ДО 150 ПЕРІОДИЧНОЇ СИСТЕМИ

Періодична система хімічних елементів.

Історія відкриття хімічних елементів
Мета заходу: прослідкувати історію відкриття хімічних
елементів; показати хімічні знання людства у різні епохи
Природа має лиш один секрет —
Чи тут, чи там, у Космосу глибинах,
Все: від малих піщинок до планет
Із елементів складене єдиних

Під час трансляції фільму (https://www.youtube.com/watch?v=sjHCSyZleDg )

учні коментують його.

Багато елементів були відомі ще до н. е. Усі вони зустрічаються у самородному

вигляді простих речовин та не мають встановленого часу відкриття.

Купрум. Проста речовина – мідь. 9000 р. до н. е. – метал починають обробляти

на близькому сході. 6000 р. до н. е. – починають виплавляти мідь із руди на
території сучасної Туреччини.

Аурум. Проста речовина – золото. 6000 р. до н. е. обробляють метал. Знайдено

скарб, вік якого датується 4500 р. до н. е.. Він складається із 3000 предметів із
некрополя Варни у Болгарії.

Плюмбум. Проста речовина – свинець. 6500 р. до н. е. починають обробляти у

Малій Азії. Знайдена статуетка, вік якої 3000 р. до н. е. Вона є однією із
найдавніших артефактів. Знайдена в Єгипті у хромі Осириса.

Аргентум. Проста речовина – срібло. 4000 р. до н. е. обробляють срібло у Малій

Азії та на острові Егейського моря. Зустрічається у вигляді сплаву із золотом.

Ферум. Проста речовина – залізо. Знайдено артефакт – залізні бусинки вік яких
4000 р. до н. е. 1200 р. до н. е. – початок виплавки заліза із руди.

Карбон. Проста речовина – вуглець, графіт, діамант. Починають

використовувати деревне вугілля 3700 р. до н. е. для виплавки металів. 1500 р.
до н. е. використовують алмази для шліфування каменю.

Станум. Проста речовина – олово. 3400 р. до н. е. використовують для

виготовлення бронзи ( сплаву міді із оловом).
Сульфур. Проста речовина – сірка. 2000 р. до н. е. використовується у
релігійних обрядах для створення горючих сумішей.

Стибій. В Іраку знайдена ваза, вік якої датується 3000 р. до н. е. Із 1540 року
добувають металічний тибій із руди доступним способом, описаним італійським
ученим Ванноччо Бирингуччо.

Гідраргіум. Проста речовина – ртуть. Ще 1500 р. до н. е. у Єгипті ртуть

використовували у ритуальних похованнях. 500 р. до н. е. ртуть
використовували при добуванні золота із руди.

Арсер. Проста речовина – миш’як. Його сполуки були відомі ще до н. е.. 1250 р.
– німецький алхімік Альберт Великий запропоновує метод добування миш’яку.

Фосфор. 1669 р. відкритий німецьким алхіміком Хенігом Брандом під час

пошуку філософського каменю.

Кобальт. У стародавньому Єгипті використовувався для отримання скла

синього кольору. У 1735 р. вперше отриманий шведським мінералогом Георгом
Брандтом.

Патина. Була відома у Південній Америці до прибуття європейців. У 1745 р.

вперше була описана іспанським дослідником Антоніо де Ульоа.

Цинк. Ще 1300 р. до н. е. використовувався у складі сплавів в Індії. У 1746 р.

німецький хімік Андреас Марграф відкрив метод добування чистого цинку.

Нікель. Ще 1700 р. до н. е. використовувався у вигляді сплаву із міддю у Китаї.

У 1751 р. відкритий шведським мінералогом Акселем Кронштедтом.

Бісмут. 1500 р. використовується інками для надання бронзі особливого

відтінку. У 1753 р. відкритий французьким хіміком Клодом - Франсуа Жоффруа.

Гідроген. Проста речовина – водень. У 1500 р. відкритий швейцарським

алхіміком Парацельсом. У 1766 р. вперше описаний британським хіміком Генрі
Кавендишем. Сонце на 73% складається із водню (за масою).

Оксоген. Проста речовина – кисень. 1771 р. отриманий шведським хіміком

Вільгельмом Шеєле. 1774 р. отриманий англійським хіміком Джозефом Прістлі,
результати якого були опубліковані раніше.

Нітроген. Проста речовина – азот. У 1772 р. вперше отриманий шотландським

хіміком Даніелем Резерфордом. До складу повітря входить 75% азоту за масою.

Хлор. У 1774 р. отриманий шведським хіміком Вільгемом Шеєле. До 1808 р.

хлор вважали сполукою невідомого елемента. Під час Першої світової війни
застосовували хімічну зброю: газ жовтого-зеленого кольору. Це був хлор.
Манган. Проста речовина – марганець. У 1774 р. отриманий шведським хіміком
Юханом Готлібом Ганом.

Молібден. У 1778 р. відкритий шведським хіміком Карлом Шеєле. В 1782 р.

отриманий Пітером Гельмом.

