р е д а ч е ю . Р езуль­
тат повинен буть такий: я получу свої гроші
і лично л о зн ако м л ю ся з цим зам ічательним ч оло­
віком . Д о б р е було б, якби Ти так зроб ив, А бо ви­
дум ай лучче. Скажи мені, будь ласкав, щ о б
з м е н е тепер було, як би був я ож енився на моїй
лю бій Т е т я с і ? Пропащ ий чоловік та й більш ні­
чого! Не пишеш Ти мені, чи був у Тебе худож ник
Раєв з м оєю новою ґравю рою , і чи бачився Ти
з гр а ф о м А л е к с іе м С е р гіев и ч ем . Як не бачився,
то побачся і подякуй йому о д м ене.
У нас теп ер аф риканський актьор чудеса ви­
р о б л я є на сцені. Ж ивого Ш експіра п оказує. Не
знаю , чи п о їд е він до Вас. А більш е нового нем а
нічого. Цілую Твою жінку, дітей і внучаток, — н е­
хай зд о р о в і ростуть та щасливі будуть. Поцілуй
 223

С [ер гія ] Т им оф еича за м е н е і К етчера, і Міне,

і М аксимовича, і всіх, кого зн ако м о го побачиш.
О ставайся зд о р о в , мій д р у ж е єдиний. Не забувай
м ен е, Твого рідн ого брата.
1858. Д ек а б р я 6. Т. Ш е в ч е н к о.

1859 р.

138. До Якова Кухаренка.

Батьку-отам ане кош овий
і мій єдиний д руж е!
Треба б було мені на Тебе сердиться, та ні, —
р о зс е р д ь с я Ти перш е на м ене. Р о зсер д ься Ти на
м е н е за те, іцо я вторік щ е аж у апрілі місяці по­
лучив Твоє письм о ласкаве од М. М. Л аза р ев ­
ського та не пром овив Тобі й півслова й досі. Хоч
би подякував за ті 10-ть карбованців, щ о Ти во імя
м о є дав яком усь м о єм у братові Петрові Ш ев­
ченку. Спасибі Тобі, мій д р у ж е єдиний! У м е н е
єсть брати М икита й Йосип, а Петра нема. Бог
його знає, відкіля він узявся! Та д арм а! Нехай собі
зд ор о ви й буде, а Ти — зд орови й і багатий! Не
сер д ься ж на м ен е, мій д р у ж е єдиний, щ о я досі
д о Тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби
сказать, щ о ніколи було, то таке слово см ер д іл о б
брехнею , а я не пош лю Тобі с м е р д я ч о го слова.
А теп ер я захож усь сердиться на Тебе, о та­
м ан е наш, батьку-кош овий! М абуть Ти давно
в зем лях християнських не бував і д о б р о ї мови
християнської не чував, щ о зовеш м е [н е ] »зака-
диш ним« д р у го м . Чи ж чути було колинебудь м е ж
християнами таке б ридке, паскудне слово? М абуть
Ти, батьку, заб у в нашу християнську м ову і до
щенту побусурм енився! Та д ар м а ! Зови , як знаєш ,
тілько не забувай твого іскреннього
Т. Ш е в ч е н к а .
224

139. До Якова Кухаренка.

17 ян варя 1859 года,
С.-Петербург*.
У нас тут складається »Хата«, то чи н ем а ча­
сом у Тебе яко ї д о б р о ї деревини на крокву аб о
й сволок. Як є, то присилай її на імя П. А. Куліша,
а б о в А кадем ію Х удож еств Т. Г. Ш евченку. Поці­
луй тричі за м ен е свою стару і своїх діточок.
Не сердься на м ен е, мій д р у ж е єдиний, щ о
я Тобі пишу так небагато. Я щ е й досі не одпочив
після тії п роклятої неволі. Як одпочину, то напишу
Тобі за одним зах о д о м аркуш , аб о й два.
Чи Ти читав »О повідання« М а р к а В о в-
ч к а? Як не читав, то я приш лю Тобі.
[П о кр аю вдовж листа ш там пом вибито з двох боків:
»19 янв. 1859«.]

140. До Марії Максимовичевог.

25 м арта 1859.
С ьогодня був я у А лександри Михайловни.
Вона мені п о казувала Ваше посліднєє письм о д о
неї. Спасибі Вам, м о є сер д ен ько , щ о Ви м е н е зга­
д у єте і н е заб у в аєте м о єї просьби — спасибі Вам
щ е р а з і щ е р аз. Як Бог п о м о ж е мені д о м аїя мі­
сяця кончить м о ї діла з ц ен зу р о ю , то насиплю
повну кишеню грош ей та й чкурну ч е р е з М оскву
п р я м о на М ихайлову Гору. Д о б р е , д у ж е б д о б р е
було, якби то воно так сталося, як гадається. Та
вж е нехай як буде, так і буде, а я хоч б е з грош ей
придибаю таки д о Вас сим літом, та, як Бог та Ви
п о м о ж е т е , то м о ж е й од руж уся. Якби то так ста­
лося, д у ж е-д у ж е д о б р е було б. Аж страх обісіло
в ж е мені бурлакувати. На сей р а з п осилаю Вам
свій п ортрет, — тілько Ви його не показуйте м оїй
.молодій, а то злякається. О ставайтеся зд о р о в і, не-
 225

хай Вам Бог п ом ага на все д о б р е . Згад уй те інколи

іскреннього Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
П ередайте м оїй будущ ій м олодій княгині
оцю невеличку*і невесїльну пісеньку.
Якби мені черевики, Глянь на мене, чорнобриву,
То піш ла б я на музики... М о я доле неправдива!
Горенько м оє! Безталанна яі
Черевиків немає, Д івчаточка на музиках
А м узика грас, грає, У червоних черевиках — «■
Ж ал ю завдає! Я світом мужу...
Ой, піду я боса полем, Без р озкош і, без любови,
П о ш у к а ю св ою долю , Зн о ш у м о ї чорні брови,
Д оленько м оя! У наймах знош у.

О т Вам і друга невеличка:

Якби мені, м амо, намисто, Нехай люди не здивують,
То пішла 6 я завтра на місто, Як я, м амо, потанцюю...
А на місті, м амо, на місті, Д оленько м оя!
Грає, мамо, м узика троїста; Не дай мені вік дівувати,
А дівчата з парубкам и М ої коси плести-заллітати,
Лицяються... М а м о , м ам о! Бровенята дом а зносити.
Безталанна я! В самоті віку дожити!
Ой, піду я Богу пом олю ся А поки я заробляю ,
Та піду я у найми наймуся, Чорні б р ови полиняють...
Та куплю я, м амо, черевики, Безталанна я!
Та найму я троїсті музики, —

П о зд о р о вляю Вас з святим В еликоднем!

Ф о т о ґр а ф зб р ех ав , не приніс мені портрета.
Нехай до др у го го разу. А на сей р а з скаж іте їй,
щ о я лисий і сивоусий, то вона, сер д еш н а, й так
злякається.
Як б у д е ласка написать д о м е н е , то напишіть
усе гарненько і дрібн ен ько та й ад р есу й те: в С.-Пе-
тер б у р ґ, в А кадем ію Х удожеств, так о м у то,
ц еб то мені.

15
226

141. До М иколи Макарова.

І вчора, і п о завчора не найшов я Вас д ом е.
Д е це Ви гайнуєте, нехай Вам Бог помага? П опро­
сіть у Петра А ркадієвича до осени м о го рисунку
»Русалки«, — я хоч у д ещ о поправить і выграви­
ровать къ вьіставкі. Єжели м ож н а, то п одателю
сього і вручіте рисунок та скажіть, коли Ви б ува­
єте д о м а, бо мені д у ж е треб а побачиться з Вами.
Щ ирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о ,
12 апреля.
Як сь о го д н і не м ож на, то пришліть завтра
р ан ен ько рисунок.
[Н а звороті:]
В ы сокоблагородном у Николаю Яковлевичу
М акарову.

142. До Василя Лазаревського.

[Квітень.)
Ш лю Вам дві »Блудниці«, обидві н е д о р о ­
блені. У гості д о Вас не поїду, не м ож на: ніколи
байдикувать, треб а трохи полеж ать. Ви казали,
що в Вас єсть якась зел е н а рясна рослина на шталт
хм елю чи винограду. Вручіть її вручителю б луд ­
ниць, а я, неблудний, скажу Вам спасибі.
Р . Э. А хміль таки хм елем .
[Н а звороті:]
П ревы со ко бл агород н ом у Василію М а т в іе -
вичу Л азар евско м у .

143. До Наталії С у ханової.

11.4 травня.
Вчора не міг, і сьогодня не м ож у потіши­
тися, дивлячись на Вас, наймиліш а Наталіє Бори­
сівно. В суботу ввечері конче буду Вам особи сто
дякувати за ф о то гр аф ії, які Ви вручіть сьогодня
 227

вручителеві цієї н ескладної і при том у лаконічної

записки.
Щ ирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о.Л
LHa зво р оті:]
В ы сокоблагородной Наталій Б о р и со в н і Су­
хановой. Въ Больш ой Коню ш енной, д о м ъ М ятле-
вой.
144. До Марії Максимовичевої.
1859. 10 м аїя.
Во істину Христос в оскресе, мій лю бий, мій
єдиний д руж е! Спасибі Вам, м оє серден ько, за
Ваше щ иреє, ласкавеє письм о, В той самий день,
як я получив його, заходи вся клопотать о пас­
порті та й досі щ е не знаю , чи дадуть мені його,
чи ні. П ерш е в столицю не пускали, а теп ер з ції
см ер д я ч о ї столиці не випускають. Д оки вони б у­
дуть знущ атись надо мною ? Я не знаю , щ о мені
робить і щ о почать... Утекти хіба нищ ечком до
Вас, та, одруж ивш ися, у Вас і заховаться. З д а ­
ється, щ о я так і зр о б л ю . Д о 15 м аїя ж датим у п а с ­
порта, а там — що б у д е, то нехай те й буде!
А поки щ о б у д е, посипаю Вам свій портрет,
тілько, будьте ласкаві, не показуйте п ортрет дів­
чатам, а то вони злякаю ться, — подум аю ть, щ о
я гай/’ ^мацький батько, то ні од н а й зам іж не піде
за т/ о паливоду. А тим часом одній найкращ ій
скаЦ тихенько, щ об рушники д бала та щ об на
св о є м у .»городі гарбузів не саж ала... Так щ о ж?
Позичить, як на своєм у не посадить. О, бодай
таки сусіди одцурали сьі
О ставайтеся зд о р о ві, мій любий, мій єдиний
друж е! В м аї аб о в іюні побачим ось, а покищ о —
д е набачите, що гарбузи п осаж ені, то так з к о р е ­
нем і виривайте.
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
228

145. До Олексія Хругцова.

11.24 травня.
В імя Б ож е зачекай те м е н е в Москві до 28
травня. Якщо не м о ж ете, то, отримавш и це, по­
відомте.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о . І І

146. До Марії Марковичевог (Марка Вовчка).

25 м аїя.
Спасибі Тобі, м оя доню лю бая, м оя єдиная,
що Ти м е н е хоч у Д резд ен і згад ал а. Я щ е й досі
тут: не пускають д одом у! Печатать не даю ть. Не
знаю , щ о й робить. Чи не повіситься часом?
Ні, не повішусь, а втечу на Україну, ож еню сь
і вернуся, як умитий, в столицю.
Коли Ви верн етесь д о нас? Якби ч е р е з рік,
то д у ж е д о б р е було б. З Кожанчиковим я бачився
п о завчора, і він мені нічого не казав про »Л ед а­
щицю«. С ер д ен ько моє! Не посилайте покищ о
нічого отим книгарям, поки Вас лихо не прискри-
пало, бо вони не бачать, а носом чують наші зли ­
дні. Автім робіть, як самі знаєте. Восени б уде
у м ен е свій ж урнал подь ред акц іей Б іл о зе р с к а г о
и М акарова. Підождіть трошки. А покищ о нехай
Вам Бог пом агає на все д о б р е .
Тричі цілую Вас і Вашого Богдася. Амінь.
Т. Ш е в ч е н к о .
Як час, то напишіть до м е н е ч ер ез К ам енець-
кого, бо він знатим е, д е я повертаю сь.

і 47. До Василя Тартуського (молодшого).

[Т р авен ь.!
Вручителю сього вручіте сало.
Т. Ш е в ч е н к о .
[Н а звороті:]
 229

Б лагородн ом у Василію Васильевичу м алом у

Т е р н а в с к о м у вь д о м і 0 е д о р о в а .

148. До Михайла Лазаревського.

10 іюля (1859 r.)f М еж иріч.
Спасибі Тобі за Твоє письмо і за письмо
М [а р ії] А [лексан д р о вн и ]. Я о ц е д у м аю їхати
у Гирівку; д о б р е б було, якби і Ти туди хоч к по­
ловині августа приїхав, а ранш е, то щ е лучче б.
А поки те буде, пошли мій коротенький лист М арії
А лександровні. Та щ об н ед ар о м німці возили п а­
пір, то напиши й Ти їй на другім чистім боці: вона,
я знаю , б у д е дуж е, д у ж е рад а.
Д о б р е було б, як би Ти побачився з Кожан-
чиковим та розпитав би його про прокляту цен­
зуру. Як побачиш К остом арова, то поцілуй його за
м ене, К ам енецького тож , а А лександру Іваиовну
аж тричі. О ставайся зд о р о в! Нехай Тобі Бог п ом а­
гає на все д о б р е .
Чи гр аф Ф [е д ір ] П [етрович] в А кадем ії,
чи ні?
Т. Ш е в ч е н к о .

149. До Варфоломея Шевченка.

Я не д о ж д ався П арчевського, то й не зроб ив
нічого, тілько купив герб ового паперу, а на папері
тім пишіть вж е Ви, що зн аєте і що Вам Бог на р о ­
зу м пошле. О ставайтеся зд о р о ві, — нехай Вам Бог
д о п о м агає на все д о б р е . Щ ирий брат Ваш
Іюль 13, 1859. Т. Ш е в ч е н к о .

150. До Марії та Михайла Максимовичів.

Мошни, 22 іюля 1859.
М ої єдинії други! Я опинився аж у Мошнах,
а чого я тут опинився, п ро те скажу Вам, як п оба­
чимось, а на сей р а з вручителю сьо го вручіте м ої
230

вещі і гроші, і сорочку, як пошита, і бриль. М ож е

я щ е заїд у до Вас, як вертатим усь у П е т е р б у р г
а м о ж е й ні, — я щ е й сам д о б р е не знаю . О ста­
вайтеся зд орові! Нехай Вам Бог пом агає на все
д о б р е . На той рік м о ж е буду Вашим сусідом ,
а покищ о не забувай те
щ и рого Вашого Т. Ш е в ч е н к а .
[З б о к у д описано:]
А саквояж Ваш я таки трохи п опом яв. Ви­
бачайте.
[Н а зво р оті:]
Вь П р о х о р о в к і . Ея П ревосходительству
М а р ь і В асильевні М а к с и м о в и ч ъ или Ми­
хайлу А лександровичу М аксимовичу.

151. До Марії та Михайли Максимовичів.

Д руги м о ї єдинії!
По требованію начальства я завтра буду
в Києві. Д о б р е б Ви зробили , якби й Ви рушили
в Київ. П омолилися б Богу і за одним за х о д о м зо
м ною б побачилися, бо на Михайловій Горі не
знаю , чи ш видко нам д о в е д е тьс я бачитися. А тим-
часом нехай Вам д о б р е сниться. Не забувай те
Т. Ш е в ч е н к а .
1859, 26 іюля.
Мошни.
[Н а зво р оті:]
Ея П ревосходительству Марій Васильевни
М а к с и м о в и ч ъ . Вь П р о х о р о в к і.
[Н а листі зазначка: »получено 4 августа«.]

152. До Варфоломея Шевченка.

20 августа. Прилука,
14-го августа вирвався я з того святого Києва
і простую теп ер, не оглядаю чись, до П етербурга.
А л р о їзж аю ч и пирятинський повіт, я прочув, що
 231

в Кочубеєвих д о б р ах не було д о б р а , та й не буде.

Отой Ракович, іцо писав до Тебе, посадив у Згу-
ровці свого приятеля, якогось пяницю і зд и рц ю
Браньковича, Тепер він тількощ о приймається
управлять. Цур йому, том у Кочубеєві! Ладнай
з отим ж и дом , щ о Ти казав мені, — лучче буде.
Чи Ти зр о б и в щ о з Вольським? Як ні, — дак
зр о б и , як умієш і як Тобі Бог п ом ож е, бо мені
І вдень, і вночі сниться ота благодать над Дніпром,
щ о ми з Тобою оглядали.
Не здивуй, щ о так м ало пишу до Тебе, — ні­
коли. Сьогодні руш аю в Конотоп. Напиши мені
в П етербург по тому адресу, щ о єсть у Тебе.
А тимчасом цілую Тебе, сестру і Ваших діточок.
О ставайся зд орови й ! Щ ирий б рат Твій
Т. Ш е в ч е н к о .

153. До Варфоломея Шевченка.

С .-П етербург, 10 сентября 1859 г.
7 сентября вранці приїхав я в П етербурґ
І прочитав письм о Твоє у М ихайла МатвІєвича Л а­
зар евськ о го . Пишеш, щ о Тебе не було д ом а, щ о
Ти хлопців возив у Херсон. Д о б р е зроб ив єси, —
та тілько чи притокмив Ти їх у те училищ е т о р го ­
вого м ореплаванія? Якщо притокмив, то м олися
Богу та лягай спать; з хлопців будуть лю ди, тілько
тр еб а спать на од н о око.
Пишеш, щ о бачився з П арчевським, — і я
з ним бачився в Ч еркасах; те сам е він і мені гово­
рив, щ о й Тобі. Нехай собі робить, як знає, а Ти,
мій рідний б р ате, зр о б и , як умієш і як Тобі Бог
д о п о м о ж е.
П родать він тієї зем лі не волен, а законтрак­
тувать на 25 літ волен з согласія опеки. Як би Ти
побачився з Вольським та з ним д о б р е поговорив,
та умовився?... Та вж е там роби, як знаєш і умієш ,
та тілько зр о б и , бо мені й досі сниться Д ніпро
232

і темний ліс попід горою . Контрактуй на своє Імя

— на сей случай я оставив письмо у Вольського
і аркуш гер б о в о го папіру в 90 копійок. На тім
тижні у м ен е будуть гроші, то як треб а б уде, то
я за р а з і пошлю Тобі. Д о б р е б уло б, якби Йосип
або Микита взялися за постройку, — веселіш е б
гроші платить. Якби Ти побачився з ними... Як по­
бачиш Д зен д зен о в сь к о го , Ли лом ан а, Грудзин-
ського і його стару матір, то поцілуй їх всіх за
м ене.
Чи Ти получив м о є письм о з Прилуки?
'Пришли мені оту м аленьку книжечку хоч пе­
реписану — мені розріш ен о друкувать, то кни­
ж ечка та мені теп ер треба.
Посилаю Рузі не всеобщ ую історію, а Робін-
зон а К рузе — для мика, се б у д е лучче. Історію
пришлю на той рік, аб о сам привезу.
С естру, Т ебе і всіх діточок Ваших тричі цілую.
О ставайся зд о р о ви й . Нехай Тобі Бог пом агає на
все д о б р е .
Брат Т. Ш е в ч е н к о .
154. До Василя Т орловського (молодшого).
Любий мій Василь Василєвич!
Якби не трапилися Ви, аб о я д о Вас не заїхав,
то д о ве л о ся б мені в М оскві захряснуть на б е з ­
грішші, а тепер, спасибі Вам і м оїй неледачій долі,
теп ер я в П е тер б у р гі, неначе в своїй господі.
Вчора бачився я з Вашим б атьком і м атірю і з м о ­
єю кум асею , — Ви їх щ е неш видко побачите д о м а.
Посилаю Вам з б р ато м Вашим письмо о ц е і по
чотири е к зем п л я р а м о є ї роб оти , а один л ю бом у
невеличком у Горленяткові, — переш літь йому,
б у дьте ласкаві, та напишіть, щ об воно не заб увал о
обіцянки. Як побачите Іванішева і Сєліна, то поці­
луйте їх за м ен е. Нехай Вам Бог пом ага на все
добре,
ІДирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
1859. С ентября 28.
 233

155. До Марії та Михайла Максимовичів.

1859. 9 о к тя б р я .
М ої лю бії, м о ї єдинії д рузі! Чи Ви щ е й досі,
на Михайловій Горі гуляючи, дивитесь на задні­
прянські гори? Благо Вам, м о ї єдинії д рузі! Я вж е
другий місяць, як гнию в п етер б у р зько м у болоті,
та тілько сьогодня урвав швидкий час, щ о б напи­
сать Вам хоч тілько те, щ о я живий і зд о р о ви й . Д о
16 августа я підж идав Вас у Києві, а потім як чкур­
нув, то ч ер ез тиж день і д о м а опинився. А теп ер
сижу собі, р аб о таю та згадую собачого сина ч ер­
каського ісправника Т а б а ш н и к о в а та іноді
мош нянських панночок, щ об [їм ] женихи сни­
лися!
На те літо, як Бог п ом ож е, побачим ось, — то
р о зк аж у Вам дрібн ен ько все, щ о робили з м ен е
в Києві, а теп ер ніколи.
Пишіть д о м ен е, як б уде ласка, так: въ С.-Пе-
т е р б у р [гь } , въ Больш ой М орской, вь д о м і граф а
У варова, М ихайлу М атвеевичу Л азар ев ско м у . Бу­
вайте зд о р о в і та веселі! Поклоніться низенько од
м е н е старим Д ер к а ч ам та задніпрянським горам .
Не заб у вай те щ ирого Вашого друга
Т. Ш е в ч е н к а .

156. До Івана Согкенка.

1859, 9 октября.
Посилаю Тобі, мій Іскренній д р у ж е, д ещ о
м о є ї нікчем ної роботи, а любій панночці Ганнусі
зам ість м а зу р о к Ш опена наші пісні. Нехай грає та
виспівує, та не радиться з панною Валентиною, —
вона її д о б р о м у не научить. Напиши мені свій а д ­
р ес і напиши, як зовуть пана і пані Краско«ських
і як зовуть Ч алого і Чалиху. А ндрієвськом у сам з а ­
неси рисунок і гарненько поклонись йому од м ен е.
Не заб увай іскреннього Твого друга.
Т. Ш е в ч е н к о .
234

[З б о к у :]

А дрес: Въ С .-П етербургъ, въ Больш ой М ор­

ской, въ д о м і гр аф а У варова. Его В ы сокоблагсро-
дію Михайлу М атвіеви чу Л азаревском у.

157. До Надії Тарновсъког.

Кумасю, серц е моє!
У вечері я буду у Карташевських, — щ е на
тім тижні обіцяно. Як матиму час, то прийду об і­
дать, і поговорим о. А покищ о прийміть, м оє с е р ­
денько, моя єдиная кумасю , оцей нікчемний ри­
сунок — на згадування 8 октября 1859 року.
О ставайтеся зд о р о ві. І кум, і друг, і б рат Ваш
щирий Т. Ш е в ч е н к о .
22 октября 1859 г.

158. До Варфоломея Шевченка.

1859 г., 2 ноября.
Щ е п о завчо р а п еред ан о мені Твоє і Прісине
письм о, а я тілько сьогодні заходився одвітувать.
З а леж нею , бачиш, ніколи й посидіть. П огане Ти
пишеш про мою справу. Вольський, я знаю , до*
брий І щирий чоловяга, та чи вдіє він щ о в цій
справі?,.. От що! Я пишу йому, а Ти, будь ласкав,
переш ли, або сам , як матим еш час, п ередай йому
письм о м оє. Нехай він Тобі просто скаж е: чи б уде
щ о з сього, чи ні? А поки каша, то б у д е м о м асла
добувать. У м ен е дум ка ось яка (яка Твоя на сеє
буде порада?): поки щ о буде, купить би у Воль-
ського дубів 40 лісу, вирубать, та й нехай собі
сохне. А скласти його м ож на коло Пекарів, на
Росі, на жидівській лісній пристані і пильні. Як Ти
дум аєш , — чи д о л ад у воно буде? Якщо д олад у,
то хутенько напиши мені, то я за р а з І гроші ви­
шлю. Чи так, чи сяк, а д ен еб у д ь тр еб а зупиниться.
В П етербурзі я не всижу, він м ен е задуш ить:
 235

нудьга така, щ о нехай Бог боронить всякого і хри-

щ еного, і н ехрищ еного чоловіка! Чи Хариту щ е не
приходив ніхто з нагаєм сватать? Якщо ні, то спитай
у неї нишком, чи не д ал а б вона за м ене рушни­
ків? А бо нехай сестра спитає, — се жіноча річ. Оті
одуковані та неодрю ковані панночки у м е н е у зу­
бах завязли . Н ехворощ та й більш нічого!
А тим часом прошу Твоєї щ ирої братньої по­
рад и : і перш е так було, а тепер аж надто стало
тяж ко на сам оті, — якби не робота, то я давно
одурів би, а тимчасом не знаю сам , для кого і для
чого роблю . Слава мені не помага, і мені здається,
як не зав ед у свого кишла, то вона м ен е і вдруге
п о вед е М акарові телята пасти... Харитина мені
д у ж е, д у ж е подобалась. П орадьтеся з своєю жін­
кою, а з м оєю сестрою , то й мені рад у дайте,
а покищ о нехай Вам Бог пом агає на все д о б р е.
Щирий Твій друг і брат Т. Ш е в ч е н к о .
Напиши Прісі, що, як б у д е д о б р е вчиться та
не пустувать, то я щ е кращий пришлю їй п од а­
рунок.
Нащот отієї книжечки Ти сказав правду,
і спасибі Тобі.
Щ е ось щ о: м о ж е Харита скаж е, щ о вона
вбога, сирота, наймичка, а я багатий та гордий,
то скажи їй, щ о в м ене багато дечого нем а, а ча­
сом і чистої сорочки; а гордости та пихи я ще
в м о є ї м атері позичив, у мужички, у безталанн ої
кріпачки.
Чи так, чи сяк, а я повинен ож ениться, а то
проклята нудьга зж ен е м ене з світа. Ярина сестра
обіц яла найти мені дівчину в Кириловці, та яку ще
вона найде? А Харита сам а найшлась. Навчи ж її
і « р о зу м и , щ о вона безталанн ою зо м ною не буде.
М аксимович у Прохорівці уступає мені таке
са м е д о б р о , як і в П арчевського, тілько що не
коло Д ніпра — от м о є лихо! Видко Д ніпро, та з д а ­
лека, а мені його треба коло порогу. НІ, вж е нехай
236

Вольський хоч чорта перескочить, а мені друж бу

д о каж е! А нащот д убового лісу, як Ти лучче при­
дум аєш , так і зр об и . Н изенько кланяю ся сестрі
ї цілую тричі ї ї синка.

159. До Платона С и.чиренка.

iLC.-П етерб урґ. 26 листопада 1859.
М илостивий Д об р о д ію ,
Платоне Ф едорови чу!
С ьогодні отрим ав я з Ц ензурного Комітету
св о ї твори, які сильно потерпіли від довгочасних
мук, — так потерпіли, іцо видавец ь згож ується їх
надркж увати на (такій] умові, на яку я не м ож у
і не повинен згож уватися. Вашу благородн у п ро­
позицію прийму я тепер, як д оброд ій ство, з най­
глибш ою дякою . Видання кош туватим е 1100 кар­
бованців. Коли Ви згодитеся отримати Ваші гроші
прим ірникам и книжки, для м е н е ц е б уде легш е.
Коли ж грішми, то не обіцяю ся заплатити Вам р а­
ніше, як за рік, з д есятьм а відсотками. Робіть, як
Вам Бог на думку полож ить. Книжко вийде з д р у ­
карні в н овом у роц і.
Я чув, щ о зд о р о в я Кіндрата М ихайловича
після його п одорож і значно поправилось. Дай
Бож е! Висловлюю йому свою найглибшу пошану.
П оклоніться від м е н е Ф ед о р о в і Степановичу, На-
стасії Михайлівні й тричі Тетяні Іванівні. У Вас те­
п ер ц укрова кампанія повним х од ом іде і коли не
м ати м ете часу написати д о м ен е, то доручіть цю
справу О лексію Івановичу. Прийміть м ою глибоку
шану.
Ваш покірний слуга Т. Ш е в ч е н к о .
Мій адресі}: С .-П етербургъ, вь Большой М ор­
ской у л и ц і, д о м ъ гр аф а У варова. Его В ысокобла-
го р о д ію Михаилу М атвіеви чу Л азаревском у.
[Н а листі дописка С им иренка: »9 декабря 1859«.]
 237

160. До Олексія Хропаля.

[26 листопада].
Щ иро шануємий і м ногоуваж аєм ий
Алексій Іванович!
Мені о ц е прийшлось до скруту: сьогодні
ц ен зура випустила із своїх пазурі'В м о ї безталаннії
дум и, та так проклята одчистила, що я л ед в е пізнав
сво ї діточки, а іздатель, кацапська душ а (Кожан-
чиков), половини не дає того, що я прошу і щ о
мені притьм ом треба. З таким м о їм лихом я о ц е
д о Вас з П латоном Ф ед о р о в и ч ем : вишліть мені,
б удьте ласкаві, 1100 карбованців, і я Вам з вели-
кою дякою приш лю к Н овому Року ек зем п л ярів
книги на такую суму, аб о ч ер ез рік гроші з неве­
ликим процентом . З р об іть, як знаєте і як Вам Бог
на р о зу м полож е. Поклоніться о д м ен е тричі Кон­
драту М ихайловичу, Ф е д о р у Степановичу і всім,
І всім! Титарівну ж тричі поцілуйте за м ен е, нехай
воно з д о р о в е ро сте та щ асливе б уде! О ставай­
тесь зд о р о ві! Нехай Вам Бог пом агає на все д о б р е ї
Не забувай те іскреннього Вашого
Т. Ш е в ч е н к а .
Р. Як побачите Табаш никова, то заплю йте
йом у всю його собачу м о р д у . Д иво мені, щ о таку
подлую , гнусную тварь зем л я носить. Д ругим р а ­
зо м я Вам напишу, щ о він хотів зо м ною зробить.

161. До Варфоломея Шевченка.

7 д екабря.
Не було в куми й запаски, аж глядь, кума
у плахті похож ає. То так о ц е і з Твоїми письм ами
сталося: вчора одно, а сьогодні друге. Спасибі
Тобі, мій рідний б р ате, мій д р у ж е єдиний, за Твою
турбацію ! Вольський мені пише: теп ер зробить ні­
чого не м ож на. Пек йому, том у щ епотинникові
П арчевськом у, — м о ж е той клапоть о д нас не
238

втече! А покищ о торгуйся, як о м ог а, з П онятое-

ським ч ер ез того старого екон ом а. У Києві у м ен е
н ем а нікого такого, щ об хто д о б р е знав Понятов-
ського, — пошукаю, чи не найду тут. Багатих усю ди
знаю ть. Щ е ось щ о; напиши мені, чи багато там
зем лі у тій Заб ар і. Яка вона? Чи м ож на б у д е садо­
чок розвести? Та щ е, щ об справді сердитий Д ніпро
н е пош кодив, — розпитайся гарненько! Д о Чи-
ж ова я завтр а сам напишу, аб о попрош у його в е ­
ликого приятеля Галагана, — йому він щ иріш е
скаж е, як мені.
Тепер о Хариті. Твоя п орад а д о б р а . Спасибі
Тобі, та тілько заб у в [Тиі ось щ о, а Ти ц е д о б р е
знаєш ; я по плоті і духу син і рідний брат наш ого
безталанн ого н ар од а, та й як ж е се б е поєднать
з со б ач о ю панською кровю? Та й щ о та панночка
одукован а р о б и ти м е в м оїй мужицькій хаті?
З нудьги п ропаде та й мені укоротить недовгого
віку.
Так то, б р ате мій, д р у ж е мій єдиний!
Харита мені п одоб ал ася, хоч я її і назирни
бачив — нехай щ е сестра Ярина подивиться на неї,
та щ о вона скаж е, то так воно й буде. Мати —
всю ди н еоднакова мати: коли р о зу м н а та щ ира,
то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню, а хоч
і одукован а, та б е з р озум у, б е з серця, то й діти
виростуть, як те л ед ащ о в шинку.
У теб е, здається, годується кабан в сажі.
Я бачив, як Харита йому їсти носила, і Ти, певно,
зак о л еш його к С вяткам, — то пришли мені по
пошті 20 фунтів ковбас; бо я лучче тричі в німця
постриж усь і всю Пилиповку буду м ясо їсти, як
м атим у нім ецьким и ковбасам и розговл яться. Та
щ об ковбаси були такі самі, як* ми з Тобою їли на
м е д у у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи. На­
гадай лиш д о б р е . То як би д о ковбас та щ е й сала
д о д ать, то воно б д у ж е д о б р е було! На се д о б р е
д іло посилаю Тобі 10 карбованців; реш т од дай с е ­
стрі Ярині.
 239

Ко Н овому Року вийдуть початки м о го сочи-

ненія (новії). Я ч е р е з Тебе пош лю чотири книжки
А лексію Івановичу Х ропалю , то тоді він Тобі
й с к а [ж е І, як і щ о робить, а до того я й йому на­
пишу.
Щ е ось щ о: спасибі Тобі, щ о Ти зовеш на п о ­
р ад у і на розглядини сестру Ярину. Щ о ж вона по­
бачить? Те, щ о й я бачив: Хариту та й більш нічого!
А якби Твоя жінка, а м оя сестра, сказала слово, то
це було б доладу. П опроси її, нехай скаж е, нехай
порадиться.
А поки щ о буде, нехай Бог шле д о б р е зд о-
ровя і жінці, і діткам Твоїм. О ставайся здоровий
та ш видш е пиши до м ене, до Твого іскреннього
друга і брата Т. Ш е в ч е н к а .
О лю дській волі я розпитував, але ніхто ні­
чого не знає, коли, як і щ о з того буде.
А д у б о в о го і ясен ового д е р е в а треб а купить
і вирубать, — нехай собі леж ить та сохне, поки щ о
буде.

1*60 р.
162. До Платона Симиренка.
С .-П етербурґ, 3 генваря 1860.
З Новим Годом п оздравл яю Вас і весь зав о д
Ваш з м еханическим и м астерским и, з п аровим
м лином , з са д о м і зо всім д о б р о м сущ им коло
Вас. А въ особенности п о зд р авл я ю з Новим Годом
Кондрата М ихайловича, Ф е д о р а Степановича і На-
стасю М ихайловну. Нехай їм Бог шле довгий вік
\ д о б р е зд о р о вя!
Спасибі Вам за Ваше письмо, двічі спасибі
Вам за 1100 карбованців. Я получив їх о д г. Гро-
тина 31 д ек а б р я у ж е минувш ого года. И скренно
б лаго дар ю Вась. 15 або 20 генваря випуститься
книга із ти п оґраф ії і в той ж е ден ь пош лю ться ек ­
240

зем п л яр и Савві Дмитрієвичу П урлевськом у, а н е ­

цензурний е к зем п л я р Вам доставить б р а т В а р ф о ­
л о м ей .
Щ е ось щ о! Хто подає, у того і п р о с я ть .
Примкніть во імя Б ож еє м ого брата коло свого з а ­
вода — хоч коло буряків; а він це діло д уж е д о б р е
тямить. Йому так об ри д отой нікчемний Світлій-
ший з своєю нім отою , що він п ом андрував би на
край світа, якби було м о [ ж ]н а і жінку з дітками
у торбу покласти. Во 'імя Бож еє привітайте його
коло себе! Чоловік він не д у ж е дурний і не д уж е
розум ний, а дуж е, дуж е щирий. У Вас в завод і
єсть ш кола, а в його малі діти, то воно д у ж е до-
ладу б було. Во імя святого просвіщ енія приві­
тайте його!
С видетельствую глубочайш ее почтеніе Та-
тьяні Івановні і триж ди цілую Ваших діточок.
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
(Трижди кланяюсь А л ек сію Ивановичу.)

163. До Варфоломея Шевченка.

С .-П етербурґ, 12 генваря 1860 г.
Насилу я д о ж д ався Твого письма, — я вж е
дум ав, щ о Ти, крий Бож е, зан ед уж ав або принай­
мні на Бесарабію пом андрував! З а ковбаси і сало
спасибі Тобі, а як получу та покуштую, то щ е р аз
скаж у спасибі. Д ум аю , щ о вони такі самі будуть,
як і ті, щ о ми з Тобою колись під яблунею вку­
шали. Мені б ай дуж е, щ о ми вж е не ті стали, аби
ковбаси не старілися, а з ними і ми п ом ол одієм о
— коли б тілько нам отой хутір придбать та по­
єднать Хариту. Д у ж е, д у ж е я зр ад ів , що вона впо­
д о б алась Ярині. Чи Ярина щ е й досі у Тебе го­
стює? Як щ е й досі, то нехай би вона ниш ком, по
своєм у, спитала Хариту, а Ти б мені написав те
слово, аб о сам спитай, що вона скаж е.
Вольський мені пише, що П екарі будуть Зм і-
 241

[ев]сько го . Мені сам ом у здається, щ о він м о то р ­

ненький панок, — я з ним бачився в Черкасах. Не­
хай і б у де д о б р а надія, а з П онятовським тепер
треб а зробить, — його вж е прош ено.
Мені сам о м у зд ається, що лучче взять на
посесію , а ти м часом роби, як Тебе Бог навчить;
якщ о треба б у д е грош ей, то пиши. На тім тижні
вийде м оя книга, то будуть і гроші. А дубового
лісу все таки тр еб а купить зазд ал е гід ь , нехай собі
сохне. Писав я п о завчора про Тебе до Симиренка,
— не знаю , щ о він Тобі скаж е. Як получиш м ого
К обзаря, то о д в е зеш їм усім по книжці, то м о ж е
вони й поласкавіш аю ть.
Д ругим р а з о м напишу Тобі більш е, а теп ер
бувай зд о р о в ; поцілуй за м е н е сестру Ярину, Ка­
терину, свою жінку і своїх діточок. О ставайся з д о ­
ровий. Не забувай іскреннього Твого друга і брата
Т. Ш е в ч е н к а .

104. До Андрія Козачковського.

А ндрей Осипович!
Будьте ласкаві, переш літь три ек зем п л яр а
в П рохоровку на імя М аксимовича М ихайла А ле­
ксандровича, а один е к зем п л я р п еред ай те Таоа-
севичу. А за це я Вам подякую так, як за очі-
к [у в]ан і лящ і дніпрові.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
24 генваря 1860.

165. До Платона Симиренка.

0 8 6 0 , 1 лю того.
С ьогодня просьба м оя д о Вас такого змісту.
Р едактор ж урнала »Н ародн ое Чтеніе«, баж аю чи
вмістити в своєм у журналі коротку б іоґраф ію Кін­
драта М ихайловича й Ф е д о р а Степановича, з в е р ­
нувся до м ене, як д о особи, щ о Вас знає. Я нічого
16
242

не знаю, та коли б і знав, то б ез їх волі нічого б

не сказав.II Спитайте ж Ви їх, і як б у д е на с е їх
воля, то коротенько напишіть мені одні тілько
факти і пришліть брош уру Цпро Ваш заводії. На
сей р аз годі, — ніколи, вибачайте! Кланяюся Та-
тяні Івановні і цілую Ваших діточок.
Т. Ш е в ч е н к о .
[З боку:]
Чи получили Ви »Кобзаря«? Н едодрю кований
е к зе м п л я р м о ж е я Вам сам привезу.
[Н а звороті:]
Благородном у Платону © едоровичу Сими-
ренку.
166. До Варфоломея Шевченка.
1860, ф ев р ал я 1.
Ти мені д уж е нашвидку писав, а я Тобі оце
н авзаводи пишу, — ніколи. О сь що! Чи получив
Ти м оє письмо і »Кобзаря«? Чи був Ти у Городищі?
Чи бачився з П. Ф. Симиренком? Якщо бачився, то
напиши мені, щ о він Тобі сказав. Та щ е ось що:
напиши мені гарненько, щ о то за пан Трощинський.
Д е той Кагарлик і щ о то за ґрунт, щ о він нам про­
понує? Що він коштує? Я се літо д о Тебе не приїду
— ніколи; роби, як сам знаєш, о грошах не тур­
буйся: »Кобзар« добрий чинш платить, спасибі
йому. Та напиши мені хоч півслова о Хариті, —
вона мені спать не дає. Оставайся з д о р о в . Цілую
Твою жінку і Твоїх діточок.
Т. Ш е в ч е н к о .
Як матимеш час, то сам о д ве зи письмо П[ла*
тону] Ф [е д о р о в и ч у ], а нє, то одішли.

167. До Миколи Макарова.

Д ознайтесь, будьте ласкаві, чи б у д е д о м а
завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то
і я до неї прибуду з І. С. Турґєневим. І Ви прибу-
 243

вайте, як м атим ете час. Оставайтеся зд о р о в і та не

заб у д ьте зав тр а вранці оповістить м ене, іскрен-
нього Вашого Т. Ш е в ч е н к а .
7 ф ев р ал я .
[Н а з в о р о т і: ]
В ы сокоблагородном у Николаю Яковлевичу
Макарову.

168. До Варфоломея Шевченка.

[Лютий.]
Прочитай о ц е письмо та, поміркувавши гар­
ненько, запечатай та або сам о д вези, або одішли,
або під лаву кинь. Та що: нехай Харита, д о б р е по­
думавши, скаже, чи піде вона за м ене, чи ні. Чи б а ­
чився Ти з П. Ф. Симиренком? Та напиши, чи той
ґрунт у Трощинського над сам им Д ніпром,—б о як
не над Д ніпром, то мені й за копу його не треба!...
Щ е як скаж е Харита, щ о піде за м ене, то прийми
Ти її в своїй хаті, як рідну сестру. Нехай вона, се р ­
дешна, о д наймів трохи одпочине. На харч і її
о д е ж у я Тобі вишлю гроші. Попроси за м е н е і се­
стру м ою , а свою жінку, щ об і вона її привітала.
Тричі спасибі Тобі за Васю. Як побачиш брата Й о ­
сипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується
мені хату ставить.
А о волі щ е й досі не чуть нічого д оброго.
Напиши мені, чи є в Харити батько або мати,
чи крепачка вона, чи вольна. Коли крепачка, то
чия, і яка плата за її волю?

169. До Варфоломея Шевченка.

[Лютий.]
О д в ези сам книжки в Городищ е і оддай сво­
їми руками; в Кириловку перешли, а пять книжок
роздай , кому сам знаєш. Та пиши мені, бо я вже
аж утомився, ждучи Твого листу.
244

170. До Варфоломея Шевченка.

18 лютого.
Напиши мені швиденько адрес жаботин-
ського і кириловського пана: як його зовуть І що
воно таке? Та напиши, як зовуть синів брата Ми­
кити, брата Йосипа і сестри Ярини. Жінки і дівчата
уж е не панщани, а про чоловіків, парубків і хлоп­
ців щ е нічого не чуть, і за ґрунти теж.
Та напиши мені гарненько, як і щ о зроб ив
Ти з Трощинським. Якщо д о б р е зр о б л ен о о ґрунті,
то дбай дубовий, берестовий, ясеновий, кленовий
і липовий ліс і пиши о грошах.
Чи бачився Ти з Сим иренком, і щ о він Тобі
сказав? Посилаю Тобі нашвидку зроблений план
хати, поміркуй І роби, як сам д о б р е знаєш, — мені
тілько треба, щ об роб ота була дубова та круглий
ґанок скляний на Дніпро.
Спитай у Харити, щ о вона скаже, щ об я знав,
що мені думать і щ о робить. На се літо я не при­
їд у до Вас, — роби, як сам зд о р о в знаєш, а я Тобі
скажу спасибі.
Чи получив Ти »К обзаря« і письмо Трощин-
ському? У Кирилозської був; вона нездуж а, і я її
не бачив, а Маню тричі поцілував за Тебе і один
фунт добрих кон ф ет оддав.
Щ е раз прошу Тебе: спитай у Харити, що
вона скаже, і напиши мені швиденько.
»Русская Газета« зап р ещ ен а. Послав я Тобі
»С овременникъ« і »Н ародное Чтеніе«, — чи полу­
чив? Послав я Тобі ненадписаних пять книжок »Ко­
бзар я«. М о ж е Тобі щ е треб а буде, то напиши, бо
його швидко й не стане. Пани д у ж е кривляться на
сліпого старця.
Щ е раз благаю Тебе: напиши, що ск а ж е Ха-
рита. Оставайся зд о р о в . Цілую тричі Твою жінку
і Твого Йосипка, Ганулю, Прісю, Андрійка, Кале-
ника І Тебе, мій щирий брате і друж е!
Ти б д о б р е зробив, якби мені прислав ков­
бас, а то я захляв б е з цього д обра.
 245

171. До Варфоломея Ш евченка.

23 марта.
Чого се Ти зам овк, м ов Тобі заціпило? Чи не
зав ад и л о Тобі о д казань, щ о Ти для м е н е так
м у д р о скомпонував? Спасибі Тобі, мій б р а т е рід­
ний, мій д р у ж е єдиний! Брехня цьому, — я тілько
н е ідолопоклонник такий, як оті христиане, сіпаки,
брехуни. Собака погавка, а вітер р озн есе.
В послідньому письмі просив я Тебе, щ об Ти
мені швиденько [ написав 1 о Микиті, Йосипі і Ярині
і о їх дітях і ґрунтах. Р обота м о я о їх волі аж
шкварчить, а Ти ані телень! Чи Ти вмер, чи тілько
щ е зан ед уж ав, чи м о ж е , крий Боже, запишався?
Лиши ж мені все, та лиши гарненько, а надто
о Хариті. Чи Ти казав їй о мені, і щ о вона Тобі
сказала? Будь ласкав, поверни цим діл о м на м о ю
руку, а то не втерплю — одру ж уся з такою ш ере-
пою, щ о й Тобі с о р о м буде.
Ще ось що: як будуть питать б р ата Йосипа,
на чиїм він ґрунті живе, то нехай скаже: на своїм.
З а ґрунти п о ло ж ен а якась плата, то сестрі Кате­
рині д о в е д е тьс я потім платить, а тепер Йосипові
безп латн о оддадуть. А тимчасом не зн аю ще, як
воно зробиться. Чи зробив Ти щ о з Понятовським
аб о з Трощинським? Якщо ні, то чи не зробиш
чого з Змієвським? От би д о б р е було! А дубового,
кленового, липового і ясен ового певне ке при­
дбав?
Щ о Тобі Бог послав, чи дочку, чи сина? Зови
м е н е в куми. Чи получаєш Ти книжки, щ о я поси­
лаю? Як з д о р о в л я Твоєї жінки, а м о є ї сестри? Чи
'приїдуть Твої хлопці і дівчата на Святках додому?
Д ля Прісі єсть у м е н е гостинець, та нехай лучче
прочитає д о б р е Робінзона Крузе. Чи Вася вж е
вчиться письму? Бувай зд о р о в з жінкою і з діточ­
ками! Пиши д о м е н е швидше, бо я трохи не о д у ­
рів, ждучи Твого письма о братах і о Хариті.
246

172. До Якова Кухаренка.

1860 рок/, 25 марта.
Батьку-отамане кошовий I
Посилаю Тобі к Великодню з а м іс [т ]ь писанки
»Хату«, і не журнал, а тілько альманах, попередник
нашого б у д у щ его журнала »Основа«. Начнеться
він з того року. Збирай, батьку, ч о рн ом о рськ у з а ­
п о розьку старовину та присилай на м о є імя, а я пе­
ред ав ати м у в редакцію . Треба б багато дечого
Тобі написать, та ніколи, — нехай другим р а зо м ,
луччим часом. Цілую Твою жінку і Твоїх діточок,
а Тебе аж тричі. Згадуй інколи щ ирого Твого
Т. Ш е в ч е н к а .

173. До Варфоломея Шевченка.

28 марта.
23 марта я писав д о Тебе трохи не лаючи,
а 26 м арта получив Твоє і пана Трощинського
письмо. Д о б р е Ти зробиш , як поєднаєш м е н е з па­
н о м Трощинським, ал е спершу поєднай м ен е з Ха-
ритою, а потім проси Трощинського, щ о б він р о з ­
клав плату на три часті по 500 карб.: до Нового
1861 Року я виплачу йому всі 1500 карб. Якщо він
здасться на се, то з а р а з пиши мені, бери гроші,
приймай д о б р о і хазяйнуй. Ґрунт законтрактуй на
25 літ на своє імя аб о на моє, — як знаєш.
Д о б р е б Ти зробив, якби поїхав у Кирилівку
та сказав би Микиті, Йосипові і Ярині, щ об вони
не квапилися на волю б ез поля і б е з ґрунту, — не­
хай лучче підождуть.
Трощинському сьогодні не пишу — ніколи;
покищ о торгуйся з ним сам, як Тобі Бог п ом ож е.
А д у ж е б, д у ж е д о б р е б було нам укупі вік д о к о ­
ротать над староденним Дніпром! Посилаю Тобі
10 книжок »Кобзаря«, продай їх, як м ож на буде,
і гроші о д дай сестрі Ярині. Ж д у Твого обіцяного
 247

письм а о д 15 марта, а ти м ч асо м цілую Тебе, Твою

жінку І Твоїх діточок.

174. До Варфоломея Шевченка.

22 б е р е з н я І sic ! = квітня], 1860.
Сьогодня я получив Твої письма. Сьогодня
у м е н е велике свято,. С ьогодня, 22 б е р е зн я 1838
року, я глянув із неволі на світ Божий. Сьогодня ж
ота придуркувата Xврита з р о б и л а з м о г о великого
свята такий дрібний будень, щ о я трохи-трохи не
записався в ченці. Та д а р м а ! Нехай собі погуляє
д о тієї весни (мені ні восени, ні навіть зи м о ю д о
Тебе приїхать не мож на), а тимчасом Ти в р о зу м л я й
її потроху і жінку свою попроси, і сестер Катерину
і Ярину. Скажи їй, щ о ми з Тобою такі самі пани,
як вона панна. Викупувать її на волю не треба,
вона в ж е вольна, і всі жінки і дівчата в нашім краї
уж е не панщани, — це я д о б р е знаю. Якщо Ти
д о б р е поєднаєшся з Трощинським і як Бог Тобі
п о м о ж е поєднать м е н е з Хзритою, т [о ] купуй отой
д о м у Ржищеві та придбай мені лісу ду бо во го на
надвірню к о м о р у : то м о я б уде р об оча. Д у ж е б,
д у ж е д о б р е було, якби нам укупі д о в е л о с я вік
свій докоротать.
Пану Ф л ь о р к о в сь к о м у нехай Микита скаже,
щ о б він тричі чмокнувся з св оїм рідним батьком,
з чортом. По 85 карб, нехай б е р е т е п е р чистими
грішми з ґрунтами і полем, а потім (восени) в о з ь м е
дулю.
Посліднього м ого письма Ти, мабуть, щ е не
получив, — я там писав, щ о і як робить з Трощин­
ським. Як получиш, то напиш[и) мені, щ о Ти ду^
маєш і щ о м ож н а зробить. Послав я Тобі 10 »К об­
зарів« і д у ж е -д у ж е розум н у книжечку для Прісі, —
напиши, як получиш. Каменецький мені сказав, щ о
Григорович о д потилиці д о пят паскуда, та й більш
нічого не сказав.
248

М [ихайло] М[атвієвич] перемінив квартиру.

Адресуй йому так: С.-П-бурґ, на Василєвському
острові в 5 лінії, д о м ъ Воронина, противь А к а д е ­
мій Художествъ.
Чи не побачишся Ти сам колинебудь з бать­
ком і з м а т е р е ю Харити, — п орадься з ними та
розтовчи Ти їм , щ о я і Ти не лани, а такі ж самі
прості люди, що панам і в лакеї не годимось. Не­
хай вони, дурні, у р озум ію ть сеє слово.
Чи получив ти сьогорішню другу книжку
»Н ароднаго Чтенія«? Там єсть м о є письмо д о р е ­
дактора, — воно в ж е перетлум ачене і надрю ко­
ване в польських газетах. Прислухуйся, щ о пани
і полупанки на це письмо казатимуть.
М о ж е літом з а їд е д о Тебе Куліш, то приві­
тай його гарненько.
Поцілуй Васю за м е н е і скажи їй, що як бу де
д о б р е учиться, то я їй і намисто, і серги, і перстень
привезу, а я к ж е ні, то привезу б е р е з о в о ї каші,
а вона тут, скажи, д уж е д о б р е росте.
Сьогодня ж з пошти принесли мені і Твої
ковбаси, та ота придуркувата Харита таке мені
зро б и л а свято, щ о на їх тілько поглянув. Напиши
мені швидше, що і як Ти сподієш з Трощинським.
Нехай Микита спитає, що той поганець
Ф льорковський положить з а десятину поля і за
грунт. А я вже Хариті і намисто, і дукач, і хрест
купив. Д урень д у м к о ю багатіє, як то кажуть...
А Ти все таки з очей її не спускай, — м о ж е щ е що-
н еб у д ь і буде.
Брат і щирий Твій друг Т. Ш е в ч е н к о .
Не спускай з очей і пана Змієвського.

175. До 6гора Коважвського.

ЦШановний і глибоко поважаний
Є горе Петровичу!
В імя всіх святих і особ л и в о в імя Велико­
мученика Юрія, вибачте мені, щ о я не особисто
 249

п о зд о р о в л я ю Вас із д н ем Вашого Янгола (легше

верблю дові ч ер е з вушко голки пройти, ніж д о ­
б р о м у м аляреві в білий день покинути свою ро-
бітню).
По звичаю предків наших, замість золота-
срібла нетлінного посилаю Вам тлінний останній
твір рук моїх І зостаю сь се р дечн о люблячий Вас
Т. Ш е в ч е н к о .
23 квітня, 1860 р.И

176. Д о Варфоломея Шевченка.

15 мая.
Чи Ти м о ї письма не читаєш, чи, прочитавши,
занехаєш? Я вже Тобі тричі, а о ц е в четвертий раз
пишу, щ о я се літо не вирвуся з Петербурґа, щ о не
прибуду д о д о м у , чи д о Тебе, а Ти мені щ оразу
товкмачиш, щ о »я Тебе жду«, щ о »чи будеш Ти,
чи ні?« Знай ж е тепер, щ о я і літо, і зиму не буду
на Україні. А на ту весну, як Бог п ом ож е, то при­
буду, а Ти д о того часу дбай о клапті зем лі, чи по
тім, чи по сім боці Дніпра, — тілько щ об над са­
місіньким Д ніпром; та дбай так, щ об нам укупі
оселиться. Занехай Ржищев, — цур йому, тому
дом ові, повітці, вітрякові, потім трьом грушам!
Якщо Тобі д у ж е уподобався пан Трощинський, то
бери у його службу, — я чув, щ о він пан і з а м о ж ­
ний, і не д у ж е лукавий; а там, як матим еш час, то
подивися сам на ті Рудяки, бо Григорович і з б р е ­
хать уміє. Якщо п одобаю ться Тобі оті Рудяки, то
возьм и в посесію 20 десятин на 25 літ, гарненько
поторгувавшись з Трощинським, та захож уйся бу­
дувати. Се літо ніколи, а на те хіба! Та щ е ось щ о:
як зробиться отак, як я о ц е пишу, то дбай о д у б о ­
вім лісі на надвірню к ом ор у (на робочу); і якщ о
та придуркувата Харита не схаменулась, то проси
сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть
вони о к о м у Кириловці яку огрядну та чепурну
250

дівчину, хоч і вдовицю , аби чесного роду, та щ об

не стара та д о ла д н а була. Без жінки і над самі­
сіньким Д ніпром, і в новій великій хаті, і з Тобою,
мій д р у ж е-б р а те, я буду на самоті, я буду о д и ­
нокий.
Що робиться в Межирічі? Чи не бачився Ти
з Змієвським? А той ґрунт, що ми з Тобою о г л я ­
дали, у печінках сидить. Одішли оцей ек зе м п л я р
О бъявлен ія о »Основі« П. Ф. Симиренку, —
я йому після К обзаря уж е двічи писав, а він мені
ані телень І.. Хай собі сердиться, коли в його така
серди та натура. На сім тижні я або Білозерський
пош ле Трощинському такий ж е ек зе м п л я р О бъ-
явленія.
Оставайся здоровий. Цілую Твою жінку
і Твоїх діточок. Д руг і б р а т Твій
Т. Ш е в ч е н к о .
Шкода, щ о Твої хлопці написали д о м ен е
чорт-зна по-якому, — вони хоч би у Прісі вчилися
писати по-лю дському.
в половині іюня, а м о ж е й ранш е, з а ї д е д о
Тебе о ф іц е р Новицький. Привітай його гарненько
і найми, або сам позич йому коней д о Жаботина.
Йому поручено самолично торгуваться з Ф л ь о р -
ковським; а в Городищ е на з а в о д сам його повези,

177. До Федора Ткачежа.

1860, ЗО м а їя . С.-Петербурґ.
А знаєш що, Ф едоте? Я чув, щ о Ти вж е на
другій о ж е н [ и ] в с я : накинь о к о м полтавку кирпу-
чорнобривку, то на ту весну будеш у м е н е стар ­
шим б ояри ном . Скажи мені, чи б у д е щ о з цього,
чи ні. Якщо б у д е , то я на ту весну пр иб у [д у]
в Полтаву і щ и ро поцілую Тебе.
Д уж е.давн ій Твій друг-товариш
Тарас Шевченко.
 251

Багатої мені не треба, аби була кирпатенька

та чорно б рова. А м е н е щ е лихо не взяло. Нехай
Тобі оцей добрий чоловік скаже.
А д рес: въ А кадемію Художествъ, Т. Г. Ш.

178. 'До Михайла Лазаревського .

Вручи Ф е д о р о в і білет, коли достано, і 25
карб.
31 [травн я]. Т. Ці.

179. До Миколи Макарова.

[Травень.]
Посилаю Вам е к зе м п л я р »К обзаря« на вся­
кій случай б е з ъ надписи. П ередайте його А л е к ­
сандру] І[вановичу] з м о їм благоговійним по­
клоном.
Во їмя Бо ж еє найдіть та пришліть мені оті
прокляті [»Русалки«], а то вони, чортові дочки,
мені спать не дають.
Чи б у д е те Ви сьогодня в ч етвертом у часу
дома?
Т. Ш е в ч е н к о .

180. До Михайла Лазаревського.

Вручи Ф е д о р о в і 25 карб.
20 іюня Т. Ш е в ч е н к о .

181. До Валерія Фльорковського.

ILM[ ил остив кй] Д [о б р о д ію ]
Валерію Еразмовичу!
Пан голова Товариства Письменників і Вче­
них та його товариші, підписуючи й адресую чи на
Ваше імя лист, яким просять Вас звільнити моїх
братів І сестру від кріпацтва, гадали, щ о лист цей,
як справа хатня, не б у д е вселю дно оголошений.
252

Та коли його оголосили д р у к о м , то я, як співчлен

цього б лагородн ого Товариства й як рідний брат
Микити, Осипа та Ярини (Ваших кріпаків), д о л е ю
яких Товариство ц е так живо, великодушно заін­
тересувалося, вважаю за святий о б о в я зо к дяку­
вати вселю дно голові і його товариш ам за їх б р а ­
терсько-лю дяну увагу д о долі лю дей, щ о близькі
м о є м у серцю.
Щ одо листа м ой ого д о р ед ак то р а журналу
» Н а р од н о е Чтеніе« та щ о д о народів наших,
я з д у м к о ю Вашою не сперечаю сь. Д у м ка Ваша,
як і м оя, м о ж е бути слушна й неслушна; це справа
(якщ о це справді справа), справа критики, д о ­
звільної полеміки й безплодних суперечок. Справа
наша з г о д о м прийде. А тепер прийміть м о ю гли­
боку подяку за те, щ о Ви звільнили м оїх братів
і сестру з їх род ин ам и від б анкового боргу й з а ­
пропонували їм беззаплатну волю, від як ої вони,
я не знаю чому, відмовились. Щ е р аз се р д е ч н о
дякую Вам за Вашу великодуш ну пропозицію
і якнайсердечніш е прошу Вас: призначте останню
ціну за десятину о рн ого й садибного ґрунту Ва­
шого. Ви, як власник, м аєте повне право р о з п о р я ­
дитись по Вашій уподобі Вашою власністю, не д о ­
жидаю чи урядових устав про скасування кріпац­
тва. В імя Бож е й лю дське, прошу Вас: призначте
ціну, яку хочете, за ґрунти і сповістіть про Вашу
волю голову нашого найблагороднішото Товари­
ства — письменно аб о в пресі. А за те, щ о Ви
в ж е зр об и л и для моїх братів і сестри, прийміть
іще р а з щиру подяку.
Лист цей я м а ю намір видрукувати в одній Із
тутешніх газет. Проте, якщ о Ви вважатимете, щ о
він ч е р е з щось д о друку не надається, то спові­
стіть м ене.
Чекаючи Вашої ласкавої відповіді, зостаю ся
готовий д о послуг Ваших Т. Ш.
 253

АдресІІ: Въ С .-Петербурге, въ Импер. Ака­

демій Художествъ, акад ем и къ Т а р а с ъ Гри-
горьевичъ Шевченко.
ИС.-Петербурґ. 27 липня 1860 року..!]

182. До Варфоломея Шевченка.

29 іюня 1860 року.
Сьогодні в Корсуні пр е м е р з єн не со я то,
а в моїй тихій хаті і такого, благодарить Бога,
нема. Д о б р е б Ти зробив, якби побачився та при­
вітав од м е н е оту шляхту, много знаную мною
лично; а вона сьогодня вся повинна бути у Кор­
суні. Сьогодні певно б у д е у Корсуні і Наталка Шу-
лячівна, то Ти, яко чоловік не б ез р озум у, покло­
нися їй од м ене, а більш ані телень. Коли так з р о ­
бив, то зр об и в д о б р е . Я її д о б р е не розглядів —
здається, трошки педантка і не д уж е чепурна;
а нечепурна жінка І циганові не дружина. На ту
весну, Бог п о м о ж е , приїду подивлюся, та пора­
жуся з сестрою і з Тобою, а покищо, коли тра­
пляється їй неледачий чоловік, то нехай їй Бог по­
магає. Ш кода, щ о ота Харита зледащ іла, а мені б
луччої жінки і на край світа шукать не треба.
Чи був Ти у Рудяках? Щ о Ти там бачив і чи
зро б и в що з тим паном Трощинським? Напиши
мені швиденько.
Щ е ось що: на тім тижні президент О б щ е ­
ства Л ітературного получив письмо од Ф л ь о р -
ковського. Він пише, щ о братів і сестру Ярину
з дітьми випускає на волю б ез ґрунтів і б ез зем лі
безплатно, але вони не беруть такої поганої волі.
І д о б р е роблять!
Як щ е не був, то н е з а б а р о м буде у Тебе
Новицький. Д о б р е б Ти зробив, якби вкрав у Л о ­
пухина день, або й другий, і поїхав з Новицьким
у Жаботин, та вдвох сказали б отому дурневі,
щ об він не боявся керелівчан, а положив би, яку
254

хоче, плату за ґрунти і за з е м л ю (не м е н ш е чоти­

рьох десятин на душу), і щ о б з а р а з написав то­
му ж президентові Єгору Петровичу Ковалев-
ському.
Поцілуй за м е н е свою жінку, Йосипка, дів­
чат і хлопців, коли вони д о м а . Керелівчанам
скажи, щ об вони на ту погану б е ззе м е л ь н у волю
не д у ж е квапились.
Чи бачився Ти з Кулішем і щ о зр о б л е н о з ха­
тиною і са д о ч ко м над Россю і д е те д о б р о , чи
в са м о м у Корсуні, чи нед алеко його? Напиши
мені. Подякуй щ е р а з отого пана за сукно на
свитку, а свитка, як пошита, то нехай у Тебе ж д е
м ене, Твого брата і друга
Т. Ш е в ч е н к а .

183. До Варфоломея Шевченка.

1 іюля.
П озавчора я послав Тобі письмо, а сьогодні
получив Твоє. На чорта Ти їх адресував біс батька
зна кому? Я о д його получив розпечатане.
Коли ти кажеш, щ о коло Канева д о б р е буде,
то б ери десять десятин зем лі з у м о в о ю заплатить
гроші в ь п р о д о л ж е н і е года въ т ри
срока.
І з а р а з ж е напиши, чи багато тр е б а грошей
для почину?
О будуваться так, як кажеш, д о б р е буде. Бу­
вай здоровий! Нехай тобі Бог помагає на все
добре.
Т. Ш е в ч е н к о .

184. До Михайла Лазаревського.

Вручи Ф е д о р о в і 25 к а р б о в а [ н ц ів ].
28 іюня. Т. Ш е в ч е н к о .
 255

185. До невідомої особи.

к1860 року, 28 липня. С.-Петербурґ.
Я, як некликаний, непроханий гість, посту-
кався в Ваші двері, а постукавшись раз, мим оволі
стукнеш удруге й утретє і, звичайно, востаннє,
коли двері не відчинились.
Я Ваш [не] несподіваний і невипадковий
гість. Я Ваш друг, брат І, нарешті, батько, та, зви­
чайно, дорадник, — що Вам навязався.!]

186. До Варфоломея Шевченка.

29 іюля.
Посилаю Тобі 1000 карбованців грошей.
Якщо мож на буде розділить плату за ґрунт на три
сроки, розділи; а як ж е ні, заплати р а з о м за 10
десятин землі, а купчую кріпость зр об и на своє
імя. Про хату напишу Тобі, як дождусь Твого
письма. Друг і брат Ш.
Нехай мені Пріся напише, що вона прочи­
тала в тих книжках, що їй послав. Скажи Васі, що
як буде вчиться, то я їй на ту весну намисточко
привезу.
Йосип пяний і дурний, — вибач йому; а се­
страм, як побачиш, од м ен е поклонись. У сестри
Ярини спитай, як побачиш, чи оженила вона свого
сердеш н ого сина, чи ні.
На хату купи тюлько соснового д ерев а, на
двері і одвірки — д убового або ясенового.
Хата щ об була 10 аршин вшир і 20 вздовж .
Як найдеш сухого береста, то бери; здається,
кращ е не буде, хоч на лави.
Чом мені Пріся і Ганнуся нічого не напи­
шуть? Вася — та ще, думаю , І говорить не вміє.
256

187. До М иколи Макарова.

ЗО Іюля. 1860 року.
Бог в лиці Надежди і Александри Михай-
ловни помагає мені одружиться з Вашою дочкою
і сестрою Ликерею , помагайте ж і Ви вкупі з Вар­
варою Яковлевною. Бо вона (Ликеря) 28 іюля при
купних наших друзях сказала мені, що б е з брат­
нього і батьківського Вашого святого слова вона
не дасть мені свого такого ж слова (розум на
і щира душа). Вертайтеся ж ш е и д ш є до нас та по­
благословіть І одружіть Ликерю з Тарасом, з Ва­
шим іскренні [ш имі другом. А поки щ о буде, на­
пишіть їй і мені Вашу і думу, і пораду.
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
P. S. Як побачите Марію Александровну, то
поцілуйте її гарненько за мене.

