Розвиток науки і

техніки в ХІХ ст. – на

поч. ХХ ст.
 Подорожі європейців
і розвиток
географічних знань

1820 р. Російська морська

експедиція під
керівництвом Тадея
Белінзгаузена та Михайла
Лазарева відкрила новий
материк –Антарктиду.
1860-1861 рр.
англійські дослідники
Роберт Берк та Вілс
О`Хара вперше
перетнули Австралію з
Півдня на Північ.
Дослідженням природи і
населення Океанії займався
уроженець України Микола
Миклухо-Маклай.
Завдяки експедиціям російських
вчених Петра Семенова-Тянь-
Шанського та Миколи
Прежевальського були
досліджені внутрішні райони
Сибіру та Центральної Азії.
Англійці Джон Еверест
та Годвін Остін
дісталися Гімалаїв і
зробили опис найвищої
гірської вершини світу
Джомолунгми.
На кінець ХІХ ст. були складені достатньо повні карти
материков. Єдиною недослідженною частиною світу
залишалась Антарктида.
 Перша половина XIX ст. стала періодом швидкого
розвитку природничо-математичних наук, що було
пов’язано з новими потребами суспільства.
Розгортання технічного прогресу вимагало розуміння
законів механіки, властивостей матеріалів, що
використовувалися у виробництві, знайдення способів
обчислення швидкості, тиску тощо. Ці та багато інших
завдань були розв’язані вченими різних країн.
Чимало зробив для розвитку
хімії французький вчений
Антуан Лоран Лавуазьє.
Завдяки його працям хімія
стала самостійним науковим
напрямком.
За винайдення способу
найкращого освітлення міських
вулиць вчений отримав золоту
медаль академії. Свої великі
прибутки він частково витрачав
на відкриття наукових
лабораторій і проведення
досліджень.
Тогочасна Франція подарувала світу
ще одного талановитого хіміка Клода
Луї Бертолле. Так, для виготовлення
вибухових речовин, сірників досі
використовують відкриту ним так
звану бертолетову сіль. Він також
розробив спосіб відбілювання
полотна хлором, чим скористалася
легка промисловість.
З ім’ям чеського
природознавця Грегора
Менделя пов’язують
виникнення науки про
спадковість. Вчений вивів
закономірності передачі
спадкових ознак і цим
започаткував розвиток
генетики, яка вивчає
спадковість і мінливість
організмів.
 Луї Пастер розробив метод
пастеризації для збереження
продуктів, дослідив хімічний
процес бродіння. Усе це
дозволило вдосконалити методи
приготування харчових продуктів.
Завдяки його дослідженням ви
можете пити пастерізоване
молоко і користуватися
консервованими продуктами.
Значним проривом в
розвитку хімії стало
відкриття в 1869 р. Дмитром
Менделєєвим одного з
фундаментальних законів
природи, який дістав назву
періодичного закону
Менделєєва.
Найбільшим
досягненням XIX ст.
вважається відкриття
Чарльзом Дарвіном
теорії еволюції
тваринного й
рослинного світу. Це
була справжня
революція в галузі
біології.
Англійський фізик
Джозеф Томсон у 1897 р.
відкрив першу
елементарну частинку —
електрон, що входить до
складу атома.
Вивчаючи ефект
радіоактивності, французькі
фізики Антуан Сезар,
Александр Едмон та
Антуан Анрі Беккерелі,
П’єр і Марія Кюрі дійшли
висновку, що деякі елементи
довільно випромінюють
енергію. Це поставило під
сумнів тогочасне розуміння
закону збереження енергії.
У 1901 р. німецький
фізик Макс Планк
установив, що
енергія виділяється
не безперервним
потоком, як вважали
раніше, а окремими
пучками —
квантами.
У 1911 р. англійський фізик
Ернест Резерфорд
запропонував першу
планетарну теорію будови
атома, відповідно до якої атом
подібний до Сонячної системи:
