Professional Documents
Culture Documents
Медична хімія Миронович 2010
Медична хімія Миронович 2010
Л .М . М П Р О Н О В П Ч , О .О . М А РП А Ш К О
< / '£ < /
МЕДИЧНА
ISB М 966-8019-69-5
В И Щ А О С В ІТ А В УКРАЇНІ
789667і827045
УДК 543/544:61 Гриф надано
ББК 24.4/24.6 Міністерством освіти і науки України
М 64 (лист № 1.4/18-Г-960 від 19.10.2006 р.)
Рецензенти:
С.І. Коваленко,
д. фарм. н., професор кафедри фармацевтичної хімії
Запорізького медичного університету;
А.М. Романюк,
д. мед. н., професор, завідувач кафедри патоморфології
з курсами судової медицини, гістології, ембріології і цитології
Медичного інституту при Сумському державному університеті.
В.О. Стороженко,
к. х. н., професор кафедри неорганічної, фізичної, колоїдної,
органічної та біологічної хімії
Української медичної стоматологічної академії.
ISBN 966-8019-69-5
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА.......................................................................................... 4
Список літератури...............................................................................155
Додатки................................................................................................ 156
ПЕРЕДМОВА
Начальний посібник призначений для ^ “ шьних за-
ціальностей вищих навчальних закладів та ін
кладів, де хімія не є спеціальною дисципліною. відсут-
Нагальна потреба у виданні такого п0С,^ ИКа й формі був би
ністю Підручника з медичної хімії, в якому у ^ Фізичної та
поданий матеріал стовно хімії біогенних “ ' “ ' " ™ £ ^ о г о
колоїдної хімії, необхідний для подальшого нав
К4[Ре+2(С>ОД4-
Координаційне число
Комплексоутворювач \
Ліганди
зовнішня внутрішня
координаційна координаційна
сфера сфера
Ш 3
ґ~ N143 Л
••
н 3н : і п : Ш 3
••
V, N 113 J
N113
Координаційні зв’язки в комплексних йонах полярні. Комплекс
ні йони з високою полярністю зв’язку здатні дисоціювати при роз
чиненні у полярних розчинниках.
Так, для К3[Р е С ^ 6]:
ЗК+ + [Ре(СН)б]3-,
Ре+3 + 6С№,
[Ре+3] [ С ^ ] 6
иеот [ [ Р е (С ^ 6П *
сн і с
N1
Н
І Я НООССНгСНг
НООССН2СН2
Порфірин Гемоглобін
Координаційне число у гемоглобіні дорівнює 6. Кожен піроль-
ний цикл має своє розташування подвійних зв’язків і різні замісни
ки у (5-положенні пірольного циклу.
У процесі дихання кисень бере участь тільки в активному ста
ні. Активація кисню відбувається за участю великої кількості
комплексних сполук - цитохромної системи. Цитохроми також у
24 М е д и ч н а хімія
Ферамід Коамід
Тетацин
Розділ 2. К И С ЛО ТН О -О С Н О В Н І
РІВНОВАГИ В БІОЛОГІЧНИХ
РОЗЧИНАХ
2.1. Характеристика розчинів
Розчини мають важливе значення в житті і практичній діяльнос
ті людини. Процеси засвоєння їжі людиною пов’язані з переведен
ням харчових речовин у розчин. Організм людини є складною сис
темою, де у розчинному стані містяться йони, молекули, колоїдні
частинки, у тому числі високомолекулярні сполуки (фізіологічні
рідини, лімфа, сеча, слина, шлунковий сік). Процеси біосинтезу,
ферментативного каталізу відбуваються у розчинах. З розчинен
ням пов’язані процеси дихання. Більшість лікарських препаратів
вводиться в організм у вигляді розчинів.
Розчини - це гомогенні системи, які складаються з двох або біль
шої кількості компонентів, відносні кількості яких можна зміню
вати у досить широких інтервалах. Будь-який розчин складається
з розчинених речовин і розчинника. Розчинник - це середовище, в
якому рівномірно розподілені речовини у вигляді йонів, молекул,
колоїдних частинок (ВМС). Розчинником вважається компонент,
якого є більша кількість. Ми будемо розглядати розчини, де роз
чинником є вода як складова частина всіх клітин і тканин. Істинні
розчини розподіляються на молекулярні та йонні. Вони є стійкими.
Вода. Вода найпоширеніша на Землі речовина. Майже Уа по
верхні Земної кулі покриті водою, що утворює океани, моря, озера
та ріки.
В організмі дорослої людини вагою 70 кг вміщується 45-50 л
води (до 65%), з яких 3,5 л припадає на плазму крові (~ 5 л крові);
10,5 л - на лімфу і позаклітинну воду тканин. Решта води стано
вить внутрішньоклітинну воду. Вміст води в організмі залежить
від віку: для немовлят вона складає ~ 71 %; при старінні вміст її
зменшується. Особливо багаті на воду найбільш функціонуючі
органи, в яких проходить внутрішньоклітинний обмін речовин і
енергії. Так, вміст води у серці - 79,3%; корі мозку - 83,3%; леге
нях - 79,1 %; скелеті - 22%.
2. К и с л о тн о -о с н о в н і рівн оваги в б іо ло гіч н и х р о зч и н а х 29
J [СН3СОО][Н+]
* І [CH 3COOH] •
к - (аС )2 абоК -С
* (І-а )С ’ * 1 -а
І = / 2 І С . г 2,
Н20 і ^ Н ++ о н -.
