АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У СВІТІ ТА В

УКРАЇНІ

Пархоменко Тетяна Анатоліївна,

к.мед.н., доцент
Артеменко Марина Пантеліївна,
Ліхіна Юлія Василівна,
Демиденко Дарія Павлівна,
Додуляк Владислав Олександрович,
Севастьянова Надія Євгенівна,
Кривонос Микола Юрiйович,
Шестаков Володимир Ілліч
асистенти
Донецький національний медичний університет
Україна, м. Маріуполь

Вступ. Бронхіальна астма (БА) залишається не тільки невиліковним, а й

складно контрольованим захворюванням та залишається однією з найбільш
актуальних медико-соціальних проблем сучасності, що зумовлено надзвичайно
високою поширеністю цієї хвороби.
Мета роботи. У даній роботі проводиться аналіз причин збільшення
захворюваності на бронхіальною астмою.
Матеріали та методи.
У роботі використовуються матеріали, які висвітлені у системи
управління гігієною та безпекою праці (ГіБП), та встановлені у міжнародному
стандарті OHSAS 18001:2007 «Occupational healthand safety management
systems — Requirements». В Україні діє відповідна версія національного
стандарту ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та
безпекою праці».
Основними методами дослідження при досягнення поставленої мети і
завдань було теоретичні методи аналізу, синтезу, узагальнення, системний,
функціональний та конкретно-соціологічний.
 Результати та обговорення. Погіршення екологічної ситуації у світі,
прогресуюча урбанізація, мало контрольована хімізація сільського
господарства, нездоровий спосіб життя сучасної людини, підвищення частоти
генетичних дефектів, - все це асоціюється з розвитком бронхіальної астми (БА)
та її тяжким перебігом.
В Україні достовірних статистичних даних ми не маємо, масштабні
епідеміологічні дослідження з вивчення поширеності захворювань легенів в
нашій країні не проводилися вже багато років.
За своєчасне виявлення захворювань на БА основну відповідальність
повинні нести лікарі первинної ланки охорони здоров’я – дільничні терапевти і
педіатри, сімейні лікарі, лікарі швидкої допомоги.
Дане захворювання залишається однією з найбільш актуальних медико-
соціальних проблем сучасності, що зумовлено надзвичайно високою
поширеністю цього захворювання [1].
За оцінками міжнародних експертів (The Global Asthma Report 2014),
бронхіальною астмою страждають не менш ніж 334 млн людей, що становить
приблизно 5% жителів нашої планети, а серед дітей і молодих дорослих
поширеність ще вища (14 і 8,6% відповідно) [2].
За часом цей показник змінюється у сторону збільшення. Так експерти
оцінювали поширеність цієї хвороби у світі у 235 млн осіб (The Global Asthma
Report 2011).
Зростає питома вага тяжких форм цього захворювання, в тому числі серед
дітей та осіб молодого віку. Це відбувається через погіршення екологічної
ситуації у світі, прогресуючої урбанізацію та мало контрольованої хімізацію
сільського господарства, нездоровим способом життя сучасної людини,
підвищення частоти генетичних дефектів та тяжким перебігом.
Актуальність проблеми зумовлена не лише її поширеністю. Сьогодні
смертність від цієї недуги вже не є такою високою, як кілька десятиліть тому.
Але захворювання продовжує бути частою причиною втрати працездатності та
значним економічним тягарем. Лише в США щорічні витрати на бронхіальну
астму (БА) становлять близько 60 млрд доларів. Сьогодні це захворювання
займає 14-те місце у рейтингу найбільш актуальних захворювань у світі.
В України оцінити реальну поширеність і динаміку цих показників дуже
важко, оскільки достовірних статистичних даних ми не маємо, епідеміологічні
дослідження з вивчення поширеності захворювань легенів в нашій країні не
проводилися вже багато років.
За даними офіційної статистики на 2018 рік, поширеність захворюваності
на бронхіальну астму становить 489,8 випадки на 100 тис. дорослого населення
(близько 0,5% населення), захворюваність - 23 випадки на 100 тис. Реальна
ситуація у 10 разів нижче, ніж в середньому в світі, а реальний показник
поширеності може досягати 7-8%. На сьогодні лише приблизно в одного з
