Дисципліна “Історія медицини”

Лекція 4

МЕДИЦИНА
НОВОГО ЧАСУ
 ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Розвиток нормальної та
патологічної анатомії. Патологічна
фізіологія. Гістологія. Ембріологія.
2. Медична мікробіологія.
3. Фізіологія та експериментальна
медицина.
4. Клінічна медицина.
5. Розвиток хірургії як навчальної
дисципліни. 2
Періодизація
епохи Нового часу
(новочасної доби)
Сучасна: І. Середина 17 ст. – кінець 18 ст.
(Від революцій в Англії та Нідерландах до
Французької революції).
ІІ. 1789- 1918 рр. (від епохи Просвітництва до
завершення Першої світової війни).
Радянська І. 1640-1870 рр. (від англійської
революції до Франко-прусської війни).
ІІ. 1871- 1917 рр. (від об'єднання німецьких
земель до соціалістичної революції в
Росії). 3
 Особливості епохи Нового часу.

Промислова революція (перехід

мануфактури до фабрики). Колоніалізм.
Просвітницькі ідеї (свобода, рівність та
братерство). Вольтер, Дідро, Руссо.
Матеріалізм (Протиставлення наукових
знань релігійному фанатизму). Лікарі
Леруа, Ламетрі, Кабаніс.
Меркантилізм. Ідеї про ідеальне
суспільство, ідеального володаря,
поділу влади (Н. Макіавеллі, Д. Локк).
Емпіризм, раціоналізм, механіцизм. 4
Великі природничо-наукові відкриття
кінця 18-першої половини 19 ст.
та їх вплив на медицину
Закон збереження і перетворення енергії
(М.В.Ломоносов, 1756 р.: процеси окислення та
горіння); Лавуазьє, 1777 р.: поглинання організмом
кисню та виділення вуглекислого газу; Лаплас,
1783 р.: виділення вуглекислого газу – основне
джерело енергії організму).
Клітинна будова рослинних і тваринних організмів,
еволюційне вчення (Ч. Дарвін, 1859 р.). Створення
синтетичної теорії еволюції.
Закони спадковості (Г. Мендель, 1859р.).
Основоположник генетики.
Х-промені (К. Рентген, 1895 р.).

5
Особливості розвитку анатомії
у Новий час
Центр анатомічних досліджень перемістився із
Італії до Нідерландів, із Падуанського (Венеція)
до Лейденського (Голландія) університету.
Введення анатомічних розтинів у викладання
медицини в Західній Європі.
Спеціалізація анатомії. Виокремлення
патологічної анатомії і фізіології, гістології та
ембріології як окремих наук.
Створення анатомічних музеїв. Започаткування
Кунсткамери у Росії (1717 р.).
Розвиток лейденської анатомічної школи.

6
Фредерік Рюїш
(1638-1731)
Голландський
анатом, судовий
медик, професор
ботаніки.
Представник
лейденської школи.
Засновник першого в
світі анатомічного
музею у Амстердамі.
Уславився своїми
анатомічними
препаратами і
виготовленням
музейних
анатомічних
експонатів.
7
Російські вчені та їх внесок в анатомію.
Константин Іванович Щепін (1728-
1770), перший російський професор
анатомії, який викладав анатомію та
хірургію у Москві та Санкт-Петербурзі.
Олексій Протасович Протасов (1724-
1796), перший російський анатом-
академік. Зробив переклад анатомічного
атласу Прейдслера. Ця книга стала
першою друкованою працею російською
мовою (1748).

8
Петро Андрійович Загорський (1764-1846), доктор
медицини в Петербурзі, очолював кафедру анатомії.
Автор праці “Скорочена анатомія або порадник до
пізнання людського тіла”. Засновник першої
російської анатомічної школи. Упорядкував
експонати у Кунсткамері.

Єфрем Йосипович Мухін (1766-1850), один із

перших еволюціоністів у Росії. Професор
Московського університету. Лекції читав
російською, а не латинською мовою. Автор
найзмістовнішого на той час підручника із анатомії,
удосконалив російська анатомічну номенклатуру.

9
Нестор Максимович-Амбодік (1744-1812),
родом із Полтавщини, один із засновників
медичної термінології, вперше видав
анатомо-фізіологічний словник термінів на
російській, французькій та латинській мовах.

Петро Францович Лесгафт (1838-1909),

основоположник теоретичної анатомії,
зачинатель науки про фізичне
виховання.

10
 Київська анатомічна школа
О. П. Вальтер, учень М.І.Пирогова, 22
роки очолював кафедру анатомії у
Київському університеті. Відкрив
анатомічний театр в Києві.
М. А.Тихомиров, дослідник артерій та
вен.
Ф. А. Стефаніс, вивчав лімфатичну
систему органів грудної клітки і
черевної порожнини.
М. Я. Радецький, довів сполучення
простору головного і спинного мозку
із лімфатичною системою. 11
 Володимир
Олексійович Бец
(1834-1894)
Київський
професор анатомії.
Вперше описав
великі
пірамідальні
клітини кори
головного мозку.
Визначив рухову
зону мозку.
Засновник науки
про архітектоніку
кори головного
мозку.
12
Розвиток патологічної
анатомії
І. Макроскопічний період
Джованнї Морганьї,
завідувач кафедри
анатомії Падуанського
університету, автор вчення
про локалізацію
захворювання
(органопатологію).
Вчення М.Ф.Біша про
тканинну патологію.
ІІ. Мікроскопічний період
Гуморальна направленість
К.Рокитанського.
Солідарний підхід
(Р.Вірхов). 13
Внесок Рудольфа Вірхова
(1821-1902)
у дослідження патології.

