БодякЮ - КП - Технологія ультрамарину - синього пігменту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра технології жирів, хімічних

технологій харчових добавок та
косметичних засобів
КУРСОВИЙ ПРОЄКТ
з дисципліни
Хімія та технологія харчових добавок
на тему: ________ Технологія ультрамарину – синього пігменту

________________________________________________________________
Студентки_4_ курсу __13 __ групи

спеціальності_______161_______
____«Хімічні технології та інженерія»_
____Бодяк Ю.М._________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _доцент, к.т.н. Сабадаш Н.І.____
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)
________________ ___________________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)
________________ ___________________________
(підпис) ((Ім’я ПРІЗВИЩЕ)
Я як здобувачка Національного університету харчових технологій розумію і підтримую

політику університету з академічної доброчесності. Я не надавала і не одержувала недозволеної
допомоги під час підготовки цієї роботи. Використання ідей, результатів і текстів інших
авторів мають посилання на відповідне джерело.
___Юлія БОДЯК___________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ здобувачки)
Київ 2022
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра технології жирів, хімічних технологій харчових добавок та косметичних засобів____
Дисципліна__Хімія та технологія харчових добавок__________________________________
Спеціальність_161 Хімічні технології та інженерія__ Освітня програма "Хімічна технологія"_
Курс____4_____Група_______13______Семестр________7_______________________________
ЗАВДАННЯ
НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТУ) СТУДЕНТУ
_______________Бодяк Юлія Михайлівна_ _____________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема проекту (роботи)________________________________________________________

_____Технологія ультрамарину – синього пігменту
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
2. Строк подання студентом проекту (роботи)________6 грудня 2022 року________________
3. Вихідні дані до проекту (роботи)______Потужність_2000 кг/_добу_______________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)____________ Вступ. Розділ 1. Аналітичний огляд науково-технічної літератури.
Розділ 2. Технологічна частина.___
__ Висновки. Список використаної літератури__________________________________
_______________________________________________________________
________________________________________________________________
_________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)________________
___1. Принципова технологічна схема (А1)____________________________________________
___2. Апаратурно-технологічна схема (А1)____________________________________________
6. Дата видачі завдання _______06 вересня 2022 року_______________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів курсового Строк Примітка
п/п проекту (роботи) виконання
етапів
проекту
( роботи )
1 Вступ 09.09-21.09
2 Аналітичний огляд науково-технічної літератури 14.09-12.10
3 Технологічна частина 05.10- 27.11
3.1 Характеристика вихідної сировини 05.10-09.10
3.2 Опис принципово-технологічної схеми 12.10-16.10
3.3 Розрахунок матеріального балансу 19.10-23.10
3.4 Підбір основного технологічного обладнання 26.10-06.11
3.5 Опис апаратурно-технологічної схеми 09.11-20.11
4 Висновки 23.11-27.11
5 Список використаної літератури 14.09-27.11
6 Принципово-технологічна схема (А1) 05.10-16.10
7 Апаратурно- технологічна схема (А1) 26.10-20.11
Студент _______Юлія БОДЯК_______

( підпис ) ( )
Ім’я ПРІЗВИЩЕ
Керівник _______________ ______Наталія САБАДАШ___

( підпис ) ( )
Ім’я ПРІЗВИЩЕ
‘’ __05__ ’’ ____вересня__ 2022_ р.

РЕФЕРАТ
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА: 59 С., 22 РИС., 5 ТАБЛ., 18 ДЖЕРЕЛА.
Темою даного курсового проєкту є технологія ультрамарину – синього

пігменту.
Курсовий проєкт складається зі вступу, двох розділів і висновків.

Проаналізувавши науково-технічну літературу обрано найбільш доцільний метод
отримання ультрамарину – синього пігменту.
В процесі виконання роботи була опрацьована принципово-технологічна та

апаратурно-технологічна схеми виробництва.
Був проведений розрахунок матеріального балансу до стадії отримання

синього ультрамарину з зеленого напівфабрикату. Виконаний підбір основного
обладнання відповідно до встановлених потреб та потужності виробництва.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: УЛЬТРАМАРИН, ХАРЧОВІ ДОБАВКИ, ХАРЧОВІ

БАРВНИКИ, БАРВНИКИ, ПІГМЕНТИ, ОДЕРЖАННЯ УЛЬРАМАРИНУ,
ЗАСТОСУВАННЯ УЛЬТРАМАРИНУ.
ABSTRACT
EXPLANATORY NOTE: 59 P., 22 PIC., 5 TABLES, 18 SOURCES.
The topic of this course project is the technology of ultramarine - a blue pigment.
The course project consists of an introduction, two sections and conclusions.

After analyzing the scientific and technical literature, the most appropriate method of
obtaining ultramarine - blue pigment was chosen.
In the course of the work, the principle-technological and equipment-

technological scheme of production was worked out.
The calculation of the material balance was carried out before the stage of
obtaining blue ultramarine from the green semi-finished product. The selection of the
main equipment was carried out in accordance with the established needs and
production capacity.
KEY WORDS: ULTRAMARIN, FOOD ADDITIVES, FOOD DYES, DYES,

PIGMENTS, PRODUCTION OF ULTRAMARIN, APPLICATION OF
ULTRAMARIN.
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………….…………………………………. 5
РОЗДІЛ І Аналітичний огляд науково-технічної літератури………….. 7
1.1 Загальний опис пігментів та барвників, їх класифікація................... 7
1.2 Пігменти та барвники в Україні........................................................... 17
1.3 Ультрамарин. Загальні відомості про ультрамарин ……………….. 21
1.4 Технологія отримання фіолетового та червоного ультрамарину...... 26
1.5 Сфери застосування ультрамарину...................................................... 28
1.6 Висновки до розділу……………………………………….…….…… 29
РОЗДІЛ II ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА................................................ 30
2.1 Характеристика вхідної сировини........................................................ 30
2.2 Опис технології отримання ультрамарину.......................................... 36
2.4 Принципово-технологічна схема виробництва ультрамарину.......... 40
2.3 Матеріальний баланс процесу............................................................. 41
2.5 Підбір основного обладнання.............................................................. 48
2.6 Апаратурно-технологічна схема......................................................... 51
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………… 56
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.004.КП.ПЗ
Змн Арк. № докум Підпис Дата
Розроб. Бодяк Ю.М. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Бондар
Сабадаш О.О.
Н.І. 4
ЗМІСТ
Н.контр. Подобій О.В. НУХТ Каф. ТЖХТ
Затверд. Носенко Т.Т.
ВСТУП
Харчова промисловість багата на виробництва, адже їжа є одним із
ключових компонентів життєдіяльності людини. Маючи неабияке
різноманіття галузей, кондитерські, хлібобулочні, м’ясні, молочні, рибні,
консервні та багато інших ми не завжди можемо прослідкувати, а що саме ми
споживаємо, коли обираємо «гарне тістечко», або соковитий стейк.
На жаль, на сьогоднішній день, говорячи про харчову промисловість як
про світовий ринок, ми маємо дві сторони медалі: перша – вигідно
економічна, друга – якість споживаної продукції. Говорячи про першу важко
не звернути увагу на імпорт та експорт продуктів харчування, який набув
свого розвитку у 50-х роках ⅩⅩ століття. Адже світова торгівля це не лише
одяг, побут, енергетичні ресурси, промислова продукція, сировина, але й
готові до вживання харчові продукти. Таким чином кожна країна може
отримати те, що не в змозі виготовляти через кліматичні умови, або через
недостатній промисловий розвиток, отримуючи навзаєм кошти, за продаж
власної продукції. Також це дуже важливо для країн, більшість продуктів
харчування в яких є дефіцитом, що провокує голод і є неприпустимим
фактором для суспільства ⅩⅪ століття. Повертаючись до розвитку імпорту
та експорту у ⅩⅩ столітті ми повертаємо медаль на іншу, менш приємну
сторону, а саме – якість харчових продуктів. Аби мати можливість витримати
довгочасне транспортування до харчових продуктів активно почали додавати
харчові добавки. Основними з них були консерванти, емульгатори,
згущувачі, ароматизатори, барвники, тощо.
З часом ми бачимо, що все більше і більше колись часто вживаних
харчових добавок ставлять під заборону через їх шкідливість та, відповідно,
вплив на стан здоров’я людини, а інколи і на наступні покоління.
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.005.КП.ПЗ
Змн Арк. № докум Підпис Дата
Перевір. Сабадаш Н.І, 5
Н.контр. Подобій О.В. ВСТУП НУХТ Каф. ТЖХТ

Одними з «оманливих» харчових добавок є ароматизатори та барвники,
оскільки вони не впливають на консистенцію, або тривалість зберігання
продукту, їх місія полягає в привабливій картинці для споживача, аби певний
продукт не лише продався, але й набирав обертів серед конкурентів.
Наприклад, якщо продукт втрачає свій колір під час зберігання, обробки, не
мав кольору взагалі, або має тьмяний колір від природи – з цим всім
впорається харчовий барвник, який і відновить колір, і наддасть, і зробить
більш насиченим.
Нам добре відомі червоні барвники «паприки», «ковбас», або жовті
барвники «сирів», зелені барвники «газованої води», але досить рідко
зустрічаємо сині барвники. Одним з таких малопопулярних представників є
ультрамарин.
Ультрамарин – пігмент харчовий, жиророзчинний, використовується в
кулінарії, цукро виробництві, виготовлення мила, косметичних засобів, тощо.
Саме ультрамарину буде присвячена дана робота, де ставиться на меті:
- описати загальні відомості про ультрамарин;
- вказати склад, властивості;
- навести методи та технологію отримання ультрамарину;
- зазначити галузі застосування ультрамарину.
Мета роботи: проаналізувати наукову-технічну літературу про

ультрамарин, вивчити методи його отримання, сфери застосування.
Об’єкт дослідження: технологія виробництва ультрамарину.
Предмет дослідження: ультрамарин – синій пігмент.
Завдання на курсовий проект: вивчення літературних джерел про
ультрамарин, розрахунок матеріального балансу процесу, складання
принципово-технологічної та апаратурно-технологічної схем виробництва.
Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

ВСТУП 6
РОЗДІЛ І АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Загальний опис пігментів та барвників, їх класифікація
Харчові барвники – це група харчових добавок, барвники синтетичного

(штучного), або природнього проходження, застосовуються для надання
привабливого кольору продуктам харчування. Можуть використовуватися
для відновлення кольору, який був втрачений під час тривалого зберігання
або обробки харчового продукту, для надання кольору безбарвним
продуктам, а також для підсилення інтенсивності природнього забарвлення.
Красивий колір необхідний для більш привабливого та естетичного
зовнішнього вигляду продукту.
Оскільки це харчові добавки, для їх використання висувається ряд