восьми українських пацієнтів з БА офіційно встановлено діагноз [3].
Причиною невідповідності офіційної статистики реальній ситуації можна
пояснити недосконалістю медичної статистичної та гіподіагностикою БА в
Україні.
За своєчасне виявлення захворювань на БА несуть лікарі первинної ланки
охорони здоров’я – дільничні терапевти і педіатри, сімейні лікарі, лікарі
швидкої допомоги. Саме до них у першу чергу звертаються за допомогою
більшість хворих на БА. Але настороженість лікарів первинної ланки щодо
цього захворювання та їх обізнаність з критеріями діагностики БА залишаються
недостатніми. Важливою проблемою є невміння диференціювати БА і хронічне
обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), підходи до лікування яких істотно
відрізняються. У педіатричній практиці ми маємо проблему - боязнь діагнозу
БА, причому не тільки серед батьків, але й серед лікарів. Значна кількість
випадків БА ховається під застарілими діагнозами обструктивного і
астматичного бронхіту [4].
Необхідно згадати і про об’єктивні перешкоди на шляху до своєчасного
встановлення діагнозу БА на етапі первинної медичної допомоги, а саме,
відсутність спірографів у багатьох амбулаторних лікувально-профілактичних
закладах України.
 Слід завжди пам’ятати, що наслідками вище розглянутих причин є
несвоєчасний початок терапії та більш швидке прогресування захворювання і
розвиток його тяжких форм.
Проблеми у лікуванні БА в Україні, незважаючи на наявність певних
недоліків, досягнути значні успіхі. Так 10 років тому більшість українських
пацієнтів з БА використовували переважно препарати для лікування нападів
астми (інгаляційні бронхолітики короткої дії, метилксантини), то сьогодні
приблизно 70% хворих отримують базисну терапію у відповідності із
сучасними рекомендаціями, а усі основні препарати, які необхідні для базисної
терапії БА, зареєстровані й доступні в Україні [5].
Потенціал для покращення заходів по лікуванню ще є, третина пацієнтів
не охоплені базисною терапією, а багато хворих що її отримують, нерегулярно
приймають препарати.
Лікарям необхідно пояснювати своїм пацієнтам, що БА є хронічним і, на
жаль, невиліковним захворюванням і що метою базисної терапії є не повне
одужання і не тимчасове зникнення симптомів, а контроль захворювання, тобто
профілактика майбутніх загострень та уповільнення прогресування хвороби, а
припинення прийому препаратів базисної терапії після покращення стану
хворого є неприпустимим. Слід пам’ятати, що препарати підтримуючої терапії
забезпечують поліпшення стану вже в перші дні лікування, їх повний ефект
розвивається через 3-4 міс, а при тяжкому перебігу захворювання навіть через
півроку чи рік. Короткий прийом препаратів базисної терапії, що нерідко
спостерігається на практиці, не може забезпечити достатню ефективність.
Основою підтримувальної терапії БА на сьогодні є інгаляційні
кортикостероїди (ІКС) і β2-агоністи тривалої дії (БАТД). Їх комбінація дозволяє
досягти стійкого контролю у значної частини хворих на БА, але, на жаль, не у
всіх. За даними епідеміологічних досліджень, в середньому половина хворих на
бронхіальну астму не можуть досягти тривалий час підтримувати контроль БА.
 Бронхіальна астма є гетерогенною патологією зі значними відмінностями
в патофізіології, і відповіді на лікування пацієнтів з БА комбінація ІКС/БАТД є
ефективною, а у інших не дуже.
В клінічної практиці активніше впроваджується поняття фенотипу БА,
який слід враховувати при виборі схеми лікування [6].
В основі виділення окремих фенотипів БА лежать особливості клінічної
картини (вік дебюту захворювання, тригери, тяжкість, супутня патологія) та
тип запалення дихальних шляхів (еозинофільний, нейтрофільний або
малогранулоцитарний) [7].
Необхідно враховувати як клінічні, так і біологічні параметри. Для цього
використовують так звані біомаркери БА. Серед біомаркерів, що
застосовуються вже досить давно, слід відмітити вміст оксиду азоту в
видихуваному повітрі, кількість клітин запалення (еозинофілів, нейтрофілів) в