Телур. У 1782 р. відкритий австралійським гірським інспектором Францем

Мюллером. А у 1798 р. описаний німецьким хіміком Мартіном Клапротом.

Вольфрам. У 1783 р. отриманий іспанськими хіміками, братами Елюар.

Магній. У 1755 р. помічений у складі сполук шотландським хіміком Джозефом

Блеком. У 1808 р. отриманий методом електролізу англійським хіміком Гемфрі
Деві.

Барій. Отриманий у 1774 р. шведським хіміком Карлом Шеєле. У 1808 р.

отриманий методом електролізу англійським хіміком Гемфі Деві.

Стронцій. У 1787 р. відкритий англійськими хіміками Вільямом Крюйкшенком

та Адером Клоуфордом. У 1808 таж отриманий за методом електролізу
англійським ученим Гемфі Деві.

Хром. У 1761 р. в Уральських горах знайдено мінерал - крокоіт. У 1797 р. із

крокоіту французький хімік Луі-Ніколя Вокленом добув хром.

До 1800 року були відомі 29 хімічних елементів із 118.

Тантал. У 1802 р. відкритий шведським хіміком Андерсом Екебергом. У

зв’язку із складністю вивчення свою назву отримав на честь міфічного царя
Тантала, приреченого на вічні муки.

Паладій. У 1803 р. відкритий англійським хіміком Вільямом Волластоном.

Отримав назву на честь відкрито роком раніше астероїда Паллада, котрого
довгий час вважали планетою.

Осмій. У 1803 р. відкритий англійськими хіміками Смітсоном Тенантом та

Вільямом Волластоном.

Іридій. У 1803 р. відкритий англійським хіміком Смітсонос Тенантом.

Відкритий разом із Осмієм при розчиненні великої кількості природної платини
у царській горілці (суміш концентрованих кислот: нітратної та хлоридної).

Родій. У 1804 р. відкритий Вільямом Волластоном, вивчаючи природну платину

із Південної Америки.

Калій. У 1807 р. відкритий англійським хіміком Гемфі Деві методом

електролізу.
Натрій був відкритий через декілька днів після Калію англійським ученим
Гемфі Деві.

Кальцій. Його сполуки відомі давно. У 1808 р. відкрити Кальцій вдалося тому
ж Гемфі Деві методом електролізу.

Бор. У 1808 р. відкритий французькими ученими Жозефом Гей-Люсаком та Луї

Тенером. У 1824 р. довели, що відкрили новий елемент, а не сполуку.

Йод. У 1811 р. відкритий французьким хіміком Бернаром Куртуа в попелі

морських водоростей, який використовували для виготовлення пороху в період
наполеонівських війн.

До 1812 року було відомо 39 хімічних елементів із 118.

Перший перелік хімічних елементів склав в 1789 р. французький хімік Лавуазьє.

Він поділив відомі елементи на метали та неметали. До цього списку увійшли 25
відомих на той час елементів.

Першу таблицю відносних атомних мас п'яти хімічних елементів склав

англійський учений Дальтон в 1803 р.

До середини XIX століття були відкриті 63 хімічні елементи, і спроби знайти

закономірності в цьому наборі робилися неодноразово. У 1829 році Деберайнер
опублікував знайдений ним «закон тріад»: виділив по три хімічні елементи із
схожими властивостями. Таким чином йому вдалося впорядкувати 30 із 63
відомих на той час елементів.

Як хімік Шанкуртуа відомий тим, що у 1862 запропонував систематизацію

хімічних елементів, основану на закономірний зміні атомних мас — так звану
«Земну модель».

У 1864 р. свій варіант періодичної системи запропонував хімік і музикант Джон

Ньюлендс. За запропонованим ним правилом «Всі елементи при впорядкуванні
їх за атомною масою повторюють хімічні властивості періодично у кожній
восьмій позиції». Тому він називає цю періодичну зміну Законом Октав. За часів
Ньюлендса інертні гази не були відомими.

Лотар Маєр спершу висунув ідею упорядкування хімічних елементів за

ступенем окиснення. Потім, у 1864 році запропонував таблицю з 28 хімічних
елементів, розташованих і згрупованих за валентністю.

Менделєєв опублікував свою першу схему періодичної таблиці у 1869 р. у статті

«Співвідношення властивостей з атомною вагою елементів» (у журналі
Російського хімічного товариства); ще раніше (лютий 1869 р.) наукове
повідомлення про відкриття було ним розіслано провідним хімікам світу.
Написавши на картках основні властивості кожного елемента (їх у той час було
відомо 63, Менделєєв почав багаторазово переставляти їх, складати з них ряди
схожих за властивостями елементів, зіставляти ряди один з іншим. Підсумком
роботи став відправлений у 1869 році до наукових установ Росії та інших країн
перший варіант таблиці.

Менделєєв, користуючись періодичною системою, передбачив не тільки

можливість їх існування інших елементів, але вказав цілий ряд фізичних і
хімічних властивостей.

ЮНЕСКО оголосила 2019 рік Міжнародним роком періодичної таблиці, щоб

відзначити 150-річчя цього феномену.