к . = |Н 2 [? !? 1 * М Н 20 ] Л Г ,- Р Г І О Н - ] .
| Н 20 ]
Ш 3 + Н30 + ^ Ш 4+ + Н20 ,
НСІ + ИаОН — ИаСІ + Н20 .
[СН3С00'][Н30* ]
[СН3С00Н] •
] ___1__ ■ ____І
2. К и с л о тн о -о с н о в н і рівн оваги в б іо ло гіч н и х р о зч и на х 4 3
к К.
г ка’
де Ка = # (слабкої кислоти).
• Гідроліз солей, утворених сильною кислотою і слабкою осно
вою, приводить до утворення слабких основ та сильних кис
лот. У розчині накопичуються йони Н+, і середовище має pH < 7
(кисле середовище):
Ш 4С1 + Н20 Ш 4ОН + НС1,
Ш 4+ + н2о ±=Р Ш 4ОН + Н+,
Т~ ~ К '
де Кп= Кп (слабкої основи).
• Гідроліз солей, утворених слабкою основою і слабкою кисло
тою, приводить до утворення слабких основ та кислот. Реакція
середовища близько pH 7 і залежить від відносної сили утворе
ної слабкої кислоти чи слабкої основи:
СН3СООМН4 + Н20 СН3СООН + ИН4ОН,
сн3соо- + Ш 4+ + Н20 ^ СН3СООН + Ш 4ОН,
к
г к а-к,-
• Солі, які утворені сильною кислотою та сильною основою, не
гідролізуються і pH середовища не змінюється.
Ступінь гідролізу залежить від температури, концентрації роз
чиненої солі (при великих розведеннях практично не залежить) і
природи солі.
У медичній практиці не застосовують солі, які гідролізуються
у водних розчинах. Але широко використовують солі, які не гідро
лізуються (№С1, М §804, СаС12).
Гідролізу в організмі піддаються біологічно активні речовини -
білки, полісахариди, нуклеїнові кислоти, ліпіди, при цьому утво
рюються кислі продукти (pH < 7). Наприклад, під дією ферментів
л л М е д и ч н а хімія
Р Н ^ + І8™ ,
[Н С 03-]
рН = р К а + ^
К Р со,
де Рсо1 - парціальний тиск С 0 2 у крові, який в нормі становить
приблизно 5,3 КПа, що відповідає концентрації С 0 2 - 1,2 ммоль/л;
К - стала, яка в нормі дорівнює 0,23.
■48 М е д и ч н а хімія
Н+ + нсо3 - ^ н2со3,
Н2С 0 3 —*• Н20 + С 0 2 (видаляється крізь легені).
н+ н+
Н2И-СН2-СОО ±=г Н,№-СН2-СОО- ^ Н3>Г-СН2-СООН.
Аніонна форма -Н+ Цвіттер-іон -Н+ Катіонна форма
ННЬ + О, ННЬОг
со = - £ ) 5 — ,
АХ
РОСЛІ =і - C R T.
Розчини, які мають більш високий осмотичний тиск, ніж плаз
ма крові, називають гіпертонічними. Гіпотонічні розчини мають
осмотичний тиск нижче, ніж осмотичний тиск плазми крові. Гіпер
тонічні розчини застосовують у медицині для обробки поранень.
У хірургії використовують гіпертонічні пов’язки - це марля, яка
змочена гіпертонічним розчином (NaCl). Течія рідини поранення
спрямовується відповідно до явища осмосу по марлі назовні, що
сприяє очищенню поранення від гною, продуктів розкладання. Гі
пертонічними розчинами є слабкі речовини (магнезія, глауберова
сіль), які викликають перехід великої кількості води із слизуватої
оболонки кишковика у його просвіт і викликає проносну дію.
Якщо розчини мають осмотичний тиск, однаковий з осмотич
ним тиском плазми крові, то вони називаються ізотонічними. До
ізотонічних розчинів відносять 0,85-0,9% розчини хлориду натрію
і 4,5-5 % розчини глюкози.
Треба пам’ятати, що фізіологічні розчини мають однаковий
осмотичний тиск і містять велику кількість корисних речовин,
мають визначені величини pH, тобто є багатокомпонентними
системами.
Підтримка організмом стійких кількісних показників є осно
вою гомеостазу. Великий осмотичний тиск крові людини - 755-
796 кПа при 37 °С - підтримується внаслідок наявності у кро
2. К и с л о тн о -о с н о в н і р івн оваги в б іо ло гіч н и х р о зч и н а х 5 5
Р - + N 3*.
рЧа+][С1] = рЧа+][С1],
всередині зовні
С ^х+ х2 = с]н+2Стх+X2,
A F = A U -T A S (V ,T- const).
Вільна енергія - енергія, яка може бути максимально перетво
рена на роботу: А рмах = -AG; АУмах = -AF. Оскільки у мимовільному
процесі Аиах > 0, то AG < 0 і AF < 0. Якщо AG > 0 і AF > 0, то ми
мовільно процеси у прямому напрямку не відбуваються. Процес є
рівноважним при AG = 0 і AF = 0.