188. До Василя Т артуського (молодшого).

[[Милостивий Д о бр од ію Василю Василевичу!
100 примірників »К обзаря« взяті Вами у Д.
С. Каменецького для передачі (Михайлові Корні-
євичу Чалому, інспекторові Д ругої Київської Гім­
назії), — я ці сто примірників » К [о б з а р я ] « по­
д арував моїй нареченій, і вона найпокірніше Вас
просить, і я теж, 50 прим, переслати до Чернігова
на користь Недільних Шкіл, на імя Р о м а н а
Д м и т р о в и ч а Т р и з н и , а 50 прим, на користь
тих самих шкіл д о Києва на імя М. К. Ч а л о г о .
} будуча жінка м оя, І я б у д е м о Вам удячні, якщо
вволите нашу просьбу.
Готовий до послуг Т. Ш е в ч е н к о .
1860, 7 серпня. С.-Петербурґ.ІІ
 257

189. До М ихайла Чалого.

111860 року, С.-Петербурґ. 11 серпня.
Милостивий Д обро д ію , Михайле Корнієвичу!
Найуклінніше прошу Вас прийняти (з пошти)
50 примірників м ого »К обзаря« і, по Вашій упо­
добі, передати згадані 50 прим, о д н ом у з київ­
ських книгарів, а вторговані гроші віддайте до
каси К и ї в с ь к и х Н е д і л ь н и х Ш к і л і на
дозвіллі сповістіть м ене про Ваше й Вашої д р у ­
жини зд о р о в я та про з д о р о в я І. М. Сошенка, за
що б у д е Вам удячний і до послуг готовий
Т. Ш е в ч е н к о .
Адресі!: С.-Петербургь, вь Академій Худо-
жествъ, Тарасу Григорьевичу Шевченку.
ГЗ боку дописка;]
ЦЧи дістали Ви »Кобзаря«, надписаного моєю
рукою — на Ваше імя?і!

190. До Варфоломея, Шевченка.

22 августа.
Ми з Тобою, здається, і розумні люди, а р о ­
б им о чорт-зна по-якому. Ти мого письма не д о ­
ж деш ся, пишеш мені, а я, на Тебе дивлючись, Тобі
одвітую, не знавши, щ о Ти мені писатимеш. Ро­
зумні люди, здається, так не роблять. Я сьогодні
пишу д о Тебе, бо маю час, але на пошту письма
не подам, аж поки не получу од Тебе звістки
0 полученіи 1000 карб. Якби Ти для почину д о
весни обійшовся цими грішми, то д о б р е б було,
а якщ о ні, то напиши, — я ще пришлю, тілько не­
багато. Я оц е заходився жениться, то мені, бач,
1 тут треба гроші, а вся надія на »К обзаря« та на
»Основу«. Будущее подр уж ж я м оє зоветься Ли-
кепя, кріпачка, сиоога, така сама наймичка, як
і Харита, тілько розумніш а одним ■ — письменна
17
258

і ло-московськи не говорить. Вона зем ля чк а наша

зпід Ніжина.
Тутешні зем ля ки і зем лячки наші (а надто
панночки), як почули, що мені Бог таке д о б р о по­
слав, то щ е трошки подурнішали, ґва л то м голо­
сять: »не до пори і не д о пари!«. Нехай їм з д а ­
сться, що не д о пари, а я д о б р е знаю, щ о д о пари.
Восени, як обробиш ся з полем, покопаєш
наше б удущ е кишло, — вибери на том у кишлі
найкращ е місце і посади яблуню і грушу на па­
мять 28 іюля 1860 року.
П о б ер е м о ся ми після Покрови. Д о б р е б Ти
зробив, якби к нашому весіллю прислав сушених
карасів десяток, другий, або й третій, та зап еч е­
ного дніпрового лящ а одного, другого, а б о й тр е­
тього, — Ти писав мені, що в Каневі сього д о б р а
хоч лопатою горни, а тут і за гроші не д обудеш .
От Тобі й столиця! В Пекарях якась здова, попадя,
продає хату. Купить би, та к осені перевезти на
ґрунт і поставить, а весною нехай би сестра Яоина
з менш им сином п ер ев езл а сь у ту хату та й ха­
зяйнувала, а тимчасом я з жінкою прибуду, то
•зона б і нам пораду дала б. Бо я і жінка м оя , хоч
і в неволі і в роботі зросли, ал е в п ростому сіль­
ськом у ділі нічого не тямимо, — то п ор ад а б се­
стри Ярини д у ж е б д о ладу була і мені і Ликері.
О таке то скоїлось! Несподівано я приїду до
Тебе із гості з жінкою, сиротою і наймичкою. Ска­
зан о: коли чоловік чого д о б р е шукає, то й най­
де, — так і з о м н о ю тепер трапилось. Мені тепер
не жаль, що Харитина трошки придуркувата.

25 августа.
Д о б р е я зробив, що позавчора не дописав
сього письма і не послав Тобі: сьогодні я получив
Твоє письмо і бачу, що Ти з Кулішем а ж надто
розф ан тазірували сь. Книгар Кожанчиков сьогодні
 259

ск азав мені от щ о (а він се діло д о б р е знає): на

3000 готовика і на 3000 кредиту »вь книжной т о р -
г о в л і м о ж н о получить 10 проценговъ съ усилен-
нымъ трудом ъ«. Мені с а м о м у не п одобається
Твоє сІпачество, та н ем а д е діться!.. Бумага
і чай — с е інша річ! Напиши Ти мені гарненько,
чи багато Тобі тр еб а кредиту на се діло, а тимча-
г о м отого клятого сіпачества н е кидай: воно Тебе
хлібом годує, а хліб велике діло.
Посилаю Тобі план хати; коли щ о найдеш не
так, то поправ і напиши мені, а тимчасом окопуй
л ев ад у і купуй ліс сосновий; на одвірки тілько та
на двері купи д убов о го тл ясенового, та на поміст
липи. Якщо д у ж е треб а б у д е грошей, напиши, —
я д о б у д у і пришлю. Д о б р е б було, якби Яоина
весною рано п ерев езл а сь на мій ґрунт. М ож е
м о ж н а найнять для неї у КаневІ хаточку на літо.
* літом ми з жінкою п ри б у д ем о та вкупі п оради ­
м о с я , що нам робить.
На надв'ірню к о м о р у (робочу) при случаї д у­
б ового л і с у купи, — нехай собі лежить та висихає,
поки щ б буде.
Цілую Твою жіночку, діточок і Тебе. Т.

191. До Надії Білозерської.

[Кінець серпня — початок в ересня.]
Лю бая Н адеж да Михайловна!
П ередайте о ц е д о б р о Ликері. Я вчора тілько
почув, щ о вона зан ед уж ала. Д уона д есь *ґьопала
по калюжах та й простудилася, По{и] шліть з Ф е ­
д о р о м мірку з ї ї ноги, — з а [ к а ] ж у теплі ч е р е ­
вики, а м о ж е найду готові, то в неділю привезу.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
Накажіть з Ф е д о р о м , чи лучче їй, чи ні?
260

192. До Афапасгі Лазаревської.

Благословенная в женах,
А ф а н ас ія Алексієвна!
Д авно вж е я називаю синів Ваших своїми
братам и, а Вас своєю матірю. Станьте ж мені те­
п ер і справді за матір. Я о ц е заходився ж е ­
ниться, — поблагословіть м е н е зд ал ек а, м о ж е
м о я доля покращ ає.
І друг, 'і син Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
28 августа 1860.

193. До Миколи Макарова.

6 сентября.
Іскренніший мій д р у ж е єдиний! Порадившись
д о б р е з А. Н. М арковичам, от ідо ми зробили
з Твоєю д очкою і сестрою : д о Вашого з В[арва-
ро ю ] Я[ковлІвною] благословенія п еоев езл и Ли-
керю д о Катерини Івановни Іванової (рідкая с е ­
стра м о є ї рідної матері графині Анастасії Івановни
Толстої). Мені здається, щ о ми д о б р е зробили, —
щ о Ви на се скажете? В ожиданії Вашого д о б р о г о
сл ова остаємось І я, і Ликеря Вашими іскренні-
шими друзям и .
Р. в. Ликеря просить Вас н е вертаться
швидко, а вернуться зд о р о в и м . На її д о б р у раду
і я здався.

194. До Надії Білозерської.

1!Вельмиповажана Надіє Михайлівно !Л
Вручіте Ф ед о р о в і м ізерію І паспорт м оєї
л ю б о ї Ликері Ці прийміть м о ю Щиру подяку за
Вашу материнську опіку над сиротою Л и керею та
за увагу д о м ене, нелукавого Вашого друга
1860, 6 вересня. Т. Ш е в ч е н к а . !
 261

[На звороті:]
Ея Вьісокоблагородію Н а д е ж д і М ихайловні
З аб іл і.
На углу Малой М іщ ан ской, въ д о м і Аста­
ф ьево й.

195. До Надії Вілозерської.

18 сентября.
Вельмичтимая мною Н адеж да Михайловна!
Посилаю Вам л и ш - в и начатые Ликерею
і рисунок, — од дайте їх, кому знаєте, кончить. Ли-
керя вчора, здається, зб р е х а л а при лиці А [н дрія]
Н и к о л а е в и ч а ] , щ о вона оставила у Вас въ д о м і
мои с л ід у ю щ ія вещи:
2 простыни, 1 полотенце, 6 паръ чулокъ, кор-
сетъ, дюжину носовыхъ платковъ, перочинный
ножъ, теплі башмаки, коленкоръ для юпокъ и ри-
сунокъ для м е реж ки .
Коли цьому правда і буде мож на, то вру­
чіте Ф е д о р о в і рек о м ії вещи, а коли ні, то с о о б ­
щите о се м ь А. Н., я к о в л а с т ь и м і ю щ е-
м у. Душі своєї не шкода було для Ликері, а те­
пер шкода нитки! Чудне щось робиться з о мною.
Шанующий Вас Т. Ш е в ч е н к о .
[Н а зво р оті:]

Високоблагородной Надежді Михайловні

Забілі.

196. До Михайла Лазаревського.

Вручи вручителю сього ЗО карбованців.
23 сентября. Т. Ш е в ч е н к о .
262

197. До Федота Ткачежа.

1860 року, zb сентяоря. С.-Петербурі\
Спасибі Тобі, мій давній д р у ж е Ф е о д о т е , за
Твоє письмо, а щ е більше спасиоі за те, щ о Ти ді­
точок своїх в едеш не битим, а л е д о б р и м шляхом.
Поцілуй їх всіх по тричі за м ен е. Спасибі Тобі і за
кирпатеньку чорнойривку — якщ о вона справді
д о л а д н я і хоч трохи в батька вдалась, то Ти шви­
д ен ьк о та дрібненько напиши мені, та... (Ти пи­
шеш, щ о єсть у вас німець добрий ф о т о ґр а ф ) то
хоч украдучи аОо одурячи нехай він (німець) зніме
її полич іє, а Ти в письмі пришли д о м ене. Бач,
яким я принцем зробився! Якщо теє, то я і весни
не діжду, о півзимі д о Вас прибуду, — самотина
мені отут допікає! А її батькові низенько кланяє­
м о с ь я і В. М. Білозерський. Пиши мені швидше,
і нехай Тобі Бог помагає на все д о б р е .
Твій давній і щирий друг Т. Ш е в ч е н к о .

198. До Варфоломея Шевченка.

5 октября.
Спасибі Тобі, мій д р у ж е-б р а те, за Твої великі
клопоти з тим з е м л е м ір о м та з іншими пявками
людськими. Спасибі щ е раз!
Д у ж е, д у ж е д о б р е Ти зро б и в , щ о не поса­
див яблуні і груші, прищепи весною на дичках: —
воно й швидше, і більші виростуть. Я з своєю м о ­
л о д о ю , не побравшись, розійш овся. Ликеря така
самісінька, як і Харита, дурніша тілько тим о д Ха-
рити, щ о письменна. Щ о мені на світі робити?
Я одурію на чужині та на самоті І
Д о б р е б зр об и в (як матим еш час), щ об сам
поїхав у Київ та св о їм о к о м подивився на оту м а ­
д а м Соар. По слуху вона мені не подобалась, —
подивись лиш на неї своїм батьківським оком . Ре­
мінна свита з відлогою на тім тижні Тобі пошлеть-
 263

ея, — на [за к аз] і д о б р е зроблен а. Коштує 32

карб. На сі гроші справ Йосиповим дітям на зиму
о д еж у , а довги його не плати, нехай сам платить.
Микиті скажи (як побачиш), щ о він дурний: ні
з ким не порадившись, зр об и в чорт-зна що.
Письмо Ф [л ь о р к о в сь к о г о ] і м оє письмо
і копія з условія печатаються в пятій книжці »На-
род наго Чтенія«, тим я Тобі тієї копії і не посилаю.
П орадь їм, будь ласкав, щ об вони швидше
записались в міщани: в Звенигородці один, д р у ­
гий в Черкасах, а Ярина в Каневі; мені тут радять
так, — не знаю, як Ти порадиш. Грошей, щ о там
тр еб а буде, то я вишлю.
Каленика поцілуй тричі з а м е н е і скажи
йому, щ о як д о б р е знатиме математику, то астро­
номію і навігацію за пояс заткне, — отак і скажи
йому.
Ш кода мені Йосипкової лапочки, а щ е більше
ш кода того дурня, щ о він І не бачить, щ о він ніве­
чить... Шкода та й годі!
Спасибі Тобі за лящі і карасі, — на весілля
вони не прибудуть, бо весілля того й не буде,
а Ми вдвох собі з М. М. Л [азар ев сь к и м ] по-чу-
м а ц ь ком у та по-бурлацьком у зв ар и м о бо рщ у
з карасями, л я щ е м закусимо та подякуємо Тобі
з жінкою і пом о л им ось за щастя і зд о р о в я Твоїх
діточок. Бувай з д о р о в і Твій брат і друг Т. Ш.
Пришлю або сам привезу Васі гостинця, як
б у д е д о б р е вчиться, а як ж е ні, то й ні!

199. До Миколи Макарова.

31 октября.
Д р у ж е мій єдиний!
Якби знав, щ о ми увечері побачимося у В [а-
силя] М и х а й л о в и ч а ], то не писав би сії ц и д у -
л и. Мені б у д е ніколи. А тимчасом не знаю.
Я вчора бачився з Є. П. К [о в ал ев ськи м ]. О п а-
264

н а с поганший, як ми його знаєм. Та ся річ не

мине нас: як не сьогодня, то завтра поговоримо.
Щ е ось що: чи Ви бачили Ликерю? Чи сказали їй,
щ об вона вернула м о ю м ізерію до ниточки (ре­
єстр повинен буть у Надежди Михайловни або
у Андрія Николаевича)? Як [ска]зал и їй, то ще
й додайте, щ о б вона в тиждень заро б и л а 4 карб,
і о д с в о й о г о і м е н и послала в Чернігов на
імя Романа Дмитрієвича Тризни
съ надписью: в ь п о л ь з у ч е р н и г о в с к о й
в о с к р е с н о й ш к о л ы . Цією ціною окупить
зо н а і свою, і м о ю погану главу.
Д о б р е було б, якби ми ввечері побачились,
та не знаю... А тимчасом нехай Вам Бог помага на
все добр е.
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .

200. До Миколи Макарова.

5 ноября.
Д р у ж е мій єдиний!
Чотири карбованці пошліть »отъ имени не-
извістнаго« в Ч е р н і г о в . А те, що осталося
у Ликері, спаліть та й годі! У сер ед у я з Вами не
побачуся.
Нехай Вам Бог помага на все д об р е ! Іскрен­
ній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
[На звороті:]
Николаю Яковлевичу М акарову.

201. До Михайла Чалого

6 ноября, С. П. Б.
Любий мій і щирий зем ляк!
Спасибі Вам за письмо Ваше і велике спа­
сибі за »К обзаря« мого, щ о Ви його так щиро
привітали. А теп ер ось що: або самі, аб о скажіть
І. М. С [о ш е н к у ], щ об він дознався, д е там у Києві
 265

ж и ве м а д а м С [ о а р ] . Як дознається, то щ об пішов
д о неї та подивився, як там живуть м о ї небоги
Пріся І Ганнуся, та, будьте ласкаві, напишіть мені.
Ще ось що: напишіть мені швиденько в імя
Боже, щ о робиться в самих воскресних школах.
Щ е ось що: скажіть Івану Максимовичу, щ об
він Вам щиро сказав, чи зд о р о в а його жінка і його
чорнявая Ганнуся. Він мені сам не напише — л е­
д а щ о , та щ е й старе л едащ о!
Оставайтеся зд ор ові, — нехай Вам Бог по­
м агає на все д о б р е !
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .

202. До Миколи Макарова.

Д р у ж е мій єдиний!
Коли бить, то треба бить так, щ об боліло,
а то не пом ож еш , а тілько нашкодиш (чернеча ак­
сіома, та воно тепер і нам доладу). Ликеря з б р е ­
хала п е р е д Вами, п е р е д о м н о ю і п е р е д К. І. [Іва­
н о в о ю ]. За це вона повинна хоч украсти, а по­
слать (отъ имени неизвістнаго) въ Черниговъ на
ц і л ь извістную. Кромі вещей, которії я Вас про­
сив спалить при її очах, треба, щ об вона запла­
тила: з а квартиру — 14 ру.г за ключъ, ею потерян­
ный, — 1 руб. Щ е р а з прошу Вас, яко іскренні-
шого м ой ого друга: зробіть, як умієте, і швидше.
Амінь.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
9 ноября.

203. До Допила Калетцъкого.

18 ноября.
Данило С еменовичі Д айте Ф ед о р о в і р у к о ­
пис »Ю ж но-русскаго Букваря«, — його тр е б а по­
казать Бекетову.
Т. Ш е в ч е н к о .
266

[На звороті:]
Его Благородію Данилу С еменовичу К а м е ­
нецкому.
Въ типографіи Кулиша.
204. До Варфоломея Шевченка.
2 д ека б р я 1860.
На місці Аркаса в Одесі якийсь Павлов, але
й той Павлов нічого не вдіє б ез оц ього Іваниць-
кого. Перешли йому м о є письмо, та б у д е м о
ждать, щ о з того буде. Д о б р е б Ти зробив, якби
щ е і сам йому написав гарненько. Та це як знаєш,
так і роби. Посилаю Тобі письмо мого великого
приятеля київського, прочитай його та, як будеш
у Києві, зайди в 2-гу ґімназію, спроси квартиру
інспектора Михайла Корнієвича Чалого, поклонися
йому о д м ене, — це він мені пише про м [ а д а м |
С оар. Та зайди щ е до І. М. Сошенка, — Чалий
Тобі скаж е, д е він живе. Вони Тобі порадять, що
робити з Прісею і Ганнусею. Ніколи. Бувай з д о ­
ровий. Кланяється Тобі Куліш.
205. До Михайла Чалого.
2 д екабря.
Во імя Господа вибачайте мені за те, що
я Вам пишу теп ер коротенько, — єйбогу, ніколи.
П ередайте під розписку книгареві 100 екз. »Коб­
заря«, — нехай він п родає його по 1.50 копі[йок]
сь вычетомъ 20 процентовъ за комісію і нехай з а ­
платить за транспорт. Низенько кланяюсь Вашій
жінці, а купно і Вам. Як зай д е до Вас брат В ар ф о ­
л о м ей , то привітайте і порадьте, щ о йому зробить
з Прісею і Ганнусею.
Д о м ен е щ одень приходить Орловський.
Здається, з його будуть люди. Бувайте зд орові,
їіехай Вам Бог помага на все д о бре.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
Чом ота суча Соха не обізветься до мене?
 267

206. До Михайла Лазаревського.

Вручи Ф ед о р о в і 25 карб.
16 д [ е к а б р я J. Т. Ш е в ч е н к о .

207. До Варфоломея Шевченка.

23 д екабр я.
Я лучче тричі чорта .............. [п о ц іл ую ], як
матим у писати отому поганому С елецькому.
Я Тобі вже писав: як будеш у Києві, то побачся
з Чалим і Сош енком, — вони Тебе на все д о б р е
наставлять.
Цілую Твою жінку і Твоїх діточок. Скажи
Васі і Йосипкові, щ о на Новий Рік,, як будуть д о б р е
вчиться, я їм гостинець пришлю. Йосипкові я д у­
м ав прислать д о б р о г о сукна на штанці та на ж у­
панок (як б у д е д о б р е читать), а то й б е р е з о в о ї
каші пришлю.
Братові Йосипові скажи, що дурень, Микиті
не кажи нічого. Як доведеться побачити сестру
Ярину, то скажи їй, щ о вона брехуха. А сестру
М отрю поцілуй тричі за мене.
Ти од се б е напиши щ он еб уд ь р о з у м н е отому
Яковові Терновському.

208. До Михайла Лазаревського.

Вручи Ф е д о р о в і 25 карб.
21 д ека б р я . Т. Ш.

209. До Якова Тащовського.

1860, 23 д ек а б р я . С.-П е т е р б у р г
Давно, д у ж е давно, ми з Вами не бачились,
щ иро шануємий Яков Васильовичі І так як Ви чо­
ловік щирий і розумний, а я теж трошки похожий
на таких лю дей, як Ви, то ми б езп л о д н о і не пи­
сали один о д н о м у и зм ято е слово »Милостивый
268

Государь!« — лучче любить І робить, аніж писать

і говорить. Д вою родний брат мій В арф оломей
Григорьевич Шевченко, іімалощо не управитель
корсунського маетку_Ц князя Лопухина, — чоловік
розумний, щирий і іі.як кажуть, у своїй справі ми-
стець, — про це Ви кращ е як я, м о ж ете д овід а­
тися від Ваших сусідів, ніж від м ене. Братові м о ­
єму тяжко з німцями й ляхами й особливо з Його
Світлійшеством.іІ Прочувши, щ о Вам треба з а м і ­
стить чимнебудь луччим Вашого теперішнього
управителя, Іхочеіі, а я прошу Вас, прийміть його
д о себе. Та й більш нічого! Літом, як Бог п ом ож е,
я буду в Потоках і щ и ро-щ иро Вас поцілую, а по­
кищо бувайте здорові,
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о.

210. До Олександра Оболонстого.

ІІ.М[илостивий] Д [о б р о д ію ]
О л ек сан д ре Демяновичу!
Вірші, щ о Вам подобаю ться, випишіть із д о ­
д ан ого рукопису: я не м аю часу. Рукопис з о ­
ставте в себе до тої суботи.
Ваш покірний слуга Т. Ш е в ч е н к о .
Запропонуйте Курочкіну перекласти те, що,
на Вашу думку, надається до перекладу.]!

1861 р.
211. До Михайла Чалого.
4 января 1861.
Вельми шануємий зе м л я к мій!
Посилаю Вам на показ 10 екзем п л ярів м о го
Букваря, а із »Конторы Транспортові»« Ви полу­
чите 1000 ек зем п л . Д о б р е було б, якби м ож на
 269

розпустить його по у і з д а х ь та по сельськихъ шко-

лахъг — та в ж е щ о хочете, те й робіть з ним, а як
Бог п о м о ж е — з б е р е т е гроші, то положіть їх
в касу Ваших воскресних школ.
Я і чув, і читав, що Високопреосвящений Ар-
сеній д уж е возревнував о сельських школах і ж а ­
лується, що не печатають дешевих букварів. По­
кажіть йому мій Буквар, і, якщ о вподобається, то
я і йому пришлю хоч 5000 ек зем п л яров , звичайно
за грош’і (по 3 к.), б о ц е н е м о є д о б р о ,
а д о б р о наших убогих воскресних
ш к о л , — так і скажіть йому.
Д ум ка єсть за Букварем напечатать лічбу
(арифметику) — і ціни, і величини такої ж, як Бук­
вар; за лічбою етнографію і ґео ґр аф ію в 5 ко­
пійок, а історію, тілько нашу, м о ж е вбгаю в 10 ко­
пійок. Якби Бог поміг о ц е м а л е діло зробить, то
велике б сам о зробилося.
Старе л е д а щ о (Сошенко) таки спромоглося
на аркуш паперу, та вже так його з м е р е ж а в , що
й курці нема д е клюнуть. Та так по-письменному,
щ о я насилу второпав. Кланяюсь і йому, і його
жінці. Те, щ о просив він, м о ж е зробиться.
Бувайте здорові! Нехай Вам Бог помагає на
все д о б р е . Низенько кланяюсь Вашій жінці і Вам.
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
P. S Чи був мій брат у Вас і щ о він там з р о ­
бив з своїми недолітками?

212. До Федота Ткачеша.

4 генваря 1861.
Посилаю Тобі 10 моїх »Буквар'ів« на показ,
а з »Конторы Транспрртовъ« Ти получиш їх 1000,
і, не розвязувавш и тюка, п ередай його, хто там
у Вас старший над воскресними школами, — то
йому і передай, а він нехай, як знає, спродасть,
а грошики положить в касу воскресної школи. От
270

що: щ о б Тебе курка вбрикнула з Твоєю кирпа­

тенькою чорнобривкою , — тілько р о зд р атув ав
мене! Я весною за їд у до Тебе, та як не найдеш
мені другу кирпу,-то я Тебе попомну.
Дай один »Буквар« ред ак тору »Губернскихъ
В ід о м о с тей « і попроси його, щ о б він напечатав,
щ о такий то І такий »Буквар« продається п о три
копійки въ пользу воскресныхъ школъ.
Бувай здоровий, цілую Твоїх діточок. Аж
шкура б о л и т ь ,---- ніколи!
Щирий Твій Т. Ш е в ч е н к о .

213. До Михайла Чалого.

12 генваря 1861.
Будьте зд о р о в і з Новим Роком! Послав Вам
сьогодня свого д о б р а 1000 штук, — прийміть його
та щ о хочете, те з ним і робіть. Д о б р е було б,
якби його м о ж на було пустить в села, — там би
воно швидше прийнялося, Автім, як знаєте, так
і робіть. — Низенько кланяюся Вашій жінці і Вам.
Т. Ш е в ч е н к о .

214. До Федота Ткаченка.

12 генваря 1861.
Сьогодня посилаю Тобі, Ф е д о т е , 1000 Буква­
рів і оцю квитанцію. Коло 15 ф е в р а л я получиш Ти
посилку, і зро б и з нею так, як я Тобі вже писав.
Або найди десять чоловік добрих людей та р о з -
,пай їм по сотні книжечок по 3 карб, сотня та, зо-
бравши оті сердешні 30 карб., од да й на воскресну
школу. А тимчасом р об и , як сам з д о р о в знаєш.
Цілую Твоїх діточок. Прощай.
Гляди — о кирпі не забудь! Я весною при­
буду д о Тебе.
Т. Ш е в ч е н к о .
 271

215. До Варфоломея Шевченка.

22 генваря 1861 р.
Погано я зустрів оцей новий поганий рік.
Другий тиждень не вихожу з хати: чхаю та каш­
ляю, аж обісіло. Як Тебе там Бог милує? Ти, м а­
буть, послідніх двох моїх писем не получив, щ о
нічого не пишеш. В перш ом у письмі, ад рес ова­
ному в Корсунь, послав я письмо незапечатане,
щ об Ти прочитав І переслав в О д есу полковникові
Іваницькому, главному начальнику Механическаго
Заведеній при » О б щ е с т в і М ореходства и Торго­
вли«, Пискмо поо Каленика. Д ру ге письмо а д р е ­
соване в Київ в д о м Соар, в ко тором у также не­
запечатане письмо в Потоки на імя Я. В. Тернов-
ського. Чи получив Ти оті письма, чи ні? Чи полу­
чив Ти »Буквар« і »Основу«?
Заткни пельку отому п роклятому зем л е м і-
пові та роби швидше з тим сердеш н им ґрунтом.
Та щ о Ти зробиш , зар а з ж е І напиши мені, щоб
я знав, що з соб ою робити: чи їхать мені весною
я Канів, чи ні? Як треба б у д е грошей, то напиши, —
а м о ж е я сам привезу. Багато б ще треба дечого
сказать Тобі, та нездуж аю , — нехай д о другого
разу. Бувай здоровий! Цілую Твоїх діточок і Твою
жінку.
Т.
216. До Варфоломея Шевченка.
29 генваря 1861.
Так мені погано, що я л е д в е перо в руках
д ерж у, і кат його батька знає, коли воно полегшає.
Ось що: вчора заходив до м ен е прощаться пол­
ковник Антонович; він сьогодні поїхав в О десу.
Антонович цей один І7 самоглавних членовъ »О б ­
щества Пароходства и Торговли« в Одесі. Я просив
його за Твого Каленика, і він мені сказав от щ о:
щ об Ти йому, не барившися, написав, котрий Ка-
272

леникові год і чому він учився в Херсоні, — чи на-

віґації, чи механіки, чи математики? Йому це треб а
знать для того, щ об до чого лучче притулить Ка-
леника. Напиши ж йому та попроси гарненько, то
м о ж е що й буде. Адресуй так: «Въ Одессу, въ д е ­
журство Новороссійскаго и Бессарабскаго Гене-
ралъ-губернатора, Его Вьісокоблагородію Платону
Александровичу Антоновичу«.
Чи послав Ти моє письмо Іваницькому
в Одесу? Чи получив »Буквар« і »Основу«?
Начхай Ти в ярм улку отому жидові, що Ти
пишеш, з його ґрунтом і з його хатою. Кончай
[ш] видше в Каневі, та напиши мені, як кончиш,
щ о б я знав, що робити з собою весною. Прощай,
— утомився, наче копу жита за одним за х о д о м
змолотив! Цілую Твою жінку І Твоїх діточок.
Т.

217. До Михайла. Лазаревського.

[Початок лютого.]
Дай, будь ласкав, позавчорашній та вчораш ­
ній N9 »Пчелы«.

218. До Василя Тарновського (молодшого).

1110 лютого 1861.
С.-Петербурґ.
Милостивий Д оброд ію , Василю Василєвичу!
Сьогодні дістав я лист із Чернігова від Ро­
мана Д митровича Тризни, що на його імя просив
уторік я Вас переслати 50 прим. »К обзаря« на ко­
ристь Чернігівської недільної школи. Тризна пише
мені, щ о він і досі не отримав Вашої посилки. —
В імя Бож е сповістіть мене, на чиє імя й коли по­
слали Ви до Чернігова згадані примірники, чим
д у ж е зо б о в я ж е т е готового до послуг
Т. Ш е в ч е н к а . ! )
 273

219. До Михайла Лазаревського.

Дай Ф е д о р о в і 25 карбован [ців] та суботню
»Пчелу«.
13 ф е в р [ а л я ] , 1861. Т. Ш,

220. До Михайла Лазаревського.

По счету Г огенфельдена оддай гроші Ф е ­
дорові. [14 лютого.]

221. До Івана Мокрицького.

[[Вельмишановний Іване Миколаєвичу!
П о зд оро в ля ю Вас із вож деленним днем Ва­
шого Святого Янгола. Вибачте, щ о не м о ж у о со­
бисто принести м о го щ ирого п оздоровлен н я. Я не­
здуж аю , — другий місяць не тілько на вулицю,
а й у ко ри д ор не пускають. І не знаю, чим скін­
читься м оє пустельництво. Низько кланяюсь Марії
Львів ні й цілую Ваших діточок. З душі б аж аю Вам,
як уторік, повеселитися. Д о побачення. Щирий Ваш
24 лютого 1861 р. Т. Ш е в ч е н к о. І

18
274

НОВОЗНАЙДЕНІ ЛИСТИ.

Початок 40-х рр.

С. Петербург.

222. Д о Г. Л. Ткаченка.
Спасибі Вам, Григорій Леонтьевич, що Ви таки
не забуваєте того нечепурного Тараса, що колись,
колись-то... та цур йому, минуло, бодай не снилось.
Тепер, слава Богу, і чепурніший, і розумніший —
і щасливіший як перше було. Ви, спасибі Вам, до
мене пишете, щоб я сказав Вам, чи справді Федот
здоров так, як він до Вас пише... здоров. — Далебі,
здоров. Як бугай. А як буде мене слухать, то ще
здор'овіший буде. Щира правда! Я, бачте, хочу його
вивести в люди, як кацап сказав: хочу всьому доб­
рому його навчить, сиріч — горілку пить і прочая;
вибачайте, будьте ласкаві, за щиру [мову]. — І
по дій мові бувайте здорові, спасибі за пам’ять і
ласкаве слово.
Т. Шевченко
 274 — 1

1 8 4 2 р.
223. До Григорія Квитки-Основ’яненка.
С. Петербург, 28 марта 1842 г.
„Надрюкував, бодай йому очі повилазили” —
отак Ви скажете, як зачнете читать мої Г а й д а -
м а к и ; а що скажете як прочитаєте — не знаю.
Не лайте дуже, коли найдете щонебудь не до ладу,
бо і написано і надрюковано навмання — та я ще
й досі не знаю, чи получили Ви мою У т о п л е н у ,
що я послав Вам через Корсуна, і білети на Г а й ­
д а м а к и . Коли маєте субскрибентів, то напишіть
до мене швидче, бо вже тілько сто екземплярів
осталось. Та як би Ви не поліновались прислать
мені свої сочиненія, хоч півекземпляра, так на па­
м’ять, то велике спасибі Вам сказав би.
Т. Шевченко
Поцілуйте любого Гулака-Артемовського і от­
дайте йому книжку, а другу не цілуючи отдайте
Корсуну.

224. До Пилипа Корольова.

Спб., 22 маія 1842
Спасибі Тобі, добрий чоловіче, за ласкаве слово,
за гроші, і за С т а р и н у З а п о р о з ь к у , спаси­
бі і тілько що спасибі, а білше нічого я не маю.
Прийми, не гніваючись, Г а й д а м а к и , а на К о б ­
з а р я вибач. Нема ні одного. Як надрюкую вдруге,
то пришлю не один екз. З дякою шлю Вам 6-ть екз.
Г а й д а м а к и — і сьомий Вам на пам’ять, не за­
бувайте мене, коли маєте чим поминать. Лежу оце
274 — 2

п’яті сутки та читаю С т а р и н у , добра книжка,

спасибі Вам і Срезневському. Я думаю дещо з неї
зробить, коли здоров буду, там багато є дечого
такого, що аж губи облизуєш, спасибі вам, —
напиши, будь ласкав, земляче, коли будеш мать час,
як там у вас, у Харкові, привітали мої Г а й д а -
м а к и , чи лають, чи ні, напиши щиру правду, і за
щиру правду скаже щире спасибі
Т. Шевченко

225. До Пилипа Корольова.

Ноября 12 — 1842
Спасибі Тобі, мій голубе, що хоч Ти мене не
забуваєш: прочитав я Твоє ласкаве письмо тілько
позавчора, бо позавчора вернувся в Петербург.
Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й
Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував
Г а м а л і я , невеличку поему та так занедужав, що
ледви привезли мене в Ревель, там трошки очуняв.
Приїхав у це прокляте болото, та й не знаю, чи
вже й вийду. Хоч лікар і говорить, що н и ч е в о,
одначе так кивне головою, що аж сумно дивиться.
Сьогодні оце трошки легше стало, можна хоч перо
в руках удержать. А, лебедику, як не хочеться
кидать землю, хоч вона й погана! а треба буде, хоч
воно ще й рано. Молю тілько милосердного Бога,
щоб поміг мені весни діждати, щоб хоч умерти на
Україні.
Заставили мене злидні продать свої компоно­
вания всі — і дрюковані, і не дрюковані. Як поба­
чите Корсуна, то скажіть йому, що М а р’ я н а про­
 274 — 3

дана, коли дрюкує він тепер, то нехай, а коли НІ,

то щоб і не зачинав, бо з перших чисел декабря
купець зачинає дрюковать. Хоч би Бог привів по­
дивиться на свої сльози докупи зібрані. Поклоніться
старому Грицькові, як побачите, і Петрові Гулаку.
Скажіть Грицькові, що я змалював його панну
С о т н и к і в н у , і може на цім тижні пошлю йому,
як здужатиму письмо написать. Не забувайте мене,
будьте ласкаві. Напишіть, коли матимете час, шви­
денько до мене, бо вже з пів року як не чую нічого
Із рідної моєї України, може вже й ніколи не почую.
Прокляте море, що воно мені наробило.
Бувайте здорові, не забувайте мене,
ІДирий Ваш Т. Шевченко
Поклоніться, будьте ласкаві, Метлинському, спа-
сеть його Бог за його Д у м к и і щ е д е щ о ,
тіль[ко] і полегкості, що вони.

1 8 4 4 р.

226. До Степана Бурачка.

(Між 22 і 24 березня 1844, С. Петербург)
Дайте мені, будьте ласкаві, коли маєте дома,
І с т о р і ю Маркевича. Бо нездужаю, не вихожу
з хати, а нічого читать. А коли нема І с т о р і ї ,
дайте М а я к а , бо я його ще і в вічі не бачив з
нового року.
Щирий ваш Т. Шевченко
274 — 4

227. До Степана Бурачка.

(Між 29 і 31 березня 1844, С. Петербург)
Христос Воскрес!

Спасибі Вам за оцей М о л о д и к . Коли маете

Ви ще остатні книжки цього М о л о д и к а , то
дайте, будьте ласкаві, прочтенія ради. Окроме мало­
російського, цей я маю, та ще коли є зайвий новий
М а [я к], то теж дайте. Та коли готова коректура,
що для мене, білш нічого. Бувайте здорові. Я щось
трохи недомагаю. А може увечері зайду, як трохи
полегш а.
Щирий Ваш Т. Шевченко
(На звороті:)
Его Вьісокородію Степану Онисимовичу Бу­
рачку въ 14 линіи, въ домі* Мальгиной.

228. Д о Сергія Муханова.

ЦВаше Превосходительство, Милостивий Доб-
дію Сергію Миколайовичу!
Під час перебування мого в Малоросії я на­
рисував багато етюдів з натури. І тепер піднявся
видати під назвою Ж и в о п и с н а я Украйна.
До складу видання входять наступні предмети:
1-е — краєвиди, 2-е — народний побут і 3-є —
історія. Його Сіятельство князь Микола Андрійо­
вич Долгоруков прийняв живу участь у моїй справі.
Підбадьорений його увагою, я насмілююсь турбу­
вати Ваше Превосходительство, як начальника до­
рученої Вам губернії, представити працю мою
 274 — 5

шановним землякам моїм, працю, для якої при най-

щирішому бажанні видати як найкраще, не маю
власних моїх засобів на видатки, в такому випадку
неминучі. Тішу себе надією, що Ваше Превосхо­
дительство вшануєте увагою моє прохання і впли­
вом Вашим дасте можливість осягнути мету мого
підприємства. Перший випуск уже готовий, і при
цьому маю честь піднести Вашому Превосходи­
тельству. Другий вийде в кінці грудня біжучого
року. Ціна за 6-ть картин, на міді гравірованих,
3-й рублі сріблом. Вимоги Ваші будьте ласкаві
адресувати до канцелярії Його Сіятельства Воєн­
ного Генерал-Губернатора Чернігівського, Полтав­
ського і Харківського, або в С-Петербург, в Импе­
раторскую Академію Художеств, на ім’я Тараса
Григорьевича Шевченка.
Маю честь бути Вашого Превосходительства
покірним слугою^
Т. Шевченко
1844
сентября 25 СергЬю Николаевичу Му
С.-П етербург ханову, Харьковскому Граж­
данскому Губернатору.

229. До Павла Гессе.

ЦВаше Превосходительство, Милостивий Доб-
дію Павле Івановичу!
Історія Південної Росії дивує кожного своїми
подіями і напівказковими героями, народ на диво
самобутній, земля чудова і все це до наших часів
ніким не показано наочно освіченому світові в
274 — 6 \

той час, як Малоросія здавна мала своїх компози­

торів, живописців і поетів. Чим вони захопилися,
забувши своє рідне, не знаю. Мені здається, що як
би рідний край мій був найбідніший, найнікчемні-
ший на землі — і тоді він здавався б мені кращим
за Швейцарію і цілу Італію. Ті, що бачили один
раз нашу країну, кажуть, що бажали б умерти
на її найкрасніших полях. Що ж сказати нам, її
дітям? Належить любити й пишатися своєю най-
гарнішою матір’ю. Я, як член її великої родини,
служу їй, якщо не для найістотнішої користе, то
принаймні для слави імені України. Володіючи
трохи мистецтвом живопису, піднявся я видання,
що його назвав Ж и в о п и с н а я Украйна.
Видання поділяється на три частини: 1-е, краєвиди,
видатні своєю красою, або історичними спогадами,
2-е, народний побут нашого часу і 3-є, історія. В
цьому півріччі вийде 6-ть картин. З вже готові,
які маю честь при цьому надіслати Вашому Пре­
восходительству, а останні три вийдуть у грудні
місяці. В наступні роки виходитиме по 12 картин
річно, в гравюрах на міді.
й ого Сіятельство, князь Микола Андрійович
прийняв живу участь у моєму підприємстві. Під­
бадьорений його увагою, насмілююсь турбувати
Ваше Превосходительство своїм найпокірнішим
проханням представити труд мій шановним зем­
лякам моїм, труд, для якого при найщирішому
бажанні видати якнайкраще, не маю власних моїх
засобів на видатки, в такому випадку неминучі.
Маю в серці надію, що Ваше Превосходительство
вшануєте увагою моє прохання і впливом Вашим
дасте можливість осягнути мету мого підприємства-
 274 — 7

Перші два випуски, що складаються з 6-ти картин,

коштують 3 рублі сріблом. Вимоги Ваші будьте
ласкаві адресувати або до канцелярії Воєнного
Генерал-Губернатора, князя Миколи Андрійовича
Долгорукова, або в С.-Петербурґ на ім’я Тараса
Григорьевича Шевченка, в Академію Художеств.

З щирою пошаною
маю честь бути
Вашого Превосходительства
Покірний слуга
Т. Шевченко
1844 року
Жовтня 1-го дня
С. - Петербург] І

18 51 р.

230. Д о Аркадія Венґжиновського.

[8 червня, колодязь Апазір в долині
гір Кара-Тау]

ЦБогумилий друже Аркадію!

Не буде це суперечне з чемністю, коли Ти на­
вмисне зустрінешся з моїм щирим другом та роз­
кажеш усе, що знаєш про мене.
Бувай здоров, друже мій. Цілую Тебе]].
274 — 8
1 8 5 6 р.

231. Д о Миколи Осіпова.

ЦЮ вересня

Пишу Вам цей лист під впливом найочайдуш-

ної безнадії одержати від Вас хоч будь-яке по-
сланіє. Та й справді, є від чого обезнадіятися:
впродовж півліта чекаю на Ваш лист, а його нема
й нема. Пропало терпіння, а сумніви розв’язав я
ось як. Ні Ви, Миколо Осиповичу, ні мій добрий
анонім не одержали моїх листів. Нічого більше я
не міг придумать впродовж трьох місяців. Висно­
вок мій вірний. Принаймні я так уявляю, Та інакше
й уявляти мені не можна. Розсердитись Вам на
мене, здається, нема за що, а посваритись нам з
Вами ні фізично, ні морально неможливо. Фізично
тому, що ми з Вами розділені добрим простором,
а морально тому, що ми є поклонники прекрасного,
а поклонники прекрасного повинні бути незлоби­
вими дітьми.
Отже прошу Вас, мій єдиний друже, напишіть
мені хоч два слова про те, як Вас Бог прийняв у
столиці і що Ви поробляєте в цій прекрасній сто­
лиці. Ради Аполлона Бельведерського і Венери Мі-
лоської напишіть мені, а то я умру з самотности.
Не забувайте покинутого

Т. Шевченка^
 232. До Михайла Лазаревського та Семена Гу-
лака-Артемовського.

5 ноября 1856. Новопетровское

укр%пленіе.

Други мои искренніе! Посвящаю вам сей не

дуже хитрий этюд мой и первую половину тепер
посилаю, а другу пришлю с . будущею почтою. Про­
шу вас, други мої, прочитайте его вкупі і попра[в]-
те, що можна поправить, і отдайте доброму писа­
реві переписать. I коли есть у вас знакомий чоловік
въ редакцій С о в р е м е н н и к а а б о О т е ч е ­
с т в ен н ы х ъ ] 3 [а п и с о к ъ ], то отдайте йому, не­
хай надрюкуе под именем К. Дармограй. А як немае
такої персони, то, прочитавши і переписавши, ад­
ресуйте въ контору 0[течественныхъ] Записокъ его
вьісокоблагородію Алексею Феофилактовичу Пи­
семскому.

Ще ось що. Семен чи не буває часом у графа

Ф. П. Толстого. Нехай би він там розпитав, де
згинув академік Осипов? Близько году, як жду я
од його письма і наконець не знаю, що думать. По­
проси Семена, нехай розпитає та не полінується
і напише мені, або ти сам напиши. Не знаю, чи по­
лучив ти моє посланіе. Пришли ради самого Бога,
о чем я тебе просив. Умираю з нудьги, читать ні­
чого, а на свободу і надежды не видно. Прощайте,
мои искренніе, нехай вам Бог помагає во всЬхъ ва-
шихъ начинаніяхь. Семенові, Василеві, й Федорові
поклон: не забувайте бідного Дармограя,
274 — 10

1 8 5 7 р.
233. Д о Івана Клопотовського.
Нижній, 6 ноября 1857.
Други мои искренніе, мои сущіе въ Астрахани,
миръ съ вами во в-Ьки.
Сатана, онъ же и Иванъ Рогожинъ. Нетерпящій
св%та истины и врагъ всякихъ добрыхъ помышле-
ній и намореній нашихъ. Самый сей сатана, кров­
ний родич, а може й єдиноутробний брат німець­
кий перейшов мені шлях въ Нижнемъ Нові-городЬ
і не допустив мене, німецький син, до столиці. По-
лиція, родная сестра Ивана Рогожина, остановила
мене в Нижнем і до вчорашнього дня сама не знала,
для чого вона мене остановила, а вчора формально
объявила мн1э, что я нахожусь подъ ее еекретнымъ
материнскимъ надзоромъ и что мені свыше воспре­
щено жить и даже переїзжать через столиці. Так
от що мені наробив враг рода челов'Ьческаго Иванъ
Рогожинъ! А я недотепний забув на той час надіть
на себе христообразную амуницію, а то б нічого
сего не було. Розумний лях по шкоді.
Тепер так думаю зробить. Проживу зиму тут
з добрими людьми, а весною, як Бог поможе, з
моїм капітаном Кишкиним попливу внизъ по ма-
тушкіз по ВолгЬ, і буду собі рисовать ее прекрасные
берега. Та, може, ще раз уночі підемо з Незабутов-
ським подъ предводительствомъ Ивана Рогожина
й щирого друга його Перфіла шукать сестер мило-
сердія, щоб змилосердилися. Дай-то Боже! Я буду
сердечно радий, побачивши вас здорових, веселих
і щирих друзей моїх.
 2 7 4 — 11

Мені тут добре, весело, читаю так, що аж опух

читаючи. Журнали всі до одного передо мною і
даже... ,,Le Nord” і протчі.
Не забувайте мене, друга Вашого щирого і
щасливого
Т. Шевченка

Вибачте мені, други мої, що я Вам так мало

пишу. Дасть Бог, як начитаюся, то напишу більше.
Як побачите А. П. Козаченка, то поцілуйте його
за мене.
Адреса: Въ Нижній-Новгородь, Его Высокобла-
городію Павлу Абрамовичу Овсянникову, съ пере­
дачею такому-то.
(На конверті:) Въ г. Астрахань. Его Благородію
Ивану Петровичу Клопотовскому. Въ собственномъ
домЪ.

1 8 5 8 р.
234. До Сергія Аксакова.
^Шановний і вельмиповажаний Сергію Тимо-
фійовичу.
Не находжу слів сказать Вам мою подяку за
Ваш милий дарунок, за Вашу щиру сердечну до
мене увагу. Я давно вже та кілька разів прочитав
Ваш гарний твір, але тепер я читаю його знов>
й читаю з такою високою насолодою, з якою най-
ніжніший коханець читає лист своєї обоготворю-
ваної любки. Дякую Вам, багато й пребагато разів
дякую Вам за цю високу сердечну насолоду.
274 — 12

Вибачте мені, що я не написав Вам з Михайлом

Семеновичем. Не міг. Старий чародій наш своїми
відвідинами зробив з мене те, що я й тепер ще не
можу прийти до нормального стану. Він усе ще
крутиться у мене перед очима і заважає мені не
тільки взятися за якунебудь працю, думати, а
навіть говорити заважає. Та він таки добре роз­
ворушив мене. І треба ж було йому таку штуку
встругнути. Ні, таких багатирів-друзів не багато
на білому світі... Та я думаю, що він один тільки й
е. Проте, як я не по-християнському думаю. А цьому
причина той самий великий наш чудотворець Ми­
хайло Семенович. Сохрани його Господь на науку
людям.

Послав я Вам з моїм великим другом свою

П р о г у л ь к у з п р и є м н і с т ю і не б е з м о ­
р а л і . Наберіть терпеливости, прочитайте її, та як
знайдете цю П р о г у л ь к у достойною дати дру­
кувати, то передайте, де знайдете відповідним. Дру­
га частина П р о г у л ь к и буде надіслана Вам, як
лише з’явиться в друку перша.

Простіть мене, вельмиповажаний Сергію Тимо-

фійовичу, що я Вам так неввічливо накидаю мій
незграбний твір, але кращого вжитку я не міг з
нього зробити. Де ж батько ворогом своїй навіть
незграбній дитині. Я, як батько люблячий, але не
засліплений чарами своєї дитини, наполегливо
прошу Вас бути уважним без поблажливости, особ­
ливо до його хохлацького вислову.

Поздоровляю Вас з Новим Роком і бажаю Вам

усього того, що Ви самі собі бажаєте. Ще раз
 274 — 13

дякую за Ваш дорогий дарунок і назавжди лишаюсь

Ваш сердечний поклонник
Т. Шевченко
4 січня 1858] І
На звороті: Високоблагородному С ергію Тимо­
феевичу Аксакову, въ М оскві.

235. До Михайла Щепкина.

Друже мій доорий і єдиний! Посилаю Тобі кви­
танцію із контори Транспортов, через котору я по­
силаю ящик з моїми книгами. Прийми його та не­
хай у Тебе полежить денебудь до якогось часу.
Вибуду я з Нижнього 25 февраля. А коли при­
буду в Никольское, не знаю. Думаю вже не верта­
ться в Нижній. Обісів він мені. Цур йому. Цілує
Тебе твоя Тетяся тричі, і я тричі, поки побачусь,
а то й лік потеряю, а поки що бувай здоров і ве­
селий і не забувай мене.
Т. Шевченко
Поцілуй за мене С ергія Тимофеевича і Мак­
симовича.
23 февраля 1858

1 8 6 0 р.
236. До Данила Каменецького.
Данило Семенович.
Подателю сего дайте 10 книжок К о б з а р я .
6 февраля 1860.
274— 14

237. До А. Болдина.
1860, 5 ноября, С-П.бурґ
Вельми і вельми шануемий добродію ласкавий!
Ми з вами, неначе і не бачились у цім смердячім
Петрограді, Цією зимою, може, як Бог поможе,
побачимось в Харкові. А як же не поможе, то я
пришлю вам 50 або 100 екземплярів свого К о б ­
з а р я , а ви передайте на комісію під час ярмарки
харковським книгарням. Напишіть мені, будьте
ласкаві, швиденько, чи можна буде так зробить?
А покищо нехай вам Бог помагає на все добре.
Щирий Ваш Т. Шевченко
Що роблять ваші воскресні школи?
ПР ИМІ ТКИ
 Л ИСТ Ч. 5. А д р е са т листа М и к и т а Ш е в ч е н к о —
рідний старший б рат поета. Народився 28. V. 1811 р., помер
десь у 70 рр. Був теслею і стельмахом. П р о нього Ш -ко
згадує в повісті »Княгиня« (див. за покаж чиком імен у т,
VI! ). Початок листа свідчить про те, щ о цей лист до Микити
не був перший: поет уж е писав раз до д ом у » б і л ь ш я к
п і в т о р а р о к у « перед тим, себто після свого визво­
лення з кріпацтва, повідомляючи, очевидно, свою рід ню про
ц ю подію, щ о сталася 22. IV. 1838 р., але той лист не збе­
рігся. — » Т в о г о я л и х а не в о з ь м у н а с е б е « ...
Звичайно, тоді Ш -ко том у л и х о в і , про яке тут мова
(себто невільницько-кріпацьком у станові рідні), зарадити не
міг, але пізніше, в 1843— 1844 рр., перейнявся був д ум ко ю
п ро визволення з кріпацтва братів та сестер, м аю чи намір
обернути на їх викуп з неволі прибуток з видаваної ним
»Ж ивописной Украины^; бажання цього він не здійснив, бо
на це потрібні були великі гроші, а »Живоп. Украйна« при­
бутків не дала, і видання це припинилося. Кн. Варвара Рєп­
ніне зібрала щ ось коло 800 карб., але слуш но писала
Ш -кові, щ о це »крапля в морі«. Бачучи труднощ і, що стали
иа шляху д о здійснення зад ум аного ним діла, Ш -ко охол о­
нув до нього, і кн. Рєпніна навіть нарікала за це но поета.
Поновив він цю справу по повороті з заслання і 1860 р., за
д о п о м о го ю Російськ. Т-ва Літераторів та Учених (т. зв. »Ли­
тературны й Ф ондъ») і визволив братів М икиту й Йосипа та
сестру Ярину, але без ґрунтів. П р о це див. у листі ч. 181 та
в примітках до нього. — » В ж е д у ж е д а в н о , я к м и
з Т о б о ю б а ч и л и с ь « — тоді минуло вже 10 років, як
Тараса взяли д о панського двору, і він виїхав з паном
з У країни (182? р.). — > » М о ж е і п о б а ч и м о с ь « — це
збулося аж через 4 роки, б о Ш -ко вперш е після розлуки
з рід нею відвідав Керелівку аж літом 1843 р. — »Учуся
м а л ю в а т ь « — Ш -к о тоді вже другий рік був учнем П е ­
те р б ур зьк о ї А к ад е м ії Мистецтв. — »Коли трапиться,
заробляю г р о ш і « . Гроші тоді Тарас заробляв пере­
важно м алю ванням портретів (пор. стор. 67 в т. VI наш.
вид.), Зн аєм о п ро писані, очевидно, на замовлення пор-
278 До с тор. 11— 12

трети С ол о во ї, Д єм ід ової, Л. Мартоса, А. Лагоди, С ок о л ов -

Сокого (все 1839— 1841 рр.). Бували такі випадки, щ о за ви­
конані портрети Ш -ко ві й не платили, Так зробив кавалер­
гард Апрєлєв та Д єм ід ов (див. у »Ж урналі« під 2. V II та
7. X I 1857 р.). П ізніш е в нього купували й картини його
роботи. В повісті »Худож ник« Ш -ко оповідає, щ о власник
крам ниці образів П р е во давав йом у 100 карб, за о б р а з
»У циганки« (циганка зорож ить дівчині), який щ о йно не­
д авно знайшли. Купив його в цьому р о ц і М осковський М у ­
зей М и с т е ^ в , про щ о сповіщ али київські »Вісті« в ч. 50
(1. НІ. 1935). Починаю чи з 1841 р., Ш -к о зар о б л яв теж, як
ілю стратор; реєстр його ілюстрацій {див. у т. XI маш. вид.).
В передм ові д о книжки »Русскіе Пол ковод цы « С П Б , 1845 р.,
яку ілю стрував Ш -ко, видавець уж е називає його «знаним
мистцем«. — » В е л и к е щ а с т я б у т и в о л ь н и м ч о ­
л о в і к о м « — про радісні переживання, звязані з визво­
ленням із кріпацтва, а також про перш і щасливі роки сту­
дентського життя поета-м аляра читай у повісті »Худож ник«
у т. V I наш. в и д .— » П о к л о н и с я у с і м р о д и ч а м . . .
а н а д т о д і д о в і«. Р о д и ч а м — себто всьому родові
(це тільки в Галичині називаю ть родичам и батьків). Д і д
Тараса Іван Анд рієвич Груш івський-Ш вець народився
десь коло 1756 p.j був він хлібороб, а ш евством займався,
очевидно, як п ід п о м ічним 'ре м есл о м . В 1839 р. мав уж е 83
рски. Том у Ш -к о й пише далі про діда: >»н е х а й н е в м и -
р а«. Н евідом о, чи застав поет діда живого, бувши в К ере-
лівці 1843 р., знаєм о лише, щ о 1841 р. дід Іван іще жив, бо
того р о к у був щ е записаний у »сповідном у реєстрі« кере-
л івської церкви. Був він аж тричі жонатий, але діти м ав
лиш е від п е р ш о ї жінки Горпини. Втретє оженився, коли вже
Тарасові м инав сьомий рік. Батько поета Григорій був най­
старш им сином Івана Груш ю ського-Ш евця. В Чернігівськом у
М у зе і в альбом і № 143 є портрет р оботи Ш евченка, який
треба вважати з а портре т поетового діда Івана, хоча під
ним і підписано р у к о ю Гр. Честахівського: »Батько Т. Ш ев­
ченка (по указанію сам о го Ш-ка)«. О. д -р О . Боцян д о­
сить переконливо це довів. Портрет батька, теж ним нари«
сований у Вільні 1829 р., є власністю Н аціонального М у з е ю
у Львові. Розвідочка о. д -р а О. Боцяна п р о цей п о ртрет —
в »Каталозі ш евченківської вистави«, Л. 1920. Д ід Іван па-
мйтав д о б р е Коліївщ ину, і його оповідання стали поетові
за головне дж ерело, коли він писав »Гайдамаки« (пор. рядки
2483— 2498 на стор. 123 І тому, а також кінець П ередм ови
до Цієї поеми на стор. 13О того самого тому). — » П о ц і-
лу и брата Йосипа. . . і сестер Катерину,
 Д о сто p. 12 279

Брати Т. Шевченка: Йосип - ліворуч і Микита — праворуч.

