Практичне завдання 4

1.Чи є атомна зброя чинником стримування міжнародних конфліктів і війн?

Питання складне і філософічне, тому що відповісти категорично «так» чи «ні»
неможливо. З одного боку, так, бо сумніваюсь, що хтось наважиться вдатись
до такої зброї, якщо у супротивника також є цей козир. З іншого, якщо дві
країни розбомблять один одного такою зброєю, то вже буде все одно хто
прав, а хто ні. Якщо справа дійде до атомної зброї, то постраждають всі, та
проблеми, які з’являться внаслідок такого шляху вирішення конфліктів,
будуть настільки глобальними, що вже буде все одно хто до війни був прав
чи не прав. Більше того, усі держави просто відвернуться, бо навіть
розпочнуть агресію проти держави, яка використала атомну зброю. Це було
до того, що чинник стримування з атомної зброї не дуже ефективний з точки
зору логіки. Усі розуміють, що ніхто не наважиться на такі дії. Агресор виграє
битву з країною, але не війну зі світом, який відвернеться від нього. Тому
вигоди майже ніякої немає. А з іншого боку, хто знає на що здатна людина.

Дилема. Самий час звернутися до історії та подивитися чи працює атомний

шантаж. Проаналізувавши наслідки шантажу Росії щодо України,
Великобританії до Франції, США до В’єтнаму, можу сказати, що атомна зброя
в якості шантажу має місце бути і є ефективним лиши за умовою, якщо
країна-агресор погрожує неядерній країні. Але і тут є нюанс: шантаж не буде
ефективним, якщо у країни, якій погрожують є країна союзник з цією зброєю.

Як висновок до першого питання: на 30% я згодна, що атомна зброя є

чинником стримування від міжнародних конфліктів за умовою, що є здравий
глузд у країни-агресора, але якщо конфлікт між двома озброєними
державами і війна розпочнеться, то наслідки будуть жахливими.

На 70% ні, бо скоріше за все, розуміючи наслідки, країна-агресор не вдасться

до таких дій. Ця погроза лише простимулює держав – союзників відвернутися
від агресора і змінять тактику дій на більш ефективну.

2. Як я і сказала, 98% того, що ніхто не вдасться до таких страшних мір , як

атомна зброя. А якщо загроза і буде, то допомогти державі зможуть
союзники. Нащо їм це? По-перше, що б і до них не дійшла війна, а по-друге,
якщо війна станеться, то це буде страшний удар по економіці і екології всього
світу. Хто ж цього хоче - ніхто. Тобто морити народ голодом, приміняти
репресії та ставити народ в кризове положення заради двох відсотків, без
вагомих причин і погроз з боку держав як мінімум не логічно, егоїстично і
взагалі звучить як параноя. Авжеж, було б добре перестрахуватися та мати на
всяк випадок таку зброю, але в першу чергу все ж таки слід налагодити
зв'язок з атомними країнами, що б мати протекторат. Немає ніяких вагомих
причин у вигляді реальних погроз чи привиду на них, що б вдатися до таких
дій.

Одже, зрозуміти Алі Бхутто я можу, але жодних підстав не бачу до таких дій.
Є альтернативи, які я розписала.

3. Але чи є наразі країни-опозіціонери моєї думки, які вже проводять

політику свідомого «затягування пасків» заради створення зброї масового
ураження? Так, і сучасним лідером є Росія. Наразі на другому місці США.
Росія за останні десять років змогла випередити США і розробити та
вдосконалити зброю. На третьому місці Китай. Гонка озброєння дуже
небезпечна для всіх. І справа не тільки в добробуті однієї держави. Це
глобальна проблема, яка охоплює весь світ. Боротьба за владу, нажаль, не
закінчилася і може мати жахливі наслідки, враховуючи сучасну зброю. Не
потрібно бути аналітиком, що б проаналізувати попередні війни. Тільки їх
наслідки потрібно помножити на сто. Ми повинні рухатися в мир, а не війну.
Більшість людей нашої планети не бажають . що б їх діти страждали від нових
захворювань та ніхто не хоче, що б вони справлялися з екологічними
катастрофами,яка і без війни через мирну діяльність людей страждає.
Здається мені, що тут владу потрібно міняти, люди (принаймні більшість)
розуміють наслідки.