Реферат

На тему Цікаві історичні факти з відкриття і

походження назв хімічних елементів. Цікаві
історичні факти з відкриття і походження
назв хімічних елементів.
Олійника Владислава
 Радій
Імовірно, найбільш відомим відкриттям хімічного елементу є відкриття радію.
Цей елемент був відкритий парою вчених, , в 1898 році. Вони досліджували
властивості урану і виявили, що в ньому міститься щось, що випромінює
надзвичайно потужне випромінювання. Це нове випромінювання було настільки
інтенсивним, що вченим довелося придумати новий термін - "радіоактивність".

Під час своїх досліджень Кюрі взяла сировину, яку вона назвала "пітчбленд", і
ретельно її проаналізувала. В результаті вона визначила, що у пітчбленді
повинен бути ще один елемент, невідомий до того часу. Робота, яку вона та її
чоловік провели для ізоляції цього елементу, включала велику кількість
хімічних процесів та експериментів. У 1902 році вчені оголосили відкриття
нового елементу, який отримав назву "радій" (від латинського слова "radius",
що означає "промінь").

Радій став першим хімічним елементом, який був відкритий завдяки

використанню методів радіоактивності, і відзначив початок нової ери в хімії.
Відкриття радію викликало великий інтерес серед вчених і визначило новий
напрямок досліджень в області радіоактивності та ядерної фізики.
 Францій
Францій був відкритий у 1939 році французьким хіміком Марґеріт Пере та її
колегою Луї Вулканелем. Вони працювали в Інституті Радіотерапії в Парижі та
вивчали властивості уранію. Під час своїх експериментів вони виявили
додатковий елемент, який утворився під час розпаду урану.

Пере та Вулканель змогли виділити новий елемент та визначити його

характеристики, включаючи його атомну масу та інші властивості. Вони
назвали його "францієм" на честь своєї країни Франції. Однак, варто відзначити,
що в подальших дослідженнях виявилося, що "францій" - це ізотоп хімічного
елементу цезію, а сам елемент був названий "прометієм". Ця помилка в назві
була виправлена пізніше.

Францій є рідкісним і хімічно активним елементом, який відіграє важливу роль

у ядерній енергетиці та інших високотехнологічних застосуваннях. Його
використовують у деяких типах атомних реакторів та в деяких медичних
дослідженнях, де важлива радіоактивність і його властивості.
 Гелій
Гелій був вперше виявлений на Сонці до його виявлення на Землі. Однак, його
перше використання на Землі пов'язане з дослідженнями американських
вчених П'єра-Жюльєна Жансена та Нормана Лока в 1868 році. Вони
досліджували спектральні лінії Сонця під час сонячного затемнення і помітили
незвичайний жовтий спектральний візерунок, який не відповідав жодному
відомому елементу.

Жансен та Лок вирішили, що цей новий елемент може існувати і на Землі.

Пізніше того ж року англійський хімік Норман Лока провів серію
експериментів, використовуючи матеріал, який Жансен ідентифікував у Сонці.
Лок визначив, що цей матеріал має новий елемент, який виявився гелієм.

Хоча виявлення гелію не призвело до безпосередньої практичної користі у

перший час, згодом його властивості були визначені як корисні у
застосуваннях, таких як аеростатика. Гелій став альтернативою горючому газу
для аеростатів через свою безпечність і властивість не взаємодіяти з багатьма
речовинами. Також гелій широко використовується в охолоджуючих
технологіях, лазерах та інших високотехнологічних застосуваннях.
 Титан
Титан був відкритий в 1791 році німецьким хіміком Мартіном Генріхом Клютем.
Під час аналізу руди з різних регіонів Саксонії, Клют дістав відтінок
коричневого оксиду, який він вважав за "непідкорний метал". Ім'я "титан" було
запропоновано французьким хіміком Жозефом Луї Прустом у 1795 році.

Однак, через складність виробництва та високу реактивність титану, його

використання стало широко поширеним лише у 20 столітті. Англійський хімік
Мет'ю Хантер вперше визначив титан як елемент у 1825 році. Інженер Вільям
Грегор у Великобританії та французький хімік Лазар Карно в той самий час
незалежно вивчали титан та розробляли методи його виробництва.

В кінці 19 століття технології виготовлення титанових сплавів значно

покращилися, що визначило початок широкого використання цього матеріалу.
Сьогодні титан широко використовується в авіаційній промисловості,
виробництві літаків, ракет, медичних інструментів та інших
високотехнологічних галузях завдяки своїм унікальним властивостям, таким як
міцність і корозійна стійкість.