Неінвазивну вентиляцію легень з позитивним тиском можна застосовувати

хворим, які лікуються у відділеннях нехірургічного профілю, однак під

ретельним наглядом медичного персоналу. Добре знання реанімаційних
процедур медичним персоналом є необхідною складовою, оскільки,
незважаючи на лікування, дихальна недостатність може дуже швидко
посилитись і вимагати застосування інвазивної вентиляції.
Показання:
1) загострення хронічної хвороби легень

2) кардіогенного набряку легень;

3) початкового періоду ГРДС (особливо у хворих з імунними порушеннями,

напр., внаслідок протипухлинної хіміотерапії);

4) дихальної недостатності внаслідок деформації грудної клітки (напр.

кіфосколіоз) або нервово-м’язових

НІВ також іноді застосовують після припинення інвазивної вентиляції та

видалення ендотрахеальної трубки, для скорочення тривалості інвазивної
вентиляції та запобігання повторній інтубації (вказана тактика особливо
рекомендується при ХОЗЛ).

Іноді НІВ застосовують тривало (зокрема в домашніх умовах), найчастіше при

захворюваннях нервової системи та м’язів (найбільшу користь виявлено при
бічному аміотрофічному склерозі), а також при надзвичайно запущених
захворюваннях легень (зазвичай ХОЗЛ), деформаціях грудної клітки та
піквікському синдромі (синдром альвеолярної гіповентиляції у людей з
ожирінням).

Протипоказання:

1) апное та «риб’яче дихання»;

2) відсутність співпраці хворого;

3) значні порушення свідомості (аменція, будження та порушення когнітивних

функцій вважаються відносними протипоказаннями);

4) виражена гемодинамічна нестабільність;

5) непрохідність дихальних шляхів або накопичення значної кількості секрету у

бронхіальному дереві, що вимагає його частого відсмоктування;

6) аспірація шлунковим вмістом або ситуації, що створюють таку загрозу —

блювання, шлунково-кишкова кровотеча, стан після нещодавно проведених
хірургічних втручань на верхньому відділі шлунково-кишкового тракту чи
дихальних шляхах;
7) деформації лицевого черепа та зміни на шкірі, що перешкоджають щільному
приляганню маски (наприклад опіки обличчя);

8) нелікований пневмоторакс.

Ускладнення:

Ускладнення часто мають місцевий характер: викликані використанням маски

(потертості епідермісу, пролежні шкіри носа та інших частин обличчя, риніт та
непрохідність носових ходів) або нещільним її
приляганням (кон’юнктивіт). Також може спостерігатись гіпотензія та
баротравма (рідко), а також роздуття шлунка.