Розглянемо, чи буде мимовільно відбуватися процес окиснен-
ня глюкози (Т = 298,15 К), якщо Д //298(хр) = -2801,7 кДж/моль,
а М 298 (х = +259,3 Дж/моль К. Згідно з основним рівнянням тер
модинаміки AG = AH - TAS, реакція буде мимовільно проходити,
якщо AG298(xp) < 0. Розрахуємо зміну вільної енергії Гіббса:
о о о
^ 2 9 8 (х.р) = А ^ 298(х.р) ~ ТАБШ (х р),
Аденозинтрифосфат (АТФ)
Аденозиндифосфат (АДФ)
Встановлено, що в організмі відбуваються реакції, які супро
воджуються збільшенням енергії Гіббса. Такі реакції у неживому
світі не відбуваються. Це зумовлено тим, що енергетично невигід
на реакція реалізується за рахунок спряження з іншою реакцією,
у якої відбувається виділення енергії. Ці реакції відбуваються на
одному ферменті, який поєднує два окремих хімічних процеси в
один. Повне окиснення 1 молю глюкози приводить до утворення
38 молів АТФ.
Крім поліфосфатів до сполук, які вміщують макроергічні зв’яз
ки, належать: ацилфосфати (ацетилфосфат), фосфати єнолів (фос-
фоєнолпіровиноградна кислота).
*„=7 ( с .- с д
С 0 2 + /IV — С 0 2*.
2Н20 — 0 2 + 4Н+ + 4е
6С 02 + 24Н+ + 24е — С6Н|20 6 + 6Н20
Ау
6С 02 + 6Н20 —* 6 0 2 + с 6н 12о 6.
Утворення однієї молекули глюкози відбувається за рахунок по
глинання хлорофілом 24 квантів світла. З наведених реакцій вид
но, що кисень утворюється з води, а С 0 2 бере участь в утворенні
глюкози.
Каталіз та каталізатори. Каталіз - зміна швидкості хімічної
реакції під впливом невеликого додавання специфічних речовин,
кількість яких під час реакції не змінюється.
Під каталізом розуміють прискорення хімічних реакцій. Іноді
як каталізатор виступає один з продуктів реакції, тоді маємо авто
каталіз.
Під час каталізу відбувається зниження енергії активації хіміч
ної реакції за рахунок утворення проміжних нестійких ассоціатів,
які розпадаються в подальшому з виділенням продуктів реакції і
каталізатора (рис. 3.5).
Проходження реакції
Рис. 3.5. Енергетична діаграма для одностадійноїреакції:
1 - некаталітична реакція; 2 - каталітична реакція
Каталізатор - це речовина, що реагує на проміжних стадіях про
цесу і регенерується в кінці реакції, впливаючи на швидкість хі
мічної реакції. Встановлено, що:
3. Те р м о д и н а м іч н і т а кінетичні зак о н о м ірн о сті п е р е б ігу п роц есів 79
Каталіз кислотою:
НКисл + Суб Кисл- + НСуб+,
НСуб+ + Оси ОснН+ + Суб,
ОснН+ + Кисл* Оси + НКисл.
Каталіз основою:
Оси + НСуб Оси Н+ + Суб-,
Суб" + НКисл СубН + Кисл-,
ОснН+ + Кисл" Оси + НКисл.
Кінетика ферментативних реакцій. До білкових каталізаторів
відносять ферменти (ензим). Ферменти - це білкові каталізатори
біохімічних реакцій, необхідних для життєдіяльності організму.
Відомо близько 2000 ферментів, за допомогою яких здійснюється
до 2000 різних біологічних реакцій.
Ферменти поділяються на прості і складні. Прості фермен
ти мають тільки білкову природу. Складні ферменти склада
ються з білка і коферменту (вітаміни, нуклеотиди, йони мета
лів), який пов’язаний з білком ковалентними або нековалентни-
ми зв’язками. Кофермент у ході біохімічної реакції зазнає змін
(НАД+ НАД • Н, ФАД ФАД • Н ).
Біохімічні реакції та ферменти класифікують на 6 класів, кожен
з яких має підкласи. Назва ферментів складається з назви субстра
ту з додаванням типу каталізуючої реакції і закінчується на -аза.
а) Оксидоредуктази каталізують окиснювально-відновні ре
акції за участю двох субстратів. Наприклад, окиснення молочної
кислоти до піровиноградної відбувається під дією оксидоредукта
зи (НАД+);
б) трансферази - це ферменти, які каталізують перенесення ал-
кільних, ацильних, альдегідних, кетонних груп, а також груп, які
містять Сульфур, Фосфор. Так, ацилювання холіну відбувається
під дією трансферази з одержанням ацетилхоліну;
в) гідролази - ферменти, які каталізують гідроліз естерових,
етерових, пептидних, глікозидних зв’язків (гідроліз in vivo жирів,
білків, вуглеводів);
3. Т е р м о д и н а м іч н і т а кінетичні з а к о н о м ір н о сті п е р е б ігу п роцесів 8 1
° ’
де к2- кількість оборотів фермента, показує, яка кількість молекул
субстрату в продукті за умови, що увесь фермент є у вигляді фер
ментно-субстратного комплексу; Км - стала Міхаеліса-Ментен.
Встановлено, що початкова швидкість ферментативної реакції
прямо пропорційна концентрації фермента (рис.3.7,а) і описується
залежністю соо ■ к[Еп?].
Збільшення концентрації субстрату призводить до зростання
швидкості ферментативної реакції до того часу, поки не відбудеть
ся насичення активних центрів ферменту субстратом, і швидкість
буде максимальною (рис.3.7,б). Концентрація субстрату, при якій
швидкість ферментативної реакції складає половину максималь
ної (ш /2), називається сталою Міхаеліса-Ментен. До точки А
4 шах ,7
рис. 3.7,6 швидкість ферментативної реакції пропорційна концен
трації субстрату соо = Л[5].
