МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИТЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ 
«ОХТИРСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ
 СУМСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

ЕКОНОМІКА
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ  СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН 
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ  ЕКОНОМІКА  ;  ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА
БІРЖОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

КУРСОВА РОБОТА
   з дисципліни “Планування  та організація діяльності
підприємства ”

на тему     «Організація і планування витрат на

виробництві озимого жита»

Виконала: студентка  ІІІ  курсу, 35 групи 

галузі знань 05 “Соціальні та поведінкові науки” 
спеціальності 051  „Економіка”

Анастасія ГУЦАЛ
 (П.І.Б)

Керівник  -  викладач
 Любов  ПРОГОННА
Оцінка за національною шкалою
______________________________
   
Члени комісії 

          _________                  
                       (підпис)                               

           _________                 
                       (підпис)                               

м. ОХТИРКА – 2022
1
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ 
«ОХТИРСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ
 СУМСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

Відділення спеціальностей  «Економіка» , «Підприємництво , торгівля та 

                                                  біржова діяльність»
Циклова комісія спеціальних дисциплін спеціальностей  Економіка ,             
                                                           Підприємництво , торгівля та біржова діяльність
Освітньо – кваліфікаційний рівень         молодший спеціаліст 
Шифр та найменування  галузі знань  05 Соціальні та поведінкові  науки
Освітньо – професійна програма                            «Економіка»
Спеціальність                                                   051 Економіка                       

                                     ЗАТВЕРДЖЕНО
Голова циклової комісії
  ______Любов ПРОГОННА
«_____»_______________2021 р

Завдання
на курсову роботу з дисципліни
„Планування та організація діяльності підприємства”

Студенту(ці)   3 курсу  35 групи

Анастасії Гуцал
Тема роботи: „Організація і планування витрат  на виробництві озимої
пшениці.”
Вступ
1. Економічна характеристика витрат, пов’язаних з
виробництвом продукції рослинництва.
1.1. Суть витрат і собівартості продукції.
1.2. Види собівартості.
1.3. Склад і структура витрат за всіма видами діяльності підприємництва.
1.4. Класифікація затрат виробництва.
2. Планування витрат на виробництво озимої пшениці.

2.1. Ресурсне забезпечення виробництва озимої пшениці.

2
 2.2. Технологічна карта в рослинництві.
2.3. Технологічна карта вирощування озимої пшениці.
2.4. Фінансові результати виробництва озимої пшениці.
3. Охорона праці на
підприємстві. Висновки і
пропозиції.

Список використаних джерел.

Дата видачі завдання   «_____»_______________2021 р.

Керівник курсової роботи __________________ Любов ПРОГОННА

Завдання до виконання прийняв

студент«_____»______________2021р.                  
             ________________   _____________________________
                         (підпис)                           (ПІБ)

Розглянуто і схвалено на засіданні ЦК спеціальних дисциплін спеціальностей

«Економіка »,  «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»

Протокол №__________ від _____________

                      Голова ЦК  __________ Любов ПРОГОННА

3
 Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….5
1. Економічна характеристика витрат, пов’язаних з виробництвом
продукції рослинництва……………………………………………………….8
1.1. Суть витрат і собівартості продукції………………………………………..8
1.2. Види собівартості………………………………………………………….....10
1.3. Склад і структура витрат за всіма видами діяльності підприємництва…..11
1.4. Класифікація затрат виробництва…………………………………………...15
2. Планування витрат на виробництво озимої пшениці…………...
……….19

2.1. Ресурсне забезпечення виробництва озимої пшениці…………….……..19

2.2. Технологічна карта в рослинництві………………………………………27
2.3. Технологічна карта вирощування озимої пшениці…………..…………33
2.4. Фінансові результати виробництва озимої пшениці…………………….42
3. Охорона праці на підприємстві……………………………….…………….48

Висновки і пропозиції………………………………………………………56

Список використаних джерел……………………………………………..57

4
 Вступ
Сільськогосподарське підприємство – це колектив людей, озброєних засоби
виробництва, які за допомогою колективної праці виробляють
сільськогосподарську продукція для потреб суспільства. Це первинне ядро ланка
господарського комплексу, частка суспільного виробництва.
Підприємство є товаровиробником, виробляє і реалізує продукцію,
виконує роботи та послуги згідно з планом та договорами на повних умовах
господарський розрахунок, самофінансування та самоврядування. Свою
роботу підприємство веде самостійно за підтримки державного регулювання.
Сьогодні в Україні існують такі види сільськогосподарських підприємств:
- державний; - корпорації;
- кооперативна; - фермерські господарства;
- міжгосподарський; - приватні господарства
- агропромислові об'єднання; селян.
Державні сільськогосподарські підприємства діють на основі державної
власності на землю і засоби виробництва відповідно до державного плану
економічного і соціального розвитку. Вироблена продукція є державною
власністю. Державне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс.
До державних підприємств належать господарства науково- дослідних інститутів і
станцій, навчальних закладів та підсобні господарства державних підприємств, які
виробляють сільськогосподарську продукцію.
Кооперативні господарства – це організація добровільно об’єднаних селян
для спільного ведення сільськогосподарського виробництва на основі суспільної
власності на засоби виробництва і колективної праці.
Організаційною основою цих підприємств є добровільне об'єднання своїх
5
пайових вкладів членів господарства для спільного ведення господарства на
основі їх засобів і спільної праці. У своїй діяльності кооперативні
сільськогосподарські підприємства керуються Примірним Статутом.
Міжгосподарські сільськогосподарські підприємства – це добровільно
об'єднана частина ресурсів господарств-пайовиків для ведення
високоефективного виробництва. Спеціалізація і концентрація виробництва на
основі науково-технічного прогресу сприяє більш повному використанню землі,
трудових ресурсів, засобів виробництва. Створення міжгосподарських,
агропромислових підприємств, науково-виробничих об'єднань в сільському
господарстві дає змогу збільшувати кількість продукції, підвищувати її
якість, знижувати затрати праці і кошти на її виробництво.
Агропромислове підприємство – це форма виробничого кооперування
сільськогосподарських підприємств, у складі яких є промислові виробництва з
переробки сільськогосподарської продукції. В основі його лежить єдине
господарське завдання по виробництву і переробці сільськогосподарської
продукції. Таким прикладом можуть бути держгоспзавод, агрофірми, які
створені на базі головного підприємства (селянської спілки або держгоспу).
Акціонерні товариства – це форма добровільно об'єднаних селян- виробників
на основі власних коштів (акцій) для спільного ведення господарської діяльності.
Засоби виробництва і вироблена продукція є власністю товариства, а грошові
прибутки діляться від кількості вкладених коштів кожним членом товариства. Це є
одна із форм приватизації в
аграрному секторі. Членами товариства можуть бути громадяни, які не
беруть безпосередньої участі у виробничій діяльності, а свою участь вони
здійснюють через придбані акції.
Фермерство – це найбільш поширена форма господарювання в цивілізованих
країнах світу. Фермерське господарство є формою підприємства громадян
України, які виявили бажання і здатні особистою
працею виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, переробляти її і
6
реалізовувати. Воно основане на добровільній незалежній і самостійній праці
власника і членів його сім'ї, повній або частковій власності на основні засоби
виробництва, в тому числі на господарські і житлові будівлі, повній власності на
вироблену продукцію і одержаний прибуток. Членами селянського господарства
можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку. Працювати у
фермерському господарстві можуть і родичі фермера.
Важливу роль в економіці країни відіграють особисті господарства селян.
Основна мета ведення особистого господарства селян – створення
додаткових продуктів харчування для потреб жителів села і навколишніх
невеликих міст, поповнення продуктами місцевого ринку. Займаючи 13 відсотків
ріллі, вони виробляють понад 61 % товарної продукції.
Основною продукцією, яка виробляється в підсобному господарстві є: картопля і
овочі, плоди і ягоди, молоко, м'ясо, яйця. У сучасних умовах ці
господарства відіграють важливу роль в поліпшенні використання трудових
ресурсів села.

7
 1. Економічна характеристика витрат,
пов’язаних з виробництвом продукції
рослинництва.

1.1 Суть витрат і собівартості продукції.

В процесах виробництва сільськогосподарської продукції використовується
багато різноманітних ресурсів: земля (земельні ресурси), праця людей (трудові
ресурси), капітал (грошовий капітал, засоби виробництва). Їх називають
економічними факторами виробництва, тому що саме з їх використанням
здійснюють виробництво продукції, одержують економічні результати. Іншими
словами, використовуючи їх, здійснюють ефективне господарювання, яке ми в
цілому називаємо економікою. Процеси виробництва сільськогосподарської
продукції являють собою безперервне і продуктивне витрачання (виробниче
споживання) названих вище економічних факторів на виробництво продукції. Це
економічне явище відображають з допомогою таких економічних категорій, як
витрати виробництва ” та собівартість продукції ”.
Економічна категорія „ витрати виробництва ” показує, у що обходиться
виробництво продукції підприємству та суспільству. Вона відображає витрати
економічних факторів виробництва – праці людей, земельних ресурсів, капіталу
на виробництво продукції.
Виділяють витрати виробництва окремих підприємств та суспільні витрати.
Витрати виробництва окремих підприємств показують, скільки

8
економічних факторів на виробництво продукції витратило конкретне окремо
взяте підприємство. Розміри витрат виробництва окремого підприємства залежать:
 від кваліфікації персоналу підприємства;
 від правильності вибору спеціалізації;
 від технологій виробництва продукції;
 від рівня організації праці;
 від пропорцій, в яких сформовані одні з одними виробничі ресурси, що
будуть використовуватися у виробничих процесах;
 від способів використання ресурсів і т.п.
Витрати виробництва (як обсяги витрат, так і їх структура) для різних
підприємств різні. Адже підприємства базуються на різних типах власності,
мають різні виробничі потужності, технічне оснащення, використовують різні
технології і т.п. Якщо виробничі витрати на виробництво одиниці продукції
одного підприємства менші від таких витрат підприємства – сусіда чи іншого
підприємства ( за однакових загальних обсягів продукції ), то це свідчить про те,
що перше підприємство господарювало краще. Продукцію виробляють для
споживання. В зв’язку з цим між виробництвом та споживанням продукції
необхідна зв’язуюча ланка. Нею виступає реалізація продукції ( ринок тої чи
іншої продукції: ринок зерна, ринок молока тощо ). Всі підприємства виходять на
ринок продукції із своєю продукцією. На ринку продукції (наприклад, на ринку
зерна) однакова продукція всіх господарств виступає єдиною масою і незалежно
від затрат кожного індивідуального виробника продається за єдиною ціною.
Ринок знеособлює індивідуальні затрати і тим самим показує, яку кількість праці
коштує суспільству виробництво даного товару.
Під суспільними витратами розуміють середні витрати на виробництво
продукції в межах галузі, регіону, країни.
Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину
вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і
вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість
9
— це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції
(робіт, послуг).
Собівартість — один з найважливіших показників господарської діяльності
аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству
виробництво відповідного виду продукції і наскільки
економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах
господарювання.
Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний
стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За
інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на
одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням
собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміц-
нюються позиції підприємства на товарному ринку.
Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в
оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат
прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів
розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості
працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки
рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва
по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив
розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

1.2. Види собівартості.