Я р и н у і М а р у с ю , к о л и ж и в е « . . . Й о с и п був м о ­
л одш им б р атом поета (народ. 1821 р.}. П оет згадує його
теж у листах д о свого свояка В арф олом ея Ш евченка
1859——1860 pp. (див. у цьом у томі за покаж чиком імен) —
Сестра Катерина була ста р ш о ю за поета років на
8— 9. Року 1823-го пішла зам іж за А нто на Красицького б су­
сіднє село Зел ену Д іб р ову, щ о належало не Енґельгардтам,
а гр. Браницьким (від 1830 p.). Рідні внуки ї ї м истець-маляр
Ф отій Красицький у Києві та Сем ен Красицький у Львові
живуть і досі. Коли Ш -ко на восьм ом у році життя втратив
матір, сестра Катерина була найд о р о ж чо ю для нього істо-
тою . Д о неї в Зелену втікав Тарас від лихої мачухи. Теплі
згадки поете про неї читач знайде в повісті »Княгиня« (т.
V II наш. вид.). П оет називав ї ї »незабутньою сестрою «
280 До с т о р. 12

й »терпеливою, ніж ною нянькою«. С пом ини її про Тараса

подав Ф . Л обода в »Кіевск. Стар.« 1887 р., кн. XI. — Д руга
с е.с т р а п о е ті Я р и н а народилася 12. V. 1816 р. й була
товариш кою його дитячих літ. Вийшла зам іж за Ф е д о р а
Бойка (в 1841 р. мала вже 4-літню дочку). П одруж ж я це не
було щасливе: чоловік Ї Ї був пяницею. Коли Ш -ко 1859 р.
відвідав Ї Ї в Керелівці, вона вже була вдовою. Ц ь о м у п о ­
баченню поет присвятив п оезію »Сестрі« (дкв. у т.|У наш.
вид.). В останніх літах свого життя Ш -к о найбільше бідку-
оався д ол е ю сестри Ярини. Він пособляв їй грішми й свої
плани оселитися в збудованій над Д н іп р о м хаті звязував
із баж анням забрати до себе й Ярину (див. лист ч. 190).
Коли петербурзькі письменники висилали на У кр аїну Мик.
Н овицького клопотатися про визволення братів і сестри
Ш-ка, то, прощ аю чись з поетом, Н овицький був св ід к ом
того, я к Ш -ко, в и м о е л я ю ч и імя сестри Ярини, упав на ка­
напу й істерично, голосно заридав. — М а р і я ( М а р у с я )
була м о л о д ш о ю сестрою поета (народ. 1819 р., пом ерла
десь після 1841 р.). Була хоровита й сліпа (в р оду Ш евчен­
ків було багато сліпих). О т том у поет, як видно з листа,
особливо турбувався її долею ; він не знав, щ о М а р ія тоді
вже жила у брата Микити, й боявся, щ о її кривдить мачуха.
Прокіп Ш евченко, рідний небіж поета (син Микити), о п о ­
відав О. Кониському, щ о »мачуха виганяла з хати сліпу дів­
чину«. — - 3 я т,і [Ш е вче нка] А н т і н і Ф е д і р — це зга­
дані вже вище Антін Красицький та Ф е д ір Бойко. Красицькі
походили з Волині чи з Поділля й були вільного стану, але
панський управитель, забравш и докум енти Анто но во го діда
чи батька, повернув ц ю родину в кріпацтво, Ф е д ір Бойко
був м алярем -іконописцем . Цитата вірш ами » Б о м о с к а л і
чужі люди« нагадує перші чотири рядки »Катерини«
(г І, стор. 32), та коли в цьом у місці 'поеми м ова йде про
»москалів« — м осковських жовнірів, то тут — про москалів,
як націю, в середовищ і як о ї поет почуває себе чуж им і са­
мітним. П р о сьба до брата, щ о б одповідав » н е п о - м о ­
сковському, а по-нашому« — дуж е характери­
стична для Шевченка. Він до кінця життя домагався, щ о б
йому з батьківщини писали по-українськом у (пор. лист
ч. 176 до Варф олом ея Ш -ка) і гнівався, коли сільські корес­
понденти відписували йом у м о ско вськ ою м овою , як о ї їх
учили в школі (пор. лист ч. 2). •— Дві згадки в цьом у й на­
ступном у листі п р о Івана Станиславовича Д и-
м о в с ь к о г о свідчать, щ о цей Димовський, один із оф і-
ціялістів Вільшанського ключа п. Енґельгардта, був для Ш е в­
ченка о с о б о ю сим патичною й близькою , бо поет із ним
 Д о c r o p . 12—16 281

листувався ( » в і н з н а с , д е я ж и в у « , » п о п р о с и , щ о б
і в і н н а п и с а в д о м е н е«). Ці згадки підтвердж ую ть
правдивість записаного Ю . Талько-Гринцевичем оповідання
небож а поета Петра, щ о Дим овський »був добрий чоловік«.
П етр о оповідав теж, щ о від Д им овського Тарас здобув
перш і початки елем ентарної «ауки. Знаю чи, щ о Ш -ко вчився
в сільській церковній школі, треба припускати, щ о Д и м о в ­
ський, мабуть пізніше, помагав Тарасові доповнити св ою
освіту. Б езум овно це він, пізнавшися на м алярськом у та­
ланті Ш-ка, піддав панові думку вчити Тараса на »кімнат­
ного маляра«. В світлі цих згадок сам ого Ш -ка та споминів
його небожа Петра роля Д им овського, як її представив
Гь. Хоткевич в своєм у ром ані з життя Ш -ка »Сімя ґеніїв«,
освітлена тенденційно: там Дим овський виступає, як л ю ­
дина брутальна (див. у »Назустріч«, ч. 6, 1935 р.). Д- був
старий кавалер, лю бив д обре пожити й помер у великій
нуж ді в богадільні при лисянському костелі 1860 р. На жаль,
з листування поета з Д им овським нічого не збереглося. —
ЛИСТ Ч. 2. »А м а л я р о в і п о г а н о м у с к а ж и : к о л и
ві н не с х а м е н е т ь с я , то опиниться там, де
й о м у і н е с н и л о с ь«. »М аляр поганий« — це Ф . Бойко,
чоловік Ярини; він пиячив і бив свою жінку. Пояснення
конкретного змісту Ш евченкової загрози знаходим о в ін­
ш о м у листі поета до Варф олом ея Ш евченка: »Як він
[Б о й ко ] не перестане пити та бити сестру, то, єйжебогу,
п і д е в с а л д а т и«. Цитату цю навів М. Чалий у своїй
б іо гр а ф ії Ш-ка, але до нас лист цей не дійшов. Знаю чи
добрість Ш е вче н кової вдачі, м о ж н а на підставі цієї загрози
судити, як о бур ю вал а поета поведінка швагра. — І в а н
Ф е д ь о р к а , керелівчанин, сусіда Шевченків. В той час
мав 22 роки, отже хоч і був на 4 роки м олодш ий за Ш-ка,
але, очевидно, товариш ував із поетом за його дитячих л іт.—
ЛИСТ Ч. 3. Збереглися тільки 2 листи Ш -ка до українського
письменника Г р и г о р і я К в і т к и (1778— 1843), щ о яисав
під псевдонімом Грицька Основяненка, та 4 листи Квітки до
Ш-ка. З листування обох письменників видно, щ о Ш -ко
написав до Квітки 6 листів, але певно їх було більше. О с о ­
бисто вони ніколи не познайомилися. П р о Ш -ка, як поета,
вперше довідався Квітка в листопаді 1838 р. з листа Є- Гре­
бінки: »А щ е тут є у мене один земляк Ш., — щ о то за за­
взятий писати вірші, то нехай йому сей та той І Як щ о на­
пише, тільки цмокни та вдарь рукам и об поли! Він м ені дав
гарних стихів на Збірник«. Зб ір н и ко м тим був альманах
»Ластівка« (див. у т. Ill В. Д о ро ш е нка: »Перш і українські
альманахи«), В 1839 р. Гребінка вдруге повідом ляє Квітку,
282 До с т о р. 16— 17

щ е в особі Шевченка мае »чудесного помічника« при р ед а­

гуванні Збірника. Ш евченко перший розпочав листування
з Квіткою. Захоплений Квітчиними творами, він написав своє
посланіє »Д о Основяненка« і ще до виходу в світ перш ого
»Кобзаря« переслав його Квітці, підписавшись у листі псев­
д онім ом Перебендя. Вражіння, зроблене на Квітку поезією
Ш-ка, було велике: »волосся в мене на голові, щ о його вже
не багацько, та і те навстопужилося, а біля серця так щ ось
і щемить, ув очах зеленіє«.,. — писав Квітку, відповідаю чи
Шевченкові. О д ерж авш и »Кобзар« 1840 р., Квітка »притулив
його до серця« й писав Ш -кові: »дуже ш аную Вас, і Ваші
думки кріпко лягають на серце«. Прочитавши »Гайдамаки«,
гаряче заохочував Ш -ка до д альш ої літературної праці:
»Як такого д обра не хвалить? ...Пишіть же, паничу, в усю
руку. Напишіть нам ще таке, дайте віддохнути від м о ско в­
ських брехеньок«... З листів Ш -ка читач бачить, як поат
лю бив і високо цінував Каітчині твори. С им патію Ш -ка до
творів Квітки легко зрозуміти. Квітка виступав в о б о р о н і
українського слова, полемізуючи з його ворогам и (»Супліка
до пана іздателя«), а змалю вавш и, як сам казав, »героїв
і героїнь у свиткаїх і запасках«, один із перших в Евро іі
виступив, як письменник, щ о описує життя селян, — »вказав
новий«, за словами Куліша, »красний Божий мир«: нар од ню
душ у в найкращих її проявах. Ш -ко ілюстрував його твори:
картина на сю ж ет »Панни Сотниківни«, щ о не збереглась
або ще ї ї не знайшли, та »Знахар« у виданні »Наши, спи­
санные съ натуры« (див. у XI т. наш. вид.). Листи Квітки до
Ш евченка зібрані в т. III »Творів« Ш-ка, вид. ВУАН . Розгляд
»Посланія до Основяненка« зроблений П. Зайцевим у I т.
наш. вид., стор. 269. Д окладніш і дані про взаємини Ш -ка
й Квітки в т. IV »Творів«, вид. В У АН , стор. 603— 605. —
» Щ о б Ви... п р и с л а л и м е н і с о р о ч к у , г а р н о п о ­
ш и т у , п л а х т у , с т р і ч о к з о д в і « . Квітка обіцяв пе­
реслати Ш -кові »на женихання, поки д останем о спр авж ню
справу«, — модель-ляльку, убрану по-українськом у. — Ц и­
тата »1 н а У к р а ї н і я с и р о т а « і т. д, — з посланія
Н. М ар кевичу (т. І, ст. 149). — » В а ш а » М а р у с я « т а к
мені Вас розказала«. Н айкращ е ілюструю ть вра­
жіння, яке робила на сучасників ця повість Квітки, слова
Куліша: »Вложив він сюди (себто Квітка в »М арусю «) ввесь
дар свій промовляти серцем до серця. Тут розум ний вба­
чає всю його віру і всю історію його власного серця. С е
найщ иріш а ісповідь, яку тільки здолає писатель принести
перед м иром . Тут увесь Квітка, який він був на самоті з са­
мим собою , і правду говорили ті, щ о казали, наплакавшись
 До с т о р. 17— 19 283
над »М арусею «: »На його нагробкові написати б тільки:
» А втор Марусі«. — М р ія Ш -ка про по д о рож до Італії й д о
Р и м у ніколи не здійснилась (пор. у т. VI , ст. 135 та при­
мітку до неї). — » С е р д е ш н у О к с а н у«... в ж е д р ю ­
к у ю т ь«. Це оповідання Квітки вийшло 1841 р. в Гребін-
чиній »Ластівці«. — ЛИСТ Ч. 4. » Г а н н у с ю с ь о г о д н я
нашвидку с к о м п о н у в а в « — це про баладу »Уто­
плена«, героїня я к о ї має імя Ганнуся. — Коли Ш -к о думав,
щ о цю баладу м ож на вважати за б е з е ц н у (сороміцьку),
то це хіба тільки тому, щ о в ній представлена сцена купання
(див. у І т.). — » Щ е п о с и л а ю кацапські вірші
с в о є ї р о б о т и « — С. Є ф р е м о в припускає на підставі
певних міркувань, щ о це поезія Ш -«а »Три дара« (див. її
текст та пояснення до неї в т. V наш. вид.), вміщена Квіт­
к о ю в »М олодику«, част. І, 1843 р. — П р о д р а м у »Н е в і -
с т а« та про т р а г е д і ю »Никита Г а й д а й« Ш -ко
тут дуж е неясно висловився, й не мож на ствердити, щ о це
дві відмінні пєси. Зберігся тільки уривок з »Никити Гайдая«.
П р о це див. у статті Д. Антоновича »Ш -ко д рам атург« в V т.
наш. вид. — » С л і п а я к р а с а в и ц я«, щ о її Ш -ко називає
тут д р а м о ю , яку м а й с т р у є — це в пізнішій редакції
п о е м а » С л іп а я « (в т. V наш. вид., там і ком ентарі в статті
»Російські поеми Ш-ка«). — » П о с и л а ю Вам білети
« а »Г а й д а м а к и« і далі — про це див. на стор. 237 І т.
наш. вид., там і репрод укція »білета«. — » П а н о в і А р т е -
мовському за л а с к а в е с л о в о « Ш -к о дякує тут,
довідавш ись із листів Квітки, щ о Гулак-Артем овський (Пе­
тро, пр оф есор і ректор Х арківського Університету, україн.
письменник, 1790— 1865) »улюбив« його за »Кобзаря«,
а »Гайдамаки« »аж підскакує, хвалить«. В повісті »Близ­
нята« Ш -ко дуж е хвалить переспіви-пародії А р те м о всько го
з Горація, називаю чи їх »'геніальними« (див. за. покаж чиком
імен у тЛ/ІП), а в П ередм ові до проектованого нового ви­
дання »К обзаря« (див. у т. II ) жалує, щ о Артем овський
»у пани постригся« (бо перестав друкувати твори, писані
■народньою м овою ). — ЛИСТ Ч. 5 до українського письмен­
ника О л е к с а н д р а К о р с у н а читач зрозуміє, прочи­
тавши в І т. наш. вид. в м оїй статті про »М аряну Черницю«,
стор. 322, а також стор. 256— 257 статті В. Д орош енка. —
ЛИСТ Ч. 6. Г р и г о р і й С т е п а н о в и ч Т а р н о в с ь к и й
(пом. 1853 р.), дідич з Чернігівщини, власник с. Качанівки.
З ним познайом ив Ш -ка товариш його В. Ш тернберґ у Пе­
тербурзі 1839 р. Ш -ко в і не подобався »протекційний тон«
Тарновського, який уваж ав себе за великого знавця м истец­
тва, хоч ним і не був. Він добився, іцо Акад ем ія М истецтв

і'
284 Д о с т о p. 19—20

вибрала його не свого »вольнаго почетного общника«. Бун­

дючний і скупий, він часом купував о брази у мистців та
приймав у себе в Ка манівці діячів мистецтва. Гостювали м іж
іншими в нього ком п озитор М. І. Глинка, товариш Ш -ка В.
Штернберг", близький сусіда Тарновського укр. поет В. З а ­
біла, а пізніше (в 1843 р.) й Ш евченко. М аєто к його Кача-
нівка перейш ов після його смерти до його небожа Василя
Василевича Тарновського. Пор. згадку Ш -ка про »укр аїн­
ського аристократа« на стор. 64 у V I т. наш. вид. — Я д у ­
м а ю , В и м е н е д о б р е п о л а я л и з а » Г а й д а м а к и<
— пояснення д о цього місця та взагалі перших рядкёв цього
листа знайде читач на стор. 238 І т. наш. вид. — П р о М и ­
колу М а р к е в и ч а — див. у І т. в м о їй статті » П о сл а н ь
до М . М аркевича« (стор. 313— 315) та в примітці до листа
ч. 16. — • В і к т о р З а б і л а (1808— 1869) — укр. поет, піз­
ніший приятель Ш *ка; в повісті »Капітанша« (див. т. V II )
LU-ко представив його під імям Віктора Олександровича.
В примітках до цієї повісти докладні біограф ічні дані й п о р ­
трет Забіли. Познайом ився з ним LLI-ко пізніш е в 1843 p.,
а тому й посилає йому тут »Гайдамаки« » н а з а о ч н е з н а ­
к о м с т в о « . — Іван М ихайлович К о р б е (народ. 1800 р.)
походив з полтавської шляхти; почав службу в полку кава­
лергардів у П етербурзі, пізніше (з 1844 р. до 1857 р.) слу­
жив у київській та в казанській »комісаріятських комісіях«.
В 1843— 44 pp. Ш -ко з ним зустрічався в веселому товари­
стві »м очем ордів« (пор. лист ч. 16). Згад ує про нього Ш -ко
й у листі до С ем ена Гул ака-А ртем овського (лист ч. 47) та
в «Ж урналі« лід 8 квітня 1858 р. В III т. »Творів« вид. В У А Н
подані дані про іншу о со бу (Іполіта Корбе, теж Генерала,
народ. 1811 p.). — »Я ч у в , щ о в В а с є м о л о д е н ь к і
д і в ч а т а « — м ова тут про небог Гр. Тарновського, який
виховував їх кілька. С та р ш а з них вийшла зам іж за лікаря
Б урц ева -— про неї див. за покаж чиком імен у повісті »Ху­
дожник«, т. V I ; в ній був закоханий приятель Ш -к а В.
Штернберг*. Д ругу — М а р ію З а д о р о ж н ю (в зам іж ж і К р ж и-
севич) Ш -к о відвідував у Петербурзі, повернувш ись уже
з заслання. П р о це див. у т.ІХ в »Ж урналі« під 6. IV. А. Чуж -
бинський у споминах п р о Ш -ка називає ї ї (під літерами М.
С- К.) — »знаною тоді на Україні красунею «. Бував Ш -к о
в її товариства і в Ніж ині в 1846 р. — В »Гайдамаках« »є б а ­
г а т о т а к о г о , щ о а ж с а м о м у с о р о м « — тут Ш -ко,
мабуть, має на увазі пяницькі жіночі пісні, щ о їх співає ко б ­
зар в »Бенкеті у Лисянці« — див. стор. 107— 108 у І т. —
»Я ї м п р и ш л ю » Ч е р н и ц ю М а р я н у«. К В е л и к о ­
д н ю д у м а ю н а д р ю к у в а т ь « — з поперед нього листа
 До с т о р. 20 285

до О. Корсуна видно, щ о LLI-ко писав п ро свою поем у р е ­

дакторові альманаха »Сніп« ще в січні, та поема ця за
життя поета не побачила світу. П р о її літературну історію
див. у м о їй статті » М ар ян а Черниця« в т. І, ст. 322— 329.—
ЛИСТ Ч. 7. Яків Герасимович К у х а р е н к о (1798— 1862)
був одним із найщ иріш их приятелів Ш-ка. Цей ч о р н о м о р ­
ський козак, п отом ок запорож ців, був також і укр. п ись­
м енником. Крім д рам атичного твору »Ч орном орський П о ­
бит«, п ро який дальше йде в листі мова, написав щ е опові­
дання »Вороний кінь« та кілька етнограф ічних розвідок.
Всі вони надруковані в »О снові« в 1861— 62 рр., а потім
вийшли 1880 р. в Києві о к р е м о ю з б ір к о ю під н а зв ою »Збир-
ныкъ творивъ« та недавно в П р азі Чеській (вид. М, О м е л ь ­
ченко в ої, 1928). »Ч орном орський побит« довго був дуж е
популярний на укр. сцені; пєсу ц ю пізніше переробив для
сиени М. Старицький, а м узику д о неї написав М. Лисенко.
Познайом ився Кухаренко з Ш -ком , мабуть, ще 1840 р. в П е ­
тербурзі. В 1842 р. Кухаренко туди приїздив знова в сл уж ­
бових справах та до дітей, які там училися. Значно старший
від Ш евченка віком, він щ иро привязався д о нього. Приязнь
ця почалася, мабуть, на ґрунті спільних літературних інте­
ресів. Кухаренкові не міг не подобатися »Кобзар«, щ о по­
м им о своїх високих мистецьких прикмет, імпонував і з а ­
п о різько м у патріотизм ові Кухаренка (»До Основяненка«,
»Іван Підкова« й інш.). Ш -ко впровадив Кухаренка д о гуртка
своїх приятелів — »куреня«. Ш -ко стає »курінним товари­
шем«, Кухаренко »отам аном -кош овим «. М іж приятелями
витворю ється спеціальний стиль у відносинах. Д арм а, щ о
Кухаренко, який дослужився до ранґи генерал-м айора та
був пізніше навіть наказним отам аном кубанського війська,
умів поєднати свій укр аїнсько-запорізький патріотизм із
вір н ою сл уж б ою Росії, — Ш евченко ке переставав ніколи
його шанувати й м ало перед ким іншим так щ ир о звірявся
з своїм и найінтимнішими думками. Бувши в П е те рб урзі зи­
м о ю 1861— 62 рр. через рік після смерти Тараса, Кухаренко
гірко плакав, коли слухав читання »Кавказу« Ш евченка, при­
свяченого де-Бальменові, яком у теж, як і Кухаренкові, було
на імя Яків. К ош ов о м у Кухаренкові, як і де-Бальм еновІ, д о ­
велося вмерти »не за Україну, а за ї ї ката«: умер він у по­
лоні в черкесів 26. IX. 1862 р. 3. Н едоборовський на помин­
ках по Кухаренку в П етербурзі так характеризував цього
приятеля Ш евченка: »Натура покійного Якова Герасимовича
справді була щ ира, козацька; своєю л ю б о в ю до України
й до р ід н о ї мови він оставив по собі д ор о гу память... П о ­
важали ми його й за те ще, щ о не було в нього тієї лихи
286 До с т о р. 20

панської, щ о він дивився на кожного, як Но рівного, і обхо­

дився з кожним по-братерськи, як слід вірному потомков!
козака-зсіпорожця. Бачили ми його веселий сміх, бачили
й його дорогі сльози«... М о в а тут ішла про згадані вище
повні національного траґізму сльози старого зап о р о ж ц я
над Ш евченковим «Кавказом«, власне над цим місцем
із поеми:
І тебе загнали, мій друж е єдиний,
М ій Якове д обрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров д обру — не чорну; довелось запить
З м осковської чаші м осковську отруту!
О, друж е мій добрий! Д р уж е незабутий!
Ж ивою д уш ею в Украйні витай..,

Наводячи пром ову Н едоборовського, редакція »Основи«

не могла тоді цієї цитати вмістити з огляду на цензуру,
але щ о б громадянство розум іло, про щ о йде мова, подала
хоч остатні два рядки. Всі свідомі громадяни знали тоді
»Кавказ« або з рукописних копій, або з нелегального лєйп-
ціґського видання 1859 р.: »Новыя стихотворенія А. Пушкина
и Т. Ш аьченко« (б і с 1)- Листів Ш -ка до Кухаренка опубліко­
вано 13, листів Кухаренка 7, Про їх взаємини писали: М,
М єльніков у VI вип. » И звістій О б щ е ства Любителей изу-
ченія Кубанской области« та О. Ґрушевський у »Збірнику
памяти Т. Шевченка«, Київ, 1915; про Кухаренка, як літерат.
діяча: В. Д-ський у »Червоном у Шляху«, 1928, кн. V — VI.
Д окладніш і відомості й література в т. IV »Творів« вид.
В У АН , стор. 241— 247. Листи Кухаренка до Ш -ка див. у т. НІ
вид. В У АН . — К і н д р а т — це Кіндрат Єжов, товариш
Ш-ка, мистець-маляр, щ о скінчив П етер б ур зьку А к ад е м ію
М истецтв 1843 р. Він р а зо м із нижче згаданим у листі Х т о -
д о т о м Ткаченком жив укупі з Ш евченком в одном у по­
меш канні в 1842— 43 рр. — »Ч и щ е [Ви] в Т у л і« ... до
міста Тупи з Петербургу Кухаренко мусів їхати ке менше,
уїк тиждень і міг там спинитися довше, бо в Тулі була ф а­
брика збр о ї. Звідти, мабуть, Кухаренко прислав Ш -кові ли­
ста, якого Ш -ко прочитав »в д в о х,,. з К і н д р а т о м«. —
П р о Е л ь к а н а Олександра Льаовича — див. у т. VI наш.
вид. — в повісті »Художник« за покаж чиком імен та в при­
мітках на стор. 281. — С е м е н е н к о — це спільний щирий
приятель Ш -ка і Кухаренка С ем ененко-К рам аревський (див.
про нього згадки в дальших листах поета до »батька-кош о-
вого«). Цей Сем ененко-К рам аревський підписався, як свідок,
під « с г о в о р о м Ш -ка з книгарем -видавцем Лисенковим (див
 Д о с т о р . 20 287

у т. V в »Документах«). — » Х т о д о т п о ї х а в с л у ж и т ь
Б о г у і г о с у д а р ю « . . , c e ö to на держ авну служ бу; не
знаємо, чи дістав її в Києві, куди виїхав з Петербургу, але
від 1844 р. був учителем рисунків у Полтавській Гімназії,
Ткаченко р азо м із Ш -к о м був учнем-челядником іде в м ай­
стра Ш иряева і р а зо м із поетом м еш кав у »хазяїна« на
горищ і. М ож ливо, щ о Ш -ко, визволившись із кріпацтва, пе­
ретягнув до А к ад е м ії й свого товариша. П р о те, щ о Тка*
ченкаї звязувала з Ш -ко м спільна недоля ще з хлопячих
літ, ніхто з біограф ів ніде не згадував досі. П р о це див.
у забутих споминах І. К. Зайцева (»Русская Старина«, II,
1887 p.). В 1860— 61 pp. Ш -к о відновив із Ткаченком відно­
сини, діяльно листуючись. — Г у л а к — це знаменитий ар-
тист-співак, соліст П е те р б ур зько ї опери, С ем ен Г у л а к -
Артемовський. Познайом ився Ш -ко з Гулаком або
щ е 1839 p., коли цей уперш е 'приїхав до Петербургу, або
вже в 1842 p., коли повернувся зза кордону. П р о його арти­
стичну й літературну діяльність див. далі в примітці д о ли­
ста ч. 8. — » Н у , т а н е х а й с т а р а в я з н е , — б і л ь ш а
м я с а б у д е « , Це не прислівя, а очевидно якийсь дотеп
із народиього анекдоту, якого, на жаль, не знаємо, а тому
не м о ж е м о й дотепу цього пояснити. Вже П. Куліш радив
Ш -кові викинути з »Гайдамаків« це »темне прислівя« (див.
лист Куліша на стор, 242 в III т. »Творів« Ш -ка вид. ВУАН .
П ер. теж стор. 82, ряд. 1049 в т. ] наш. вид.). — » Ч о р н о ­
морський побит у Ц е н з у р и ом у Комітеті«
і дальші рядки п р о цензурну справу з цією пєсою — історія
неясна: П. Рулін усталив, щ о »Чорном орський побит« зовсім
не був тоді в ц ензурі: дозвіл на нього вийшов аж геть піз­
ніше, вже після смерти Кухаренка. Д одатковий д озвіл т е-
а тральної ц е н з у р и — теж був обовязковий: без
нього не м ож на було виставляти ж ад но ї пєси, бо згідно
з приписами м ож на було тоді виставляти лише ті п е с и , щ о
були вміщені в спеціальном у реєстрі, видаваному М іністер­
ством Освіти. Тому дальша згадка Ш -ка в листі ч. 10 про те,
щ о »Ч орном орський побит« » в и й ш о в із цензури
так, як т р е б а « та щ о театральном у цензорові » н е
т р е б а п і д п и с у в а т ь с я « видається П. Рулінові непоро­
зумінням. Проте Кухаренко 25. V. 1845 р. писав Ш -кові:
»Таганрозька трупа грає мій Побит«, хоча в реєстрах пєс,
щ о їх висилали з Таганрога до П етербургу на дозвіл, »По­
биту« нема. (Про це в т. Ill »Творів« вид. ВУАН, стор. 395—
397). — П р о ц е н з о р а К о р с а к о в а див. нижче в прим,
до листа ч. 9. — П р о п о е м у » С л і п а я « див. у т. V наш.
вид. Там теж висвітлена й історія сп роб Ш -ка писати поезії
288 Д о с г о.р. 21—23

м осковською м овою . » С л іп а я « не побачила світу за життя

поета, хоча він і пише тут: » н е м а ю вж е над нею
в о л і«, себто щ о продав її якійсь редакції або видавцеві.—
Драма ч и т р а ґ е д і я... » Д а н и л о Рева« не з б е ­
реглася. Н е мож на навіть ствердити категорично, щ о це не
була перша редакція »Назара Стодолі«. П. Рулін гадає, щ о
це окрем ий драматичний твір Ш-ка. П р о це див. у V т.
наш. вид. — В Ц а р с ь к о м у С е л і відвідував Ш -к о синів
Кухаренка, Степана та Олександра, кадетів Олександрівськ.
корпусу. — ЛИСТ Ч. 8. Д аїр а г а н — це, як домислюється С.
Єф рем ов, мабуть М акси м Дараган, щ о скінчив 1834 р. ліцей
у Ніжині і служив у Петербурзі а міністерстві державних
маєтків; з ним Ш -ко міг познайомитися й через його това­
риш а Є. Гребінку, й через Тарновських. — П р о » В и с т а в к у
в А к а д е м і ї , щ о була зи м о ю 1842 р., Ш -ко згадує в »Х у ­
дожнику« (т. V I , стор. 63). На ній були виставлені також
і дві його картини. — » Р у с л а н і Л ю д м и л а « — це опера
М. Глинки, скінчена ко м п о зито р о м 1842 р. В Росії тоді пану­
вала італоманія, і російські опери не були в моді. М а л о
було людей, щ о вміли оцінити прекрасну м узику Глинки,
але Ш евченко, як бачимо, належав д о них. — »»А н а д т о
А р т е м о в с ь к и й с п і в а Р у с л а н а « і т. д. — С. Гу-
лак-Артем овський (1813— 1873) був одним із найвидатніших
співаків X IX в. Щ е б ур саком співав у м итрополичом у хорі
в Києві, звідки його й вивіз до П етерб ур гу Глинка. Гулак
мав не тільки чудовий голос (баритон-бас з величезним дія-
пазоном), але й великий талант драматичного артиста. М у ­
зикальні критики дуж е його хвалили. Колиб не тодішня іта­
ломанія, то С. Гулак безсум нівно здобув би світову славу.
В 1839 р. Глинка вирядив Гулака вчитися співу до Париж у
й д о Італії. Від 1842 р. до 1864 р. Гулак співав у П е тео-
бурзькій опері в 32 ролях. Глинка уважав його голос за
найкращ ий з усіх, які чув. П р ацю ю чи на російській сцені,
Гулак зр о б и в багато й для укр. театрального мистецтва. Він
прекрасно грав ролі Чупруна в »М оскалі Чарівнику«, Ви­
б ор н о го в »Наталці Полтавці« і сам для себе створив р о л ю
Карася в своїй опері »Зап ор о ж ець за Дунаєм«, щ о й досі
не сходить із сцени. Писав він і російські водевілі на укр.
сюжети й сам виконував у них українські ролі. Будучи по­
статтю д уж е п опул ярною серед українців, він був прийня­
тий в усіх петербурзьких російських домах, де любили м и­
стецтво. М ав симпатичну, лагідну вдачу; дотепний, веселий,
лю бив і вмів пож артувати й повеселитися. В »Журналі«
(г. IX наш. вид.) читач знайде часті згадки про нього Ш-ка,
повні гарячої д руж н ьо ї симпатії. Листи Ш~ка до Гулака, пи-
 Д о с т о р. 23 239
сані з заслання, — яскраве свідоцтво гл ибокої та щ и р о ї
приязні м іж нашим поетом та славним укр. співаком. На
жаль, листи Гулака до Ш -ка не збереглися. Гула« був у при-
,язйі з Кухаренком (пор. його дописку до листа Ш -ка ч. 18).
Д окладніш і дані про нього в гарній і цінній розвідочц і Дм.
Ревуцького в т. IV »Творів« Ш -ка вид. ВУАН , (ст. 444— 448).
— В а с и л і й І в а н о в и ч — це В. І. Григорович, конфе-
ренц-секретар і пр оф есор А к ад е м ії М истецтв у Петер­
бурзі. П р о нього див. у б іо гр аф ії Ш -ка та в повісті »Х уд о ж ­
ник« у V I т., а також у листах Ш -ка до нього та в приміт­
ках до них. — »Карло Павлович [Б р ю л о в ] б а й-
д и к и б є, а » О с а д а П с к о в а « ж д е л і т а«, — Свій
об р а з »Осада Пскова« Брю лов р о зп о чав ще 1836 р., але не
викінчив. Цей о б р а з Ш -ко описав у »Худож нику« (див. у V I
т. на стор. 101— 103). — »М і х а й л о в к і н ч и в Вашу
к а р т и н у д о б р е « — про Гр. Міхайлова, товариш а Ш -ка
з Акад ем ії, див. теж у VI т. в повісті »Художник« та в при­
мітках до неї. К а р т и н а , про яку тут мова, це »Три воз­
раста« (дівчина ставить свічку перед образами, тут же —
дідусь і дитина). О дин прим ірник цієї картини в Румянцев-
ськом у М у з е ї в М оскві, другий — в Київській Ґалерії О б р а ­
зів (колишня Терещенка). Останній належав Гр. Ст. Тарнов-
ськом у; перший примірник Міхайлов продав комусь ін­
шому, бо, як казав, »забув«, щ о картину зам овив йому
Т ар н ов ськи й .— »Ш т е р н б е р ґ п и ш е м е н і « . . . — поо
Ш те р нб е р га див. у т. V I наш. вид. Штернберг* тоді перебу­
вав у Римі. Лист його до Ш-ка, про який тут мова, не збе­
рігся; взагалі зберігся лише один пізніший лист Ш терн-
беоґа з липня 1842 р. (в III т. »Творів« вид. ВУАН., стор.
218). Ш евченкові листи до нього всі пропали. — » В и р в у с ь
х о ч п і с л я В е л и к о д н я і п р я м і с і н ь к о д о В а с«.
Д о сі невідомо, коли саме Ш -ко виїхав на У країну 1843 р.
Ш -к о приїхав із Гребінкою 29. V I до М осівки, маєтку п.
Вільхівської, а до Качанівки вони прибули, мабуть, на по­
чатку червня, як гадає О . Кониський (»Хооніка«, т. І, ст. 122).
Перед цим перш им п р иїзд ом на У країну поет, дійсно, не
мав там знайомих серед інтелігенції. О т чом у він і пише:
» в м е н е і на У к р а ї н і , о к р о м е Вас, н е м а п р и ­
с т а н и щ а«. По п риїзді на У кр а їн у Ш -ко швидко знайо­
миться й зближується з Рєпніними, Бальменами, З а гр е б ­
ськими, П. Лукашевичем, М. М аркевичем , А, Чуж бинським
та інш. — » Н а м а г ю в а в я с е л і т о д в і к а р т и н и«.
Одна з них — це, мабуть, »Панна> Сотниківна«, друга —
»Катерина«. О статню набув Гр. Тарновський. » С к о б е ­
лев та к и п р о н и ш п о р и в і о д н у в и ма н т а чи в « .
19
290 До с т о p. 24— 25

Скобелев — це ґен, Іван М икитович Скобелев (1778— 1849),

комендант П етропавловської фортеці в Петербурзі, в якій
і Ш -ко в 1847 р. пробув 1— 2 дні перед виїздом до О р е н ­
бургу (сидів Ш -ко не в цій ф ортеці, а в казематі III Отд^-
лєнія). Скобелев писав оповідання з салдатського побуту
спочатку під псевдонімом »Русскій інвалід«. Оповідання ці
подобались росіянам-сучаоникам своїм ориґінальним сти­
лем. Ш -ко в »Журналі« під 8. VII 1857 р. називає його »рус-
скимъ балагуромъ«, Як начальник вязниці, Скобелев лиш*-в
по собі память гум анної людини. Проте, в 1824 та 1826 р. р.
цей Скобелев робив доноси на Пушкіна. — »...Вашого
х л о п ц я р и с у н к и « — невідомо, про якого з родичів
Гр Тарновського тут мова. В кож ном у разі не про Василя
Василевича — м олодш ого, яком у тоді минав лише 6-ий
рік. — »Обіцянку пришлю... іншу, по-мос­
ковському скомпоновану« — мабуть мова йде
про поем у »Сліпая«, а м ож е п ро поем у »Безталанний«
(»Тризна«), як гадає О. Кониський. — ЛИСТ Ч. 9. П е т р о
Олександрович Корсаков (1790— 1844), як видно
з тону цієї записки LU-ка, був з поетом у приятельських
відносинах, хоча й був ц е н зо ро м його творів. П ро те, як
він лагідно цензурував »Кобзарь«, свідчить опінія ґен, Л.
Дубельта, який в дозволеном у Корсаковим тексті знайш ов
багато небезпечних і шкідливих д ум о к (пор. витяг з р е ф е ­
рату Д убельта в І т. наш. вид., стор. 247— 249). Корсаков
був сам письменником і перекладчиком (м. інш. »Робінзона
К рузо«) і видавав, щ оправда, реакційного напрямку, але
прихильний до укр аїнської літератури часопис »Маяк«,
С. Є ф р е м о в витягнув на світ Божий (т. III вид. ВУАН., стор.
398) забуту всіма прихильну рецензію Корсакова на » К о б ­
зарь« (»Маяк« 1840 р. ч. VI), в якій Корсаков назвав ц ю
збірку »чудовою«, а п о езії Ш -ка »повними почуття, розум у,
красоти, Греції та щ и р о ї правди«. Це був єдиний прихиль­
ний голос серед російських критиків, щ о зустріли виступ
нашого м оло д о го поета глумом та зневагами (Бєлінський,
С^нковський). В р е це нзії цій звертає на себе увагу те
місце, де Корсаков згадує також про Ш -ка, як і п ро м а-
ляра-мистця, учня К. Брюлова. Корсаков знав У країну
й українську народню поезію, якою щ ир о захоплювався. —
Д а т а ( м і ж 8— 27 л ю т о г о ) — приблизна. Знаєм о, щ о
27 лю того вже вийшов цензурний дозвіл на д р у г е в и ­
д а н н я К о б з а р я , а записку написано »зараз після під­
писання Ш -ко м умови з видавцем«, отж е десь ближче до
8. II (див. С. Є ф р е м о ва »Ш евченко на літературних позвах«
у »Н аш ом у М инулому«, 1919, кн. 1— 2). П ро це видання
 До с т о p. 25— 26 291

»Кобзаря« — в т. I наш. вид. на crop. 237— 247). — ЛИСТ

Ч 10. Листа цього датували досі 24. III. 1844 p., але М. H o-
вицький довів, щ о це робили помилково, бо його написано
в 1843 p., а дата 24. Ill це день, коли Кухаренко на нього
відповів LLI-кові, ілро щ о й зробив зазначку на листі (т. Ill
вид. ВУАН,, стор. 411). — П ро те, як Ш -ко відносився до
ролі запорож ця А н т о н а Головатого, організатора
чор н о м ор ського війська див. у томі І наш. вид. в м оїй
статті »Посланіє до Ооновяненка«. — »Ваш кошовий::
— це наказний отаман Ч орном орськ. Війська Генерал М и ­
кола Завадовський (1788— 1853); він походив з охтирськоТ
шляхти, з С лобож анщ ини, отже кубанцем не був, але всю
свою служ бову карієру пройш ов на Кубані і 23 роки (1830
де* 1853) був там наказ«, отаманом. З ним укупі в 1842 р.
приїздив Кухаренко до Петербургу, як делегат Ч о р н о ­
м орського війська, і Ш -ко, очевидно, ще тоді познайомився
з Завадовським — »Я В а м п р и ш л ю е с к і з « — в Ч е р ­
нігівськім М у з е ї укр аїнської старовини б. В. В. Тарнов-
ського зберегається ескіз олівцем, але на ньом у представ­
лений Головатий не так, як описує його в листі Ш -ко, а як
описаний ві'Н у Гр. Квітки (» П ов істи и разсказы « т. Ill) в на­
рисі »Головатий« на стор. 20, а саме як отаман виглядав на
авдієнції у Катерини II; Ш евченко ж описує тут цілком ін­
ший сюжет, як Головатий »стоїть сумний коло
З и м н ь о г о Д в о р ц я « (царського палацу в П етербурзі)
на тлі Неви та Петропавловської цитаделі, » д е к о н а в
Павло Полуботок«, як відомо, замучений царем
П етр ом (1723 p.). О б р а з у такого Ш -ко не намалював, хоча
Кухаренко посилав йому й м атеріял для нього — портрети
Головатого. Про це знаєм о із слів Кухаренка в листі до
Ш -ка з кінця 1856 p.: »Чи вцілів, брате, хоч один портрет
Головатого з переданих тобі в Пітері?«. Чудовий портрет
Головатого має Київський Д ерж авний Історичний М у зе й ім.
Шевченка. Репродукований і описаний у »Н аш ом у М ину­
лому« 1918 р. ч. З в статті О. Сластіо'на »Портрети А. Го­
ловатого«. — На Україні »чортма людей, —
н і м ц і п р о к л я т і « , . . Ш -ко називає »німцями« у кр аїн-
ців-ренеґатів — прислужників російського реж им у на Укра­
їні, бо серед російської б ю р о к р атії було дуже багато нім­
ців з походження, щ о надавали напрям ок російській полі­
т и ц і. — »Я в м а р т і м і с я ц і ї д у з а г р я н и ц ю«, —
цього свого зам ір у Ш -ко не здійснив (пор. лист ч. 13 тл
прим ітки до нього). — Літературну історію »ґ а м а л і ї« див.
у т. І в м оїй статті на стор. 316; поем а вийшла не в В а р -
ш а в і, а в П етербурзі. — Текст » Н а з а р а С т о д о л і » , пи-
292 Д о с т о р. 26—27

саний п о - м о с к о в с ь к о м у , не зберігся. П ро ц ю драм у

див. у статтях у т , V . — » Х т о д о к т у м е р у К и є в і « —
це про Ткаченка. Не треба р о зум іти цього дослівно: »умер«
тут значить »запропастився«, бо н е .відкликається. — ЛИСТ
Ч. 11. Віктор Закревський (1807— 1858) — власник села Бе­
резова Руд ка >на Пирятинщині, ротм істр в одставці. Був го­
л о во ю т. зв. »товариства м о че м о рд і в«, м ав титул »високо-
пянійшества« й, як одэнаку, носив великий ш тоф через
плече. Веселий, дотепний, Штукар, калам бурист і гульвіса,
був л ю д и ною ліберальною . А. Чужбинський в своїх сп о ­
минах про Ш -ка каже, щ о В. Закревський: »з селянами п о ­
водився надзвичайно лагідно« і називає його »лю диною р о ­
зум н о ю і шляхетною«. Ш -ко зблизився з ним і з його б р а­
том П латоном та з цілою їх ро д ино ю щ е в 1843 р. В 1848 р.
В. З акревського арештували й вивезли до »III О тд іл е н ія «
в П е тербург у звязку із сп р а во ю »тоасту за українську р ес­
публіку«. В. За-кревський проголосив на бал ю в Мосьвці
тоаст за ф ран ц узьку республіку, а оф іцер-поляк Ціхон-
ський за українську. Д -р В. Щ у р а т описав цю історію на
підставі польських м ем уарів М. Залєського в своїй книжці
»3 життя і творчости Тараса Шевченка«. Львів 1914, а не­
давно М . Новицький освітлив її за архивними м атеріялами.
В. Закр е вськом у пощ астило викрутитися: він прикинувся
в Петербурзі дурним. Зберігся ^портрет, зроблений Ш -к о м
з Закревського. Тапер він в історичн. М у з е ї в Києві. —
» Г а н н а в р о д л и в а « — це жінка Платона Закревського.
Вона була д оч ко ю Івана Заславського, сотенного осаула, по­
міщ ика с. Марківки, Лебединськ. пов. на Харківщині. Ш е в­
ченко дійсно прибув до Закревських »з п е н з л я м и
й ф а р б а м и « , як обіцяв у цьом у листі, і зм алю вав з неї
портрет (репродукція в »Жінці«, ч. 6, 1935 р.). Вона дуж е
подобалась Ш -кові, поет присвятив їй написану на засланні
п оезію : »Немає гірше, як в неволі п р о волю згадувать«
(див. у т. Н| наш. вид.), де називає ї ї св о їм »святом чо р н о ­
бривим« (п р о це докладніш е писав І. Ц урковський в статті
»Нерідна сестра« в »Ділі« 1933 р., ч. 13 й далі). Від прия­
телювання з В. Закревським Ш -ка дуже хотіла відтягти кн.
Варвара Рєпніна, яка в своїй автобіограф ічній повісті ви­
вела Закр е вського під прізвищ ем Завєрбяєва, характери­
зую чи його так: »ні дурний, ні р озум ний, ні добрий, ні ли­
хий, гульвіса, базікало і просто пяниця«, Княжні було
прикро, щ о В. Закревський зводить Ш -ка »з шляху благо­
р о д н о ї праці на стоптану й брудну стеж ку низьких утіх«.
Кн. Рєпніна бачила тільки одні прикрі прикмети В. За к р е в ­
ського, але Ш -ка тягнуло до нього іне тільки »мочемордіє«,
 До с т о р. 27 293
а й те, щ о Закревський, як і ціле його товариство, були
лю дьм и ліберальними й гуманними. О т як характеризує. їх
A. Чуж бинський: »Тісний гурток розум них і благородних
людей, дуже гуманних, щ о користувалися загальною сим­
патією«, які »чи то тому, щ о не знаходили собі діяльности
в тодіш ньом у середовищ і, чи тому, щ о не встигли п о зб у­
тися призвичаєнь ю нацького гулящ ого життя«, єдину втіху
бачили в пияцтві. С а м 8. Закревський мав великий талант
гумориста-оповідача. — ЛИСТ Ч. I I . Лист до княжни,
щ о його тут коментуємо, — один із яскравих документів
ром античної доби. Стосунки м іж поетом і княж ною вперше
висвітлив ш ирш е М . Гершензон, коли опублікував два важ­
ливі документи: довгий лист княжни до п. Ш арля Ейнара,
швейцарця, приятеля родини Рєпніних, і .нескінчену повість
княжни (без назви) п ро її ром ан із Ш -ко м (»Русскіе П р о ­
пилеи« т. 2, М осква 1916 р., стаття »Т. Г. Ш евченко й кн.
B. Н. Репнина«). Читачі, щ о не м ож уть розд обути цієї рідксч
книжки, м аю ть зм огу докладно про це довідатися з праці
д-ра М . Возняка »Т. Ш евченко і кн. Рєпніна«, Львів 1925.
На підставі того, щ о кн. Варвара оповіла в листі Ейнзрові,
як своєм у »духовному батькові«, а ще більше на підставі
повісти, м ож на ствердити, щ о княжна закохалася в Ш ев­
ченка. М . Герш ензон каже, щ о це не була лю бов, але при­
знає. щ о почуття це було »складніше й глибше, ніж проста
симпатія приязні«. Згадані вище документи, на нашу думку,
цілком стверджую ть, щ о це була гаряча любов. Коли
княжна довідалася, щ о Ш -ко,. приставши до товариства
В. Закревського, стоїть »над прірвою «, щ о він м о ж е себе
згубити, княжна, як сама оповідає, почала шукати »нового
приводу зблизитися з ним«, але не знаходячи такого при­
воду, »не д ум аю чи довго, з властивою їй ріш учістю та не­
стрим аністю й скорістю , вона, не називаю чи себе, написала
повість свого життя« і вручила її Шевченкові, »сподіваю ­
чись, щ о цим душ евним п одарунком викличе в ньом у д о -
вірря д о себе й баж ання з срого боку відкрити їй душ у
в приязній р о зм о ві та вислухати її правдиві поради«. П о ­
вість ця під н азвою » Д ів о ч к а « 1) — це чотирі етапи життя
авторки: ї ї переж ивання в віці 12, 18, 25 і 35 літ (35 літ кн.
В ар в ар а мала, коли познайом илась із Ш -ком ). Ця повість —
історія серця екзальтованої, щ и р о ї душі, щ о кінчиться ви­
словленням м істичної віри в небесну нагороду за вистраж-

*) Не треба плутати з згад аною вищ е повістю без назви.

 294 До с т о р. 27

Княжна Варвара Рєпніна.

дане на землі. На цю повість Ш евченко й відповів поетич­

ною ім п р овізацією — листом, щ о його коментуємо.
»И с в і т ь л о г а с ь в ъ д у ш і р а з б и т о й « це ском ­
бінована цитата-параф раза з сам ого Ш -ка: » С в і т і г а с ­
н у т ь с т а л Ъ« — із » С л іпо й « , а »Тоска... в ъ р а з б и-
т о м ъ с е р ц і притаясь, губами жадными впилась« — із
 До с т о р. 28 295

»Тризны«. — »Д о б р и м я н г о л о м « Ш евченка й од но ю
з »святих, щ о існують н а з е м л і«, й була для
Ш -ка княжна Варвара. Згадку про д о б р о го янгола треба
зсязати з епізодом , п р о який оповіла кн. Рєпніна. Раз у Яго-
тині після ж вавої товариської р озм ови заламувала м о в­
чанка. »Д обрий янгол пролетів« — сказав Ш евченко й, на
репліку княжни: »Ви вмієте розм овляти з янголами, р о зк а ­
жіть же нам, щ о вони Вам говорять«, написав експром том
де поеми »Тризна« присвяту, в якій так звернувся до
княж ни:
Вашъ д о б р ы й а н г е л ъ о с ін и л ь
М еня беземертными крылами
И тихоструйными р іч а м и
М ечты о р а і пробудилъ.

Історію відносин княжни й Ш -ка в 1843— 44 р.р., на жаль,

не м ож на цілком докладно вияснити, бо листи поета до
княжни з того часу забрав за її з го д о ю Ол. Капнист, як
каже княжна, для того, щ об »показати їх мені за рік«, і ли­
сти ці загинули. Ставш и названою сестрою Ш-ка, княжна
справді виконала цю свою р о л ю (пор. листи Ш -ка до неї
з заслання 1847— 50 р. р.). — Л И С Т Ч. 13. П и р я т и « —
повітове місто на Полтавщині. Ш -ко там часто бував
в 1843— 1844 р. р. та в 1845— 1847 р. р., коли переселився
на Україну. В 1859 р. теж був двічі (10 червня наїписав там
по езію »Ой маю , м а ю я оченята« див. у т. IV, а в серпні,
вертаючись до Петербургу, знов переїзд ив через це місто).
Згад ує поет про Пирятин і в своїй повісті »Близнята«. —
Цей лист до В а с и л я Івановича Григоровича
свідчить про інтимні відносини м іж Ш -ко м і цим його опі-
куном-»батьком«, яком у вдячний поет присвятив с в о ї »Гай­
дамаки« (див. про Григоровича в т. VI за покаж чиком імен
та далі в цьому томі). — Ш -ко тоді » з а р о б л я в г р о ш і«,
м алю ю чи портрети полтавських дідичів (див. у реєстрі його
мзлярських праць за 1843— 44 р. р. в т. XI ). — »В ч у ж о ­
з е м щ и н і х о ч е т ь с я б у т и « . Для делегації за-кордон,
звичайно д о Риму, треба було отримати золоту медалю.
Ш -ко її не отрим ав «і перед тим, ні пізніше. З листа видно,
щ о Ш -ко сподівався, щ о Григорович йому пособить у справі
виїзду за-кордон. Пор. далі в цьом у листі кінець перед-
остатнього абзаца. — »Д у м а ю ч к у р н у т ь , я к А п о л ­
л о н Н и к о л а е в и ч « — Ш -ко згадує тут свого товариш а
теж учня Брю лова, А. Н. М о кр и ц ь ко го (див. про нього
в VI т. наш. вид. та в »Ж урналі« за покаж чиком імен); він,
дійсно, »чкурнув« д о Риму, куди його делегувала Ака-демія.
296 До с т о р. 28— 29

— » П р о с и в у Вас вида«: »видь на жительство«

по-м осковськом у — тимчасовий паш порт; пашпорти в Росії
видавала не лише поліція, а й кож на державна устамоза
тим особам, щ о до неї належали, — Г р и г о р і й С т е п а ­
н о в и ч — це Тарновський. О чевид но Ш -к о мае поверну­
тися д о Качаніеки, куди був і приїхав у 1843 р. — »Б « з-
с р о ч н и й а т т е с т а т « — безтерм іновий документ. — Я г о *
т и н — м аєток Рєпніних, щ о перейш ов д о них у спадку від
прадіда княжни Варвари, діда її матері, гетьмана Кирила
Розумовського. Яготинсікий дім Рєпніних мас свою цікаву
історію. Щ о б не пустити м осковського »ійська, щ о йшло на
війну, д о цього палацу, який перед тим стояв у Києві, геть­
ман Кирило казав його перевезти до Яготина (це б ув ве­
личезний деревяний будинок). П ротягом кількох день його
р о зіб р а л и й на 3.000 возах вивезли з Києва д о Яготина, де
він достояв до наших днів. Яготинський архів Рєпніних теж
зберігся й тепер він у Полтаві. — ЛИСТ Ч. 14 до М и к о л и
М а р к е в и ч а (про н ього див. в м о їй статті »Посланіє до
М аркевича« в т, І наш. вид.) написаний р у к о ю 6. За кр е а -
ського. Цей »універсал« ілюструє по вну справж нього гу­
м о р у атмосферу, щ о панувала в товаристві »мочемордів«.
— »Полковник компанійський К о р б а« — це
вже згаданий вище в примітці д о л. ч. 6. Ів. Мих. Корбе,
— »Генеральний старшина В и х то р М о ч е м о р -
д е н к о« — це Віктор Закревський. — »Військовий
Є с а у л Я к і в Д и б а й л о « — граф Яків де-Бальмен, про
яко го див. у т. II наш. вид. в статті п р о п о ем у »Кавказ«. На
автограф і цього листа є й ж артовлива відповідь адресата
М М аркевича, з яко ї наводим о тут такий устуїл:
...Як чорт підтиче Б о не один деркач
Тебе гетьманувать М о ско вськ ой д уж о ю р у ко ю
Д а на старш ин гукать Н е ............побю ть
З М азегїинською булавою, Щ е й плакать не дадуть.
Тоді, Тарас, не плач:

О б е р е ж н и й М аркевич не залишив у себе »універсалу«

»гетьмана Шевченка«, а мабуть навмисне на ньом у написав
св о ю зацитовану вище вндповідь-Алересторогу«. Коли зга­
дати, щ о з приводу листів петрашевця Ш трандмана й това­
р и ш а поета Карпа, знайдених у Ш -ка при ревізії, ж андарм и
питалися в нього, для чого перший називав його „остатнім
із козаків«, а другий »отаманом«, то цілком певно, щ о
коли б і цей »універсал« до М аркевича попаїв д о ж андарм ­
ських рук, Ш -ка теж не оминула б необхідність давати й про
н ього пояснення, хоч він і витриманий у стилі пародії. —*
 До стор. 29— ЗО 297

Т у р і в к а — м аєток М аркевича в Прил уцьком у повіті.

Ш -ко м абуть б ував у М аркевичів у Турівці. Пор. лист Ш -ка
д о сина М иколи — А н д р ія М аркевича (ч. 86). — Б е з б у-
х о в к а — такого села або хутора на Полтавщині нема.
Я гадаю, щ о це село Безугловка під Яготином, названа так
В. Закревським , щ о лю бив каламбури. У кого там перебу­
ває Ш -ко, не м о ж е м о ствердити. — ЛИСТ Ч. 15. О с и п Б о -
д я н с ь к и й (1808— 1877) — український письменник і істо­
рик. В М о ск о в с ь к о м у університеті займав тоді катедру істо­
р ії словян та словянських літератур. Як секретар м о ско в­
ського »О бщ ества исторіи и древностей Россійскихь«, над­
звичайно прислуж ився українській науці, опублікувавш и
в »Чтеніяхь« названого Т-ва дуже багато українських істо­
ричних та етноґрафічних матеріялів, а серед них і славну
»Історію Русовь«, »Літопис С ам овидця« і т. ін. Щ ирий і не­
підкупний, він свою наукову енерґію вмів поєднати з вели­
ким українським патріотизм ом . 1848 р. цар М икола звіль­
нив його з посади проф есора. Стягнув він на себе гнів опу­
блікуванням записок Ф лєтчера про М осковщ ину, образли­
вих для м о ско вськ ої національної ам біції. Й ого перевели
були до Казані, але він зрікся туди їхати, й тоді його зо в ­
сім звільнили, хоча невдовзі й повернули назад на посад/.
М - Д рагом ан ів казав, щ о Бодянський »не переставав бути
гром адським чоловіком з козацьким серцем«, щ о »запо­
р о зька натура« проступала в Бодянськом у і в тому, щ о він
»на чом у вже р аз став, з того не міг його збити вже ні­
хто — ні міністр, ні цар«. Познайом ився з ним Ш -ко в М о -
кві, мабуть, їдучи на У країну в 1843 р. О б ид ва взаємно
один одного високо цінили. В опублікованом у М Н О Ю Л И Г .’ І
де Ш -ка (»Наше Минуле«, кн. 2, 1918 р.) Бодянський н ази ­
вав поета »поводирем усіх нас«, себто українським вож дем
Бодянський гаряче боронив Ш -ка перед Гоголем, коли той
спробував порівняти Ш -ка з провансальським поетом Ж ас-
меном. Бодянський обурю вався, щ о Гоголь заперечує зна­
чіння Ш -ка. П р о відношення Ш -ка до Гоголя див. у листі ч.
43 та в примітках до нього. Бодянський не боявся листува­
тися з поетом, коли той перебував на засланні, і посилав
йом у книжки. Як учений слааіст, Б. безперечно м ав великий
вплив на поглиблення Ш -ко м відомостей про словянські
нар од и (про це див. у д-ре їв. Брика в його праці »Ш ев-
ченкова поема Іван Гус«, ЗНТШ . тт. С Х ІХ — СХХ). — Л ітера­
турну історію » Т р и з н и« див. у V т. наш ого вид., а »Г в-
м а л і ї« в І т. — »Я х о ч у р и с у в а т ь н а ш у У к р а-
ї н у« — м ова тут п р о видання »Ж ивописная Украйна«,
я(<ого Ш -к о не закінчив: м ало виходити »в г о д 10- т ь
298 До с т о p. ЗО— 31

к а р т и н«, а вийшло всього лише 6 в 1844 р. — »К у л і ш а

п р о с и т и м у « — Ш евченко в дійсності не звернувся до
Куліша з просьбою , щ об він писав текст до його картин,
а тому амбітний Куліш розгнівався на нього і, прочитавши
оголошення Ш евченка про »Жиївоп. Украйну«, видруковане
0 » С ів е р н о й П ч е л і« (див. у г, V ), в якому імя Куліша теж
стояло в числі співробітників, написав Ш евченкові листа,
п е вн ого гострих нападів на лоета-маляра: »Ви, панове, бе­
ручись з дитячою легковаж ністю за Україну, без порад л ю ­
дей, поваж но занятих цим предметом, шкодите в опінії пу­
бліки сам ом у предм етові і ком пром ітуєте нас«. О г о л о ­
шення Ш-ка, на думку Куліша, »пахло спекуляцією«. Весь
гнів Куліша звідти й пішов, щ о Ш -ко попередньо не п о р о ­
зумівся з ним, — цим закидом і починає Куліш цитований
лк.ст. Є д и н о ю лю диною, щ о справді помогла Ш евченкові
в справі поширення »Живоп. Украины«, була кн. Варвара
Рєпніна. Вона використала всі свої звязки і зібрала в П ол ­
таві, Чернігові та в О десі багато «передплатників. Завдяки їй
офіційні представники влади на Україні помагали Ш евчен­
кові р о зповсю д ж увати його видання. — » Т р и е с т а м п и«,
названі в тексті цього листа, вийшли, як перша серія, в 1844
році. — ЛИСТ Ч. 16 є властиво повторенням попереднього.
Ш -к о думав, щ о Бодянський на нього розсердився, бо не
відповідає, але історик відповів поетові р азом на обидва
листи й пояснив свою довгу м овчанку тим, щ о вибирався
тоді на У країну й був занятий тими зборам и. Ж адних ко­
ментарів цей лист не вимагає крім згадки про Б у д к о в а,
Стороженка й Грабовського. Будков — це
Петро Б у т к о в (1775— 1887), член Рос. А к ад е м ії Наук, п р о ­
ф есор історії. Серед його Праць є кілька й з історії Укра-
Їки-Русі (про »Слово о полку Ігоря«, про Несторів літопис,
»О Полянахъ и о Кіеві«, про »Сказаній о Б о р и с і и Г л іб і«
1 т. інш.). Очевидно Ш евченко був з ним знайомий. С. Є ф р е -
м о в виправив помилку акад. Ол. Новицького, який думав,
Що тут м ова про рос. літератора 40-х років Якова Буткова.
— Стороженко — це не Олекса, укр. письменник,
артор »Українських оповідань«, а А нд р ій Якович (1791—
1858), щ о розпочав був свою діяльність теж як український
письменник (недруковані за його життя вірші та оп ер а » З а ­
п о р о зьк а Січ«, опубліковані в »Кіевской С та р и н і« 1886 p.,
кн. V III); він виступив, як критик Гоголя в »Мысляхъ м ало-
россіянина по прочтеніи п о вісте й пасичника Рудого Панька«
під псевдонім ом А нд рія Ц аринного (в 1832 p.), але ціле
своє життя збирав матеріяпи до своєї »Історії України«.
П р а ц ю ц ю він довів д о кінця, але після його смерти вона
 До с г о р . 31— 33 299

пропала. П р о його збір ку докум ентів до історії України

знали П. Куліш, О. Бодянський, С. Гребінка, Гр. Тармоаський
та інші знайом і Ш-ка. З С то р о ж е н к о м м огло Ш-ка зблизити
й те, щ о був цей пан власником великої збірки о бр азів є в ­
ропейських мистців. П р о нього дивись в »Кіевской С та р и н і«
1886 р., кн. XI, в нарисі Н. Сторож енка. — Г р а б о в с ь к и й
М и х а й л о (1805-— 1863) — польський письменник у кр а їн ­
ської школи, літерат. критик та історик, великий приятель
Куліш а; він мав великий вплив на сф орм ування Кулішевих
поглядів на козаччину. М ож ливо, щ о ІИ -ко познайомився
з Грабовським особисто в літку 1843 р.; Ш -к о побував тоді
в Чигирині, а звідти близько й д о мастку М . Грабовського
Олександрівни. Тяжко судити, чи Ш-ісо мав реальні підстави
писати Бодякськом у, щ о Грабовський буде йом у для »Жив.
Украины« » п о л ь с ь к і ш т у к и в и д а в а т ь « , чи тільки,
як це було щ о д о Куліша, лише баж ав собі цього. Проте
„ T y g o d n ik РеІег& Ьигзкі" умістив статю Ромуальда Подбе-
резького, який, рекл ам ую чи »Живбп. Украину« Ш-ка, писав,
щ о зацікавлення нею подвоюється, б о Грабовсь,кий теж пра­
ц ю є над тво р о м „ІІкгаіпа <1а\упа і ІегаіпіеІБга“ та звертав
увагу читачів на ц ю »спільність помислу геніального
письменника [М . Грабовського] й талановитого м аляра-
поета [Т. Ш евченка]«, »незм ірно важливу« для м ало знаної
істор ії України. —- ЛИСТ Ч. 17. К н я з ь М и к о л а Ц е р-
т е л є в був тоді п ом ічником куратора Х ар ківської ш кільної
округи. Він був одним із піонерів укр а їн сь ко ї етнограф ії,
видав перш у зб ір к у укр. пісень (1817), кілька праць п р о них
і д уж е високо ставив їх м истецьку вартість. В той нас, коли
д о нього звернувся Ш -к о за пбм іччю в справі »Жив. У кр а ­
ины«, Цертелєва>, як реакційного рос. бю рократа, називали
на У кр аїн і »князем тьми«: тоді він уже зовсім забув про
науку, а більш е дбав про с в о ю сл у ж б ов у карієру. Проте,
нем ає даних судити, щ о б він не хотів помогти Ш -кові, тим-
більш е, щ о той звернувся й до » с і я т е л ь н о г о на­
ш о г о г е н е р а л - г у б е р н а т о р а « , себто князя М иколи
А нд рісвича Д о л го р у ко ва (пом ер 1847 р.), який з п о сад о ю
харківського ґен.-ґубернатора обсднував і ф ункції куратора
харківської шкільної округи (див. лист ч. 20 та примітки до
нього). — ЛИСТ Ч. 18. і>Б у В я у т о р і к н а У к р а ї н і ,
був у М еж и г о р с ь к о г о Спаса і на Х о р т и ц і ,
скрізь був і ї все п ла ка в« . М е ж и г о р с ь к и й
С п а с — це бувш. запорізький мамастир коло Києва & М е -
ж игіррі над Д н іп р о м ; туди їздив 1ІІ-ко човном р а з о м із
П. Кулішем, познайом ивш ись із ним у Києві 1843 р. на по­
чатку літа. П р о те, щ о Ш -к о побував >на Хортиці, єдине сві-
300 Д о с т о р. 33

д оц тво м аем о в цьом у листі. На острові Х о р т и ц і колись

був центр З а п о р із ь к о ї Січі. В своїх ранніх поезіях 1839— •
1840 р. р. Ш -ко не раз згадував про Січ та про Х о р ти ц ю
(див, поем у »Гамалія«, присвяту д о »Гайдамаків«, посланіе
до О сновяненка — вс% в Т. 1 ). Х ронол оґія пробування Ш -ка
на У країні в 1843 р. точно й у подробицях не усталена.
М о ж н а домислюватися, щ о поет їздие на За п ор іж ж я десь
у серпні— вересні того року. Д р у ги м одгуком п од ор ож і
ЦІ-ка на Х орти цю м ож е бути хіба згадка про неї в »П осла­
нії до живих, мертвих«...
А на Січі мудрий німець
К а р т о п е л ь к у садить,

як наслідок особи стої обсервації: Ш -ко, очевидно, бачив

німецькі колонії на Хортиці. — »Я н а т е л і т о б у д у
в Т а г а н р о з і « — єд и н о ю із знаних нам осіб, д о якої
Ш -ко міг поїхати д о Т а г а н р о г а , був О л ександер К ор-
сун, укр. поет і критик, видавець »Снопа«, для якого Ш -ко
в 1841 р. вислав с в о ю »М аряну Черницю«. На жаль, листи
Корсуна до Ш -ка не збереглися. Корсун мав м аєток Анти-
півку під Таганрогом і навіть вибрав собі псевдонім А. А н ­
типенко, яким підписував свої критичні статті в »Маяку«. *—
»Наші земляки отут компонують театг»
у Медицинській А к а д е м і ї«... Щ е р о ку 1834-го
в В і й с ь к о в і й М е д и ц и н с ь к і й А к а д е м і ї ь П етер ­
бурзі студенти, як писав Є. Гребінка, виставляли »на своєм у
театрі Н а т а л к у П о л т а в к у«. С е р е д проф есорів і вихо­
ванців П е те р б ур зь ко ї А к ад е м ії від сам ого початку її- засну­
вання було багато українців. Не м аєм о документальних да­
них, щ о б ствердити, чи 1844 р. » М о с к а л я Ч а р і в н и к а «
(І. П. Котляревського), »Шел ь м в н к а - д е н щ и к а «
{ » С в а т а н н я н а Г о м ч а р і в ц і« (Квітки-Основяненка) та
»Н а з а р а С т о д о л ю« сам ого Ш -ка виставляли петер­
бурзькі ам атори студенти-медики, ^и ні, але ще й перед
тим із «азваних пієс у П етербурзі йшли вже на сцені » М о ­
скаль Чарівник« та »Ш ельм енко-денщ ик«, як ствердив це
П. Рулін на підставі матеріялів цензурних архівів (див. т. III
»Творів« Ш -ка, вид. В У А Н , стор. 450). А м а то р и могли за­
грати »Назара С то д о л ю « та інші пєси і без цензурного д о ­
зволу. — » П о г а н и м и ч е р к е с а м и « Ш -ко називає тут
гурток петербурзьких студентів-кубанців. З «их знаєм о Павла
Ш а м р а я, щ о 1842 р. отрим ав диплом »некласснаго ху­
дож ника«; Ш ам рай, син кубанського козака, сирота, був уч-
<нем п роф . Бруні й трохи зго д ом м алю вав образи в б уд о ­
ваній у Катеринодарі новій соборній церкві. З інших кубан-
 Д о с т о p. 34—35 301

ців, щ о вчилися тоді в Петербурзі, LU-КО деінде згадує щ е

Л итовського й П ор охн ю . — ЛИСТ Ч. 19. М о ж н а припу­
скати, щ о лист цей не був опублікований в цілості з огляду
на цензуру; таке припущ ення р о б и м о на підставі його з м і­
сту. Ш -ко написав його в піднесеном у радісном у настрої.
Ц ей лист — прекрасна ілюстрація до вище зр о б л е н о ї Ш -ко м
в л. ч. 8 згадки про себе: « м е н е т у т з о в у т ь е н т у -
з і я с т о м«. В »Гайдамаках« (див. р. 1838, стор. 90 в т. І
наш. вид.) останній рядок зацитованого в листі місця ви­
глядає інакше, а саме: »Ні жиде, ні ляха«. А тут Ш -к о каже:
» Н і н ім ц я « . . . Н ім цям и Ш -ко конспіраційно називає тут
москалів. — ЛИСТ Ч. 20. »K р а й... д о р у ч е н и й г о л о в ­
н о м у н а ч а л ь с т в у « кн. М. Д о л г о р у к о в а — це
Харківська, Полтавська та Чернігівська Губернії. Д о л го р уко в
просьб у Ш -ка виконав. Він р еком ендував його видання всім
п ід в л а д н и м собі Г у б е р н а т о р а м , і вони єднали передплатни­
ків, але зєднали небагато — • тільки 35. — ЛИСТ Ч. 21. В Т а ­
ганрозі Ш -ко ніколи не побував. — » Щ о б з а п л а ­
т и т ь т а к , я к [я] з а т в о є с а л о« — ці словаї свідчать
п ро те, щ о Ш -ко не подякував Кухаренкові за присланий
колись гостинець. — М а р и й с ь к е або Ш им ково — село
під М и р гор о д ом . — »Я с ь о г о д н і П е т е р б у р г по­
к и д а ю « — Ш -ко виїхав 1845 р. на У країну десь після
25. ІІІ, б о цим днем датований виданий йому А к ад е м ією д о ­
кумент на виїзд (ЗНТШ , т. С Х ІХ — С Х Х , стор. 63). — О л е-
ксандер Андрісвич Лукіянович (народ. 1803,
п о м е р 1880 р.) в 1847— 1855 p p. був м ар ш алко м шляхти М и р ­
город ського повіту. Виліям Беренш там розповів, щ о Л укія­
нович запросив Ш -ка до себе, щ об він зм алю вав портрети
всіх членів його родини. З тих портретів зберігся тільки
один — сам ого А. Лукіяновича; він тепер у М и р го р о д ськ о м у
м узеї. В М а р и й сь ко м у Ш -ко п р об ув довго; там він напи­
сав »Єретика«, »Невольника«, »Великий Льох« та »Суботів«
(останню п о е зію — 21. X). — • ЛИСТ Ч. 22. А р к а д і й Р о -
д з я н к о (1793— 1846) -— дідич з Х ор о л ьсько го повіту на
Полтавщ ині, власник с. Веселий Поділ. Писав українські
й російські поезії, часом дуже цинічні, нецензурні. Ш -ко
в »Ж урналі« немило згадував п р о його творчість (див. під
9. V II 1857 p.), а Пушкін вагався, як ліпш е Родзянка
назвати: »НаслЪдникъ Ф е б а иль Пріапа«. З патріотич­
них його поезій треба зазначити »Стихи на уничтожение
имени м алороссіянь« (»Наше Минуле«, 1918, ч. 1). Ш евченко
нам алю вав портрет його м аленького сина Гаврила в ко зац ь­
ком у вбранні (див. у т. X I ). Совітські дослідники бачаг»
в ньом у карикатуру на поміщ ика. — »B т і й к і м н а т і ,
302 До с т о p. 36

з я к о ї я в т і к « — ID -ко в «Ж урналі« (під 9. VII 1857 р.)