в л М е д и ч н а хімія
а б
Рис. 3.7. Зростання початкової швидкості реакції
від концентрації ферменту (а) і субстрату (б)
Активація та інгібування ферментів. Ферменти можуть підви
щувати (знижувати) ферментативну активність під дією деяких ре
човин.
Активатори - речовини, які збільшують ферментативну актив
ність або переводять ферменти з неактивного стану в активний. До
них належать йони металів (К+, Иа+, Са+, М§+2 і т.д.), кислота НС1
для активації пепсину, органічні речовини різної будови.
Зниження швидкості ферментативної реакції відбувається при
додаванні інгібіторів. Інгібітори, які зменшують активність фер
ментів, внаслідок взаємодії з тими самими активними центрами,
що і субстрат, називають конкурентнилш. Дія сульфаніламідних
препаратів заснована на конкурентній реакції и-Н2М-С6Н4-80,МНІІ
з а-амінокислотною, що не дає змоги утворення фолієвої кислоти
(вітамін Вс), відбувається стримування росту бактерій.
Інгібітори, які зменшують активність ферментів, внаслідок
зв’язування інгібітора з ферментом, але не за тими функціональ
ними групами, з якими реагує субстрат, називаються неконку-
рентними. Необоротне інгібування спостерігається за наявності
отрути: пестицидів, йонів важких металів, бойових отруюючих
речовин (зарин, зоман). Останнім часом зростає екологічне на
вантаження. Це зумовлене демографічним вибухом в останнє сто
річчя, яке потребує розвитку промисловості і підвищення врожай
ності сільськогосподарських рослин. Для зберігання урожаю ши
роко застосовують пестициди. Особливо шкідливі інсектициди,
3. Те р м о д и н а м іч н і т а кінетичні за к о н о м ір н о сті п е р е б ігу п р о ц е сів __________ 8 5
Іс
аА + вВ сС + сЮ,
Іс
К =к Л С Ї [ Р Ґ
р к [Л ґіії’
де А, В, С, О - реагуючі речовини; а,в,с,сІ - стехіометричні коефі
цієнти в рівнянні реакції.
За постійної температури стала рівноваги оборотної реакції є
величиною сталою у момент динамічної рівноваги. Взагалі К по
казує, у скільки разів швидкість прямої реакції більша чи менша
за швидкість зворотної реакції. При К < 1 у рівноважній системі
переважають початкові речовини, а при А’ >1 —продукти реакції.
Величина сталої рівноваги залежить від природи реагуючих ре
човин і температури, але не залежить від наявності каталізатора
(ферментів). Між стандартною вільною енергією Гіббса та сталою
хімічною рівновагою існує співвідношення
А С = - Я Т \ п Кр’,
де Я - універсальна газова стала; Т - абсолютна температура.
Хімічна рівновага зберігається тривалий час при зазначених
умовах, але при дії на систему деяких факторів вона порушуєть
ся. Закономірності, які при цьому виявляються, сформульовані у
принципі Ле-Шательє: якщо на систему, яка перебуває у стані ди
намічної рівноваги, подіяти зовні, то хімічна рівновага системи бу
де змінюватися у напрямку, протилежному до цієї дії.
Порушення рівноваги внаслідок зміни концентрації будь-якої
речовини, що бере участь у реакції. При зміні концентрації однієї з
3. Те р м о д и н а м іч н і т а кінетичні зак о н о м ір н о сті п е р е б ігу пр о ц е сів 87
^ 4к
Порушення хімічної рівноваги внаслідок зміни тиску. Тиск не
впливає на хімічні реакції, які відбуваються у рідинах, оскільки
вони не стискаються внаслідок великого внутрішнього тиску. В
організмі людини в основному біохімічні реакції відбуваються у
рідині, тому тиск не чинить впливу на напрями проходження зво
ротної реакції. У газовій фазі концентрація усіх речовин залежить
від тиску. Збільшення тиску призводить до пропорційного збіль
шення концентрації речовин, а зменшення тиску - до зменшення
концентрації речовин (їх маса при цьому залишається постійною у
закритому об’ємі).
В разі збільшення тиску у закритій системі буде проходити ре
акція, яка призведе до зменшення тиску, тобто реакція, внаслідок
якої збільшується об’єм системи і навпаки.
Для реакції 1М2+ ЗН2 ±=ї 2МН3 збільшення тиску буде призводи
ти до проходження прямої реакції (утворення аміаку), тому що ця
реакція відбувається зі зменшенням кількості молекул газів.
8 8 М е ди ч н а хімія
£ = Фк - Ф а>
де Е - електрорушійна сила; (рк, срд - потенціали катода і анода від
повідно.
На цьому рівнянні засновані розрахунки, пов’язані з роботою
гальванічних елементів. Електрорушійна сила позитивна (Е > 0),
оскільки при проходженні окисно-відновної реакції в гальванічно
му елементі виконується корисна робота. Для розрахунків електрод
них потенціалів використовують формулу
0 2 ,3 /? Г [О х]
ф = ф + — -----------І П -
nF [Red]
Якщо реакція відбувається за температури 298 К, маємо
0 0,059, [Ох]
Ф = Ф + --------lg:
[Red]
де п - кількість електронів, які беруть участь в окисно-відновній
реакції; [Ox], [Red] - концентрації йонів окисненої та відновленої
форми відповідно; ф° - стандартний електродний потенціал.