У сільськогосподарському виробництві розрізняють кілька видів собівартості:
- Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві.
- По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних,
зоотехнічних, технічних, організаційно - економічних і природних умов.
- Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і

10
відображає середні витрати на виробництво продукції.
Розрізняють такі форми її, як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому
в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання
визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу — по
району, області.
За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість
продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість.
- Виробничу собівартість формують витрати, пов’язані з виробництвом і
доробкою продукції, її транспортуванням до франко- місця зберігання
(виробничого споживання зеленої маси на корм).
- В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати
підприємства на реалізацію продукції.
Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції
розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість:
- Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має
велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю
за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх
виробничих підрозділів протягом планового періоду.
- Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності
в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної
продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну
ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з’ясувати
причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви
скорочення витрат на одиницю продукції.
- Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних,
так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою
контролю за витрачанням коштів.

1.3. Склад і структура витрат за всіма

11
 видами діяльності підприємства.
У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати.
Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення
єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації
про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також
дотримання однакових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на
собівартість продукції в 2000 р. прийнято
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому названі
питання знайшли своє відображення і врегулювання.
В загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним
стандартом, визнаються або як зменшення активів, або як збільшення
зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу
підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або
розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї
діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і
функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:
 операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності
підприємства;
 фінансові витрати;
 витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними
та фінансовими;
 надзвичайні витрати.
Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються
до виробничої собівартості продукції
Склад операційних витрат:
 До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних
ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта
12
 витрат (продукції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства). У
промисловості — це сировина й основні матеріали, що утворюють основу
виробленої продукції, купівельні напівфабрикати, допоміжні матеріали
тощо. В сільськогосподарському виробництві — це вартість насіння,
кормів, добрив, отрутохімікатів, пального тощо.
 До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та
інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві
продукції (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути прямо
віднесені до конкретного об’єкта витрат.
 До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Найбільш важливими серед них у сільськогосподарському виробництві є
орендна плата за майно і за земельні ділянки, амортизація основних засобів,
відрахування на соціальні заходи. В промисловості до цих витрат, крім останніх
двох видів витрат, відносять витрати від браку, які становлять вартість
остаточно забракованої продукції, та витрати на виправлення браку за
вирахуванням остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю
тощо.
Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами,
бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне
страхування вказаного апарату, витрати на службові відрядження персоналу цехів,
бригад тощо), амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення,
орендну плату за основні засоби та інші необоротні активи зазначеного
призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва,
витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих
приміщень і деякі інші витрати. Загальновиробничі витрати між окремими
об’єктами витрат розподіляються пропорційно до суми прямих витрат (без витрат
основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).

13
Адміністративні витрати — це такі загальногосподарські витрати, які
спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування.
Вони займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не
включаються до виробничої собівартості продукції. До складу
адміністративних витрат відносять:
 витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого
загальногосподарського персоналу;
 загально корпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на
проведення річних зборів тощо);

14
  витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів
загальногосподарського використання;
 оплату юридичних, аудиторських та інших послуг;
 витрати на зв’язок, на відрядження апарату управління підприємством;
витрати на врегулювання спорів у судових органах і деякі інші витрати.
Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці
витрати набувають особливого значення через дію відомого ринкового
принципу: головне — не виробити товар, а його продати. Тому сума цих витрат
тепер формується за рахунок не лише традиційних витрат, таких як наприклад,
витрати на пакування і затарювання готової продукції, на її транспортування,
перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов’язаних з
реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової
продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди
торговим агентам, продавцям фірмових
магазинів та ін.
До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість
продукції, відносять суми безнадійної дебіторської
заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за
операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю
підприємства); втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка;
витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, собівартість
реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.
Для свого нормального функціонування підприємства вдаються до залучення
позикового капіталу. В зв’язку з цим у них виникають так звані фінансові
витрати. До них належать, насамперед, витрати на виплату процентів за
користування кредитами і процентів за випущені облігації та витрати за
фінансовою орендою. Фінансові витрати беруться до уваги при визначенні
прибутку підприємства від звичайної діяльності до
оподаткування. При цьому на їх суму зменшується операційний прибуток.

15
Багатогранність діяльності багатьох підприємств спонукає їх до понесення таких
витрат від звичайної діяльності, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом і
реалізацією продукції і які водночас не є фінансовими. До таких інших витрат
відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за
їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів. Від таких операцій
реалізації підприємство може отримати прибуток, якщо ціна продажу буде вищою
за собівартість цих активів, або ж збиток — за зворотного співвідношення ціни і
собівартості. До складу інших витрат відносять також втрати від переоцінки
курсових різниць, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та
деякі інші витрати звичайної діяльності. таких інших витрат відносять собівартість
реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою
вартістю та реалізованих майнових комплексів. Від таких операцій реалізації
підприємство може отримати прибуток, якщо ціна продажу буде вищою за
собівартість цих активів, або ж збиток — за зворотного співвідношення ціни і
собівартості. До складу інших витрат відносять також втрати від переоцінки
курсових різниць, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та
деякі інші витрати звичайної діяльності.
Надзвичайні витрати виникають у результаті появи надзвичайних подій, які
відрізняються від звичайної діяльності і не очікується, що вони
повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді. Ці витрати
враховуються при визначенні чистого прибутку і включаються до фінансової
звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від
діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.
При визначенні прибутку підприємства беруться до уваги втрати від участі в
капіталі. Вони розглядаються як своєрідні витрати, хоч за своїм економічним
змістом являють собою збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні
підприємства.

1.4. Класифікація затрат виробництва.

16
 Для правильного визначення собівартості та її всебічного аналізу витрати
аграрних підприємств класифікують за кількома ознаками.

За роллю і значенням у створенні продукції витрати поділяються на основні

(обов’язкові) та неосновні (необов’язкові).

 Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом. Без

них виробництво даного виду продукції немислиме взагалі (наприклад,
витрати на насіння, корми, заробітну плату тощо).
 Неосновні (необов’язкові) витрати — це такі витрати, без яких
виробництво продукції можливе, але з меншою ефективністю. Наприклад,
урожай можна отримати без застосування мінеральних добрив, хоч рівень
урожайності культур буде в цьому випадку значно нижчий, ніж при
застосуванні такого ресурсу.
За способом включення у собівартість продукції всі витрати поділяються на
прямі і непрямі:
 Прямі — це витрати, які в момент виникнення можна безпосередньо віднести
на відповідний об’єкт планування та обліку (певну культуру, вид тварин
тощо). Такими є витрати на заробітну плату, насіння, корми, мінеральні та
органічні добрива, на амортизацію і поточний ремонт спеціалізованих
основних засобів та ін.
 Непрямі витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і не
можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт планування та обліку.
З огляду на це виникає необхідність у застосуванні відповідної методики їх
розподілу за вказаними об’єктами, а тому цей вид витрат нерідко називають
розподільними. До них належать загальновиробничі витрати, а також
частина основних витрат, наприклад, амортизація і поточний ремонт
тракторів, витрати на зрошення й осушення тощо.

Залежно від часу виробничого споживання всі витрати класифікують як

витрати поточного року і витрати минулих років:
17
 У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного
року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати
на посів озимих) відокремлюють і відносять на собівартість продукції
наступного року.
Водночас частина витрат минулого року включається в собівартість продукції
звітного періоду, що зумовлено тривалим вироб- ничим циклом окремих
видів продукції і незбігом робочого періоду з періодом виробництва.

Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємством витрат усі

вони поділяються на готівкові і безготівкові.

Готівкові — це такі витрати, що формуються і покриваються за рахунок

готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима,
витрати на страхування посівів, майна, на ресурси, що купуються (добрива,
отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали, запасні частини тощо), оплату
сервісних послуг та ін.

Безготівкові — це витрати, що не вимагають для їх покриття вільних

грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих
засобів, власні корми, насіння, посадковий матеріал, оплату праці натурою.
Розподіл виробничих витрат на готівкові і безготівкові має велике значення
для ефективної організації господарської діяльності кожного підприємства.
Адже неможливо забезпечити неперервність виробництва, якщо підприємство
не матиме необхідної кількості готівки для своєчасної оплати платежів. Тому
економічна служба кожного підприємства повинна обґрунтовано планувати
потреби в готівці за періодами господарського року, зіставляти цю потребу з
можливими грошовими надходженнями, конт- ролювати їх витрачання.

Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління

підприємством впливати на величину певного виду витрат розрізняють
контрольовані (релевантні) і неконтрольовані (нерелевантні) витрати:
Контрольовані (релевантні) — це такі витрати, на величину яких керівник
18
 відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на
них істотний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути
збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб.
Неконтрольовані (не релевантні) витрати здійснюються незалежно від волі
керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від його
управлінського хисту та старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на
контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для
організації управління витратами за центрами відповідальності — окремими
виробничими підрозділами.

Специфікою сільського господарства є те, що під впливом сприятливих

природно-кліматичних умов в аграрних підприємствах можуть виникати
додаткові (інкроментні) витрати, які формуються в результаті одержання
додаткової продукції та її збуту. Це, наприклад, витрати на збирання,
транспортування, доробку і зберігання додатково отриманої продукції в
сприятливі за погодними умовами роки та на її збут. Отже, вони не пов’язані із
заздалегідь прийнятими рішеннями і є спонтанними. Тому важливо, щоб
підприємства мали в своєму розпорядженні додаткові ресурси і потужності,
необхідні для своєчасного виконання всіх виробничо-збутових операцій,
пов’язаних з одержанням додаткової продукції. Разом з тим в аграрних
підприємствах можуть виникати додаткові витрати, спричинені
несприятливими природно-кліматичними умовами, наприклад, загибель озимих
культур і пересів їх ярими культурами, інтенсивне розповсюдження шкідників і
необхідність додаткового обприскування посівів тощо. Це також вимагає від
підприємств мати необхідні резерви для ліквідації несприятливих подій.

