Національний університет біоресурсів і природокористування

України

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА
з економіки підприємства
на тему: Економічна ефективність виробництва сої

Студента 2 курсу 1 групи

напряму підготовки Бакалавр
спеціальності Економіка
Овчарук Валентин Сергійович
(прізвище та ініціали студента)
Керівник доцент Степасюк Людмила
Михайлівна
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Оцінка за національною шкалою__________

Кількість балів: ______Оцінка: ECTS______

Члени комісії ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ-2022
 ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА СОЇ В

АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ...............................................................................5

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва..................5

1.2 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх

визначення....................................................................................................................7

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОЇ У

ПІДПРИЄМСТВІ.......................................................................................................12

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства..............................12

2.2. Динаміка розвитку та ефективність виробництва сої.....................................18

2.3. Факторний аналіз економічної ефективності виробництва сої............................21

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА СОЇ В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ...................................24

3.1. Вдосконалення організації виробництва сої на основі впровадження

інноваційних технологій...........................................................................................24

3.2. Поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції...........................30

3.3. Прогнозування та обґрунтування рівня беззбиткового виробництва сої в

підприємстві...............................................................................................................31

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ...............................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................38

ДОДАТКИ
 ВСТУП

У світі спостерігається тенденція до зростання обсягів виробництва та

споживання сої, яка є основною зернобобовою культурою. За площами посіву
вона займає четверте місце у світі серед всіх сільськогосподарських культур.
На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва соя набуває
виключного значення як цінна білково-олійна культура, яка має широкий
спектр використання в кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості
та медицині.
Інтерес до сої викликаний внаслідок її поживних якостей. Зерно сої
збалансоване за протеїном та перетравними амінокислотами, у насінні якого
міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю, багато калію,
фосфору, кальцію, а також вітамінів. За кількістю виготовлених продуктів соя
не має собі рівних. Із неї виготовляють соуси, замінники яєчного порошку,
молоко, сир, ковбаси, кондитерські вироби, консерви тощо. У світовому
виробництві рослинної олії соя посідає перше місце, олію використовують на
харчові цілі та для виробництва промислової продукції: лаку, фарб, пластмаси,
клею, мила, штучних волокон. ..
Соя а також продукти її переробки містять важливі поживні речовини
високих кормових якостей. Поступово, за соєю утверджується поняття
ідеального корму для тварин, звірів, птиці та риб. В раціонах тварин вона
широко використовується як основний інгредієнт тому, що найповніше
забезпечує їхню потребу в білку та амінокислотах, являється найбільш
економічним джерелом високоякісного білка і енергії. Важливим є те, що за
рахунок соєвої олії окуповуються всі витрати на вирощування даної культури,
чого не можна сказати про горох, люпин, боби, вику. Тому соєвий шрот
являється найдешевшим джерелом рослинного білка. З агрономічної точки
зору вирощування сої є важливим тому, що вона збагачує ґрунт азотом та
покращує його структуру.
Мета та задачі дослідження. Метою курсової роботи є вивчення
теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо аналізу
 4

економічної ефективності виробництва сої та підвищення його

конкурентоспроможності в аграрному підприємстві.
Цільове спрямування дослідження зумовило постановку та вирішення
таких завдань:
- розкрити теоретичні основи економічної ефективності виробництва
сої;
- обґрунтувати методичні підходи до оцінки ефективності виробництва
сої;
- вивчити сучасний стан виробництва сої у ТОВ «УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ»;
- проаналізувати ефективність виробництва сої в досліджуваному
підприємстві та здійснити оцінку впливу основних факторів на її виробництво;
- розрахувати беззбитковий обсяг виробництва сої в господарстві;
- обґрунтувати потенційні можливості вітчизняного насінництва соєвих
бобів;
- розкрити значення вдосконалення організації виробництва сої на основі
впровадження інноваційних технологій.
Об’єктом дослідження є процеси підвищення ефективності
виробництва сої у ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ».
Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних та
практичних аспектів, що зумовлюють підвищення ефективності виробництва
сої.
Методи дослідження. У курсовій роботі були використані такі основні
методи досліджень: абстрактно-логічний (для аналізу теоретичних підходів
щодо ефективності виробництва сої та формування висновків); економіко-
статистичний (для вивчення сучасного стану виробництва сої та оцінки його
ефективності); табличний та графічний методи відображення інформації.
Інформаційною та нормативною базою дослідження слугували звіти
господарства ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» за 2018 - 2020р.р.
( форма №1-баланс, звіт про фінансові результати (форма №2), форма 50-сг).
 5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА СОЇ В
АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва -

визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.
Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію
об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності
виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного
виробництва.
Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від
застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.
У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна
ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у
сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням
урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби
і птиці.
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням
одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.
Ефективність виробництва - узагальнююча економічна категорія, якісна
характеристика якої відображується у високій результативності використання
живої і уречевленої праці в засобах виробництва.
Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з
необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб
населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в
збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для
задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при
найменших сукупних витратах на одиницю продукції.
 6

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в

сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе
значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві -
продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському
виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної
худоби і співвідноситься з ними.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає
одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі,
від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на
виробництво одиниці продукції.
Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення
результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її
здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення
якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і
уречевленої праці.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед
значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є
одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню
ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що
виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат,
об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей
працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом
науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського
виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення
і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення
культурно-побутових умов працівників галузі.
Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського
виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних,
трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва
 7

продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб

суспільства.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх

визначення

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність
галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності
сільськогосподарських підприємств і окремих заходів.
Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню
доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та
покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від
раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від
економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення
продуктивності праці.
Практично не існує єдиного узагальнюючого показника для визначення
економічної ефективності роботи аграрного підприємства. Ця оцінка
ґрунтується на використанні системи взаємопов'язаних показників
натурального та вартісного обчислення, які відображають дію і форми вияву
об'єктивних економічних законів у матеріальному виробництві аграрної сфери
економіки, з урахуванням її особливостей, вплив різних чинників на процес
виробництва. Одна з вимог до показників оцінки діяльності підприємства -
вони повинні найоб'єктивніше відображати рівень ефективності виробництва.
Через це показники не можуть бути єдиними для всього сільського
господарства, окремих його галузей і видів продукції, а повинні враховувати
специфіку виробництва. Необхідність використання системи показників
обумовлена також різним характером виміру ефекту і різним за економічною
природою видом використовуваних ресурсів.
 8