Німецький лікар,
патолог, суспільний
діяч.
Автор теорії целюлярної
(клітинної) патології.
Суть: субстратом хвороби
є клітина, тобто тверда
частина організму.
Засновник патологічної
анатомії як науки.
Укладач термінології і
класифікації
патологічних станів.
Засновник патологічного
музею у Берліні.

14
 Олексій Іванович
Полунін (1820-1888)
Професор першої в
Росії кафедри
загальної патології
в Московському
університеті.

Засновник першої
патологоанатомічно
ї школи.

15
Віктор Васильович
Пашутін (1845-1901)
Основоположник
патологічної фізіології як
науки про причини
виникнення і механізми
розвитку патологічних
процесів, основним
методом якої є
експеримент на тваринах.

Ввів термін “патологічна

фізіологія”.

Автор вчення про

авітаміноз, гіпоксію
(газообмін) та діяльність
залоз внутрішньої секреції.
16
 Українська школа патфізіології
 В. В. Підвисоцький, автор першого
посібника із патологічної фізіології,
ініціатор організації медичного
факультету в Одесі.

 О. В. Репрєв, завідувач кафедри

патфізіології у Харківському університеті.
Основоположник ендокринології – науки
про патологію ендокринних залоз.
17
Марі Франсуа Ксавьє
Біша (1771-1801)

Французький
лікар.
Засновник
гістології – науки
про тканини.
Склав першу
класифікацію
тканин організму.
Виділив 21
тканинну систему.
Виділив волосяну,
венозну та інші
тканини. 18
Особливості розвитку ембріології.
Преформізм – уявлення людей Стародавнього
світу, що ембріон – це маленький організм, який
в процесі розвитку лише збільшується в
розмірах. Вперше заперечив Арістотель.
Каспар Фрідріх Вольф – російський ембріолог,
експериментально довів теорію епігенезу. У
ембріоні виділив два листка тканин. Припустив,
що із верхнього формується центральна нервова
система, із нижнього – травна система.
Його послідовники: Карл Бер, О. Ковалевський.
19
Особливості розвитку мікробіології

Встановлено справжню причину

інфекційних недуг.
Вивчено засоби самозахисту
організму від інфекцій.
Розроблено методи боротьби із
інфекціями, використовуючи
властивості мікроорганізмів.
Доведено, що масові захворювання
мають вірусну основу.
20
 Вакцини, винайдені у кінці 18-19 ст.
Захворюванн Рік створення Винахідник
я
Натуральна 1796 Едвард
віспа Дженнер
Сибірська 1881 Луї Пастер
виразка
Сказ 1885 Луї Пастер

Холера 1886 В. Хавкін

Чума 1897 Данило

Самойлович 21
 Луї Пастер
(1822-1895)
Французький
вчений.
Вперше науково
довів роль бактерій
у походженні
інфекційних
хвороб.
Засновник
бактеріології як
науки.
Винайшов вакцину
від сказу.
Засновник
антирабічних
станцій.

22
 Вивчення захисних сил
організму
І. І. Мечников. - Імунітет як наслідок
боротьби лейкоцитів (фагоцитів) із
мікроорганізмами.
Г. Бухнер. – У захисті організму від інфекції
значну роль відіграє сироватка крові, в
якій містяться речовини здатні розчиняти
бактерії.
Пауль Ерліх. – Відкрив в організмі, що
переніс інфекцію є антитіла, здатні
розчиняти бактерії.
23
 Фізіологія у Новий час
І. Умоглядна фізіологія, основана на віталізмі,
запровадженому німецьким вченим
Е.Шталем.
Віталізм (“анімізм”) – це ідеалістичний
напрям в медицині, який ґрунтувався на
“життєвій силі” організму, який хворіє через
гріховність душі.
ІІ. Експериментальна фізіологія
намагалась пояснити життєві процеси
організму шляхом експериментів.

24
Особливості розвитку фізіології
Вивчення фізіології окремих систем і функцій
організму
Фізіологія м'язів та нервів:
поняття подразливості і чутливості
(А.Галлер); вивчення утворення
спинномозкової рідини, функцій стравоходу
і механізмів блювання (Ф. Мажанді).
Фізіологія залоз внутрішньої секреції:
вивчення механізмів виділення слини,
шлункового соку, секреції підшлункової
залози (К.Бернар, засновник
експериментальної фізіології).

