Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології

Тема: Значення наукової спадщини П. Ерліха

для розвитку мікробіології та імунології

Підготува студент 2 курсу

медичного факультету, група П-31
Миронюк Ростислав Петрович

грудень 2021рік
 Пауль Ерліх
(14 березня 1854 — 20 серпня 1915)
— німецький науковець. Лауреат
Нобелівської премії з фізіології та
медицини 1908 року (разом з І.
Мечніковим).
Відомий роботами в галузях
гематології, імунології та
хімієтерапії.
Ерліх передбачив автоімунітет і
назвав й ого «horror autotoxicus».
Саме він запровадив термін
«хіміотерапія».
 Ідея «чарівної кулі» — також
належить й ому, як і перше
емпіричне спостереження
гематоенцефалічного бар'єра.
Є засновником і творцем
наукового хімієтерапевтичного
напрямку в мікробіології.
Імунологія як наука
сформувалася лише наприкінці
XIX ст.
Основоположниками її можна вважати І.І. Мечникова, Л. Пастера і
П. Ерліха.
Власне із зародження науки імунології і пов’язаний імунологічний
період в мікробіології.
 Імунна система представлена лімфоідною тканиною і
виконує функції розпізнання чужорідних речовин, генетично
далеких від макроорганізму.
Чужорідні агенти, що
попадають у наш організм,
називаються «антигенами».
А несприй нятливість організму
антигенам
називається «імунітетом»
(від лат. іmmunitas — звільнення,
рятування від чого-небудь).
До 1885 р. у вивченні імунітету визначалися два конкуруючі напрями.
Перший очолював І. І. Мечников. Він Представником який вважав, що
розвивав теорію клітинного імунітету і основним захдругого напряму був П.
розглядав фагоцитоз як основний Ерліх,исним механізмом від інфекцій є
фактор захисту організму від інфекції. гуморальні фактори сироватки крові.

Інтенсивні дослідження цієї важливої проблеми ще до кінця XIX ст. показали, що ці дві
точки зору не є протилежними, а доповнюють одна одну.
 Тепер наука імунологія вивчає широке коло біологічних явищ: механізми захисту
від інфекцій , пухлин, встановлення генетичних зв'язків між тваринами і рослинами,
питання імуногенетики, імуногематології, імуногістохімії, імунодіагностики,
імунотерапії, імунопрофілактики тощо.
Знання з галузі сучасної імунології значно розширились і переросли рамки старої
класичної імунології.
Нині особливо інтенсивного розвитку набула молекулярна імунологія, яка вивчає
хімічні, біохімічні і молекулярно-біологічні основи реакцій імунітету.
 З відкриття в крові антитіл - захисних гуморальних речовин
почався новий етап розвитку імунології (гуморальної імунології).
На початку 20 століття Ерліх
розробив гуморальну теорію
імунітету, відповідно до якої
головним захисним фактором є
антитіла.
Далі Ерліх досліджував вплив
дії органічних сполук на
збудники різних хворіб.
 Ерліх досліджував вплив на трипаносоми
барвників: анілінових (фуксин) і бензидинових
(трипеновий синій і червоний ) і разом з Кіоші
Шига довів їх активну згубну дію на клітини
збудників в організмі інфікованих тварин. 

Кіоші Шига
7 лютого 1871р.-25 січня 1957 р.
 Далі Ерліх довів ефективність дії органічних сполук миш'яку, приєднаних до
аніліну на збудника сифілісу. Запропонував антиспірохетозні препарати
сальварсан (1908), неосальварсан.

Ерліх запровадив поняття вибіркової дії хімієпрепаратів («селективної

токсичності») — різної за ступенем токсичності для паразитів і клітин
організму хазяїна. Увів принцип хімічної варіації (1906), який і нині є
методологічною основою синтезу нових зіміотерапевтичних препаратів у наш
час — за комп'ютерною технологією.
 Запропоновані Ерліхом принципи хімієтерапії є
абсолютно актуальними й нині:
 рецепторна взаємодія препарату і мікроорганізму;
 зміни хімічної структури хімічної структури препарату
змінюють й ого активність;
 зміна структури препарату може відбуватися в
макроорганізмі, й ого дія при цьому посилюється або
послаблюється;
 мікроби здатні виробляти стій кість до препарату;
 препарат може застосовуватися лише за умови, що й ого
хімієтерапевтичний індекс більший або дорівнює трьом.