Найпростішими і вихідними показниками для оцінки діяльності

підприємства є натуральні: урожайність сільськогосподарських культур і
продуктивність тварин. Одержання вищої врожайності - це найважливіше
завдання аграрних підприємств, оскільки вона забезпечує виробництво певного
обсягу продукції та безпосередньо впливає на рівень інших показників
господарювання. Чим вища урожайність зернових і кормових культур, тим
вищий рівень продуктивності тварин.
Важливість підвищення урожайності посилюється тим, що вона визначає
рівень та ефективність використання землі як головного засобу виробництва.
Проте натуральні показники виявляють лише один аспект досягнутої
ефективності, дають звужену характеристику використання окремого ресурсу і
не показують сукупних затрат праці, які забезпечили одержання цієї
врожайності або продуктивності тварин.
Щоб забезпечити об'єктивність оцінки діяльності підприємства і мати
змогу порівняти затрати та результати виробництва, обсяг виготовленої
продукції переводять у вартісну форму.
Найважливішими вартісними показниками, що характеризують діяльність
підприємства, є обсяг валової й товарної продукції, розмір поточних витрат і
капітальних вкладень, дохідність виробництва. На їх основі можна визначити
продуктивність праці, капіталовіддачу, капіталомісткість, обчислити валовий і
чистий дохід, а також показники рентабельності.
Для оцінки економічної ефективності виробництва сої використовують
наступні показники:
-урожайність;
- продуктивність праці;
- повна собівартість 1 ц сої;
-ціна реалізації 1 ц сої;
-розмір прибутку з розрахунку на 1 ц продукції та на 1 га посіву;
- рівень рентабельність виробництва сої.
 9

Урожай та урожайність є найважливішими результативними показниками

розвитку продуктивних сил сільського господарства, виробничої діяльності і
використання головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі.
В рівні урожайності відображається вплив комплексу природних і
економічних умов, у яких здійснюється сільськогосподарське виробництво,
зміни в технології , техніці і організації виробництва. В свою чергу, від рівня
урожайності в значній мірі залежить обсяг валового збору та інші показники
ефективності рослинництва і сільського господарства в цілому.
Урожайність - це середній збір того чи іншого виду продукції з одиниці
площі (1 га, кв.м площі закритого ґрунту).
Урожайність визначається як відношення збору валової продукції з площі
посіву в центнерах до площі посіву даної культури, га. Урожайність вимірюють
у центнерах з гектара (ц/га).
Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці.
Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка
визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або
кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію.
Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції,
виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на
одиницю продукції.
Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю.
Наступним показником економічної ефективності виробництва cої є
собівартість 1 ц продукції.
Вартість продукту - це вираження втіленої в ньому живої та уречевленої
праці. Її величина визначається кількістю затраченої суспільно необхідної праці
на виробництво одиниці продукції.
Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на
підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість
можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з
 10

конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих

моменти:
- собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у
виробництві;
- величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що
дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;
- конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко
встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).
Собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на
виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність усього процесу
виробництва на підприємстві.
Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих
витрат до обсягу виробленої сої, а собівартість реалізованої продукції -
відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованої
(товарної) продукції.
Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати
підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення
процесу простого відтворення.
Ціна як економічна категорія являє собою грошове вираження вартості
товару;
Ціна реалізації -- остаточно визначена ціна, за якою товар продається чи
купується. Ціна реалізації 1ц зерна розраховується шляхом співставлення
виручки від реалізації зерна до кількості реалізованого зерна.
Для всебічної характеристики економічної результативності виробництва
сої вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього
визначають відношення прибутку до площі посіву сої.
Розмір валового і чистого доходу та прибутку розраховуємо на 1 гектар
сільськогосподарських угідь та на 1 ц продукції.
Заключним етапом характеристики економічної ефективності
виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють
 11

відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з

виробництвом та реалізацією продукції. Він показує величину прибутку на 1
грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у
поточному році.
Цей показник дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова
тобто вигідніша для виробництва. Однак слід ураховувати, що собівартість має
відповідати витратам виробництва на основі рівноважних цін.
До показників рентабельності продукції відносять:
1. Рентабельність окремого виду продукції - розраховується як
відношення прибутку від його реалізації до собівартості.
2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення
валового прибутку (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.
3. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення валового
прибутку (або чистого прибутку) до вартості основних засобів і матеріальних
оборотних коштів.
Показники рентабельності продукції є основними індикаторами
ефективності виробничої діяльності. Саме тому аналітична оцінка цього об'єкту
має першочергове значення і полягає в пошуку внутрішніх резервів
підприємства, спрямованих на підвищення ефективності виробництва
продукції.
 12

РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОЇ У ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без

якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і
тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним
засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень
ефективності сільськогосподарського виробництва.
Продуктивність виробництва залежить від величини земельного фонду і
частки в ньому земель, які використовуються в сільськогосподарському
виробництві. При цьому необхідне раціональне використання земельних
ресурсів. До складу сільськогосподарських угідь входять рілля, пари, сінокоси,
пасовища, багаторічні насадження.
Потрібно застосовувати інтенсивний спосіб господарювання - зменшення
розораності і впровадження комплексної механізації, поглиблення спеціалізації,
посилення концентрації виробництва на базі агропромислової інтеграції,
дотримуватись оптимального співвідношення ріллі та інших
сільськогосподарських угідь.
Рілля - ділянки землі, щорічно використовуються для вирощування
сільськогосподарських культур (це розорана земля, яка використовується як
посівна площа і підготовлена під посів сільськогосподарських культур). Сюди
входять площі чистих (чорних) парів і городи, у тому числі корисна площа
закритого ґрунту.
Підприємство розташоване в Київській обл., Згурівський р-н, село
Великий крупель,. Область розташована на півночі України, на лівому березі
Дніпра, у межах Поліської низовини та лісостеповій зоні Придніпровської
низовини. Підприємство займається вирощуванням зернових культур (крім
рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощуванням овочів і
 13

баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів та розведенням великої

рогатої худоби молочних порід.
Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1
Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

2019 р. 2020 р.
2020 р. у %
Угіддя
га % га % до 2019 р.
Всього с.-г. угідь, га 2265,3 100,00 6359,11 100,00 280,71
у тому числі:
рілля 2265,3 100,00 6359,11 100,00 280,71
сіножаті - - - - -
пасовища - - - - -
багаторічні
- - - - -
насадження

Аналізуючи структуру сільськогосподарських угідь даного підприємства

варто відмітити, що у 2019 році всього сільськогосподарських угідь 2265,3 га,
що на 4093,81 га (280,17%) менше від 2020.
Питома вага ріллі у структурі сільськогосподарських угідь ТОВ
«УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» складає 100%. Це означає, що всі
земельні угіддя підприємства використовуються як рілля, тобто вони
призначені для вирощування певних посівних культур.
Головною складовою частиною продуктивних сил
сільськогосподарського виробництва є трудові ресурси.
Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним
розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному
господарстві.
Для характеристики працюючих на підприємстві в літературі та
нормативних актах зустрічаються різні терміни: трудові ресурси, персонал,
кадри, трудовий колектив.
Усі вони можуть бути використаними, оскільки характеризують
 14

робітників підприємства з певною особливістю.

