Микола Гамалій

• Мико́ла Фе́дорович Гамалі́я (5 (17)

лютого 1859, Одеса, Херсонська
губернія, Російська імперія — 29
березня 1949, Москва, СРСР) —
науковець Російської імперії, в
подальшому радянський
мікробіолог і епідеміолог, почесний
академік Академії Наук СРСР (з 1940
року), заслужений діяч науки (з
1934 року). Лауреат Сталінської
премії (1943 рік). Походить з
давнього козацького роду Гамалії
Заснування першої бактеріологічної станції

• Приїхавши до Парижа протягом року він вивчав у лабораторії Луї Пастера сказ. Вивчивши
метод приготування вакцини і методику вакцинації проти сказу, Гамалія повернувся в
Одесу і незабаром почав вакцинувати піддослідних тварин, зокрема кролів, у
новоствореній міській лабораторії, що її засновниками і керівниками були сам Микола
Гамалія та Ілля Ілліч Мечников. Однак, це була лише лабораторія, основним завданням
якої було здійснення науково-дослідної роботи.

• Саме в цих питаннях — практичного застосування вакцинації, М. Гамалія розходився в

поглядах з Луї Пастером. На думку останнього, відкривати пункти вакцинації проти сказу
в інших містах і державах було нераціональним, навіть небезпечним для самої ідеї
вакцинації, адже недодержання суворої дисципліни у приготуванні вакцини здатне
спричинити дискредитацію самої її ідеї, яка і без того піддавалася нищівній критиці. Крім
того, французький вчений був переконаний, що ефект вакцинації не залежить від часу
щеплення.
• У 1887 році активізувалась консервативна критика щодо Луї Пастера та його
методів профілактики — його піддали жорсткій обструкції на засіданні Паризької
медичної академії. У результаті було створено спеціальну комісію з перевірки
пастерівського методу у Великій Британії на чолі з відомим професором Педжетом.
Саме накопичений на цей час досвід роботи Одеської бактеріологічної станції та
переконлива статистика її успішних вакцинувань дали змогу організувати
впевнений захист новаторських ідеї бактеріологів. З неспростовними доказами
ефективності вакцинації проти сказу на руках М. Гамалія виїхав до Англії, де
виступив на засіданні комісії на захист Луї Пастера.

• Саме так протягом п'яти років Микола Гамалія, постійно перебуваючи між Парижем
і Одесою, допомагав Пастеру у боротьбі з реакційними науковцями і набував
неоціненного теоретичного і практичного досвіду.
У 1892 році, повернувшись до Росії, захистив докторську дисертацію «Етіологія
холери з точки зору експериментальної патології» (опубліковано у 1893 році).

З 1899 по 1908 роках був директором заснованого ним Бактеріологічного

інституту в Одесі. У рамках його діяльності вивчав роль корабельних пацюків у
поширенні хвороби, а протягом 1901—02 років керував протиепідемічними
заходами під час спалаху чуми в Одесі — організував ефективну всеосяжну
дератизацію. У наступні роки вів боротьбу з холерою на півдні Росії. У 1908 році
першим довів, що епідемічний висипний тиф передають людям воші. Багато
працював з профілактики різних тифів, холери, натуральної віспи, інших
інфекційних захворювань. У 1910 році вперше обґрунтував значення дезінсекції
з метою ліквідації епідемічного висипного тифу. Протягом 1910–13 років М. Ф.
Гамалія видавав і редагував часопис «Гігієна і санітарія».
У 1912 році М. Ф. Гамалія переїхав на постійне проживання і роботу до Санкт-
Петербурга. Протягом 1912–1928 років керував Петербурзьким
(Петроградським) інститутом імені Едуарда Дженнера, який займався
вакцинацією проти натуральної віспи. За ініціативою М. Ф. Гамалії і за
допомогою розробленого ним методу приготування віспової вакцини у 1918
році в Петрограді влада ввела загальне віспощеплення, потім прийняте по всій
країні, згідно з декретом від 10 квітня 1919 року, підписаного Леніном. У 1918–
19 роках М. Ф. Гамалія вивчав методи приготування вакцини від висипного
тифу.
Микола Федорович Гамалія — автор більше 300 наукових робіт, значна частина
яких присвячена проблематиці сказу і холери. У 1954—1956 роках вийшло
друком шеститомне зібрання наукових праць М. Ф. Гамалії.

Науковець є творцем і активним популяризатором так званого інтенсивного

методу вакцинації — він розробив і застосував на практиці план заходів щодо
боротьби з епідеміями на місцях. Активно боровся з епідеміями завізної чуми в
Одесі на початку XX століття, холери на Донбасі, в Закавказзі та на Поволжі,
епідемічного висипного тифу в Петербурзі. М. Ф. Гамалія проявив велику
мужність лікаря і науковця, поставивши деякі досліди на собі. Це було тоді,
коли ставало ясно, що до тяжкохворих слід застосовувати інтенсивне
лікування.
У 1888 році Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон (мечниковський вібріон) —
збудник холероподібного захворювання птахів і представив відповідну протихолерну
вакцину. До 90-х років XIX ст. відносять його праці з загальної патології.

У 1894–96 роках Гамалія описав явища так званого гетероморфізму бактерій, це

відкриття випередило сучасне вчення про L-форми. М. Гамалія вперше висунув
положення про існування прихованих форм інфекції — ще у 1899 році науковець
висловив думку про «невидимих мікробів», як збудників раку, вірусної теорії раку він
дотримувався до кінця свого життя.

Науковець виховав цілу плеяду мікробіологів, які своїми працями і відкриттями уславили
ім'я свого вчителя.

М. Ф. Гамалія отримав Державну премію (1943), нагороджений двома Орденами Леніна,

Орденом Червоного Прапора
Дякую за увагу!