теж згадує, як він »утік« від Родзинка. Син А. Родзинка,
публікую чи цей лист, зясував причину цієї втечі: д в о р е ц ь ­
кий пана Аркад ія вдарив при Ш -ку якогось двірського хлоп­
чика. — » К о л и б не. Б і б л і я , т о м о ж н а збоже­
в о л і т и « — Б і б л і я була о д н о ю з найулю бленіших кни­
ж ек Ш -ка. Поет читав її й на Україні, й на засланні, й вола
мала, як слушно сконстатувзв С. Є ф р е м о в, тематичний вплив
на його творчість (докладно про це на стор. 457— 459 т. Ill,
вк.д. ВУ АН ). — » Г о г о л ь м а в т р о х и р а ц і ї « — це
перша хронолоґічно документальна згадка Ш -ка про Гоголя.
Ш -ко дуж е високо о ціню вав Гоголя, як письменника (пор.
л. ч. 43 до кн. В. Рєпніної). — М е ч и с л а в В я ч е с л а в о ­
вич — це Є д л і ч к а {1819— 1848), чех, учитель музики
в д ом і Родзянків, відомий знавець українських пісень, які
він клав і на іноти; але справжнє його імя — А л о ї з В я ­
чеславович. — Фаині Іванівна та О с и п І в а ­
н о в и ч — це подруж ж я Д р е к с л є р и , Д рекслєр був
лікар, баварець,
узятий до полону
росіянами в 1812
році. Дрекслєри
жили в с. Зайчин-
цях, Х ор о л ьсько го
повіту. — ЛИСТ
Ч. 23. З листів
LU-ка до славного
історика М ико­
ли Костома­
рова (1817— 85)
лише цей збе р іг­
ся, С ам а історія
цього листа таєм ­
нича: його купив
на ринку в П е те р ­
бурзі біограф UJ.
М аслов десь ко­
ло 1875 р. С ам
Костомарів ствер­
див, що листа
цього не отримав.
Історія стосунків
Ш -ка й К осто м а­
рова цікавила всіх
Микола Костомарів, біограф ів Ш -ка.
 До с т о р. 36— 37 303
Тепер уже встановлено категорично, що познайом илися
вони в квітні 1846 р. у Києві. Д оведено, щ о Ш -к о мав ве­
ликий вплив на Костомарова. О б ид ва належали д о »Ки­
ри л о -М етодіївського Братства«»
Учений теоретик, знавець української істор'ї
й етноґрафії, Костомарів був л ю д и ною нерівної, нервової
вдачі; 3 Ш -ко м він не в усьому згоджувався, а в процесі
1£47 р., стероризований жандармами, не виявив належної
твердости духа. П р оте Ш -ко до кінця свого життя шанував
свого приятеля, підтвердження чого даю ть і м ем уари су­
часників, і дальше листування обох приятелів та розкидані
в «Ж урналі« Ш -ка згадки (див. за покаж чиком імен в цьому
та IX тт.). Ролю Ш -ка в своєму житті Костомарів дуж е добре
окреслив зар аз після смерти поета: »Я побачив, щ о муча
Ш -ка р о зд и р а л а заслону народнього життя. І страшно, й со­
лодко, і боляче, й привабливо було зазирнути туди! Поезія
завж ди йде вперед, завжди відважується на сміливу справу;
по її слідах іде історія, наука та практична праця«. Т во р ­
чість Ш -ка Костомарів перший виразно звязав із поперед­
ньою у кр аїн сько ю л ітературною традицією : »Поезія Ш ев­
ченка — писав він — лю ба законна дочка стар ої україн­
сь к о ї поезії...«. — »Я оце й досі в Б о р з н і«... —
в Б о р з н і Ш -ко перебував тоді, коли писачв цього листа,
у Н адії Забілиної, сестри поета Віктора Забіли (не треба її
плутати з Надією Забіли ною, сестрою В. Білозерського,
з якою Ш -ко теж був знайомий — див. далі листи поета
до неї), а в Б орзенськом у повіті провів увесь початок 18^7
рску, доки не виїхав із Седнєва від Л изогубів до Києва і че
був там заареш тований (5. IV 1847 р.). — Антін Андрієвич
Г л у ш а н о в с ь к и й , тоді с и н д и к Київського Універси­
тету, а пізніше пр оф есор Ніж инського Л іцею й директор
народніх шкіл на Полтавщині, дуж е д об р е знав Ш -ка й гли­
б о к о шанував його, як лю дину й поета. Це видно з листа
М . Л азаревського до Ш -ка з дня 12. II 1848 р.: »не бачив
[я в Києві] нікого з Твоїх щирих, крім Глушановського.
Тільки щ о ввійшов він у м о ю хату, як зараз і крикнув:
»у самісінькій сій хаті жив бідний Тарас«. На жаль, поза цим
свідоцтвом Л азаревського, щ о Глушановський був у числі
щ ирих друзів поета, нічого невідомо п ро їх взаємини. —
» Ч и я у т в е р ж д е н и й в у н і в е р с и т е т і , ч и н і«. Ко­
стом арів у листі, висланому не до Борзни, а до Чернігова,
писав десь у кінці лю того Ш -кові: »я запевне дізнався, щ о
Тебе вже постановлено учителем м алярського искуства
в університеті«... Прохання про призначення на посаду вчи-
селя рисунків, подане Ш -ко м кураторові київської ш кільної
304 До с т о p. 37

округи, читач знайде в V г. наш. вид., а слідом за ним і о ф і­

ціальний лист поета до київського ґенерал-ґубернатора Д.
Бибикова, якому підвладна була Київська Археограф ічна
Комісія, щ о її співробітником був тоді Ш -ко. Бибикова Ш -ко
просив дозволити сполучити працю в обох цих установах
та допом огти йому в справі призначення на згадану посаду
в університеті. Крім Ш -ка виступили, як конкуренти-канди-
дети на цю посаду, такі мистці-мапярі: академик Габерцег-
тель, Ш лєйф ер та поляк Н. Буяльський. М іністр освіти С.
Уваров, жонатий із сестрою княгині В. О. Рєпніної, вибрав
Ш-ка, за якого його просила княгиня (мати княжни Вар­
вари). 21 лю того він повідом ив про це київського куратора,
призначивши Ш -ка на ц ю посаду »для спроби на один рік«.
Ком ентованого листа К остомарова Ш -ко у своєму часі не
одерж ав, бо провів весь березень у Кейкуатових та Л и зо-
губів у їх маєтках, а коли 5 квітня повернувся до Києва, то
його арештували. їхав він до К остом арова на ш люб, як б о ­
ярин, бо певно одерж ав від приятеля ще один лист, який
не зберігся, а з нього м о ж е довідався й про призначення
на вчителя рисунків в Університеті. О тж е посади цієї Ш -ко
не займав, а том у запис у його »Ж урналі« під 16. VII! 1857,
зроблений б. київським студентом Клопотовським, де той
називає Ш -ка колиш нім своїм п роф есором , треба розум іти
так, щ о Клопотовський знав про таке призначення або по­
чув при зустрічі від Ш -ка про це, а не як доказ того, щ о
Ш -ко фактично посаду ц ю займав. — Х о м а — це слуга
К остомарова; він до сам о ї смерти свого пана вірно служив
йом у й ходив за ним, як нянька. Ш -ко лю бив цього Хому.
Д очка гр. Настасії й гр. Ф ед о р а Толстих (про них див. далі)
п. Катерина Ю нґе в своїх м ем уарах переказує таке о п ові­
дання Ш -ка: »Приходж у я вчора до Костомарова, він мені
сам одчиняє: »Чорт, каже, тебе приніс мені переш кодж увати
в праці!« »Та мені, коли вже на то пішло, кажу, тебе й не
треба, Я зовсім не до тебе прийшов. Д о твого Х о м и при­
йшов«... — »Д о м о г о т о в а р и ш а « — це або до С еч-
чилла-Стеф ановського, або до Саж ина, мистців малярів,
з якими Ш -к о приятелю вав у Києві. П ро них буде далі. —
Ш е к с п і р був найулю бленіш им письменником Ш-ка. Ку­
ліш оповідав, щ о Ш -к о »Ш експіра возив з собою , куди б
не їхав«. Знаєм о, щ о Ш -к о Ілюстрував Ш експіра (»Короля
Ліра«). На засланні поет отримав Ш експіра від Л изогуба
(в перекл. Кетчера). В 1850 р. при трус і в нього видання це
забрали, й у 1858 р. він знова, вже з Н иж нього Н овгороду,
просив М. Л азаревського прислати йому Ш експіра, але той
не відважився видати на це 25 карб., вважаючи, щ о це для
 До с т о p. 37 305

LLI-ка задорого. ІІІ-'КО особисто знав із перекладчиків Ш екс-

піра на російську м ову Кетчера та Василя Лазаревського. —
Михайло Ю з е ф о в и ч (1802— 1889) в той час був п о ­
м ічником куратора Київської ш кільної округи, працю вав
як археолоґ і був членом Київської АрхеоГр. Комісії, що її
співробітником був тоді Ш -ко. Ю зе ф о ви ч був протектором
Куліш а й К остом арова в їх науковій карієрі. В 1845 р. він
д опом іг Костом арову в призначенні на посаду адюніста-
п роф е со р а Київського Університету, а для Куліша робив
так багато, щ о той називав його »найшановніший мій д о ­
бродій«. Ал е 1847 р. він заграв паскудну р о л ю зр ад н и кі-
провокатора, вимантачивши в К остомарова перед трусом
»Книги Битія українського народу« ніби для того, щ об їх
сховати, а сам передав їх Губернаторові. Костомарів про
це докладно оповів у своїй автобіограф ії. Ш -ко пізніше
в »Ж урналі« (під 6. V 1858 р.) називає його слуш но »київ­
ським зрадником « (по-російськом у »предателем«). З брат­
чиків один Куліш в 1855 р. поновив з ним відносини. В 60-их
pp. Ю зеф ович, очевидно, нещ иро писав Кулішеві, щ о його
тішить те, щ о українські громади »мають величезну силу«.
М а б у ть завдяки Кулішеві, Ю зе ф о ви ч у пощ астило навіть
умістити дві статті в »Основі«, але це вже було після смерти
LLi-ка. З імям Ю зе ф о ви ч а звязаіний царський декрет 18. V.
1Р76 p., щ о дістав назву „lex J ozefovian a “ і яким ф ак­
тично заб о р он е н о українську літературу. Цей декрет був
ньслідком доноса Ю зеф овича на українську діяльність М.
Д р аго м ан о ва та його товаришів. — » О б р а т с т в і не
п и шу , б о н і ч о г о й п и с а т ь ; як з і й д е м о с ь , то
п о п л а ч е м«. Ці слова — доказ, щ о Ш евченко належав до
К ирил о-М етодіївського Братства, хоча Куліш і твердив, ніби
Ш евченко й він до Братства не належали, Правда, жан­
дарми не довели приналежности Ш евченка до Братства,
і поета покарано було не за участь у Братстві, а за рево­
люційні поезії, але ми м аєм о крім зр об л е н ої тут Ш евчен­
ком згадки ще й свідоцтво К остом арова в його автобіо­
гр аф ії про те, щ о Ш евченко не тільки був у Братстаі,
а й займав у ньому св о ю окре м у п озиц ію та з К осто м ар о ­
вим »завзято« сперечався, очевидно, про цілі цієї органі­
зац ії та ї ї програму, бо серед братчиків був либонь най-
зс'взятішим націоналістом. Історії Братства тут не подаємо.
Д ещ о, найважніше, читач знайде в б іо гр аф ії Шевченка
Приступною для читачів книж кою про Братство,
яку м ож на набути, є М . Возняка »К ирило-М етодіївське Брат­
ство«, Львів, 1921. — В а с и л ь Б і л о з е р — це Василь М и ­
хайлович Б і л о з е р с ь к и й (1825— 1899), член К ирило-М е-
20
306 Д о с т о р. 37

тодіївського Братства. Скінчивши університет у Києві 1846 р.,

зайняв посаду вчителя в корпусі кадетів у Полтаві. З Ш е в­
ченком у Києві, як зізнав ж андармам, мав тільки »короткі зу­
стрічі«. Роль його в Братстві була визначною. Він був су­
сід о ю Ш -ка в казематі в П етербурзі. П о повороті з за­
слання Ш -ко підтримував з ним досить живі стосунки. Біл о-
зерський був р едактор ом »Основи« (1861— 1862), а Ш -ка
називав »первоначальникомъ общ аго д іл а « серед »основа­
телей«. В той час, коли писав Ш -ко цей лист Костомарову,
Білозерський » п о ї х а в у П о л т а в у о д ґ е д з ь к у в а т ь -
с я о д у ч и т е л ь с т в а « тому, щ о невд овзі м ав виїхати
з Куліш ем закордон. Перед тим Ш -ко р а зо м із Білозер-
ським гуляли на весіллі в Куліша в М отронівці, Борзен-
ського повіту, де й пізнали ближче один одного. Куліш був
жонатий із сестрою Білозерського О лександрою . — » С в о ї
к о м п о з и ц ії або сам привезу, або пришлю
з Ч е р н і г о в а « — тут мова, очевидно, п ро твори, що
входять у дві збірки »Три літа« (1843— 45) та »Новий К об ­
зарь«, (»Лілея«, »Русалка«, »Осика« — 1846— 1847), до якого
Ш -ко написав перед ареш том передмову. Рукописи ці з з-
брали в поета жандарми, коли арештували його 5. V. 1847 р.
при вїзді його до Києва. Більшість із них Костомарів знав, б о
чуа, як читав їх Ш -ко ; не міг знати тільки »Осики« (1847).
Він, очевидно, хотів переписати собі щ ось із цих творів,
(При ревізії у Костом арова знайшли тільки поем у »Сон«).
Н е від ом о точно, коли саме Ш -к о був 1847 р. в Ч е р н і ­
г о в і — мабуть, десь у лю том у чи в березні; тоді з Ч е р ­
нігова він вислав, очевидно, ще один лист Костом арову,
бг. той у згаданом у вже листі писав Ш -кові, щ о б він »не
гуляв в Чернігові, коли нема пильного казьонного діла«.
Костомарів навіть знав, що Ш -ко м еш кає там у »Ц ареград -
ській« гостинниці. — Л И С Т Ч. 24. І в а н І в а н о в и ч Ф у н ­
д у к и е й (1804— 1880) був від 1839 до 1852 р. київським Гу­
бернатором , Як співробітник А р х ео гр а ф іч н ої Комісії, Ш -к о
r 1845— 46 рр. д обре пізнав Ф ундуклея, який, як ам атор-
археолоґ, приймав особисто участь у різних археологічних
виданнях. Знавши д уж е д обре поета, Ф ундуклей особисто
повівся дуж е пристойно, коли ареш тованого Ш -ка привезли
просто до нього. З річей знайдених у Ш -ка Ф ундуклей пе­
реслав до Петербургу тілько те, щ о м ало »злочинний зміст«
— вірші (передусім »Три літа«), листи та маленький альбом,
а Ш -ко мав із со б о ю шість тек із малю нками. (Всі забрані
тоді в Ш -ка папери докладно видруковані М . Новицьким
в »Україні« — 1925, кн, 1— 2). О т чому Ш -ко й звернувся до
Ф унд уклея з цим листом, просячи віддати забрані речі;
 До с т о р. 37— 38 307

одночасно він загіропонував Ф ундуклеєві набути оригіналь­

ний рисунок В а т т о (1684— 1721), м од ного у свій час са-
л ьон ового ф ранц узько го маляра. — »К и ї в с ь к і в и д и « ,
п ро які тут мова, здається, загинули. П р о малярські праці
Ш -ка в Києві див. у м о їй статті »Ш евченко-художникъ в*
К іе в і« в »И скусстві Ю ж н о й Россіи«, 1914 р. кн. 2. — » В о н и...
м е н і т у т... н а г а д у в а т и м у т ь н а ш п р е к р а с н и й
К и ї в« — цього не сталося; Ф ундуклей не міг переслати
Ш -кові тих краєвидів, бо теж переслав їх пізніше до Петер­
бургу, а шеф ж андарм ів гр. О. Орлов, до якого Ш -к о потім
звернувся, казав відповісти Ш -кові, щ о вони не варті того,
щ о б їх йому пересилати. Він зоставив їх »при справі«, вва­
жаючи, щ о »це така дрянь, щ о її нема чого й показувать«
(очевидно, цареві). — С е н ч и л л о - С т е ф а н о в с ь к и й
О лекса Ф лорович — м аляр-іконописець, учитель рисунків
у київській школі на Подолі, був, як і Ш -ко, співробітником
А р х е о гр а ф іч н о ї Комісії. Влітку 1846 р. вони обоє брали
участь у розкопуванні могили Перепетихи, щ о його прова­
див проф. Іванишев. Рисунки обох їх репрод уковані в ви­
даних Ком ісією »Древностях« (1846), але невідомо, котрі
з них (усіх 11) належать Ш евченкові. Я вважаю, щ о Ш -ко ві
безсум нівно належить загальний вид могили. С е н ч и л л о
мав коло 20 листів Ш -ка, які згубив десь у 80~их рока<.
Ш -ко з ним був у приязні. М о ж е том у його й із К ом ісії
звільнили зар аз по ареш ті Ш -ка (згод о м прийняли назад).
1859 р. Ш -ко в нього гостю вав у Києві. Згадані в листі до
Ф ундуклея р е ч і й види старався теж видобути для
Ш -ка й другий його київський товариш Михайло Сажин.
П р о нього див. далі в примітці до л. ч. 27. — ЛИСТ Ч. 25.
А н д р і й Л и з о г у б (1804— -1865) — один із нвійщіиріших
приятелів Ш -ка серед українських дідичів з Л івобереж ж я.
Родина Л изогубів зберегала українську традицію. П редок
їх, щ о був пізніше генеральним обозним , за царя Петра
був під м осковським судом у звязку із сп раво ю гетьмана
Полуботка. Щ е 1844 р. кн. Рєпніна висловлювала в листі
до поета жаль, щ о він не знайомий особисто з Л изогубом ,
і оповідала, як високо цінує він творчість Ш-ка. З Л изогу-
бам и Ш евченко познайом ився десь у січні-лю том у 1846 р,,
а в 1847 р. м о ж е з місяць гостював у них перед самим
с в о їм ареш том . А. Л изогуб був д о б р и м м у зи к о ю та м аля-
р ем -ам атор ом . Приятель Ш -ка м аляр-м истець Л. Ж ем ч уж -
ніков характеризує Лизогуба, як лю дину гуманну й просту.
К ріпакам у нього б ул о добре жити. Послуж ивш и на д ер ­
жавній службі в Чернігові та О д есі до к т ц я 30-их років,
А. Л изогуб оселився в своєм у Седневі й жив там до смерти.
308 До с т о р. 38

Андрій Лизогуб.

З своїм и знайомими він листувався п о -укр аїнсько м у (напр,

з Гр. Галаганом) і лю бив українську літературу й музику,
Лише він та княжна Варвара Рєпніна й були тими лю дьм и
з п о м іж українських дідичів, щ о не відцуралися Ш -ка, коли
він опинився на засланні. В 1850 р Л изогуб змушений був
припинити листування з LU-ком, бо губернатор Гессе, як
писав Кониському Л, Ж емчужніков, »царським іменем з а ­
б орон ив Лизогубові листуватися з поетом«, похваляючись,
щ о інакше »і про його, Лизогуба, знайдеться місце тзм, де
пробувае LLI-k o «, Ш -ко про це не м іг знати, а трму й при­
пускав навіть, щ о Л изогуб на нього гнівається (пор. л. ч. 48).
— »M е н е а р е с т у в а л и в К и є в і . . . а ч е р е з т р и
 До с т о р. 38 309

М І С Я Ц І Я О П И Н И В С Я в Орській кріпості« —
арештували LLl-ка 5. IV, д о О р е н б у р гу він прибув 9. VI, а до
О р с ь к о ї кріпости його привезено 23. VI. — » Я к т о й м о ­
скаль, що змалював Кузьма Трохимович«
і далі — тут Ш -ко порівню є свою незграбну салдатську ф і­
гуру з описаним Гр. К віткою -О сновяненком в оповіданні
»Сзлдацький патрет« портретом -пугалом , щ о його нам а­
лював »скусний м аляр« Кузьма Трохимович »панові, щ о
дуж е кохався в огородах«: »О тж е ж то і зм алю вав він сал-
дс.та... щ о й живий не буде такий бридкий, як то був нам а­
льований: пикатий, м ордатий та ще з здоровенними вусами,
щ о не тільки горобцеві, та й чоловікові страшний. М ундєр
на ньом у лепський, ґудзиками позащ ипуваний, щ о аж сяє.
А о р уж ж о ? Так погибель його зна, як то живо списав! О т
так, бачиться, і стрельне, щ о й присту питись страш но!
А як задивишся на нього, так, бачиться; вже й ворушиться,
і усом морга, і ногами дрига, — таки так і дум аєш : от по­
біжить... от битиметь! Так то скусно був намальований« (пор.
ще лист до Козачковського, ч. 49, до С. А р те м овського ч. 53
та до кн. Рєпніної ч. 26, де Ш -ко теж м алю є свій »салдаць-
кий патрет«). — » П о з а б и р а в г р о ш и к и т а й ш м о р ­
г н у в з а У р а л « . А р е ш т переш кодив Ш -кові скінчити іи -
дання »Живоп. Украины«. Передплатники скаржилися ґен.-
ґуб. М. Д о л го р у ко ву (канцелярія якого, як знаєм о вже,
приймала передплату), щ о не од ер ж ую ть видання. На це їм
канцелярія відповіла, щ о видавець »за р озпоряд ж енням
уряду невідом о куди засланий«. — » Т е п е р м е н і с т р о ­
ж а й ш е з а п р е щ е н о п и с а т ь і р и с у в а т ь (о к р о ­
м е п и с е м ) « . . . Д о конф ірм ації, як о ю Ш -ко був б е зте р ­
м іново відданий у салдати, цар М ико л а І власноручно д о ­
писав : »П о д ь с т р о ж а й ш е й н а д з о р ъ с ъ з а п р е ­
щ ен іемъ писать и р и с о в а т ь«. Ш -ко дум ав (як
і його військові начальники), щ о йом у заб о р он е н о м алю вать
та займатися л ітературною працею. Гр. О р л о в у своєму
»докладі« (проекті конф ір м ац ії) пропонував цареві лише
встановити над Ш -ко м догляд, щ о б »огь него, ни подъ ка-
кимъ видомъ, не могло выходить возмутительныхъ и пас-
кеильны хъ сочиненій«. Листи писати поетові було ніби
вільно. Але 1850 р., коли його знов заареш тували в О р е н ­
бурзі з доносу одного оф іцера, то слідчий суддя полк
Чигирь допитував Ш-ка, від кого він дістав дозвіл писати
листи, а гр. О р л о в, роблячи кн. Рєпніній догану за зносини
з поетом, писав їй, щ о йом у відомо, що княжна отримувала
від Ш -ка листи, хоча »рядовом у се м у высочайше воспре­
щ ено писать«. Навіть начальника пошти в Кріпості Орській
 310 До с т о р. 38

допитували, на якій підставі він вручав Ш -ко ві листи, на ідо

той відповів, щ о ніхто його не повідом ляв про те, щ о
Ш -кові не вільно листуватися. Оправдую чись, Ш -ко казав,
що писав лист нзвіть до гр. Орлова, доводячи цим,
»що не знав п ро заб о р он у провадити звичайне листуван­
ня«... (див. у т. V допит Ш -ка полк. Чигирем у »Д о кум ен ­
тах«). На новому засланні в ф орті Н о во -П е тр о всь ко м у
Ш -ко вже не отримував листів безпосередньо, а через треті
руки, при чом у обидва коменданти (спочатку полк. М а єв-
ський, а потім м айор Усков) самі охоче брали на себе рол ю
посередників у цій справі, та і в Орській ще він волів отри­
мувати кореспонденцію через чужі руки, як бачим о теж
з цього листа до А. Лизогуба, де поет подає адресу Ф е ­
дора Матвієвича Лазаревського (1822— 1890),
який був в О р е н б у р зі уряд овцем т. зв. »пограничной ко-
миссіи«, а пізніше займав різні високі посади в інституціях,
підлеглих »Министерству И м ператорскаго Д вора« та »У пра­
влінню Уділами«. П р о Ш -ка він залишив дуж е цікаві с п о ­
мини, де оповів про своє знайом ство з поетом в О р е н б у р зі
(:>Кіевская Старина« 1899 р. кн. 2). Д овід авш ись про те, щ о
ж андарми вночі привезли Ш-ка, Л азаревський побіг у ка­
зарми. Ш -к о »лежав ниць на нарах, заглибившись у читання
Біблії«. »До того часу — оповідає Ф. Л азаревський — я ні­
коли не бачив Ш-ка, а знав його лише з »Кобзаря« та »Гай­
дамаків«. Забувш и про присутніх підглядачів, в ю нацьком у
захваті я кинувся йому на шию«. Ш -к о з початку із з р о з у ­
мілим недовіррям поставився до експансивного молодика,
але через два дні вони зблизились і заприязнились. Ш -ко
потім писав про Л азар евського кн. Варварі Рєпніній: »Це
один із найблагородніш их лю дей! Він перший не п о со р о ­
мився м о є ї сір о ї шинелі«. М а єм о тільки 2 листи Ш -ка до
Ф Лазаревського. Не треба плутати Ф е д о р а з його бр а-
тпми М ихайл о м і Василем, з якими Ш -к о був у діяльних
зносинах. О собл иву р о л ю в житті Ш -ка заграв М ихайло
Л азаревський (про це нижче). — І л л я І в а н о в и ч — це
старший б р ат А нд рія Лизогуба, ем еритований полковник
(1787— 1867), був адю тантом кн. М. Рєпніна; член м а со н ­
ської л ож і »Зсднаних словян« у Києві, д о як о ї належав і В а­
силь Лукашевич, що, як відомо, був українським са м о стій ­
ником і сидів у Петропавловській цитаделі. Ілля Лизогуб,
покинувши військову служ бу 1821 р., довго жив за к о р д о ­
ном, а в кінці 30-х р. р. оселився р а зо м .із братом у С е д -
неві. Ч уд о во грав на віолончелі й був д об р и м учителем м у ­
зики. Він купив у Ш -ка »Ваксу«, щ е д р о заплативши за цей
невеличкий рисунок 50 карб. (див. згадки Ш -ка про нього
 Д о с т о р. 38— 39 311
в дальших листах д о А. Лизогуба). — » П о к л о н і т ь с я о д
м е н е К е й к у а т о в и м « — князь М икола Кейкуатов та
його друж ине Лизавета, донка Платона Лукашевича, сусіди
Лизогубів, поміщ ики с. Бігач. Зберігся один із найкращ их
п ортретів олійними ф арбам и роботи Ш-ка, змальований
з княгині К ейкуатової (див. у т. XI наш. вид.). П р о п еребу­
вання Ш -ка в Бігачі записав д-р В. Д ем ич спомини свого
батько-зем лем іра. В князівськом у палаці Ш. не лю бив д о в ю
зелишатися й уникав панського товариства, а волів прово­
дити вільний час із слугами та урядниками князівської »еко^-
номії«. Ш евченко щ онебудь їм читав або багато оповідаз,
залиш ивши в них память п ро себе, як про талановитого
оповідача-гум ориста. — ЛИСТ Ч. 26. Ш евченко був п р и зн а ­
чений до К и ї в с ь к о г о університету тільки з а-
в д я к и княжні Варварі, а ф актично за нього просила мі­
ністра гр. Уварова княгиня Варвара О лексіївна Рєпніна (про
це див. вище в прим, на сгор. 304). — »У т о й с а м и й
день, коли прийшло призначення, мене
а р е ш т у в а л и « — це не зовсім точно: арештували Ш -ка
5 IV., а п р и з н а ч е н н я підписав міністер 21. II. (див.
теж у прим, на стор. 304). П р оте м ожливо, що Ш -ко тільки
десі напередодні виїзду або по д о р о зі в Чернігові дістав
оф іціяльне повідомлення про призначення. Принаймні, як
ми бачили вище, Костомарів мав тільки чернігівську його
адресу. — » М е н е . . . о д в е з л и д о П е т е р б у р г у 22
к в і т н я « . Ш -ка до П етербургу привіз »квартальний« Гріш-
ков щ е 17 квітня, а 21, IV. поета вже допитували жандарми.
Д ату 22. IV Ш -ко називав »памятною« в своїм житті: це
дата його визволення з кріпацтва. 21. IV., себто напере­
додні річниці визволення, поета допитували," — це він
д об р е памятав, а том у звязав у памяті з цією д атою прикру
подію. — Цитати в тексті листа це трош ки змінені два вірші
з поеми К. Рилєєва »Войнаровський«, які в оригіналі ви-
ггядаю ть так:

О, какъ неверны наши блага,

О, какъ подвластны мы су д ь б і.

К. Рилеев був р од иче м Рєпніних. П р о Рилєєва та Ш -ка див

у т. V в м о їй статті про рос. поеми Ш-ка. — ■ На слова
Ш -ка »Ви напевно розсміялись би, поба­
ч и в ш и м е н е т е п е р « княжна відписала: »Ні, я не р о з­
сміялась би, я б заридала, коли б Вас побачила тепер, і м о ­
лила б Бога, щ о б дав язику м оєм у красномовність, щ об
потішити Вас, піднести дук Ваш вище гіркої долі Ваш ої,
змягшити серце Ваше«. — »О с т а н і й твір Гоголя«
312 До с т о р, 40— 41

називався не » П и с ь м а к ъ д р у з ь я м ъ«, як його ск о ­

р оче н о називає Ш -ко, а » В ы б р а к н ы я м і с т а и з ъ п е ­
р е п и с к и с ъ д р у з ь я м и « . Книжку ц ю кн. Варвара ви­
слала поетові аж через 5 місяців (десь коло 17. III. 1848 р.),
просячи вибачення за спізнення. Книжку цю задерж ав
трохи Ф. Лазаревський в О р енб ур зі, і Ш -ко її дістав аж
у травні. — » Ч т е н і я М о с к о в с к а г о А р х е о л о г и-
ч е с к а г о О б щ е с т в а« — точна назва »Чтенія вь М о ск о в -
скомъ О бщ естві Исторіи и Д ревностей Россійскихь«
(про р о л ю Бодянського, як їх редактора, див. вище у прим,
до л, ч. 15). — ЛИСТ Ч. 27. » З в е с е л и л и Ви м е н е
своїм добрим християнським л и с т о м«. Л и-
сти Л изогуба до Ш -ка, починаючи від перш ого з 21. X.
1847 р. (їх збереглося 7), всі просякнуті духом глибокої хри­
стиянської покори, якої він навчає й Ш -ка. Ц е дало вже
привід сучасним совітським дослідникам висміювати цього
одного з небагатьох справді щирих друзів поета. Але д о­
сить перечитати дальше листування Ш -ка з Л и зогубо м та
Рєпніною , щ об побачити, щ о Ш -ка сам ого огорнув тоді
глибокий релігійний настрій, і що листи Лизогуба, написані
так, як не вмів би кращ е написати ні один священик, власне
були потрібні поетові. Якими дорогим и вони були для по­
ета, читач м ож е судити, коли наведемо тут уступ з одного
з пізніших листів Л изогуба: »М о ж е Господь більш наградить
Зо терпіння, м ож е і кара, єю же посітив Вас, у д об р о о б е р ­
неться. А покищо, м оє слово, моє щ ире слово побіжить до
Вас на край світа, знайде і на Раїму, і на берегу А р а л ь ­
ського того м оря і лоскотатиме во уш ію твоєю рід ною м о ­
вою, і утішатиме серце твоє щ и р о ю д руж б ою , М абуть не­
скоро добіж ить до Вас оцей мій лист, але думка така, щ о
він таки добіжить, і зрадіє Тарас, як почує нз степу б е з­
крайом у голос з України«. Зневажати такого кор есп он­
дента, значить зневажати память сам ого великого поета,
для якого Лизогуб був у той час б е зум о вн о найд о ро ж чо ю
лю диною . — »Не з н а ю , чи д і й ш о в м і й л и с т д о
Ваших р у к « — м ова тут про лист з 22. X. (висланий
24. X.). С права в тому, щ о Л изогуб уж е писав до Ш -ка
21, X., — отже листи їх розминулися. Перш ий лист свій Л и­
зогуб написав до поета з власної ініціятиви, а не як відпо­
відь на лист Ш-ка, і це належить підкреслити. Лизогуб був
у Києві, бачився там із товариш ем Ш -ка Сажиним, а д ові­
давш ись од нього про д олю Тараса, поспішився потішити
його в горі, як умів, і сам запропонував вислати йом у
фарби, пензлі, олівці й альбом для рисунків. — »Жаль
м е н і д у ж е В а ш о ї м а л е н ь к о ї « — м ова тут п р о
 До с т о р. 41 313

смерть дочки А. Л изогуба Лизочки, яка 5 вересня того

р о к у »вернулась до Бога таким же ангелом, як і нам дана
була«, як писав сам Лизогуб Ш -кові. — »Д е т е п е р ж и ­
в у т ь Я г о т и н с ь к і а н а х о р е т к и ? « — Ш -ко мае тут
но думці княжну Рєпніну й її названих сестер Глафіру,
О л ександру й Тетяну Псьолівен (за стар о ю укр. о р тоґра-
ф ісю їх прізвищ е писалося Псіол). П р о них будуть згадки
далі. — » В о с е н и м у ч и в м е н е р е в м а т и з м , а т е ­
пер цинга [ско р б у т]« — від сам ого початку п р о б у ­
вання на засланні хороби почали нищити зд о ро вя Шевченка,
який перед тим мав здоровий організм. Граф О р л о в свій
внесок віддати Ш -ка в салдати мотивував тим, щ о він
»одаренъ к р іп к и м ь тЬлосложеніемь«, З о кр е м а скорбут
(цинга), лороба, щ о особливо дош куляла поетові пізніше на
А р ал ьськом у морі, була викликана безсум ніву ненорм аль­
ним відживленням, бо є ньому бракувало рослинних еле­
ментів. В дальших листах Ш -ко завжди скаржиться на свої
хор оби (див. листи до М. Лазаревського, до В. Ж ук о в­
ського та до д-ра А. Козачковського). — С а ж и н М и­
хайло М акарович — товариш Ш -ка з Акад ем ії, росіянин р о ­
д о м із К остром ської губернії. Ш -ко жив р а зо м із ним
у Києві на вулиці Козине Болото (нині дім ч. 8 на Х р ещ а-
тицьком у Завулку). Із споминів А. Чуж бинського знаємо,
щ о Ш -ко зустрівся з ним у Києві 1846 р. Саж ин м алю вав
ігіїегіегіеиг-и київських церков, а Ш -ко ехіегіеиг-и. В Києві
Саж ин прожив 4 роки. 1855 р. він за о б р а з »Київський С о ­
ф ійський С о б о р у середині« дістав титул академика. З о ­
стався після нього й великий альбом київських краєвидів.
Ш -к о скаржиться, щ о Саж ин йому » н е п и ш е« і питається
п ро свій » п о р т ф е л ь з рисунками д р і б н и м И'<.
С. Є ф р е м о в в т, IV Творів вид. ВУАН., ком ентуючи цей лист,
поплутав згаданий у ньом у портф ель з тими портфелями,
які доручав Ш -ко р аз Сенчиллові (див. вище лист ч. 24),
а потім С аж инові взяти у Ф ундуклея. Саж ин теж мав ри­
сунки Ш -К ’ , який, не м аю чи сталої домівки, завжди залиш ав
у знайомих речі, щ о могли заважати йому при п о д о р ож у ­
ванні. М ож ливо, щ о Саж ин для свого альбом у навіть вико­
ристав деякі етюди свого товариша. Л и зогуб відповів
Ш -ко ві: »Ви писали, щ о б я взяв у Саж ина Ваші дрібні р и ­
сунки, тільки я сього не зр об л ю — раз за тим, щ о я того
С аж и на м ож е й не побачу, а друге за тим, щ о він мені їх
не оддасть«. — >»А н о ч і , ночії Господи, я к 1
с т а ш н і т а д о в г і ї « — пор. посланіє А. О. К озачков­
ськом у (т. Ш), де читаємо:
314 До с тор. 41

...Друже-брате,
Щ е прийде ніч в см ердячу хату
Щ е прийдуть думи...

І спинять ніч: часи літами,

Віками глухо потечуть.

— »Пр иш л іт ь ящ и чо к. .. а л ь б о м чистий і хоч

о д и н п е н з е л ь Ш а р і о н а ...... все те, щ о вже Л и зо ­
губ сам запропонував поетові прислати. Див. лист ч. 31,
з якого видно, як Ш -ко зрадів, одерж авш и все це від Ли-
зогуба. — » О д и с е я« в перекладі В. А. Ж у к о в с ь к о г о
вийшла аж у другій половині 1848 р., і том у Л изогуб не міг
Ї Ї прислати Ш -кові. Він так одповів йому 7 січня *1848 р.:
»Одисеї, перевод Ж уковського, печатаної ще нема, і ніхто
Ї Ї не знає і « є читав, опріч Гоголя, щ о помянув [ її] у своїх
письмах. Коли покажеться, то пришлю«. Очевидно Ш -ко,
прочитавши у присланих йом у кн. Рєпніною »Выбранныхъ
м іста х ь изъ переписки« Гоголя статтю » О б ь О д и с с е і, пе­
реведенной Жуковскимт»«, забаж ав мати цей твір. П еред
тим він читав «Іліяду« в перекладі Гнідича. Д ум ки висло­
влені Ш -ко м про Гом ера див. за покаж чиком імен у т.\/111
в повісті »Близнята«. — Глафіра Іванівна, нар о ­
джена Псьолівна (1823— 1886). 1845 р. вийшла зам іж за
Петра Дунина Борковського, з сестрою якого жонатий був
Л изогуб, але скоро овдовіла. І вона й ї ї сестри були вихо­
ванками Рєпніних і жили в їх домі. Ш -ко колись виказав
багато співчуття з приводу хороби її чоловіка, про щ о
п. Глафіра згадує в своїй дописці в листі кн. Рєпніної до
Ш-ка. Зберігся портрет її чоловіка, намальований Ш -ко м
(див. у т. X I) . Часті згадки Ш -ка про Глафіру Іванівну зна­
ходять собі пояснення в тому, щ о вона йому колись дуж е
подобалась. Кн. Варвара навіть ревнувала до неї поета, про
ще сама призналась у своєму листі до Ейнара: ^Глафір?,
як видно, очарувала Ш -ка; він іщ е не був закоханий, але
міг закохатися при перш ій нагоді«, »Глафіра, як і давніше —
його сонце«, »Я почувала заздрість, заздрість тому, щ о
він волів Глафіру«... Глафіра мала мистецькі здібності
й д об р е м алювала. Рєпніни хотіли навіть ї ї вислати до Д р е з ­
дена, щ о б вона там заверш ила свою мистецьку освіту, але
вена, згодившись побратися з Борковським, відмовилась од
цього проекту. Звор уш л иву п о д р о би ц ю про те, як і кн. В ар­
вара, і Глафіра захоплю валися Ш -ком , переказує кн. В ар­
вара, яка сказала Ш -ко ві по тому, як він прочитав одну
з своїх поезій: »Коли Глафіра продасть свою перш у кар-
 До с т о p. 41— 42 315

тину й віддасть мені ці гроші, як обіцяла, я зам овл ю за них

золоте перо й п о д а р ую його Вами. Коротеньку записку
LLI-ка до Глафіри Б о рко всько ї див. у кінці листа ч. ЗО (до
кь Рєпніної). — Н а д е ж д а Д м и т р і ї в н а — друж ина
А. Л изогуба. — ЛИСТ Ч. 28. — щ о лист цей написаний д о
М ихайла М атвієвича Л азаревського (1818— 1867), це усталив
уперш е М. Новицький (див. т. ПІ творів вид. ВУАН., стор.
501). Д о того часу його друкували, як лист до Василя Л а­
заревського. М и х а й л о Лазаревський — один із
не'йбільших і найщ иріших друзів Ш -ка. Ц е про нього на­
писав Ш -ко 2. VII. 1857 р. в своєм у »Ж урналі«: »Пошли,
Господи, всім лю дям таку д руж б у й такого друга, як Л а­
заревський«. В той час, коли LLI-ка заслали до О р с ь к о ї
Кріпости, М ихайло Лазаревський буе »попечителемъ при-
линейныхъ киргизовь« у Троїцьком у, 200 верстов од О р е н ­
бургу. М. Л азаревський пізнав Ш -ка в Кріпості О р ській, як
сам каже, через місяць після пр иїзд у туди Ш -ка, — зна­
чить у липні 1847 р. »і кілька днів провів із ним«. Ш -к о
свідчить, щ о перед по во ро то м із заслання бачився з М . Л а­
заревським тільки двічі: »уперш е в Орській Кріпості,
а вдруге в О р е н б у р зі« (очевидно 1850 p.), Лазаревський же
в своїх споминах каже, щ о він приїздив до О р с ь к о ї К р іпо ­
сти »досить часто в справах службових і все провідував
Шевченка«. Як би то не було, але після перш ого зн ай ом ­
ства М ихайло М атвіевич почав пособляти LU-кові- чим
і в чом у тільки міг. Він підтримував Ш -ка матеріяльно, він
узяв діяльну участь у визволенні Ш -ка з заслання, він пер­
ший сповістив поета й про його волю. Д о його помеш кання
просто приїхав Ш -ко, вернувшись д о Петербургу з за­
слання і меш кав деякий час у нього, а потім завжди в нього
столувався. Л азаревський був скарбником поета, він опі­
кувався Ш -ком , коли той лежав на лож у смерти; взяв на
себе клопіт про похорони поета, був його душ еприкаж чи-
ксм і т. інш. Й ом у У кр аїн а завдячує, щ о більшість р уко п и­
сів і реліквій Ш -ка збереглися. Як висловився А. Гатцук »від
п е р ш о ї зустрічі... з Ш евченком до його смерти, він був для
нього (Ш -ка) всім«. Йому, а ніком у іншому, Ш -ко п одар у­
вав свій інтимний щ оденник (»Журнал«). В 1850 р. Л аза­
ревський переїхав на служ бу до Петербургу, де був рад­
ником губерніяльного правління. О станні роки життя був
у М оскві ;:а управителя справ гр. Уварова. І киргизи, якими
віг опікувався, і родичі, і все українське гром адянство з б е ­
регли про цю лю дину якнайкращ і спомини. Він усе життя
своє віддавав ближнім. — »Я п р о з я б а в с о б і х о ч
у поганій, та все таки вольній х а т и н і«...
316 До с т о p. 42— 43

Перш і часи свого пробування в О рській Кріпості Ш -ко

меш кав у військового писаря Лаврентієва, а не в казармах
(поет навчав грамоти писаревого сина). Генерал Ісаєв, ко­
мандир 5 баталіону, до якого приділено LLI-ка, ставився до
нього добре. Учителем дітей ґенерала був поляк-засланецо
О тто Ф іш е р , з яким Ш -ко зблизився. Завдяки Ф іш е ро ві
Ісаєв приймав Ш -ка у себе в домі й дозволив йому жити на
ксатирі, але Ісаєв того сам ого року вмер і, як оповідає
М. Лазаревський, новий комендант М еш ков, з простих сал-
датів, »виказував над Ш -ко м всю силу своєї власти«. Він
перевів його в казарм у, де р а зо м з Ш -ко м було 50 салдаиз.
О т чом у Ш -ко й пише далі Л азаревськом у: » Я к б и в с е
те р о з к а з у в а т ь , що я терплю тепер..., то
і з а т и ж д е н ь н е р о з к а з а в би«. Лазаревський ілю ­
струє ці терпіння поета так: »Товариство пяних, розпусних
салдатів, тяжке повітря, сміття, невпинний крик — все те
дуж е бентежило Ш-ка«. Салдати вічно обікрадали поета
й заставляли в шинку його книжки, які він мусів викупову-
вєти. — Ц и т а т а в і р ш а м и — з посланія А. О. Козач­
ковськом у (див. у т. Ill наш. вид.), де текст трохи відмін­
ний. — Д з ю б и н Л. Н. — приятель поета ще за петер­
б ур зько го студентського періоду його життя (про нього див.
за покаж чиком імен у »Ж урналі« в т .ІХ та в примітках). —
І з л є р — власник реставрації в П етербурзі. У Ізлєра спі­
вали цигани, й Ш -ко бував там і по повороті з заслання
(див. у м о їй статті »Новое о LU-к і« , »Русск. Библіоф иль«,
кн. І, 1914). — Р а с т я г а ї — м осковські смажені в смальці
пиріжки. — Плєтньов Петро Олександрович
(1792— 1862) — відомий рос. критик, п р оф е со р і ре ктор Пе­
те р б ур зьк о го Університету; опікувався П. Куліш ем і поміг
йому влаштуватися в Петербурзі, зробивш и його вчителем
ґім назії та лектором університету. Як видно з листа, Ш -к о
пізнав Плєтньова через Б о р и с п о л ь ц я П л а т о н а Т и -
мофієвича (1805— 1880), мистця-маляра. Борисполець
був о ф іц е р о м артилерії, але його приділили до А к ад е м ії
М истецтв до класу батального малярства (1836). Ш -ко
в 1838— 41 р. р. був його товаришем, як студент А кад ем ії.
Походив Борисполець зпід Борисполя із Гоголева (О глава)
з Чернігівщини. Ш -ко, мабуть, гостював у нього в Оглаві
(пор. в т . ill в »Сотнику« опис оглавського пейзажу). К о ­
пію ю чи один о б р а з Тіціана, Борисполець отемнів, попсу­
вавши собі .очі. — Ч е р н и ш о в Олекса Пилипо­
в и ч (1824— 1863), артист-м аляр — постать в житті Ш -ка
дуже симпатична. Зр о би в ш и щасливу мистецьку карієру,
нещасний захорував на розм ягчення м о зк у й у м е р у ш ли-
 До с т о р. 43 317

талі для божевільних. П ознайо­

мився з ним Ш -ко в О р е н б у р зі зар аз по приїзді туди. З ли­
ста Чернишова до поета знаємо, щ о Черниш ов старався ви­
конати місію, про яку м ова в листі. Ш -ко передав черзз
нього листи до різних осіб, щ о мали полегшити його долю.
Черниш ов поїхав з О р е н б у р ґу до П етербургу пізніше (лист
Ш -ка писаний 20, XI!., а він виїхав десь у кінці грудня).
М. Лазаревський писав 1. II. 1848 р. Ш-кові, що » К а р л о
П а в л о в и ч (Брю лов) тільки двигнув плечима«, а в Д у -
б е л ь т а Черниш ов тоді »або не був, або нічого д о б р о го
нема«. С ам а спроба Ш -ка добитися якогось полегшення
своєї долі була тоді предчасною. Приятель Ш -ка Л. Ж ем -
чужніков, небіж Перовського, поінф орм ований людьми, щ о
безпосередньо стояли коло цієї справи, в листі до біоґраф а
Ш -ка О. Кониського зясував цю справу. Ніхто не міг і піз­
ніше помогти Ш -кові. За Ш -ка просили начальника О р е н ­
б ур зьк о го краю й ком андира корпусу В. О. П е р о в ­
с ь к о г о такі впливові люди, як К. Брюлов, В, А, Ж ук о в­
ський, швагер А. Л изогуба гр. А. Гудович та поет гр. О л е к­
сій Толстой, кузен Ж емчуж нікова, але Перовський, як свід­
чить Ж емчуж ніков, »нічого не міг зробити для Ш-ка, — та­
кий лихий був на поета ім ператор М икола Павлович«, який
»уважав Ш-ка за лю дину невдячну й був ображ ений і р о з ­
лючений« за те, щ о Ш -ко представив царицю »в карика­
турном у вигляді« в поезії »Сон«. О т чому й Б рю лов »тільки
двигнув плечима« — не тому, щ о не хотів помогти Ш-кові,
а тому, щ о уважав справу за безнадійну. — Ґен.-лейтенант
Л. В, Д у б е л ь т (1792— 1862) — політичний ренеґат; був
декабристом і масоном, членом тої са м о ї ложі, до яко ї н а ­
лежали Ілля Л и зогуб та В. Лукашевич; один з найбільших
лібералів перед ліквідацією змови декабристів. Уникнувши
ареш ту в 1826 році, він у 1830 р. пішов у жандарми, а 1835
ро ку був уже начальником »111 О тділенія«. А р еш тованого
К остом арова тероризував, Ш евченка зненавидів і в своїх
споминах дав такий портрет поета: »Уявіть собі чоловіка
середнього зросту, досить огрядного, з лицем опухлим од
пияцтва; ціла зовніш ність його — груба, необтесана, мова —
м уж ицька; в п оряд н ом у домі совісно б було його за сто ­
р о ж а мати, і ось о ц ю людину встигли україноф іли пред­
ставити, як славу, честь і озд обу України«,,. Він таксам о був
і автором лєґенди, щ о Ш -ко м а л ю в а в карикатури на
»высочайших* особь«, про щ о брехливо писав у своїх
споминах. Власне Перовський просив за Ш -ка Д у ­
бельта, але безуспіш но. Про П ер овського докладніш е в т.
318 До с т о ір. 43— 46

IX. — * П р о Д а л я Вол. Ів-ча в т. V I , стор. 284. — Ж у к о в

с ь к и й дійсно жив тоді в Д ю с е л ь д о р ф і , де о ж е ­
нився з панною Рейтери. — Ш -к о д уж е високо ставив
і д об р е знав п о езію М . Ю . Л є р м о н т о в а (див. за по­
каж чиком Імен у т. IX, там і примітки). — Є з у ч е в с ь к и й
Василь Осипович з Чернігівщини, знайом ий Ш -ка ще з пе­
тербурзьких часів. — Г а л у з а — це Галузевський, теж
черніговець. О бид ва служили в П етербурзі. — ЛИСТ Ч. 29.
Цитата — з книги прем удрости Сираха, розд. 37, вірш. І. —
Лист цей Ш -к о дійсно прийняв уже »з т р е т і х р у к « —
через Ф . Лазаревського. — Р а ї м — ф о р т на С и р -Д а р ІЇ,
недалеко А р ал ьського м оря. Ш -к о пізніш е був там. — » К т о
в о з г л а г о л е т ъ с и л ы Г о с п о д и и...« — псая, 105, в, 2.
— Ш -к о д я к у є тут Л изогубові за його третій лист, кажучи:
»П о с і т и л и є с т е н е в о л ын и к а«; в том у листі Л. пи­
сав: »Да не скаж е мені Господь у день судний: біх болен
і в темниці і не посітисте мене. Не м о ж у посітить персо­
нально, — привітаю словом«... — » С в я ч е н а В о д а « —
поезія Олександри Псьолівни (1817— 1888); її текст Ш -к о
м ав намір подати в своїй передм ові д о нового видання
»Кобзаря«. (Див. у т. II, де подано ї ї текст; там і докладніш е
про її авторку в м о їй статті про »Новий Кобзар«). Поетка
виконала пр осьб у Ш -ка, щ е раз повторену через кн. Рєп­
ніну (див. кінець наступного листа), і прислала йому не
тільки »Свячену Воду«, а й нову поезію , де свячена вода
сим волізує співчуття, щ о має »оросити зівяле серце« поета.
О т ця поезія:
М о л и м Тебе, Бож е правди, Бож е благостині,
Н е покидай с и р о то ю у степу пустині
Брата наш ого! Як батько, як рідная мати,
О зо в и с ь д о його душі, не дай унивати!
Збери, Боже, наші сльози в темнісіньку хмару,
І як с е р ц ю р о зб и то м у стане нудно, жарко,
Тоді нехай вони бризнуть, як д ощ и к весною...
З р о б и чудо — вони стануть с в я т о ю в о д о ю ,
Ж и ву щ о ю , ц іл ю щ о ю , — всі рани загоїть
У купелі викупає і д уш у напоїть.

Д орогоці'нним п одар ун ком була ця поезія для Ш-ка. — Т е ­

т я н а І в а н і в н а (Таня) — сестра Глафіри й Олександри
ГІсьолівен. П ом ерла десь мабуть у 1848 р., бо кн. Рєпніна
в том у листі, в яком у прислала наведену поезію , писала
Ш -кові, щ о Таня »готовится кь аож діленіном у концу«. —
Іваненко Федір — дідич Пирятинського повіту, де
один час б ув м арш алком ; сусіда Рєпніних. — ЛИСТ Ч. 30.
 До с т о p. 47— 49 319

Лист цей написав Ш -к о в день своїх уродин; о т чом у нижче

він і каже: » с в я т к у ю 25 л ю т о г о н е б у ч н о , я к т о
к о л и с ь б у в а л о«. В 1846 та 1847 р. р. святкування
цього дня відбувалося, якщ о не в присутності кн. Рєпніної,
то принаймні вона п р о це »бучне« святкування д обре
знала (1846 р. Ш -ко міг бути в той день у Лизогубів, прия­
телів Рєпніних, в 1847 р. якщ о не у Лизогубів, то у Кей-
куатових, теж знайом их Рєпніних). — П і ш о в я н а к в а-
т и р ю д о о ф і ц е р а (всі м е н е . . . я к т о в а р и ш а
п р и й м а ю т ь ) « , — чи цим о ф іц е р о м не був поляк М о -
стовський, з яким Ш -к о пізніше в Н о вопетровськом у форті
особл иво зблизився І який і в О рській Кріпості теж служив
р а зо м із Ш -ком ? (пор. у »Ж урналі« під 17. VII, як вони зга­
дували р о зо м О р с ь к у Кріпость). Ш -ка й у Н ово пе тр о в­
ськом у ф орті оф іц ери вирізняли; це ствердж ував у своїх
споминах капітан К осарев і інші. — »Щ е п р е т е н д у ­
ють на освіченість і вихованість, бо де­
х т о з н и х а ж і з 3 а х і д чи ь о ї Р о с і ї « — очевидно
з т. зв. »С Ь ве р о-Запад н аго Края« за російською оф іціяль-
но ю терм інологією , себто з білоруських та литовських зе­
мель б. історичної Польщ і. Дійсно, і серед поляків-заслан-
ців, серед яких були й оф іцери, зустрічалися люди зд е м о ­
ралізовані, Ш -ко й у листі до бр. Залеського геть пізніше
скаржився, щ о серед »конф ірмованих« засланців, щ о ними
були м ало не виклю чно поляки, були й такі, щ о їх »кращ е
б ул о б не бачити., ніколи« — »страшна порожнеча!«. О т
чом у Ш -к о й каже про це оф іцерське товариство: » г і р ш е
ка за рм и! « . — »Все спить, к а з а р м и о с в і т л е н і
одною свічкою« і т. д. » Ч и ж ц е н е н а р е м -
брантівський манір к а р т и н а ? « — Ш -к о нам а­
лю вав сепією нутро казарми, але не вночі, а вдень. Це один
із найліпших його творів, повний глибокого реалізму. Див,
у т. XI , П р о Ш -ка й Рембрандта теж там, — » Т о м и К е м-
п і й с ь к о г о , к а т о л и ц ь к о г о ч е н ц я (T h om as а К е ш -
pis, 1379— 1471). »Наслідування Христа« було не раз пере­
кладено на рос. мову. П е р ш е й друге видання
в п е р е к ’л а д і Сперанського вийшли в 1833 та
1S44 р. р, (»О подраж аніи Хоисту«). К. Герн у своїх сп о м и­
нах оповідає, щ о вони читали цю книгу р а зо м із Ш -ко м
в О р е н б у р зі. Її забрали у Ш -ка підчас трусу 1850 р. Книгу
ц ю коло 2000 разів видавали в різних мовах. — » В и м е н е
з г а д а л и « . , : — це автентична цитата з листа кн. В. Рєпні­
ної, яка писала ще: »і ми тут Вас не забуваєм о і д уж е ча­
сто йде м о ва п р о вас«. — П л а т о м Л у к а ш е в и ч (по­
м ер 1887 р,) — дідич, власник с. Березані на Переяслав­
320 До « т о р . 49— 50

щині. 1836 р. видав чудову збірку українських пісень, в том у

числі багато галицьких. Після того був у Львові, 'пізнав
Д Зубрицького, Я. Головацького й і. Вагилевича. Ш -ко
1843 р. заприязнився з ним, гостював у нього й написав
у Березані свою »Розриту могилу« (9. X.). Потім Л укаш е­
вич його дико образив, написавши поет ві, щ о має »300 та­
ких йолопів« {кріпаків}, як Ш -ко. П оет тяж ко переж ив цю
образу, а кн. Варвара перейнялася нею і вкупі з ним це пе­
реболіла. З р о зум іл о , щ о Ш -к о пише княжні: » б у д у п а м я-
т а т и В а с « . Треба одначе ствердити, щ о Лукашевич більш у
половину життя хорував психічно, і вже тоді, коли о б р а ­
зив Ш-ка, у нього починалась психічна хороба. — М ир
п р а х у д о б р о г о ч о л о в і к а « — це т р о кн. М икол у
Рєпніна (1778— 1845), ґен.-ґубернатора М ал ор о сії, себто
Ч е р н іг ів : ь сої та Полтавської Губерній. Походив з р о д у кня-
зік-рю риковичів Волконських, прізвищ е Рєпніна прийняв
з царського наказу, коли вимер рід Рєпніних (дід його з м а ­
териного р о д у був кн. Рєпнін). О дин із найблагородніших
і найліберальніших рос. адм іністраторів на Україні. 1835 р.
цар М икол а 1 скинув його з ґєнерал-ґубернаторства. Рєпнін
боронив селян-кріпаків від здирства дідичів (рідний брат
його кн, Волконський був декабристом) і сміливо виступав
перед царем у справі поліпшення їх долі. Був перекона­
ний український автономіст. Ж інка його, про яку вже зга­
дувано вище, заснувала дівочий інститут у Полтаві. 1831 р.
князь М икол а зорґанізував був українське козацьке військо,
яке підступно зліквідував цар. Від 1835 р. д о 1842 р. Рєпніни
жили закорд оном . Ц а р М ико л а й його міністер внутр, справ
укр. ренеґат кн. Кочубей віддали Рєпніна під суд, обвину­
вачуючи цього шляхетного чоловіка в злодійствах. П ричи­
ною цих переслідувань було те, щ о його підозрівали в укр.
сепаратизмі. Ре а б іл іту ва л и його вже після смерти. Н авколо
Рєпніна гуртувалися всі найкращ і громадські елементи на
Україні. — Князь » п р и в і т а в мене, як р і д н о г о
с и н а«. П р и во д ом до теплої згадки Ш -ка про князя, який
поета лю бив (кн. Рєпніна писала Ейнарові: »мама до нього
прихильна, а татусь його [Ш -к а ] навіть любить«), послу­
жили слова княжни Рєпніної в листі до Ш -ка з 13. і. 1848 р.:
»Я ніколи не забуду, як тато, на передодні нового року...
відкрив В ам свої обійми, і як Ви, як син, припали до його
грудей«. — К н я з ь Василь М и к о л а є в и ч — б рат
кн. В арвари: це він познайом ив сестру з Ш -ко м »якось ве­
чером , у жовтні«, як згадує княжна. — ЛИСТ Ч. 31.
»Туда пошта не доходить« — з О р е н б у р гу до
А р а л у більш е 1000 кілом етрів через безводну пустиню.
 Д о с т о р. 50— 54 321

Пош та туди приходила, коли Ш -ко був на Аралі, лише двічі

«а рік. — ЛИСТ Ч. 32. » Ч и н е р о з с е р д и л и с я В и , . ,
п и ш у - п и ш у д о Вас, а Ви х о т ь б и с л о в е ч к о « .
Ф . Л азаревський на це відписав: »Я тільки збирався відві-
чать (на попередній лист)., і аж тут поспів і Ваш послі дній
лист«. — М , Г.' У с т р я л о в (1805— 1870) — рос. історик
реакційного напрямку. Тут м ова або про його підручник
з рос. історії, або про пятитомову »Історію Россіик (1837—
1841). — Александрійський М, С. — урядовець
О р е н б у р зь к о ї » прикордонної комісії«; був »куратором при-
лінійних киргизів«. Освічений, ліберальний і дуже зам о ж ­
ний, тримався незалежно. Ш -ка прийма® у себе в домі, як
рівного, а не як »ряд ового ч. 191«, як оповідає в споминах
своїх -Ф. Лазаревський. € цікавий лист А-ско го до Ш-ка,
писаний на А р ал 1849 р. з приводу європейських подій
1848і— 49 р. р. та р о сій сь ко ї реакції, щ о була їх відгуком.
А-ський писав: »Хочеться кращого«... — Справа, про
яку Ш -к о п р о с и в Василя Лазаревського (про
нього див. у т. (X.) — очевидно, якесь малярське приладдя,
як видно з відповіді на цей лист Ф . Лазаревського; воно
потрібне б ул о Ш -кові, бо він сподівався, щ о йому д о зв о ­
лять рисувати (про це слідом). — ЛИСТ Ч. 33. » П р и й ш л о
мені розріш еніе м а л ю в а т ь « . Н аписаного на па­
пері" д озвол у малю вати Ш -ко не одерж ав. Капіт.-лейтенант
Бутаков, з н ауковою експедицією якого Ш -ко вирушив на
Арал, дістав від ком андира О р е н б у р зь ко го корпусу ґен.
О б р уче ва дозвіл узяти з с о б о ю Ш -ка; зберігся навіть пізні­
ший офіційний рапо р т Бутакова, де той пише, щ,о Ш -ко
»був призначений« ком андиром ко р п усу »для знимання ви­
дів«, але в оф іц іял ьном у наказі п р о ціль призначення Ш -ка
не було нічого сказано. Бутаков, мабуть, іще в Петербурзі
довідався про Ш -ка та його д ол ю й забрав його з со б о ю
на Арал. М о ж е навіть сам у П е тербурзі звертався д о ш еф а
ж андарм ів у цій справі, бо ще на початку 1849 р. гр. О р л о в
запитував Обручева, як поводить себе Ш -ко. Відповідь ко­
м енданта О р с ь к о ї Кріпости була д обра. М абуть тоді Ш -ко
й поспішився написати Л азаревськом у, щ о вже має дозвіл
малювати, бо думав, щ о ця справа фактично вирішена,
а тільки оф іційне листування про це провадиться. —
ЛИСТ Ч. 34. М а к ш е є в О. І. — учений мандрівник, о ф і­
цер, брав участь в Аральській експедиції. З ним Ш -к о жив
в одній »джеломейці«. М акш еєв д уж е лю бив і шанував
Ш -ка. Він написав про нього й с в о ї спомини. Лист писа­
ний д о О р енбурґу, куди вже був виїхав М акш еєв. —
ЛИСТ Ч. 35. З часу перебування Ш -ка на А рал ьськом у м орі
21
322 До с т о р. 54— 58.

зберігся лише один — лист ч. 33. Цей лист до Л изогуба —

перший після повороту поета до О ренб ур гу, де він п роб у в
в і / і 6. XI. 1849 р. до 27. IV. 1850 р. й де йому жилося незле
(пор. кінець листа). — Холера, про яку згадує LU-ко,
дійсно » з д о р о в о . . . к о с и л а « в 1847— 48 р. р., о со ­
бливо на Україні. Не о держ ую чи листів від ‘приятелів (крім
одного листа від Л изогуба) поет у К ос-А рал і писав:

Вони з холери повмирали,

А то б хоч клаптик переслали
Того паперу...

— К а р л о Г е р н — штабс-капітан, служив у штабі О р е н ­

б ур зького корпусу. В 1853 р. в ранзі м айора був при Пе-
ровському, як оф іцер для доручень. Він зблизився з Ш -ком ,
і той меш кав у нового приятеля. Герна любили теж і по­
ляки. Цей шляхетний чоловік довго зберегав автограф и по­
езій Ш-ка, писані на засланні (1847— 1850), і завдяки йому
вони не загинули. Він попередив lli-ка про ревізію, щ о
мала в нього відбутися. Герн зоставив цікаві спогади про
LIJ-ка в ф ор м і листа до Л азаревського. Ш -к о так його п о ­
любив, щ о готовий був іти всюди з ним р а зо м служити
(пор. лист ч. 57). — Л И СТ Ч. 36. Л и с т Рєпніної, про який
тут згадус Ш -ко, — зворуш ливий докум ент приязні княжни
до поета; не маючи більше року відомостей про Ш-ка,
вона писала до Л а з а р е в с ь к о г о : »B імя всього Вам
д ор о гого прош у повідомити мене, де перебуває Ш -ко і щ о
з ним?«, — Хоч Ш -ко й пише тут, щ о він » в о р о г у с я ­
к и х о п и с і в«, а всетаки к и р г и з ь к и й с т е п він опи­
сав у повісті »Близнята« (див. T.VI11), а описи ріжних м ісце­
востей України зустрічаєм о мало не в усіх його повістях. —
» Р и с у в а в к и р г и з і в « Ш -ко залюбки, коли тільки міг
(див. у т. X I ). Серед цих рисунків є дуж е гарні, як напр.
»Киргиз на коні«, »Киргизятко коло печі«, »Тріо« й інші. —
А І. Б у т а к о в (пом ер 1869 р. в ранзі контр-адмірала),
учений-гідроґраф, справді був не лише к о м а н д и р о м ,
а й товаришем Ш -ка підчас аральської експедиції.
Д очка його, друж ина проф есора астр о н о м ії петерб. уні­
верситету Ґлазенапа, в 1912 р. оповідала мені, щ о чула від
матері про те, як її батько мило згадував Ш -ка (всі чудові,
мальовані Ш -ко м акварелею краєвиди Аральського моря,
я купив від неї з доручення Київського М у зе ю , тепер Істо­
ричного ім. Ш-ка). За опис Аральського моря, за п ропози­
цією Гумбольдта, Берлінське Ґеоґрафічне Т-во о бр ал о Бута­
кова почесним членом. П р о пізнішу зустріч Ш -ка з Бута-
 Д о c r o p . 58—62 323
новим див. у »Ж урналі«
під 10. III. 1857 р. —
ЛИСТ Ч. 37. Лист А. Ли-
зогуба, щ о так потішив
Ш -ка, не зберігся: йо­
го, мабуть, спалив поет
перед ревізією 1850 р. —
»Киргизький Бак-
с а« — це, очевидно,
п ортрет киргиза з д о м ­
р ою , щ о його, як цен­
тральну фігуру, пізніш е
Ш -ко взяв до своєї к о м ­
по зиц ії »Тріо«, (див. у т.
X I) . — » О ц ь о г о гар­
н а д е р а« (гренадера)
— тут уміщено. Наша
реп род укція — це з чи­
єїсь копії з автсжарика-
тури Ш -ка. Л изогуб од-
писав Ш -ко8І: » т я ж к о
на Вас дивитись«
(див. про це д окладні­
ше м о ю статтю в »На­
зустріч«, ч. 6, 1935 p.).
— Л ИСТ Ч. 38. » П і д ­
тверджено забо­ Шевченко-салдат.
рону писать і ма­ [(А вто кар и кату р а п о ета).
лювать« — лист гр.
О р л о в а до ген. О б р у ­
чева з 12 грудня 1849 р. стверджує, щ о він подавав сам ом у
цареві внесок, щ о б той позволив Ш -кові малювати (див.
прим, до л. ч. 34), але »Высочайш его соизволенія« на цей
внесок »не посл ід овал о«. О тж е не згодився на це цар. —
»Я н а п и ш у Г о г о л ю « — до Г о г о л я Ш -ко або не на­
писав, або листа такого не знайдено. — Д ум ку » а н а л і ­
з у в а т и с е р ц е м а т е р і « Ш -ко здійснив геть пізніше
(пор. вступ до поеми »Марія«, 1859 р. у T.IV ). — ЛИСТ Ч. 39.
»Д у м а в . . . уже... ожениться« Ш -ко в 1845 р ,
коли сватався до Ф е д о сії <ошицівни, яку за нього не від-
дсли батьки. — Л е в и ц ь к и й Сергій — українець, уря­
довець »пр икор дон н ої комісії«; Ш -ко пізнав його щ е 1847
р. Знайом ство з Ш -ко м м ало для Левицького тяжкі на­
слідки. Підчас р е візії 1850 р. у Ш -ка знайшли лист Левиць­
кого. В том у листі він писав Ш -кові: »багацько єсть тут та-
 324 До с т о p. 62— 65

к й х , щ о згадую ть Вас, а Головко каже, щ о Вас не стало, то

на м істо [натомість] стало більше людей, аж до 1000, гото­

вих стояти за все, щ о Ви казали«, і писав теж, щ о »багато
є в Петербурзі наших«. Л евицького заареш тували і хоча
скоро й випустили, але віддали тіід догляд поліції, і він
2 роки був без посади. 1855 р. він умер. Траґічніше скінчи­
лася справа для згаданого в листі Л евицького його прия­
теля — талановитого м о ло д о го ученого українця Головка,
який застрелився, коли д о нього прийшли жандарми. —
»Пришли К о н и с ь к о г о « — себто »історію Русовъ«,
український патріотичний літопис-памфлєт, щ о його власне
Бодянський видав, як твір архієпископа Ю р ія Кони­
ського в »Чтеніях«, про які вже була мова. »Історія Русовъ«
дуже вплинула «а сф орм ування поглядів Шевченка на укр а­
їнський історичний процес. Ш -к о згадує »Історію Русовъ«
в повісті »Близнята« (див. у T .V 1 I1 ). Коли читав її, у нього,
як каже, »душа оживала«. Бодянський прислав Ш -кові цей
літопис. — »Я к м а ю я ж у р и т и с я « — цей вірш м ас
тут деякі відміни (див. примітки до тексту Ц І€ Ї по езії в т.
III). Написав його Ш -ко їв К ос-Аралі. — ЛИСТИ Ч. 40 і 41 до
В. А. Ж у к о в с ь к о г о — це власне дві р е д а к ц ії' одного
писта (д ругого з них недавно ще пом илково вважали за
лист до ґен. Дубельта), Щ о д о того, котра редакція є перша,
м:і розход им ося з редакторам и академ. видання М , Н о-
вицьким та С. Є ф р ем овим . Безперечно перш а редакція це
л. ч, 40, а друга л. ч. 41. В першій р е д а к ц ії Ш -ко зачепив
гостро К. Брю лова — »бідний він велий чоло­
вік« — »навіть д р іб н и ц і не х о ч е зробити«
і зр еш то ю : » п р и к р о , щ о з в е л и к и м Г е н і є м не
сполучена розумна чеснота«. Потім Ш -ко або
сгм роздум ався, або м о ж е хтось йом у порадив цього не
писати, Ж уковський був приятелем Брю лова, знав, як Б р ю -
лов ставився д о Ш -ка і як багато зр об и в для нього. Лист
із тяжкими закидами Б р ю л о ву справив би на Ж уковського
немиле вражіння, а тому Ш -к о в д р у ій редакції (л. ч. 41)
замість того осудив свій »злочин«, — зр о б и в він це не­
щ иро: була це конечна в д аном у випадку дипломатія. Н е­
потрібно С, Є ф р е м о в бачить у цій р ед ак ц ії »нещирий тон
прохача«, зниження »до наклепів на себе« і т. інш., і том у
вважає, щ о Ш -к о певно ї ї відкинув, як невластиву, а п ер е­
робив на гідну себе. Ш -кові треба було рятуватися за всяку
ціну, б о іинув, і він підказав Ж уковськом у, чим мас його
боронити,,. Ц е реальний життєвий документ, писаний не
з переконання. Справж ний свій настрій поет висловив у по­
е зії »О, д ум и мої, о славо злая«:
 До с т о р. 65— 69 325

Караюсь, м у ч у с я... але не каюсь!