Трудові ресурси ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"»

представленні у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2
Трудові ресурси господарства та їх використання

2020 р. у
Показник 2019 р. 2020 р. % до 2019
р.
Середньорічна чисельність
318 318 100,00
працівників, осіб
Відпрацьовано у с.-г.
виробництві всього, тис. 739,3 741,1 100,24
люд.-год.
Відпрацьовано одним
працівником за рік, люд.- 2324,8 2330,50 100,25
год.
Коефіцієнт використання
1,230 1,233 Х
трудових ресурсів, всього

З таблиці 2.2 бачимо, що середньорічна чисельність працівників не

змінилася і становить 318 осіб. У 2020 році у сільськогосподарському
виробництві відпрацьовано на 0,24% більше у порівнянні з 2019 роком.
Коефіцієнт використання трудових ресурсів більше 1, це означає, що рівень
використання працівників даного підприємства є ефективним і правильним.
Кількість відпрацьованих людино-годин у сільськогосподарському
виробництві за аналізований період збільшилась на 0,24%, що супроводжується
зростанням відпрацьованих людино-годин одним працівником.
Основними засобами прийнято вважати матеріальні активи, що
утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва,
надання послуг, здавання в оренду, очікуваний або встановлений строк
корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного
циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово
зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні засоби мають
 15

грошову оцінку і відображаються у балансі підприємства як основні активи.

Забезпеченість підприємства основними засобами виявляють за
допомогою таких показників як капіталозабезпеченість та капіталоозброєність
праці.
Капіталозабезпеченість - це вартість основного капіталу на 1 га
сільськогосподарських угідь. Капіталоозброєність праці - це вартість основного
капіталу на одного середньорічного працівника.
Багаторічний досвід ведення сільського господарства свідчить, що
вищому показнику капіталозабезпеченості та капіталоозброєності праці
відповідає більший вихід валової продукції рослинництва з кожної одиниці
площі земельних угідь і вища продуктивність праці.
Що стосується забезпечення підприємства основним капіталом, то воно
відображене в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його
використання

2020 р. у % до
Показник 2019 р. 2020 р.
2019 р.
Вартість валової продукції,
113109,02 125538,07 111,0
тис. грн
Вартість основного
80228 103387 128,9
капіталу, тис. грн
на 1 га с.-г. угідь 35,4 16,26 45,9
на 1 середньорічного
252,29 325,12 128,9
працівника
Капіталовіддача, грн 1,41 1,21 86,1
Капіталомісткість
0,71 0,82 116,1
продукції, грн
Норма прибутку, % 18,88 х х

Аналізуючи отримані показники, можна відзначити, що вартість

основного капіталу збільшилась на 11,0% протягом 2019-2020 років.
Економічна ефективність їх використання характеризується капіталовіддачею
 16

та капіталомісткістю. За два роки капіталовіддача зменшилась на 13,9%

порівнюючи 2020 рік з 2019 роком, та збільшилась капіталомісткість на 16,1%.
Це означає, що розмір основного капіталу, необхідного підприємству для
виробництва валової продукції вартістю 1 грн., зменшився. Показник норми
прибутку дає можливість визначити ефективність використання капіталу,
ступінь його прибутковості. У 2019 році ефективність використання основного
капіталу найвища, а у 2020 році – підприємство мало збиток.
Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.
Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є
його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних
відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.
Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона
за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам
покупців, і суспільному попиту. Обсяг реалізованої продукції прямо впливає на
величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу
виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків
нереалізованої продукції на початок і кінець року.
Таблиця 2.4
Структура грошових надходжень від реалізації продукції

2019 р. 2020 р. 2020 р.

Показник у % до
тис. грн % тис. грн %
2019 р.
Соя 4923,5 1,4 4923,5 1,16 100
Жито 42 0,01 42 0,01 100
Кукурудза на зерно 33443,6 9,56 67807,6 16,08 202,75
Всього по
37409,1 10,68 72773,1 17,26 194,5
рослинництву
Продукція скотарства 24796,8 7,08 27385,5 6,49 110,4
у тому числі молоко 287897,9 82,23 320741,6 76,09 111,4
Всього по тваринництву 312694,7 89,3 348727,1 82,73 111,52
Разом по рослинництву
350103,8 100,00 421500,2 100,00 120,4
і тваринництву

З таблиці 2.4 бачимо, що як і в 2019, так і 2020 основну частку займає

 17

тваринництво, у 2020 році виробництво продукції тваринництва збільшилось

до на 11,52% . Найбільшу питому вагу у структурі грошових надходжень
займає молоко, у 2020 році ця частка склала 76,09%. Стосовно сої можемо
бачити, що грошові надходження не змінилися. Також значну питому вагу
займає кукурудза на зерно - 33443,6тис. грн (9,56%) та 67807,6тис. грн
(16,08%) у 2019 та 2020 роках відповідно. Підприємство спеціалізується на
виробництві рослинництва.
Економічний результат діяльності підприємства - це термін, який
використовується як вимірник того, наскільки вдало підприємство вирішує свої
економічні завдання, задовольняючи інтереси його власників. Оцінюючи
результати господарської діяльності підприємства за певний час (місяць,
квартал, рік), використовують такі економічні категорії:
 обсяг виробленої продукції, якій властиві певні кількісні та якісні
характеристики;
 дохід, отриманий підприємством від здійснення господарської діяльності;
 прибуток або збиток як кінцевий фінансовий результат діяльності[26].
Результати господарської діяльності підприємства ТОВ «УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» наведені в таблиці 2.5

Таблиця 2.5
Результати господарської діяльності підприємства

2020 р. у %
Показник 2019 р. 2020 р.
до 2020 р.
Вартість валової продукції,
113109020 125538070 110,99
грн:
на 1 га с.-г. угідь 49931,14 19741,45 39,53
на 1 середньорічного
355688,74 394773,81 110,99
працівника
на 1 грн виробничих витрат 0,558 0,557 0,99
Валовий прибуток, грн: 293837000 138615000 47,17
на 1 га с.-г. угідь 17051,82 8044,05 47,10
на 1 середньорічного
924015,72 435896,23 47,17
працівника
 18

Рівень рентабельності
15,22 -1,06 Х
підприємства, %
Аналізуючи результати господарської діяльності ТОВ «УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» бачимо, що вартість валової продукції за період з 2019

по 2019 рік збільшилася на 10,99%.