певних вимог, основними з них є:
- безпечність – пріоритетна вимога до використання харчових

барвників;
- нешкідливість у застосованих дозах для здоров’я людини та

наступних поколінь;
- не мають викликати канцерогенної, мутагенної, тератогенної та

алергічної дій;
- відсутність яскраво виражена біологічна активність;
- рівномірний розподіл барвника у харчових масах;
- розчинність у воді та жирах;
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.007.КП.ПЗ
Змн. Арк.. № докум. докум. Підпис Дата
Змн.
Розроб.РозрР Бодяк Ю.М. Дата Літ. Арк. Аркушів
озроб.
0 Літ.
Перевір. Сабадаш Н.І. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД 7
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
Н.Контр. НУХТ Каф. ТЖХТ
Подобій О.В. ЛІТЕРАТУРИ
Контр.
- низькі дози барвника мають проявляти високу ступінь
фарбування;
- забороняється маскувати барвниками зміну кольору продукту,

якщо воно спровоковане псуванням продукту, порушенням технологічних
режимів, використанням невідповідної чи неякісної сировини, тощо;
- бажана стійкість до світла, температур, окиснювачів та

відновників, зміни середовища (кислотно-лужного).
За походженням барвники поділяють на декілька класів:
- натуральні;
- штучні (синтетичні):
• органічні
• неорганічні
• мінеральні
Натуральні барвники – фарбувальні речовини, тваринного або

рослинного походження, які добуті фізичними способами. Інколи можливе
застосування хімічної модифікації. Сировиною можуть бути: ягоди, листя,
квіти, коренеплоди, комахи, тощо. Їх застосування розповсюджене в
кондитерській промисловості, хлібобулочних виробах та інш.
Синтетичні, також відомі як штучні барвники, отримують синтезом

певних речовин, дані представники неможливо добути з природньої
сировини, хоча в деяких випадках зустрічають аналоги натуральних
барвників. Їх технологічної перевагою над натуральними барвниками є більш
яскраві кольори, їх досить легко відтворити, менш чутливі до різноманітних
видів обробки, наприклад такої як термічної. Дані харчові добавки більш
легко дозувати, оскільки використовуються у вигляді розчинів, також вони є
значно дешевшими за свої натуральних представників.
Арк.
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8
Звісно, одна зі сфер, які найчастіше використовують харчові барвники
– це кондитерська промисловість. Адже для споживачів важливо оформлення
продукції, тому при купівлі навіть маленького кексу споживач надав би
перевагу різнокольоровим квіточкам з пелюстками, які мов живі
прикрашають верхівку, ніж звичайному класичному кексові.
Харчові барвники застосовуються у різних формах:
- сухому (порошки)
- гелеві
- рідкі
- пастоподібні
Також всі харчові барвники можна поділити на дві великі категорії:
- жиророзчинні
- водорозчинні
До жиророзчинних ми відносимо порошкові або пастоподібні барвник.
а) б)
Рисунок 1.1 Жиророзчинні барвники: а) порошкові; б) пастоподібні
Склад пастоподібного жиророзчинного барвника: кокосове масло,

пропіленгліколь, кислота лимонна, консервант, барвник харчовий.
Арк.
Склад порошкового жиророзчинного барвника: Е122 -це синтетичний
барвник «кармазин». В порівнянні зв водорозчнними жиророзчинних
барвників значно менше є на українському ринку.
Водорозчинні барвники існують у декількох формах випуску:

порошкові та гелеві. Застосовують у кремах, мастиці, для виготовлення тіста,
льодяників та безе.
Палітра водорозчинних барвників має великий асортимент та, до того

ж, є досить доступними у ціні. Вони бувають натурального та синтетичного
походження.
Рисунок 1.2 Гелеві водорозчинні барвники

Склад гелевих барвників: сироп глюкози, пропіленгліколь, крохмаль
кукурудзяний, камедь ксантанова, лимонна кислота, сорбат калію, бензоат
натрію, барвники харчові E124, Е129, Е122. Сухі водорозчинні барвники для
використання у виробі спочатку розводяться у краплі води. Для отримання
матової поверхні при фарбуванні торту, тістечок та інш., барвник потрібно
розвести у горілці.
Переваги сухих барвників:
- тривалий термін придатності;
- велика гамма кольорів;
- відсутність смаку та запаху;
Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10
- не мають впливу на консистенцію виробу, в якому
застосовуються;
- легко змішуються для отримання різних відтінків.
На сьогоднішній день харчова промисловість вже не має своєї вартості

без використання харчових добавок. Проте, слід зазначити, що сучасні
технології дозволяють отримувати як натуральні, так і синтетичні барвники з
вміло поєднаними заданими властивостями, стандартним вмістом основного
барвника та з широкою колірною гаммою, що забезпечує їх чимале
застосування у виробництві широкого спектра харчових продуктів. При
цьому слід враховувати, що для багатьох з них встановлені гранично
допустимі концентрації [1].
Гранично допустима концентрація (ГДК) - гранично допустима

концентрація сторонньої речовини в продукті харчування, яка при щоденній
дії протягом будь - якого часу не може викликати захворювань чи відхилень
у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, в житті
сьогодення та наступних поколінь. Визначається як мг/1 кг продукту.
Встановлюється даний показник безпеки для багатьох продуктів. Але,

якщо мова йде про барвники, то її особливо важливо отримуватися.
Небезпечними барвники є у харчових продуктах дитячого харчування,
солодощах, соках, снеках, адже це зазвичай полюбляють діти й привабливий
зовнішній вигляд спонукає до надмірного споживання певного продукту.
Передозування, або накопичення в перевищених кількостях того чи іншого
барвника, як і будь-якої харчової добавки, може призвести до розладів ШКТ,
алергії, головної болі, судом та навіть до певної залежності від продукту
харчування, в якому міститься дана добавка.
Але серед численної групи харчових добавок є й абсолютно безпечні,

використання яких не повинно викликати перестороги в споживачів. До
цього класу ми можемо віднести харчовий барвник куркумін (Е100), який
виготовляється з тропічної рослини Сurcuma longa L. Він не шкідливий для
Арк.
здоров'я, крім того має лікувальний ефект, очищає кровоносні судини та
покращує травлення.
Куркумін також бере участь у метаболізмі жирів та має здатність

виводити з організму токсини. Барвник куркумін використовують у
виробництві морозива, соусів, напоїв, хлібо-булочних виробів тощо.
Рисунок 1.3 Куркумін
Рисунок 1.4 Структурна формула куркуміну
Також корисні властивості має харчовий барвник хлорофіл (Е 140),

який пригнічує злоякісні клітини, виводить з організму токсини та
канцерогени. Використовують барвник хлорофіл зазвичай при виробництві
соусів, морозива, йогуртів та молочних десертів.
Серед низки безпечних барвників також можна відзначити кармін

(Е120), речовину червоного кольору, яку зазвичай використовують при
виробництві морозива та йогуртів і каротин (Е160), жовтий пігмент, що
Арк.
використовується при виробництві безалкогольних напоїв, морозива,
майонезів тощо.
Рисунок 1.5 Структурна формула карміну
Рисунок 1.6 Структурна формула каротину
Не дивлячись на безпечність, додаючи до продуктів натуральні та

корисні харчові добавки, наприклад, рибофлавін (Е101), споживачі можуть
стикнутися з іншою проблемою, яка пов’язана не з технологічними
особливостями отримання продукту, а з моральними та етичними нормами.
Виробники можуть не промаркерувати упаковку належним чином,
зазначаючи, наприклад, у складі каші для дітей лише “вітамін В2”, при цьому
навмисно уникаючи словосполучення барвник харчовий Е101, що одне і теж.
Вказавши слово «вітаміни» замість коду «Е101» більше привабить
споживача, особливо якщо це дитяче харчування, адже більшість людей на
сьогоднішній день дуже скептично ставляться до будь-яких харчових
добавок, не знаючи, що вони можуть бути й корисними.
Арк.
Рисунок 1.7 Структурна формула рибофлавіну
На сьогодні на території Євросоюзу діє норма, згідно з якою продукти
харчування, що містять барвники, небезпечні для дітей, повинні містити
спеціальний попереджувальний напис. Тому від споживача залишається
лише трохи більше приділяти увагу тому, що вони купують, а саме етикетці
продукту. Адже неможливо звинуватити компанію у негативному впливі на
організм саме їх продукту, якщо завчано не звернено увагу на етику, де
зазначено склад харчового продукту.
Як вказувалося раніше, барвники в харчових продуктах в більшій мірі

розраховані на дітей. Тому, найпоширенішими продуктами харчування, у
яких ми можемо спостерігати використання барвників є наступні позиції:
- солодкі напої, що мають яскраве забарвлення (зелений, жовтий,

червоний кольори);
- цукерки з сегменту дешевих кондитерських виробів, що мають

різнокольорове забарвлення (драже, жувальні, льодяники, тощо);
- вафлі та печиво з кольоровою, зазвичай кремовою, начинкою;
- сухі суміші для приготування желе, киселів та інколи морозива;
- жувальні гумки та желейні цукерки;
Арк.
- різнокольорові креми, що використовуються при приготуванні
тортів та інших кондитерських виробів;
- цукати — схожі на сухофрукти продукти, із цілих або нарізаних

плодів і ягід, зварених з цукром, підсушених і осипаних цукром або
глазурованих. Їх готують з різних плодів і ягід, лимонних, апельсинових і
гарбузових шкірок;
- кустарні кондитерські вироби та саморобні цукерки (півники на

паличці), де у вигляді барвника можуть використовуватись не лише
небезпечні добавки, а і заборонені, що мають токсичні та канцерогенні
властивості.
Окремо варто відзначити також негативний вплив на здоров'я і

дорослих, і дітей суміші деяких харчових добавок, які окремо одна від одної
зазвичай не несуть загрози споживачеві.
Наприклад, поєднання в одному продукті бензоату натрію (Е211) та

антиоксиданту аскорбінової кислоти (Е300), відомого ще, як «вітамін С»
призводить до хімічної реакції, внаслідок якої у продукті синтезується
бензол, небезпечний токсичний канцероген.
Цікаво, що деякі виробники солодких напоїв виставляють наявність

вітаміну С у напоях, що містять бензоат натрію, як ознаку піклування про
здоров'я споживачів (збагачуємо напої вітамінами!), приховуючи інформацію
про шкідливість поєднання цих харчових добавок.
Аналізуючи сучасний стан у сфері використання харчових добавок,

можна зробити висновок, що цілковито убезпечити себе від шкідливого
впливу небезпечних продуктів неможливо. Але споживачеві цілком під силу
зменшити ризики, пов'язані із вживанням шкідливих добавок. Для цього
варто запам'ятати наступні правила:
• не можна купувати продукти харчування у місцях несанкціонованої