19
 2.Планування витрат на виробництво
озимого жита.

2.1.Ресурсне забезпечення виробництва

озимого жита.
Виконання всіх процесів виробничо-комерційної діяльності суб’єктів
аграрного виробництва, а також отримання прибутку від здійснення цієї
діяльності неможливе без залучення та використання певних ресурсів. При
цьому максимальної ефективності сільськогосподарське виробництво, зокрема,
виробництво продукції рослинництва, досягає за оптимальної комбінації
залучених ресурсів процесу виробництва продукції.
Завдання, що стоять на сьогоднішній день перед аграрним секретом економіки
держави, полягають передусім в подоланні збитковості аграрного виробництва.
Рослинництво ,як галузь сільського господарства, традиційного функціонування
галузі рослинництва успішно діяли та розвивались й інші напрямки виробничої
діяльності сільськогосподарських підприємств.
Нажаль за роки загальної економічної кризи в державі, руйнування виробничої
сфери економіки та кризи в аграрній сфері усі ці надбання були втрачені. На
сьогодні день збиткова діяльність аграрних підприємств стала явищем, яке
зустрічається набагато частіше , ніж отримання стабільних прибутків від
здійснення поточної виробничої діяльності. При цьому створена десятиріччями
матеріально-технічна база аграрного виробництва занепадає внаслідок дії
об’єктивних економічних закономірностей, обмеженості ресурсів, а отже
скорочується ресурсне забезпечення виробництва в аграрному секторі. Саме тому,
пошук шляхів до оздоровлення економічної ситуації в аграрному секторі
економіки потрібно виконувати орієнтуючись на створення умов для

20
оптимального забезпечення ресурсами виробничого процесу, як головної
передумови здійснення успішної виробничо-комерційної діяльності підприємств.
До того ж, розпочинати ці процеси необхідно саме в галузі рослинництва, яка має
набагато більші за інші галузі сільськогосподарського виробництва, передумови
для сталого розвитку та ефективного функціонування. Метою виконання
дослідження, результати якого знаходять відображення в даному виданні, є
створення науково-обґрунтованої системи нормативної та довідкової інформації
для використання в аграрних підприємствах, що внаслідок дії певних обставин
мають різне ресурсне забезпечення своєї діяльності, планування виробництва
основних видів рослинницької продукції.
В сільськогосподарському виробництві, як і в будь-якому іншому
виробничо-комерційному процесі, поєднуються засоби виробництва,
предмети праці та процес праці для отримання певного результату, тобто
створення продукції. Виконання цього процесу поєднання ресурсів після
свого завершення, а саме, збуту продукції, має забезпечувати розширене
відтворення капіталу, що розміщений в аграрному бізнесі. Проте, в
практичній діяльності суб’єктів аграрного сектору економіки України часто не
відбувається навіть простого відтворення розміщеного у виробництві капіталу,
що, в свою чергу, призводить до погіршення стану матеріально- технічної бази
аграрних підприємств та занепаду виробничої сфери АПК.
Основними ресурсами сільськогосподарського виробництва в галузі рослинництва
є:
- земельні ресурси;
- матеріально-технічні ресурси;
- трудові ресурси;
- фінансові ресурси;
- інформаційні ресурси.
При цьому відтворення ресурсів в аграрному виробництві, зокрема,
рослинництві, при реалізації виробничих процесів є досить специфічним у

21
порівнянні з іншими галузями народного господарства. Процес відтворення
носить не тільки фінансовий (матеріальний), а й екологічний характер, адже
основним ресурсом аграрного виробництва в рослинництві є земельні ресурси,
стан яких віддзеркалюється не тільки на ефективності процесів
аграрного виробництва, а й на стані зовнішнього середовища взагалі. До того ж,
відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського призначення при
нераціональному їх використанні потребує великих витрат часу та матеріальних
ресурсів.
Трудові ресурси є важливою складовою виробничого процесу, адже вони являють
собою виробничий персонал, що безпосередньо виконує основні та допоміжні
технологічні операції. Важливість цього ресурсу зумовлюється демографічними
проблемами, а саме невигідним співвідношенням сільського та міського
населення, яке є наслідком масового відтоку кваліфікованих кадрів з сільської
місцевості та загальним рівнем старіння населення.
Матеріально-технічні ресурси виробничого процесу опосередковуються в
основних та оборотних засобах аграрних підприємств. Склад основних засобів,
особливо активної їх частини, визначає можливість виконання необхідних для
якісної реалізації виробничого процесу технологічних операцій, а разом з
трудовими ресурсами, що залучаються, та організаційно- управлінськими
заходами формують рівень технології на підприємстві та культуру виробництва
на ньому. Оборотні засоби аграрних підприємств втілюються в матеріальних та
нематеріальних витратах, основними з яких є витрати на утримання та
експлуатацію сільськогосподарської техніки, закупівлю насіннєвих матеріалів,
добрив, засобів захисту рослин та оплату праці персоналу підприємства.
Безумовно, цілі здійснення виробничо-комерційної діяльності
сільськогосподарських товаровиробників передбачають повне відтворення
розміщених оборотних засобів, формування фондів оновлення складу основних
засобів та забезпечення прибутку. Проте, в силу дії об’єктивних та суб’єктивних
факторів ефективність аграрного виробництва в нашій країні залишає бажати

22
кращого. При цьому основним негативним фактором об’єктивного характеру,
що зумовлює формування негативних результатів, є сезонний характер
виробництва, який надто далеко розносить в часі моменти несення витрат та
моменти отримання результатів. Дія цього фактору може бути успішно
компенсована за рахунок використання дієвих та ефективних механізмів
кредитування оборотних засобів аграрного виробництва. Проте, на
сьогоднішній день в Україні ця система залишається в стадії формування та
розвитку й далека від досконалої відповідності діючим умовам ведення
господарської діяльності
аграрними товаровиробниками. Тому вирішувати проблему залучення в свою
діяльність коштів для фінансування оборотних засобів та коштів для
інвестицій в оновлення та вдосконалення складу основних засобів суб’єктам
господарювання доводиться поки що самотужки.
Наявність фінансових ресурсів дозволяє виробникам сільськогосподарської
продукції забезпечити виробництво необхідними матеріально-технічними
ресурсами в повному обсязі й за повним асортиментом. Інформаційні ресурси
аграрного виробництва включають системи маркетингової,
технологічної, виробничо-організаційної, правової та іншої інформації. Система
маркетингової інформації є основою формування оптимальної політики збуту
продукції підприємства та раціонального витрачання коштів, які зв’язуються в
придбанні матеріальних ресурсів, що врешті решт зумовлює ефективність
діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Система технологічної
інформації має сприяти раціональній роботі агрономічної та інженерної служб
підприємства, містити повну картину про стан земельних ресурсів та
технологічні можливості підприємства в ході
виробництва основної продукції. Виробничо-організаційна інформація також
служить основою для загального керівництва роботою підприємства та має
дозволяти раціональну розстановку та витрачання ресурсів виробничого процесу.
Оптимально побудована система правової інформації дозволяє підприємству

23
своєчасно реагувати на зміни в правовому полі ведення діяльності та уникати за
рахунок цього небажаних фінансових та часових
втрат. Оптимальність системи маркетингової інформації залежить не стільки від
якості організації роботи відповідних служб підприємства, скільки від рівня
розвитку відповідних товарних ринків: сільськогосподарської продукції та
матеріальних ресурсів сільськогосподарського виробництва.
Вдосконалення інших інформаційних систем можна досягти шляхом розвитку
системи дорадництва в країні, розвитком наукових досліджень в галузі
технології, управління та організації аграрного виробництва та розповсюдження
їх результатів та іншими шляхами.
Таким чином, ресурси аграрного виробництва є складною, інтегрованою
системою, що пов’язує різні за своїми характеристиками групи ресурсів
матеріального та нематеріального характеру, які при використанні в своїй
органічній єдності дозволяють отримувати результати шляхом створення
сільськогосподарської продукції. Основними ресурсами, що визначають успіх
діяльності аграрного підприємства за сучасних умов є ресурси фінансові. При
цьому ресурсне забезпечення аграрного виробництва для різних підприємств
одного регіону може бути різним за рахунок дії факторів об’єктивного та
суб’єктивного характеру, що можуть спричиняти та зумовлювати дефіцит або
надлишок окремих видів ресурсів.
Охарактеризуємо систему факторів, що визначають ступінь ресурсного
забезпечення аграрного виробництва. При цьому виходитимемо з того, що
лімітуючою групою ресурсів сільськогосподарського виробництва в сучасних
умовах є тільки фінансові ресурси. Це доводиться тими обставинами, що
земельними ресурсами аграрний сектор України забезпечений достатньо, про що
свідчать статистичні дані щодо використання сільськогосподарських угідь в
виробничому процесі.
Залучення кадрових ресурсів до виробничого процесу є керованою проблемою за
умови побудови системи адекватного винагородження персоналу за результати

24
праці. Інформаційне забезпечення, не дивлячись на вказані вище негаразди
знаходиться все ж таки на достатньому, за умови раціонального менеджменту
підприємства, рівні. Отже, основною проблемою аграрного сектора економіки є
брак коштів для фінансування оборотних засобів виробництва та незадовільний
стан матеріально-технічної бази, тобто активної частини основних засобів,
ступінь забезпеченістю якими з кожним роком знижується, про що свідчать
результати вивчення статистичних матеріалів. Таким чином, доречним є
класифікація підприємств за рівнем забезпечення аграрного виробництва в
розрізі таких ресурсів, як активна частина основних засобів та кошти для
фінансування оборотних засобів.
Виходячи з того, що вказані види ресурсів аграрного виробництва разом
формують групу фінансових ресурсів, окреслимо загальний перелік основних
факторів, що впливають на стан цієї складової ресурсного забезпечення
аграрного виробництва:
1. Склад машинно-тракторного парку.
2. Ступінь технічної готовності машинно-тракторного парку.
3. Організація зберігання сільськогосподарської продукції в підприємстві.
4. Прибутковість основної діяльності (обсяги відтворення оборотних
засобів).
5. Обсяги рефінансування прибутку в виробничий процес.
Враховуючи дію вказаних факторів можна виділити склад критеріїв ресурсної
забезпеченості аграрного виробництва, а саме:
Забезпеченість виробничого процесу технічними засобами механізації
виконання операцій.
Забезпеченість коштами для фінансування матеріальних та нематеріальних
витрат при реалізації процесу виробництва продукції. Відповідність ситуації,
що склалася в підприємствах, першим двом критеріям характеризує здатність
підприємства ефективно, при оптимумі витрат, виробляти максимальний
обсяг конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

25
 На сьогоднішній день, в аграрному секторі АПК оперують суб’єкти
господарювання різних організаційно-правових форм, масштабів та такі, що
мали різні стартові умови ведення своєї діяльності. Саме це організаційно-
економічне підґрунтя разом зі здобутками організації та управління поточною
діяльністю визначають фактичний стан ресурсного забезпечення
функціонування підприємств галузі. Враховуючи задачі дослідження,
спрямованого на створення науково-технічної продукції, що відповідала б
специфіці діяльності суб’єктів господарювання, що функціонують в умовах
різного ресурсного забезпечення, для цілей проектування доречним, на наш
погляд, було б виділення категорій суб’єктів господарювання за схемою, що
проілюстрована в табл. 1.1.
Категорії аграрних товаровиробників за критеріями ресурсного забезпечення.

