Ілля Ілліч Мечников

Підготував Вознюк Олег

 Ілля Ілліч Мечников
(15.05.1845)
Народився у Харківській
губернії, с. Іванівка, у
дворянській родині.
Видатний фізіолог,
ембріолог, лауреат
Нобелівської премії в галузі
фізіології та медицини,
почесний доктор
Імператорського
Харківського університету.
В сім'ї гвардійського офіцера Іллі
Івановича Мечникова син Ілля був
четвертим, за дивним збігом обставин
народився він в мальовничому містечку
Панасівка (зараз населений пункт носить
назву Мечникове) неподалік від
Харкова.Тим часом обставини, які
привели офіцера в провінційну глушину з
Петербурга, досить цікаві. Не менш
сильно, ніж дружину, любив батько
вченого азартні ігри. Як виявилося,
спадщини матері вистачило ненадовго,
незабаром сім'я вимушено переїхала в
місцевість, де проживання з дітьми
обходилося дешевше;
Мати майбутнього вченого, уродженка
Варшави Емілія Львівна Мечникова (в
дівоцтві Невахович) також представляє
відомий рід. Дід вченого по материнській
лінії, Лев Миколайович Невахович,
відомий громадськості як засновник
жанру так званої російсько-єврейської
літератури; 3
 Премія Карла Бера

Олександр Ковалевський
 Мечников захистив
магістерську та докторську
дисертацію у
Санкт-Петербурзькому
університеті, приват-
доцентом якого він став. У
1870–1882 роках він займав
посаду професора у
Новоросійському
університеті, де плідно
співробітничав з багатьма
відомими науковцями
 Мечниковим було
організовано першу в
Україні і Російській імперії
бактеріологічну станцію.
Протягом 28 років він
завідував лабораторією
Пастерівського інституту.
 Він створив першу вітчизняну школу мікробіологів,
імунологів та патологів. Він є автором багатьох наукових
праць у галузі біології та медицини, а також одним із
засновників еволюційної ембріології.
 У 1882 році винайшов явище фагоцитозу і у
подальшому розробив фагоцитарну теорію імунітету. За
ці високі досягнення у 1901 році він був удостоєний
Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини.
 1888 — переїхав до
Франції для роботи
в Пасткрівському інституті там
отримав лабораторію, займався
загальнопатологічними
питаннями, вивчав проблеми
довголіття і ввів в медичний
обіг термін «геронтологія»,
створивши однойменну науку.
З 1905 р. — заступник
директора Пастерівського
інституту.
 1908 — Мечникову
(спільно з німецьким вченим
Паулем Ерліхом) було
присуджено Нобелівську
премію у галузі фізіології та
медицини за праці про
імунітет.
 Помер у Парижі
15 липня 1916 року у
віці 71 року після
кількох інфарктів
міокарда. Урну з прахом
поставили
в Пастерівськом
інституті.