МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий інститут морського бізнесу
Кафедра «Економіка і фінанси»

КУРСОВИЙ ПРОЄКТ
на тему:
«ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ»

Виконала:
Студентка Роєнко А.
ЕПз 2 курс 1 група
Перевірила:
к.е.н., доцент
Ярова Н.В.

Одеса – 2024
 2

ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................6
РОЗДІЛ 1 РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ ТА
ЦІНИ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ...............................................................................7
1.1 Розрахунок собівартості одиниці продукції...............................8
1.2 Розрахунок і обґрунтування ціни одиниці продукції..............14
РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ..........19
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.....................................................................25
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ....................................................30
 3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра «Економіка і фінанси»

Завдання на виконання курсового проекту

ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ ВИПУCКУ ПРОДУКЦІЇ

Студент Роєнко А.
ЕПз 2 курс 1 група
Спеціальність «051.Економіка»

Вихідні дані

Підприємство планує вийти на ринок із трьома видами продукції А, Б, В, що

виготовляються з однорідних матеріальних ресурсів (1 вид продукції - 1 вид матеріалу).

Характеристики продукції

Показник Од. виміру. Найменування продукції

А Б В
Витрати матеріальних ресурсів Од. 345 326 300
Реалізовані відходи Од. 14 12 11
Вартість матеріальних ресурсів Грн./тис. од. 210 198 156
Вартість реалізованих відходів Грн./тис. од. 47 45 42

Продукція А і Б проходить обробку на двох ділянках: N1 і N2.

Продукція В проходить обробку тільки на ділянці N3.

Показник Од. Виробнича ділянка

виміру N1 N2 N3
Норма часу на виготовлення Мін. 68 83 85
одиниці продукції
Відсоток виконання норми часу % 0,98 0,96 0,99
Коефіцієнт утрат часу на
проведення планово- % 3 5 6
попереджувального ремонту
устаткування
Основна заробітна плата Грн. 4,2 4,6 4,8
виробничих робітників (на одиницю
продукції)
Балансова вартість одиниці Тис. грн. 15,1 16,8 19,2
устаткування

Виробниче устаткування обслуговують наступні допоміжні робочі: наладчики,

слюсарі, ремонтники, електрики, постачальники та прибиральники виробничих
приміщень.
На кожний цех потрібно приблизно 1 - 2 прибиральника, 1 постачальник і на кожні
6 - 10 одиниць устаткування приходиться по 1 наладчику, слюсарю й електрику. Дані
 4

категорії допоміжних робітників приблизно в однаковій мірі обслуговують усі види

устаткування.
У структурі виробничих фондів даного підприємства вартість транспортних засобів
складає 30 %, а вартість будинків і споруджень – 85 % від загальної вартості устаткування.
За даними маркетингових досліджень служба маркетингу підприємства обмежилася
тільки двома основними джерелами споживання продукції - зовнішнім і внутрішнім
ринком, що визначають загальний попит на дану продукцію, який характеризується
наведеними нижче даними. Інший попит розрахований як відсоток від загального
попиту.

Внутрішній ринок Зовнішній ринок

Ціна, Об’єм попиту, тис. од. Ціна, Об’єм попиту, тис. од.
грн. дол.
100 53000 50000 48700 30 50100 48000 46950
150 47250 45000 41300 40 44350 43000 39550
200 43700 40000 37000 50 40800 38000 35250
250 40000 35000 29000 60 37100 33000 27250
300 34900 30000 27000 70 32000 28000 25250
400 29700 25000 21000 80 26800 23000 19250
500 25300 20000 17250 90 22400 18000 15500
600 21000 15000 12750 100 18100 13000 11000
700 15000 10000 7700 125 12100 8000 5950
800 9970 7500 5550 150 7070 5500 3800
900 7700 5500 4000 175 4800 3500 2250
1000 5000 3500 2950 200 2100 1500 1200

Залишок на кінець року дорівнює залишку на початок року і складає близько 8 % від
загального обсягу попиту, резерв і власне споживання складає близько 10% від загального
попиту (співвідношення обирається самостійно).

Також відомо, що частково попит на дані товари покривається наступними

джерелами:

Джерело покриття Од. Продукція

попиту виміру А Б В
конкуренти % 20 40 30
(вітчизняні)
імпортери % 50 10 35

Обсяг продукції, що залишився непокритим іншими джерелами задоволення

загальної потреби є виробнича програма даного підприємства по випуску кожного з видів
продукції.
 5

Завдання видала доц. Ярова

Н.В.

«09» квітня 2024 р.