торгівлі, а також продукти кустарного виробництва;
Арк.
• при придбанні продуктів харчування завжди слід уважно вивчати
етикетку, де зазначено склад товару;
• при наявності алергії на барвник чи інші харчові добавки знати його

Е-шифр та альтернативні назви, адже виробники часто замінюють лякаючий
«Е» індекс на більш приємні назви;
• при купівлі продуктів варто уникати тих, що містять надто яскраві

барвники. Насамперед це стосується солодких напоїв, а також дешевих
кондитерських виробів. Пам'ятаймо також, що деякі синтетичні барвники
особливо небезпечні для дітей, а саме яскраві харчові продукти є найбільш
привабливими для даної категорії споживачів;
• не варто зловживати продуктами, що містять консерванти, або взагалі

відмовитись від них, замінивши на аналогічні, що не містять консервантів
(враховуємо те, що харчові продукти без наявності у складі консервантів
мають мінімальні терміни зберігання!);
• слід уникати вживання продуктів, що містять замінники цукру,

наприклад, ацесульфам калію (Е950), аспартам (Е951), цикламат натрію
(Е952), сахарин (Е954). Зазвичай ці добавки містяться у дешевих солодких
напоях та у жувальних гумках. Більшість замінників цукру є шкідливими для
здоров'я, особливо дитячого.
Втім, при виборі продуктів харчування все ж таки слід віддавати

перевагу продуктам, виготовленим власноруч. Це дозволить звести до
мінімуму використання харчових добавок, а, отже, зменшить ризики,
пов'язані з їх споживанням. Такими можуть бути домашні сири, ковбаси,
солодощі, суміші сніданків (пластівці вівсянки, горіхи, сухофрукти, мед) та
багато іншого на смак та раціон кожної з людини. Не потрібно також
забувати про те, що лише повноцінне, збалансоване та здорове харчування є
справжньою запорукою здоров'я та гарного самопочуття [2,3].
Арк.
1.2. Пігменти та барвники в Україні
Україна не є виключенням у використання харчових добавок та
харчових барвників відповідно. Звісно, існує ряд досліджень, які
встановлюють ГДК продукту та ДДН.
ДДН – допустиме добове надходження добавки в складі харчових

продуктів, яку людина може споживати щоденно протягом всього життя без
ризику для здоров'я, вказується у мг/кг маси тіла на добу.
Згідно Закону України “Про санітарно–епідеміологічного благополуччя

населення”, державний попереджувальний і поточний санітарний нагляд
здійснюються органами санітарно–епідеміологічної служби. Безпечність
застосування харчових добавок в виробництві харчових продуктів
регламентується документами Міністерства Охорони Здоров'я України на
державному рівні.
З 2004 року в Україні введена система безпеки харчових продуктів –

державна реєстрація. Вона проводиться після санітарно – епідеміологічної
експертизи в територіальних органах державної служби по нагляду у сфері
захисту прав споживачів і благополуччя людини.
Для використання харчовий барвник має відповідати певним умовам,

таким як:
1. Нешкідливість, безпечність;
2. відсутність стороннього запаху та смаку;
3. добра розчинність і рівномірне розподілення у харчовій масі;
4. стійкість до нагрівання, впливу технологічних чинників;
5. висока забарвлююча здатність, збереження інтенсивності

забарвлення протягом гарантійного терміну реалізації продукту.
Арк.
Якщо всі умови дотримані, то вони дозволені до використання, в
Україні даними є природні барвники, наведені в таблиці 1.1, синтетичні та
мінеральні, представлені в таблиці 1.2 та 1.3 відповідно..
Таблиця 1.1
Природні барвники, які дозволені до використання в Україні
Е-ІНДЕКС НАЗВА КОЛІР
Е100 Куркуміни Жовтий
Е120 Карміни Червоний
Е140 Хлорофіли Зелений
Е141 Мідні комплекси хлорофілів Зелений
Е150 a-d Цукровий колір Ⅰ-Ⅳ Відтінки

коричневого
E160 a Каротини Оранжевий
E160 b Екстракти аннато Жовтий
E160 c Екстракти паприки Червоний
E162 Червоний буряк (бетанін) Червоний
E163 Антоціани ягід і плодів Червоно-фіолетовий
E164 Шафран Жовтий
Арк.
Таблиця 1.2
Синтетичні барвники, які дозволені до використання в Україні
Е102 Тартразін Жовтий
Е104 Хіноліновий жовтий Жовтий
Е110 Жовтий «Сонячний захід» Жовтий
Е122 Азорутін Червоний
Е124 Понсо 4R Яскраво-червоний
E131 Синій патентований Синій
E132 Індигокармін Синій
Таблиця 1.3
Мінеральні барвники, які дозволені до використання в Україні
Е152 Вугілля Чорний
Е153 Вугілля рослинне Чорний
Е170 Карбонат кальцію Білий
Е171 Діоксид титану Білий
Е172 Оксиди заліза Чорний, червоний,

жовтий
E175 Золото-пігментний Жовтий
Арк.
Як бачимо з наведених вище таблиць, кількість природних барвників
серед дозволених в Україні значно перевищують кількість синтетичних [4].
В Україні дозволено використання близько 20 синтетичних барвників -

органічних сполук, що не зустрічаються в природі. Ця кількість буде й надалі
зменшуватися у зв’язку з запитом суспільства на використання натуральних
харчових барвників. Однак технологія отримання синтетичних барвників
значно дешевша, що залишає деяким виробникам надавати привілеї у
застосовуванні саме синтетичних харчових барвників [5].
До заборонених в Україні відносять наступні представники харчових

барвників:
• Е121 – барвник червоний цитрусовий;
• Е123 – червоний амарант;
• Е924в – бромат калію (відбілювач) [4, 6].
Арк.
1.3. Ультрамарин
Загальні відомості про ультрамарин
Відкриття методів виробництва штучного ультрамарину відноситься до
1828 р. у Франції Жаном Батистом Гіме. Одночасно К. Г. Гмелін у Німеччині
готував ультрамарин за зовсім іншою формулою. Однак перша згадка про
використання ультрамарину походить від Й. В. Ґете, який спостерігав сині
шари, які ненавмисно з’являлися на стінах вапняних печей на Сицилії та
використовувалися як синій пігмент замість лазуриту. До цього як синій
пігмент застосовували натуральний ультрамарин, який ще з давніх часів
отримували переробкою напівдорогоцінного мінералу – ляпіс-лазурі.
Оскільки вихід пігменту з ляпіс-лазурі був невеликий, а кількість відомих
родовищ цього мінералу незначна, то натуральний ультрамарин цінувався
дуже дорого [7,8].
На початку 13 століття розроблено метод, який дозволив отримати

чистий пігмент із каменю. Це призвело до безпрецедентного зростання цін на
лазурит, вартість якого найчастіше перевищувала вартість золота. Проте
митці того часу були сильно вражені інтенсивністю та світлостійкістю
пігменту, через що попит на лазурит зростав, незважаючи на високі ціни.
Через його неабияку вартість ультрамарин образно називали «синім
золотом».
Рисунок 1.8 Лазурит

У 14 столітті в Європу було завезено велику кількість лазуриту з-за
кордону, саме в той час пігмент отримав звичну нам назву "ультрамарин" -
"ultra marum", що в перекладі з латини означає "привезений через море" [11].
Арк.
21
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Рисунок 1.9 Ляпіс-лазур
Рисунок 1.10 Природній ультрамарин

Ультрамарин — синя фарба, складна хімічна сполука, алюмосилікат
натрію, який містить сірку. Ультрамарин є синтетичним аналогом лазуриту.
Застосовувався насамперед як пігмент вапняних і гіпсових штукатурок
народної архітектури. Ультрамарин досі використовується як пігмент
будівельних матеріалів, або як нетрадиційний пуцолановий матеріал.
Склад синього ультрамарину має формулу Na7Al6Si6S4O24:
Рисунок 1.11 Силікатна частина ультрамарину

Ультрамарин - порошок синього кольору, нерозчинний у воді та
органічних розчинниках, стійкий проти дії лугів і світла. Розчини кислот
руйнують ультрамарин [8,9].
Арк.
В залежності від кількості Na у складі ультрамарину він може мати
різні кольори:
- Na10Al6Si6S2O24 – білий ультрамарин;
- Na8Al6Si6S2O24 – зелений ультрамарин;
- Na7Al6Si6S2O24 – синій ультрамарин [7].
Саме завдяки стійкості ультрамарину у високолужному середовищі,
його можна використовувати для фарбування як гіпсових, так і вапняних
штукатурок. У регіоні Чеської Республіки випалювання вапна
задокументовано археологічними знахідками це за часів неоліту. Проте
застосування вапна поширилося в 9 ст. Перші записи про навмисне
спалювання гіпсу в Центральній Європі мають такий же вік. Приблизно з
половини 19 століття до половини 20 століття. ультрамарин широко
використовувався для фарбування штукатурок народної архітектури
Центральної Європи. Також були опубліковані докази його пуцоланової
активності [10].
Не дивлячись на досить непогані властивості ультрамарину та його
стійкості, натуральний і синтетичний ультрамарин мають вагомий недолік -
схильні до так званої 'ультрамаринової хвороби'. Суть даного явища полягає
в тому, що ультрамаринові фарби поступово поглинають вологу і
конденсують її у собі, що призводить до помутніння та знебарвлення. Але це
оборотній процес, оскільки відновити колишній вид фарб можна за
допомогою копайського бальзаму та пари спирту. Та варто зазначити, що з
часів Гіме багато що змінилося, якість пігменту ультрамарин значно
покращилася і зовнішні фактори майже не впливають на властивості
пігменту. [11].
У сучасному виробництві ультрамарину використовується звичайна
дешева сировина, така як каолін, польовий шпат, кізельгур, цеоліт, карбонат
натрію, сульфат натрію, сірка тощо. Приготування відбувається у відновній
атмосфері, тому необхідно використовувати відновник. Використовується
вугільний порошок, мінеральне масло, смола або пек. Каолін попередньо
Арк.
23
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
нагрівають приблизно до 550–700 °C для дестабілізації та дегідроксилювання
структур глинистих мінералів; нагрітий каолін називають метакаоліном.
Необроблена суміш метакаоліну, карбонату натрію, сірки та відновника
(або комбінації інших компонентів) нагрівається в герметичному тиглі.
Спочатку карбонат або сульфат натрію реагує з сіркою з утворенням
полісульфіду натрію. При підвищенні температури структури глинистих
мінералів перетворюються на содаліт шляхом захоплення іонів натрію та
полісульфіду.
Неабиякою проблемою у виробництві ультрамарину є великі викиди
сірчистого та сірчаного газів, що на сьогоднішній день є актуальним
питанням. Варто зазначити, що над вирішенням проблем затратного та
екологічно негативного процесу найбільший прогрес мають німецькі вчені,
які на даний момент не розголошують таємниць виробництва, але дійсно
мають успіх у розвитку отримання ультрамарину [10].
Удосконалення технологій отримання ультрамарину дійсно є важливим
питанням, оскільки даний пігмент має досить великі області застосування.
Синій ультрамарин використовують для виготовлення клейових.,
емульсійних і вапняних фарб, для отримання емалей і художніх фарб.
Широко використовується ультрамарин як добавку для додання ряду
матеріалів білого кольору (нейтралізації жовтого відтінку), наприклад
фарбам і емалей, папері, цукру, текстилю та інш. Застосовується ультрамарин
також для фарбування пластмас, лінолеуму. Також відоме застосування
ультрамарину у харчовій та косметичній промисловості [9].
Ведучи мову щодо сучасного ультрамарину, можемо виокремити
наступні дані:
- пігмент має максимальний рівень світлостійкості «+++» -
мінімум 100 років зберігання в музейних умовах;
- виробники при виробництві фарб до складу додають інгредієнти,
що повністю виключають можливість 'ультрамаринової хвороби’;
Арк.
- за рахунок того, що ультрамарин – це синій пігмент зі "слідами
червоного", то змішуючи його з червоними кольорами можна отримати
великий діапазон фіолетових відтінків;
- ультрамарин часто застосовують при лесуванні (технічний засіб
олійного живопису, який полягає у нанесенні тонкого шару фарби на
зображення, через який проглядаються розташовані нижче шари;
застосовується як для покриття ґрунту, так і для об'єднання колористичної
гами твору);
- при нанесенні тонким шаром або змішуванні з незначною
кількістю білої фарби створюється характерний інтенсивний синій колір [11,
12].
Рисунок 1.12 Синтетичний ультрамарин
Арк.
1.4 Технологія отримання фіолетового та червоного
ультрамарину
Крім звичайного блакитного, ультрамарин також може мати відтінки