Достатній ступінь Низький ступінь

Високий ступінь забезпечення забезпечення
Значення критеріїв забезпечення оборотними
оборотними
оборотними коштами коштами коштами

Підприємства з Підприємства з
Високий рівень Підприємства з
високим рівнем достатнім рівнем
розвитку матеріальної високим рівнем
ресурсного ресурсного
бази ресурсного забезпечення
забезпечення забезпечення

Підприємства з Підприємства з Підприємства з

Середній рівень
достатнім рівнем достатнім рівнем задовільним рівнем
розвитку матеріальної
ресурсного ресурсного ресурсного
бази
забезпечення забезпечення забезпечення

Підприємства з Підприємства з Підприємства з

Низький рівень
задовільним задовільним низьким рівнем
розвитку матеріальної
рівнем ресурсного рівнем ресурсного ресурсного
бази
забезпечення забезпечення забезпечення

Результати проведеного структурно-логічного аналізу стану ресурсного

26
забезпечення підприємств аграрного сектора АПК дозволяють виділити
наступні їх категорії:
1. Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення.
2. Підприємства з достатнім рівнем ресурсного забезпечення.
3. Підприємства з задовільним рівнем ресурсного забезпечення.
4. Підприємства з низьким рівнем ресурсного забезпечення.
При цьому кількісними значеннями критеріїв ресурсозабезпеченості в рамках
підходу, що був нами використаний, виступають вартість основних фондів та
обсяг виручки від реалізації продукції, які приходяться на 1000 га
сільськогосподарських угідь.
Також враховувався стан матеріально-технічної бази підприємства, ступінь
зношеності машинно-тракторного парку та стан його технічної готовності, а
також інші параметри. Використання такого методологічного підходу дозволяє
виявити реальний стан ресурсного забезпечення окремого підприємства, а також
виявити напрями, за якими необхідно покращувати ресурсне забезпечення
підприємства.
Розв’язання проблеми створення умов для формування оптимальної системи
ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва слід починати з
виявлення реального стану ресурсної бази виробників сільськогосподарської
продукції. При цьому врахування саме запропонованих критеріїв дозволятиме, на
наш погляд, надавати достовірну оцінку стану ресурсного забезпечення
сільськогосподарських підприємств.
Слід також зазначити, що найбільше значення для забезпечення ефективності
процесів відтворення в економіці аграрних підприємств має не стільки наявність
ресурсів, скільки їх оптимальна, для вирішення задач, що стоять перед
підприємством, комбінація. При цьому запропонована методика дозволяє не
тільки визначити та класифікувати стан ресурсного забезпечення, а й надати
оцінку комбінації ресурсів підприємства.
З врахуванням досить суттєвих розбіжностей в стані ресурсного забезпечення

27
діяльності різних аграрних підприємств в сучасних умовах та неможливості
розв’язання більшості проблем у короткостроковому періоді набуває актуальності
створення обґрунтованої та придатної до практичного застосування нормативної
бази планування аграрного виробництва. Високий рівень ресурсного забезпечення
підприємств характеризується наявністю сучасної сільськогосподарської техніки,
застосуванням повних систем удобрення та комплексного захисту рослин. При
розробці технологій для підприємств цього рівня була врахована висока культура
виробництва, можливість застосування інтенсивних технологій та, відповідно,
отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.
При проектуванні технологій для підприємств достатнього рівня ресурсного
забезпечення була врахована укомплектованість машинно-тракторного парку
підприємств вітчизняною технікою, яка здатна виконувати всі необхідні
технологічні операції за традиційними технологіями вирощування
сільськогосподарських культур, а також достатня кількість оборотних засобів
для застосування систем удобрення та хімічного захисту рослин.
Задовільний рівень ресурсного забезпечення характеризується наявністю в складі
машинно-тракторного парку підприємства техніки вітчизняного виробництва зі
значною часткою застарілих машин, обмеженістю коштів для застосування
повних систем удобрення та хімічного захисту рослин.
Технології вирощування сільськогосподарських культур при низькому рівні
ресурсного забезпечення передбачають укомплектованість машинно-
тракторного парку аграрних підприємств застарілою вітчизняною технікою та
забезпеченість коштами для використання мінімальних доз добрив та засобів
хімічного захисту рослин з метою отримання запланованих врожаїв.

2.2. Технологічна карта в рослинництві

Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції
рослинництва складають технологічні карти вирощування сільськогосподарських
культур. 

28
 Технологічна карта - це документ, в якому плануються технологія
виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для
їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування тієї чи
Іншої сільськогосподарської культури на певній площі. Такі карти складають для
кожної культури і по окремих видах незавершеного виду. 

В технологічній карті у хронологічній послідовності записують весь комплекс

робіт з вирощування сільськогосподарської культури, починаючи з підготовки
ґрунту чи іншого робочого процесу – від вирощування і до збирання врожаю у
плановому році. З кожного виду робіт визначають агротехнічні вимоги
виробництва. Записують одиниці виміру технологічної операції залежно від
одиниць виміру, норм виробітку на агрегат, виконавця чи групи виконавців (га, ц,
т‐км та ін.). Визначають фізичний обсяг робіт відповідно до розмірів посівних
площ, застосованої агротехніки вирощування сільськогосподарської культури,
обсягів мінеральних добрив у фізичній вазі.               

Для визначення обсягу робіт в умовних еталонних гектарах, необхідно обсяг

робіт у фізичних одиницях помножити на коефіцієнт переведення фізичних
тракторів в умовний трактор ( дивись додаток1). В тих випадках, коли норми
виробітку неможливо встановити, а оплата праці нараховується за фактично
відпрацьований час, обсяг умовних еталонних гектарів визначають шляхом
множення фактично відпрацьованого часу на показник виробітку трактора за 1
годину змінного часу.

В технологічній карті проставляють змінні норми виробітку, які застосовуються

в господарстві на механізованих польових, транспортних і ручних роботах. 

На ручних роботах змінні норми виробітку, передбачені нормативами,

проставляють так: за індивідуальної відрядності ‐ у розрахунку на 1 працівника, за
групової – на групу працівників.

29
 Розраховують кількість нормо‐змін з кожної технологічній операції,
враховуючи кількість обслуговуючого персоналу. Ці розрахунки потрібні для
визначення витрат праці та розміру її оплати.

Визначають кількість нормо-змін шляхом ділення обсягу робіт у фізичних

одиницях на змінну норму виробітку  і множать на кількість обслуговуючого
персоналу. 

Вказують тарифні розряди кожної технологічної операції для нарахування

прямої оплати праці механізаторам та іншим робітникам. 

Наводять тарифну ставку відповідного тарифного розряду в гривнях.

Розраховують витрати на оплату праці за тарифом за весь обсяг робіт, виконаний з
кожної технологічної операції відповідною категорією обслуговуючого персоналу
(механізатори, інші працівники). 

Витрати визначають множенням кількості нормо-змін на кількість

обслуговуючого персоналу (механізатори чи інші працівники) і на тарифну ставку
(згідно з тарифними розрядами, чинними на підприємстві).

Потребу в пальному розраховують з кожного виду робіт на підставі існуючих

норм витрат на одиницю роботи та її обсягу. Їх визначають множенням норми
витрат пального на одиницю роботи на весь обсяг робіт. 

Визначають вартість пального шляхом множення планових витрат основного

пального на комплексну ціну 1 ц палива. Комплексна ціна 1 ц основного пального
містить у собі вартість 1 ц основного пального і вартість мастильних матеріалів,
які витрачаються при спалюванні основного пального.

Витрати на електроенергію розраховують, виходячи з норми її витрат на

одиницю роботи або потужності електродвигуна стаціонарного агрегату. Для
цього норму витрат електроенергії на одиницю роботи необхідно помножити на
весь обсяг робіт.

30
 Вартість електроенергії визначають множенням витрат електроенергії за весь
обсяг робіт на собівартість 1 кВт/год.

Обсяг перевезень вантажного транспорту – вантажообіг (т/км) встановлюють

множенням кількості перевезеного вантажу (валового збору продукції, насіння,
добрив та ін.) в тоннах, який транспортується автомобілем на середню відстань
перевезень у кілометрах. 

Для визначення витрат на транспортні роботи необхідно обсяг перевезень у

т/км (вантажообіг) помножити на собівартість 1 т/км.

Потім в технологічній карті розраховується загальна вартість витрат  з кожного

виду робіт. 

При цьому підсумок  витрат за вертикаллю  має дорівнювати підсумок витрат

цих граф зо горизонталлю.

Після розрахунку технологічної карти необхідно розрахувати доплату за

продукцію, яку розраховують і відсотках від прямої оплати праці  за тарифом:

1) протруювання насіння, приготування робочого розчину, внесення пестицидів

і гербіцидів – 10%;

2) сівба зернових колосових, кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку, ріпака,

овочів – 20%;

3) комбайнеру на збиранні врожаю колосових культур, кукурудзи, соняшнику,

цукрового буряку, ріпака – 40%;.

4) доплата за продукцію 20 % від тарифного фонду, яку розраховують у

відсотковому відношенні до прямої оплати з нарахуваннями (графи 17,18,30).
Тривалість відпустки становить 24 робочих днів, але не менше 18 робочих днів. За
тривалості відпустки 24 календарних  дня відрахування становлять 8,92%, а за
тривалості відпустки 18 робочих днів – 6,69%.

Приклад розрахунку відсотків нарахувань у фонд відпусток:

31
 У разі обліку 52 тижнів роботи ( 6 – денний робочий тиждень), 10 державних
свят і 24 днів відпустки відсотки відрахувань у фонд відпусток становить 8,92%,
тобто:

При  24  робочих днів : 24365-( 52+10+24)*100=8,92 %

Здійснюють нарахування на оплату праці підприємства , а саме :

- Єдиний соціальний внесок  - 22 %;

- Військовий збір – 1,5%.