 6

ВСТУП

Економіка підприємства – це дисципліна, яка вивчає закономірності

розвитку підприємства та їх вплив на організацію, економічні показники,
якість продукції та працю робітників з метою забезпечення підвищення
ефективності діяльності підприємств.
Курсовий проєкт виконується з метою закріплення теоретичних знань з
дисципліни «Економіка підприємства» та обґрунтування програми випуску
продукції.
Підприємства формують свою виробничу програму самостійно на основі
споживчого попиту; портфеля замовлень (договорів) на продукцію і послуги;
державних замовлень і власних потреб. Незважаючи на наявність деяких
умовностей завдання, що призводить до деяких наближень у розрахунках,
слід не припускати істотних відхилень від прийнятих у розрахунках значень
окремих показників від їх реально можливих розмірів.
Виробнича програма – плановий обсяг випуску продукції, її
номенклатури, кількості та якості виробництва. Це завдання з випуску та
реалізації продукції в асортименті, відповідної якості в натуральному і
вартісному вираженні виходячи з попиту і реальних можливостей
підприємства в задоволенні його на певний період. [1]
Обґрунтування програми випуску продукції – доцільність плану випуску
продукції власного виробництва – потребує врахування низки чинників,
виявлення взаємозв’язку попиту і пропозиції в залежності від ціни продукції,
оцінки кон’юнктури ринку,
 7

РОЗДІЛ 1
РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ ТА ЦІНИ
ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи

рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його
прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити
ефективність роботи підприємства. Для оцінки та аналізу собівартості
продукції необхідно розглянути та вивчити статті витрат підприємства, що
включаються до собівартості.
Собівартість продукції – це вираження в грошовій формі поточних
витрат підприємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення.
Зовнішні (або явні) витрати пов’язані з придбанням фірмою ресурсів
(тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу тощо). При цьому
витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих же витратах
використати альтернативний ресурс.
Внутрішні (або неявні) витрати пов’язані з використанням факторів
виробництва, які знаходяться у власності самої фірми (грошовий капітал,
технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності тощо), а також з
деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки
тощо). При цьому ці витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при
альтернативному використанні власних ресурсів.
До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим
(технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи
надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу
частину витрат, досягаючи в окремих галузях 90% собівартості.
До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.
 8

Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути

віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно
доцільним шляхом і тому потребують розподілу.
До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією
продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на
виробництво.
Дійсні витрати — це витрати, які вимагають реальної сплати грошей або
витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських
регістрах у міру їх виникнення.
Собівартість продукції (послуг) є одним з основних якісних показників
господарсько-фінансової діяльності підприємства. Повна собівартість
продукції підприємства – це поточні витрати на виробництво і реалізацію
продукції, виражені в грошовій формі. Таким чином, повна собівартість
продукції підприємства – це її виробнича собівартість в сумі з
адміністративними витратами і витратами на збут.
Собівартість належить до числа найважливіших якісних показників
роботи підприємства. Це зумовлено тим, що вона є синтетичним показником,
який відображає багато ключових ділянок діяльності підприємства, його
структури, його організації: рівень розвитку техніки та її використання;
рівень організації виробництва і праці; рівень організації управління
підприємством; рівень організації і використання трудових ресурсів і рівень
продуктивності праці. Будучи синтетичним, узагальнюючим показником,
собівартість продукції взаємозв’язана з іншим синтетичним показником, що
дає кінцеву характеристику діяльності підприємства і виражає мету цієї
діяльності, – прибутком. Розмір прибутку залежить від рівня собівартості
продукції. Тому підприємство постійно зацікавлене в зниженні собівартості
продукції, оскільки це веде до зростання прибутку.
 9

1.1 Розрахунок собівартості одиниці продукції.

1. Розрахунок матеріальних витрат (Мв):

( Вм+ Рв )∗Вр Вм∗Вв

Мв= − (1.1)
1000 1000

де Вм – витрати матеріальних ресурсів, од.;

Рв – реалізовані відходи, од.;
Вр – вартість матеріальних ресурсів, грн./тис. од.;
Вв – вартість реалізованих відходів, грн./тис. од.;

Для продукції А:

( 345+14 )∗210
Мв ( А )= −14∗¿ 74 ,73 грн/од .
1000

Для продукції Б:

Мв(Б) = 66,38 грн/од.

Для продукції В:

Мв(В) = 48,05 грн/од.