Щоб визначити потенціал того чи іншого електродного процесу,
треба скласти гальванічний елемент з досліджуваного і стандарт
ного водневого електродів і виміряти його електрорушійну силу,
яка буде дорівнювати потенціалу повного електродного процесу
К Н '!Н = ^
Практично використовують більш зручні для користування
електроди, стандартні нормальні потенціали яких відомі. Як елек
троди для порівняння найчастіше використовують хлорсрібний і
каломельний електроди.
Хлорсрібний електрод (рис.3.11,а) є скляною або пластмасовою
ємністю із срібною пластинкою, яка вкрита шаром важкорозчин
ної солі AgCl і залита розчином КС1 визначеної концентрації. По
тенціал, який виникає на межі срібна пластина - йон Аргентума,
розраховують за формулою Нернста. На практиці використовують
насичений розчин К.С1. Для визначення концентрації дослідного
йона вимірюють електрорушійну силу і розраховують електрод
ний потенціал за формулою
Е Фдосл. Фхлорсрібн.*
94 М е д и ч н а хімія
І
0,1 N НС1
н+ ' і сг сг
< 4 -4 —
+ * т - |—
Н+ І І егег
1 ІЧНСІ 0,114 НС1 1 і 1 N н е ї
а б
Рис. 3.13. Виникнення дифузного потенціалу (а) та
різниці потенціалів на селективній мембрані (б)
Якщо розчини електролітів поділити напівпроникною мембра
ною, то дифузний потенціал значно зростає. На рис. 3.13,6 наведе
не схематичне зображення селективної мембрани, проникної тіль
ки для катіонів, наприклад йонів Гідрогену. Вільні карбоксильні
групи, які входять до складу мембрани, пропускають тільки йони
Н+(катіони), а аніони відштовхують. Є мембрани, які пропускають
тільки аніони. Прикладом може бути оболонка еритроцитів, в яких
селективність мембрани обумовлена наявністю аміногруп (прохо
дять тільки аніони). На мембрані виникає мембранний потенціал.
Для живої клітини він дорівнює 0,0767 В, що відповідає стану спо
кою живої клітини.
Метод очищення - гемодіаліз, базується на явищі вибіркової ди
фузії крізь напівпроникну мембрану, яка з одного боку омивається
кров’ю, а з іншого - діалізуючим розчином. Як мембрани викорис
товуються серозні оболонки, целофан.
Якщо одночасно з діалізом видаляється надлишок рідини, то
метод називають ультрафільтрацією (гостра печінково-ниркова
недостатність з гіпергідратацією).
Для детоксикації організму використовують гемофільтрацію.
В цьому методі не використовують діалізуючий розчин. Рідинна
частина крові, торкаючись діалізної мембрани, вивільняється від
токсичних речовин середньомолекулярної маси.
Зміна мембранного потенціалу супроводжує передування
нервових імпульсів, скорочення м’язів. У протоплазмі клітини,
яка складається з декількох фаз, виникає міжфазовий потенціал.
3. Т е р м о д и н а м іч н і т а кінетичні зак о н о м ір н о сті п е р е б ігу пр о ц е сів 9 9
♦сн3—с-соон +н
I
о
н +Н*,+2е . к- снсн- рг
'о
н
ФАДН
1 0 2 М е д и ч н а хімія
Розділ 4. ФІЗИКО-ХІМІЯ
ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ
4.1. Поверхневі явища
Г = Г - ^ - а б о Г = ГШ- ^ - ,
" І + кР 1+ кС
деГ - адсорбція; -гранична адсорбція; к - стала, яка характеризує
поверхневу активність адсорбтиву; Р - рівноважний тиск пари
адсорбтиву в об’ємі фази, що межує з адсорбентом; С - рівноважна
концентрація розчину, що межує з адсорбентом.
Це рівняння можна застосовувати при адсорбції ПАР із розчинів
за невеликих концентраціях.
За наявністю активних центрів на поверхні адсорбційний шар
не завжди буде суцільним і матиме моношар, тому використовують
теорію полімолекулярної адсорбції БЕТ, названої за початковими
літерами її авторів (Брунауер, Еммет, Теллер).
На практиці (рис.4.6) для середніх концентрацій газу або ПАР
використовують емпіричне рівняння Фрейндліха
І\А ) = кСш , або І\А ) = кРш,
де А - абсолютна адсорбція (Г=А) на твердому адсорбенті; Р -
рівноважний тиск пари адсорбтиву; С - рівноважна концентрація
адсорбтиву; к - коефіцієнт, який чисельно дорівнює величині адсорб
ції при концентрації адсорбтиву (ПАР) 1 моль/л; п - коефіцієнт, який
характеризує відмінність ділянки ізотерми адсорбції від прямої.
112 М е д и ч н а хімія
М§+2 < Тп+г < Со+2 < СіГ2 < СсГ2 < №+2 < Са+2 < Бг*2 < РЬ+2 < Ва+2.
4. Ф ізи ко -хім ія п ове рх н еви х я в и щ 113
4.3. Хроматографія
II
АВ
к ;=
АС
в
в а+ в
а б
Рис.4.11. Будова міцели білка (а) та частинки ліофобного золя (б):
І - ядро; 2 - потенціалзумовлюючі йони; З - протийони;
4 - адсорбційний шар; 5 - дифузний шар
Наявність у бічному ланцюзі білка аміно- та карбоксильних
груп сприяє утворенню подвійного електричного шару (ПЕШ)
(рис.4.12). Аналогічне явище спостерігається і при утворенні мі
цели різними способами.