фіолетового, червоного, та навіть зеленого кольорів.
Найбільш наближеним до класичного блакитного вважають, все ж
таки, фіолетовий ультрамарин. Технологія його отримання має наступну
послідовність дій. Синій ультрамарин ретельно змішують з 5% NН4Cl, суміш
насипають у лотки шаром завтовшки ~7,5 см і поміщають у муфельну піч із
зовнішнім обігрівом. Масу витримують у печі при 200-250°С протягом 4 діб,
періодично перемішуючи. Перемішування необхідне для того, щоб уникнути
перегріву.
Після 4 діб витримування печі охолоджують вже протягом 6 діб і
тільки після цього отриманий фіолетовий напівфабрикат вивантажують.
Рисунок 1.13 Синтетичний фіолетовий ультрамарин
Вивчивши технологію отримання фіолетового ультрамарину, ми маємо

можливість перейти на наступний, за необхідністю, етап, та виготовляти
червоний ультрамарин.
Фіолетовий ультрамарин поміщають у чавунні реторти, вбудовані в
муфельну піч і з перемішуючим пристроєм. Печі нагрівають до ~70°С і через
реторту пропускають газоподібний HCl, підвищуючи при цьому температуру
до ~200°С.
Арк.
Так само, як і при виробництві фіолетового ультрамарину, масу в печах
час від часу перемішують. Зазвичай завантажують невелику кількість
фіолетового ультрамарину (~50-100 кг).
Великою відмінністю між отриманням фіолетового та червоного
ультрамарину є тривалість виробництва. Якщо в випадку виробництва
фіолетового ультрамарину масу витримують у печі 6 діб, після чого
вивантажують лише після 4-денного охолодження печі, тобто процес займає
10 діб, то перехід кольору в червоний відбувається вже за 4 години. Цього
часу достатньо, тому по завершенню 4 годин знаходження маси у печі
червоний напівфабрикат вивантажують [7].
Рисунок 1.14 Синтетичний червоний ультрамарин
Арк.
1.5 Сфери застосування ультрамарину
Оскільки ультрамарин є пігментом, то, звісно, його основною функцією
є надання кольору. Але для ультрамарину існує цілий ряд призначень, де
його властивості край необхідні.
Синій ультрамарин використовують для виготовлення клейових,

емульсійних і вапняних фарб, для отримання емалей і художніх фарб.
Широко використовується ультрамарин як добавка для додання ряду
матеріалів білого кольору (нейтралізації жовтого відтінку), наприклад
фарбам і емалей, папері, цукру, текстилю та ін Застосовується ультрамарин
також для фарбування пластмас. лінолеуму і т.п.
Дуже цінним властивістю синього ультрамарину є здатність знищувати

жовтизну багатьох матеріалів білого кольору (цукру, білих тканин і ін.), В
тому числі білих пігментів. Широко відома ультрамаринова синька для
білизни, яка відрізняється меншим ступенем подрібнення в порівнянні з
пігментом, використовуваним для фарбувань.
У суміші з іншими пігментами ультрамарин використовують при

різних малярних роботах, при художніх роботах, а також для забарвлення
гуми, лінолеуму і т. п. Застосування ультрамарину з кислим клеєм або
оліфою, що містить вільні жирні кислоти, може привести до його
знебарвлення [9,13].
Синій ультрамарин згідно з ГОСТ 13483-68 випускається наступними

марками: УХК-А для акварельних художніх фарб; УХК для художніх фарб
(крім акварелі); УС для цукрового виробництва; УМ-1 та УМ-2 для
лакофарбової та інших галузей промисловості [7].
Арк.
1.6 Висновки до розділу
Отже, роблячи підсумки по даному розділу можемо виокремити наступні
твердження:
1. Харчові барвники – це група харчових добавок, барвники синтетичного
(штучного), або природнього проходження, застосовуються для
надання привабливого кольору продуктам харчування.
2. Наведено класифікацію харчових добавок за походженням (натуральні,
синтетичні), формою використання (порошкоподібні, гелеві, рідкі);
навели коротку характеристику вказаних представників.
3. Вказали натуральні та синтетичні харчові барвники, які дозволені до
використання в Україні, а також заборонені представники, та
визначили, що кількість дозволених домінує в своїй кількості над
забороненими.
4. Вивчено загальну характеристику ультрамарину - синьої фарби,
складної хімічної сполуки, алюмосилікату натрію, який містить сірку
та є синтетичним аналогом лазуриту.
5. Зазначено види ультрамарину: фіолетового та червоного, та методи їх
добування. Визначено, що для отримання червоного ультрамарину
необхідно спочатку отримати фіолетовий, його, в свою чергу – з
синього. Тобто, отримання різних видів ультрамарину – лінійний
процес, який неможливо здійснити не отримавши попередню форму
ультрамарину.
6. Також перерахували області, в яких затребувано використання
ультрамарину. Наприклад: виготовлення будівельних та художніх
фарб, емалей, відбілювання цукру, текстилю, виготовлення синьки як
самостійного матеріалу.
Арк.
РОЗДІЛ II ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Характеристика вхідної сировини
Ультрамарин відноситься до групи алюмосилікатів натрію, що містять
різні продукти приєднання загального складу (Na2O∙Al2O3∙SiO2)m∙Х. Подібні
алюмосилікати зустрічаються в природі у вигляді мінералів нозеїн, содаліт,
конкриніт, продуктами приєднання Х в них є Na2SO4 NаCl, Nа2СО3, а m = 3,
наприклад, склад нозеїну (Na2O∙Al2O3∙2SiO2)3Na2SO4.
Ультрамарин виходить у твердій фазі; процес його виробництва
складається з двох основних операцій: випал ультрамаринової шихти, при
якому утворюється складний алюмосилікат натрію, що містить серу, — так
званий зелений напівфабрикат, і окислення зеленого напівфабрикату, при
якому виходить продукт яскравого синього кольору з усіма властивостями
пігменту.
Шихта для отримання ультрамарину складається з суміші силікату
алюмінію, сірки та соди з домішкою кремнезему та відновника. Як силікат
алюмінію застосовують каолін Al2O3∙2SiO2, тонко дисперсну пластичну породу,
що відрізняється невеликим вмістом домішок та низькою вартістю.
Вода в каоліні має гідратний характер і видаляється при температурі
розпаду кристалічних ґраток 500-600 °С. Роль каоліну при випаленні полягає
ще в тому, що він виділяє пари води, необхідні для перебігу проміжних реакцій.
Склад ультрамаринової шихти коливається в невеликих межах, в середньому
можна прийняти наступний (у ваг.%): каоліну 30%, соди 30%, сірки 30%,
кремнезему 5%, відновника 5%, що відповідає мольному співвідношенню
1:2,4:8:0,8, чи, що те саме, відношенню Al2O3:SiO2:Nа2СО3:S = 1:28:2,4:8.
Всі матеріали повинні бути сухими, щоб уникнути розкладання
сульфідів, що утворюються при випаленні, і виділення сірководню.
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.030.КП.ПЗ
Змн.
Розроб.РозрР Бодяк Ю.М.. Дата Літ. Арк. Аркушів
озроб. Бондар О.О. 0 Літ.
Перевір. Сабадаш Н.І. 30
ТЕХНОЛОГІЧНА
Н.Контр. Подобій О.В, ЧАСТИНА НУХТ Каф. ТЖХТ
Контр.
Тож, складаючи всі дані в єдине ціле, можемо навести таблицю 2.1, яка
відповідатиме рецептурі ультрамаринової шихти [7]:
Таблиця 2.1
Рецептура ультрамаринової шихти
Сировина Вміст у шихті, % Вміст основної
(в розрахунку на 100% сировини) речовини в
Ⅰ Ⅱ технічній сировині
Каолін 30,3 25,6 96,6
Сірка 29,4 34,6 99,5
Кальцинована 28,9 28,8 97,7
сода
Інфузорна земля 5,5 7,5 86,9
Пек 3,6 3,5 97,8
Каолін – загальна формула: Al2O3•2SiO2•2H2O.
Рисунок 2.1 Структурна формула каоліну