ЛИСТ Ч. 42. Гр. Олексій Ф ед о р ович О р л о в (1787— 1862) —
ш еф ж андарм ів і начальник »III Отді>ленія:<, себто III від­
ділу особистої канцелярії царя, до якої належали всі полі­
тичні справи. Безм еж не довірря царя придбав собі тим,
щ о 14. XII. 1825 р. виступив проти декабристІ8. Лякав ареш ­
тованого К остом арова »ешаф отом«. С таро м у й уряд ово-
роакційном у писменникові Булгаринові (ж артом а!) казав
стояти півгодини навколішках, Щ е 1847 р. Ш -ко звернувся
до нього з п р осьб о ю про злагодж ення кари (чому й пйше
тут » о с м і л ю ю с ь у д р у г е т у р б у в а т и«). Властиво вс і
ці просьби були криком розпачі, бо ми вже знаємо, що гр.
О р л о в написав місяць перед тим Обручеву, що цар не хоче
дати Ш -кові » д о з в о л у м а л ю в а т и«. — ЛИСТ Ч. 43,
цікавий1 висловленим поглядом на Г о г о л я , як письмен-
ника-психолоґа (»с п р а в ж н і й в і д а т е л ь д у ш і л ю д ­
с ь к о ї « ) - Ц им поглядом Ш -ко випередив усіх критиків Го­
голя на 60 років: аж у X IX в. сей погляд розвинув В. Б р ю ­
сов, а до того часу критика значіння творчости Гоголя ба­
чила в його реалізмі. Зате » к р а с о т и с е р ц я « в Гоголі
Ш -ко не відкрив би, коли б з ним п о з н а й о м и в с я . Го­
голь Ш -ка не розум ів, бо тільки й умів сказати про нього,
про поета з найпрекрасніш им серцем , щ о в його поезії
»забагато дьогтю« (спомини Гр. Данилевського, Повне ви­
дання творів т. XIV ), і твори його називав »чужими справ­
ж ньом у таланту«. Порівн. у т. III Ш евченкове »Посланіе Го­
голю«, яке доводить, щ о Ш -ко цінив Гоголя передусім,
як сатирика. Пор. щ е в »Ж урналі« (т. |X) запис під 5. IX.
1Я57 р. П р о »М ертві душі« дивись також у t .V М в повісті
»Близнята«. — Творчість Е ж е н а С ю (1804— 1857), франц.
письменника, автора модних колись мелодраматичних р о ­
манів, Ш -ко д уж е влучно тут характеризує, виказуючи гли­
бокий літературний смак. — Для » о б р а з у.... с м е р т и
С п а с и т е л я « Ш -ко зробив тільки ескіз сепією. Див. р е ­
п р о д у к ц ію в т, XI . — ЛИСТ Ч. 44. Лист Ш -ка до Іллі Ів. Ли-
зогуба не зберігся (»я й о м у п и ш у«). — »На К а с п і й ­
ське море« Ш -ка дійсно » п о г н а л и« (Новотіетров-
ський ф орт був на березі цього моря), але тут у листі мова
про проектовану в 1850 р. експедицію для добування камя-
ного вугілля, до якої Ш -ко був уж е приділений, але його
заарештували. Експедиція вирушила аж у наступному році,
і Ш -ко взяв таки в ній участь. — М и х а й л а , якому Ш -ко
тут пересилає л и с т о ч о к , не знаємо. М о ж е це М и ­
х а й л о М а р к е в и ч , брат М иколи, поета та історика? —
ЛИСТ Ч. 45. Д о Н о в о п е т р о в с ь к о г о ф о р т у , що
326 До с г о p. 70— 73

його Ш -ко називав »б е зм е ж н о ю тю р м о ю « або »ш ир о кою

хурдигою«, прибув він 17 жовтня 1850 р. Заслали його сюди
з нового наказу царя М иколи 1-го
Життя в Н о вопетровськом у Ш -к о описав у першій
половині свого »Ж урналу«. Спочатку, з наказу ген. О б р у ­
чева за LLj-ко м спеціяльно стежив о ф іц е р Потапов, яком у
це було доручене. Він д опікав поетові, але в 1853 р. його
забрали з Н овопетровська. — Тетяна В і л ь х і в с ь к а ,
»старесенька мати« в п о е зії »Ганні Закревській« (див. т. ПІ),
— дідичка, власниця М осівки, »українського Версалю«. Вона
витратила величезний м аєток на бенкети-балі й зоставила
бегато боргів після смерти. У неї 29. V II 1843 р. Ш -к о пізнав
багато українських панів з Л івобереж ж я. — О л е к с і й
К а п н и с т (17997— 1869) — приятель декабристів, масон,
містик; син Василя Капниста, автора »О д и на рабст&о«. Бо­
ровся за скасування кріпацтва. Був конф ідентом кн. Рєпні­
н о ї в ї ї р о м ан і з Ш -ком . М а в чудову бібліотеку. Він привіз
до Рєпніних Ш -ка, щ о б той скопію вав для нього й для Гр.
Тнрновського портрет старого князя р оботи Горнунґа. Ли­
стувався з Ш -ком . — П р о А с т р а х а н ь т а Г у р є в —
див. у т. IX. З Гурева м орем привозили літом пош ту до
фсрту» — М а є в с ь к и й А. П., підполковник, був ком ан­
д ир ом Н о вопетровського ф орту, коли туди прибув Ш -ко.
П онад два роки" пробув поет під його начальством. Д о Ш -ка
ставився д уж е добре, б о навіть, як бачим о далі, через нього
йшла поетова кореспонденція. Ум ер десь в кінці 1852 або
на початку 1853 р. — ЛИСТ Ч. 46. М а т в е е в був о ф іц е р о м
для д оручень у ґен. ґуберн. Обручева. Походив з простих
уральських козаків. Щ е коли Ш -ко був в О рській Кріпості,
його', як оповідає Ф. Лазаревський, »невтомно пильнував
д об р и й геній в особі Матвеева«, і після д р у го ї кари, щ о
спіткала поета, цей шляхетний чоловік не покинув Ш-ка.
Матвеев мав великі впливи за часів О бручева, — »LU т у-
к а м и т к_а н и и и« — Ш -к о к о н с п ір а ц ії о називає оврї
рисунки в усій дальшій кореспонденції, — ЛИСТ Ч. 4У.
» Т в о ї 20 к а р б о в а н ц і в « — С. Гулак-Артем овський
прислав ці грош і за м алю нки Ш-ка, — от чом у той і пише
далі: »у н а с з Т о б о ю у м о в и н е б у л о , щ о б з а
. р о б о т у п л а т и т и « (Пор. також прим, до л. ч. 53). Про
згаданих далі осіб див. у примітках д о л. ч. 7. Хто такий
р о д и ч Гулака;, с к р и п н и к , -— невідом о. М о ж е це й прі-
зги щ е — Ш -ко писав їх часто з м ало ї літери. — І в а н М и ­
х а й л о в и ч — це згаданий уж е двічі ґенер. К ор б е (див.
л. л. ч. 8 та ч. 11 та прим, до них). Зберігся навіть документ,
з якого видно, щ о К о р б е пересилав грош і Гулака ІІІ-к о в і
 До с г о р. 74— 77 327

(»узяв у ч а с т ь у... д о б р і й с п р а в і « ) ; така дорога

була певніша, й LU-ко не тільки » х о т і в й о м у п и с а т ь « ,
а й написав, а Корбе переспав оф іційно Гулакові квиток
Ш -ка (див. стор. 447 т. ПІ Творів вид. ВУАН). — П р о Га­
з е т и » Р у с с к і й И н в а л и д ь « та »C 4 в е р ні у ю П ч е ­
л у « див. у т. IX. — З М . Лазаревським, згідно з баж анням
Ш евченка, Гулак п о з н а й о м и в с я (порівняй лист чи­
сло 80). — Оженився Г у л а к 1848 року з О л е к-
сандрою Івановою, піаністкою й арф исткою . Див.
п ро неї в »Ж урналі« під 3. V та 20. V 1858 року. —
ЛИСТ Ч. 48. » П о г а н і п р и г о д и « — це ареш т Ш ев­
ченка 1850 р. за те, щ о ходив у цивільному вбранні і ма­
лював. — Бажання » х о ч п е р е д с м е р т ю... н а д р у-
3 І в... н а У к р а ї н у п о д и в и т и с ь « знайшло поетичний
вислів у поезіях: » Н е г р і є с о н ц e«, »A. О. К о з а ч к о в-
с ь к о м у«, » З а р о с л и ці л я х и...«, » Н е молилася
з а м е м е « (всі в т. ПІ). — К о р п у с н и м команди­
р о м в О р е н б у р зі був тоді ґен. В. О. О б р у ч е в (1793— 1866);
вій прийш ов на м ісце Перовського 1842 р., а 1851 р. знову
його заступив Перовський. В справі ареш ту Ш -ка 1850 р.
заграв О б р уче в нелицарську р о л ю
Ш -ко намалю вав портрет його дружини, який я бачив на
власні очі ще 1917 р. у старух-д очок О б р учева в Петер­
бурзі. Вони не хотіли його продати Київськом у М узеєві.
О б р у ч е в приймав Ш -ка в своєм у домі, знав, щ о Ш -ко м а ­
лює, а потім, коли на Ш -ка зроблено донос, він перелякався
й нічого не зробив, щ о б Ш -ка рятувати, а навпаки довше,
ніж треба було, д ерж ав поета в арешті. Навіть гаїнебно
обвинувачував Бутакова й нізащ о укарав коменданта М е ш ­
кова. — Н а м а л ю в а т и о б р а з д л я ц е р к в и в ф о р гі
Н овопетровськом у Ш -кові не дозволили, про щ о повідо­
мив коменданта штаб корпуса 16. IV. 1852 р. Вронислав
Залєський писав про Ш -ка А. В е нґж ино всько м / на У країну
11. V III. 1854 r.: „ O d m o w io n o m u p o z w o le n ia n a m a low a n ie
o b ra z u d la m iejscow ej cerkw i, і b a rd z o tem z m a rtw io n y “
(рукопис ч. 4837 Ягайлонської Бібліотеки в Кракові). — »H а»
4 а л ь н и к... ч о л о в і к д о б р и й « — пол. М а є в с ь к и й ,
якого вж е знаємо. — » С у с і д и в Б і г а ч і« — це родина
кн. Кейкуатових«. — ЛИСТ Ч. 49. Лікар А. О. К о з а ч к о в ­
ський (1812— 1889), д ор о м з Переяславщ ини, скінчив
1835 р. військову медичну академ ію в П етербурзі. Служ ив
спочатку у флоті та повітовим лікарем у Курському,
а з 1844 р. м ійським л ікарем у Переяславі та вчителем П ол ­
тавської се м ин ар ії (теж у Переяславі). Ш -ко бував у нього
там і на хуторі недалеко Д ніпра (пор. кінець листа). П о зна-
328 До с т о р. 77— 81

помилися вони 1842 р. в Петербурзі. Козачковський залишив

про LLI-ка цікаві спомини (у галицькій » З о р і « 1889 р.) —
Ф і ш е р — саксонець, дом овий лікар Рєпніних. — П а н '
К и п р и д а — богиня _ Венера. — С е л о Анд руш і —
в Переясп. повіті, 7 верстов од Дніпра. Ш -ко нам алю вав
краєвид »B Андруш ах«; див. т. XI . — П р о М а н а с т и р и щ е ,
де стояв колись Трахтемирівський залорізький манастир-
шпиталь, Ш -ко згадує в поезії »Сон« {»Гори м о ї високії«);
див. т. III, дата написання 1847 р. — П е р е я с л а в Ш -ко
знав добре, був у ньому 4 рази, часто згадує його в пое­
зіях та раз у повісті »Близнята«. Бувши останній раз у П е р е­
яславі в 1859 р.( поет написав гострі, повні погорди й сар­
казм у рядки:
Якби то ти, Богдане пяний,
Тепер на Переяслав глянув,
Упився б, зд о р о во б упивсь і т. д. (див. у т. V).

Переяслав для Ш -ка сим волізував со б о ю м осковську

нкволю, щ о почалася після переяславської умови Х м е л ь ­
ницького 1854 р. з М о скв ою , — С а м о й л о в С.т. H. —
власник села Вюнища, 9 верстов од Переяслава. Там Ш -ко
написав кілька найліпших своїх поезій (див. »Три літа«
3 т. II ). Є й пейзаж Ш -ка: »У Вюнищі«. ЛИСТ Ч. 50. С о т ­
н и к Х а ї р о в — баш кир, перекладчик у ф орті Н овопет-
рс-вському. — Хто такий F. — не знаєм о; досі друкували
L,, з не F. Наш текст перевірений з автоґраф ом (тека
ч. 4837 Ягайл, Бібл. у Кракові). — З а л є с ь к и й Б р о н и ­
с л а в (1820— 1888), один із найбільших д рузів поета — по­
ляк, засланець, з яким Ш -ко провів півроку в О р е н б у р зі
в 1849— 50 рр. (до кінця квітня), а потім більше 4-х місяців
у М ангиш лацькій гірничій експедиції за Н овопетровським
у горах Кара-Тау в 1851 р.
Листування Ш -ка з Залєським мас вели­
чезну вагу для б іо ґр аф ії й характеристики Ш-ка, і біоґраф и
вваж ають листи Ш -ка до Залєського за найцікавіші.
ЛИСТ Ч. 51. Ш о с т и й р і к н е п и ш у і т. д. — це гіпер­
бола. Ш -ко, дійсно, м а л о писав, особливо після ареш ту
1850 р. — М е р зл я ко в О. Ф. (1778— 1830) — рос. поет. Ц и ­
тата тут — з його поезії »Среди долины ровныя«, щ о з р о ­
билася дуж е попул яр ною піснею в Росії. — П р о Д а н т е
— див. у т.|Х за покаж чиком імен, там і коментарі. — П р о
В е л и ч к а — теж там. — Л і к а р е м , щ о часописи п е ­
р е д п л а ч у в а в , був у ф орті С. Р, Нікольський. П р о нього
чдсто згадує Ш -ко а »Ж урналі« (див. т. IX). — Г о л о в а -
4 о в А п о л ло н (пом. 1877 р.) — знаний літератор, сп ів р о ­
 До с т о p. 81— 85 329

бітник петєрб. часописів. Був у Новопетр. ф орті з науковими

експедиціями в 1852 та 1853 р. р. Д оручення Ш -ка виконав
і в Бодян'Ського побував (»н и з е н ь к о п о к л о н и в с я«},
привіз і LU-кові лист від приятеля. — К а р е л і н Григорій
Силич (1801— 71) — знаний рос. природ ознавец ь і м андрів­
ник, дослідник Каспійського моря. Ж ив у Гурєві, звідки
возили м о р ем пошту до Новопетр. форту. М о ж ливо, що
UU-KO знав його й особисто. — Згадані тут листи К о з а ч ­
к о в с ь к о г о до Ш -ка й Ш -ка до Г о л о в а ч о в а не збе ­
реглися. — ЛИСТ Ч. 52. Б а ш к и р с ь к и й о ф і ц е р — це
згаданий вище сотн. Х аїров. Всіх доручень LU., як видно, він
не виконав. — ЛИСТ Ч. 53. Гроші Ш -кові посилав А ртем ов-
ський не тільки свої, але й від інших осіб, але з причин зр о ­
зумілих про це не писав у листах. Посилав їх і частіше, та ті
листи н е збереглися. Куліш, прикрий у всьому, щ о зачіпало
його особисту ам біцію , писав О. Кониському: »Я від себе
(грошей) не посилав, а давав актьору А ртем о всько м у поси­
лати. Ш евченко ж не знав, щ о се він із м оїх рук посилаз,
і дякував його при мені, а той, приймаючи його дяку, м ов­
чав про мене, І я м овчав: n oblesse o b lig e “... (»Культура«,
1925, кн. 5 — М. Возняка »3 оточення Т. Ш-ка«, стор. 37).
Артем овський мав право приймати подяку від Ш-ка, бо по­
силав і св о ї власні гроші, коли Куліш ще був на засланні,
а про Ш -ка й не дум ав (пор. л. ч. 47). — Згадку про те,
до чого » д о в е л и в і р ш и к и п р о к л я т і « й цілий даль­
ший уступ треба розуміти, як гірку іронію. Найкращ а ілю­
страція, щ о це так: »Та вже ж нехай хоч розіпнуть, А я без
вірші не улежу« (»Неначе степом чумаки«.,, в т, і і)). —
» Т е п е р к о л о с к у л ь п т у р и п о р а ю с ь « , — на жаль,
ані одна з скульптурних праць Ш -ка не збереглася. Реєстр
їл див, у т . X I . — Й о а х і м К а р л о І в а н о в и ч — ми-
стець, колишній приятель Ш -ка (про нього див, у т. VI )
не виконав просьби поета. Чотирі роки ждав Ш -к о тих «ф !-
(“у р о к « від Йоахіма, аж у 1856 p. М. Лазаревський написав
поетові: «Напиши, які саме Тобі треба статуетки. Й о а х і м
н е в и ш л е«. Див. відповідь на це Ш -ка в л. ч. 80. — Г о-
р о н о в и ч А нд рій (1818— 1867) — м истець-маляр невели­
кого таланту. В М у з е ї б. Александра III в П етербурзі є його
картина »Я рм арок в О р е н б урзі«, в ній, крім д о б р о ї техніки
в подробицях, нема жадних мистецьких прикмет. Українець
з роду, вихованець Н іж инського ліцею. Бр. Залєський, пі­
знавши ближче Гороновича, теж потім згодився з Ш -ко во ю
характеристикою цієї людини (пор. л. ч. 62). — » Н е в е ­
личка ц и д у л а « д о Йоахіма не зберіглася. — П р о гр,
Федора Толстого, вш е-президента А к ад е м ії М и ­
330 До с т о р. 85— 87

стецтв, знам енитого різьбаря-класика, див. у т. X. — П і с а-

рєвського фізика вийшла 1852 р.: »О бщ епонятная
физика« СП Б. 1852. — Г а л ь в а н о п л а с т и к у — Ш -ко
таки знав і перед тим. У 1842 р. вільний почесний »общник«
А к ад е м ії М истецтв А. С ап о ж ніков видав у рос. перекладі
популярну книжечку Ф . Кобелля п ро ґальваноґраф ію, себто
про спосіб репродукувати образи за пом іччю Гальванопла­
стики. В ній уміщено, як взірець, р е п ро д у кц ію нам альова­
ної Ш -ко м ілю страції д о »Короля Ліра». А. С апож ніков спе­
ціально цією ґальваноґраф ією займався, про щ о знаєм о
з »Справоздаїнь« Акад ем ії. Ш -ка завжди цікавила техніка
репродукцій, а тому він напевно пізнав і ґальванопастику,
бо його м алю нок був тим сп о со бо м репродукований. З С а-
пож ніковим був д обре знаїйомий, бо зустрівся з його сином,
вертаючи з заслання, як з »Саш ою «, якого знав ще хлоп­
чаком. (див. у т.ІХ). — Цитата тут наведена звучить у П у ш ­
кіна так:
Иныхъ ужъ н іть , а т і далече,
Какь С а д и н ік о гд а сказалъ.

В цьому автентичному тексті зустрічаєм о її в повісті

»Прогулянка«. — »Доле, моя«, і т. д. — з пісні »Та йшов
козак з Дону«... — ЛИСТ Ч. 54. — Г л и б о к о - с м у т н и й
л и с т А. К озачковського до Ш -ка не зберігся. » А д р е с о ­
в а н о « його на імя коменданта М аєвського, щ о вм ер тої
зими. — » К о м е н д а н т , щ о н е д а в н о п р и б у в « —
це м айор І р а к л і й О л е к с а н д р о в и ч У с к о в. З ним
і з ц іл о ю ро д ин о ю його Ш -ко зблизився; багато завдячу­
вав У скову поот у справі полегшення своєї тяж кої салдат-
ської долі в 1853— 57 р. р. Пані А. Ускова оповіла дуж е
цінну п од р обиц ю про те, щ о коли її чоловік виїздив до Н о -
вопетровського, то ген. Перовський »перший почав р о з ­
мову про Ш -ка« і просив Ускова «якнебудь полегшити«
становищ е Ш-ка. Ця звістка безум овно правдива. Дозволити
Ш -каві малювати Перовський, як начальник-ф ормаліст і ви­
конавець волі царя, не міг, але, як людина, на просьбу Ж у ­
ковського, Ол. Толстого, Брю лова та інших міг зробити ге,
щ о пише У скоа?, яка не м огла тут мати ч:якої т«н£енції
казати неправду. Ш -ко чотири.роки був м ало не щ оденним
гостем Ускових. — » Д и т и н а н а т р е т і м г о д о ч к у«,
про см ерть якої оповідає Ш -ко , це — синок Ускових Д м и ­
тро. А. Ускова в своїх споминах п р о Ш -ка оповідає, щ о
Ш -ко »був архітектором памятника на могилі її синка. З р о ­
блено його прекрасно. Ш -к о сам пильнував роботи. З р о ­
блено його в лицарськом у стилі [?] з білого каменя. Дітей
 До с т о р. 87— 88 331

Lli-к о дуж е любив. М о ю старш у Наташ у він д уж е пестив

і завжди шукав нагоди з нею побути«. Горе п. У ск о в о ї дуже
зблизило з нею LU-ка. — ЛИСТ Ч. 55 — це перший лист І±І~ка
до Бр. Залєського з тих 16, щ о їх знайдено. 14 автогра­
фів цих листів кудись таємничо зникли (2 в Ягайлонській
бібліотеці). К опії всіх 16 дістав М. Д рагом анів від поль­
ського письменника Ігн. Краш евського й опублікував їх
у »Кіев. Стар.« 1883 р. Я переглянув листування Залєського
з А. Вемґжиіновським (у рукописах) і знайш ов у листі з 20.
IV, 1853 г. згадку про те, що LLl-ко переслав йом у в тому
році »картку«. О тж е це не був перший Лист. Розсталися
перед тим Ш -ко з Залєським у кінці жовтня 1851 р. (уста­
л ю ю це на підставі недрук. документів), а не »десь <на ве­
сні« 1853 р., як гадали редактори Акад. видання листів Ш-ка
(див. стор. 572 т. IM). Провели вони там 4 місяці вкупі в го­
рах К а р а -Т а у (М ангиш лацька експедиція). Відносини між
друзям и були такі, щ о не могли вони не листуватися й р ані­
ше (1851— 52), хоча LLl-ко писав спочатку нечасто: „pisafem
do niegx» par^ razy — пише Залєський — ale т і nie o d p i-
sywat. B ie d n y on b a rd z o , b o nadziei teraz n iem a dla n ie go
zadnej“. Початок спізненого листа LU-кового цілком од-
повідас сказаном у тут Залєським. — Б а й г у ш і — це ж е­
браки у киргизів, які становлять окр е м у касту: це ніби парії,
яких всюди гонять, як псів. LLl-ко цей м ом ент підкреслив
у своїй ком позиції, де особа, як о ї не видно, загрож ує з ві­
кна пястуком двом маленьким »байгушам«. В 1817 р. рос.
Губернатор Янсон видав наказ, яким ще більше згнобив
»байгушів«. М ож ливо, щ о Ш -ко хотів своїм м алю нком це
підкреслити, бо »пястук« висувається з вікна рос. дому. —
А ґ в т а — паїні Ускова, жінка коменданта. Див. про неї
з статті М . Рудницького в т. V I , стор. 319— 321, там і ї ї п о р ­
трет, намальований Ш -ком . Далі про неї й тут і а »Ж ур­
налі» часті згадки. — М ихайло Ц е й з и к — поляк-аптекар
в О р е н б ур зі. Його, як видно, дуже лю бив Ш -ко, бо часто
м ило згадує його й навіть його сина („s e c o n d o Ц е й ­
з и к а«) — Начальником
Штаба, щ о мав колекцію образів буз ґенер. М ихайло
Ф антон - де - Верраіон (1804— 1887); Залєського знав, як
мистця-аматора, бо лю бив мистецтво. Лю дина культурна,
був потім членом Комітету для скасування кріпацтва. —
Про 1л е ц ь к у (С ол ян ую ) З а щ и т у — див. на стор. 293
т. V I . — Д м і т р і є в — це, як гадає акад. О. Новицький,
батько російського м истця-м аляра М. Д. Д м ітр іе ва-О р енбур -
зького. — П р о Д е л я р о ш а й В е р н е див. у т. VI , стор.
282— 288. — Д е л я к р у а Євген (1798— 1863) — франц. м а-
ляр-мистець, яскравий представник ром анти зм у в плястич-
332 До с то р. 89

ному мистецтві. — М о с т о в с ь к и й — поляк засланець,

оф іцер артилерії; брав участь у польськім повстанні 1831 р.
Ш -к о його дуже лю бив; про нього див. у »Ж урналі« то
в томі XI . — К о л е с і н с ь к и й Балтазар — теж поляк-за-
сланець; Ш -к о пізнав його в О р ен б у р зі 1849 р. П ро нього
— в т. XI I . — С о в а — ц е 'Е д в а р д Ж еліґовський (1816—
1664), польський поет, щ о писав під псевдонім ом А н т о -
н і й С о в а . Ш евченко присвятив йому поезію »Посаж у
коло хатини« (t.IV). О соб исто пізнав його Ш -ко вже пізніше
в П етербурзі 1858 р. (див. у »Журналі«). Д окладно про їх
стосунки в т. XII . Далі LU-ко його часто згадує. Пор. л. ч. 73.
— Згаданий тут М и х а й л о це, ^як видно з недрукованої
кореспонденції Бр. Залєського — М и х а й л о Б і л і н-
с ь к и й, поляк-засланець, а не Балінський, як прочитав Ігн.
Крашевський в автограф і листа ч. 88. П р о нього — теж
у т. XI . С. Є ф р е м о в неслушно припускав, щ о Ш -ко поплутав
його прізвищ е з прізвищ ем Бєліцького; див. т. III Акад. вид.
стс-р. 576. — O j c i e c p r e f e k t , часто згадуваний і далі,
це — ксьондз, монах домініканець. — М и х а й л о 3 є-
л ь о н к а, поляк засланець, капелян О ренб. Корпусу р о ­
сійських військ, у яком у тоді було коло 2.000 поляків (а не
»корпусу кадетів«, як думав М. Новицький (див. том IV
акад. вид. стор. 576). П р о нього див. у м оїй праці „Szew -
cz e n ko і P o la c y “, Варш ава 1934.
— Середніцький Стах — поляк-засланець,
учасник змови Конарського 1839 р., р о д о м з України
—
поляк-оф іцер із засланців, близький приятель Ш -ка. Пізна­
лися вони в О р е н б у р зі 1849 р., а літом 1851 р. разом були
в М ангиш лацькій експедиції. Ідеаліст, бор ец ь за скасування
хлости в війську, — А р к а-
д і й — це В е н г ж и н о в с ь к и й ; діяльний о рганізатор
поляків-засланців в О р е н б у р зь к о м у краї; в гой час повер ­
нувся на Україну. На засланні служив у »прикордонній ко­
місії«. Н едрукована кореспонденція з ним Бр. Залєського
дає багатий матеріал п ро Ш-ка, який використовуєм о далі
тут, а також для б іо гр аф ії і для т. т. XI
Цей Венгжиновський продавав
на У кр аїн і »штуки матерії«, себто м алюнки Ш -ка і був посе­
редником м іж ним та кн. Рєпніною, яка бувала тоді в Одесі,
де бував і Венгжиновський. Через нього безперечно багато
знали на Україні про Ш -ка, якому в 1850— 55 р. р. дуж е
тяжко й небезпечно було листуватися з приятелями-земля-
ками. О т чом у Ш -ко часто тепло згадує його в листах до
Залєського. Вперше подаєм о в наш ом у виданні коротень-
 До с т о p. 89— 91 333
кий лист LLJ-ка до Венґж иновського (див. в кінці тексту ли­
стів). — ЛИСТ Ч. 56. » Д і л о рук м о ї х « , * яке дані
Ш евченко просить не показувати Йоахіму й називає
»Тріо«, — це, як уперш е тут ми усталюємо, скульп­
турне відтворення малюнку, щ о його досі називали »Киргиз
грає на дом рі« (див. реп род укцію в т. XI вже тепер під
назвою »Тріо«). О б р а з цей так описує Бр. Залєський в не-
д рукован ом у листі до А. Венґжиновського: „T rio m uzyczne
w stepie, zlozone z K ir g iz a , gra j^ c e g o na batalajce, k o b ie ty
ш іе Ц с е і n a zarnaeh і k ro w y , k to ra ryczy“ . Цеій самий
сю ж ет Ш -ко виліпив пізніше. Почав від окремих фіґур. З б е -
регалася колись ф іґурка сам ого тільки киргиза з д ом р о ю ,
ш о ї ї бачив капіт. Косарев. Таксамо з листа до Л изогуба
знаєм о про »Киргизького Баксу« — »по-наш ом у К о б з а -
р я«, як пояснив Ш -ко. — С кульптуру свою »Тріо« Ш -к о
переслав до П етербургу через академика Ернеста ф о н -
Б е р а (1792— 1876) — славнозвісного п рирод ника-ем бріо-
лсга. З експедицією, щ о в 1852— 56 р, р. вивчала під його
керівництвом рибні багацтва Волги й Каспійського м оря
та тамошні рибальські промисли, Бер двічі був в Н ово пе-
тровськом у (1852 та 1853 pp.). Бер пообіцяв старатися про
полегшення Ш -к о в о ї долі через велику княгиню М а р ію М и ­
колаївну, президента Академ ії, але за життя М иколи 1-го
цо не дало результатів, — » С т а р и й Григорович« —
це знаний нам уже Василь Григорович, а С о ф і я Іва­
н і в н а — його дружина, дочка славного українського різь-
бгр я 1 .П. М артоса. Як і її чоловік, була лю диною д о б р о ї
й лагідної вдачі. В 1837— 45 р. р. Ш -ко часто бував у домі
Григоровичів. — К а л а м Олександер (1816— 1867), швед­
ський пейзажист-класик, мав великий вплив на рос. пейза­
жистів, зокр е м а на М ещ ерського, з о д н о ї картини якого
Ш -ко зробив 1859 р. оф орт. Ш евченкові рисунки дерев, ку­
щів та ске ль'(особ л иво рисовані в 1851 р. підчас експедиції
в Кара-Тау) дуж е нагадують рисунки олівцем Калама. Я ку­
ти в їх 23 штуки в р едактора рос. часоп. »Сівер-ь«, а в 1917
р о ц і відступив київськом у Істор. М узе єві (22), а один пода­
рував пок. проф. К. Ш ироцьком у. Вони досі щ е не р е п ро ­
дуковані. А л ьбо м Калама Ш -ко мабуть хотів подарувати Бр.
Ззлєськом у (пор. л. ч. 61). С ам він чудово володів кла­
сичною технікою Калама. Кольмаїн, у якого Ш -ко вчився пей­
заж ного мистецтва (див. у т. VI ), теж рисував то ю м анерою,
щ о й Калам. — Л ИСТ Ч. 57. Б а й р а м — новий рік у м у ­
су л ьм а н е ; Ш -ко так називає святкування нового року
в фор-ті, бо так називали це свято киргизи. — Ю н г Едвард
(1681— 1765) — анґл. поет-сатирик. — Подяка Залєськом у
334 До с тор. 91— 92

зс »Т і о«, » з а л и с т д о А р к а д і я«, »за п а м я т ь

п р о В а р в а р у « й подяка за ф отограф ічну ко п ію » М о ­
н а х а « знаходить собі пояснення в недрукованих листах
Бр. Залєського (рукоп. 4837 Ягайл, БІблі.), який щ о д о Т р і о
ми вже цитували вище^ в ньом у Залєський пише теж: „па
je dn ym 2 tych ry su n k o w m asz w id o k ’sk aty „ M n ic h e m “ zwanej,
о m in ut k ilk a o d tw ie rd zy “ (себто Н овопетр овського ф о р ­
ту); це в листі з 21. II. 1854, а в листі того р о ку з 18 липня
до Венґж иновського читаемо: „Zm ifuj si$ n ap isz о B a rb a rze
— sta ry о пщ n ie sp o k o jn y і w yp y tu je m n ie“. „ S ta r y “ —
— це Ш евченко. — Д а н и л е в с ь к и й М икол а (1822—
1885) — знаний рос. природознавець, економ іст і публіцист.
В 1871 р. виступив з проектом здійснення ідеї панславізм у
в ф ор м і словянської ф е д е р ац ії (»Россія и Славянство«) під
ґеґем онією Росії. З а м о л о д у був прихильником ідей Ф ур е
й у 1849 р. сидів у Петропавловській цитаделі, а потім де­
який час був на засланні. Як лю дина близька д о заа р е ш ­
тованого в 1848 р. гуртка Петраш евського, в яком у Ш -к о
м ав чимало знайомих (М ом беллі, Штрамдман, пізніш е на за­
сланні — поет Плещеев), натурально був цікавим співбе­
сідником для LU-ка. М абуть, тоді він .не був ще там н аціо на­
лістично настроєний, як це потів виявив у згаданій своїй
книзі, де Російська Ім перія виступає, як політичне ціле
з »приєднаними« до неї Галичиною й Закарпаттям, а про
український нарід, як п р о окрем ий словянський нарід, не­
має й мови, як нема м ови й про його ґеніяльного поета
Ш -ка П ізніш е Ш -к о не робив сп р о б відновити з ним відно­
сини. — Л е в П и л и п о в и ч — особа невідома. — Гірські
пасма А к - Т а у й К а р а - Т а у відвідав Ш -к о р а зо м із Бр.
Залеським улітку 1851 р. Збереглося багато чудових пейза­
жів Ш -ка з то ї експедиції (А к-М иш -Тау, Чир-Калі-Тау й інші
— т. X I ). — Ш-ко* був двічі на Х а н ґ а - б а б і р а зо м з Ус-
ковим, Х ан ґа-баб у описує так А. Ускова: »М ісцевість Х анґа-
б аб а — прегарна... гори оточую ть ї ї з трьох боків, у ярах
ростуть тутові дерева. Під горам и розтяглася чудова, зе­
лена галявина, на якій стоїть величезне д ерево ш овковиці,
сажшів 2 в обхваті«... О ф іц е р и туди їздили бавитись (ЗО вер­
стов од ф о р ту ) — на пікніки Й полювання. — К а р л о —
це Герн, якого мали призначити ком ендантом Раїм у на Си?>
Д ар ії, де вже 1849— 50 р. р, був Ш -к о з експедицією Бута­
кова. — г К у а н (властиво К у в а н) — старе річищ е Сиру. —
» Й о р д а н « (J o rd a n )’ — д рам а Е. Ж еліґовського, про яку
докладніш е а т. X I I . — » С п а с и б і трьом лю дям«,
щ о були в П е тр о завод сько м у й »мене не з*а б у л и«. О д н о го
з тих, ком у тут Ш -к о висловлює св ою вдячність, ми знаєм о
 До с т о р. 92 335

— це В. Білозерський, з яким Ж еліґовський підтримував

стосунки, листуючись (Ж еліґовський жив тоді на засланні
в Уфі). Другий, мабуть, М. М акаров. Х то третій? Р о зш и ф р у ­
вати це поміг би лист Ж еліґовського до Бр. Залєського,
одерж авш и який, Залєський і написав Ш -кові, щ о його па-
м ятаю ть П е тр о зав од ськ знайомі, а також лист Зал єсь-
ксго, на який тут Ш -к о відповідає, але ми їх не м аєм о. —
З листа видно, щ о Ж еліґовський хотів перекладати » К а т е ­
р п н у « Ш -ка (пор. л. ч. 62). О чевид но Ж еліґовського позна­
йомив з поезією Ш -ка Білозерський щ е коли вони були ра­
зом н а засланні е Петерозавод ськом у. — » І л л я ш е н к а
й П е т р о в а з а б у д ь«, П е т р о в О лексій — це той сту­
дент, щ о зробив д он ос на кирило-методіївців. С. Є ф р е м о в
гадає, щ о друге прізвищ е Ш -ко »поплутав«. Правда, Ш -ко
чссто плутав прізвища, бо щ о д о них, то память його часто
зрадж увала. Але тут справа стоїть інакше. На Ш -ка двічі
робили доноси. П ерш ий був донос уж е згаданого Петрова,
другий в 1850 р. зробив на Ш -ка один прапорщ ик, якого
прізвищ а в документах нема, бо д онос був усний. Звичайно,
біоґраф и називаю ть його І є а є в, б о так його в своїх спо­
минах називали м ем уаристи, кажучи, щ о це був »свояк
ґен.-майора Ісаєва«. Отже, коли це був свояк (в рос. зна­
чінні, щ о відповідає тільки польськом у p o w in o w aty , а не
krewny', яке значіння має слово свояк лише в Галичині),
то очевидно він мав і інше прізвищ е — не Ісаєв. Я гадаю,
щ о цей прап ор щ ик був Ілляшенко, а не Ісаєв. На цю дум ку
напав був уж е й Д рагом анів, щ о знав тільки перш і й останні
літери прізвища д он о щ ика »I— в« (»Ілляшенков«), Ш евченко
на інегарну р о л ю цього пана, щ о о браж ала честь К. Герна,
поетового приятеля, відкрив йому очі, а прапорщ ик по-
мстився, донісши О бручеву, щ о Ш -к о м алю є й ходить у ци­
вільному вбранні. — » З а б у д ь і Ти, я к я ї х н е п а м я-
т а ю«, — це повторення того сам ого настрою, в яком у Ш -ко
покидав казем ат ще 1847 р., коли в посланії »Соузникам «
(»Згадайте братія моя«, т. II ) писав п ро Петрова:
А й о г о забудьте, други,
і не проклинайте...
або в »Ж урналі«: »Забуд ьм о й вибачмо темним мучителям
нашим« (під 13. V I 57 р.). — О л е к с і й І в а н о в и ч — це
Бутаков. — Копія » M о н а х а« — ф отоґраф ія з цього м а­
люнку, щ о її' зробила пані О. Н. Бутакова, яка також Граві­
рувала малю нки Ш -ка (див. ї ї оф орт, репродукований
м н о ю в »Русск. Б и б л іо ф *л і« , кн. І, 1914 р,, стор. 20). —
Пані Ю р а с о в а — жінка підпоручника О лексія Ю р а -
336 До с т о р. 92— 95

сова. М абуть, Поспелов у ній був закоханий, а Поспелова

Ш -ко д уж е любив і йому ш кода було приятеля, яком у по­
добалася нем оральна жінка; гострі епітети на її адресу
заступаємо крапками. Цей П о с п е л о в Олексій Іва­
н о в и ч , прапорщ ик корпусу штурманів, був поміш ником
Бутакова в аральській експедиції, і Ш -ко там зблизився
з ним. Пізніше він командував А р а л ьськ ою флотіліею.
Вмер у 1864 р. По повороті з А р ал у Ш -ко з ним жив
в О р е н б у р зі в великій приязні Всі джерела дуже сим па­
тично його характеризують, тільки один Бр. Залєський ви­
сміює його зовніш ню специф ічно російську набожність
(„ № 8 р о т іе п іа О геп Ь иГБкіе") — З е м л я к з Тапьного
й М и х а й л о з е м л я к С. — особи досі нерозгадані.
М о ж е М ихайло Білінський був зем ляком С [єр а к о в с ьк о го ],
себто походив з Волині? Пунктуації оригіналу не знаємо, та
й взагалі Ш -ко ї ї дуже оригінально й непослідовно вжи­
вав: можливо, щ о після »Михайла« потрібна кома. М о ж е
цей М и х а й л о — аптекар Цейзик. — »Б и к з к і ^ р г и -
з о м« — рисунок нам 'незнаний. — М і х а й л о в — тут це,
мабуть, Іларіон Михайлович, батько рос, писменника-рево-
лю ціонера Михайла Міхайлова. — Х о м а — це поляк То-
маш Вернер, 1845 р. засланий до О ренбурґу. Є його п о р ­
трет роботи Ш -ка (Киїаск. Істор. М узей). Разом із Ш -ко м
був в експедиції на А р ал ьськом у морі, як ґеолоґ і ботанік.
— Олек
щ е е в у , російськом у поетові (1825— 1893), щ о був на з а ­
сланні в О р ен б ур зі, Уральську й знов в О р е н б у р зі (від 1849
д о 1858 р.) за участь у гуртку Петраш евського. Пізналися
з Ш -ком 1849 р. в О р енб урзі. — » Т е б е п р и з н а ч е н о
д о д і є в о г о б а т а л і о н у « — вже перед тйм Зал єсь­
кий був у боях під ф о р т е ц е ю . Ак-м ечеть і дістав ранґу
оф іцера; мож е, і знов мав іти на фронт, б о війна з коканд-
цями і 1854 р. продовжувалася. — Х о м а Лазаревський —
описка, замість Ф е д і р. — ЛИСТ Ч. 56. Перш а половине
цього листа до Я. К у х а р е н к а під д атою 1. к в і т н я —
це ж арт з приводу п е рш о го квітня, В М о с к в і Ш -ко 1846 р.
не був і, натурально, п а н а х и д и за Кухаренка н е о д-
п р а в л я в , а заареш тували його в Києві зовсім не по п о ­
вороті з М оскви, а з Чернігівщини. На початку листа цінна
згадка про те, щ о Ш -ко в п е р ш е п о б а ч и в с я з Ку­
харенком 14 років перед тим, отже — 1840 р. а м о ж е
й 1839 р. — В » Р у с с к о м ъ И н в а л и д 1« дійсно було
н адруковано про лризначення Кухаренка к о ш о в и м , себто
н а к а з н и м о т а м а н о м Ч орно м о р сько го війська »в т о-
р і к«, себто 1853 р. (наказ підписано 8. V I 1853 р., а ф ак-
 До с т о р. 95— 96 337

Яків Кухаренко

тично Кухаренко займав цю посаду від жовтня 1852 р.

після смерти Завадовського), але цього не міг читати 111-ко
в О р е н б у р з і , як пише, бо звідти ще весною 1850 р. його
вивезли ареш тованого до О р с ь к о ї Кріпости, й до О р е н ­
бургу він уже не вертався. Все це — продовження п е рш о ­
квітневого жарту. — Ш -к о не помилився, д у м а ю ч и , щ о
Кухаренко » н е т а к и й к о з а к«, щ о б міг приятеля з а-
б у т и. Хоч Ш -ко й був політичним злочинцем, але при-
я?ель-ґенерал, щ о мав права військового ґен.-ґубернаїторв,
відповів Ш -кові ,й далі з ним листувався. Відповів, правда,
майж е через два роки, в грудні 1856 р., але том у тзк пізно,
щ о лист Ш -ка надійш ов до нього, коли починалася крим ­
ська війна. В листі-відповіді Кухаренко називав Ш -ка »ста­
22
338 До с т о p. 97— 101

рим другом« і прислав йому 25 карб. — Д о А з о в а LU-ко

адресував свій лист, але Кухаренко був уж е отам аном Ч ор ­
ном орського війська, і треба було адресувати на Катери-
кодар, том у й лист Ш -ка дістав він нескоро. — М е т л и н-
с ь к и й Ам вр осій (1814— 1870), пр оф есор Харківського уні­
верситету, — український етнограф і поет. З Ш -ко м о со ­
бисто не був знайомий, але був приятелем Кухаренка, який
бувши ще 1851 р. в Х аркові від М етл инського й довідався
п ро долю Ш -ка. Його »Д у м к и , n i e « і т а щ е д е щ о «
вийшли в Х аркові ще 1839 р. Поетичний талант М етлинського
був невеликий; був він типовим романтиком, а в житті д о­
брою , ш ляхетною людиною. — ЛИСТ Ч. 59. Із » С л о в а
0 полку І г о р я « Ш -ко згодом у 1860 р. переспівав
тільки »Плач Ярославки«. Висловлене тут бажання зайня­
тися перекладом цієї, за висловом М аксимовича, »лебеди­
ної пісні« князівської Русі — дуже цінне свідоцтво, яке по­
казує, щ о Ш -ка не покидали творчі задуми навіть в »мер­
твому« періоді його життя (в 1851— 56 р. р. він не писав по­
езій). Пор. дальший лист ч. 60 до Бодянського. — П е р е ­
к л а д »Слова«, зроблений Г е р б е л е м , вийшов двічі Ъ854
й 1855 р. під назвою »Игорь князь сів е рскій , поэма«. З н а ­
ного перекладчика словянських поетів на рос. м ову М иколу
Г е р б е л я (1827— 1863) Ш -ко пізнав особисто в Ніжині ще
1846 p., як учня там ош нього Ліцею. Він подобався тоді
Ш -кові. В листі до М аркевича (ч. 86) Ш -ко називає його
»сірим хахлом« і дякує йому за видрукований переклад
думки »На щ о мені чорні брови«, щ о був перш им перекла­
дем з Ш -ка на рос. мову. Потім Гербель видав переклад
цілого цензурного »Кобзаря«, зар аз після виходу його в світ
у 1860 р. Видання це нераз повторю валося. — ЛИСТ Ч. 60.
Уральський козачина — це С а в и ч е в або С а в и ч (див.
у т, IX). Він не переслав Ш -кові » Л і т о п и с у В е л и ч к а«,
о держ аного від Бодянського для Ш-ка. П оет сам узяв його
в цього »козачини« вже в р. 1858, коли переїздив через
М оскву. — Ш и ш к о в а О лександра (1754-— 1814) переклад
»C л о в а « вийшов ще 1805 p., і Ш -кові був потрібний, бо
при ньом у був і ориґінальний текст. — М а к с и м о в и ч
М. О. видав ще 1837 р. точний переклад »Слова« нз рос.
м ову (р азом з текстові оригіналу). П ізніш е він видав його
1 в укр. перекладі. М аксимович був д об р и м знайом им Ш -ка
(див. листи Ш -ка до нього, а докладніше іпро нього в »Ж ур­
налі« в т. X та в примітках до того тому). — І в а н и ш е в —
це той київський проф есор, щ о з ним Ш -ко розкопував
Перепетиху. — П р о поета М икол у Щ е р б и н у див. у т. |X.
Ш -ко його особисто пізнав у 1858 р. — На м о г и л і Г о-
 До с т о р. 101— 103 339

г о л я на кладовищі Симонового м а н в с т и р я по­

клали плиту перед 9 мая того р о к у з написом: »Горькимі»
смЪхомъ м оим ъ п о см ію ся« . О чевид но Ш -ко прочитав тоді
саме в газетах п р о освячення іпамятника, щ о м ало відбутися
на св. М иколу. — ЛИСТ Ч. 61. З а л є с ь к й й поїхав тоді на
Урал, де е величезні ліси, от чо м у Ш -к о й вітає його й ви­
словлю є жаль, щ о не м о ж е бути з ним » н а л о н і н е п о ­
рочної п р и р о д и«, »в д р і м у ч о м у... л і с і « серед
» п о х м у р и х , я к д у м а О с с і а н а д е р е в«. А в т о р о м
» П о е м О с с і а н а« (1760 р.) був англієць М а к ф е р с о н ;
»поеми« ці були м айсте р но ю містиф ікацією , бо були авто­
р о м виданії, як нібито твір Оссіана, б ар д а ИІ-го століття.
Похм урі пейзажі цієї поеми, ї ї мелянхолійний тон п риваб­
лювали особливо романтиків. Коли д о т. зв. »оссіанівських«
мотивів у поезії Ш -ка м ож на віднести початок »Причинної«
(»Реве та стогне«...), то в плястичній творчості Ш -ка до них
належать, щ о д о настрою , каратауські краєвиди, повні не­
вим овного смутку й перед Бекліном — м о ж е єдині силою
свого см утного ліризму. — Цитата з К р и л о в а, рос. бай­
каря, — з байки »Любопытный«. П р о відношення Ш -ка до
Крилова в прим. до т. IX. — С и ґ и з м у н д — це С єр а кь в-
ський (див. прим, до л. 68). — К е р н е р Карло (1791— 1813)
— німецький поет, автор патріотичної збірки »Ліра й меч«
та трагедії »Цріні«. Ш -ко, як м ож на догадуватися, хотів мати
п о езії Кернера, щ о б подарувати їх пані Усковій, але зона
поставилася неуваж но до книжки, й Ш -ко невдовзі побачив,
щ о книжка не р о зр ізан а валяється під канапою (див. про це
в »Прогулянці«, т У ІІІ; цей інцидент звязано там з о с о б о ю
вигаданої »жузинки«). П о е зії Кернера, мабуть, д уж е подо­
балися Ш -кові силою патріотичного почуття, яким вони пе-
ресякнуті. Патріотичний патос героя Ш евче нкової драми
»Никита Гайдай« д уж е нагадує подібні уступи з трагедії
»Цріні«, декілька разів перекладеної на рос. мову. —
Богдан-Ю зеф За ясський (1802— 1886) — видат­
ний польський поет т. зв. »укр аїнської школи«, р о д о м з Ки­
ївщ ини. П р о нього й п р о відношення його до Ш -ка див. д о ­
кладніше в т. ХИ . Тут м ова п ро видання його творів „Р о -
е 2]'е ВоЬсІапа 2а1е8кіе&0“ (СПБ. 1852, 4 томи). П р о високу
оцінку його поезій Ш -ко м див. у л. 62. — »Д в а с л о в а «
й » Е к с п р о м п т« С ови-Ж ел іґовського та стаття п ро сто­
сунки з ним Ш -ка — в т. XI I . — Є к а т е р и н б у р г — пові­
тове місто Пермськ. ґуб. під Уралом . Ц ентр гірничого про-
»мислу. На Гранувальній ф абриці там о бр о б л яю ть теж д о ­
рогі каміння. Нині Свердловськ. — П о н о м а р ь о в Ф е­
д і р (1822— 1884), мистець, — товариш Ш -ка з Академ ії.
340 До стбр, 103— 106

Один час LU-к о навіть ж ив з ним укупі. П о но м ар ьо в зали­

шив спомини про Ш -ка. — 3(є п і н с ь к и й ) — це поляк з а ­
сланець, щ о служив деякий час у Н овопетровськом у, а Н(і-
к о л ь с ь к и й ) — там ош ній військовий лікар. Ро зш и ф р о ­
вуємо інгціяли остатнього прізвищ а на підставі недрукованих
листів Залєського, який у травні 1851 р. лежав довго у Н о -
вопетр. шпиталі, й, очевидно, д обре познайом ився з ліка­
рем. П р о Зелінського LU-к о далі часто згадує в листах до
Залєського. — В ( а с и л ь ) О ( л е к с і є в и ч ) — це ґен. П е
р о а с ь к и й , а не В ( а с и л ь 0 ( П а н а с о в и ч ) О б р у ­
ч е в , як каж е С. Є ф р е м о в в академ. виданні. О б р у ч е в п о ­
кинув О р е н б у р ґ ще 1851 р. — З в і с т к и з О д е с с и хо­
тів мати Ш -к о про кн. Рєпніну від Венґжиновського. —
І р а к л і й посадив.... на о г о р о д і кілька верб.
В Новоілетровському є й тепер сад ім. Шевченка, бо з б е ­
реглася традиція, щ о його посадив Ш -ко. Ш -к о посадив там
перш у вербу щ е 1850 p., але брав участь у садженні дерев
і ^пізніше. В сгюмииах пані У скової читаємо, щ о »з Ханґа-
баби привезли великі ш овковиці«, і в їх садженні Ш -ко
»брав діяльну участь«. Посадити верби в ого р о д і теж м а ­
буть піддала комендантові дум ку Ш -ко ва спроба з вер­
б ою , яку він посадив і яка д об р е росла (пор. л. ч. 76). О тж е
р едактори акад. видання неслушно називаю ть Н о во ле тро в-
ську традицію »лєґендою«. — ЛИСТ Ч. 62. Тут згадака про
той відділ експедиції Бера, щ о їхав для дослідження річки
Е м б и, яка випливає з Уральських гір і впадає до Каспій­
ського м оря. — Бібліотекарем в Оренбурзі
Залєського призначено в том у році. — » К а т е р и н а м о я
н е т а к а х о р о ш а« і т. д. — це прояв властивої Ш -кові
авто р сько ї скромности. Усм іш ку викликає тепер дум ка Ш -ка,
щ о »Катерина« не варта того, *>щ о б ї ї п е р е к л а д а т и
т а щ е С о в і, . . « Ж еліґовський тепер цілком забутий поет,
і ф ор м а його поезій д уж е слаба. Ш -ко захоплю вався ним,
як л ю ди ною , як глибоким ідеалістом та л р о паґато ро м су­
спільної р е ф о р м и на справжніх християнських засадах. —
»Біоґрафію Г о г о л я«, щ о ї ї прочитав Ш -ко, написав
П. Куліш під заго л овко м »Опы тъ біограф ій Гоголя« С П Б.
1854 р. — » О д е с ь к і п о д і ї « . — .це бом бардування О д еси
10 квітня 1854 р. — » Ц и г а н « — це дуж е цікава щ о д о за­
думу ком позиція Ш -ка. В академ. виданні сказано: »невідо­
мий м алю нок« Ш-ка. Вперш е усталюємо, щ о то був за м а ­
люнок. Залсський так описує його в листі до Венґж инов­
ського: »Ідея рисунку така: двох зкутих [р а з о м ] ареш тан­
тів провадять етапом, один 3 них — ц и г а н , другий — се­
лянин; салдати затрималися коло шинку: один заснув, по­
 До с т о p. 106— 107 341

томившись, другий піш ов випити чарку. Тимчасом арештанти

посідали й поскидавши сорочки, вибирали з них нужу, як
то звичайно буває. Раптом ц и г а н почувши б уб о н і співи
циганського весілля, яке видно здалека, зірвався на ноги
й прислухається тим звукам, щ о зуміли зворуш ити його
душу. Селянин, ш арпнутий (кайданами) за руку, сердито
дивиться на цигана, а конвоїр виходить із шинку, боячись, чи
котрий із них не втік. Сцена — на Україні, бо хатка біла,
тиква висить під стріхою, і старий український селянин за­
снув під бочкою , хотячи побалакати з салдатом«. Серед
м алю нків Ш -ка, щ о збереглися, є один, щ о є лише, ф раг­
м ентом або інш ою редакцією описаної картини (пор. у Н о -
вицького »LU-ко, як м аляр« на стор. 62 ілюстрацій; р е п р о ­
дукуєм о його в т. XI ), він має назву »У кайданах«, але на
ньом у нема салдата, і тільки одна постать цигана виразно
намальована; циганського весілля теж нема, інші постаті —
невиразні; решта аксесуарів є. Як бачимо, Ш -ко вложив
у цей реалістичний о б р а з глибоку символіку, повну націо­
нального змісту. Залєський при цьом у додавав: »мистці
оцінять цей образ«. О ц інка випала, мабуть, висока. Вислав
Залєський цей о бр аз 19 X 1851 р. ще з Н овопетровського.
Навіть, якщ о й через рік Ш -ко отрим ав гроші, то сума була
велика, коли він вкінці 1854 р. ще не витратив тих грошей.
На жаль, не знаємо, яка доля спіткала цей, невідом о кому
проданий Венґжиновським образ. — Богословський
з а в о д — ливарня міді в гірській уральській місцевості
під Верхотурським, заснована 1769 р. — С и ґ и з м о н д —
так в автограф і; сам Сєраковський писав своє імя: Zyg-m ont
а Ш -ко називав його по-староукр аїнськом у »Ж игмонтом«
(пор. л ч. 68). — П а л ь т о — це не »історичне« пальто,
в яком у ходив Ш-г<о в О р ен б ур зі, коли його арештували;
воно залишилося в помеш канні Герна. П ро це пальто див.
теж у л. ч. 73. Цар, коли йому представили справу, признав,
щ о в тому, щ о Ш -к о ходив у цівільному вбранні винні його
начальники, й казав винних покарати, але винні були вс:,
навіть сам О бручев, і ніхто зокрем а. Бутаков, до якого був
приділений Ш -ко, виїхав, а передаю чи обовязки своєм у за­
ступникові Поспелову, в наказі нічого не згадав п ро Ш-ка.
Коли О б р уче в причепився до Поспелова, то той відповів,
щ о не дозволяв Ш -ко ві ходити в цив. убранні, б о взагалі
ніякого відношення д о нього не мав. — »А і* а т а... ц я н а ft-
п р е к р а с н і ш а ж і н ка«. Платоничний ром ан Ш -ка з ко-
м ендантш ою тривав яких два роки. П р о почуття Ш -ка д о
Аґати, в яких він звіряється Залєському, див. далі в л. ч. 66,
а п ро розчарування поета нею в л. ч. 69. П р о літературні
342 До с т о р, 107— 112

відгуки цього ром ану див. у т. V I . стор. 319— 321. ЛИСТ

Ч. 63. А втопортрет, щ о його Ш -к о називав тут ж артом а
»нікчемним Г е т ь м а н ц е м « , бо нарисував він себе
в укр. убранні, на жаль, щ е досі не знайдений. В салдаць-
ком у вбранні їх багато (див. у т . Х І ) . — С є м ь о н о в — це,
мабуть, Сємьонов-Тяншанський Петро Петрович (1827— 1914)
— видатний російський ґеоґраф, мандрівник і статистик, щ о
в 60 р. р. брав діяльну участь у селянській реф орм і. Перш ий
дослідник Тяншанських гір. Керував перш им у Росії вселюд-
ним статистичним переписом 1897 р. — ЛИСТ Ч. 64. » В і с т к а
п р о В а р в а р у « надійшла аж через три роки, бо перш у
просьбу до Венґж иновського довідатися про неї висл ів
Ш -ко щ е 10. VI 1851 року. — ЛИСТ Ч. 65. Р е д а к т о р а
» О т е ч е с т в . З а п и с о к ъ« А. К р а є в с ь к о г о (1810— 39)
Ш -к о знав особисто ще з 40-х рр. — »Княгиня« — це о п о ­
відання, в яком у Ш -ко в особливо яскравій ф ор м і зобразив
кріпацький лад. О т чом у він не був певний, щ о опові­
дання » н а д а є т ь с я до д р у к у«. Краєвський відіслав
рукопис Задеському. — ЛИСТ Ч. 66. Тут м ова про п о в о ­
р о т Зал єського до О р е н б у р гу з Уралу й Башкири, куди
він їздив з адм іністратором того краю Беклємішевим; як
рисувальник. — П р о Я н а Р у с т е м а , м истця-маляра, (пом.
1835 р.), злолонізованого турка, акад. Ол. Новицький, на
підставі зацитованих Ш евченком у цьом у листі слів, висл о­
вив думку, щ о він учив Ш евченка малю вати а Вильні. П р о
це див. у т. т. X I — Ніодна з перелічених тут
с к у л ь п т у р не збереглася, або їх ще не знайшли. — Бр.
Залсський таки з б л и з и в с я з Перовським, і той його о че­
видно любив, бо коли Залєський виїздив уж е після амне-
сгії з О р е н б ур гу, то писав Ш -кові, щ о їздив до Петров-
ського дякувати »за в с і милости«. На зближення Залєсь­
кого з Перовським Ш -ко п о к л а д а в н а д і ї, б о знав, щ о
генерал проти нього упереджений, бо думає, щ о Ш евченко
м алю вав карикатури на царя й царицю (пор. у »Ж урналі«
під 19. V I 1857 р.}. — Х оч Ш евченко й пише, щ о н е м о ж е
н і ч о г о п о с л а т и С ов і з своїх творів, але післав таки
щ о сь в наступном у році, бо З а л є с ь к и й писав йом у 8. V I
1856 р.: »Сова твій подарунок прийняв із сльозами«. М о ж ­
ливо, щ о то був рукопис »Варнака«, присвяченого Ж еліґов-
ськом у (див. л. ч. 77). — » П р е д с т а в л е н і е « подав ґене-
р ал -м айор Ф р е й м а м , начальник артилерії О ренбур. вій­
ськ. округи п ро те, щ о б Ш -ка зробили підстарш иною
(унтер-оф іцером ), але з того нічого не вийшло. Див. про це
в листах ч.ч. 67, 69 та 83. — »H і ч« — м ожливо, щ о це ніч­
ний пейзаж »Туркменське кладовищ е в долині Долнапа«
 До с т о p. 112— 118 343

(див. у т. X ). Цей сюжет, як і інші, потім використав і Бр.