У 2020 році бачимо скорочення валового прибутку у порівнянні з 2019 на
52,83%. Валовий прибуток: на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного
працівника за аналізований період також зменшився.
Через такі зміни валового прибутку у 2019 році рівень рентабельності
становив 15,22%, а в 2020 – підприємство отримало збиток.
Отже, охарактеризувавши виробничі ресурси господарства можна
зробити висновки, що підприємство є досить розвинутим, має значну кількість
основного капіталу, велику площу землі і вирощує широкий асортимент
сільськогосподарської продукції.

2.2. Динаміка розвитку та ефективність виробництва сої

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції один з основних

показників які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств.
Від його величини залежить об'єм реалізації продукції, а отже, і ступінь
задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - у
сировині. За допомогою окремих показників розглянемо рівень розвитку
зерновиробництва у досліджуваному господарстві.
Таблиця 2.6
Динаміка виробництва сої в господарстві

2020 р. у %
Показник 2019 р. 2020 р.
до 2019 р.
Площа посіву, га 1174 1027 87,47
Урожайність з 1 га, ц 20,59 35,94 174,55
Валовий збір сої, ц 24178 36916 152,68
Реалізовано сої, ц 25264 34428 136,27
Рівень товарності, % 104,49 93,26 х
Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок, що в господарстві
 19

ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» у 2020 році порівняно з 2019 площа

посіву зменшилась на 147 га (12,53%). Аналізуючи урожайність, можна
стверджувати, що вона збільшилась з 20,59 ц/га до 35,94 ц/га . Враховуючи
динаміку зміни посівних площ та урожайності культури, можна проаналізувати
динаміку валового збору , який залежить від обох вище згаданих показників.
Валовий збір сої збільшився. Так як він становив у 2019 році 24178 ц, а вже у
2020 році він становив 36916 ц, тобто збільшився на 52,68%.
З кожним роком спостерігається зростання обсягу реалізованої продукції,
проте, темп росту валового збору сої є більшим, що призводить до зниження
рівня товарності сої. Так, у 2019 році продукції реалізувалось більше ніж
вирощувалось за рахунок реалізації запасів продукції, а у 2020 році обсяги
реалізації є нижчими за обсяги виробництва.
Структура виробничої собівартості і розмір витрат на 1 ц сої за окремими
статтями зображено у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц сої

2019 р. 2020 р.
Показник
грн % грн %
Витрати на оплату праці, грн 42 5,36 16,03 6,08
Відрахування на соціальні заходи,
6,36 0,81 3,03 1,14
грн
Прямі матеріальні витрати, грн 197,2 25,19 62,8 23,82
з них: насіння та посадковий
35,38 4,5 17,9 6,79
матеріал
мінеральні добрива 53,4 6,82 4,9 1,86
нафтопродукти 33,6 4,3 10,2 3,87
оплата послуг і робіт 92,07 11,76 29,07 11,03
решта матеріальних витрат 75,5 9,64 29,7 11,27
Амортизація необоротних активів 23,8 3,04 15,16 5,75
Загальновиробничі витрати 223,5 28,55 74,76 28,36
Виробнича собівартість 1 ц сої 782,81 100 263,55 100

З таблиці 2.7 бачимо, що за 2019 рік найбільшу питому вагу у структурі

виробничої собівартості займають прямі матеріальні витрати, а саме мінеральні
добрива та загальновиробничі витрати – 11,76% та 28,55% відповідно. В
 20

порівняні з 2019 роком в 2020 зменшилися витрати на оплату праці та

загальновиробничі витрати, при цьому скоротилися прямі матеріальні витрати.
Виробнича собівартість 1 ц сої у 2020 році зменшилась на 519,26 грн.
Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність,
прибутковість. В процесі господарської діяльності підприємство повинно
відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати
прибуток.
Рентабельність - це показник економічної ефективності
сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство
від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві
величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої
продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації. Розглянемо
результат і собівартість сої в господарстві за досліджуваний період в таблиці
2.8.

Таблиця 2.8
Собівартість і рентабельність виробництва сої

2020 р. у %
Показник 2019 р. 2020 р.
до 2019 р.
Повна собівартість 1 ц зерна, грн 689,84 817,48 118,5
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн 565,41 951,13 168,22
Прибуток на 1 ц зерна, грн -124,42 133,65 -107,42
Рівень рентабельності, % -18,04 16,35 х
 21

Проаналізувавши дані за два роки, можна сказати, що найбільша

собівартість 1ц сої була в 2020 році (817,48грн), найнижча в 2019 році (689,84
грн). Аналізуючи прибуток з 1 ц, можна зробити висновок, що найбільше його
значення в 2020 році – 133,65 грн. тоді як в 2019 році (-124,42) грн. Це говорить
про те, що підприємство не впроваджує ряд заходів щодо ефективнішого
вирощування даної культури для отримання більшого рівня рентабельності.

2.3. Факторний аналіз економічної ефективності виробництва сої

З кожним роком спостерігається зростання обсягу реалізованої продукції,

проте, темп росту валового збору сої є більшим, що призводить до зниження
рівня товарності сої. Так, у 2019 році продукції реалізувалось більше ніж
вирощувалось за рахунок реалізації запасів продукції на 4,49%, а у 2020 році
обсяг реалізації є нижчими за обсяг виробництва на 6,74%.
Проаналізуємо причини зміни валового збору сої, для цього проведемо
факторний аналіз зміни валового збору сої.
Таблиця 2.9
Вплив факторів на зміни валового збору сої

Відхилення
Показник 2019 р. 2020 р.
(+,-)
Площа посіву, га 1174 1027 -147
Урожайність з 1 га, ц 20,59 35,94 15,35
Валовий збір зерна, ц 24178 36916 12738
Валовий збір зерна при площі 2020 р. і
21145,93
урожайності 2019 р., ц
Зміни валового збору зерна за рахунок, ц:
-3032,07
площі посіву
урожайності +15770,07

Дані таблиці 2.9 свідчать про зростання валового збору сої у 2020 році,
порівняно з 2019, на 12738 ц, проте за рахунок зменшення площі посіву на -147
га, валовий збір сої скоротився на -3032,07 ц, а за рахунок збільшення
урожайності на 15,35 ц/га - валовий збір виріс на +15770,07 ц.
На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та сої
 22

зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов

виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та
агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими
ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги,
продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції;
організаційно - економічний рівень у господарстві.
Головні впливові фактори на собівартість 1ц сої є витрати виробництва на
1 га посіву та урожайність технічних культур. При цьому між собівартістю та
першим фактором прямо-пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат
виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. сої. Вплив другого фактору
- обернений: чим вища урожайність технічних тим нижча собівартість 1 ц сої і
навпаки. Розглянемо, як впливали зазначені фактори на формування
собівартості сої в ТОВ «Хмільник-Агро» протягом певного періоду у таблиці
2.10.
Таблиця 2.10
Собівартість 1 ц сої і фактори її формування