За своєю природою та властивостями є досить унікальною, цінною та
незамінною сировиною для багатьох галузей промисловості. Пов’язано це
насамперед з тим, що продукти видобутку та збагачення каолінової сировини
необхідні для виробництва матеріалів широкого спектра призначення. Зокрема,
каолін характеризується інертністю щодо кислих і лужних розчинів, високою
вогнетривкістю, властивістю утворювати з водою пластичну масу. Ці
властивості дають змогу його використання у виробництві тонкої,
господарської та санітарної кераміки, електрокераміки, радіокераміки,
вогнетривких виробів, силуміну, скла та низку інших елементів народного і
технічного вжитку.
Арк.
ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
31
Висока дисперсність, білий колір, діелектричні властивості та хімічна
інертність дають змогу для використання каоліну як наповнювача під час
виготовлення паперу, гумотехнічних, кабельних, пластмасових виробів,
парфумів тощо.
Можливість використання каоліну, або продуктів його збагачення в тій
чи іншій галузі промисловості, насамперед зумовлена його хімічним складом.
Норми вмісту хімічних компонентів, що входять до складу каоліну, чітко
регламентуються діючими стандартами якості для всіх галузей промисловості,
де він використовується.
Характерною негативною особливістю каолінової сировини є значна
мінливість її хімічного складу спричинена умовами генезису каолінових
родовищ. Така особливість дуже часто призводить до зниження економічного
ефекту від видобування та реалізації каолінової продукції, і збільшення
кількості пов’язаних з цим непередбачуваних виробничих витрат. Надмірний
вміст окремих хімічних сполук значною мірою може погіршувати фізико-
механічні властивості каоліну, а в окремих випадках унеможливлює його
використання в ряді галузей. Тому, встановлення кореляційних залежностей
між основними хімічними елементами, які входять у склад каоліну дозволить
підвищити точність виконання геометризації типових каолінових родовищ, що
забезпечить можливість їх селективного відпрацювання з метою усереднення
або приведення до необхідних значень якості кінцевої сировини [14].
Сірка – мінерал, самородний елемент. Сірка у природі зустрічається у
значних кількостях у вільному стані.
Рисунок 2.2 Структурна формула сірки
Арк.
32
З природних газоподібних сполук сірки слід відзначити сірководень
(мінеральні джерела) та діоксид сірки, що міститься в газах вулканічного
походження. Сірка входить до складу сполук, що знаходяться в нафті та
кам'яному куті, а також у рослинних та тваринних білках.
Сірка являє собою тверду кристалічну речовину жовтого кольору, не
розчинну у воді, важкорозчинну у спирті та ефірі і добре розчинну у
сірковуглецю. Відомо кілька алотропічних видозмін сірки, а саме: ромбічна α-
сірка, стійка нижче 95,6°С, кристалізується в октаедрах ромбічної системи;
моноклінна або призматична β-сірка, стійка вище 95,6°С і кристалізується у
формі довгих голкоподібних призм; аморфна - розчинна і не розчинна в
сірковуглецю.
Стійка при звичайній температурі ромбічна сірка практично не проводить
тепла та електрики. Найкращим розчинником для неї є сірковуглець, у 100
частинах якого при кімнатній температурі розчиняється 45-50 частин сірки. Ця
сірка має щільність 1,96 і температуру плавлення 119°С.
Своєрідно веде себе сірка під час нагрівання. При 119°С вона плавиться,
вище 160°С стає коричневою і поступово густіє при подальшому підвищенні
температури, при 200°С набуває темно-коричневий колір і більшу в'язкість, при
250°С вона поступово стає менш в'язкою, при 400°С - абсолютно рухомою і
при 444 ,6°С - закипає.
Якщо вилити сильно нагріту сірку тонким струменем у склянку,
наповнену холодною водою, то на дні склянки збирається жовто-коричнева
пластична сірка, що розтягується на кшталт каучуку. Пластична сірка –
аморфна модифікація сірки. Вона буває двох видів - розчинна і нерозчинна в
сірковуглеці - форми, які розглядаються як окремі її видозміни.
Молекулярна маса сірки за низьких температур відповідає формулі S8. У
разі підвищення температури молекулярна маса сірки поступово зменшується.
У парах сірки знаходяться S8 (при 500°С), S6 (при 1040°С); вище 2000°С сірка
повністю дисоціює на атоми.
Арк.
33
Сірка видобувається головним чином з її природних покладів або
виплавкою з гірських порід. При виплавці сірки з гірських порід, наприклад,
піриту, його нагрівають до високих температур:
Також місце мають також хімічні методи — вилучення її з ряду

природних сполук або з газів металургійних і коксових печей, що відходять.
У країнах, що мають великі поклади сірки, з неї безпосередньо готують
сірчану кислоту. З сірки отримують сірковуглець, виготовляють чорний порох,
ультрамарин, сірчані сірники, органічні сірчисті барвники, гірчичний газ
(іприт), а також її використовують для вулканізації каучуку, для дезінфекції та
боротьби з хворобами виноградників, і, нарешті, як ізоляційний матеріал в
електротехніці.
У продаж сірка надходить у вигляді порошку (сірчаний колір), у шматках
(комова сірка) або у вигляді циліндричних паличок (черешкова сірка).
Найбільш чисту сірку отримують перекристалізацією її з розчину в
сірковуглецю [15].
Кальцинована сода (натрій карбонат Na 2CO3) - належить до стратегічних
промислових хімічних продуктів. Найбільшими споживачами соди є
енергетична, металургійна, хімічна та інші галузі промисловості. У хімічній
промисловості натрій карбонат використовується у виробництві каустичної
соди хімічними методами, натрій гідрокарбонату, миючих засобів, сполук
хрому, сульфітів і фторидів, фосфатів, натрій нітрату, натрієвої селітри.
Сировиною для одержання кальцинованої соди у промисловості слугують
природні речовини, які містять іони Na+ та СО 3-. Для отримання соди
застосовують низку допоміжних матеріалів: амоніак, пальне, воду, водяну пару
Рисунок 2.3 Структурна формула кальцинованої соди (Na2CO3)
Арк.
34
Спосіб виробництва кальцинованої соди шляхом амонізації та
карбонізації розчину натрій хлориду з отриманням натрій бікарбонату ив
амоній хлориду, полягає в тому, що із розчину амоній хлориду отримують
концентрат або кристалічний амоній хлорид з наступним перемішуванням і
термічною обробкою його за температури 200-400°С з карбонатами, окисами
або гідроокисами кальцію, та/або магнію, або їхніми сумішами, з отриманням
хлориду кальцію, магнію та/або їхніх сумішей, газу амоніаку та вуглекислого
газу, або їхніх сумішей, що використовують у виробництві соди [16].
Інфузорна земля (трепел) - кремнеземиста порода жовтого кольору з
добавками заліза. При поліруванні надає склу відмінного блиску [17].
Рисунок 2.4 Інфузорна земля

Волога шихта погано подрібнюється і змішується, тому шихту сушать у
трубчастих обертових печах, що працюють по принципу протитечії. При
сушінні каоліну іноді видаляють частину (приблизно половину) гідратної води.
Інфузорну землю після сушіння подрібнюють у кульових млинах. Змішування і
розмелювання всіх складових частин шихти проводять зазвичай в кульових
млинах періодичної або безперервної дії. При прискорених механізованих
методах виробництва ультрамарину ці операції слід виконувати особливо
ретельно [7].
Арк.
35
2.2 Опис технології отримання ультрамарину
Процес отримання ультрамарину полягає в приєднанні полісульфіду
натрію до аморфного алюмосилікату натрію і кристалізації продукту
приєднання, оскільки гарними пігментними властивостями (насиченим
кольором, високою інтенсивністю) мають лише продукти з високим вмістом
сірки (~11%), в яких приєднання полісульфіду натрію пройшло досить глибоко.
Для початку необхідно підготувати сировину, а саме провести випал
шихти. Основними процесами, що протікають при випалюванні шихти, є:
утворення полісульфіду натрію, алюмосилікату натрію та продукту
приєднання, тобто ультрамарину. Полісульфід натрію виходить у результаті
взаємодії соди та сірки; реакція протікає при низькій температурі (200-400°С) і
може бути представлена рівняннями:
Згідно з рівнянням вміст в шихті, що обпалюється, сульфіду і тіосульфіду

натрію приблизно однаковий.
Тіосульфат натрію при нагріванні нестійкий; він розкладається при
~300°С на сульфіт Na2SO3 і сірку, при 400°С - на сульфат і полісульфід. У
присутності сірки та пеку відбувається відновлення тіосульфату та сульфату
натрію:
Однак поряд з цим, сульфід та полісульфід натрію окислюються киснем

повітря, що надходить із сировиною і через нещільності печі, у результаті
співвідношення між Na2S і Na2S2О3 зберігається і за більш високих
температурах.
Полісульфід натрію відіграє велику роль у всіх стадіях процесу: створює
відновне середовище, бере участь у освіті алюмосилікату натрію та виконує
Арк.
36
свою основну функцію продукту приєднання. Можна припустити, що завдяки
низькій температурі плавлення. (200-250 ° С) він сприяє деякій цементації
маси, що особливо корисно при безперервному процесі синтезу ультрамарину.
Утворення алюмосилікату натрію починається при температурі
зневоднення і розпаду кристалічних ґрат каоліну, проходить дуже інтенсивно і
майже повністю закінчується при ~500°С. Реакція протікає під дією їдкого
натру, що утворюється в результаті розкладання полісульфіду натрію парами
води, що виділяються при зневодненні каоліну:
З їдким натром реагує в основному продукт розкладу каоліну:
Але й каолін, що не розклався, також легко вступає у взаємодію з їдким

