« Вірші він читав

красиво, як ніхто! »

Василь Довжик шістдесятник

актор, режисер, поет, прозаїк

квітень, 2013 рік
 Народився 7 листопада 1936 року в
місті Первомайську на
Миколаївщині.

 Батько – працьовитий заможний

селянин, мати походила з
давнього запорізького роду.
Батьки й сонячний степовий край
наділили хлопця бунтівною (1936 - 2004)
козацькою вдачею.
Згадуючи своє дитинство, стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «…скрізь,
куди не глянь, степ, степ і степ».

А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

• Вступив до Київського
інституту театрального
мистецтва імені І.Карпенка-
Карого на акторський
відділ.

• Після І курсу поїхав до

Москви навчатися у
Всесоюзного державного
інституту кінематографії
(ВДІКу) за запрошенням
Олександра Довженка.

• Ще студентом зіграв головну

• За краще виконання чоловічої ролі
роль у художньому фільмі
він отримав золоту медаль
«Повість полум'яних літ»,
кінофестивалю в Лос-Анджелесі.
автором якого був Олександр
Довженко.
Перша дружина письменника – Лідія Вінграновська (працювала
стюардесою) – розповіла, що вони прожили блискуче життя, але
незабаром розлучилися.
Друга дружина - Олександра Білинкевич. Прожили з Миколою
Вінграновським майже 50 років. У них народився син Андрій.
Після закінчення Всесоюзного інституту кінематографії
в Москві (1960) працює на Київській кіностудії імені
О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор.
 Творчість
Писати вірші почав у студентські
роки. Перші поезії з'явилися
1958 року на сторінках журналів
«Дніпро» та «Жовтень».
• 1962 - перша поетична збірка
«Атомні прелюди».
• 1967 - друга поетична збірка
«Сто поезій» (їх було 99).
• Інші збірки: «Поезії» (1971), «На срібнім
березі»(1978), «Київ» (1982), «Губами
теплими і оком золотим» (1984), «Цю жінку
я люблю» (1990), «З обійнятих тобою днів»
(1993), «Любове, ні! не прощавай!» (1996),
«Сеньйорито акаціє» (1994).
Остання друкована книга віршів — «Цю жінку я люблю»
(1990).
Вірш “Цю жінку я люблю”

Рік написання – 1964

Збірка – “Цю жінку я люблю” видана у 1990 році.

Вид лірики – інтимна

Тема – розкриття почуттів, які спалахнили на схилі літ

Ідея – показати вічність кохання, важливість навіть спогадів про нього.

Віршовий розмір: 5-стопний ямб.

Кохана ліричного героя – звичайна жінка, але любов до неї – єдина. Це найвище з усіх почуттів.
Ліричний герой боїться втратити кохану, хоча розуміє, що урожаю (створення сім’ї, дітей) від неї не
діждеться – обоє давно вже у зрілому віці й, очевидно, мають родинні обов’язки.

Хоч буденність у цьому вірші переважає над святом (на це вказує образ соломи, яку звозять із
току), однак високе почуття переповнює душу ліричного героя: «Цвів молочай. Посічкану солому /
Везли з гармана – даленів гарман…». Таке завершення вірша створює песимістичний настрій і
прихований жаль, що чекати змін на краще не доводиться.

Вірш складається з чотирьох катренів. У ньому двічі повторюється вислів «Цю жінку я люблю»,
який підтверджує впевненість ліричного героя у власних почуттях. Таким чином це речення стає
художнім тропом, який називається анафора і забезпечує піднесений тон, благоговіння перед
коханою жінкою.
Schmalgauzen — “Сеньйорито акаціє” , “І замалий, і неширокий….” • muzvar awards 2023
 Нагороди
⮚Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984)
за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівко
біля вікна», «На добраніч».

⮚Почесна Грамота Президії Верховної Ради України

⮚Лауреат літературної премії «Благовіст»

⮚Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)

Домашнє завдання

1. Зробити тезовий конспект основних відомостей з

життєпису М. Вінграновського та Б. Олійника,
записати літ. паспорт поезій.
2. Підготуватися до контрольного тематичного
тестування «Творчість В. Симоненка, Д. Павличка,
І. Драча, М. Вінграновського, Б. Олійника».
3. Вивчити напам’ять одну поезію (на вибір).
Надіслати відео.