Відхилення
Показник 2019 р. 2020 р.
(+,-)
Витрати на 1 га посіву, грн 10125,71 13777,40 3651,69
Урожайність з 1 га, ц 20,59 35,94 15,35
Собівартість 1 ц зерна, грн 491,77 383,34 -66,43
Собівартість 1 ц зерна при витратах
669,13
2020 р. і урожайності 2019 р., грн
Зміни собівартості 1 ц зерна за
рахунок, грн: +177,36
- витрат виробництва
- урожайності -285,79

Дані таблиці 2.10 свідчать про зменшення собівартості 1 ц сої у 2020 році,
порівняно з 2019, на -66,43 ц, за рахунок збільшення витрат виробництва на 1 га
посіву на 3651,69 га, валовий збір сої збільшився на 177,36 грн, збільшення
урожайності на 15,35 ц/га - собівартість зменшилась на -285,79 грн.
Одним з основних показників економічної ефективності виробництва
 23

зерна є маса прибутку, яку одержують від реалізації продукції. На його

динаміку впливають різні фактори, зокрема, обсяг реалізованої продукції, ціна
реалізації, повна собівартість зерна.
Розглянемо вплив основних факторів на зміну маси прибутку від
реалізації зерна протягом досліджуваного періоду в ТОВ « УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11
Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації сої

Відхилення
Показник 2019 р. 2020 р.
(+,-)
Реалізовано зерна, ц 25264 34428 9164
Прибуток, тис. грн -3144 122,06 3266,06
Повна собівартість 1ц сої, грн 689,84 817,48 258,94
Ціна реалізації 1ц сої, грн 565,41 951,13 385,72
Прибуток на 1 ц сої, грн -124,43 133,65 258,08
Зміни маси прибутку, тис. грн у т. ч. за -3313,07
рахунок: обсягу реалізації сої
собівартості сої -13436,4
ціни реалізації 20015,01

Проаналізувавши дані таблиці 2.11 щодо впливу факторів на зміни маси

прибутку від реалізації сої слід зазначити, що в 2020 році підприємство
отримало прибуток, за рахунок збільшення ціни на 385,72 грн прибуток
збільшився на 20015,01 тис. грн, але зменшився він за рахунок збільшення
собівартості
Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від
реалізації сої слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня
собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення
урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення
стабільного розвитку підприємства.
 24

РОЗДІЛ 3.
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИРОБНИЦТВА СОЇ В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Вдосконалення організації виробництва сої на основі впровадження

інноваційних технологій

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна

здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток
сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному
масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та
інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.
Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення
виробництва продукції на основі незмінного рівня техніки і технології. У
рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок
розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і
птиці.
За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва
збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень,
спрямованих на впровадження досягнень науково технічного прогресу,
передової техніки, і прогресивної технології, які зумовлюють зростання
урожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.
В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського
господарства протягом тривалого періоду відбувалося при використанні
екстенсивних факторів - розширення посівних площ за рахунок розорювання
вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується
значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в
сільськогосподарському виробництві.
Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції обмежена, інтенсифікація сільського
господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового
 25

значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації -

об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства,
притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах
інтенсивного ведення сільського господарства виключається необхідність
збільшення поголів'я продуктивної худоби.
Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського
господарства є, по-перше, необхідність подальшого збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орнопридатних земель
і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для
інтенсивного розвитку виробництва.
Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського
господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю
земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх факторів
виробництва на основі інноваційної діяльності.
У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського
господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів
на одній і тій самій земельній площі замість їхнього розподілу між різними
земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського
господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та
використання прогресивних технологій.
Особливості інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає
в тому, що ефективність технічних вдосконалень, засобів і предметів праці
виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація
землеробства базується на тій особливості землі, як засобу виробництва, що її
родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи
зростання врожайності сільськогосподарських культур.
Інтенсифікація, що означає кількісний і якісний розвиток
сільськогосподарського виробництва, основа постійного збільшення обсягу
продукції землеробства і тваринництва. Вона передбачає госпрозрахунковий
 26

метод господарювання, спрямований на досягнення найвищої ефективності

виробництва.
В умовах інтенсифікації виробництва вихід сільськогосподарської
продукції збільшується насамперед на основі найефективнішого використання
як наявних земельних і трудових ресурсів, так і матеріальних засобів
виробництва. А це передбачає вдосконалення сільськогосподарського
виробництва, його техніки, технології, біологічних факторів (сортів рослин і
порід тварин), форм організації праці та всього механізму господарювання.
Отже, інтенсифікація сільського господарства як особлива форма розширеного
відтворення являє собою послідовний процес концентрації на основі науково-
технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одну й ту ж
одиницю земельної площі, спрямований на збільшення обсягу високоякісної
продукції і підвищення ефективності її виробництва.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і надалі
ґрунтуватиметься на досягненнях науково-технічного прогресу як головної
умови розвитку продуктивних сил суспільства. Вона здійснюватиметься
шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва
на основі електрифікації, широкої хімізації землеробства і тваринництва,
розвитку сільськогосподарських меліорацій (зрошення, осушення та
обводнення земель), а також впровадження у виробництво досягнень науки і
передового досвіду, різних прогресивних організаційно-економічних заходів.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва неможлива без
здійснення комплексної механізації, що передбачає постійне удосконалення
техніки, створення систем машин, які повністю відповідали б вимогам
агротехніки. При інтенсифікації сільського господарства передбачається
найповніше, високопродуктивне використання всіх засобів виробництва. Для
підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку необхідно
ліквідувати нерегламентовані простої, правильно агрегатувати і повністю
використовувати потужності агрегатів, організовувати двозмінну роботу,
особливо в напружені періоди посівної та збиральної кампаній, поліпшувати
 27