2. Розрахунок основної заробітної плати (Зп):

Зп=Зп 1+ Зп 2+...+ Зп(n) (1.2)

Продукція А виробляється на ділянках N1 та N2 згідно вхідних даних,

тому:
 10

для продукції А:

Зп=Зп 1 діл.+ Зп 2 діл.=4 , 2+4 , 6=8 ,80 грн/од .

Продукція Б виробляється також на ділянках N1 та N2, тому:

Продукція А = Продукція Б

Для продукції Б:

Зп(Б) = 8,80 грн/од.

Продукція В виробляється тільки на 3 ділянці, отже:

для продукції В:

Зп(В) = 4,8 грн/од.

3. Розрахунок преміальних виплат (Пр):

Зп∗Нпр
Пр= (1.3)
100

де Нпр – норма премії;

Нпр = 50%.
Для продукції А:

80∗50
Пр( А)=8 , =4 , 40 грн /од .
100
 11

Для продукції Б:

Пр(Б) = 4,40 грн/од.

Для продукції В:

Пр(В) = 2,4 грн/од.

4. Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

виробничих робітників (Всоц.):

( Зп+ Пр )∗ЄСВ
Всоц.= , грн /од . (1.4)
100

де ЄСВ – єдиний соціальний внесок, %;

єсв у 2024 році становить 22%.
Для продукції А:

Всоц.(А) = (8,80 + 4,40) * 0,22 = 2,90 грн/од.

Для продукції Б:

Всоц. (Б) = 2,90 грн/од.

Для продукції В:

Всоц. (В) = 1,58 грн/од.

5. Цехові витрати на продукцію. (Ділянка – окремий цех: враховується

заробітна плата майстрів та управлінського персоналу цеху):
 12
n
Зп ( n )∗Вц(n)
Вц=∑ ' (1.5)
1 100

де Зп(n) – відрядна заробітна плата на одиницю продукії n-го цеху;

Вц(n) – % цехових витрат n-ого цеху.
Вц(1) = 180%, Вц(2) = 280%, Вц(3) = 200%
Для продукції А на ділянках N1 та N2:

4 ,2∗180 4 , 6∗280
ВцА ( 1 )= + =7 , 56+12 , 88=20 , 44
100 100

ВцА (1) = 7,56 гр. / од.

ВцА (2) = 12,88 гр. / од.
ВцА = ВцА (1) + ВцА (2) = 20,44 гр. / од.
Для продукції Б: 20,44 грн/од.
Для продукції В: 9,6 грн/од.

6. Загальнозаводські витрати:

Зп∗Вз
Вз= , (1.6)
100

де Зп – загальна відрядна заробітна плата за одиницю продукції;

Вз – % заводських витрат продукції.
Для продукції А, Б, В = 40%
( 4 ,20+ 4 , 60 )∗40
ВзА = = 3,52 грн/од.
100
Для продукції Б:
ВзБ = 3,52 грн/од.
Для продукції В:
ВзВ = 1,92 грн/од.
 13

7. Витрати на утримання та експлуатацію:

Вуе = Вз (1.7)

Для продукції А:
ВуеА = ВзА = 3,52 грн/од.

Для продукції Б:

ВзБ = 3,52 грн/од.

Для продукції В:

ВзВ = 1,92 грн/од.

8. Виробнича собівартість одиниці виробленої продукції:

Св = Мв + Зп + Пр + Всоц. + Вц + Вз + Вуе (1.8)

Для продукції А: грн/од.

Св(А) = 74,73 + 8,80 + 4,40 + 2,90 + 20,44 + 3,52 + 3,52 = 118,31.

Для продукції Б: 109,96 грн/од.

Для продукції В: 70,27 грн/од.

9. Поза виробничі витрати:

 14

Св∗Впв , (1.9)
Впв=
100
де Впв – % поза виробничих витрат;
Впв = 2%.
118 , 31∗2
Для продукції А: =2 , 37грн/од.
100
Для продукції Б: 2,2 грн/од.
Для продукції В: 1,40 грн/од.

10. Собівартість

СП =Св+ Впв , (1.10)

Для продукції А: 118 , 31+2 , 37=120 , 68грн/од.

Для продукції Б: 109,96 + 2,2 = 112,16 грн/од.
Для продукції В: 70,27 + 1,4054 = 71,67 грн/од.

Результати розрахунків зводимо до табл. 1.1.

1.2 Розрахунок і обґрунтування ціни одиниці продукції.