Ефекти, пов’язані з відносним переміщенням двох фаз під ді
єю електричного поля або з виникненням різниці потенціалів при
переміщені цих фаз одна відносно іншої називають електрокіне
тичними явищами.
До них належить електрофорез. Це явище переміщення части
нок дисперсної фази у дисперсному середовищі під дією зовніш
нього електричного поля (рис.4.12).
Електрофорез широко використовують для введення в організм
ліків, для цього на шкіру людини накладають тампон, змочений
розчином ліків, а зверху - електроди з потенціалом, не шкідливим
для людини. Частинки ліків під дією зовнішнього електричного
поля переходять у тканини людини. Крім того, електрофорез вико
ристовують для очищення від домішок колоїдних розчинів ВМС.
Електрофорез широко застосовується у дослідницькій практиці
електрофоретичного методу аналізу і розділення білків.
128 М е д и ч н а хімія
© ©
£ = у ri V / є єо Н,
де ^ - дзета-потенціал, В; є - діелектрична проникність дисперсійно
го середовища; Єо - діелектрична стала, яка дорівнює 8,85 • І О'12, Ф/м;
Т| - в’язкість середовища; Я - градієнт зовнішнього електричного по
ля, В/м; v - швидкість електрофорезу, м/с; у - коефіцієнт, який вра
ховує форму частинок.
Величина дзета-потенціал у еритроцитів у людини дорівнює
-16,3 мВ (стала величина) при рН 7,4. Взагалі, внаслідок експери
менту встановлено, що всі біологічні системи мають негативний
електрокінетичний потенціал, який має різне чисельне значення.
Вважають, що явище електрофорезу спостерігається при міграціях
лейкоцитів у запальні осередки.
Явище переміщування дисперсійного середовища під дією зов
нішнього електричного поля називають електроосмосом. Рух дис
персійного середовища зумовлений притяганням різнойменних
зарядів. Якщо дзета-потенціал негативний, то позитивно зарядже
ні протийони дифузного шару притягуються до негативного елек
трода. Позитивно заряджені протийони тягнуть за собою рідину,
яка належить до складу дисперсійного середовища. При цьому від
бувається рух рідини на межі ковзання.
Електроосмос широко використовується для зневоднення сиро
вини у фармацевтичній і харчовій промисловості.
Методи отримання колоїдних розчинів. Колоїдні розчини одер
жують двома основними методами:
• конденсаційним методом, який призводить до збільшення роз
мірів частинок істинних розчинів при агрегації;
• методом диспергування, який відбувається за рахунок подріб
нення великих частинок до колоїдного ступеня дисперсності.
Диспергування проводять у дробарках, млинах, жорнах, шаро
вих чи колоїдних млинах, ультразвуком та ін., при цьому відбу
вається збільшення міжфазової поверхні за рахунок надходження
енергії ззовні. Для перетворення новоутвореного осаду в колоїд
ний стан застосовують пептизатори.
Конденсація може бути як фізичною, так і хімічною. При хі
мічній конденсації нова фаза виникає під час перебігу реакцій -
окиснення, відновлення, подвійного обміну, у тому числі гідроліз
солей.
1 зо М е д и ч н а хімія
Р H2°ah“ Г і 2 “ нЗР
н2о Г Колоїдний
розчин
Г
а б
Рис.4.14. Схема діалізу (а); електродіалізу (б):
1 - електроди; 2 - мембрани
4 . Ф ізи ко -хім ія п о в е р х н е в и х я в и щ 1 3 1
б®О !Оч?
оо а б
Рис.4.17. Явище "захисту" (а) і астабілізації (б) колоїдної частинки.
1- поверхнево-активна речовина; 2 - золь
а б
Рис.4.18. Типи емульсій: а) пряма, масло у воді;
б) обернена, вода у маслі: 1 - масло; 2 - вода
Практичний інтерес являють емульсії, у яких одна із рідин є вода
(В), а іншою - водонерозчинна рідина, яка має назву масло (М). За
масло може бути використанний рідинний жир, мінеральні масла,
бензен та ін. Залежно від складу дисперсної фази і дисперсійного
середовища розрізняють прямі та обернені емульсії (рис.4.18).
Прямі емульсії типу М/В - це дисперсії масла у воді (молоко).
Обернені емульсії типу В /М - це дисперсії води у маслі (марга
рин). Визначити тип емульсії можна за допомогою барвника. Якщо
144 М еди чн а хімія
а б
Рис.4.19. Адсорбція молекул ПАР:
а) у прямих (М/В); б) в обернених (В/М) емульсіях
Заміна емульгатора може призводити до обернення фаз, тобто
пряма емульсія типу М/В переходить у обернену емульсію типу
В/М. При цьому дисперсійне середовище однієї фази переходить
у дисперсну фазу іншої системи, а дисперсна фаза іншої рідини
переходить в дисперсійне середовище знов утвореної емульсії.
Обернення фаз може відбуватися і внаслідок механічної дії, і
збільшення концентрації дисперсної фази.