технічне обслуговування машин з додержанням правил технічного

обслуговування.
Для характеристики інтенсифікації використовується система показників:
вартісні і натуральні, загальні і часткові. Вартісні дозволяють порівняти
додаткові вкладення праці і засобів виробництва і зв'язаний з ними ріст
виробництва продукції, а натуральні - визначити об'єм виробництва окремих
видів продукції. Розрізняють рівень інтенсивності, тобто вкладення засобів
виробництва - факторні показники і економічну ефективність інтенсифікації -
результативні показники.
Схема вивчення процесу інтенсифікації має такий вигляд: земля - об'єкт
інтенсифікації, обсяг витрат на 1 га - рівень інтенсифікації, вихід продукції з 1
га - результат інтенсифікації, окупність витрат - ефективність інтенсифікації.
Узагальнюючим показником рівня інтенсивності є сума вартості основних
виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) в
розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь:
Про рівень інтенсивності сільського господарства в цілому і окремих його
галузей можна судити також по затратах живої праці на одиницю площі
сільськогосподарських угідь, що залежить від рівня технічної озброєності
праці. З підвищенням рівня інтенсивності затрати живої праці на відміну від
інших показників зменшуються. Рівень інтенсивності галузей рослинництва і
тваринництва визначається за допомогою таких же показників, але
розрахованих відповідно на 1 га ріллі та 1 умовну голову худоби.
Показники другої групи характеризують результати інтенсифікації. Вони
визначають, скільки продукції одержано з одиниці тієї самої земельної площі.
До них належать обсяг валової продукції з одиниці площі, урожайність культур,
виробництво тваринницької продукції з розрахунку на 1 га
сільськогосподарських угідь, продуктивність тварин тощо. Ці показники
характеризують результативність аграрного виробництва та рівень
інтенсивності використання землі.
 28

Показники третьої групи дають уявлення про економічну доцільність

затрат праці й матеріальних ресурсів. До них належать продуктивність праці,
вихід валової продукції з розрахунку на 1 грн витрат виробництва, собівартість
продукції, її фондомісткість, прибутковість та рентабельність виробництва
окремих видів продукції, галузей в середньому і підприємства в цілому тощо.
Виробництво зерна сої є досить високоефективним та рентабельним.
Встановлено, що на показники економічної ефективності виробництва сої
мають вплив елементи технології вирощування. При зміні рівня інтенсифікації
технології вирощування сої різниться величина урожайності та собівартість
одиниці продукції, що в свою чергу викликає зміну показників рівня
рентабельності. Вартість виробленої продукції є важливою складовою
економічної оцінки моделей технології вирощування сої.
Факторами підвищення рівня економічної ефективності інтенсифікації
виробництва в аграрних підприємствах є наступні:
- формування оптимального рівня забезпеченості технологічного процесу
виробничими ресурсами;
- формування оптимальних співвідношень між окремими складовими
ресурсного потенціалу підприємства (між основними і оборотними фондами,
між силовими і робочими машинами, між поголів'ям тварин і кормовою базою
та ін.);
- паритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію;
- впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу;
- використання добрив, засобів захисту рослин і тварин;
- рівень технології і організації виробництва;
- інвестиційний клімат;
- державна аграрна політика.
Серед основних напрямів інтенсифікації сільськогосподарського
виробництва виділяють такі: механізація та автоматизація; меліорація;
хімізація; електрифікація; ресурсо- та енергозберігаючі технології;
 29

біотехнології; спеціалізація і концентрація виробництва; ефективний

менеджмент; прогресивні форми організації і оплати праці.
При інтенсифікації виробництва важливим є рівень розвитку соціальної
сфери. З одного боку, розвиток сільськогосподарського виробництва визначає
рівень розвитку соціальної сфери, з другого - соціальні фактори впливають на
ефективність виробництва.
Поліпшення якості та безпеки продукції соєвого під комплексу, а також
організація відповідного контролю вимагає наступних практичних дій:
1) нарощування потужностей діючих підприємств з переробки сої за
рахунок їх реконструкції і технічного переоснащення;
2) контроль з боку підприємства за дотриманням технологічної
дисципліни при виробництві та переробці сої;
3) гармонізація національних стандартів з міжнародними стандартами
щодо методів визначення показників якості насіння сої та продукції її
переробки;
4) затвердження та атестація відповідник методик щодо визначення не
лише вмісту, а й кількості генетично-модифікованих організмів у продукції;
5) визначення гранично можливого рівня вмісту ГМ компонентів для
подальшого маркірування продукції, яка містить більшу кількість генетико-
модифікованих організмів, ніж зазначений рівень.
Необхідним підґрунтям, на який буде спиратись подальший розвиток
соєвого ринку, має стати наукова база. На сьогодні розроблено багато наукових
розробок, що стосуються сої. Існує значний фонд високобілкових і
високоолійних сортів сої, адаптованих до різних природно-кліматичних умов.
Для підвищення ефективності й досягнення прогнозованого рівня
виробництва сої (3 млн. тон), подальшої її переробки та реалізації як на
внутрішньому так і на зовнішньому ринках необхідно здійснювати виважену
державну підтримку через ціноутворення, фінансування, кредитування,
оподаткування, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників.
 30

3.2. Поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції

Підвищення якості продукції вимагає додаткових затрат не тільки

інтелектуальної праці, але, як правило, й матеріально-грошових коштів.
Оскільки підвищення якості сільськогосподарської продукції в більшості
випадків рівнозначно зростанню обсягу її виробництва, згадані витрати слід
розглядати як змінні. Як свідчить світова практика і, насамперед, досвід
високорозвинутих країн Заходу, в усіх галузях народного господарства
сформувалася стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості
продукції. Але слід пам’ятати, що висока якість не повинна досягатися будь-
якою ціною. Це ж стосується використання інших нецінових факторів
підвищення конкурентоспроможності товарів. Додаткові витрати, пов’язані з
реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними,
тобто попит на продукцію, а в окремих випадках і ціна мають зрости на більшу
величину, ніж це потрібно для відшкодування з надлишком названих витрат.
В разі, коли підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат, що
зумовлюють здорожчання продукції, економістам підприємства потрібно
визначити, за якою мінімально підвищеною ціною уже буде економічно
виправдано продавати таку більш дорогу продукцію з тим, щоб зберегти уже
досягнутий рівень її цінової конкурентоспроможності. Для цього можна
скористатися наступною методикою.
Цінову конкурентоспроможність визначають за формулою:
ЦК = (Ц – ПС): Ц, де
ЦК – цінова конкурентоспроможність;
Ц – ціна продажу 1 ц продукції;
ПС – повна собівартість 1 ц продукції (виробнича собівартість плюс витрати на
реалізацію продукції).
Динаміка цінової конкурентоспроможності сої у ТОВ «УКРАЇНСЬКА
МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» можна побачити у таблиці 3.1.
 31

Таблиця 3.1
Динаміка цінової конкурентоспроможності сої у сільськогосподарському
підприємстві
Рік
Показник 2019 2020
Соя
Реалізовано сої, тис. ц 25264 34428
Повна собівартість, тис. грн 17428 42418,8
Виручка від реалізації, тис. грн 14284,6 49354,1
Прибуток (збиток) від реалізації,
-3143,4 6935,3
тис. грн
Повна собівартість 1 ц сої, грн 689,84 817,48
Ціна 1 ц сої, грн 565,41 951,13
Рівень рентабельності
-18,04 16,35
(збитковості), %
Цінова конкуренто-спроможність
22,00 14,10
сої, %

На цінову конкурентоспроможність товару впливають два фактори: ціна

реалізації і повна собівартість центнера продукції. У 2019 році підприємство
має вищу цінову конкурентоспроможність, у порівнянні з наступним роком. Її
рівень становить 22% тоді як у 2020 лише — 14,1%. Одержаний результат
означає, що підприємство для завоювання місцевого ринку збуту має
економічну можливість знизити ціну на сою проти рівня ринкової ціни на 22 %
і не зазнавати при цьому збитків, тимчасом в 2020 році можуть допустити таке
зниження лише на 14,1 %.