Ціна – сума грошей, що виплачує покупець продавцю відповідно їх

домовленості, умов, що склалися на ринку (співвідношення попиту і
пропозиції), властивостей товару (ступінь новизни, прогресивності, якості та
ін.) та інших умов. Як економічна категорія, ціна – грошовий вираз вартості
об’єктів купівлі і продажу на ринку, тобто товарів, послуг, активів, чинників
виробництва.
Обліково-вимірювальна функція ціни призначена для визначення затрат
суспільної праці, затрат виробничих ресурсів, величини прибутку,
 15

вимірювання ефективності виробництва, рівнів кількісних і якісних

показників діяльності підприємства.
Розподільна функція ціни служить для здійснення операцій по розподілу
доходу підприємства на витрати і прибуток, національного доходу країни
між галузями, секторами економіки, підприємствами, між фондом
споживання і фондом накопичення.
Стимулююча функція ціни виражається в тому, що з допомогою
механізму підвищення і пониження цін підприємці одержують сигнали і
стимули щодо впровадження нової техніки, вдосконалення організації
виробництва і праці, інших прогресивних змін у сфері виробництва і
маркетингу.
Регулююча функція ціни виражається у формуванні балансу між попитом і
пропозицією: при перевищенні попиту над пропозицією ціни ростуть, при
перевищенні пропозиції над попитом ціни знижуються.
Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін
і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.
Залежно від того, яку мету ставить підприємство на ринку, розрізняють
різні підходи до ціноутворення.
Такими цілями для підприємства можуть бути:
- виживання на ринку (низькі ціни);
- максимізація прибутку;
- лідерство на ринку;
- лідерство в якості (високі ціни за високу якість).
На рівень ціни спричиняють вплив також наступні чинники:
- державне регулювання цін;
- конкуренція виробників;
- співвідношення попиту та пропозиції;
- купівельна спроможність грошей.
 16

Враховуючи ці чинники, підприємства можуть використовувати наступні

методи ціноутворення:
1) метод «витрати + прибуток»:
Ц=С+В (1.11)

де С - собівартість продукції, грн.;

П - прибуток, грн.
Прибуток визначається у відсотках до собівартості, розмір яких
встановлюється залежно від бажаного рівня прибутковості та
конкурентоспроможності продукції.
2) отримання цільової норми прибутку - підприємство встановлює ціну,
включаючи в неї певний визначений рівень прибутку:
3) оцінка споживчої вартості - ґрунтується на оцінці споживчого ефекту,
який має споживач від використання товару. Розрахунок робиться на певну
категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість
товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою,
обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно
важко.
4) пропорційне ціноутворення - ціна встановлюється залежно від рівня
цін конкурентів. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які
погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс
інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень
послуг, що надаються, визначити безумовно важко.
5) метод «очікуваного прибутку» – використовується, коли підприємство
більш низькою ціною планує виграти тендер або боротьбу за контакт;
6) метод швидкого повернення витрат - використовується з метою
активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення
затрачених коштів.
Основними ціноутворюючими факторами є величина і динаміка попиту
 17

та пропонування продукції. Ринок та попит встановлюють верхню границю

рівня цін, а витрати - нижній. Кінцеві споживачі та закупівельники
промислових товарів врівноважують ціну на товари та види послуг із
врахуванням отриманої вигоди від можливості мати чи користуватися
товаром чи послугою. Проте ступінь свободи формування продавцем ціни
змінюється в залежності від типу ринку.
Поліпшення використання основних засобів виробництва дає можливість
збільшити випуск продукції і знизити собівартість виробництва продукції без
додаткових капітальних вкладень.
Серед наведених методів оберемо метод «витрати + прибуток», тоді ціна
одиниці виробленої продукції – це собівартість і запланований відсоток
прибутку.

Ц = Сп + П (1.11)

У 2024 році податок на прибуток дорівнює – 18%.

Формулу (1.11) представимо, як: Ц = Сп * 1,18.
Для внутрішнього ринку:
Для продукції А:
ЦА = СпА * 1,18 = 120,68 * 1,18 = 142,40 грн / од.
Для продукції Б: 132,35 грн/од.
Для продукції В: 84,57 грн/од.
Для зовнішнього ринку Ц поділяємо на курс долара.

Ц = $ / од. (1.12)

На 09.04 курс долара 38,9882 грн.

Для продукції А:
 18

142 , 4
ЦА = 38,9882 = 3,65 $ / од.

Для продукції Б: 3,39 $/од.

Для продукції В: 2,17 $/од.

Результати розрахунків зводимо до табл. 1.1.

