Вавілов Микола Іванович народився 25 листопада 1887р. У Москві. Його батько

був селянином, отримавшим свободу після відміни кріпосного права у 1861р. І
став купцом. Він хотів, щоб його сини продовжували сімейну справу. Але
Микола та його брат Сергій більше цікавились науками. Микола у дитинстві
захоплювався спостереженнями за тваринами та рослинним світом, збирав
гербарії. З дитячих років діти уміли працювати з мікроскопами і пробірками. У
сім’ї Вавилових була у дома лабораторія, зберігались гербарії, різні прибори,
велика бібліотека з ботаніки, археології, історії, географії, французької,
німецької, англійської і італійської мови. Ці мови Микола Іванович вивчив ще в
дитинстві.

У 1906 р.Вавілов закінчив Московське комерційне училище, отримавши достатні

знання з природничих наук для вступу до університету, при цьому опанував
англійську, німецьку та французьку мови. Вавілов поступає в Петровську
сільскогосподарчу академію, починає в вивчати рослинництво, проводить різні
дослідження по бактеріології. У 1909 році М.І.Вавілов пише велику наукову
доповідь “Дарвінізм і експериментальна морфологія”. Він одержує високу
оцінку своєї праці.
Влітку він їде в експедицію по Північному Кавказу, Закавказзю, збирає різні
рослини, вивчає землеробство.
М. І. Вавілов літом 1910 р. пройшов агрономічну практику на Полтавскій станціі,
отримавши за власним зізнанням, «імпульс для всієї подальшої роботи».
Його дипломна робота "Голі слимаки (равлики), що ушкоджують поля і городи в
Московській губернії", опублікована в 1910 році, відразу ж була оцінена по
достоїнству і навіть визнана гідною премії Московського політехнічного музею.
Після закінчення академії в 1911 році, М.І.Вавілов залишається на кафедрі
землеробства, яку очолює Д.М.Прянишников.
Настав час остаточного вибору професії у Вавілова. І він робить його – фізіологія
рослин.
У 1913 році Вавилов відправляється в Англію і проводить кілька місяців у
лабораторії знаменитого біолога У. Бетсон - одного з творців генетики.

У 1916 році Микола Вавілов одержав ступінь магістра, успішно здавши іспити;
в цей же період його залучили в якості консультанта з питань масових
захворювань в Персії солдатів російської армії.
 У 1916 році Вавилов Микола Іванович відвідав Північний Іран, Фергани і
Памір. У цих подорожах молодий вчений зібрав цікавий науковий матеріал,
який дозволив йому зробити ще два великих відкриття - встановити закони
гомологічних рядів і центри розповсюдження культурних рослин.

Будучи професором агрономічного факультету з 1917 по 1921 р. в

Саратовському університеті, Вавілов приступив до експериментального
вивчення імунітету сільськогосподарських культур. Результатом цієї роботи,
стала опублікована в 1919 році монографія «Імунітет рослин до інфекційних
захворювань».
Великою подією в житті М. І. Вавілова й історичною подією в науці був III
Всеросійський селекційний з'їзд у Саратові. Тут 4-го липня 1920 року Вавілов
виступив з доповіддю "Закон гомологічних рядів у спадкоємній мінливості".
У 1929 році Вавилова обирають академіком і практично одночасно президентом
Академії сільськогосподарських наук. У той час йому ще не виповнилося 42
роки.
У 1930-і рр.. Вавілов все більше уваги приділяв розвитку генетики. 
Але в кінці 30х рр.. М. І. Вавілов був несправедливо звинувачений у шкідницької
діяльності проти Радянської влади, а генетика оголошено лженаукою. І от 6-го
серпня 1940 року, під час експедиції в Західну Україну, Вавілова заарештувалІ.   
В травні 1942 року, був обраний членом Лондонського королівського
суспільства.
В січні 1943 р. він помер від хвороб в Саратовській в'язниці. У 1955 р. чесне ім'я
М. І. Вавилова було відновлено.
Завдяки експедиціям М.І. Вавилова створено унікальну
колекцію насіння близько 1600 видів культурних рослин, яку з успіхом
використовують у селекційній роботі й нині. М.І. Вавилов виділив 7 основних
центрів різноманітності та походження культурних рослин
110 експедицій[2] по всьому світу.
Вчення про імунітет рослин.
Вчення про центри походження культурних рослин.
Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості.
Учення про вигляд як систему, внутрішньовидові таксономічні та еколого-
географічні класифікації[