3.3. Прогнозування та обґрунтування рівня беззбиткового виробництва сої

в підприємстві

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності малих

підприємницьких структур аграрного бізнесу необхідно розрахувати: 1)
маржинальний дохід; 2) критичний обсяг виробництва і реалізації
сільськогосподарської продукції.
 32

Маржинальний дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації

продукції та змінними витратами за формулою:
М д =В р −С зв (3.1)

де В р – виручка від реалізації продукції, грн.

С зв – загальна величина змінних витрат, грн.

Підставляємо дані підприємства за 2019 рік:

М д=¿14284,6-8743=5541,6 тис. грн

Дані за наступні роки зображені у таблиці 3.1.

Маржинальний дохід на 1 ц продукції визначається як різниця між ціною
реалізації та змінними витратами у собівартості одиниці продукції за
формулою:
М д =Ц−С зв (3.2)
Результати можна побачити у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Маржинальний дохід

Показник 2019 р. 2020 р.

Виручка від реалізації 14284,6 49354,1

Змінні витрати 8743 31011,3
Маржинальний дохід 5541,6 18342,8
Ціна реалізованої продукції 565,41 951,13
Змінні витрати на 1 ц 361,61 396,01
Маржинальний дохід на 1 ц 203,80 555,12

Одна з головних умов успішного господарювання – це досягнення обсягів

продажу продукції, які б забезпечили прибуток. Прогнозний розрахунок
повинен дати відповідь: скільки необхідно реалізувати продукції, щоб виручка
відшкодувала витрати. Виходячи з цього, при визначенні найефективнішого
 33

варіанту організації виробництва важливим є розрахунок критичного обсягу

випуску продукції, досягнення якого забезпечує рентабельність підприємства.
Критичний обсяг виробництва певної продукції в натуральному виразі
називається точкою беззбитковості. Критичний обсяг випуску продукції – це
такий обсяг виробництва, за якого виручка від реалізації певного виду
продукції дорівнює сукупним витратам на її виробництво і реалізацію.

Критичний обсяг випуску сої в натуральному виразі ( N kp ) визначається

відношенням суми постійних витрат до маржинального доходу на 1 ц
продукції. Його визначають за формулою:
C пв
N кр =
Ц−С зв (3.3)

де C пв – сума постійних витрат, грн.

Ц – ціна реалізації 1 ц продукції, грн.
C зв – сума змінних витрат, грн.

Розраховуємо точку беззбитковості для сої в 2019 році.

2364900
N= =11604 , 02ц
565 , 41−361, 61

Тобто для того, щоб підприємство отримала беззбиткове виробництво

йому необхідно було виробити в 2019 році 11604.02 ц сої. У грошовому виразі
це становить 6561,03 тис. грн.
Точка беззбитковості для 2020 року.

3326200
N= =5503 , 95 ц
907 ,22−302, 89

У 2020 році підприємству було достатньо виробити 5503,95 ц сої, для

того щоб забезпечити беззбиткове виробництво. У грошовому виразі точка
беззбитковості становить 4993,29 тис. грн.
Розраховуємо точку беззбитковості для 2019 року.
 34

11407500
N= =20549 , 61 ц
951 , 13−396 ,01

Точка беззбитковості в 2019 році складає 20549,61 ц сої. У грошовому

виразі це становить 19545,35 тис. грн.
У таблиці 3.3 можна побачити розрахунок беззбиткового обсягу
виробництва сої у сільськогосподарському підприємстві

Таблиця 3.3
Розрахунок беззбиткового обсягу виробництва сої у
сільськогосподарському підприємстві

Показник 2020 р.
1. Валове виробництво продукції, ц 78309
2. Виробничі витрати, тис. грн 42418,8
в т.ч.: а) постійні 11407,5
б) змінні 31011,3
3. Питома вага постійних витрат, % 26,89
4. Виробнича собівартість 1 ц продукції, грн 541,68
5. Постійні витрати в розрахунку на 1 ц продукції, грн 145,67
6. Ціна реалізації 1 ц продукції, грн 951,13
7. Повна собівартість реалізованої продукції, грн 49232

8. Змінні витрати на одиницю продукції, грн 396,01

9. Маржинальний дохід від одиниці продукції, грн 555,12

10. Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц 20549,61

Валове виробництво сої в 2020 році склало 78309 ц. Після проведених

розрахунків бачимо, що для беззбиткового виробництва було достатньо
20549,61ц.
 35

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію

об'єктивних економічних законів, які проявляються в результативності
виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного
виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від
застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.
2. Основними напрямами підвищення ефективності виробництва сої є
підвищення врожайності через впровадження інтенсивних технологій,
наближення посівів до місць збуту з метою зменшення транспортних витрат.
3. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського
виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних
показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних
факторів. Для визначення економічної ефективності виробництва сої
використовуються такі основні показники: урожайність; продуктивність праці;
собівартість 1.ц. сої ; рівень рентабельності.
4. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
«УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» розташоване в Київській області,
Згурівський район, село Великий Крупіль. Область розташована на півночі
України, на лівому березі Дніпра, у межах Поліської низовини та лісостеповій
зоні Придніпровської низовини.
5. Площа сільськогосподарських угідь ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА
КОМПАНІЯ"» за досліджуваний період збільшилась на 0,17%.