індукованому мокротинні, рівень еозинофілів і IgE в сироватці крові. З
відносно нових біомаркерів еозинофільного запалення дуже цікавим є
періостин – компонент позаклітинного матриксу, що виділяється
фібробластами дихальних шляхів у відповідь на вплив ІЛ 13 та ІЛ 4.
Останнім часом з’явилися нові препарати для лікування БА в арсеналі
лікарів, такі як антихолінергічний бронхолітик тривалої дії тіотропію бромід,
який протягом багатьох років успішно використовується для лікування ХОЗЛ,
та кілька препаратів таких відомих компаній як Новартіс та АстраЗенека.
На заміну добре відомій лікарям фіксованій комбінації флутиказону
пропіонату та сальметеролу прийшла комбінація флутиказону фуроату та
вілантеролу, що приймається вже не двічі, а один раз на добу, й може покращує
прихильність до лікування БА.
Сьогодні у розробці та на етапі домаркетингових досліджень знаходяться
десятки нових препаратів з різноманітними терапевтичними мішенями.
Найближчими до клінічної практики з них є блокатори інтерлейкіну 5 – одного
з ключових цитокінів у каскаді еозинофільного запалення при БА. В США та
ЄС вже схвалені до використання два препарати з цієї групи – меполізумаб та
реслізумаб.
Увага стандартизації медичної допомоги у галузі пульмонології
приділяється у розробці та впровадження в клінічну практику стандартів
діагностики та лікування Національний уніфікований клінічний протокол з
діагностики та лікування БА, що затверджений наказом МОЗ України № 555 від
27.06.2013 [8, 9].
Висновки. Бронхообструктивні захворювання легень в Україні
становлять особливу проблему. Хронічне обструктивне захворювання легень
залишається маловідомим для широких верств населення, представників
системи охорони здоров’я та урядових структур.
Список використаної літератури
1. High-resolution CT of the lung: patterns of disease and differential
diagnoses [Text] /M. B. Gotway, G. P. Reddy, W. R. Webb et al. // Radiol.
Clin.North Am. — 2005. — Vol. 43,№ 3. — Р. 513–542.
2. Epidemiology and distribution of interstitial lung diseases in Turkey
[Text] / B. Musellim, G. Okumus, E. Uzaslan et al. // Clin. Respir. J. — 2014. —
Vol. 8, № 1. — P. 55–62.
3. 3. Interstitial lung diseases in Respiratory Epidemiology [Text] / D.
Valeyre, B. Duchemann,H. Nunes et al. // ERS. — 2014. — Vol. 65, — P. 79–88.
4. Алгоритми діагностично-лікувальних навичок та вмінь з
внутрішніх хвороб для лікарів загальної (сімейної) практики. - Запоріжжя, 2012.
- 360 с.: https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/vnutrishnya-meditsina/3-rozdil-
zakhvoriuvannia-orhaniv-dykhannia/spisok-vikoristanoyi-literaturi-5/.
5. Діагностичні, лікувальні та профілактичні алгоритми з внутрішньої
медицини: Навч.-метод. посібник / За ред. В. І. Денесюка. Київ: Центр ДЗК,
2015. - 152 с.: https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/vnutrishnya-meditsina/3-
rozdil-zakhvoriuvannia-orhaniv-dykhannia/spisok-vikoristanoyi-literaturi-5/.
6. Фещенко Ю. І., Лисенко Г. І. Тактика дій лікаря загальної
практики — сімейної медицини при захворюваннях органів системи дихання:
Методична брошура. - Київ, 2012. - 163 с.:
https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/vnutrishnya-meditsina/3-rozdil-
zakhvoriuvannia-orhaniv-dykhannia/spisok-vikoristanoyi-literaturi-5/.\
7. Беш Л.В., Ласиця Т.С., Беш О.М. Бронхіальна астма в практиці
сімейного лікаря: посібник. – За ред. головним дитячим алергологом України
професором О.І.Ласицею.- Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького, 2017. – 96 с.
8. Діагностика та лікування бронхіальної астми: Наказ МОЗ України
№ 868 від 17.10.2013: https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/vnutrishnya-
meditsina/3-rozdil-zakhvoriuvannia-orhaniv-dykhannia/spisok-vikoristanoyi-
literaturi-5/.
9. Бронхообструктивні захворювання. Сучасні погляди на патогенез,
можливості діагностики та лікування: науково-практична конференція. – X.,
2019. - Національний Астма-Конгрес .