Залєський і своєм у паризьком у альбомі „L a vie des Steppes
K irghises“, Париж, 1865 — ЛИСТ Ч. 67. — - це єдиний лист
до Плещеева, щ о зберігся; було Тх більше. — »3 м е не..«
пятидесЯтилітнього с т а р ц я , т я г н у т ь ж и л и«.
Ш -к о мав тоді 41 рік. Він лю бив збільшувати собі літа. Це
звичайна в нього гіпербола. » Т я г н у в з н ь о г о ж и л и «
ком андир баталіону м айор Л ьвов (див. л. 74 та в »Ж урналі«
під 25. V I 1857 р. в т. IX, — там про нього докладніше).
Про » С о в р е м е н н и к « та » О т е ч о с т в е н н ы я за­
п и с к и « див. у т. IX. — П р о повість » К н я г и н я « — в т.
V II (Ш -к о пом илково написав » К н я ж н а « ) . З рукопису, пе­
ресланого Ш -ко м Залєському, надрукувала текст цієї п о ­
вісти »Кіевская Старина« в 1883 р. — К [о б з а р ь ] Д а р м о -
г р а й — це псевдонім, під яким Ш -ко писав свої рос. по­
вісті. П р о них див. м о ю статтю в т. V I . Вони за життя поета
не побачили світу. — ЛИСТ Ч. 68. З л и с т а д о П л е щ е ­
е в а нічого не міг Залєський д о в і д а т и с я , бо Плещеева
не було тоді в О р е н б ур зі, про щ о відписав Ш евченкові З а ­
лєський. — П р о відносини Ш -ка з С и ґ і з м у н д о м С є -
р а к о в с ь к и м (1826— 1863), видатним польським р е во л ю ­
ціонером . — Я н С т а н є в и ч — п оляк-зз-
сланець, поет — П р о якого тут »к и ї в с ь -
к о г о с т у д е н т а « мова, невідомо. — ЛИСТ Ч. 69. »H и-
н і ш-н є л и х о » — це розчарування в Агаті Усковій. — ЛИСТ
Ч. 70. Лист цей надруковано з чернетки, написаної олівцем
на р укописІ повісти »Капітанша«. — Ш -ко зустрічав н*ї д е-
в я т е , а тільки в о с ь м е с в я т о в п у с т и н і . — ЛИСТ
Ч. 71. Пр о К о з л о в а , ш т е й ґ е р а , щ о р а зо м із Зале-
ським та Ш. був в експедиції до Кара-Тау, не м аєм о жадних
даних. — А н т о н о в не був начальником експедиції, як га­
дає С. Є ф р е м о в (див. ЇМ т. акад. вид., стор. 638), а очевидно
тільки стояв на чолі приділеного д о неї військового відділу,
б о на чолі праць експедиції стояв А н т і п о в, »гірничий
о ф іцер« (берем о ці дані з недруков. листів Залєського). —
С т а т т я п р о ф о т о ґ р а ф і ю , п ро яку тут мова, надру­
кована була в т. X X X IV »Современника« 1852 р. П р о П і-
с а р є в с ь к о г о вже було вище. Х о т і н с ь к и й Матвій
(1813— 66), природник-популяризатор. — »K і е в с к і е л а н ­
д ы ш и « — це »Ландыши Кіевской Украины« (1852 р. СПБ,
кн. І) Григорія К а р п е н к а , щ о р азом із братом своїм С те ­
паном видав багато поезій українською , російською та
польською мовами. Це дійсно друкована н і с е н і т н и ц я ,
як слуш но пише Ш -ко. Обидва брати були непоправними
Графоманами. Гр. Карпенко, м іж іншим, перший переробив
344 До с т о р. 11С— 126

для сцени Ш евченкову »Катерину«. — Яке »Т р і о« — чи

скульптуру, чи новий м алю нок цього сю ж ету обіцяє при­
слати Ш -ко, не м ож на сказати. — А л ь б о м , про який пи­
тається Ш -ко, залишався р азо м із «захалявною книжечкою«
від 1850 р. у К. І. Герна, і поет одерж ав його вже в Н иж ­
ньому Новгороді. ЛИСТ Ч. 72. » В и с о к а П р о т е к т о р н а «
— президент Акад ем ії велика княжна М а р ія М иколаївна, се­
стра царя Олександра II. — Ю в и л е й ґ р. Ф. Т. Т о л с т о -
г о святкували 10. X 1854 р. — ЛИСТ Ч. 73. П р о « в е л и ч е з ­
н е д е р е в о « на Ханґа-бабі див. вище в прим, до, л. 57.
— А к - м е ч е т ь , на перенесення до якої Ш -ко зго д ж у­
вався, — це здобута 1853 р. російським військом ф ортец я
Кокандського ханства, переіменована росіянами на ф о р т Пе-
рбвський, на ріці С и р -Д ар ії. — М а н і ф е с т , щ о мав впли­
нути на зміну долі Ш-ка, — це маніфест 19. II 1855 р., яким
новий цар Олександер II сповіщ ав про початок свого ца­
рювання. Ніяких пільг »політичним злочинцям« маніф ест не
обіцяв. ЛИСТ Ч. 74. З д в о х пересланих р а зо м з цим листом
»ш т у к м а т е р і ї « , себто.малюнків, Залєський продав один
за 25 карб. В. В. В єлям інову-Зєрнову .(1830— 1904), росій­
ськом у орієнталістові, щ о пізніше був кур ато р ом київської
ш кільної округи і, як запеклий реакціонер, придбав пріз­
вище »ідолище велике«. — Повість Ш -ка » В а р н а к « —
у V I т. нашого видання. Там і її оцінка й літературна істо­
рія. — П р о М. О. О с і п о в а, товариш а Ш -ка з Акад ем ії,
див. у л. л. ч. ч. 75, 76 та 105, а також у примітках до них. —
„ М о г ш т е їг іа г е # и т Р о їо п іа е “... видав Вольф у П етербурзі
р. 1852. — Б ю р н о , якого хвалив Залєський, — військовий
інженер, Генерал-майор, ф ранцуз, який перейш ов у 1820 р.
на російську службу. Залєський писав про нього Ш -кові:
»людина р ід ко ї шляхетносте, мистець і поет«. Як він по­
добався Ш -кові, видно з листів ч. 81 та ч. 84. Див. також
про нього в т. X в »Ж урналі« за покаж чиком імен. — ЛИСТ
Ч. 75. викликаний був анонімовим, як каже Ш -ко, — » б л а ­
городним л и с т о м « гр. Настасії Толстої. Ш -к о дога­
дався, хто цей анонім. Була то відповідь на перший лист
Ш -ка до товариш а його Осіпова, який у 1855 р. вступив до
війська і, виїздж аю чи з Петербургу, не відписав докладно
Ш -кові, а встиг тільки з доручення гр. Толстого повідомити
поета, щ о граф »вживе всіх залежних від нього засобів«
для полегшення Ш -к о в о ї долі. Графиня вияснила Ш евченкові
причини мовчанки О сіпова й, не називаю чи себе, як »неві­
д ом а йому особа, щ о гаряче йому співчуває«, просила по­
ета .»прийняти в душ у потіш ницю -гостю — надію«, М ом енти
каяття, щ о м ож уть неприємно вразити читача в л. ч. 75 були
 До с т о р. 126— 131 345

необхідні для справи, і графині подобалися. Ясна річ, щ о д о

людей, щ о належали до двірських сфер, інакше й не можна
було звертатись, як звернувся Ш -ко до Толстої. Родина
Толстих стала пізніше дуж е близькою, м айж е р ід н о ю Ш -кові
(див. »Ж урнал« у т. IX). — » Б і д н и й у ч е н ь М а р т о с а«
й » у ч и т е л ь В і т а л і « — це талановитий скульптор Іван
Тімофєєв. Він мав перед с о б о ю блискучу карієру, але
скульптор М артос, запросивш и його д о помочі при роботах
над св оїм памятником М інінові та П о ж арсько м у в Москві,
виексплуатував талант Тімофєєва, а заплатив йом у д о см іш ­
ного малий гонорар. М ол од ий скульптор так цим перей­
нявся, щ о занепав д ухом і став за простого робітника в май«
стерні Пено, де обробляли м армур. Там він вивчив різь­
барського мистецтва майстра Івана Віталі, щ о став пізніше
славним російським скульптором. С а м Тімофєєв спився й по­
мер у 1830 р. від холери. — ЛИСТ Ч. 76. П о с л а н і є про
яке згадує Ш -ко, О с і п о в почав писати в К у р с ь к о м у ,
де стояла »Калужская С тр іл к о в а я Д р у ж и н а«, в якій
він був поручником, а скінчив аж у квітні 1856 р. над річ­
ко ю Б а л ь б е к о м , на Кримі, на п о зи ц ії ( » п р о м і н я в
л і р у н а м е ч«). О сіп ов оповів Ш -кові багато цікавих рі­
чей з життя знаних йому мистців; лист колиш нього това­
риша з А к ад е м ії р о зв ор уш и в Ш-ка, й відповідь О сіп ову
заповнили теми з м истецького життя ( » б л и ж ч е с е р ц ю
м и с т е ц т в о т а й о г о ж е р ц і«). — » Е к з е м п л я р а м ­
фібії«, щ о його довелося побачити Осіпову, — оче-*
видно якийсь військовий його начальник-пяниця. Лист О с І-
пова видрукований тільки в частині, і того уступу, на який
тут Ш -ко дає дуж е цікаву репліку, в ній нема. — П р о О в і-
д і я Н а з о н а див. у »Журналі«, т.|Х. — Увага О сіпова про
творчість Д а р м о г р а я — теж не видрукувана. — » В е ­
ликий ш о т л а н д е ц ь « — Вальтер С котт (1772— 1832),
автор історичних романів. Розкидані Ш -ко м згадки про цього
письменника, якого Ш -к о дуже цінив, див. за покаж чиком
імен у всіх томах наш ого видання, де вміщені прозові твори
поета та в т. II. Вальтер Скотт особисто д обре знав і дуж е
шанував учителя Ш -ка Брюлова. Ш -ко д обре знав твори
В. Скота й високо їх ставив. — Л о ґ а н о в с ь к и й О лексан-
дер (1810— 1855) — різьбар, від 1844 р. академик. Ш -ко його
знав особисто. — П р о скульптора П і м е н о в а в т . V I . —
Пр о Р а м а з а н о в а — теж. — Карло Іванович —-
прізвище, яке дали в ліберальних російських колах ца­
реві М иколі і. В цьом у прізвищ і був натяк на склонність
царя оточувати себе німцями (»Русскіе дворяне служать го­
сударству, а н ім е ц к іе — намъ« — казав у своїй оборон»
346 До с т о p. 131— 137

М икола І). П р и во д ом до того, щ оби його так назвати, по­

служило те, щ о цар грав на аматорській виставі р о л ю бу­
лочника Карла Івановича. Коли довідався, щ о його так п р о ­
зивають, казився й домагався, щ о б розш укати того, хто
його так прозвав. Те щ о Ш -ко в листі до О сіл ова вживає
цього прізвища, свідчить,' щ о О сіпов був л ю д и ною лібе­
ральною . П ідтвердж ує це й відповідь О сіпова, де він кри­
тик/є р о л ю дідичів перед великою селянською р е ф о р м о ю .
— П р а д є Д ж е м е (1792— 1852) — ф ранцузький різьбар,
один з найкращ их X IX в. — Ж а к — ф ранцузький р ізь ­
бар, щ о жив у П е тербурзі; не мав таланту, й праці його не
мали успіху. — Л я д у р н е р А. — теж петербурзький р ізь ­
бар, дуж е нецікавий; від 1840 р. був п р о ф е со р о м А к а д е ­
мії. — М є л ь н і к о в А б р а м (1784— 1854) — дуж е талано­
витий російський архитектор. С правді цар О лександер І від­
кинув його проект храма Спасителя в М оскві, хоч автор і ді­
став за нього перш у премію , а цар М икол а І відкинув його
проект Ісакіївського собору, але » с т а р и й« не вмер з а б у ­
т и й , як каже Ш -ко, бо від 1843 р. був р е кто р о м архітек­
тури, а від 1851 р. її заслуж еним ректором . Збуд ував він не
тільки згадану Ш евченком ц е р к в у с в. М и к о л и , а ба­
гато й інших будинків. ЛИСТ Ч. 78. П ро »15 к а р б о в а н *
ц і в«, п р и с л а н і Г у л а к о м , Ш. в листі д о Л азаревського
(лист ч, 70) каже: » п и ш е (Гулак), щ о хтось пере­
д а в й о м у , п е р е с л а т ь м е н і«. М о ж е це й були грош і
П. Куліша, п р о щ о була м ова вище. О тж е Гулак не припи­
сував собі того, чого не р обив сам. Куліш неслушно його
обвинувачував. — ЛИСТ Ч. 79. Лист цей — найяскравіше сві­
доцтво того, як д о р о го ю о с о б о ю для LU-ка був Залєський
та як багато робив для свого українського друга. — 3 ч и ­
с т о ю р а д і с т ю« сповіщ ав вен Ш-і<а про те, щ о амнестія
принесла йом у дозвіл повернутися на батьківщ ину: »Не м ож у
нічого писати. Ц ілую Тебе, радуйся м о єю радістю « (8. V I
1856 p.). В наступном у листі з 3. V II Залєський послав Ш -ко ві
»»світлий пром інь надії« — писав, щ о бачив у П еровського
гр. О ле ксан д р у Толстую (не Настасію , а кузинку Ж е м ч уж -
иіікова й Перо-вського), щ о вона обіцяла просити за Ш -ка
вел. кн. М а р ію М иколаївну, ф ре й ліною як о ї була, щ о Пе-
ровськом у гр. Толстой теж обіцяв перед кор онацією царя
виступити з внеском, про звільнення Ш-ка. С по віщ ав о д н о ­
часно, щ о кн. Рєпніна теж обіцяла старатися за поета. Від­
повідь Ш -ка Залєський отрим ав уж е вдом а й, пишучи звідти
(18- IX), запевнив його, щ о не перестане »м атерію збувати;«,
себто продавати його малюнки. — З е м л я к и в и м а г а л и
штемпеля (в д ал ьш ом у листі »пломби«) — себто під-
 До с т о р. 138— 142 347
пису Ш -ка від його малюнками, а йом у не вільно було їх
підписувати. Всі м алю нки Ш -ка настільки індивідуальні, щ о
в них завжди м ож на пізнати автора. — Генерал Б ю р н о,
д о якого Ш -кові радив Залєсьхий звернутися, зовсім не п о ­
казався поетові » п у г а л о м« (пор. л, ч. 81). — М и л а для
Ш евченка ф о т о г р а ф і я — це портре т К, Герна, якого
Ш. весь час домагався. Виїзд ж аю чи з О ренб ур ґу, Залєський
писав Ш -кові, щ о не міг цієї просьби виконати, бо Герн
увесь час пробував на своєму хуторі. 1850 р. Ш евченко сам
р о зп о ч а в був п ортрет Герна, але спалив його перед тру­
сом. — К о н т р а з Усковими, про яку тут мова, це вла­
стиво дрібний факт, щ о його перечулений поет представив,
як висловився С. Є ф р е м о в, »у згущ ено м у освітленні«. Він
прийш ов на обід до Ускових трохи підпитий, і пані Аґата
розсердилася за це й вийшла зза столу. Ш -ко на другий
день перепросив приятелів і пояснив, щ о випив він тоді,
»щ об загасити образу«, яку йому перед тим наніс лакей
Ускових, гукнувши на нього: »Геть відсіля«. С а м Ш -к о писав
про Ускова М . Л азар евськом у кілька тижнів перед тим: »Він
мене пятий рік годує й напуває«, та й тут далі каже, щ о
Ускова » в л а с н е к а ж у ч и д о б р і л ю д и«. — Цитату
з Д анте {»ф л о р е Н т и н с ь к о г о в и г н а н ц я«) трохи
інакше — див. на р е п ро д укц ії автограф у »Художника« на
стор. 131 VI! т. Пор. теж у томі V I , стор. 321 літературні
відгуки згаданої » к о н т р и « . — Згаданий тут М и х а й л о
— м ож е це знаний уже нам аптекар Цейзик. П р о історію
р у к о п и с і в »Варнака« див. у т. VI , стор. 328. — ЛИСТ
Ч. 80. М. Л а з а р е в с ь к и й поновив с в о ї стосунки з Ш -ком,
прочитавши лист поета до С. Гулака. Після ареш ту Ш -ка
Ф. Л азаревський мав неприємності: Ген. О б р у ч е в сказав
•йому, щ о »не слід було зближатися з людиною«, щ о на­
кликала на себе »неласку уряду«. М ихайло й Ф е д ір після
того були обереж ніш і, але всетаки зносилися з поетом
і навіть йому матеріяльно пособляли. — » Г л у х и й Я л у з а«
— це, певно, вже згадуваний Галуза (Галузевський). —
Є з у ч е в с ь к и й б у в не О с и п , а В а с и л ь О с и п о ­
в и ч . — ЛИСТ Ч. 81. К оронація Олександра Іі відбулася
20. VIII. 1856 р. О гол ош ена м аніф естом амнестія не то р ­
кнулася кирило-м етодіївців. Щ е 8. XI. до Н овопетропського
не дійш ов м аніф ест 20. VIII, Імя Ш -ка новий цар власно­
ручно викреслив з реєстру осіб, яким мали дати амнестію.
П р о це в своїх споминах зоставила цінне свідоцтво п, К.
Ю нґе, дочка гр. Ф . й Н. Толстих, близьких до двірських
сфер. Перовський з одного боку, як особа офіційна, кн.
Рєпніна, гр. Толстой та інші численні приятелі з другого,
348 До с т о р. 142— 143

що могли, робили, але цар був, очевидно, настроєний проти

Ш -ка м атірю та Д убельтом (справу кирило-м етодіївців йому
ще 1847 р. реферували). — Далі Ш -ко ще один раз вер­
тається до питання про причину з а б о р о н и йому м а ­
л ю в а т и , яке вже деінде висвітлював, спростовую чи не-
раз лєґенду про те, щ о він .малював карикатури на царя
й царицю. Покликається він на О р л о в а тому, щ о в ак­
тах, щ о збереглися в IIIі відділі, ніяких даних про »зло­
чинні« рисунки не було, й О р л ов, коли б хотів, то міг би це
вияснити. Відмова царя, іпро яку Ш -ко ще не знав, не від­
страшила друзів поета, й вони через 8 місяців добилися
таки волі для нього, хоча це м огло здаватися річчю не­
м ож ливою , бо вел. кн. М а р ія М икол аївна після п е р ш о ї від­
мови брата-царя, казала гр. Толстому, щ о »ме сміє« більше
просити за Ш-ка. Н едурно Ш -ко виявляв до кінця життя
свого антипатію до Олександра II (див. за покаж чиком імен
у »Журналі«) і в поезіях ум овляв опортуністів-земляків,
Щ о не спасе їх добрий цар,
їх кроткий, пяний господар (О сії, гл. XIV , див.
у т.ІV). — М і х а й л о в — С. Є ф р ем о в читає М и х а й л о ,
думаючи, щ о це помилка лереписувача. М о ж е це бути Бі-
лінськи-й, м о ж е й Цейзик. Я схиляюся до того, щ о Цейзик,
бо вже тоді більшість поляків-засланців або покинули або
покидали О ре н б ур г, а Цейзик був постійним м еш канцем
О ренбургу. — П р о Б л у д н о г о с и н а — див. у т. XII.
Ш -ко не викінчив остаточно цієї своєї м оралізаційно-д и-
дактичної сатиро-поем и в малюнках, але 8 малюнків, щ о
збереглися, дуж е Цінні тим, щ о Ш -ко ними випередив бага­
тьох письменників та мистців реальним зоб раж енням тих
прикрих сф ер дійсности, до яких не сягало ще до нього ні
перо письменника, ні пензель м аляра-м истця (пор. у т. XI
»Кару спіцрутами« та »Товариші«. Див. теж у т. X в »Ж ур­
налі« живий портрет »блудного сина«, під 24 та 25. V III
1857 р. (»нещасний« Порцієнко), а під 26. V III див. про зав­
дання, щ о їх собі ставив Ш -ко, працю ю чи над цією п р и т -
ч е ю - сатирою . Бр. Залєський дуже цікавився цим твором
і все випитував про нього Ш -ка в листах, пишучи: »Нема
для мене нічого цікавіш ого за » Б л у д н о г о С и н а « . —
П р о рос. мистця Ф е д о т о в а див. у примітках до »Ж ур­
налу«. — На запитання про те, як має » с в о є ю б у д у ч и -
ною розпорядитись«, Залєський відповів, щ о не
м о ж е »зробити мистецтво єдиною ціллю життя« і, щ о »праця
коло землі теж повна о со бл и во ї поезії«. Залєський вер­
нувся тоді д од о м у до с. Рачкєвичі коло С луцького на Бі­
 До с т о р. 144— 147 349

лорусі. — » M а н у ф а к т у р у « Залєський просив прия геля

й далі присилати (лист з 2. III. 1857 р.), і потім чимало м а ­
люнків продав. — ЛИСТ Ч. 82. » M а т р о з ь« і т. д. — так
у першій редакції називалася повість lü -ка »Прогулянка«'
(див. у T.VIM). — Український » Л і т о п и с С а м о в и д ц я «
видав у 1846 р. О,- Бодянський. Ш -ко отримав прим ірник
з автограф ом видавця-редактора. З а авторе літопису вва­
ж аю ть Романа Ракушку. — П р о рос. історика C. М . С о л о ­
в й о в а див. у т .| Х . — Л я ф а т е р (1741— 1801), швейцар-ч
ський пастор, прославився своєю »Ф ізіоґном ікою «. Вваж а­
ючи, щ о голова людини — »дзеркало душі« Л яф атер ви­
вчення м о р ф о л о гії цілого організм у зводив д о вивчення че­
репа й обличчя. Проф . Куторга, лекції якого слухав Ш -к о
(див. у т. VI ), критикував ненаукову те о р ію дилєтанта-па-
стора. Звідси іронія поета (»ч е р е п о л о ґ«, » м у д р а -
ґ е л ь - н і м е ц ь«). Див. теж у т.У/111 в повісті »Прогулянка«
під Ляф атер. — Пісємський Олексій (1820— 1881) —
знаний рос. письменник. Він був того літа в Н овопе тр ов-
ськом у й дав цікавий опис Т ю к-Караґанського берега, на
яком у стоїть форт. — У г р. Т о л с т о ї Пісємський м ож е
й не був, але з його листа до Ш -ка, писаного з Астрахані
щ е літом, знаємо, щ о він звідти, хорий, писав до графині
й бачився з Бером, який теж прирік помагати Ш -кові. —
ЛИСТ Ч. 83. Лист цей, в яком у Ш -ко написав своїй »святій
заступниці« справжній акафист, викликав лист гр аф и н у
в якому вона висловила надію »побачитися особисто« з по­
етом. Якийсь місяць перед тим Ш -ко зовсім занепав духом:
довідався, щ о коронаційний м аніф ест царя його оминув.
Дум али навіть, щ о він скінчить сам огубством , так він був
пригноблений (свідоцтво капіт. Косарева). Лист граф ині по­
дав йом у нову надію. — Шатобріан (1768— 1848) —
ф ракц. письменник, автор ром анів »Рене« й »Аталя«; р о м ан ­
тик, з переконань консерватор, він під час великої р е во л ю ц ії
виемігрував був до Ам ерики. »Зам огильні Записки«, ви­
дані в році його смерти, зявилися й у рос. перекладі
в »Отечестзенньїхь Запискахь« теж у том у році, й Ш -ко їх
там і прочитав. — Л у к у л — римськ. проконсул (умер 56 р.
перед P. X.) — за традицією персоніф ікує тип бонвівана
й ґурмаїна, хоча в дійсності був л ю д и н о ю глибоко освіче­
ною й високих м оральних прикмет. — Ф а м у с о в — одна
з дієвих осіб у ком едії Ґрібоєдова »Горе оть ума« — пан-
опортуніст і бонвіван. — П ритоку до цілої цієї тиради дало
те м ісце з »Записок« Ш атобріана, де він перш им щасливим
днем ^сиття називає день, коли повечеряв, як хотів. ■—
»Л ю б я, н а к а з у ю в а с « — п араф р аза з Апокаліпсиса:
350 До с г о р. 147— 152

»ихже ащ е лю блю , обличаю и наказую«. — Віра Ш -ка в те,

щ о він » я к з о л о т о з о г н я , я к д и т я з к у п е л і « ,
вийде із свого » ч и с т и л и щ а«, датуються власне цим ли­
стом, щ о був для Ш -ка по довгій перерві імпульсом до
того, щ о б наставитися нй нову путь. Пор. у »Ж урналі« за­
писи під 20. V I та 28. V II (т.ІХ). Ці повні ж ивого оп тим ізм у
й радости вр&жіння трохи зго д ом знайшли поетичний ви­
слів у словах Ш -ка про свою м узу-д уш у; »Із казарм и см ер­
д ячо ї чистою, святою вилетіла, мов пташечка« {»Муза«, т.
IV). — З а м ір стати ґ р а в е р о м Ш -к о здійснив (див. у т.
XI ). — О с і п-о в прислав лист Ш -кові, але трохи пізніш е
з Сєвського, О рловськ. губ. — з »преддверія М алороссіи«,
де багато дідичів д об р е знали українську м ову й, як о п о ­
відав Осіпов, чимало з них були гарячі поклонники поета. —
П р о п л и т к у с е п і ї просив Ш -к о граф. Толстую, а не
Осіпова, але забув це. — П р о з а б о р о н у з н о с и т и с я
з ним, щ о конкретно спіткала кн. Реіпніну та А. Лизогубв,
Ш -ко якось довідався, бо 1851 р. почав з княж ною зноси­
тися через Венґжиновського, а адресу її одеську ще перед
тим від когось іншого дістав (ствердж ую це на підставі
рукоп. 4837 Ягайл. бібл,). — ЛИСТ Ч. 84. Л и с т З а я с ­
с ь к о г о з 18 в е р е с н я .— опублікований. В ньом у при­
ятель описував Ш -кові своїх небожіц і небог І писав, щ о
оповідав їм про » с т а р о г о д р у г * « , .подібного до св.
Петра. Він показував дітям нарисований Ш -ко м о б р а з-
портрет апостола, й ті питалися, коли ж він приїде. М о в а тут
п р о автопортрет Ш -ка, подарований Залєськом у, а апосто­
лом називає його 3. тому, щ о в той час Ш -к о нам алю вав
із памяти також і о б р а з Раф аєля »Янгол визволяє св. Петра
з вязниці« (Ш -ко теж ждав такого янгола-визволителя).
Св. П е тр о був на о б р а зі з б о р о д о ю . Ц е й дало, мабуть, З а ­
лєськом у привід до порівняння Ш -ка з Св. П етром (Сєра-
ковський порівню вав Ш -ка з апостолом Іоанном), А в т о п о р ­
трет цей подарував Бронислав Залєський Богданові Залє­
ському, а потім з ко п ії зр об и в Гравю ру Не
знати, чо м у С. Є ф р е м о в уваж ає його за »невідомий«. —
» Н е с в і ж с ь к и й „Рапіе КосЬапки“ — кн. К аро л ь-С та-
нислав Ради вил (1734— 1790) — воєвода вгллнський, знаний
своїм гу м о р о м і дотепам и; був великим багачем: сам ого
лише срібл а росіяне сконф іскували в Несвижі 12 бочок. —
Цитата з »в е л и к о г о п о е т а « — з »Ф ариса« Міцкевича.
П р о Ш -к а й М іцкевича — Чим Ш -ко ві б ул о
дороге Вмльно — — »Космос«
знам енитого нім ецького природ ознавця Ол. Гумбольдта
(1769— 1859) Ш -к о читав, очевидно, вкупі з Залсським під­
 До с т о p. 152— 154 351
час К ара-Тауської експедиції 1851 p., а м ожливо, щ о й на
А р ал ьськом у м орі в 1849— 50 р. р. Власне Гумбольдт під­
дав рос. урядові дум ку дослідити А ральське море, на якому
сам був у 1829 р. Бутаков, щ о це завдання виконав, на­
певно мав із со б ою перш і томи »Косм осу« (виходили у світ
м іж 1845— 1858 p. p., і їх перекладали слідом і на рос.
мову). »Космос« — це ф актично енциклопедія природни­
чих наук, написана о д н о ю осо бо ю . — Пісні Вайде-
л о т и — з М іцке виче вого »Конрада Валлєнрода«. — Л и с і
з ж о в т н я , про одерж ання якого питається Ш -к о Зал є-
ського, фактично був написаний 8. X I (л. ч. 81). Залєський
відписав, щ о одерж ав його давно, та не відповідав том /,
щ о ж дав весни, себто поновлення п ош тового звязку з Н о-
вопетровським ф ор то м ; аж 10 травня одерж ав Ш -ко від­
повідь вислану Залєським 2і III. П івро ку треба було Ш -кові
ждати відповіді на св о ї листи від кореспондентів. — Д ж у ­
г а р а — so rg h u m p ersicu m , рослина, щ о нагадує виглядом
кукурудзу; більше знана ї ї відміна ґа'олян, щ о росте в М а н -
дж урії. — ЛИСТ Ч. 85. К у х а р е н к о в е » д р у ж н є є л а ­
с к а в е є п и с ь м о « — це була відповідь на лист Ш е в ­
ченка ще з 1854 р. (ч. 58). — П р о »м о л о д о г о к о з а к а
М а ї р к е а и ч а « див. слідом у прим, д о л. 86. — » П и ш е
м е н і . . . Л а з а р е в с ь к и й«. М . Л азаревський дійсно на­
писав Ш -кові 17. І 1857 p., щ о на »звільнення в одставку
К. Д а р м о гр а я [Ш -к а ] вже є дозвіл царя«, але справа ще
в військовом у міністерстві. — »P и т о р д а х и м с ь к а« -—
хемічна реторта. Ц е .дань, своєрідній і звичайній у ті часи
серед інтелігентів - українців, м анєрі переробляти чужі
слова так, як це несвідом о робили люди неписьменні. О с о ­
бливо це лю бив Кухаренко. Він, напр., в листах до Ш -ка пи­
сав, щ о син його ком андує »ракитним« (ракетним) баталіо­
ном, ф ран ц узів називав, як це робив і П етро Гулак-Арте-
мовський, »пранцями« і т. под. — Д у м ку »н а в п р о-
с т е ц ь . . . у ш к в а р и т ь н а Ч о р н о м о р і ю « до Куха­
ренка Ш евченко занехаяв, хоча й пізніш е д о н е ї нераз вер­
тався. — » С в о є п о л и ч ч я « Ш -ко Кухаренкові післав,
і той його в О д е сі » обробив якслід« у р а м у й показував
землякам, а оповідаю чи про це в листі 7. VIII., щ о його
Ш -к о отрим ав уж е пізніш е на волі, додавав: »Та й люблять
Тебе на Україні, брате!«. — П ро а р т и с т а Щепкине
див. далі в цьом у томі й у т.ІХ. — » П у с т к а « — це поезія,
щ о починається словами: »Заво р о ж и мені волхве« (альбом
»Три літа«, 13. XII. 1844 р.; див у т. II ), присвячена М. Щ е п ­
кину. Ш евченко й пізніш е не міг її пригадати. Пор. у »Ж ур­
налі« під 10. II. 1857 р. — П р о » З а п и с к и о Ю ж н о й
352 До с т о p. 155— 162

Р у с и « К у л і ш а див. у т. IX. — Скарга Ш -ка, щ о »ж у р-

н а л і в , . . д е с я т и й р і к . . . н е б а ч и в « — гіпербола.
Не міг їх мати, скільки хотів, але ми вже бачили, щ о читав
»Отечеств. З ап иски «г »Современникъ« і інші. — » Н е н а п и ­
с а в . . . і Б о г й о г о с в я т и й з н а є , чи й н а п и ш у
щонебудь п у т н є « . На це Кухаренко відповів: »Не
кидайся діла, сиріч не оставляй писати. Погасило кляте лихо
огнище твого талану, еле д обрий вітерок повіяв, позносив
золу, знайш ов іскорку, щ о не погасла, та й почав роздувати
огонь, отж е і гляд»4, як покотить пож арам и. П опл ю й в ко­
лонки, та й строй кобзу сміло, а далі грай, як грав сси«.
Кухаренків заклик не минув дарм о: йом у присвятив і пі-
слав Ш -ко свою перероблену »М оскалеву Криницю « через
кілька місяців, хоч і думав, щ о »о в і р ш а х у ж е н і ч о г о
й д у м а т ь « . — Л И С Т Ч. 86 — відповідь А н д р і ю М а р ­
к е в и ч у (він звався пізніше М ар ко вич ; М арке вич і й М а р ­
кевичі — один рід), синові історику М иколи М аркевича, вже
нам знаного. Анд рій М . повідом ляв Ш-ка, щ о »добрі люди
старались і стараю ться« за поета перед царе м і висловлю ­
вав надію, щ о той »помилує і верне його на ясні зорі, на
тихі води«... А н д р ій М . уж е в 1906 p., бувш и о с о б о ю дуже
високопоставленою , поміг петер бурзьком у уко. гром адян­
ству здобути дозвіл на видрукування повного тексту поезій
Ш -ка (про це докладно в »Сторінках минулого« у Ол. Гн.
Л отоцького, ч. Ill, Варш ава 1934). — Николай М. •—
криптонім П. Куліша. Ш -ко не знав, хто це. Під цим крипто­
нім ом Куліш написав кілька російських повістей; їх і при­
слала LLI-кові укр. молодь. — Про » Б і б л і о т е к у д л я
ч т е н і я« див. у т, IX. — П р о К і р є є в с ь к о г о — теж
там. — ЛИСТ Ч. 97. Не знаєм о й ми, яка це Ш -кова к а р ­
т и н а була в Є з у ч е в с ь к о г о . Ч и й е недавно знайдена
автоілю страція д о поеми »Сліпий« (»Невольник«)? Див. у т.
XII. — Н. Д. — це М ико л а Данилович Б і л о з е р с ь к и й .
Ш -к о його пізнав на весіллі в Куліша, — це дядько пані Ку-
л іш е вої-Б іл озе р сько ї. В листі Л азаревського були ініціяли
»Н. Д. Біл.«, і Ш -к о не догадався, хто це. П р о нього див.
у т. |Х. — /А- Лазаревський висунув у листі до Ш -ка проект,
щ о б поет відкрив ф отограф ічний заклад, щ о б »мати ш м а­
ток хліба на все життя«. П р о ц ю »ф о т о ґ р а ф і ю« Ш -к о
й одписуе приятелеві. П огляд Ш -ка на ф ото гр а ф ію був та­
кий, що »це справа хем ії й фізики« (пор. л. ч. 71), а не
справж нє мистецтво. — Л И С Т Ч. 88. »М о є р у к о д і л л я ,
т р и ш т у к и « . З них одну Залєський переслав через С є-
раковського г р. Т о л с т і й, як просив Ш -ко (сцена; Ш е в ­
ченко й киргизя, щ о бавиться з кішкою-
 До с т о р. 162 353

Михайло Лазаревський
п о р тр е т р об ота Т , Ш евченка.

Друга — це »Хіоський Гончар«, проданий Залєським Ґе-

лені С кирм унтовій (невідом о де тепер, нерепродукована).
Третій, проданий теж Скирмунтовій, — »Сцена в казармі«,
м ож е варіянт »Казарми«, щ о в т. X} . —г Участь в експе­
28
354 Д о с т о р. 164—172

диції човном по В і л і ї »з олівцем і такою « пропонував

Ш -кові Залєський. — »17 ш т у к « краєвидів із Кара-Тау-
сьйої експедиції Залєський переслав через С єраковського
П. Кулішеві, а той продав їх Тарновським та Галаганові за
250 карб. Відгуки цієї продаж і див. у »Ж урналі« під 3. І.
1858 р. Редакція »В и л е н с ь к о г о а л ь б о м у « їх не
взяла. — М алю нки »Щ в с л и з и й л о в е ц ь « і » С п р и т ­
ний п р о д а в е ц ь « не знайдені досі. — »К о г а к« —
у Чернігівському М узеї. — П р о киргизьку молитву за по­
мерлих див. також у »Ж урналі« під 15. VII. 1857 р. —
ЛИСТ Ч. 89. »Т а м і п р о м е н е з г а д у в а л и « . — М.
Лазаревський був на Чернігівщ ині й, повернувш ись до П е­
тербургу, переслав Ш -кові привітання від багатьох земля­
ків. — Не »50 к а р б о в а н ц і в « одерж ав Ш -ко від З а -
лєського, як сподівався, а 150: 75 через М . Л азаревського
та 75 від сам ого Залєського. Зем ляки »наскидали« щ е 200
карбованців, як писав Куліш. — Ні » М а т р о з а « , ні інших
рос. повістей Куліш н е п о п р а в л я в {див. у т. V I , стор.
303). — ЛИСТ Ч. 90. П ро »о г о н ь«, щ о його Ш -кові »п і д-
к и н у в « Кухаренко, див. у прим, до л. ч. 85. Подих св о ­
боди повернув Ш -кові творчі сили. Перш ий твір його після
виходу з »незам кнутої тю рм и« й була »М оскалева Кри­
ниця«; написану на цей сю ж ет раніш е (див. т. ІИ) поем у він
наново п ереробив І присвятив Кухаренкові. — » Ч е р н е ц ь «
і » В е ч і р « — у т. III. — » В р а ж о г о ч е р к е с а . . . г о ­
н и т и « — це з чо р н о м о р ськ о ї пісні: »Ой тисяча сімсот д е ­
вяностого року«... — Є л є н є в Х р и сто ф о р — управитель
військового ш питалю в Астрахані, а Б а ж а н о в М икола —
управитель »півшпиталю« в ф орті Н овопетровськом у. З Ба-
ж ановим Ш -ко був у добрих стосунках, і коли виїхав д о Пе­
тербургу, то цей Бажанов просив навіть Ш -ка про протек­
цію. — М о г и л а — це А. М етлинський (див. прим, до л.
ч. 58). — Кубанець Л и т е в с ь к и й був у 40-х р.р. студен­
том Гірничого Інституту в П етербурзі. — ЛИСТ Ч. 91. Істо­
р ію цього листа див. у »Ж урналі« під 26. VII. 57 р. Вістка
про звільнення Ш -ка прийшла до ф орту 21. VII, — »Г о с-
подь не відмовив мені з д о р о в я«. . . Раніше
Ш -к о нарікав на хороби, але вістка про вол ю відродила
його, й він уперш е висловлює віру, щ о зм ож е енергійно
працювати. — ЛИСТ Ч. 92 не був » о с т а н н і й « , як гадав
Ш -ко, б о в л и с т і ч. 93 пише, що » н а д м о р е м ж д е
п о г о д и « , бо »з О р е н б у р г у н е м а ні с л у х у , н і
д у х у«, себто наказу із штабу корпусу п ро звільнення
ч війська. П р о це див. у »Ж урналі« під відповідними датами.
ЛИСТ Ч. 93. Генерал М. В. Л а д и ж е н с ь к и й — голова
 До с т о p. 173— 177 355

О р е н б у р зь к о ї П р и к о р д о н но ї Комісії, бувший начальник

М . Лазаревського. Л азаревський ще 2. V. писав LU-кові, щ о
просив Ладиж енського, щ об »не затримували паперу« про
звільнення Ш-ка. — ЛИСТ Ч. 94. Відгуки справи з п е р е ­
п у с т к о ю , яко ї ком ендант не м ав права видавати Ш -кові,
бо треба було поета вислати до О р енб ур гу, як про це було
в наказі, — див. у »Журналі«. Усков потім дістав за це на­
гану, а Ш -ка затримали в Н иж ньом у Новгороді. — ЛИСТ
Ч. 9S. Д о зв о л у ї х а т и , к у д и х о ч е , Ш -к о якраз не д і­
став, а згодився на це Усков несподівано (див. запис у »Ж ур ­
налі« під 5. VIII). — 16 л и п н я Ш -ко не поплив »в в е р хь
по м а т у ш к і , п о В о л г fe«, а сталося це лише 22-го
серпня. — ЛИСТ Ч. 96. Лист Ш -ка з 5 червня з » М о с к а-
л е в о ю К р и н и ц е ю « Кухаренко дістав, але аж у кінці
липня, бо виїздив до Одеси, а відписав аж 7 серпня на
Астрахань; Ш -ко отримав відповідь аж 10. II. 58 р. в Н иж ­
ньому. — |±|-("--': зовсім не казали »одлравиться
п р я м о в с т о л и ц ю « , було якраз навпаки: в столицях
йому заб ор он е н о було жити (див. у »Ж урналі« під 23. X.
57 p.), про щ о він тоді, правда, щ е >не знав. Зм інив Ш-*ко
свій м а р ш р ут і поїхав не до Ч ор н о м о р ії, а до Петербургу
під враж інням листа М . Л азаревського з* 2. V., в яко м у той
писав поетові, щ о йом у ніби вільно вибрати місце, де будь
жити (пишучи це, Лазаревський ще не знав змісту паперу,
висланого до О ре нб ур гу). Ш -ко просто виправдується пе­
ред приятелем, бо обіцянка, щ о був йому дав, не була про­
дум аним ріш енням: він не мав пощ о їхати до Ч ор но м о р ії,
якою завжди цікавився, але з якою нічим не був звязаний.
М р ії про відновлення м истецької карісри Ш -ко міг здій­
снити тільки в П етербурзі. — ЛИСТ Ч. 97. »Я з а н е д у ­
ж а в « — це була дипломатична хороба: Ш -ко прикинувся
хорим за п о рад ою приятеля, щ об не вертатися до О р е н ­
бургу (див. про це в »Ж урналі« під 21. IX. 57 p.). — О лек-
сандер К а т є н і н (1803— 1860) був тоді після Перовського,
від квітня 1857 p., сам арським і оренбурзьким Генерал-Гу-
бернатором . Знайом і Ш -ка писали до нього з Нижнього,
щ об він для залагодж ення ф орм альностей не домагався
п овороту Ш -ка до Оренбургу. Катєнін пристав на це (пор.
теж і л. ч. 100). — ЛИСТ Ч. 98. »Н е п о р о з у м і н н я«, про
яке писав Усков М. Лазаревськом у, це те, щ о він видав
Ш -кові перепустку, не м аю чи на те права. Усков писав по­
тім д о всіх інституцій і до знайомих Ш -ка, щ об поет по­
вернув йому цю перепустку. Забрал а ї ї в Ш -ка ниж его-
родська поліція. — П р о О в с я н н и к о в а див. у »Ж ур­
налі«, як і взагалі треба там шукати пояснень для цього та
356 До с т о р. 177— 181

інших листів аж до 20. V. 1858 р. — Гр. Н а с т а с і я І в а ­

нів' і граф одержали те, про щ о п и т а в с я
Ш -ко. — М. Лазаревський н е о ж е н и в с я . — П р о »Б о г-
д ана Хмельницького« Костомарова див.
у »Ж урналі« під 22 та 23. IX. — Про радісне п о б а ч е н н я
з » с т а р о ю К о с т о м а р и х о ю « в Саратові — у »Ж ур­
налі« під 31. VIII. — П ро С а п о ж н і к о в а Ол. Ол. див.
у »Журналі«. — У Т о л с т и х Сап ож ніков не побував, про
щО потім Ш -ка повідомив М. Лазаревський. — ЛИСТ Ч. 99,
Відносини Ш -ка з М, Щ е п к и н и м найліпше освітлює
»Журнал« поета. Щ епкин приїхав колядувати Ш -кові до
Нижнього. З ґеніяльним артистом, теж бувш им кріпаком,
Ш -ко познайомився ще десь у 40-х р. р. П р о сам ого Щ е п ­
кина докладно в примітках до »Журналу«. — Кухаренко, як
того бажав Ш -ко, п о д і л и в с я з Щ епкиним присланими
поезіями й відписав Ш -кові, щ о Щ епкин »дякує і не надя­
кується«. ЛИСТ Ч. 100. Н а т а ш е н ь к а т а Н а д є н ь к а —
дочки Ускових. Ш -ко їх дуже любив. Пор. милу згадку про
них щ е й у листі ч. 120. Надія народилася в Н овопетров-
ськом у 4. VII. 1853 р., а пом ерла в 1918 р. Вона росла на
очах поета, який щ одня бував у Ускових. Не вміючи вим о­
вити »Тарас Григорович«, називали Ш -ка »дядя Горич«.
»Справжній Тарас Г о р и ч , моя ясочка, м оє серденько«
примовляв поет, цілуючи маленьку. Він робив для неї
вудки, виплітав кошики, співав їй пісні. З її слів надрукував
другий її чоловік Н. З ар ян к о спомини про Ш-ка, кілька ра­
зів передруковані. Подала вона їх, натурально, не на під­
ставі того, щ о сама могла згадати, а на підставі родинної
традиції. Щ е недавно її родичі продавали різні памятки по
Ш евченкові. — Питання, »як селян визволити
з к р і п а ц т в а « цікавило сам ого Ш-іса більше, ніж які інші
справи, але згадок про це в нього небагато: в »Журналі«
він тільки двічі реагує на це питання: під 9. IX. 57 р. та 19.
II. 58 р. та раз у листі до Варф олом ея Ш евченка, зате пу­
блічно Ш -ко зареаґував на нього, згодившись написати
свою автоб іогр аф ію для часопису »Н арод ное Чтеніе« 1860 р.
(її вміщ ено в нас у томі V ) та згодившись опублікувати свій
лист до дідича Ф л ьо р ко вського в справі визволення з крі­
пацтва своїх братів та сестри (див. у цьому томі л. ч. 181).
В поезіях своїх він гостро виступив у 1843— 45 р. р. проти
кріпацтва, а бачивши по повороті з заслання, щ о справа ви­
зволення кріпаків зволікається (»до суду Б ож ого стр аш но­
го«), написав найреволю ційніш у з своїх поезій »Я не не­
здуж аю « (т. IV), в якій закликав до з б р о й н о ї боротьби:
»А щ о б збудить хиренну волю — треба м иром , гр ом ад о ю
 До с т о р. 181— 184 357
обух сталить та д об р е вигострить сокиру та й заходиться
вже будить«. — Ж у й к о в був ротним ком андиром Ш-ка.
A. Ускова його так характеризує: »розумний, мягкий і д об­
рий пан, тільки на лихо, запивався«. — Б у р ц е в був пляц-
адютантом. Про нього див. у »Журналі«. — ЛИСТ Ч. 101.
»3 т е п л о ю л ю б о в ю в к а з а л а ш л я х«, як ІЛІ-кові
» д о с я г н у т и А к а д е м і ї « гр. Толстая в листі з по­
чатку листопада. Лист цей не зберігся, але М. Чалий нав в
з нього таку цитату: »Вам буде вільно жити в столиці й зай­
матися бож ественним мистецтвом«. — »Поліція зруй­
н у в а л а м о є б л а ж е н с т в о « — це неточний, скор оче­
ний переказ того, щ о сталося. Поліція тільки вручила Ш -кові
наказ повернутися до О р енбургу. Поліціймейстер Кудлай та
його помічник знали добре, щ о Ш -ко не хорий і нерзз по­
тім весело бавилися з поетом, а самі вислали Ускову пові­
домлення, щ о Ш -ко хорий, відсилаючи видану поетові пе­
репустку, та й до О р е н б у р гу написали це саме. Див. також
у »Ж урналі« запис під 1. X. 57 р., де сам Ш -ко каже, щ о
його »вигадану« хо р о бу засвідчив сам поліціймейстер. —
»Північна П а л ь м і р а « — П етербург (пор. у т. V I на
стор. 290). — Я . . . к н и ж к а м и з а в а л е н и й « — про
інтенсивне читання поетом часописів та книжок дають пов­
ний о бр аз у »Ж урналі« записи з часу пробування поеїа
в Н. Н овгороді. — Г р о ш і , про які, н е п и т а ю ч и с ь ,
знав Ш -ко, гр. Толстая зібрала з театральної вистави, спе-
ціяльно влаш тованої на користь Ш-ка. — Візити Ш -ка до
B, І. Д а л я описані теж у »Журналі«. — ЛИСТ Ч. 102. Ш -ко
не їздив у Б а л а х н у , як пише тут М. Л азаревськом у. Як
було справді, див. у »Ж урналі« під 26— 29. VI. 57 р. Над
Ш евченком потім д рузі його іронізували з приводу цієї
»подорож і«. О три м авш и вдруге від Ф . Л азаревського по­
відомлення, щ о він буде в Н. Н о вгоро д і з п росьб о ю .не
їздити вже в Балахну, Ш -ко записує: »Цур їй, не по­
їду«. — П р о В а р є н ц о в а , директора театру в Н, Н о в­
городі, див. у т. IX. — П о л и ч ч я поетові, нарисовані
олівцем, збереглися в великій кількості (з б о р о д о ю ) — див.
у т. XI . — Дата »18 н о я б р я « — помилкова: лист напи­
саний 29. XI, рано (пор. у »Ж урналі« під 29. XI). — Ідея при­
ятельського зїзд у під М о с к в о ю в с. Н ікольському у Щ еп-
киних ( С е м е н Г у л а к , К у л і ш , М, Л а з а р е в с ь к и й )
не здійснилася. Куліш навіть гостро її скритикував, пишучи
Ш -кові: »про Тебе побиваються, як би Тебе залучить до
столиці; як же пійде слава, що вже й тепер до Тебе збира­
ються земляки, як жиди до рабина, то гляди — й попсу­
ється Твоє діло«... Лазаревський не мав часу. Щ епкин волів
 358 До с т о р. 184— 187

П а н те л е й м о н К у л іш
П о р тр ет олійним и фарбами, нам альований Т . Ш евченком 1843 або 184? р .

сам приїхати д о Нижнього. — Д о Л ИСТ-а Ч. 103 найліпший

ком ентар — записи в »Ж урналі« м іж 21— ЗО. X II та листи,
починаючи від ч. 105 аж до ч. 111. — П р о ген. У л и б и ш е в а ,
історика м узики й театрального критика, див. у т. X, — Кн.
Р є п н і н у Щ епкин міг п р и в і т а т и в М оскві, де вона
жила тоді. — К у л і ш ніколи не п о с л у х а в б и Щ е п ­
кина. — »М о с к а л я Чарівника« Щ епкин дійсно
» в ш к в а р и в у Н и ж н ь о м у«. — П р о К. П і у н о в у див.
л. ч. 114, а також у »Журналі«, де Ш -ко сам оповідає істо­
р ію свого ро м ан у з м о ло д енькою артисткою. Біограф ічні
дані у примітках до т.ІХ . — Л И С Т Ч. 104. Ц е перший їлист
Ш -ка до Куліша. — В » Р у с с к о й Б е с і д і « Куліш Ш -кові
 До с т о р. 187— 191 359

» п і д п у с т и в... п а х у ч о г о к у р е в а«, написавши в епі­

лозі до » Ч ор но ї Ради« про Ш-ка, щ о він »найбільший (по
рос. »величайшій«) талант в українській літературі«. П р о чи­
тавши це, Ш -ко в »Ж урналі« занотував: »Чи це не з при­
язні?«, але то була справжня глибока оцінка значіння поезії
Ш-ка. О д н очасн о в листі до В. Тарновського-м олодш ого
Куліш писав з приводу нового твору Ш -ка — »М оскалевої
Криниці«: »Не ослаб, а окріпнув в йому дух. Великий він
поет, во-істину! Це в нас найбільший поет на всій Славян-
щині, а ціну йому злож ать тільки тогді, як вийде все наяв,
що він понаписував«. — За » Н а й м и ч к у й Ш -ко д я к у є
Кулішеві за те, щ о він її видрукував у 2 т. »Записок о Ю ж н.
Руси«. Творів Ш -ка не вільно було друкувати, і Куліш ви­
друкував поему, як знайдену нібито в альбомі »панночки-
хуторянки« без авторського імя й додав до »Наймички'«
повну похвал передмову. Українці пізнали в ній твір Ш-ка.
П р о літерат. історію »Наймички« й п ро » І в а н а Г у с а«
див. у т. II. П овного тексту »Гуса« Ш -к о за життя не знай­
шов — аж у 1906 р, опублікував його Д ом аницький з авто­
графу, щ о 39 років пролеж ав у жандармських архівах.
П ро »Наймичку« Ш -ко прочитав не одну рецензію (Косто­
марова, Ригельмана), де її слуш но вихваляли, як ґеніяльний
твір. — П р о Л. Ж е м ч у ж н і к о в а див. у т.ІХ. — Бажання
Ш-ка, щ об » З а п и с к и « Куяіша стали » п о с т о я н н и м
т е р і о д и ч е с ь к и м і з д а н ' і є м « , не здійснилося. Куліш
мав потім намір видавати часопис »Хату«, але видав лише
•льманах під цією сам ою назвою. П еред см ертю Ш евченка
почала виходити »Основа«, але не Куліш був її редактором ,
а В. Білозерський. С а м Куліш охолодив ентузіязм Ш -ка, від­
повівши йому: »Про ж урнал я і не помишляю. Не наше це
діло, Тарасе. Утонеш в журналі без слави і без памяти«.
Писав це він нещ иро: весь 1857 р. він старався зор ганізу­
вати видання українського часопису. — Н о т и Марке­
в и ч а — це його перш ий зшиток »М алоросійскихь п і ­
сень« з нотами й аком паніям ентом на фортепяні. Пісня
про » М о р о з е н к а « була там під ч. 11. — К е б е р, при­
ятель CD. Л азаревського, був управителем Удільної кон­
тори в Н. Новгороді — про нього в т. X. — ЛИСТ Ч. 105. М .
ІД е п к и н приїхав » н а с в я т а« 24. XII. — ЛИСТ Ч. 106.
» Д о р о г о ц і н н и й л и с т « гр. Толстої одерж ав поет не
23. XII, а ще 21. X II (див. у »Ж урналі« під останньою датою).
— О с і п о в у відповів ІІІ^ко ще 23. XII. Потім, мабуть, уже
не писав: лист ч. 105 — останній з тих, що збереглися. —
ЛИСТ Ч. 107. Чотири рядки вірш у тут — з якоїсь п ерезвяної
пісні. — »Д е ж и в е Л. Ж е м ч у ж н і к о в«, Ш -ко хотів
360 До с т о р. 191— 194

знати, щ о б подякувати за 175 карб., присланих Ж ем чуж ні-

новим через М. Лазаревського з п росьбою не казати .пое­
тові, чиї це гроші. »Ж ертвою тайною великодуш ною « н а ­
звав ці гроші Ш -ко (див. »Журнал« — 13. ХП. 1857 р.). —
ЛИСТ Ч. !08. » К о п у с е р е б р о м « Кулішеві мав запла­
тити Ш -ко за його »Граматку« (пор. дальший лист до Ку-
ліша). — ЛИСТ Ч. 109 — п ро покупців » н е в о л ь н и ч о ї
р о б о т и « (17 малюнків) див. у прим, до л. 88. — »Г р fl-
м а т к у«, щ о так Ш -кові » н а с е р ц е в п а л а«, привіз
йому від Куліша Варєнцов і від нього поет і чув, мабуть,
що Куліш хотів, щ об кожний громадянин дав копу серебра
за цю книжку на освітній фонд. Цитата з відозви Куліша,
ум іщ е н ої на обгортці другого видання »Граматки« (1861 р.),
розясню е чому Куліш визначив високу ціну — »аж цілу
к о п у с р і б н у « : мали стільки платити »на підмогу нашій
письменності«. »Я знав, — писав там Куліш, — що наші се­
ляни не будуть виписувати »Граматки«... та і до книгарні
ні за чим гаразд їм заходити«. Куліш лічив на заможних
людей, що вони будуть купувати її для себе й по дорогій
ціні, а для розд ачі »хлопчикам та дівчаткам по селах« він
охоче продавав її із знижкою . Успіх був повний: перше
видання розійш лося все. Видання »Граматки« було здій­
сненням од но ї із перших справ, щ о входили до програм у ді­
яльносте К ирило-М етодіївського Братства. — П р о М а р к а
В о в ч к а — в т. t X. — Без м о д е л і Ш -ко справді ніколи
нічого не рисував; от чому він одмовляється ілюструвати
» Ч о р н у Р а д у«, про щ о його, очевидно, просив Куліш. —
Поем у » Н е о ф і т ц« Куліш одержав, але Ш єнченкові не пі-
с л й в . О береж ний Куліш не без підстав боявся, щ о коли про
цю поему довідаю ться ті, від кого залежала доля Ш-ка,
то його не пустять у столицю (про »Неофіти« Д И В . у T . | V ) .
Вже після смерти поета »Основа« опублікувала поему, а щ о б
її, так би мовити, »легалізувати«, редакція в передмові за­
значила, щ о це поема »з часів перших мучеників за віру
й живу правду«, а головну р о л ю »в ній грає серце матері«.
Див. ще про це в прим, до л. ч. 111. — ЛИСТ Ч. 110 до М а ­
к с и м о в и ч а — це перший лист Ш -ка до старого знайо­
мого. — »Д о р о г і ї п о д а р у н к и « М аксимовича — це
»книжиці« його праці, щ о їх переслав старий учений Ш -кові
через Щ епкина. В листі своєму М аксим ович згадав тільки
»Слово о полку И гор еві«, а які ще були — невідомо. —
О біцянка н а п и с а т и » я к Б о г п о м о ж е і в і р ш а м и «
є відповіддю на лист М аксимовича: »От яка просьба до
Тебе, наш віщий Бояне! М и тут дуже баж аєм Твоїх пісень
і віршей«. М аксим ович хотів їх умістити в славянофільських
 До с т о р. 194— 196 361
»Молві« та »Русской Б е с ід і« (останню він сам редагував).
Куліш, довідавш ись про це, радив Ш -кові з цим не »квапи­
тися«, П отім Ш -ко дав таки М аксим овичу кілька своїх по­
езій. »Русская Б е сід а« їх видрукувала 1859 р. (»Вечір« та
»Сон«). — » Х о р о ш а д о б р а п а н і « — М ар ія Василівно,
народж ена Товбич, друж ина Максимовича. П ро неї див.
у »Ж урналі« під 18. та 21. ІІІ і далі в листах Ш -ка до неї й її
чоловіка. — ЛИСТ Ч 111. Т е т я с е ю називає далі Ш -ко К.
Піунову тому, щ о вона грала р о л ю Тетяни в »М оскалі Ча­
рівнику«, П р о неї в т. IX. — Д и р е к т о р Х а р к і в с ь к о г о
т е а т р у — Іван Щ ербина (див. у т. X). — » Е п і с т о л і я«
до нього Ш -ка не збереглася. — Лист С. Т. А к с а к о в а
з ».панегіриком« Ш -кові не зберігся. П р о А к с а к о в а —
в т. IX. — П о 'в і с т ь, щ о її переписував тоді Ш -ко, — »М а-
троз«, в новій редакції — »Прогулянка«. — » Н е о ф і т и«...
се така штука, що друкувать її теж те­
пер не можна«. Це Куліш у згаданом у вже в прим,
до л. ч. 109 листі писав Ш -кові, щ о »Неофіти« гарна штука,
та не для друку«, висловлюючи побою вання, щ о Щ епкин
з цією п о ем о ю »всюди носитиметься« (пор. л. ч. 113). Хоч
Ш -ко й не поділяв цього побою вання, проте Щ епкина пе­
рестеріг. Аналоґія між М и ко л о ю І та Н ер оно м у цій поемі
аж занадто кидається в очі. — » К л о п о т и п о л о т е р е ї «
взяв на себе Щ епкин, який писав Ш -кові: »рисунки Твої на
днях будуть розіграні на лотереї«. — П р о Б р и л к і н а,
Д о р о х о в у , Г о л и н с к у ю — див. у т.ІХ, — ЛИСТ Ч. 112.
Про К. А. Ш р е й д е р с а та його перекладчика, пізнішого
приятеля Ш -ка поета В. С. К у р о ч к і н а — в т, X. — »Д л я
друку в мене наготовлено на д о б р и х дві
к н и г и « — це Ш -ко каж е п ро свою »невільницьку поезію«.
П р о п р ац ю поета над її переписуванням див. у »Журналі«
під 21. II 1858 р. — В а с . В а с . Т а р н о в с ь к и й - старший
(1810— 1866) — батько Василя Василевича - м олод ш ого
(про нього прим, до л, ч. 147). Жив з б ратом Яковом (див.
л. ч. 209) у П о т о к а х на Канівщині, де Ш -ко бував перед
засланням. Автограф и свої часто дарував поет своїй кумі —
сестрі Василя Василєзича-старш ого — Н адії Василівні (дигс
лист до неї ч. 157), Цей В. Тарновський, одерж авш и вели­
чезну спадщ ину по смерті дядька, вже знаного нам Гри­
горія Ст. Тарновського, обернув значну частину своїх д о ­
ходів на українську культурно-освітню діяльність. С в о ю ши­
року видавничу акцію кінця 50-их та початку 60-их років
Куліш завдячував цьому меценатові укр. культури. На ши­
року арену гром адської праці В. Тарновський-стариіий вий­
шов, узявш и діяльну участь у підготовчій до скасування крі­
362 До с г о p. 196— 206

пацтва праці. Гоголь, Куліш і інші сучасники надзвичайно

високо оціню вали »якості душі« цієї видатної людини. Коли
Ш -ка 1847 р. арештували, Тарновські закопали в землі
скриньку з його рукописам и (в П о т о к а х ) . Ш -ко думаз,
щ о серед них був і »Г у с«, але показалося, щ о він поми­
лився. — Перекладати »Г у с а« в Ш -ка р у к и так
і » н е п і д н я л и с я«, хоча Куліш його д о того весь час
заохочував. Ш -ко й відповідає тут на лист Куліша, який пи­
сав: »Якби Ти докончив »Гуса«, там би Тобі було де р о з ­
гуляться,.. Тут же й лицарство... і васали, і словяне з нім­
цями, і жидова грош овита — ш ирока вийде поема«. —
ЛИСТ Ч. 114 до П і у н о в о ї не коментуємо, бо коментарі
д о нього подає »Ж урнал« поета. — ЛИСТ Ч. 116. Фантастичні
плани Ш -ка й родини П іун о аої про у м о в и , на яких а р ­
тистка хотіло вступити до харківської трупи, гостро скрити-
кував досвідчений М. Щ епкин у двох листах, вважаючи ці
плани за результат »ентузіястичної« {»восторженной«) по­
етичної натури Ш -ка. — » Н е в е л и ч к а с т а т е й к а« —
рецензія на гру П іунової, щ о її написав Ш -ко, надрукована
була в »Ниж егородскихь Відом остяхь«, а Щ епкин просьбу
приятеля виконав і передрукував її в »М о с к о в с к и х ъ
В Ь д о м о с т я х ъ « (рецензія ця у нас у т. V ). — ЛИСТ
Ч. 11 Г. Текст »Д о л і«, »М у з и« й »С л а в и« — тут трохи
відмінний (див. основний текст у т. IV, — ЛИСТ Ч. 118.
П е р ш о ї опінії А к с а к о в а ро » П р о г у л я н к у « (»М а-
троза«) не знаємо. П р о пізніш у див. на стор. 303 V II т. Пор.
теж запис у »Ж урналі« під 13. І та під 14 II 1858 р. та лист
ч. 111. Був ще лист Ш -ка до Аксакова з 4. І, але його не
знайшли. — » В е л и к о р у с ь к о ї м о в и « Ш -ко ніколи не
опанував д об р е (див. м о ю статтю про його прозову тво р­
чість у т . V I) . — » Н о в о н а р о д ж е н е ч а д о в т р ь о х
л и ц я х « — »Доля«, »М уза« і »Слава«. — К н и г а , яку тоді
друкував А ксаков — » Д ітс к іе годы Багрова внука«. А к са ­
ков вислав її Ш -кові 7. II (див. у »Ж урналі« під 3. III. 1858 p.).
ЛИСТ Ч. 119. Пор. цей лист з іншими листами з 54— 57 pp.
до Кухаренка й див. примітки до них. — Не пЗ-г о а в г у ­
с т а « , а 2-го того місяця покинув Ш -ко Н овопетровське. —
Тексту доданих до листа поезій у перводруку не подано. —
ЛИСТ Ч. 120. Надія » п о к и н у т и Н и ж н і й Н о в г о р о д
в наступному тижні не справдилася: Ш. виїхав лише 8. III. —
К а т я — це вихованка Ускових, киргизка. Ш -ко з неї з м а ­
лював чудовий портрет (»Життя й Революція« 1928, кн. III —
стаття »В гостях у друга Т. Ґ. Ш-ка«). — П ро н я н ь к у
Ускових — А вд о тю див. у »Ж урналі« під 11. V II 1857 р. —
» П о р т р е т и в л а с н о г о в и р о б у « — себто ф отоґра-
 До с т о р. 206— 209 363

фії. Усков захоплю вався тоді ф отограф ією . — ЛИСТ Ч. 121,

» Н е р у к о т в о р е н н и м о б р а з о м « Ш -к о називає ф о ­
тограф ічний портрет. Тут м ова про ф ото гр аф ії з автоп ор­
трету » б о р о д а т о г о н е д о б и т о г о к о б з а р я«, що
його послав Ш -ко М . Л азаревськом у в січні 1858 р., мабуть,
через Щ епкина. В наш ом у виданні він доданий до т. IX. —
10. II Лазаревський писав Ш -кові, щ о »багато є таких, що
благають«, щ об їм дати портрет поета, і том у він зам овив
у ф отограф а 50 копій. Ц е був перший портрет Ш-ка, р о з ­
повсю дж ений після його п овороту з заслання. Потім вийшла
літограф ія в Парижі, а д о »Кобзаря« 1860 р. був доданий
портрет роботи М ікєшина, на жаль, мало схожий. — Я к і в
— б р а г Мих. Л азаревського; цей Яків, побувавш и у Ш-ка,
»нахвалиться не міг« Ш -ком , як писав про це поетові М и ­
хайло. Див. теж »Ж урнал« під 22. І. — Як бачимо, ще 22. І!
1858 р. Ш -к о не знав, хто це М а р к о В о в ч о к . Чув тільки,
що це псевдонім »якось п а н і М а р к о в и ч « (пор. у » Ж ур ­
налі«, як він про це довідався — 18. II 1858 р.). Лазаревський
не гадав, щ о Ш -ко не знає, хто це, і ще раніш е писав по­
етові, щ о »багато з М а р к а Вовчка незадоволених і таких,
щ о недобре говорять про Куліша« (мова п ро ром ан Куліша
з М а р іє ю М аркович). Ясно, щ о Ш -к о не міг зрозум іти на­
віть, на щ о Лазаревський натякає. — П о д я к у в а в Ш -ко
М а р ії М арковичевій не сам им » п и с ь м о м < , а зробивш и
гром адську складку, посла« їй на Україну золотий браслєт.
Яскравий д окум ент іпошани Ш -ка до її творчости — при­
свячення їй »Кобзаря« 1860 р. та поезія »М арку Вовчку«
(т.)V). — П р о К а м е н е ц ь к о г о див. у »Ж урналі« (т. X). -
ЛИСТ Ч. 122. Ш -ко тому пише: » н і х т о з р о д у н е п о ­
з д р а в л я в м е н е з і м е н и н а м и т а к в е с е л о«, що
Л азаревський повідомив поета про даний йом у дозвіл жити
в Петербурзі й працю вати в Акад. Мистецтв під доглядом гр.
Ф. Толстого. ЛИСТ Ч. 123. » С е р д е ч н и й с в я т и й л и с т «
гр. Толстої з 2. III був такий: »О тж е запов'дні м р ії м о ї
справдж ую ться, я побачу Вас скоро, наш бажаний гостю,
Тарасе Григоровичу! Вже тиждень тому наспів папір про
дозвіл царя жити Вам у столиці й відвідувати Академ ію «. —
50 к а р б о в а н ц і в , мабуть, були з з іб р а н о ї- граф инею
з ам атор ської вистави суми 500 карб. — ЛИСТ Ч. 124. П р о
хоробу, щ о спіткала Ш -ка в М о с к в і , див. у »Журналі«
під 10. III 1858 р. й далі. — » Р и с у н к и . . , М а р і ї Н и к о ­
л а ї в н і д л я а л ь б о м а « — себто великій княгині М а р ії
Миколаївні, президентові А к ад е м ії Мистецтв, сестрі царя
Олександра II, Ш -ко раніш е хотів вручити особисто, як по­
дяку за старання в справі його визволення, а особливо
364 До crop. 209— 213

в справі жити в Петербурзі, Через велику княгиню невпинно

провадив акцію гр. Ф. Толстой, сестра гр. Олексія Толстого
Олександра й інші особи. 20. II Лазаревський писав Ш -козі,
що справу його велика княгиня реф ерувала цареві. Які саме
були ці р и с у н к и — невідомо. LLl-ко спішився тепер з їх
передачею, бо захорував у М оскві, а хотів, щ об вел. кня­
гиня отримала їх, як великодний подарунок (пор. дальший
лист до Л азаревського). — ЛИСТ Ч. 125. О в с я н н и к о е
затримався в Петербурзі, й Ш -ко сердився, бо доручив
йом у купити там ч е м о д а н , якого той не привозив. —
» С і д а й н а ч у г у н it у« (залізницю ) — ца знова свідоцтво
еґзальтованости LLI-ка: натурально, Лазаревський, як людина
зайнята, не мав часу не те, щ об без потреби їздити до М о ­
скви й назад. — ЛИСТ Ч. 126. Г р и ц ь к о Галаган
(1819— 1888) був давній знайомий Ш-ка. П ро нього в т. X. —
Про » в с е . . . д о б р о«, щ о його Ш -ко одерж ав через Га­
лагана від М аксимовича, — див. під 28. III. у »Журналі«. —
Як трапила частика тексту » Є р е т и к а« до рос. історика-
архивіста П. І, Бартенева (1829—1912) — невідомо. П р о цей
автограф див. у варіянтах до »Єретика« в т. II . — »Читаю
тепер Г у с а« А н н е н к о в а . Ш -ко отрим ав від М а к си м о ­
вича п рац ю Є віе н а Н о в і к о в а (1826—1903) — »Гусъ
и Лютеръ«. Декабриста І. О. А н н е н к о в а знав особисто
й через якусь асоціяцію поплутав ці два прізвища. — К о ­
ш е л ь о в и -— це родина славяноф іла О . I. Кошельова.
З ними познайом ився Ш -ко в М оскві (див, у т. IX). — П р о
вірш » П о л я к а м« див. у т. Ill та в т. XIII. — ЛИСТ Ч. 127.
Відповідав Ш -ко на лист Аксакова за тиждень після того,
як його одерж ав, а том у й просить вибачення за »н е п р о-
щ е н н у . . . н е ч е м н і с т ь«. — П ро те, як Ш -ка зустріли
» з а х о п л е н і з е м л я к и « див. у »Журналі«, починаючи
від 28. III. — П р о А й в а з о в с ь к о г о див. у т. VI . По-
рівн. подану й там Ш -ком , подібну до зр об л е н ої тут, харак­
теристику цього видатного мистця (на стор. 94). — П р о н з-
м ір подивитися на М о скву в травні — див.
у »Ж урналі« під 24. III. — І в а н С е р г і є в и ч А ксаков —
син Сергія Тимофісвича. Й ого » а л м а з н и й в і р ш « »На
Н о в ы й Г о д ь« починався так:
День встаеть багрянь и красень
Д олгой ночи скрылась тінь,
Н овой жизни трепетъ слыше.нъ,
Ч ім ь то в іщ и м ь смотрить день!
а кінчився словами:
Д н ю вчераш нем у забвенье,
Д н ю грядущ ем у привіть,
 До с т о p. 213— 216 365

