АФРИКА

Мила Софія
Географічне положення
Африки
Африка – найжаркіший материк, який одночасно
лежить в 4 півкулях – північній, південній, західній і
східній.
Африка – другий за розмірами (30,32 млн. км2)
материк Землі. Своєрідність природи материка
залежить в першу чергу від його географічного
положення в обох півкулях.
Континент з усіх боків омивається водами
Атлантичного й Індійського океанів, а також
Середземного й Червоного морів. Вони мають значний
вплив на природу Африки.
 Склад
 На сучасній політичній карті Африки – 59 держав і
територій. З них 53 суверенні країни, які є членами ООН. У
регіоні існують різні за площею держави: від дуже великих
Регіону
(Алжир, Демократична Республіка Конго, Судан) до країн-
карликів (Сейшельські Острови – 455 км², Сан-Томе і
Принсипі – 1000 км²).

 Дві африканські країни – Нігерія та Ефіопія – належать

до групи найбільших за кількістю населення країн світу
(понад 100 млн осіб). Водночас у ряді країн живе менш ніж
1 млн осіб (Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Коморські За геосхемою регіонів ООН,
Острови та ін.). Африка поділена на 5
субрегіонів: Північна Африка (6
 Окремі країни регіону одразу після здобуття незалежності обрали держав), Західна Африка (16
держав), Центральна Африка (9
соціалістичний шлях розвитку — Гана, Кенія, Сенегал, Замбія, Танзанія, держав), Східна Африка (18
Конго, Гвінея, Малі, Уганда та ін. Для більшості з них експеримент держав) та Південна Африка (5
держав).
«африканського соціалізму» закінчився трагічно. Наприклад, у Танзанії, де
протягом 1967—1972 рр. було націоналізоване все — від банків до
сільськогосподарських земель, у 1985 р. стався крах економіки. Як результат,
майже 45 млн людей живуть за межею бідності
Історичний розвиток
Африки
 Деколонізація Африки розпочалась після Другої Історичний
світової війни. Тривалі війни, природні
катастрофи та неефективні державні політики розвиток Африки
протягом декількох десятиліть унеможливлювали
розвиток більшості африканських країн.
 На початку XX ст. переважна більшість території  Історичною передумовою для такого розвитку
Африканського континенту входила до складу стало, зокрема, колоніальне минуле
колоніальних імперій Великої Британії, Франції, континенту. Рушійним фактором колонізації
Німеччини, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії. Африки європейськими державами-
Німеччина внаслідок Першої світової війни метрополіями, яка розпочалась у другій
втратила свої колонії, площа яких в Африці половині ХІХ ст., було прагнення експлуатації
становила 2,5 млн. кв. км, а кількість населення - природних ресурсів та населення континенту.
до 13 млн. чоловік.
 Найбільших успіхів у міжвоєнні роки досяг
Єгипет, який перебував під протекторатом
Великої Британії.
  Для рельєфу материка характерні величезні плато та
Природні умови плоскогір’я, які займають близько 90 % площі. Невисокі
гори лежать лише на крайній півночі та крайньому півдні
континенту. Кліматичні умови Африки характеризуються
1 Мінеральні ресурси високими температурами. Близько 40 % території
займають савани з тривалим сухим сезоном, близько 1/3
площі – пустелі (Сахара, Наміб, Калахарі). В
2 Водні ресурси
екваторіальній смузі за надмірного зволоження
сформувалися вологі екваторіальні ліси.
3 Земельні ресурси

4 Лісові ресурси
 Мінеральні ресурси

   Регіон посідає провідні місця в світі за покладами багатьох видів мінеральних ресурсів. Вони зазвичай
вирізняються високою якістю та низькою собівартістю видобутку.
 З паливних ресурсів вирізняються запаси нафти та природного газу. За їх покладами Африка поступається Азії та
Америці. Особливе значення мають відкриті у середині ХХ ст. басейни: Сахарський (Лівія, Алжир, Єгипет) та
Гвінейської затоки (Нігерія, Ангола, Габон ).
  Рудні ресурси континенту переважно пов’язані з виходами кристалічних порід фундаменту давньої платформи на
поверхню. Так, великими запасами залізних та марганцевих руд вирізняються ПАР та країни Гвінейської затоки. 
 З нерудних ресурсів особливе значення мають африканські алмази, як технічні, так і ювелірні. За їх покладами
вирізняється ДРК, яка дає 30 % технічних алмазів світу. Якісними ювелірними алмазами відома ПАР (20 %
світових покладів).
 Водні ресурси