натром.
Підвищений вміст кремнезему в шихті сприяє слабкому спіканню, що
сприятливо для протікання реакції в твердій фазі. Для підвищення кремністості
ультрамарину до складу шихти вводять кремнезем, зазвичай у найбільш
реакційноздатній формі діатоміту або інфузорної землі. При цьому слід мати на
увазі, що значне збільшення кількості кремнезему призводить до сильного
спікання маси, погіршення (потемніння) кольору та зниження інтенсивності.
Останнє, крім сплавлення маси, пов'язане також з його інгібуючою впливом на
кристалізацію.
Приєднання полісульфіду натрію до алюмосилікату натрію відбувається в
інтервалі температур ~670-730°С із зростаючою швидкістю: ~30%, при 670°С,
70% при 700°С і повністю при 730°С. При цьому зростає вміст натрію та сірки.
Остання стадія, тобто завершення процесу утворення ультрамарину,
відбувається в досить вузькому температурному інтервалі: (730-750°С) і
вимагає витримки протягом певного часу (~3-4 год), що, ймовірно, пов'язане з
необхідністю підвищення кристалічності та отримання продукту певного
дисперсного складу.
Арк.
37
Рентгеноструктурний аналіз показав, що в продуктах випалу до
температури ~500 ° С спостерігаються інтерференційні лінії каоліну, при 500°С
та 600°С лише кварцу, при 670°С - суміші кристобаліту, нефеліну і
ультрамарину (~30% кожного компонента), при 700°С - суміші ультрамарину
(~75%) і нефейну (~25%), при 730°С - ультрамарину з невеликою домішкою
кварцу, після витримки при 730°С - ультрамарину. Інтерференційних ліній
алюмосилікату до 670°С немає.
Основні процеси, що протікають при випаленні, можуть бути
представлені в наступному вигляді: утворення полісульфіду натрію (200-
400°С), зневоднення та розпад каоліну (450-500°С), утворення алюмосилікату
натрію (500°С), взаємодія його з полісульфідом натрію та підвищення
кремністості алюмосилікату (650-700°С), приєднання полісульфіду натрію,
поступове утворення ультрамарину (670-730°С) і різка кристалізація його (730-
750°С).
Чистий алюмосилікат натрію, отриманий з розчинів алюмінату і силікату
натрію складу Na2O∙Al2O3∙2,9SiO2, тобто приблизно такого ж, як при синтезі
ультрамарину, аморфний і переходить у кристалічний стан лише при високих
температурах (~1000°С) і тривалому нагріванні. Прискоренню процесу
кристалізації сприяє наявність великого надлишку полісульфіду натрію,
сильнолужне середовище та певний температурний режим, тобто ті ж фактори,
що і при утворенні аналогічних мінералів (нозеїну та ін.). Кристалізація, однак,
не повинна бути передчасною, оскільки, кристалічний алюмосилікат натрію
дуже стійкий і не здатний до реакцій приєднання та перекристалізації.
Зазвичай рекомендується наприкінці випалу підтримувати
слабоокислювальне середовище. Це пов'язано з частковим окисненням
полісульфіду, завдяки чому полегшується його приєднання до алюмосилікату
натрію. На сьогоднішній день не повністю вивчена роль пеку в шихті. Але є
припущення, що пек відновлює тіосульфат до сульфіду натрію. Однак за
відсутності пеку ультрамарин взагалі не утворюється, що навряд чи пов'язано з
недоліком в реакційній масі сульфіду натрію. Ймовірно, роль пеку полягає
також у відновленні сірчистого ангідриду, що утворюється при відновленні
Арк.
38
тіосульфату, а також окисленого продукту приєднання, можливо продукту
складу (Na2O∙Al2O3∙nSiO2)3Na2SiO3.
Ультрамарин можна отримувати не тільки з каоліну, але також з інших
аналогічних сполук, наприклад аморфного алюмосилікату натрію, суміші
алюмінату натрію та кремнезему, суміші аморфних оксидів алюмінію та
кремнію.
Маса, одержувана після випалу, є сумішшю зеленого ультрамарину
(~60%), тіосульфату натрію (~7%), сульфіду натрію (3-4%), вільної та
полісульфідної сірки (3-4%).
Друга стадія процесу отримання ультрамарину полягає в обробці
зеленого напівфабрикату сумішшю сірчистого ангідриду з киснем або одним
лише киснем повітря, оскільки в масі міститься вільна та полісульфідна сірка,
що згорає при окисленні SO2. В першу чергу окислюються водорозчинні солі,
тобто тіосульфат та сульфід натрію:
Зелений ультрамарин під дією суміші SО2 + О2 зазнає наступних змін:

зміст моносульфідної сірки знижується з 5,1–5,7 % до 2,2–3,2 % і відповідно
збільшується вміст полісульфідної сірки (значення n у Na2S змінюється від 1,5–
2,5 до 3–5), вміст натрію знижується з 18,17–17,3% до 16,6–15,9 %. Зменшення
вмісту натрію та моносульфідної сірки відбувається паралельно. Вміст
загальної сірки в алюмосилікатній частини при обробці сумішшю SО 2 + О2
практично залишається незмінним.
Реакція, що перебігає при цьому, може бути подана в такому вигляді
відбувається відщеплення частини натрію, пов’язаного із сіркою:
[7]
Арк.
39
2.3 Принципово-технологічна схема виробництва ультрамарину
Рисунок 2.5 Принципово-технологічна схема отримання ультрамарину
Арк.
40
2.4 Матеріальний баланс процесу
Вихідні дані:
Потужність реактора по цільовому продукту

Na7Al6Si6S2O24, т/добу:………………………... 2 т/добу
Конверсія реагенту Na8Al6Si6S2O24:…………. X1 (Na8Al6Si6S2O24) – 98% (0,98)
Конверсія реагенту SO2:……………………… X2 (SO2) – 100% (1)
Конверсія реагенту O2:……………………….. X3 (O2) – 100% (1)
Концентрація домішок у складі технічного
реагенту Na8Al6Si6S2O24, % мас.:…………….. ω1 (C6H5CH3) – 0,1%
Вміст домішок в реагенті SO2:……………….. ω2 (SO2) – 0,1%
Вміст домішок в реагенті O2:………………… ω3 (O2) – 0,1%
Реакція для розрахунку: 2Na8Al6Si6S2O24 + SO2 + O2  2Na7Al6Si6S2O24 + Na2SO4
Розрахунки:
1. Розрахуємо молярні маси всіх учасників процесу, множимо отриманні

значення на відповідні стехіометричні коефіцієнти:
aA + bB + dD rR + sS
aMA + bMB + dMD  rMR + sMS
2Na8Al6Si6S2O24 + SO2 + O2  2Na7Al6Si6S2O24 + Na2SO4

aMNa8Al6Si6S2O24 = 2 * 962 кг/кмоль = 1924 кг/кмоль
bMSO2 = 1 * 64 кг/кмоль = 64 кг/кмоль
dMO2 = 1 * 32 кг/кмоль = 32 кг/кмоль
rMNa7Al6Si6S2O24 = 2 * 939 кг/кмоль = 1878 кг/кмоль
sMNa2SO4 = 1 * 142 кг/кмоль = 142 кг/кмоль,
де a, b, d, r, s – стехіометричні коефіцієнти.
Проводимо перевірку правильності розрахунку:

aMC6H5CH3 + bMSO2 + dMO2 = rMC6H5CООН + sMH2O
1924 кг/моль + 64 кг/моль + 32 кг/моль = 1878 кг/моль + 142 кг/моль
2020 кг/моль = 2020 кг/моль
Арк.
41
2. Потужність реактора розрахуємо в кг/год:
mNa7Al6Si6S2O24 =
mNa7Al6Si6S2O24 = = 83,3 кг/год
П – потужність реактора, вказана в т/год
3. Розрахуємо стехіометричну кількість реагенту , необхідного для для

отримання продукту масою mNa7Al6Si6S2O24:
mNa8Al6Si6S2O24 =
mNa8Al6Si6S2O24 = = = = 85,4 кг/год
= = = = ,
отже:
= = 0,044 кг/год
= = 0,044 кг/год
= = 0,044 кг/год
= = 0,044 кг/год
Оскільки вони рівні, тоді:
= = 0,044 кг/год
Х = 0,044 кг/год * 142 кг/кмоль = 6,25 кг/год
mNa2SO4 = 6,25 кг/год
4. Знаходимо масу чистого реагенту Na8Al6Si6S2O24 з урахуванням його

конверсії, який має знаходитися в технічному реагенті Na8Al6Si6S2O24:
m`Na8Al6Si6S2O24 = mNa8Al6Si6S2O24 *
m`Na8Al6Si6S2O24 = 85,4 кг/год * = 87,14 кг/год
m`А – маса реагенту Na8Al6Si6S2O24 з урахуванням конверсії;

ХА – конверсія реагенту Na8Al6Si6S2O24, вказана в долях.
Арк.
42
5. Розрахуємо масу неперетвореного залишку реагенту Na8Al6Si6S2O24:
mʹNa8Al6Si6S2O24 = mʹNa8Al6Si6S2O24 - m Na8Al6Si6S2O24

mʹNa8Al6Si6S2O24 = 87,14 кг/год – 85,4 кг/год = 1,74 кг/год
6. Знаходимо масу технічного реагенту Na8Al6Si6S2O24 з урахуванням його

складу:
mʺNa8Al6Si6S2O24 = mʹNa8Al6Si6S2O24 *
mʺNa8Al6Si6S2O24 = 87,14 кг/год * = 87,22 кг/год
ωNa8Al6Si6S2O24, % - вміст основного компоненту в складі технічного реагенту

Na8Al6Si6S2O24;
ωдом.Na8Al6Si6S2O24,% - вміст домішок в складі технічного реагенту
Na8Al6Si6S2O24 (% мас.).
7. Маса домішок технічного реагенту Na8Al6Si6S2O24 дорівнює:
mʺNa8Al6Si6S2O24 = mʺ Na8Al6Si6S2O24 - mʹNa8Al6Si6S2O24

mʺNa8Al6Si6S2O24 = 87,22 кг/год – 87,14 кг/год = 0,08 кг/год
Аналогічні розрахунки для SO2:
8. Знайдемо стехіометричну кількість реагенту SO2, необхідного для

для отримання заданої кількості продукту Na7Al6Si6S2O24:
mSO2 =
mSO2 = = 2,84 кг/год
9. Маса чистого реагенту SO2 з урахуванням його конверсії:
mʹSO2 = mSO2 *
mʹSO2 = 2,84 кг/год * 1 = 2,84 кг/год
mʹB – маса реагенту SO2 з урахуванням конверсії;

XB – конверсія реагенту SO2, вказана в долях.
Арк.
43
10. Маса неперетвореного залишку реагенту SО2 після завершення
процесу:
mʹSО2 = mʹSО2 - mSО2

mʹSО2 = 2,84 кг/год – 2,84 кг/год = 0 кг/год
11. Маса технічного реагенту О2 (mʺО2) з урахуванням його складу:
mʺSО2 = mʹSО2 *
mʺSО2 = 2,84 кг/год * = 2,84 кг/год
ωО2, % - вміст основного компоненту в складі технічного реагенту SО2;

ωдом.О2,% - вміст домішок в складі технічного реагенту SО2 (% мас.).
12. Маса домішок реагенту SО2 (∆*mʺО2) дорівнює:
mʺSО2 = mʺSО2 - mʹSО2

mʺSО2 = 2,84 кг/год – 2,84 кг/год = 0 кг/год
Аналогічні розрахунки для O2:
13. Знайдемо стехіометричну кількість реагенту O2, необхідного для для

отримання заданої кількості продукту Na7Al6Si6S2O24:
mO2 =
mO2 = = 1,42 кг/год
14. Маса чистого реагенту O2 з урахуванням його конверсії:
mʹO2 = mO2 *
mʹO2 = 32 кг/год * 1 = 32 кг/год
XО2 – конверсія реагенту О2, вказана в долях.
15. Маса неперетвореного залишку реагенту О2 після завершення

процесу:
∆mʹО2 = mʹО2 - mО2

∆mʹО2 = 32 кг/год – 1,42 кг/год = 30,58 кг/год
Арк.
44
16. Маса технічного реагенту О2 (mʺО2) з урахуванням його складу:
mʺО2 = mʹО2 *
mʺО2 = 32 кг/год * = 32,03 кг/год
ωО2,% - вміст основного компоненту в складі технічного реагенту О2;

ωдом.О2,% - вміст домішок в складі технічного реагенту О2 (% мас.).
17. Маса домішок реагенту О2 (∆*mʺО2) дорівнює:
∆mʺО2 = mʺО2 - mʹО2