Розраховують вартість насіння. Для цього кількість насіння (розсади), яка

висівається (висаджується) на 100 га множать на закупівельну ціну 1 ц (1000 шт.),
а власне насіння господарства – на фактичну собівартість 1 ц.

Розраховують вартість мінеральних добрив усіх видів: беруть кількість

мінеральних добрив у діючій речовині, яку необхідно внести на 100 га по видах N,
P,K, і множать на ціну закупівлі (придбання).

Розраховують вартість органічних добрив. Для цього кількість органічних

добрив, що планується внести на 100га, множать на нормативну – планову
собівартість 1 т гною.

Визначають суму амортизаційних відрахувань на техніку й

сільськогосподарські машини, використані підприємством у плановому році.
Суму амортизаційних відрахувань розраховують у річному плані господарства і
розподіляють за сільськогосподарськими культурами, тваринництву, інших видах
робіт пропорційно обсягу механізованих робіт в умовних еталонних гектарах.

Витрати на поточний ремонт техніки, технічне обслуговування, знос шин,

заміну гусениць та зберігання техніки в розмірі 80% від витрат на амортизацію.

Визначають інші прямі витрати на вирощування сільськогосподарських

культур. Адже у практиці планування неможливо з більшою точністю врахувати
суму основних статей витрат і витрат на дрібні та швидкозношувані предмети.

32
 Під час складання технологічної карти вирощування сільськогосподарських
культур сума цієї статті витрат визначається у розмірі 5‐6% від суми статей
( всього витрат , доплати  і нарахування на оплату праці , вартість насіння,
вартість добрив , вартість засобів захисту рослин , амортизаційні витрати та
витрати на поточний ремонт).

Визначають плату за оренду землі. Розмір плати за оренду земельних ділянок

(паїв) розраховувався відповідно до чинного законодавства  України і повинен  не
менше 1,5% вартості орендованої ділянки або частки (паю).

Плата за оренду землі здійснюється в перерахунку за озиму пшеницю.

Розраховують страхові платежі в розмірі 0,5 % від вартості  вирощеного

врожаю.

Розраховують загальновиробничі витрати.

Визначають суму прямих витрат  на вирощування сільськогосподарської

культури.

Визначають  норматив прямих витрат на 1 га та 1 ц продукції за статтями:

 витрати праці (люд/год.);  засоби захисту рослин;

 оплата і доплата праці з  амортизація;

допоміжними витратами;  витрати на ремонт;

 насіння і розсада;  витрати палива;
 добрива, в т.ч. органічні,  інші витрати;
мінеральні;
 всього прямих витрат.

Для визначення нормативу витрат на 1 га необхідно загальну суму витрат за

окремими статтями і в цілому поділити на розрахункову площу.

Для визначення нормативу витрат на 1 ц продукції необхідно загальну суму

витрат за статтями і загалом поділити на валовий збір основної продукції.

33
 На побічну продукцію відносять всі витрати за технологічними операціями,
пов’язаними зі збиранням цього виду продукції (безпосередньо збирання, саме
навантаження, транспортування, скиртування, розвантаження та ін.) і
використовують їх під час калькулювання одиниці продукції за культурами.

34
 2.3.Технологічна карта вирощування озимої пшениці.
Культура: озима Дози внесення добрив: Протруювач: Реал 200 Гербіцид:
пшениця Попередник:  органічних т/га: 30 2,4Д 500
чорний пар Площа, га 100 Інсектицид: Децис 2,5%
 мінеральних, кг д.р/га: 80
Урожайність, ц/га: 55 Фунгіцид: Джерело
 у т.ч.:
- азотних 60 Родентицид: Бродісан

- фосфорних 60
- калійних 60

Витрати
Обслу Зарплата за весь Витрати
Обсяг роботи

Склад агрегату електроенерг

Витрати праці на весь обсяг робіт, люд-год.

Тарифна обсяг роботи палива, кг
говую ії кВт/год
ставка за
чий
нормо-зміну,
С-г персо
грн

Транспортні роботи , т.км

нал
Технологічна операція

машина

Кількість новозмін
Норма виробітку
Одиниця виміру
Номер операції

На одиницю роботи

На весь обсяг робіт

Іншим робітникам
Енергомашина

кВт/год на 1 т
Механізатори
Іншим робітникам
Інші працівники

Всього
Механізаторам

Разом
Механізатори
Фізичні га

Кількість
Ум.ет. Га

Марка

35
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Дискутування
грунту після БДМ-
1 га 200 70,47 Т-150К 1 1 29,8 6,71 46,98 478,52 3212 3212 5,00 1000,00
соняшника на 6,5
глибину 8-10 см
Навантаження
ЮМ3-
2 мінеральних т 9 0,35 ПЕ-0,5 1 1 109,0 0,08 0,58 425,39 35 35 0,65 5,85
6Л
добрив
Транспортуванн
ЮМ3- 2ПТС-
3 я мінеральних т 9 1,42 1 1 26,6 0,34 2,37 425,39 144 144 0,81 7,29
6Л 4-793А
добрив

Внесення
ЮМ3- МВУ-
4 мінеральних га 100 5,45 1 1 77,1 1,30 9,08 425,39 552 552 0,61 61,00
6Л 900
добрив P50 K40

Навантаження
5 т 3000 87,50 ДТ-75 ПБ-3,5 1 1 240,0 12,50 62,50 478,52 5982 5982 0,35 1050,00
гною

Внесення гною 1 МТО-

6 т 3000 Т-150К 1 1 64,8 46,30 324,07 478,52 22154 22154 1,05 3150,00
( 30т/га) 875,00 12
Оранка на
ПЛН-
7 глибину 25-27 га 100 143,75 Т-150 1 1 8,0 12,50 87,50 494,69 6184 6184 15,20 1520,00
5-35
см
СГ-21,
Ранньовесняне 1
8 га 200 23,16 Т-150 БЗТС1, 1 99,3 2,01 14,10 425,39 857 857 1,50 300,00
бронювання 0
21
Перша
культивації С-11 1
9 га 100 27,38 Т-150 1 42,0 2,38 16,67 425,39 1013 1013 2,70 270,00
пару на глибину КПС-4 2
12-14 см
Друга
культивація
ХТ3-
10 гною на га 100 23,94 КПН-8 1 1 42,4 2,36 16,51 425,39 1003 1003 4,20 420,00
170
глибину 10-12
см
Бронювання СГ-21, 1
11 га 300 34,74 Т-150 1 99,3 3,02 21,15 425,39 1285 1285 1,50 450,00
пару після БЗТС1, 21

36
 0
передпосівний Європ
обробіток ХТ3- ак
12 га 100 37,73 1 1 26,9 3,72 26,02 425,39 1581 1581 6,30 630,00
грунту на 170 Б622-
глибину 5-6 см 6000
Протруювання ПС-
13 т 22 1 2 70,2 0,31 2,19 371,00 233 233 6,00 132,00
насіння 10А
Навантаження
ЮМ3-
14 мінеральних т 3 0,12 ПF-0,5 1 1 109,0 0,03 0,19 425,39 12 12 0,62 1,86
6Л
добрив
Транспортуванн
я мінеральних
15 добрив у поле т 3 0,63 Т-16 1 1 7,3 0,41 2,88 425,39 175 175 1,40 4,20
та заправлення
сівалок
Навантаження
16 т 22 ЗМ-30 1 1 124,0 0,18 1,24 371,00 66 66 2,80 61,60
насілок
Транспортування
насіння до 10 км ГАЗ- УЗСА-
17 т 22 1 1 220,00
та заправлення 3307 40
сівалок
Сівба звичайним
рядковим
способом із ХТ3- СП-11 1
18 т 100 40,20 1 29,6 3,38 23,65 478,52 1617 1617 4,00 400,00
внесенням 170 СЗ-5,4 2
мінеральних
добрив Р10К20
С-11У
Прикручування МТ3- 1
19 га 100 8,96 ЗККШ- 1 54,7 1,83 12,80 425,39 778 778 1,80 180,00
посівів 80
6А
2

Обстеження
посівів і добрив вручн
20 шт 12 3 4,0 3,00 21,00 371,00 3339 3339 4,00
монолітів 2-3 у
рази (50*30*20)
21 Знищення га 20 вручн 1 4,0 5,00 35,00 425,39 2127 2127
мишоподібних у
гризунів:
приманки 3,0 г
Бродісан А в

37
 нору
Навантаження
вручн
22 мінеральних т 4 1 4,5 0,89 6,22 371,00 330 330
у
добрив
Транспортуванн
23 я мінеральних т 4 0,84 Т-16-М 1 7,3 0,55 3,84 425,39 233 233 1,40 5,60
добрив
Прикореневе
ХТ3- СП-11 1
24 підживлення га 100 24,79 1 48,0 2,08 14,58 478,52 997 997 3,00 300,00
170 СЗ-5,4 2
посівів(N40)
Підвезення води
для
МЖ-
25 приготування т 30 7,48 Т-150К 1 1 42,1 0,71 4,99 425,39 303 303 1,03 30,90
10
робочого
розчину
Приготування
розчину та ОП-
МТ3-
26 внесення га 100 9,61 2000- 1 1 51,0 1,96 13,73 478,52 938 938 1,25 125,00
80
гербіцидів 2-01
( 300л/га)
Навантаження вручн
27 т 2 1 4,5 0,44 3,11 371,00 165 165
добрив у
Транспортуванн
28 я мінеральних т 2 0,42 Т-16 1 7,3 0,27 1,92 425,39 117 117 1,40 1,22
добрив
Некореневе
ЮМЗ- МВУ-
29 підживлення га 100 5,45 1 1 77,1 1,30 9,08 478,52 621 621 0,61 61,00
6Л 900
посівів (N20)
Підвезення води
для
МЖ-
30 приготування т 30 7,48 Т-150К 1 1 42,1 0,71 4,99 425,39 303 303 1,03 30,90
10
робочого
розчину
Приготування
розчину та ОП-
МТ3-
31 внесення га 100 9,61 2000- 1 1 51,0 1,96 13,73 478,52 938 938 1,25
80
інсектицидів: 2-01
300л/га
МЖ-
32 Підвезення води т 30 7,48 Т-150К 1 1 42,1 0,71 4,99 425,39 303 303 1,03 30,90
10

38
 для
приготування
робочого
розчину
Приготування
розчину та ОП-
МТ3-
33 внесення га 100 9,61 2000- 1 1 51,0 1,96 13,73 478,52 938 938 1,25 125,00
80
фунгіцидів 2-01
300л/га
Обкошування
КЗС-11
смуг та
34 га 4 "Дніпр 1 13,4 0,30 10,15 478,52 143 143 24,80 99,20
прокошування о"
загонок
Транспортуванн
ГАЗ-
35 я зерна з обкосів т 22 1 220
3307
на тік - 10 км
Пряме
комбайнування КЗС-11
з подрібненням га 96 "Дніпр 1 13,4 7,16 50,15 478,52 3428 3428 24,8 2380,80
та розкиданням о"
соломи на полі
36
Транспортуванн
я зерна з КАМАЗ
т 528 1 5280
обкосів на тік - -5510
37 10 км
ОВС-
38 Очищення зерна
т 550 1 1 80 6,88 48,13 478,52 3290 3290 4,30 2365,00
25
Навантадення
т 550 ЗП-60 1 1 69 7,97 55,80 478,52 3814 3814 2,8
39 зерна

Транспортування
КАМАЗ
частини зерна до т 150 1 150
-5510
складу до 1 км
40
41 Всього 2 463,58 985,62 55844 13364 69208 12638,86 2560,46 5876,80

39
 Згідно з технологічною картою оплата праці на вирощування 100 га озимої
пшениці становить 132726 грн..