Таблиця 1.1 – Розрахунок собівартості та ціни одиниці продукції

Продукція
Показник Позначення
А Б В
Матеріальні витрати, грн/од. Мв 74,73 66,38 48,5
Основна заробітна плата, грн/од. Зп 8,80 8,80 4,80
Преміальних виплати, грн/од. Пр 4,40 4,40 2,40
Внесок на загальнообов'язкове державне соціальне
Всоц. 2,90 2,90 1,58
страхування, грн/од.
Цехові витрати на продукцію, грн/од. Вц 20,44 20,44 9,6
Загальнозаводські витрати, грн/од. Вз 3,52 3,52 1,92
Витрати на утримання та експлуатацію, грн/од. Вуе 3,52 3,52 1,92
109,9
Виробнича собівартість одиниці продукції, грн/од. Св 118,31 70,27
6
Позавиробничі витрати, грн/од. Впв 2,37 2,2 1,40
112,1
Собівартість, грн/ од. С 120,68 71,67
6
Ціна одиниці продукції на внутрішньому ринку, 132,3
Цв 142,40 84,57
грн/ од. 5
Ціна одиниці продукції на зовнішньому ринку, $/
Цз 3,65 3,39 2,17
од.
 19

РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ

За отриманим значенням цін для внутрішнього і зовнішнього ринків на

продукцію кожного виду і за допомогою наявної прогнозної інформації
(представлена в завданні курсового проекту), що характеризує загальний
попит на дану продукцію в залежності від ціни на неї, визначаються значення
обсягів продукції для внутрішнього і зовнішнього ринку.
За вихідними даними бланку Завдання, побудуємо графіки залежності
обсягу попиту від ціни одиниці продукції на внутрішньому та зовнішньому
ринках.
Графіки виглядатимуть як гіперболи і матимуть такий вигляд:
Графік залежності обсягу попиту від ціни одиниці продукції на
внутрішньому ринку представлений на рис. 2.1.

Об'єм, тис. од. Внутрішній ринок

60000

50000

40000

30000

20000

10000

0
100 150 200 250 300 400 500 600 700 800 900 1000
Ціна, грн.
А Б В

Рисунок 2.1 – Графік залежності обсягу попиту від ціни одиниці

виробленої продукції на внутрішньому ринку
 20

Графік залежності обсягу попиту ціни одиниці виробленої продукції на

зовнішньому ринку представлений на рис. 2.2.

Об'єм, тис. од. Зовнішній ринок

60000

50000

40000

30000

20000

10000

0
30 40 50 60 70 80 90 100 125 150 175 200
Ціна, грн
А Б В

Рисунок 2.2 – Графік залежності обсягу попиту від ціни одиниці продукції
на зовнішньому ринку

Таким чином, виходячи з таблиці бланку Завдання, видно, що для

внутрішнього і зовнішнього ринку представлені три колонки значень, які
відповідають трьом кривим на кожному рисунку і відповідають продукції А,
Б та В.
Після побудови графіків складемо таблиці Матеріального балансу для
продукції А, Б та В. Для утворення матеріального балансу використовуються
наступні положення:
 залишок на кінець року дорівнює залишку на початок року і складає
близько 8 % від загального обсягу попиту;
 резерв та власне споживання складає близько 10 % від загального
 21

попиту (співвідношення обирається самостійно);

 частково попит на дані товари покривається наступними джерелами
імпортного виробництва і виробництвом вітчизняних конкурентів, обсяги
яких зазначені в завданні на курсовий проект;
 обсяг власного виробництва залежить від величини загальної потреби,
залишку на початок року, імпортного виробництва і виробництва
конкурентів.
Програма власного виробництва продукції кожного виду відповідає
обсягу власного виробництва.

За графіком, знаючи ціну, визначаємо:

1) потреби на внутрішньому ринку;
2) потреби на зовнішньому ринку;
3) загальний попит на продукцію характеризується двома основними
потребами – внутрішнім та зовнішнім ринком.

Зпоп. = Q потр. (внутр.) + Q потр. (зовн.) (2.1)

Визначимо обсяг попиту для продукції А, Б та В на внутрішньому та

зовнішньому ринках.
За кривою А графіка внутрішнього ринку (рис.2.1) знайдемо ціну
продукції А на осі Х (абсцис) і знайдемо обсяг попиту, опустивши
перпендикуляр на вісь Y (ординат).
Так, якщо ціна на ринку для продукції А графіка внутрішнього ринку А
= 400 грн/од., то обсяг попиту = 30 000 тис. од. (рис. 2.1)
Якщо ціна на ринку для продукції А графіка зовнішнього ринку А =
50$ од., то обсяг попиту = 40 000 тис. од. (рис. 2.2)
Загальний попит = 30 000 + 40 000 = 70 000 тис. од.
 22