6. В одержанні високих врожаїв сільськогосподарських культур важливе

місце займають форма обробітку ґрунту, внесення оптимальних доз
мінеральних та органічних добрив, зрошення земель, впровадження
високоврожайних сортів культур, запровадження сівозмін.
7. Вартість основного капіталу збільшилась на 11,0% протягом 2019-2020
років. Економічна ефективність їх використання характеризується
капіталовіддачею та капіталомісткістю. За два роки капіталовіддача
 36

зменшилась на 13,9% порівнюючи 2020 рік з 2019 роком, та збільшилась

капіталомісткість на 16,1%.
8. Валовий збір сої збільшився. Так як він становив у 2019 році 24178 ц, а у
2020 році вже 36916 ц, тобто збільшився на 52,68%. Валовий збір сої у 2020
році збільшився, порівняно з 2019 роком за рахунок підвищення урожайності.
Отже, для того, щоб валовий збір сої зростав й надалі з'явиться потреба в
інтенсифікації вирощування.
9. За даними ми бачимо, що відбулося збільшення виробничої собівартості 1
ц сої. Це є результатом збільшення витрат виробництва на 1 га посіву сої.
Собівартість виробництва 1 ц продукції можна зменшити за рахунок введення
інноваційних та більш прогресивних технологій виробництва сої, що, в свою
чергу, значно підвищить такі показники як валовий дохід у розрахунку на 1 га
сільськогосподарських. угідь та валовий дохід у розрахунку на 1
середньорічного працівника.
10. Зниження собівартості виробництва та збільшення валового доходу
також призведе і до збільшення показника рівня рентабельності господарства.
Введення в життя переліку зазначених заходів призведе в подальшому до
сталого та економічно стабільного розвитку досліджуваного господарства.
11. Отже, проаналізувавши дані, можна зробити висновок, що ми
маємо зменшення маси прибутку за рахунок такого фактора, як значне
збільшення повної собівартості сої. Це відбулося за рахунок нераціонального
використання посівних площ та зростання собівартості виробництва сої, так як
затрати на 1 ц сої зростали дуже швидкими темпами. Це було не вигідно для
підприємства. І було прийнято рішення шукати нові менш затратні технології
виробництва сої у господарстві.
12. Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва сої в
ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» можемо зробити висновок, що
протягом 2019-2020 років спостерігається стрімке зниження прибутковості від
виробництва сої.
 37

13. Підприємство має досить непогані показники, але для того щоб
підприємство набуло ще більшого і стабільного рівня рентабельності, варто
шукати нові шляхи підвищення ефективності ведення господарської діяльності.
14. Проведений економічний аналіз виробництва сої в ТОВ
«УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ"» та його ефективності, а також
узагальнена інформація з літературних джерел дозволяють надати наступні
рекомендації щодо підвищення економічної ефективності виробництва сої в
господарстві.
15. Основним шляхом підвищення економічної ефективності
виробництва сої є його всебічна інтенсифікація на основі внесення оптимальної
кількості добрив, виконання всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки та
ін. Це має дуже велике значення і може забезпечити найбільш повне
використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів
зерна сої.
16. Виведення і впровадження у виробництво високоврожайних сортів і
гібридів, або розширення їх посівів. Комплексна механізація виробництва сої.
Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій
вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці на
виробництві, що є особливо актуальним питанням для ТОВ. Поліпшення якості
сої. Впровадження нових форм організації і стимулювання праці. Комплексне
впровадження всіх цих заходів підвищить економічну ефективність
виробництва зерна і виведе його на більш прибутковий рівень.
38
 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біленький О.Ю. Аграрне виробництво в умовах глобалізації: Монографія.

Київ: ННЦ ІАЕ. 2012. 478 с.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: підручник. Київ: Кондор –
Видавництво. 2016. 378 с.
3. Єрмаков О. Ю. Організація сільськогосподарського виробництва : навч.-
метод. посіб. [для студ. аграрних вузів] Київ: Видавничий центр НАУ. 2007.
111 с.
4. Яворська Т.І. Малий бізнес у сільському господарстві: теорія і практика:
монографія. Київ: ННЦ ІАЕ. 2012. 386 с.
5. Збарський В.К.,Томашевська О.А., Мірзоєва Т.В. Економіка аграрного
сектору. Київ. НУБіП України. 2015. 602с.
6. Пономаренко В.С. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи:
монографія ВД «ІНЖЕК», 2010. – 323 с.
7. Гутянський Р.А. Соя: значення та виробництво в Україні. Економіка
АПК-2008.-№13-С .4-6
8. Міністерство аграрної політики та продовольства України. Протокол
засідання Комісії з питань розвитку аграрного ринку України від 21 серпня
2013 року.
9. Н. І. Дучинська, Н. М. Бондаренко, К. А. Лядова Ефективність
сільськосподарського виробництва /Вісник.-2013.-№4-С.20-24
10. Ресурсозберігаючі технології обробітку ґрунту в сучасному землеробстві
України / І.Д. Примак, В.О. Єщенко, Ю.П. Манько та ін. - К. : ВНЦ, 2007. - 270
с.
11. Суліма Н.М., Степасюк Л.М., Гуцул Т.А., Величко О.В. Економіка
підприємства: Навчальний посібник. – К. : «ЦП «КОМПРИНТ»», 2015. – 389 с.
12. Сайко В.Ф. Системи обробітку ґрунту в Україні. - К., 2007. - 42 с.
13. Маслак О.М. Ринок сої: Україна та світ / Пропозиція. - 2010. - № 8. - С.
30-32.
 40

14. Ф.В. Горбоніс. Економіка підприємств: підручник / Ф. В. Горбоніс [і ін...].

- К. : Знання, 2010. - 463 с.
15. Кіріленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації
на селі//Економіка АПК.-2003.-№1.-С.3-11.
16. Іванілов О. С. Економіка підприємства : підручник. Центр учбової
літератури, 2009. - 728 с.
17. Т.Д. Косова. Організація і методика економічного аналізу. Навчальний
посібник: Цент навчальної літератури 2008. - 690с
18. Підгірний В. М.: Історико-публіцистичний нарис. Кам'янець-
Подільський:., 2008. -- 76 с.; іл.
19. Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навчальний
посібник. М.Г. Ступень, Р.Й. Гулько, О.Я.Микула та ін.; За заг. ред. М.Г. ...
Вінниця: Нова Книга, 2006 - 360 с.
20. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ,
2002. - 624с.
21. Березівський П.С. Напрями інтенсифікації розвитку
сільськогосподарських підприємств/ Економіка АПК. - 2009. - № 6(174). - С.18-
25.
22. Е. Е. Сивак, С. Н. Волкова, Д. С. Коробов, С. Ю. Марков. Механізація та
автоматизація виробничих процесів . Вісник - 2009. - N8. - С. 25-26. .
23. Дієспоров В.С. Економіка сільськогосподарської праці. - К.: ІАЕ УААН,
2004. - 488с.
24. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008.
679с.
25. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини:
Підручник. -- 5-те вид., оновлене. Затверджено МОН . -- К., 2011. -- 390 с.
26. За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. Економічний довідник аграрника - К.:
Преса України. - 2008. - 800 с.
27. Збарський В.К. Основи підприємництва та бізнесу: Підручник. -Вінниця.:
Нова книга, 2004. - 464с.
 41

28. Основи аграрної економіки: Підручник./ За ред. В.П.Галушки, Гвідо Ван

Хуленбрук. - К.: Вища освіта, 2003. - 399 с
29. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських
підприємств: Підручник. - К.: Урожай. 1995. - 328 с.
30. За ред. П.Т.Саблука. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК.
Ін - т аграр. економ. УААН. К.: 2001 - 321 с.