Визначаємо доплати і нарахування за продукцію(дивись таблицю 2.2 ).

Таблиця 2.2 - Розрахунок доплати за продукцію і відрахувань.

№ Показники Од. Значення

п\п виміру показників

% грн.

1. Тарифний фонд оплати праці , всього грн. - 69208,

2. В т.ч. механізаторів грн. - 55844
3. інших працівників грн. - 13364
4. Оплата праці на шкідливих роботах грн. - 1876
5. Оплата праці на сівбі грн. - 1617
6. Оплата праці на збирання врожаю грн. - 2571
НАДБАВКИ І ДОПЛАТИ - - -
7. Доплата за продукцію ( тарифного фонду) грн. 20 13841
8. Доплата за шкідливі умови грн. 10 187
9. Підвищена доплата на сівбі грн. 20 323
10. Підвищена тарифних ставок на збиранні грн. 40 1028
врожаю

11 Надбавка трактористам за класність грн. 15 8376

12 Надбавка за безперервний стаж роботи грн. 10 6920
(тарифного фонду)

13 Оплата відпусток ( від тарифного фонду та грн. 8,92 8909

всіх видів доплат усіх категорій працівників)

14. Всього доплат і нарахувань грн. - 39584

15. Разом грн. - 108792
16. Єдиний соціальний внесок грн. 22 23934
17 Всього оплати праці з нарахуваннями грн.. - 217584

Розрахуємо вартість комплексної ціни на 1 ц дизельного палива .

 Крім основного палива, передбачають також придбання мастильних матеріалів по
встановлених нормативах витрат у відсотках до основного палива (за масою). Питома
вага бензину в середньому становить 0,76, дизельного палива - 0,85, інших
мастильних матеріалів - 0,91.
Для визначення вартості палива і мастильних матеріалів розраховують
комплексну ціну 1 ц основного палива (бензину відповідної марки, дизельного
палива), куди включають і вартість відповідної кількості мастильних
матеріалів.
Знаючи планову та комплексну ціну 1 ц відповідного палива, визначають
витрати на його придбання для роботи тракторного парку.
Таблиця 2. 3 - Розрахунок комплексної ціни на 1 ц дизельного палива
Питома
Паливо і Норма Ціна за
вага Витрати, Вартість,
мастильні витрат, 1
(за кг грн.
матеріали л кг, грн.
масою)
Дизпаливо 100 0,85 85 41,00 3485,00
Мастило:
моторне 5,1 0,91 4,64 256,00 1188,00
трансмісійне 0,3 0,91 0,27 264,00 71,00
Пластичні
0,2 0,91 0,18 190,00 34,00
мастила
Пусковий
1,0 0,91 0,9 38,00 34,00
бензин
Разом 1097,63 4812
Комплексна ціна 1 ц бензину –5661( 4812: 0,85) грн.
Визначаємо вартість добрив та засобів захисту рослин (дивись таблицю 2.3)
Таблиця 2.4 – Вартість добрив та засобів захисту рослин.
Види добрив і Обсяги Норма Кількіс Ціна за Сума,
гербіцидів,інсектицидів роботи внесення ть одиницю, Грн..
кг\га, л\га т, л грн..
Азотні 100га 60кг 6т 17000 102000
Фосфорні 100га 60кг 6т 21000 126000
Калійні 100га 60кг 6т 49000 294000
Протруювач: Реал 200 22т 0,2 л\т 4.4 л 785 3454
Гербіцид: 2,4 Д500 100га 1,7 л \га 170 л 220 37400

41
Інсектицид: Децис 2,5% 100га 0,2 л \га 20 л 444 8880
Фунгіцид: Джерело 100га 0,5 л \ га 50 л 1360 68000
Родентицид: Бронісан А 1000 3 г у нору 150 л 16 2400
Разом 642134

Визначаємо амортизаційні відрахування і витрати на ремонт ,технічне

обслуговування, знос шин ,заміну гусениць , зберігання техніки(дивись таблицю 2.5)
Таблиця 2.5- Амортизаційні відрахування та витрати на ремонт технічне
обслуговування, знос шин ,заміну гусениць , зберігання техніки.
Показник, ум. ет.га Витрати на ремонт і
Амортизаційні відрахування
технічне обслуговування
норматив на 1 Всього , норматив на 1 Всього
ум.ет га, грн.. грн.. ум.ет га, грн грн
2 463,58 120 295629,6 105 258675,9

Визначаємо вартість прямих матеріальних витрат(дивись таблицю 2.6 ).

Таблиця 2.6 – Вартість прямих матеріальних витрат
Ціна за
Од.
Матеріали Кількість одиницю , Сума, грн.
виміру
грн
Електроенергія кВт 2560,46 3,9 9985,8
Насіннєвий матеріал т 22 6000 132000
Автотранспорт т.км 5876,80 9,5 55829,6
ПММ т 12,64 5661 71555,04
Всього грн. - - 269370,4
Інші прямі витрати
5% від
всього витрат,
вартість насіння,
вартість добрив ,
грн. - - 66458,3
вартість засобів
захисту рослин ,
амортизаційні витрати
та витрати на
поточний ремонт
Всього прямих
грн. - - 335828,7
матеріальних витрат
Визначаємо орендну плату за користування земельною ділянкою (дивись таблицю 2.7)
42
 Таблиця 2.7 - Плата за оренду земельної ділянки.
Вид Урожай- Орендна Орендна Кількість Ціна за Орендна
продукції ність, плата від плата з продукції з 1 ц, грн.. плата, грн..
ц\га урожаю,% 1 га,ц усієї
орендованої
площі
Оз.
65 7 4,55 455 600 273000
пшенця
Визначаємо витирати на страхування врожаю(дивись таблицю 2.8)

Таблиця 2.8 – Страхування врожаю

Ціна 1 ц,
продукції

Валовий

Вартість

страховог
Страхова
врожаю,
Урожай

о внеску,
ставка,%
ність,

грн..

грн..

Сума
збір,
ц\га
Вид

грн.
ц

Озима
55 5500 600 3300000 0,5 16500
пшениця

Визначаємо загальновиробничі витрати ( 10 % від тарифного фонду оплати праці)

ЗВ = 132726*10/100=13272,6
Визначаємо суму прямих витрат на вирощування озимої пшениці.
Таблиця 2.9- Кошторис витрат на основне виробництво

Витрати за елементами та статтями Одиниці виміру Сума,грн.. Структура, %

Матеріальні витрати , всього : грн. 911504,44 50,57
в т.ч. вартість насіння грн. 132000 -
грн. 642134
вартість добрив і засобів захисту рослин

вартість електроенергії грн. 9985,8

вартість транспортних робіт грн. 55829,6
вартість ПММ грн. 71555,04
Витрати на оплату праці грн. 217584 12,07
Інші прямі витрати, всього : грн. 651587,9 36,15
плата за оренду землі грн. 273000
амортизація і ПР грн. 295629,6
страхові внески грн. 16500
інші прямі витрати грн. 66458,3
Загальновиробничі витрати грн. 21758,4 1,21
Всього витрат грн. 1802434,74 100

43
 Витрати на вирощування озимої пшениці
1%

Матеріальні витрати , всього : грн.

36% Витрати на оплату праці грн.
51%
Інші прямі витрати, всього : грн.

Загальновиробничі витрати грн.

12%

2.4 Фінансові результати виробництва

озимої пшениці
Фінансовий результат — це різниця між доходами та витратами підприємства.
Простіше, кажучи, – прибуток або збиток.Фінансовий результат — це  термін який 
показує результат арифметичної дії. Фінансовий результат у підприємства є завжди:
позитивний (прибуток) або негативний (збиток). Нульовий результат теж можливий,
але рідко зустрічається, хіба що підприємство взагалі не проводило будь-якої
діяльності протягом періоду (етап створення або ліквідації).  Економічна доцільність
розвитку та функціонування сільськогосподарських підприємств визначається х.
результативністю. На сьогодні питання формування фінансових результатів набувають
актуальності.

Першорядне значення фінансових результатів полягає в тому, що вони

забезпечують зміцнення бюджету країни, позитивно впливають на інвестиційну
привабливість галузі та підприємств, х. ділову активність тощо. Нині кожне
підприємство, що реалізує господарську діяльність, має самотужки фінансувати
напрями своїх витрат, розпоряджатися підручними фінансовими ресурсами,
витрачаючи х. на виробництво продукції з метою отримання кінцевого результату –
прибутку.

44
 Ось чому важливо досліджувати  механізм формування фінансових результатів
сільськогосподарських підприємств та методичні підходи до проведення х. аналізу.

У сучасних умовах всі виробничі відносини знаходять своє відображення у

фінансових результатах, до того ж, окремі необхідні види ресурсів
сільськогосподарські підприємства можуть отримати, якщо вони володіють
достатньою кількістю фінансових ресурсів. Крім того, від стану, динаміки та
структури фінансового забезпечення підприємств залежать потенційні можливості х.
розвитку.                                                                                                                           
Отже, позитивні фінансові результати для сільськогосподарських підприємств є
запорукою х. успішного функціонування. Саме вони є визначальною економічною
категорією та головним вимірником ефективності роботи підприємства. 

Розглянемо детальніше фінансові результати підприємницької діяльності та х.

класифікацію.

