Повість відомого українського письменника М. В.

Гоголя
«Тарас Бульба» — це яскрава і неперевершена оповідь про
представників героїчного народу, який у стародавні часи жив
на околицях слов’янської землі, про славетних українських
козаків. На прикладі долі трьох головних героїв повісті —
Тараса Бульби та його синів Остапа і Андрія, показано
тогочасне життя українського козацтва.

Андрій і Остап були синами одного зі славетних і відважних

козацьких ватажків — отамана Запорізької Січі Тараса
Бульби. Обох братів батько виховував однаково і нікому не
надавав переваги. Він вивчив їх у бурсі і робив усе можливе
для того, щоб вини виросли освіченими, мужніми, сміливими і
гідними козацького звання. Обидва брати, і Андрій, і Остап,
виросли дійсно сміливими і мужніми, спраглими до подвигів і
битв козаками. Але у кровних братів були величезні
відмінності, більшість з яких крилася в рисах їх характерів.

Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і

відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів
тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька
Тараса відправити Остапа в монастир примусили його
повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того,
Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не
зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею,
але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.

На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття

трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою
подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим
почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано
закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів
прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме
кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього
справного козака.

У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою

незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це
буде з часом добрий полковник!» — Говорив Тарас Бульба
про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові
— Андрієві: «І цей добрий — ворог би не взяв його! Вояка! Чи
не Остап, а добрий, добрий також вояка!».

Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію

довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті
живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у
Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну
він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше
Батьківщини, батька, брата і товаришів.

Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між

старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа
полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні
козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало
веління його серця.

На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля.

Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом,
гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом
високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав,
пропав безславно, як підла собака!» — такими словами
батько прощається зі своїм молодшим сином.

А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до

поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає
смерть з мужністю і гідністю.

Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали

кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і
мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали
своє життя заради того, що захищали.