25
 Особливості розвитку фізіології

Електрофізіологія: доведено існування електричних явищ

у м'язах, нервах; сформульовано закон електричного
подразнення (Еміль Дюбуа-Реймон).
Фізіологія ока: відкриття приладів – офтальмоскоп для
дослідження ока, офтальмометр для вимірювання
заламування променів в оці (Герман Гельмгольц).
Фізіологія дихання, травлення, переливання крові
(О.М.Філомафітський, український лікар, основоположник
фізіологічної школи у Москві).

26
 Іван Михайлович
Сєченов (1829-1905)
Російський фізіолог.
Основоположник
вчення про рефлекси
головного мозку і
наукової психології.
Довів наявність
гальмівних центрів у
головному мозку.
Основні тези праці
“Рефлекси головного
мозку”: усі акти
свідомого і
несвідомого життя є
рефлексами.
Життя організму без
зовнішнього
середовища є
неможливим. 27
Іван Петрович Павлов
(1849-1936)
Великий російський вчений.
Автор вчення про вищу
нервову діяльність.
Висловив ідею про
вирішальну роль нервової
системи у діяльності всіх
органів організму.
Новатор
експериментальних методів
дослідження поведінки
тварин. Хронічний дослід.
Вчення про умовні та
безумовні рефлекси.
Дослідник фізіології
травлення.
Нобелівський лауреат
(1904).
28
 Українські фізіологи
Іван Петрович Щолков (1883-1909),
засновник експериментальної фізіології
у Харківському університеті.
Організував першу на українських
землях експериментальну лабораторію.
Василь Якович Данилевський (1852-
1939), харківський фізіолог, відкрив
центри регуляції процесів у головному
мозку. Початківець вивчення гіпнозу.

29
 Особливості клінічної медицини.
Запровадження клінічного викладання (біля
ліжка хворого). Голландський лікар Г.Бурхааве.
Запровадження термометрії у клінічній практиці
(Д.Фаренгейта, 1709; Р.Реомюра, 1730,
А.Цельсія, 1742).
Відкриття перкусії (Л.Ауенбруггер, Ж.Корвізар),
аускультації (Р.Лаеннек) та впровадження їх у
медичну практику.
Становлення клініко-експериментального методу
у медицині.

30
 Сергій Петрович
Боткін (1832-1889)
Російський
вчений.
Поєднав
експерименталь
ну фізіологію і
клінічну
медицину.
Створив першу в
Росії лабораторію
клінічної
медицини.
Виявив
інфекційну
природу
катаральної
жовтухи (1866). 31
 Особливості розвитку хірургії
Вперше хірургія виділилась у навчальну
дисципліну у Франції.
Відкриття наркозу: ефірного (Дж. Уорен, 1846,
США), хлороформного (Дж.Сімсон, 1847,
Великобританія).
Винайдення методів антисептики (Дж.Лістер) і
асептики (Е. Бергман, К.Шиммельбуш).
Удосконалення техніки оперативних втручань.
Становлення військово-польової хірургії
(Д.Ларрей, М. Пирогов).
Переливання крові (Дж.Бланделл, 1819).
Відкриття груп крові (Карл Ландштейнер,
1900). Позначив їх (І-ІV) Ян Янський.

32
 Ілля Васильович
Буяльський (1789-1866)
Учень П.Загорського.
Автор “Анатомо-
хірургічних таблиць” із
зображенням органів та
їх величини.
Ініціатор методів
“крижаної хірургії”.
Зробив внесок у
становлення судинної
хірургії.
Вперше в Росії зробив
перев'язку безіменної
артерії.
Створив нові хірургічні
інструменти (лопатка
для видалення артерій,
аневризматична голка). 33
 Микола Іванович
Пирогов (1810-1881)
Видатний російський
вчений, хірург.
Основоположник
хірургічної анатомії та
військово-польової
хірургії, методу
“крижаної анатомії”.
Вперше застосував
ефірний наркоз пій час
військових дій (1847).
Поділив поранених на 4
групи: смертельно
поранені, поранені,
потребуючі негайної
операції, поранені
середньої тяжкості,
післяопераційні хворі.
Засновник першої в
світі державної
організації жіночого
догляду за пораненими
під час бойових дій.
34
Теодор Більрот (1829-1894),
німецький хірург, основоположник хірургії
шлунково-кишкового тракту. Розробив різні
способи видалення уражених частин шлунка,
стравоходу, гортані.

Микола Васильвич Скліфасовський

(1836-1904), професор Московського
університету. Проводив операції на жовчних
шляхах, щитовидній залозі. Запропонував
метод остеопластики – з'єднання кісток
(замок Скліфасовського).

35
Світові пріоритети українських хірургів

Пересадка шкіри (О.Яценко).

Переливання дефібринованої крові у
польових умовах (С. Коломнін).
Операція на живому серці (А. Підріз).
Пластичні операції при туберкульозі
кісток ступні та гомілковостопного
суглобу (М. Волковин).

36
Значення медицини Нового часу
для сучасності
Вивчення медицини на науковому
рівні.
Поглиблення спеціалізації напрямків
медицини: виокремлення
патфізіології, імунології.
Хірургія була визнана окремою
наукою.
Поява наукових медичних шкіл.
Винайдення вакцини.
Відкриття асептики і антисептики.
Вперше здійснено переливання
крові.
37