1. За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:

- позитивний фінансовий результат - прибуток;

- негативний фінансовий результат - збиток.

2. У розрізі видів діяльності виділяють:

- фінансовий результат від звичайної діяльності (операційної, не операційної);

- фінансовий результат від надзвичайних подій.

3. У розрізі звичайної діяльності виділяють:

- фінансовий результат від операційної діяльності;

- фінансовий результат від не операційної діяльності.

Прибуток від операційної діяльності є результатом виробничої або комерційної

діяльності, тобто основної для даного підприємства. Що стосується фінансових
результатів від не операційної діяльності, то це результати від фінансових інвестицій,

45
які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, тобто від інвестування в
акції, облігації.

4. Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:

- валовий;

- від операційної діяльності;

- від звичайної діяльності до оподаткування;

- від звичайної діяльності після оподаткування;

- чистий.

5. За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковану та не

оподатковану його частину. Такий поділ прибутку відіграє важливу роль у формуванні
податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні
господарські операції з позицій кінцевого їхнього ефекту.

6. По періоду формування виділяють:

- прибуток попереднього періоду (тобто періоду, що передує звітному);

- прибуток звітного періоду.

Такий поділ прибутку використовується з метою аналізу для виявлення

відповідних трендів його динаміки, побудови відповідного базису розрахунків.

7. За характером розподілу в складі прибутку, що залишається після сплати

податків та інших обов'язкових платежів (чистого прибутку), виділяють:

- частину, що капіталізується;

- частину, що споживається.

Виходячи з суті економічної ефективності, що полягає у співвідношенні між

витратами ресурсів і отриманими результатами, найбільш повно її
характеризують показники прибутковості (дохідності). При цьому потрібно
розрізняти поняття прибутковість і дохідність, які хоч і близькі за економічним
змістом, але не тотожні. Дохідність вираховується по виробленій продукції, а
46
прибутковість – по реалізованій. Якщо прибуток – це різниця між виручкою (ціною) і
затратами на реалізовану продукцію, то дохід є різницею між вартістю усієї
виробленої продукції і затратами на виробництво всієї продукції. Прибутковість, а,
значить, і економічну ефективність виробництва в сільськогосподарському
підприємстві найбільш повно характеризують наступні показники: рівень
рентабельності (збитковості); норма прибутку; маса прибутку, приведена до одиниці
сільськогосподарських угідь.
Рентабельність – це явище, що характеризує економічну ефективність
виробництва і має місце, коли підприємство за рахунок грошової виручки від
реалізації продукції (послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво і
отримує прибутки. Відповідно, збитковість має місце тоді, коли підприємство не
покриває вартість витрачених ресурсів на виробництво продукції (послуг). Для
вимірювання рентабельності застосовують показник – рівень рентабельності.
Рівень рентабельності (Р) – це процентне відношення суми валового
прибутку від реалізації продукції (П) до виробничої собівартості цієї продукції , тобто
до виробничих витрат на реалізовану продукцію
Рівень рентабельності вказує на ступінь віддачі спожитих в даному році
ресурсів прибутками.

Розглянемо фінансові результати вирощування культури.

Таблиця 2.9 - Норматив прямих витрат на вирощування озимої пшениці.

Од. На 100 га На 1 га На 1 ц
Показник
виміру посіву посіву продукції
Витрати праці люд.год 985,62 9,8562 0,18
Заробітна плата з
грн. 217584 2175,84 39,56
нарахуваннями
Вартість насіння грн. 132000 1320 24,00
Вартість добрив грн. 522000 5220 94,91
Вартість засобів захисту
грн 120134 1201,34 21,84
рослин
Вартість ПММ грн 71555,04 715,5504 13,01

47
Вартість електроенергії грн 9985,8 99,858 1,82
Амортизаційні
грн 295629,6 2956,296 53,75
відрахування
Ремонт основних   258675,9 2586,759 47,03
засобів грн
Транспортні витрати грн 55829,6 558,296 10,15
Плата за оренду 273000 2730 49,64
земельних ділянок грн

Інші прямі витрати,грн грн 66458,3 664,583 12,08

Страхові платежі,грн. грн 16500 165 3,00

Загальновиробничі
грн 13272,6 132,726 2,41
витрати,грн

Разом виробничі
грн 2052624,8 20526,25 373,38
витрати,грн

Таблиця 2.11 – Фінансові результати вирощування озимої пшениці.

№ Показники Одиниц Значення
п\п і показника
виміру
1. Площа га 100
2. Планова урожайність ц\га 55
3. Валовий збір ц 5500
4. Рівень товарності % 70
5. Кількість реалізованої продукції ц 3850
6. Виробнича собівартість 1 ц продукції грн. 409,11
7. Витрати на реалізацію 1 ц продукції грн. 61,37
8. Повна собівартість 1 ц продукції грн. 373,38
9. Повна собівартість реалізованої продукції грн 1811348
10 Ціна реалізації 1 ц продукції грн 780
11. Виручка від реалізації продукції грн 3003000
12 Прибуток 1 ц продукції грн 309,52
13. Прибуток від реалізації всієї продукції грн 1191652
14. Рівень рентабельності % 65,7
 Провівши розрахунки фінансових витрат вирощування озимого жита ми визначили
48
рівень рентабельності становить 65,7%

49
 3.ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
   Організація охорони праці у сільському господарстві і АПК - це передбачений
чинним законодавством комплекс заходів щодо державного регулювання охорони
здоров'я працівників АПК, забезпечення виконання основних вимог законодавства з
охорони праці безпосередньо на підприємствах, додержання кожним працівником
правил і норм з охорони праці.

    Відповідно до Закону України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всіх
юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, та на всіх працюючих, обов'язок створення на робочому місці в
кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових
актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у
галузі охорони праці покладається на роботодавця. 
    З цією метою в аграрне підприємство забезпечено функціонування системи
управління охороною праці, яка і має передбачати підготовку, прийняття та реалізацію
завдань щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та
лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та
працездатності найманих працівників у процесі їх трудової діяльності.
  Для цього в аграрному  підприємство створено відповідні служби і призначено
посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці,
затверджено інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання
покладених на них функцій, а також систему контролю за їх додержанням. Для
функціонування системи управління охороною праці в аграрне підприємство на основі
ст. 15 Закону та Типового положення про службу охорони праці, затвердженого
наказом Держнаглядохоронпраці від 15 листопада 2004 р. № 255 створено службу
охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо  власнику аграрне підприємство,
ним же розроблено і затверджено Положення про службу охорони праці в аграрне
підприємство .

