Роботи Іллі Мечникова в цілому стосуються медицини і біології.

Протягом 1866 – 1886 років

займався розробкою питань еволюційної та порівняльної ембріології. Спільно з А. Ковалевським
він вважається основоположником даного напряму.

Ілля Мечников нобелівський лауреат і автор теорії походження багатоклітинних тварин, іншими
словами теорії фагоцителли. У 1882 році він виявив нове явище для науки – фагоцитоз. Про це
відкриття він заявив через рік на VII з’їзді лікарів і натуралістів в Одесі. Пізніше, в 1892 році, на
основі фагоцитозу він розробить патологію запалення. Також Ілля Ілліч зробив величезний
стрибок в науці – він створив фагоцитарну теорію імунітету. Її вчений описав у своїй праці
«Несприйнятливість в інфекційних хворобах» 1901 року. За теорію імунітету він отримав в 1908
році Нобелівську премію. Більшість робіт Мечникова щодо бактеріології присвячені дослідженню
епідеміології холери, туберкульозу, черевного тифу та іншого роду захворювань. Разом з Е. Ру
вчений експериментально викликав у мавп сифіліс у 1903 році.

Крім цього Ілля Мечников займався питаннями старіння. На його думку, процеси старіння і смерть
наступають у людини передчасно. Це викликано самоотруєнням організму отрутами, особливо
кишкової флори. Щоб уберегти організм від цих процесів необхідно стерилізувати їжу, обмежити
вживання м’ясних продуктів, більше харчуватися молочними продуктами. Кінцева мета боротьби
зі старістю – наступ ортобіозу, щасливого і повного циклу життя, який закінчується природною
спокійною смертю.

Також Ілля Мечников займався вивченням загальнотеоретичних і філософських проблем. Свої

ранні праці він присвятив питанням дарвінізму. Вчений критикував містичні, ідеалістичні і релігійні
погляди. Він був ворогом деспотизму і мракобісся. Вважав, що головна роль людського прогресу
належить науці.

Мечников є творцем першої російської школи мікробіологів, патологів і імунологів. Також він
почесний член багатьох зарубіжних інститутів, академій наук і наукових товариств.