LLi-ко сам жив тоді вір о ю в те, що нова ера принесе зміни
на кращ е в політичному й гром адськом у житті. Цікаво, щ о
він сам, зустрівш ись із сином б. свого дідича м олод им Ен-
ґельгардтом, записав у щоденнику: »Забуття минулому,
м ир і л ю бов сучасному«. Щ о до І в а н а А к с а к о в а (про
якого докладніш е в т.\Х), то LLI-ко в ньому невдовзі р о зч а ­
рувався. (Пор. л. ч. 135 та примітку до нього). — ЛИСТ
Ч. 128. Г р и ц ь Ч е с т а х і в с ь к и й (народ. 1820 р.) —
скром ний мистець-маляр, урядовець-рисувальник Капітули
О р д е р ів у Петербурзі. З ним, як із щирим українським
патріотом, LU-ко зар аз по приїзді до П етербургу дуж е збл и­
зився. (Честахівський чудово співав укр, пісні), Він заграв
р а зо м з Варф олом еем Ш евченком ріш аю чу р о л ю в справі
вибору місця для могили поета під Каневом — »як бажала
поетова душа безсмертна«, як він казав. Тлінні останки
Ш -ка він перевіз на У кр а їн у р а зо м із Ол. Лазаревським. П і­
сля похорону досить довго залишався під Каневом і пр ова­
див національну агітацію серед селян, щ о збиралися тися­
чами коло могили поета. Ген. Губернатор порадив йом у по­
вернутись до Петербургу. Він залишив цікаві м ем уари про
п охорон Ш -ка та про його відгуки (див. у т. XVI). З р о б и в
чимало й для збереж ення й упорядкування м истецької
спадщини Ш-ка, — ЛИСТ Ч. 129. В своєму селі С о к и р и н -
ц я х, де був один із найкращих в Европі парк, Галаган збу­
дував дім в старом у укр. стилі. Ц ю »панську вигадку« хва­
лив Ш -к о (див. у »Ж урналі« під 19. IV, 57 p.). — Ів. Ів. С о ­
к о л о в — рос. маляр (про нього .в т. X). — П а в л у с ь —
син Григорія Галагана; помер у 1869 р. на 16 році життя.
Батько його заснував у Києві »Колегію ім. Павла Галагана»
— серед ню школу з б ур с о ю і пож ертвував капітал на 30
стипендій для незам ож них учнів. — ЛИСТ Ч. 130. Історії
з К і р є є в с ь к и м — .не коментуємо, бо вона нічого не
Дає для б іо гр аф ії (поета, крім того, що, свідчить про те, щ о
Ш -ко завж ди виконував дане слово. — »Губернскіе
О ч е р к и « — сатиричний твір рос. письменника М. Є. С ал-
тикова-Щ едрина (див. під 5. IX у »Журналі«). — Мер­
л у ш к и (Гатунок каїракуля) потрібні були Ш -кові для шашки,
в якій він потім і ф отограф увався, й себе змальовував. —
»К в а т и р ю ю в с а м і й А к а д е м і ї « — спочатку Ш -ко
спинився у М. Лазаревського, а на початку червня 1858 р.
перенісся до будинку А к ад е м ії до маленьких двох кімнаток
(одна на антресолях), де й умер. — Байки К р ил о ва
Ш -ко хотів подарувати Н аталії Усковій. — ЛИСТ Ч. 131. П р о
те, щ о с к а з а в С. А ксаков Ш -кові про його повісті, див.
у т. VI на стор. 303— 304. — П р о результати, яких досягнув
366 До с т о p. 216— 219

Ш -ко в мистецькій праці г р а в ю р о ю аква-форта,

див. у т. XI , а про те, як р о зп о чав і^ю прац ю — в »Ж урналі«
під 28. IV та 3, 4 і 12. V. 58 р. — П р о О л. І в а н о в а та
його к а р т и н у , »про яку багато писалося«, див. у т.ІХ. —
О в е р б е к Йоган (1789— 1869) — німецький м истець-ма-
ляр. Іванов був натуралістом; О вербек, навпаки, боявся
зробитись натуралістом. Неясно, чому Ш -ко їх порівнює. —
» В е л и к о м у д р у г о в і « , себто Щ епкинові, Ш -ко міг по­
слати хіба »Сон« (»На панщині пш еницю жала«), написаний
13. V II (див. у t . | V ) , отже »новонароджений«. — З Р е м-
б ра ндта Ш -ко »відтворив« тоді, себто зробив
оф орт, — »Притчу про виноградний сад«. — ЛИСТ Ч. 132.
А. А. Л а з а р е в с ь к а (1801— 1879) — мати братів Л аза­
ревських »божественная старушка«, як її назвав поет.
В 1859 р. Ш -ко гостював у неї в Гирявці на Конотопщині, де
змалю вав з неї портрет. — П р о І в а н а Л азаревського —
в т.ІХ. — ЛИСТ Ч. 133. Кн. В. А. Д олгоруков, як шеф жан­
дармів, заступив гр. О р л о ва на цій посаді в 1856 р. Цей ре-
торичний лист був конечним кроком , без якого Ш -ко не
отрим ав би д озвол у на друкування своїх творів. А вто р о м
його сам Ш -ко, мабуть, не був. О чевид но йому помогли
цей лист зредаґувати люди досвідчені в тому, як треба пи­
сати такі документи. Могли помогти й Куліш і Василь Л а­
заревський, який сам був цензором , і інші. Стиль цього ли­
ста — не шевченківський. Д ля кращ о го зрозум іння справи,
щ о викликала цей лист, див. у т. І про історію »Кобзаря«
1860 p., сторінки 241— 146. — К о с т о м а р о в у й Кулі-
шеві ф ор м ал ьн о не було заб о р он ен о в 1847 р. д руку­
вати свої твори, лише сконф ісковано деякі їх книжки, але
ф актично цензори отримали секретну інструкцію з а б о р о ­
няти твори обох письменників. Лише в 1856 р. почали д о ­
зволяти їм друкувати праці під власними їх прізвищами. —
Літературні права на твори е м і г р а н т а Міцкевич*»
(лише »допущ ені цензурою «) цар Олександер II повернув
дітям поета в серпні 1857 p., зробивш и це, як »особливу
м он ар ш у ласку«. — » M є н і в ж е 48 р о к і в « — пере­
більшення: Ш -к о мав тоді 44 роки. — ЛИСТ Ч. 134. Початок
листа, де Ш -к о оповідає, як » з а п р я г с я в р о б о т у«, —
це відповідь на слова Щ епкина, який писав: ...»За працю
й за п р ац ю ! Не дайся бездіяльності со б о ю опанувати«. —
П р о К о к о р е в а ; — в т . ІХ . Які це 100 карбованців —
невідомо. — П р о пр од аж » К о б з а р я « видавцеві К о-
ж а н ч и к о в у див. у т. V I на стор. 244. Поки цензура не
дозволила творів поета, видавець, очевидно, не хотів дати
йому грошей. — К о ж а н ч и к о в Д м итр о (пом ер 1877 р.)
 До с т о р. 220— 223 367

видав таки пізніше »Кобзаря« в 1867 р. — Р а є в Василь

(1807— 1870), мистець-маляр, щ о в 1838— 40 рр. вмився ра­
зо м з Ш -ко м в Акад ем ії, мав передати Щ епкинові »е к-
земпляр послідньої г р а в ю р и«, якою була
власне згадана »Притча про виноградний сад« Рембрандта.
— Граф У в а р о в Олексій Серг. (1828— 1884) — знаний
рос. археолог, кузен кн. Варвари Рєпніної. — П ро Б а б с т а
й К е т ч е р а та про р о д и н у Щ епкина див. у т .ІХ . —
ЛИСТ Ч. 135. » П а р у с« видавав Іван Аксаков, який у пер­
ш о м у п р огр ам овом у числі свого славяноф ільського органу
згадав серед інших славян і » р у с и н і в « , але так москалі
називали лише галичан. О тж е про український народ, щ о
жив у м еж ах Росії, не було згадано ані словом. Ц е й о б у ­
рило Ш-ка. — »Вельможним князем, любите­
л е м б е р е з о в о ї к а ш і « Ш -ко називас кн. Володим ира
Черкаського (1824— 1878), славянофіла, який хоч і брав ді­
яльну участь у селянській реф орм і, але висловився в од ­
ному часописі за тим, щ о б призначеним поміщ икам и »уча-
стковымъ старостам ь« дати право карати селян різками
(»лагідно« — »ке більше 18 різок«!). М аксим ович на Ш ев-
ченкове обурення відповів: »Мені також, як і Тобі, прий-
шлось воно не по нутру, а коли б Ти бачив, як розходився
був туг старий Михайло наш [Щ епкин]«... Проте, М а кси м о ­
вич силкувався боронити Черкавського, але Ш -ко в таких
справах був безоглядний. — »Шеф жандармів за­
п р е т и в « — див, про це в т. І, стор. 242. — ЛИСТ Ч. 136.
П ро М арію Максимовичеву — див. у т. X. —
З п р о сьб о ю до неї щ о б його о ж е н и л а , Ш -ко звзр та-
ється й у дальших листах. — М и х а й л о в а Г о р а — ху­
тір М аксим овичів коло пристані П рохорівка на лівом у бе­
резі Дніпра, проти села Пекарі, недалеко від якого
поховано Ш -ка. В 1859 р. Ш -ко там гостював у М а к си м о ­
вичів. — П р о текст (тут є відміни) вірш у » С о н ь « див. у т.
V в варіянтах. — ЛИСТ Ч. 137. » А ф р и к а н с ь к и й а к-
т ь о р« — це мурин, ґеніяльний трагік А й р а О л д рид ж (пом.
1867 р. у Лодзі). Перш ий виступ його в П етербурзі відбувся
10. XI. 58 р. Ш -ко захоплю вався його гр ою до нестями

Ш -ко з ним особисто познайом ився у гр. Тол-

стих, і вони гаряче привязалися один до одного. П оета
зблизила з О л д р ид ж е м не тільки його ґеніяльна гра, а й те,
щ о він був представником б е зп р а вн о ї ч о р н о ї раси. — ЛИСТ
Ч. 138. Б р а т а П е т р а Ш евченко не мав. Якийсь сприт­
ний ош уканець-салдат почав на Кубані грати р о л ю поето­
вого брата, а Кухаренко давав йому грош і й гостив його
368 До с т о р. 224— 228

в себе та щ е й Ш евченкові докоряв, чому не написав йому

про »рідного« брата, щ о служить на Ч орном орії. Ш евченча
ця історія тільки розваж ила: »Ta д а р м а ! Н е х а й с о б і
з д о р о в и й б у д е !«. — ЛИСТ Ч. 139. П р о альманах »Хз-
т£« було вже вище в прим, до л. 104. — »Д е р е в и н а н а
к р о к в у а б о й с в о л о к « — Ш -ко тут просить Куха­
ренка прислать якийнєбудь тві,р для » Х а т и « , — ЛИСТ
Ч. 140. А л е к с а н д р а М и х а й л о в н а — жінка Кулішз.
— Скінчив Ш -ко свої » д і л а з ц е н з у р о ю« аж у кінці
листопада 1859 р. — О бид ві тут уміщені по езії м айж е без
відмін — у т, !ІІ . — ЛИСТ Ч. 141. М и к о л а Я к о в и ч М а ­
к а р о в (1828— 1899) — українець-дідич з Чернігівщини, лі­
тератор. Бувши урядовцем у П етрозаводськом у, де був на
засланні В. Білозерський, зійшовся з ним близько й зукра-
їнізувався, Д о 1861 р. писав і друкува-в свої праці, пере­
важно географічні. Був співробітником »Основи«. Був при­
ятелем М а р ії М ар ко вич е во ї, і в листуванні його з цією
письменницею чимало цінних згадок про Ш-ка. Ликеря,
в якій закохався Ш -ко, була кріпачкою М акарова. Л ібера­
лізм М акар о ва потім »вивітрився«, й він був видатним р о ­
сійським б ю р о к р ато м (тайний радник, член Ради М іністра
Скарбу). Й ом у Ш-'ко присвятив вірш »Барвінок цвів«.., (див.
у т. 5V). — Петро Аркадієвич — це К о ч у б е й
(18^5— 1892); був тоді о ф іц е р о м ; пізніше — Голова »Импер,
Русск. Технич. Об-ва« і почесний член Рос. А кад е м ії Наук.
— » Р у с а л к и « — це був зроблений Ш -ко м для Кочубея
проект ф ресок для стелі (русалки ловлять місяць); про
нього в т. XI . Ш -ко для Кочубея зр об ив ще портрет ґенер,
судді Кочубея — див. т. XII. — ЛИСТ Ч. 14Ї. » Д в і б л у д ­
н и ц і « — мабуть, два примірники оф ор ту »Сам а собі в хаті
господиня«, — » Р я с н а р о с л и н а « була потрібна Ш е в ­
ченкові, як м одель для малюнку. ЛИСТ Ч. 143. С у х а н о в а -
П о д к о л з и н а Наталя — дуж е багата дідичка з України.
В її сальоні в П етербурзі збиралися часто видатні письмен­
ники й мистці. Ш -ко в ч и в м а л я р с т в а її сина Бориса,
з якого зм алю вав портрет. Цей Борис написав цікаві сп о­
мини про Ш -ка. — Ф о т о г р а ф і ї — це з малюнків, щ о
їх подарував Ш -ко Сухановій, м іж ними була й його »Ка­
зарма«, як о ї поет потім дуж е жалував і просив Суханову
дати йому, на якийсь час, але вона не дала, й Ш евченко
з нею посварився. Коли Ш -к о вмер, вона одна' з перших при­
несла квіти на його труну. — ЛИСТ Ч. 144. Ш - к а в и п у ­
с т и л и »з с м е р д я ч о ї с т о л и ц і « (дали паш порт) 28.
V, і він виїхав на початку червня. — ЛИСТ. Ч. 145. Х р у щ о в
— дідич з Л ебединського повіту на Харківщ ині, видатний
 До с т о p. 228—229 369

діяч селянської реф орм и. З ним р а зо м з М оскви їхав LU-ко

кіньми й потім гостював у нього в хут. Лихвині, де м алю вав
також краєвиди (див. у т. XI ). Ж інці Х р ущ о ва подарував
автограф свого вірщу »Вечір«. — ЛИСТ Ч. 146. П ознайом ив­
шись з М а р і є ю М а р к о а и н е в о ю , Ш -ко казав: »Ко­
ли б така у м ене була жінка, повінчався б й умер«. — Вида­
вець К о ж а н ч и к о в мав, мабуть, видати о п о в і д а н н я
М ар ка Вовчка п Л е д а щ и ц ю « , але воно вийшло пізніше
в »Основі« 1861 р. — » Б у д е у м е н е с в і й ж у р н а л «
— LU-ко, цілком природно, стояв у центрі літературних
планів петерб. у кр аїн сько ї громади. Коли »Основа« за ре-
ракцією Б і л о з е р с ь к о г о вийшла в січні 1861 p., ре­
дактор писав хором у Ш-кові, посилаючи перш у книжку, щ о
сподівається його побачити скоро серед »основателей«, як
»первоначальника спільної справи« — ЛИСТ Ч. 147. В. В.
Т а р н о в с ь к и й - м олодш ий (1837— 1899) -— тоді ще м о ­
лодий хлопець, »ю нош а благий«, як його називав Ш -ко.
Тарновськом у Україна завдячує те, що значна частина Ш ев-
ченкової м истецької спадщини збёреглася. С в о ю збір ку
укр аїн ської старовини разом , із величезною, просто неоці­
ненною колекцією м алю нків та, автограф ів Ш-ка та різних
памяток по ньому Тарновський хотів подарувати м. Києву,
але київський чорносотенний магістрат не прийняв дару.
Тоді він заснував »М узей У країнської Старовини« в Ч ерні­
гові, В родині Тарновських завжди існував культ Ш-ка.
» Ю н о ш а благий« з побож ністю все життя збирав памятки
по Ш евченкові. Щ е й досі всі матеріяли з цієї збірки не
вивчені. --- ЛИСТ Ч. 1І8. М е ж и р і ч — містечко Черкеськ.
повіту м іж Россю та Росавою. Там Ш -ко торгував собі
зем лю для хутора й хати у поміщ ика Парчевського (ґрунт
над Д ніпром, між Каневом і Пекарями). Був там він удруге
вже 10. VII, а коли, втретє в'д М аксимовичів переїхав через
Дніпро, його заарештували (див. б іогр аф ію та далі
в цьом у томі). — Г и р я в ч а— маєток Лазаревських. Ш -ко
був там пізніше (21— 25 серпня), вертаючись до Петербургу.
— Згаданий тут » к о р о т е н ь к и й лист« до М а р к а -
Вовчка до нас не дійшов. — К а м е н е ц ь к и й Д. С. —
управитель друкарні Куліша. — А л е к с а н д р а І в а н о в -
н а — жінка С. Гулака. — ЛИСТ Ч. 149. В а р ф о л о м е й
Ш е в ч е н к о (1821— 1892) — названий брат поета й о д н о ­
сельчанин. Брат поета Йосип оженився з сестрою В ар ф о ­
ломея. Вже в 1843— 45 pp., буваючи вдома, Ш -ко ближче
пізнав свояка. Працьовитий, енергійний і розумний, В а р ф о ­
ломей зумів вийти в люди. У той час, на який припадає від­
новлення відносин м іж ним і поетом, Варф олом ей був
24
370 До с гор. 229— 231

управителем корсуне^кого маєтку кн. Лопухина. В 1846 р.,

коли д о його рук попали револю ційні вірші Ш -ка (здасться
»Кавказ«), він перестерігав приятеля-свояка: »часом буває,
щ о на світі правди не люблять, і буває, що за правду при-
нудять за девятими воротами гавкнуть«. Л ю дина того типу,
щ о Варф олом ей, не могла потрапити в тон настроїв та пе­
реживань поета. Він, напр., і пізніше радив Ш -кові написати
якийнейудь, так би мовити, »благонадійний« твір, якусь
»оду« або »молитву«. П роте Ш -ко, дуже д об ре оціню ю чи
Варф оломея, як людину, бачив у ньому й додатні сторони
— передусім конечний у справах життєвих практицизм, бла­
городство вдачі та чесність. Тому він і зблизився з ним
в останньом у періоді життя, коли хотів побудуватися на
Україні. Почалося від справи з м еж иріцьким дідичем П а г -
чевським. Далі плани змінилися, і Варф олом ей весь час ви­
ступав, як довірена особа свого славного названого брата
(див. дальші листи до цього, а також у біограф ії ).
ЛИСТ Ч. 150. У М о ш н а х Ш -чо » о п и н и в с я « під ареш ­
том ще 13 липня., »В е щ і« (речі) Ш -ко залишив у М а кси м о ­
вичів, виїхавши на Київщину, щ об купити там ґрунт. П р о
обставини ареш ту Ш -ка влітку 1859 р. опубліковано досі
багато матеріалів, але в них є неясні моменти. Коли Ш -ко
виїздив на Україну, петерб. обер-поліційм ейстер з д ор у­
чення шеф а жандарм ів повідомив ж анд арм е р ію на Київ­
щині, Чернігівщині та Полтавщині, щ об за поетом пильно
стежили. 10 липня підчас о бм ір у »місця для оселі«, Ш -ко вів
з присутніми лю дьм и вільнодумні розм ови. Дізнався про
це ісправник (начальник повітової поліції) Табашников і, за­
арештувавши Ш -ка, доніс про його ро зм о ви київськом у
ґенерал-ґуберкаторові. Кілька день просидів Ш -ко в арешті
в М ош нах, у »становій кватирі«, себто у м ош енського під-
комісара поліції (»станового«). Потім його перевезли під
конвоєм поліції до Києва й вислали до Петербургу. Справа
на том у скінчилася тільки завдяки урядовцеві канцелярії
ґен.-ґуб. В. Андрієвськом у, який вигородив поета з цієї
справи, обернувш и її на д обре для нього. О т чому Ш -ко
й писав до М аксимовичів, щ о щ е » д о б р е н е з н а є « , чи
з а ї д е до них. — ЛИСТ Ч. 151. Д о Києва Ш -ко виїхав лише
27. V II (під цею датою записав в альбомі в селі Зеленка
одну н ародню пісню). — Д о К и є в а М аксим овичі не по­
їхали. Писали потім Ш-кові, як жалують, щ о з ним більше
не побачились. Лисг його прийшов до них лише через 10
день. — ЛИСТ Ч. 152. Простував Ш -ко на П етербург не »н е
о г л я*ц а ю ч и с ь«, бо встиг погостювати у К озачковського
під Переяславом, у Качанівці в Тарновських та в Ґирявці
 До с т о р. 231— 232 371

у Лазаревських. — »У
Кочубеєвих доб-
р в х« — селі 3 г у р о »-
ц і (10.000 десятин) Ш.
хотів був улаштувати
Варф олом ея управите­
лем. — Вольський
Вітольд — шляхтич, у7
правитель м еж иріцько-
го маєтку пана П арчев-
ського. Як свідок у спра­
ві, за яку заареш тували
Ш -ка, повівся шляхетно.
Ш~ко ставився до нього
з симпатією й довіррям.
П р о нього далі в листах
до Варф олом ея. Під
Конотопом був ху­
тір Лазаревських Гиряв-
ка. — ЛИСТ Ч. 1ІЗ.
У школі » Т о р г о в а г о
М о р е п л а в а н і я і мав
»притокмити« В ар ­
ф олом ей своїх синів: Варфоломей Шевченко
Каленика й Андрія. П р о
них буде далі. — Д з е н -
д з е н о в с ь к о г о , Ли­
п о м а к а й полковника Ґ р у д з и н с ь к о г о (поляків) Ш.
пізнав, коли був у Варф олом ея в Корсуні. — »М а л е н ь к а
к н и ж е ч к а « — це »невільницька поезія« Ш -ка (1847— 50
р оків — див. у т. 111). Звертаю чи її поетові, Варф олом ей пи­
сав: »неначе там занадто багато ж алоби [скарги] за себе...
якби воно не все зараз [разом,]... але то неначе з лиш кою
вже розливається жовч«. Ш -ко з цим згодився (див. лист
ч. 158). — »М є н і р о з р і ш е н о д р у к у в а т и « — це
був момент, коли цензор Палаузов проглянув уж е по езії
Ш-ка, але вони пішли щ е до другого цензора (див. стор.
243 в І т.). Ш -ко виявив тут свій оптим ізм . — Р у з я (або
Пріся) -— Евфросинія, старша дочка В арф олом ея; за чол о­
віком — К орде-Вєлегорська; з усіх дітей Варф олом ея Ш -ко
найбільше її любив. П одарований їй поетом »Р о б і н з о н
К р у з о« згорів потім р а зо м з іншими подарунками під час
п о ж ар у в м астку її батька в Радом иськом у повіті. П ом ерла
вона десь у 1904— 5 р. Д о чк а її Олександра була пе р ш ою
ж інкою знаного рос. письменника Л. Андреева. — ЛИСТ
372 До с т о р. 232— 234

Ч. 154. Коли Ш -ко 20. V III проїзд ив через Качанівку, Тар-

новські позичили йому грошей, а том у він і не » з а х р я с ­
н у в « у М оскві. »K у м а с я« — Надія Тарновська. — М а т и
Василя Т. — Л ю дм ила Володим ирівна була р ід но ю сестрою
М. Ю зеф овича-зрад ника. Ш -ко її лю бив і подарував їй
»Кобзаря«, як »недокум« »підкумасі«. — 3 б р а т о м (себто
В олодим иром Тарновським) Ш -ко не встиг вислати »екзем­
плярів своєї роботи« (офортів). — Г о р л е н я т к о — ко­
трийсь із синів Олександра Горленка, сусіди Тарновських. —
С е л і н О л е к с а н д е р (1816— 1877) — п р оф есо р історії
літератури Київськ. Університету, красномовний, але непо­
важний учений. Ш -ко пізнав його, коли р а зо м із ним пра­
цю вав в Археоґр. К ом ісії в 1845— 46 рр, — ЛИСТ Ч. 155.
Ш -к о не » ч е р е з тиждень.,, дома о п и н и в с я«,
а значно пізніш е — аж 7. IX, а з Києва виїхав 14. VIII. — Цей
Т а б а ш н и к о в прославився ареш том Ш евченка. А. Герцен
у »Колоколі« писав, щ о він ареш тував поета за те, щ о той
не хотів з нього змалювати портрета »у весь зріст«. Турґє-
нєв писав Герценові, щ о »це факт«. Ф. Л обода оповів, щ о
Ш -к о образив ісправника, як непризнаного поета, і т. інше.
Ш -к о лає Табашнікова передусім за те, щ о він поставив
внесок про виселення поета з України, але було ще щось,
нам невідоме, щ о ще більш о б у р ю ва л о проти нього поета
(пор. л. ч. 160). — Д е р к а ч і Лев Павлович і Катерина Іва­
нівна — подруж ж я; жили в Суш ках коло М ихайл ової Гори.
Ш -ко їм послав потім »Кобзаря«. — ЛИСТ Ч. 156. С о-
шенко Іван М аксим ович (1806— 1876) — мистець-маляр.
П р о велику р о л ю його в житті поета див. у б іо гр а ф ії та
повісті »Худож ник« (у т. V I ), яку й написав Ш -ко від імени
Сош енка. Завдяки йому Ш -ко визволився з кріпацтва. В аз-
тобіоґраф і'і (т. V ) поет писав 1860 р., щ о він і досі ще з С о -
ш енком у »найщиріших, братерських відносинах«. Життєва
карієра цього скром ного працівника, людини лагідної
вдачі, проходила тяжко; він у Н ем ірові (в кінці 40-х рр.)
зазнав багато кривд від росіянина директора гімназії. —
В. А н д р і є в с ь к о м у переслав Ш -ко свій рисунок, як
подяку за залагодж ення своєї справи, яка на ті часи була
н ебезпечною . — Г а н н у с я — друга дочка Варф олом ея,
за чоловіком — Прохорова. Син її Борис Миколаєвич —
знаний український громадянин, інж енер-зем лем ір, живе
в Варшаві. — Г а н н у с я — небога Сош енка. — С о-
ш е н к о був жонатий з полькою. Не панна В а л е н т и н а ,
а Лєонтина була приятелькою Сош енків. З нею Ш -ко
р озм овл яв по-польськом у, й її дуже тішили компліменти
поета, зате, як видко, йому вона не подобалася. Залишила
 До с т о р. 234— 236 373

цінне свідоцтво, щ о Ш -ко д об р е говорив по-польськом у

(записав М. Чалий). — К р а с к о в с ь - к і — це подруж ж я
Іван Данилович та Лизавета Іванівна Ю с к е в и ч і - К р а с -
к о в с ь к і , приятелі Куліша ще з 1843 р. Красковський учи­
телю вав у різних середніх школах на Україні. Від 1839 р.
жив у Києві, і з ним близькі були, крім Куліша, кирило-м е-
тодіївські братчики В. Білозерський та О. М аркович. Ш -к о
бував у Красковських у Києві в 1859 р. й був захоплений
співацьким талантом пані Лизавети. — Ч а л и й і Ч а л и х а
— це М ихайло Корнієвич Ч а л и й (1816— 1907) та його
перша дружина. Чалий тоді був інспектором 2-гої гім назії
в Києві. Познайом ивш ись особисто з Ш -ко м 1859 р., він за­
раз після смерти поета перший поклав підвалини шевчен­
кознавству, почавши збирати й публікувати матеріали до бі­
о гр а ф ії поета. З уст живих свідків (між іншим від С ош енка)
він записав багато цінних даних з життя LLI-ка, свідом о по­
ставивши собі, а тим самим і громадянству, завдання »збе­
регти найдрібніші риси« з життя поета. Написана ним б іо ­
графія поета (»Жизнь и произведенія Т. Шевченка«, 1882 р.)
й досі зберігає значіння, як збірка цінних матеріялів. С п ів­
робітничав в »Основі«, в »Кіевской С тари ні«. Це яскравий
тип україноф іла р а н н ьо ї дати, щ о до кінця життя не зрікся
дем ократично-народницьких переконань. Ш -кові він подо­
бався своєю інтеліґентністю та повагою і, певно, як великий
приклонник його поезії, щ о нею, як сам казав, »маячив« від
1840 р. Над д ом о вин о ю Ш -ка в Києві він виголосив гарну
промову, в якій сказав: »Слава цього імени не вмре в по-
томстві... П оезія Ш -ка завою вала нам право літературного
громадянства... в родині славянських народів«. — ЛИСТ
Ч. 157. Н а д і я Т а р н о в с ь к а — кума Ш-ка. П о зн а й о ­
мившися з нею в Потоках 1846 р., Ш -ко з нею д уж е по­
дружився. В родині Тарновських збереглася традиція про
те, щ о Ш -ка з нею звязувало глибше почуття, та панна На­
дія була мало не девоткою , і її індивідуальні релігійні пе­
реконання стали взагалі на переш коді до здійснення родин­
ного щастя. Ш -ко її дуж е шанував і до кінця життя був
з нею у великій приязні. Відгуки їх одмінних поглядів на
життя — поезії Ш -ка »Великомученице кумо« та »Кума
моя і я« — в томі IV . — К а р т а ш е в с ь к а В а р в а р а
Я к о в л і в н а — рідна сестра М. М акарова. Чоловік її був
небож ем С. Аксакова. У неї відбувалися українські вечірки,
на яких бували й рос. письменники. Ш -ко познайомив ї ї
з Турґєнєвим. — П р о який р и с у н о к і про яку подію
»8 о к т я б р я« тут м ова — невідомо. — ЛИСТ Ч. 158. X fl-
р и т а Д о в г о п о л е н к і в н а , дуж е гарна с о б о ю 16-ти
 374 До с т о р. 236— 239

літня дівчина, кріпачка кн. Лопухіна, була служ ницею

у Варф олом ея Ш-ка. Ш -к о ( завітавши до свояка влітку 59 р.,
бачив її лише »назирки«, як сам казав. Побути довш е на
Україні йому не пощастило, а їхав він туди з нам іром
»одружитися«, як сам про це казав приятелям. В Петербурзі
йому » а ж н а д т о с т а л о т я ж к о н а с а м о т і«, і він
пригадав Хариту. О пікш ися раз на »о д у к о в а н і й« Піу-
новій, Ш -ко сватається до »н е о д у к о в а н о ї« селянки.
Варф олом ей відписує поетові, щ о Харита — йому не пара,
щ о з нею він не зм ож е дум кам и поділитися, щ о вона не
зм ож е йому якслід дітей виховати, і т. д, Щ е перед тим,
як отримав цю відповідь, Ш -ко домагався відомостей про
те, щ о »скаже Харита« (пор. л. л. 163 та 166), а на лист В ар ­
ф олом ея дуже гостро зареаґував (шор. л. ч. 161). Харита не
хотіла йти за »старого« пана: вона мала вже нареченого.
Варф оломей, уважаючи, що вона Ш -кові не пара, не дуже
то і хотів її вмовляти, як про те просив поет, і навіть
наклепав йому на дівчину. П р о кінець цієї історії о п о ­
відають самі листи Ш-ка. — ЛИСТ Ч. 159. П л а т о н Ф е ­
д о р о в и ч С и м и р е н к о (пом ер 1863 р.) — син б. крі­
пака, український промисловець, небіж К. Я х н е н к а (див.
прим, до л. ч. 162). О знайом ивш ись із цукроварством
у Ф ранції, удосконалив на Україні цукровий промисел, збу­
дувавши 1843 р. першу парову цукровню в м. Ташлику,
а потім цукровні в Городищ і та Млієві. Збуд ував і першу на
Україні маш ино-будівельну фабрику. П ом ер молодим. Ш -ко
в червні 1859 р., не заставши вдома його швагра, О. І. Х р о-
п а л я, з яким був уж е знайомий, зайш ов до сам ого П. Ф.
Симиренка і познайомився з ним. П отім ще р аз був
у нього і прож ив три дні. Сим иренко тоді й зробив Ш -кові
»благородну п р о п о з и ц і ю« дати гроші на ви­
дання »Кобзаря« (про цю справу в т. І. стор. 244). Про всіх
згаданих в цьом у листі осіб див. у примітках д о л. ч. 162, —
ЛИСТ Ч. 160. О. І. X р о п а л е в і, як ближ чом у знайом ом у,
Ш -ко пише м енш оф іціяльно; гостювавши у Хропаля, Ш -ко
читав свої невільницькі поезії. — »Т а т а р і в н а« — мала
дочка Хропалева. — ЛИСТ Ч. 161. Ґрунту у Понятовського
(невідомо котрого з трьох синів М арш ал а Ю зе ф а ) Ш -ко не
купив. — З а б а р а , — очевидно, якийсь незнаний хуто­
рець над Д ніпром . — Ч и ж о в Ф е д ір (1811— 1^7) — пи­
сьменник і вчений, славянофіл. Був випадково притягнутий
до справи кирило-методіївців, після чого йом у заборонили
жити в столиці. Оселився в Трипіллі над Д н іп р о м і займався
шовківництвом; в той час виключно присвятив себе гро­
мадській праці на ниві п р ом и сл ов осте Очевидно в нього
 До с т о р. 239— 241 375

теж була над Д н іп р о м якась садиба чи ґрунт, щ о ї ї В ар ф о ­

ломей проектував купити для Ш-ка. — Порада В ар ф о ­
ломея була така, щ о б Ш -ко шукав собі інтелігентної нар е­
ченої. — Г н а т Б о н д а р е н к о — товариш Ш-ка, з Ке-
релівки. — » Л ю д с ь к а в о л я « — скасування кріпацтва.
— ЛИСТ Ч. 162. Ф е д і р С т е п а н о в и ч С и м и р е н к о
— це батько Платона; жонатий був з Настасією М ихайлів­
ною, се стро ю Я х н е н к а, і р а зо м з ним та з другим шва-
гром розвинув ш ироку п рац ю над організацією ц укр о во го
пром ислу на Україні. — К. Я х н е н к о (народ. 1793 р.) —
за тих часів був українським Ф о р д о м , як назвав його
С. Єф рем ов. Ф ір м а Яхненків-Симиренків розвивалася
з американським р о зм ахо м і робила міліонові обороти (про
них докладно в »Кіевск. С та р и н і« 1896 р., кн. І, стаття Кле-
бановського). Бувши в Городищі, центрі їхньої п р ом исл о­
вої діяльности, Ш -ко був захоплений чуд овою організацією
нової тоді пром исл ової галузі, а також і культурно-освіт­
ньою п рац ею ф ірми (школа, шпиталь і т. ін.). Власники не
користали з праці підневільних робітників, як то робилося
деінде по фабриках, де поміщ ики та їх арендатори вико­
ристовували п рац ю кріпаків. Ш -ко був так всім захоплений,
що, обійнявш и старого Я х н е н к а, сказав; »Батьку! Щ о
ти тут наробив!«. Тому він і піддав сам дум ку своєму д о б ­
ром у знайом ом у, р е д а к т о р о в і » Н а р о д н а г о Ч т е -
н і я« А. О бол онськом у, описати ці результати шляхетних
зусиль діячів, щ о вийшли самі з народу, бо хотів показати,
які глибокі сили заховані в нетрях н а р од ньої душі. — »Н е-
д о д р ю к о в а н и й « .— власне треба розуміти, як »д о-
друкований«. Ш -ко, очевидно, помилився. М о в а йде
про »Кобзаря« 1860 р. з повним текстом: Ш -ко казав д о ­
друкувати заборонені поезії й сам доліплю вав пасочки па­
перу з викинутими ц е н зу ро ю місцями (див. т. І, стор. 186).
— Сим иренки були меценатами укр аїнської культури. Д р у ­
гий син Ф е д о р а Василь пож ертвував 100.000 карбованців на
збудування д ом у Наук. Т-ва ім. Ш евченка у Львові, підтри­
м ував »Кіевскую Старину«, »Раду« і т. інш. Вдова його з а п о ­
віла свій дім у Києві Київськом у Укр. Наук. Товариству. —
.Пурлевський — представник ф ірми Сим иренко-Яч-
ненко в М оскві, він виплатив Ш -кові позичені Сим иренком
1100 карб. — » Н і к ч е м н и й С в і т л і й ш и й« — кн. Л о-
пухін, у якого служив Варф олом ей. — Тетяна Іва­
ні він а — друж ина Платова Симиренка. — ЛИСТ Ч. 163.
Ґрунту під П е к а р я м и у З м і є в с ь к о г о Ш -ко не ку­
пив. Це чудова тераса над Д ніпром коло т. зв. Княж ої Гори.
— ЛИСТ Ч. 164. К о з а ч к о в с ь к о г о Ш -ко відвідав того
376 До с т о p. 241— 246

ро ку «а хуторі. — ЛИСТ Ч. 165 — див. прим, до л. л. ч. ч.

160, 162. — ЛИСТ Ч. 166. К а г а р л и к — м істечко коло
Ржищева над Д ніпром , щ о належало Д м итрові Т р о щ и н -
с ь к о м у, тоді вже зруйнованом у м атеріяльно панові, вну­
кові полтавського магната й вельможі Катерини і І, теж
Дмитра. П р о ц ю ком бінацію див. далі в листах д о В ар ф о ­
ломея. LU-ко сам писав д о Трощинського. Лист не зберігся.
— ЛИСТ Ч. 167. В а р в а р а Я к о в л і в н а — це К а р т а ­
ш е в с ь к а . З Турґеневим вона познайом илася у LLi-ica. —
Тургенев Іван Сергіевич {1818— 1883) — славний рос.
письменник; в 1858— 1860 р.р. часто зустрічався з Ш -ком .
Залиш ив про нього цікаві спомини, цінні лише мистецьким
зм алю ванням зовніш нього портрету Ш -ка (див. у біограф ії).
>ік лю дину й письменника, Ш -ка він не зр озу м ів тому, щ о,
як висловився один дослідник, »Тургенев, косм ополит з при­
роди... чужий був занадто яскраво висловленому національ­
ном у типові Ш-ка«, який, до речі кажучи, взагалі був д уж е
обереж ний і стриманий у відносинах з лю дьм и інш ої сфери.
В споминах своїх Тургенев подав багато баламутних від ом о­
стей про Ш -ка (щ о Lil-ко м ало читав, щ о він »уявляв« собі,
щ о в техніці о ф о р тів знайш ов уліпшені засоби і т. д.). Вза­
галі Тургенев по-панському погірдливо потрактував Ш -ка,
хоча ним і дуж е цікавився. — ЛИСТ Ч. 169. » У т о м л я в с я «
Ш -ко, ждучи листів від В арф олом ея не один раз. — ЛИСТ
Ч. 170. Ж а б о т и н с ь к и й і Керелівський пан —
це 8. Є, Ф льорковський, »власник« братів і сестри Ш -ка
Ярини (про нього див. у л. ч. 181 та в прим, д о нього). —
План х а т и — архитектур ний проект роботи Ш -ка —
в т . X I. — К и р и л о в с ь к а і М а н я — особи нам не­
знані. — »Русская Г а з е т а « — тижневик, щ о його
в кінці 1859 р. заб о р онено за ріш учу позиц ію в справі ви­
зволення селян з кріпацтва. — Яких саме п а н і в , що
» к р и в л я т ь с я«... на » с л і п о г о с т а р ц я«, себто на
»Кобзаря«, м ав на увазі Ш -ко, тяжко сказати. — В ар ф о л о -
меєвих синів: А н д р і я (пом ер 1927) та К а л е н и к а (був
зем лем іром , ум ер м олодим ) Ш -ко д уж е любив, особливо
першого. Третій син — Й о с и п к о був оф іцером , теж
ум ер м олодим . — ЛИСТ Ч. 171. М у д р о с к о м п о н о ­
в а н а » к а з а н ь « — це наївна порада В арф олом е я пое­
тові написати »молитву або оду«, »потураючи« людям, б о
над Д н іп р о м тоді кружляли поголоски про Ш -ко ві б лю знір ­
ству вав. На це Ш -к о й відповідає: » Б р е х н я ц ь о м у , —
я тілько н е і д о л о п о к л о н н и к«. — »Бог по­
с л а в « Варф олом ееві дочку С оф ію . — ЛИСТ Ч. 172. К у ­
х а р е н к о пізніш е співробітничав в » О с н о в і«. — ЛИСТ
 До с т о р. 246— 251 377

Ч. 173. Д уж е д обре було б » у к у п і в і к д о к о р о т а т ь «

— це відповідь на лист Варф олом ея: » М а ю надію жить
коло Тебе в сусідстві«. — ЛИСТ Ч. 174. » Б у д е н ь « , щ о
його з р о б и л а поетові Харита — це її нібито відповідь,
м ож е й трохи з додатком В ар ф о л о м еєв ої ф антазії: »Як ви­
куплять та й закріпостять на весь вік... не хочу, Бог з ними«.
»Вона думає, щ о ми з Тобою пани«, — додавав В ар ф о л о ­
мей. — Г р и г о р о в и ч — це якийсь пан, щ о радив ку­
пити у Трощ инського зе м л ю (див. л. ч. 176). — М. Л а з а ­
р е в с ь к и й — »перемінив кватирю«, оселившись на 5-ій
лінії саме проти А кад ем ії, де жив Ш -ко. — »П и с ь м о«
Ш -ка д о р е д а к т о р а » Н а р о д н а г о Ч т е н і я « — це
його автобіограф ія (див. у т. V ), опрацьована Кулішем. Це
був яскравий виступ проти кріпацтва. О т чом у Ш -ко й пи­
тається, »щ о п а н и . . . к а з а т и м у т ь « про неї. — ЛИСТ
Ч. 175, Є г о р К о в а л е в с ь к и й (1811— 1868) — знаний
м андрівник і письменник — голова т. зв. »Литературнаго
ф онду« — товариства письменників, щ о виступало в справі
визволення рідні Ш~ка з неволі (про Ковалевського д о ­
кладніше в т.ІХ). — ЛИСТ Ч. 176. П л а т о н С и м и р е н к о
с е р д и в с я на Ш -ка за те, щ о він поставив його імя, як
видавця, в »Кобзарі« 1860 р. (див. про це в т. І, стор. 244—
246). — П р і с я (вона ж і Р у з я ) п и с а л а поетові »п о -
л ю д с ь к о м у « — себто по-українськом у. — Новиць-
к и й М икола Дементієзич — офіцер, щ о пізніше був Ге­
нералом і ком андиром корпусу; з доручення »Литератур­
наго фонду«, їхавши до Єлисавету, він заїздив до дідича
Ф льор ковського в справі ‘визволення з кріпацтва Ш -к о в о ї
рідні. Писав потім Ш -кові, щ о дідич згоджується дати
тільки »особисту волю« братам та сестрі поета і називав
його » сам ою м о д н о ю бестією«. Був з Ш -к о м на ти. Написав
про поета спогади. — ЛИСТ Ч. 177. П р о Т к а ч е н к а вже
було вище (л. ч. 7 і примітка до нього). — »К и р п у - ч о р-
н о б р и в к у« Ткаченко знайш ов був у Полтаві, та вона
вже була засватана; це була панна Витавська, дочка укр а­
їнського поета-байкаря, щ о пізніше співробітничав- в » О с н о ­
ві«. Витавського знав Ш -ко особисто. — - ЛИСТ Ч. 178. Ф е ­
д ір — возний в Акад ем ії. Пильнував Ш -ка, коли той
лежав на см ертном у ложі. Гроші свої тримав Ш -ко у Л аза­
ревського, а одерж ував їх за такими »чеками«, як ця ци­
дулка. — ЛИСТ Ч. 179. М а к а р о в сам е тоді їхав загра-
ницю, й е к з е м п л я р »Кобзаря« посилав через
нього Ш -к о О л. Герценові, а тому й без напису — »н а
в с я к і й с л у ч а й « , себто, щ о б не підвести ні себе, ні
приятеля, коли б жандарми на кордоні почали переглядати
378 До с тор. 251— 254

його речі. — П р о » р у с а л к и « див. прим, до л. ч. 141. —

ЛИСТ Ч. 181. Валерій Фльорковський був влас­
ником Ж аботина й Керелівки, й брати й сестра поета Ярина
були його кріпаками. Члени комітету Т - в а п и с ь м е н ­
н и к і в т а в ч е н и х звернулися до нього з листом, пові­
дом ляю чи його, щ о »шановний і люблений« член Т-ва, »зна­
ний цілій Росії поет Т. Г. Ш евченко« бажає, щ о б його брати
й сестри були визволені з кріпацтва; якби Ф льорковський
не схотів дати їм волю без викупу, то просили, щ о б він по­
відомив, яко ї суми грош ей жадає за них. Підписали цей
лист такі видатні письменники й учені, як Є. Ковалевський,
К. Кавєлін, Е. Ламанський, С. Тургенев, М. Чернишевський
та інші. Здавалося, щ о багатий пан міг після цього зробити
жест, якого від нього сподівалися — дати Ш евченкам волю
з землею. Він натомість опублікував це листування в »Кіев-
скомъ Телеграф і«, одночасно полемізуючи з Ш -ко м з при­
воду його автобіограф ії, ум іщ е н ої в »Н аро д но м ь Чтеніи«
(див. у т. V I ), щ о була урочистим актом обвинувачення
проти рабовласництва. Ф льорковський доводив, щ о Ш -ко
неслушно робить закиди »цивілізаторам зад ніпровської
України«, щ о па«и-поміщ ики тільки про те й дбають, щ об,
мовляв, »угадать« бажання кріпаків, а ті прагнуть »якоїсь
волі«, і т. інш. Ф льорковський згоджувався пустити Ш ев­
ченків на волю без ґрунтів, а за те приймаїв на себе банкові
борги, що припадали на їх »душі« (у трьох родинах було
їх 11), себто нормально сплачував свої власні борги й зал и­
шав собі землю, на яку борги припадали. Ш евченки від та­
кої »волі« відмовились. Тоді Ш -ко й написав цей свій лист
до Ф л ьо р ко вського в »Н аро д но м ь Чтеніи«. Лист цей напи­
саний стримано, але з глибокою іронією. Ф льорковський
відповів, щ о Ш евченки надумались і згодились взяти аолю
без землі, як о ї їм не схотів дати Ф льорковський, »бо —
як писав — у нас нема звичаю ділити зе м л ю на продаж«.
Він прислав і умову, підписану з братами й сестрою поета,
згідно з яко ю за садиби вони мали йому платити чинш. Все
це Ш -ко опублікував у »Н аро д но м ь Чтеніи«; в той час
справа ця м ала великий' громадський інтерес. А ж у 1865 р.
Ш евченки висудили собі землю, належну їм згідно з ре ­
ф ор м о ю , щ о зго д ом прийшла, бо, посилаючись на ум ову
з 1860 р., дідич не хотів їм землі дати. Ш -ко гнівався на
братів, щ о вони поквапились на таку ».в о л ю«. — ЛИСТ
Ч. 182. В К о р с у н і був у цей день відпуст, а Ш -ко том у
зневаж ливо називає це свято, щ о у князів Лопухіних у той
день починалася кількаденна гульня сусідньої ш л я х т и
(пор. у »Ж урналі« запис під 29. VI. 57 р.). — Наталка
 До с т о p. 254— 256 379

Ш у л я ч і в н а якийсь час була б о н о ю дітей Варф олом ея,

який 17. V. писав Ш -кові: »Коли хочеш, зр об л ю так, щ о
моя жінка висватає Тобі Наталку Шулячівну, лю дина з р о ­
зу м о м і з серцем, — м ож на жити з нею д о смаку«. —
»C к а з а т и . . . д у р н е в і (себто Ф льорковськом у}, щ о б
н е б о я в с я к е р е л і в ч а н«, LLI-ко просив тому, що кру­
тій Ф льорковський писав у листі, щ о на визволення род и­
чів поета інші селяне могли б дивитися, як на несправедли­
вий вийняток. — К у л і ш хотів к у п и т и дуже гарну са­
дибку н а д Р о с с ю і вже давно вибирався до В ар ф о л о ­
мея, але затримався на Борзенщ ині, й Варф олом ей боявся,
щ о »хату хтось інший купить«, і писав пе<ред тим про це
Ш -кові. — ЛИСТ Ч. 183. Зем ля » к о л о К а н е ' в а « — це
й є те місце, де спочили тлінні останки поета. В арф олом ей
поетично описував цей чудовий куточок і кінчив цей опис
так: » A староденний Д ніпро буде здаватися Тобі під но­
гами«. — ЛИСТ Ч. 185. Лист цей Ш -ко написав у той самий
день, коли освідчився Ликері Полусмакіївні. Знайш ов його
я серед документів, щ о відносяться до ром ану LU-ка з Ли-
керею. Тому й висловив думку, публікую чи цей лист, щ о
адресований він Ликері. С. Е ф р е м о в навів переконую чі м о ­
тиви проти м о єї думки. Поділяючи деякі його міркування,
вм іщ ую лист без імени адресата. Позостається, одначе, ці­
кава загадка: до як о ї інш ої особи міг писати Ш -ко 2 8 - г о
л и п н я , як » д р у г , б р а т , і, н а р е ш т і , б а т ь к о«? —
ЛИСТ Ч. 186. Щ о зробив Й о с и п , брат поета, щ о він на
нього тут гнівається, — невідомо. — » С е р д е ш н и й с и н «
Ярини — Лаврентій Б о й к о мав тоді 20 років. —
ЛИСТ Ч. 187. 28 липня Ш -ко посватався до Л и к е р і Полу-
смаківни, дівчини-кріпачки М. Макарова. М акаров
тоді р а зо м із сестрою своєю В а р в а р о ю Я к е ї л і в н о ю
Карт ш евською був закорд оном . Виїзж аючи, вони залишили
Л ике р ю у сестер Білозерських — Надії Михайлівни
Забілиної та О л е к с а н д р и Михайлівни Ку-
л і ш е в о ї , щ о мешкали тоді р а зо м на літниЩі в Стрільні,
під П етербургом . П р о ром ан Ш -ка з Л икерею існує велика
література, але в м ем уарах та листах осіб, щ о близько
тоді стояли д о Ш -к а та Ликері, багато суперечностей. З уст
Ликері теж тричі записали спомини про цю тяжку сторінку
з життя поета, слушно названу одним дослідником »траґе-
дією сам отного почуття«. П р о окрем і пзрипетії цього р о ­
ману подаєм о д ещ о в примітках. Див. також про це в б іо ­
граф ії поета в т. І наш ого видання. Д окладно знайомлять
з цим м ом е н том життя поета такії статті: С. Е ф р е ­
мова в т. Мі акад. видання, стор. 916— 920; П. Зайцева: »H o-
380 До с т о p. 256— 257

вое о Ш -кк (Русскій Библіофиль, 1914, кн. І — багато д о­

кументів) та О. Д орош кевича: »Трагедія сам отного почуття«
(в його «низі »Етюди з Шевченкознавства«, Київ-Харків,
1930 — теж з матеріялами; праця цінна, але тенденційна),
— Своє »батьківське« слово М а к а р о в сказав
у листі до LU-ка з 18. V III, посилаючи благословення й най­
кращ і побаж ання нареченом у й нареченій, але є кінці д о ­
дав: »Треба поміркувати добре, порадитися всім укупі...
Пож діть мене«... Повернувся він із загряниці десь у кінці
вересня. — Марія Олександрівна — це М а р к о -
Вовчок; М а к а р о в тоді жив в Аахені, де жила< й письмен­
ниця. — Нема сумніві«, щ о ідея прислати 100 »Кобзарів«
» н е к о р и с т ь н е д і л ь н и х ш к і л « була ідеєю не Ли-
кері, а сам ого Ш -ка. Л икерю більш цікавили убрання, ніж
школи. — Л И С Т Ч. 188. В 1859— 1860 р. р. на Укр аїні по­
встало 68 н е д і л ь н и х ш к і л . В цій освітній акції прий­
мали участь усі свідомі національно люди на Україні. У к р а ­
їнська інтелігенція дивилася на ці школи, як на »інституції
тимчасові«, як писав в »Основі« О. Кониський, б о невчення
грамоти, щ о було завданням цих шкіл, не було остаточною
ціллю. Це була перша громадська спроба дати новий на­
прямок пробудж еним народ нім силам. LLI-ко живо ціка­
вився цією акцією (див. у дальших листах). — Роман
Т р и з н а — : знайомий Ш -ка в Чернігові ще з 1846 p., член
ґуберніяльної м е ж е вої комісії, б. вихованець Ніжинського
Ліцею. Розповсю дж ував » К о б з а р я« та »Букваря« Ш-ка.
— ЛИСТ Ч. 190. П и с ь м е н н о ю Л и к е р ю зробив сам
Ш-ко, найнявши їй учителя, з яким вона й зрадила нарече­
ного. Вона заледве тоді вивчилася писати і не лише в м і л а ,
але й охоче г о в о р и л а по-московському, потім
і писала, а коли Ш -ко з нею розійшовся, вона в дуже гид­
кій, нецензурній ф орм і відписала поетові, відсилаючи йому
його »записки«. Спритна й хитрунка, вона з LU-ком очевидно
говорила по-українськом у, щ о б йому догодити, — Зе­
м л я к и й з е м л я ч к и справді дуже (і то щ иро) ж ур и­
лися тим, щ о Ш -ко хоче оженитися з Л икерею , дівчиною
дуж е н изької м о р ал ь н о ї вдачі. С ам Ш -ко зго д ом переко­
нався, щ о Ликеря йому » н е д о п а р и«, а спочатку його
обур ю вал а загальна »опозиція« всіх приятелів. Потім він
сам найкращ е схарактеризував цей свій роман, сказавши
Костомарову, щ о »це була історія Дон-Кіхота з Д ульци­
неєю, щ о закохався в уяві й бачив у дівчині не те, чим вона
була«. — Яблоню й г р у ш у мав посадити В&рф оло-
мей на спомин дня сватання Ш -ка (28. VII). Тут поет повто­
рю є м отив про посаджені »на спомин дружині« дерева
 До с т о p. 260— 263 381

з уж е рік перед тим написаної поезії-лереспіву: »Посаж у

коло хатини« (див. т. IV). — Щ о В а р ф о л о м е й з К у л і -
ш е м »р о з ф а н т а з і р у в а л и с ь«, сказано з приводу
проекту Варф олом ея відкрити книгарню. Куліш, побувавш и
також у Корсуні, навіть розпорядився, щ об В арф олом есві
вислали цілий транспорт всіх його видань, б о спочатку він
мав розпочати рухому торгівлю книжками по ярмарках. —
«С і п а ч е с т в о м « Ш -ко називає службу свояка в дідича. —
П л а н х а т и — вже другий, трохи зм енш еної будівлі. —
Надію Білозерську (за чоловіком 3 а б і л и н у)
Ш евченко пізнав ще 1847 р. на весіллі в Куліша; вона була
сестрою Василя Білозерського й Куліш евої дружини. Пи­
сала в часописах (біограф ія матері Гоголя, про творчість
Н аріж ного й інш.). — П р о А. Л а з а р е в с ь к у див. вище
в прим, до л. ч. 132. А. Л азаревська благословила Ш -ка
й висловила бажання бачити його з д руж иною в своєму
домі, але писала синам, щ о їй шкода Ш -ка, бо »не вигод-
ную с о б ір а е т ь с е б і партію«. — ЛИСТ Ч. 193. У лані І в а-
н о в о ї, сестри гр. Н. Толстої, людини ідеальної доброти,
дійсно Ликеря була якийсь час, але дуже недовго. Ш -ко
найняв їй, на її вимогу, гарне пймешкання, яке ро зкіш но
обставив. — ЛИСТ Ч. 194. 6 в е р е с н я Ш -ко взяв Л икерю
від сестер Білозерських, а 18 вересня (див. дальший лист)
уже все м іж ними скінчилося. — ЛИСТ Ч. 195 — ілюстрація
д рам атичної ліквідації відносин Ш евченка з Ликерею. —
» В л а с т ь и м і ю щ і й « А н д р і й Н и к о л а е в и ч — це
знаний уж е нам м олодий Маркевич, кузен М акарова. —
ЛИСТ Ч. 197 — пор. з прим, до л. ч. 176. О д е рж авш и ли­
ста від Ткаченка про Витавську, Ш -ко казав Ф. Чернекові,
щ о був при цьому: »Не довелося з кріпачкою, з м уж ичкою ,
м ож е поталанить з панночкою«. — ЛИСТ Ч. 198. В той час,
коли з е м л е м і р и міряли ґрунт для Ш -ка над Дніпром,
а він м ріяв про те, щ об там с а д и т и я б л у н і і г р у ш і
до поета вже зближалася тяжка хороба, з якої він уже не
вийшов. Зем лем іри міряли зем лю не під садибу поета,
а вже під його домовину. — М а д а м С о а р мала в Києві
пансіон, де вчилися Пріся (Рузя) й Гануся Ш евченківни, Як
учениці цього пансіону, вони сф отограф овані коло труни
поета, коли тіло його перевозили через Київ. О бидві дів­
чинки були гарні собою . — М и к и т у » д у р н и м « нази­
ває Ш -ко тому, що той згодився несподівано на умови
Ф льорковського. — П ор ада » з а п и с а т и с ь у м і щ а н и «
не була для братів поета добра. Вони після маніфесту 19. II.
1861 р. навіть »вольної« (спізненого документу, щ о ствер­
дж ував їх вільний стан) не хотіли взяти від дідича: »На що
382 До crop. 263— 266

нам одним тая панськая воля... як люди діждались цар­

ської!... То, звісно, воля так воля — з зем лею : як був цілий
вік хліборобом , так і зоставайся їм, а ця панська: кидай
землю , батьківщину, худобу та й тікай геть-геть із села, та
й кажуть ще, — записуйся в міщани, а які з нас будуть м іщ а ­
ни?«, ЛИСТ Ч. 199. В а с и л ь М и х а й л о в и ч це Білозер-
ський. — О п а н а с — це М а р к о в и ч (1822— 1867), у кр а ­
їнський етноґраф, щ о був членом К ирило-М етодіївського
Брацтва, чоловік М а р ії Олександрівни, письменниці М а р к о -
Вовчок, Щ о він » п о г а н ш и й , я к м и й о г о з н а є м « , —
ці слова треба розум іти так, щ о Ш -ко від Є. К о в а л е в -
с ь к о г о , голови Т-ва письменників, почув щ ось недобре
про грош еві справи М арковича. О панас був д о б р о ю лю ди­
ною, але цілком б е зр а д н о ю в житті: він страш но циндрив
гроші, коли йом у вони трапляли д о рук. Ж інка пішла за
нього не з лю бови, а лише баж аю чи незалежности. В той
час, д о якого відноситься цей лист, вони розійшлися. Проте,
О п ан ас виконував у П е тербурзі літературні д оручення д ру­
жини, яка отрим увала високі гонорари, й очевидно зробив
щ ось н е д о б р е в цих справах. ЛИСТ Ч. 200. Ч о т и р и к а р б о -
в а н ц і Ликеря мала пожертвувати на н е д і л ь н у ш к о -
л у, очевидно, за щ ось із св ого вжа, чого вона не могла
звернути Ш -кові. — ЛИСТ Ч. 202. Ликеря » б р е х а л а « не
лише в справах матеріяльних, вона навіть знеславлювала
Lii-ка, пліткуючи про нього, і Ш -к о спростовував ї ї плітки при
ній і при свідках. — » Ч е р н е ч у а к с і о м у « Ш -к о при­
кладає д о Л икер і, б о хоче ї ї д об р е провчити. — »Б у к-
в а р ь« Ш -ка вм іщений у V т. наш. вид. ЛИСТ Ч. 203. Б е к е ­
т о в В. — цензор. Він цензурував і »К обзаря« 1860 р. Те­
пер він мав переглянути »Букварь« після д уховної цензури,
яка вже дала св ою апробату. — П р о Д. К а м е н е ц ь к о г о
— в І Х т . — ЛИСТ Ч. 204. А р к а с М и к о л а (1816— 1881),
батько укр аїн ського історика-популяризатора, пізніше був
головним ко м андиром чо р н о м ор ськ ого флоту. Й ого п р о ­
текції треба було для Каленика, сина В арф олом ея, щ о
вмився в м орській школі в Херсоні, але показалося, щ о його
справу м ож е залагодити полк. І в а н и ц ь к и й , начальник
морських механічних м айстерень в Одесі. — »Вели к и й
п р и я т е л ь к и ї в с ь к и й « — це й є М. Чалий. — ЛИСТ
Ч. 205. О р л о в с ь к и й (1842— 1914) В оподим ир — учень
Сош енка, пізніш е п р оф е со р А к ад е м ії М и с т е р е у П е­
тербурзі. П оручив його Ш евченкові Чалий, Ш евченко вга­
дав, щ о з » й о г о б у д у т ь л ю д и « . — О рловський був
д уж е талановитим пейзажистом. — » С о х о ю« в д р у ж ­
ньом у товаристві називали Сош енка. С ош е н ко не любив ли-
 До с т о р. 267— 270 383

стуватися. — ЛИСТ Ч. 207. С е л е ц ь к и й П е т р о Д м и ­

т р о в и ч — тоді київський віце-ґубернатор. Старий зна­
йомий Ш-ка, ще з часів перебування в Яготині у кн. Рєпні­
них, Селецький був їх сусідом. Якось у Яготині повстав про­
ект виставити українську оперу. Селецький мав написати
музику, а Ш -ко лібретто. Ш -ко запропонував сю ж ет із
життя Мазепи. Кн. Рєпніна й Ш -ко хотіли, щ о б лібретто
б уло українське. Селецький не згодився ні на такий сюжет,
ні на українську м ову в лібретті. Проект не здійснено. М а ­
буть, і підчас ареш ту Ш -ка в 1859 р. зайняв вор ож у для
Ш -ка позицію, бо теж його справою займався. З переко­
нань був російським націоналістом -реакціонером . Ш -ка теж
не лю бив особисто, щ о відбилося пізніше й на 'його сп о м и­
нах про поета. — Чого гнівався Ш -ко на с е с т р у Я р и н у
— невідомо. — »С е с т р я М о т р я « — рідна сестра Вар­
ф оломея, друж ина Йосипа Ш-ка. — ЛИСТ Ч. 209. Я к і в В а ­
силевич Тарновський — б рат Василя Василевича-
старшого, який віддав Яковові частину свого маєтку в П о ­
токах. — ЛИСТ Ч. 210. Р е д а к т о р » Н а р о д н а г о Ч т е -
нія« О б о л о н с ь к и й звався не О л е к с а н д е р Де-
м я н о в и ч (так звали його батька), а О л е к с а н д е р
Олександрович. Пр о те, які в і р ш і були надруко­
вані в його часописі див, у т. ХМ. Перекладав їх М. С. Ку-
рочкін (про нього в т. IX). — ЛИСТ Ч. 211. За друкування
» Б у к в а р я « Ш -ко заплатив 195 карб. 50 коп, і продавав
його по 3 коп. на користь н е д і л ь н и х ш к і л . — М и т р о ­
полит київський А р с е н і й (1795— 1876) — м о скал ь-обру-
ситель. Щ оправда, він видав був наказ настоятелям відкри­
вати народні школи, але одночасно видав таємний обіжник,
щ о б вони боролися проти світської освіти. С во єю діяльні­
стю він руйнував н арод ню освіту на Київщині. Чалий його
називає »гасителем н ар од н ьої освіти«. Ш -ко повірив був
тому, щ о Арсеній писав у своєму оф іційном у наказі, о п у­
блікованом у в пресі, й думав, щ о він і справді »в о з р е в-
нував о сельських ш к о л а х«. Подививш ись на
»Букварь« Ш-<а, м итрополит тільки й пром овив: »А! Ю ж к о -
русскій!«. Архиепископ Ф іл арет Чернігівський теж не пустив
»Букваря« до церковних шкіл у своїй єпархії. — Ро зго р ну­
того тут плану видавання популярних книжечок для народу
Ш -ко не здійснив, — за місяць він умер, але план його був
заповітом для у кр аїнсько ї інтелігенції, а листи його про
це — зворуш ливі документи його високого гум анізм у
й гром адської вдачі. — ЛИСТ Ч. 212, »К и р п а - ч о р н о-
б р и в к а«, вже згадувана Витавська, була вже за­
ручена, — Р е д а к т о р о м »Полтавскихъ Г у б е р н-
 384 До с т о р. 271— 274

с к и х ъ В і д о м о с т е й « був Павло Бодянський, син при­

луцького протопопа о. Іллі, про якого Ш евченко згадує
в повісті »М узика«* 3 р едактор ом Ш -ко, певно, був теж
знайомий. — ЛИСТ Ч. 215. Вже з початку 1860 р. Ш -ко по­
чав хорувати, а весною того року знайомих поета хвилював
стан його здоровля, Восени він був »вельми хорий«, як зга­
дував Ф. Черненко. В листопаді лікар радив йому берег­
тися. На Різдво поет вийшов з д ом у »колядувати« й усі
свята бував на людях. Зд о р о вя його погіршилося. Так »п о-
г а н о« з у с т р і в він н о в и й р і к . — їхати до Ка­
н е в а мав би Ш -ко, коли б остаточно закінчилася справа
купівлі грунту, якою займався Варф олом ей. — ЛИСТ Ч. 216
свідчить про те, як » п о г а н о« було Ш -кові, коли вже
»ледве пе р о в руках держав«. Свідом ість ско­
р ого кінця поет висловив у л. ч. 221 та в поезії, написаній
14 лю того: »На той світ, д руж е мій, до Бога почимчикуєм
спочивать«. — Згаданий тут А н т о н о в и ч Платон (1812—
1883), українець з походження, був у 1833 р. засланий на
Кавказ за участь у політичній опраіві. Пізніш е був ку­
р а то р о м київської шкільної округи. Як київський куратор,
провадив реакційну й русифікаторську політику. Очевидно,
в 1861 р. він ще памятав своє політичне минуле, коли з а ­
х о д и в до Ш -ка п р о щ а т ь с я . — ЛИСТ Ч. 220. В д р у ­
к а р н і Г о ґ е н ф е л ь д е н а Ш -ко друкував »Букварь«. —
ЛИСТ Ч. 221 — останній документ, написаний поетом І 1/*
доби перед смертю . •— І. М . Т а в о л г а - М о к р и ц ь к и й
— управитель канцелярії петербурзького градоначальника
(див. про нього в т.ІХ). —

ЛИСТ ч. 222. Вперше в журналі „Радянське літературо­

знавство”, ч. 4, 1939, стор. 138.
Григорій Леонтьевич — Ткаченко. Вчився в Академії Ху­
дожеств (по класу архітектури); в час написання цього листа
вже служив.
Федот — брат Г. Л. Ткаченка, учень К. Брюлова, вчився
в Академії з 1838 по 1842 р.; в 1841-42 рр. жив на одній квар­
тирі з Шевченком і студентом Кіндратом Єжовим.
того нечепурного Тараса, що колись, колись-то...” —
Г. Л. Ткаченко, очевидно, знав Шевченка ще в роки його
праці у Ширяева.
ЛИСТ ч.223. Надрукований ще в 1880 році в журналі
„Русская Старина" {кн. З, ст. 593) не попав ні в 3-ій том ака­
демічного видання за ред. акад. С. .Єфремова (Київ, 1929),
ні в XI том Повного видання Т. Шевченка (Варшава-Львів,
 384 — 1