50
    Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і
більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби
охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які
мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб
для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти
на договірних засадах
    Служба охорони праці виконує цілий ряд функцій, передбачених ч. З Типового
положення по службу охорони праці. Серед них можна назвати наступні: 
1. розробка комплексних заходів з охорони праці; 
2. перевірка дотримання працівником вимог нормативно-правових актів з охорони
праці; 
3. складання звітності з охорони праці на підприємстві за встановленими формами;
проведення вступного, періодичного, позапланового інструктажу та навчання з
охорони праці; 
4. розгляд скарг, заяв працівників з питань охорони праці; 
5. участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій
на виробництві та ін.
    З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких
питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в аграрне підприємство за
рішенням трудового колективу створено комісію з питань охорони праці. До її складу
ввійшли представники роботодавця та професійної спілки, а також уповноважені
найманими працівниками особи. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим
органом. Комісія раз на рік звітує про виконану роботу на загальних зборах
(конференції) трудового колективу. Рішення комісії оформлюється протоколом та
мають рекомендаційний характер.
    Відповідно до обов’язків роботодавця з охорони праці, останній за власний рахунок
забезпечує фінансування та організація проведення попереднього та періодичного
медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи
небезпечними умовами праці та таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного
обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. З цією метою складено перелік
51
професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і
періодичні медичні огляди (обов’язки з цього питання покладається на службу
охорони праці в аграрне підприємство). 
    Відповідно до статті 18 Закону „Про охорону праці” в аграрне підприємство
забезпечено проведення для працівників інструктажів з охорони праці (які за
характером і часом проведення поділяються на вступний, первинний, повторний,
позаплановий та цільовий), навчання з охорони праці, з надання першої медичної
допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки під час виникнення
аварій. Ці заходи проводяться за рахунок в аграрне підприємство на підставі Типового
положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони
праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 р. № 15. На
підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки
сільськогосподарського виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони
праці, розроблено і затверджено відповідне положення про навчання з питань охорони
праці, а також постійно формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки
знань з питань охорони праці, з якими ознайомлюють працівників. Працівники та
посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань
охорони праці, не допускаються до роботи.
    Для деяких видів робіт, так званих робіт з підвищеною небезпекою, потрібне
спеціальне навчання та щорічна перевірка знань з охорони праці. Перелік робіт з
підвищеною небезпекою для конкретного сільськогосподарського підприємства
затверджується роботодавцем на підставі наказу Держнаглядохоронпраці від 26 січня
2005 р. № 15. 
    До таких робіт у сільському господарстві відносять:
1. роботи, пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та
застосуванням агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів;
2. управління тракторами і самохідним технологічним устаткуванням;
3. роботи на цукрових заводах із обслуговування центрифуг і транспортерів;
4. проведення робіт у силосах, призначених для різної сільськогосподарської
продукції, в вагонах-зерновозах;
52
 5. роботи з обслуговування і ремонту аспіраційних та пневмотранспортних систем
на підприємствах зі зберігання і переробки зерна;
6. роботи з розвантаження, складання і зберігання зернових та олійних культур,
висівок, макухи і шротів насипом і в затареному вигляді;
7. роботи з обслуговування бугаїв-плідників, кнурів і жеребців. 
    На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах,
пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами,
працівникам аграрне підприємство видаються безоплатно за встановленими нормами
спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту
(відповідно до Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного
господарства, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10
червня 1998 р.№ 117), а також миючі та знешкоджувальні засоби (ст. 165 КЗпП, ст. 8
Закону України "Про охорону праці").
    Фінансування профілактичної роботи, всіх заходів з охорони праці здійснюється за
рахунок наступних джерел:
1.для підприємств всіх форм власності, що використовують найману працю, - 0,5% від
суми реалізованої продукції, для бюджетних організацій - 0,2% від фонду оплати
праці (ст. 19 Закону України "Про охорону праці");
2.за рахунок валових витрат згідно з Переліком засобів та заходів з охорони праці
(постанова Кабінету Міністрів від 27 червня 2003 р. № 994);
3.за рахунок амортизаційних відрахувань (ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р.);
4.за рахунок Фонду виробничого розвитку, який формується за рахунок прибутку, що
залишається у розпорядженні підприємств.
    Вимоги охорони праці при догляді за сільськогосподарськими культурами   
    Виконуйте тільки ту роботу, яка вам доручена відповідним нарядом (крім
екстремальних та аварійних ситуацій), не передоручайте її іншим особам.
    Не приступайте до роботи у стані алкогольного, наркотичного або
медикаментозного сп’яніння, в хворобливому або стомленому стані.
53
    Вимагайте від керівника виробничої дільниці чіткого визначення меж вашої робочої
зони( У даному випадку робочою зоною може бути визнано машинний двір,
погоджений маршрут переїзду до місця роботи.), не допускайте знаходження
сторонніх осіб в робочій зоні, не передавайте будь-кому керування агрегатом.
    До роботи приступайте у спецодязі, упевнившись, що він не має пошкоджень,
елементів, які звисають або прилягають і можуть бути захоплені деталями, що
обертаються. Перевірте наявність медичної аптечки, її комплектність, бачок або
термос зі свіжою водою, вогнегасник, засоби індивідуального захисту.
    Спецодяг тракториста-машиніста повинен відповідати виду роботи, що буде
виконуватись. Протягом зміни слідкуйте за самовідчуттям. Не примушуйте себе
продовжувати роботу, відчуваючи стомленість, сонливість, раптові болі. Зупиніть
агрегат, використайте медичні препарати з аптечки або зверніться за допомогою до
присутніх чи сторонніх осіб.
    Тракторист-машиніст є старшим на машинно-тракторному агрегаті.
    Можливі небезпеки:
1. Травмування рухомими частинами
2. Наїзд на сторонніх осіб під час заправки, обслуговування агрегату,
маневрування
3. Травмування внаслідок обриву зчіпних пристроїв
4. Перекидання, випадіння з кабіни, зіткнення
5. Враження блискавкою
 Вимоги безпеки перед початком роботи
    Не починайте роботу, не упевнившись в надійності і правильності встановлення всіх
захисних огороджень. Обумовте з усіма учасниками заправки агрегату (водій,
вантажник тощо) х. обов’язки і порядок виконання робіт. Випроводіть із зони робіт
сторонніх осіб. Періодично перевіряйте надійність зчіпного (навісного) пристрою,
відповідність його технічним вимогам. Перевірте, щоб опори (підніжки) та поручні
(перила, ручки) трактора були справними та сухими. Перед посадкою в кабіну очистіть
взуття і сходинки від бруду. Перевірте, щоб біля ярів i крутих схилів відведеного для
роботи поля була відорана контрольна борозна на відстані 10 м від х. краю та
54
встановлені попереджувальні віхи. Такими ж віхами позначені інші перепони, що
можуть загрожувати безпечній роботі агрегату. При груповій роботі домовтесь про
порядок роботи, роз’їздів, об’їздів агрегатів тощо.
 Вимоги безпеки під час виконання робіт
    Не усувайте несправності під час роботи і не дозволяйте робити це іншим
працівникам агрегату, не торкайтесь відкритих рухомих частин. Не працюйте з
відкритими кришками тукових ящиків. Заправку агрегату добривами виконуйте після
повної зупинки агрегату і автомобіля (трактора) з матеріалом. Рух агрегату і
автомобіля (трактора) можна розпочинати лише після того, як всі учасники
завантаження зайняли свої робочі місця, подали відповідні, обумовлені сигнали.
Постійно слідкуйте за місцем знаходження працівників, обслуговуючих агрегат.
Незалежно від обставин не починайте рух (негайно зупиняйте агрегат) при втраті
працівників з поля зору. Не зупиняйте агрегат на крутих схилах, не виконуйте робіт з
технічного обслуговування агрегату, зупиненого на нерівній місцевості. При
вимушених зупинках з необхідністю виходу із кабіни надійно загальмуйте трактор.
Заглиблення і піднімання робочих органів виконуйте лише під час прямолінійного
руху агрегату. Маневруйте в межах визначеної розворотом смуги, не допускаючи
різких поворотів, ривків. Не здавайте назад при заглиблених робочих органах. Не
виконуйте робіт і не транспортуйте агрегат на площах зі схилом понад 8–9 (15–16%).
о

Під час роботи агрегату сидіть тільки на спеціально обладнаних сидіннях, які
передбачені конструкцією машини. Не стрибайте на землю з кабіни та інших місць
трактора. Під час руху агрегату не зіскакуйте i не вискакуйте на нього, не відчиняйте
двері і не висовуйтесь з кабіни трактора, не ставайте на підніжки для огляду робочих
органів, не переходьте з однієї причіпної машини на іншу, не ремонтуйте (не
регулюйте) робочі органи, не сидіть та не стійте на крилах трактора, причіпних сергах
або рамах машин. Об’їжджайте агрегат, що зупинився попереду, зі сторони
необробленого поля і тільки з піднятими робочими органами. 
    При наближенні грози припиніть всі види польових робіт. 
    З наближенням грозових розрядів відійдіть не менше як за 40 м від машин,
транспортних засобів, скирт, стогів, одиноких дерев, інших споруд, що здіймаються
55
над навколишньою місцевістю, накрийтеся від дощу і присядьте. Не ховайтеся від
грози в кабінах машин, під причепами тощо.
 Вимоги безпеки після закінчення роботи
    Перед тим, як зійти з трактора, загальмуйте його, важіль коробки передач поставте в
нейтральне положення, заглушіть двигун і вимкніть акумулятор. Ретельно огляньте
робоче місце, приберіть промаслений обтиральний матеріал та інші предмети, які не
входять до комплекту агрегату. Вимийте руки, за змогою прийміть душ.Повідомте
керівника виробничого підрозділу про виявлені недоліки в організації безпечної
роботи.
Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
    Пожежа
    У разі пожежі зупиніть агрегат чи відведіть його у безпечне місце за умови, що такі
дії не загрожують вашому життю. Викличте допомогу. При загорянні двигуна
трактора негайно заглушіть його (перекрийте подачу палива). Полум’я гасіть
вуглекислотним вогнегасником або підручними матеріалами (піском чи землею),
накрийте брезентом, кошмою, мішковиною. Слідкуйте і вживайте заходів, щоб вогонь
не потрапив на паливний бак.Якщо ви переконались у відсутності допомоги і
можливості самому справитись із розвитком пожежі, відійдіть від агрегату на відстань
не менше 100 м і прослідкуйте, щоб до вогнища не наближались сторонні особи.
Електронебезпека
    У випадку торкання агрегату до оголеного проводу ліній електропередачі
(намотування проводу на колеса, зачеплення штангами тощо) терміново зупиніть
трактор. Не залишаючи робочого місця, доступними сигналами приверніть увагу
людей, щоб вони повідомили про подію керівництво підвідомчих електричних мереж
для вжиття термінових заходів.До прибуття аварійної служби не намагайтесь
самостійними діями усунути несправність.
    У разі виникнення небезпеки перебування в кабіні (пожежа внаслідок електричного
розряду тощо), необхідно терміново залишити кабіну трактора. При цьому не
допускайте одночасного торкання вашого тіла до машини й землі. Стрибайте на землю

56
на зімкнуті ноги, не тримаючись за трактор. Віддаляйтесь від трактора стрибками
(ноги при цьому разом), щоб не потрапити під крокову напругу.
    Повідомте керівника робіт про випадок.
Травмування людей
    Якщо внаслідок нещасного випадку постраждали люди, надайте їм першу
долікарську допомогу, організуйте (при потребі) транспортування потерпілих до
лікарні.
    Негайно повідомте керівника свого виробничого підрозділу про нещасний випадок.

57
 ВИСНОВКИ
У даній курсовій роботі ми докладно розглянули питання організації і планування
витрат на виробництво озимого жита. Узагальнили теоретичні положення
характеристики витрат, пов’язаних з виробництвом продукції рослинництва  та
плануваня витрат на виробництві озимого жита. Детально розглянули такі питання як:
суть витрат і собівартості продукції, види собівартості, склад і структуру витрат за
всіма видами підприємницької діяльності, класифікацію затрат виробництва.
Дослідили  ресурсне забезпечення виробництва озимого жита. Склали технологічну
карту вирощування озимого жита. Провели розрахунки витрат на виробництво
озимого жита, в тому числі  доплат за продукцію  і  відрахувань. Визначили вартість
добрив та засобів захисту рослин, вартість прямих  матеріальних витрат. Склали
кошторис витрат на основне виробництво. Провівши розрахунки витрат на
вирощування озимого жита ми визначили що загальна сума витрат на 100 га становить
2 439 157 грн. Обгрунтували фінансові результати виробництва озимого жита та
провівши розрахунки визначили що рівень рентабельності становить 21,9%. Розкрили
суть охорони праці на підприємстві.

 
 

58
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств, К.: КНЕУ, 2002 р.
2. Батенко Л.П., Бєлов М.А. та інші, Планування діяльності підприємства, К:
КНЕУ, 2005 р.
3. Бєлов М.А., Євдокимова Н.М., В. Є. Москалюк В.Є. та інші,Планування
діяльності підприємства, К.: КНЕУ, 2002 р
4. Бурик А.Ф, Планування діяльності підприємства, К.: ЦУЛ, 2013 р.
5. Березівський П.С. Н.І. Михалюк. Організація,прогнозування та планування
агропромислового комплексу.-Львів:Магнолія плюс,2004
6. Гріньов В.М. Організація виробництва.-К.:Знання,2009
7. Економіка підприємства.\Рижмань Д.І.,Г.Я. Криворучко ,Г.Я. Віннічук,М.Т
Пилявець.-К.:Аграрна освіта,2011
8. Ільчук М.М., Зрібняк Л.Я.,Мельник С.І.- Організація і планування
сільськогосподарського виробництва.-Вінниця:Нова книга,2008
9. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві, К.: КНЕУ, 2004р.
10.Мазоренка Д.І., Мазнева Г.Є., Технологічні карти та витрати на
вирощування сільськогосподарських культур з різним ресурсним
забезпеченням,Харків: ХНТУСГ. , 2006 р.
11.Покропивний С.П. Економіка підприємства.-К.:КНЕУ,2001.
12.Саблук П.Т. та інші, Технологічні карти та витрати на вирощування
сільськогосподарських культур, К.: ННЦ ІАЕ, 2004 р.
13.Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства, К.:
"Каравела",  2003 р.
14.Топалов А.Д. Скоробогатько С.В.,Ільяшенко В.А. Організація виробництв в
підприємствах АПРК.-К.:Центр навчальної літератури,2006.