Ефективність емульгатора можна охарактеризувати відношен
ням між гідрофобною і гідрофільною частками молекул ПАР
(гідрофільно-ліпофільний баланс - ГЛБ). Для емульсій типу М/В
він складає 8-16, а для емульсій типу В/М - 3-6. Стійкі адсорбційні
шари утворюють білки, вуглеводи (М/В). Наприклад, на поверхні
еритроцитів, які є дисперсною фазою крові, адсорбуються молекули
білка, амінокислот і йонів, які є емульгаторами і забезпечують
стійкість всієї дисперсної системи.
Роль емульгаторів можуть виконувати порошки, розміри части
нок яких повинні бути менші, ніж розміри частинок дисперсної
фази. їх дія заснована на вибірковому змочуванні частинок порош
ків маслом чи водою. Є гідрофільні порошки (глина, бентоніт, као
лін, карбонати і сульфати), які змочуються водою і закріплюються
146 М е д и ч н а хімія
И І І І І І ІГІ Г Т Г т
Л ,-П о
Л п и т = — -----------•
Л0
Питома в’язкість, віднесена до концентрації системи, назива
ється зведеною в’язкістю:
Л 2Ь»т.
с
Для визначення молекулярної маси білків можна використову
вати рівняння Марка-Куна-Хаувінка
[Л] = Ш В,
4 . Ф ізи к о -хім ія п о в е р х н е в и х я в и щ 1 5 3
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Авцын А. П., Жаворонков А. А., Риш М. А. Микроэлементы че
ловека: этиология, классификация, органопатология. - М.: Ме
дицина, I9 9 l.- 4 9 6 c .
2. Біонеорганічна, фізколоїдна і біоорганічна хімія. Вибрані лекції:
Навч. посібник / Л. О. Гоцуляк, О. О. Мардашко, С. Г. Єригова
та ін.; За ред. Л. О. Гоцуляка. - Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,
1999. - 248 с.
3. Ершов Ю. А., Попков В. А., Берлянд А. С. и др. Общая химия.
Биофизическая химия. Химия биогенных элементов. - М.:
Высшая школа, 1993. - 560 с.
4. Крисс Е. Е., Волченскова И. И., Григорьева А. С. Координаци
онные соединения металлов в медицине. - К.: Наукова думка,
1986. - 216 с.
5. Садовничая Л. П., Хухрянский В. Г., Цыганенке А. Я. Биофизи
ческая химия. - К.: Вища школа, 1986. - 272 с.
6. Хухрянский В. Г , Цыганенке А. Я., Павленко Н. В. Химия био
генных элементов: Учеб. пособие для студ. мед. ин-тов. - К.:
Вища школа, 1990. - 208 с.
Таблиця Д -1
Деякі одиниці фізичних величин
Таблиця Д-4
Відносні атомні маси деяких хімічних елементів
Назва Символ Атомна Назва Символ Атомна
елемента маса елемента маса
Нітроген N 14,00 Купрум Cu 63,54
Алюміній А1 26,98 Арсен As 74,92
Барій Ва 137,34 Натрій Na 22,99
Бор В 10,81 Нікель Ni 58,70
Бром Вг 79,91 Станум Sn 118,69
Гідроген Н 1,008 Платина Pt 195,09
Ферум Fe 55,85 Меркурій Hg 200,59
Аурум Au 196,97 Плюмбум Pb 207,19
Йод І 126,90 Сульфур s 32,06
Кадмій Cd 112,40 Аргентум Ag 107,87
Калій К 39,10 Титан Ti 47,90
Кальцій Са 40,08 Карбон C 12,01
Оксиген 0 16,00 Уран u 238,03
Кобалт Со 58,03 Фосфор p 30,97
Силіцій Si 28,09 Флуор F 19,00
Літій Li 6,94 Хлор CI 35,46
Магній Mg 24,31 Хром Cr 52,00
Манган Mn 54,94 Цинк Zn 65,37
Д о д а тк и 159
Таблиця Д -5
Відносна електронегативність деяких хімічних елементів
н
2,1
и Ве В С N О її
1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0
N3 м§ А1 Бі Р Б СІ
0,9 1,2 1,5 1,9 2,1 2,6 3,0
К Са Оа ве Ав Бе Вг
0,8 1,0 1,6 1,8 2,0 2,4 2,8
ЫЬ Бг Іп Бп БЬ Те І
0,8 1,0 1,7 1,8 1,9 2,1 2,5
Сб Ва ТІ РЬ Ві Ро АІ
0,7 0,9 1,8 1,8 1,9 2,0 2,2
Таблиця Д -6
Розчинність кислот, солей та основ у воді
К атіони
Аніони
н* N11 4 К + N3* Ag+ Ва2+ Са2+ Мв2* гп2+ Си2+ РЬЇ+ Ре3+ Ре3+ А13*
ОН" р Р Р - Р м н н н к н н н
N0^ р р Р Р Р Р р р р р р р р р
СГ р р Р Р н Р р р р р м р р р