1935). Про оцінку Квіткою „Гайдамаків” і участь його в по­

ширенні поеми в Харкові див. коментар до л. л. З і 4 (ст. 282,
283). — „Утоплена”, яку ІІІ-ко в листі ч. 4 (ст. 18) називає
„Ганнусею” за іменем героїні цієї баляди, була надрукована
в харківському літературному збірнику „Молодик” (1843,
ч. 1). — Про О. Корсуна та його літературні зв’язки з Ш-ком
див. ст. 183, 300. — Петро Гулак-Артемовський поет, про­
фесор і ректор Харківського університету
ЛИСТ ч. 224. Вперше опублікований ї. Айзенштоком у ви­
данні „Литературное Наследство” (Москва, 1935, кн. ХІХ-ХХІ,
ст. 558). Адресат — Пилип Миколайович Корольов (1821-1894)
був на той час учителем математики в харківській гімназії,
а два роки пізніше — професором Гори-Горецького Сіль­
сько-господарського Інституту в Білорусі. Це відповідь на
лист П. Корольова від 2 травня 1842 р. з Харкова, в якому
він переказує свої та своїх знайомих враження від „Кобзаря”,
висилає 30 карб, за розповсюджені на „Гайдамаки” квитки,
просить надіслати ще квитків (Див. В. Анісов і 3. Середа.
Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. К. 1959, ст. 48). —
„Запорожская Старина” — збірники історичних пісень, дум
та інших пам’яток у 6-ох випусках, видавані І. Срезнєвським
(Харків, 1833-1836). Серед зібраних тут фольклорних мате-
ріялів були підробки і твори самого видавця. Захоплення
„Запорожскою Стариною” Ш-ко поділяв із своїми сучас­
никами (Костомаров, Куліш, Гоголь)
ЛИСТ ч. 225. Публікація цього листа („Литературное На­
следство” 1935, кн. 19-21, ст. 558-559) вперше встановила
невідомий до цього часу факт з біографії Ш-ка — невдалу
спробу морської подорожі за кордон, а також обставини на­
писання поеми „Гамалія”, яку тепер можна точніше датувати
кінцем жовтня, або початком листопада 1842 року. — Про
продаж „Кобзаря” і „Гайдамаків” у вічне володіння видавцеві
І. Т. Лисенкову див. т. V, ст. 172: „Контракт із видавцем І. Т.
Лисенковим”. (1843).
На підставі цього контракту Лисенко видав „Чигиринський
Кобзар і Гайдамаки” (Спб. 1844), а з приводу видання Д.
Кожанчиковим „Кобзаря” 1867 року, за ред. Костомарова,
вимагав через суд признання своїх виключних прав на твори
Шевченка, але в цьому йому було відмовлено. — Крім цих
двох листів до П. Корольова був ще третій, від якого збе­
рігся лише конверт з датою поштового штемпеля: „Ахтирка,
Харьковской Губ. Августа 14, 1846”. На конверті адреса рукою
Ш-ка: „Его Вьісокоблагородію Филипу Николаевичу Коро-
льову Прохвесору Горігорістского Института в Местечке
Горки Могилевской губерній”. — „Мар’яну Черницю’* Ш-ко
послав О. Корсуневі для 2-го альманаху „Сніп”, але він не
вийшов у світ. Частину поеми вперше надрукував П. Куліш
384 — 2

в „Основі” 1861, ч. 9, ст. 1-12, а цілком, з архіву О. Корсуна,

опублікував її М. Новицький у „Записках Іст.-Філ. Відділу
ВУАН”, 1924, IV, ст. 19-30. — Грицько — Г. Квітка-Основ'я*
ненко. — Про ілюстрацію Ш-ка до „Панни Сотниківни” див.
у листах 3 і 4 (ст. 18 і 282). — Метлинський Амврозій, поет
І професор Харківського і Київського університетів. Ш-ко
згадує тут про його книгу „Думки і пісні та ще дещо” (Хар­
ків, 1839).
ЛИСТ ч. 226. Степан Бурачек (1800-1876) — редактор-
видавець журнала „Маяк”, в якому Ш-ко надрукував „Отры-
вокъ изъ драмы Никита Гайдай" (1842) і поему „Безталан-
ный” (1844). •— Маркевич Микола — історик і поет, автор
„ИсГкУріи Малороссіи” в 5 тт. (1842-1843).
ЛИСТ ч. 227. „Молодик” — альманах, що його видавав
у рр. 1843-1844 І. Бецький, вийшло 4 збірники. В збірнику
1-му (Харків, 1843) вміщені були три Шевченкові твори.
„Малоросійський” Молодик — це збірник 2-ий, присвячений
українському письменству (див. ст. В. Дорошенка в т. 1 цього
видання, ст. 252). — Коректура, це коректа т. XIV журналу
„Маяк”, де вміщена була поема Ш-ка „Безталанньзй”. Обидва
листи до С. Бурачка надруковані в 6-му томі „Повного зіб­
рання творів Ш-ка у 10-х томах (Київ 1957, ст. ЗІ).
ЛИСТ ч. 228. Вперше в „Радянському літературознавстві”,
Київ, 1939, кн. 4. ст. 140-141. — Сергій Муханов (1796-1858)
— харківський губернатор. Аналогічні листи в справі по­
ширення „Живописної України” до кн. М. Цертелева та кн.
М. Долгорукова див. ч. 17 і 20 (ст. 31, 32-34) та коментарі
до них (ст. 229, 301), а також наступний лист.
ЛИСТ ч. 229. Вперше — „Радянська Україна” 1958, ч. 51,
від 2 березня. — Павло Гессе, тоді чернигівський, пізніше
київський губернатор. В 1850 році заборонив А. Лизогубові
листуватися з Ш-ком, що перебував на засланні в Орен­
бурзі (див, ст. 308).
ЛИСТ ч. 230. Аркадій Венґжиновський — поляк-засланець,
що з доручення Ш-ка залагоджував його справи, повернув­
шись на Україну. — Коло колодязя Апазір у долині гір Кара-
Тау стояла деякий час кибитка, в якій жив Ш-ко з Бр. Зале-
ським та якимсь офіцером топографом. Нутро цієї кибитки
Ш-ко змалював. Пейзаж з околиці Апазіру, намальований
Ш-ком, переховувався в Чернигівськ, Музеї ( в каталозі Ана-
зір, а не Апазір, як треба). — Щирий друг, про якого мова, —
це кн. В. Рєпніна. В першому виданні цей лист був надру­
кований у додатках під ч. 222.
ЛИСТ ч. 231. Вперше надрукований в журналі „Українська
Книга” (Львів 1937, кн. 3). — Останні листи Ш-ко отримав
із Петербургу від гр. Н. Толстої 15 квітня і від М. Осипова
16 травня. Відсутність листів хвилювала поета особливо в
 384 — 3

зв’язку з тим, що він не підпав під амнестію, об’явлену ко­

ронаційним маніфестом (20 серпня 1856 p.). Вижиданням на­
слідків цього маніфесту і пояснюється задержка з листами
Осипова. В першому виданні з цього листа було надруковано
лише кілька рядків під ч. 223.
ЛИСТ ч. 232. Надрукований в 3-му томі „Т. Шевченко.
Твори в трьох томах”. К. 1955, сг. 436-437. — „Не дуже хит­
рий етюд” — повість „Матрос", або „Прогулка с удовольст­
вием и не без морали”, згадка про другу половину цього
„етюда” в листах до М. Лазаревського від 8 грудня 1856 (див.
ч. 82, ст. 144) і від 22 квітня 1857 р. (ч. 87, ст. 160). Про О.
Пісемського див. ст. 349. — Василь і Федір — брати М. Ла­
заревського.
ЛИСТ ч. 233. Вперше в журналі „Радянське літературо­
знавство” 1939, кн. 4, ст. 143-144. •— Іван Клопотовський,
учитель географії в Астраханській гімназії, в 40-х роках
був студентом Київського університету. — Сатана, він же
Іван Рогожін — пояснення в Ш-вому Щоденнику (т. IX, ст.
16 і 273-274) — запис під датою 17 апріля 1857 р. зроблений
рукою військового лікаря Федора Чельцова про біса в сол­
датській службі, з підписом: „Скріпив Іван Рогожін. Фельд­
фебель Перфіл”. В 1860 році Ш-ко подарував Ф. Чельцову
„Кобзар" з присвятою: „Федорові Чільцову (он же Іван Ро­
гожін)”. Див. Д. Іофанов. „Матеріяли про життя і творчість
T-а lLI-ка’’. К. 1957, ст. 76. — Володимир Кішкін — капітан
пароплава „Князь Пожарський", на якому Ш-ко зробив свою
подорож з Астрахані до Нижнього-Новгороду. — Степан
Незабитовський — молодий лікар в Астрахані, кінчив Київ­
ський університет у 1854 році. — „Le Nord" — офіціозний
орган, іцо видавався у Франції за гроші російського уряду.
— Олександер Козаченко — начальник астраханської ка­
зенної палати, тесть рибопромисловця Олександра Сапож-
нікова, що допоміг Ш-ві в його подорожі Волгою.
ЛИСТ ч. 234. Вперше — в Д. Яворницького: „Матеріяли
до біографії Т. Г. Ш-ка”. Катеринослав, 1909, ст. 47. „Гарний
(ізящний) твір” — „Семейная хроніка” С. Т. Аксакова (М.
1856). — Про враження від гастролів М. Щепкина в Ниж­
ньому: Щоденник (запис 30-го грудня 1857 р.) і в листах
до гр. Н. Толстої (ст. 190), М. Лазаревського (сг. 192), П.
КулҐша і М. Максимовича (ст. 193). — Ще про надсилку
„Прогульки” до С. Аксакова, див. лист Ш-ка до нього від
16 лютого 1858 (ст. 202).
ЛИСТ ч. 235. Надруковано в Vl-му томі „Повного зі­
брання творів Ш-ка у 10 томах”. К. 1957, ст. 177. — „Вибуду
з Нижнього 25 февраля”. Не дочекавшись дозволу на поворот
до Петербурга, Ш-ко збирався їхати до М. Щепкина в Моск­
ву, а потім до Харкова або Києва, „а може й дальше” (лист
від 22 лютого 1858 р., до М. Лазаревського, див. ст. 207).
Вістку про дозвіл Ш-ко одержав 25 лютого в листі М.
Лазаревського, а виїхав з Нижнього лише 8 березня. — Те-
тяся — К. Піунова (див. ст. 361).
ЛИСТ ч. 236. Вперше: „Радянське літературознавство”,
1939, кн. 4, ст. 147.
ЛИСТ ч. 237. Вперше — в 3-му томі „Повної збірки тво­
рів” Т. Ш-ка в трьох томах К. 1949, ст. 436, як лист до „не­
відомої особи”; в 3-му томі „Творів” Т. Ш-ка в трьох томах,
К. 1955, ст. 548 ім’я адресата названо. — А. Болдин — діяч
недільних шкіл у Харкові; познайомився з Шевченком у Пе­
тербурзі у вересні 1860 р. Перед своїм від’їздом, 15 вересня,
він умовився з Шевченком зустрінутися в Харкові, а на дру­
гий день післав поетові ще й листа: „Я вчора забув Вам
лишити свою адресу, ось вона: на Панасівні, в домі Ладов-
ського, а якщо там не знайдете, то спитайте про мене в
домі Хлопова, проти тюрми. Я сьогодні їду і з нетерплячкою
ждатиму Вас у Харкові. Ладний до послуг Ваших. А. Болдин”.
Шевченко мав намір побувати в Харкові, але занедужав і
не зміг поїхати.
В. Міяковськнй
 385

ПРИМІТКИ ДО ТЕКСТУ ЛИСТІВ.

Н АЙ ВАЖ Л И ВІШ І КОНЄКТУРИ.
Стор. 13, в рядку 1-му ми читаємо: »щ об і він напи­
сав«, а не »щ объ Иванъ напысавъ«, як прочитали друкую чи.
Ш евченко, очевидно, написав »ивинъ«, а прочитали »Иванъ«.
»И«у Ш -ка д уж е подібне до »а«. — Стор. 27, ряд. 12 згори:
»хвортуна« пропонуєм о читати замість »хуртовина«, як у ви­
данні Акад ем ії. У Ш -ка »хуртина« — la p su s саіаш'ч. О ч е ­
видно, він вимовляв це слово, як »хортуна«. — Стор. 31, ряд.
14 згори: д рукуєм о »для шталту« замість виразно пер екр у­
ченого »для штампу«. Ш -ко нічого не міг посилати Бодян-
ськом у »для штампу«, але послав н а в з і р е ц ь свій оф орт
(пор. на стор. 32: »і квит на шталт«). — Стор. 31, ряд. 24
згори: д рукуєм о »лемішку« замість позбавленого значіння
»полишку«. Контекст переконує, щ о лише так м ож на читати
це місце. — Стор. 98, ряд. 13— 14 здолу: »десять« замість
»девять« (бо Ш -ко отримав 10 карб., за які дякує). — Стор.
251, ряд. 16 згори: »Русалки«, а не »душики«, щ о не має
сенсу. Пор. з листом 141 та примітками до нього. — Стор.
263, ряд. 1: »на заказ« замість помилки в перводруку »на
зараз«. Конєктура не викликає ніяких сумнІЕІв.

П ОП РАВЛ ЕНІ ВИРАЗИ.

Робим о тільки зовсім оправдані поправки. Як приклади
подаєм о: Стор. 23, ряд. 16-17: »дякує«, а не »дякую«, як в ав­
тограф і: »Василій Іванович... д якую Вам« — la p s u s calam i.
Crop. 30, ряд. 16 згори: »історію« зам. »історія«. — Стор. 44,
ряд. 8 згори: »окроме«, б о так у Ш -ка скрізь, а не »окреме«,
як в автограф і цього листа випадково і т. под. — Викидаємо
двічі без потреби вжиті вирази, як напр. Стор. 96, 2 ряд.: »то
я тим часом то я допиш у« — опускаєм о друге »то я« і т. п. —
П оп р авляєм о прізвищ а й географ ічні назви: Д ю -
с е л ь д о р ф замість Д о с е л ь д о р ф , Ж е л і ґ о в с ь к и й
зам. Ж е л і х о в с ь к и й , Залєський зам. З а л є ц ь-
кий, С т а н є в и ч зам. С т а н к е в и ч , б о м ова йде про
Станєвича і т. под.

ПОПРАВКИ, ЗРОБЛ ЕН І З А А ВТ О ГРА Ф А М И :

Всіх відмін тут не подаємо.
В л. ч. 26 до кн. Рєпніної найважніші: в досі друк,
тексті: »и б о г ъ в а м ъ з а п л а т и т ь « , а в автограф і:
»а б о г ъ в а м ъ з а п л а т и т ъ « . — В л. ч. 50 до Л азар е в­
ського (ст. 79— 80) 3-й рядок: В досі друк, тексті: »С п р а-
*25
386
шкваю у Л. и 3.«, а в автоґраф і: » С п р а ш и в а ю у F.
и Z.«. 12-й рядок: в досі друк, тексті пр оп ущ ено речення:
»а м ож е й найшлося як [е ]с ь лихо, выбачъ будь ласкавъ«. —
Стор. 80, ряд. 5: в друк, досі тексті проп ущ е но слово »його«
в реченні »щ о я й о г о просив«. — Поправки ДО л. л. 62
та 9Л (до Залєського) подані в Акад. виданні в примітках,
том у ми їх тут не наводимо всіх, але ті, щ о їх в Акад. вид.
пропустили в л. ч, 62: в автоґраф і: »ложился въ серце«,
в Акад. вид.: »ложился въ се р ц і« . — Не згадано теж в Акад.
виданні, щ о в автоґраф і слова »ночиїньї русской литературы«
написані не р о зр яд кою , а звичайним п исьм ом .— В автоґраф і
»Сигизмондъ«, а ке »Сигизмучдъ«. — Зазначаєм о, щ о через
коректорський недогляд в л. 94 зосталося у нас непоправ-
лене »Наталії« на »Настасії«, як в автоґрафі, — Текст вперше
опублікованого листа ч. 222 подаєм о тут в оригіналі:
»Богу милый д руж е м ой А р к ад ію . Это не будетъ про-
тиву прьіличія ежели ты нарочно встрітиш ся съ моимъ ис-
креннимъ другомъ, и роскаж еш ъ все что знаеш ъ обо м н і.
П р о щ ай друж е мой цалую тебя«.

ХРО Н О Л О ГІЯ ЛИСТІВ.

Х ронол огія Ш евченкових листів недавно ще була

д уж е заплутана. Щ о й н о видання листів, зробл ене У к р а їн ­
ською Акад. Наук у 1929 p., упорядкувал о їх хронологію .
В наш ом у виданні, ми пересунули на інше м ісце лише
один недатований лист — до Бр. Залєського з 1853 р. (у нас
під ч. 55 на стор. 87). Зр о бил и ми це тому, щ о Ш ев­
ченко сам у ньом у пише: »Благодатне літо минуло«, —
отж е треба його вмістити не перед листами, писаними
влітку (як це в Акад ем ічном у виданні), а слідом за ними
(листи ч. ч. 53 та 54),
Крім того приблизна дата в листі ч. 9 у нас: »між
8— 27 лю того« (1843 p.), а не »коло 27 лютого«, як в Акад.
виданні. Ш евченко 8. II підписав ум ову з видавцем на друге
видання »Кобзаря«, а 27. II вийшов цензурний дозвіл. Нема
ніяких підстав пересувати л. ч. 9 ближче до 27. II: цей лист
д о це нзора міг Ш евченко написати й раніше, слідом, за під­
писанням умови.
Лист ч'. 115 відносимо на січень 1858 p., для чого дає
підставу попереднє листування Ш -ка з Кулішем. С. Є ф р е -
м ов навіть гадає, щ о лист цей висланий 4. І. М и схиляємося
д о думки, щ о цю додаткову цидулку Ш -ко вложив до листа
з 26. І р а зо м із віошами, пересланими для Маркевича.
 387

ПОПРАВКИ І ДОПОВНЕННЯ д о о с н о в н о г о
ТЕКСТУ ЛИСТІВ

Всі тексти листів цього тому для нашого видання були

звірені В. В. Дорошенком з текстами 6-го тому „Повного
зібрання творі» у десяти томах”, т. VI (Вид-во Академії Наук
УРСР, Київ, 1957), редакція якого виправила недогляди, або
зле відчитані місця попередніх видань, в тому числі і ака­
демічного видання листів 1929 р., за ред. акад. С. Єфремова.
Наводимо тут найважливіші поправки і доповнення.
Лист ч. 2. — до М. Шевченка, 2. III. 1840.
Стор. 13, рядок 14-13 знизу. Треба: Просиш грошей,
а не п и ш е ш , чи багто Тобі їх треба.
Лист ч. 23. — До Костомарова, 1. II. 1847.
Ст. 36, р. 1 зн. Треба: (Хоч у Глушановського — він
усі діла знає).
Ст. 37, р. 11 згори. Треба: о д к а з у в а т ь с я , за­
мість: одгедзкуваться.
р. 12 зг. Треба: п о д в и з а ю с ь , зам.: подвигаюсь,
р. 16 зг. Треба: Свої композиції з г р і ш м и або сам...
Лист ч. 41. — До Василя Жуковського (Друга редакція).
Ст. 65, р. 5 зг. Частина листа від слів: „Похід у Кир­
гизький степ..." і до кінця, як тепер доведено, помилково
була приєднана при першій публікації в спогадах К. І. Герна
(„Русскій Архивъ”, 1898, № І2, ст. 554-555). В дійсності ця
частина являється чернеткою листа до Л. Дубельта (лист ч.
42). Див. статтю О. Назаревського ..Із спостережень над лис­
тами Т. Г. Шевченка” („Радянське літературознавство”, К. 1947,
№7-8, ст. 107-113).
Лист ч. 42. — До гр. О. Орлова, 10. 1. 1850.
Ст. 65. Адресатом цього .чиста власне був Л. Дубельт
див.: М. Новицький „Шевченко в процесі 1847 р. і його па­
пери”. „Україна, 1925, кн. 1-2, ст. 64).
388
Лист ч. 45. — До кн. В. Рєпніної, 12. 1. 1851,
Ст. 70, р. 2 зг. Ініціяли Вільхівської були Т. Г. (Те­
тяна Густавовна).
р. 2-3 зг. Треба: ... чи жива в о н а добра бабуся.
Лист ч. 92. — До М. Лазаревського,ЗО. VII. 1857.
Ст. 170. В даті листа друкарська помилка. Треба: 30
ч е р в н я 1857 р. У першому виданні цього тому лист дру­
кувався за текстом „Основи” (1862, кн. 3, сг. 9-10) з про­
пуском кількох рядків. У новіших совєтських виданнях лист
цей друкується за автографом. Після підпису треба вставити
такі рядки:
P. S. П о л к о в н и к К і р е є в с ь к и й , п р о я к о ­
го я п р о с и в т е б е і М а р к е в и ч.а, в и я в и в с я п і д ­
л и м, ні н а щ о н е з д а т н и м ш м а т т я м . Я б е р у
у п о в н о в а ж е н н я ві д Т р а к л і я Олександрови­
ча в и т и с н у т и з ц ь о г о ш м а т т я в с о т а н і н и м
3 50 р у б л і в . А в самому кінці другого постскриптуму
LLI-ко дописав: С к а ж и М а р к е в и ч у , що б п и с а в по
руському.

Лист ч. 109. — До П. КулІша, 4. 1. 1858.

Ст. 192, р. 4 зг. Треба: з р а д у в а л и , зам.: зробили.
Лист ч. 135.— До М. Максимовича, 22. XI. 1858.
Ст.220, р. 14 зг. Треба: ...та нам то се дуже не
вподобалося.
Лист ч. 158. — До В. Шевченка, 2. XI. 1859.
Ст. 235, р. 8 зн. Замість: сестра, треба:с е с т р
(мається на увазі дружина В. Шевченка).
р. 6 зн. Замість: Харита, треба Х а р и т и н а.
Ст. 236, р. 4 зг. Замість: її синка, треба: Й о с и п к а.
Лист ч. 161. — До В. Шевченка, 7. XII. 1859.
Ст. 238, р.16 зн. Замість: неоднакова, треба:о д ­
накова.
Ст. 239, р. 2 зг. Замість: (новії), треба: (не всі ).
Лист ч. 164. — До А. Козачковського, 24. 1. 1860.
Ст. 241, рр. 4-5. Треба: ... подякую так, як за о т і
к а р а с і та лящі Дніпрові.
Пист 186. — До В. Шевченка. 29. VII. 1860.
Ст. 255, р. 4 зн. Замість: ... здається, краще не буде...,
треба: . . . з д а с т ь с я на що не будь. . .
 389

Лист ч. 201. — До М. Чалого, б. XI. 1860.

Ст. 265, рр. 4-5 зг. Треба: ...напишіть мені швиденько,
чи м о ж н а б у д е п о с л а т ь Ва м 100 е к з е м п.
Кобзаря? для п е р е д а ч і на комісію киї в­
с ь к и м к н и г о п р о д а в ц я м . І в о І м’ я Б о ж і е на ­
пишіть ме ні , що робиться в в а ш и х воскресних
школах.
390
АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК ЛИСТІВ Т. ШЕВЧЕНКА
До Аксакова С. — 202, 211,
215, 274-12
„ Артемовського С. — 72,
83, 89, 135, 274-10
„ Білозерської Н. — 259,
260, 261
Волинського О. — ЗО, 31,
61,80, 100, 107
„ Болдина А. — 274-15
„ Бурачка С. — 274-4, 274-5
„ Венґжиновського А. —
274-8
„ Галагана Г. — 213
„ Гессе П. — 274-6
„ Григоровича В. — 28,116
„ Долгорукова В. кн. — 217
„ Долгорукова М. кн. — 34
„ Жуковського В. — 63,64
„ Закревського В. — 26
,, Залєського Б. — 87, 91, 101,
104, 108, 109, 114, 117,
120, 124, 134, 137, 141,
149, 161, 172
„ Каменецького Д. — 265,
274-14
„ Квітки-Основ'яненка Г. —
16, 18, 274-2
., Клопотовського 1. —
274-11
,, Ковалевського Є. — 248
„ Козачковського А. —
77, 86, 98, 241
„ Корольова ГІ. — 274-2,
274-3
„ Корсакова ГІ. — 25
,, Корсуна О. — 19
„ Костомарова М. — 36
„ Краєвського А. — 109
„ Куліша II. — 187, 192, 196,
198
„ Кухаренка Я. — 20, 25,32,
34, 35, 93, 153, 166,
174, 203, 223, 224, 246
Лазаревського В. — 226
„ Лазаревського М. — 42,
139, 144, 158, 165, 170,
171, 173, 175, 176, 183,
191, 196, 206, 207, 209,
229, 251, 254, 261, 267,
272, 273, 274-10
, Лазаревського Ф. — 51,
79, 82
, Лазаревської А. — 216, 260
, Лизогуба А. — 38, 40, 45,
50, 53, 54, 58, 69, 75
, Макарова М. — 226,242,
251,256, 260, 263,264,
265
, Максимовича М. — 193,
210, 220, 229, 230, 233
, Максимовичевої М. —
221, 224, 227, 229, 230,
233
, Мактеєва О. — 54
, Маркевича А. — 156
, Маркевича М. — 29
, Марковичевої М. — 228
, Мокрицького 1. — 273
, Муханова С. 274-5
, Невідомої особи — 255
, Оболонського О. — 268
, Орлова О., гр. (Дубельта
Л.) — 65
, Осіпова М. — 128, 188,274,
274-9
. Піунової К. — 198
, Плещеева О. — 112
, Рєпніної В., кн. — 27,
39, 47, 55, 59, 66, 70, 72
, Родзинка А. — 35
, Сераковської о С. — 114
, Симиренка II. — 236,239,
241
, Сошенка І. — 233
, Суханової Н. — 226
, Тариовського В. (молод­
шого) — 228, 232,
256. 272

„ Тарновського Гр. — 19, 23
„ Тарновського Я. — 267
„ Тарновської Н. — 234
„ Ткаченка Ф. — 250, 262,
269, 270, 274-1
„ Толстого Ф. гр. — 119, 168
„ Толстої Н. гр. — 126,
146, 181, 189, 208
„ Іскова І. — 179,205,214
„ Фльорковського В. — 251
„ Фундуклея І. — 37
„ Хропаля О. — 237
„ Хрущова О. — 228
391
„ Цертелева М., кн. — 31
„ Чалого М. — 257,264,266,
268, 270
„ Честаховського Г. — 213
,, Шевченка В. — 229,230,
231, 234, 237, 240, 242,
243, 244, 245, 246, 247,
249, 253, 254, 255, 257,
262, 266, 267, 271
„ Шевченка М. — 11, 13
„ Щепкина М. — 178, 184,
191, 194, 199, 200, 219,
222, 274-14
 392

ПОКАЖЧИК ІМЕН
Авдотя, няня — 206, 362 А ртем овська-Гул ак Варвара —
Аґата, Аґа.та Ом елянівна — 86
див. Ускова Аґата. А р тем овська-Гул ак Ол., її доч­
А д ольф інка — 43 ка — 137
Айвазовський Іе. — 212, 364 А р тем овська-Гулак О л. їв. —
А ксако в С. Т. — 191, 195, 199, 74, 86, 229, 327, 369
200, 202, 208, 211, 215, 216, Артем овський-Гулак П етр о —
219, 220, 228, 361, 362, 364, 283, 351
365, 373 Артем овський-Гулак Семен —
А к сако в 1в. С — 212, 364, 367 19, 20, 22, 26, 33, 72, 74, 85,
Ал е ксан д ер Іванович — див. 88, 89 135, 136, 139, 140, 145,
Герцен А. 159, 161, 166, 172, 174, 176,
Александ ра — див. А р те м о в- 178, 184, 188, 207, 208, 209,
ська Ол., дочка. 210, 284, 287, 288, 289, 309,
А л ексан д р а Івановна — див. 326, 327, 329, 346, 347, 357
А ртем овська-Гул ак Ол. Астаф ьева — 261
Александ ра М ихайловна — Бабст — 219, 367
див. Кулішева О. М . Баж анов Мик. Єф р . — 168, 354
Александра йський М. С. — 53, Бажанови — 215
321 Бальмен-де Яків, граф — 29,
Алексій Сергієвич, граф — 285, 286, 296
див. Уваров Ол. С., гр. Бальмени де, графи — 289
Андреев Л. ■— 371 Балі'нський — 332
Андреева Ол. — 371 Бартенев П. І. — 210, 364
Андрієвський В. — 233, 370, 371 Бахус — 27
А нд р ій Іванович — див. Л и зо ­ Беатріче — 147
губ А. I. Бекетов В. — 265, 382
А [н д р ій ] Н [икол аєвич] — Беклєміш ев — 342
див. М аркевич А. Беклін — 339
А н д р ій ко — див. Ш евченко А. Бер-ф он Ернест, — 90, 92, 104,
Анненков І. О. — 210, 364 333, 340, 349
Антін — див. Красицький А. Беранж е — 196, 206
А нтіп о в — 343 Беренш там В. — 301
Антиненко А. — 300 Бетговен — 185
А нтон ов — 117, 121 Бєлінський В. — 290
Антонович Д. — 283 Бєліцький М. — 332
Антонович П. — 271, 272, 384 Білінський — 161, 332, 336, 348
А п о л л о н — 136, 203, 274 Білозер Василь — див. Біло-
А п о л л о н Николаевич — див. зерський В.
М о кр и ц ьки й А. М . Білозерський М. Д. — 160, 352
Апрелєв — 278 Білозерська Надія — див, З а ­
А р е й — 128 біла Надія Мих.
А р к ад ій — див. Венґж инов- Білозерська О л ександра —
ський А. див. Кулішева О.
А р к а с М . — 266, 382 Білозерський В. — 37, 92, 177,
Арсеній, м итроп. — 269, 383 228, 250, 262, 263, 303, 305,
 393

306, 335, 359, 368, 369, 373, Бутаков О лексій Іванович

381, 382 58, 65, 125, 321, 322, 327, 334,
Бибиков Д. Г. — 304 335, 336, 341, 351
Бодянський Ілля, о. — 384 Буяльський Н, — 304
Бодянський О. — 7, 30, 31, 40, Бюрно, ген. — 124, 125, 134,
61, 79, 80, 100, 107, 108, 297, 139, 141, 144, 150, 152, 162,
299, 312, 324, 329, 338, 349 164, 214, 344, 347
Бодянський П. — 384 Вагилевич їв. — 320
Бойківнз Вася — 243, 245, 248, Байделота — 152, 351
255, 263, 267 Валентина — 233, 372
Б ойко Лаврентій — 379 В арвара (86) — див. А р те м о в -
Бойко Ф е д ір — 12 ська В.
Бойко Ярина — 12, 16, 235, 238 Варвара — див. Рєпніна Вар­
239, 240, 241, 244, 245, 246, вара, княжна
247, 249, 251, 253, 255, 257, Варвара Олексіївна, кн. —
258, 259, 263, 267, 277, 279, див. Рєпніна В. Ол., княгиня.
280, 281, 378, 379, 383 Еарвара Яковлівна — див.
Б ондаренко Гнат — 238, 375 Карташ евська В.
Б орковська-Д унин Глафіра — Баренцев — 183, 185, 187, 194,
41, 46, 47, 49, 58, 61, 68, 70, 202, 357, 360
313, 314, 315, 318 Басиль — див, Лазаревський В.
Борковський-Д унин П. — 314 Василій Іванович — див. Гри­
Борисполець П. — 43, 97, 316 горович В. I.
Боцян О., о. — 278 Василь Матвієвич — див. Л а­
Браиицькі, гр. — 279 заревський В.
Б ранькович — 231 Василь Миколаевич, кн. — див.
Брик Іван — 297 Рєпнін В. М., кн.
Брилкін Н. О. — 191, 195, 196. Василь Михайлович — див. Бі-
199, 361 лоэерський В.
Бронислав на стор. 104 — Вен- Василь Олексіевич — див. Пе-
ґжиновський Бр. роаський В. Ол., гр.
св. Бронислав — 93 Вася — див. Бойківна В.
Б р ук і — 300 Ватто — - 37, 307
Брю лов Карло — 18, 22, 43, 63, Величко, літописець — 81, 101,
84, 131, 289, 290, 317, 324, 188, 328, 338
330, 345 Венґжиновський А р кад ій — 6,
Б рю сов В. — 325 85, 91, 93, 103, 104, 106, 109,
Будков — див. Бутков П. 112, 123, 125, 139, 144, 153,
Булгарин Тадей — 325 164, 274, 327, 331, 332, 333,
Бурцев — 357 334, 340, 341, 342, 350, 384
Бурцева (небога Г. Тарнов- Венґжиновський Бр. — 104
сЬкого) — 284 Венера — 274, 328
Бурцеви — 181, 206 Верне О р а с — 84, 331
Бутакова Ольга Н. -— 322, 335 Цернер Х ом а (Томаш) — 93,
Бутков П. ■— 31, 298 104, 111, 336
Бутков Я. — 298 Велям інов-Зєоно» В- — 344
 394
Витавська — 377, 381, 383
Витавський — 377
Вільхівська Т. О. — 70, 326
Віталі Ів. — 127, 345
В ов чо к М а р ко — див. М а р к о ­
вич Марія.
В о зн я к М. — 293, 305, 329
Волконський С., кн. — 320
Еольський В. — 231, 232, 234,
235, 237, 240, 371
В ол ьф — 344
Воронин — 248
Галаган Грицько — 210, 213,
238, 308, 354, 364, 365
Галаган Павло — 365
Галуза — див. Галузевський.
Галузевський — 44, 318, 347
Ганна — див. Закревська Г.
Ганнуся, Гануля — див. Ш е в­
ченко Ганна.
Ганнуся (небога Сош енка) —
233, 372
Гатцук — 315
Гербель М. — 100, 156, 338
Герн Карло Іванович (в листах
звичайно Карло) — 54, 58, 59,
61, 62, 68, 72, 80, 92, 102, 106,
110, 111, 114, 115, 117, 118,
119, 121, 122, 123, 125, 135,
138, 139, 144, 150, 177, 319,
322, 334, 335, 341, 344, 347
Герцен Ол. — 25, 372, 377
Герш ензон М. — 283
Гессе — 308
Глафіра Іванівна — див. Бор-
ковська-Дунин Г. І.
Глинка М. І. — 284, 288
Глушановський А. — 36, 303
Гнідич — 314
Гоґенфельден — 273, 384
Гоголь М икола — 35, 40, 53,
60, 66, 67, 101, 106, 134, 157,
161, 297, 298, 302, 311, 314,
316, 323, 325, 338, 339, 340,
362, 381
Голинская — 195, 196, 199, 361
Головатий А. — 25, 26, 291
Головацький Я. — 320
Г оловко — 324
Гом ер — 130, 314
Горацій — 283
Горленко Олександер — 372
Горленятко — 232, 372
Горонович — 86, 92, 106, 329
Г орнунг* — 326
Грабозський М. — 31, 298, 299
Гребінка Є. — 281, 283, 288,
289, 299, 300
Григорій Степанович — див.
Тарновський Г. С.
Григорович (незнаний) — 247,
249, 377
Григорович В. І. — 22, 28, 90,
116, 120, 247, 249, 289, 295,
333
Григоровичева С. Ів. — 90, 333
Гринцевич-Талько К>. — 281
Гротин — 239
Грушевський О. — 286
Груш івський-Ш вець Іван — 13,
278
Гумбольдт Ол. — 322, 350, 351
Гудоаич А., гр, — 317
Гулак — див. А ртем овськи й-
Гулак С.
Ґоловачов А п о л ло н Пилипо­
вич — 81, 82, 101, 328, 329
Ґордій — 75, 180
Ґлазенап — 322
Ґрібоєдов — 349
Ґрудзинський — 232, 371
Даль В. І. — 43, 182, 184, 185,
318, 357
Д анилевський Григорій — 325
Данилевський М. — 92, 104,
105, 108, 109, 334
Д анте — 80, 138, 147, 328, 347
Д араган — 22, 288
Д ар м ограй К. — 113, 118, 128,
130, 144, 145, 160, 166, 343,
345, 351
Д ар м ограй Тарас — 167, 211
 395

Д а ц іа р о — 90 Є зучевський Василь — 44, 82,

Д ел якруа — 84, 131, 331 140, 160, 318, 347, 352
Д е л яр о ш — 84, 132, 331 Єзучевський О сип (замість Ва­
Дем ич В. — 311 силь) — 140
Д еркачі — 233 Є ф р а м о в Сергій — 6, 8, 283,
Д еркач Л. П. — 372 288, 290, 298, 302, 313, 324,
Д еркачева К. І. — 372 332, 335, 340, 343, 347, 348,
Д єм ід о ва — 278 350, 375, 379
Д см ід о в — - 278 Ж ак — 132, 346
Д зендзеновський — 232, 371 Ж асм ен — 297
Д з ю б и н — 43, 316 Ж еліґовський Едвард (А. С о ­
Д иб айл о Яків — див. Бальмен- ва) — 84, 92, 102, 105— 107,
де Яків, гр. 110, 112, 115, 118, 121, 122,
Д им овський — 12, 16, 280, 281 125, 135, 138, 144, 332, 334,
Дмітріев — 84, 331 335, 339, 340, 342
Д овгополвнківна Харита — Ж ем чуж ніков Л. — 187, 192,
235, 238, 239, 240, 242, 243, 307, 308, 317, 346, 359, 360
244, 245, 246, 247, 248, 253, Ж уйков — 357
257, 262, 373, 374, 377 Ж уикови — 181, 206, 215
Д о л ґо р ук о в Василь, кн. — 217, Ж уковський В. А. — 41, 44, 60, 63,
219, 366 64, 313, 314, 317, 318, 324, 330
Д о л ґо р ук о в М икола, кн. — 34, Забетковський — 7
299, 301, 309 Завадовський М. — 291
Д ом аницький В. — 259 Забіла Віктор — 19, 37, 284,
Д о р о хо ва М . А. — 195, 196, 303
199, 361 Забілина Надія, сестра Віктора
Д о р о ш е н к о В. — 281, 283 — 303
Д ор ош кеви ч О . — 380 Забіла Надія Михайлівна — *
Д рагом анів М . — 4, 297, 305, 256, 259, 260, 261, 264, 303,
331, 335 379, 281, 387
Д рекслєр О. І. — 36, 302 Завсрбяєв — див. З а к р е в -
Д рекслерова Ф. І. — 36, 302 ський.
Д-ський В. — 286 З а д о р о ж н я М. — див. Крж и-
Д убельт Л., ґен. — 43, 290, севич М.
317, 324, 348 Зайцев І. К. — 287
Ейнар Ш, — ■ 293, 314, 320 Зайцев Павло — 5, 282, 379
Елькан Ол. Левович {у Ш -ка Закревська Г. — 292, 326
Лев Ол.) — 20, 26, 73, 74, 286 Закревський Віктор — 26, 29,
Енґельгардти — 279 292, 293, 296, 297
Енґельгардт — 280 Закревський Платон — 292
Ескулап — 77 Закревські — 289
Євстафій — див. Середніцький Залєський Богдан — 102, 105,
Єдлічка А л о їз Вячеславович 106, 115, 339, 350
(у Ш -ка Мечислаїв) — 36, 302 Залєський Бронислав — 6, 79,
€ ж о в Кіндрат — 20, 21, 26, 286 83, 91, 101, 104, 107, 108, 109,
€ л €н св X. М. — 168, 174, 354 114, 117, 120, 124, 134, 137,
396

138, 141, 149, 161, 165, 172, Каменецький Д. С. — 217, 228,

176, 196, 319, 327, 328, 329, 229, 247, 256, 265, 266, 369, 382
331-336, 339-344, 346-354, 384 Калнист Василь, гр. — 326
Залєський М. — 292 Капнист Ол., гр. — 70, 295, 326
Зар ян ко H. — 356 Карел ін — 81, 329
Заславський I. — 292 К арл о — див. Герн К. Ів.
Зелінський — 103, 109, 112, К арло Іванович — • В5, (Йоахім)
118, 122, 340 Карло Іванович — 131 (цар
Зєльонка М., кс. — • 85, 93, 103, М икола).
106, 107, 123, 159, 322. К арло Павлович — див. Б р ю -
Зем л як з Тального — 93, 336 лов.
Зміевський — 240, 245, 248, К арпенко Гр. — 343
250, 376 Карпенко Ст. — 343
Зубр иц ький Д. — 320 Kap no — 296
Іван, дід — Грушівський- Карташ евська В. Я. — 242, 256,
Ш вець Ів. 260, 373, 376, 379
Іван М аксим ович — див. С о ­ Карташ евські — 234
шен ко. Катерина II — 291
Іван Михайлович — див. К ор - К а т є н ін ---- 175, 180, 355
бе І. М. Катков — 200
Іван Сергісвич — див. А к са ­ Катя, киргизка — 206, 362
ков І. С. К вітка-О сновяненко Григорій
Іваненко Ф е д ір — - 46, 318 — 16, 18, 78, 87, 281, 282,
Івамицький — 266, 271, 272, 382 283, 291, 300, 309
Іванишев — 101, 232, 307, 338 Кебер — 188, 359
Іванов Ол. — 215, 216, 366 Кейкуатова Л., кн. — 311
Іва-нова К. І. — 260, 265, 381 Кейкуатов М., кн. — 311
Ізлєр — 42, 316 Кейкуатови, кн. — 38, 304, 311,
Ілля Іванович — див. Л изогуб 319, 327
Ілля Ів. Кернер K. — 102, 115, 339
Ілляшенко — 92, 335 Кетчер — 41, 196, 219, 223,
Іоанн, апостол — 350 304, 305, 367
Іов — 42 Киприда — 328
Іраклій, Іраклій О л е к сан д р о ­ Кириловська — 244, 376
вич — див. Усков І. О. Кіндрат — див. Є ж о в Кіндрат.
ір о д — 95 Кіндрат Михайлович — див,
Ісаєв, Ген. — 316, 335 Яхненко K. М,
Ісаєв, пр ап о р щ ик — - 335 Кіреєвський І. О., полк. — 157,
Й оахім К. І. — 86, 87, 90, 136, 158, 172, 180, 214, 352, 365
_ 140, 329, 333 Клебановський — 375
Й осипко — див. Ш евченко Клопотоївський — 304
Йосип ко. Кобелль — 330
Кавелін К. — 378 Ковалевський Є го р — 248,
Калам — 91, 103, 132, 212, 333 254, 263, 377, 378, 382
Каленик — див. Ш евченко Ка- Кож анчиков Дм. — 219, 220,
леник. 228, 229, 237, 258, 366, 369
 397

Козачковський А нд рій — 77, К р асковська-Ю ркевич Л. І. —

82, 88, 98, 241, 309, 313, 316, 373
327, 328, 329, 330, 370, 375 Красковський-Ю ркевич І. Д.
Козлов, штейгер — 117, 343 — 373
К окорєв — 219, 222, 366 Красковські — 233, 373
Колєсінський Б. — 84, 332 Краш евський Ігн. — 331, 332
Кольм ан К. — 33 К р и л ов і. А.— 102,215,339,365
Кольцов В. — 46 Кржисевич M. С. — 284
Конарський Ш. — 332 К-ський — див. Кірєєвський.
Кониський Ю р ій, архієп. — 62, Кудлай — 357
81, 324 Кузьма Трохимович (з повісти
Кониський Олександер — 4, »Салдатський паггрет«) — 38,
280, 289, 290, 308, 317, 329, 380 78, 87, 309
К ор б а — див. Корбе І. М . Кулішева Олександра — 306,
Корбе І в. М . — 19, 29, 73, 74, 352, 368, 379, 381
284, 296, 326, 327 Куліш П. О. — ЗО, 31, 37, 40, 154,
К орбе Іп. — 284 155, 156, 159, 160, 161, 166,
Корде-Вєлєгорська — див. 171, 177, 183, 184, 186, 187,
Ш евченко Пріся. 192, 195, 196, 198, 200, 203,
К орде-Вєлєгорська О л ексан­ 207, 218,224, 248, 254, 258,
дра — див. Андреева. 266, 282,287, 298, 299, 304,
Корсаков П е тр о О л е к сан д р о ­ 305, 306,316, 329, 340, 346,
вич — 20, 25, 287, 290 352, 354, 357— 363, 366, 377,
Корсун Олександер. — 19, 379, 381
283, 285, 300 Курочкін В. — 196, 206, 268,
Косарев, капіт. — 319, 333, 349 361, 383
К остомариха — 178, 356 Кухаренко Ол. — 288
Костомарів М ико л а — 36, 40, Кухаренко Ст. — 288
178, 218, 229, 302, 303, 304, Кухаренко Яків — 6, 20, 25,
305, 306, 311, 325, 356, 359, 32, 34, 35, 73, 93, 94, 95, 153,
366, 380 159, 166, 174, 176, 179, 203,
К остром ітінов — 79 205, 223,246, 285, 286, 287,
Котляревський І. П. — 300 288, 289, 291, 301, 336, 337,
К очубей Кн., м іністр — 320 338, 351, 352, 354, 355, 356,
Кочубей П. А. — 226, 231, 368, 362, 367, 368, 376
371 Куторга Ст. — 349
Кош ельов О. І. — 364 Л аврентіїв — 316
Кош ельови — 210, 364 Лагода А. — 278
Кош ицівна Ф е д ося — 323 Ладиженський М . В., ґен. — •
Краєвський А нд рій — 109, 342 172, 354, 355
Крам аревський С. — див. С е - Л азар — 139
м ененко-Крамаревський. Л азаревська А. Ол. — 216,
Красицький А. — 12, 16, 279, 217, 260, 366, 381
280 Л азаревський Василь — 52,
Красицький С. — 279 74, 80, 140, 145, 160, 226,
Красицький Ф. — • 279 305. 310. 315. 321, 366
 398

Лазаревський Іван — 216, 366 Л о бо д а Ф. — 280, 372

Л азаревський М ихайло — 6, Л оґановський О. — 131, 345
42, 74, 80, 82, 139, 144, 154, Л оґинов — 159, 171
157, 162, 163, 165, 170, 171, Л опухж , кн. — 253, 268, 370,
173, 175, 176, 183, 188, 191, 374, 375, 378
192, 196, 197, 206, 207, 208, Лотоцький Ол. — 352
209, 213, 214, 220, 223, 229, Лукашевич В. — 310, 317
231, 233, 234, 236, 248, 251, Лукашевич П. — 49, 289, 311,
254, 261, 263, 267, 272, 273, 319, 320
303, 304, 310, 313, 315, 316, Лукич-Левицький В. — 4
317, 321, 327, 329, 346, 347, Лукулл — 147, 349
354— 357, 360, 363— 365, 377 Лукянович О. А. — 35, 301
Л азаревський О л -д е р — 365 Л ю двик — див. Турно.
Л азаревський Ф е д ір — 16, 38, Л яд урнер — 132, 346
51, 55, 68, 79, 82, 93, 119, Л яф атер — 145, 349
140, 145, 160, 172, 183, 188, Львов, м айор — 113, 124, 343
310, 312, 318, 321, 322, 326, М. Николай — 156, 352
336, 347, 351— 353, 357, 359 М аєвський А. П., /полк. — 72,
Лазаревський Х ом а (помилка 76, 79, 85, 310, 326, 327, 330
Ш -ка замість Ф е д ір ) — 93 М азе п а — 383
Л азаревський Яків — 363 М а ка р о в М ико л а — 226, 228,
Лазаревські — 371 242, 243, 251, 256, 260, 263,
Ламанський Е. — 378 264, 265, 335, 368, 373, 377,
Лев Пилипович — 91, 103, 334 379, 380, 381
Левицький Сергій — 52, 62, М аксим овичі — 370
82, 140, 323, 324 М аксим ович М а р ія — 221,
Лепкий Богдан — 4 224, 227, 229, 230, 233, 361,
Л єрм онтов — 44, 45, 52, 318 367
Лєонтина — 372 М аксим ович М ихайло — 99,
Лиза — див. Л изогубівна Л. 100, 186, 191, 193, 194, 199,
Л изогубівна Лиза — 46, 313 210, 211, 219, 220, 223, 229,
Л изогуби — 303, 304, 307, 311, 230, 233, 235, 241, 338, 360,
319 361, 364, 367
Л изогуб Анд рій Іванович — М акф ер со н — 339
38, 40, 45, 49, 50, 53, 54, 56, М акш еєв Ол. — 54, 321
57, 58, 60, 61, 68, 69, 70, 75, М аня — 244, 376
80, 304, 307, 308, 310— 315, М ар и ся Василєвна — див.
318, 322, 323, 333, 350 М аксим ович М арія.
Л изогуб Ілля Ів. — 38, 40, 42, М а р ія Львовна — див. М о к -
46, 69, 76, 310, 317, 325 рицька М .
Л изогубо ва Н. Д. — 42, 46, 51 М а р ія М иколаївна, вел. кн. —
Ликеря — ди.в. Полусм аківна 209, 210, 333, 344, 346, 348,
Л. 363
Л ипом ан — 232, 371 М а р ія О лександрівна — див.
Лисенко, книгар — 286 М арковичева М.
Литевський — 168, 301, 354 М аркевич (М аркович) А нд р ій

М ик. — 153, 156, 159, 165,
171, 172, 174, 176, 214, 260,
338, 351, 352, 381
М ар ке ви ч М и ко л а Андрієвич
— 19, 29, 159, 188, 198, 282,
284, 289, 296, 325, 352, 359
М аркевич М ихайло — 69, 325
М аркевичі — 352
М аркович Богдан — 228
М ар ковичева М а р ія — 192,
197, 207, 224, 228, 229, 256,
360, 363, 368, 369, 380, 382
М аркович! — 352
М а р то с I. П. — 127, 333, 345
Ма-ртос П. — 278
М асл ов В. — 302
Матвеев Є. М. — 72, 326
М атвій — 122
М е н то р — 163
М етлинський А м в р о зій (М оги­
ла) — 97, 168, 171, 184, 192,
338, 354
М ечислав Вячеславич — див.
Єдлічка
М е щ ерський A. !. — 333
М ельніков Л. — 132, 346
М ерзляков — 80, 328
М еш ков — 316, 327
М икола Осипович — див. О с і-
пов М. О.
М икола І. — 297, 309, 317, 320,
323, 326, 333, 345, 346, 361
М ихайло на стор. 80, 82, 188 —
це Лазаревський М .
М ихайло на стор. 89, 110, 112,
117, 118, 123, 125, 135, 139,
144, 150 — це м о ж е Білин-
ський, а м ож е Цейзик; див.
стор. 347 та 348.
М ихайло (зем ляк С.) — 93, 336
М ихайло М атвієвич — див. Л а­
заревський М ихайло
М ихайло Сем енович — див.
Щ епкин М . С.
М ікєш ин — - 363, 367
М ін, др. — 223
399
М іхайлов (?) — 348
М іхайлов Гр. — 22, 84, 289
М іхайлов Іларіон — 11 2(?),
142(?), 336
М іхайлов М ихайло — 336
М іцкевич — 218, 350, 366
М іяковський В. — 6
М огила — див. М етлинський А.
М о кр ицька М. — 273
М окр ицьки й А. М. — 295
М окрицький-Таволга Ів. М . —
273, 384
М ом бел л і — 334
М остовський — 84, 181, 206,
215, 319, 332
М о тр я — див. Ш -ко: М о тр я
М о ч е м о р д е н ко Вихтор — див.
Закревський В.
М ятлєва — 227
Н. Д. — див. Білозезський М . Д.
Н адеж да Дмітріевна — див,
Л изогубова Надія
Надежда М ихайловна — див.
Забілина Надія
Наденька — див. Ускова Надія
Надія Якимівна — див. Ро-
дзянкова Надія
Н азон Овідій — 130, 345
Наріж ний — 381
Настасія Іванівна — див. Тол­
стая Н. І., гр.
Настасія Михайловна — див.
С им иренкова Н. М.
Натаїиенька — див. Ускова Н.
Н едоборовський 3. — 285, 286
Незабитовський — • 7
Н ерон — 361
Нікольський — 103, 106, 328,
340
Н овіков Є. — 364
Новицький М . М . — 5, 6, 292,
306, 315, 324, 332
Новицький М . Д. — 250, 253,
280, 377
Новицький Олекса, акад. — 6,
298, 331, 341, 342
 400
О болонський О. Д. — 383
Оболонський О. О. — 268, 375
О б р учев В. О., ґен. — 321, 323,
325— 327, 335, 340, 341, 347
Обручеви, сестри — 327
О ве р бе к Й сган — 215, 366
Овсянников П. А. — 176, 177,
179, 181, 186, 189, 190, 192,
196, 199, 207, 209, 210, 355,
364
0 ]с іе с р ^ е к і — див. Зє-
льонка М., кс.
О л д р и д ж А й р а — 367
Олег — 220
Олейников — 199
Олександер I — 346
О лександер II — 344, 347, 348,
363, 366
О лександра Ф едорівна, цари­
ця — 348
Олексій — див. Плещеев Ол.
Олексій Василевич — див. Кап­
нист Ол.
О лексій Іванович (92) — див.
Плещеев О.
Олексій Іванович на стор. 236,
240 — Хропаль О. І.
О м єльчен кова М. — 285
св. О н у ф р ій — 133
О панас — див. М ар ко ви ч Оп.
О р л о в Олексій, граф — 63, 65,
142, 307, 309, 310, 313, 321,
323, 325, 366
О рловський Вол. — 266, 382
О сип Іванович — див. Д рекс-
лер О. І.
О сіп ов М . О, — 6, 124, 126, 128,
139, 149, 160, 188, 189, 190,
274, 344— 346, 350, 359, 384
О сн овян е н ко — див. Квітка
О ссіан — 101, 339
Павлов — 266
Палаузов — 371
Парчевський — 229, 231, 235,
237, 369, 370, 371
Перовський Василь Ол., гр. —
43, 103, 111, 112, 116, 124г
125, 142, 317, 322, 327, 330,
340, 342, 346, 347, 355
Петраш евський — 334, 336
П етро св., апостол — 350
Петро І — 291, 307
Петро, слуга Бера — 90
Петро Аркадієвич — див. Ко­
чубей П. А.
Петров Ол. — 92, 335
Пимен — 209
Пільц — 6, 384
Піменов — 131, 345
Пісарєвський — 87, 117, 120,
330, 343
Пісемський О. — 145, 160, 349
Піунова Катерина (»Тетяся«) —
186, 191, 194, 195, 196, 198,
199, 201, 202, 222, 358, 361, 362
Платон Ф е д о рович — див. С и -
м иренко П. Ф.
Плєтньов П. О. — 43, 316
Плещеев Олексій — 92, 93, 102,
103, 105, 111, 112, 114, 334,
336, 343
П одберезьки й Р. — 299, 307
П ол уботок Павло — 26, 291
П олусм аківна Ликеря — 256,
257, 258, 259, 260, 261, 262,
264, 265, 368, 379, 380, 382
П о н о м а р ь о в С. — 4
Пономаїрьов Ф. — 103,339,340
Понятовський Ю з е ф — 374
Понятовський, син Ю зе ф а —
238, 241, 245, 374
Порохня — 94, 168, 301
Поспелов О. І. — 79, 92, 336, 341
Поссе — 171
П отапов — 326
Прадіє Д ж ем е — 131, 346
П рево — 158, 278
Пріся — див. Ш евченко Пріс?.
П р о хо р ів Б. М. — 372
П р охорова Г. — див. Ш евчен­
ко Ганна.
Псьолівна Ол- 1«. — 313, 318

Псьолівна Тетяна Іванівна —
46, 49, 50, 313, 318
Пурлевський С. Д. — 240, 375
Пушкін — 88, 286, 290, 301, 330
Радивіл-Панє Коханку — 150,
350
Раєв В. — 219, 222, 367
Ракович — 231
Ракушка Роман — 349
Рам азанов — 131, 345
Рафаель — 59, 350
Ревуцький Д. — 6, 289,
Рейтери — 318
Рєпнін В. М., кн. — 49, 58, 72, 320
Рєпнін М икола, кн. — 310, 320
Рєпніна Варвара, княжна — 6,
27, 29, 38, 40, 41, 46, 47, 49,
50, 53, 54, 55, 58, 59, 61, 66,
67, 69, 70, 72, 75, 88, 91, 109,
125, 186, 191, 195, 199, 219,
277, 292, 293, 294, 295, 298,
304, 307— 315, 318— 320, 322,
326, 332, 334, 340, 342, 346,
347, 350, 358, 367, 383, 384
Рєпніни, кн. — 289, 293, 296,
311, 314, 318, 319, 320, 326,
328, 383
ригельман — 359
Рилєєв К. — 311
Робінзон К р узо — 134, 232, 245
Родзянко А ркад ій — 35, 36,
301, 302
Род зянко Гаврило — 301, 302
Розумовський Кирило — 296,
Рудницький М . — 331
Рузя — див. Ш евченко Пріся.
Рулін П. — 6, 287, 288, 300
Рустем Ян — 110, 342
Савичев (Савич) — 338
Сажин М. — 41, 304, 312, 313
Сал ти ков-Щ едр ін М. Є. — 365
Сам овид ець — 145
Сам ойлов Степан Н и к и ф о р о ­
вич _ 79, 328
С апож ніков Олександер, бать­
ко — 330
401
С апож ніков О. О. — 178, 179,
183, 330, 356
Селецький П. Д. — 267, 383
Сем ен — див. А ртем овськи й-
Ґулак С.
Сем ененко-К рам аревський —
20, 26, 74, 236
Сенковський — 290
Сенчило-Стеф ановський О л е ­
ксій — 37, 304, 307, 313
Сергій Тимофієоич — див. А к ­
саков С. Т.
Середніцький (Средніцький)
Стах — 85, 123, 125, 332
Сєлін Ол. — 232, 372
Сємьонов-Тянш анський П. —
107, 108, 342
С єраковський С. — 85, 102, 105
106, 111, 114, 118, 121, І25,
138, 142, 144, 153, 163, 164,
336, 339, 341, 343, 350, 352, 354
С и ґізм ун д — див. Сєраковський
Сим иренко В. Ф. — 375
С им иренко П. Ф. — 236, 239,
241— 244, 250, 374, 375, 377
Сим ир енко Ф . С. — 375
Сим иренкова Н. М . — 236, 239
С им иренкова Т. Ів. — 236, 240,
242, 375
Сирах — 318
Скірм унтова Гелена — 352
Скобелев, ген, — 22, 289, 290
С котт Вальтер — 345
Сластіон О. — 291
С о а р — 262, 265, 266, 271, 381
С ова А. — див, Ж еліґовський
Соколовський — 278
С око л ов Ів. Iв. — 213, 365
С ол о ва — 278
С ол овй ов С. М . — 145, 349
С оф ія Івановна — див. Григо-
ровичева С. I.
Соха — див. С о ш єн к о I. М .
С ош ен ко Іван М аксим ович —
233, 257, 264, 265, 266, 267,
269, 372, 373, 382
402
Сперанський — 48, 319
Средніцький, д. Середніцький
Стане вич — 114, 115, 118, 343
С тарицький М. — 285
С то р о ж е н к о А. — 31, 298, 299
С то р о ж е н к о Н. — 299
С то р о ж е н к о О. — 298
Суханов Б. — 368
С уханова Н. Б. — 226, 227, 368
С ю Є. — 67, 325
Табашников — 233, 237, 370,
372
Тарасевич — 241
Тарновська Л. В. — 372
Таїрновська Надія — 234, 361,
372, 373
Тарновські — 354, 362, 372, 373
Тарновські, родина Гр. Ст, —
288
Тарновський В., м олод ш ий —
228, 229, 232, 256, 272,
290, 291, 359, 361, 369, 372
Тарновський В. В., старший —
197, 284, 354, 361, 383
Тарновський Вол од им ир — 372
Тарновський Григорій Степа­
нович — 19, 22, 24, 28, 29,
283, 284, 289, 290, 296, 299,
326, 361
Тарносський Я. — 267, 271, 361
Терещ енко — 289
Татьяна — д и в . Тетяна
Тетяна Іванівна (46, 49, 50} —
див, Псьолівна Т. І,
Тетяна Іванівна (236, 240, 242)
— див, С и м и р е нко ва Т. }.
Тетяся — див. П іун ова К.
Титарівна — див. Хропалівна.
Тімофвсв Із. — 345
Тіціан — 316
Ткаченко Ф е д о т (Хтодот) —
20, 26, 33, 73, 250, 262, 269,
270, 286, 287, 291, 292, 377,
381
Толстая Настасія Іванівна, гра­
финя — 126, 131, 145, 146,
162, 168, 199, 170, 173, 176,
177, 178, 181, 183, 188, 189,
192, 207, 208, 209, 220, 260,
304, 344, 349, 352, 356, 357,
359, 363
Толстая Олександра, гр. —
346, 364
Толстой Лев, гр. — 134
Толстой Олексій, гр. — 317,
330, 347, 364
Толстой Ф едір, гр. — 87; 116,
119, 127, 149, 150, 168, 174,
176, 177, 181— 185, 190, 207—
210, 229, 304, 329, 344, 346,
347, 348, 350, 356, 363, 364
Тома Кемпійський — ■ 48, 60,
69, 319
Тризна Р. — 256, 264, 272, 380
Трощинський Д., батько — 376
Трощинськиїй Дм., син — 242,
243, 244, 245, 246, 247, 248,
249, 250, 253, 258, 376
Тургенев І. С,— 242, 373, 376, 378
.Турно Л ю двик — 79, 85, 93,
111, 121, 124, 125, 138, 332
Уваро в О. C., гр. — 222, 367
Уваров С., гр. — 157, 162, 175,
213, 220, 233, 234, 236, 304,
311, 315
Улибишев — 185, 186, 199, 358
Улісс — 163
Усков Д м и тро — 330
Усков Іраклій О л ександрович
— 89, 91, 98, 102, 103, 106,
109, 112, 128, 135, 137, 138,
149, 157, 158, 162, 166, 170,
171, 172, 174, 175, 176, 179,
181, 205, 206, 214, 310, 330,
334, 340, 347, 355, 357
Ускова Аґата — 83, 103, 107,
138, 330, 331, 334, 339, 340,
341, 347, 357
Ускова Надія — 181, 205, 206,
215, 356
Ускова Наталія — 181, 205, 206,
215, 331, 356, 365
 403

Устрялов — 51, 52, 321 Х р оп ал ь Олексій Іванович —

Г. — 328 236, 237, 239, 240, 374
Ф ам у со в — 147, 349 Х р у щ о в О лексій — 228, 368
Ф онтон -де-Верраіон , Ген., 331 Х рущ ова, жінка Олексія — 369
Ф анн і Іванівна — див. Д р екс- Х тодот — див. Ткаченко Ф.
лсрова Ф. Царинний А н д р ій — 298
Ф е б — 128 Цейзик М. — 84, 93, 107, 114,
Федір, возний Акад е м ії, слуга 115, 331, 336, 347, 348
Ш -ка — 251, 254, 259, 260, Цертелєв М., кн. — 31, 299
261, 267, 273, 377 Ц урковський Ів. — 292
Ф е д ір (на ст. 12) — Бойко Ф. Ціхонський — 292
Ф е д ір (в інших сторінках) — Чала — 233, 373
Лазаревський Ф. Чалий М . К. — 3, 4, 233, 256,
Ф е д ір М атвієвич — 44 257, 264, 266, 267, 268, 270,
Ф е д ір Петрович, гр. — див. 281, 357, 373, 382, 383
Толстой Ф. П., гр. Черкаський В., кн. — 367
Ф е д ір Степанович — див. С и- Ч ерненко Ф . — 381, 384
м иренко Ф . С. Чернишевський М. — 378
св. Ф е д ір Тирон — 83 Чер;нишов О. Ф . — 43, 316, 317
Ф е д о р о в — 229 Черняґін — 171, 172
Ф ед о то в — 348 Честахіеський Г. — 213, 278, 365
Ф е д ь о р к а Іван — 16, 281 Чигирь, полк. — • 309
Ф іларет, архіеп. — 383 Ч иж ов Ф . — 238, 374
Ф іш е р , лікар — 77, 328 Чужбинський А. — 284, 289,
Ф іш е р Отто, засланець — 316 292, 293, 313
Ф лєтчер — 297 Ш ам рай П. — 33, 94, 300
Ф льорковський В. Е. — 247, Ш анель — 141, 142
248, 250, 251, 253, 263, 356, Ш а р ю « — 41, 314
376, 377, 378, 379, 381 Ш атоб ріан — 146, 147, 349
Ф охтлендер — 170 Ш евченко А нд рій — 244, 371,
Ф рей м ан, ґен. — 112, 113, 122, Ш евченко В арф олом ей — 6,
342 229, 230, 231, 234, 237, 240,
Ф унд уклей Іван — 37, 38, 306, 242— 247, 249, 253— 255, 257,
307, 313 262, 266— 268, 270, 271, 280,
Ф у р с — 334 281, 356, 365, 369, 370— 372,
Х аїр о в — 79, 328, 329 375— 377, 379— 384
Хорита, див. Д овгополенківна Ш евченко Ганна — 233, 244,
Хм ельницький Богдан — 30, 255, 256, 266, 381
145, 178, 328, 356 Ш евченко Горпина — 278
Хмельник (Хмельницький) М и ­ Ш евченко Григорій — 278.
хайло — 145 Ш евченко Пріся (Рузя) — 232,
Х о м а — див. щ е Вернср 234, 235, 244, 245, 247, 250,
Х ом а (Вернер) — 93, 104, 111 255, 265, 266, 371, 372, 381
Хотінський М . — 118, 343 Ш евченко Йосип — 12, 16, 223,
Хоткевич Гн. — 281 232, 243— 246, 251, 263, 267,
Х ропалівна — 374 277, 278, 369, 378, 379. 383
404

Ш евченко Й осипко (син Вар­ Ш тр анд м ан — 296, 334

ф олом ея) — 244, 254, 263, Ш у б е р т — 132
267, 376 Ш улячівна Наталка — 253, 379
Ш евченко Каленик — 244, 263, Щ еп ки ни — 357
271, 272, 371, 376, 382 Щ епкин М ихайло Сем енович
Ш евченко Катерина — 12, 16, — 154, 167, 174, 178, 183,
241, 245, 247, 249, 278, 279 184, 187, 188, 190, 191, 192,
Ш евченко М а р ія (М аруся) — 193, 194, 196, 199, 200, 203,
12, 16, 279, 280 204, 205, 206, 207, 208, 209,
Ш евченко М о тр я — 267 213, 219, 220, 222, 351, 356,
Ш евченко М икита — 11,13, 14, 357, 358, 359, 360, 361, 362,
15, 223, 232, 244— 248, 251, 363, 366, 367
263, 267, 277, 280, 378, 381 Щ епотева — 209
Ш евченко Петро (салдат) — Щ ербина 1в. — 361
223 Щ е р б ина М , — 101, 338
Ш евченко Петро (небіж пое­ Щ у р а т В. — 292
та) — 281, 367 Ю зе ф о в и ч Мих. — 37, 305
Ш евченко П р о кіп — 280 Ю н ґ Едвард — 91, 333
Ш евченко С о ф ія — 376 Ю н ґ с К. — 304, 347
Ш е ксп ір — 37, 41, 49, 196, 207, Ю р а с о в — 335— 336
222, 304, 305 Ю р а с о в а — 92, 335
Ш ироцьки й К. — 333 св. Ю р і й — 248
Ш иряев — 287 Я вдоха — 166
Ш и ш ко в О . — 99, 100, 338 Яків (де-Бальмен) — 286
Ш лейф ер — 304 Яков — див. Л азаревський Я.
Ш о п е н — 233 Ялуза — див. Галуза,
Ш рейд ере К. А. — 196, 197, Янсон — 331
206, 207, 361 Ярина — див. Бойко Я.
Ш те р н б е р г В. — 22, 283, 234, Яхненко К. М . — 236, 237, 239,
289 241, 374, 375

З М І С Т
Передмова »
Листи Т. Шевченка 9
Новознайдені листи Т, Шевченка 274
Примітки 275
Примітки до тексту листів 385
Абетковий покажчик листів Т.Шевченка 390
Покажчик імен 392