Для визначення річної виробничої програми за продукцією А, Б та В

заповнюємо таблиці матеріального балансу (табл. 2.1, 2.2 та 2.3).
Таблиця 2.1 – Матеріальний баланс продукції А
Джерела Значення, тис. од. Потреби Значення, тис. од.
Залишок на 5 600 тис. од. Внутрішній ринок 30 000 тис. од.
початок року =
залишок на
кінець року
Конкуренти 1 120 тис. од. Зовнішній ринок 40 000 тис. од.
8) імпорт 35 000 тис. од. Власне споживання (Всп) 7 000 тис. од.
50%
9) власне 28 280 тис. од. Резерв (Р) 50% 3 500 + 3 500 =
виробництво 70 000 * 0,1

Залишок на кінець року

5 600 тис. од.
Всього ∑ усіх джерел Всього ∑ усіх потреб
Для визначення річної виробничої програми А – власне виробництво,
дорівнює:

Пр(А) = загальні потреби – залишок на кінець року – виробництво

конкурентів – імпортне виробництво.

Пр(А) = 70 000 – 5 600 – 1 120 – 35 000 = 28 280 тис. од.

Якщо ціна на ринку для продукції Б графіка внутрішнього ринку Б =

200 грн/од., то обсяг попиту = 40 000 тис. од. (рис. 2.1)
Якщо ціна на ринку для продукції Б графіка зовнішнього ринку Б = 50$
од., то обсяг попиту = 38 000 тис. од. (рис. 2.2)
Загальний попит = 78 000 тис. од.
 23

Таблиця 2.2 – Матеріальний баланс продукції Б

Джерела Значення, тис. од. Потреби Значення, тис. од.
Залишок на 6 200 тис. од. Внутрішній ринок 40 000 тис. од.
початок року =
залишок на
кінець року
Конкуренти 31 200 тис. од. Зовнішній ринок 38 000 тис. од.
8) імпорт 7 800 тис. од. Власне споживання (Всп) 7 800 тис. од.
50% 3 900 + 3 900 =
9) власне 32 800 тис. од. Резерв (Р) 50% 78 000 * 0,1
виробництво

Залишок на кінець року

6 240 тис. од.
Всього ∑ усіх джерел Всього ∑ усіх потреб
Річна виробнича програма продукції Б – це власне виробництво:
Пр(Б) = загальні потреби – залишок на кінець року – конкуренти –
імпортери.
Пр(Б) = 78 000 – 6 200 – 31 200 – 7 800 = 32 800 тис. од.

Якщо ціна на ринку для продукції В графіка внутрішнього ринку В =

200 грн/од., то обсяг попиту = 37 000 тис. од. (рис. 2.1)
Якщо ціна на ринку для продукції В графіка зовнішнього ринку Б = 70$
од., то обсяг попиту = 25 250 тис. од. (рис. 2.2)
Загальний попит = 62 250 тис. од.
 24

Таблиця 2.3 – Матеріальний баланс продукції В

Джерела Значення, тис. од. Потреби Значення, тис. од.
Залишок на 4 980 тис. од. Внутрішній ринок 37 000 тис. од.
початок року =
залишок на
кінець року
Конкуренти 18 675 тис. од. Зовнішній ринок 25 250 тис. од.
8) імпорт 21 787,5 тис. од. Власне споживання (Всп) 6 225 тис. од.
50% 3 112,5 + 3 112,5 =
9) власне 16 807,5 тис. од. Резерв (Р) 50% 62 250 * 0,1
виробництво

Залишок на кінець року

4 980 тис. од.
Всього ∑ усіх джерел Всього ∑ усіх потреб
Річна виробнича програма продукції В – це власне виробництво, що
дорівнює:
Пр(В) = загальні потреби – залишок на кінець року – конкуренти –
імпортери.
Пр(В) = 62 250 – 4 980 – 18 675 – 21 787,5 = 16 807,5. тис. од.
 25

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Головною курсового проекту метою є обґрунтування програми випуску