навколо позитивного ядра
рухаються електрони —
негативні частинки.
У 1913 р. цю теорію доповнив
данський фізик Нільс Бор, який
висунув припущення про
стрибкоподібний перехід електрона
з однієї орбіти на іншу.
При цьому структура атома
змінюється: він отримує або
поглинає квант енергії.
 Ідеї М. Планка та Н. Бора стали
фундаментом для окремого розділу
сучасної фізики — квантової
механіки.
 У 1905 р. 26-річний німецький
фізик Альберт Ейнштейн
опублікував працю «До
електродинаміки тіл», у якій було
закладено основи теорії
відносності.
А. Ейнштейн довів, що швидкість
світла у вакуумі є сталою, не
залежить від напрямку та
швидкості руху джерела світла та
гранична для передачі будь-яких
взаємодій.
Німецький вчений Август
Вейсман та
американський вчений
Томас Морган створили
основи генетики —
науки про передачу
спадкових ознак у
рослинному й тваринному
світі.
Класичні дослідження фізіології
серцево-судинної системи та
органів травлення здійснив
російський вчений Іван Павлов.
Вивчивши вплив вищої нервової
діяльності на перебіг
фізіологічних процесів, він
розробив теорію умовних
рефлексів.
Продовжуючи дослідження
визначного французького
бактеріолога Л. Пастера,
співробітники Пастерівського
інституту в Парижі вперше
розробили запобіжні
щеплення проти сибірки,
курячої холери та сказу.
Німецький мікробіолог
Роберт Кох і його
численні учні відкрили
збудників туберкульозу,
черевного тифу,
дифтерії, сифілісу та
винайшли ліки проти
цих хвороб.
Завдяки успіхам у хімії
медицина поповнилася
низкою нових препаратів.
Лікарі різних країн світу
розробляли основи
наукової санітарії та
гігієни, заходи
профілактики й
запобігання епідемій.
Англійський
інженер Генрі
Бессемер
винайшов для
виробництва
чавуну, заліза та
сталі обертову піч
— конвертер.
А французький
інженер П’єр
Мартен винайшов
піч для
виготовлення сталі
високої
якості.
У 1807 р.
відбулося
випробування
першого
пароплава
Роберта Фултона.
Дуже швидко
поширилися винайдений у
1836 р. американським
винахідником Семюелом
Морзе телеграфний
апарат і код (азбука
Морзе).
Необхідність розвитку
світової торгівлі
сприяла спорудженню
каналів. Найбільшим із
них став Суецький
канал будівництво
якого в 1859 р. розпочав
французький інженер
Фердінанд Лессепс.
У 1818—1826 рр. в
Англії інженер Томас
Телфорд спорудив
перший залізничний
навісний міст.
Джон Реблінг побудував
у США п’ять
славнозвісних
ланцюгових мостів.
Найвідоміший із них —
Бруклінський міст у
Нью-Йорку, загальна
довжина якого становить
1825 м.
Технічною подією великого
значення стала поява нового
класу моторів, які
сконструювали німецькі
винахідники Ніколаус
Отто (1876 р.) і Рудольф
Дизель (1897 p.).
Ці компактні
високоекономічні двигуни,
що працювали на рідкому
пальному,швидко знайшли
застосування в першому
автомобілі Г. Даймлера і
К. Бенца (1886 p.,
Німеччина),
першому літаку
братів Райт
(1903 p., США).
На початку XX ст.
звичним явищем стали
телефон, який
винайшов Александер
Грейам Белл у 1876 p.,
фонограф (Томас
Алва Едісон,
1877 p.),
радіоприймач (Гульєльмо Марконі та
Олександр Попов, 1895 p.),
кіно (брати Луї
Жан та Огюст
Люм’єри,1895 p.).
У 1881 р. з’явився трамвай, а невдовзі
й метро.
Значні досягнення
відбулися і у військовій
техніці.
У 1883 р. з’явився
кулемет
американського
інженера Xайрема
Максима.
Почалося створення авіації.
Флот отримав броньовані кораблі з гарматами
великого калібру й підводні човни.