Б2- р р Р Р н Р м м н н н н - -
БО2' р р Р Р м м м м м - н м - -
р р Р Р м н м р р р н р р р
ом
1
н н н н н - н н - -
О
Ы
р р Р Р
віОз' н - Р Р - н н н н н н н - -
РО}~ Р р Р Р н н н н н н н н н н
сн 3с о о ’ Р р Р Р р р р р р р р р р м
160 М е д и ч н а хімія
Таблиця Д -7
Стандартні електродні потенціали
В ід н о в л е н а О к и с л е н а
ф о р м а ф о р м а
Електродна реакція Ф ? . в
и
и + Ьі* + е = Ьі - 3 ,0 4
к
к + К* + е = К - 2 ,9 2
В а
В а 2* Ва2* + 2е = Ва - 2 ,9 0
С а
С а 2+ Са2* + 2 е =Са - 2 ,8 7
N 3
N 3 * Иа* + е = Иа - 2 ,8 1
М £
м г 2+ М£2+ + 2є = М б - 2 ,3 4
А І
А І ** АІ3* + Зе = АІ - 1 ,6 6
М п
М п 2+ Мп2* + 2е = Мп - 1 ,1 8
2 Н , 0 + 2е = 2 0 Н ~ + Н 2
2 Н , 0 - 0 ,8 3
2 0 Н " + Н 2
г п
7 .П 1* г п 2+ + 2 е = гп - 0 ,7 6
С г
С г 3+ Сг3* + 3е =Сг - 0 ,7 1
Ие - 0 ,4 4
Р е Р е 2* + 2 е = Б е
N 1 - 0 ,2 5
№ 2+ № 2* + 2 е = №
в п
Б п 2* Бп2 * + 2 е = Бп - 0 .1 4
Р Ь
Р Ь 2* Р Ь 2+ + 2е = Р Ь
- 0 ,1 3
Н 2 0 ,0 0
2 Н * 2 Н + + 2 е = н 2
С и + 0 ,3 4
С и 2+ Си2* + 2 е =Си
0 2+ 2 Н , 0
4 0 Н " 4 0 Н ” - 4 е = 0 , + 2 Н ,0 + 0 ,4 0
8 + 0 ,4 8
Б 2 - Б 2' - 2 е = Б
І2 + 0 ,5 3
2 1 " 21" - 2 е = І 2
N 0 , + Н , 0 + 0 ,7 6
N 0 1 + 2 Н + N 0 } + 2 Н * + е = N 0 , + Н 20
+ 0 ,7 7
Я е 2+ Р е 3+ р е 3* + е = р е 2*
А ? + 0 ,8 0
А $ + A g + + е = А я
N 0 + 2 Н 20 + 0 ,9 6
N 0 7 + 4 Н + N 0 7 + 4 Н * + З е = N 0 + 2 Н 20
2 В г "
В г2
2 В г " - 2е = Вг2 + 1 ,0 6
2 Н ,0
О , + 4 Н + 2 Н , 0 - 4е = О , + 4 Н *
+ 1 ,2 3
2 С Г
С І,
2 С Г - 2 е =С1 2 + 1 ,3 6
А и + 1 ,4 2
А и 3+ Аи3* + 3е = Аи
+ 2 ,0 1
Б О 2" 8 20 |" 2 5 0 ; ' - 2 е = 5 2о | "
о 2 + н , о + 2 ,0 7
О , + 2 Н + 0 , + 2 Н * + 2 е = 0 2 + Н 20
Р , + 2 ,8 6
2 Р ~ 2 Р " — 2 е = р>
Д о да тк и 1 6 1
Розчинність, г на 100 г води
О 10 20 30 40 50 60 70 80 90 ЮС
Т ем пература, 0С
Таблиця Д-8
Довжина, енергія та полярність ковалентних зв’язків
Тип зв’язку Довжина, Енергія, Полярність,
нм кДж/моль \І- Ю30, Юг м
Н -Н 0,074 437 0
С -С 0,154 350 0
и и
и и
0,134 620 0
II III
0,120 810 0
С - С (бензен) 0,140 - 0
СІ-СІ 0,196 240 0
С -Н 0,109 415 1,3
С-СІ 0,176 330 4,8
Н-СІ 0,127 430 3,3
Н - 0 (вода) 0,096 461 6,0
С -0 0,143 340 2,3
Періодична система хімічних елементів
(довгоперіодний варіант)
Но|4еи
« Піп Раа її я Ыр м Ри я Агп я Сш п Вк я СГ н Ея їм Гт »і М<1 ш N 0 ш Ьг
Торій Протмхніа Уран Нептуній Плутоній Америцій Кдрій Берклій |Капіфор«ій|Ейнімейній|Фе|)мій ІМендемИ Нобелій ІЛоуренсій
Періодична система хімічних елементів Д. І. М енделєєва
Примітка. ЗО серпня 1997 р. Міжнародна спілка теоретичної та прикладної хімії ІЮПАК затвердила нові назви для деяких трансуранових елементів:
104-й - Резсрфордій ИГ, 105-й - Дубній ОЬ, 106-й - Сиборгій Sg, 107-й - Гасій Не.
Серія “Вища освіта в Україні”
Заснована 1999 р.
Навчальне видання
МЕДИЧНА ХІМІЯ
Видавництво “Каравела”,
пр. Рокосовського, 8а, м. Київ, 04201, Україна.
Тел.: (044) 592-39-36,360-36-99. E-mail: caravela@ukr.net
www.caravela.kiev.ua
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи:
ДК№ 56 від 19.05.2000 р.
. Обласн • -іі<лад
«Дшпрог*V. •- *■-, - S училище»)
БІБЛІОТЕКА
Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделеева
*1
Серія “Вища освіта в Україні”
Заснована 1999 р.
Навчальне видання
МЕДИЧНА ХІМІЯ
Видавництво “Каравела”,
пр. Рокосовського, 8а, м. Київ, 04201, Україна.
Тел.: (044) 592-39-36,360-36-99. E-mail: caravela@ukr.net
www.caravela.kiev.ua
Свідоцтво про в н е с е н н я ПО Л е п ж я п и п г л -----------
1
м. Харі