продукції. У ході виконання курсового проєкту було проаналізовано
заплановану діяльність підприємства, що виходить на ринок з продукцією А,
Б і В.
Було розраховано показники, що у сукупності складають виробничу
програму (план виробництва продукції). Проаналізовано попит на
зовнішньому та внутрішньому ринку, вартість обсягу виробництва продукції.
Визначення реальної можливості виконання плану виробництва залежить від
максимального обсягу випуску продукції. Дослідження економічної
обґрунтованості виробничої програми та перевірка відповідності вимогам
ринку є основними завданнями аналізу виробничої програми.
Розрахунок собівартості одиниці продукції та ціни одиниці продукції.
Собівартість продукції та її ціна на ринку мають суттєвий вплив як для
підприємства, так і для споживачів. Собівартість – сума грошей, яку витрачає
підприємство на виробництво та продаж товару. Цей показник розраховують
усі підприємства, окрім тих, хто займається перепродажем (для таких
підприємств ціна закупівлі і дорівнює собівартості). Але зрозуміло, що
собівартість – показник не одно факторний, це сукупність поточних витрат
на виробництво в сумі з адміністративними витратами і витратами на збут.
На виробництво і реалізацію продукції (послуг) витрачаються предмети
праці (сировина, матеріали, енергія), жива праця (робочий час), знаряддя
праці. Для їх обліку у виробництві застосовуються відповідні натуральні
одиниці і паралельно – грошова оцінка. Ряд видів затрат має тільки грошовий
вираз: витрати знарядь праці (устаткування, машин) – у формі
амортизаційних відрахувань, частина продукту для суспільства – у формі
податкових відрахувань, відрахувань до пенсійного фонду, на соціальне
страхування.
У ході розрахунку було визначено матеріальні витрати, витрати на
основну заробітну плату та премії, внесок на загальнообов’язкове державне
 26

соціальне страхування робітників, цехові витрати, загальнозаводські витрати

та витрати на утримання в експлуатацію, поза виробничі витрати. За цими
даними, тобто за рахунок повного перенесення вартості і частини знов
створеної на підприємстві продукції отримали виробничу собівартість.
Таким чином, матеріальні витрати для продукції А є найбільшими (74,73
грн/од.), а найменшими для продукції В (48,5 грн/од.), що значить, що для
продукції А необхідні найбільші витрати на матеріали, паливо,
електроенергію, що використовуються в процесі виробництва продукції.
Не дивлячись на різницю у матеріальних витратах, заробітна плата,
преміальні виплати та ЄСВ (трудові витрати) робітникам на ділянках 1 та 2,
де виготовлялась продукція А і Б, є однаковими (8,80, 4,40 і 2,90 грн/од.
відповідно. А ось для продукції В трудові витрати все ще найнижчі: 4,80,
2,40 і 1,58 грн/од.
Виробниче устаткування обслуговують також допоміжні робочі:
наладчики, слюсарі, ремонтники, електрики, постачальники та
прибиральники виробничих приміщень.
На кожний цех потрібно приблизно 1 - 2 прибиральника, 1 постачальник
і на кожні 6 - 10 одиниць устаткування приходиться по 1 наладчику,
слюсарю й електрику, тому необхідно враховувати витрати на їхню заробітну
плату до цехових витрат. Через різний відсоток цехових витрат (1 цех =
180%, 2 цех = 280%, 3 цех) зрозуміло, що найбільші витрати припадатимуть
на цех 2. Так, обслуговування цехів 1 та 2 дорівнює 20,44 грн/од., а на цех 3
лише 9.60 грн/од.
Загальнозаводські витрати, тобто витрати на організацію виробництво та
управління дорівнюють витратам на утримання та експлуатацію. Для
продукту А і Б це 3,52 грн/од., а для продукту В 1,92 грн/од.
Сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції є виробничою
собівартістю. Вона виражена у грошовій формі як прямі витрати основної
операційної діяльності на виробництво продукції (робіт, послуг) та
розподілені змінні і постійні загальновиробничі витрати операційної
діяльності підприємства. Найдорожчу собівартість має продукція А = 118,31
 27