  В Африці водні ресурси розподілено вкрай нерівномірно. Великі площі пустель і саван відчувають
нестачу води. Там річки не мають постійного стоку, а основним джерелом водопостачання є підземні
води. Водночас найбільші африканські річки розташовані в західній та центральній частинах
материка. Це такі річки, як Ніл, Конго, Замбезі, Нігер, Оранжева. Починає розвиватися гідротехнічне
будівництво. Зведено тисячі дамб і водосховищ. Гідроенергопотенціал африканських річок великий,
але використовується поки на 1,5 %. На материку є великі озера: Вікторія, Танганьїка, Ньяса. 
 Земельні та Лісові ресурси
 В Африці земельні ресурси достатньо обмежені. Хоча під розорювання придатна 1/3 ґрунтів,
використовується для цих потреб лише 7 % земель. Це пов’язано з нестачею води та великими
просторами пустель. Окрім того, значні території зайнято лісами. Значна частина ґрунтів зазнає
вітрової та водної ерозії.
 Африка має 17 % усіх лісових масивів планети. Ліси концентруються переважно в екваторіальній
частині Африки в зоні гілей (вологих екваторіальних лісів). Запасами лісових ресурсів вирізняються
ДРК, Нігерія, Габон, Камерун, Кот-д’Івуар. Нині загрозливих масштабів набуло знеліснення
африканської гілеї через надмірне її вирубування заради цінних порід деревини та для очищення
територій під орні землі. Окрім того, донині 80 % енергії у країнах Західної та Центральної Африки
добувають завдяки спалюванню дров, а на півдні цей показник сягає 70 %. Лісовідновлення та
поширення заповідних зон поки не дають очікуваних результатів, і ліси Африки перебувають під
загрозою зникнення.

 Загальними рисами населення
Африканського регіону є дещо
спадаючий «демографічний вибух»,
велике етнічне розмаїття та переважання регіону живуть представники
сільського населення. До європейської
колонізації в Африці проживало понад
20 % населення планети. Проте із
середини ХХ ст. помітно знизилася
смертність і почалося стрімке зростання
населення.
Населення
Африка забезпечена дешевими трудовими
Расова та національна
ресурсами низької кваліфікації. Регіон
структура населення Африки
посідає останнє місце у світі за рівнем
дуже складна. За її
писемності: близько 40 % населення є
особливостями значно
неписьменним.
різняться Північна та
Тропічна Африка. На півночі
європеоїдної раси – араби,
бербери, туареги.
 Загальні особливості розвитку економіки
Африки

 Важливе місце в економіці належить іноземному капіталу. Валова

продукція іноземних і спільних підприємств формує близько половини
ВВП. Основні обсяги іноземного капіталу вкладено переважно у економіка
видобуток корисних копалин у національних економіках ПАР, Нігерії,
Габону, Лівії, ДРК. У виробничій структурі переважають
малоефективне, часто монокультурне сільське господарство, лісове та
рибне господарство, добувна промисловість.

 Провідне значення в економіці африканських країн має первинний

сектор економіки, зокрема сільське, лісове та рибне господарства, а
також добувна промисловість. Серед усіх регіонів світу Африка
вирізняється переважанням традиційних видів природокористування.
Послуги Сільске господарство Транспорт
Промисловість Торгівля Будівництво
Сільське господарство

 В Африці склалися три основні системи сільського господарства. Перша – землеробська, що

ґрунтується на природній родючості ґрунту. В ній зайнято третину селян, які вирощують
продукцію лише для власного споживання. Більшість господарств дрібні, натуральні або
напівнатуральні, техніка та агротехніка примітивні. Найпоширеніше знаряддя праці
– мотика. Господарства дуже залежать від природних умов. Надмірне зволоження та повені в сезон
дощів, суховії у період посухи, нашестя комах – усе це різко зменшує врожаї.
      Друга система – землеробська, що використовує штучну підтримку родючості ґрунтів.
Це плантаційне господарство з використанням найманої робочої сили, яке вирощує експортні
культури та є основним постачальником іноземної валюти у бюджети країн.
   Третя система сільського господарства – екстенсивно-скотарська, яка переважає в країнах Східної
Африки.
 Туризм

 У туристичному сенсі Африка - це той напрямок, де неможливо не знайти заняття до душі. Сонцепоклонники
спрямовуються на піщані пляжі Марокко, Тунісу та Єгипту, любителі історичної «екскурсіонки» досліджують
Піраміди і руїни Карфагена, послідовники Брема борознять простори національних парків Кенії, Руанди і
Танзанії, цінителі європейських зручностей під соусом тропічного клімату чинно прогулюються по бульварах
Йоганнесбурга і ностальгують в кабачках Кабо-Верде, а ті, хто всім мелодій світу воліє гучну тишу пустелі,
занурюються в нірвану в Намібії або Алжирі.

 Північна Африка: Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Судан, Туніс

 Західна Африка: Бенін, Буркіна Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-д'Івуар, Ліберія, Малі,
Мавританія, Нігер, Нігерія, Острів Святої Єлени (залежна територія, Великобританія), Сенегал, Сьєрра-Леоне,
Того
 Центральна Африка: Ангола, Габон, Камерун, Демократична Республіка Конго, Республіка Конго, Сан-Томе і
Прінсіпі, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея
 Східна Африка: Бурунді, Галмудуг, Джібуті, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Маврикій, Мадагаскар,
Майотта (залежна територія, заморський регіон Франції), Малаві, Мозамбік, Реюньон (залежна територія,
заморський регіон Франції), Руанда, Сейшельські острови, Сомалі, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія
 Південна Африка: Ботсвана, Лесото, Намібія, Острови Епарсе (залежна територія, заморський регіон Франції),
Свазіленд, Південно-Африканська Республіка
Дякую ха увагу
Мила Софія