Олеся Мамчич

«Кожен дорослий має свій «внутрішній вік».»

 Життєпис
Олеся Мамчич народилась у місті Києві 28 січня 1981 року. Батьки молодої
письменниці були інженерами, обидва закінчили На­ціональний технічний
університет України «Київський політехнічний інститут». У дитинстві Олеся ходила
до художньої студії, займалася гімнастикою і танцями. Свої перші вірші почала
писати у 6 років. Олеся Мамчич має унікальний диплом письменника, бо у 2003
році вона закінчила відділення «Літературна творчість» Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, потрапивши тоді у першу експериментальну
групу цього напрямку. Вперше вірші Олесі Мамчич були надруковані у 1992 році у
журналі «Соняшник» і відтоді регулярно з'являлись у літературній періодиці,
альманахах, антологіях. Олеся Мамчич - авторка чотирьох «дорослих» поетичних
збірок, одна з яких — «Перекотиболе» — була видана у 2005 році київським
видавництвом «Пульсари»; співавтор видання «Скринька зі шпаргалками» (2012 р.)
— збірки мнемонічних віршів для дітей на тему неправильних англійських дієслів».
Окремі вірші поетеси перекладені на декілька іноземних мов, публікувалися в
літературних часописах Литви, Латвії, Білорусі, Росії, Ізраїлю.
 Творчість
Авторка поетичних збірок:
• «Перекотиболе» (Пульсари, 2005);
• «Обкладинка» (Електрокнига, 2014);
• «Сонце пішло у декрет» (Смолоскип, 2014).
Авторка книг для дітей:
• «А на нас упав ананас» (Грані Т, 2013);
• «Тиранозавр Оленка» (Фонтан казок, 2017);
• «Хто з'їв мою піжаму?» (Ранок, 2018);
• «Електромобіль Сашко» (Ранок, 2018);
• "Іванна і ванна" (Ранок, 2019);
• "Ким працюватиме Яся" (Ранок, 2019);
• «ВосьмиЩОСЬ»
Оригінальність творів Мамчич
•Попри увагу до парадоксів, провідний мотив книг — прозорість. Ідеться про особливість
предмета — наприклад, прозорість крижаних «кришталевих палаців» — супермаркетів
(«Києвобережна Україна») чи потойбічних вікон, які «небом засклені» («Пам’яті Софійки
Ковальчук, 4 роки»). Мова також і про виняткову відкритість у спілкуванні, трактовану на
декількох рівнях. Ліричний суб’єкт не раз озвучує найпотаємніші запитання: «хто з нас
вірить у свою смерть?» («безсмертні»). У медитації «нічого такого» висновкові про
щасливий відхід у небуття передує унаочнення, «анатомічний розтин» людського світу, де
«між серцем і серцем автобан». З другого боку, персонаж порушує проблеми прозорості як
вмотивованості й контрольованості громадського життя («доброго ранку, країно моя
земна…», «трохи революційної поезії»).
•Ясністю вирізняється й мова Мамчич. Силабо-тонічні вірші розбудовано на легких для
сприйняття, але неодноманітних ритмах. Верлібри, до яких тяжіє авторка, мають струнку
композицію. Афористичність, у якій письменниця завжди була віртуозною, доповнено
наголошеними деталями, як-от в етюді «Зaмок восковий». Певною мірою всі вміщені тут
поезії — такі собі «казки навиворіт». Це трактати про природу речей, викладені так, щоб їх
збагнули і малюк, і дорослий, який, звикнувши до абсурду, поглибить віру, в дивовижне.
 Відзнаки
• Лауреат фестивалю дитячої творчості «Таланти твої, Україно»,
Одеса (1992 р.);
• Лауреат поетичного фестивалю «Молоде вино» (2001);
• Отримала стипендію мера Києва для обдарованої молоді (2001);
• Отримала грант Президента України для творчої молоді (2004);
• Бієннале актуальних мистецтв України Форуму творчої молоді
України (2004);
• Бієналле премій «Культреванш» (2004) та «Благовіст» (2006);
• Переможниця конкурсу «Урба-перехрестя» (1 місце, 2014 рік).
 Інтерв'ю

• «Я останні десять років спускала сімейний бюджет на

дитячі книжки, особливо в закордонних подорожах. І не
просто на дитячі, а цілеспрямовано на видання для
вікової групи дошкільнят-молодших школярів. Певно,
відбувалося накопичення, котре визріло аж тепер: мені
страшенно цікаво писати саме для 5-10-річних. Думаю,
це жанр, який особливо близько підступає до поезії
своєю лаконічністю, афористичністю і ритмікою. І певні
абсурдистські виверти, які здатні «вивезти» на собі вірш,
дуже гармонійно вплітаються в такого формату прозу.»
О.Мамчич
В ЛІС МЕТЕЛИКИ ЛЕТІЛИ

В ліс метелики летіли,

відпочить на доню сіли:
два на краї капелюшка,
два на носик, два на вушка,
неслухняний на валізку,
а ласкавий сів на слізку,
а найстарший — на сопілку,
а найменший — на мобілку!
Дякую за увагу!

Підготувала: Крюк Вєра