грн/од., на другому місці продукція Б = 109,96 грн/од., а найдешевшою

виявилася продукція В = 70,27 грн/од.
Витрати, що пов’язані напряму з продажом виготовленої продукції (поза
виробничі витрати), такі як витрати на тару, упаковку товарів на складах,
витрати з доставку, рекламу склали для продукції А = 2,37 грн/од., для Б =
2,20 грн/од., і для В = 1,40 грн./од. На поза виробничі витрати не впливає
собівартість послуг і робіт для власного капітального будівництва, житлово-
комунального господарства підприємства і всіх інших послуг та робіт, які не
включені до складу виготовленої продукції.
Отже, розрахувавши всі показники, отримаємо сукупність усіх наведених
вище поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції – собівартість
продукції. Найдорожчим виявилася продукція А = 120,68 грн/од., яку на
внутрішньому ринку запропонують за 142,40 грн/од., а на зовнішньому за
3,65 $/од. Друга продукція Б має собівартість 112,16 грн/од. з продажною
ціною на внутрішньому ринку 132,35 грн/од., а на зовнішньому – 3,39 $/од.
Найдешевшою виявилася продукція В з собівартістю 71,67 грн/од., ціною на
внутрішньому ринку 84,57 грн/од і зовнішньому – 2,17$/од.
Визначення програми випуску продукції.
Для визначення необхідного обсягу виробництва було проведено
дослідження ринку. Основним завданням виробничої програми є
максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка
випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів
та отриманні максимального прибутку. З визначенням обсягу допомагає
складання таблиці матеріального балансу. Чим менше в балансі різного роду
втрат, тим правильніше здійснюється процес виробництва. Річна виробнича
програма продукції А, Б і В – це власне виробництво, що дорівнює: 28 280,
32 800 і 16 807,5 тис/од. відповідно.
Для ефективності роботи підприємства використовують різні чинники,
що полягають у підвищенні вдосконалення організації виробництва.
Ключовим структурним елементом системи конкурентних відносин
виступає конкурентоспроможність як багатогранна синтетична категорія. В
 28

умовах ринкового господарювання, коли конкуренція є невід’ємною

складовою, довгострокове успішне функціонування підприємства та
досягнення ним лідерства на ринку залежать від його
конкурентоспроможності.
Відповідно до закону попиту і пропозиції бачимо, що попит на весь
асортимент продукції є найбільшим за найнижчою ціною, але він вже
покривається конкурентами та імпортерами. Звідси випливає, що вихід на
ринок з продукцією А і Б буде досить складним, оскільки для продукції А
50% попиту покривають імпортери, а для продукції Б – 40% вітчизняні
конкуренти.
Для продукції А:
Необхідно привернення уваги споживачів, але ефект від реклами товару
А вітчизняного виробника не призведе до великих результатів. Імпортні
товари, зазвичай, мають кращу якість. Треба підвищувати витрати на
матеріальні ресурси для вдосконалення якості. Це, в свою чергу, підвисить і
інші показники. Не останню ланку займає і заробітна плата працівників –
необхідно залучення більш кваліфікованих кадрів. Всі чинники призведуть
до збільшення собівартості продукції, зниженню конкурентоспроможності
продукції падінню попиту на продукцію за неможливості зменшити
собівартість в умовах ринку.
Схожа ситуація і з продукцією Б, хоча вихід на такий ринок легший, ніж з
продукцією В (покриття імпортерами і конкурентами попиту на продукцію Б
і В: 50% < 65%).
Для зменшення собівартості продукції А та Б слід передивитися цехові
витрати на другому цесі, оскільки використання цієї ділянки значно збільшує
показник Вц і, відповідно, собівартість. Для продукції В доцільно
використовувати елементи, що відносяться до поза виробничих витрат та
працювати в 3 цеху.
Отже, для ефективності випуску продукції необхідно враховувати
кон’юнктуру ринку, ретельно вивчати наявний попит і пропозицію, рівень
цін та стан економіки в цілому.
29
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойчик І. М Економіка підприємства: підручник. Київ :

КондорВидавництво, 2016. 378 с.
2. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства : навч. посіб.
2-ге видання. Київ : Центр учбової літератури, 2022. 488 с. 14
3. Ярова Н. В. Економіка підприємства : Методичні вказівки щодо
написання рефератів як індивідуальних завдань для студентів денної та
заочної форми навчання. Одеса: ОНМУ, 2023. 14 с. URL:
https://onmumoodle.od.ua/mod/resource/view.php?id=67984
4. Ярова Н. В. Економіка підприємства. Методичні вказівки щодо
проведення семінарських і практичних занять і організації самостійної
роботи студентів спеціальності 051. Економіка за ОПП «Економіка
підприємства» та ОПП «Міжнародна економіка» Одеса : ОНМУ, 2023. 36 с.
URL: https://onmumoodle.od.ua/mod/resource/view.php?id=64347
5. Ярова Н. В. Конспект лекцій навчальної дисципліни «Економіка
підприємства» для бакалаврів спеціальності 051 «Економіка» : СМК :
Moodle, 2023. URL: https://onmu-moodle.od.ua/course/view.php?id=78
6. Ярова Н. В. Методичні вказівки до виконання курсового проєкту
«Обґрунтування програми випуску продукції» з дисципліни «Економіка
підприємства» для студентів спеціальності 051. Економіка за ОПП
«Економіка підприємства» та ОПП «Міжнародна економіка». Одеса : ОНМУ,
2023. 10 с. URL: https://onmu-moodle.od.ua/mod/resource/view.php?id=64349