∆mʺО2 = 32,03 кг/год – 32 кг/год = 0,03 кг/год
18. Складаємо рівняння матеріального балансу для даного процесу:
mʺNa8Al6Si6S2O24 + mʺSО2 + mʺО2 = mNa7Al6Si6S2O24 + mʹNa8Al6Si6S2O24 + mʹSО2 +

∆mʹО2 + mʺNa8Al6Si6S2O24 + mʺSО2 + ∆mʺО2 + mNa2SO4
87,22 + 2,84 + 32,03 = 83,3 + 1,74 + 0 + 30,58 + 0,08 + 0 + 0,03 + 6,25
122 кг/год = 122 кг/год
19. Складаємо схему матеріальних потоків на вході та на виході з

реактора:
На вході На виході
Арк.
45
20. Складаємо таблицю 2.4 - результати матеріального балансу:
Таблиця 2.4
Результати розрахунку матеріального балансу
Статті приходу Статті витрат

Компонент кг/год % мас. Компонент кг/год %
мас.
1. Технічний 87,22 71,4 1. Цільовий продукт 83,3 68,4
реагент, N7Al6Si6S2O2
Na8Al6Si6S2O2
в т.ч. чистий 87,14 71,4 2. Непертворений 1,74 1,4
залишок N8Al6Si6S2O2
в т.ч. домішки 0,08 0,06 3. Неперетворений 0 0
залишок SО2
4. Неперетворений 30,58 25,05
залишок О2
2. Технічний 2,84 2,4 5. Домішки реагенту 0,08 0,06
реагент, SО2 N8Al6Si6S2O2
в т.ч. чистий 2,84 2,4 6. Домішки реагенту 0 0
SО2
7. Домішки реагенту 0,03 0,02
О2
в т.ч домішки 0 0 8. Кількість продукту 6,25 5,1
2. Технічний 32,03 26,2 Na2SO4
реагент, О2
в т.ч. чистий 32 26,2
в т.ч домішки 0,03 0,01
Всього: 122 100,00 Всього: 122 100,00
21. Розрахуємо витратні коефіцієнті по сировині:
- теоретичні:
γТNa8Al6Si6S2O24 =
γТNa8Al6Si6S2O24 = = 1,02 кг/год
Арк.
46
γТSO2 =
γТSO2 = = 0,03 кг/год
γТO2 =
γТO2 = = 0,02 кг/год
- практичні:
γϕNa8Al6Si6S2O24 =
γϕNa8Al6Si6S2O24 = = 1,04 кг/год
γϕSO2 =
γϕSO2 = = 0,03 кг/год
γϕO2 =
γϕO2 = = 0,4 кг/год
22. Розрахуємо вихід продукту Na7Al6Si6S2O24:
ФNa7Al6Si6S2O24 = * 100%
= = 85,05 кг/год
ФNa7Al6Si6S2O24 = * 100% = 0,98 * 100% = 98%
Арк.
47
2.5 Підбір основного обладнання
Для випалу шихти в тиглях застосовують печі зі зверненим полум'ям,

тобто з відведенням димових газів у нижній частині печі. У таких печах
полум'я з колосникових ґрат піднімається до склепіння, потім прямує вниз і,
омиваючи тиглі, йде в димарі, розташовані під подом. Найкращою для випалу
ультрамарину в тиглях є піч системи Грум-Гржимайло, що представлена на
рис. 2.5. Як паливо для печі використовують кам'яне вугілля та природний газ.
Процес випалу поділяється на три періоди.
Перший період характеризується утворенням сульфідів натрію та
підвищенням температури в печі до ~450 °С. Обов'язковими умовами, що
визначають правильність випалу у першому періоді, є: рівномірне нагрівання
всіх ділянок печі та відсутність значних кількостей вільного кисню. У печах
конструкції Грум-Гржимайло рівномірне нагрівання всіх ділянок
забезпечується наявністю ґратчастого поду, що є цілою системою газоходів, що
попереджають застій у печі холодних газів. Подачу повітря регулюють,
відкриваючи піддувало і шибер, що з'єднує піч із димарем.
Другий період випалу характеризується реакцією між сульфідами, що
утворилися в першому періоді, та алюмосилікатом. Внаслідок цієї реакції
утворюється зелено-синій ультрамарин.
Якщо випалюється шихта, що має високу реакційну здатність, то після
підвищення в печі температури до 725-750 ° С достатньо 2-3 години, щоб
реакція утворення ультрамарину завершилася у всіх тиглях і у всій масі
кожного тигля. При цьому в печі доцільно підтримувати слабоокислювальне
середовище, яке прискорює реакцію утворення ультрамарину.
Після отримання зелено-синьої проби можна припинити подачу палива в
піч та закінчити другий період випалу. При випаленні шихти зі слабкою
реакційною здатністю температуру в печі доводиться піднімати до 770-780 ° С і
підтримувати до отримання зелено-синьої проби протягом 6-9 год, а іноді і
довше.
Арк.
48
Процес утворення ультрамарину доцільно проводити у
відновлювальному середовищі, оскільки при тривалому впливі кисень, що
знаходиться в печі, може окислити значну частину сульфідів. Головна
труднощі проведення другого періоду випалу полягає у визначенні його
тривалості та кінця. Тривалість перших двох періодів ~2 діб.
Третій період випалу полягає в окисленні зелено-синього ультрамарину в
синій, а надлишкових полісульфідів та тіосульфату - в сульфат натрію. Цей
процес, який у виробництві називають томління, протікає під час охолодження
печі.
Для створення слабкого газообміну піч відокремлюють від димової труби
шибером, зачиняють дверцята печі, піддувало, вічка та обмазують усі щілини
глиною. Газообмін між піччю та довкіллям у таких умовах відбувається лише
через пори цегляної кладки. У цей час концентрація кисню у печі має
становити 2—3%.
На процес окислення зелено-синього ультрамарину впливає, крім
концентрації кисню в печі та ступеня спікання ультрамарину, газопроникність
(пористість) тиглів.
Отриманий в результаті випалу шихти напівфабрикат є сумішшю
ультрамарину (70-80%) і сульфату натрію з невеликою домішкою тіосульфату
натрію. У недостатньо окисленому продукті міститься кілька полісульфідів.
При методі тигель отримання ультрамарину коефіцієнт корисної дії печі
дуже низький, значна частина часу витрачається на вимушене повільне
нагрівання великої нерухомої маси шихти і на тривале охолодження в період
томління.
Так як ультрамариновий напівфабрикат після випалу та окислення
виходить неоднорідним, то потрібно розбраковувати його вручну. У зв'язку з
цим набувають значення нові механізовані методи виробництва ультрамарину
[7].
Арк.
49
а)
б)
Рисунок 2.6 Піч системи Грум-Гржимайло а) зовнішній вигляд; б) у розрізі
[18]
Ультрамариновий напівфабрикат має пористу структуру і добре
фільтрується, у зв'язку з чим його можна фільтрувати і промивати як на
корзинчастих центрифугах, так і методом репульпації з фільтруванням на
барабанних вакуум-фільтрах.
Сушіння ультрамарину проводять у барабанних сушарках з прямим
обігрівом топковими газами. Щоб уникнути руйнування ультрамарину
гарячими топковими газами, процес сушіння' ведуть, залежно від швидкості
проходження матеріалу, при 150—200°С на виході з сушарки. Застосовують
також камерні сушарки, що обігріваються парою. Кінцева вологість
просушеного матеріалу має перевищувати 0,5%.
Останнім часом у виробництві ультрамарину почали застосовувати
вібромлини [7].
Арк.
50
2.6 Апаратурно-технологічна схема
Апаратурне оформлення механізованого процесу може бути різним. Так,

випал шихти може проводитись у шахтній (камерній) печі, що представлена на
рис.2.6, що складається з блоку вертикальних камер, що обігріваються через
бічні стінки димовими газами. Ці гази надходять з виносної топки (в якій
спалюється природний газ) і рухаються вертикальними димарями, з'єднаними
знизу і зверху в колектори.
Рух (просмоктування) газів за системою топка — піч — димоходи
здійснюється за допомогою димососа. Гази з реакційного простору в міру
накопичення і підвищення тиску видаляються через трубу, що з'єднує камеру з
атмосферою.
Орієнтовні розміри камери: висота 3,0 м, довжина 2,0 м, ширина зверху
0,25 м, ширина знизу 0,35 м. Шихту завантажують у камери зверху за
допомогою живильника, а зелений напівфабрикат вивантажують знизу через
рухомий під. У кожну камеру поміщається ~1200 кг шихти. Тривалість випалу
становить ~45 год.
Зелений напівфабрикат, що вивантажується з печі, через спеціальний
герметичний затвор направляється в піч для окислення, яка являє собою
циліндричний апарат з мішалкою. Окислення відбувається при постійному
перемішуванні та безперервній подачі повітря в реакційну зону печі.
Тривалість процесу 4-6 год. Після закінчення окислення продукт за допомогою
мішалки подається до розвантажувального люка, розташованого в нижній
частині печі.
Орієнтовні розміри печі: внутрішній діаметр 1,2-1,4 м, довжина 4-5 м.
Тривалість циклу отримання ультрамарину під час роботи з цього методу
становить ~40—50 год.
Ще ефективніший безперервний метод отримання ультрамарину в печах,
що обертаються. Випал проводять у муфельній печі, що обертається, футеровка
якої виконана з фасонних вогнетривких блоків.
Пекти забезпечені герметичними пристроями безперервного
завантаження шихти та вивантаження зеленого напівфабрикату, а також для
Арк.
51
відведення реакційних газів, що складаються з суміші Н2S і СО2. Окремі ланки
печі добре ущільнені, до цього ж, ущільнення оснащені пристроями, що
відсмоктують, що виключають попадання сірководню в робоче приміщення.
Муфель обігрівається продуктами горіння природного газу, що
спалюється в нерухомій виносній топці. Швидкість нагріву шихти становить
~100—150°С/год, що забезпечує досить повне протікання всіх реакцій при
відповідних температурах. Тривалість витримки при ~750 ° С становить 3-4
год. Зелений напівфабрикат, що отримується в печі випалу, через шлюзовий
пристрій надходить. в окислювальну піч; матеріал при цьому охолоджується до
~400°С.
Окислювальна піч являє собою металевий обертовий барабан, розділений
на кілька секцій. Барабан знаходиться у вогнетривкій камері, що обігрівається
продуктами горіння природного газу, що спалюється у виносній топці.
Зелений напівфабрикат надходить у першу секцію печі, в яку по
порожній сорочці живильника подається повітря для окислення, потім
наступну секцію, куди також подається повітря разом з матеріалом.
Завдяки незалежному регулюванню витрати повітря та температурного
режиму у секціях печі створюються умови для управління як першою
активною, так і другою завершальною стадією окислення.
Готовий синій продукт вивантажують через розвантажувальну головку
кінцевої секції.
Якість ультрамарину підвищувалася зі збільшенням ступеня подрібнення
шихти і ретельності її перемішування.
Апаратурно-технологічна схема виробництва ультрамарину, яка вказана
на рисунку 2.8, описується наступним чином: інфузорна земля сушиться в
барабанній сушарці 2, розмелюється в кульовому млині 3 і надходить у
кульовий млин 4. Туди ж додаються сухий каолін, сірку, соду і
кам'яновугільний пек. Отримана шихта обпалюється у печі 7 і окислюється в
печі 8. Ультрамариновий напівфабрикат вилуговується водою, промивається
репульпацією на вакуум-фільтрах 12, 14 і направляється для переробки на
ультрамарин для малярських робіт або вищого гатунку.
Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 52
Для отримання ультрамарину для малярних робіт напівфабрикат сушать у
барабанній сушарці 15, розмелюють у трубчастому млині 17, упаковують у
мішки та направляють на склад. Для отримання ультрамарину вищих сортів
промитий продукт піддають мокрому розмелювання на кульовому млині 19,
класифікують в гідроциклоні 21, після коагуляції фільтрують на листовому
вакуум-фільтрі 23, потім висушують у гребковій сушарці 25, упаковують у
мішки і направляють на склад [7].
Вхід димових
газів
Вхід димових
газів
Рисунок 2.7 Камерна піч для випалу ультрамарину:

1 реакційна камера; 2-гріючий канал; 3 завантажувальний шлюзовий
затвор; 4 - ковзний затвор для вивантаження; 5- збірник-колектор для
відхідних газів; б-механізм затворів; 7 - кожух механізму; 8-шурувальне отвір;
9-отвір для взяття проби; 10-отвір для термопари; 11 -керамічні шибери; 12-
бункер для вивантаження готової продукції; 13-отвір для виведення реакційних
газів [7]
Арк.
53
Арк.
54
ВИСНОВКИ
Виконавши даний курсовий проект на тему «Технологія ультрамарину –
синього пігменту», ми мали можливість ознайомитися з аналітичною технічно-
науковою літературою по вказаній темі, а також виконали технологічну
частину роботу, яка полягала у роботі з апаратурно-технологічною схемою,
принципово-технологічною схемою виробництва ультрамарину та розрахунку
матеріального балансу процесу.
Підсумовуючи, можемо вказати на наступні речі:
1. За аналізом науково-технічної літератури було вивчено інформацію
про:
- харчові барвники, їх класифікацію та сфери застосування,
використання на території України;
- загальну характеристику про ультрамарин, види ультрамарину
(фіолетовий та червоний), сфери застосування ультрамарину, методи
одержання та сировину для отримання синього ультрамарину.
2. Розглядаючи технологічну частину проекту опрацьовано наступні
положення:
- розроблено принципово технологічну схему одержання
ультрамарину;
- проведено роботу з апаратурно-технологічною схемою
виробництва ультрамарину;
- розраховано матеріальний баланс, де при потужності
виробництва за цільовим продуктом 2 т/добу, статтями приходу та витрат
по 122 кг/год вихід продукту склав 98%.
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.055.КП.ПЗ
Змн.
Розроб. Бодяк Ю.М. Дата Літ. Арк. Аркушів
зрРозроб. Бондар О.О. 0 Літ.
Перевір. Сабадаш Н.І. 55
ВИСНОВКИ
Н.Контр.
Подобій О. В. НУХТ Каф. ТЖХТ
Подобій О.В.
Контр.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. В.В. Стефанишин, Л.П. Криськова, Х.Ю. Кравченюк «ХАРЧОВІ
БАРВНИКИ»: Тернопільський національний технічний університет імені Івана
Пулюя, Україна, 2022 р., 2 с.
2. TEXTY.ORG.UA: URL:
https://texty.org.ua/articles/49129/Harchovi_dobavky_korysni_i_smertelno_nebezpe
chni_Khimprom-49129/ (дата звернення 26.11.2022).
3. ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія: URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0
%B8 (дата звернення 26.11.2022).
4. Подобій О.В. Хімія та технологія харчових добавок «ХАРЧОВІ
ДОБАВКИ, ЯКІ ПОЛІПШУЮТЬ КОЛІР ПРОДУКТІВ»: Національний
Університет Харчових Технологій, Україна, Київ, 2022 р., 31 с.
5. Живи активно!: URL: https://zhyvyaktyvno.org/news/barvniki-
rznokolorov-chudov-chastina-2 (дата звернення 13.11.2022).
6. Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів «Споживча
довіра»: URL: https://vgo-dovira.org/xarchovi-dobavki-e (дата звернення
20.10.2022).
7. Біленький Е.Ф., Рискін І.В. «Хімія та технологія пігментів»: вид. 4-е,
пер. та доп. Л., «Хімія», 1974 р., 656 с.
8. Radovan Neþasa, Dalibor Všianský «Ultramarine – not just a pigment of
traditional folk architecture plasters»: International Conference on Ecology and new
Building materials and products, 2016, 5 р.
9. ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія: URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%80%D0
%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD (дата звернення
24.09.2022).
ННІХТ.ХТ-4-13.022.161.056.КП.ПЗ
Перевір. Сабадаш Н.І. СПИСОК 56
. ВИКОРИСТАНОЇ
НУХТ Каф. ТЖХТ
Н. Контр. Подобій О.В. ЛІТЕРАТУРИ
10. Dr. E. Büchner «Ultramarin», 2 р.
11. MPM. Креатив, Ідеї, Творчість: URL: https://mpmart.ru/news/o-
pigmentakh-ultramarin/ (дата звернення 26.11.2022).
12. VseslovA: URL:
http://vseslova.com.ua/word/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%
B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-57298u (дата звернення 26.11.2022).
13. Як зробити: URL: https://jak.koshachek.com/articles/ultramarin-
zastosuvannja-dovidnik-himika-21.html (дата звернення 08.11.2022).
14. В.В. Котенко, С.І. Башинський, І.А. Піскун «Застосування методу
Пірсона для отримання залежностей розподілу хімічних елементів у межах
родовища каоліну»: Державний університет «Житомирська політехніка». –
Україна, 2021 р., 6 с.
15. Михайленко Я.І. «Курс загальної та неорганічної хімії»: під ред.
Кафтанова С.В., Крешкова А.Л., Семішина В.І., вид. «Вища школа», М: 1996 р.,
664 с.
16. Науковий журнал «Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського.
Серія: Технічні науки» Ч.2, зареєстровано Міністерством юстиції України, 2017
р., 168 с.
17. Лосик М.В., Л.Ф. Литвин, Б.В. Левків «Декоративні покриття на
склі». Частина 1. Лабораторний практикум, Львів: ЛНАМ, 2018 р., 60 с.
18. Будуємо будинок: URL: https://silastroy.com/otdelki/pech-grum-
grzhimajlo-svoimi-rukami.html (дата звернення 02.11.2022).
Арк.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 57

БодякЮ - КП - Технологія ультрамарину - синього пігменту

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

БодякЮ - КП - Технологія ультрамарину - синього пігменту

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра технології жирів, хімічних

Хімія та технологія харчових добавок

на тему: ________ Технологія ультрамарину – синього пігменту

Студентки_4_ курсу __13 __ групи

Національна шкала ________________

Члени комісії ________________ ___________________________

Я як здобувачка Національного університету харчових технологій розумію і підтримую

(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ здобувачки)

_______________Бодяк Юлія Михайлівна_ _____________________________________________

1. Тема проекту (роботи)________________________________________________________

Студент _______Юлія БОДЯК_______

Керівник _______________ ______Наталія САБАДАШ___

‘’ __05__ ’’ ____вересня__ 2022_ р.

Темою даного курсового проєкту є технологія ультрамарину – синього

Курсовий проєкт складається зі вступу, двох розділів і висновків.

В процесі виконання роботи була опрацьована принципово-технологічна та

Був проведений розрахунок матеріального балансу до стадії отримання

КЛЮЧОВІ СЛОВА: УЛЬТРАМАРИН, ХАРЧОВІ ДОБАВКИ, ХАРЧОВІ

EXPLANATORY NOTE: 59 P., 22 PIC., 5 TABLES, 18 SOURCES.

The course project consists of an introduction, two sections and conclusions.

In the course of the work, the principle-technological and equipment-

KEY WORDS: ULTRAMARIN, FOOD ADDITIVES, FOOD DYES, DYES,

Н.контр. Подобій О.В. ВСТУП НУХТ Каф. ТЖХТ

Мета роботи: проаналізувати наукову-технічну літературу про

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

1.1 Загальний опис пігментів та барвників, їх класифікація

Харчові барвники – це група харчових добавок, барвники синтетичного

Оскільки це харчові добавки, для їх використання висувається ряд

- безпечність – пріоритетна вимога до використання харчових

- нешкідливість у застосованих дозах для здоров’я людини та

- не мають викликати канцерогенної, мутагенної, тератогенної та

- відсутність яскраво виражена біологічна активність;

- рівномірний розподіл барвника у харчових масах;

- розчинність у воді та жирах;

- забороняється маскувати барвниками зміну кольору продукту,

- бажана стійкість до світла, температур, окиснювачів та

За походженням барвники поділяють на декілька класів:

Натуральні барвники – фарбувальні речовини, тваринного або

Синтетичні, також відомі як штучні барвники, отримують синтезом

Харчові барвники застосовуються у різних формах:

Також всі харчові барвники можна поділити на дві великі категорії:

До жиророзчинних ми відносимо порошкові або пастоподібні барвник.

Склад пастоподібного жиророзчинного барвника: кокосове масло,

Водорозчинні барвники існують у декількох формах випуску:

Палітра водорозчинних барвників має великий асортимент та, до того

Рисунок 1.2 Гелеві водорозчинні барвники

Переваги сухих барвників:

- тривалий термін придатності;

- велика гамма кольорів;

- відсутність смаку та запаху;

- легко змішуються для отримання різних відтінків.

На сьогоднішній день харчова промисловість вже не має своєї вартості

Гранично допустима концентрація (ГДК) - гранично допустима

Встановлюється даний показник безпеки для багатьох продуктів. Але,

Але серед численної групи харчових добавок є й абсолютно безпечні,

Куркумін також бере участь у метаболізмі жирів та має здатність

Рисунок 1.3 Куркумін

Рисунок 1.4 Структурна формула куркуміну

Також корисні властивості має харчовий барвник хлорофіл (Е 140),

Серед низки безпечних барвників також можна відзначити кармін

Рисунок 1.5 Структурна формула карміну

Студентки_4_ курсу 13 групи

Члени комісії ___________

Студент _Юлія БОДЯК_

Керівник ___________ Наталія САБАДАШ_

‘’ 05 ’’ __вересня 2022_ р.